МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧУМАК ЗІНАЇДА ВАСИЛІВНА

УДК 618.1:616.43(075)

Перебіг та лікувальна тактика клімактеричних порушень у жінок з
гіпотиреозом

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса — 2005 Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: заслужений діяч науки та техніки України, доктор
медичних наук, професор Зелінський Олександр Олексійович,

Одеський державний медичний університет, завідувач

кафедри акушерства та гінекології №2.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Венцківський Борис Михайлович, завідувач кафедри акушерства та
гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця
МОЗ України.

доктор медичних наук, професор Сенчук Анатолій Якович,

завідувач кафедри акушерства та гінекології медичного інституту
Української асоціації народної медицини МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедра
акушерства, гінекології та перинатології.

Захист відбудеться “16” грудня 2005 р. о 1200 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради

Д 41.600.02 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України
за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного
медичного університету (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий “12” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.мед.н.
Старець О.О. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність проблеми. Згідно з демографічними прогнозами ВООЗ, в ХХІ
сторіччі очікується значне збільшення кількості людей похилого віку
(Татарчук Т.Ф., 2003),у зв’язку з чим проблеми патології клімактеричного
періоду в останнє десятиріччя привертають пильну увагу науковців та
клініцистів (Kincade P.W. et al., 2000, Сметник В.П., Шестакова И.Г.,
2003). За статистичними даними, серед 26,3 млн. українських жінок 13,2
млн. – це жінки клімактеричного віку (Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П.,
2003). Поширеність та зростаюча частота захворювань щитоподібної залози
(ЩЗ) на Україні визначають значущість проблеми дослідження стану
гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи у жінок в клімактеричному
періоді й особливості його перебігу (Зелінський Б.О., Зелінська Н.Б.,
1998, Ткачик С.Я, 2001, Матасар И. и др., 2002). Встановлено, що пік
захворювань ЩЗ у жінок припадає на вік після 40 років і чітко співпадає
з появою дисгормональних порушень, пов’язаних з клімактерієм (Вдовиченко
Ю.П., Глазкова И.Б., 2003).

Вивчення можливих механізмів взаємозв’язку між тиреоїдною та
репродуктивною системами з наукової точки зору являється суттєво
важливим для обґрунтування програми профілактики хвороб старості (Bausch
L. at al., 2003, Шабалин А.В. и соавт., 2004).

Під час вивчення центральних взаємозв’язків (Самсонова В.М., Бабичев
В.Н. 1977, Манухин И.Б. и соавт., 2001) встановлено, що естрогени та
тиреоїдні гормони різнонаправлено впливають на секрецію тіреотропного
гормону (ТТГ), пролактину (ПРЛ). За даними інших дослідників (Соснова
Е.А., 1989, Bausch L., Mc. Allister R.M., 2003), у репродуктивний період
у разі гіпотиреоза знижується гіпофізарна секреція фолікулостимулюючого
гормону (ФСГ) та лютеінізуючого гормону (ЛГ) з „ослабленою” відповіддю
статевих залоз на дію гонадотропінів, що проявляється зменшенням росту
оваріальних фолікулів і переходом їх у стадію атрезії (Тотоян Е.С. 1994,
Боровая Т.Г., 1996). Цей факт може мати суттєве значення під час
клімактерію, для якого характерна гіпоестрогенія на тлі підвищення рівня
гонадотропінів. Результати досліджень у цьому напрямку суперечливі.
Певну роль у тонічному „стримуванні” продукції ТТГ гіпофізом відіграє
дофамін (Кэттайл В.М., Арки Р.А., 2001), у той же час відомо, що
тіреотропний рілізінг гормон (ТРГ) являється стимулюючим фактором
секреції не лише ТТГ, але й ПРЛ (Тотоян Е.С., 1994, Donald P., McDonnell
B., 2000), у результаті чого дисфункції ЩЗ часто супроводжуються
гіперпролактинемічними станами, які в свою чергу являються важливою
самостійною причиною в генезі оваріальної патології (Прилепская В.Н.,
Лобова Т.А., 1991, Боровая Т.Г. и соавт., 1996). Останнє, у свою чергу,
ще більше ускладнює процеси взаємовідносин між репродуктивною та
тиреоїдною системами й може змінювати нейроендокринну регуляцію в
клімактеричному періоді.

Лікування естрогенами різних форм клімактеричного синдрому (КС), згідно
з сучасними рекомендаціями (Рубченко Т.И. и соавт., 2003, Abdalla H. et
al., 2004)) є етіопатогенетично обґрунтованим. Проте у жінок з
гіпотиреозом залишається нез’ясованим питання комплексної замісної
терапії з використанням тиреоїдних гормонів (Ribot C. et al.., 1990,
Некрасова М.Р., Давидова Л.І., Суплотова Л.А., 2004). Не вирішені також
і питання профілактики та лікування урогенітальних порушень у даної
категорії пацієнток, які зустрічаються, за даним різних авторів, від 30%
до 50% жінок постменопаузального віку (ErikaenB.S., 1997, Аполихина
И.А., Балан В.Е., 2004), а також розвитку менопаузального остеопороза
(Боневоленская Л.И., 2004), в патогенезі якого важливу роль відіграють
гіпоестрогенія, генетичні фактори та фактори зовнішнього середовища.
Останній фоктор обумовлює актуальність вивчення стану кісткової тканини
в українських жінок, оскільки після Чорнобильської катастрофи більша
частина країни забруднена остеотропними радіонуклідами. Важлива роль
серед факторів, які впливають на метаболізм кісткової тканини,
відводиться тиреоїдним гормонам. При цьому досконало не з’ясованим
залишається питання про характер та прояви змін в кістках як під час
гіпотиреоза, так і на тлі терапії тиреоїдними гормонами (Некрасова М.Р.
и соавт. 2004).

Вищевикладене доводить перспективність вивчення у жінок з гіпофункцією
ЩЗ гормональних взаємоз’вязків, особливостей клінічного перебігу
клімактерію та можливість створення комплексу терапевтичних заходів, які
спрямовані на лікування клімактеричного синдрому, урогенітальних
розладів, остеопоротичних порушень, що й обумовило вибір теми
дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеського державного
медичного університету та МОЗ України: „Патогенетичні механізми розвитку
захворювань репродуктивної системи людини в умовах дії агресивних
факторів середовища та шляхи їх корекції” (№ Держреєстрації 0194U04330),
що виконувалась згідно з державною програмою „Здоров’я літніх людей”,
затвердженою Наказом Президента України №1347,97 від 10.XII.1997 р.
Автор самостійно виконувала фрагменти теми з вивчення стану здоров’я
жінок, хворих на гіпотиреоз в перехідному віці, а також розробки
комплексного науково-обгрунтованого підходу до їх лікування.

Мета роботи. Метою даної роботи стало поліпшення результатів лікування
хворих з клімактеричними розладами на тлі гіпотиреозу на підставі
удосконалення методів клінічної діагностики та функціонального стану
гіпофізарно-тиреоїдної й гіпофізарно-яєчникової систем, піхвової
екосистеми, кісткової тканини.

Задачі дослідження. Для досягнення мети в роботі поставлені наступні
задачі:

Вивчити особливості клінічного перебігу клімактеричного синдрому та
характер гіпофізарно-яєчникових, гіпофізарно-тиреоїдних взаємовідношень
у жінок клімактеричного періоду з гіпотиреозом.

З’ясувати особливості урогенітальних порушень, стан піхвової екосистеми
в жінок з гіпофункцією ЩЗ в постменопаузальному періоді відносно
тривалості постменопаузи.

Вивчити ступінь прояву остеопоротичних процесів в постменопаузальному
віці на тлі гіпотиреозу за даними денситометрії.

Визначити діагностичне значення маркерів кісткового метаболізму: лужної
фосфотази, дезоксіпіридиноліну в різні вікові періоди постменопаузи.

Оцінити ефективність запропонованого комплексу терапії з застосуванням
замісної тиреоїдної та естроген-гестагенної терапії на перебіг
клімактеричного синдрому, урогенітальних порушень та рівень маркерів
кісткового метаболізму у жінок клімактеричного віку з гіпотиреозом.

Об’єкт дослідження. Особливості перебігу та лікувальної тактики
клімактеричних порушень у жінок з гіпотиреозом.

Предмет дослідження. Клінічні прояви, гормональний гомеостаз,
урогенітальні розлади, піхвова екосистема, мінеральна щільність
кісткової тканини, маркери кісткового метаболізму у жінок
клімактеричного періоду з гіпотиреозом.

Методи дослідження. Клінічні, інструментальні, гормональні,
імуно-ферментні, біохімічні, хемілюмінесцентні, ультразвукова кісткова
денситометрія, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів.

Уперше вивчено функціональну активність аденогіпофізу, тиреоїдної та
яєчникової системи у жінок клімактеричного періоду на тлі гіпотиреозу й
можливий взаємозв’язок між гормональними показниками та проявами
клімактеричного синдрому.

Уперше у жінок з гіпотиреозом в постменопаузальному періоді доведено
підвищений рівень урогенітальних розладів: диспареуній, дизурій та
рецидивуючих піхвових інфекцій, а також порушення мікробіоценозу в перші
5 років постменопаузи в напрямку розвитку важких форм дизбіозу та
високого ризику виникнення запальних процесів нижніх відділів
урогенітальної системи.

Уперше проведено оцінку основного маркеру кісткової резорбції –
дезоксіпіридиноліну.

Уперше в гінекологічній практиці науково обґрунтовано необхідність
використання низьких доз L-тирксину (25-50мкг/доб.) в комплексному
лікуванні хворих з клімактеричними порушеннями та гіпотиреозом поряд з
естроген-гестагенної терапією, препаратами кальцію, вітамінами, що
привело до нормалізації гормональних показників, піхвової екосистеми та
процесів кісткового метаболізму.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, які отримані в
даній роботі дозволяють підвищити відсоток успішного лікування жінок з
клімактеричним синдромом та гіпотиреозом, що проявляється зниженням
клінічних проявів психоемоційного симптомокомплексу.

На підставі отриманих результатів запропоновано новий комплексний
підхід до застосування малих доз L-тироксину в комплексі з
естроген-гестагенною терапією, що сприяє підвищенню ефективності терапії
жінок клімактеричного віку з гіпотиреозом.

Використання запропонованого терапевтичного комплексу поряд з
препаратами кальцію та засобами, нормалізуючими стан піхвового
біоценозу, дозволяє розширити арсенал методів своєчасної корекції та
профілактики гормональних та метаболічних порушень у хворих з
гіпотиреозом в клімактерії.

Запропоновано впровадження в практику визначення в сечі чутливого
маркеру кісткової резорбції дезоксіпіридиноліну та визначення його
відношення на одиницю креатинину.

Запропоновано принципи активного вияву груп ризику виникнення
остеопорозу у жінок з гіпофункцією ЩЗ, через скрінінгове обстеження
починаючи з віку 45 років (денситометрію, оцінку маркерів кісткового
метаболізму), що дозволяє виявити жінок з низькими показниками кісткової
маси, а також з переважанням процесів резорбції кісткової тканини,
наступні обстеження кожні 5 років – швидкість втрати кісткової маси та
ризик виникнення переломів.

Впровадження результатів дослідження. Результати досліджень впроваджені
в клінічну практику жіночих консультацій №1, №3, №4 та гінекологічних
відділень пологових будинків №1, №2, №5 м. Одеси.

Теоретичні положення, рекомендації введені в навчальний процес кафедр
акушерства та гінекології Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтовано мету й
задачі роботи, проаналізовані джерела літератури з проблем
клімактеричного періоду та гіпотиреоїдного стану, здійснено
патентно-інформаційний пошук.

Проведено формування груп пацієнток, первинна обробка та статистичний
аналіз результатів, самостійно або за участю автора виконана більшість
клініко-лабораторних досліджень (окрім спеціальних: денситометричних,
твердофазно-хемілюмінесцентно-імуноферментних, імуноферментних та
радіоімунологічних методів).

Розроблено комплексну методику лікування хворих з клімактеричними
порушеннями на тлі гіпотиреозу. Проаналізовано й узагальнено отримані
результати, разом з науковим керівником зроблено остаточні висновки та
дано практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в практичну
охорону здоров’я та відображено в опублікованих роботах за темою
дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідалися на засіданнях Одеського відділення асоціації
акушерів-гінекологів України (м.Одеса, 1999-2005рр.), на ІІІ
Міжнародному конгресі „Актуальні питання інфектології в акушерстві і
гінекології” (м.Одеса, 2000р.), на науково-практичних конференціях
асоціації акушерів-гінекологів України, на ІІ науково-практичній
конференції з міжнародною участю “ Прискорене старіння та шляхи його
профілактики” (м.Одеса, 2001р.), засіданнях Миколаївського відділення
асоціації акушерів-гінекологів України (м. Миколаїв 2003р., 2004р.), дні
спеціаліста при Одеській обласній адміністрації (2004р.), на 3-му
Світовому Конгресі ISPRM, Sao Paulo, Brazil, 2005р.

Обговорення результатів роботи відбулося на спільному засіданні кафедр
акушерства і гінекології №1, №2 та засіданні проблемної комісії
Одеського державного медичного університету (2005р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 робіт, із них — 4 у
виданнях, затверджених ВАК України. Серед публікацій — 1 монографія в
співавторстві, з написанням 5 розділів, 15 статей та тез у збірниках
наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 179
сторінках, складається із вступу, огляду літератури, методів дослідження
та лікування, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій.
Бібліографічний розділ складає 256 використаних джерел, з них –168 країн
СНД та 88 іноземних авторів. Робота ілюстрована 49 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі
задач обстежено 474 пацієнтки віком від 37 до 68 років. Із них — 154
жінки клімактеричного періоду з гіпотиреозом (основна група), 162
пацієнтки клімактеричного періоду без порушення функціональної
активності ЩЗ (І група порівняння) та 158 жінок пізнього репродуктивного
віку (ІІ група порівняння).

Матеріалами дослідження були кров, сеча, піхвові виділення, епітелій
піхви та шийки матки, мінеральна щільність кісткової тканини (п’ятка).

У всіх пацієнток було проведено загальноклінічне обстеження з
використанням спеціально розробленої карти, урахуванням менопаузального
індексу для оцінки ступеня тяжкості КС, вивчення гормонального
гомеостазу, індексу маси тіла (ІМТ), стану урогенітальної та кісткової
систем у посменопаузальному віці. Проведено оцінку ефективності
запропонованого комплексу терапії.

Для оцінки клінічної картини гіпотиреозу, яка значно видозмінюється в
залежності від прояву й тривалості дефіциту тиреоїдних гормонів, а також
від віку пацієнтки й наявності в неї супутніх захворювань, була
застосована спеціально розроблена таблиця клінічних проявів, характерних
для гіпотиреозу, з ураховуванням того факту, що інколи явний гіпотиреоз
може не мати ніяких клінічних проявів і виявитись випадково, в той же
час деякі пацієнти з субклінічним гіпотиреозом можуть скаржитися на
багато характерних для гіпотиреозу симптомів.

Для оцінки гормонального гомеостазу застосовували радіоімунологічні
методи, визначаючи рівні прогестерону (Пр), естрадіолу (Е2) та
імуноферментні – для визначення концентрації фоллікулостимулюючого
(ФСГ), лютеінізуючого (ЛГ), пролактину (ПРЛ), тіреотропного гормону
(ТТГ), трийодтиронину (Т3), тироксину (Т4), з використанням наборів
Алкор-Біо, Росія, Санкт-Петербург.

Для визначення мінеральної щільності кісткової тканини проводили
ультразвукову денситометрію п’яткової кістки за допомогою апарату „UBIS
– 5000”. Процеси кісткового метаболізму оцінювали за показниками
біохімічних маркерів: вміст в крові та сечі іонів кальцію, фосфатів,
рівень лужної фосфотази, визначали рівень вільного дезоксіпіридиноліну в
сечі й розраховували його на одиницю креатинину.

Для оцінки особливостей анатомо-функціонального стану урогенітальної
системи вивчали скарги, проводили аналіз „індексу вагінального
здоров’я”, КПІ, кольпоскопії, бактеріоскопічних, бактеріологічних
методів, хімічних тестів.

Обробка цифрових даних проводили за допомогою стандартної програми EXCEL
97 для WINDOWS із застосуванням середнього арифметичного, стандартного
відхилення, критерію Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення.

У результаті вивчення клінічних проявів, характерних для гіпотиреозу,
було встановлено, що більшість симптомів, характерних для гіпотиреозу та
клімактеричного періоду, є спільними для жінок основної та І групи
порівняння. Найпоширенішими із них були підвищена втомлюваність (72,08%
та 51,85%, відповідно), погіршення пам’яті (79,87% та 38,89%), порушення
сну (47,40% та 61,11%, головний біль (72,32% та 42,59%). Наявність даної
симптоматики у жінок клімактеричного віку з непорушеним тиреоїдним
статусом залози можна пояснити віковою інволюцією ЩЗ. У той же час
перехідний період, особливо на ранніх своїх етапах, може маскуватися за
клінічними проявами гіпотиреозу, тому диференційована діагностика
повинна бути ретельною, оскільки лікувальна тактика та профілактичні
засоби в обох ситуаціях суттєво різняться між собою, а недооцінка
клінічних проявів тиреоїдної патології у хворих в клімактеричному
періоді може призводити до помилок в діагностиці й призначенню
неадекватної терапії, що в свою чергу ускладнює в подальшому перебіг
клімактерію.

Враховуючи вищевказане, в залежності від домінуючих клінічних проявів
гіпотиреозу, за класифікацією Зелінського Б.О., Зелінської Н.Б. (1998р.)
у обстежених були виділені наступні клінічні форми: 1) шлунково-кишкова
форма (48 жінок – підгрупа А); 2) серцево-судинна форма (34 жінок –
підгрупа В); 3) нервово-психічна форма (32 жінок – підгрупа С); 4)
кістково-суглобова форма (40 жінок – підгрупа D).

У результаті проведення комплексного дослідження нами було анамнестично
встановлено, що в пременопаузальному віці у жінок з гіпотиреозом частота
порушень менструальної функції була виявлена у 114 (74,03±3,53)% жінок
проти 99 (61,11±3,83)% осіб з непорушеною активністю ЩЗ (р<0,05). Із жінок з гіпофункцією ЩЗ найбільший відсоток в порушенні менструальної функції було встановлено в підгрупі С, що можна пояснити безпосереднім впливом нейрогуморальної регуляції на менструальну функцію, а також можливим зв’язком з рівнем пролактину, який має тенденцію до підвищення у хворих з порушеннями нервово-психічного характеру. Проведення порівняльного аналізу показників ІМТ показало вищі середні значення ІМТ – 31,47±1,03кг/м2 у жінок з гіпотиреозом проти 24,41±1,15кг/м2 у пацієнток з непорушеною активністю ЩЗ (р<0,05), що свідчить про наявність надлишкової ваги тіла у них й дозволяє зробити припущення про високий ризик розвитку у жінок з пониженою функціональною активністю ЩЗ поліморбідного стану - постменопаузального метаболічного синдрому. Під час вивчення частоти проявів КС достовірної різниці в групах не встановлено. Цей факт, можливо, можна пояснити тим, що дана робота була виконана на матеріалах спеціалізованого центру по проблемам клімактерію, куди звертаються, в основному, жінки із скаргами клімактеричного характеру. Проте, під час вивчення інтенсивності проявів та оцінки структури КС був встановлений більш важкий ступінь перебігу КС у жінок з гіпотиреозом. Так слабкий ступінь був виявлений в 22 (14,29±2,82)%, середній – в 74 (48,05±4,02)% та важкий – в 48 (31,17±3,13)% проти жінок з функціонально непорушеною активністю тиреоїдної системи, відповідно: 41(25,31±3,42)% р<0,05; 64 (39,51±3,84)% та 36 (22,22±3,27)%) р<0,05. Аналізуючи отримані дані, можна зробити припущення про наявність негативного впливу гіпотиреоїдного стану на самопочуття жінок в клімактеричному періоді. Так, значно більш вираженими були клінічні прояви вегето-судинної симптоматики в порівнянні з групою жінок з еутиреоїдним станом ( 31,09±0,18 проти 25,94± 0,41, р<0,05), серед обміно-ендокринних порушень переважали такі симптоми як ожиріння (1,71±0,17 проти 0,71±0,11), больовий синдром у м’язах та суглобах (2,16±0,25 проти 1,78±0,15). В психоемоційній симптоматиці переважали наступні симптоми: зниження працездатності та підвищення втомлюваності (2,91±0,21 проти 2,20±0,13), погіршення пам’яті (2,16±0,16 проти 1,96±0,15) й наявність проявів депресивного стану (1,52±0,25 проти 1,00±0,12). Для з’ясування існування можливих зв’язків стану гормонального гомеостазу із ступенями важкості перебігу КС проведено порівняльне вивчення концентрації рівня гормонів (ФСГ, ЛГ, ПРЛ, Е2, Пр, ТТГ, Т3, Т4 та індексу ЛГ/ФСГ) у жінок обох груп. Було встановлено збільшення концентрації ФСГ у жінок з гіпотиреоїдним станом до – 68,37±4,03мМЕ/мл проти 55,84±3,15мМЕ/мл у пацієнток з непорушеною активністю ЩЗ (р<0,05) та зменшення середніх показників рівня ЛГ – 29,71±1,51мМЕ/мл проти 35,71±1,03 мМЕ/мл (р<0,05), індексу ЛГ/ФСГ 0,43±0,05 проти 0,64±0,07, відповідно, (р<0,05). Середні показники концентрації ПРЛ знаходились в “фізіологічних” межах, проте достовірно різнилися між групами й, відповідно, становили 483,64±51,87мМЕ/л проти 258,56±36,53мМЕ/л (р<0,05) та знаходились в прямому зв’язку з такими симптомами як підйоми артеріального тиску, роздратованість, наявність передменструального синдрому. Достовірно відрізнялися показники тиреоїдних гормонів; середні показники рівнів статевих стероїдів між собою достовірно не відрізнялися, за рахунок чого подальше вивчення залежності важкості КС синдрому від рівня гормонів проводились без урахування середніх величин Е2 та Пр. Під час аналізу взаємозв’язку гормонального гомеостазу з проявами КС була встановлена пряма залежність між ступенем важкості КС та концентрацією ТТГ, що становила в напрямку від легкого до важкого ступенів (0,65±0,14)мкМЕ/мл; (1,24±0,08) мкМЕ/мл; (1,83±0,18) мкМЕ/мл у жінок І групи порівняння та, відповідно, (4,13±0,15)мкМЕ/мл; (5,01±0,07)мкМЕ/мл; (6,24±0,35)мкМЕ/мл у жінок основної групи (р<0,05 в усіх випадках) й зворотна залежність з рівнем ЛГ в І групі порівняння – (38,94±1,63)мМЕ/мл; (34,02±1,05)мМЕ/мл; (29,75±0,09)мМЕ/мл й індексу ЛГ/ФСГ:0,72; 0,62; 0,53 відепорвідно, у жінок основної групи – (32,18±1,05)мМЕ/мл; (28,05±0,15)мМЕ/мл; (27,34±0,14)мМЕ/мл (р<0,05 в усіх випадках) й індексу ЛГ/ФСГ: 0,48; 0,42; 0,39, відповідно. У пацієнток з гіпофункцією ЩЗ даний зв’зок був більш виражений, що підтверджує багатофункціональність етіопатогенетичних механізмів розвитку КС при даній патології. Вищевказане дозволяє зробити висновок, що у жінок з гіпотиреозом перебіг клімактеричного періоду ускладнюється КС в основному в середньоважкій та важкій формах у 79,22% пацієнток і своєчасне виявлення та корекція тиреоїдного статусу може дозволити покращити самопочуття даної когорти пацієнток. Серед середньочасових порушень клімактерію особливе значення надається урогенітальним змінам. Вивчення особливостей анатомо-функціонального стану геніталій в постменопаузальному періоді у жінок з гіпо- та еутиреоїдним станом проводилось за допомогою аналізу скарг, показників кольпоцитології, “індексу вагінального здоров’я”, стану піхвової екосистеми. У результаті проведеного аналізу, було встановлено достовірне переважання клінічних проявів урогенітальних порушень у жінок з пониженою активністю ЩЗ в порівнянні з жінками з еутиреоїднит станом: диспареунія була встановлена у 39(54,93±5,90)% жінок проти 14(18,92±4,55)%, рецидивуючі піхвові інфекції у 32(45,07±5,90)% жінок проти 18(24,32±4,99)%, дизурічні прояви в 55(77,46±4,96)% проти 39(52,70±5,80)%, відповідно, (р<0,05). Наведені дані дали нам підставу для вивчення стану слизової оболонки піхви, як важливого показника гормонального гомеостазу у жінок груп дослідження. Аналіз результатів кольпоцитологічних показників у жінок з гіпотиреозом у пременопаузальному віці, виявив кращі результати середніх значень поверхневих клітин, КПІ та ІЕ. Характерними були високі середні показники КПІ за відносно низьких показниках ІЕ, що підтверджує наявність у них більш високої частоти ановуляторних менструальних циклів. Проте вже в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років було встановлено значно гірші показники: суттєвий зсув формули ліворуч, наявність 2-3% базальних клітин, ПВ-8,21±1,93% проти ПВ-14,43±1,49% (р<0,05) жінок на тлі еутиреозу, що свідчить про більш низьку естрогену насиченість в цій віковій категорії у даної когорти жінок. Аналогічні результати отримано при аналізі показників рівнів рН, позитивного амінного тесту та ступеня атрофії слизової оболонки. Так, під час вивчення рівнів рН піхвового вмісту встановлена пряма залежність між значенням даного показнику й тривалістю постменопаузального періоду. Чітку дану залежність було нами виявлено в жінок з гіпотиреозом в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років, що становило 6,51±0,53 проти пременопаузального показника – 4,03±0,64 р<0,05. У І групі порівняння дані показники становили 5,91±0,84 та 4,23±0,44 відповідно. Із збільшенням постменопаузального віку відбувалось зміщення рН в бік лужного середовища, а показники рН>6 відповідали значному
ступеню атрофічних процесів слизової оболонки піхви. Було встановлено
вірогідно вищий показник амінного тесту у пацієнток в постменопаузі до
5-ти років з гіпотиреозом у 28 (71,79±7,21%) осіб, проти 21(48,84±7,62%)
з непорушеною функцією ЩЗ (р<0,05). Результати кольпоскопії продемонстрували наявність атрофічних змін у (76,92±6,75)% жінок з гіпотиреозом в ранній постменопаузі проти (41,86±7,52)% пацієнток з еутиреоїдним станом (р<0,05), що характеризувалось блідістю слизової оболонки, її витонченням, видимістю субепітеліальної судинної сітки, іноді мілкими крововиливами. Дана кольпоскопічна картина була в прямому зв’язку з такими скаргами як сухість у піхві, інколи свербіж, дизпареунія. Ступінь атрофічних процесів слизової оболонки був суттєво вищий у жінок з гіпофункцією ЩЗ. ‚ ? : z 2 X Oe ? ? ~ ae 0 2 X Oe @ @ ?????????? з гіпотиреозом в ранній постменопаузі був вірогідно нижчий й становив 2,89±0,31 проти 4,21±0,29 жінок групі порівняння (р<0,05). Оцінка стану піхвової екосистеми у жінок груп обстеження виявила дещо кращий піхвовий вміст у жінок з гіпотиреозом в пременопаузальному віці за рахунок вищої частоти висівання лактофлори й меншої аеробних та анаеробних умовно-патогених мікроорганізмів. У перші 5-ть років постменопаузи у них даний вміст мікрофлори суттєво погіршувався, в результаті зменшення вмісту лактобактерій та біфідобактерій – (15,38±5,78)% та (7,69±4,27)% відповідно, високого вмісту Streptococcus b.Hemolytic – (48,72±8,00)%; Echerichia coli – (53,85±7,98)%; Peptococcus species – (46,15±7,98)%; Peptostreptococcus species – (53,85±7,98)%; Bacteroides species – (64,10±7,68)% та Bacteroides melaninogenicus – (62,54±7,79)%. Даний вміст мікроорганізмів нами був охарактеризований як виражений дизбіоз. Проте в постменопаузальному періоді тривалістю 5-10 років показники стану слизової оболонки піхви та піхвового біоценозу в обох групах були майже однакові, із чого можна зробити припущення, що зі збільшенням тривалості постменопаузального періоду атрофічні процеси поглиблюються до певного стану, а далі залишаються майже незмінними. Серед пізніх клімактеричних ускладнень особлива увага приділяється менопаузальному остеопорозу, досить поширеному захворюванню, яке становить 85% від усіх варіантів остеопороза. За даними денситометрії встановлено, що у жінок з гіпофункцією ЩЗ стан кісткової системи був значно гірший, ніж у пацієнток з еутиреоїдним станом в постменопаузальному віці тривалістю 5-10 років, частота виявлення нормальної щільності кісткової тканини становила (22,88±6,83)% проти (41,94±7,31)% відповідно (р<0,05), а середні значення ШПУ – (1462,91±12,45)м/с проти (1500,62±11,05)м/с; ШОУ – (53,34±4,12)дБ/МГц проти (79,03±3,26)дБ/МГц, Т - (-2,05±0,17)ум. од. проти (-1,95±0,10)ум. од. – відповідно (в усіх випадках p<0,05). Середні показники рівня лужної фосфатази, як біохімічного маркера кісткового метаболізму, вірогідно нижчі, ніж при непорушеній активності ЩЗ, в пременопаузі – (1898,34±28,54)нмоль/л проти (1973,23±21,75)нмоль/л, в ранній постменопаузі – (794,12±18,53)нмоль/л проти (1570,19±34,37)нмоль/л та в постменопаузі тривалістю 5-10 років (685,08±13,24)нмоль/л проти (1485,07±26,47)нмоль/л (в усіх випадках р<0,05). Дані результати посередньо свідчать про зниження процесів костеутворення на тлі незмінних процесів резорбції в пременопаузі та постменопаузі до 5-ти років. Збереження відносно високих рівнів Дпід/креат, як основного продукту деградації кісткового колагену, в постменопаузальному періоді 5-10 років (13,23±1,48)ммоль/ммоль.креат. проти (7,93±1,31)ммоль/ммоль.креат. р<0,05, підтверджує переважання процесів резорбції в цей віковий період. Рівень екскреції кальцію з сечею в постменопаузальному віці до 5-ти років в основній та І групі порівняння становив (17,08±2,35)ммоль/добу та (12,93±2,15)ммоль/добу, в постменопаузальному віці тривалістю 5-10 років – (9,91±3,08)ммоль/добу й (8,15±2,91)ммоль/добу, відповідно. Виявлена гіперкальційурія посередньо підтверджує переважання процесів резорбції в кістковій тканині. Середні показники іонів кальцію в плазмі крові та фосфатів в різні вікові періоди були в межах “фізіологічної” норми. Переважання процесів резорбції над ресинтезом призводить до зниження щільності кісткової тканини, особливо у пацієнток з гіпотиреозом, що було підтверджено даними ультразвукової денситометрії. Встановлені зміни в кістковій системі пов’язані з віком та тривалістю постменопаузального періоду. У жінок зі зниженою функцією ЩЗ в постменопаузальному періоді розвивається вторинний остеопороз, який, за результатами досліджень, обумовлений сумацією декількох факторів, що впливають на метаболічні процеси в кістковій тканині - це гіпоестрогенія, яка є характерною для постменопаузального періоду і гіпотиреоїдний стан, що порушує процеси ремоделювання кості. З метою профілактики розвитку вторинного остеопорозу у жінок з гіпофункцією щитоподібної залози необхідно починати скрінінгове обстеження з віку 45 років з включенням денситометрії та визначення рівнів дезоксіпіридиноліну, з динамічним моніторуванням кожні наступні 5 років, що дозволить виявити жінок з низької щільністю кісткової тканини та з переважанням процесів кісткового руйнування над ресинтезом.. Виявлені порушення клімактеричного характеру у жінок з гіпофункцією ЩЗ дозволили оцінити ефективність та запропонувати профілактичні й лікувальні заходи, із яких у 57 жінок основної групи, насамперед, була компенсація гіпотиреозу тиреоїдними гормонами – левотироксином (в початковій дозі 1,6мкг. на 1 кг ваги тіла з наступним збільшенням на 25мкг до повної замісної дози з метою досягнення повного клінічного ефекту), після чого призначали естроген-гестагенну терапію. 59 жінкам І групи порівняння призначали лише естроген-гестагенну терапію. У сьогодення даний вид терапії вважається етіопатогенетичним для лікування менопаузальних симптомів: КС, урогенітальних порушень, а також з метою профілактики втрати кісткової тканини та розвитку менопаузального остеопороза, метаболічних й інших порушень. З цією метою ми використовували Фемостон чи Фемостон конті (естрогенний компонент яких представлено 17?-естрадіолом 2 мг, 1 мг відповідно, а гестагенний - дідрогестероном 10мг, 5 мг відповідно). Окрім гормональних засобів, в комплексному лікуванні застосовували вітамінний комплекс Мульті-табс (“Феросан” Данія), КАЛЬЦІЙ D3 НІКОМЕД (Nicomed, Норвегія), ВАГИЛАК (Institut Rosell, Канада). У результаті проведеної терапії, суттєвий клінічний результат був отриманий через 6 міс від початку замісної естроген-гестагенної терапії. Було встановлено зменшення частоти та інтенсивності головного болю на 46,15% в основній групі та на 18,64% в І групі порівняння. Поліпшились концентрація уваги та пам’ять у жінок з гіпотиреозом через 3 міс на 35,09%, 6 міс - 47,37%, в пацієнток з непорушеною функцією ЩЗ - на 13,56% та 30,51% відповідно. Позитивний антидепресивний ефект нами було встановлено в 17,55% жінок основної та 3,39% жінок І групи порівняння. В 40,35 % та 47,46% жінок обох груп відповідно нормалізувався сон, знизилась роздратованість. Пацієнтки відмічали підвищену працездатність. В 29,82% через 3 міс та 38,59% через 6 міс жінок основної групи та відповідно в 11,86% й 15,25% жінок І групи порівняння відмічались позитивні зміни косметологічних властивостей шкіри, зменшення сухості, злущування, покращання тургору та еластичності. У незначної кількості пацієнтів, в основному - це жінки з гіпофункцією ЩЗ, у яких був виявлений депресивний синдром, відмічено покращання апетиту. Зменшились вираженність та частота набряків в 43,86% жінок основної та в 10,17% жінок І групи порівняння. Запропонована терапія дала результати під час оцінки характеристики КС вже через 3 міс., суттєвий ефект був встановлений через 6 міс. лікування в обох групах. У жінок з гіпотиреозом дана позитивна динаміка мала більш стійку тенденцію і якщо до початку терапії у них переважали в (31,58±6,16)% жінок важкий ступінь та в (45,61±6,60)% середній ступінь важкості КС, то після терапії вони становили (5,25±2,96)% та (12,28±4,35)% відповідно, що було підтверджено показниками гормонального балансу, вірогідним зниженням ФСГ до (34,52±3,85)мМЕ/мл проти (67,89±5,73)мМЕ/мл, ЛГ до (20,05±4,38)мМЕ/мл проти (29,57±1,49)мМЕ/мл, ТТГ до (2,95±1,75)мкМЕ/мл проти (6,67±0,62)мкМЕ/мл, Т4 до (105,81±4,88)нмоль/л проти (68,98±4,07)нмоль/л, зростанням індексу ЛГ/ФСГ до 0,86±0,18 проти 0,40±0,04 (р<0,05 в усіх випадках). У результаті вивчення позитивної динаміки урогенітальних порушень на тлі запропонованої терапії було встановлено, що у жінок основної групи спостерігалось достовірне зниження на 40,91% диспареуній, на 36,36% частоти виникнення рецидивуючих піхвових інфекцій і на 63,64% дизурічних порушень. Найбільш суттєвою була динаміка лікування дизурій, частота яких достовірно знизилась вже через 3 місяці лікування. У пацієнток І групи порівняння через 6 місяців лікування достовірне зниження встановлено було в частоті проявів дизурічних явищ на 33,33% і на 14,29% рецидивів піхвових інфекцій. Проводячи порівняльний аналіз піхвового вмісту жінок основної групи до та після лікування, встановили суттєві зміни в постменопаузальному періоді до 5-ти років. Виявлено зменшення частоти висівання Staphylococcus epidermidis до 4 (30,77?13,32)% проти 8 (61,54?11,85)% до початку лікування, Staphylococcus aureus і Streptococcus b.Hemolytic до 2 (15,38?10,41)% проти 6(46,15?14,39)%. Серед анаеробних мікроорганізмів відмічались зменшення частоти виявлення Peptococcus species і Peptostreptococcus species до 2 (15,38?10,41)% та 3 (23,08?12,16)% проти 6(46,15?14,39)% та 7 (53,85?14,39)% відповідно. Достовірне зниження було виявлено відносно частоти висівання Bacteroides melaninogenicus до 2 (15,38?10,41)% проти 8 (61,54?14,04)% до початку лікування. Окрім того, встановлено зростання частоти виявлення Lactobacillus species - 6(46,15?14,39)% проти 2 (15,38?10,41)% і Bifidobacterium species - 4 (30,77?13,32)% проти 1(7,69?7,69)%. Узагальнюючи стан піхвової екосистеми в постменопаузальному періоді до 5-ти років й проводячи порівняльний аналіз з пременопаузальним періодом, можна сказати, що після 6 міс терапії вони були подібні між собою. Даний біоценоз піхви охарактеризуваний як проміжний тип біоценозу за рахунок помірної кількості лактобактерій, наявності грампозитивних коків, паличок, лейкоцитів, моноцитів, епітеліальних клітин. Оцінка піхвового вмісту жінок І групи порівняння до початку лікування та через 6 місяців дала можливість встановити позитивну динаміку запропонованого комплексу також у даних пацієнток, в основному, в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років. Під час аналіза запропонованого комплексу терапії на стан кісткової системи у жінок з гіпотиреозом було встановлено, що в результаті лікування показники рівнів іонів кальцію та фосфатів у сироватці крові дещо збільшуються, проте вони знаходяться в межах “фізіологічної” норми. Вірогідне зниження було виявлено в період ранньої постменопаузи (до 5-ти років) в концентрації іонів кальцію в добовій сечі, що становило (7,03?1,35)ммоль/доб., проти (17,08?2,35)ммоль/доб. до початку терапії й підтверджує покращання процесів кісткового метаболізму в бік ремоделювання та співпадає з середніми показниками рівнів лужної фосфатази, яка була вірогідно вища від показника до лікування й складала (1734,85?19,05)нмоль/л проти (794,12?18,53)нмоль/л. У результаті аналізу показників Дпід/креатинин, було встановлено його зниження, особливо в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років з (9,89±2,04)ммоль/ммоль.креат. до (7,31±0,91)ммоль/ммоль.креат., але вірогідної різниці між показниками до і після лікування у жінок основної групи нами виявлено не було. У жінок І групи порівняння отримані аналогічні результати відносно показників рівня іонів кальцію та фосфатів в сечі, сироватці крові, лужної фосфатази. Вірогідну різницю показників до початку лікування було виявлено при вивченні рівнів Дпід/креатинин, що склало до лікування (14,34?2,14)ммоль/ммоль.креат, після лікування в постменопаузі до 5 років (6,01?1,89)ммоль/ммоль.креат (p<0,05) й свідчить про зниження процесів резорбції на тлі запропонованої естроген-гестагенної терапії в період, коли процеси руйнування кісткової тканини найбільш виражені. Отримані дані підтверджують необхідність раннього виявлення груп ризику розвитку остеопоротичних процесів, своєчасної їх діагностики та застосування комплексних методів лікування на тлі ретельного моніторування показників кісткового метаболізму та денситометрії. ВИСНОВКИ У роботі представлено нове рішення актуальної задачі сучасної гінекології – оптимізація ефективності діагностики та лікування клімактеричних порушень у жінок клімактеричного періоду з гіпофункцією ЩЗ, на підставі результатів вивчення гормонального стану тиреоїдної та яєчникової системи, показників піхвової екосистеми, мінеральної щільності кісткової тканини та маркерів кісткового метаболізму, удосконалення схеми комплексної терапії з включенням низьких доз L-тироксину, Фемостону чи Фемостону конті, Мульті-табс, КАЛЬЦІЙ D3 НІКОМЕД, ВАГИЛАК. У жінок з гіпофункцією ЩЗ особливістю клімактеричного синдрому є переважання середньоважких та важких форм у 79,22% пацієнток. У клінічній картині превалюють вегето-судинний симптомокомплекс (лабільність АТ, головний біль, мерзлякуватість, парестезії, сухість шкіри, схильність до набряків, сонливість) та психоемоційний симптомокомплекс (депресія, погіршення пам’яті, підвищення втомлюваності, зниження працездатності). Ступінь важкості КС знаходиться в прямому зв’язку з показниками ТТГ і зворотному зв’язку з рівнем ЛГ при зниженні індексу ЛГ/ФСГ. У постменопаузальному періоді у жінок з гіпотиреозом встановлено вірогідно вищу частоту виникнення проявів урогенітальних порушень: дизпареуній (54,93%), рецидивуючих піхвовових інфекцій (45,07%) та дизурічних явищ (77,46%). Стан піхвової екосистеми в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років в жінок з гіпотиреозом, охарактеризуваний як дизбіоз, за рахунок зниження частоти висівання Lactobacillus species (15,38%), Bifidobacterium species (7,69%), високої частоти умовно-патогенної в основному анаеробної мікрофлори Staphylococcus epidermidis (61,54%), Peptostreptococcus species (53,85%), Bacteroides melaninogenicus (61,54%), зростання рівнів рН до 6,5, позитивного амінотесту в 71,79% випадків, що обумовило вірогідно низький показник “індексу вагінального здоров’я” – 2,89 бали. Постменопаузальний період тривалістю 5-10 років у жінок обох груп характеризувався мізерною мікрофлорою й вираженими атрофічними процесами. Стан кісткової системи у жінок з пониженою функціональною активністю ЩЗ в постменопаузальному періоді тривалістю 5-10 років характеризувався розвитком остеопорозу в 37,50% випадків і остеопенії в 40,63% випадків. Остеопоротичні процеси в жінок з гіпотиреозом супроводжувались вірогідно нижчими денситометричними показниками – Z – (-1,28 ум. од.), T – (-2,05 ум.од.), зменшенням лужної фосфатази – 685,08 нмоль/л та підвищенням Дпід/креат-7,93. Використання комплексу терапевтичних факторів з використанням низьких доз L-тироксину, Фемостону або Фемостону конті, Мульті-табс, КАЛЬЦІЙ D3 НІКОМЕД, ВАГИЛАК на протязі 6 місяців під контролем концентрації гормонів в плазмі периферичної крові приводить до зниження тяжкості КС - тяжкого ступеня на 26,33%, середнього ступеня на 33,33% та супроводжується зменшенням клінічних проявів урогенітальних порушень (диспареуній на 40,91%, рецидивуючих піхвових інфекцій на 36,36%, дизурічних порушень на 63,64%), що супроводжувалось покращанням показників піхвовіого біоценозу, про зниження процесів руйнування кісткової тканини в постменопаузальному періоді тривалістю до 5-ти років, свідчать маркери та біохімічні показники кісткового метаболізму. Надлишкове вживання L-тироксину (в дозі, що перевищує – 100-150мкг/добу) сприяє резорбції кісткової тканини. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Климактерический период (избранные главы).- Одеса: ОКА, 2003.- 242 с. (у співавт. з Зелінським О.О., Татарчук Т.Ф.). – зроблено огляд сучасної літератури, написано п’ять розділів. Чумак З.В. Оцінка стану урогенітальної системи у жінок клімактеричного віку з гіпотиреозом.// Досягнення біології та медицини.-2005.-№2.-С.23-26. Чумак З.В. Сучасні методи оцінки стану кісткової системи в жінок з гіпотиреозом на півдні України. // Вісник морської медицини.- 2004.- №4.- С45-47. Чумак З.В. Стан кісткової системи в жінок клімактеричного віку з гіпотиреозом.// Вісник Вінницького державного університету.- 2004.-Т8.-№2.- С36-39. Чумак З.В., Зелінський А.А. Лечение проявлений климактерического синдрома у женщин переходного периода на фоне гипотиреоза.// Репродуктивное здоровье женщины.- 2003.- №4.- С.39-42. (проведено підбір тематичних хворих, аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка та літературне оформлення статті). Чумак З.В. Течение климактерического периода и особенности использования ЗГТ у женщин с сахарным диабетом 2-го типа.// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003.- 1/2 С.259-261. Чумак З.В., Зелінський О.О. Гіперпролактинемія та клімактерій, підходи до комбінованої замісної гормональної терапії.// Нова медицина.- 2002.- №5.- С.36-37. (проведення інформаційного пошуку, аналіз гормональних показників, літературне оформлення) . Чумак З.В., Зелинский А.А. О направлениях профилактики инфекционных осложнений после влагалищных операций у женщин в климактерическом периоде.// Буковинський медичний вісник. - 2001.-Т.5., №2.- С.93-96. (проведено підбір тематичних хворих, аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка та літературне оформлення роботи). Чумак З.В., Зелінський О.О. Про місцевий імунітет слизової оболонки тіла матки.// Одеський медичний журнал.- 1998.- №4.- С.35-38. (проведення інформаційного пошуку, участь у обґрунтуванні мети наукового дослідження, аналіз показників місцевого імунітету слизової оболонки тіла матки, літературне оформлення роботи). Чумак З.В. Показники гормонального гомеостазу у жінок з гіпотиреозом в періменопаузальному періоді.// Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.- 2004.- С.727-730. Чумак З.В. Выраженность климактерического синдрома у женщин переходного возраста с первичным гипотиреозом.// Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.- 2003.- С.329-332. Чумак З.В., Зелинский А.А. Случай ведения заместительной гормональной терапии у пациентки с синдромом “пустого” турецкого седла.// Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.- К.: “Інтермед”, 2002.- С.181-184. (проведення інформаційного пошуку, обґрунтування мети, літературне оформлення). Чумак З.В. Современные принципы заместительной гормональной терапии у женщин с сахарным диабетом ІІ типа.// Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.- К.: “Фенікс”, 2001.- С.673-675. Чумак З.В. Состояние эндометрия при дисфункциональных маточных кровотечениях в перименопаузе.// Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.- К.: 1999.- С. 468-471. Artyomenko V.V., Chumak S.V., Zelinsky A.A. The Bone System Condition Estimation in Climacteric Women with Hypothyroidism. // Acta Fisiatrica.- 2005.- V.12.- S.212./ Abstracts Third World Congress of the ISPRM, Brazil, Sao Paulo. (проведено підбір тематичних хворих, аналіз отриманих результатів їх статистична обробка). Чумак З.В., Зелинский А.А. Использование ЗГТ женщинами климактерического периода с уродинамическими нарушениями.// Тезисы ІІІ международного конгресса „Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”.- 2000.- Одесса.- С.75-76. (проведено аналіз патогенетичних механізмів розвитку уродинамічних порушень у жінок клімактеричного віку, статистична обробка отриманих результатів). Чумак З.В. Определение степени нарушения биоценоза влагалища в постменопаузальном периоде и его коррекция.// Тезисы ІІІ международного конгресса „Актуальне вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”.- 2000.- Одесса.- С.135. Чумак З.В., Зелинский А.А. Клиническое использование лазерного излучения при зуде вульвы у женщин пери- и постменопаузавльного возраста - Тезисы ІІІ международного конгресса „Актуальне вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”.- 2000.- Одесса.- С.77-78. (проведення інформаційного пошуку, обгрунтування мети наукового дослідження, статистична обробка даних, літературне оформлення). Чумак З.В. Применение рефлексотерапии в лечении климактерического синдрома.// Тези V Всеукраїнської науково-практичної конференції Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини. – Одеса., 1999.- С.195-196. Чумак З.В., Зелинский А.А. Использование тканевых препаратов при лечении гипопролактинемии.// Тези наукової конференції офтальмологів.- Одеса., 1998.- С.252-253. (проаналізовані результати дослідження, літературне оформлення). АНОТАЦІЯ Чумак З.В. Перебіг та лікувальна тактика клімактеричних порушень у жінок з гіпотиреозом. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2005. Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей перебігу клімактеричного періоду у жінок з гіпофункцією щитоподібної залози та оптимізації ефективності комплексу лікувальних засобів. В результаті проведеного аналізу у жінок з гіпотиреозом було встановлено, що інтенсивність проявів клімактеричного синдрому у них, в основному, важкого та середнього ступенів й знаходиться в прямому зв’язку з показниками ТТГ і зворотному з рівнем ЛГ при зниженні індексу ЛГ/ФСГ. Частота виявлення урогенітальних розладів (дизурії, дизпареунії, рецидивуючих піхвових інфекцій) була достовірно вищою ніж у жінок без функціональних порушень щитоподібної залози, що супроводжувалось вірогідно нижчими показниками “індексу вагінального здоров’я” та дизбіозом піхвової екосистеми. Стан кісткової системи характеризувався в 37,50% остеопорозом, в 40,63% остепенією, що супроводжувалось відповідними показниками кісткового метаболізму. Запропонований комплекс терапевтичних заходів дав позитивні наслідки та можливість використання низьких доз левотироксину. Ключові слова: гіпотиреоз, клімактерій, остеопороз, клімактеричний синдром, урогенітальні порушення. АННОТАЦИЯ Чумак З.В. Течение и лечебная тактика климактерических нарушений у женщин с гипотиреозом.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01-акушерство и гинекология.- Одесский государственный медицинский университет, МЗ Украины, Одесса, 2005. В связи с возрастающей частотой заболеваний тиреоидной системы на территории Украины, диссертационная работа посвящена одной из актуальных проблем гинекологии и эндокринологии – особенностям течения климактерического периода у женщин с гипофункцией щитовидной железы, оптимизации эффективности комплекса терапевтических средств. В соответствии с целями и задачами работы, под наблюдением находилось 154 женщины климактерического возраста с гипотиреозом (основная группа), 162 женщины климактерического возраста без нарушений функциональной активности щитовидной железы (І группа сравнения), 158 женщин позднего репродуктивного возраста (ІІ группа сравнения). Используя специально разработанную карту с учетом менопаузального индекса, было проведено общеклиническое обследование, изучение гормонального гомеостаза, состояние урогенитальной и костной систем, оценивалась эффективность предложенного терапевтического комплекса. В результате анализа частоты и интенсивности проявлений климактерического синдрома, было установлено, что у 79,22% женщин с гипотиреозом преобладают формы тяжелой и средней степени тяжести. При сравнительной оценке гормональных показателей с клинической картиной климактерического синдрома, установлена прямая связь степени тяжести с уровнем ТТГ и обратная - с уровнем ЛГ, при снижении индекса ЛГ/ФСГ. Изучение клинических проявлений урогенитальных нарушений у женщин с гипотиреозом в постменопаузальном периоде, выявило достоверно большую частоту проявлений: диспареуний (54,93%), рецидивирующих влагалищных инфекций (45,07%), дизурических явлений (77,46%). Оценка слизистой оболочки влагалища и биоценоза проводилась соответственно длительности постменопаузального периода, в результате чего, в постменопаузальном периоде, длительностью до 5-ти лет было установлено достоверно низшие показатели рН, кольпоцитологических характеристик, частоты аминного теста, “индекса вагинального здоровья”, а биоценоз влагалищного содержимого был охарактеризован как дизбиоз. Оценка состояния костной системы у женщин с гипотиреозом, методом ультразвуковой денситометрии, показала наличие в 37,50% остеопороза, в 40,63% остепении, что сопровождалось соответствующими показателями маркеров костного метаболизма. Предложенный терапевтический комплекс (L-тироксин, Фемостон или Фемостон конти, Мульти-табс, КАЛЬЦИЙ D3 НИКОМЕД, ВАГИЛАК), дал положительный клинический эффект. Дал возможность использовать низкие дозы L-тироксина на фоне заместительной эстроген-гестагенной терапии, которые не способствуют резорбции костной ткани. Ключевые слова: гипотиреоз, климактерий, остеопороз, климактерический синдром, урогенитальные нарушения. SUMMARY Chumak Z.V. The Course and Treatment Tactics of the Climacteric Disorders in Women with Hypothyreosis. Manuscript. The thesis for the scientific degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.01-Obstetrics and Gynecology.- Odessa State Medical University, Ministry of Health Care of the Ukraine, Odessa,- 2005. The dissertation deals with the climacteric period course specialties investigation and treatment in women with the thyroid hypofunction. As a result of the study the more difficult climacteric syndrome course was found, which was directly linked with the TSH figures and inversely with the LH level with LH/FSH index decrease. The urogenital disorders (dysuria, dyspareunia, recidivating vaginal infections) determination rate was significantly higher, than in women without thyroid functional disorders, accompanied by the significantly decreased parameters of “vaginal index health” and vaginal ecosystem dysbiosis. The state of the bone system was characterized by osteoporosis in 37,50%, osteopenia – in 40,63%, which was accompanied by the corresponding figures of the bone metabolism markers. The proposed therapeutic complex gained positive results and possibility of levothyroxine low dose administration. Key words: hypothyroidism, climacteric, osteoporosis, climacteric syndrome, urogenital disorders. PAGE \* Arabic 21

Похожие записи