ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РОГОЗІНА Марина Юріївна

УДК 387.1:37.041

Педагогічні основи самоосвітньої діяльності майбутніх учителів
природничих дисциплін

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті, Міністерство
освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Кучерявий Олександр Георгійович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Коротяєв Борис Іванович,

Краматорський економіко-гуманітарний інститут,

завідувач кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Сидорчук Нінель Герандівна,

Житомирський державний університет імені І.Франка, доцент кафедри
педагогіки.

Провідна установа: Харківський національний педагогічний університет ім.
Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України, кафедра загальної
педагогіки.

Захист відбудеться 16 грудня 2005 р. о 10.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному
педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011,
м.Луганськ, вул.Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного
педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Луганськ,
вул.Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 15 листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Оновлення цілей і змісту системи
сучасної вищої освіти України, входження її у Болонський процес
передбачає зміщення акцентів із формування у студентів системи знань на
створення умов для їх самодобування. Про необхідність організації
самоосвіти йдеться: у Законі України “Про вищу освіту”, стаття 46 якого
визначає основні характеристики самоосвітньої діяльності громадян під
час навчання у вищих закладах освіти, а також після закінчення
навчального закладу; у Національній доктрині розвитку освіти України у
ХХІ ст. та інших нормативних документах.

Соціальне замовлення вищої школи на фахівця враховує швидкий розвиток
природничих наук, активне впровадження нових технологій у виробництво та
пов’язане з цим різке погіршення стану довкілля. Ефективна діяльність
вчителя природничих дисциплін знаходиться у відповідності з його
готовністю до професійної самоосвіти, удосконалення фахових знань і
вмінь у сферах мотивації, організації та стимулювання природоохоронної
роботи учнів.

Питанням організації самоосвіти школярів присвячено роботи
В.Бондаревського, А.Громцевої, Г.Закірова, О.Кочетова, М.Скаткіна,
П.Підкасистого, Б.Райського та ін.; особливостям організації самоосвіти
студентів – праці А.Айзенберга, В.Буряка та ін.

Організація самоосвітньої діяльності майбутніх педагогів була предметом
дослідження багатьох науковців, таких, як І.Барсуков, М.Косенко,
Г.Марковець, І.Наумченко, В.Скнарь, Н.Сидорчук, В.Шпак та ін. Особливу
увагу дослідники приділяли готовності до самоосвіти і пошукам шляхів для
її формування (роботи О.Малихіна, Г.Сєрикова, Н.Терещенко та ін.).
Особливості самоосвіти і самовдосконалення вчителів хімії розглянуто в
дослідженні О.Прокопової. Однак поза увагою вчених залишилася важлива
проблема діалектичного взаємозв’язку організації самоосвітньої
діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін на цілісній та
особистісно зорієнтованій основах зі сформованістю у них фахових знань.
До “білих плям” теорії професійної освіти слід віднести положення про
цілі, зміст, методи, форми і принципи організації самоосвітньої
діяльності студентів природничих факультетів, які обрали професію
педагога.

Результати аналізу стану практичної організації самоосвітньої діяльності
майбутніх фахівців у ВНЗ України свідчать про наявність певних
суперечностей між: соціальним запитом на підготовку вчителів природничих
дисциплін, здатних до самостійного оновлення здобутих знань, і
недостатнім рівнем сформованості у майбутніх педагогів відповідної
потреби в отриманні знань; усвідомленням більшістю викладачів вищих
навчальних закладів необхідності в формуванні у студентів готовності до
самоосвітньої діяльності і нерозробленістю педагогічною наукою принципів
і методів організації самоосвітньої роботи майбутніх педагогів у сфері
природничих наук, відповідних технологій педагогічної підтримки цього
процесу; сучасними високими темпами зростання професійної інформації і
недосконалістю форм і методів, які застосовуються студентами для її
засвоєння; соціальним завданням щодо “оздоровлення” і зберігання
довкілля і недостатньою екологічною спрямованістю навчальних дій
студентів, низьким рівнем усвідомленості ними та викладачами зв’язку між
самоосвітньою діяльністю й розв’язанням екологічних проблем. Результати
розв’язання зазначених суперечностей сприятимуть особистісній
орієнтованості процесу педагогічної організації самоосвіти майбутніх
педагогів, розвитку їх творчих здібностей, реалізації потреб у
професійному самоствердженні та самовдосконаленні, формуванню готовності
до безперервної фахової освіти протягом всього життя. Це і зумовило
вибір теми дослідження “Педагогічні основи самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів природничих дисциплін”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень
кафедри педагогіки Донецького національного університету (державний
реєстраційний номер ДР 01910051511), пов’язано з напрямами реалізації
“Концепції розвитку вищої освіти Донецької області до 2020 року”
(розпорядження Голови облдержадміністрації №325 від 16.07.2002р.,
довідка №157 від 31.10.2002 р.). Тема дисертації затверджена на
засіданні вченої ради ДонНУ і узгоджена у Раді з координації наукових
досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від
17.09.2002 р.).

Об’єкт дослідження: процес організації самоосвітньої діяльності
майбутніх педагогів.

Предмет дослідження: цілі, зміст, принципи, методи і засоби процесу
формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до
самоосвітньої діяльності.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
концепцію і модель самоосвітньої діяльності майбутніх учителів
природничих дисциплін, розроблених з урахуванням цілісності та
особистісної зорієнтованості педагогічних умов її організації та
параметрів внутрішнього середовища ідеального об’єкта – компонентів
готовності до самоосвіти.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що педагогічна
організація самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих
дисциплін сприятиме підвищенню рівня їх професійної підготовленості за
умов її функціонування як цілісної та особистісно орієнтованої системи,
структура якої є адекватною структурі готовності студента до самоосвіти;
виділення у відповідній готовності психологічного,
морально-громадянського і практичного структурних компонентів;
врахування зв’язків цих компонентів між собою, механізму забезпечення їх
діалектичної єдності.

Завдання дослідження:

За результатами аналізу об’єкта дослідження з методологічних і
теоретичних позицій визначити сутність поняття самоосвітньої діяльності
майбутніх педагогів та основні підходи до її організації.

Розробити концепцію і цільову програму організації самоосвіти майбутніх
учителів природничих дисциплін.

Визначити основні структурні компоненти готовності майбутнього фахівця
до самоосвіти з розроблених концептуальних позицій і обґрунтувати модель
самоосвітньої діяльності майбутніх педагогів природничих дисциплін в
університеті та систему її організації.

Перевіривши ефективність розробленої моделі на емпіричному рівні,
порівняти результати сформованості психологічної, морально-громадянської
й практичної готовності студентів до самоосвіти студентів в
експериментальній та контрольній групах, оцінити вплив організації
самоосвіти на рівень засвоєння фахових знань.

Підготувати методичні рекомендації щодо організації самоосвітньої
діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін.

З метою реалізації поставлених завдань було використано комплекс методів
дослідження: теоретичні методи – аналіз філософської, соціологічної,
психолого-педагогічної літератури за темою дослідження для з’ясування
стану розробленості проблеми; моделювання для розробки основних напрямів
організації самоосвітньої діяльності майбутніх педагогів; емпіричні
методи – спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ювання, тестування,
аналіз продуктів діяльності студентів для визначення стану готовності
студентів до здійснення самоосвіти, педагогічний експеримент для
перевірки висунутої гіпотези та розробленої концепції організації
самоосвіти; методи математичної статистики для оцінки результатів
експериментальної роботи.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають загальні
положення теорії наукового пізнання, філософські ідеї щодо
детермінованості поведінки людини зовнішніми і внутрішніми факторами,
про сутність особистості, взаємообумовленість і взаємозв’язок
об’єктивних і суб’єктивних факторів у її розвитку; цілісний (В.Ільїн,
В.Краєвський, В.Семиченко та ін.), особистісно орієнтований
(К.Абульханова-Славська, Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, С.Гончаренко,
Г.Костюк, Н.Ничкало, К.Платонов, В.Сєриков, В.Рибалка, О.Савченко та
ін.) та синергетичний (О.Князєва, О.Мегрелішвілі, І.Пригожин, І.Стенгерс
та ін.) підходи до організації освітньої діяльності; положення
психолого-педагогічної науки про організацію навчально-пізнавальної
діяльності (С.Архангельський, А.Бойко, І.Козловська, Б.Коротяєв,
О.Пєхота, М.Скаткін, Г.Щукіна, Б.Райський, В.Бондаревський); про
самоосвіту і самовиховання студентів (А.Айзенберг, В.Буряк, А.Громцева,
О.Кочетов, О.Кучерявий, О.Малихін, Л.Наумченко, Г.Сєриков, Н.Сидорчук,
В.Шпак та ін).

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в
тому, що вперше: обґрунтовано цілі, принципи і модель організації
самоосвіти майбутніх учителів природничих дисциплін, визначено
педагогічні умови ефективності системи педагогічного забезпечення їх
самоосвітніх дій на цілісній та особистісно орієнтованій засадах,
доведено існування закономірного зв’язку між готовністю студентів до
самоосвіти та сформованістю у них фахових знань (відповідна готовність
сприяє підвищенню рівня сформованості цих знань); удосконалено підходи
до визначення змісту структури готовності майбутніх педагогів до
самоосвіти, методи, форми і засоби її організації; подальшого розвитку
набули положення щодо особистісного характеру системи самоосвітньої
діяльності студентів, цілісності структурних компонентів її цільового
орієнтиру.

Практична значущість результатів дослідження полягає в їх достатній
готовності до впровадження у навчальний процес вищої школи (розроблено
цільову програму організації самоосвіти майбутніх учителів природничих
дисциплін, систему завдань для студентів, значущу для конструювання і
реалізації особистого плану самоосвіти, методичні рекомендації щодо
організації самоосвітньої діяльності), а також у зацікавленості в них
широкого кола викладачів природничих факультетів усіх університетів
України, вчителів хімії й біології та організаторів процесу
післядипломної освіти цих педагогів.

Основні ідеї та результати дослідження, висновки та рекомендації щодо
організації самоосвітньої діяльності майбутніх вчителів впроваджено в
навчально-виховний процес Донецького національного університету (довідка
№607/01-26/6.6.0 від 15 червня 2005 р.), Донецького обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти (довідка №164/02 від 27 квітня 2005
р.), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка
№66-05-54 від 25 травня 2005 р.), Східноукраїнського національного
університету ім.В.Даля (довідка №107-115-1131/36 від 26 травня 2005
р.), Запорізького педагогічного коледжу (довідка №190 від 6 травня 2005
р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та
практичні результати дослідження викладено у доповідях на Міжнародних
науково-практичних конференціях: “Педагогічні засади формування
гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток
особистості” (Полтава, 2003 р.); “Духовний розвиток особистості:
методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004); “Проблеми сучасної
педагогічної освіти” (Ялта, 2004); Всеукраїнських науково-практичних
конференціях: “Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості
підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми і перспективи”
(Чернівці, 2003); “Молодь, освіта, наука, культура і національна
самосвідомість” (Київ, 2003); науково-методичній конференції Донецького
національного університету “Самостійна робота студентів – найважливіший
засіб підвищення якості знань” (Донецьк, 2003). Результати апробовані на
засіданнях кафедри педагогіки Донецького національного університету.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження
відображено у 11 одноосібних публікаціях (10 наукових статей, з них 6 —
у фахових виданнях, 1 методичні рекомендації).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох
розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку
використаних джерел (245 найменувань), 7 додатків на 43 сторінках, 15
таблиць, 3 рисунки. Загальний обсяг дисертації складає 232 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано
актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження,
сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито теоретико-методологічні
основи, наукову новизну й практичне значення результатів наукового
пошуку, висвітлено відомості про їх апробацію й впровадження, а також
про публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – “Методологічні та теоретичні засади організації
самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін” –
подаються результати теоретичного аналізу педагогічної та психологічної
літератури з проблеми дослідження, обґрунтовано теоретичні положення
щодо самоосвіти майбутніх учителів природничих дисциплін: сутнісні
характеристики моделі самоосвітньої діяльності, принципів її
організації, структури готовності майбутніх педагогів до самоосвіти та
ін.

У процесі створення власного концептуального бачення сутності самоосвіти
майбутніх учителів використано такі основні методологічні регулятиви,
сформульовані на основі особистісно орієнтованого та цілісного підходів:
гуманізація професійної освіти вимагає створення умов для перетворення у
свідомості особистості майбутнього фахівця професійних цінностей в
особистісні; у структурі професійної свідомості особистості емоційний, а
не раціональний компонент посідає провідне місце; не тільки фахові
цінності, але й цінності теорії і технології самоосвіти повинні
перерости для майбутніх фахівців у особистісні; самоосвітня діяльність є
системним цілим, а отже, її організація повинна будуватися на цілісній
основі, враховувати єдність та взаємопроникнення всіх її сторін, цілей,
компонентів змісту, методів, форм і засобів та бути адекватною потребам
розвитку (загального та професійного) усіх сфер особистості студента як
цілісності. На підґрунті результатів аналізу сучасних досліджень проблем
синергетики розглянута можливість використовувати й синергетичний підхід
як один з методологічних принципів організації самоосвітньої діяльності.

Результати аналізу досліджень особливостей організації самоосвіти та її
сутності (В.Буряк, А.Громцева, О.Малихін, Л.Наумченко, Г.Сєриков,
Н.Сидорчук, В.Шпак та ін.) дозволили сформулювати робоче визначення
поняття “самоосвітня діяльність”. Самоосвітню діяльність майбутніх
фахівців ми тлумачимо як творчий процес оволодіння ними професійними
педагогічними знаннями у ролі особистісних цінностей на основі
усвідомлення власних освітньо-розвивальних цілей і потреб суспільства у
кваліфікованих фахівцях.

В обґрунтованій концепції організації самоосвіти майбутніх учителів
міститься розуміння самоосвіти як процесу відкриття та внутрішнього
сприйняття студентом нових для себе об’єктивно існуючих цінностей та
опора на них у практичній діяльності: знання-цінності у сферах
філософських, психологічних, педагогічних і спеціальних дисциплін.

Ступінь самоцінності знань майбутнього педагога залежить від:

а) умінь викладача створювати умови для емоційного переживання майбутнім
фахівцем змісту конкретної наукової, навчальної або методичної праці,
значущої для його професійного становлення;

б) умінь студента формувати власні думки і висловлювати власні почуття
стосовно певних положень автора роботи, систематизувати ці положення,
знаходити в конкретній праці логічні зв’язки між різними поняттями,
ідеями, її структурними елементами;

в) наявності у вищих навчальних закладах ефективно функціонуючої системи
педагогічного забезпечення самоосвітньої діяльності студентів.

Було обґрунтовано такі принципи самоосвітньої діяльності майбутніх
учителів природничих дисциплін: особистісно орієнтованого підходу до
організації самоосвіти; формування у студентів сприйняття самостійно
надбаних знань як особистісних цінностей; організації самоосвіти як
творчого процесу перетворення студентом здобутих знань на основі власних
думок і почуттів; одночасного співвіднесеного формування в студентів
загальнонаукових, специфічних (фахових) і самоосвітніх знань та вмінь;
формування гармонійного співвідношення соціально-значущих та
особистісних мотивів самоосвітньої діяльності в їх єдності; створення
ситуацій емоційного переживання студентами своїх дій у самоосвітній
роботі; всебічного розкриття можливостей навчальних програм природничих
дисциплін для організації самоосвітньої діяльності; формування
готовності до здійснення самоосвіти майбутніми вчителями природничих
наук за рахунок можливостей усіх дисциплін (як природничих, так і
гуманітарних).

На підґрунті визначених принципів розроблено модель самоосвітньої
діяльності та структуру готовності майбутніх учителів природничих
дисциплін до самоосвіти. Зміст моделі відбито на рис.1.

Рис.1. Модель самоосвітньої діяльності майбутніх вчителів природничих
дисциплін

Визначено взаємопов’язані параметри зовнішнього та внутрішнього
середовища розробленої моделі. Параметрами зовнішнього середовища є:
фактори, які сприяють функціонуванню моделі або гальмують його
(оптимальний рівень професіограми вчителя природничих дисциплін;
наявність у підготовці майбутніх педагогів основних ознак цілісності;
достатнє для самоосвітньої активності студентів ресурсне забезпечення
навчально-виховного процесу; відсутність у навчальному закладі стратегії
і тактики гуманізації фахової підготовки майбутніх педагогів тощо). До
параметрів внутрішнього середовища віднесено: психологічну,
морально-громадянську і практичну готовність майбутнього фахівця до
самоосвітньої діяльності. Ці параметри мають специфічну структуру і
специфічний зміст.

Специфіка змісту усіх структурних компонентів відповідної готовності
показана на рис.2.

Рис.2. Структура готовності майбутніх учителів природничих наук до
самоосвіти

Готовність майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвіти є
цілісною множиною взаємопов’язаних компонентів, які відбивають
психологічний, морально-громадянський і практичний аспекти цього
системного утворення. Психологічний компонент містить: стійкі
смислотвірні мотиви професійної самоосвіти; усвідомлені провідні
різнорівневі цілі самоосвітніх дій; позитивні емоції за результатами
сприйняття цінностей самоосвіти як особистісно значущих; установка на
самоцінність спонукання до професійної самоосвіти. Він діалектично
“взаємодіє” з морально-громадянською готовністю (усвідомлення
професійної самоосвіти як засобу підвищення компетентності у сфері
моральних відносин; уміння використовувати самоосвіту з метою
поглиблення знань про громадянську культуру, національні цінності та
національне культуротворення; здатність до внутрішнього прийняття
моральних цінностей як особистісних засобами самоосвіти; уміння
підвищувати рівень власної громадянської активності, пов’язаної зі
збереженням природи та охороною довкілля; патріотизм). І психологічна, і
морально-громадянська готовність у своїй діалектичній єдності сприяють
формуванню таких компонентів практичної готовності до самоосвіти: знання
та уміння здійснювати цілепокладання та планування самоосвітньої роботи,
спрямованої на засвоєння цінностей природничих (провідної та
споріднених) та психолого-педагогічних дисциплін як особистісних; знання
та уміння реалізувати особистісний план самоосвіти у сфері природничих
та психолого-педагогічних дисциплін; знання та уміння самостимулювати
самоосвітні дії; знання та уміння самоконтролювати та самокорегувати
самоосвітні дії.

Показана система ефективно функціонує за певних умов, експериментальне
визначення яких було одним із завдань наступного етапу дослідження.

У другому розділі – “Умови, особливості та результати ефективності
реалізації концепції і моделі самоосвітньої діяльності майбутніх
педагогів на емпіричному рівні” – розглядаються загальна логіка і
технологія експериментальної перевірки розробленої моделі щодо
формування у студентів психологічної, морально-громадянської та
практичної готовності до самоосвіти на засадах особистісно орієнтованого
та цілісного підходів.

Дослідження виконувалось у Донецькому національному університеті з 2000
по 2005 роки (членами експериментальної і контрольної груп були студенти
хімічного і біологічного факультетів).

Констатуючий етап експерименту почався з визначення критеріїв
сформованості усіх компонентів готовності майбутніх фахівців до
самоосвітньої діяльності. Критеріями психологічної готовності студентів
до самоосвіти вважалися рівень сформованості стійких особистісно та
соціально значущих смислотвірних мотивів щодо здійснення цієї діяльності
та ступінь свідомого ставлення до самостійного визначення її цілей.
Критеріями морально-громадянської готовності майбутніх педагогів до
самоосвіти були: усвідомлення студентами (розуміння та переживання в
єдності) самоосвітньої діяльності у ролі засобу розв’язання моральних і
громадянських проблем; сформованість знань про моральні цінності і
активність при розв’язанні завдань морального й громадського характеру.
Сформованість відповідної практичної готовності визначалася за
критеріями: глибина знань студентів про теорію і технологію самоосвіти
та ступінь оволодіння уміннями здійснювати цілепокладання, планування,
самоорганізацію, самостимулювання, самокорекцію та самоконтроль у сфері
самоосвіти.

Відповідні психологічна, морально-громадянська й практична готовності
студентів визначалися за зазначеними критеріями і рівнями – високим,
середнім і низьким, кожному з яких відповідали конкретні сутнісні
характеристики.

Констатуючий експеримент передусім показав, що провідне місце у
сукупності мотивів самоосвітньої діяльності студентів посідають
особистісні та супутні мотиви (наприклад, бажання добре виступити на
майбутньому семінарі, прагнення бути розвиненою та культурною людиною).
Питома вага соціальних мотивів самоосвіти виявилася значно меншою.

За визначенням викладачів і самих студентів (використовувалися різні
методики оцінювання і самооцінювання), морально-громадянська і практична
готовності останніх до самоосвіти перебували на середньому та низькому
рівнях.

За результатами констатуючого діагностичного зрізу було зроблено
висновок про недостатній рівень підготовленості студентів до
самоосвітній дій і про необхідність формуючого етапу експерименту.

Як елемент його програми була сформульована робоча гіпотеза: рівень
параметрів готовності майбутніх учителів природничих дисциплін
(психологічної, практичної та морально-громадянської) до самоосвітньої
діяльності залежить від систематичного створення викладачами умов, які
спеціально впроваджуються у навчально-виховний процес вищої школи з
метою поліпшення ефективності професійного самостановлення майбутніх
фахівців. Вона вимагала чіткого визначення залежних і незалежних
змінних. Незалежними змінними, які поступово вводилися в процес
експериментальної роботи, були: 1) застосування викладачами
психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін у ході організації
самоосвіти студентів принципів особистісно орієнтованого та цілісного
підходів; 2) високий рівень знань викладачами теорії та технології
організації самоосвіти; 3) перенесення акценту у самостійній роботі
студентів на питання формування у них усіх компонентів готовності до
самоосвіти – психологічного, практичного та морально-громадянського; 4)
всебічне педагогічне забезпечення навчання як творчого процесу
перетворення студентом отриманих знань на основі власних думок і
почуттів; 5) створення ситуацій емоційного переживання студентами рівнів
власної готовності до самоосвіти у сфері природничих і
психолого-педагогічних дисциплін та цінностей теорії та технології
самоосвітньої діяльності.

Враховуючи потребу в формуванні у студентів соціальних мотивів
самоосвіти, на першому етапі емпіричної роботи значне місце відводилось
таким видам діяльності, в яких у них народжувалися образи майбутньої
професійної роботи, уявлення про себе як фахівця, позитивне емоційне
сприйняття обраної професії. Так, на заняттях з педагогіки зверталася
увага на ознайомлення студентів з професіограмою вчителя природничих
дисциплін, формування у них ідеального образу вчителя загальноосвітньої
школи і на підґрунті цього – створення умов для визначення ними напрямів
своєї подальшої підготовки до діяльності як вчителя, визначення місця і
ролі професійної педагогічної самоосвіти в діяльності вчителя, а також
значення самоосвітньої діяльності студентів для підготовки до подальшої
роботи в школі.

Зокрема, вагомими засобами формування у членів експериментальної групи
особистісного сенсу самоосвітньої роботи були карти-професіограми
учительської професії та такий комплекс методів: зіставлення студентами
самооцінок самоосвітніх умінь із оцінками однокурсниками і викладачем,
характеристик улюблених учителів із самохарактеристиками, складання
студентами портретів ідеального вчителя, компонентами яких була й
готовність до самоосвіти.

З метою формування у студентів морально-громадянської готовності до
самоосвіти у майбутніх педагогів не тільки формувалися уявлення про
знання, необхідні для роботи вчителя, а й закладалися основи розуміння
можливостей використання цих знань для розвитку духовної світоглядної
культури школярів (студенти, наприклад, писали реферати про необхідність
врахування в педагогічній діяльності особливостей моральної атмосфери в
сім’ях вихованців, їх національної та релігійної належності, вчилися
аналізувати відповідні педагогічні ситуації тощо).

A

e

0 t ue »

j

?

A

A

e

0 t 1/4 o u ue »

j

?

u

ooooooooooaooOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOe

$

a$

U

$

тури бібліографічного пошуку, роботи з технічними засобами інформації,
спостереження, практичної самоосвітньої діяльності (її планування,
самоорганізації, стимулювання, самоконтролю і корекції) тощо. Зокрема, з
метою оволодіння майбутніми педагогами комплексом останньої групи
методів була розроблена спеціальна матриця щоденника самоосвіти.

Серед форм організації самоосвітньої діяльності студентів переважали
індивідуальна і групова. Фронтальна форма, як правило, використовувалась
на стадії формування у майбутніх учителів знань про теорію і технологію
самоосвіти.

У ході експерименту визначено особливості організації самоосвітньої
діяльності майбутніх учителів на природничих факультетах університету:
1) у студентів природничих факультетів університетів на високому рівні
сформовані вміння самостійної навчальної роботи; цьому сприяє те, що на
цих факультетах відводиться багато часу на практичне застосування
майбутніми фахівцями здобутих знань, бо навчальними планами передбачена
велика кількість практичних та лабораторних робіт; 2) суб’єкт
самоосвіти, студент природничого факультету, не може опинитися у
ситуації появи у нього емоційно-психологічних бар’єрів, пов’язаних з
різними тлумаченням науковцями певних подій, явищ і процесів; для
вивчення природничих дисциплін засобами самоосвіти існує велика
кількість спеціальної фахової літератури, яка відбиває роками
перевірений суспільною практикою зміст освіти (закони природи, відкриті
вченими в минулі сторіччя, залишаються незмінними цінностями людства і
сьогодні; в той же час, зміст освіти, зокрема суспільних наук,
змінюється залежно від ідеологічних, політичних та інших чинників); 3)
на природничих факультетах вивчається широкий спектр різноманітних
дисциплін як природничої, математичної, так і гуманітарної
спрямованості, що полегшує забезпечення цілісного характеру
самоосвітньої діяльності.

Важливою особливістю залучення студентів до самоосвітнього процесу була
їх робота за спеціальною цільовою програмою. Саме її зміст
опосередковано відбиває зміст організації самоосвітньої діяльності
майбутніх педагогів. Основні цілі такої програми мають такий вигляд:
провідні цілі – створення умов для усвідомлення майбутніми педагогами
потреби у самоосвітній діяльності; формування у них досвіду самоосвіти в
сфері природничих наук; оптимізація процесу стимулювання самоосвітньої
активності студентів; цілі першого рівня (від їх досягнення залежить
реалізація провідних цілей) – забезпечення усвідомлення студентами їх
ролі і місця у процесі підготовки до педагогічної діяльності; сприяння
формуванню у майбутніх фахівців знань про рівень власної готовності до
самоосвіти, теорію й технологію самоосвітньої діяльності на рівні
особистісних цінностей; формування у студентів особистісного сенсу
самоосвітньої діяльності в сфері природничих наук тощо; цілі другого
рівня, від реалізації яких залежить досягнення цілей більш високих
рівнів (наприклад: розкриття перед майбутніми педагогами близької й
далекої перспективи професійного самостановлення за умови їх активності
у самоосвітній діяльності, створення ситуацій для усвідомлення
майбутніми педагогами зв’язку між самоосвітою і власними професійними
планами, намірами, залучення студентів до процесу дослідження
особливостей діяльності вчителя природничих наук тощо).

Оцінка результатів впливу експериментальної організації професійної
самоосвіти студентів на рівні їх психологічної, морально-громадянської
та практичної готовності до неї здійснювалася за допомогою методів
математичної статистики та з урахуванням визначених раніше критеріїв.

За результатами експерименту було зафіксовано зростання високого і
середнього рівнів психологічної, морально-громадянської і практичної
готовності до самоосвіти членів експериментальної групи. Зокрема,
кількість студентів з високим рівнем психологічної готовності
збільшилася на 23,5%, морально-громадянської на 23,6%, практичної – на
26,5 %; різко зменшилася питома вага членів експерименту з низькими
рівнями готовності до самоосвіти: число студентів з низьким рівнем
психологічної готовності до самоосвіти зменшилося на 31,4 %,
морально-громадянської – на 29,4%, практичної – на 21,6%.

Порівняльна характеристика розподілу студентів експериментальної і
контрольної груп за рівнями готовності до самоосвіти у кінці
експерименту представлена на таблиці 1 і рисунку 3.

Таблиця 1.

Розподіл студентів експериментальної і контрольної груп за рівнями усіх
компонентів готовності до самоосвіти у кінці експерименту

(кількість осіб у %)

Рівні готовності до самоосвіти Психологічна

Морально-громадянська

Практична

експери-ментальна група

контроль-на група

експери-ментальна група

контроль-на група

експери-ментальна група

контроль-на група

Рис.3 Діаграма розподілу студентів експериментальної й контрольної груп
за рівнями готовності до самоосвіти у кінці експерименту

Результати аналізу таблиці та діаграми свідчать про переважання
показників сформованості готовності до самоосвітньої діяльності
студентів експериментальної групи над відповідними показниками
контрольної групи (наприклад, членів експерименту з високим рівнем
готовності на 11% більше, ніж студентів з таким же рівнем в контрольній
групі; на 18% різниться у цих групах показник кількості студентів з
низьким рівнем готовності до самоосвіти).

Рівні сформованості фахових знань визначалися за результатами виконання
студентами комплексних контрольних робіт і складання екзаменів з фахових
дисциплін.

За допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона (коефіцієнта добутку
моментів) доведено існування лінійної залежності між такими змінними
величинами, як рівні готовності до самоосвіти і рівні сформованості
фахових знань студентів природничих факультетів. Цей коефіцієнт в
експериментальній групі дорівнює 0,8, що свідчить про достатньо високу
кореляцію між вказаними змінними величинами. Коефіцієнт кореляції в
контрольній групі низький – 0,3.

Результати формуючого експерименту дали можливість розробити методичні
рекомендації щодо організації самоосвітніх дій майбутніх учителів
природничих дисциплін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове розв’язання суспільно-значущої проблеми
діалектичного взаємозв’язку організації самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів природничих дисциплін на цілісній та особистісно
орієнтованій основах зі сформованістю у них фахових знань.

Усвідомлення студентом теорії і технології самоосвітньої діяльності,
цінностей моральної, національної, громадянської та професійної культури
на рівні особистісних є основою для формування смислотвірних мотивів
самоосвіти, а ці мотиви забезпечують його активність в опануванні
фаховими знаннями і підвищенні практичної готовності до здійснення
самоосвітніх дій.

Теоретичний аналіз процесу організації самоосвітньої діяльності дозволив
установити, що самоосвітня діяльність є важливим засобом оволодіння
майбутніми вчителями природничих дисциплін національними,
загальнокультурними і фаховими цінностями за умови її моделювання та
організації на основі діяльнісного підходу.

На сучасному етапі існує суперечність між рівнем сформованості у
студентів знань й умінь у сфері самоосвітньої діяльності та вимогами
суспільства до рівня оволодіння майбутніми фахівцями теорією та
технологією професійного самостановлення. У той же час у
психолого-педагогічній літературі відсутня особистісно зорієнтована
модель і концепція підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін
до самоосвіти.

3. Сформовано концептуальне бачення організації самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів природничих дисциплін, згідно з яким вона має творчу
природу і функціонує на основі самоцінного ставлення студента до фахових
знань у сфері психолого-педагогічних і спеціальних дисциплін.
Самоосвітня діяльність майбутніх учителів природничих дисциплін це
творчий процес оволодіння ними професійно-педагогічними знаннями як
особистісними цінностями на основі усвідомлення власних
освітньо-розвивальних цілей і потреб суспільства у кваліфікованих
фахівцях.

Ступінь ефективності самоосвіти студента залежить від його готовності до
її самостійної організації. Така готовність є результатом реалізації
викладачами ВНЗ таких принципів: особистісно орієнтованого підходу до
організації самоосвіти; формування у студентів сприйняття самостійно
здобутих знань як особистісних цінностей; організації самоосвіти як
творчого процесу перетворення студентом отриманих знань на основі
власних думок і почуттів; одночасного співвіднесеного формування в
студентів загальнонаукових, спеціальних (фахових) знань та вмінь і знань
у сфері самоосвіти; формування гармонійного співвідношення
соціально-значущих та особистісних мотивів самоосвітньої діяльності в їх
єдності; створення ситуацій емоційного переживання студентом своїх дій у
самоосвітній роботі; всебічного розкриття можливостей навчальних програм
природничих дисциплін для організації самоосвітньої діяльності;
формування готовності до здійснення самоосвіти майбутніми вчителями
природничих наук за рахунок розкриття відповідних можливостей усіх
дисциплін (як природничих, так і гуманітарних).

Структура готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до
самоосвіти містить такі компоненти: психологічну готовність (стійкі
смислотвірні мотиви професійної самоосвіти; усвідомлені провідні
різнорівневі цілі самоосвітніх дій; позитивні емоції за результатами
сприйняття цінностей самоосвіти як особистісно значущих; установка на
самоцінність зовнішнього спонукання до професійної самоосвіти);
практичну (знання та уміння здійснювати цілепокладання та планування
самоосвітньої роботи, спрямованої на засвоєння цінностей природничих
(провідної та споріднених) та психолого-педагогічних дисциплін у ролі
особистісних; знання та уміння реалізувати особистісний план самоосвіти
у сфері природничих та психолого-педагогічних дисциплін; знання та
уміння самостимулювати самоосвітні дії; знання та уміння
самоконтролювати та самокорегувати самоосвітню діяльність);
морально-громадянську готовність (усвідомлення професійної самоосвіти як
засобу підвищення компетентності у сфері моральних відносин; уміння
використовувати самоосвіту з метою поглиблення знань про громадянську
культуру, національні цінності та національне культуротворення;
здатність до внутрішнього прийняття моральних цінностей як особистісних
засобами самоосвіти; уміння підвищувати рівень власної громадянської
активності, пов’язаної зі збереженням природи та охороною довкілля;
патріотизм).

Між усіма складовими відповідної готовності існує взаємозв’язок, і вони
є цілісними утвореннями.

Розроблено модель самоосвітньої діяльності майбутніх учителів
природничих дисциплін. Її ядром є професіограма як цільовий орієнтир
професійної самоосвіти вчителя природничих дисциплін. Послідовними діями
студента як суб’єкта самоосвіти згідно з відповідною моделлю є:
самооцінка рівня сформованості фахових знань, їх відповідності змісту
професіограми; формування загальної мети самоосвіти як засобу
професійного становлення; створення “дерева” завдань самоосвіти,
розрахованих на близьку і далеку перспективу; оволодіння теорією й
технологією самоосвітньої діяльності; вибір шляхів, методів, форм і
засобів реалізації завдань самоосвіти; безпосередня організація та
здійснення самоосвітніх дій, їх самостимулювання; самооцінка рівня
готовності до самоосвіти; самокорекція завдань-самозобов’язань у сфері
самоосвіти.

Обґрунтовано на теоретичному і процесуальному рівнях структурні
компоненти системи організації самоосвітньої діяльності майбутніх
учителів природничих дисциплін: сприяння процесу народження в майбутніх
педагогів мотивів самоосвітньої діяльності; створення умов для
формування у студентів морально-громадянської готовності до здійснення
самоосвіти; педагогічне забезпечення процесу формування у них практичної
готовності до виконання самоосвітніх дій; стимулювання активності
студентів у самоосвітній роботі.

Роль засобу реалізації зазначеної системи відіграє цільова програма
організації самоосвіти студентів, сутнісними характеристиками якої є:
особистісна орієнтованість, цілісність і різнорівневість.

Встановлено такі педагогічні умови ефективності системи педагогічного
забезпечення самоосвітніх дій студентів на цілісній та особистісно
орієнтованій основах: цілеспрямоване забезпечення усвідомлення
студентами образу “Я” як вчителя, стимулювання процесу самоформування
майбутніми педагогами усіх компонентів готовності до самоосвіти;
адекватність між цілями організації самоосвітньої діяльності майбутніх
педагогів, можливостями їх досягнення та такою сукупністю дій викладачів
ВНЗ, яка дозволяє розкрити і реалізувати усі можливості процесу
формування психологічної, морально-громадянської та практичної
готовності студентів до самоосвіти; відбиття у моделі фахівця-педагога
цілісної сукупності знань і умінь у сфері організації самоосвіти.
Визначено наступні оптимальні методи організації самоосвіти студентів:
стимулювання та мотивації обов’язку й відповідальності; стимулювання та
мотивації самостійної навчальної діяльності; самоорганізації тощо.
Доведено, що підвищення рівня готовності майбутніх педагогів до
самоосвіти сприяє підвищенню рівня сформованості у них фахових знань.

Проведене дослідження було спрямовано на розв’язання не всіх аспектів
проблеми діалектичного взаємозв’язку організації самоосвітньої
діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін на цілісній та
особистісно орієнтованій основах зі сформованістю у них фахових знань.

Предметом подальшого наукового пошуку можуть бути: а) закономірності
процесів мотивації, стимулювання і контролю самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів природничих дисциплін; б) класифікація оптимальних
методів і форм стимулювання активності студентів у самоосвіті; в)
педагогічні умови розвитку інтересу майбутніх педагогів до професійно
орієнтованої самоосвіти, формування в них її особистісного сенсу.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях:

Рогозіна М.Ю. Умови підвищення готовності студентів природничих
факультетів до здійснення самоосвіти в галузі педагогіки// Педагогіка і
психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки:
Зб.наук.пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип..27. – С.211-216.

Рогозіна М.Ю. Формування у майбутніх педагогів мотивів самоосвітньої
діяльності// Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики:
Зб.наук.праць. – К.: НПУ, 2002. – Вип.7. – С.138 -143.

Рогозіна М.Ю. Використання можливостей дисципліни “Українська мова в
сфері професійної діяльності” для організації самоосвіти майбутніх
вчителів хімії// Соціалізація особистості: Зб.наук.праць. – К.: Логос,
2003 – Том ХІХ . – С.131-138.

Рогозіна М. Розвиток у студентів умінь та навичок самоконтролю як
необхідної умови самоосвіти// Науковий вісник Чернівецького
університету: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип.183:
Педагогіка та психологія. – С. 108-114.

Рогозіна М. Формування у майбутніх вчителів природничих наук
організаційних вмінь професійної педагогічної самоосвіти// Педагогіка і
психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки:
Зб.наук.пр. – Київ-Запоріжжя. – 2003. – Вип.28. – С.231-235.

Рогозіна М.Ю. Особистісно орієнтовані технології організації самоосвіти
як засіб професійного вдосконалення майбутньої вчителя природничих
дисциплін//Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і
психологія: Зб.статей. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. – Вип.6., Ч.2. – 284 с.

Рогозіна М.Ю. Самоосвіта як засіб підготовки майбутнього вчителя
природничих наук до формування духовної культури школярів//Духовність
особистості: методологія, теорія і практика: Зб.наук.праць. – Луганськ:
Вид-во Східноукр.нац.ун-ту ім.В.Даля, 2004. – Вип.4. – С.207-214.

Рогозіна М. Національні цінності як цільовий орієнтир самоосвітньої
діяльності майбутніх вчителів природничих дисциплін// Молодь, освіта,
наука, культура і національна самосвідомість: Зб.матеріалів
Всеукр.наук.-практ.конф. (Київ, 27-28 березня 2003 р.). — К.: Вид-во
Європ.ун-ту, 2003. – Т.2. – С.271-273.

Рогозіна М. Самоосвіта як засіб формування гуманної особистості
майбутнього вчителя природничих наук// Педагогічні засади формування
гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток
особистості: Зб.матеріалів міжнародної наук.-практ.конф. – Полтава:
АСМТ, 2003. – С.159-162.

Рогозіна М.Ю. Організація самостійної роботи як одна з умов залучення
студентів до самоосвітньої діяльності// Матеріали наук.-метод.конф.
Донецького національного університету “Самостійна робота – найважливіший
засіб підвищення якості знань”. – Донецьк:ТОВ “Юго-восток, Лтд”,2003. –
C. 87-90.

Рогозіна М.Ю. Методичні рекомендації щодо організації самоосвітньої
діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін. – Донецьк: ДонНУ,
2005. – 27 с.

Рогозіна М.Ю. Педагогічні основи самоосвітньої діяльності майбутніх
учителів природничих дисциплін. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.04 – Теорія і методика професійної освіти. –
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка.
– Луганськ, 2005.

У дисертації теоретично обґрунтовуються і експериментально перевіряються
концепція та модель самоосвітньої діяльності майбутніх учителів
природничих дисциплін. Визначаються: принципи організації самоосвіти
майбутніх фахівців, структурні компоненти готовності студентів до
самоосвітньої діяльності (психологічна, морально-громадянська та
практична готовності), особливості організації самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів на природничих факультетах. Експериментально
перевірено: умови та сукупність методів і засобів ефективного формування
у студентів усіх компонентів відповідної готовності. Встановлено
залежність між рівнями сформованості у студентів готовності до
самоосвітньої діяльності та їх підготовленістю до педагогічної праці.

Розроблено цільову програму організації самоосвіти та методичні
рекомендації щодо організації самоосвітньої діяльності майбутніх
учителів природничих дисциплін.

Ключові слова: самоосвітня діяльність, готовність до самоосвіти
(психологічна, морально-громадянська, практична), принципи організації
самоосвіти майбутніх учителів природничих дисциплін.

Рогозина М.Ю. Педагогические основы самообразовательной деятельности
будущих учителей естественных дисциплин. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.04 – Теория и методика профессионального
образования. – Луганский национальный педагогический университет имени
Тараса Шевченко, Луганск. – 2005.

Создание концептуального видения сущности самообразовательной
деятельности осуществляется в диссертации с учетом методологических
принципов – целостного, личностно ориентированного и синергетического
подходов. Рассматриваются различные точки зрения на понятие
“самообразование”.

Обосновываются принципы самообразовательной деятельности будущих
учителей естественных дисциплин, а именно: личностно ориентированного
подхода к организации самообразования; формирования у студентов
восприятия самостоятельно приобретенных знаний как личностных ценностей;
организации самообразования как творческого процесса преобразования
полученных знаний с учетом собственных мыслей и чувств; одновременного
соотнесенного формирования у студентов общенаучных, специфичных
(специальных) и самообразовательных знаний и умений; формирования
гармоничного соотношения социально и личностно значимых мотивов
самообразовательной деятельности в их единстве; создания условий для
эмоционального переживания студентами своих действий в
самообразовательной деятельности; всестороннего раскрытия возможностей
учебных программ естественных дисциплин для организации
самообразовательной деятельности; формирования готовности к
осуществлению самообразования будущими учителями естественных дисциплин
средствами всех дисциплин (как естественных, так и гуманитарных).

На основе сформулированных принципов создана модель самообразовательной
деятельности студентов. К структурным компонентам модели относятся:
содержание профессиограммы учителя естественных дисциплин как целевого
ориентира подготовки специалистов; самооценка уровня сформированности
профессиональных знаний и их соответствия содержанию профессиограммы;
формирование общей цели самообразования как средства профессионального
становления; создание “дерева” задач самообразования; овладение теорией
и технологией самообразования; создание личного плана
самообразовательной деятельности; выбор методов, форм и средств его
реализации; непосредственная организация и осуществление
самообразовательных действий, их самостимулирование; самоконтроль
выполнения плана самообразования; самокоррекция заданий-самообязательств
и плана выполнения самообразовательных действий.

В данной модели выделены внутренний и внешние параметры. Параметрами
внутренней среды являются факторы, которые способствуют реализации
данной модели или тормозят ее (оптимальность профессиограммы учителя
естественных дисциплин; наличие в подготовке будущих специалистов
основных признаков целостности; достаточный для активности студентов
уровень ресурсного обеспечения учебно-воспитательного процесса и т.д.).
К параметрам внутренней среды относятся психологическая,
морально-гражданская и практическая готовности будущего специалиста к
осуществлению самообразовательной деятельности. Данные компоненты имеют
специфическую структуру и специфическое содержание, являются
взаимосвязанными и образуют целостную готовность будущих учителей
естественных дисциплин к самообразовательной деятельности.

Экспериментально обосновываются следующие педагогические условия
организации самообразовательной деятельности студентов: 1) использование
преподавателями психолого-педагогических и специальных дисциплин в
процессе организации самообразования принципов целостного и личностно
ориентированного подходов; 2) высокий уровень знаний преподавателями
теории и технологии организации самообразования; 3) перенесение акцентов
самостоятельной работы студентов на формирование всех компонентов
готовности к самообразованию: психологического, морально-гражданского и
практического; 4) всестороннее педагогическое обеспечение обучения как
творческого процесса преобразования студентом полученных знаний на
основе собственных мыслей и чувств; 5) создание ситуаций эмоционального
переживания студентами уровней собственной готовности к самообразованию
в области естественных и психолого-педагогических дисциплин, а также
ценностей теории и технологии самообразовательной деятельности.

Доказано существование зависимости между такими переменными величинами
как уровень готовности к самообразованию и уровень подготовки студентов
к педагогической деятельности (уровень сформированности специальных
знаний).

Разработаны целевая программа организации самообразования и методические
рекомендации по организации самообразовательной деятельности будущих
учителей естественных дисциплин.

Ключевые слова: самообразовательная деятельность, готовность к
самообразованию (психологическая, морально-гражданская и практическая),
принципы организации самообразования будущих учителей естественных
дисциплин.

Rogozina M.Y. Pedagogical bases of the self-education activities of
future teachers of natural sciences. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of
Pedagogical Science, speciality 13.00.04 – Theory and Methods of
Professional Education. – Lugansk National Pedagogical University named
after Taras Shevchenko. – Lugansk, 2005.

The conception, the model of self-education activities of future teaches
of natural sciences are grounded theoretically and experimentally. The
following points are defined: the principles of organization of
self-education of future teachers, structural components of students’
readiness for self-education activities (psychological, civil-moral and
practical readiness) particular features of organization of
self-education of future teaches at the natural faculties. Conditions,
methods and ways of developing of all self-education model components
in students’ activity are proved experimentally. The interdependence of
students’ activity levels in the professional self-education and the
levels of their readiness for pedagogical work is determined.

The necessity of a integral and personal oriented approaches for
organization of future teachers’ self-education. The purpose program of
organization of self-education of future teaches of natural sciences are
worked out.

Key words: self-education, readiness for self-education (psychological,
civil-moral and practical), the principles of organization of
self-education of future teachers.

PAGE \* Arabic 1

Професіограма як цільовий орієнтир професійної самоосвіти вчителя
природничих дисциплін

1.Самооцінка рівня сформованості фахових знань, їх відповідності змісту
професіограми

2. Формування загальної мети самоосвіти як засобу професійного
становлення

3. Створення “дерева” завдань самоосвіти, розрахованих на близьку і
далеку перспективу

4. Оволодіння теорією та техно-логією самоосвіт-ньої діяльності як
особистісними цінностями

5. Розробка осо-бистого плану са-моосвітньої діяль-ності, вибір
мето-дів, форм і засобів його реалізації

6. Безпосередня організація і здійснення самоосвітніх дій, їх
самостимулювання

7. Самоконтроль якості виконання особистого плану самоосвіти

8. Самокорекція завдань-самозобов’язань і плану у сфері самоосвіти за її
результатами

Стійкі смислотвірні мотиви професійної самоосвіти

Позитивні емоції за результатами сприйняття цінностей самоосвіти як
особистісно значущих

Усвідомлені провідні різнорівневі цілі

самоосвітніх дій

Установка на самоцінність спонукання до професійної самоосвіти

Знання та уміння здійснювати ціле-покладання та плану-вання
самоосвітньої роботи, спрямованої на засвоєння цінностей природничих
(провідної та споріднених) та психолого-педагогічних дисциплін у ролі
особистісних

Знання та уміння самоконтролювати та самокорегувати самоосвітні дії

Знання та уміння реалізувати особистісний план самоосвіти у сфері
природничих та психолого-педагогічних дисциплін

Знання та уміння самостимулювати самоосвітні дії

Морально-громадянська готовність

Усвідомлення професійної самоосвіти як засобу підвищення компетентності
у сфері моральних відносин

Уміння використовувати самоосвіту з метою пог-либлення знань про
громадянську культуру, націо-нальні цінності та національне
культуротворення

Здатність до внутрішнього прийняття моральних цінностей як особистісних
і оволодіння ними засобами самоосвіти

Уміння підвищувати рівень власної громадянської активності, пов’язаної
зі збереженням природи та охороною довкілля

Патріотизм

Психологічна готовність

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК ДО САМООСВІТИ

ФАХОВА ГОТОВНІСТЬ

Практична готовність

Похожие записи