МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

К А Л Е Н С Ь К А ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

УДК
572.7+672.43/45+612.017+611.366+616.366-002

Патоморфологія місцевих регуляторних систем ( apud та імунної ) жовчного
міхура при різних формах холециститу

14.03.02- патологічна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Івано-Франківський державний медичний

університет МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Михайлюк Іван Олексійович,

Івано-Франківський державний медичний
університет,

завідувач кафедри патологічної анатомії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Червяк Петро Іванович, військово-медичне
управління СБУ, начальник патологоанатомічного відділення, головний
патологоанатом МОЗ України, заслужений діяч науки і техніки України.

доктор медичних наук, професор Біктіміров Віктор Васильович, Вінницький
національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри патологічної анатомії та судової медицини.

Провідна установа Національна медична академія післядипломної освіти

імені П.Л. Шупика МОЗ України, м.Київ, кафедра патологічної анатомії та
оперативної хірургії.

Захист дисертації відбудеться «__19_» _2006 р. о 13_ годині 30 хв. на

засіданні Спеціалізованої вченої ради Д26.003.06 у Національному

медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057 м. Київ,

проспект Перемоги, 34).

З дисертаціею можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного

університету імені О.О.Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий » 4 » вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
О.М. Грабовий Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Проблема холециститу знаходиться в центрі уваги
багатьох досліджень (Осадчук М. А., Гераськина Т. Б.,1997; Халіль М.І.,
1997; Петухов В. А., Кузнецов М. Р., Болдин Б. В., 1998; Вахрушев Я. М.,
Хохлачева Н. А.,1999; Arendt T., Nizze H. et al., 1999; Сотниченко Б.
А., Гончаров К. В., 2001). Це обумовлено тим, що в останні роки
спостерігається тенденція до збільшення захворювань жовчного міхура(
Голубчиков М.В., 2000). Щороку в світі хворіє понад 20 мільйонів людей
на різні форми холециститу ( Heator K.W., 2000). Гострий холецистит
займає друге місце по частоті в екстренній абдомінальній хірургії
(Циммерман Я.С., 2002). Серед пацієнтів, які поступили в невідкладному
порядку 17-20% — хворі на гострий холецистит. Відповідно до росту
захворюваності, значно зросла кількість оперативних втручань з приводу
калькульозного холециститу (Розумный А. П., Луцевич Э.О. и др., 1996;
Сотниченко Б. А., Гончаров К. В., 1999). В світі проводиться до 2,5
мільйонів холецистектомій щороку. Максимальна кількість хворих на
холецистит припадає на вік 45 – 60 років (Dunn S.P., 2000). Отже, хворіє
переважно працездатна частина населення. Від післяопераційних ускладнень
в світі помирає щороку 160 000 хворих (McMahon A.J., Fullarton G.,
Baxter J.N.,1995). Це дозволяє розглядати холецистит, як важливу
медико-соціальну проблему сучасного суспільства.

Проведений аналіз сучасних даних літератури з приводу патогенезу різних
різних форм холециститу показав, що найбільш суттєвою причиною
запалення, холелітіазу і дискінезій жовчного міхура є порушення
нейрогуморальної регуляції гастродуоденальної зони. Враховуючи сучасні
уявлення про роль АРUD-системи в патології шлунково кишкового тракту
(Осадчук М.А., Киричук В.Ф. и др., 1996; Осадчук М.А., Киричук В.Ф. и
др., 1996), ймовірно, що зміна кількості і функціональної активністі
апудоцитів може призвести до формування у хворого багатьох порушень
нейрогуморальних зв’язків, і відповідно до захворювання жовчного міхура.
Підтвердженням цього є дані літератури, які доводять існування лінійної
залежності між рівнем ряду гормонів, кількістю ендокринних клітин в
антральному відділі шлунку і розвитком сполучної тканини в жовчному
міхурі при хронічному холециститі (Конькова Л. А., 2000).

Виявлено, що біогенні аміни та пептидні гормони до яких відносимо:
речовину Р, серотонін, холецистокінін, вазоінтестінальний пептид,
інтерлейкіни, інтерферон, простагландини продукуються клітинами дифузної
ендокринної системи (ДЕС) та пептидергічними нейронами інтрамуральних
гангліїв (Гриневич В. В., 2000; Воронов Р.А., 2003). За даними ряду
авторів інтерлейкіни, інтерферон виступають регуляторами функції
лімфоїдної тканини та модуляторами імунної відповіді, крім
ендокриноцитів вони синтезуються також імунокомпетентними клітинами
(Абрамов В., 1996; Соловьева М. С., 1999). Тому доцільним є вивчити
зв’язок місцевої нейроендокринної та імунної системи , та їх роль в пато
– та морфогенезі різних форм холециститів. Взаємодія і біологічна
спорідненість основних регуляторних систем ( нейроендокринної і імунної
) лежить в основі збереження і регуляції гомеостазу (Акмаев И.Г., 1996;
Акмаев И.Г., 2001; Blalock J.E., Smith E.M., 1985).

Таким чином, наведені вище літературні дані свідчать про актуальність
вивчення особливостей нейроендокринної і імунної систем жовчного
міхура, їх міжклітинні взаємовідносини та кооперації при різних формах
холециститу. Це також розширить наші погляди на патогенез холецистититів
із врахуванням участі місцевих регуляторних систем жовчного міхура та в
певній мірі обумовить тактику лікування із врахуванням морфологічного
субстрату хвороби (Акмаев И.Г., 1996; Акмаев И.Г., 2001).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану Івано-Франківського державного
медичного університету і є частиною науково-дослідної роботи кафедри
патологічної анатомії “Патоморфологія місцевих регуляторних систем
(APUD-системи та імунної системи) при деяких захворюваннях органів
шлунково-кишкового тракту (хронічного виразкового коліту, хронічних
холециститах, хронічних гепатитах)”, номер державної реєстрації
0105U008620. Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи — встановити
закономірності і особливості структурної організації ендокринної та
імунної систем жовчного міхура, визначити їх зміни при різних формах
холециститу та роль цих систем в пато- і морфогенезі холециститів.

Задачі дослідження:

Визначити морфологію місцевої нейроендокринної і імунної систем жовчного
міхура в нормі.

Дослідити кількісні і якісні зміни ендокринних клітин на гістологічному
рівні при різних формах холециститів.

Визначити зміни ендокринних клітин жовчевого міхура на
ультраструктурному рівні в нормі і при холециститах .

Вивчити морфологічні особливості та клітинний склад місцевої імунної
системи жовчного міхура при різних формах холециститів.

Визначити ультраструктурні особливості клітин місцевої імунної системи
жовчного міхура в нормі і при холециститах.

Встановити міжклітинні взаємовідносини та міжклітинні кооперації
ендокринної і імунної систем жовчного міхура при різних формах
холециститів.

Розробити алгоритм морфофункціонального дослідження єдиного
регуляторного комплексу жовчного міхура при холециститах.

Об’єкт дослідження — патоморфологія місцевої нейроендокринної та імунної
системи жовчного міхура.

Предмет дослідження — жовчні міхури, видалені оперативно при різних
формах холециститів.

Методи дослідження. В роботі використано системний підхід, який
передбачає застосування комплексу гістологічних, гістохімічних та
електронномікроскопічних та морфометричних методів, результати яких
проаналізовані за правилами варіаційної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного
дослідження полягає в тому, що в рамках єдиного комплексного
морфологічного дослідження вивчено закономірності та особливості
елементів нейроендокринної та імунної системи в розвитку різних форм
холециститу.

Вперше вивчено зміну кількості ендокринних, аргентафінних (Ес – клітин)
в слизовій оболонці жовчного міхура. Отримані оригінальні кількісні
показники вмісту і завантаженості їх секреторними гранулами.

Зазначено основні ультраструктурні зміни в Ес – клітинах при
різних формах холециститу.

Вперше морфологічно вивчено стан імунної системи жовчного міхура, яка
представлена міжепітеліальними лімфоцитами, дифузно-асоційованою
лімфоїдною інфільтрацією підслизової основи слизової оболонки та
міжм’язевих сполучнотканинних прошарках. Підраховано кількісний вміст
лімфопоетичних клітин при лімфоїдній інфільтрації оболонок жовчного
міхура, при жовчнокам’яній хворобі та хронічному холециститі,
встановлено взаємовідносини між окремими імунокомпетентними клітинами.

Встановлено кореляційну залежність між змінами, які виникають в
нейроендокринній і імунній системі із одного боку, та патоморфологічними
з іншого.

Практичне значення одержаних результатів. Проведено комплексне
морфофункціональне дослідження нейроендокринної та імунної системи
жовчного міхура при різних формах холециститу. В стінці жовчного міхура
спостерігається кореляційна залежність між змінами, які виникають в
нейроендокринній і імунній системах з одного боку та патоморфологічними
змінами з другого боку. Підтверджено взаємодію і біологічну
спорідненість основних регуляторних систем: нейроендокринної та імунної,
що лежить в основі збереження і регуляції гомеостазу.

Проведені дослідження розширили наші погляди на патогенез холецистититів
із врахуванням участі місцевих регуляторних систем жовчного міхура,та
можуть служити основою в розробці нових підходів до лікування
жовчнокам’яної хвороби, хронічного холециститу та методів профілактики
даних захворювань.

Особистий внесок здобувача. Отримані результати є підсумком самостійної
роботи автора. Автором персонально проаналізована наукова література і
патентна інформація по темі дисертації. Особисто дисертантом проведені
гістологічні, гістохімічні дослідження жовчних міхурів при хронічних
холециститах . Автором проведена первинна обробка результатів
дослідження і їх логічний та статистичний аналіз, написані всі розділи
дисертації, наукові праці, сформульовані та обґрунтовані висновки,
забезпечено впровадження отриманих результатів в навчальний процес і
практику лікувальних закладів.

Апробація результатів дисертації.Матеріали дисертаційного
дослідження доповідались на II-Міжнародній конференції: Мікроциркуляція
та її зміни. – Київ, 2002; УІ міжнародному конгресі студентів та молодих
вчених- Тернопіль, 2002; IV Українській конференції молодих вчених,
присвяченої пам’яті академіка В.В.Фролькіса. – Київ, 24 січня 2003;
Всеукраїнській конференції з міжнародним представництвом “
Нейроендокринні і імунні механізми регуляції гемеостазу в нормі та
патології”- Запоріжжя, 2005.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт, з них 5
у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 – у
матеріалах, тезах з’їздів та конгресів. Всі роботи самостійні.

Структура та об’єм дисертації. Матеріал дисертації викладено
українською мовою на 165 сторінках принтерного тексту ( обсяг тексту
основної частини – 147 сторінок). Дисертація складається з вступу,
огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, розділу
результатів власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів
дослідження, висновків, списку використаної літератури, який містить 109
джерела вітчизняних авторів та 76 зарубіжних. Робота ілюстрована 57
рисунками, в тому числі 25 світлооптичних та 32 електронномікроскопічних
мікрофотографії і 12 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження стали жовчні
міхурі, видалені оперативним шляхом та інтактні жовчні міхурі, від
трупів обох статей померлих в результаті інфаркту міокарда,
цереброваскулярних захворювань, що становлять контрольну групу.

Матеріал було зібрано в централізованому патологоанатомічному відділі
ОКЛ м. Івано-Франківськ. Досліджувався матеріал від хворих та померлих
однієї вікової категорії чоловіки та жінки II зрілого віку: чоловіки
39-60 років, жінки 35-55 років (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл жовчних міхурів по групах

Контро-

льна

група Хронічний некаль-

кульозний

холецистит Жовчно

кам’яна

хвороба Гострі деструктивні форми холециститу:

Гангренозний Флегмонозний

15 40 40 30 10

Всього 135

Для мікроскопічного дослідження забирали кусочки, вирізані в сагітальній
площині одних і тих самих ділянок жовчного міхура (дно, тіло, шийка) із
кожного відділу по 3 шматочки.

Виготовляли зрізи на заморожуючому мікротомі-кріостаті Дніпро-МТО, при
температурі — 340С в камері, на ножі — 180 С, на протязі 15 хвилин . Із
кожного замороженого блоку на санному мікротомі робили гістологічні
зрізи товщиною 5-7мкм. Гістохімічним методом — аргентафінною реакцією
Масона-Гамперля із використанням реактива Фонтана, плюс просвітлення
зрізів 0,25% розчином перманганата калія, визначали сумарну кількість
нейроендокринних ентерохромафінних клітин, або Ес-клітин.

Також визначали: 1) форму і розміри вогнищевих лімфоїдних скупчень; 2)
розміщення лімфоїдних скупчень відносно стінок і взаємовідношення із
елементами сполучної тканини підслизистої основи, м’язевої оболонки,
залозами та погружними ходами; 3) цитологічний склад вогнищевих скупчень
лімфоїдної тканини. Підраховували слідуючі види клітин: малі, середні,
великі лімфоцити, лімфобласти, плазматичні і ретикулярні клітини,
фіброцити, фібробласти, еозинофіли, нейтрофіли, деструктивно змінені
клітини, макрофаги, сегментоядерні лейкоцити; 4)щільність розміщення
клітинних елементів, лімфоїдних утворів на одиницю площі. Для
морфологічного вивчення мікроскопічної картини дифузної та вогнищевої
лімфоїдної інфільтрації дослідженого органа була використана 25-точкова
морфометрична сітка із одиницею площі на гістологічному зрізі.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики. Для кожної
величини визначені: середнє арифметичне значення (x) і похибка середньої
арифмктичної ( Sx ). Вираховували достовірність отриманих цифрових
показників. Статистичну обробку та наступний кореляційний аналіз
одержаних цифровох даних виконували із допомогою комп’ютера
“Pentium-III” з використанням програми “Word-1998” та програми
“Statistic-5”.

Забір матеріалу для електронномікроскопічного дослідження жовчного
міхура при різних формах холециститу проводили за загальноприйнятими
правилами, дотримуючись швидкості висікання і атравматизації його при
різанні на шматочки. Потім шматки занурювали в 1 % розчин чотирьохокису
осмію на 0,1М фосфатному буфері з pH 7,4. Одержані на ультрамікротомах
LKB-4800 (третя модель) і Tesla BS-490A сірі зрізи монтували на мідні
блонди з діаметром отвору до 1мм форшваровою підставкою чи на опорні
сітки, вкриті вугільною плівкою-підставкою. Вивчення і фотографування
матеріалу проводили на мікроскопах марки ЕМ-100 АК і ЕМ-100В при
прискорюючій напрузі 75,80,100 кВ з наступною фотозйомкою.

Результати Власних досліджень та їх обговорення

Структурна організація ендокринної системи жовчного міхура без
патології. В епітеліальному шарі слизової оболонки жовчного міхура
людини ми виявили аргентафінні клітини, або ентерохромофінні
(Ес-клітини) (табл.2). Ендокриноцити локалізуються в епітеліальному шарі
слизової оболонки жовчного міхура серед цилiндричних клiтин. Частіше
вони зустрічаються в базальній частині складок слизової, в слизовій
оболонці шийки жовчного міхура, вони знаходяться серед епітеліоцитів та
міжепітеліальними клітинами залоз слизової оболонки, зазвичай, вони
розміщені при основі складок. Найбільш часто зустрічаються клітини, що
мають трикутну, пірамідну, грушеподібну форму, в меншій кількості
зустрічаються клітини веретеноподібної та овальної форми. Основа
аргентафінних клітин лежить на базальній мембрані. Апікальний полюс
більшості із них вузький і виходить в просвіт міхура, тобто це клітини
відкритого типу. Вони частіше трикутної або пірамідної форми. Інші
аргентафінні клітини своїм апікальним полюсом не досягають просвіту
міхура, а розташовані ближче до основи сусідніх епітеліоцитів, це
клітини закритого типу.

В цитоплазмі ендокринних клітин міститься аргентафінна
зернистість, яка більше концентрована в базальній частині. Ядро овальної
чи округлої форми. За ступенем завантаженості секреторними гранулами
цитоплазми аргентафінної Ес-клітини можна виділити три типи клітин: із
слабкою, середньою (на 1/3 чи 2/3) і значною заповненістю.
Спостерігається незначна кількість клітин в яких мало секреторних
гранул, в деяких зрізах вони повністю відсутні. Також виявляються
клітини із великою кількістю секреторних гранул, які повністю заповнюють
цитоплазму, включаючи верхівку, ядро при цьому майже не контурується;
більшість таких клітин діагностовано в залозах слизової оболонки шийки
жовчного міхура. Клітини із середнім ступенем заповненості секреторними
гранулами займають проміжне положення між попередніми. При цьому
цитоплазма може бути заповнена гранулами на 1/3 або на 2/3 об’єму
ендокриноцитів.

В ділянці тіла серед епітеліоцитів слизової оболонки спостерігаються
аргентафінні Ес-клітини, переважають клітини трикутної, пірамідної, та
грушеподібної форми. Основа аргентафінних клітин розміщена на базальній
мембрані. Майже всі клітини мають вузький апікальний полюс, який
виходить в просвіт міхура — це клітини відкритого типу. Клітини
закритого типу, які своїм апікальним полюсом не досягають просвіту
міхура зустрічаються дуже рідко. За ступенем завантаженості секреторними
гранулами переважають клітини середнього типу. При цьому цитоплазма може
бути заповнена секреторними гранулами на 2/3 об’єму ендокриноцитів.

Між епітеліоцитами синусів Рокитанського-Ашофа та ходів Люшке
також виявляється незначна кількість аргентафінних Ес-клітин.

Структурна організація ендокринної системи жовчного міхура при
хронічному некалькульозному холециститі. При хронічному холециститі
збільшується кількість аргентафінних (Ес-клітин) в слизовій оболонці
жовчного міхура (табл.2). В основному нейроендокринніклітини
локалізуються в епітеліальному шарі слизової оболонки між
епітеліоцитами.

Зустрічаються клітини відкритого і закритого типу, переважають останні.
Основа клітини лежить на базальній мембрані.

Таблиця 2

Кількість аргентафінних клітин в різних відділах жовчного міхура при
різних

формах холециститу ( х±Sx)

Групи Дно жовчного міхура Тіло жовчного міхура

Шийка жовчного міхура

Хронічний

холецистит

5,0 ± 0,35

5,6 ± 0,36

7,7 ± 0,37

Жовчнокам’яна хвороба

7,4 ± 0,36 7,7 ± 0,38 9,9 ± 0,4

Контрольна

група

3,276 ± 0,199

4,44 ± 0,38 6,6 ± 0,6

Гострий холецистит 0,65 ± 0,12 0,4 ± 0,12 0,92 ±0,13

Електронномікроскопічно в жовчному міхурі при хронічному холециститі
спостерігається розширення міжклітинної щілини між ендокриноцитами і
епітеліальними клітинами, внаслідок чого утворюються порожнини, в яких
вільно розміщуються цитоплазматичні вирости. Нуклеолема Ес-клітин має
більш глибокі інвагінації, гетерохроматин конденсований по периферії
нуклеоплазми. Перинуклеарний простір незначно розширений. Комплекс
Гольджі гіпертрофований, канальці грануляційної плазматичної сітки дещо
розширені. На їх мембранах зменшується кількість рибосом. Мітохондрії
збільшені, неправильної округлої, овальної чи пальцеподібної форми.
Матрикс їх просвітлений, кристи вкорочені. Частіше ніж в контролі
виявляються лізосоми, гранули ліпофусцину, мультівезикулярні тільця,
поодинокі вакуолі.

Структурна організація ендокринної системи жовчного міхура

при жовчнокам’яній хворобі. Висока концентрація нейроендокринних клітин
спостерігається в синусах Рокитанського-Ашофа, ходах Люшке та залозах
слизової оболонки жовчного міхура. Частіше вони зустрічаються в
базальній частині синусів, переважають Ес-клітини трикутної і
веретеноподібної форми.Зустрічаються аргентафінні клітини відкритого і
закритого типу. Переважають Ес-клітини відкритого типу. Вони мають
витягнуту по довжині форму, де розміщуються секреторні гранули. Основа
клітин лежить на базальній мембрані, апікальна частина відкривається в
просвіт залози чи жовчного міхура. При цьому необхідно відмітити, що в
деяких Ес-клітинах секреторних гранул мало, в інших – навпаки, вони
заповнюють значну частину цитоплазми, що свідчить про їх функціональний
стан індекс насичення секреторними гранулами Ес-клітин жовчного міхура.

Кількість секреторних гранул різко зростає при збільшенні їх секреторної
активності з матриксом високої електронної щільності, що є ознакою
синхронізації по нагромадженню ними секреторного продукту.
Спостерігається локальне розширення міжклітинних проміжків між
ендокринними клітинами та ентероцитами епітелію слизової оболонки
жовчного міхура між якими розміщуються пальцеподібні вип’ячування. В
окремих ендокринних Ес-клітинах спостерігається конденсація
гетерохроматину, подекуди множинні вип’ячування ядерної оболонки,
розширення перинуклеарного простору. В цитоплазм Ес-клітин при
жовчекам’яній хворобі характерна гіперплазія гранулярної
ендоплазматичної сітки, розширення її цистерн, спостерігається
вакуолізація мітохондрій та вакуалізація цитоплазми.

В частині Ес-клітин збільшується наповненість цитоплазми секреторними
гранулами із поліморфізмом гранул та високою осміофільністю. Відмічались
великі гомогенні або зернисті секреторні гранули з помірною або низькою
електронною щільністю. Отже, при ЖКХ секреторна діяльність значної
частини ендокринних клітин синхронізована по фазі виділення секреторного
продукту.

Структурна організація ендокринної системи жовчного міхура при
деструктивних формах холециститу. При гострих деструктивних формах
холециститу, а саме: флегмонозному, гангренозному, число виявлених
аргентафінних клітин істотно зменшується (табл.2), що пов’язано із
дистрофічними змінами, які проходять в слизовій оболонці. Для
ендокринних клітин характерна вакуолізація цитоплазми.

При дослідженні ультраструктурної будови Ес-клітин жовчного міхура при
деструктивних формах холециститу спостерігається більш виражена ступінь
морфологічних змін органел ніж при хронічному холециститі та ЖКХ.
Відмічається значне розширення міжклітинної щілини між ендокриноцитами і
оточуючими епітеліоцитами. В багатьох випадках спостерігаються ядерні
включення. Матрикс нуклеоплазми просвітлений, множинні вип’ячування
ядерної оболонки, гетерохроматин конденсований по периферії ядра.
Цистерни комплексу Гольджі та канальці гранулярної ендоплазматичної
сітки. розширені. Матрикс мітохондрій просвітлений, кристи редуковані,
дезорієнтовані. В цитоплазмі багато вакуолей, лізосом. Більшість
Ес-клітин дегранульовані. При цьому спостерігається виражена поліморфна
грануляція, як за величиною, формою, так і за електронною щільністю.
Мембрана окремих секреторних гранул зливається із цитоплазматичною
оболонкою, що свідчить про виділення секреторного продукту в
міжклітинний простір.

Структурна організація місцевої імунної системи жовчного міхура в
нормі.

Встановлено, що місцева імунна система жовчного міхура представлена
дрiбними скупченнями лiмфоiдних клiтин і дифузної лiмфоiдної тканини в
оболонках жовчного мiхура. В стiнцi слизової облонки дна жовчного мiхура
в дiлянцi складок зустрічається скупчення лiмфоїдних клiтин. Скупчення
шириною 225,0 мкм ї довжиною 400,0 мкм має овальну форму розмiщено на
вiдстанi 75,0 мкм вiд просвiту жовчного мiхура. В дiлянцi лiмфоїдного
скупчення м’язева оболонка перервалась, і адвентицiя наблизилась до
власної пластинки слизової оболонки. За нашими даними найбiльша
концентрацiя клiтин спостерiгалась в базальнiй частинi скупчення (на
границi iз адвентицiальною оболонкою). При морфометричному дослiдженнi
встановлено, що в базальнiй частинi лiмфоїдних скупчень на долю
лiмфоцитiв приходиться 37 % вiд загального числа клiтин , а фіброцитів –
30,5%.

d

h

v

,

^

E

I

4

d

f

h

j

l

n

p

r

t

v

x

Ae

6 h j ’ th d

o

?????

???????

???

???

????$

S скупчення лімфоцити ми спостерігали біля кровоносних судин, навколо
погружних епітеліальних ходів (синусів Ашоф-Рокитанського) та залоз, в
слизовій оболонці , в сполучній тканині між м’язевими пучками. Найбільша
концентрація лімфоїдних клітин спостерігалась на границі м’язевої і
адвентиціальної оболонок. Ми встановили, що найбільша кількість клітин
лімфоїдної тканини міститься в оболонках шийки жовчного міхура.В
дифузній лімфоїдній тканині, розміщеної між м’язевими пучками, кількість
лімфоцитів (середніх і малих) 27,6%. Біля 50% становлять клітини
фібробластичного ряду і 11,8% від загального числа клітин складають
макрофаги. Досить часто можна бачити невеликі ділянки руйнування клітин
(табл.3).

Таблиця 3.

Клітинний склад лімфоїдних скупчень в слизовій оболонці стінки жовчного
міхура в абсолютних цифрах ( х ± Sx ) і у відсотках

п/п Назва клітин

Вогнищева

лімфоїдна

інфільтрація

у вигляді вузликів,

в дні жовчного міхура Тіло жовчного

міхура Шийка

жовчного міхура

Х+_Sx % Х+_Sx % Х+_Sx %

1 Ретикулярні

2 Фібробласти

0,6±0,36 8,82

3 Фіброцити 7,0±0,97 30,57 8±0,44 50,7 2,0±0,4 29,41

4 Великі лімфоцити 1,8±0,37

0,1±0,1 6 0,6±0,2

5 Середні лімфоцити 1,8±0,37 7,86 0,6±0,27 4,18 0,6±0,36 8,82

6 Малі

лімфоцити 14,0±0,98 30 6,7±0,93 23,5 2,8±0,33 40

7 плазматичні

1.5±0,3 5 1,7±0,4 6 1,6±0,5 3

8 Нейтрофіли

0,7±0,1 2,5 1,9±0,4 10 0,7±0,27 2

9 Еозинофіли

0,1±01 0,63

10 Макрофаги

1,9±0,41 11,8

1,8±0,37 10,9

11 Деструктив-но змінені клітини

0,2±0,21 1,39 0,8±0,18 11,76

Лiмфоїднi структури в оболонках жовчного мiхура при хронічному
некалькульозному холециститі. Вивчення гістологічних зрізів різних
відділів жовчного міхура (дна, тіла, шийки) виявили вогнищеву помірну
лімфоїдно-клітинну інфільтрацію в усіх оболонках. На всьому протязі
слизова оболонка органа містить в основному, фіброцити, фібробласти і
поодинокі лімфоцити, які зустрічаються рідко. Скупчення лімфоїдних
клітин поодинокі і складаються із малої кількості клітин (2-4 клітин).

В слизовій оболонці, в тому числі і її власній пластинці, дна жовчного
міхура лімфоїдні клітини не виявлено. Але, невеликі скупчення лімфоїдних
клітин зустрічаються в міжм’язевих пучках, в основному, в їх глибоких
шарах. В різних полях зору в м’язевій оболонці можна зустріти скупчення,
які складаються в середньому із 20 клітин на одиницю площі їх зрізу,
який дорівн. 880 мкм2.Клітинний склад лімфоїдних скупчень в стінках
жовчного міхура представлений в (табл.4).

При електронномікроскопічному дослідженні виявлено , що
більшість малих форм лімфоцитів перебуває в стані функціональної
активності. Збільшується об’єм цитоплазми, зменшується
ядерно-цитоплазматичне співвідношення, з’являються вільні рибосоми,
мітохондрії, канальці гранулярної ендоплазматичної сітки, лізосоми, що є
свідченням активації внутрішньоклітинних енергетичних та синтетичних
процесів . Плазматична мембрана з невеликими виростами . Ядро малих
лімфоцитів з глибокими інвагінаціями, містить гіперхроматинові скупчення
та багато фібрилярних і гранулярних компонентів, що є свідченням
активації процесів транскрипції. Поблизу ядра з вгнутої сторони
розміщується гіпертрофований пластинчатий комплекс Гольджі, центріолі. В
цитоплазмі велика кількість рибосом і полісом, іноді виявляються
азурофільні гранули. Мітохондрії мають невеликі розміри із чітко
орієнтованими кристами та електронно щільним матриксом. На зовнішній
поверхні окремих лімфоцитів виявляються пальцеподібні вирости
цитоплазми, які контактують із сусідніми ендокринними клітинами.

При ультраструктурному дослідженні плазматичних клітинах спостерігається
локальне розширення простору між мембранами нуклеолеми. Ядро, як правило
округлої форми, розташовано ексцентрично та заповнене грубозернистим
хроматином у вигляді компактних скупчень, але більша його частина
перебуває у дифузному стані. Цитоплазма плазмоцитів майже повністю
заповнена розширеними цистернами гранулярної ендоплазматичної сітки, в
просвіті, яких знаходиться дрібнозернистий вміст низької електронної
щільності. В проміжках гранулярної сітки виявляються мітохондрії з
просвітленим матриксом та зруйнованими кристами.Поблизу ядра
розміщується апарат Гольджі. Плазмоцити набувають різної форми, частіше
неправильної, їх цитоплазма витягується в різних напрямках, утворює
відростки, що огортають сусідні клітини, зокрема лімфоцити.

При електронномікроскопічному дослідженні макрофагів виявлено, що
поверхня їх вкрита невеликими пальцеподібними виростами. Ядро
неправильної форми за рахунок вип’ячування та інвагінації каріолеми, це
свідчить про активацію внутрішньоядерних процесів. Збільшена кількість
мітохондрій з світлим матриксом та редукованими кристами. За допомогою
пальцеподібних цитоплазматичних випинань макрофагоцит контактує із їх
плазмолемою, та подібними виростами. Серед цих контактуючих клітин
плазматичні клітини та ендокринні Ес- клітини.

Лiмфоїднi структури в оболонках жовчного мiхура при жовчнокам’яній
хворобі. При жовчнокам’яній хворобі в слизовій оболонці жовчного міхура
спостерігається лімфоцитарна інфільтрація підслизової основи навколо
залоз, гранулоцитарно-макрофагальна інфільтрація підслизової основи
слизової оболонки. В м’язевій оболонці визначалась лімфомакрофагальна
інфільтрація між сполучнотканинними прошарками, периваскулярна
лімфоцитарна інфільтрація.

В слизовій оболонці жовчного міхура, в ділянці його тіла,
виявлено типові вогнищеві скупчення лімфоїдної тканини у вигляді
вузликів без гермінативних центрів. Вузлики мають різні розміри.
Округлої форми вузлики розміщуються під власною пластинкою слизової
оболонки, вузлики овоїдної форми виявляються на границі із м’язевою
оболонкою, та міжпучками м’язевих волокон м’язевої оболонки. Лімфоїдні
вузлики при ЖКХ присутні у всіх відділах жовчного міхура, переважно на
границі власної пластинки слизової та м’язевої оболонок. Концентрація
клітин в лімфоїдних вузликах досить висока – складає 33 клітини на
одиницю площі гістологічного зріза (880 мкм2).Клітинний склад лімфоїдної
інфільтрації представлено в (табл. 5).

Електронномікроскопічно малі лімфоцити мають ядро овоідної
форми, яке займає основну частину цитоплазми. Відмічається набухання
мітохондрій, канальців гранулярної ендоплазматичної сітки та цистерн
комплексу Гольджі. В цитоплазмі збільшується кількість рибосом. На
зовнішній поверхні клітини визначаються відростки, за допомогою, яких
здійснюється контакт між сусідніми лімфоцитами та плазматичними
клітинами. Активні лімфоцити контактують між собою, цей контакт
здійснюється поверхнями клітин у вигляді множинних дотиків. В ділянках
контактів плазматична мембрана обох клітин зруйнована, спостерігається
так званий „метаболічний коридор”. Плазмоцити набувають неправильної
форми, їх цитоплазма витягується в різних напрямках, утворюючи
відростки, що заповнюють простори між клітинами. Плазмоцити мають різний
ступінь функціональної активності, про що свідчить стан гранулярної
ендоплазматичної сітки, спостерігається розширення канальців, які
заповнені дрібнозернистою субстанцією низької електронної щільності.
Ультраструктурна організація базофільних гранулоцитів характеризується
наявністю гранул зниженої електронної щільності із світлим обідком.
Матрикс мітохондрій просвітлений. Проміжок між мембранами неклеолеми
розширений. Базофільні гранулоцити здійснюють контакти з ендокринними
клітинами за допомогою цитоплазматичних виростів або контактних
площадок.

Таблиця 4.

Клітинний склад лімфоідних скупчень в стінках жовчного міхура при
хронічному некалькульозному холециститі.

Назва клітин Відділи жовчного міхура

Дно Тіло Шийка

Слизова оболонка М’язева оболонка Слизова оболонка М’язева оболонка
Слизова оболонка М’язева оболонка

Х±Sx % X±Sx % Х±Sx % X±Sx % Х±Sx % X±Sx %

Ретикулярні

1,5±0,3 73 2,0±0,8 13,3 2,0±0,9 9,5 1,0±0,3 4,5

Фібробласти

3,0±1,3 14,4 1,0±0,4 6,7 4,1±1,1

19,0 3,0±1,3 13,6 4,0±1,1 14,3

Фіброцити

4,0±1,7 19,3 3,0±1,1 20,0 9,0±2,3 42,8 12,0±3,2 54,5 16,0±3,2 46,4

Великі лімфоцити

1,0±0,5 4,8

3,1±1,3 14,2

Середні лімфоцити

2,5±0,9 12,2 3,1±1,1 21,0 2,0±0,5 14,8 1,0±0,3 4,5 2,0±0,9 7,1

Малі лімфоцити 2,0±1,1 9,1 5,0±2,1 24,4 2,0±0,8 13,3 2,0±0,8 9,5 2,0±1,1
9,1 2,0±0,9 7,1

Плазмоцити 2,9±0,3 14,3

2,0±0,9 13,3 5,5±2,1 26,7 2,0±0,9 9,1 4,10±0,2 19,6

Нейтрофіли

0,5±0,2 2% 0,5±0,3 3,45 0,3±0,2 1,49

Еозинофіли

2,0±0,9 7,1

Макрофаги

1,0±0,3 6,7 2,0±0,9 13,2 0,1±0,1 0,63 0,7±0,27 5,18

Деструктивно змінені клітини

0,5±0,1 2,44 2,0±0,8 13,3 0,5±0,4 6,67 2,0±1,1 9,1 3,0±1,5 10,7

Таблиця 5.

Клітинний склад лімфоідних скупчень в стінках жовчного міхура при
жовчнокам’яній хворобі.

Назва клітин Відділи жовчного міхура

Дно Тіло Шийка

Вогнищева

лімфоїдна

інфільтрація

у вигляді вузликів,

( дно, тіло )

Слизова

оболонка М’язева оболонка Слизова оболонка М’язева оболонка Слизова
оболонка М’язева оболонка

x ± Sx % x ± Sx % x ± Sx % x ± Sx % x ± Sx % x ± Sx % x ± Sx %

Ретикулярні 2,0±0,8 5,97 2,5±1,1 18,5 1,5±0,3 73 4,5±2,1 47,4

Фібробласти

3,5±0,2 21,7 2,5±0,9 17,2

2,5±0,9 17,2 3,0±0,2 14,5 3,7±1,3 10,3

Фіброцити

3,5±0,2 21,7 9,5±3,5 43,45 3,5±0,2 21,7 1,7±0,6 34,0 3,0±0,2 14,5
14,0±3,2 56,4

Великі лімфоцити 1,5±0,8 4,48 0,5±0,2 3,7 12,5±3,3 37

2,3±1,0 22

Середні лімфоцити 7,5±2,1 22,4 2,5±1,3 18,5 3,0±1,2 20,7 2,5±1,0 26,3
3,0±0,3 13,8 1,5±0,8 4,48 3,3±0,9 8,9

Малі лімфоцити 16,5±3,5 49,2 5,0±2,1 37,0 3,5±1,9 37,9 2,5±1,0 26,3
2,0±0,9 26,7 3,0±1,3 13,6 2,0±1,1 22,2

Плазмоцити 3,1±0,3 16,3 3,2±0,4 17,4 1,3+0,3 4,5

5,0±0,9 26,7

2,5±1,3 18,5

Нейтрофіли 0,3±0,2 1,5 0,9±0,2 4 0,5±0,3 3,45

0,5±0,4 6,67

0,4±0,3 5,67

Еозинофіли

0,5±0,4 6,67

Макрофаги 1,0±0,7 2,98 0,5±0,3 3,7

0,9±0,2 4,2 0,9±0,2 4,2

Деструктивно з-ні клітини 4,0±1,4 11,9 1,5±0,7 11,1 2,0±1,1 13,8 3,5+1,9
37,9 2,0±0,8 9,5 2±1,1 9,1 3,0±1,3 10,7

Міжклітинні взаємовідносини та міжклітинні кооперації в стінці
жовчного міхура при різних формах холециститу. Аналізуючи
нейроендокринну систему жовчного міхура, яка представлена
ентерохромафінними Ес-клітинами слизової оболонки жовчного міхура, та
імунну систему, яка представлена дифузно-асоційованою лімфоїдною
тканиною при хронічному холециститі та жовчнокам’яній хворобі, ми
прийшли до висновку про функціональний зв’язок Ес-клітин з імунними
клітинами при хронічному холециститі. Відмічено закономірність, що при
жовчнокам’яній хворобі найбільша концентрація ентерохромафінних клітин в
слизовій оболонці жовчного міхура спостерігається в залозах і
лімфоцитарна інфільтрація локалізується навколо залоз слизової
оболонки.Підтвердженням функціонального зв’язку Ес-клітин з
імуно-компетентними клітинами є ультраструктурно виявлений нами тісний
контакт самих Ес-клітин, чи їх відростків при жовчнокам’яній хворобі із
нейтрофільними гранулоцитами. Слід відмітити, що ультраструктурно
спостерігається тісний контакт плазмолеми Ес-клітин та тканинних
базофілів, наявність в базальній частині поблизу плазмолеми збільшених у
розмірі пониженої електронної щільності секреторних гранул. Це дає
підстави припустити, що секреторний продукт, який виділяється
Ес-клітиною захоплюється і депонується тканинними базофілами та
макрофагами, де відбувається його подальша інактивація. Таким чином при
хронічному холециститі і жовчнокам’яній хворобі в нейроендокринній і
імунній системах жовчного міхура виявлено однотипні зміни, які
корельовано між собою, носили реактивний характер і свідчать про
підвищення функціональної активності даних систем по мірі поширення
паталогічного процесу.

В И С Н О В К И

1.У дисертаційній роботі подане вирішення
науково-практичного завдання, яке полягало у вивченні особливостей
морфологічних змін регуляторних систем жовчного міхура, а саме
ендокринної та імунної систем, при хронічних холециститах, що дозволило
поглибити уяву про морфогенез та патогенез захворювання.

2. При хронічному холециститі, особливо при жовчнокам’яній хворобі, в
епітелії слизової оболонки жовчного міхура відмічено зростання кількості
ендокринних Ес- клітин у порівнянні із такими в міхурах в нормі . В
контрольній групі в дні жовчного міхура середня кількість ендокринних
клітин на 1 мкм2 склала 3,3 ± 0,19, при хронічному некалькульозному
холециститі 5,0 ± 0,35 ; в тілі жовчного міхура відповідно 4,4±0,38 ; і
5,6 ±0,36 ; і 7,7 ±0,38 ; в шийці жовчного міхура – 6,6 ± 0,6 ; 7,7
±0,37 ; 9,9 ±0,4.

3. Відмічено зростання морфофункціональної активності Ес-клітин, що на
ультраструктурному рівні визначалось гіперплазією та гіпертрофією
мітохондрій, гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшенням кількості
секреторних гранул з виділенням їх вмісту в міжклітинні простори при
жовчнокам’яній хворобі.

4. Збільшення кількості ендокринних клітин та підвищення їх
функціональної активності при хронічних холециститах забезпечує
підвищене виділення в міжклітинний простір їх секреторного
продукту-серотоніну, який є медіатором запалення, стимулює виділення
слизу залозистими клітинами, сповільнює всмоктування води і
електролітів, порушує міжклітинні взаємовідносини, стимулює активацію
фібробластів, сприяє розвитку сполучної тканини в стінці жовчного
міхура, що призводить до дискенезії та атонії органу, а всі перераховані
фактори сприяють виникненню каменів жовчного міхура.

5. При деструктивних формах холециститу в слизовій оболонці жовчного
міхура спостерігається значне зменшення кількості Ес-клітин та
секреторних гранул в них, а також наявність зруйнованих
ендокриноцитів.Кількість ендокринних клітин на 1 мкм2, в дні жовчного
міхура становила 1,6 ±0,12 , в тілі – 1,5 ± 0,12 , в шийці – 2,7±0,13 ,
що вірогідно менше , ніж в контрольній групі.

6. При хронічному некалькульозному холециститі вогнищева лімфоїдна
інфільтрація за щільністю розподілу клітин в стінці жовчного міхура
складає 20 клітин, що в три рази більше порівняно з нормою (6-7 клітин),
при жовчнокам’яній

хворобі – 33 клітини, що в шість разів більше, ніж в нормі. При
хронічному некалькульозному холециститі виявлено вогнищеву лімфоїдну
інфільтрацію в м’язевій оболонці тіла жовчного міхура. Ці дані свідчать
про включення місцевої імунної системи в патологічний процес.

7. При жовчнокам’яній хворобі в підслизовій основі слизової
оболонки , та між волокнами м’язевої оболонки у всіх відділах жовчного
міхура виявлено вогнищеві скупчення лімфоїдної тканини у вигляді
вузликів без гермінативних центрів, що свідчить про недостатню функцію
місцевої імунної системи органа, та необхідність використовувати методи
корекції імунного статусу організму при даній хворобі.

8. Встановлена позитивна кореляційна залежність (r< 0,76; p< 0,01) між змінами в місцевій ендокринній та імунній системах жовчного міхура, що свідчить про взаємозв’язок і взаємодію цих систем, а також їхню участь в пато- і морфогенезі хронічних холециститів. Список опублікованих праць за темою дисертації Каленська О.В. Морфофункціональна характеристика компонентів АРUD - системи жовчного міхура при хронічному холециститі // Буковинський медичний вісник. - 2001. - № 1-2.- С.221-223. Каленська О.В. Деякі аспекти патогенезу та нові підходи до класифікацій холециститів // Галицький лікарський вісник. - 2001. - №2.- С.123-126. Каленська О.В. Морфологічні особливості лімфоїдної тканини в стінці жовчного міхура при різних формах холециститу // Буковинський медичний вісник. - 2001. - № 3-4.- С.47-48. Каленська О.В. Патоморфологія елементів АРUD та імунної системи жовчного міхура при різних формах холециститу // Галицький лікарський вісник.-2002. - №1.- С.123-126. Каленська О.В. Мікроциркулярне русло жовчного міхура в нормі та при жовчекам'яній хворобі./ II-Міжнародна конференція. Мікроциркуляція та її зміни. — 2002. Київ – тези.- С.66. Каленська О.В. Особливості цитоархітектоніки лімфоїдних структур стінки жовчного міхура при різних формах холециститу/ Шостий міжнародний конгрес студентів та молодих вчених .-2002. Тернопіль - тези с.296. Каленська О.В. Патоморфологія та міжклітинна кооперація елементів нейроендокринної та імунних систем стінки жовчного міхура при різних формах холециститу // IV Українська конференція молодих вчених, присвячена пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса. - 24 січня 2003. Київ-тези.- С.199-100. Каленська О.В. Патоморфологія та міжклітинна кооперація елементів нейроендокринної та імунної систем стінки жовчного міхура при різних формах холециститу // Запорожский медицинский журнал .-2005.-№3.- С.84. АНОТАЦІЯ Каленська О.В. Патоморфологія місцевих регуляторних систем (APUD та імунної) жовчного міхура при різних формах холециститу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.02- патологічна анатомія. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2006. Дисертація присвячена вивченню особливостей морфологічних змін регуляторних систем жовчного міхура – місцевої ендокринної та імунної систем при різних формах холециститів. При цьому використовували гістологічні, гістохімічні, електронномікроскопічні та морфометричні методи для дослідження 135 жовчних міхурів (хронічний калькульозний і некалькульозний холецистит, деструктивні форми холециститу, контрольна група). При хронічному холециститі, особливо при жовчекам'яній хворобі в слизовій оболонці встановлено зростання кількості ендокринних Ес-клітин у порівнянні з жовчними міхурами без патології, відмічено на ультраструктурному рівні зростання морфо-функціональної активності цих клітин, які здійснюють за рахунок своєї секреторної функції вплив на перебіг запалення і проліферацію сполучної тканини в стінці жовчного міхура. При деструктивних формах холециститу відмічено значне зменшення кількості Ес-клітин за рахунок некротичних змін в слизовій оболонці жовчного міхура. Імунна система жовчного міхура представлена міжепітеліальними лімфоцитами, дифузною та вогнищеною інфільтрацією в підслизовій основі слизової оболонки та м'язевій оболонці, яка при хронічному некалькульозному холециститі за щільністю розподілу клітин в три рази більше, а при жовчекам'яній хворобі в шість разів більше у порівнянні з нормою. Встановлено позитивну кореляційну залежність між змінами в місцевій ендокринній та імунній системах жовчного міхура, яка свідчить про взаємозв’язок і взаємодію цих систем, а також їхню участь в пато- і морфогенезі хронічних холециститів. Ключові слова: жовчний міхур, холецистити, місцева ендокринна система, місцева імунна система. АННОТАЦИЯ Каленская О.В. Патоморфология местных регуляторных систем (эндокринной и иммунной) желчного пузыря в пато- и морфогенезе хронических холециститов. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.02 – патологическая анатомия . – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца Украины, Киев, 2006. Диссертация посвящена изучению особенностей морфологических изменений регуляторных систем желчного пузыря – местной эндокринной и иммунной систем при различных формах холециститов с определением роли этих систем в пато- и морфогенезе холециститов. Исследование проводилось на 135 желчных пузырях при хроническом калькулезном и некалькулезном холециститах, деструктивных холециститах (операционный материал) в сравнении с контрольной группой (аутопсийный материал).Использовали гистологический гистохимический электронномикроскопический и морфометрический методы. При хроническом холецистите и желчекаменной болезни отмечено достоверное увеличение эндокринных Ес-клеток в слизистой оболочке желчного пузыря по сравнению с контрольной группой. Отмечено также на ультраструктурном уровне повышение их морфо-функциональной активности в виде гиперплазии и гипертрофии митохондрий, гранулярной эндоплазматической сети, увеличение количества секреторных гранул с выделением их содержимого в межклеточное пространство. Секреторный продукт Ес-клеток – серотонин – является медиатором воспаления, нарушает межклеточные взаимоотношения, стимулирует активацию фибробластов, способствует пролиферации фиброзной ткани в стенке желчного пузыря, что приводит к дискинезии и атонии органа и способствует возникновению камней желчного пузыря. Установлены изменения иммунной системы желчного пузыря, которая представлена межэпителиальными лимфоцитами, диффузной и локальной лимфидной инфильтрацией в подслизистой основе слизистой оболочки и мышечной оболочке. При хроническом некалькулезном холецистите лимфоидная инфильтрация по плотности распределения клеток в стенке желчного пузыря в три раза больше по сравнению с нормой, а при желчекаменной болезни – в шесть раз больше, чем в норме. При хроническом некалькулезном холецистите локальные лимфоидные инфильтраты в виде узлов без герминативных центров,обнаружены в мышечной оболочке желчного пузыря, а при желчекаменной болезни – также и в подслизистой основе слизистой оболочки. Отсутствие герминативных центров в лимфоидных узлах свидетельствует о недостаточности местной иммунной системы желчного пузыря при холециститах. Обнаруженная корреляционная взаимосвязь – увеличение количества эндокринных клеток при холециститах сопровождается увеличением элементов иммунной системы, а также обнаруженные на ультраструктурном уровне взаимодействия элементов этих систем, свидетельствуют об их роли в пато- и морфогенезе холециститов. Ключевые слова: желчный пузырь, холециститы, местная эндокринная система, местная иммунная система. ABSTRACT Kalenska О.V. Pathomorphology| of the local regulators systems (APUD and immune) of gall-bladder at the different|diverse| forms|shapes| of cholecystitis. - Manuscript. Dissertation|thesis| on the receipt|gaining| of scientific degree of candidate of medical sciences after speciality a 14.03.02- pathoanatomy - The National medical university of the name of O.O.Bogomolets, Kiev|Kyiv|, 2006. Dissertation|thesis| is devoted to the study of features of morphological changes|changing| of the regulators systems of gall-bladder – local endocrine and immune systems at the different|diverse| forms|shapes| of cholecystitiss. Thus used histological, histochemical|, electronic-microscopical| and morphometric methods for research 135 gall-bladders (chronic calculary and uncalculary cholecystitis, destructive forms|shapes| of cholecystitis, control group). At a chronic cholecystitis, especially|in particular case| at gall-bladder | illness in a mucus shell growth|height| of amount|quantity| of endocrine Ес-cells|mews| is set in comparison with gall-bladders without pathology, it is marked|noted| at ultrastructural level of growth|height| of morpho-functional activity of these cells which|what| carry|perform,accomplish| out due to the secretory function influence on motion inflammation|lighting| and proliferation| of connecting fabric in the wall of gall-bladder. At the destructive forms|shapes| of cholecystitis the considerable diminishing of amount|quantity| of Ес-cells|mews| is marked|noted| due to the necrotizing changes|changing| in the mucus shell of gall-bladder. The immune system of gall-bladder is represented|presented| by intraepithelial lymphocytes |, by diffuse limphoid| infiltration in the submucosa|foundation| of mucus shell and muscle| shell which|what| at a chronic uncalculary cholecystitis after the closeness of fission|distributing| in three times anymore, and|but| at gall-bladder | illness in six times anymore in comparison with a norm|standard|. Set cross-correlation dependence is the increase of amount|quantity| of endocrine mews is accompanied by the increase of amount|quantity| of limphoid| elements in the wall of gall-bladder, that testifies to intercommunication|relationship| and cooperation of these systems and their participation in patho-| and morphogeny of cholecystitiss. Keywords: gall-bladder, cholecystitiss, local endocrine system, local immune system. PAGE 15

Похожие записи