НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА МОЗ
УКРАЇНИ

ГОРБУНОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 618.14-003.92:618.177-08

Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ–2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Вдовиченко Юрій Петрович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Коломійцева Антоніна Георгіївна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, головний
науковий співробітник відділення патології вагітності та пологів

доктор медичних наук, професор

Товстановська Валентина Олександрівна,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології №1

доктор медичних наук,

Ромащенко Оксана Василівна,

Інститут урології АМН України,

головний науковий співробітник відділу андрології та сексопатології

Провідна установа Одеський державний медичний університет МОЗ України,
кафедра акушерства та гінекології №1, м. Одеса

Захист дисертації відбудеться “11” травня 2007 р. о 12.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній
медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
(04112, м. Київ,

вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ,

вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “03” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Т.Г. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Репродуктивне здоров’я є основою нормальної
демографічної ситуації в країні. В останні роки в Україні відмічається
погіршення стану репродуктивного здоров’я жінок. Серед основних причин
такої негативної тенденції виділяють погіршення економічного становища
населення, зростання числа інфекцій, що передаються статевим шляхом,
ранній початок статевого життя з частою зміною статевих партнерів,
збільшення соматичної захворюваності та ін. (Н.Г. Гойда, Н.Я. Жилка,
2006).

За останнє десятиріччя у нас в країні відмічено суттєве зростання
частоти кесаревих розтинів з 0,5% в 1986 до 10,0% в 2002 році, а в
деяких клініках цей показник досягає 30,0% (П.М. Баскаков, 1997; А.Г.
Коломійцева, 2003; Л.Б. Маркін, 2004). Безумовно, така ситуація
призводить до значного зростання числа жінок з рубцем на матці та, на
думку деяких дослідників (Б.М. Венцківський, 2004;

В.К. Чайка, 2005), здійснює негативний вплив на функціональний стан
органів репродуктивної системи та призводить до збільшення основних
проявів гінекологічної захворюваності. В 1992 році Л.В. Тимошенко вперше
використав термін “хвороба оперованої матки”, причому основними
причинами розвитку даної патології є ендометрит після кесарева розтину
або технічні погрішності за виконання самої операції. В подальшому такі
спостереження описували й інші дослідники (Є.А. Чернуха, 1999). На
сьогодні загальновизнаним є той факт, що абдомінальне розродження є
суттєвим чинником ризику розвитку запальних процесів органів
репродуктивної системи, порушень менструального циклу, ендометріозу,
гіперпластичних процесів ендометрія, а також акушерських і перинатальних
ускладнень при майбутній вагітності (Ю.П. Вдовиченко, 2004;

В.К. Чайка, 2005). Серед інших причин появи рубця на матці виділяють
наявність субсерозних міоматозних вузлів на матці у жінок молодого віку,
які планують мати дітей (Л.І. Іванюта, С.О. Іванюта, 2002). Основним
варіантом оперативного лікування є консервативна міомектомія, яка в
останні роки все частіше проводиться ендоскопічним шляхом (В.Н.
Запорожан, 2000; І.З. Гладчук, 2003; В.І. Кулаков, Л.В. Адамян, 2000; H.
Reich еt al., 1991; L.E. Sanz, 1995). Разом з тим, віддалені наслідки,
особливо з репродуктивної точки зору, практично не вивчено, а поодинокі
публікації носять фрагментарний характер.

Все зазначене є підставою для вивчення особливостей репродуктивної
функції жінок з рубцем на матці різної етіології, а також можливостей
зниження гінекологічної захворюваності, акушерської та перинатальної
патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри
акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Прогнозування, профілактика,
лікування і реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на
сучасному етапі”

(№державної реєстрації: 0101 U007154).

Мета дослідження

Зниження частоти та ступеня прояву патології репродуктивної системи,
акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з оперованою маткою на
підставі вивчення нових аспектів патогенезу патології репродуктивної
системи, а також розробки та впровадження алгоритму прогностичних і
лікувально-профілактичних заходів.

Завдання наукової роботи:

Вивчити віддалені наслідки кесарева розтину і консервативної
міомектомії, а також їх вплив на репродуктивну систему жінок.

З’ясувати ехографічні особливості органів репродуктивної системи після
абдомінального розродження, а також після консервативної міомектомії.

Встановити особливості системного імунітету у жінок після кесарева
розтину або консервативної міомектомії.

З’ясувати особливості мікробіоценозу статевих шляхів у жінок після
кесарева розтину і консервативної міомектомії.

Встановити взаємозв’язок між клінічними, ехографічними,
ендокринологічними, імунологічними, мікробіологічними особливостями у
жінок після кесарева розтину або консервативної міомектомії.

Оцінити клінічний перебіг вагітності й пологів, а також функціональний
стан фетоплацентарного комплексу у жінок з оперованою маткою.

Розробити нову методику прогнозування патології репродуктивної системи у
віддаленому періоді після абдомінального розродження й консервативної
міомектомії на підставі нейромережного комп’ютерного моделювання.

Розробити і впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти
патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину або
консервативної міомектомії на підставі більш диференційованого
використання медикаментозної терапії.

Об’єкт дослідження – репродуктивне здоров’я жінок з оперованою маткою.

Предмет дослідження – клінічний перебіг віддаленого періоду після
кесарева розтину або консервативної міомектомії: функціональний стан
органів репродуктивної системи, ендокринний статус, стан системного
імунітету, а також мікробіоценоз статевих шляхів, прогнозування
патології репродуктивної системи, методи профілактики та лікування.

Методи дослідження – клінічні, ехографічні, функціональні,
ендокринологічні, імунологічні, мікробіологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу віддаленого
періоду після кесарева розтину і консервативної міомектомії. Вперше
з’ясовано нові патогенетичні аспекти патології репродуктивної системи
(запальні та гіперпластичні процеси, аденоміоз) у жінок після кесарева
розтину або консервативної міомектомії на підставі встановлення
взаємозв’язку між клінічним перебігом, ехографічними особливостями,
ендокринним та імунологічним статусом, а також станом мікробіоценозу
статевих шляхів. Одержані дані дозволяють, на нашу думку, науково
обґрунтувати необхідність розробки нового алгоритму прогностичних,
діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.

Вперше проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу вагітності,
пологів і перинатальних наслідків розродження у жінок з оперованою
маткою, що дозволило встановити частоту, структуру і терміни розвитку
плацентарної недостатності.

Вперше розроблено і впроваджено нову методику індивідуального
прогнозування патології репродуктивної системи у жінок з оперованою
маткою на підставі нейромережного комп’ютерного моделювання.

Науково обґрунтовано нову лікувально-профілактичну методику для жінок
після кесарева розтину або консервативної міомектомії з використанням
диференційованого підходу до їх розродження та медикаментозної терапії.

Практичне значення одержаних результатів

Встановлено основні чинники ризику, терміни і причини розвитку патології
репродуктивної системи: порушень менструального циклу, запальних
захворювань, гіперпластичних процесів і аденоміозу у жінок після
абдомінального розродження або консервативної міомектомії в
порівняльному аспекті. Показано основні особливості відновлення
менструального циклу, зміни ендокринного, імунологічного статусу і
мікробіоценозу статевих шляхів та їх взаємозв’язок між конкретними
варіантами і термінами розвитку патології репродуктивної системи.

Розроблено і впроваджено методику індивідуального прогнозування
патології репродуктивної системи у жінок після абдомінального
розродження або консервативної міомектомії на підставі використання
нейромережного комп’ютерного моделювання із використанням клінічних,
ехографічних, ендокринологічних, імунологічних та мікробіологічних
даних.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і
ступеня прояву патології репродуктивної системи у жінок з оперованою
маткою на підставі диференційованого підходу до використання
медикаментозної терапії.

Особистий внесок здобувача

Отримані дані є результатом самостійної роботи дисертанта. Автором
самостійно проаналізовано наукову літературу та патентну інформацію з
проблеми патології репродуктивної системи у жінок з рубцем на матці.

Розроблено спеціальні програми спостережень, до яких відноситься карта з
детальним визначенням основних клінічних особливостей преморбідного тла,
перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених і клінічного
перебігу віддаленого періоду після кесарева розтину і консервативної
міомектомії. Проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне
обстеження 100 жінок після кесарева розтину або консервативної
міомектомії, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні
заходи (1 група) і 100 пацієнток з аналогічною патологією, які
одержували запропоновану методику лікувально-профілактичних заходів (2
група).

Лабораторні дослідження включали ендокринологічні (вміст естріолу – ЕС,
прогестерону – П, кортизолу – К, пролактину – Прл, лютеїнізуючого
гормону – ЛГ, фолікулостимулючого гормону – ФСГ, хоріонічного
гонадотропіну – ХГ і плацентарного лактогену – ПЛ; імунологічні (СD3+;
СD4+; СD8+; СD16+; СD20+; СD23+) та мікробіологічні методи.

Особисто дисертантом проведено статистичний аналіз результатів
дослідження, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки та
практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в медичну практику
та відображено в опублікованих роботах.

Апробація результатів дослідження

Основні положення роботи оприлюднено на наукових конференціях
Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (м.
Київ; 2002; 2003; 2004; 2005, 2006); на засіданнях Київського обласного
відділення асоціації акушерів-гінекологів України (2002; 2003; 2004;
2005, 2006); на IV та V пленумах, на ХI та ХІІ з’їздах
акушерів-гінекологів України (м. Миколаїв, 2002;

м. Харків, 2004; м. Львів, 2005; м. Донецьк, 2006); на конференціях:
“Актуальні питання репродуктивного здоров’я жінок” (м. Київ, 2002; 2003;
2004; 2005, 2006); на ІV Всеукраїнській конференції з гінекологічної
ендоскопії (Європейська школа з гінекологічної ендоскопії, м. Одеса,
2003); на науково-практичних конференціях: “Хірургічні методи лікування
в акушерстві та гінекології” (м. Харків, 2004); “Ранні втрати вагітності
– нове розуміння гормональних порушень” (м. Київ, 2006); “Здоровий
розвиток – заради майбутніх поколінь” (м. Київ, 2006); “Кандидоз та
здоров’я жінки” (м. Київ, 2006), “Актуальні питання підтримки
репродуктивного здоров’я населення міста Києва” (м. Київ, 2006). Брала
участь у тренінгах-семінарах: “Актуальные вопросы эндометриоза” (м.
Київ, 2003); 8th Seminar of the European Society of Contraception
“Sexual education: the key issue of reproductive health”

(м. Варшава, Польща, 2005); “Перинатальна медицина: сучасні досягнення
та перспективи розвитку” (м. Київ. 2006); “Сучасні досягнення в
гінекологічній ендоскопії” (м. Київ, 2006). Матеріали роботи було
представлено на 17th EUROPEAN CONGRESS OF OBSTETRICS AND GYNAECOLОGY
EAGO/EBCOG 2002

(м. Прага, Чехія, 2002); на XVII, XVIII та XIX Міжнародних конгресах з
курсом ендоскопії “Современные технологии в диагностике и лечении
гинекологических заболеваний” (м. Москва, Росія, 2004, 2005, 2006) та І
Міжнародному конгресі з репродуктивної медицини (м. Москва, Росія,
2006).

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедри
акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Результати дослідження
використовуються в практичній роботі Центру охорони здоров(я матері та
дитини Київської області; в пологових будинках м. Києва №1, 2 і 4; у
відділенні репродуктивного здоров’я поліклініки №2 Шевченківського
району м. Києва, кабінетах ендокринної гінекології м. Києва та в
навчальному процесі на кафедрах акушерства та гінекології Національної
медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Публікації

За темою дисертації опубліковано 27 робіт, з яких 20 – у наукових
провідних фахових журналах, причому 22 з них – самостійні; отримано 2
патенти.

Обсяг та структура дисертації

Дисертаційна робота викладена на 262 сторінках комп’ютерного друку та
складається із вступу, огляду літератури, розділу, присвяченого методам
досліджень та лікувально-профілактичним заходам; 6 розділів власних
досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій,
бібліографічного покажчика літератури, який нараховує 300 джерел, з яких
193 кирилицею та 107 латинкою.

Дисертація ілюстрована 76 таблицями та 64 рисунками, з яких 42
розташовані на окремих сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети і
завдань було проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне
обстеження 260 пацієнток, яких було розподілено на наступні групи і
підгрупи:

Контрольна 1 група – 30 гінекологічно і соматично здорових жінок
репродуктивного віку;

Контрольна 2 група – 30 акушерськи і соматично здорових повторнородящих
жінок, які народили через природні пологові шляхи;

1  група – 100 жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і
консервативної міомектомії, проведених за загальноприйнятою
прогностичною та лікувально-профілактичною методикою;

1.1  підгрупа – 30 жінок із гнійно-запальними ускладненнями після
кесарева розтину;

1.2  підгрупа – 30 жінок після консервативної міомектомії;

1.3  підгрупа – 40 вагітних жінок з рубцем на матці та обтяженим
репродуктивним анамнезом;

2  група – 100 жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і
консервативної міомектомії, які одержували лікування згідно з
розробленим прогностичним і лікувально-профілактичним алгоритмом.

2.1  підгрупа – 30 жінок із гнійно-запальними ускладненнями після
кесарева розтину;

2.2  підгрупа – 30 жінок після консервативної міомектомії;

2.3  підгрупа – 40 вагітних жінок з рубцем на матці та обтяженим
репродуктивним анамнезом.

Проведені лікувально-профілактичні та прогностичні заходи
(загальноприйняті та пропоновані) містили в собі наступні моменти:

1) ведення пацієнток після консервативної міомектомії;

2) ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці та обтяженим
репродуктивним анамнезом;

3) прогнозування патології репродуктивної системи;

4) прогнозування ускладнень вагітності та пологів.

Загальноприйняті лікувально-профілактичні та прогностичні заходи:

1) комплекс заходів, який включав імуностимулюючу, розсмоктуючу,
протизлукову, вітаміно- та фізіотерапію в поєднанні з гормональною
корекцією;

2) використання гестагенів (оргаметрил у післяопераційному періоді
протягом півроку); за наявності великих міоматозних вузлів чи їх великої
кількості додаткове використання антигонадотропних препаратів данол
(даназол) та імунокорекції;

3) профілактичне призначення антиоксидантів (вітамін Е); засобів, які
поліпшують біосинтез білка в плаценті (гепа-мерц; цитохром-3;
есенціалє); бета-адреноміметиків (партусистен, бриканіл);
імунокоректорів (спленін, нуклеїнат натрію), а також метилксантинів
(курантил, трентал, компламін);

4) прогнозування патології репродуктивної системи на підставі динаміки
клініко-функціональних і лабораторних показників;

5) прогнозування ускладнень вагітності з урахуванням факторів
перинатального ризику.

Пропоновані нами лікувально-профілактичні та прогностичні заходи
включали наступні моменти:

1) після консервативної міомектомії використання препарату “Бусерелін”
впродовж 3 місяців; використання препарату “Ярина” після відновлення
менструального циклу протягом 1-2 років з метою контрацепції та корекції
ендокринних порушень;

2) до та після операцій на матці профілактичне призначення
гепатопротекторів;

3) після операцій на матці додаткове використання антигомотоксичної
терапії для реабілітації репродуктивної функції та профілактики появи
можливих рецидивів;

4) розробка нової прогностичної методики на підставі нейромережного
комп’ютерного моделювання.

Для проведення аналізу досліджень було розроблено спеціальну карту, до
якої вносили всі клінічні, функціональні й лабораторні методи
обстеження. Надалі всі отримані результати було оброблено на комп’ютері
за допомогою стандартних і спеціально розроблених програм.

Обстеження пацієнток після абдомінального розродження.

Клініко-лабораторне обстеження проводилося поетапно впродовж 2 років з
інтервалом кожні 6 місяців:

І етап (первинне обстеження за умов жіночої консультації або
поліклініки):

Клінічний анамнез.

Загальний та гінекологічний огляд.

Лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма,
печінкові проби, холестерин та цукор крові.

Оцінка стану мікробіоценозу статевих шляхів за загальноприйнятими
методиками (B. Larsen, 1993).

Тести функціональної діагностики: базальна температура, кольпоцитологія,
симптоми “зіниці” та “кристалізації” (В.П. Сметник, 2002).

Рентгенографія черепа в двох проекціях.

Дослідження очного дна та полів зору.

Дослідження гормонів у сироватці крові: естрадіолу, прогестерону,
тестостерону, ФСГ, ЛГ, пролактину, кортизолу та альдостерону за
допомогою імуноферментного аналізу (Е.М. Вихляева, 1997; В.П. Сметник,
Л.Г. Тумилович, 2002).

Вивчення основних параметрів системного імунітету: СD4+; СD8+; СD16+;
СD20+ і СD23+ з використанням моноклональних антитіл

(А.А. Селиверстов, 1997).

Консультації суміжних фахівців: невропатолога, ендокринолога, кардіолога
і терапевта.

Кольпоскопія (Є.В. Коханевич, 2004; Г. Бауер, 2004).

Ультразвукове дослідження органів малого таза (П.Е.С. Пальмер, 2000; W.
Callen Peter et al., 1996).

ІІ етап (додаткове обстеження за умов стаціонару):

Функціональні гормональні проби.

Діагностична гістеро- і лапароскопія.

Лапароскопію та гістероскопію проводили за допомогою апаратури фірми
“КARL STORZ”, Німеччина, за загальноприйнятою методикою (В.Н. Запорожан,
І.З. Гладчук, 2000).

Автор висловлює глибоку вдячність професору А.П. Мінцеру – завідувачу
кафедрою медичної інформатики НМАПО ім. П.Л. Шупика за допомогу в
проведенні статистичних досліджень.

Результати досліджень та їх обговорення

Результати проведених досліджень ми вважали за доцільне навести
поетапно, з урахуванням поставлених мети і завдань.

І етап – віддалені наслідки кесарева розтину.

Середній вік жінок після кесарева розтину складав 24,2(2,6 року. Згідно
з даними сучасної літератури клінічний перебіг післяопераційного періоду
багато в чому залежить від показань до абдомінального розродження.
Основним показанням до кесарева розтину серед обстежених жінок був
рубець на матці (70,0%). В решті спостережень ми відмічали аномалії
пологової діяльності на тлі передчасного розриву оболонок (13,3%); тяжкі
форми прееклампсії (10,0%). В поодиноких випадках мали місце такі
показники, як передлежання плаценти, її передчасне відшарування і
загроза розриву матки (3,3-6,7%). Істотних різниць серед показань щодо
операції кесарева розтину між підгрупами ми не відмічали. Виходячи з
отриманих даних, можна сказати, що рубець на матці є основним показанням
до кесарева розтину в сучасному акушерстві (П.М. Баскаков, 1997; Є.А.
Чернуха, 1999; А.Г. Коломійцева, 2005).

Встановлено, що на першому місці серед ускладнень у пацієнток основних
підгруп був ендометрит, діагноз якого часто замінювали субінволюцією
матки в поєднанні з транзиторною лихоманкою. Лікування даної патології
проводили за загальноприйнятою методикою з використанням
антибактеріальної терапії, внутрішньоматкового діалізу, імунокоригуючої
і протизапальної терапії (Л.Б. Маркін, 2003; Ю.П. Вдовиченко, 2005).

За оцінки віддалених наслідків кесарева розтину проводили динамічний
аналіз основних клінічних симптомів: больовий синдром, порушення
менструального циклу, диспаревнія, патологія сексуальної функції,
порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика
(рис.1).

Рис. 1. Основні клінічні симптоми патології репродуктивної системи у
жінок

після кесарева розтину

Згідно з одержаними нами результатами частота больового синдрому
постійно зростала в динаміці досліджень – з 33,3% через 3 місяці до
70,0% – після

2 років. Інтенсивність больового синдрому, в основному, була пов’язана з
фазами менструального циклу – посилення напередодні менструації та
зниження після. Порівняно з цим, рівень різних порушень менструального
циклу був дещо нижчим через 3 місяці після розродження (13,3%), проте
через 24 місяці цей показник складав вже 30,0%.

Як уже зазначалося, до основних клінічних симптомів ми відносили болючий
статевий акт і порушення сексуальної функції у вигляді зниження лібідо

(О.В. Ромащенко, 2005). Одержані дані свідчать, що частота диспаревнії
підвищилась за досліджуваний період з 20,0% через 3 місяці до 33,3% –
через

2 роки. Зміни сексуальної функції носили дещо інший характер – з 10,0%
через

3 місяці до 30,0% – через 2 роки.

Дуже важливим аспектом проблеми, що вивчається, є порушення
мікробіоценозу статевих шляхів, як правило, у вигляді бактеріального
вагінозу (Ю.П. Вдовиченко, 2001; С.І. Жук, 2006). Згідно з одержаними
нами результатами у обстежених пацієнток рівень цих порушень
збільшувався впродовж 2 років з 13,3 до 36,7% відповідно. Крім того,
визначалася наявність різної нейроендокринної симптоматики. Так, якщо на
початковому етапі цей показник складав 6,7%, то через 24 місяці – вже
26,7%. За більш детального аналізу конкретної нейроендокринної
симптоматики можна зазначити, що частіше за інші зустрічалися такі
симптоми, як дратівливість і плаксивість (І.Б. Вовк, 2004).

Ми вважали за доцільне вивчити середню частоту основних клінічних
симптомів на одну пацієнтку. При цьому відмічено зростання частоти
основних клінічних проявів впродовж 2-х років після розродження (рис.2).

Рис. 2. Динаміка зростання частоти основних клінічних проявів у жінок

впродовж 2-х років після кесарева розтину

Хотілося б наголосити на тому факті, що наростання клінічної
симптоматики відбувалося на тлі загальноприйнятих
лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, що проводяться.

Підсумовуючи результати проведених клінічних досліджень, необхідно
відмітити, що за період, що вивчався, у 16,7% пацієнток була
гіперполіменорея і у 13,3% – метрорагії. Після проведених додаткових
досліджень (діагностичне вишкрібання, гістероскопія і лапароскопія) у
10,0% було встановлено діагноз аденоміозу і у 6,7% – гіперпластичних
процесів ендометрія. Крім того, хронічний ендометрит було діагностовано
у 13,3%, аднексит – у 10,0% і метроендометрит – відповідно у 6,7%
пацієнток, причому в одному випадку було проведено оперативне лікування
в обсязі гістеректомії. Ці дані узгоджуються з думкою багатьох авторів
про високий ризик розвитку патології репродуктивної системи після
кесарева розтину, а деякі з них пропонують використовувати термін
“хвороба оперованої матки” (Л.В. Тимошенко, 1992; Є.А. Чернуха, 1997;
Ю.П. Вдовиченко, 2004).

У зв’язку з високою частотою нейроендокринної симптоматики ми вважали за
доцільне провести додаткове вивчення ендокринного статусу. Так, за
оцінки основних змін ендокринного статусу ми використовували такий же
методологічний підхід, як і при аналізі клінічної симптоматики (В.П.
Сметник, Л.Г. Тумилович, 2002).

Враховуючи відмінності в одержаних результатах залежно від фази
менструального циклу, ми вважали за доцільне навести дані по першій фазі
менструального циклу.

Згідно з одержаними даними через 3 місяці після абдомінального
розродження достовірні відмінності мали місце лише з боку двох
параметрів: збільшення вмісту Е (до 421,5±17,2 нмоль/л; р<0,05) і ЛГ (до 91,3±4,1 нмоль/л; р<0,05), що корелює з характером порушень менструального циклу. На наступному етапі досліджень – після 6 місяців додатково до вищеописаних змін можна констатувати достовірне збільшення рівня ФСГ (до 108,7±5,1 нмоль/л; р<0,05), найбільш виражене у пацієнток з гіперполіменореєю. Через 12 місяців взазначені зміни повністю збереглися та додатково визначилося достовірне збільшення вмісту К (до 421,7±13,6 нмоль/л; р<0,05). На завершальному етапі – через 2 роки дисгормональні порушення носили найбільш виражений характер у вигляді гіперестрогенії (до 619,3±17,3 нмоль/л; р<0,01). Отже, проведені ендокринологічні дослідження підтверджують високу частоту порушень менструального циклу з розвитком аденоміозу і гіперпластичних процесів. Крім того, у зв'язку з високим рівнем запальних процесів геніталій ми вважали за доцільне провести оцінку основних показників системного імунітету та мікробіоценозу статевих шляхів, що дозволить відобразити основні особливості етіопатогенезу патології репродуктивної системи. У науковій літературі зустрічається різноманітна оцінка інформаційної значущості визначення СD8+-антигенів – поверхневих маркерів субпопуляції Т-супресорів/кілерів. Так, за даними одних авторів, показник СD8+ лише відображає число Т-супресорів, тому що ці популяції містять у собі клітини, які істотно відрізняються за своїми функціями. Інші автори вказують, що система СD8+ є дійсно неоднорідною, але ефекти цих клітин залежать від особливостей клітини-мішені та стану самого лімфоцита. У свою чергу, Т8-клітини можуть виявляти як супресорний, так і кілерний ефект, а також бути індукторами супресії. СD8+-кілери відносяться до ефекторних клітин клітинного імунітету, а СD4+-лімфоцити і СD8+-супресори – до основних регуляторних лімфоцитів (А.А. Селиверстов, 1997). Одержані нами результати через 3 місяці свідчать про достовірне зниження вмісту СD3+ (до 47,3(3,2%; р<0,05), СD4+ (до 32,8(2,7%; р<0,05), СD16+ (до 10,2(1,5%; р<0,05) і СD20+ (до 11,1(1,2%; р<0,05) за одночасного збільшення числа СD8+ (до 40,5(3,1%; р<0,05) і СD23+ (до 13,5(1,2%; р<0,05). Такі виражені зміни системного імунітету свідчать про вираженість запального процесу. Аналогічна закономірність збереглася і на наступних етапах проведених досліджень. Одержані результати підтверджують наявність високого рівня запальних процесів геніталій у пацієнток після кесарева розтину. Проте для більш глибокого розуміння змін, що відбуваються, необхідно додаткове вивчення стану мікробіоценозу статевих шляхів (С.І. Жук, 2006). Одним із механізмів контролю за вагінальною мікрофлорою є висока адгезивна здатність молочно-кислих бацил до поверхні епітеліальних клітин. Ендогенні штами лактобактерій, що мають високу адгезивну активність і тісно взаємодіють із слизовою оболонкою піхви, мають селективні переваги як перед умовно-патогенними мікроорганізмами, так і перед екзогенними лактобактеріями. Прикріплюючись до епітеліоцитів, автохтонні штами забезпечують, тим самим, феномен резистентності колонізації (Ю.П. Вдовиченко, 2002). Тому нами проведено детальне бактеріологічне дослідження. У пацієнток контрольної-1 підгрупи виявлено представники лактофлори, які переважають в кількісному відношенні. Умовно-патогенні мікроорганізми зустрічалися кількістю, що не перевищує 4 lg КУО/мл. При цьому найчастіше висівалися S. epidermidis і представники роду Corynebacterium. В підгрупі 1.1 нами встановлено достовірне зниження Lactobacillus spp. (до 3,4±0,2 КУО/мл; р<0,01) і Bifidobacterium spp. (до 3,0±0,2 КУО/мл; р<0,05) за одночасного збільшення числа E. coli (до 5,6±0,4 КУО/мл; р<0,05); Enterococcus spp. (до – 6,2±0,3 КУО/мл; р<0,01) і S. aureus (до 5,8±0,2 КУО/мл; р<0,01), а також появу Bacteroides spp. (3,2±0,2 КУО/мл), Peptococcus spp. (3,9±0,3 КУО/мл) і Peptostreptococcus spp. (3,7±0,3 КУО/мл). Причому, така закономірність була характерною як за типом моноінфекції, так і у складі багатоклітинних асоціацій. Надалі отримані результати повністю збереглися. Отже, як свідчать результати проведених мікробіологічних досліджень, у пацієнток після кесарева розтину спостерігаються значні зміни у складі мікрофлори, що проявляються пригніченням лактофлори та забезпечують резистентність колонізації. На цьому фоні відбувається розширення спектру та збільшення численності умовно-патогенної мікрофлори. Хоча мікроскопічна картина вагінальних виділень характеризується відносним збідненням мікробного рисунка, за бактеріологічного дослідження в значною кількістю виявляються асоційовані мікроорганізми, особливо їх анаеробні представники. Очевидно, що така мікробіологічна картина становить загрозу репродуктивному здоров'ю жінки. У зв'язку з цим є доцільним проведення не тільки бактеріоскопічного, але і детальне бактеріологічне дослідження, що дозволяє виявити потенційні патогени. Оскільки такі зміни мікроекології піхви становлять серйозну загрозу репродуктивній системі, виникає необхідність їх своєчасної корекції (В.К. Чайка, 2003; С.І. Жук, 2006). Таким чином, як свідчать результати проведених досліджень на 1 етапі, пацієнтки після кесарева розтину складають групу високого ризику з розвитку патології репродуктивної системи – хронічні запальні процеси, аденоміоз і гіперпластичні процеси ендометрія. Недостатня ефективність загальноприйнятих лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів свідчить про необхідність їх удосконалення, чому і присвячено це наукове дослідження. 2 етап досліджень – віддалені наслідки ендоскопічної консервативної міомектомії. Згідно з отриманими нами результатами середній вік жінок обох основних підгруп коливався в межах 31-32 роки (підгрупа 1.2 – 32,2±2,2 року і 2.2 – відповідно 32,3±2,1 року), при тому, що в контрольній групі цей показник складав 29,3±2,1 року. Безумовно, певний інтерес становлять дані щодо клінічної симптоматики обстежених жінок. Так, пацієнтки із лейоміомою матки до лікування відмічали порушення менструального циклу (30,0%), а також високий рівень хронічного больового синдрому (до 30,0%) і диспаревнії (20,0%) (рис.3). Рис. 3. Віддалені наслідки консервативної міомектомії Крім того, метрорагії зустрічалися в кожному десятому випадку (10,0%), а в більш ніж половині випадків – первинна і вторинна неплідність (63,3%). Вивчення тривалості основного захворювання показало, що цей показник був ідентичним в обох основних групах і складав близько 2,2 року. Серед застосовуваних лікувально-профілактичних заходів слід вказати на значну перевагу протизапальної терапії (підгрупа 1.2 – 96,7% і 2.2 – 96,7%) та антибактеріальної (підгрупа 1.2 – 76,7% і 2.2 – 66,7%), але разом з тим дуже низьку частоту гормональної корекції (підгрупа 1.2 – 3,3% і 2.2 – 6,7%) та відсутність гомеопатії. Отримані результати свідчать про істотні складності при веденні жінок основних підгруп, що було зумовлено тривалістю захворювання, вираженою клінічною симптоматикою і використанням неефективного комплексу лікувально-профілактичних заходів (Л.В. Адамян, 2000; В.Н. Запорожан, 2000; І.З. Гладчук, 2006). В наших дослідженнях у якості додаткового методу діагностики лейоміоми матки використано трансвагінальну ультразвукову ехографію. Вивчення результатів ехографії виявило, що можливості трансвагінального ультразвукового сканування слід оцінювати лише з позицій диференціації акустичних ознак об'ємних утворень, локалізованих у малому тазі (П.Є.С. Пальмер, 2000; В.І. Кулаков, 2000). За оцінки кількості міоматозних вузлів нами встановлено, що найчастіше мав місце 1 вузол (56,7%). Рідше зустрічалися 2-5 (43,4%) і тільки в поодиноких випадках – 6-9 міоматозних вузлів (1,7%). За локалізацією частіше за інші зустрічалися субсерозні (93,5%) та інтрамуральні (13,3%), а в 10% випадків – вузли різної локалізації. Зазначене свідчить, що трансвагінальне ультразвукове сканування є найбільш оптимальним методом діагностики лейоміоми матки. Нині ендоскопічні методи вважаються найефективнішими за оперативного лікування лейоміоми матки в репродуктивному віці (Л.В. Адамян, В.І. Кулаков, 1997, 2000, 2006; І.З. Гладчук, 2005; В.Г. Дубініна, 2003; В.М. Запорожан, 1998). Так. на рисунках 4 та 5 видно, як виглядає рубець на матці після лапаротомної операції та після гістероскопічної міомектомії відповідно. Рис. 4. Рубець на матці після Рис. 5. Рубець після гістеро- кесарева розтину скопічної міомектомії Основними показаннями до лапароскопічного лікування хворих з лейоміомою матки були: бажання пацієнток зберегти репродуктивну і менструальну функції (93,4%), неплідність та невиношування (67,2%), наявність вираженого больового синдрому (23,3%), відсутність ефекту від консервативної терапії (16,7%), кісти та кістоми яєчників, параоваріальні кісти (13,3%), позаматкові вагітності (4,9%) та мено- і метрорагії, що призводять до анемізації (1,7%) (Л.В. Адамян, В.І. Кулаков, 2006). Особливий інтерес становлять дані щодо обсягу оперативних втручань, крім консервативної міомектомії. При цьому, майже в кожному третьому випадку (29,8%) виконано адгезіолізис та сальпінгооваріолізис, електрокаутеризацію одного або обох яєчників у 9,9% пацієнток; тубектомію однієї або двох маткових труб – у 15,5%, цистектомію – у 7,2%; коагуляційну інактивацію маткової труби – у 6,5%, електрокаутеризацію ендометріоїдних вогнищ – у 4,2%; аднексектомію – у 1,8%; резекцію маткової труби – у 1,2%. Хромосальпінгоскопію проводили в кожному п’ятому випадку (20,6%), фімбріолізис – у 1,5% пацієнток, abrasio cavi uteri – у 2,2%. У разі морфологічного дослідження видаленої тканини яєчників встановлено переважання полікістозу порівняно з рештою варіантів. Отже, як показали клінічні результати, для обстежених пацієнток було характерно: обтяжена спадковість, несприятливий преморбідний фон, особливо щодо соматичної патології, наявність вираженої клінічної симптоматики (больовий синдром, менорагії, порушення функції суміжних органів) та ріст пухлини; наявність значних порушень менструальної та генеративної функцій. Водночас, з огляду на основну мету і завдання даної наукової праці, особливий інтерес становлять віддалені наслідки ендоскопічної консервативної міомектомії, які висвітлюються в сучасній літературі в поодиноких випадках (Л.К. Гегія, 1977; Л.В, Адамян, 2000; І.Б. Вовк, 2001). Рис. 6. Відділені наслідки консервативної міомектомії Одним з основних критеріїв віддалених наслідків є клінічна симптоматика у динаміці наступних 2 років. У першу чергу, необхідно відмітити високу частоту всіх клінічних проявів до ендоскопічного лікування. Так, це наявність в анамнезі хронічних запальних захворювань матки та придатків; неплідності первинної та вторинної, що переважно виникала на тлі абортів, як штучних, так і самовільних; дисгормональний стан, зумовлений наявністю кіст, кістом та склерополікістозу яєчників; виражена клінічна симптоматика (больовий синдром, диспаревнія, альгодисменорея) (В.П. Сметник, 2002). Слід зазначити, що у пацієнток з фіброміомою матки переважають О(І) та А(ІІ) групи крові. На такому етапі досліджень (через 3 місяці) відбулося зниження всіх параметрів, у середньому, на 3,3-6,7% з аналогічною тенденцією протягом всього досліджуваного періоду. До заключного етапу (через 24 місяці) рівень дисменореї складав 20,0%, тазового болю – 36,7% і диспаревнії – 16,7% із незначним переважанням легких форм. Отримані результати, на нашу думку, свідчать про часткове зберігання клінічної симптоматики лейоміоми матки, незважаючи на проведене ендоскопічне лікування й загальноприйняті реабілітаційні заходи, що вказує на наявний резерв у даному питанні. В зв'язку з наявністю ряду нейроендокринних проявів міоми матки було проведено динамічне спостереження їх зміни протягом досліджуваного періоду. Виходячи з наведених даних, можна зазначити на приблизно однаковий рівень до лапароскопічного лікування таких параметрів, як порушення сну (36,7%), дратівливість (33,3%), почуття тривоги, страху і плаксивість (по 30,0%). Через 3 місяці після проведеного ендоскопічного лікування було відмічено зменшення всіх показників, у середньому, на 3,3-6,7% з аналогічною тенденцією надалі. Через 24 місяці після лапароскопії частота таких параметрів, як дратівливість і порушення сну складала по 20,0%, плаксивості – 16,7% та почуття тривоги і страху – відповідно 10,0%. Збереження нейроендокринної симптоматики вказує, на наш погляд, на недостатню ефективність загальноприйнятих реабілітаційних заходів і необхідність їх удосконалення (А.Г. Коломійцева та співавт., 2005). Сумарна частота рецидивів міоми матки складала 20,0% із такою динамікою: через 6 і 12 місяців – по 3,3% і через 24 місяці – 13,3% відповідно. Якщо порівняти отримані результати з динамікою зміни основних клінічних проявів, можна відмітити, що високий рівень останніх був зумовлений саме процесом рецидивування міоматозних вузлів через недостатню ефективність проведених реабілітаційних заходів (В.М. Запорожан, 2005). Одним із найефективніших додаткових методів діагностики є ехографічне дослідження. Згідно з отриманими нами результатами збільшені розміри матки зберігались через 3 місяці у 43,3% пацієнток, через 6 місяців – у 36,7%, через 12 місяців – у 33,3% та після 24 місяців – у 30,0% обстежених. Отримані ехографічні дані також підтверджують недостатню ефективність загальноприйнятих реабілітаційних заходів і вказують на необхідність їх удосконалення (П.Є.С. Пальмер, 2000). Для більш глибокого розуміння всіх процесів, що відбуваються, необхідно проведення додаткових ендокринологічних та імунологічних досліджень. ° U J b ® ° U N d f ? E ????b f ? E ??&? ??????????????$?? ????????????$?? ????? ????? ????? ????? ????????????$?????????$?? ??? i ??????? ???? ??? ??????о лікування, так і у віддаленому післяопераційному періоді (р<0,05) (А.А. Селіверстов, 1997). За оцінки отриманих ендокринологічних показників відмічено достовірне збільшення вмісту Е (до 483,1(40,5 нмоль/л; р<0,05), ФСГ (до 72,1(3,4 ммоль /л; р<0,05) і ЛГ (до 91,4(6,1; р<0,05) при незміненому рівні П (р>0,05). Незважаючи на проведене ендоскопічне лікування характер
ендокринних порушень залишався незміненим (р<0,05) аж до 24 місяців після операції. Прояви фолікулінової недостатності яєчників в обстежених жінок, як правило, відображають процеси порушення темпу розвитку домінантного фолікула з виходом в лютеїнову недостатність у 66,7%, а частота ановуляції, як більш тяжкого прояву гормональної недостатності яєчників, виявлялась відповідно в 33,3% спостережень. Отримані результати вказують на виражений характер ендокринних порушень у жінок із лейоміомою матки, що, на наш погляд, вказує на необхідність проведення спрямованої гормональної корекції з урахуванням отриманих результатів (В.П. Сметник, Л.Г. Тумилович, 2002). 3 етап – вагітність і пологи у жінок з рубцем на матці. Середній вік пацієнток з рубцем на матці складав 27,5±1,5 року. Аналізуючи основні клінічні особливості між першим і повторним абдомінальними розродженнями, зазначимо, що середній інтервал між операціями в обох підгрупах складав 3,2±0,2 року. В даному аспекті особливий інтерес становлять результати вивчення варіанту настання повторної вагітності, на що також наголошено в сучасній літературі. Так, якщо в підгрупі 2.3 частота природного настання вагітності складала 82,5%, то в 1.3 – тільки 50,0%. Такі відмінності були зумовлені високою частотою порушень репродуктивної функції за використання загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів, що вимагало додаткового застосування протизапальної терапії (22,5%), гормональної корекції (15,0%) і навіть допоміжних репродуктивних технологій (12,5%) (В.І. Кулаков, 1995, 1997, 2001; Є.А.Чернуха, 1998). Вагітність і пологи у жінок з рубцем на матці є предметом численних наукових досліджень. Як свідчать отримані дані, в І половині вагітності частота загрози переривання була незначно вищою, ніж в загальній популяції (до 17,5%). Порівняно з цим, в ІІ половині вагітності найчастішим ускладненням була анемія (50,0%), а прояви плацентарної недостатності у жінок з рубцем на матці мали місце достатньо часто: багатоводдя – 20,0%, маловоддя – 17,5% і ЗВУР плода – 20,0%. Рис. 7. Вагітність у жінок з рубцем на матці Ці клінічні особливості перебігу вагітності, особливо в ІІ її половині, свідчать про суттєвий ризик розвитку плацентарної недостатності у вагітних з рубцем на матці (В.І. Кулаков, Г.С. Шмаков, 2001). Розглядаючи питання розродження обстежених жінок, необхідно відмітити той факт, що основну частину пацієнток було прооперовано за доношеної вагітності – 95,0%. Серед причин передчасного розродження можна виділити розрив плодових оболонок (2,5%) та неспроможність рубця на матці (2,5%) при недоношеній вагітності. Серед супутніх показань до абдомінального розродження переважали хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода (70,0%) та передчасний розрив плодових оболонок (25,0%). Крім того, серед інших показань можна вказати на великий плід (55,0%) та тазове передлежання (35,0%). В поодиноких випадках мали місце поперечне і косе положення плода (7,5% і 2,5%), а також екстрагенітальна патологія (7,5%). Встановлені різниці серед основних показань до абдомінального розродження пов’язані, безумовно, з наявністю рубця на матці (П.М. Баскаков, 1997; Є.А. Чернуха, 1999; А.Г. Коломійцева, 2006). Всі операції було виконано під ендотрахеальним наркозом з використанням міорелаксантів або під перидуральною анестезією. У разі повторного абдомінального розродження в 10,0% випадків мали місце технічні труднощі в зв’язку зі злуковим процесом і в 7,5% – перешкоди при витяганні плода. Дренування черевної порожнини проведено в 30,0% випадків. Кесарів розтин проводили за методикою Гусакова в 97,5% і лише в 2,5% – корпорально за неспроможності попереднього корпорального рубця. Операційна крововтрата складала 573,2(41,4 мл, а тривалість операції – 57,2(5,1 хв. Частота післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці після перенесеного кесарева розтину становила 25% (рис.8). Рис. 8. Питома вага післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці Високий рівень ускладнень пояснюється тим фактом, що ризик розвитку післяопераційних ускладнень підвищується за кожного повторного оперативного втручання (В.І. Кулаков, 1998; Л.В. Адамян, 2000). Особливе місце в літературі останніх років займають перинатальні результати розродження у жінок з рубцем на матці. Згідно з нашими результатами середня маса новонароджених складала 2817,4(104,1 г, що достовірне нижче (р<0,05). Оцінка стану новонароджених у вагітних з рубцем на матці свідчила, що частота тяжкого ступеня асфіксії була достатньо високою (17,5%), як і постгіпоксичної енцефалопатії (25,0%). Таким чином, наявність рубця на матці є суттєвим чинником ризику розвитку післяопераційних гнійно-запальних ускладнень та перинатальної патології. Наявність рубця на матці є також суттєвим чинником ризику розвитку плацентарної недостатності та ЗВУР плода, причому за асиметричним варіантом. Крім того, тут необхідно відмітити недостатню ефективність використовуваних лікувально-профілактичних методик ведення жінок з рубцем на матці, що, безумовно, вказує на необхідність їх удосконалення. Результати допплєрометричних досліджень свідчать, що показники кровоплину в АП в 28-29 тижнів достовірно не змінювались у всіх досліджуваних підгрупах (р>0,05). В наступному досліджуваному терміні –
32-33 тижні, відмічали достовірне зменшення СДВ до 2,10(0,05 (р<0,05) і до 2,11(0,06 (р<0,05); ІП – до 0,72(0,03 (р<0,05) і – 0,71(0,04 (р<0,05), а також ІР – до 0,48(0,02 (р<0,05) і 0,47(0,02 (р<0,05). Надалі, в 37-38 тижнів ступінь вираженості порушення кровоплину в АП перед першим кесаревим розтином залишився незмінним (р<0,05), а у жінок з рубцем на матці дещо зменшився: СДВ – до 1,85(0,05 (р<0,01 і р<0,05); ІП – до 0,63(0,01 (р<0,01 і р<0,05) та ІР – до 0,40(0,01 (р<0,01 і р<0,05). В 28-29 тижнів не виявлено достовірних різниць швидкості кровоплину в аорті плода у всіх досліджуваних підгрупах. В 32-33 тижні мало місце достовірне зменшення СДВ – до 4,88(0,22 (р<0,05) і 4,87(0,21 (р<0,05); ІП – до 1,53(0,05 (р<0,05) і 1,54(0,04 (р<0,05), а також ІР – до 0,79(0,02 (р<0,05) і 0,78(0,02 (р<0,05). Незважаючи на це, в 37-38 тижнів у жінок з рубцем на матці відмічено подальше зниження всіх вивчуваних показників: СДВ – до 4,51(0,10 (р<0,01); ІП – до 1,40(0,02 (р<0,01) та ІР – до 0,60(0,02 (р<0,01). При аналізі стану фетоплацентарного комплексу відмічено, що рівень П достовірно зменшувався тільки в 37-38 тижнів у вагітних з рубцем на матці – до 511,41(12,73 нмоль/л (р<0,05). На відміну від цього, вміст естрогенів (ЕС і Е), а також ХГ і ПЛ знижувався вже з 28-29 тижнів (р<0,05). На заключному етапі досліджень – в 37-38 тижнів виявлено більш виражені зміни у жінок з рубцем на матці (р(0,01). Встановлені нами зміни ендокринного статусу свідчать про те, що у вагітних з рубцем на матці має місце виражена плацентарна недостатність з гіпофункцією плаценти як органа ендокринної системи. Характерною особливістю тут є той факт, що гіпоестрогенія має місце вже в 28 тижнів вагітності, в той час як ехографічні та допплєрометричні зміни – лише тільки з 32-33 тижні. Це вказує на необхідність комплексної корекції плацентарної недостатності в цій групі хворих вже після 20-го тижня, тобто після формування фетоплацентарного комплексу. В механізмах імунологічної резистентності організму матері до семіалогенного плода важливу роль відіграють синтезовані плацентою білки. Володіючи могутньою імуносупресивною активністю, ці білки беруть участь у пригніченні трансплацентарної реакції матері, забезпечуючи розвиток імунологічної толерантності вагітної жінки до генетично чужорідного плода. У даний час показано високу діагностичну цінність деяких із 40 сполук білкової структури: SР1; РР12; РР14; SSBG і ?-ФП. Будучи маркерами як материнської (РР12 і РР14), так і плодової (SР1) частини плаценти, вони дозволяють оцінювати взаємовідношення у фетоплацентарній системі, проводити ранню діагностику гестаційних ускладнень та виявляти внутрішньоутробне страждання плода (С.О. Швиденко, 1997; А.Г. Савицький, Г.А. Савицький, В.В. Абрамченко, 1998). Так, при аналізі рівня SР1, що є маркером плодової частини плаценти, під час вагітності відмічалося достовірне зниження таких у групі жінок з рубцем на матці після 28 тижнів вагітності (до 114,1±12,1 мкг/мл; р<0,05) і аж до розродження (до 110,5±10,8 мкг/мл; р<0,05). РР14, як і РР12, є маркером материнської частини плаценти. Динаміка РР14 протягом всього періоду спостереження в обох підгрупах має тенденцію до зниження в міру збільшення терміну вагітності. Тільки в 28-29 тижнів (до 131,8±16,2 нг/мл; р<0,05) і в 37-38 тижнів (до 114,6±10,1 нг/мл; р<0,05) вміст даного показника був достовірно вищим у жінок з рубцем на матці. Таким чином, у жінок з рубцем на матці розвивається плацентарна недостатність поєднаного генезу (порушення мікроциркуляції, ендокринна недостатність і високий рівень мікробного засівання), основні ехографічні прояви якої починаються з 18-20-го тижня і прогресивно наростають аж до розродження. Високий рівень перинатальної патології зумовлений, в першу чергу, порушеннями в системі мати-плацента-плід, що зумовлює істотну частоту різноманітних акушерських ускладнень. Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи є недостатньо ефективними, що свідчить про необхідність їх удосконалення. 4 етап – прогнозування патології репродуктивної системи у жінок з рубцем на матці. При прогнозуванні патології репродуктивної системи використано технологію створення нейромережних експертних систем і програмний продукт (програма Statinfo-02 “Neuro-Master”), які розроблено й удосконалено на кафедрі медичної інформатики Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора О.П. Мінцера, якому автор висловлює глибоку вдячність за допомогу в роботі над цим розділом. Навчальна вибірка складалася з 339 прикладів із заздалегідь відомими відповідями, що відповідають завданням програмування. Вхідними даними служили відомості про те, як перебігали вагітність та пологи; якими були показання до абдомінального розродження; клінічний перебіг післяопераційного періоду; особливості відновлення менструальної функції; клінічний перебіг лейоміоми матки; показання до оперативного лікування; клінічний перебіг раннього та віддаленого періодів після операції; результати лабораторних і функціональних методів обстеження. Для кожного виду прогнозу створювали самостійну нейронну мережу з 9 нейронів (відповідно кількості завдань), що навчалася на базі 182 вхідних параметрів. В результаті застосування процедури мінімізації з 129 початкових навчальних параметрів було залишено 37, на підставі яких усі нейромережі змогли навчитися поставленим перед ними завданням. Після формування комплексу навчання нейромережею було створено комп'ютерну експертну систему, що складається з трьох основних блоків: блоку введення даних, блоку висновку розрахункових параметрів соматотипуювання і блоку висновку результатів прогнозу. За допомогою блоку введення первинних даних користувач може вносити інформацію про пацієнтку, що була зазначена вище. Натиснувши на панелі кнопку “тест”, користувач може одержати інформацію про прогнозовану експертною системою різну патологію репродуктивної системи. Програму протестовано на 37 прикладах пацієнток з різною патологією репродуктивної системи після кесарева розтину або консервативної міомектомії – з підгруп 1.1 і 1.2. Кількість правильних прогнозів щодо патології репродуктивної системи у пацієнток з оперованою маткою в середньому склала 86,6%. Широке впровадження наведеної методики прогнозування патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою дозволяє підвищити ефективність лікувально-профілактичних заходів. 5 етап – шляхи зниження патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою. Відновлювальне лікування хворих, які перенесли ендометрит після операції кесарева розтину, за розробленою нами методикою починали, відразу після розродження. Гормональна корекція була пов’язана з періодом лактації й використовувалась через 2-3 місяці після її припинення. Спостереження за хворими проводили впродовж 2 років після розродження з періодичністю в 6 місяців. Кількість курсів відновлювального лікування залежала від клінічного стану хворих, але за 2 роки їх було, в середньому, 2-3 на одну жінку. Серед основних клінічних симптомів ми виділили наступні: больовий синдром; порушення менструального циклу; диспаревнію; зміни сексуальної функції; порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринні симптоми. Так, через 6 місяців після розродження за використання запропонованої методики частота больового синдрому знизилась на 30,0%, дисбіозу піхви, диспаревнії та порушень сексуальної функції – відповідно на 10,0%. На наступному етапі, через 12 місяців, крім зазначених відмінностей відмічено зменшення рівня порушень менструального циклу і нейроендокринної симптоматики на 10,0%. На наш погляд, дуже інформативним є показник середньої частоти клінічних симптомів “хвороби оперованої матки”. Через 6 місяців після розродження цей показник був практично ідентичним в обох підгрупах (підгрупа 1.1 – 2,4 і 2.1 – 1,8). Надалі, вже через 1 рік констатовано в підгрупі 1.1 ріст даного показника до 3,2, а в 2.1 – зниження до 2,1. Встановлена закономірність збереглась і через 2 роки (4,1 і 2,2). Виходячи з отриманих клінічних даних, можна відмітити високу ефективність розробленого нами комплексу відновлювального лікування для жінок, які перенесли ендометрит після абдомінального розродження. Зміни показника середньої частоти нейроендокринних симптомів на одну жінку носили демонстративний характер. За першого обстеження хворих даний висновок знаходився в ідентичних межах: 2,2-2,3. Вже через 6 місяців спостерігалися суттєві зміни: в підгрупі 1.1 цей показник зріс до 3,2, а в 2.1 – знизився до 2,0. Надалі дана закономірність залишалась без змін: 2 роки – 4,1 і 1,1. Отже, включення до комплексного відновлювального лікування у жінок з “хворобою оперованої матки” спрямованої гормонотерапії з врахуванням особливостей змін ендокринного статусу дозволило суттєво знизити частоту нейроендокринної патології впродовж 2 років після розродження. За період спостереження нам вдалося знизити частоту порушень менструального циклу в 1,8 разу і хронічних запальних процесів – в 2,3 разу, а також запобігти розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, аденоміозу і гнійно-запальних утворень матки і придатків. Отже, як показали результати проведених клінічних досліджень, розроблений комплекс відновлювального лікування жінок з “хворобою оперованої матки” дозволяє суттєво знизити частоту порушень менструального циклу і запальних процесів геніталій, що позитивно позначається на функціональному стані репродуктивної системи. При розробці конкретної методики було враховано основні особливості клінічного перебігу в порівняльному аспекті у динаміці віддаленого післяопераційного періоду, що є достатньо інформативним. Згідно з одержаними нами результатами через 3 місяці за використання запропонованої методики відбулося зниження частоти дисменореї в 1,6 разу; хронічного тазового болю – в 1,6 та нейроендокринної симптоматики – в 1,3 разу. На наступному етапі, після 6 місяців мало місце зменшення рівня диспаревнії в 2 рази. Вже через 3 місяці в обох підгрупах відмічено значне зниження рівня ехографічних ознак даної патології, проте в порівняльному аспекті в підгрупі 2.2 досліджувані показники були нижчими на 6,7%, а через 24 місяці – вже на 10,0%. Такі розбіжності, на нашу думку, наочно демонструють ефективність запропонованої нами реабілітаційної методики. Таким чином, вивчення порівняльних клініко-ехографічних аспектів віддалених наслідків ендоскопічного лікування лейоміоми матки свідчить про позитивний вплив запропонованого нами диференційованого підходу, що наочно підтверджується зниженням частоти рецидиву в 3 рази. Вагітність і пологи у жінок з рубцем на матці є предметом численних досліджень. В другій половині вагітності завдяки використанню запропонованої методики відмічене виражене зниження частоти плацентарної недостатності в 1,9 разу; загрози переривання вагітності – в1,8 і прееклампсії – відповідно в 1,5 разу. Як уже зазначалося, всі пацієнтки підгруп 1.3 і 2.3 були розродженні абдомінальним шляхом з приводу рубця на матці та ряду супутніх показань: тазове передлежання, великий плід, дистрес-плода, передчасний розрив плодових оболонок та ін. При цьому, істотних відмінностей за підгрупами не встановлено, за винятком зниження в підгрупі 2.3 частоти високого перинатального ризику (підгрупа 1.3 – 62,5% і 2.3 – 32,5%). Всі операції було виконано під ендотрахеальним наркозом або під перидуральною анестезією із стандартною крововтратою. Особливий інтерес становлять дані щодо перинатальних результатів розродження та післяопераційних ускладнень. Так, згідно з одержаними даними за використання запропонованої методики відмічено істотне зниження частоти асфіксії новонароджених легкого ступеня в 1,6 разу, середньотяжкого ступеня – в 2,5, а ЗВУР плода – в 1,7 разу. Хоча ці дані і не відносяться до основної мети і завдань виконуваного наукового дослідження, такий позитивний момент свідчить про ефективність запропонованої лікувально-профілактичної методики. Оцінка частоти післяопераційних ускладнень свідчить про істотне зниження рівня всіх ускладнень: ранової інфекції – в 3 рази, порушень контрактильної активності матки – в 2,5 і ендометриту – відповідно в 2,5 разу. Одержані клінічні результати було повністю підтверджено результатами додаткових методів досліджень. Таким чином, як свідчать результати проведених досліджень, для зниження частоти патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою необхідний комплексний підхід з урахуванням всіх виявлених етіопатогенетичних особливостей. Запропонований алгоритм лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів дозволяє знизити частоту репродуктивної патології, а також поліпшити результати розродження пацієнток з рубцем на матці. Все вищевикладене дозволяє нам говорити про вирішення поставлених наукових завдань. ВИСНОВКИ В дисертації наведено дані та нове вирішення наукової проблеми сучасного акушерства та гінекології – патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою на підставі вивчення клініко-функціональних, морфологічних, ендокринних і мікробіологічних аспектів, а також розробки і впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. 1. У жінок після операцій на матці мають місце порушення в репродуктивній системі, такі, як порушення менструального циклу (30,0%), хронічні запальні процеси геніталій (30,0%), аденоміоз (10,0%) та гіперпластичні процеси ендометрія (6,7%). 2. Кесарів розтин є фактором ризику розвитку патології репродуктивної системи у кожної третьої жінки. 3. Основними клінічними симптомами патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину є больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, зниження сексуальної активності, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика. При цьому частота основних клінічних проявів зростає впродовж 2 років після розродження: через 3 місяці – 1,8 на одну пацієнтку, через 6 місяців – 2,4, через 12 місяців – 3,2 і після 24 місяців – 4,1 на одну пацієнтку. 4. Основні зміни гомеостазу у пацієнток після кесарева розтину характеризуються порушеннями ендокринного статусу (збільшення вмісту Е, ЛГ, ФСГ і К); імунологічного (зниження рівня СD3+; СD4+; СD16+ і СD20+ за одночасного збільшення числа СD8+ і СD23+) та мікробіологічного (зниження числа Lactobacillus spp. і Bifidobacterium spp. за одночасного збільшення числа E. coli; Enterococcus spp., S. aureus, а також поява Bacteroides spp., Peptococcus spp. і Peptostreptococcus spp.). 5. Віддалені наслідки консервативної міомектомії характеризуються високою частотою рецидиву (20,0%) на фоні збереженої клінічної симптоматики: нейроендокринні прояви (46,7%), хронічний тазовий біль (36,7%), дисменорея (20,0%), диспаревнія (16,7%). 6. Висока частота рецидиву лейоміоми матки після ендоскопічного лікування зумовлена збереженням ендокринних (збільшення вмісту Е, ЛГ і ФСГ) та імунологічних порушень (зниження числа СD3+ і СD4+ на фоні одночасного збільшення СD8+) впродовж 2 років після проведеної операції. 7. Вагітність у жінок з рубцем на матці характеризується високою частотою плацентарної недостатності (57,5%); гестаційної анемії (50,0%) і загрози переривання вагітності (17,5%). В структурі плацентарної недостатності переважає хронічна гіпоксія плода (52,5%) порівняно зі зміною об'єму навколоплодових вод (37,5%) і ЗВУР плода за асиметричним варіантом (20,0%). Розвиток плацентарної недостатності у жінок з рубцем на матці починається з 28 тижнів (зниження вмісту ЕС, ХГ, ПЛ, SP1 на фоні одночасного збільшення рівня РР12 і РР14); в 32-33 тижні відбуваються ехографічні, біометричні та допплєрометричні зміни, що зберігаються до розродження. 8. Перинатальні результати розродження жінок з рубцем на матці характеризуються високою частотою асфіксії новонароджених легкого (20,0%) і середньотяжкого ступенів (17,5%), а також постгіпоксичної енцефалопатії (25,0%). 9. Частота післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці складає 25,0%: ранової інфекції – 15,0%, порушень контрактильної активності матки – 12,5% і ендометриту – 7,5%. 10. Використання запропонованого алгоритму лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів дозволяє знизити частоту патології репродуктивної системи і поліпшити результати розродження: після кесарева розтину знизити частоту порушень менструального циклу в 1,8 разу і хронічних запальних процесів – в 2,3 разу, а також запобігти розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, аденоміозу і гнійно-запальних процесів матки і придатків; після консервативної міомектомії зменшити частоту рецидиву в 3 рази; під час вагітності та розродження знизити частоту плацентарної недостатності в 1,9 разу; ЗВУР плода – в 1,7, асфіксії новонароджених – в 2,5, ранової інфекції – в 3, порушень контрактильної активності матки – в 2,5 і ендометриту – в 2,5 разу. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. З метою зниження частоти патології репродуктивної системи необхідно використовувати: після кесарева розтину – комплекс заходів, який включав імуностимулюючу, розсмоктуючу, протизлукову, вітаміно- та фізіотерапію в поєднанні зі спрямованою гормональною корекцією та антигомотоксичною терапією (траумель, гінекохель, оваріум композитум, коензим композитум); після консервативної міомектомії – використання препарату “Бусерелін” – 1-2 ін'єкції до і 2-4 ін’єкції після операції, або ендоназально по 150 мкг тричі на день в кожний носовий хід (добова доза 900 мкг) впродовж 3 місяців; використання препарату “Ярина” після відновлення менструального циклу протягом 1-2 років з метою контрацепції та корекції ендокринних порушень; додаткове використання антигомотоксичної терапії для реабілітації репродуктивної функції та профілактики появи можливих рецидивів: траумель, геникохель, оваріум композитум, свічки “Вібуркол”; під час вагітності – профілактичне призначення гепатопротекторів: “Гепабене” – по 1-2 капсули тричі на день після харчування; “Хофітол” – по 2-3 таблетки тричі на день за 15 хв до харчування; “Антраль” – по 1 таблетці в/о 3-4 рази на добу курсами по 2 тижні з перервою в 2 тижні; 2. Для прогнозування патології репродуктивної системи у пацієнток з рубцем на матці необхідно використовувати методику нейромережного комп’ютерного моделювання з використанням у динаміці клінічних, функціональних і лабораторних методів дослідження. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Вдовиченко Ю.П., Горбунова О.В. Доцільність внутрішньоматкової контрацепції у жінок після консервативної міомектомії // Вісник наукових досліджень (Тернопіль). – 2002. – №2 – С. 72–73 (Здобувачем особисто проаналізована література, зібрано матеріал, проведено аналіз результатів, стаття підготовлена до друку). Горбунова О.В. Актуальні аспекти відстрочених ускладнень операції кесарева розтину // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 11. – Кн. 3. – К, 2002. – С. 493–497. Горбунова О.В. Корекція нейроендокринних порушень у жінок, які перенесли ендометрит після операції кесарева розтину // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. – 2003. – Вип. 21. – С. 222–226. Горбунова О.В. Актуальные аспекты восстановительного лечения женщин, перенесших эндометрит после операции кесарева сечения // Медико-социальные проблемы семьи. – 2003. – Т. 8, №2. – С. 38–41. Вдовиченко Ю.П., Баскаков П.Н., Горбунова О.В. Актуальні аспекти реабілітації жінок після масивних акушерських кровотеч // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003. – №6. – С. 87–90 (Здобувачем особисто проаналізована література, зібрано матеріал, проведено аналіз результатів, підготовлена презентація для доповіді). Вдовиченко Ю.П., Баскаков П.Н., Горбунова О.В. Реабілітація жінок, які перенесли ендометрит після операції кесарева розтину // Одесский медицинский журнал. – 2003. – №6 (80). – С. 54–56 (Здобувачем особисто проаналізована література, зібрано матеріал, проведено аналіз результатів). Горбунова О.В. Особенности состояния новорожденных у женщин с миомой матки и с рубцом на матке после консервативной миомэктомии // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Збірник наукових праць. – Вип. 9. – Київ-Луганськ, 2003. – С. 33–36. Горбунова О.В. Перинатальні наслідки розродження жінок з міомою матки та з рубцем після консервативної міомектомії // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 12. – Кн. 3. – 2003. – С. 203-206. Горбунова О.В. Віддалені наслідки кесарева розтину у жінок, які мешкають у різних зонах радіаційного ураження // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2004. –№4. – С. 80–82. Горбунова О.В. Кесарево сечение – как фактор риска патологии репродуктивной системы // Медико-социальные проблемы семьи. – 2004. – Т. 9, №3. – С. 40–41. Горбунова О.В. Особливості розродження вагітних з рубцем на матці // Одеський медичний журнал. – 2004. – №5 (85). – С. 45-47. Горбунова О.В. Особливості патології репродуктивної системи після абдомінального розродження // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. – Вип. 23. – 2004. – С. 170–172. Горбунова О.В. Влияние осложненного абдоминального родоразрешения на репродуктивное здоровье женщин // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Збірник наукових праць. – Вип. 11. – Київ-Луганськ, 2004. – С. 42–47. Горбунова О.В. Шляхи зниження гнійно-запальних ускладнень після кесарева розтину у жінок з герпетичною інфекцією // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 13. – Кн. 6. – Київ, 2004. – С. 66–68. Горбунова О.В. Пути снижения патологии репродуктивной системы у женщин с оперированной маткой // Репродуктивное здоровье женщины. – 2005. – №4 (24). – С. 136–138. Горбунова О.В. Відновне лікування жінок після консервативної міомектомії // Вісник наукових досліджень (Тернопіль). – 2005. – №2 (39). – С. 94–95. Горбунова О.В. Прогнозування патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2005. – №6. – С. 82–85. Горбунова О.В. Современные аспекты профилактики гнойно-воспалительных осложнений после кесарева сечения у женщин группы высокого риска // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Збірник наукових праць. – Вип.12. – Київ-Луганськ, 2005. – С. 20–24. Горбунова О.В. Актуальные аспекты последствий лапароскопической консервативной миомэктомии // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Збірник наукових праць. – Вип.13. – Київ-Луганськ, 2006. – С. 76–80. Горбунова О.В. Роль гистероскопии в диагностике и лечении “болезней оперированной матки” // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 15. – Кн. 3. – Київ, 2006. – С. 192–195. Горбунова О.В., Хачатуров В.Г., Караїм О.С. Репродуктивна функція жінок після консервативної міомектомії // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Інтермед, 2002. – С. 158–160 (Здобувачем особисто проаналізована література, зібрано матеріал, проведено аналіз результатів, стаття підготовлена до друку). Chermak I., Khachaturov V., Gorbunova O. On Some Problems of Intrauterine Contraception in Women after Conservative Myomectomy // Czech Gynaecology. 17th European Congress of Obstetrics and Gynaecology EAGO/EBCOG. – Prague, 2002. (Здобувачем особисто проаналізована література, зібрано матеріал, проведено аналіз результатів, стаття підготовлена до друку, підготовлена презентація для доповіді). Горбунова О.В. Влияние отдаленных осложнений абдоминального родоразрешения на репродуктивную функцию женщин // Тезисы докладов научно-практической конференции “Актуальные аспекты репродуктивного здоровья”. – Здоровье женщины. – 2002. – №1 (9). – С. 130. Горбунова О.В. Приемлемость и эффективность внутриматочной контрацепции у женщин после консервативной миомэктомии // Тезисы докладов научно-практической конференции “Актуальные аспекты перинатологии”. – Репродуктивное здоровье женщины. – 2002. – №1 (10). – С. 138–139. Горбунова О.В. Абдоминальное родоразрешение как фактор риска развития патологии репродуктивной системы // Тезисы докладов научно-практической конференции “Актуальные аспекты репродуктивного здоровья”. – Репродуктивное здоровье женщины. – 2004. – №2 (18). – С. 159. Горбунова О.В. Патология репродуктивной системы у женщин с рубцом на матке // Проблемы репродукции. – Спец. выпуск, первый международный конгресс по репродуктивной медицине. – Москва, 2006. – С. 201. Горбунова О.В. Репродуктивне здоров’я – запорука щасливого майбутнього наших нащадків” // Актуальні питання підтримки репродуктивного здоров’я населення м. Києва: Матеріали конференції. – Київ, 2006. – С. 49–51. Патенти: Патент UA №10145, затв. 15.11.2005 р., бюл. №11; МПК 7 А61К 39/395; А61Р 31/20. Спосіб профілактики гнійно-септичних ускладнень після кесарева розтину у жінок з герпетичною інфекцією // Вдовиченко Ю.П., Горбунова О.В. Патент UA №14914, затв. 15.06.2006 р., бюл. №6; МПК А61К 38/00; А61К 31/13. Спосіб реабілітації жінок, які перенесли гнійно-септичні ускладнення після кесарева розтину // Вдовиченко Ю.П., Горбунова О.В. АНОТАЦІЯ Горбунова О.В. Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. – Київ, 2007. Дисертація присвячена особливостям репродуктивної функції жінок з рубцем на матці різної етіології, а також можливостям зниження гінекологічної захворюваності, акушерської та перинатальної патології. Метою роботи є зниження частоти та ступеня прояву патології репродуктивної системи, акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з оперованою маткою на підставі вивчення клініко-функціональних, морфологічних, ендокринних і мікробіологічних аспектів, а також розробка та впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. Встановлено, що основними клінічними симптомами патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину є больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, зниження сексуальної активності, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика. При цьому частота основних клінічних проявів зростає впродовж 2 років після розродження. З’ясовано ехографічні особливості стану органів малого таза, щитовидної та молочних залоз, ендокринного статусу і мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з оперованою маткою. Встановлено взаємозв’язок між клінічними, ехографічними, ендокринними і мікробіологічними особливостями у жінок, які розроджені абдомінальним шляхом та перенесли консервативну міомектомію. Вивчено аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії. З’ясовано особливості формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу у жінок з оперованою маткою. Розроблено та впроваджено алгоритм прогностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії з метою зниження частоти патології репродуктивної системи та поліпшення перинатальних наслідків розродження. Ключові слова: рубець на матці, кесарів розтин, консервативна міомектомія, ендоскопія. АННОТАЦИЯ Горбунова О.В. Патология репродуктивной системы у женщин с оперированной маткой. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – НМАПО им. П.Л. Шупика МЗ Украины. – Киев, 2007. Диссертация посвящена особенностям репродуктивной функции женщин с рубцом на матке различной этиологии, а также возможностям снижения гинекологической заболеваемости, акушерской и перинатальной патологии. Целью работы является снижение частоты и степени проявлений патологии репродуктивной системы, акушерских и перинатальных осложнений у женщин с оперированной маткой на основе изучения клинико-функциональных, морфологических, эндокринологических и микробиологических аспектов, а также разработка и внедрение алгоритма прогностических и лечебно-профилактических мероприятий. Доказано, что основными клиническими симптомами патологии репродуктивной системы у женщин после кесарева сечения является болевой синдром, нарушения менструального цикла, диспареуния, снижение сексуальной активности, нарушения микробиоценоза половых органов и нейроэндокринная симптоматика. При этом частота основных клинических проявлений вырастает в течение 2 лет после родоразрешения. Выяснены эхографические особенности состояния органов малого таза, щитовидной и молочных желез, эндокринного статуса и микробиоценоза половых органов у женщн с оперированной маткой. Установлена взаимосвязь между клиническими, эхографическими, эндокринными и микробиологическими особенностями у женщин, которые были родоразрешены абдоминальным путем и перенесли консервативную миомэктомию. Изучены аспекты клинического течения беременности, родов и состояния новорожденных у женщин с рубцом на матке после кесарева сечения и консервативной миомэктомии. Выяснены особенности формирования и функционального состояния фетоплацентарного комплекса у женщин с оперированной маткой. Разработан и внедрен алгоритм прогноcтических и лечебно-профилактических мероприятий у женщин с рубцом на матке после кесарева сечения и консервативной миомэктомии с целью снижения частоты патологии репродуктивной системы, а также улучшения перинатальных исходов родоразрешения. Ключевые слова: рубец на матке, кесарево сечение, консервативная миомэктомия, эндоскопия. ANNOTATION Gorbunova Olga. Pathology of Reproductive System in Women with an Operated Womb. - Manuscript. Thesis for a Doctor’s Degree in Medical Sciences in speciality 14.01.01 – Obstetrics and Gynaecology. – National Medical Academy for Post Gradual Studies, Ministry of Health of Ukraine. – Kyiv, 2007. The thesis is devoted to peculiarities of reproductive system in women with a scar on the womb with various etiology, as well as to possibilities for reducing the gynaecological sickness rate, obstetrical and perinatal pathology. The purpose of the thesis is to reduce the frequency and level of development of the reproductive system pathology, obstetrical and perinatal complications in women with an operated womb on the basis of studying the clinical, functional, morphological, endocrine and microbiological aspects, as well as elaboration and implementation of an algorithm for prognostic, medical and prophylactic measures. It has been established that the major clinical symptoms of the pathology in reproductive system in women after the Cesarean operation are a pain syndrome, breaks in menstrual cycle, dyspareunia, decline in sexual activity, violation of micro-biocenose of genital tracts and neuroendoctrinal symptoms, the frequency of major clinical developments increasing during the two years after the delivery. Echographic peculiarities of pelvis minor organs condition, thyroid and mammary glands, endocrine status and microbiocenose of genital tracts in women with an operated womb have been determined. Interconnection between clinical, echographic, endocrine and microbiological peculiarities in women who have been delivered by abdominal section and have endured a conservative myomectomy has been established. Aspects of clinical development of pregnancy, deliveries and conditions of newly-born babies in women with a scar on the womb after the Cesarian operation and conservative myomectomy have been studied. Peculiarities of the formation and functional state of the pheto-placental complex in women with an operated womb have been established. An algorithm of prognostic, medical, and prophylactic measures in women with a scar on the womb after the Cesarian operation and conservative myomectomy has been developed and implemented with the aim of reducing the frequency of the reproductive system pathology and improving perinatal consequences of delivery. Key words: scar on the womb, Cesarean operation, conservative myomectomy, endoscopy. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АП – артерія пуповини; БФП – біофізічний профіль плода; Е – естрадіол; ЕС – естріол; ЗВУР – затримка внутрішньоутробного розвитку; ІП – індекс пульсації; ІР – індекс резистентності; К – кортизол; КТГ – кардіотокографія; КШК – криві швидкості кровоплину; ЛГ – лютеїнізуючий гормон; МА – маткова артерія; ОНВ – об’єм навколоплодових вод; П – прогестерон; ПЛ – плацентарний лактоген; Прл – пролактин; СДВ – систоло-діастолічне відношення; СМА – середньо-мозкова артерія; УЗД – ультразвукове дослідження; ФПН – фетоплацентарна недостатність; ФСГ – фолікулостимулюючий гормон; ХГ – хоріонічний гонадотропін; ЦНС – центральна нервова система; CD16+ – Т-кілери; CD20+ – В-лімфоцити; CD23+ – активні В-лімфоцити; CD3+ – активні Т-лімфоцити; CD4+ – Т-хелпери; CD8+ – Т-супресори; SP1 – трофічний ?-глікопротеїд; SSBG – тестостеронестрадіолзв’язуючий глобулін; ?-?П – ?-фетопротеїн. РР12 – плацентарний ?1-мікроглобулін; РР14 – ?2-мікроглобулін фертильності. PAGE 1

Похожие записи