.

Патогенетичні особливості експериментальної черепно-мозкової травми за умов модуляції системи цитокінів та дофамінергічної системи мозку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
108 2842
Скачать документ

МіНіСТЕРСТВО охорони здоров’я україни

одеський державний медичний УНіВЕРСИТЕТ

ПЕТЕЛКАКі олександр володимирович

УДК: 616.024-009.27.612.37

Патогенетичні особливості експериментальної черепно-мозкової травми за
умов модуляції системи цитокінів та дофамінергічної системи мозку

14.03.04- патологічна фізіологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса- 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор, заслужений

діяч науки та техніки України Шандра Олексій Антонович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри нормальної
фізіології

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор Клименко Микола Олексійович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
патологічної фізіології

доктор медичних наук, професор Соколовський Валентин Степанович,
Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
спортивної медицини та валеології

Провідна установа

Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН
України, м. Київ; відділ ендокринології, репродукції та адаптації

Захист дисертації відбудеться 15.05. 2007 року о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий 13.04.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

к.мед.н., доцент Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) складає від 20 до
54% загальної кількості травматологічних хворих [Ромоданов А.П., Лисяный
Н.И. 1991; Герасимова М.М., Ягудин Г.Т., 2000; Wolach B. et al., 2001;
Головко А.И. и соавт., 2002; Green L.B. et al., 2004; Nortje J., Menon
D.K., 2004; Alves O.L. et al., 2005]. Враховуючи ріст травматизму, важкі
наслідки травми, які нерідко призводять до інвалідності осіб
працездатного віку, значну резистентність проявів до лікувальних
заходів, проблема дослідження патогенезу ЧМТ, а також патогенетичне
узагальнення методів лікування наслідків є вельми актуальним завданням
сучасної патофізіології [Волохова Г.О., 1996; Шандра О.А. та співавт.,
1993; 1999; Bauer R.,Fritz H., 2004; Bayir H. еt al., 2005; Heida J.G.,
Quentin., 2005]

Останнім часом встановлена наявність взаємозв’язку між системами
контролю функції нейронів і імунологічною системою – як лімфоцитарною
ланкою, так і чинниками гуморальної природи [Абрамов В.В.. 1991;
Арушанян Э.Б., Бейер Э.В., 2004]. Визначена важлива роль медіаторів
запалення в контролі збудливості нейронів, формуванні
нейродегенеративних змін, а також в розвитку компенсаторно-пристосовних
реакцій [Vezzani A., 2005; Годлевський Л.С., Нєнова О.М., 2006;
Вастьянов Р.С. та співавт., 2006; Шандра О.А. та співавт., 2006]. Так,
зокрема, встановлена патогенетична роль прозапальних цитокінів – фактору
некрозу пухлини-альфа (ФНП-альфа), інтерелейкіну-1-бета (ІЛ-1-бета) в
розвитку епілептогенного збудження [Shandra A.A. et al., 2002; Vezzani
A., 2005], активуванні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної осі
[Spangello B.L., Gorospe W.C., 1995 Watkins L.R. et al., 1995 Licinio
J., 1997 Kronfol Z., Remick D.G., 2000], розвитку важких
нейропатологічних синдромів: депресії, хвороби Альцгеймера, хвороби
Паркінсона [Szelеny J., 2001; Ray S.K.et al., 2002]. Показано підвищення
продукції ФНП-альфа, ІЛ-1-бета при черепно- мозковій травмі як в
експериментальних, так і клінічних умовах [Lee L.L. et al., 2004;
Marklund N. et al., 2005; Fahrig T. et al., 2005].

Встановлено, що травма головного мозку обов’язково зачіпає
дофамінергічні системи мозку [Zafonte R.D.et al., 2000; Wagner A.K. et
al., 2005], а висока функціональна активність цієї системи необхідна для
реалізації антиген-індукованого антитілогенеза і забезпечення
достатнього рівня імунологічної реактивності [Арушанян Э.Б., Бейер Э.В.,
2004]. Проте до теперішнього часу не досліджувалися особливості імунної
системи тварин з ЧМТ на тлі застосування препаратів, що знижують рівень
прозапальних цитокінів, зокрема пентоксифіліну [Noel P.et al., 1990], а
також L-депренілу- інгібітору моноамінооксидази типу А [Newburn G.,
Newburn D., 2005], що володіє антиоксидантними властивостями [Wu R.M.et
al., 1996].

Тому виглядає доцільним дослідити стан імунологічної реактивності,
особливості динаміки посттравматичного періоду у щурів, які перенесли
ЧМТ середнього ступеня тяжкості, за умов комбінованого застосування
пентоксифіліну та L-депренілу, що і склало основний напрям нашого
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами. Дисертаційна робота є
фрагментом планової науково-дослідницької роботи кафедри нормальної
фізіології Одеського державного медичного університету, затвердженої МОЗ
України “Вивчити механізми розвитку резистентних форм епілепсії на
прикладі експериментального епілептичного статусу, та посткиндлінгу у
щурів різного віку, з метою розробки фармакологічних методів їх
корекції” (держреєстрація № 0100U006465). Дисертант був співвиконавцем
вказаної теми.

Мета роботи установити особливості перебігу посттравматичного періоду у
тварин з черепно-мозковою травмою на тлі модуляції функціональної
активності імунної і дофамінергічної систем.

Завдання дослідження.

1. Дослідити показники клітинного і гуморального імунітету в
посттравматичному періоді у щурів з ЧМТ середнього ступеня тяжкості, а
також з’ясувати динаміку даних показників на тлі застосування
пентоксифіліну та L-депренілу.

2. Виявити особливості розвитку NMDA-викликаних судом у щурів з ЧМТ за
умов внутрішньогіпокампального застосування епілептогену, а також в
умовах введення імуноглобуліну G, пентоксифіліну та L-депренілу.

3. Вивчити особливості судомної готовності мозку щурів з ЧМТ до
нейротоксинів з різним механізмом епілептогенної дії, а також
особливості розвитку пікротоксин-індукованого киндлінгу за умов
модуляції функціональної активності дофамінергічної системи мозку
тварин.

4. Дослідити динаміку ЕЕГ-показників у щурів з ЧМТ середнього ступеня
тяжкості, рухову активність в тесті “відкрите поле”, а також особливості
вказаних проявів за умов застосування пентоксифіліну та L- депренілу.

5. Вивчити динаміку морфометричних показників стрес компетентних
органів: надниркових залоз, селезінки і тимусу у щурів з ЧМТ середньої
тяжкості за умов впливу на них пентоксифіліну та L-депренілу.

6. Встановити особливості стану тіол-дисульфідної і аскорбатної
окислювально-відновних систем крові у щурів з ЧМТ і ефектами
застосування пентоксифіліну та L-депренілу.

Об’єкт дослідження: патогенетичні механізми ЧМТ у щурів.

Предмет дослідження: патогенез посттравматичного періоду у
щурів з ЧМТ за умов модуляції активності імунної і дофамінергічної
систем.

Методи дослідження: нейропатофізіологічні, імунологічні, біофізичні,
імуноферментний метод визначення рівня цитокінів (ФНП-альфа),
нейрофармакологічні, морфометричний, статистичні.

Наукова новизна дослідження. Автором вперше проведено комплексні
дослідження показників імунологічної реактивності – як клітинних, так і
гуморальних в ранньому посттравматичному періоді у щурів з середнім
ступенем тяжкості ЧМТ, а також визначено вплив комбінованого
застосування пентоксифіліну та L-депренілу. Вперше виявлено ефекти
імуноглобулінів у щурів з ЧМТ відносно судомного синдрому, індукованому
внутрішньогіпокампальним застосуванням NMDA, і встановлена протисудомна
ефективність імуноглобуліну G в цих умовах, а також синергізм у дії
імуноглобуліну G з пентоксифіліном і L-депренілом. Встановлена
прямопропорційна залежність пригнічення реакції бласттрансформації
лімфоцитів щурів, що стимулюється ліпополісахаридом та
фітогемаглютиніном, від тяжкості ЧМТ.

Вперше виявлено, що в найближчому (1-3 год з моменту ЧМТ) періоді у
щурів в структурах кори головного мозку переважають реакції
десинхронізації, які змінювалися в подальшому, через 2-4 год
домінуванням синхронізації ЕЕГ. На підставі даних щодо динаміки
відновлення дослідницької поведінки щурів в тесті “відкрите поле”,
встановлена ефективність пентоксифіліну і L-депренілу. Вперше показана
сумація ефектів пентоксифіліну і L-депренілу відносно показників
дослідницької активності щурів в тесті “відкрите поле”, а також
потенційованої їх взаємодії відносно гальмування судом, індукованих
агоністами рецепторів збуджуючих амінокислот. Вперше встановлено, що
під впливом пентоксифіліну та L-депренілу збільшується вміст тіолових
груп в крові, а також зростає кількість відновленої аскорбінової кислоти
у щурів з ЧМТ.

Практичне значення отриманих результатів. Робота належить до
фундаментальних досліджень. Отримані результати розширюють
науково-теоретичні уявлення про патогенез посттравматичного періоду ЧМТ,
який відбувається за участю дофамніергічної системи мозку та системи
цитокінів і є підставою для подальшого дослідження ефектів
комбінованого застосування препаратів – блокаторів прозапальних
цитокінів і дофаміноміметиків в комплексній терапії ЧМТ в клінічних
умовах.

Отримані дані щодо ефективного блокування патологічно підвищеної
збудливості нейрональних утворень при ЧМТ за допомогою імуноглобуліну G
відкривають нові можливості для розширення уявлень про взаємозвязкі між
окремими ланками нейроендокринної регуляторної системи, системи
імунітету та їх ролі в формуванні компенсуючих змін за умов ЧМТ.

Результати роботи можуть бути використані в навчальному процесі на
кафедрах нормальної та патологічної фізіології, невропатології,
ендокринології, імунології, у роботі науково-дослідних лабораторії з
відповідним науковим спрямуванням.

Особистий внесок дисертанта. Автором був здійснений патентно-
інформаційний пошук, підібрана та проаналізована література,
відпрацьована модель і проведені експериментальні дослідження.
Дисертантом проведена статистична обробка отриманих результатів,
написані всі розділи дисертаційної роботи та публікації, спільно з
науковим керівником автором сформульовано мету і задачі дослідження,
проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів, обґрунтування
висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження викладені на Х конгресі СФУЛТ (Луганськ, 2002); міжнародній
науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього”
(Одеса, 2006); IV міжнародному конгресі “Поліпшення якості життя у
хворих із захворюваннями нервової системи” (Одеса, 2006); V Всесвітньому
конгресі патофізіологів (Пекін, 2006), Х-й конференції Української
протиепілептичної ліги (Київ, 2006), III Національному з’їзді
фармакологів України (Одеса, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковані 11 наукових робіт, з
них 5 наукових статей в провідних фахових журналах ВАК України
(2-самостійні), 6 тез доповідей на наукових конференціях та з’їздах.

Структура та об’єм дисертації. Зміст роботи викладено на 164 сторінках і
складається зі вступу, 3 розділів власних досліджень, висновків і списку
використаних джерел. Роботу ілюстровано 20 таблицями і 27 рисунками.
Бібліографічний покажчик включає 210 джерел, з них 63 кирилицею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Експерименти виконані на 273
щурах-самцях лінії Віcтар маcoю 180-220 г, котрі знаходились в звичайних
умовах утримання та годування. Дослідження проведені відповідно до вимог
комісії з біоетики ОДМУ (протокол № 7А от 17.11.2006 р.).

ЧМТ у щурів відтворювали шляхом дії падаючим вантажем масою 30 г з
висоти 50 см на тим’яну частину черепа щура, якого за умов ефірного
рауш-наркозу фіксували таким чином, що траєкторія падіння вантажу була
перпендикулярною до поверхні черепа тварини [Finnie J. et al., 2001]. У
тварини відтворювалися порушення, які класифікували у відповідності з їх
тяжкістю на три групи [Шандра А.А. та співавт., 1993]:

1) легкий ступінь тяжкості – у тварин мали місце порушення координації
і пози, що зберігалися впродовж перших двох годин з моменту механічної
травми, після чого реєструвалося поступове відновлення рухової
активності (10-15% всіх щурів);

2) середній ступінь тяжкості – поза-тонічні порушення зберігалися
впродовж чотирьох годин спостереження, але протягом цього періоду
наголошувалося відновлення короткочасних дізкордінованних локомоторних
актів (70-80% всіх тварин);

3) важкий ступінь тяжкості – відзначався відсутністю відновлення
вертикальної пози тварин, вираженими вегетативними порушеннями і
слабкими рефлексами на защипування хвоста та при доторканні до рогівки
ока (10-15% всіх тварин).

В якості груп контролю спостерігали інтактних тварин, яких короткочасно
за умов ефірного рауш-наркозу фіксували без здійснення механічного
удару.

Оцінку рухової активності здійснювали методом “відкритого поля”
[Александрова Н.Г. та співавт., 1984], а також методу прямої актометрії
[Бyреш Я. та співав., 1991].

Фармакологічний киндлінг відтворювали за допомогою повторних введень
пікротоксину у дозі 1,0-1,2 мг/кг, внутрішньоочеревинно (в/очер), а
також підпорогових електростимуляцій вентро-базальних відділів мигдалини
[Шандра О.А. та співавт., 1999]. Вогнища епілептогенезу і
вторинно-генералізовану форму епілептогенезу моделювали шляхом
застосування розчинів натрієвої солі бензилпеніциліну (“КМП” Україна)
(10 000 МЕ/мл), NMDA (“Sigma”, США) (10,0 мг/мл), каїнової кислоти
(“Sigma”, США) (2,0 мг/мл) і азотнокислого стрихніну (30,0 мг/мл), які
вводили внутрішньогіпокампально за координатами стереотаксичного атласу
в об’ємі 2,0 мкл. Введення NMDA і каїнової кислоти в бокові шлуночки
викликало типові клонічні судоми і тонічну екстензію передніх кінцівок
за методом [White H.S. et al., 1992]. Розраховували середньоефективні
дози епілептогенів (ED50) [Бyреш Я. та співав., 1991]. Для деструкції
компактної частини чорної речовини застосовували білатеральні
мікроін’єкції 6-оксидофамину (10,0 мкг) згідно стереотаксичних координат
G. Paxinos, C. Watson (1998).

Тваринам імплантували ніхромові електроди в структуру мозку під
нембуталовим наркозом (40,0 мг/кг, в/очер) та використовували в
дослідженні через 7-14 діб з моменту оперативного втручання.

Для оцінки ЕЕГ використовувалася частота дослідження 256 імп/с за
допомогою АЦП (DX-системи, Харків) – дані візуалізували на екрані і
записували на жорсткий диск для подальшої off-line обробки. Частотний
діапазон сигналів склав 0,5- 40 Hz. На фрагментах ЕЕГ визначали
показники потужності ЕЕГ-сигналу (?V2).

Для визначення вмісту в крові сульфгідрильних і дисульфідних груп
застосовували амперометричне титрування нітратом срібла [Соколовський
В.В., 1996]. Роздільне визначення вмісту аскорбінової кислоти та її
окислених форм в сироватці крові здійснювали за методом В.В.
Соколовського (1996), заснованого на здатності 2,4-динітрофенілгідразину
при взаємодії з окисленими фракціями аскорбінової кислоти –
дегідроаскорбинової і дикетогулонової утворювати озазони, які в сірчаній
кислоті набувають червоного кольору, що використовується для
фотометричного визначення суми окислених форм.

Склад Т-субпопуляцій диференціювали на основі дослідження впливу
теофіліну на ступінь спонтанного розеткоутворення (теофілін-резистентні
лімфоцити трактувалися як Т-хелпери, теофілін-чутливі – як Т-супресори),
а також за допомогою моноклональних антитіл [Исаенко В.И. и соавт.,
1999].

Неспецифічну клітинну резистентність оцінювали за показниками
фагоцитарного індексу і фагоцитарного числа [Петров Р.В., 1991].
Визначення рівня імуноглобулінів крові здійснювали за методом Паніна
Л.Е. і співавт. (2005). Вимірювання вмісту імуноглобулінів проводили
імуноферментним методом на багатоканальному фотометрі Reader “Multiscan
ASCENT”. Дослідження бластної трансформації лімфоцитів здійснювали за
методом [Pross S et al., 1987]. Вміст ФНП-aльфа визначали за допомогою
специфічних антитіл (“Biotrak”система, “Amersham Pharmacia Biotech”,
Великобританія) твердофазним імуноферментним методом. Абсорбцію
досліджували при 450 нм. Точність визначення складала 4,0 пг/мл.
Здійснювали визначення відносної маси надниркових залоз, селезінки та
тимусу.

У роботі використовували препарат імуноглобуліну людини (Ig G) (фірма
“Імбіо”, РФ), який являє собою 5% розчин імунологічно активної білкової
фракції імуноглобуліну G. У 25 мл міститься 1,25 г білку, 0,25 г
глюкози, 0,125 г глікоколу; розчинник 0,9% натрію хлорид.

Вcі отримані результати обробляли за допомогою параметричних та
непараметричних методів статистичного аналізу [Я.Бyреш і співавт.,
1991].

Результати дослідження та їх обговорення. Вплив модуляції активності
дофамінергічної системи мозку на розвиток пікротоксин-викликаного
киндлінгу. Розвиток судом у щурів з ЧМТ показав, що після 5-го
застосування епілептогена у всіх експериментальних тварин відмічались
клонічні судоми окремих м’язів і груп м’язів тіла і кінцівок тварин
(1,0+0,3 балів), що не відрізнялося від такої в групі інтактних тварин
(0,9+0,2 балів) (P>0,05). У щурів з білатеральною деструкцією компактної
частини чорної речовини тяжкість судом склала 1,4+0,3 балів (P>0,05). У
групі тварин з ЧМТ, яким вводили L-депреніл (5,0 мг/кг, в/очер) у 8 з 11
тварин під впливом пікротоксину реєструвалися судомні сіпання окремих
груп м’язів, а тяжкість судом склала 0,8+0,2 балів, що було достовірно
меншим, ніж у щурів з ЧМТ і пошкодженням дофамінергічної системи
середнього мозку (P0,05), а у щурів з деструкцією
дофамінергічної системи на 9,8% вищою, ніж у щурів з однією тільки ЧМТ
(P>0,05). У групі щурів з ЧМТ, яким застосовували L-депреніл, у всіх
експериментальних тварин відзначались інтенсивні клонічні судоми м’язів
тулуба, – тяжкість судом в групі була на 34,8% меншою, ніж у щурів з
однією ЧМТ (P0,05). Абсолютний вміст
Т-супресорних лімфоцитів був достовірно вищий ніж в контролі на 7,4%, а
В-лімфоцитів – на 5,5%.

Через 8 год з моменту ЧМТ у щурів знижувався рівень імуноглобулінів G і
М відповідно на 16,9% і на 15,6%, що було менше порівняно з початковими
показниками (P0,05). Також практично до початкового значення
відновлювався вміст імунних комплексів. Вміст ФНП-альфа зменшувався
порівняно з однією ЧМТ в 3,8 рази (P&*ue @ B D F H ` &(*N¦O O Oe u ue iOjokFm/eessssssssssssOssssAEss????e® d?th ? @ @ @ @ d?tha$ d?th ,270+0,011* 0,274+0,010* 0,284+0,012* 0,302+0,014 Циркулюючі імунні комплекси (у.од) 40,12+1,53 33,27+1,1* 35,51+1,50* 34,47+1,44* 39,26+1,23 ФНП-альфа (пг/мл) 2,1+0,4 27,3+0,8* 20,4+1,2* 23,4+2,1* 7,2+0,5 Примітка: *- P0,05). Поведінковими корелятами подібних
змін ЕЕГ у щурів з ЧМТ були збереження тваринами вертикального
положення, а також координована дослідницька активність тварин.

Вплив пентоксифіліну та L-депренілу на судомну активність.
Мікроін’єкція розчину NMDA в гіпокамп викликала у щурів з ЧМТ розвиток
спайкових потенціалів, латентний період появи яких був на 62,1% меншим,
ніж в контролі (P0,05).

За умов відтворення ЧМТ у щурів відзначалось істотне зниження дози ED50
NMDA , яка викликала клонічні судоми, – в 2,36 рази порівняно з
відповідним показником в групі інтактних щурів (0,66+0,05 мкг) (P0,05). Моделювання ЧМТ на тлі застосування пентоксифіліну в дозі
100,0 мг/кг супроводжувалося підвищенням ED50 NMDA порівняно з такою в
групі щурів з однією тільки ЧМТ на 55,6% (P0,05) і в 1,9 разу
більш високою (пентоксифілін в дозі 100,0 мг/кг, Р0,05).
Застосування більшої дози препарату супроводжувалося зростанням
вказаного співвідношення доз в 1,64 рази (P0,05). В
условиях воспроизведения ЧМТ у крыс отмечалось существенное снижение
дозы ED50 NMDA ED50, которая вызывала клонические судороги – в 2,36 раза
в сравнении с соответствующим показателем в группе интактных крыс
(0,66+0,05 мкг). Также более низкой была ED50 NMDA, вызывающая
тоническую экстензию передних конечностей- на 48% в сравнении с таковой
у интаткных животных (2,7+0,3 мкг). В условиях модели ЭпА, индуцируемой
у крыс с ЧМТ введением NMDA, пентоксифилин и L-депрнил оказывали
потенцированное противосудорожное действие. Также на данной модели
определена противосудорожная эффективность иммуноглобулинов и
возможность усиления их противосудорожного действия на фоне применения
комплекса препаратов, включавшего пентоксифилин и L-депренил.
Установлено, что под влиянием ЧМТ у животных происходит снижение уровня
тиоловых групп крови на 44,7% и увеличение дисульфидных групп на 38,4%.
Также ЧМТ приводила к увеличению окисленных форм аскорбиновой кислоты в
2,2 раза в сравнении с контролем. Сочетанная терапия пентоксифилином и
L-депренилом предотвращала указанные сдвиги
окислительно-восстановительных систем крови.

Ключевые слова: черепно-мозговая травма, фактор некроза опухолей-альфа,
депренил, пентоксифилин, иммуноглобулин G.

SUMMARY

Petelkaki O.V. Pathogenetical peculiarities of experimental brain trauma
under conditions of cytokine and dophaminergic systems modulation.-
Manuscript.

Thesis for scientific degree of kandidate of medical sciences in
speciality 14.03.04.- pathological physiology.- Odessa State Medical
University Ministry of Health Care of Ukraine, Odessa, 2007.

In experiments on the model of brain trauma of average level of severity
the dynamics of locomotor disturbances and parameters of immunological
reactivity, namely T-lymphocytes function, immunoglobulines, tumor
necrosis factor-alpha, blasttransformation reaction, morphometric
parameters of stress- responsible organs as well as antioxidant
mechanisms have been investigated. The heightened susceptibility of
hippocampal structures to action of agonists of receptors of excitatory
aminoacids-kainic acid and NMDA was established in posttraumatic period.
The intensification of behavioral and immunological disturbances under
conditions of decreasing of functional state of brain dophaminergic
system induced via destruction of middle brain component was revealed.
The protective effects of pentoxyphilline upon trauma- induced
disturbances and potentiation of it’s activity by L-deprenyl have been
also established.

Key words: brain trauma, tumor necrosis factor-alpha, L-deprenyl,
pentoxyphilin, immunoglobuline G.

PAGE 19

#

#

#

#

#

#

#

0

20

40

60

80

100

120

140

%

Загальний вміст Т- хелпери
Т-супресори

Т-лімфоцитів

-ЧМТ

-ПТФ

25мг/кг

-L-депреніл

2,5 мг/кг

-ПТФ+ L-депреніл

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020