.

Патогенетичне обгрунтування ефективності блокади Н2-рецепторів гістаміну та процесів перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі дванадцятипа

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2483
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького

Арешкович Алла Олександрівна

УДК 616.33-002.44-342:615.243.4+615.356

Патогенетичне обгрунтування ефективності блокади Н2-рецепторів гістаміну
та процесів перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі
дванадцятипалої кишки

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській міській клінічній лікарні № 6 та Луганському
державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор
медичних наук професор Гайдаш Ігор Славович, Луганський державний
медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Колесник Юрій Михайлович, Запорізький
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
патологічної фізіології, ректор

доктор медичних наук, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної
та клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького

Провідна установа:

Кафедра патологічної фізіології, Національний медичний університет імені
О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться 24.06.2005 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому державному
медичному університеті ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, проспект
Ілліча, 16)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, проспект
Ілліча, 16)

Автореферат розісланий 20.05.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д. мед. н., професор Г.А.
Ігнатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) є
одним з найбільш поширених хронічних захворювань травного тракту, на яке
страждає, за даними світової статистики, від 5 до 13,5 % населення
земної кулі, а в 15-20 % хворих перебіг хвороби неминуче супроводжується
розвитком ускладнень (Голубчикова М.В., 2000). Вражаючи здебільшого осіб
активного віку, виразкова хвороба часто зумовлює тривалу тимчасову або
стійку втрату працездатності. За даними Центру статистики МОЗ України, в
структурі хвороб органів травлення ВХ ДПК займає друге місце після
хронічного гастриту (24,4 %) (Филіпов Ю.А. та Галенко З.Н., 1997).

Розвиваючись на фоні екзогенних та ендогенних впливів, ВХ ДПК є за своєю
природою поліетіологічним захворюванням (Серебрянська М.В. та
Белокриницький Д.В., 1991). За сучасними уявленнями, розвиток ВХ ДПК
зумовлений дисбалансом агресивним факторів і захисних механізмів, що
забезпечують цілісність слизової оболонки травного тракту. Однак, якщо
застосування блокаторів Н2-рецепторів гістаміну сприяло скороченню
термінів загострення виразок і перебування хворого в стаціонарі, то
проблема попередження рецидивів хвороби залишилась невирішеною, оскільки
вимагає призначення тривалої підтримуючої терапії (Дегтярьова І.І. та
ін., 2003). Одним з найбільш ефективних інгібіторів шлункової секреції є
омепразол, гальмуюча дія якого пов’язана з блокадою кислотоутворюючого
ферменту Н+-К+-АТФази. Однак його недоліком є можливість виникнення
осередкової гіперплазії аргірофільних клітин в тілі шлунку, що
небезпечно в плані розвитку карциноїдних пухлин (Лобенко А.А. та ін.,
1997).

Істотну роль у виникненні і рецидивуванні ВХ ДПК грає безконтрольна
активація процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) на фоні
виснаження захисних антиоксидантних систем (Барабой В.А. та Сутковий
Д.А., 1997). Відомо, що підвищення показників ПОЛ і недостатність
системи антиоксидантного захисту (АОЗ) в хворих на ВХ ДПК зумовлює появу
виразкового дефекту і негативно впливає на перебіг хвороби. Тому в
нинішній час в комплексному лікуванні виразкової хвороби застосовується
антиоксидантна терапія.

Все більше уваги в останні роки приділяється вивченню імунного статусу
хворих на ВХ ДПК (Дутка Р.Я. та ін., 1998). Порушення в імунній системі
приводять до сенсибілізації організму і розвитку імунокомплексної
реакції за типом феномену Артюса в гастродуоденальній зоні. Циркулюючі
імунні комплекси (ЦІК), вражаючи ендотелій судин, здатні викликати
розлади в мікроциркуляторному річищі шлунку та дванадцятипалої кишки, що
викликає некроз клітин слизової оболонки, а пізніше – і утворення
виразки (Реутов В.П. та Орлов С.І, 1993; Kasimirko N.K. et al., 2002).
Антигенна стимуляція імунокомпетентних клітин, здійснена при дефіциті
чинників, які забезпечують проліферацію, може привести до
запрограмованої загибелі активованої імунокомпетентної клітини, тобто до
феномена, який отримав назву апоптоз (Moss S.F. et al., 1996; Wagner S.
et al., 1997).

Неповне задоволення результатами лікування хворих на ВХ ДПК, невирішені
проблеми запобігання рецидивам хвороби вимагають подальшого пошуку
ефективних лікарських препаратів, здатних діяти на різні ланки
патогенезу, забезпечити оптимальний розвиток процесів саногенезу і
попередити несприятливі наслідки захворювання (Верткин А.Л. та ін.,
2000). До числа таких засобів з багатофакторним терапевтичним ефектом
відносять класичний блокатор Н2-рецепторів фамотидин та антиоксидантний
комплекс “Три-Ві-Плюс” , який містить вітаміни С, Е і ?-каротин, цинк,
селен та мідь (Нетяженко В.З. та ін., 1997).

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконувалась
відповідно з Державною комплексною міжвідомчою програмою “Профілактика
захворювань і формування здорового способу життя населення України на
період до 2000 року” та є фрагментом наукової роботи кафедри
патологічної фізіології Луганського державного медичного університету №
0198U005713 “Запалення як наслідок дії бактерій”.

Мета дослідження: Провести патогенетичне обгрунтування ефективності
блокади Н2-рецепторів гістаміну та процесів перекисного окиснення
ліпідів при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на основі вивчення
клінічних, імунних і метаболічних показників.

Для досягнення мети поставлені такі окремі задачі:

Дослідити імунний статус хворих на ВХ ДПК.

Вивчити стан процесів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного
захисту, системи ейкозаноїдів та циклічних нуклеотидів в патогенезі ВХ
ДПК.

Дослідити ефективність впливу комбінації фамотидину та антиоксидантного
комплексу на клінічний перебіг ВХ ДПК.

Визначити вплив комбінації фамотидину та антиоксидантного комплексу на
імунні показники в хворих на ВХ ДПК.

Визначити вплив комбінації фамотидину та антиоксидантного комплексу на
метаболічні показники в хворих на ВХ ДПК.

Об’єкт дослідження: хворі на ВХ ДПК.

Предмет дослідження: (1) імунний та метаболічний статус хворих на ВХ
ДПК; (2) ефективність блокади Н2-рецепторів гістаміну фамотидином та
процесів перекисного окиснення ліпідів антиоксидантним комплексом.

Методи дослідження: Були використані клінічні (клініко-анатомічне,
лабораторне, рентгенологічне і ендоскопічне обстеження з біопсією з зони
виразкового дефекту, уреазний тест на виявлення Helicobacter pylori,
гістоморфологічне дослідження слизової оболонки шлунку), імунологічні
(метод непрямої імунної флуоресценції з використанням моноклональних
антитіл, кількісне визначення Ig А, М та G, ЦІК в сироватці крові,
визначення інтерлейкінів – ІЛ-1?, -2, -4 та і фактору некрозу пухлини –
ФНП-? в супернатантах лімфоцитів), біохімічні (визначення малонового
діальдегіду (МДА), дієнової кон’югації (ДК) ненасичених вищих масних
кислот; КТ та СОД в сироватці крові та дуоденоцитах, визначення
тромбоксану (Тх), простацикліну, простагландинів (ПГ) Е2, F2?,
лейкотрієнів (ЛТ) В4 і С4, циклічних нуклеотидів в сироватці крові) та
статистичні (метод різниць, використання варіаційної статистики на ЕОМ)
методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчена експресія CD95-молекул
апоптозу та CD25-рецепторів для ІЛ-2 на імунокомпетентних клітинах
хворих на ВХ ДПК. Досліджена динаміка змін ІЛ-1, -2, -4 та ФНП-( при ВХ
ДПК. Визначений стан системи ейкозаноїдів та циклічних нуклеотидів в
динаміці захворюваності. Дана клінічна оцінка ефективності комбінації
фамотидину та антиоксидантного комплексу “Три-Ві-Плюс” при лікуванні
хворих на ВХ ДПК. Вивчений вплив комбінації фамотидину та
антиоксидантного комплексу “Три-Ві-Плюс” на імунні та метаболічні
показники у хворих на ВХ ДПК.

Практичне значення отриманих результатів. Наявність у хворих на ВХ ДПК
порушень метаболічного гомеостазу, імунних розладів робить доцільним
використання в комплексному лікуванні фамотидину та антиоксидантного
комплексу, що мають імунокоригуючу і антиоксидантну дію. Лікування
хворих на ВХ ДПК слід проводити з використанням комбінації фамотидину
(по 20 мг внутрішньовенно струминно 2 рази на добу протягом 5 днів, а
потім 20 мг всередину, ранком та ввечері, до загоєння виразок) та
антиоксидантного комплексу Три-Ві-Плюс (по 1 таблетці тричі на добу,
всередину, протягом 15 днів), з наступним переходом на підтримуючу
терапію: фамотидин 20 мг на ніч та Три-Ві-Плюс по 1 таблетці в день
протягом 4 тижнів. Основні результати проведених досліджень впроваджені
в практику 2 лікувальних установ Київської та Луганської областей.
Отримані нові дані впроваджені в навчальний процес кафедри патологічної
фізіології Луганського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми наукового дослідження, планування
роботи були здійснені дисертанткою сумісно з науковим керівником роботи
– професором І.С. Гайдашем. Авторкою особисто обстежено 210 хворих на ВХ
ДПК. Самостійно був розроблений спосіб лікування і проведено його
впровадження в клінічну практику. У всіх обстежених хворих на ВХ ДПК
вивчені імунні та метаболічні показники крові, стан системи ейкозаноїдів
та циклічних нуклеотидів. Дисертанткою статистично опрацьовані цифрові
результати клінічних, імунологічних і інших досліджень, написаний текст
дисертації та автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
викладені і обговорені на засіданнях: Української наукової конференції з
міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 19-21
травня 1999 р.), імуноморфологічної секції 95-го з’їзду анатомів
Німеччини (Кембридж, 24-26 липня 2000 р.), Другої міжнародної наукової
конференції “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 22-24 травня
2002 р.), а також на засіданнях товариства патофізіологів Луганської
області протягом 1998-2003 років.

Публікації. Результати дисертації оприлюднені в 10 наукових працях, в
тому числі в 1 монографії, 5 статтях в центральних фахових виданнях, в 4
тезах наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 128 сторінках
машинописного тексту та складається з вступу, огляду літератури, 4
розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів
досліджень, висновків. Список літератури включає 214 джерел вітчизняних
та іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровано 14 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням находилось 210 хворих
на ВХ ДПК середнього ступеня тяжкості (174 чоловіка та 36 жінок віком
від 20 до 53 років), які перебували на стаціонарному лікуванні в
гастроентерологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6
з січня 1998 р. по грудень 2003 р. В 152 хворих тривалість захворювання
складала від 1 року до 5 років, у 58 осіб – від 5 до 10 років. Середня
тривалість хвороби склала 8,5(0,6 років. Діагноз ВХ ДПК в стадії
загострення встановлювали на підставі комплексного клініко-анатомічного,
лабораторного, рентгенологічного і ендоскопічного обстежень. У всіх 210
хворих було виявлено інфікування Helicobacter pylori. З метою проведення
порівняльного аналізу патогенетичної ефективності комбінації фамотидину
та антиоксидантного комплексу “Три-Ві-Плюс” хворі були розподілені за
випадковою ознакою на 2 групи. До терапевтичного комплексу 117 хворих
контрольної групи входили антисекреторні препарати з дотриманням
відповідного режиму і дієти та М1-холінолітики протягом 3-4 тижнів з
наступною поступовою відміною. 93 хворих дослідної групи додатково до
базисної терапії замість антисекреторних препаратів та М1-холінолітиків
отримували фамотидин та антиоксидантний комплекс “Три-Ві-Плюс” по 1
таблетці тричі на добу всередину протягом 15 днів з наступним переходом
на підтримуючу дозу 1 таблетка в день. Курс лікування в групі складав 4
тижні. З метою створення власних нормативних імунних та біохімічних
показників нами було обстежено 47 дорослих практично здорових разових
донорів Київської обласної станції переливання крові.

Виділення лімфоцитів з периферичної крові здійснювали в градієнті
щільності фікол-верографін. Проводили визначення: кількості клітин з
маркерами CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, CD95 методом непрямої імунної
флуоресценції; Ig А, М та G в сироватці крові методом радіальної імунної
дифузії в гелі за Манчіні; ЦІК в сироватці крові методом преципітації з
2,5 %, 4,3 % і 7 % розчинами поліетиленгліколю; ІЛ-1?, -2, -4 та і ФНП-?
в супернатантах лімфоцитів (концентрація 6 lg/мл) з допомогою
комерційних наборів ELISA. В сироватці крові і дуоденоцитах слизової
оболонки дванадцятипалої кишки визначали: МДА за методом Стальної І.Д.
та Гаришвілі Т.Г., ДК за Стальною І.Д., активність КТ за Королюк М.А. і
співавт., активність СОД спектрофотометричним методом. Визначення ТхВ2,
простацикліну (6-кето-ПГF1?), ПГЕ2, F2?, цАМФ і цГМФ в сироватці крові
проводили радіоімунним методом з використанням тест-систем фірми
Amersham (Great Britain). Характер діагностованих порушень в ланках
гомеостазу був проаналізований з використанням варіаційної статистики на
ЕОМ.

Особливості клітинного імунітету в хворих на ВХ ДПК. Найбільші
імунопатологічні зсуви були зареєстровані в фазу загострення. Так,
абсолютна кількість СD3-Т-лімфоцитів була в 1,3 рази нижчою порівняно з
аналогічним показником референтної норми (р0,05).
Маніфестація захворювання супроводжувалась збільшенням абсолютної і
відносної кількості СD16-лімфоцитів (р0,05).

Вивчення вмісту в сироватці крові хворих ІЛ та ФНП-( дозволило
встановити, що в фазі загострення захворювання їх концентрації
підвищувались. Вміст в сироватці крові ІЛ-1? перевищував аналогічний
показник групи референтної норми в 1,6 раз, ІЛ-2 – в 1,8 раз, ІЛ-4 – в
1,24 раз, ФНП-( – в 2,3 раз (р~ ? X ? ? ??????? ? ? ’ ” – ? ¶ ? ae e ????U ???????? ??????ієнту в 3,0 рази. В фазі загострення ВХ ДПК реєструвався також дисбаланс в системі ПГЕ2/ПГF2(. При цьому в крові хворих мало місце зниження вмісту ПГЕ2 та збільшення ПГF2(, внаслідок чого коефіцієнт ПГЕ2/ПГF2( знизився в 2,5 раз порівняно з референтною нормою. Відмічений зсув свідчив про превалювання судинозвужувального ефекту, який викликає ПГF2(, над судинорозширюючим ефектом ПГЕ2. В цілому, збільшення згортаючого потенціалу крові в поєднанні з вазоконстрикцією, безсумнівно, несприятливо впливає на трофіку слизової оболонки дванадцятипалої кишки, що може сприяти виникненню виразкового дефекту. Поряд зі змінами в системі ейкозаноїдів, спостерігалось збільшення в сироватці крові вмісту циклічних нуклеотидів – цАМФ та цГМФ. В фазі загострення концентрація цАМФ збільшилась відносно референтної норми в 1,7 раз. В той же час, рівень цГМФ в крові хворих був в 1,4 раз вищим, ніж в групі зіставлення. Вказані зміни супроводжувались збільшенням в 1,2 раз коефіцієнту цАМФ/цГМФ (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020