НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЗУР ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 619:616.98:579.843.95

Пастерельоз свиней. Розробка нових засобів діагностики і специфічної
профілактики

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

КИЇВ — 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи
Інституту ветеринарної медицини УААН

Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, професор

ВОЛИНЕЦЬ Леонід Кузьмич,
Інститут ветеринарної

медицини, завідувач
лабораторії ветеринарно-санітарної
.
експертизи продуктів тваринництва

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, академік УААН
.
ЗАВІРЮХА Анатолій Іванович, Інститут ветеринарної

медицини, завідувач
лабораторії бактеріології

доктор ветеринарних наук,
професор

МІЛАНКО Олексій Якович,
Сумський національний

аграрний університет,
завідувач кафедри епізоотології .
та організації і економіки ветеринарної справи

доктор ветеринарних наук,
професор

БЕРДНІК Василь Петрович,
Полтавська державна

аграрна академія, завідувач
кафедри анатомії та фізіології

Провідна установа – Білоцерківський державний аграрний
університет

Міністерства аграрної
політики України, кафедра мікро-

біології та вірусології, м.
Біла Церква

Захист дисертації відбудеться “ 14 “ грудня 2004 р. о
10 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв оборони,
15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, Київ-41 вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус 4, к.41

Автореферат розісланий “ 13 “ листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Значні успіхи в дослідженні нових
мікроорганізмів, а саме – вірусів, відкинули на другий план окремі
потенційно небезпечні хвороби бактерійного походження, в тому числі й
пастерельоз. Це сталось завдяки досягненням хіміотерапії та
вакцинопрофілактики, які знизили їх питому вагу серед інфекцій. Але
навряд чи подібний оптимізм можна вважати виправданим.

Останнім часом проблема пастерельозу вийшла за межі
ветеринарної медицини. Аналіз епідемічної ситуації виявив ріст кількості
випадків інфікування людей цим видом бактерій (Р.В. Душук,1982; А.І.
Бакулов,1995; Р.В.Душук,2003).

У тваринництві, в тому числі і свинарстві, пастерельозна
інфекція настільки почала змінювати свої класичні риси, що, здавалося б,
вирішені вже проблеми її попередження знову набувають актуальності
(В.П.Заболотна,1999; А.І.Сосніцький, 2000).

Pasteurella multocida, що вражає всі види домашніх, більшість
диких тварин та птиці, характеризується значним тканинним тропізмом та
пластичністю (Р.В.Душук,1982; В.Н.Петров,1990). Пастерельоз здатен
викликати спад ефективності свинарської галузі на 20-30% при летальності
5-95% (А.Я.Куликова,1995; W.А.Erler,1997). Економічні збитки
збільшуються, якщо хвороба набуває форми епізоотії (Р.В.Душук,1982).

Розвитку ряду патологій пастерельозної етіології серед свиней
сприяють порушення санітарно-гігієнічних правил утримання,
транспортування та експлуатації тварин, що призводить до змін
фізіологічних потреб та адаптаційних можливостей їх організму. За цих
умов пастерельоз серед здорового поголів’я поширюється в 3,9% випадків,
а серед хворих тварин – в 4,6% і супроводжується ураженням
респіраторного тракту (А.Ф. Лапшин,1993).

Поряд з проблемою стресового синдрому набуває актуальності
проблема мікробіозу, який супроводжується появою захворювань з атиповими
ознаками патології. Особливості епізоотичного процесу при пастерельозі
обумовлюють накопичення пастерел у грунті, що призводить до утворення
стаціонарного епізоотичного вогнища. В стаціонарно неблагополучних
пунктах захворювання виявляється цілорічно (В.І.Геведзе,1989).

Крім самостійних захворювань збудники деяких серотипів
Pasteurella multocida сприяють розвитку вторинних інфекцій
(С.Lakakis,1989), ускладнюють їх перебіг або ж співіснують в
паразитоценозах поруч з бактеріями Pseudomonas aeruginosa, Salmonella,
Haemophilus parasuis, Escherichia, Treponema hyodysenteriae, Bordetella
та інші (P.Schboss,1987).

Надзвичайно ускладнює діагностику та профілактику пастерельозу
пастерелоносійство. Такий стан імунологічної рівноваги у взаємодії між
мікро- та макроорганізмом не сприяє клінічним проявам захворювання. Саме
з цим явищем пов’язані несподівані спалахи хвороби серед нещепленого
поголів’я або ж неадекватна реакція у тварин після введення специфічних
біопрепаратів. Про етіологічні аспекти цього явища з літератури мало що
відомо (О.К.Шапошнікова,1989).

При пастерельозі розвиток тієї чи іншої форми хвороби
обумовлений особливістю антигенного складу збудника. Це важливо
враховувати під час проведення діагностичних досліджень, при
застосуванні біопрепаратів в системі профілактично-оздоровчих заходів
(A.W.Confer,1993).

Інформація ж про серопейзаж збудників P.multocida, що
викликають хвороби свиней в Україні, не конкретна й не контрольована, що
дає хибні діагностичні, епізоотологічні й клінічні дані. Вітчизняна
біологічна промисловість ще й досі готує протипастерельозні
біопрепарати, використовуючи штами одного серологічного варіанту В
P.multocida, котрі були виділені на території колишнього СРСР ще в 50-х
роках минулого сторіччя. Діагностична робота потерпає від нестатку
діагностикумів й перебуває на рівні пастерівських часів
(В.М.Нахмансон,1990).

Тому, доводячи необхідність поглибленого вивчення пастерел,
слід ще раз зауважити, що багато з них спричиняють значних збитків у
тваринництві та птахівництві, але деякі адаптуються до організму людини,
що небезпечно і може закінчитись фатально.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичними планами
ІВМ УААН: 2-17 ВТ від 03.01.1997р. “Вивчити епізоотологію та розробити і
впровадити типоспецифічні сироватки для діагностики пастерельозів
свиней” (1997-1999рр.); КН № 0197 U 012745 інв. № 02.07. “Розробити
засоби діагностики, лікування і профілактики пастерельозу свиней”;
“Розробити методи підтримки та зберігання мікроорганізмів (грибів,
вірусів та бактерій), що знаходяться в установах ветеринарної медицини,
з наступним впровадженням їх при промисловому виготовленні біологічних
препаратів”; №43/3 “Удосконалення засобів специфічної профілактики
пастерельозу сільськогосподарських тварин в Україні”.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи – дослідити
етіологічну структуру пастерельозу свиней в Україні; виявити особливості
антигенного складу збудників та їх поширення в господарствах різного
технологічного спрямування; вдосконалити схеми виготовлення антигенних
та антитільних діагностикумів для ідентифікації штамів P.multocida;
запровадити в Україні типування ізолятів P.multocida за допомогою
стандартного діагностичного набору; сконструювати нові засоби
специфічної профілактики пастерельозу свиней, враховуючи його
поліетіологію, та паразитоценотичні зв’язки, застосовуючи вітчизняні
штами; вдосконалити ветеринарно-санітарні заходи з профілактики та
оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу, розширивши
поняття про збудника хвороби, пастерелоносійство, як приховане джерело
інфекції, і особливості перебігу хвороби в господарствах різного
технологічного спрямування.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні
завдання:

— виявити особливості перебігу пастерельозу свиней в
господарствах різного технологічного спрямування і встановити роль
пастерелоносійства, як прихованого джерела збудника в благополучних та
неблагополучних господарствах.

— визначити етіологічну структуру пастерельозу свиней в Україні
й супутніх з ним домінуючих в господарствах бактерійних інфекцій.

— виявити основні антигенні особливості штамів P.multocida,
збудників пастерельозу свиней в імунохімічному аспекті.

— відселекціонувати з польових ізолятів біологічно-, антигенно- та
імуногенновідмінні штами P.multocida з корисними властивостями для
створення національних типових референс-культур.

— сконструювати набір типоспецифічних сироваток із використанням
типоспецифічних національних референс-зразків штамів P.multocida для
серологічного типування ізолятів пастерел. Визначити їх практичну
доцільність, застосовуючи в профільних установах.

— створити полівалентну вакцину проти інфекцій свиней,
викликаних різними типами P.multocida та іншими домінуючими в
свиногосподарствах бактерійними збудниками, виявити її ефективність при
застосуванні в господарствах.

— за даними комплексних обстежень свинарських господарств,
враховуючи поліетіологічну природу збудника, обґрунтувати нововведення в
принципи профілактики та оздоровлення свинарських господарств і подати
їх у вигляді підрозділів до методичних рекомендацій.

Об’єкт дослідження: пастерельоз свиней – етіологічна структура;
антигени та їх особливості; способи конструювання діагностикумів;
технологія виготовлення полівалентних засобів специфічної профілактики.

Предмет дослідження: поголів’я свиней благополучних та
неблагополучних з пастерельозу свинарських господарств України, ізоляти
пастерел та супутньої бактерійної мікрофлори, засоби діагностики та
профілактики пастерельозу; гуморальний та колостральний імунітет при
пастерельозі свиней; показники білкового складу сироватки і
функціонального стану клітин крові та процесів бласттрансформації
лімфоцитів.

Методи дослідження: епізоотологічний аналіз (дослідження
спалахів хвороби в благополучних та неблагополучних господарствах),
епізоотологічний експеримент (відтворення хвороби на чутливій
біологічній моделі), біологічний експеримент (визначення вірулентності
ізолятів пастерел на лабораторних тваринах), бактеріологічні
(дослідження основних культурально-морфологічних властивостей штамів
бактерій), серологічні (визначення рівня титрів антитіл при дослідженні
сироваток крові чи молозива свиней та сироваток крові кролів),
біохімічні (визначення білкового та моноцукридного складу О- та
К-антигенів штамів пастерел), імунологічні (дослідження факторів
гуморального, колострального та клітинного імунітету тварин),
статистичні методи (підрахунки середніх статистичних показників числових
експериментальних даних, визначення рівня ймовірності отриманих
результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчене
етіопатогенетичне значення серогруп P.multocida 10:Д, 3:Д, 6:В, 3:А,
2:Д, 5:А, 1:Д та 7:А при захворюваннях на пастерельоз свиней різних
вікових груп у свинарських господарствах. В зв’язку з цим встановлено
низьку протективну ефективність або її відсутність у комерційних
вітчизняних протипастерельозних вакцин відносно збудників серотипів А та
Д P.multосіda.

За клініко-експериментальними даними доведено інтерферуючу дію
домінуючих в свиногосподарствах штамів бактерійних збудників
сальмонельозу та ешерихіозу на перебіг пастерельозної інфекції.

Визначена роль пастерелоносійства у свиней в благополучних та
неблагополучних з пастерельозу господарствах, що обумовлено штамами
серотипів А та Д P.multocida різного спектру вірулентності. Воно є
рушійною силою розвитку легеневого пастерельозу, яка активізується
внаслідок суттєвих змін компенсаторних механізмів імунологічної
рівноваги організму тварин.

. Вперше задепоновані в
Національному центрі мікроорганізмів ДНКІБШМ в чинному порядку та
представлені як національні референс-культури штами P.multocida типів А
та Д (Деклараційний патент України №2003032465 та №2003032464).

Виявлений характер впливу біохімічних характеристик
поверхневого та соматичного антигенів штамів P.multocida типів А та Д на
вірулентність та імуногенність.

Уніфіковано метод сенсибілізації еритроцитів тварин-донорів за
допомогою кон’югуючих речовин, як основи для виготовлення еритроцитарних
діагностикумів.

В технологію виготовлення нової полівалентної вакцини
закладені штами P.multocida типів А та Д, виділених в Україні, та
домінуючі в господарствах штами сальмонел й ешерихій.

Удосконалено систему санітарно-гігієнічних та
профілактично-оздоровчих протипастерельозних заходів, де розширені
поняття про збудника хвороби, особливості діагностики, більш детально
вивчені джерела інфекції та фактори її передачі.

Практичне значення одержаних результатів. Результати
комплексних всебічних досліджень доповнюють наукові дані про роль
P.multocida серотипів А та Д в інфекційній патології свиней різного
віку в свиногосподарствах України незалежно від технології утримання.
Значення пастерелоносійства у свиней набуває нового змісту – прихованого
джерела інфекції. Встановлена питома частка в бактерійних
паразитоценозах пастерел, які співіснують із збудниками сальмонельозу та
колібактеріозу, ускладнюючи перебіг викликаних ними хвороб.

Виробництву запропоновані “Рекомендації з профілактики та
оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу” (розділи
„Загальні положення” та „Охорона благополучних господарств від занесення
збудника пастерельозу”), які затверджені НТР Державного департаменту
ветеринарної медицини України 17.12.1999р. (протокол №2) і впроваджені в
практику ветеринарної медицини.

. Важливим внеском в діагностичну
роботу стало надання чинності існуванню національних референс-культур
типових штамів P.multocida, із залученням котрих створений “Набір
типоспецифічних сироваток для ідентифікування штамів P.multocida”, НТД
на котрий затверджено у встановленому порядку 25.12.2002р. Реєстраційний
номер ТУУ 24.4.19024865.676-2002. Зразки препарату застосовуються згідно
“Настанови…” в ЦДЛВМ, ДНКІБШМ та ІВМ УААН для типування польових
штамів P.multocida.

Для поліпшення епізоотичної ситуації в Україні з пастерельозу
свиней та супутніх йому сальмонельозу та ешерихіозу сконструйована
“Вакцина проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней
“Пасако”, НТД на яку затверджено 25.11.2002р. Реєстраційний номер ТУУ
24.4.19024865.677-2002. Серії вакцини успішно застосовуються в
господарствах: КСП ім. Леніна Шишакського району Полтавської області;
КСГАП “Новогригорівка” Генічеського району Херсонської області; КСП
“Колос” Компаніївського району Кіровоградської області.

Одержані результати можуть бути використані в навчальному
процесі ВУЗів по підготовці фахівців ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно за участю
наукового консультанта обґрунтований науковий напрямок, визначена
програма досліджень, проведені науково-виробничі та лабораторні досліди,
виконано статистичну обробку матеріалів, аналіз отриманих результатів
та їх інтерпретація, аналіз літературних даних, за темою роботи винесені
на захист положення.

Епізоотологічні дослідження здійснювали спільно з аспірантами
лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Москалюком В.І. та Яненко
У.М. Імунохімічні, гематологічні дослідження та ІФА-діагностику
проводили спільно із завідуючим лабораторії інструментальних методів
досліджень ВГНКІ (м. Москва) кандидатом ветеринарних наук Богаутдіновим
З.Ф. Серологічні діагностичні дослідження здійснювали під керівництвом
завідуючої відділом діагностики бактерійних хвороб сільськогосподарських
тварин Мілько Л.С. Підготовку методичних рекомендацій з профілактики та
оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу проводили із
співробітниками лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Тарасюк
Т.І.(кандидатом біологічних наук), Волинцем Л.К.(доктором ветеринарних
наук), Яненко В.М.(науковим свівробітником), аспірантами Сумського ДАУ
Авраменко Н.О. та Міланко Г.О., головним державним інспектором
ветеринарної медицини Дубенського району Рівненської області Томком Ю.М.

Автор висловлює подяку співробітникам лабораторії
пастерельозно-бешихових препаратів ВДНКІ (м. Москва) та лабораторії
бактеріології ВІЕВ (м. Москва), лабораторії діагностики бактерійних
інфекцій ЦДЛВМ, лабораторії контролю та стандартизації бактеріологічних
біологічних препаратів та НЦШМ ДНКІБШМ за методичну допомогу при
виконанні частини експериментальних досліджень, науковому консультанту
доктору ветеринарних наук Л.К.Волинцю.

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень з теми
дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданнях вченої
ради ДНКІБШМ (1998-2002рр.), на засіданні науково-методичної ради
Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної
політики України (17.12.1999р.), міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні проблеми тваринництва” (Львів,1997р.);
науково-методичному семінарі “Лабораторна ветеринарна медицина:
фізико-хімічні методи досліджень”(Рівне,1998р.); науковій конференції
НАУ “Актуальні проблеми ветеринарної фармакології та
токсикології”(Київ,1998р.); науково-практичній конференції “Наукова
спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від
дня народження Луї Пастера) (Рівне,1998р.); Всеросійській науковій
конференції “Совершенствование методов контроля, стандартизации и
сертификации ветеринарных препаратов”(Москва,2001р.); 2-й Всеукраїнській
конференції патологів, НАУ (Київ,2001р.)

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в
34 наукових працях, з них у 19 статтях (13 одноосібних), опублікованих у
фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 3 деклараційних
патентах на винаходи, матеріалах симпозіумів та конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 358
сторінках друкованого тексту і складається із вступу; огляду літератури;
вибору напрямків досліджень, матеріалу та методів виконання роботи;
результатів експериментальних досліджень; аналізу та узагальнення;
висновків; списку використаних джерел; додатків. Робота ілюстрована 9
рисунками і 44 таблицями. Список використаних джерел включає 418
найменувань, в тому числі – 159 зарубіжних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили в період з 1993 по 2003 рік у
лабораторії бактеріологічних біологічних препаратів Київського
філіалу Державного науково-дослідного контрольного інституту
ветпрепаратів, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Інституту
ветеринарної медицини УААН, Житомирському центрі по роботі з
особливо небезпечними хворобами тварин, Сумській біологічній
фабриці, лабораторії інструментальних методів досліджень
Всеросійського державного науково-контрольного інституту ветпрепаратів
(м. Москва), тваринницьких господарствах Чернігівської, Рівненської,
Житомирської, Полтавської, Кіровоградської та Херсонської областей
України.

У дослідах було використано 6300 білих мишей, 130 кролів,
2038 поросят, 2 барани-донори еритроцитів.

У виробничих умовах проведено бактеріологічні дослідження
1350 проб носових змивів, 200 проб біоматеріалу з легеневої тканини;
досліджено властивості 1097 ізолятів пастерел, виділених від свиней в
господарствах України, які були надіслані до ЦДЛВМ, ІВМ УААН та ДНКІБШМ
протягом 1993-2001 рр., та 1462 ізоляти пастерел, які надходили до
районних лабораторій під час спалахів пастерельозу свиней у
господарствах ряду областей України; 254 штами пастерел, виділених від
ВРХ; 46 штамів від ДРХ; 89 штамів пастерел від птиці; 37 штамів пастерел
від кролів.

Виділені і визначені як національні стандарти штами
P.multocida, ліофільно висушені й закладені в ампулах для зберігання.

Для роботи використані, крім того, штами S.сholeraе-suis та
S.typhimurium, а також E.coli К88; E.coli К99 та E.coli Н7 , які були
виділені під час досліджень супутньої пастерелам мікрофлори
(О.М.Панін,1993). При цьому враховували технологічний напрямок
господарства, кількість виділених ізолятів, тип перебігу хвороби,
наявність збудників інших інфекцій, вік та фізіологічний стан уражених
тварин. Дослідження штамів проводили за багатьма параметрами згідно з
“Настановою з лабораторної діагностики пастерельозу тварин та птахів” і
Міжнародним класифікатором бактерій Берджі (В.М Манченко,1995).

Для визначення серотипової належності досліджуваних місцевих
штамів застосовували 13 типоспецифічних референс-сироваток, отриманих з
референс-центру (м. Пулави), та 9 вітчизняних кролячих типових
сироваток. З досліджуваних штамів пастерел готували фракції соматичного
та капсульного антигенів, користуючись методом швидкісного
центрифугування та діалізу.

Виготовлення капсульної та соматичної субстанцій з ізолятів
розпочинали із селекції типових колоній пастерел добової агарової
культури. Відібрані колонії повторно культивували на МПА Хоттінгера
добу. Для активації синтезу антигенного матеріалу клітинами пастерел до
живильного середовища додавали 10% стерильної сироватки крові коня або
амінопептид. Виготовлення антигенів розпочинали з вирощування добової
агарової культури, яку змивали фізіологічним розчином (рН 7,0), і
доводили до концентрації 20 млрд. мікр. клітин/см3. Далі частину
виготовленої бактерійної суспензії прогрівали на водяній бані протягом
30 хвилин при температурі 56?С при постійному шутелюванні.
Стабілізований температурою завис бактерійних клітин центрифугували за
частоти обертання 5000 об/хв протягом 40 хвилин у рефрижераторній
центрифузі. Після цього надосадову рідину декантували як капсульний
антиген (K.L. Mc Kinney, P.A. Refers,1982).

Соматичний антиген готували з тієї ж бактерійної суспензії, що
й капсульний. До певного об’єму завису (20 млрд. мікр. клітин / см3)
додавали хімічно чисту трихлороцтову кислоту (ТХУ) в співвідношенні 1:1.
Під час обробки ТХУ білки осідали, а кислоторозчинний поліцукровий
комплекс соми екстрагували з аморфної маси бактерій у рефрижераторі при
температурі 0?С протягом 3-х годин. Після цього шляхом фільтрування
відокремлювали від осаджених білків екстракт і здійснювали їх діаліз у
целофанових мішечках у проточній водопровідній воді протягом 2-х діб і
одну добу в дистильованій воді в рефрижераторі. В процесі діалізу
виділялась ТХУ та інші речовини, що легко діалізують. Поліцукровий
комплекс соми як колоїд не проникав крізь стінки целофанових мішечків.
Закінченням діалізу вважали негативну якісну реакцію на ТХУ і нейтральне
середовище діалізату. На вигляд діалізат, як правило, був ледь
опалесцуючим. Для видалення власне антигену до діалізату додавали спирт
етиловий в об’ємному співвідношенні 1:3-4. Антиген, що випав в осад,
відокремлювали шляхом центрифугування.

Стандартизували отримані антигенні субстанції, визначаючи в них
вміст білка, за методом Лоурі в модифікації Міллера та амінного азоту за
методом Зеренсена-Гаврилова (В.Н.Кікалішвілі,1963). Вміст вуглеводів у
зразках антигенів визначали, враховуючи концентрацію гексоз у кольоровій
реакції з ортотолуїдином (Н.П. Елінов,1984; А.Ф. Ленінджер,1985).

Типову специфічність отриманих капсульних антигенів визначали в
серологічних тестах за допомогою РДП та РНГА (Е.У. Пастер та ін.,1989).

Токсичність антигенних субстанцій визначали за реакцією білих
мишей на внутрішньоочеревинне їх введення у дозах від 1,3 до 5,0 мг, а
імуногенну активність – в тесті протективного захисту з гострим
зараженням білих мишей та кролів, яких попередньо щепили похідними цих
субстанцій.

Для виготовлення типоспецифічних кролячих гіперімунних
сироваток користувались простою й зручною схемою гіперімунізації, яка
передбачала грундімунізацію із застосуванням масляного ад’юванту Фрейнда
та власне антигену – ПА культур P.multocida серотипів А, В та Д.

Субстанцію поверхневого (капсульної речовини) та соматичного
антигенів використовували в наростаючих дозах 0,5; 1,0; 1,5; 2,0 та
2,5мг речовини з додаванням ад’юванту Фрейнда з інтервалом 4 доби.

Активність отриманих сироваток, яка характеризувала
специфічність та імуногенність капсульного і соматичного антигенів
пастерел, оцінювали, застосовуючи РДП (Е.У.Пастер,1989), РНГА з
антигенним еритроцитарним діагностикумом та ІФА з міченими пероксидазою
Ig G кроля (концентрація за пероксидазою – 200 нг/см3)
(Р.В.Петров,1990).

Аналіз білкового та клітинного складу крові визначали за
загальноприйнятою методикою (А.Я.Пустовар та ін.,1986; Н.В.Коротченко та
ін.,1987). Виділяючи фракції лімфоцитів та досліджуючи процес їх
трансформації у В- і Т-форми, користувались методом розеткоутворення
(В.А.Ткачов-Кузьмін, 1987; А.Я. Пустовар та ін.,1988).

Дослідження епізоотології хвороби, клінічного прояву та
патологоанатомічних змін у свиней при пастерельозі в господарствах
України проводили загальноприйнятими методами (А.А.Колосов,1986;
В.П.Литвин,1995).

Статистичне обчислення результатів досліджень здійснювали за
допомогою обрахунків середньої арифметичної по групі (М) та середньої
похибки середньої арифметичної (m). Коефіцієнт парної кореляції (r)
розраховували для рядів взаємозалежних варіант. Вірогідність різниці
показників (Р) визначали по таблиці Стьюдента, яким відповідали певні
величини коефіцієнта вірогідності для групи варіант табличного значення
числа ступенів свободи f (А.С.Винокуров,1982).

Економічну ефективність розраховували згідно з викладками В.М.
Константінова із співав. (1978) та Н.М.Нікітіна із співав. (1996). При
математичному опрацюванні результатів досліджень використовували ЕОМ і
застосовували комп’ютерні програми статистичної обробки Microsoft Excel.

?ACOEUeOAOE AeINE?AeAEAIIss OA ?O AIAE?C

Епізоотологія пастерельозу свиней

Епізоотологічне обстеження неблагополучних щодо пастерельозу
свинарських господарств різних регіонів України. На розвиток ряду
патологій пастерельозної етіології впливають зміни фізіологічних потреб
та адаптаційних можливостей організму тварин. Проблеми стресів та
мікробіозу викликають появу пастерельозу з атиповими ознаками хвороби.
На її перебіг впливають періодичність комплектування з використанням
завезеного поголів’я, кількість в гурті, інтенсивність експлуатації
тварин.

Аналіз даних по захворюваності на пастерельоз свиней в
господарствах з різним технологічним спрямуванням та характеристикою
неблагополучного осередку (свіжий чи стаціонарний) здійснено на основі
епізоотологічних обстежень 11 свинарських господарств різних областей
України. П’ять з них за категорією епізоотичного вогнища відносились до
стаціонарно неблагополучних, а решта – мали свіжі осередки інфекції.
Найбільшою була враженість тварин в стаціонарних епізоотичних осередках
незалежно від технології та напрямку діяльності господарства, яка
охоплювала 9,4% від наявного поголів’я.

В підсобному господарстві Київського електровагоноремонтного
заводу (КЕВРЗ) з відгодівельною та репродуктивною технологіями пік
захворюваності та загибелі тварин реєстрували на 14-ту добу з моменту
першого випадку хвороби. З 97 голів свиней, що загинули, поросята 3-4-х
місячного віку складали 71 голову; 4-6 місячного віку – 19 голів;
відгодівельної групи понад 6 місяців – 7 голів.

На комплексі „Зоря” (5000 голів свиней) по відгодівлі, зі
стаціонарним епізоотичним осередком, рівень захворюваності в перший
місяць реєстрації спалахів хвороби знаходився в межах 0,8±0,01% при
смертності 0,4%. Наступного місяця показники захворюваності та
летальності тварин значно зросли (17,62% та 8,67%) при незначному
зменшенні кількості поголів’я відповідно.

В господарстві-репродукторі „Мирогощанське”, де спалахи
реєстрували вперше, поголів’я неблагополучного гурту складало понад 960
голів. З них лише 10 виявились враженими хворобою і згодом загинули. Це
були свиноматки, завезені для ремонту гурту.

Варто відмітити, що тенденції кількісних співвідношень:
загальне поголів’я — неблагополучний гурт — кількість хворих тварин були
притаманними і для інших господарств з подібною технологією
господарювання та аналогічною характеристикою епізоотичного осередку.

Дослідженням сприйнятливості до пастерельозу свиней різного
віку було встановлено, що поширена думка про те, що на пастерельоз
хворіють в основному поросята-відлученці, не зовсім вірна. Отримані дані
дали можливість з’ясувати, що вражене поголів’я було представлене майже
всіма віковими групами – від свиноматок до відгодівельного поголів’я.

Спостереження за спалахами септичного пастерельозу на відміну
від пастерельозної пневмонії та інших форм перебігу хвороби
продемонструвало інфікованість за 2-3 доби 100 і більше свиноматок та
кнурів віком 2-5 років, а також масове захворювання свиней в останньому
періоді відгодівлі, ремонтного молодняку та молодших відгодівельних
груп. В усіх цих випадках при масовій захворюваності на пастерельозу
гострий перебіг супроводжувався значною загибеллю тварин всіх вікових
груп.

При бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу від
загиблих тварин, як правило, були виділені високовірулентні ізоляти
пастерел. Тривалість перебігу хвороби та час загибелі тварин при масових
спалахах пастерельозу був майже однаковим як у поросят-відлученців, так
у свиноматок та кнурів.

Той факт, що пастерельоз частіше реєструється серед молодняку
свиней (віку відлучення, групи дорощування та молодших груп відгодівлі)
пояснюється тим, що саме ці тварини частіше контактують з джерелом або
факторами передачі збудника пастерельозу.

Значну увагу варто приділяти профілактиці хвороби серед груп
тварин-відлученців та молодшого відгодівельного поголів’я. Як показує
досвід, цих тварин частіше уражує збудник пастерельозу. Важливим тут є
одержання здорового, добре сформованого молодняку від здорових
свиноматок, забезпечення їх повноцінним раціоном годівлі та створення
для них відповідних умов мікроклімату в приміщенні, запровадження
системи літніх таборів для утримання тварин в теплий період року.

Пастерелоносійство. Для вивчення пастерелоносійства у свиней з
благополучних щодо пастерельозу господарств відбір проб здійснювали в
таких, де не виявляли випадків захворювання на пастерельоз протягом 4-5
та більше останніх років. У неблагополучних свинарських господарствах
виконання роботи проводили в стаціонарно неблагополучному осередку та
свіжому епізоотичному вогнищі. Досліджували свиней з груп, які
перехворіли та підозрілих у зараженні. Результати досліджень слизу
носоглотки свиней з благополучних щодо пастерельозу господарств
свідчать, що пастерелоносійство реєструється у свиней всіх вікових груп.
Кількість свиней, які є носіями пастерел, залежить від віку та
фізіологічного стану організму тварин.

Встановлено залежність інтенсивності пастерелоносійства від
регіонально-кліматичного фактора. У господарствах з незадовільними
умовами утримання та годівлі, а також у групах свиней, які перехворіли
на бешиху, хворобу Ауєскі та Тешена, лептоспіроз, гастроентерит,
дизентерію та ряд паразитарних захворювань, кількість випадків
пастерелоносійства була дещо вищою, ніж у благополучних з цих хвороб
господарствах із задовільними умовами утримання та годівлі.

Аналіз даних пастерелоносійства в різних вікових групах
виявив, що в благополучних господарствах найбільшу кількість
пастерелоносіїв відмічено у свиней 2-10–місячного віку: в
поросят-відлученців (23,3%), у підсвинків (24,8%), поросят молодших
відгодівельних груп до 7-8 місяців (36,5%) та у свиней віком 9-10
місяців (39,3%). У поросят-сисунів кількість носіїв не перевищувала
20,6%. У тварин, старших 11 місяців, пастерели виявляли в 11,7%
випадків.

У благополучних господарствах, як правило, від здорових тварин
виділяли авірулентні (82,5%) або ж слабовірулентні (17,4%) для білих
мишей штами. Вірулентні культури з 252 досліджуваних були виділені від
свиней віком 4-10 місяців (40 ізолятів). Лише 8 було виділено від
поросят-відлученців (4) та дорослих свиней (4).

Щоб виключити випадки прихованого перебігу пастерельозу або
віддиференціювати тварин, що перехворіли, від яких були виділені
вірулентні пастерели, здійснювали дослідження сироватки крові в РНГА на
наявність специфічних антитіл. У жодному випадку в сироватці крові
свиней, у яких були виділені із слизу носоглотки пастерели, не виявляли
специфічних антитіл до пастерел. Це свідчило про відсутність у тварин
пастерельозної інфекції.

Вірулентність культур пастерел, виділених у благополучних з
пастерельозу господарствах, вивчали на білих мишах. Сорок один ізолят
викликав загибель білих мишей при підшкірному зараженні їх добовою
бульйонною культурою в дозі 0,3 см3 за 72 – 120 годин і тільки три
культури протягом 48 годин. Усі 44 дослідні добові культури при
підшкірному зараженні не викликали загибелі білих мишей в титрі 1:100 та
більше. ЛД50 їх знаходилась в межах 2,2 х107 – 1,2 х109 мікр. клітин.

Порівняння антигенних характеристик у РДП з гіперімунною
протипастерельозною сироваткою продемонструвало, що капсульні антигени
всіх 44 авірулентних та вірулентних культур, виділених із слизу
носоглотки свиней, утворювали 1-2 лінії преципітації. Аналогічні
антигени з епізоотичних штамів мали 2-4 лінії. Причому, в усіх
досліджених штамів перші лінії преципітації зливались з такими ж лініями
епізоотичних штамів пастерел, що свідчило про наявність в них загальних
антигенів.

У стаціонарно неблагополучних з пастерельозу господарствах
патогенні культури, в основному, були виділені від свиней у віці 4-12
місяців. Пастерелоносіями були поросята до 2-х місячного віку в 28,0%
випадків; відлучного віку – 35,2%; підсвинків молодших відгодівельних
груп – в 40,0%; свиней 7 – 8 — місячного віку – 46,7% та серед свиней
віком 9 – 10 місяців – 50%. ЛД50 таких ізолятів знаходилась у межах
1,5х106 – 2,5х106 мікробних клітин. За антигенним складом вони були
подібні до епізоотичних штамів й утворювали в РДП зі специфічною
сироваткою 3– 4 лінії преципітації.

Досліджені 200 проб легеневої тканини свиней віком 6 – 10
місяців, яких вирощували в господарствах, тривалий час неблагополучних
з пастерельозу, підлягали спланованому вимушеному забою. 87 культур
пастерел виділено від свиней, які не мали зовнішньо відмітних змін
легень. Тільки у п’яти випадках виділені слабовірулентні пастерели, що
знищували 50% білих мишей за 96 – 120 годин (ЛД50 таких культур
становила 0,6х109 – 0,8х109 мікр. клітин). Культури пастерел, ізольовані
з легень, які характеризувались наявністю запальних процесів типу
гнійно-катаральної бронхопневмонії, були найбільш вірулентними. ЛД50
таких культур для білих мишей знаходилась в межах 0,2х103 – 0,3х104
мікр. клітин, в той час як у культур, виділених при серозно-катаральній
чи катаральній пневмонії, ЛД50 для білих мишей становила 0,6х103 –
0,9х104 мікр. клітин. Дослідження проб сироваток крові від таких свиней
на наявність специфічних антитіл у всіх випадках давали негативні
результати.

Роль відвійок як важливого фактора передачі інфекції при
пастерельозі від великої рогатої худоби свиням. Для визначення умов, за
яких молоко та продукти його переробки можуть призвести до спалаху
пастерельозу серед свиней, у лабораторних умовах було проведено кілька
серій дослідів. Одна з них передбачала визначення життєздатності штамів
Pasteurella multocida сероварів А, В та Д і їх вірулентності у
пастеризованому молоці й відвійках за різних температурних режимів. В
іншій серії дослідів вивчали вплив величини рН тих же інгредієнтів на
життєздатність та вірулентність пастерел цих же типів.

Концентрація мікробних клітин, які виявляли протягом двох
місяців у молоці при температурі 37?С та кімнатній, становила для типу
А – 80*107 мікр. клітин; типу В – 1*106 мікр. клітин і типу Д – 22*108
мікр. клітин. Це досить значні зміни порівняно з вихідними даними.
Оцінка результатів експерименту демонструє, що ступінь варіювання
одержаних показників ЛД50 у кожному окремо взятому флаконі з 3-х
аутентичних незначний. Максимальне значення коефіцієнта варіації при
Р?95% становить 3,4%, а мінімальне – 0,8%. Відхилення від середніх
показників ЛД50 для штамів Р.multоcida, що знаходились у молоці, не
перевищувало 0,08% при величині самого показника 2,1%. Це свідчить про
високу достовірність результатів проведених досліджень. Більш
стабільними були властивості пастерел, які перебували в молоці,
порівняно з середовищем відвійок. Розрахунок достовірності різниці між
середніми значеннями ЛД50 культур, які зберігались у молоці та відвійках
при температурі 37?С протягом 60 діб, показав, що така різниця незначна
(td=3,0 при Р < 0,05). При зміні рН середовища молока та відвійок від 7,0 до 5,0 життєздатність пастерел різних серотипів зменшується порівняно з початковими значеннями майже в 2 рази, а вірулентність – в 10 разів. Життєздатність пастерел у молокопродуктах, величина рН яких сягає 4,0, визначити неможливо, що обумовлено бактерицидною дією молочної кислоти. Етіологічна структура пастерельозу свиней в Україні Дослідження основних властивостей епізоотичних штамів пастерел, виділених у свинарських господарствах під час спалахів хвороби. При типуванні виділених ізолятів пастерел за біологічними та серологічними властивостями виявляється, що найпоширеніший в господарствах збудник пастерельозу належить до серологічного варіанту Д, що становить 42,9% від загальної кількості досліджуваних ізолятів пастерел. Не менш небезпечним щодо поширення серед поголів’я є сероваріант А(31,02%). Обидва різновиди P.multocida зумовлювали в 1831 випадку розвиток пневмонії та у 57 випадках – локальні запальні процеси й асоційовані септичні форми, що становило відповідно 72,4% та 2,2% до загальної кількості досліджуваних ізолятів. Штами серовару В були найменш поширеними і виявлялися лише у 26,06% випадків переважно під час генералізованих септичних процесів з тяжким перебігом та значною загибеллю поголів’я. Разом з тим вони можуть викликати певні локальні процеси типу артритів, маститів у свиноматок та пневмоній, але у випадках, що рідко трапляються і, швидше є винятком з ряду класичних форм перебігу пастерельозу у свиней. Інколи ізоляти серологічного типу Д, які викликали септичні процеси, були охарактеризовані так через спільне співіснування на час перебігу хвороби з бактеріями серологічного типу В. У цьому випадку хвороба набуває особливо тяжкого перебігу і хворих тварин за таких умов не вдається врятувати. Досить поширеними в господарствах стали умовно–патогенні штами пастерел, етіологічна роль яких раніше ігнорувалась або розглядалась як ексвізитне явище. В більшості випадків вони спричиняють розвиток респіраторних інфекцій, специфічна профілактика яких повністю не освоєна. Оскільки захворюваність свиней на пневмонії становить у середньому 40,3%, а в окремі роки досягає 51,6%, проблема набуває особливого загострення. Адже всі визначені біологічні препарати для профілактики пастерельозу свиней готуються із застосуванням штамів серологічного варіанту В. Тобто фактично при їх використанні, що було підтверджено під час спалаху хвороби в господарствах “Перемога” та “Зоря” Рівненської області, щеплені тварини залишаються беззахисними перед загрозою інфекції, обумовленої збудниками серологічних типів А та Д. І хоча певною мірою, штами всіх типів P.multocida антигенноспоріднені, перехресна протективна ефективність виготовлених з них моновакцин є досить незначною. Розглядати пастерельоз свиней як окреме захворювання недоцільно, адже поруч із збудником пастерельозу співіснують й інші групи мікроорганізмів, які відіграють певну етіологічну роль у розвитку пневмоній. Дослідження супутньої мікрофлори у хворих на пастерельоз тварин та трупів загиблих від пастерельозу свиней продемонстрували, що з усієї кількості ізолятів на частку пастерел припадало 55,48% , Haemophilus – 42 ізоляти (1,59%); Escherichia сoli – 846 iзолятів (32,1%); Salmonella cholerae-suis – 207 iзолятів (7,85%); Streptococcus – 61 iзолят (2,31%); Bordetella – 17 ізолятів (0,64%). Визначення вірулентності виділених ізолятів мікроорганізмів для лабораторних тварин дало можливість з’ясувати, що в 97,4% випадків вірулентними були ізоляти сальмонел; у 73,3% випадків – ізоляти пастерел; 83,3% випадків – штами бордетел; 74,0% випадків – ізоляти ешерихій та в 69,6% випадків – штами кокових мікроорганізмів. Дослідження капсулоутворення в польових ізолятів пастерел дало можливість визначити, що агарові культури таких штамів мали тільки сліди капсули. Культури, які мали мукоїдний або гладкий тип колоній, характеризувались наявністю помірно або досить розвинутої капсули. Вона оточувала бактеріальну клітину повністю, не утворюючи дефектів. Колонії “S”-форми мали вигляд дрібних (0,2 – 0,3мм) прозорих росинчастих утворень, які в скошених променях світла виявляли райдужне світіння. “М” – колонії були більшими (0,3 – 0,5мм), округлої форми, біло-сірого кольору та слизоподібної консистенції. “М-Д” – колонії утворювались культурами, схильними до дисоціації. Вони були найбільшими (0,5 – 0,6мм), молочно-білими, матовими з нерівною поверхнею, а інколи і хвилястим краєм. Колонії такого типу швидко вростали в агар і погано відокремлювались від останнього. На рідких живильних середовищах недисоційовані культури через 18 годин утворювали незначну опалесценцію без пристінкового кільця. Штами, що дисоціювали, утворювали значний осад з помутнінням середовища. Для більшості штамів пастерел культуральні властивості були типовими. Спроби відновити у штамів-дисоціантів їх початкові властивості шляхом 3-х разових пасажів на білих мишах позитивних результатів не давали. При цьому змінювався лише ступінь дисоціації культури за морфологією, але проба кип’ятіння з ними залишалась позитивною. Лише в 3-х випадках вдалось відновити морфологічні властивості штамів при негативній пробі кип’ятіння, що пов’язано з відсутністю необоротних змін культури. Залежно від виду вихідних колоній, що утворювали досліджувані штами пастерел, розрізняли “S”, “М” та “Д-М” – форми. У відсотковому відношенні це становило відповідно 57,2%; 29,1% та 13,7%. Найбільша кількість культур виділена з крові при септичному перебігу хвороби, які мали “S”-форму колоній. Культури з колоніями інших типів при цій формі хвороби не були виявлені. “М”-форми колоній пастерел, які в більшості випадків виділені з легень (138 штамів), були характерними для пневмоній пастерельозного походження. Культури пастерел, схильні до дисоціації, реєструвались, в основному, при пневмоніях і були ізольовані з легень (53 штами), лімфовузлів (27 штамів) та печінки (18 штамів). Крім характеру утворених колоній, були досліджені біохімічні властивості 712 виділених штамів. Серед них висока біохімічна активність була притаманна ізолятам пастерел, які утворювали ”S”-форми колоній й виділялись при септичному (гемокультура, селезінка) та легеневому перебігах хвороби (селезінка).Треба відмітити, що з лімфатичних вузлів, порівняно з іншим матеріалом було виділено найбільшу кількість ізолятів, які перебували в стані дисоціації. Напевно, це пов’язано із захисною реакцією організму, який завдяки органам лімфоїдної системи намагається нейтралізувати збудника. З легень у більшості випадків виділяли не досить біохімічно активні культури з “М”-формами колоній (12 ізолятів). Антигенна структура штамів Р.multоcida – збудників пастерельозу свиней. При детальному вивченні антигенних особливостей збудників пастерельозу свиней, що циркулюють у господарствах і виділяються пад час спалахів хвороби, здійснено дослідження антигенних характеристик в залежності від різного регіонального походження, які викликали відмінні за характером перебігу пастерельозні інфекції. В процесі досліджень зроблено детальний аналіз та зіставлення результатів стосовно джерела ізоляції культури та форми перебігу хвороби, що зафіксовано у деяких віко-статевих групах тварин. Такі дані мають значну вагу під час оцінки ефективності існуючих лікувально-профілактичних засобів відносно певного антигенного спектра збудників, які поширені на певній території. У свиноматок репродуктивних ферм септичну форму перебігу хвороби зумовлює серотип В P.multocidа (91% від усіх виділених в цих випадках ізолятів). Серотип А як етіологічний фактор поруч із штамами серотипу В виявився тільки в 9% випадків. Пневмонії пастерельозного походження в цій групі тварин викликались ізолятами серотипів А(44,68%) та Д(55,32%). У свиней відгодівельних господарств гострий пастерельоз обумовлювали ізоляти всіх 3-х серотипів А, В та Д, але в різній мірі (43,39%; 53,3% та 3,3% відповідно). Таке явище є наслідком формування збірного поголів’я. До легеневої форми хвороби у відгодівельного поголів’я призводили серотипи А та Д, причому ізолят Д-типу – в більшій мірі (66%). Поросята-відлученці при генералізованому пастерельозі були уражені пастерелами серотипу В, виділені в 90% випадків та А – в 10% випадків. Легеневу форму інфекції спричиняли штами типів А (45,74%) та Д (54,26%). Дослідження антигенних характеристик основних типів Р.multоcida здійснювали за допомогою РДП та РНГА. Їх результати (таблиця 1) продемонстрували значну поширеність у різних регіонах України Р.multоcida серотипу Д, що становить майже половину виділених ізолятів (47,7%). Серед цієї групи мікроорганізмів найбільшою підгрупою були культури з антигенною формулою 10:Д (141 ізолят). На другому за поширеністю місці – група 3:Д (108 ізолятів) і найменш поширена – 2:Д (36 ізолятів). Штами пастерел з антигенною формулою 4:Д в Україні не виявлені. Важливим етіологічним фактором серед збудників пастерельозу свиней є мікроорганізми, що належить до серотипу В. У господарствах здебільшого виділені ізоляти, які відносяться за характеристикою капсульної та соматичної субстанцій до групи 6:В (213 ізолятів) – 29,9% від загальної кількості досліджуваних культур. Встановлено, що ця група єдина, яка виявлялась серед ізольованих штамів. Інша відома у світі група P.multocida з формулою 11:В під час досліджень не реєструвалась. Таблиця 1 Співвідношення штамів збудників пастерельозу свиней відповідно до їх антигенних характеристик Кількість штамів Специфічна капсульна субстанція (К) Соматич-на група (О) Серо-групи О:К Форма колоній n1 n % 213 29,9 В 6 6:В S S-Д 213 11 11:В - - 159 22,4 А 1 1:А - - 3 3:А М 103 5 5:А М-Д, М 49 7 7:А М 7 8 8:А - - 9 9:А - - 340 47,7 Д 1 1:Д S 55 2 2:Д S 36 3 3:Д S, S-Д 108 4 4:Д - - 10 10:Д S, S-Д 141 Представники найменш чисельної групи збудників пастерельозу свиней належали до серотипу А (159 ізолятів), що становило 22,4%. У більшості випадків (103 ізоляти) представники групи характеризувались антигенною формулою 3:А. Мінімальна частина припадала на групи 7:А (7). Збудники серотипу А з антигенними характеристиками 1:А, 8:А та 9:А в господарствах зафіксовані не були. Отримані дані є новими, оскільки це питання в Україні не вивчалось. Хоча більш активними субклітинними структурами при індукції імунної відповіді є соматичні антигени, проте така важлива для пастерел типова специфічність визначається капсульними антигенними субстанціями, які поступаються соматичним щодо протективної ефективності. Спираючись на ці дані, можна стверджувати, що ефективність майбутніх вакцинних препаратів буде залежати від вдалого поєднання антигенних субстанцій в ній, тобто від застосування для виготовлення виробничих антигенів цілих мікробних клітин. Залежність вірулентних властивостей штамів пастерел від їх антигенного складу та капсулоутворення. Провідною для пастерел характеристикою у прояві патогенетичної дії визнана особливість антигенної будови та капсулоутворення. З цих позицій були досліджені штами кожної виявленої в свиногосподарствах серогрупи пастерел з певною антигенною формулою: 10:Д, 3:Д, 6:В, 3:А, 2:Д, 5:А, 1:Д та 7:А. Всі штами за схильністю до капсулоутворення розподілили на групи з фрагментарною капсулою, капсулою у вигляді суцільного нечіткоокресленого тонкого шару та з добре розвиненою суцільною капсулою. Дані таблиці 2 свідчать про досить високу вірулентність, яка властива ізолятам серологічного типу В. Залежно від стану капсули цей показник коливається в межах 2 - 15 мікробних клітин для лабораторних тварин. Високовірулентними охарактеризовані ізоляти серотипу 3:А (0,5x102 – 0,5x103 мікр. клітин). Як додаток до цього всі вони мали чітко виражену капсулу. Значно меншу вірулентність, яка відрізнялась на 1– 4 порядки, мали штами з антигенною формулою 5:А та 7:А. Вони характеризувались фрагментарною або нечітковираженою капсулою. Подібним до серотипу 7:А було LD50 у штамів типу 1:Д (0,2x103 –0,4x104 мікр. клітин). Сама багаточисельна група ізолятів (141 одиниця) серотипу 10:Д поступалась за вірулентністю на два порядки штамам серотипу 1:Д. Максимальне значення їх LD50 становило 0,3x105 мікробних клітин. При цьому штами серотипу 1:Д мали в усіх випадках добре розвинену капсулу, що оточувала клітини збудника суцільним шаром. У штамів серотипу10:Д таку капсулу мали тільки 60,9% ізолятів (86 одиниць). Решта культур характеризувались незначною, нечітко вираженою капсулою. До ряду низьковірулентних пастерел відносились штами з антигенною формулою 3:Д та 2:Д, які становили 20,22% від загальної кількості досліджуваних ізолятів. На низьку вірулентність ніяк не впливав стан їх суцільної капсули. Ізоляти серотипу 3:Д відрізнялись від культур типу 2:Д на один порядок нижчим показником (LD50 знаходилась на рівні 0,5x109 мікробних клітин) та незначним капсулоутворенням. Здійснений аналіз особливостей антигенних характеристик та вірулентних властивостей ізолятів основних епізоотичних серотипів P.multocida дає можливість стверджувати про наявність існування залежності між капсулоутворенням та рівнем вірулентності польових культур. Дослідження властивостей власне антигенних компонентів капсульної (К) та соматичної (О) субстанцій клітин збудника пастерельозу свиней продемонстрували, що інактивований формаліном соматичний антиген у дозах 0,75; 2,5 та 3,0 мг викликав прояв імунної відповіді у білих мишей. У кролів продукцію антитіл викликали дози 22-30 мг речовини на голову. Контрольне зараження загибелі тварин не спричинило. Щеплення дозами 7,5 та 15,0 мг нативного О-антигену з наступним зараженням вірулентним штамом гомологічного типу забезпечувало збереженість 50% особин. Порівняно з К-антигеном О-субстанція пастерел являє собою токсичну речовину, DLM якої для білих мишей перевищує 0,4 мг на голову. Для кролів ця величина перевищує 10 мг при внутрішньовенному введенні. Таблиця 2 Вірулентні властивості та капсулоутворення у пастерел різних серотипів Кіль-кість шта-мів n Серо-група пасте-рел Наявність капсули та її стан Діапазон вірулентності культур для білих мишей (LД50), мікр. клітин с/ч н/ч ф n1 % n2 % n3 % 213 6:В 179 84 34 16 - - 2-15 103 3:А 103 100 - - - - 0,5x102 – 0,5x103 49 5:А - - 47 95,5 2 4,1 0,5x105 – 0,5x106 7 7:А - 7 100 - - 0,5x102 – 0,5x104 55 1:Д 55 100 - - - - 0,5x103 – 0,5x104 36 2:Д 36 100 - - - - 0,5x107 – 0,5x108 108 3:Д - - 108 100 - - 0,5x109 141 10:Д 86 60,9 55 39,1 - - 0,3x105 – 0,4x106 ?n= 712 459 251 2 M±m 57,37±0,04 31,37±0,01 0,25±0,001 P<0,001 P<0,001 P<0,01 Примітка: с/ч – капсула суцільна чітко виражена; н/ч – капсула нечітко виражена; ф – присутні лише фрагменти капсули. О-антиген виявляється більш антигенно активним препаратом, ніж К-антиген. Це очевидно, якщо перевірити вміст їх білкових фракцій, який відрізняється майже в 4 рази. Преципітувальні антитіла утворювались лише при щепленні кролів К-антигеном. ¬ ® ° T V A A th dh^„0 $ j ?   ^„0a$ AE iiiiiiiaiaaaiiiiiiiiiiiiii $ Ikde $ $ ???????????????ачної кількості досліджених ізолятів для подальшої роботи як типові референс-культури були відібрані штами P.multocida серотипів А, В та Д, яким були присвоєні номери 7, 9 та 3 відповідно. Штами відзначались стабільністю властивостей. Вони задепоновані в НЦШМ ДНКІБШМ. На штами P.multocida №3 та №7 отримані деклараційні патенти України №2003032465 та №2003032464 від 15.10.03 року. Порівняльна оцінка методів сенсибілізації еритроцитів капсульним антигеном пастерел. З метою удосконалення методики виготовлення ефективного еритроцитарного діагностикуму для типування штамів P.multocida перевірено кілька методів сенсибілізації еритроцитів К-антигенами пастерел. Для виготовлення зразків еритроцитарних діагностикумів використано антигенні субстанції мікроорганізмів, отримані за допомогою різної тривалості швидкісного центрифугування та різних режимів сенсибілізації еритроцитів (без участі хімічних речовин-кон'югантів (А) та за участю 0,9 – 1,2%-го розчину хлориду хрому (Б); 2,8 – 3,0%-го розчину глютарового альдегіду (В); 0,02%-го розчину риванолу (Г) та 0,28%-го розчину амідолу (Д)). Еритроцитарні діагностикуми готували, використовуючи формалінізовані еритроцити барана (ФЕБ), які сенсибілізували капсульним антигеном з вмістом білка 0,1мг/см3. Ефективність сенсибілізації оцінювали, перевіряючи величину оптимальної (100%-ї) гемосенсибілізувальної дози з середнім арифметичним титром антитіл імунної сироватки в РНГА за різних способів навантаження ФЕБ. Найвищих титрів вдавалось досягти при тривалому центрифугуванні культури протягом 40 хвилин. Застосування доз капсульного антигену, що містять 1,0 мг/см3, дає можливість отримати титр 1:2056 й підвищити чутливість методу до максимального значення. Підвищення сенсибілізувальної активності формалінізованих еритроцитів антигенними субстанціями пастерел можна досягти, використовуючи глютаровий альдегід (таблиця 3). При цьому рівень сенсибілізації збільшується без зменшення дози антигену. Застосування амідолу та риванолу забезпечують високий рівень сенсибілізації при суттєвому зменшенні оптимальної концентрації антигену. Виготовлення лабораторних зразків „Набору сироваток для ідентифікації штамів P.multоcida”. Перед початком роботи виробничі штами P.multоcida №3, №7 та №9 різних типів перевірили на відсутність дисоціації. Вивільнення ПА капсули пастерел здійснювали за допомогою центрифугування в рефрижераторній центрифузі при 4-5 тис. об/хв протягом 40 хвилин. Надосадову рідину (капсульний антиген) відбирали в стерильних умовах й використовували для випробувань. Дослідження хімічного складу зразків капсульних антигенів типів А, B та Д P.multocida показали, що вони містили від 0,60 до 0,63 мг/мл білка та 6,0 мг% амінного азоту. Після парентерального введення капсульного антигену з ад’ювантом інтенсивне накопичення антитіл спостерігали на 14 – 21-у добу після початку досліду та 30 – 33-ю добу, коли вводили нативний капсульний антиген внутрішньовенно. Інтенсивну реакцію спостерігали у групи кролів, які були щеплені капсульною субстанцією P.multocida серотипу В №9. На порядок меншою була здатність викликати синтез аглютинінів у штаму №7 серотипу А порівняно з №9 типу В і в 1,5 раза нижчою у штаму № 3 серовару Д порівняно з типом В. Це цілком узгоджується з різною інтенсивністю капсулоутворення даними культурами та іншими особливостями їх біологічних характеристик. Таблиця 3 Порівняльна оцінка методів сенсибілізації еритроцитів ППФ, що отримані шляхом швидкісного центрифугування бактерійної маси пастерел P<0,001 M±m 230,04±0,56 1014,0±0 160±0 1030±0 757,0±0 1150±0 1156±0 1590±0 Примітка: чисельник – середній арифметичний титр; знаменник – оптимальна сенсибілізувальна доза ПА, мкг/см3. Під кінець циклу гіперімунізації титри антитіл знаходились на рівні –2 lg 0,1018, що для аглютинінів є достатнім. Кров після взяття у кролів-донорів відстоювали протягом 16 годин, відбирали сироватку й ліофільно висушували. Сироватки об'єднували в “Набір сироваток для ідентифікування штамів P.multocida” (далі “Набір...”). Застосування “Набору...” ґрунтувалось на використанні для типування штамів P.multocida РДП та РНГА за участю К-антигенної субстанції та кожної з 3-х типових сироваток. Позитивним результатом у РДП вважали титр не менше 1:4, а в РНГА – не менше 1:128 з інтенсивністю реакції в 2 хрести. Якщо РДП виконувалась в звичайному режимі, то для РНГА в методику були внесені зміни, пов’язані із застосуванням речовин-кон'югантів. Перевірка сироваток “Набору...” продемонструвала, що в 96,9% випадків всі антисироватки виявили високу специфічну активність, тобто невідомий за природою антиген, який типувався, взаємодіяв тільки з однією сироваткою з трьох, використаних у досліді. Значення середнього арифметичного титру, отриманого з А-антисироваткою в РДП, становило 1:4,9±0,0126. Середнє значення об’єму діючої антисироватки знаходилось у межах 0,0076±0,00007см3. Значення середніх арифметичних титрів в РДП В- та Д-антисироватками були більшими відповідно в 2,22 та 1,63 рази порівняно з цим же показником А- антисироватки. Відповідно в такому ж співвідношенні знаходились й об’ємні величини діючих В- та Д-антисироваток. У РНГА середній арифметичний титр А-антисироватки не перевищував 1:52,54±0,0094 при діючому об’ємі сироватки 0,00646±0,0000028см3. Більшою значущістю відрізнявся робочий титр В-антисироватки – 1:210,9±0,18 при корисному об’ємі антисироватки 0,00189±0,00029 см3. Менш активною виявилась Д-антисироватка з середнім титром 1:35,27±0,00317 та кількістю діючої сироватки 0,0033±0,000037 см3. Це явище пояснюється швидкою дисоціацією відібраних для дослідів низьковірулентних ізолятів типу Д. Отримані результати свідчать про наявність прямої тісної залежності між об’ємною кількістю діючої антисироватки та визначеним за допомогою певної серологічної реакції титром антитіл (r =5,53±2,95 при Р<0,1). Принцип типування штамів P.multocida за участю двох серологічних реакцій достатньо показовий і дозволяє отримати при застосуванні “Набору...” достовірні результати. Негативний результат, тобто невідповідність культури певному серотипу, може бути констатовано лише за негативних результатів обох реакцій. Виявлено тісну корелятивну залежність результату агрегації антигену із специфічними антитілами різних функціональних характеристик. Робота із створення “Набору ...” в Україні виконана вперше, завдяки цьому отримана корисна інформація про персистенцію збудників пастерельозу різних серотипів у певного виду тварин на певній території. Застосування єдиного “Набору...” як стандартного за специфічністю та активністю препарату дає можливість отримати порівнювані результати, необхідні для епізоотологічного моніторингу та контролю відповідності запланованих протиепізоотичних заходів проти пастерельозу свиней особливостям етіопатогенетичних факторів (збудників). Виробничі випробування “Набору...” здіснювались у ДНКІБШМ під час типування штамів пастерел, які надходили до установи для депонування; у бактеріологічному відділі ЦДЛВМ; ЛВМ Дубенського району Рівненської області; ЛВМ Коропського району Чернігівської області; в лабораторії ветсанекспертизи ІВМ УААН під час досліджень польових ізолятів, виділених при спалахах пастерельозу тварин і птиці та надісланих з обласних ЛВМ. Результати типування ізолятів P.multocida, виділених від різних видів тварин за допомогою “Набору...”, представлені в таблиці 4. Недоліком всієї роботи було бракування значної кількості штамів внаслідок їх дисоціації. Серед штамів, отриманих від ВРХ, кількість таких ізолятів становила 5,9%; від свиней – 33,98%; дрібної рогатої худоби – 28,26%; птиці – 6,74% та кролів – 5,4%. Таблиця 4 Типування польових ізолятів Р.multocida різного походження за допомогою “Набору типоспецифічних сироваток для ідентифікації штамів пастерел” Р=95% Дже-рело ізоля-ту Кіль-кість шта-мів, n Серотип P.multocida Виключені з дослідів внаслідок дисоціації Ізоляти не типува- лись А В Д абс. кільк. % абс. кільк. % абс. кільк. % абс. кільк. % абс. кільк. % Велика рогата худоба 254 102 40,1 128 50,3 - - 15 5,9 9 3,5 Свині 712 109 15,9 127 17,8 213 29,9 242 33,9 21 2,94 Дрібна рогата худоба 46 11 23,9 17 36,9 - - 13 28,2 5 10,8 Птиця 89 82 92,1 - - - - 6 6,74 1 1,12 Кролі 37 - - 34 91,8 - - 2 5,4 1 2,7 ?n 1138 304 306 213 278 37 З 230 типованих ізолятів від ВРХ 102 одиниці (40,15%) були віднесені до P.multocida типу А і 128 ізолятів (50,39%) – до типу В. З цієї кількості досліджених від ВРХ штамів не типувалось тільки 9 (3,54%), що допустимо при типуванні польових ізолятів. Серед 712 штамів від свиней вибракувано з причин дисоціації 242 культури (33,9%) і не типувався 21 ізолят (2,94%). Інші штами були розподілені між типами А, В та Д таким чином: тип А – 109 ізолятів (15,3%); тип В – 127 ізолятів (17,83%) та тип Д – 213 ізолятів (15,9%). На відміну від ізолятів від ВРХ, де штами серотипу Д виявлені не були, серед ізолятів свиней цей серотип представлений досить чисельною групою штамів. Серед штамів, виділених від дрібної рогатої худоби, 28,26% було виключено з переліку досліджуваних внаслідок дисоціації і 10,87% штамів не типувалось. Це досить значний відсоток нетипованих штамів. Але проведені додаткові дослідження допомогли з’ясувати, що всі нетиповані культури відносились до групи P.haemolуtica, яка досить поширена у дрібної рогатої худоби. Зі штамів P.multocida, які типувались у дрібної худоби, значна кількість припала на групу серотипу В – 17 ізолятів (36,95%) та групу серотипу А – 11 культур (23,9%). Серед збудників пташиних пастерел, що узгоджується з літературними даними, були виявлені тільки P.multocida серологічного типу А. З 89 досліджених культур 82 ізоляти були протиповані (92,13%), 6 (6,74%) – виключені внаслідок дисоціації і один не типувався (2,7%). Всі кролячі ізоляти належали до серотипу В Р.multocida (34 ізоляти – 91,89%). Не типувався серед цієї групи збудників лише один ізолят (2,7%) та два ізоляти (5,4%) не досліджувались через дисоціацію. Проведені виробничі випробування “Набору...” продемонстрували високу чутливість та специфічність методу серологічної ідентифікації та індикації штамів пастерел. За рівня вірогідності 95% найбільша кількість нетипованих ізолятів становила 10,87%, що відповідає вимогам, закладеним в технологічну документацію на “Набір типоспецифічних сироваток для ідентифікування штамів пастерел”. Створення нових засобів профілактики пастерельозу свиней та інших супутніх бактерійних інфекцій З профілактичних засобів, які готує біопромисловість України, за останні 10 років попитом користуються кілька вакцин: преципітована формолвакцина проти геморагічної септицемії (пастерельозу) великої рогатої худоби, овець та свиней; концентрована формол-вакцина проти паратифу, пастерельозу та диплококової інфекціїї поросят (ППД) та емульгована вакцина проти пастерельозу свиней. Облік ефективності цих препаратів здійснювали, проаналізувавши наслідки щеплення ними свиней у 80 господарствах з різною епізоотичною ситуацією в Ружинському районі Житомирської області, Коропському та Козелецькому районах Чернігівської області й в Дубненському районі Рівненської області з 1993 по 1998 рік. Підсумовуючи результати спостережень після застосування трьох комерційних протипастерельозних вакцин у різних господарствах з певними характерними специфічними епізоотичними осередками, можна стверджувати наступне: - преципітована формолвакцина проти геморагічної септицемії (пастерельозу) ВРХ, овець та свиней забезпечувала задовільний імунологічний ефект. Обмежують її застосування певний ступінь реактогенності, короткий термін протективної ефективності (4-6 місяців) та кратність застосування. Щеплення нею у неблагополучних господарствах, де є багато тварин – носіїв вірулентних збудників пастерельозу, котрі при різкому ослабленні резистентності організму здатні викликати спалах пастерельозу, недоцільне. З досліджень випливає, що небажано застосовувати цю вакцину для щеплення відгодівельного поголів‘я та свиноматок, поросність яких добігає кінця. У першому випадку втрачаються прирости маси тіла, а в другому – інколи бувають викидні. - відносно застосування ППД можна стверджувати, що препарат результативний при щепленні ним тварин з профілактичною метою у господарствах загрозливої з пастерельозу зони і малоефективний у стаціонарно неблагополучних з пастерельозу господарствах, де постійно існують патогенні збудники інфекцій. - аналізуючи дані про ефективність емульгованої протипастерельозної вакцини, виявлено, що вона найбільш ефективна порівняно з преципітованою та концентрованою полівалентною протипастерельозними препаратами. Вона демонструє задовільні результати як у неблагополучних господарствах, так і в господарствах загрозливої зони. Випадки захворювань, що відмічені після її застосування, можна охарактеризувати як випадки щеплення тварин зі зниженою природною резистентністю, що негативно впливає на поствакцинальний імуногенез. Отже, з наведених висновків випливає, що найвразливішими групами при загрозі пастерельозу в свинарстві є свиноматки, новонароджений молодняк й поросята до та після відлучення, коли застосування ППД не завжди ефективне. Використання інших препаратів у цих віко-статевих групах для профілактики пастерельозу не передбачає щеплення молодняку, а у свиноматок (преципітована вакцина) викликає ускладнення, аборти й викидні. Все це зумовлює необхідність створення нового препарату, який би дав можливість вирішити існуючі проблеми специфічної профілактики пастерельозу свиней. За даними звітностей державних біологічних фабрик України, об`єм випуску протипастерельозних вакцин, які застосовують у свинарстві, в період з 1994 по 2002 рік мав кількісні характеристики, які відзначались останнім часом помітним ростом виробництва ППД. У 2002 році її виготовлено в 13,7 рази більше порівняно з 1994 роком, але в 1,2 рази менше, ніж у 2001 році. Середні показники за досліджуваний період з виготовлення ППД перевищують ці ж цифри по емульсинвакцині – в 3,29 рази та по преципітованій формолвакцині – в 6 разів. Отже, потреба в препаратах, що попереджують пастерельоз у свиноматок, новонароджених поросят та поросят-відлученців, залишається досить високою. Це свідчить про значний відсоток запланованих профілактичних заходів серед цієї віко-статевої групи. Визначення протиепізоотичної ефективності препаратів, які виготовляються в Україні для профілактики пастерельозу свиней, започатковане виявленням типової належності виробничих штамів, які задіяні в технологічному регламенті виготовлення комерційних вакцин. Їх відповідність В-типу свідчила про відсутність у складі вакцинних антигенів штамів типів А та Д. Щоб виявити ефективність комерційних вакцин відносно інфекцій, які викликаються P.multocіda типів А та Д, проведено досліди на лабораторних тваринах та свинях різних вікових груп. Проаналізувавши дані ефективності різних комерційних протипастерельозних препаратів відносно Р.multocida різних серотипів, можна стверджувати, що преципітована, емульгована та ППД вакцини навіть по відношенню до збудників гомологічного серотипу В демонструють різний протективний ефект. Найвищий він в емульсинвакцини (100%), менш виражений – у преципітатвакцини (90%) і найнижчий (70%) – у ППД. Відносно інших типів збудників пастерел вакцини захисної дії не виявляли. Лише в одному випадку при щепленні емульсинвакциною з наступним зараженням iзолятами типiв А P.multocida значення КІЕ (коефіцієнт імунологічної ефективності) становило 10%. Це не досить значуща цифра і нею можна знехтувати. Отже, щеплення більшістю комерційних протипастерельозних вакцин не створює належного захисту в свиней від збудників пастерельозу, які належать до серологічних типів А та Д. Дослідження ефективності комерційних вакцин для свиней проводили в господарствах, неблагополучних з пневмонійних пастерельозів. Через 2 тижні після щеплення свиней таких господарств кожною комерційною протипастерельозною вакциною, коли мав утворитись сталий імунний фон, у тварин відбирали зразки крові й перевіряли активність сироваток щодо штамів типів А та Д Р. multocida. Такі дослідження провели в КСП “Придеснянське” Чернігівського району Чернігівської області, КСП “ Зоря” Дубненського району Рівненської області та КСГАП “Новогригорівка” Генічеського району Херсонської області, що неблагополучні з легеневого пастерельозу. Згідно з планом проведення ветеринарно-санітарних заходів тварини КСП “Придеснянське” були щеплені формолвакциною проти геморагічної септицемії ВРХ, овець та свиней (2670 голів) ; КСП “Зоря” – емульгованою вакциною проти пастерельозу свиней (4895 голів) та поголів'я КСГАП “Новогригорівка” (поросні свиноматки та молодняк до відлучення – 954 голови) вакциною ППД. При дослідженні титрів специфічних антитіл у крові щеплених тварин користувались методом парних сироваток. Напередодні щеплення від свиней кожного господарства (30 голів) відбирали кров та готували контрольні сироватки. Після застосування біопрепаратів процедуру з відбором крові повторювали й виявляли різницю титрів. Результати проведених досліджень підтвердили, що комерційні протипастерельозні біопрепарати забезпечують утворення необхідних титрів антитіл тільки щодо штамів P.multocida серологічного типу В і зовсім недієздатні при стимуляції захисного фону відносно збудників пневмонійного пастерельозу – пастерел типів А та Д. Особливо небезпечною така ситуація стає для господарств-репродукторів. Крім того, що ППД – єдиний профілактичний засіб у цьому випадку має КІЕ 70% відносно типу В пастерел, ця вакцина виявляється зовсім неефективною щодо пастерельозної пневмонії. Це являє собою досить суттєву проблему, особливо зважаючи на значне поширення цієї форми хвороби. Її слід вирішувати негайно шляхом створення нового поліпрепарату, який зміг би компенсувати всі недоліки специфічної профілактики пастерельозу свиней. Для цього в лабораторних умовах відпрацьована методика культивування пастерел для їх максимального накопичення шляхом аерації культури та збагачення середовища 5%-м розчином глюкози. Оптимальною робочою концентрацією формаліну для інактивації культур пастерел є 0,26 – 0,3%. Нижчі концентрації не інактивують культуру повністю, а підвищені – зумовлюють підвищення реактогенності зразків препаратів на 30%. Серед ад’ювантів, які створюють достатній стимулювальний ефект, був відібраний гідрооксид алюмінію. Пов’язано це із застосуванням майбутньої вакцини серед поросят, яке передбачає кратність введення препарату на відміну від разового (при використанні масляного ад’юванту). Крім запобігання алергізації та імуносупресії, які можуть виникнути при разовому застосуванні вакцини з жорстким ад’ювантом, алюмінію гідрогель характеризується високою вибірковою здатністю сорбувати антиген, стабільно й тривало утримувати антиген у вигляді адсорбату, зберігати стандартність й не виявляти шкідливого впливу при введенні в організм. Аналіз епізоотичної ситуації, яка склалась в Україні в результаті поширення збудників пастерельозу, та арсенал наявних засобів профілактики вказують, що найвразливішою групою тварин у свинарстві щодо цих збудників є поросята-сисуни, поросята-відлученці та підсвинки перших місяців після відлучення. Поруч з пастерельозом, зокрема, легеневим, у багатьох господарствах досить поширені сальмонельоз та колібактеріоз, які завдають значних економічних збитків. У зв'язку з цим заплановане створення асоційованої вакцини “Пасако” замість існуючої ППД для профілактики пневмонійного та септичного пастерельозу, сальмонельозу, що викликаються найбільш поширеними в Україні типами збудників, та колібактеріозу, спричиненого найбільш поширеними у свинарстві шиготоксинпродукуючими типами кишкової палички. У виробничо-контрольні ввійшли штами мікроорганізмів: P.multocida А, В та Д; S.cholerae-suis; S.typhimurium; E.coli О9 : К99 ; О157 : К88; О157 : Н7. Експериментально визначено, що найбільш вдале технологічне поєднання антигенних компонентів має відповідати концентраціям: компоненти пастерел – 10±2 млрд мікр. тіл /5 см3, сальмонел – 4±0,5 млрд мікр. тіл /5 см3 та кишкової палички – 2±0,1 млрд мікр. тіл /5см3. Вакцину вважали придатною для застосування, коли за кожною валентністю її протективна ефективність була не меншою ніж 80%. Це узгоджується із загальними вимогами щодо активності запобіжних біологічних засобів. Випробування дослідних зразків вакцини “Пасако” на лабораторних тваринах та свинях допомогли визначити практичну та доцільну схему щеплення свиноматок: загальна доза вакцини 15см3 (5см3 – перше введення та 10см3 – друге з інтервалом 14діб). Для поросят схема щеплення передбачала 3-х разове застосування препарату в до- та післявідлучний період у наростаючому об’ємі – 2см3 поросятам 14 діб до відлучення; 3см3 – 7 – 8діб до відлучення та третє – 3см3 після відлучення поросят. Вакцина “Пасако” успішно випробувана в КСП ім. Леніна Шишакського району Полтавської області; КСГАП “Новогригорівка” Генічеського району Херсонської області та КСП “Колос” Компаніївського району Кіровоградської області. Аглютинувальна активність сироватки крові групи дослідних свиноматок після першого щеплення за пастерельозним компонентом становила 1:384±128, а після другого щеплення не була меншою за 1:584. Титр антитіл після другого щеплення за сальмонельозним компонентом складав 1:260±80; за ешерихіозним 1:380±20. У контрольній же групі титри антитіл за пастерельозним компонентом не перевищували 1:4,6; за сальмонельозним – 1:8,6; за ешерихіозним – 1:16,3. Визначення титрів аглютинінів, специфічних до пастерел, допомогло виявити, що в дослідній групі поросят максимальний титр антитіл на 45-ту добу становить 1:340, на 75-ту – 1:200. Специфічні протисальмонельозні антитіла досягали рівня 1: 380 (на 75-ту добу), а ешерихіозні –1:540. Такі рівні антитіл утримувались без змін до 20-30-ї доби після щеплення, а потім поступово знижувались. У контрольній групі поросят через тиждень після народження було відмічено два випадки загибелі від асоціації пастерельозу та сальмонельозу і 48 випадків захворювання на колібактеріоз. На 14-ту добу після народження внаслідок згасання колострального імунітету в дослідній групі поросят рівень титрів антитіл перевищував аналогічні показники поросят контролю тільки на 3– 4%. Активність сироватки щеплених та нещеплених свиноматок перевіряли в досліді протективного серозахисту білих мишей. Вдалося визначити, що захисні властивості сироваток крові щеплених маток не були нижчими за кожним вакцинним компонентом від 92%, що свідчить про достатній рівень захисту. Збереженість поросят у групі з відлучення становила 99,5% порівнянно з контрольною групою, де збереженість не перевищувала 75,4%. Середній добовий приріст поросят у дослідній групі становив 124,4±3,2г, а в контрольній – 97,4±5,7г. Визначення превентивної активності сироватки крові щеплених “Пасако” поросят по кожній валентності препарату допомогло визначити, що їх ЕД50 майже в 5 разів була меншою, ніж нещеплених, і це досить суттєво (Р<0,01). Вплив застосування “Пасако” на клітинно-гуморальний імунітет у свиней. Перевірці підлягали зразки крові поросят відразу після 2-го, 3-го та через 14 діб після третього щеплення, коли у тварин утворюється сталий імунітет. Суттєвих змін на кожному з 3-х етапів дослідження з боку червоної крові відмічено не було. Незначно змінився лейкоцитарний склад крові з регенеративним зсувом ядра вліво до юних з незначною базофілією. Це свідчить про доброякісний поствакцинальний процес. Подібні явища спостерігались і в зміні кількості юних форм нейтрофілів у периферіній крові. До кінця щеплення тварин за схемою “Настанови...” їх кількість збільшилась майже вдвічі за рахунок змін кількості сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів та лімфоцитів (Р<0,01). Облік результатів диференціації лімфоцитів у поросят на 7-му добу після 1-го щеплення виявив збільшення кількості Т- та В- лімфоцитів на 30% (Р<0,01), що свідчить про розвиток адаптаційно-конпенсаторних механізмів за умов введення чужерідного антигену. Кількість недиференційованих лейкоцитів після першого щеплення зменшилась майже вдвічі (з 59,74±0,7% до 31,1±0,9%). Вивчення динаміки концентрації білкових фракцій сироватки крові продемонструвало різницю між кількістю альбумінів контрольної проби (від нещеплених тварин) та проби, відібраної після 2-го щеплення, котра була досить значущою (у 1,5 раза), Р<0,01. В цей же час виявлено обернено-пропорційну залежність у даних з кількості ?-глобулінів у пробах при відносно стабільній кількості ?-глобулінів. Концентрація ?-глобулінів мала тенденцію до наростання, але займала проміжне місце між синтезом ?-глобулінів та інтенсивним накопиченням ?-глобулінів. У пробах сироваток, відібраних після 3-го щеплення, ця тенденція зберігалась, але динаміка її була не такою інтенсивною. Більш інтенсивне утворення ?-глобулінів відзначено після 14-ї доби після закінчення щеплення вакциною “Пасако” – 2,66±0,15%. Отже, вміст загального білка сироватки крові всіх піддослідних тварин підвищувався за рахунок збільшення ? - глобулінової фракції. ВИСНОВКИ У дисертації теоретично та експериментально обґрунтована етіологічна структура пастерельозу свиней в Україні. Встановлено, що пастерелоносійство, як небезпечний стан імунологічної рівноваги, залежить не лише від благополуччя господарств, але і від їх регіонального розташування. Досліджено антигенний склад Pasteurella multocida А та D типів. З врахуванням цього виділені національні референс-зразки типових штамів пастерел. За їх участю розроблена промислова технологія виготовлення стандартного діагностичного набору сироваток з національних референс-культур та вакцини, які представлені у вигляді затверджених відповідних НТД. Отримані дані увійшли в розділи 1 та 2 оновлених “Рекомендацій з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу”. Встановлено, що відсоток свиней-пастерелоносіїв у неблагополучних господарствах вищий (37,8%), ніж у благополучних (27,0%). В останніх виділено тільки 17,4% вірулентних для лабораторних тварин ізолятів, а в неблагополучних – 28,9%. При явищах гнійно-катаральної пневмонії LD50 виділених штамів знаходилась у межах 0,2х103 – 0,3х104 мікробних клітин, а при серозно-катаральній LD50 була втричі вищою. Тривалість пастерелоносійства у свиней-реконвалесцентів досягала 9-ти місяців. Пастерелоносійство серед поросят-сисунів складало 16,8%, а поросят-відлученців – 14,65%. Експериментальне відтворення пастерельозної інфекції у поросят шляхом їх інтраназального зараження збудниками серотипів А та Д Pasteurella multocida в дозі 1,0 см3 18-ти годинною бульйонною культурою продемонструвало розвиток хвороби з ознаками бронхопневмонії на 5-ту добу. У кількох трупів тварин групи, зараженої інтраназально культурою серотипу Д, під час розтину, поряд з типовими для легеневої форми пастерельозу патологоанатомічними змінами, виявлені різного ступеню розвитку дистрофічні зміни кістково-хрящового комплексу носа. Доведена небезпечна роль молока та відвійок, які містять пастерели серотипів А та Д як фактору передачі інфекції від великої рогатої худоби свиням. У середовищі молока при температурі (37±0,5)?С концентрація похідної культури обох типів пастерел зростає в 4,3 – 5,8 разів протягом перших 6-ти годин культивування. Такі зміни значні в порівнянні з вихідними даними. Ступінь варіювання ЛД50 цих мікроорганізмів протягом 40 діб (термін спостереження) при n=10 знаходиться в межах 0,8 – 3,4% (Р?95%). Розрахунок достовірності різниці між середніми значеннями ЛД50 культур, які зберігались в молоці та відвійках при температурі 37?С протягом 60 діб, показав, що вона незначна (td=3,0 при Р<0,05). Різниця середніх показників концентрації та ЛД50 Pasteurella multocida А і D типів, які зберігались у відвійках при температурі 37?С та 20?С, достатня. Значення критерію td для неї становило 1,8 (Р< 0,05). Визначене співіснування пастерел при спалахах інфекцій у паразитоценозах, де P.multocida становить 55,48%; Haemophilus – 1,59%; E.coli – 32,1%; S.cholerae-suis – 7,85%; Streptococcus – 2,31%; Bordetella – 0,64%. При цьому пастерели були вірулентними для білих мишей у 73,3% випадків; сальмонели – у 97,4%; бордетели – 83,3%; ешерихії – 74,0% та кокова мікрофлора – в 69,6% випадків. Вперше встановлена циркуляція таких антигенних груп пастерел:10:D; 3:D; 6:B; 3:A; 2:D; 5:A; 1:D та 7:А. Високовірулентними є ізоляти серотипу 3:А (0,5х102-0,5х103 мікробних клітин), які мали чітко виражену капсулу. Меншою на 1– 4 порядки вірулентністю відзначались типи 5:А, 7:А і 1:D з фрагментарною або нечітко окресленою капсулою (0,2х103 – 0,4х104 мікробних клітин). Найчисельніша група пастерел з антигенною формулою 10:Д мала LD50 = 0,3х105 мікробних клітин, з яких тільки 60,9% були капсульними. Як слабовірулентні класифікувались ізоляти типів 3:D та 2:А, які складали 20,22% від загальної кількості досліджуваних ізолятів ( LD50 = 0,5х109 мікробних клітин). Доведено, що капсульний (К-, поверхневий антиген) Pasteurella multocida містить 0,63±0,03 мг/см3 білка та 0,03±0,01 мг/см3 моноцукрів. Застосування капсульної субстанції в дозі 2-100 мкг (в перерахунку на суху речовину) створює у білих мишей з різною протективною ефективністю індукцію імунної відповіді, а у кролів викликає синтез аглютинінів (1:138-1:256) та преципітинів (1:64-1:128). Капсульний антиген, відповідальний за типову специфічність штаму, поводить себе як гаптен, зумовлює уповільнений антитілогенез у порівнянні з соматичним антигеном. Виявлено, що соматичний (О-) антиген містить 2,1±0,1 мг/см3 білка та 0,62±0,04 мг/см3 моноцукрів. У кролів синтез аглютинінів в титрі 1:512 забезпечує застосування 22-30 мг речовини, інактивованої 0,02%-ми формаліну. О-антиген являє собою токсичну субстанцію. Її ДЛМ для білих мишей становить 0,4 мг, а у кролів зміни клінічного стану організму відмічені після внутрішньовенного застосування 10 мг речовини. Досягнуто підвищення активності еритроцитарного пастерельозного діагностикуму внаслідок застосування при сенсибілізації еритроцитів капсульного антигену, отриманого при тривалому (до 40 хвилин) терміну швидкісного центрифугування бактерійної маси пастерел, та 0,28%-го розчину амідолу, як кон’югуючої речовини. Встановлено, що після гіперімунізації кролів капсульним антигеном вітчизняних референс-культур P.multocida типів А №7, Д №3 та В№9 контрольні титри антитіл для виготовлення сироваток повинні знаходитись на рівні – 2 lg 0,1018. Для попередження неспецифічних реакцій під час типування ізолятів P.multocida в РДП та РНГА можна застосовувати розчини натрію хлориду в наростаючих концентраціях: 2,92%; 5,84% та 11,68%. Розроблено технологію виготовлення “Набору типоспецифічних сироваток для ідентифікування штамів пастерел”, в якій передбачено використання вітчизняних референс-культур P.multocida типу А №7, типу Д №3 (патент №2003032465 та №2003032464) та типу В. Це дає можливість підвищити ймовірність діагностичних результатів до 96,9% (ТУУ 24.4.19024865.-676-2002). Встановлена тісна пряма корелятивна залежність між об’ємною кількістю діючої антисироватки та визначеного за допомогою РДП або РНГА титру антитіл (r=5,53±2,95 при Р<0,1). Експериментально доведено низьку ефективність існуючих протипастерельозних вакцин відносно штамів типів А та Д P.multocida. КІЕ протипастерельозної емульсин-вакцини не перевищував 10% щодо цих типів, на відміну від ППД та преципітат-вакцини проти пастерельозу ВРХ, овець та свиней, в яких аналогічний КІЕ=0. Сконструйовано вакцину “Пасако” проти досить поширених у господарствах хвороб поросят, зумовлених P.multocida типів А, В та Д, Salmonella cholerae- suis, Salmonella typhimurium, E.coli О9 та E.coli О157 (позитивне рішення на Деклараційний патент України №2003077181 від 30.07.2003). Робоче співвідношення пастерельозного, сальмонельозного та ешерихіозного компонентів складало відповідно 5:2:1 (ТУУ 24.4.1902486. 677-2002). КІЕ препарату під час виробничих випробувань у свиногосподарствах, неблагополучних з цих інфекцій, досягав 96,25%, у порівнянні з комерційними зразками полівалентної вакцини проти пастерельозу, паратифу та диплококової септицемії 27,5% (Р<0,5). Застосування вакцини проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако” для свиноматок двічі в дозах 5 та 10 см3, а для поросят тричі в дозах 2, 3 та 3см3 створює достатній протективний захист і може бути використано в системі заходів профілактики цєї хвороби. Вакцина викликає синтез колостральних антитіл на штами ешерихій – 1024±37,1 log2, пастерел – 188±10,2 log2 та сальмонел – 284±42,7 log2. LD50 сироваток щеплених поросят були меншими в 5,7 рази (пастерельозний компонент); 4,1 рази (сальмонельозний компонент) та 4,9 рази (ешерихіозний компонент) в порівнянні з контролем, що являє собою досить значну різницю. Гематологічні показники свиней, щеплених вакциною “Пасако”, характеризуються серед лімфоцитів регенеративним зсувом ядра вліво до юних з незначною лейкопенією та лімфоцитопенією, інтенсивною диференціацією з кількісним збільшенням Т- та В-лімфоцитів відповідно на 30,2% та 70%; позитивними змінами в бік збільшення рівня ?-глобулінів у 1,6 рази при незначному збільшенні ?-глобулінів (у 1,01 рази) та стабільності вмісту ?-глобулінів, що свідчить про доброякісний поствакцинальний процес. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ Рекомендуються використовувати у ветеринарній медицині розроблені та запроваджені: Вакцина проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако” ТУУ 24.4-19024865.677-2002. Настанова по застосуванню вакцини проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако” – протокол №15-14/512, 09.12.2002. Інструкція по виготовленню і контролю вакцини проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако”, узгоджена ДНКІБШМ 25.11.2002р. Набір типоспецифічних сироваток для серологічного ідентифікування штамів Пастерела мультоцида ТУУ 24.4-19024865.676-2002. Настанова по застосуванню “Набору типоспецифічних сироваток для серологічного ідентифікування штамів Пастерела мультоцида” – протокол №15-14/513, 09.12.2002р. Інструкція по виготовленню і контролю “Набору типоспецифічних сироваток для серологічного ідентифікування штамів Пастерела мультоцида”, узгоджена ДНКІБШМ 25.11.2002р. “Рекомендації з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу” (розділи 1 та 2) (13.03.2000р., протокол №4). Вітчизняні зразки референс-культур Pasteurella multocida типів А №7 та Д №3 (Деклараційні патенти України №2003032465 та №2003032464) та E.coli O157 (позитивне рішення на Деклараційний патент України №2003077181 від 30.07.2003). Метод отримання високочутливих еритроцитарних пастерельозних діагностикумів на основі застосування кон'югуючих речовин (амідолу). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Рекомендації з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу/ Волинець Л.К., Тарасюк Т.І., Яненко В.М., Прокоп'юк О.Г., Авраменко Н.О., Міланко Г.О., Мазур Т.В., Томко Ю.М. – Суми: Вид. СДАУ.– 2000. – 10 с. Дисертантом були написані розділи 1,2. 2. Мазур Т.В. Превентивна ефективність протипастерельозних комерційних вакцин відносно збудників серотипів А та Д P.multocida // Ветеринарна медицина України. – 2004. – №4. – С.22-23. 3. Мазур Т.В. Використання “Набору типоспецифічних сироваток для ідентифікування штамів P.multocida” в умовах виробництва // Науковий вісник НАУ. – Київ, 2004. – Вип.72. – С.209–212. 4. Мазур Т.В. Діагностичні сироватки для типування штамів P.multocida, отриманих на кролях // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Вип. 26. – Б.Церква, 2004. – С. 149 - 153. 5. Москалюк В.І., Мазур Т.В., Волинець Л.К., Яненко У.М. Виробниче застосування “Набору типоспецифічних сироваток для серологічного ідентифікування штамів Р.multocida” // Ветеринарна біотехнологія. – Бюл. № 4. – Київ, 2004.– С.135 - 138. Дисертант здійснила селекцію штамів, їх типування в умовах лабораторії. 6. Мазур Т.В. Ефективність протипастерельозних комерційних вакцин в різних по благополуччю з цієї хвороби осередках // Вісник аграрної науки. – Вип. 5. – Київ,2004. – С.40 - 41. 7. Мазур Т.В. Бактерійні паразитоценози при легеневому пастерельозі свиней в господарствах України // Міжвідомчий тематичний науковий збірник “Ветеринарна медицина”. – Вип. 84. – Харків, 2004. – С. 442 - 445. 8. Мазур Т.В. Випадки пастерельозної пневмонії свиней в господарствах Поліської зони України //Ветеринарна медицина України. – 1998. – №10. – С.28 - 31. 9. Мазур Т.В. Характеристика антигенних компонентів збудників пастерельозу свиней // Ветеринарна медицина України. – 2000. – №3. – С.21. 10. Мазур Т.В. Асоційоване щеплення свиней проти кількох інфекцій // Ветеринарна біотехнологія. Збірн. наук. праць. – Київ, 2003 .– Бюл. №3. – С.92 - 97. 11. Мазур Т.В. Константні методи математичної обробки кількісних показників// Ветеринарна медицина України. – 1997. – №9. – С.35 - 37. 12. Мазур Т.В. Вплив різних умов культивування на ріст вірулентних пастерел// Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – Вип.42. – С.175 - 177. 13. Мазур Т.В. Молоко та продукти його переробки – ймовірні фактори розповсюдження збудників пастерельозу свиней // Ветеринарна медицина України. – 1999. – №7. – С.19–20. 14. Мазур Т.В. Експериментальне відтворення пастерельозу у поросят // Вісник Сумського державного аграрного університету. – Суми, 1999. – Вип.4. – С.130 – 131. 15. Мазур Т.В. Вплив компонентів захисного середовища на життєздатність ліофільно висушених пастерел // Міжвідомчий тематичний науковий збірник “Ветеринарна медицина”. – Харків, 1998. – Вип. 74. – С.323 – 326. 16. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Москалюк В.І. Поширення, економічні збитки та питання профілактики пастерельозів свиней // Ветеринарна медицина України. – 1997. -№8. – С.16 – 17. Дисертантом зроблений аналіз епізоотичних даних звітності Державного департаменту ветеринарної медицини з кількості неблагополучних пунктів, захворюваності та смертності від пастерельозу свиней. 17. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Тарасюк Т.І., Яненко У.М. Характеристика властивостей епізоотичних штамів пастерел, виділених від свиней // Аграрний вісник Причорномор'я. – Одеса, 1999. – Вип. 2(7). – С.45 – 47. Дисертантом проведені дослідження культурально-морфологічних та вірулентних властивостей P.multocida, виділених при хронічному та гострому пастерельозі свиней. 18. Прокоп'юк О.Г., Яненко У.М., Мазур Т.В. Пастерельозна пневмонія свиней // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Б.Церква, 2000.– Вип.11. – С.97 – 100. Дисертантом проведена ізоляція пастерел під час спалахів пастерельозу в свинарських господарствах з різною технологією утримання свиней областей Поліського регіону України. 19. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Тарасюк Т.І. та ін. Ефективність щеплення свиней вакциною “Пасако” // Науковий вісник НАУ. – Київ, 2001. – Вип.36. – С.111 – 114. Дисертантом проведені дослідження титрів протипастерельозних антитіл сироваток крові свиноматок та поросят, щеплених у господарствах вакциною “Пасако”. 20. Мазур Т.В., Волинець Л.К. Штам Pasteurella multocida серотипу А. Пат. 2003032465 UA МПК 7 А61 К 39/102, С12 №1/20.–№60867А; Заявл. 21.03.03; Опубл. 15.10.03; Бюл.№10. – 3с. 21. Мазур Т.В., Волинець Л.К. Штам Pasteurella multocida серотипу Д. Пат. 2003032464 UA МПК 7 А61 К 39/102, С12 №1/20.–№60866А; Заявл. 21.03.03; Опубл. 15.10.03; Бюл.№10. – 3с. 22. Мазур Т.В., Волинець Л.К., Олійник Л.В., Зоценко Л.В., Тарасюк Т.І., Поперечна С.Г. Штам Escherichia coli O157, продукуючий шиготоксин другого типу (Stx2). Позитивне рішення про видачу деклараційного патенту на винахід (заявка №2003077181, заявлена 30.07.03). Дисертантом проведені дослідження імунологічних властивостей штаму. 23. Мазур Т.В., Душук Р.В. Дрібні домашні тварини – ймовірне джерело захворювання людини на пастерельози // Збірн. наук. праць.: Ветеринарна біотехнологія. – Київ, 2002. – Бюл.№1. – С.57 – 59. 24. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Тарасюк Т.І. Вітчизняна високоефективна вакцина “Пасако” //Аграрна наука – виробництву. - Київ, 2003. – Бюл.№3. – С.26. 25. Мазур Т.В. Типирование культур P.multocida методом капсульной деполимеризации мукополисахаридов // Материалы научн. конф.: Совершенствование методов контроля, стандартизации и сертификации ветеринарных препаратов. – М., 2001. – С.55–56. 26. Мазур Т.В. Изучение влияния аутоагглютинации на диагностические показатели РНГА при пастереллезе свиней // Материалы междунар. научн.-практ. конф.: Актуальные проблемы патологии сельскохозяйственных животных.– Минск, 2000. – С.300 – 301. 27. Мазур Т.В. Вивчення динаміки гуморальної відповіді на щеплення розчинним пастерельозним антигеном // Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф.: Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технології продуктів тваринництва. – Львів,1997. – С.203 – 204. 28. Мазур Т.В. Вплив типу ад'юванту на ефективність протипастерельозних вакцин // Матеріали наук.-метод. семін.: Лабораторна ветеринарна медицина: фізико-хімічні методи досліджень – Рівне,1998. – С.168 – 170. 29. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Москалюк В.І. Деякі епізоотологічні показники пастерельозу свиней та їх значення в проведенні оздоровчих заходів // Матеріали наук.- практ. конф.: Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми. – Харків, 1997. – С.125. Дисертант провела розрахунки показників захворюваності при пастерельозі свиней та виявила її залежність від профілактично-оздоровчих заходів. 30. Волинець Л.К., Тарасюк Т.І., Мазур Т.В., Москалюк В.І. Эпизоотические показатели пастереллезов свиней в Украине // Simpozionului international al sefilor catedrelor de epizootologie si bolilor infectioase ale animalelor cu privire la problema.: Perspectivele ameliorariiprocesului didactic al cursului de epizootologie, conceptia actuala despre etiologia si profilaxia bolilor infectioase ale animalelor. - Chisinau, 1998. – Р.18 – 20. Дисертант розрахувала основні епізоотичні показники при пастерельозі свиней з 1982 по 1997 рік. 31. Волынец Л.К., Мазур Т.В., Прокопюк О.Г., Яненко У.М. Сравнительная оценка эффективности вакцин против пастереллеза свиней // Материалы междунар. научн.-практ. конф.: Проблемы патологии, санитарии и бесплодия в животноводстве. – Минск, 1998. – С.82 – 83. Дисертант провела дослідження ефективності вакцини ППД відносно штамів P.multocida серотипів А та Д. 32. Волинець Л.К., Мазур Т.В., Москалюк В.І. та ін. Пастерелоносійство у свиней // Матеріали конф.: Наукова спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від дня народження Луї Пастера). Рівне, 1998. – С.25 – 26. Дисертантом виконані дослідження проб носового слизу, проб легеневої тканини, відібраних від тварин та туш великих спеціалізованих та приватних господарств. 33. Мазур Т.В Чутливість до антибіотиків штамів пастерел як потенційних збудників, виділених від свиней // Матеріали Першої Всеукр. наук.-метод. конф. ветер. фармакол. і токсикол.: Актуальні проблеми ветеринарної фармакології та токсикології. – Київ,1998 . – С.28–29. 34. Мазур Т.В. Эффективность противопастереллезной сыворотки при разных формах пастереллеза //Материалы междунар. научн. конф.: Общая эпизоотология: иммунологические, экологические и методологические проблемы. – Харьков,1995. – С.464 – 465. Мазур Т.В. Пастерельоз свиней. Розробка нових засобів діагностики і специфічної профілактики. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія. – Національний аграрний університет, Київ, 2004. Дисертація присвячена вивченню питань поширення пастерельозу свиней в Україні, його етіологічної структури і створення засобів діагностики і специфічної профілактики хвороби з врахуванням типової різноманітності P.multocida. Досліджене явище пастерелоносійства серед свиней, яке впливає на благополуччя господарств і залежить від їх регіонального розташування. Визначено, що основними етіологічними факторами пастерельозу у свиней є штами P.multocida серологічного типу Д(42,9%) та А(31,02%), котрі зумовлюють здебільшого розвиток пневмоній. Найбільш поширеними за антигенною формулою є такі підтипи збудників: 10:Д; 3:Д; 6:В; 3:А; 2:Д; 5:А; 1:Д та 7:А. З них високою вірулентністю характеризуються штами підтипів 3:А та 6:В, а низьковірулентними – 3:Д та 2:А. Для виготовлення типоспецифічних діагностичних сироваток відібрані референтні культури штамів серотипу А та Д P.multocida. Застосування набору цих сироваток передбачає використання еритроцитарного діагностикуму, ефективність якого зросла внаслідок застосування кон'югуючих речовин (амідолу). З врахуванням епізоотичних даних сконструйована “Вакцина проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако”. Застосування її передбачено для порісних свиноматок та поросят-сисунів. У неблагополучних господарствах її ефективність становила 96,25% порівняно з комерційними препаратами. Ключові слова: пастерельоз, етіологічна структура, антигени збудника, типоспецифічні сироватки, аглютиніни, преципітини, асоційоване щеплення, вакцина “Пасако”. Мазур Т.В. Пастереллез свиней. Разработка новых средств диагностики и специфической профилактики. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.03 – ветеринарная микробиология и вирусология. – Национальный аграрный университет, Киев, 2004. Диссертация посвящена изучению вопросов распространения пастереллеза свиней в Украине, его этиологической структуры и создания более совершенных средств диагностики и специфической профилактики с учетом типового разнообразия его возбудителя. Исследовано явление пастереллоносительства среди свиней, которое гораздо чаще отмечается в неблагополучных хозяйствах (37,8%), чем в благополучных (27,0%). Соответственно и процент вирулентных пастерелл был выше в неблагополучных хозяйствах (28,9%) по сравнению с благополучными (17,4%). Длительность пастереллоносительства у свиней-реконвалесцентов достигала 9 месяцев. Определен видовой состав бактериальной микрофлоры паразитоценозов при пастереллезе свиней. Чаще всего его сочленами выступали гемофилы, кишечная палочка, сальмонеллы, стрептококки и бордетеллы. Вирулентность была высокой для белых мышей у пастерелл таких ассоциаций в 73,3%; сальмонелл –97,4%; бордетел – 83,3%, кишечной палочки – 74,0% и кокков – в 69,6% случаев. С помощью зарубежных референс-сывороток впервые в Украине установлена циркуляция следующих подтипов P.multocida в свиноводческих хозяйствах: 10:Д; 3:Д; 6:В; 3:А; 2:Д; 5:А; 1:Д и 7:А. Причем наиболее вирулентными оказались изоляты типов 6:В и 3:А, LD50 которых исчислялась от единиц до сотен клеток. Самой многочисленной оказалась группа пастерелл с антигенной формулой 10:Д. Ее изоляты характеризовались вирулентностью среднего уровня. Низковирулентными были штаммы подтипов 3:Д и 2:А с LD50 =0,5х109 микробных клеток. Изучен биохимический состав капсульной и соматической субстанций P.multocida. Капсульная субстанция содержала вдвое меньше белка 0,63±0,03 мг/см3 и моносахаров (0,03±0,01 мг/см3) по сравнению с этими же ингредиентами соматической части клетки. Капсульный антиген отвечал за типоспецифические свойства культуры и вел себя подобно гаптену. Одним из этапов создания и испытания “Набора для идентификации штаммов P.multocida” было использование в технологии отечественных типовых референс-культур P.multocida типов А и Д. Для повышения эффективности эритроцитарного диагностикума, который представлял собой один из основных компонентов воспроизведения метода, во время сенсибилизации формалинизированных эритроцитов барана капсульным антигеном пользовались конъюгирующими веществами (0,28%-м раствором амидола). Отработана простая и эффективная схема гипериммунизации кроликов капсульными антигенами пастерелл в сочетании с масляным адьювантом и при внутривенном введении нативного антигена – без адьюванта. Определены оптимальные условия постановки РДП и РНГА – как основых методов типирования. Теоретически и экспериментально доказана несостоятельность существующих коммерческих противопастереллезных вакцин как профилактического средства в отношении возбудителей типов А и Д P.multocida. КИЭ противопастереллезной эмульсинвакцины не превышал 10% относительно этих штаммов в отличие от ППД и преципитатвакцины против пастереллеза КРС, овец и свиней, у которых аналогичный КИЭ=0. Анализ этих и полученных ранее данных о существовании бактериальных паразитоценозов указал на необходимость конструирования комплексной вакцины, которая вырабатывалась с участием штаммов P.multocida типов А, В и Д S.cholerae-suis, S.typhimurium, E.coli O 157 H 7; E.coli O9 K99 и E.coli O157 K88. Оптимальное соотношение пастереллезного, сальмонеллезного и эшерихиозного компонентов соответствовало 5:2:1. Основные положения технологии производства, контроля препарата и принципов его использования заложены в утвержденной в установленном порядке НТД на “Вакцину против пастереллеза, сальмонеллеза и колибактериоза свиней “Пасако”. Применение препарата в свиноводческих хазяйствах продемонстрировало, что эта вакцина вызывает синтез антител против E.coli в титре 1024±37,1 log2; против P.multocida - 188±10,2 log2 и против Salmonella -284±42,7 log2, что характеризуется достаточной протективной активностью. Гематологические показатели у свиней, привитих вакциной “Пасако”, характеризуются среди лимфоцитов регенеративным сдвигом ядра влево к юным и незначительным лейкоцитозом, базофилией, интенсивной дифференциацией и количественным увеличением на 30,2% Т- и 70% – В-лимфоцитов; положительным сдвигом в сторону увеличения ?-глобулинов в 1,6 раза при незначительном увеличении ?-глобулинов (в 1,01 раза), что свидетельствует о доброкачественном поствакцинальном процессе. Ключевые слова: пастереллез, этиологическая структура, антигены возбудителя, типоспецифические сыворотки, агглютинины, преципитины, ассоциированная вакцинация, вакцина “Пасако”. Mazur T.V. Pasteurellosis of swine. Creation of new remedys diagnostics and specific prevention. – Manuscript. Thesis on the obtaining of Doctor of Veterinary Science scientific degree on speciality 16.00.03 – Veterinary microbiology and virology. – National Agricultural University, Kyiv, 2004. Thesis is devoted to the problems of spread of swine pasteurellosis in Ukraine, its etiologycal structure and creation of diagnostic agents and specific prevention of disease, considering the type diversity of P.multocida. It has been investigated the phenomenon of Pasteurella-carrier among swine, which influences the farms' well-being and depends on their regional location. It has been determined that the main etiological factors of pasteurellosis in swine are serologic type D(42,9%) and A(31,02%), of P.multocida strains, wich cause the pneumonia development. The most spread subtypes depending on the antigen formula are the following: 10:Д; 3:Д; 6:В; 3:А; 2:Д; 5:А; 1:Д та 7:А. The high virulence is typical to 3:A and 6:B subtype, but the low virulence to 3:D and 2:A subtypes of strains. The reference cultures of P.multocida strains of A and D serotypes are chosen for the manufacturing the diagnostic type specific serums. The application of these serums' kit aims the use of erythrocyte diagnosticum, the diagnostic efficiency of which increased due to conjugating substances (amidol) usage. Taking into consideration the epizootic data the combined pasteurellosis, salmonellosis and colibacteriosis vaccine “Pasaco” was constructed. It can be used for not well-being farms was 96,25% in comparison with commercial preparations. Key words: Pasteurellosis, etiologyc structure, antigens of germ, typospeciphic serum, agglutinins, precipitins, associative vaccination, vaccina “Pasako”. PAGE 25

Похожие записи