АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ІМ. ПРОФ. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

КІЦЕРА ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 616.282.7:616.315-002.254-053.2

Патологія вуха та стан слухового аналізатора у дітей із природженим
незрощенням піднебіння

14.01.19 — оториноларингологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН
України Заболотний Дмитро Ілліч, директор Інституту отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України.

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор
медичних наук, професор Шидловська Тамара Василівна, Інститут
отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, завідувач
лабораторії професійних порушень слуху.

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Тишко Федір Олексійович, Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, професор кафедри оториноларингології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, кафедра оториноларингології, м. Київ.

Захист відбудеться 20.01.2006 р. о _12_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул.
Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57,
вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 18.12.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Шидловська Т.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природжене незрощення піднебіння є одною з
найпоширеніших природжених вад розвитку людини. Як в Україні, так і у
світі спостерігається тенденція до збільшення частоти народження дітей з
цією вадою розвитку (Л.В. Харьков и соавт., 2004; В.П. Пішак і співавт.,
2001). Етіологічно цю ваду переважно відносять до аутосомно-домінантної
мультифакторної спадкової патології (Е.Панкова и соавт, 2002;
В.О.Галаган и соавт., 2003; D.S.Precious et al., 2001; F.K.Wong, U.Hagg,
2004).

З огляду на широку розповсюдженість цієї вади і її значний вплив на
розвиток і функціонування різних органів та систем вона здавна
привертала до себе увагу лікарів різного профілю: стоматологів,
хірургів, педіатрів, генетиків, оториноларингологів. Народження дитини з
незрощенням піднебіння супроводжується низкою медико-соціальних проблем,
які вимагають постійного вдосконалення методів реабілітації хворих з
цими вадами (А.А. Лайко, Д.І. Заболотний та співавт., 2004.; Г.Н.
Соломатина, 2004; K.A. Kapp–Simon, 2004; P.D. Witt, 2004).

Велика кількість наукових публікацій (особливо ? в зарубіжній медичній
літературі) щодо генезу, клінічних проявів, методів хірургічного
лікування та можливих ускладнень незрощення піднебіння, зокрема — з боку
верхніх дихальних шляхів та вуха, висвітлює проте лише деякі аспекти
цієї проблеми. Так, в наукових джерелах широко представлено теорії
патогенезу розвитку патологічних змін ЛОР-органів, зокрема, вуха:
аномальне анатомічне співвідношення та функціональні зміни м’язів
слухової труби і м’якого піднебіння (W.H. Arnold et al., 2005, R. Leuwer
et al., 2002, D.F. Toit, 2003), генетичні особливості будови черепа та
слухової труби, сповільнення розсмоктування ембріональної міксоїдної
тканини середнього вуха, відсутність захисної дії грудного молока через
недостатнє грудне вигодовування немовлят (Y.K. Kemaloglu et al., 1999,
G. Aniansson, et al., 2002, P. Sheahan, 2003). Також у цих та інших
медичних публікаціях описано результати аудіологічних досліджень
(частота, характер та ступінь зниження слуху та залежність від клінічних
типів незрощення, результати об’єктивних методів діагностики слуху,
імпедансометричні та тубометричні показники тощо).

Однак, в наукових публікаціях не сформульовано єдиної думки щодо
принципів та послідовності лікування патологічних змін вуха при
незрощенні піднебіння, з врахуванням віку дітей, стану середнього вуха
та профілактики можливих ускладнень. Не зроблено висновків щодо
необхідності надання багатопрофільної допомоги дітям з незрощенням
піднебіння різного віку та чітко не сформульовано структуру і завдання
оториноларингологічної допомоги описаних в деяких публікаціях центрів
реабілітації таких дітей.

В Україні опубліковано мало ґрунтовних наукових праць та публікацій,
присвячених стану ЛОР-органів у дітей з незрощенням піднебіння. В наші
дні питання щодо стану ЛОР-органів при природжених незрощеннях
піднебіння вивчаються виключно зарубіжними вченими та науковими
закладами деяких країн світу переважно — Іспанії, Китаю, Нідерландів,
Німеччини, Польщі, Росії, США, Хорватії, Японії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційна
праця є часткою планової наукової праці кафедри оториноларингології
Львівського національного медичного університету “Сучасна діагностика та
раціональне лікування поєднаної патології вуха та верхніх дихальних
шляхів”, № держреєстрації 0100U002270. Автор є виконавцем фрагменту
наукових досліджень вказаної теми.

Мета дослідження – підвищення ефективності діагностичних та лікувальних
заходів, спрямованих на відновлення функції органа слуху у дітей з
природженим незрощенням піднебіння.

Завдання дослідження.

Оцінити епідеміологічну ситуацію щодо захворюваності дітей природженим
незрощенням піднебіння у Львівській області та проаналізувати дані про
дітей з цією вадою розвитку, оперованих у Львівській клініці хірургічної
стоматології за останнє десятиріччя з особливою увагою до стану
ЛОР-органів.

Дослідити генетичну схильність і типи успадкування природженого
незрощення піднебіння та поєднаних з ним природжених вад розвитку
верхніх дихальних шляхів і вуха.

Вивчити стан ЛОР-органів у дітей з незрощеннями піднебіння, приділяючи
особливу увагу станові середнього вуха: провести аудіометричне та
імпедансометричне дослідження органа слуху у цих дітей.

Визначити вплив реконструктивних операцій на піднебінні та
оториноларингологічного лікування на стан ЛОР-органів, зокрема ?
середнього вуха, та слухову функцію.

Розробити алгоритм діагностики та лікування патологічних змін органа
слуху у дітей з незрощенням піднебіння різного віку, до операції на
піднебінні і в післяопераційному періоді.

Об’єкт дослідження – природжене незрощення піднебіння та його прояви з
боку ЛОР-органів, передусім – вуха, у дітей віком від 3 до 10 років, які
надходили для хірургічного реконструктивного лікування (стафілопластики,
уранопластики) до відділення хірургічної стоматології та
щелепово-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні.

Предмет дослідження – анамнестичні дані, зокрема, генеалогічні,
загальний стан, клінічний стан ЛОР-органів та аудіологічні показники у
дітей з природженим незрощенням піднебіння до операції на піднебінні і в
різні терміни після неї, в тому числі – після оториноларингологічного
лікування.

Методи дослідження – візуальне дослідження ЛОР-органів, передусім вуха,
носа та носоглотки, розширене аудіологічне дослідження, а саме:
акуметрія, тональна (порогова і надпорогова) та мовна аудіометрія,
імпедансна аудіометрія, визначення барофункції слухової труби
тимпанометричним методом Вільямса; збір цілеспрямованого генетичного
анамнезу та визначення типів успадкування з використанням методів
генетичного консультування.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведено клініко-генеалогічний
аналіз обстежених дітей з метою виявлення поєднаних вад розвитку
піднебіння та ЛОР-органів і впливу генетичної схильності до незрощення
піднебіння на клінічний стан верхніх дихальних шляхів та вуха.

Всебічно досліджено стан слуху дітей з незрощенням піднебіння з метою
розробки послідовності їх обстеження та лікування.

Хоча імпедансна аудіометрія застосовувалася в окремих дослідженнях дітей
з незрощенням піднебіння, систематичне дослідження таких дітей методом
імпедансної аудіометрії до операції на піднебінні та в різні терміни
після неї, зокрема в процесі оториноларингологічного лікування,
проведено вперше.

Вперше систематично досліджено стан барофункції слухової труби
тимпанометричним методом Вільямса у дітей з незрощенням піднебіння до
операції на піднебінні та в різні терміни після неї.

Практичне значення отриманих результатів. Систематизовано дані про
частоту та форми зумовлених спадковими вадами змін звукопровідного та
звукосприймального апаратів вуха, а також ЛОР-органів у цілому.
Визначено типи генетичного успадкування у дітей з незрощеннями
піднебіння і встановлено можливу наявність в них поєднаних вад розвитку
піднебіння та ЛОР-органів. Дано оцінку стану ЛОР-органів, зокрема – вуха
та слуху в дітей з природженим незрощенням піднебіння в динаміці.
Розроблено алгоритм обстеження та лікування ЛОР-органів у дітей з
незрощеннями піднебіння в до- і післяопераційному періоді у співпраці та
при координації термінів з хірургами-стоматологами та іншими фахівцями.

Особистий внесок здобувача. Здобувач обґрунтував, запланував та особисто
виконав усі первинні і повторні дослідження, за узгодженням з
лікарями-стоматологами-хірургами призначав і коректував лікування
патологічних станів вуха та інших ЛОР-органів і контролював його
результати. Основні наукові і прикладні результати дисертації
опубліковано в наукових працях, в тому числі у вигляді статей в
спеціалізованих наукових журналах.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень за
темою дисертаційної праці презентовано у формі доповідей та обговорено
на щорічних традиційних конференціях Наукового медичного товариства
оториноларингологів України (травень 2002 р., м. Чернівці, вересень 2004
р., м. Харків), Х з’їзді оториноларингологів України (травень 2005 р.,
м. Судак), на 39-му та 40-му з’їздах Польського Товариства
отоларингологів – хірургів голови та шиї (2002 та 2004 рр.).

Публікації. Всього за темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, з
них – 5 статей у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України,
11 публікацій у збірниках наукових праць, матеріалах та тезах
конференцій, в т.ч., 3 – у закордонних.

Обсяг і структура роботи.

Дисертаційну працю викладено на 156 сторінках набраного на комп’ютері
тексту і складається із вступу, 5 розділів, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел, що налічує 182 найменувань,
серед яких 132 – іноземних та додатку. Роботу ілюстровано 30 рисунками,
37 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обстежено 120 дітей з природженим незрощенням піднебіння, які лікувалися
стаціонарно у відділенні хірургічної стоматології та щелепово-лицевої
хірургії Львівської обласної клінічної лікарні протягом останніх п’яти
років (2000-2004 рр.). Повторно обстежено 80 дітей, що перебували на
амбулаторних оглядах або на заняттях у логопеда. Окрім цього,
ретроспективно досліджено історії хвороб 347 дітей, що лікувались в цій
же клініці протягом 1992-1999 рр. Епідеміологічному дослідженню методом
невибіркового ретроспективного аналізу медичної документації підлягали
всі новонароджені у Львівській області за 1985-2003 рр.

Всіх дітей з незрощенням піднебіння розділено на 4 клінічні групи згідно
класифікації незрощень піднебіння за М.Д.Дубовим (1960) та на 5 вікових
груп.

У всіх досліджених дітей проводився збір анамнезу, зокрема – з метою
виявлення випадків спадкових вад розвитку у родичів, при виявленні
родинних випадків незрощення піднебіння складалися родоводи.

Загальний огляд ЛОР-органів включав у себе традиційні методи
дослідження: орофарингоскопію, непряму епіфарингоскопію, отоскопію,
отомікроскопію.

Дослідження слухового аналізатора включало в себе: акуметрію,
камертональні досліди Вебера, Ріне, Федеріче, тональну порогову та
надпорогову аудіометрію, мовну аудіометрію (дітям старшим за 5 років),
імпедансну аудіометрію, тобто акустичну тимпанометрію, акустичну
рефлексометрію та визначення функції слухової труби методом Вільямса.

Аудіометричне дослідження проводилося на серійному клінічному аудіометрі
МА 31 фірми “Pracitronic” (Німеччина), імпедансометричне – на
імпедансному аудіометрі AZ 26 фірми “Interacoustics” (Данія).

Покращення або погіршення показників аудіологічних досліджень при
повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння визначали таким
чином:

акуметрія – при збільшенні / зменшенні максимальної відстані сприйняття
шепітної та розмовної мови на 0,5 метра або більше;

тональна порогова аудіометрія – при зменшенні / збільшенні середньої
величини порогів сприйняття на 10 дБ і більше;

тимпанометрія – при зміні в позитивний (напр. В – С) / негативний (напр.
С – В) бік типу або підтипу тимпанограми,

акустична рефлексометрія – при появі / зникненні акустичного рефлексу
(АР), а також при зниженні / підвищенні порогів АР на 15 дБ і більше;

барофункція слухової труби – при позитивній / негативній зміні на І
ступінь за Воячеком та аналогічних змінах показників проби Вільямса.

За покращення стану середнього вуха у одиниці обстеження ми вважали
поєднання позитивних змін даних тональної аудіометрії та тимпанометрії
за вище згаданими параметрами.

У контрольну групу входило 38 дітей, батьки яких з різних причин
відмовились від оториноларингологічного лікування, призначеного нами
(18); також до цієї групи входили діти, які не пройшли повного курсу
консервативного лікування (20).

Всім дослідженим дітям з незрощенням піднебіння на базі Львівського
міжобласного центру з надання допомоги дітям з природженою патологією
хірургами-стоматологами проведено операції пластики піднебіння
хейлопластику (пластику губи), стафілопластику, уранопластику (пластику
піднебіння).

Оториноларингологічне лікування секреторного отиту призначалося за
принципом поетапного підходу, опрацьованого членом-кореспондентом АМН
України Г.Е.Тіменом та співавторами (Інститут отоларингології АМН
України, директор – член-кор. АМН України Д.І.Заболотний).

До першого етапу лікування відносилися заходи щодо ліквідації причин
порушення дренажної функції слухової труби:

при аденоїдах І ступеня – консервативна терапія: інгаляції розчину
морської солі 20 г : 200 мл через ніс тривалістю 5-15 хв. протягом 10
–14 днів, ультрафіолетове опромінення, закапування до носа 2% р-ну
протарголу (впродовж тижня);

при аденоїдах ІІ ступеня – аденотомія;

при ринофарингіті – інгаляції біопароксу, антигістамінні препарати
(лоратадин).

До другого етапу відносилися заходи щодо відновлення прохідності
слухових труб та ліквідації хронічних запальних змін середнього вуха:

анемізація слизової оболонки носоглотки розпилюванням 0,05% розчину
ксилометазоліну двічі на день протягом перших трьох-чотирьох днів
лікування;

ендауральний електрофорез розчину лідази по 32 од в 1-2 мл ізотонічного
розчину натрію хлориду у кожне вухо – 10-14 процедур, залежно від
важкості процесу;

пневмовібромасаж барабанних перетинок – 15-20 процедур по 5-10 хвилин;

ереспал у сиропі 10-20 мл досередини тричі на день протягом десяти днів.

При низькій ефективності цього лікування призначалися:

ендауральний електрофорез розчину хімотрипсину (5 мг в 2 мл ізотонічного
р-ну натрію хлориду) – 4-7 процедур,

ацетилцистеїн по 150-300 мг (залежно від віку) досередини двічі на день
впродовж тижня.

Третій етап лікування (тимпанопункція з аспірацією вмісту барабанної
порожнини та її промиванням) застосовувався лише при відсутності ефекту
від лікування на попередніх етапах.

При тубоотиті (дисфункції слухової труби) призначалися такі лікувальні
заходи:

анемізація слизової оболонки носоглотки розпилюванням 0,1% розчину
ксилометазоліну – впродовж двох-трьох днів;

пневмовібромасаж барабанних перетинок – 10-15 процедур по 5 хв.;

продування за Політцером слухових труб – 5-10 процедур по 3-10
продувань.

ереспал у сиропі 10-20 мл (залежно від віку) досередини тричі на день
протягом десяти днів.

Статистична обробка результатів досліджень була проведена на
персональному комп’ютері із застосовуванням електронних таблиць Excel з
пакету Microsoft Office XP. Для визначення вірогідності різниці цифрових
даних поміж групами на кожному етапі дослідження та їх зміни на різних
етапах дослідження було використано Т критерій Стьюдента для відносних
величин.

Результати власних досліджень

Частота народження дітей з незрощенням піднебіння та губи у Львівській
області за 1985 – 2003 рр. складала 8,5 ± 1,9 на 10000 новонароджених
(від 4,7 у Сколівському районі до 13,3 у Дрогобицькому районі).

Серед дітей, досліджених ретроспективно у 49 (14,1%) дітей занотовано
наявність незрощень піднебіння у родині. Зміни з боку ЛОР-органів
зареєстровано в історіях хвороби 37 дітей (10,7%). Це були хронічні
риніти, риносинуїти (у 12), тонзиліти (у 9) фарингіти (у 7) та їх
поєднання (у 9).

Серед проспективно обстежених 120 дітей у 62,5% спостерігалися наскрізні
незрощення піднебіння та губи; у 37,5% – ізольовані незрощення
піднебіння (без незрощення губи).

При первинному обстеженні виявлено скарги на порушення вимови
приголосних фонем, гугнявість (rhinolalia) без затримки загального
розвитку мови. У 58,3% відзначався дискомфорт при прийманні їжі; 52,5 %
досліджених дітей вигодовувалася материнським молоком лише до
2-місячного віку. Скарги на тривале порушення дихання носом були у 33
дітей (27,5%), на тривалі виділення з носа – у 29 дітей (24,2%). Скарги
на зниження слуху відзначено у 14 дітей (11,7%).

За даними генеалогічного анамнезу у 31 випадку (25,8%) незрощення мало
спадковий характер, а в окремих випадках спостерігався
аутосомно-домінантний та полігенний тип успадкування. Поєднані спадкові
вади розвитку піднебіння та ЛОР-органів було запідозрено у трьох дітей
(2,5%): синдром П’єра Робена (у двох) та велофаціокардіальний синдром (у
однієї дитини).

У всіх дітей виявлено патологічні зміни з боку ЛОР-органів (табл. 1).
Аденоїди І-ІІ ступеня частіше діагностовано серед дітей з ізольованим
незрощенням піднебіння (68,9%); аденоїди ІІ ступеня виявлено лише у 9
дітей (7,5%).

При отомікроскопії відсутність патологічних змін з боку обох барабанних
перетинок констатовано у 4, з боку однієї барабанної перетинки – у 6
дітей; у всіх інших виявлено патологічні зміни, частіше – утягнутість та
помутніння барабанної перетинки.

Таблиця 1

Патологічні зміни ЛОР-органів у дітей з природженим незрощенням
піднебіння при первинному обстеженні

Патологічний стан Кількість випадків

n (/вух)

%

Аденоїди І-ІІ ступеня 73 60,8

Аденоїдит, ринофарингіт 6 5,0

Збільшення піднебінних мигдаликів 37 30,8

Хронічні запальні зміни глотки 47 39,2

Хронічні запальні зміни носа 84 70,0

Деформація переділки носа 56 46,7

Деформація зовнішнього носа 64 53,3

Середні отити 103/179 74,6

Дисфункція слухової труби 120/240 100

Відсутність змін з боку ЛОР-органів 0 0

При акуметричному дослідженні середній показник відстані сприйняття
шепітної мови у досліджених первинно дітей з незрощенням піднебіння
становив 4,76±1,21 м. Встановлено, що у більшості (63,8%) слух був
практично нормальним (шепітна мова – 5 м і більше). У інших відзначено
зниження слуху І ступеню за Л.В.Нейманом (1961) (сприйняття шепітної
мови з максимальної віддалі від 1 до 5 м).

За даними тональної порогової аудіометрії (табл. 2) середня величина
порогів сприйняття по повітряній провідності у первинно-досліджених
дітей становила 16,33±6,94 дБ. Нормальну тональну аудіограму було
отримано у 13,3%. В усіх інших випадках (86,7%) виявлено двобічне
ураження звукопровідного апарату. Рівень середньої величини порогів
сприйняття повітряно-проведених звуків у 82,9% випадків не перевищував
20 дБ. Не встановлено статистично вірогідної різниці поміж клінічними та
віковими групами щодо даних аудіометричного дослідження (P>0,05). В
жодному випадку не виявлено ураження звукосприймального апарату.

Таблиця 2

Середні величини порогів сприйняття при тональній пороговій аудіометрії
по повітряній провідності у дітей з незрощенням піднебіння різних
клінічних та вікових груп

Тип незрощення M±m (дБ) Р

Ізольоване часткове 15,32±5,41

повне 17,24±5,83 >0,05

Комбіноване (наскрізне) однобічне 17,6±8,85 >0,05

двобічне 15,22±5,84 >0,05

Вік дитини (років) M±m (дБ) Р

до 4 17,25±6,04

4-5 16,88±7,15 >0,05

5-6 15,27±7,71 >0,05

6-7 16,94±7,47 >0,05

>7 14,55±4,12 >0,05

Всього 16,33±6,94

У всіх досліджених дітей результати проби Люшера та SISI були
нормальними.

Дані мовної аудіометрії показували наявність кістково-повітряного
розриву, рівному кістково-повітряного розриву, встановленого на мовних
частотах тональної аудіометрії, криві сприйняття числівників через
кістку та їх конфігурації були нормальними.

При імпедансній аудіометрії найчастіше отримано тимпанограму типу В
(41,3%). Тимпанограму типу С0 з від’ємним відносним тиском у барабанній
порожнині в межах 50-100 мм вод. ст. зареєстровано у 8,3%. Тимпанограми
типу С1 та С2 і від’ємний відносний тиск у барабанній порожнині
(-100…-200 мм в. ст.) зареєстровано у 27,5%. Тимпанограму типу As
виявлено у 12,9%. Тимпанограму типу А отримано у 10% випадків.

Не виявлено статистично вірогідної різниці поміж клінічними групами щодо
тимпанометричних показників (P>0,05), однак нормальні тимпанограми
частіше зустрічалися при комбінованих незрощення піднебіння та губи.
Тимпанограми В найчастіше реєструвалися у дітей до 5 років (47,3-50%), а
тимпанограми А та As частіше мали місце в дітей віком понад 6 років
(35-43,8%); отже, спостерігалася тенденція до зменшення частоти
тимпанограм типу В і збільшення частоти тимпанограм типу А зі
збільшенням віку.

Нормальні пороги акустичного рефлексу виявлено лише у 7,9% випадків.
Пороги його були підвищеними (в межах 95-110 дБ) при всіх або деяких
способах стимуляції у 49 вухах (20,4%). Сумнівний акустичний рефлекс
було зареєстровано у 33 вухах (13,8%). АР не викликався у 139 вухах
(57,9%). Нормальний акустичний рефлекс частіше реєструвався у дітей
віком 5-7 років (33,9-43,8%), ніж в інших вікових групах (24,5-25%).

Дослідження барофункції слухової труби методом Вільямса виявило
дисфункцію слухової труби у всіх досліджених дітей з незрощення
піднебіння (100%). Не виявлено статистично вірогідної різниці між
клінічними та віковими групами щодо показників функції слухової труби
(P>0,05), гіпофункцію ІІІ-IV ст. здебільшого констатовано у дітей з
частковим ізольованим незрощенням піднебіння (76,8%) та у дітей до 5
років (73,6-78,1%), з віком її частота зменшувалася.

У всіх досліджених первинно дітей з незрощенням піднебіння визначено
патологічні стани середнього вуха: хронічний секреторний або
ексудативний отит (хронічне запалення середнього вуха з ексудацією) – у
41,3%, хронічний тубоотит (катаральне запалення середнього вуха та
слухової труби без випоту в барабанній порожнині) – у 33,3%, хронічну
дисфункцію слухової труби без змін у барабанній порожнині – у 25,4%
випадків. Ця патологія у 86,7% супроводжувалася підвищенням
аудіометричних порогів сприйняття повітряно-проведених звуків, та лише в
11,7% проявлялася скаргами на знижений слух. Важкість патологічних змін
не залежала від віку дітей та форми незрощення.

При повторному обстеженні після операції на піднебінні у 71,3% дітей
мало місце порушення вимови, хоча загалом відзначалося її покращення.
Частота скарг на порушення дихання носом та тривалі виділення з носа, а
також на зниження слуху при повторних обстеженнях також була меншою, ніж
при первинних обстеженнях.

У більшості дітей при повторних обстеженнях констатовано патологічні
зміни з боку ЛОР-органів, найчастіше – аденоїди (62,5%), риніти та
збільшення носових раковин (68,8%), деформацію скелету носа (52,5%).
Отоскопічно втягнення барабанних перетинок спостерігалося в 57,5%
випадків (при первинному огляді — 67,5%), помутніння барабанних
перетинок – у 76,3% (при первинному огляді — 68,8%).

Показники сприйняття шепітної мови при повторному обстеженні були дещо
вищими (5,13±1,14 м), ніж при первинному обстеженні (4,93±1,14 м),
проте, ця різниця була статистично невірогідною (P>0,05). Серед дітей зі
зниженим на момент первинного обстеження слухом, після операції на
піднебінні слух, за даними акуметрії, покращувався у 45,5% випадків, в
т.ч., у 22,6% — до практично нормального, у 15,5% — погіршувався, у
решти випадків – не змінювався.

При тональній пороговій аудіометрії показники середньої величини порогів
сприйняття при повторному обстеженні були нижчими (13,43±7,04 дБ), ніж
при первинному обстеженні (14,96±6,77 дБ) загалом та у всіх клінічних та
вікових групах (табл. 3). У 48,2% випадків виявлено зниження порогів
сприйняття тонів (покращення слуху) щодо даних первинного дослідження;
пороги сприйняття тонів істотно не змінилися у 36,2% та дещо підвищилися
у 15,6% випадків. Зміни порогів сприйняття тонів не залежали від типу
прооперованого незрощення та віку дітей, проте покращення слуху
найчастіше мало місце у дітей з частковим ізольованим незрощенням
піднебіння (58%), та у дітей віком 4-6 років (51,8%).

Таблиця 3

Динаміка аудіометричних даних дітей з незрощенням піднебіння при
повторному обстеженні в залежності від клінічного типу та віку

Клінічний тип незрощення M ± m (дБ)

Первинне обстеження

Повторне обстеження

Р Всього

Ізольоване часткове

16,08±5,48

13,92±5,02

<0,05 50 повне 17,73±5,92 17,59±8,59 >0,05

22

Комбіноване (наскрізне) однобічне

18,3±8,84

16,93±7,51

>0,05

54

двобічне

14,18±5,08

12,21±5,07

>0,05

34

Вік на момент операції (років) Первинне обстеження Повторне обстеження Р
Всього

до 4 16,09±5,03 16,5±8,05 >0,05 22

4-5 17,63±7,48 15,82±6,95 >0,05 76

5-6 14,16±6,02 12,58±6,37 >0,05 38

6-7 18,67±8,29 17±3,93 >0,05 12

>7 15,17±3,97 11,92±5,78 >0,05 12

Всього 14,96±6,77 13,43±7,04 0,05 160

При імпедансній аудіометрії у обстежених після операції на піднебінні
дітей нормальну тимпанограму типу А зареєстровано в 13,1% випадків (при
первинному обстеженні — 5%). Тимпанограма типу Аs також зустрічалася у
обстежених після операції дітей дещо частіше (у 14,3%), ніж до операції
(11,9%). Частота патологічних тимпанограм дещо зменшилася: тип В – у
36,3% (при первинному обстеженні – 43,1%), тип С – у 36,3% дітей (до
операції – у 40%). Покращення характеристик тимпанограм спостерігалося в
41,2%, погіршення – в 8,8%, відсутність змін – в 50% випадків.
Найчастіше (65,8%) тимпанограми нормалізувались у групі дітей 5-6 років
(табл. 4).

Акустичний рефлекс при повторних обстеженнях реєструвався в 39,4%
випадків (при первинному обстеженні – 25%). Покращення показників
акустичного рефлексу мало місце у 26,9%, погіршення – у 4,4% випадків.

Дисфункцію слухової труби виявлено у всіх повторно досліджених дітей
(100%). В 6,9% випадків (виключно у дітей віком 4-6 років)
спостерігалося покращення барофункції. Погіршення барофункції мало місце
у 28,1% випадків, у решті випадків показники барофункції не змінювалися.
Не виявлено статистично вірогідної різниці між даними первинного і
повторного обстежень (P>0,05).

Таблиця 4

Динаміка даних тимпанометрії в дітей різного віку з незрощенням
піднебіння після операції на піднебінні

Вік на момент операції

(років) Динаміка даних тимпанометрії

нормалізація

покращення

без змін

погіршення

n (вух)

%

n (вух)

%

n (вух)

%

n (вух)

%

Р

(первинне/

перше повторне обстеження) Всього

до 4 1 4,5 5 22,7 13 59,1 3 13,7 >0,05 22

4-5 13 17,1 14 18,4 44 57,9 5 6,6 0,05 76

5-6 8 21,1 17 44,7 9 23,7 4 10,5 <0,05 38 6-7 1 8,3 3 25 6 50 2 16,7 >0,05 12

Понад 7 2 16,7 2 16,7 8 66,6 0 0 >0,05 12

Всього 25 15,6 41 25,6 80 50 14 8,8 0,01 160

Друге повторне обстеження дітей з незрощенням піднебіння після
оториноларингологічного лікування виявило у 52,4% незначне порушення
вимови приголосних звуків. Скарг на зниження слуху в дослідній групі не
було. Гострі та хронічні запальні зміни з боку носа та глотки виявлено у
меншої кількості дітей, ніж при попередніх обстеженнях. У контрольній
групі частота виявлення цих змін залишилась без змін. У 47,6% випадків
при отоскопії виявлено втягнення, а у 29,8% помутніння барабанних
перетинок.

Акуметричне дослідження при повторному обстеженні після лікування у
79,8% випадків виявило покращення слуху. Показники сприйняття шепітної
мови при другому повторному обстеженні були вищими (5,56±0,65 м), ніж
при першому повторному обстеженні (4,72±1,35 м) загалом та у всіх
клінічних і вікових групах, що було статистично вірогідним (Р<0,05). Нормальний слух при повторному обстеженні після лікування виявлено в 52,4% (при першому повторному обстеженні – у 22,6%). У контрольній групі частота зниження слуху практично не змінювалася. B ? ? oe o 4 i ? ’ A \ ^ „ ph 2 4 i i ? O ??&? O O I’IOeIOI$I&Iueoueoueiueoueoueiueeiueiueieaueiueiueiueiueiueiueiueiueiuei ueiueiueiUiUiUieiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiueiue EHuy O O O O O & F O & F O O & F O O ??? O ????? O O $ O O O O O O O O O $ O $ O $ O ?????????ість між контрольною та дослідною групами була статистично вірогідною (P<0,01). Таблиця 5 Зміни середніх величин порогів сприйняття по повітряній провідності при повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння Клінічні групи M ± m (дБ) І повторне обстеження ІІ повторне обстеження P Всього Ізольоване часткове 13,42±5,61 8,42±3,92 <0,01 24 повне 18,14±9,69 13,71±6,08 0,05 14 Комбіноване (наскрізне) однобічне 18±8,51 10,63±5,17 <0,01 32 двобічне 12,86±5,45 7,5±3,48 <0,01 14 Вікові групи (років) І повторне обстеження ІІ повторне обстеження P Всього до 4 17,5±9,68 11,14±6,7 0,05 14 4-5 16,73±8,01 10,39±5,15 <0,01 44 5-6 15,4±7,04 9,7±4,32 <0,05 10 6-7 16,38±1,77 9,38±3,62 <0,01 8 понад 7 13,13±5,03 6,75±3,24 0,01 8 Всього 15,79±7,67 9,99±5,12 <0,01 84 Покращення акуметричних та аудіометричних показників частіше (83,4%) мало місце у дітей, що розпочинали лікування у ранні терміни після операції на піднебінні (до 6 місяців), аніж у дітей, що лікувалися у більш віддалені терміни (44,5%). Імпедансна аудіометрія після лікування виявила тимпанограми А та Аs частіше (39,3%), ніж при обстеженні до лікування (14,3%). З числа патологічних тимпанограм частіше зустрічалися тимпанограми типу С (38,1%), переважно – Со (20,2%); рідше – типу В (22,6%). При обстеженні після лікування покращення характеристик тимпанограм виявлено у 67,9% випадків, в т.ч., нормалізацію – в 33,3%, у решті випадків – відсутність позитивних змін (табл. 6). Відмінність поміж даними тимпанометрії при першому та другому (після лікування) повторному обстеженні була статистично вірогідною (P<0,01). Покращення тимпанометричних показників, що свідчило про ефективність лікування, частіше (72,4%) мало місце у дітей, що отримували його у ранні терміни після операції на піднебінні – до 6 місяців, ніж у пролікованих пізніше (61,1%). Показники акустичного рефлексу покращувались у 64,3% повторно обстежених після оториноларингологічного лікування дітей; в т. ч., нормалізувались – у 11,9%. Нормальний акустичний рефлекс після лікування спостерігався частіше (14,3%), ніж до лікування (2,4%). Таблиця 6 Динаміка даних тимпанометрії у дітей з незрощенням піднебіння при повторних обстеженнях після закінчення курсу оториноларингологічного лікування Термін ЛОР-лікування після операції на піднебінні Динаміка тимпанометрії норма покращення без змін n (вух) % n (вух) % n (вух) % Р (перше/ друге повторне обстеження) Всього До 6 місяців 2 4,2 35 72,9 11 22,9 <0,01 48 1-2 роки 4 11,1 22 61,1 10 27,8 <0,01 36 Всього 6 7,1 57 67,9 21 25 <0,01 84 При другому повторному обстеженні виражену дисфункцію слухової труби виявлено у 54,8% (при обстеженні до лікування – 80,9%), нормальну функцію слухової труби вперше виявлено у 3,6%. Відмінність поміж даними тесту Вільямса при першому та другому повторному обстеженні була статистично вірогідною (P<0,01). Покращення функції слухової труби спостерігалося в 42,9%, а нормалізація – лише в 3,6% випадків, причому частіше (50%) покращення функції слухової труби мало місце після лікування, призначеного до 6 місяців після операції на піднебінні (табл. 7), ніж у пізніші терміни (33,4%). В інших випадках показники проби Вільямса не змінювалися, барофункція слухових труб не покращувалася навіть тоді, коли значно покращувався слух за даними аудіометрії та відновлювалася нормальна тимпанограма. Таблиця 7 Динаміка тимпанометричного тесту Вільямса при повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння Термін після операції на піднебінні Зміна барофункції слухових труб нормалізація покращення без змін n (вух) % n (вух) % n (вух) % Р На підставі наведених даних видно, що при першому повторному обстеженні після операції на піднебінні патологічні зміни середнього вуха (барабанної порожнини та слухової труби) виявлено у всіх дітей. У більшості випадків (65,6%) мали місце хронічні середні отити: ексудативний (секреторний) отит (36,3%) та хронічний тубоотит (29,3%). Ці патологічні стани зустрічалися рідше, ніж при первинному обстеженні (рисунок 1). Покращення стану середнього вуха при першому повторному обстеженні мало місце у 41,2% випадків, дещо частіше – у дітей, оперованих з приводу часткового незрощення піднебіння (48%); особливо часто – у дітей віком 5-6 років (65,8%). Рис. 1 Патологічні стани вуха при первинному та першому повторному обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння. Позначення: ДСТ - дисфункція слухової труби без середнього отиту, ТО - тубоотит, ЕО – ексудативний (секреторний) отит. Рис. 2 Патологічні стани вуха при первинному та повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння (дослідна група). Позначення: ДСТ - дисфункція слухової труби без середнього отиту, ТО - тубоотит, ЕО – ексудативний (секреторний) отит. При другому повторному обстеженні (після консервативного ЛОР-лікування) середні отити виявлено у 57,1% випадків (рисунок 2), однак, за даними аудіологічних досліджень, покращення стану середнього вуха мало місце в 67,9% випадків, особливо – в ранні терміни (до 6 місяців) після операції на піднебінні (72,9%), ці зміни були статистично вірогідними (P<0,01). За аудіометричними даними, серед дітей із секреторним отитом після консервативного оториноларингологічного лікування в 10,7% випадків мало місце одужання, в 48,9% спостерігався тубоотит. Серед дітей із тубоотитом після лікування у 59,3% спостерігалося одужання. Проте, за даними проби Вільямса, функція слухової труби після оториноларингологічного лікування покращувалася лише у 42,9% випадків (P<0,05). Ми пов’язуємо цей факт з фізіологічною неповноцінністю м’язів слухової труби, яка в результаті операції на піднебінні не відновлювалася; лікування впливало на стан слизової оболонки, але не могло усунути дисфункцію м’язів слухової труби. У випадках відсутності ефекту від консервативного лікування (І - ІІ етап) при секреторних отитах, тобто, коли тимпанограма В не змінювалася після лікування і середня величина порогів сприйняття залишалася на рівні 25 дБ і вище, ми призначали тимпанотомію (ІІІ етап лікування). При відмові батьків від тимпанотомії, а також якщо консервативне лікування при отитах виявлялося недостатньо ефективним (відсутність нормалізації), ми призначали повторний курс лікування. Після другого курсу лікування проведено обстеження 14 дітей. Двом з них було проведено двобічну тимпанотомію (з повторним відсмоктуванням вмісту барабанної порожнини впродовж 1 тижня), одній дитині – однобічну тимпанотомію, решті 11 дітей проведено повторний курс консервативного лікування. Це обстеження у більшості випадків виявило нормалізацію аудіометричних (82,1%) та тимпанометричних (67,9%) показників; середній показник аудіометричних порогів сприйняття після повторного лікування у цих дітей становив 9,14±4,95 дБ (до лікування - 23,82±5,9 дБ). У решти дітей виявлено значне покращення показників. Необхідно відзначити, що у дітей після проведеної тимпанотомії та наступної санації вуха аудіологічні показники повністю не нормалізувались. Таблиця 8 Алгоритм поетапної реабілітації дітей з незрощенням піднебіння Вік дитини Спеціалісти стоматолог-хірург, ортодонт оториноларинголог логопед новонароджені реєстрація в центрі, діагностика, планування хірургічних втручань первинне ЛОР-обстеження з метою раннього виявлення патології верхніх дихальних шляхів - немовлята (до 1 р) операція пластики верхньої губи діагностика та лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів - діти 1-3 р спостереження, ортодонтичне лікування дослідження слуху (рефлекторна аудіометрія, імпедансометрія); лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів обстеження, спостереження діти 4-6 р операція пластики піднебіння дослідження слуху (аудіометрія, імпедансометрія) спостереження діти 5-6 р (після пластики твердого піднебіння) масаж піднебіння, спостереження, ортодонтичне лікування лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів та вуха перший цикл занять діти дошкільного віку (6-7 р) корекційні операції губи, піднебіння спостереження другий цикл занять діти шкільного віку (від 7 р) спостереження корекційна операція носа, спостереження Отже, хірургічне лікування незрощення піднебіння само по собі не призводить до відновлення функцій середнього вуха та слуху. Батьки розцінюють цю ваду лише як естетичну, недооцінюючи її негативні наслідки щодо середнього вуха і слуху, отже з ними необхідно проводити санітарно-освітню та психологічну роботу. Тому обстеження та лікування таких дітей, на нашу думку, необхідно проводити в спеціалізованих центрах. Окрім щелепово-лицевих хірургів, стоматологів-ортопедів та ортодонтів, педіатрів, логопедів, психологів, до складу центру повинні входити оториноларингологи та аудіологи. Оториноларингологічний підрозділ такого центру повинен мати обладнання для огляду ЛОР-органів, обстеження слуху та лікування. В результаті аналізу даних наших досліджень та вивчення досвіду співпраці зі спеціалістами, які беруть участь у реабілітації дітей з незрощенням піднебіння, ми, з метою координації заходів, запропонували алгоритм обстеження та лікування цих дітей (табл. 8). У ньому передбачено терміни, в які дитина повинна обстежуватися і лікуватися. Так, з метою максимальної ефективності лікування щодо функції вуха та слуху, згідно даних наших досліджень, отоларингологічне лікування запропоновано проводити безпосередньо після операції пластики піднебіння у віці 4-6 років. ВИСНОВКИ Частота народження дітей з незрощенням піднебіння і губи серед усіх новонароджених Львівської області в 1985-2003 роках за даними ретроспективного аналізу медичної документації становила 8,5±1,9 на 10000 новонароджених (379 випадків). Серед досліджених нами 120 дітей у 31 дитини (25,8%) анамнестично виявлено наявність родинних випадків незрощення піднебіння та губи, в т.ч., у 17 з них – у близьких родичів; в чотирьох випадках виявлено полігенний та аутосомно-домінантний тип успадкування, в трьох дітей (2,5%) запідозрено наявність поєднаних спадкових вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів: синдром П’єра Робена (у двох) та велофаціокардіальний синдром (у однієї дитини). За допомогою отомікроскопії, тональної та імпедансної аудіометрії у всіх дітей з не оперованим природженим незрощенням піднебіння виявлено ураження звукопровідного апарату вуха із незначним зниженням слуху (середня величина аудіометричних порогів сприйняття – 16,33±6,94 дБ) та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби – секреторний отит (41,3%), тубоотит (35,8%), дисфункцію слухової труби без середнього отиту (22,9%). Патологічні зміни середнього вуха, пов’язані з наявністю природженого незрощенням піднебіння, у переважної більшості дітей при первинному (88,3%) і першому повторному (86,2%) дослідженнях, перебігали без виразної суб’єктивної симптоматики, тому іноді батьки неправильно оцінювали стан дітей і не завжди давали згоду на оториноларингологічне обстеження та лікування. Перше повторне обстеження після операції пластики піднебіння виявило помірне об’єктивне покращення аудіологічних показників у 41,2% дітей, що було статистично невірогідним; повного відновлення звукопровідної функції вуха не виявлено в жодному випадку. Покращення стану середнього вуха після операції на піднебінні практично не залежало від клінічного типу незрощення, однак частіше (55,3%) мало місце у дітей, прооперованих у віці 5-6 років, ніж у дітей молодшого та старшого віку. За даними аудіологічних досліджень, покращення стану середнього вуха при обстеженні після консервативного оториноларингологічного лікування мало місце у 61,9% випадків і завжди було статистично вірогідним. Недостатній ефект від лікування в інших випадках ми пояснювали фізіологічною неповноцінністю м’язів слухової труби, яка в результаті операції на піднебінні не відновлювалася. У контрольній групі дітей, що не лікувалися, звукопровідна функція вуха відновлювалася лише в 4,8% випадків. Різниця щодо всіх аудіологічних показників поміж контрольною та дослідною групами була статистично вірогідною (P<0,01). Після консервативного оториноларингологічного лікування констатовано відсутність патологічних змін вуха у 59,3% дітей з тубоотитом; у 76,6% дітей з секреторним отитом спостерігалося покращення, у 10,7% з них - видужання; у решти дітей секреторний отит залишився і після лікування без позитивної динаміки. Дітям з повною відсутністю позитивної динаміки при секреторному отиті призначалась тимпанотомія або додатковий курс лікування, після чого спостерігалося видужання. У дітей з незрощенням піднебіння, яким оториноларингологічне лікування було проведено у ранні терміни (до 6 місяців) після операції на піднебінні, частіше (68,8%), ніж у дітей, пролікованих через 1-2 роки після цієї операції (46,3%), відновлювалася звукопровідна функція вуха. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Новонароджені діти з виявленим у них акушерською та генетичною службою незрощенням піднебіння і губи, повинні надходити на амбулаторне спостереження у спеціалізовані центри з надання допомоги дітям з природженою патологією щелепово-лицевої ділянки. В штат таких центрів обов’язково повинні входити оториноларингологи та аудіологи. Дитина з незрощенням піднебіння вже в постнатальному періоді повинна бути обстежена спеціалістами, в тому числі – оториноларингологом, в подальшому вона повинна перебувати під їх постійним амбулаторним спостереженням. В разі виявлення суміжних, в т.ч. оториноларингологічних патологічних змін спеціалісти призначають і проводять відповідне лікування, а також післяопераційну реабілітацію. Найсприятливіший вік для проведення операцій на піднебінні з огляду на відновлення функції середнього вуха та слуху – 5-6 років. Оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни (не пізніше 6 місяців) після операції на піднебінні. Окрім лікувально-реабілітаційної роботи з дітьми, необхідно налагодити санітарно-освітню працю з батьками з метою усвідомлення ними важливості лікування та профілактики у дітей поєднаних з незрощенням піднебіння патологічних змін, в т.ч. оториноларингологічних, при потребі – з залученням психолога. Враховуючи соціальну значимість всебічної реабілітації дітей з природженими вадами лиця необхідно клопотатися перед органами охорони здоров’я щодо створення відповідних соціальних програм на державному рівні. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Кіцера О.О. Патологія середнього вуха та слуху при розщелинах піднебіння // VIII Конгрес СФУЛТ, Львів-Трускавець. Тези доповідей. – 2000. – С.318-319. Автор провів обробку літературних даних щодо питання патології середнього вуха та слуху при природжених розщелинах піднебіння, підготував матеріал до друку. 2. Кіцера О.О. Патологія середнього вуха та слуху при природжених незрощеннях піднебіння // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2000. - №5. – С. 96-98. Автор дослідив ЛОР-органи та слух у дітей з незрощенням піднебіння, провів статистичну обробку, підготував матеріал до друку. 3. Kicera A., Kicera N. Ocena wartoњжi badaс audiologicznych oraz genealogicznych u dzieci z rozszczepami podniebienia // 40 Zjazd Polskiego Towarzystwa Otolaryngologow Chirurgow Glowy i Szyi, Biaіystok-Mikolajki (Polska). Streszczenia. – 2002. – S.43. Автор провів дослідження ЛОР-органів та слуху в дітей з незрощенням піднебіння та генеалогічне дослідження родин досліджених дітей, підготував матеріал до друку. 4. Готь І.М., Кіцера О.О., Винарчук-Патерега В.В., Кіцера О.О. Дослідження стану середнього вуха та слуху в дітей із природженими незрощеннями піднебіння // Acta Medica Leopoliensia. – 2001. – V.7, №2. – C. 14-16. Автор провів дослідження ЛОР-органів та слуху в дітей з незрощенням піднебіння, проаналізував результати аудіологічних досліджень. 5. Кіцера О.О. Вплив природжених дефектів піднебіння на стан середнього вуха та функцію слуху // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001.- №5 (додаток).– С.28-29. Автор провів комплексне дослідження ЛОР-органів та слуху в дітей з незрощенням піднебіння до операції на піднебінні та після цієї операції, підготував матеріал до друку. 6. Кіцера О.О. Лікування оториноларингологічної патології у дітей з природженими незрощеннями піднебіння – етичні аспекти // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2002.- №3-c. – С.173. Автор провів обробку літературних даних з питання лікування патології ЛОР-органів при незрощенні піднебіння, запропонував та провів лікування ЛОР-органів в цих дітей. 7. Кіцера О.О., Кіцера О.О. Патологія ЛОР-органів у дітей з природженими незрощеннями піднебіння // ІХ Конгрес світової федерації українських лікарських товариств, Луганськ. Тези доповідей. – 2002. – С.153-154. Автор комплексно дослідив ЛОР-органи та слух у дітей з незрощенням піднебіння до та після операції на піднебінні, визначив вплив цієї операції на стан слуху. 8. Кіцера О.О. Дані імпедансної аудіометрії у дітей з природженими незрощеннями піднебіння Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003.-№3-с. – С.195. Автор проаналізував літературні дані з діагностики патології середнього вуха та слуху при незрощенні піднебіння, провів імпедансометричне дослідження в цих дітей до та після операції на піднебінні, статистичний аналіз, підготував матеріал до друку. 9. Кіцера О.О. Динаміка аудіометричних даних у дітей з природженими незрощеннями піднебіння після реконструктивної операції // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003.- №5-c. – С. 100. Автор провів комплексне аудіометричне дослідження дітей з незрощенням піднебіння до операції на піднебінні та в різні терміни після цієї операції, проаналізував результати. 10. Kicera A. Wyniki audiometrii impedancyjnej u dzieci z rozszczepami podniebienia // XIII Dni Otolaryngologii Dzieciecej, Lublin (Polska). Streszczenia. – 2003. – S.25. Автор провів імпедансометричне дослідження, зокрема дослідження слухової труби методом Вільямса в дітей з незрощенням піднебіння до та після операції на піднебінні. 11. Кіцера О.О. Діагностика та лікування хвороб середнього вуха у дітей з природженими незрощеннями піднебіння // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - №3-с. – С.206-207. Автор провів дослідження вуха та слуху в дітей з незрощенням піднебіння до та після операції на піднебінні, призначив та обґрунтував комплексне лікування таким дітям. 12. Zmiany danych audiometrycznych u dzieci z rozszczepami podniebienia po leczeniu zabiegowym // 41 zjazd Polskiego Towarzystwa Otolaryngologow Chirurgуw Glowy i Szyi, Lublin (Polska). Streszczenia. – 2004. – S.362. Автор визначив стан слуху дітей з незрощенням піднебіння до операції на піднебінні і після цієї операції та оториноларингологічного лікування. 13. Кіцера Н.І., Гнатейко О.З, .Акопян Г.Р., Федоришин З.М., Осадчук З.В., Грузинцева Н.А., Геник–Березовська С.О., Кіцера О.О., Єфіменко О.К. Частота народження дітей з розщелиною губи і/або піднебіння у Львівській області за 1985–2001 рр. // Журн. вушних, носових, горлових хвороб. – 2004. – №1. – С.27–30. Автор провів обробку даних епідеміологічних досліджень розщелини губи і піднебіння, у співавторстві вивчив частоту даної патології у регіоні. 14. Кіцера О.О. Принципи оториноларингологічного лікування дітей з природженими незрощеннями піднебіння та його результати // Журн. вушних, носових, горлових хвороб.–2004. – №5-с.– С.125. Автор обґрунтував принципи та методи комплексного оториноларингологічного лікування дітей з природженим незрощенням піднебіння, підготував матеріал до друку. 15. Заболотний Д.І., Готь І.М., Кіцера О.О., Винарчук-Патерега В.В., Ільницький Я.М. Діагностика та лікування хронічних запальних захворювань середнього вуха і порушень слуху у дітей з природженими незрощеннями піднебіння // Журн. вушних, носових, горлових хвороб . – 2005 . – №1. – С.2-6. Автор провів комплексне дослідження дітей з незрощенням піднебіння до і після операції на піднебінні, обґрунтував та провів лікування дітей з цією патологією. 16 Кіцера О.О. Принципи комплексної реабілітації дітей з природженим незрощенням піднебіння // Матеріали Х З’їзду оториноларингологів України. - м. Судак. – 2005. – С.458-459. Автор на підставі власних досліджень обґрунтував основні принципи реабілітації дітей з природженим незрощенням піднебіння, провів статистичну обробку. АНОТАЦІЯ Кіцера О. О. Патологія вуха та стан слухового аналізатора у дітей із природженим незрощенням піднебіння. – Рукопис Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 – оториноларингологія. – Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, 2005. У дисертаційній роботі розроблені питання патологічних змін ЛОР-органів, передусім – середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощенням піднебіння. Підтверджено наявність спадкових форм незрощення, в трьох випадках запідозрено наявність поєднаних вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів. У 120 досліджених дітей виявлено ураження звукопровідного апарату вуха та хронічні хвороби середнього вуха і слухової труби, найчастіше – секреторний отит та тубоотит, що перебігали без виразної суб’єктивної симптоматики. Повторне обстеження після операції пластики піднебіння виявило покращення аудіологічних показників у 41,2% випадків, особливо – у дітей, прооперованих у віці 5-6 років. Після поетапного консервативного оториноларингологічного лікування покращення стану середнього вуха спостерігалося у 61,9% випадків. Дітям з відсутністю позитивної динаміки при секреторному отиті призначалась тимпанотомія або додатковий курс консервативного лікування, після чого мало місце видужання. Запропоновано алгоритм обстеження та лікування таких дітей. Оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни після операції на піднебінні у віці 5-6 років, необхідно налагодити санітарно-освітню працю з батьками. Ключові слова: природжене незрощення піднебіння, природжені вади розвитку, хронічний середній отит, дослідження слуху в дітей, лікування середніх отитів у дітей. АННОТАЦИЯ Кицера А. А. Патология уха и состояние слухового анализатора у детей с врожденной расщелиной неба. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Львовский национальный медицинский университет им. Даниила Галицкого, 2005. В диссертационной работе разработаны вопросы патологических изменений ЛОР-органов, прежде всего - среднего уха и слуха у детей с врожденными расщелинами неба. В 25,8% детей обнаружено наличие наследственных форм расщелин неба, в четырех случаях выявлен полигенный и аутосомно-доминантный типы наследования, в трех детей заподозрено наличие сочетанных врожденных пороков развития неба и ЛОР-органов: синдром Пьера Робена и велофациокардиальный синдром. У всех детей с врожденной расщелиной неба нами выявлено поражение звукопроводящего аппарата уха (средний показатель аудиометрических порогов восприятия - 16,33±6,94 дБ) и хронические заболевания среднего уха и слуховой трубы - секреторный отит, тубоотит. Патологические изменения среднего уха у 88,3% протекали без субъективной симптоматики, что приводило к неправильной оценке состояния детей лечащими врачами и родителями. Первое повторное обследование после операции пластики неба выявило объективное улучшение аудиологических показателей в 41,2% детей, однако полного восстановления звукопроводящей функции уха не выявлено ни в одном случае. Улучшение состояния среднего уха после операции на небе чаще имело место у детей, прооперированных в возрасте 5-6 лет, чем у детей другого возраста. Лечение отитов назначалось по принципу поэтапного подхода, разработанного членом-корреспондентом АМН Украины Г.Э.Тименом и соавторами. І этап лечения: мероприятия по ликвидации причин нарушения дренажной функции слуховой трубы: при аденоидах І степени - консервативная терапия: ингаляции раствора морской соли 20 г: 200 мл через нос на протяжении 10-14 дней, ультрафиолетовое облучение, закапывание в нос 2 % раствора протаргола (по 3-4 капле трижды в день в течение недели); при аденоидах ІІ степени - аденотомия; при ринофарингите - ингаляции биопарокса, антигистаминные препараты (лоратадин). ІІ этап: мероприятия по восстановлению проходимости слуховых труб и ликвидации хронических воспалительных изменений среднего уха: анемизация слизистой оболочки носоглотки 0,05% раствором ксилометазолина дважды в день на протяжении первых трех-четырех дней лечения; эндауральный электрофорез раствора лидазы по 32 ед в 1-2 мл изотонического раствора натрия хлорида в каждое ухо - 10-14 процедур; пневмовибромассаж барабанных перепонок - 15-20 процедур по 5-10 минут; эреспал в сиропе 10-20 мл внутрь трижды на день на протяжении десяти дней. При низкой за субъективными и объективными критериями эффективности этого лечения назначались: эндауральный электрофорез раствора химотрипсина (5 мг в 2 мл изотонического р-ра натрия хлорида) - 4-7 процедур, ацетилцистеин по 150-300 мг (в зависимости от возраста) внутрь дважды на день в течение недели. ІІІ этап лечения (тимпанопункция с аспирацией содержимого барабанной полости и ее промыванием) применялся лишь при полном отсутствии эффекта от лечения на предыдущих этапах. Улучшение состояния среднего уха при обследовании после консервативного оториноларингологического лечения (І-ІІ этап) имело место в 61,9% случаев. Недостаточный эффект от лечения мы объясняли физиологической неполноценностью мышц слуховой трубы, которая в результате операции на небе не восстанавливалась. У детей с расщелиной неба, которым оториноларингологическое лечение было проведено в ранние сроки после операции на небе, чаще, чем у детей, пролеченных позже, восстанавливалась звукопроводящая функция уха. Детям с полным отсутствием положительной динамики при секреторном отите назначалась тимпанотомия (ІІІ этап) со следующей санацией среднего уха или дополнительный курс лечения, после чего наблюдалось выздоровление. Дети с выявленным в них расщелиной неба и губы, по нашему мнению, должны поступать на амбулаторное наблюдение в специализированные центры; в их штат обязательно должны входить оториноларингологи и аудиологи. Ребенок должен находиться под их постоянным амбулаторным наблюдением. В случае выявления патологических изменений специалисты назначают и проводят соответствующее лечение, а также послеоперационную реабилитацию. По данным наших исследований и опыту сотрудничества со специалистами, принимающими участие в реабилитации детей с расщелиной неба, мы предложили алгоритм обследования и лечения этих детей, где предусмотрены сроки, в которые ребенок должен обследоваться и лечиться. Так, с целью максимальной эффективности лечения относительно функции уха и слуха, согласно данным наших исследований, отоларингологическое лечение предложено проводить поэтапно в ранние сроки после операции на небе в возрасте 4-6 лет. Ключевые слова: врожденные расщелины неба, врожденные пороки развития, хронический средний отит, исследование слуха у детей, лечение средних отитов у детей. SUMMARY Kitsera A.A. Pathology of ear and condition of hearing apparatus in children with congenital cleft palate. – Manuscript. The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate degree of medical sciences on speciality 14.01.19 - otorhinolaryngology. - the Daniel Galitsky Lviv National Medical University, 2005. In dissertational work questions of pathological changes of ENT, first of all - middle ear and hearing at children with congenital cleft palate are developed. Presence of hereditary forms of a cleft is confirmed, three cases of combined congenital developmental anomalies of palate and ENT is suspected. In 120 investigated children pathology of conductive apparatus of ear and chronic diseases of middle ear and Eustachian tube is revealed, more often – the secretory otitis and catarrhal otitis, which ran without expressive subjective semiology. Repeated examination after plastic operation on the palate has revealed improvement of audiologic parameters in 41,2 % of cases, especially – at children, operated in the age of 5-6 years on. After stage-by-stage conservative otolaryngological treatments improvement of middle ear condition was observed in 61,9 % of cases. To children with absence of positive changes at secretory otitis it was appointed tympanotomy or additional rate of conservative treatment then recovery presents. The algorithm of research and treatment of such children is offered. Otolaryngological treatment is expedient for carrying out stage by stage in early terms after operation on the palate in the age of 5-6 years; it is necessary to perform sanitary - educational work with parents. Key words: congenital clefts palate, congenital developmental anomalies, chronic otitis media, research of hearing at children, treatment of otitis media at children.

Похожие записи