АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. Стражеска

Сергієнко Ольга Павлівна

УДК 616.12-008.331.1:616.017:616-018:616-097

Особливості реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на
гіпертонічну хворобу

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті

ім. М.І.Пирогова МОЗ України, м. Вінниця.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Жебель Вадим Миколайович,

Вінницький національний медичний університет

ім.М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри

терапії медичного факультету №2,

м. Вінниця

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Свіщенко Євгенія Петрівна,

Інститут кардіології ім.акад.М.Д.Cтражеска

АМН України, завідуюча відділом

гіпертонічної хвороби, м. Київ

доктор медичних наук

Єна Лариса Михайлівна,

Інститут геронтології АМН України,

керівник відділу клінічної та

епідеміологічної кардіології, м. Київ

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1

та профпатології, м. Дніпропетровськ

Захист дисертації відбудеться 30.03.2004 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті кардіології
ім.акад.М.Д.Стражеска АМН України (03680, м.Київ-151, вул. Народного
ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології
ім.акад.М.Д.Стражеска АМН України за адресою: 03680, м.Київ-151, вул.
Народного ополчення, 5.

Автореферат розісланий 28.02.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається найбільш
розповсюдженою хворобою серед серцево-судинних захворювань, її частка в
структурі серцево-судинної патології серед населення України становить
близько 41% і на даний час продовжує зростати [Свищенко Е.П., Коваленко
В.Н., 2002]. В той самий час гіпертонічна хвороба (ГХ) є однією із
основних причин виникнення та прогресування хронічної серцевої
недостатності (ХСН). За даними Фремінгемського дослідження АГ в
етіології ХСН займає друге місце (37% для жінок та 30 % для чоловіків)
[Беленков Ю.Н., Мареев В.Ю., 2000]. Приблизно у 50 % хворих на ГХ
смертність обумовлена саме розвитком та прогресуванням ХСН [Мала Л.Т. та
співавт., 1994].

Вивченню причин та механізмів розвитку ГХ присвячено велику кількість
робіт, але уточнення та доповнення даних механізмів, як і раніше, є
актуальною проблемою сучасної медицини. Ряд досліджень вказують на певну
роль порушень у стані імунітету та аутоімунітету в патогенезі ГХ [Моспан
М.П., 1996; Fu M.L., 1995; Luther H.P. et al., 1997; Suzuki H. et al.,
1999; Peeters A.C. et al., 2001; Derhaschnig U. et al., 2002]. Як у
експериментальних тварин, так і у хворих на ГХ різних стадій,
спостерігається депресія клітинної та активація гуморальної ланки
імунної системи, що може створювати умови для розвитку аутоімунних
реакцій [Жарова Е.А. та співавт., 1993; Малов Ю.С. та співавт., 1995;
Rosskopf D. et al., 1995; Sharma N. et al., 1996]. Зокрема, в
експерименті та в клінічних дослідженнях у хворих на різних стадіях ГХ
виявлено гіперчутливість уповільненого типу до антигенів судинної стінки
та ряд органоспецифічних і органонеспеціфічних антитіл [Olsen F., 1991;
Cui H. et al., 1992; Hilme E. et al., 1993; Fu M.L. et al., 1994;
Ofosu-Appiah W. et al., 1997]. Дискутується можлива роль антикардіальних
антитіл в розвитку гіпертрофії лівого шлуночка [Boudonas G. et al.,
1994; Lefkos N. et al., 1995]. Однак значення подібних аутоімунних
реакцій остаточно не з`ясовано.

В останні роки одним із напрямків вивчення механізмів виникнення та
прогресування ХСН також є з`ясування ролі змін у імунній системі.
Зокрема, вказується на значення у патогенезі ХСН прозапальних цитокінів,
у тому числі фактору некрозу пухлин, хемокінів та ін. [Беленков Ю.Н. та
співавт., 2000; Волков В.И. та співавт., 2002; Амосова Е.Н. та співавт.,
2003; Shan K.et al., 1997; Aukrust P. et al., 1998; Blum A. et al.,
1998; Anker S.D. et al., 1999; Sharma R. et al., 2000; von Haehling S.
et al., 2004]. Зазначені наукові знахідки дозволили висловити
імунозапальну концепцію формування та прогресування ХСН [Визир В.А.,
Березин А.Е., 2000]. Питанням щодо наявності аутоімунних реакцій
присвячені поодинокі роботи, які стосуються головним чином ХСН на тлі
ішемічної хвороби серця або дилятаційної кардіоміопатії
[Baranovskii P.V., 1986; Jahns R. et al., 1999; Wallukat G. et al.,
1999]. При ХСН, яка є ускладненням ГХ, подібні дослідження не
проводились.

В літературі нами не знайдено повідомлень щодо комплексної оцінки
реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин органів-мішеней та
органів, що беруть участь у механізмах регуляції артеріального тиску
(АТ) (міокарду, стінки аорти, печінки, нирок, щитовидної залози, легенів
та наднирників), у хворих на ГХ та при її ускладненні ХСН, а також
співвідношення даних реакцій з різними варіантами ремоделювання серця.
Певний інтерес являє собою також питання співвідношення аутоімунних
реакцій з клінічним перебігом АГ, особливо у осіб молодого віку. Все
вищезазначене стало передумовами проведеного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
є фрагментом планової наукової теми кафедри факультетської терапії
Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова МОЗ
України “Оцінка гемодинамічних, імунологічних і біохімічних порушень та
розробка методів їх корекції у хворих на серцево-судинну патологію”, №
держреєстрації 0198V002706 та кафедри терапії медичного факультету №2
Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ
України “Вивчення клініко-антропометричних, інструментально-лабораторних
особливостей та можливостей їх корекції у хворих з терапевтичною
патологією та постраждалих від Чорнобильської катастрофи” №
держреєстрації 0102U000841. Автор є співвиконавцем зазначених тем.

Мета дослідження: визначити клініко-патогенетичну характеристику реакцій
гіперчутливості до тканинних антигенів на різних стадіях розвитку
гіпертонічної хвороби.

Задачі дослідження:

Вивчити наявність та вираженість реакцій гіперчутливості негайного
(ГЧНТ) та уповільненого (ГЧУТ) типу до антигенів з тканин міокарду,
стінки аорти, печінки, нирок, щитовидної залози, легенів та наднирників
у практично здорових осіб.

Вивчити особливості реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у
осіб з нейро-циркуляторною дистонією (НЦД) по гіпертонічному типу та у
хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій.

Оцінити стан гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на
гіпертонічну хворобу, ускладнену хронічною серцевою недостатністю.

Виявити характер можливого зв`язку між наявністю реакцій гіперчутливості
до тканинних антигенів і різними варіантами ремоделювання лівого
шлуночка (ЛШ) у осіб з нейро-циркуляторною дистонією по гіпертонічному
типу та у хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій.

Проаналізувати показники добового моніторування артеріального тиску
(ДМАТ) в залежності від наявності реакцій гіперчутливості до тканинних
антигенів у осіб з артеріальною гіпертензією молодого віку.

Об`єкт дослідження – гіпертонічна хвороба різних стадій,
нейро-циркуляторна дистонія по гіпертонічному типу.

Предмет дослідження – реакції гіперчутливості негайного та уповільненого
типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок,
щитовидної залози, легенів та наднирників.

Методи дослідження — загальноклінічні методи – для оцінки стану
хворих; імунологічні методи: реакція інгібіції міграції лейкоцитів
(РІМЛ) для виявлення реакцій гіперчутливості уповільненого типу,
імунотермістометрія (ІТМ) – для виявлення реакцій гіперчутливості
негайного типу; ультразвукове дослідження серця (УЗД) з
доплер-ехокардіографією – з метою визначення структурно-функціональних
параметрів серця та показників діастолічної функції лівого шлуночка;
ДМАТ – з метою встановлення діагнозу нейро-циркуляторної дистонії по
гіпертонічному типу та ГХ I стадії та оцінки показників АТ впродовж
доби.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне вивчення
наявності та вираженості реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин
органів-мішеней та органів, що беруть участь у механізмах регуляції АТ,
у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ різних стадій.

Виявлено, що у осіб з НЦД по гіпертонічному типу реєструється
гіперчутливість негайного типу до антигенів з тканин стінки аорти та
уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду та наднирників. У
хворих на ГХ I стадії спектр реакцій гіперчутливості розширюється —
реєструється гіперчутливість негайного типу до антигенів з тканин
міокарду, стінки аорти та наднирників та уповільненого типу до антигенів
з тканин міокарду, стінки аорти, нирок та наднирників.

Вперше визначено, що у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ
I стадії відмічаються асоціації між наявністю реакцій гіперчутливості до
тканинних антигенів та клінічним перебігом (більш високими показниками
АТ).

Уточнено, що зростання тяжкості ГХ супроводжується збільшенням не тільки
частоти виявлення та вираженості реакцій гіперчутливості до окремих
антигенів, але й розширенням спектру антигенів, до яких виявляється
гіперчутливість.

Показано, що у хворих на ГХ наявність ХСН асоціюється з розширенням
спектру реакцій гіперчутливості за рахунок виявлення реакцій ГЧНТ до
антигенів з тканин щитовидної залози, легенів, наднирників та реакцій
ГЧУТ до антигену з тканин печінки.

Виявлено зв`язок між частотою і вираженістю реакцій гіперчутливості до
тканинних антигенів та ремоделюванням ЛШ у хворих на ГХ.

Практичне значення одержаних результатів.

Показано, що визначення реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів
дозволяє більш детально оцінити стан хворих з артеріальною гіпертензією.

Обґрунтовано можливість та доцільність використання методів ІТМ та РІМЛ
для виявлення реакцій гіперчутливості негайного та уповільненого типу до
тканинних антигенів у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ.

Результати дослідження впроваджені в клінічну практику в Вінницькій
обласній лікарні ім. М.І.Пирогова, Вінницькому обласному диспансері
радіаційного захисту населення, Хмельницькому обласному кардіологічному
диспансері, Центральній міській клінічній лікарні №3 м. Донецька та
використовуються у навчальному процесі на кафедрі терапії медичного
факультету №2 Вінницького національного медичного університету ім.
М.І.Пирогова, кафедрі терапевтичних дисциплін Хмельницького факультету
післядипломної освіти Вінницького національного медичного університету
ім. М.І.Пирогова, кафедри внутрішніх хвороб №2 Донецького державного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто обґрунтовані
актуальність даного дослідження, сформульовані мета та основні завдання,
проведено аналіз літератури по темі дисертації та здійснено підбір
хворих. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих. У
більшості хворих автором особисто виконано ультразвукове дослідження
серця з використанням доплер-ехокардіографії та проведено добове
моніторування артеріального тиску. Дисертантом самостійно виконані
імунологічні методи дослідження у всього контингенту обстежених.
Статистична обробка даних здійснювалась спільно з лабораторією
математичних методів Інституту гігієни та медичної екології
ім. О.М. Марзеєва АМН України, м. Київ (зав. лабораторією – д.б.н.
Антомонов М.Ю.) Дисертантом проведено аналіз та узагальнення одержаних
даних, особисто написано всі розділи дисертації, сформульовані висновки
та впроваджено результати дослідження в практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи
були представлені в матеріалах III Національного Конгресу геронтологів і
геріатрів України (Київ, 2000), на Українській науково-практичній
конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гіпотез
до фактів” (Київ, 2001). Результати роботи доповідались на Українській
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в
діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її
ускладнень” (Харків, 2002). Апробація дисертації відбулася на
об`єднаному засіданні кафедри терапії медичного факультету №2, кафедр
факультетської, госпітальної, пропедевтичної терапії, клінічної
фармакології, фізіатрії з курсом імунології та алергології Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова 25.04.2003 року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з
них 5 статей у зареєстрованих ВАК України виданнях, 4 тези доповідей у
матеріалах наукових конгресів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 179 сторінці
друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень,
аналізу та обговорення одержаних результатів, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 229 джерел, із них
79 кирилицею та 150 латиницею. Робота ілюстрована 39 таблицями та 10
малюнками, що займають 20 повних сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика обстежених осіб та методи дослідження. Для
вирішення поставлених задач було обстежено 231 особу, із них 49 — з НЦД
по гіпертонічному типу, 38 хворих на ГХ I стадії, 96 — на ГХ II стадії
та 48 – на ГХ III стадії.

Середній вік хворих на НЦД становив 18,41(0,39 роки, хворих на ГХ I
стадії – 18,68(0,33 роки. Дані дослідні групи порівнювались з
контрольною групою, яку склали 30 практично здорових осіб відповідного
віку.

Середній вік хворих на ГХ II та III стадії становив 50,68(0,64 роки.
Відповідно до цього було сформовано контрольну групу, яку склали 40
практично здорових осіб відповідного віку.

Діагноз НЦД формулювався згідно класифікації В.І. Маколкіна (1985).
Діагноз ГХ встановлювали на підставі анамнестичних даних, клінічного,
лабораторного та інструментального обстеження, після виключення
симптоматичних АГ згідно рекомендаціям ВООЗ (1999) з урахуванням
доповнень робочої групи Українського наукового товариства кардіологів
(2001). Наявність та ступінь ХСН визначали за класифікацією,
запропонованою М. Д. Стражеско — В.Х. Василенко із доповненням робочої
групи Українського наукового товариства кардіологів (2000).

Для оцінки гіперчутливості до антигенів з органів та тканин визначали
наявність реакцій ГЧУТ та ГЧНТ. Забори крові для досліджень проводились
натщесерце із кубітальної вени через 12-14 годин після останнього
прийому їжі в кількості 10-15 мл цільної крові. В якості антикоагулянту
використовувався гепарин. Прийом будь-яких гіпотензивних препаратів
виключався за 3-4 дні до проведення дослідження.

Наявність реакцій ГЧУТ визначалась за допомогою реакції інгібіції
міграції лейкоцитів в капілярах за методом [Лебедев К.А. Понякина И.Д.,
1990] у модифікації, що ґрунтується на феномені гальмування міграції
лейкоцитів фактором, який виділяють сенсибілізовані лімфоцити при
взаємодії зі специфічним антигеном. Розраховували індекс міграції
лейкоцитів:

величина міграції з антигеном

індекс міграції (ІМ) =__________________________________________

величина міграції без антигену

Вважали, що має місце гіперчутливість до даного антигену, якщо ІМ був
0,8 ум.од та менше.

Наявність ГЧНТ вивчалась за допомогою методу імунотермістометрії на
імунотермісторному аналізаторі ІТА-5, виготовленому Вінницьким МП
“Імунолог” (патент України №7178А). Сутність методу полягає в реєстрації
змінення коефіцієнту теплопровідності середовища внаслідок
імунологічної реакції за допомогою мікротерморезистора прямого
підігріву, який містять у біологічне середовище. Підвищення напруги
струму в колі пристрою на 30% і більше в досліді (біологічна
рідина+антиген) в порівнянні з контролем (біологічна
рідина+фізіологічний розчин) свідчило про наявність імунологічної
реакції, тобто, про наявність реакцій ГЧНТ свідчили показники 130 ум.од.
та більше.

Вираженість реакцій гіперчутливості виражали в умовних одиницях. При
індексі міграції 0,8 – 0,6 ум.од. вираженість реакцій ГЧУТ вважали
помірною, при 0,59–0,3 ум.од. – вираженою, при ІМ <0,3 ум.од. – гіперергічною. При показниках реакцій ГЧНТ 130 – 155 ум.од. вираженість реакції вважали помірною, при 156 – 180 ум.од. – вираженою та при значеннях >180 ум.од – гіперергічною.

Реакції гіперчутливості визначались до антигенів з тканин міокарду,
стінки аорти, печінки, нирок, легенів, щитовидної залози, наднирників.
Вищезазначені антигени були виготовлені за допомогою методів екстракції
антигенів тканинного ряду, що запропоновані Ch.Southerland (1962), та
методів очищення по I.Yamazaki зі співавт.(1964) [Фрадкин В.А., 1990] із
інтактних тканин дитини, яка померла при народженні і не мала ніяких
ознак природжених вад або ознак будь-якої соматичної патології.

Для оцінки параметрів системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки
застосовувалось УЗД серця, яке виконувалось на ехокардіографі SIM 7000
“Challenge” (Італія). Маса міокарда ЛШ розраховувалась за методикою Penn
Convention із послідуючим вираховуванням її індексу (іММЛШ).
Гіпертрофією ЛШ (ГЛШ) вважали підвищення іММЛШ більше 125 г/м2 для
чоловіків та 110 г/м2 для жінок. Типи геометричного ремоделювання
визначали за A.Ganau (1992) – концентричною ГЛШ вважали підвищення іММЛШ
більше нормативних значень при відносній товщині стінки лівого шлуночка
(ВТС) більше 0,45; ексцентричною ГЛШ – підвищення іММЛШ при ВТС <0,45. При нормальному іММЛШ та ВТС <0,45 геометрію ЛШ вважали незміненою, а при нормальному іММЛШ та ВТС >0,45 – визначали концентричне
ремоделювання ЛШ.

Добове моніторування АТ проводили за допомогою системи моніторингу тиску
АВР-01 АОЗТ “Солвейг” (Україна) з наступною комп’ютерною обробкою
одержаних даних. Визначали середні, максимальні, мінімальні показники
систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) артеріального тиску, амплітуду
САТ і ДАТ, а також індекси часу САТ і ДАТ за добу, активний (денний) та
пасивний (нічний) періоди.

Математична обробка одержаних результатів виконувалась на ПК з
використанням стандартного статистичного пакету STATISTICA 5.0. спільно
з лабораторією математичних методів Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, м. Київ (зав. лабораторією –
д.б.н. Антомонов М.Ю.). Розраховувались середні показники та їх середні
стандартні похибки для кількісних величин, середній процент для бінарних
величин. Відмінності між вибірками оцінювали за t-критерієм Стьюдента
для незв`язаних вимірювань, ?2 Пірсона для бінарних величин та
U-критерієм Манна-Уітні.

Результати дослідження та їх обговорення. У практично здорових людей
віком до 30 років реакції гіперчутливості були виявлені у двох осіб: у
однієї особи реєструвались реакції ГЧНТ до антигену з тканин наднирників
і у однієї особи – реакції ГЧУТ до антигену з тканин стінки аорти.
Вираженість даних аутоімунних реакцій була мінімальною. У практично
здорових осіб у віці понад 30 років реакції ГЧНТ та ГЧУТ до дослідних
антигенів реєструвались в 5-15% випадків в залежності від виду антигену.

Оскільки НЦД по гіпертонічному типу при несприятливому впливі
фенотипічних факторів може призвести до розвитку АГ вже в молодому,
працездатному віці [Александров А.А., 1995; Жданова Л.А., 1998], що
відбувається в 25% випадків, дану групу було включено у проведене
дослідження. В групі осіб з НЦД по гіпертонічному типу гіперчутливість
до антигенів з тих чи інших органів та тканин була виявлена у 24
(48,98%) хворих, реакції ГЧНТ — у 12 (24,49 %) хворих, ГЧУТ – у 12
(24,49%) хворих. В даній групі, на відміну від практично здорових людей,
у 16,33% випадків (р<0,05) зустрічались реакції ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти помірного ступеня вираженості (145,21(2,94 ум.од.), у 16,33% та 14,29% випадків - реакції ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду та наднирників (р<0,05) також помірного ступеня вираженості (0,721±0,012 ум.од. та 0,712±0,013 ум.од. відповідно). У осіб з НЦД по гіпертонічному типу з наявністю реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів клінічний перебіг процесу мав певні особливості, а саме: у таких пацієнтів, порівняно з особами без наявності реакцій гіперчутливості, вірогідно більшими (р<0,05) були середні показники САТ за добу та за денний період, ДАТ за нічний період. Крім цього, вірогідно більшими були практично всі амплітудні характеристики АТ за виключенням амплітуди ДАТ за добу, що було обумовлено як зростанням максимальних показників (максимального САТ за добу та за денний період та максимального ДАТ за добу та за нічний період), так і зменшенням мінімальних показників (мінімального САТ за добу та за нічний період) (р<0,05 для всіх випадків). У осіб з наявністю реакцій гіперчутливості більшими були також індекси часу ДАТ (р<0,05), що спостерігалось впродовж усієї доби. Наявність реакцій гіперчутливості до антигену з тканин стінки аорти у осіб з НЦД по гіпертонічному типу асоціювалась з більш високими середніми показниками САТ за добу та за денний період (p<0,05), максимальним САТ за добу та за денний період (p<0,05), а також амплітудними коливаннями САТ впродовж усієї доби та ДАТ в нічний період (p<0,05). Тобто, у частини осіб з НЦД по гіпертонічному типу виявляються реакції гіперчутливості, наявність яких асоціюється з особливостями клінічного перебігу, зокрема, з більш високими показниками АТ. Це може свідчити про певний зв`язок між підвищенням АТ і змінами у стані аутоімунітету та бути відображенням перебудови єдиної нейро-імуно-ендокринної системи. У хворих на ГХ I стадії аутоімунні зсуви були більш поширеними. Так, серед пацієнтів на ГХ I стадії гіперчутливість до антигенів з тих чи інших органів та тканин була виявлена у 26 осіб (68,4%), реакції ГЧНТ - у 18 (47,4%), реакції ГЧУТ - у 19 хворих (50%). На відміну від осіб з НЦД по гіпертонічному типу, у 29% хворих на ГХ I стадії реєструвались реакції як ГЧНТ, так і ГЧУТ, тобто, одночасно виявлялись аутоімунні реакції, що протікають як по гуморальному, так і по клітинному типу. При ГХ I стадії, на відміну від контрольної групи, у 18,42% хворих (р<0,05) реєструвались реакції ГЧНТ до антигену з тканин міокарду, у 26,32% - до антигену з тканин стінки аорти (p<0,01) та у 28,95% - до антигену з тканин наднирників (p<0,01). Частота зустрічаємості ГЧНТ до антигену з тканин нирок, як і у випадку НЦД по гіпертонічному типу, була незначною (10,53%). Вираженість вищезазначених реакцій у хворих на ГХ I стадії була помірною та коливалась від 140,25(4,16 ум.од. у випадку гіперчутливості до антигену з тканин нирок до 148,53(3,25 ум.од. у випадку позитивної реакції на антиген з тканин стінки аорти. При аналізі реакцій ГЧУТ у хворих на ГХ I стадії, порівняно з контрольною групою, вірогідно частіше виявлялись реакції до антигенів з тканин міокарду - у 21,05% (p<0,01), стінки аорти – у 31,58% (p<0,01), нирок – у 15,79% (p<0,05) та наднирників – у 34,21% випадків (p<0,001). Вираженість реакцій ГЧУТ була помірною та складала 0,729(0,014 - 0,693(0,028 ум.од. При порівнянні наявності аутоімунних зсувів у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та у хворих на ГХ I стадії у останніх більшою була частота реєстрації реакцій ГЧУТ до антигену з тканин стінки аорти (31,58% проти 10,20%, р<0,05) та реакцій обох типів до антигену з тканин наднирників (реакції ГЧНТ – 28,95% проти 8,16%; реакцій ГЧУТ – 34,21% проти 14,29%, р<0,05). При порівнянні за ступенем вираженості відповідних реакцій у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ I стадії вірогідних відмінностей виявлено не було. Отримані дані відображають більш значні зміни у стані аутоімунітету при формуванні ГХ порівняно з особами з транзиторним або пограничним підвищенням АТ. В групі хворих на ГХ I стадії з наявністю реакцій гіперчутливості (як і у осіб з НЦД по гіпертонічному типу) до тканинних антигенів (порівняно з хворими без таких) більшими були середні показники САТ за добу та за денний період (р<0,05), збільшувались максимальні САТ та ДАТ впродовж усієї доби (р<0,05), в результаті чого вірогідно більшими були амплітудні коливання САТ впродовж усієї доби та ДАТ за добу (р<0,05). У таких хворих вищими були індекси часу САТ за добу та пасивний період і ДАТ впродовж усієї доби (p<0,05). У хворих на ГХ I стадії з наявністю гіперчутливості до антигену з тканин стінки аорти, порівняно з хворими без такої, вірогідно (p<0,05) більшими були середні величини САТ впродовж усієї доби. Відмічалось також збільшення максимального САТ за добу, за денний та нічний періоди та мінімального САТ за активний період (p<0,05 для всіх випадків). Виявлені зміни призвели до збільшення амплітудних коливань САТ впродовж усієї доби (p<0,05). У хворих на ГХ I стадії з наявністю гіперчутливості до антигену з тканин стінки аорти вірогідно вищими були показники індексів часу САТ впродовж усієї доби (p<0,05). Тобто, у хворих на ГХ I стадії наявність реакцій гіперчутливості взагалі та до антигену з тканин стінки аорти, зокрема, асоціюється з більш вираженим та стійким підвищенням АТ. У групі хворих на ГХ II стадії гіперчутливість будь-якого типу була виявлена у 88 осіб (91,67%). У 73 осіб (76,04%) виявляли реакції ГЧНТ, у 75 осіб (78,13%) – реакції ГЧУТ. У 60 хворих (62,5%) даної групи виявляли одночасно як реакції ГЧНТ, так і реакції ГЧУТ. У хворих на ГХ II стадії вірогідно частіше, порівняно з контрольною групою, зустрічались реакції ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок та наднирників (табл.1), вираженість яких перевищувала контрольні показники, за виключенням реакцій ГЧНТ до антигену з тканин печінки. Практично аналогічні дані були отримані щодо реакцій ГЧУТ (табл.1). При ГХ II стадії вірогідно частіше, порівняно з контролем, зустрічались реакції ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок та наднирників, вираженість яких перевищувала показники контрольної групи у випадку антигенів з тканин міокарду, стінки аорти та нирок. При подальшому аналізі із даної групи хворих були вилучені пацієнти з наявністю ІХС з метою виключення впливу ІХС на показники реакцій гіперчутливості та проаналізовано 64 хворих на ГХ II стадії. Отримані дані були аналогічні попереднім: порівняно з контрольною групою, більшими були частоти виявлення реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду (р<0,05), стінки аорти (p<0,01), печінки (p<0,05), нирок (p<0,05) та наднирників (p<0,01) а також показники вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду (p<0,01), стінки аорти (p<0,05), нирок (p<0,05) та реакцій ГЧНТ до антигену з тканин наднирників (р<0,05), що, на нашу думку, підтверджує активацію аутоімунних процесів при ГХ. В групі хворих на ГХ III стадії реакції гіперчутливості до тих чи інших антигенів були виявлені у 47 пацієнтів (97,92%). У 41 хворого (85,42%) були зареєстровані реакції ГЧНТ, у 40 хворих (83,33%) – реакції ГЧУТ. Реакції обох типів одночасно реєструвались у 34 хворих (70,83%). Аналіз реакцій ГЧНТ у хворих на ГХ III стадії, порівняно з практично здоровими особами, показав вірогідне збільшення як частоти, так і вираженості даних реакцій до всіх дослідних антигенів (табл.1), за виключенням вираженості реакцій ГЧНТ до антигену з тканин щитовидної залози (тенденція до вірогідності (0,05>p<0,1)). Реакції ГЧУТ реєструвались при ГХ III стадії вірогідно частіше, порівняно з контролем, до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок, щитовидної залози та наднирників. Вираженість реакцій ГЧУТ серед хворих на ГХ III стадії перевищувала таку у групі контролю у випадку практично всіх дослідних антигенів, за виключенням антигену з тканин щитовидної залози (табл.1). Тобто, порівняно з практично здоровими особами, у хворих на ГХ III стадії до аутоімунних зсувів виявились залученими усі основні органи та тканини організму, що свідчить про системний характер ураження багатьох внутрішніх органів. Порівняння наявності та вираженості реакцій гіперчутливості на початкових стадіях АГ (ГХ I стадії) і при більш важкому перебігові захворювання показало, що при ГХ II стадії виявляються реакції гіперчутливості обох типів до антигену з тканин печінки, реакції ГЧНТ до антигену з тканин нирок, а також зростає вираженість аутоімунної відповіді до дослідних антигенів (порівняння проводилось у випадку антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок та наднирників, оскільки у хворих на ГХ I стадії реакції як ГЧНТ, так і ГЧУТ до антигенів з тканин печінки, щитовидної залози та легенів не зустрічались). При ГХ III стадії (порівняно з хворими на ГХ II стадії) спектр реакцій гіперчутливості розширювався за рахунок виявлення реакцій обох типів до антигену з тканин щитовидної залози та реакцій ГЧНТ до антигену з тканин легенів. У хворих на ГХ III стадії вищими були також показники вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, наднирників і реакцій ГЧНТ до антигену з тканин легенів, а також відмічалось зростання частоти реєстрації реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин печінки (в 2,8 рази, p<0,001), реакцій ГЧНТ до антигену з тканин щитовидної залози (на 88,91%, p<0,05) та реакцій ГЧУТ до антигену з тканин легенів (в 2 рази, p<0,05) (табл.1). ? ? o - ¶ U ? o X ” o ^   ¶ N%Oe,”1?7O8ue8O:Hp<0,1), в 2,4 рази – реакцій ГЧУТ до антигену з тканин легенів (0,05>p<0,1). Збільшувались показники вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин печінки (реакції ГЧНТ - 196,31(8,38 ум.од. проти 155,08(4,64 ум.од., p<0,001; реакції ГЧУТ - 0,550(0,038 ум.од. проти 0,693(0,030 ум.од., p<0,01) та наднирників (реакції ГЧНТ - 203,47(10,18 ум.од. проти 162,30(6,81 ум.од., p<0,01; реакції ГЧУТ - 0,528(0,035 ум.од. проти 0,684(0,028 ум.од., p<0,01), а також реакцій ГЧНТ до антигену з тканин з легенів (173,53(6,68 ум.од. проти 154,99(5,67 ум.од., p<0,05). Вищенаведені дані можуть свідчити про більш значні зміни у стані імунної системи при ХСН. Одним із можливих пояснень вищезазначених феноменів може бути те, що по мірі прогресування ХСН поглиблюються порушення кровообігу, обміну речовин, гіпоксія органів та тканин, ініціюється розвиток імуно-запальних реакцій. Ці патологічні процеси певною мірою можуть впливати на антигенний склад відповідних органів та тканин та сприяти розвитку того чи іншого (або обох) варіантів гіперчутливості. Хронічне перевантаження тиском у хворих з АГ супроводжується комплексом структурних змін, до яких виявляються втягнутими практично всі ділянки міокарду [Devereux R.B. et al., 1994]. Ремоделювання серця є однією із загальновизнаних патогенетичних ланок як ГХ, так і ХСН. З огляду на це, було проаналізовано стан аутоімунітету в залежності від геометрії ЛШ. Серед осіб з НЦД по гіпертонічному типу геометрія ЛШ була незміненою у 36 (73,5%) обстежених, у 13 (26,5%) пацієнтів було виявлене концентричне ремоделювання ЛШ. Якщо серед осіб з НЦД по гіпертонічному типу з нормальною геометрією ЛШ, порівняно з контрольною групою, вірогідно частіше реєструвались тільки реакції ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти – у 16,67% випадків (р<0,05), то серед осіб з концентричним ремоделюванням ЛШ вірогідно частіше, порівняно з контролем, зустрічались реакції ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду – у 15,39% (р<0,05), стінки аорти – у 15,39% (р<0,05) та реакції ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду – у 38,46% (р<0,001) і наднирників – у 23,08% випадків (р<0,01). Ступінь вираженості зазначених аутоімунних реакцій була помірною. При порівнянні наявності реакцій гіперчутливості у осіб з нормальною геометрією ЛШ та концентричним ремоделюванням ЛШ, у останніх було виявлено зростання частоти виявлення реакцій ГЧУТ до антигену з тканин міокарду (38,46% проти 8,33%, p<0,05). Ступінь вираженості аутоімунних реакцій у обстежених даних груп вірогідно не відрізнялась. Тобто, більшість осіб (84,6%) з НЦД по гіпертонічному типу зі зміненою геометрією ЛШ мали певні аутоімунні зсуви помірного ступеня вираженості (в той час як у осіб з нормальною геометрією серця аутоімунні реакції були наявні тільки у 36,1% випадків (р<0,01)). Наявність змін геометрії ЛШ тісно асоціювалась з розвитком гіперчутливості до антигену з тканин міокарду – остання реєструвалась у 53,9% обстежених з концентричним ремоделюванням ЛШ (в підгрупі осіб з незміненою геометрією серця – у 13,9%, p<0,01). Зазначимо, що у пацієнтів на ГХ I стадії нормальна геометрія серця спостерігалась у 21 (55,26%) хворого, у 17 (44,74%) хворих було виявлено зміни у геометрії серця у вигляді концентричного ремоделювання ЛШ. У хворих на ГХ I стадії з нормальною геометрією серця вірогідні розбіжності у частоті виявлення аутоімунних реакцій, порівняно з контрольною групою, були відмічені у випадку ГЧНТ до антигенів з тканин стінки аорти (14,29%, p<0,05) та наднирників (28,57%, p<0,05), а також ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду (14,29%, p<0,05) та наднирників (33,33%, p<0,01). В той самий час у хворих з концентричним ремоделюванням ЛШ, порівняно з контрольною групою, вірогідно більшою була частота виявлення реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду (41,18%, p<0,001), стінки аорти (41,18%, p<0,001), наднирників (29,41%, p<0,05) та реакцій ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду (29,41%, p<0,01), стінки аорти (47,06%, p<0,001), нирок (29,41%, p<0,01) та наднирників (35,29%, p<0,01). У хворих на ГХ I стадії з концентричним ремоделюванням ЛШ, порівняно з хворими без такого, вірогідно вищою була частота виявлення реакцій ГЧНТ до антигену з тканин міокарду (p<0,01) та реакцій ГЧУТ до антигену з тканин нирок (p<0,05). Відмінності у частоті виявлення реакцій ГЧНТ та ГЧУТ до антигену з тканин стінки аорти обмежились тенденцією до вірогідності (0,05>p<0,1). Вираженість виявлених реакцій гіперчутливості була помірною як в групі хворих на ГХ I стадії з нормальною геометрією серця, так і в групі хворих на ГХ I стадії з концентричним ремоделюванням ЛШ, та не різнилася між даними групами. У хворих на ГХ II-III стадій з незміненою геометрією серця (n=18, 12,5%), порівняно з контрольною групою, більшими були частоти виявлення реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин стінки аорти (33,33% проти 7,5%, p<0,05), нирок (44,44% проти 12,5%, p<0,01), наднирників (33,33% проти 10%, p<0,05), реакцій ГЧУТ до антигену з тканин наднирників (38,89% проти 5%, p<0,01) та вираженість реакцій ГЧУТ до антигену з тканин нирок (p<0,05). При концентричній ГЛШ (n=88, 61,11%) відмічено збільшення, порівняно з контрольною групою, частоти реєстрації реакцій ГЧНТ та ГЧУТ до всіх дослідних антигенів (р<0,05), за виключенням реакцій обох типів до антигену з тканин щитовидної залози та реакцій ГЧУТ до антигену з тканин легенів. Зростала також вираженість реакцій обох типів до всіх дослідних антигенів (р<0,05), за виключенням антигену з тканин щитовидної залози; відмінність у показниках реакції ГЧНТ до антигену з тканин печінки обмежилась тенденцією до вірогідності (0,05>p<0,1). При ексцентричній ГЛШ (n=18, 12,5%), порівняно з контрольною групою, більшими були частоти виявлення та вираженість реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин стінки аорти, печінки, наднирників та вираженість реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду та нирок (р<0,05 для всіх випадків). Аналіз реакцій ГЧУТ у даних хворих виявив збільшення при ексцентричній ГЛЖ частоти реєстрації та вираженості реакцій ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок, частоти реєстрації ГЧУТ до антигенів з тканин щитовидної залози та наднирників і вираженості реакцій ГЧУТ до антигену з тканин легенів (р<0,05). При концентричному ремоделюванні ЛШ (n=20, 13,89%), в порівнянні з контрольною групою, зростала частота виявлення реакцій обох типів до антигену з тканин стінки аорти, реакцій ГЧНТ до антигену з тканин печінки, реакцій ГЧУТ до антигену з тканин нирок (p<0,05). Аналіз вираженості реакцій гіперчутливості показав збільшення вираженості реакцій обох типів до антигену з тканин наднирників та реакцій ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти та печінки (p<0,05). При порівнянні груп хворих з різними варіантами ремоделювання ЛШ з групою хворих з незміненою геометрією ЛШ було виявлено зростання частоти реєстрації реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду (p<0,01) і печінки (p<0,05) та вираженості реакцій ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти (p<0,05) і реакцій ГЧУТ до антигену з тканин міокарду (p<0,05) у хворих з концентричною ГЛШ, а також зростання вираженості реакцій ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти (p<0,05) та частоти виявлення реакцій ГЧУТ до антигену з тканин щитовидної залози (p<0,05) у хворих з ексцентричною ГЛШ. Таким чином, у хворих з АГ ремоделювання ЛШ, яке є однією із патогенетичних ланок як ГХ, так і розвитку ХСН, асоціюється з більш вираженими зсувами у стані аутоімунітету, що може підтверджувати певну участь імунної системи в процесах формування гіпертензивного серця. ВИСНОВКИ В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі сучасної кардіології – уточнення ролі реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин органів –мішеней та органів, що беруть участь в механізмах регуляції артеріального тиску, у хворих на гіпертонічну хворобу. 1. У осіб з НЦД по гіпертонічному типу реакції гіперчутливості виявляються у 4-16 % випадків, у хворих на ГХ I стадії - у 11-34% випадків в залежності від виду антигену порівняно з 3% випадків у практично здорових людей відповідного віку (до 30 років). 2. У осіб з нейро-циркуляторною дистонією по гіпертонічному типу реєструються реакції гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин стінки аорти та реакції гіперчутливості уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду та наднирників, у хворих на ГХ I стадії – також реакції гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин міокарду і наднирників та уповільненого типу до антигенів з тканин стінки аорти і нирок. У осіб з наявністю реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів відзначається більш виражене підвищення артеріального тиску зі значними амплітудними коливаннями та збільшення індексів часу АТ. 3. У хворих на гіпертонічну хворобу ІI та III стадій реакції гіперчутливості виявляються у 21-58% випадків в залежності від виду антигену та стадії захворювання порівняно з 5-15% випадків у практично здорових людей відповідного віку (старших за 30 років). 4. При ГХ II стадії реєструються реакції обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок, наднирників та печінки. При більш тяжкому перебігові захворювання (ГХ III стадії) відмічається зростання частоти реєстрації реакцій гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин печінки (в 2,8 рази, p<0,001) та щитовидної залози (на 89%, p<0,05), гіперчутливості уповільненого типу до антигену з тканин легенів (в 2 рази, p<0,05), а також вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, наднирників та реакцій негайного типу до антигену з тканин легенів, що свідчить про активацію аутоімунних процесів на рівні органів-мішеней та органів, які беруть участь у регуляції АТ, при прогресуванні гіпертонічної хвороби. 5. Ремоделювання ЛШ поєднується зі зростанням частоти та/або вираженості реакцій гіперчутливості до антигену з тканин міокарду, що простежується як у осіб з нейро-циркуляторною дистонією (з концентричним ремоделюванням ЛШ) так і при різних стадіях ГХ. При наявності гіпертрофії лівого шлуночка має місце також збільшення вираженості реакцій гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин стінки аорти. 6. Ускладнення гіпертонічної хвороби хронічною серцевою недостатністю супроводжується розширенням спектру реакцій гіперчутливості за рахунок реакцій негайного типу до антигенів з тканин наднирників, щитовидної залози, легенів та уповільненого типу до антигену з тканин печінки. Збільшується частота реєстрації реакцій гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин печінки (в 2,52 рази, p<0,01) та щитовидної залози (в 2,47 рази, p<0,05), а також зростає вираженість реакцій обох типів до антигенів з тканин печінки і наднирників, реакцій гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин легенів, що свідчить про більш значні зміни імунної системи при ХСН. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. У хворих на ГХ факт реєстрації реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів та розширення їх спектру може розглядатися як додатковий критерій більш тяжкого перебігу захворювання, що можна використовувати для оцінки стану таких пацієнтів. 2. Для визначення реакцій гіперчутливості негайного та уповільненого типу у хворих на артеріальну гіпертензію рекомендується використовувати метод імунотермістометрії та реакції інгібіції міграції лейкоциті у капілярах, враховуючи їх простоту, доступність та малу собівартість. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ. 1.Жебель В.М., Сергієнко О.П., Зайков С.В., Філенко Л.В. Аутоімунні та морфологічні зміни в міокарді у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, ускладненою недостатністю кровообігу // Український кардіологічний журнал.- 2000.- №5-6 (випуск II).- С.41-45. (Пошукачем здійснено клінічне, імунологічне та інструментальне обстеження хворих на гіпертонічну хворобу, статистичну обробку, аналіз даних, підготовку матеріалів до публікації). 2. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В. Аутоімунні зсуви у хворих з початковими стадіями ессенціальної артеріальної гіпертензії // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003.- №1/1.- С.85-87. (Автор провела клінічне та імунологічне обстеження осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ I стадії, статистичну обробку матеріалу, аналіз даних, підготовку матеріалів до друку). 3. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В., Гуменюк А.Ф. Стан гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на гіпертонічну хворобу II-III стадій // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003.- №2/1.- С.565-568. (Автор самостійно провела клінічне та імунологічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих даних, підготовку матеріалів до публікації). 4. Жебель В.М., Сергієнко О.П. Особливості реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів та їх асоціації з клініко-гемодинамічними показниками у хворих на артеріальну гіпертензію молодого віку // Вісник морфології.- 2003.- Т.9.- №2.-С.318-325. (Автором проведено клінічний підбір хворих, імунологічне та інструментальне обстеження, статистичну обробку даних, аналіз даних, підготовку статті до друку). 5. Сергієнко О.П., Жебель В.М. Вираженість реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від її тяжкості та розвитку хронічної серцевої недостатності // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 2003.- Вип.21.- С.162-169. (Автором проведено імунологічне та інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку даних, аналіз даних, підготовку статті до друку). 6. Сергієнко О.П. Аутоімунні реакції до різних органів та тканин у хворих з початковими стадіями ессенціальної артеріальної гіпертензії // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень”. (19-20 листопада 2002, Харків).- Харків, 2002.- С.228-230. 7. Жебель В.М., Зайков С.В., Сергієнко О.П., Філенко Л.В., Кобірніченко А.В. Аутоімунні реакції у практично здорових людей різного віку // Тези доповідей III Національного Конгресу геронтологів і геріатрів України. (26-28 вересня 2000, Київ). – К.: Інститут геронтології, 2000. - С.159-160. (Автором проведено імунологічне обстеження практично здорових осіб, статистичну обробку та аналіз даних, підготовку до друку). 8. Жебель В.М., Сергієнко О.П., Постоловський В.М. Вивчення ролі аутоімунних зсувів у розвитку гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу // Матеріали Української науково-практичної конференції Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гіпотез до фактів. Тези наукових доповідей. (14-16 березня 2001, Київ).- К.: Моріон, 2001.- С.121. (Автором проведено імунологічне та інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку даних, аналіз даних та підготовку до друку). 9. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В., Гуменюк А.Ф. Аутоімунні реакції до різних органів та тканин у хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену хронічною недостатністю кровообігу // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень”. (19-20 листопада 2002, Харків).- Харків, 2002.- С.230-231. (Автор провела клінічне та імунологічне обстеження хворих, статистичну обробку отриманих даних, аналіз даних, підготовку до друку). АНОТАЦІЯ Сергієнко О.П. Особливості реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на гіпертонічну хворобу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Інститут кардіології ім.акад.М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2004. Дисертація присвячена вивченню реакцій гіперчутливості негайного (ГЧНТ) та уповільненого (ГЧУТ) типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок, наднирників, печінки, легенів та щитовидної залози у осіб з нейро-циркуляторною дистонією (НЦД) по гіпертонічному типу та хворих на ГХ. Показано наявність реакцій ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти, ГЧУТ до антигену з тканин міокарду та наднирників вже у осіб з НЦД по гіпертонічному типу. У хворих на ГХ I стадії, крім вищезазначеного, реєструються також реакції ГЧНТ до антигенів з тканин міокарду і наднирників та ГЧУТ до антигенів з тканин стінки аорти і нирок. Наявність реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у осіб даних груп асоціюється з клінічними проявами (більш вираженим та стійким підвищенням АТ). При більш важкому перебігові ГХ (II та Ш стадії), а також при її ускладненні ХСН встановлено збільшення частоти виявлення, вираженості реакцій гіперчутливості до певних тканинних антигенів та розширення їх спектру. Ремоделювання лівого шлуночка у хворих з АГ асоціюється зі збільшенням частоти та/або вираженості реакцій гіперчутливості до антигену з тканин міокарду. Ключові слова: гіперчутливість негайного типу, гіперчутливість уповільненого типу, гіпертонічна хвороба, нейро-циркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, хронічна серцева недостатність, ремоделювання лівого шлуночка. АННОТАЦИЯ Сергиенко О.П. Особенности реакций гиперчувствительности к тканевым антигенам у больных гипертонической болезнью.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 – кардиология. Институт кардиологии им. акад. Н.Д.Стражеско АМН Украины, Киев, 2004. Диссертация посвящена изучению состояния реакций гиперчувствительности немедленного (ГЧНТ) и замедленного (ГЧЗТ) типа к антигенам из основных органов-мишеней и органов, принимающих участие в механизмах регуляции артериального давления (миокарда, стенки аорты, почек, надпочечников, печени, легких, щитовидной железы), у лиц с нейро-циркуляторной дистонией (НЦД) по гипертоническому типу, больных гипертонической болезнью (ГБ) и при осложнении ее хронической сердечной недостаточностью (ХСН), а также установлению ассоциаций данных реакций с различными вариантами ремоделирования левого желудочка и показателями артериального давления (по данным суточного мониторирования артериального давления). Обследовано 49 человек с НЦД по гипертоническому типу, 38 больных ГБ I стадии, 96 больных ГБ II стадии, 48 – ГБ III стадий, а также две контрольные группы соответствующего возраста. Показано, что у практически здоровых лиц в возрасте до 30 лет реакции гиперчувствительности регистрируются в 3 % случаев, в возрасте после 30 лет - в 5-15 % случаев в зависимости от вида антигена. Определенные сдвиги в состоянии аутоиммунитета, а именно реакции гиперчувствительности немедленного типа к антигену из тканей стенки аорты и замедленного типа к антигенам из тканей миокарда и надпочечников выявляются уже у лиц с транзиторным повышением артериального давления (НЦД по гипертоническому типу). У больных ГБ I стадии регистрируются реакции гиперчувствительности к антигенам из тканей миокарда, стенки аорты, надпочечников, а также почек. При артериальной гипертензии в молодом возрасте (НЦД по гипертоническому типу и ГБ I стадии) наличие реакций гиперчувствительности ассоциируется с более выраженным и стойким повышением артериального давления и значительными его амплитудными колебаниями. Установлено, что с увеличением тяжести ГБ расширяется спектр антигенов, к которым регистрируются реакции гиперчувствительности, растет частота выявления и выраженность данных реакций к определенным тканевым антигенам. Так, у больных ГБ II стадии появляются реакции гиперчувствительности обоих типов к антигену из тканей печени и реакции ГЧНТ к антигену из тканей почек, а также увеличивается выраженность аутоиммунного ответа на исследуемые антигены (из тканей миокарда, стенки аорты, почек и надпочечников). При ГБ III стадии (в сравнении с ГБ II стадии) регистрируются также реакции обоих типов к антигену из тканей щитовидной железы и реакции ГЧНТ к антигену из тканей легких, увеличивается частота обнаружения реакций ГЧНТ к антигенам из тканей печени, щитовидной железы, реакций ГЧЗТ к антигену из тканей легких. У больных ГБ III стадии отмечается увеличение выраженности реакций обоих типов к антигенам из тканей миокарда, стенки аорты, печени, надпочечников и реакций ГЧНТ к антигену из тканей легких. При осложнении гипертонической болезни хронической сердечной недостаточностью спектр выявляемых аутоиммунных реакций расширяется за счет реакций ГЧНТ к антигенам из тканей надпочечников, легких, щитовидной железы и реакций ГЧЗТ к антигену из тканей печени. У таких больных увеличивается частота регистрации реакций ГЧНТ к антигенам из тканей печени и щитовидной железы, растет выраженность реакций гиперчувствительности обоих типов к антигенам из тканей печени и надпочечников, а также выраженность реакций ГЧНТ к антигену из тканей легких Аутоиммунные сдвиги ассоциируются с таким патогенетическим звеном гипертонической болезни как ремоделирование левого желудочка. В частности, ремоделирование левого желудочка сопровождается увеличением частоты и/или выраженности реакций гиперчувствительности к антигену из тканей миокарда. Наличие концентрической и эксцентрической гипертрофии левого желудочка сочетается с повышением выраженности реакций гиперчувствительности немедленного типа к антигену из тканей стенки аорты. Ключевые слова: гиперчувствительность немедленного типа, гиперчувствительность замедленного типа, гипертоническая болезнь, нейро-циркуляторная дистония по гипертоническому типу, хроническая сердечная недостаточность, ремоделирование левого желудочка. SUMMARY Sergiyenko, O.P. The Peculiarities of Hypersensitivity Reactions to Tissue Antigens in Patients with Hypertensive Disease. - Manuscript. Dissertation for obtaining of scientifical degree of candidate of Medical Sciences on speciality 14.01.11 – Cardiology. – Strazhesko Institute of Cardiology, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004. This dissertation is devoted to the study of immediate type hypersensitivity reactions (ITHR) and delayed type hypersensitivity reactions (DTHR) to antigens from the tissues of myocardium, aortic wall, kidneys, adrenal glands, liver, lungs and thyroid gland in the persons having hypertensive type of neurocirculatory dystonia (NCD) and patients with hypertension disease (HD). It is shown that the patients with NCD of hypertensive type have ITHR to the antigen of aortic wall tissues and DTHR to the antigens of myocardium tissues and adrenal gland tissues. The patients with HD show not only the above-named reaction, but also ITHR to the antigens of myocardium tissues and adrenal gland tissues and DTHR to the antigens of aorta wall tissues and kidney tissues. The existence of the tissue antigen hypersensitivity reactions in the patients with NCD of hypertensive type and the patients with HD of the first stage are associated with such clinical presentations as a more marked and constant arterial pressure rise. If HD is more serious (HD of the 2nd or 3rd stages) or if HD is complicated by CHF, the frequency of detection and intensity of hypersensitivity reactions to certain antigens grows and their spectre is wider. The left ventricular remodelling is associated with the frequency and/or intensity growth of hypersensitivity reactions to the antigen of myocardium tissues. Key Words: immediate type hypersensitivity, delayed type hypersensitivity, hypertensive disease, neurocirculatory dystonia of hypertensive type, chronic heart failure, left ventricular remodelling. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АГ – артеріальна гіпертензія АТ – артеріальний тиск ВТС – відносна товщина стінки лівого шлуночка ГЛШ – гіпертрофія лівого шлуночку ГХ – гіпертонічна хвороба ГЧНТ – гіперчутливість негайного типу ГЧУТ – гіперчутливість уповільненого типу ДАТ – діастолічний артеріальний тиск ДМАТ – добове моніторування артеріального тиску ІМ – індекс міграції ІММЛШ – індекс маси міокарду лівого шлуночку ІТМ – імунотермістометрія ЛШ – лівий шлуночок НЦД – нейро-циркуляторна дистонія РІМЛ – реакція інгібіції міграції лейкоцитів САТ – систолічний артеріальний тиск УЗД – ультразвукове дослідження ХСН – хронічна серцева недостатність

Похожие записи