НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України

Лаповець Любов Євгенівна

УДК 612.43/.45:612.017.1:612.745

Особливості реакції нейрогормональної та імунної систем на фізичне
навантаження у здорових людей та хворих на стабільну стенокардію

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького Міністерства охорони здоров’я України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Яворський Остап Григорович

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх
хвороб та сестринської справи

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Гуляр Сергій Олександрович,

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, провідний
науковий співробітник відділу загальної та молекулярної патофізіології;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Нещерет Олександр Павлович,

Інститут ендокринології та обміну речовин імені. В.П.Комісаренко АМН
України, провідний науковий співробітник відділу епідеміології
ендокринних захворювань;

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Янчук Петро Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач
лабораторії фізіологічної кібернетики та психофізіології

Захист відбудеться “25” грудня 2007 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології
ім.О.О.Богомольця НАН України (01601, Київ, вул. Богомольця, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фізіології
ім.О.О.Богомольця НАН України (01601, Київ, вул. Богомольця, 4).

Автореферат розісланий “22” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук
З.О.Сорокіна-Маріна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Боротьба з гіподинамією є однією з найбільш важливих
медико-соціальних проблем як в Україні, так і всіх інших країнах світу.
Обмеження фізичної активності людей призводить до послаблення захисних
та пристосувальних можливостей організму до різних пошкоджуючих чинників
ендо- і екзогенного походження, кількість яких з розвитком техногенних і
соціальних процесів постійно зростає [Зербіно Д.Д. та співав., 2006;
Kaul D., 2001].

У зв’язку з цим у клінічній практиці широко впроваджуються різні
методології підвищення природної фізичної активності та застосовуються
спеціальні технології фізичних навантажень для профілактики і лікування
серцево-судинних захворювань [Савка Ю.М. та співав., 2003].

Загально відомо, що захисні та пристосувальні термінові або довготривалі
реакції організму на дію різноманітних фізіологічних чи патологічних
чинників, в тому числі і до фізичного навантаження, реалізуються за
участю нервової, гормональної та імунної систем [Ткаченко Л.М. та
співав., 2000; Feldman P.J. et al., 1999].

Завдяки злагодженій взаємодії цих регулюючих систем здійснюється
адаптація організму до впливу змін внутрішнього середовища та зовнішніх
факторів довкілля. Участь ендокринної системи в регуляції
пристосувальних процесів в організмі в значній мірі забезпечується за
рахунок активації симпато-адреналової та гіпофізарно-надниркової систем.
Завдяки швидкоплинним змінам функціонального стану саме цих систем, в
першу чергу, здійснюється складне взаємопов’язане послідовне включення в
процеси адаптації чи пошкодження інших систем, органів, тканин. Вся
сукупність цих процесів в організмі вперше була визначена як реакція на
стрес в роботах Selye H. [1960].

Однією з найбільш важливих систем, що забезпечують адаптивні можливості
організму, є імунна система. Стреси та масивне забруднення оточуючого
середовища в сучасних умовах призводять до розвитку вторинного
імунодефіциту, наслідком чого є поширення алергізації, аутоімунних та
запальних процесів в організмі, до яких належать атеросклероз, цукровий
діабет та інші [Хаитов Р.М. та соав., 2002; Jones T.D. et al., 1998].

Ураження системи кровообігу посідають чільне місце в структурі
небезпечних для здоров’я населення України захворювань, які зумовлюють
більше половини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності
[Коваленко В.М., 2005]. Морфологічною основою ішемічної хвороби серця
вважається атеросклероз вінцевих судин, причини та механізми виникнення
якого ще остаточно не вивчені [Зербіно Д.Д. та співав., 2003; Карпов Р.
та співав., 2000; Смирнова І.П.та співав., 2002].

Вважають, що атеросклероз є поліетіологічним захворюванням, у генезі
якого має значення тривалий вплив на організм людини різноманітних
несприятливих чинників навколишнього та внутрішнього середовища –
факторів ризику. Передусім до них належать бактерійні та вірусні
інфекції, гіперхолестеринемія, підвищений артеріальний тиск, цукровий
діабет, часті стреси, і, особливо, малорухливий спосіб життя
[Денисова Т.П. та співав., 2005; Зербіно Д.Д. та співав., 2003, 2006;
Коваленко В.М. та співав., 2005; Лутай М.И., 2004; Basavaraju S.R. et
al., 1998; Granchi D. et al, 1998; Parke D.V. et al, 1996].
Загальновідомі негативні наслідки надмірних м’язових напружень: зниження
імунної реактивності, а також випадки раптової смерті у осіб молодого
віку при надмірних фізичних навантаженнях [Батыштов Б.А. и соавт., 2002;
Ляпин В.П., 2003; Цяпець С.В. та співав., 2002; Claessens C. et al.,
2000].

На сьогодні особливо важливим для практичної медицини стала діагностика
початкових стадій серцево-судинних захворювань, наріжним каменем якої є
використання дозованого фізичного навантаження. Антиатерогенна роль
фізичного навантаження різної інтенсивності не викликає сумнівів
[Weintraub M.S. et al., 1989]. Але, разом з тим, особливості впливу
фізичного навантаження на механізми адаптації та дезадаптації людей з
різним функціональним станом серцево-судинної системи та гіподинамією
все ще залишаються недостатньо вивченими. На сьогодні дозовані фізичні
навантаження широко використовують в наукових дослідженнях і в медичній
практиці як тестову пробу для оцінки функціональних і метаболічних
резервів серцево-судинної системи організму [Аронов В.И. и соав., 2003].
У патогенезі ІХС, особливо на ранніх етапах її розвитку, поряд із
порушеннями коронарного кровообігу і скоротливої функції лівого шлуночка
істотну роль відіграють розлади нейрогормональних та гуморальних
механізмів регуляції функцій серця та судин. Визначення закономірностей
розвитку адаптивних, а також деструктивних змін в регуляторних системах
у людей з різним функціональним станом серцево-судинної системи під
впливом фізичного навантаження є актуальною проблемою патологічної
фізіології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом комплексної НДР №0196 У 014974 ІН. 17.00 0001.96 “Вплив
фізичного навантаження на метаболічні процеси при стенокардії напруги та
пошуки способів запобігання негативних його впливів” кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб та сестринської справи Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького. Науковий
керівник – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та
сестринської справи, д. мед. н., професор Яворський О.Г.

Мета дослідження. Визначити особливості розвитку змін функціонального
стану гіпофізарно-надниркової та імунної систем здорових людей і хворих
на стабільну стенокардію в механізмі адаптації організму до фізичного
навантаження та розробити математичну модель динаміки досліджуваних
показників.

Завдання дослідження:

вивчити динаміку змін функціонального стану гіпофізарно-наднирникової,
симпато-адреналової та імунної систем здорових осіб під впливом
фізичного навантаження;

вивчити динаміку змін функціонального стану гіпофізарно-наднирникової,
симпато-адреналової та імунної систем хворих на стабільну стенокардію
під впливом фізичного навантаження;

розробити математичну модель взаємозв’язків змін функціонального стану
гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової та імунної систем для
оцінки стану адаптивних можливостей організму здорових осіб за умов
фізичного навантаження різної інтенсивності;

розробити математичну модель взаємозв’язків змін функціонального стану
гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової та імунної систем для
оцінки стану адаптивних можливостей організму хворих на стабільну
стенокардію за умов фізичного навантаження;

опрацювати теоретично обґрунтовані засади для практичної розробки
рекомендацій стосовно вибору рівнів адекватного фізичного навантаження,
тактики лікування та реабілітації хворих на стабільну стенокардію.

Об’єкт дослідження. Нейрогормональні та імунні адаптивні процеси за умов
короткотривалого фізичного навантаження різної інтенсивності у здорових
молодих осіб та хворих на стабільну стенокардію.

Предмет дослідження. Особливості включення гіпофізарно-надниркової,
симпато-адреналової систем та змін імунного статусу здорових та хворих
на стабільну стенокардію в механізми адаптації організму до фізичного
навантаження.

Методи дослідження. В клініко-інструментальних та лабораторних
дослідженнях дозоване фізичне навантаження моделювали з використанням
велоергометрії. Визначали рівні екскреції з сечею катехоламінів,
17-кетостероїдів, 17-кетогенних стероїдів, а також імунологічні
показники клітинного імунітету: популяційний склад лімфоцитів
периферичної крові з маркерами CD3+, CD4+, CD8+, CD19+, CD16+;
гуморального імунітету: концентрацію імуноглобулінів A, G, M,
циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові; рівні тимусного
сироваткового фактора. Функціональний стан нейтрофілів оцінювали за їх
фагоцитарною та загальною окисно-відновною активністю та вмістом
катіонних лізосомальних білків. Імуноферментними методами визначали
концентрацію інтерлейкіну–1?, інтерлейкіну–6, кортизолу,
адренокортикотропного, соматотропного гормону та інсуліну. Комп’ютерна
обробка одержаних даних проведена з використанням дисперсійного та
кореляційно-регресійного математико-статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного
дослідження функціонального стану гіпофізарно-надниркової,
симпато-адреналової та імунної систем вирішена актуальна наукова
проблема стосовно їх участі в механізмі адаптації організму до фізичного
навантаження у здорових людей та хворих на стабільну стенокардію.

Визначено закономірності змін показників нейрогормональної та імунної
систем в залежності від вихідного функціонального стану серцево-судинної
системи, викликаних короткотривалим фізичним навантаженням інтенсивної
та максимальної потужності. Вперше чітко окреслена роль змін
функціонального стану кори надниркових залоз, симпато-адреналової та
імунної систем в механізмі реалізації адаптаційних процесів цих систем у
здорових осіб молодого віку та хворих на стабільну стенокардію
середнього віку за умови короткотривалого фізичного навантаження.

На основі багатостороннього порівняльного аналізу особливостей
взаємозв’язків показників екскреції з сечею 17-кетостероїдів,
17-кетогенних стероїдів, катехоламінів, сироваткової концентрації
адренокортикотропного, соматотропного гормонів, кортизолу, інсуліну та
функціональної активності лейкоцитів, популяційного складу лімфоцитів,
концентрації прозапальних цитокінів, імуноглобулінів, циркулюючих
імунних комплексів у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію
середнього віку, розшифровані раніше невідомі патогенетичні механізми
розвитку уражень серцево-судинної системи при фізичному навантаженні у
хворих на стабільну стенокардію.

За допомогою багатофакторного дисперсійного та регресійного аналізів
отриманого масиву даних створена аналітична інтегральна математична
модель участі відхилень функціональної активності
гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем від
фізіологічних норм в патогенезі порушень функціонального стану
серцево-судинної системи у здорових осіб, а також її зрушень у хворих на
стабільну стенокардію в залежності від віку, вихідних рівнів фізичної
активності та наявності інших факторів ризику розвитку порушень функції
серцево-судинної системи та її нервової і гормональної регуляції.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості змін
функції кори надниркових залоз, стану симпато-адреналової та імунної
систем під впливом короткотривалого фізичного навантаження можуть бути
використані в практичній медицині для корекції механізмів розвитку
адаптаційних та дизадаптаційних процесів в організмі, викликаних
стресорними чинниками та створюють теоретичні передумови для розробки
адекватних лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів в
установах кардіологічного профілю.

Проведене дослідження теоретично обґрунтовує доцільність використання
фізичного навантаження в установах практичної охорони здоров’я як
нефармакологічного імуномодулятора, що дасть можливість направлено
впливати на імунний статус хворих на стабільну стенокардію ІІ
функціонального класу, а також тестувати рівень адаптаційної здатності
та функціонального резерву імунної системи в реакціях організму на
фізичне навантаження.

За матеріалами дисертації видано методичні рекомендації, які впроваджені
у навчальний процес кафедр сімейної медицини, пропедевтики внутрішніх
хвороб і сестринської справи, клінічної лабораторної діагностики
Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького, Івано-Франківської медичної академії, Буковинського
державного медичного університету, а також в кардіологічному відділенні
КМКЛШМД м. Львова, терапевтичному відділенні Львівської дорожньої
лікарні, Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному
диспансері.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проаналізовано наукову
літературу за темою дослідження, виконано дослідження нейроендокринного
та імунного статусу у обстежуваних осіб, хроматографічне визначення
складу 17-кетостероїдів, імуноферментне визначення інтерлейкінів,
гормонів, проведено аналіз та узагальнення результатів досліджень, а
також сформульовані та обґрунтовані основні положення і висновки
дисертаційної роботи. Підбір груп здорових осіб та хворих на стабільну
стенокардію з різним функціональним станом серця та проведення
дозованого фізичного навантаження виконано спільно із співробітниками
кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та сестринської справи під
керівництвом д. мед. н., професора О.Г. Яворського. На базі цієї ж
кафедри проведені визначення рівня екскреції 17-кетостероїдів,
17-кетогенних стероїдів, катехоламінів. Визначення концентрації ТСФ
проведені на базі лабораторії клінічної імунології Інституту онкології
АМН України.

Апробація результатів дисертації. Фрагменти роботи доповідалися на VII
Міжнародному конгресі з імунореабілітації (Нью-Йорк, 2001), на 18
Інтернаціональному конгресі з клінічної хімії та лабораторної медицини
(Кіото, 2002), на V з’їзді імунологів та алергологів СНД
(Санкт-Петербург, 2003), на І та ІІ Міжнародних Львівсько-Люблінських
конгресах “Експериментальна та клінічна медицина” (Львів, 2000; Люблін,
2002), на нараді-семінарі Українського наукового товариства клінічної
лабораторної діагностики (Київ, 2002, 2007), на засіданнях Львівського
відділу Українського товариства клінічної лабораторної діагностики
(2000, 2002, 2003, 2005), на XIV з’їзді терапевтів України (Київ, 1998),
на VI Українській науково-практичній конференції з актуальних питань
алергології, клінічної та лабораторної імунології (Київ, 2002), на ІІІ
з’їзді пульмонологів і фтизіатрів (Київ, 2003).

Публікації. За матеріалами проведених досліджень опубліковано 34 наукові
праці, у тому числі 21 стаття у фахових журналах, рекомендованих ВАК
України, 12 повідомлень зроблено в матеріалах і тезах наукових
конференцій і з’їздів, а також викладено окремі положення стосовно
результатів проведеного дослідження у навчальному посібнику з грифом
Центрального методичного комітету з вищої медичної освіти України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних
досліджень та їх обговорення, висновків, списку використаних джерел.
Матеріали дисертаційної роботи викладені на 245 сторінках, ілюстровані
27 таблицями та 43 рисунками. Список літератури налічує 320 джерел, з
них 225 вітчизняних та 95 зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 130 осіб: 80 здорових
чоловіків у віці 19-25 років та 50 чоловіків віком 40-55 років, хворих
на стабільну стенокардію другого функціонального класу. Групу здорових
чоловіків молодого віку підбирали таким чином, щоб клінічні, імунні та
біохімічні показники відповідали фізіологічній нормі [Дильман В.М.,
1987]. Здорові чоловіки (n=50) та хворі виконували на велоергометрі
двоступеневе фізичне навантаження (ФН) потужністю, яка відповідала 35 i
50 % належного максимального споживання кисню (НМСК) організмом
(інтенсивне фізичне навантаження, ІФН), здорові чоловіки другої групи
(30 осіб) виконували максимальне фізичне навантаження (МФН) на рівні
75 % і 100 % від НМСК організмом. Тривалість навантаження – по п’ять
хвилин на кожному ступені з трихвилинним відпочинком. Швидкість
педалювання – 60 хв-1. До навантаження та в останні 30 секунд
навантаження на кожній ступені реєстрували показники кардіогемодинаміки.

Протягом дослідження вимірювали артеріальний тиск у плечовій артерії,
реєстрували електрокардіограму в трьох стандартних, трьох однополюсних
посилених відведеннях від кінцівок і шести грудних однополюсних
відведеннях (1 мВ=10 мм).

Середня частота серцевих скорочень у здорових осіб І групи на ІІ ступені
навантаження становила 101,36+1,72 уд/хв; ІІ групи – 145,85+5,49 уд/хв;
у ІІІ групі – 98,25+2,13 уд/хв.

Оцінку міжгормональних співвідношень активності надниркової ланки
гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи здійснювали за вмістом
метаболітів андро- й глюкокортикоїдогенезу в сечі з використанням
комплексу методик для визначення сумарних 17-кетостероїдів (17-КС)
[Zimmerman W., 1951] та 17-кетогенних стероїдів (17-КГС)
[Norymberski К.К., 1955; Кулачковський Ю.В. і Марьєнко Б.С., 1964].
Склад 17-КС визначали за допомогою методу тонкошарової хроматографії.
Цей метод використано для ідентифікації й проведення кількісного
визначення наступних складових 17-КС: андростандіону (АД),
андростендіону (4-АД), андростерону (А), етіохоланолону (Е) та похідних
глюкокортикоїдів: 11-оксиандростерону (11-ОА), 11-оксиетіохоланолону
(11-ОЕ), 11-кетоетіохоланолону (11-КЕ) [Матвієнко Ю.О., 2000;
Романишин Я.М., Філіпюк І.Т., Пак О.В., 1996; Романишин Я.H., 1992].
Визначали співвідношення глюкокортикоїдів до суми андростерону і
етіохоланолону (17-КГС/А+Е) – функція Бальбрука [Bulbrook R.D.,
Hayward J.L., Shecer C.C., 1971].

З метою оцінки частки вмісту окремих метаболітів андрогенів у складі
сумарних 17-КС використано метод розрахунку індексу андрогенності 17-КС
(ІА17-КС) [Матвієнко Ю.О., 2000; Романишин Я.М., Філіпюк І.Т., Пак О.В.,
1996; Романи шин Я.H., 1992].

Для оцінки співвідношення екскреції 17-КГС і екскреції метаболітів
андростероїдогенезу використали коефіцієнт відношення 17-КС до 17-КГС
(17-КС/17-КГС) [Кучер М.Д. та ін., 2004; Нетлюх А.М., 2003;
Романишин Я.H., 1992].

Оцінку функціонального стану симпато-адреналової системи (САС)
здійснювали на підставі даних про екскрецією адреналіну (А) та
норадреналіну (НА) [Васильєв В.Н., Чугунов В.С., 1985; Кисельова З.М.,
1986, та ін.]. Величину екскреції катехоламінів з сечею визначали за
методом В.В. Меньшикова з виділенням катехоламінів на колонці за Euler,
Lishajko в модифікації О.Г. Яворського, Ю.І. Децика [Захарія Е.А. та
ін., 1989].

У стані спокою, відразу і через 1 годину після фізичного навантаження
проводили забір венозної крові з антикоагулянтом (ЕДТА) та без
антикоагулянту для дослідження морфофункціональних параметрів
лейкоцитів, робили мазки крові для підрахунку лейкоцитарної формули,
виявлення катіонних лізосомальних білків нейтрофілів. Кількість та
морфофункціональні параметри клітин периферичної крові встановлювали за
допомогою світлового та люмінесцентного мікроскопу (Люмам-8).

Визначали рівень лейкоцитів (ЛЦ), підраховували лейкоцитарну формулу
(загальноприйнятими методами), функціональний стан нейтрофілів та
популяцій і субпопуляцій імунокомпетентних клітин з використанням
моноклональних антитіл до СD3+ (маркер усіх Т-лімфоцитів), СD4+ (маркер
Т-хелперів), СD8+ (маркер Т-цитотоксичних), СD19+ (маркер В-лімфоцитів),
СD16+ (маркер NK-клітин) в реакції непрямої імунофлюоресценції з
антитілами міченими флюоресціїнізотіоціанатом (ФІТЦ) (реактиви фірми
“Сорбент”). Відношення СD4+ / СD8+ позначали як імунорегуляторний
індекс (ІРІ). Обчислювали лейко-Т-клітинний індекс.

Концентрації Ig A, Ig G, Ig M в сироватці крові визначали методом
радіальної імунодифузії [Mancini I. et al., 1965] із використанням
стандартних моноспецифічних антисироваток. Концентрацію циркулюючих
імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові визначали методом
преципітації з поліетиленгліколем (молекулярна маса 6 КD) у зростаючій
концентрації [Гриневич Ю.А., Алферов А.Н., 1981] з використанням
спектрофотометра СФ-46.

Ендокринну функцію тимуса досліджували з використанням методу титрування
тимусного сироваткового фактора (ТСФ). Метод базується на здатності
гормонів тимусу відновлювати чутливість спонтанних розеткоутворюючих
клітин (сРУК) селезінки дорослих тимектомованих мишей до
антитимоцитарної сироватки (АТС) [Bach G.F., Dardenne M., 1973].

Прозапальні цитокіни: інтерлейкін–1ss (ІЛ-1ss) та інтерлейкін–6 (ІЛ-6) в
сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу набором
реактивів Cytelisa (USA). Стан гіпофізарно-адреналової системи оцінювали
за вмістом в сироватці крові адренокортикотропного (АКТГ),
соматотропного (СТГ) гормонів, кортизолу, крім того, визначали
концентрацію в сироватці крові антагоністу кортизолу – інсуліну. Вміст
гормонів в сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного
аналізу з використанням стандартних наборів (фірма DSL). Для
імуноферментних досліджень використовували імуноферментний аналізатор
StatFax-303. Рівень інтерлейкінів та гормонів визначали в сироватці
крові, яку зберігали в замороженому стані при температурі -180С.

Результати досліджень аналізували методом варіаційної статистики за
допомогою програми STATISTIKA’2001. В залежності від умов експерименту
та розподілу даних вірогідність відмінності між середніми арифметичними
в групах тестували за допомогою непарного t-критерію Стьюдента,
непараметричних тесту Манна-Уітні та парного тесту Вілкоксона. За
допомогою програми STATISTIKA’2001 проводили множинний дисперсійний,
кореляційно-регресійний аналіз [Гельман В.Я., 2000; Боровиков В.В.,
2001].

Результати досліджень та їх обговорення

Гіпофізарно-адренокортикальна система в стані спокою і при фізичному
навантаженні. В стані спокою рівні екскреції 17-КС та 17-КГС у хворих на
стабільну стенокардію та здорових осіб вірогідно не відрізнялись.

Проте після інтенсивного фізичного навантаження рівень екскреції 17-КС у
хворих на стабільну стенокардію зростав (на 31 %) і величина цього
приросту була значно меншою, ніж у здорових людей: після інтенсивного
фізичного навантаження спостерігали зростання цього показника (на 40 %),
а після максимального навантаження – на 60 %. Рівень екскреції 17-КГС
після фізичного навантаження у хворих на стабільну стенокардію порівняно
з вихідним рівнем не змінився, але зростав (на 29 %) порівняно з
вихідним рівнем екскреції у здорових осіб, хоча і залишався значно
меншим (на 75 %) від приросту цього показника після максимального
навантаження у здорових осіб.

У хворих на стабільну стенокардію в стані спокою функція Бальбрука була
підвищеною у порівнянні з показниками у здорових осіб (на 25 %). В стані
спокою індекси андрогенності у здорових осіб та хворих на стабільну
стенокардію вірогідно не відрізнялися (рис. 2). Після інтенсивного
фізичного навантаження функція Бальбрука вірогідно підвищилась у хворих
на стабільну стенокардію (на 21 %) від вихідного рівня (р(0,05). У стані
спокою після інтенсивного та максимального фізичного навантаження рівень
функції Бальбрука у хворих на стабільну стенокардію був значно вищим,
ніж у здорових осіб. Індекс андрогенності після інтенсивного фізичного
навантаження у хворих на стабільну стенокардію знижувався (на 28 %).

При фізичному навантаженні співвідношення екскреції метаболітів
андростероїдогенезу до глюкокортикоїдогенезу у хворих на стабільну
стенокардію було вірогідно нижчим у порівнянні з показниками у здорових
осіб.

Зростання екскреції 17-КГС, функції Бальбрука, зниження індексу
андрогенності після інтенсивному фізичному навантаженні у хворих на
стабільну стенокардію було свідченням недостатнього рівня адаптивних
можливостей організму до фізичного навантаження, проявом цього були
гіперкортизолемія та пригнічення імунітету.

В стані спокою концентрація АКТГ у хворих на стабільну стенокардію була
вірогідно підвищеною (на 27 %) порівняно із здоровими особами. Відразу
після інтенсивного фізичного навантаження концентрація АКТГ в крові
хворих на стабільну стенокардію вірогідно знизилась (на 31 %). Через
годину після навантаження рівень АКТГ в крові хворих на стабільну
стенокардію досягав вихідного рівня.

У хворих на стабільну стенокардію, на відміну від здорових людей, при
інтенсивному фізичному навантаженні виникали незначні коливання рівню
АКТГ в сироватці крові. При цьому рівень АКТГ в сироватці крові здорових
людей не змінився при інтенсивному фізичному навантаженні, але суттєво
знизився при максимальному навантаженні.

В стані спокою концентрації кортизолу у сироватці здорових осіб та
хворих на стабільну стенокардію вірогідно не відрізнялись. Після
інтенсивного фізичного навантаження у сироватці крові хворих на
стабільну стенокардію рівень кортизолу був вищим (на 15 %) порівняно з
показниками у здорових осіб, але через годину після навантаження рівень
кортизолу знизився порівняно з вихідним рівнем (на 33 %). у здорових
осіб через 1 годину після інтенсивного фізичного навантаження рівень
кортизолу знизився (на 46 %), тоді як відразу та через 1 годину після
максимального навантаження його рівень знизився відповідно на 20 % і
23 %.

Отримані результати вказують на значне напруження адаптивних механізмів
організму хворих на стабільну стенокардію при інтенсивному фізичному
навантаженні. Подібна реакція організму виникала у здорових осіб лише
при фізичному навантаженні максимального напруження.

В стані спокою рівні інсуліну в сироватці крові здорових осіб та хворих
на стабільну стенокардію були однаковими. Відразу після інтенсивного
фізичного навантаження концентрація інсуліну в сироватці у хворих на
стабільну стенокардію вірогідно зростала (на 76 %). Навіть через 1
годину після навантаження рівень інсуліну був вірогідно вищим (на 48 %)
від вихідного рівня.

Зміни рівню інсуліну у здорових людей при інтенсивному фізичному
навантаженні мали інше спрямування – спочатку було вірогідне зниження
рівня інсуліну відразу після навантаження, а потім його нормалізація
через 1 годину після навантаження. Лише при максимальному навантаженні
спостерігали вірогідне зниження рівню інсуліну через 1 годину після
навантаження.

В стані спокою концентрація СТГ в сироватці у здорових осіб та хворих на
стабільну стенокардію вірогідно не відрізнялися. Відразу після
інтенсивного фізичного навантаження концентрація СТГ в сироватці крові у
хворих на стабільну стенокардію вірогідно зросла (на 148 %). Через
годину після інтенсивного фізичного навантаження рівень СТГ знизився (на
54 %). Динаміка змін рівню СТГ в сироватці хворих на стабільну
стенокардію при інтенсивному фізичному навантаженні відрізнялась від
змін рівню СТГ в сироватці крові здорових осіб: у хворих на стабільну
стенокардію при інтенсивному навантаженні спостерігали зростання рівню
СТГ в сироватці крові відразу (на 24 %) та через годину (на 74 %); у
здорових осіб через годину після фізичного навантаження максимального
напруження рівень СТГ в сироватці крові знизився (на 55 %).

Симпато-адреналова система. Особливості змін екскреції катехоламінів у
хворих на стабільну стенокардію в умовах фізичного навантаження
представлені на рис.

Показники активності САС, а саме рівні екскреції катехоламінів у хворих
на стенокардію були значно нижчими, ніж у здорових осіб: адреналіну на
46 %; норадреналіну на 35 %. У хворих на стабільну стенокардію при
фізичному навантаженні рівні екскреції адреналіну і норадреналіну
зростали (на 39 % і 46 % відповідно), що свідчило про адекватну
відповідь САС на стрес, викликаний фізичним навантаженням.

Однак, показники екскреції катехоламінів після інтенсивного та
максимального фізичного навантаження у здорових осіб були вірогідно
вищими, ніж у хворих на стабільну стенокардію при фізичному
навантаженні.

В стані спокою співвідношення норадреналін/адреналін у хворих на
стабільну стенокардію становило 6,03±0,57 і було вірогідно більшим, ніж
у здорових людей (4,74±0,41). Після інтенсивного фізичного навантаження
у хворих на стабільну стенокардію співвідношення норадреналін/адреналін
вірогідно зростало і становило 7,50±0,44.

Таким чином, на тлі інтенсивного фізичного навантаження у хворих на
стабільну стенокардію спостерігали суттєву активацію медіаторної ланки
симпато-адреналової системи. Подібну реакцію у здорових людей виявлено
лише при максимальному фізичному навантаженні.

Система клітинного та гуморального імунітету. Вихідна активність ТСФ у
здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію вірогідно не
відрізнялась (рис. 8).

Через 1 годину після фізичного навантаження рівень ТСФ у хворих на
стабільну стенокардію вірогідно знизився (на 18 %) в порівнянні з рівнем
до навантаження та у порівнянні з рівнем відразу після навантаження (на
23 %).

В стані спокою рівень лейкоцитів та абсолютний рівень лімфоцитів у
здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію вірогідно не
відрізнялись. Через 1 годину після фізичного навантаження рівень
лейкоцитів вірогідно зростав (на 13 %) в порівнянні з рівнем відразу
після навантаження . Таку ж спрямованість мали і зміни абсолютної
кількості лімфоцитів: вона зростала (на 20 %) через 1 годину після
фізичного навантаження в порівнянні з рівнем відразу після навантаження.

В стані спокою процентний вміст лімфоцитів в крові хворих на стабільну
стенокардію осіб був вірогідно нижчим, ніж у здорових осіб (відповідно:
33,00±1,70 %, 36,37±0,99 %). Відразу після навантаження процентний вміст
лімфоцитів у хворих на стабільну стенокардію зростав до 39,16±1,92 %.
Через 1 годину після навантаження відсоток лімфоцитів знизився до
вихідного рівня (32,70±1,63 %).

Відносні концентрації популяцій лімфоцитів периферичної крові
представлені в табл. 1.

Таблиця 1.

Показники клітинної ланки імунітету у здорових осіб та хворих на
стабільну стенокардію при фізичному навантаженні (n=50)

Показники Здорові особи до ФН Хворі на стабільну стенокардію

До ФН Відразу після ФН Через годину після ФН

CD3+, % 58,34±1,09 54,11±1,30* 53,89±1,24* 51,91±1,32*

CD4+, % 32,31±0,91 32,64(1,05 29,87±1,21*# 27,74±1,08*#

CD8+, % 26,07±0,93 21,56(0,94* 23,98±0,79*# 24,07±1,15#

CD19+, % 22,34±0,81 22,78(0,92 23,98±0,93 25,07±0,97*#

CD16+, % 19,42±0,92 23,18(1,11* 21,98±1,22* 22,79±1,28*

CD4+ / CD8+ 1,43±0,13 1,67±0,10* 1,34±0,08*# 1,32±0,12*#

CD3+ / CD19+ 2,92±0,15 2,56±0,15* 2,48±0,17* 2,29±0,14*#

ЛЦ/ CD3+ 5,13±0,20 6,76±0,57* 6,91±0,46* 6,86±0,51*

Примітки: * – вірогідність відмінності показників порівняно з показником
здорових осіб до фізичного навантаження (p<0,05); # – вірогідність відмінності показників порівняно з показником до фізичного навантаження (p<0,05). У хворих на стабільну стенокардію в стані спокою виявлено знижені рівні Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій порівняно зі здоровими людьми. Відразу після фізичного навантаження вірогідно знизився відсотковий вміст Т-хелперів, співвідношення Т-хелпери/Т-цитотоксичні, зростав відсотковий вміст Т-цитотоксичних лімфоцитів. Через 1 годину після навантаження вищевказані порушення поглибились, крім цього спостерігали зростання відсоткового рівня В-лімфоцитів та зниження співвідношення Т- / В-лімфоцитів. Аналогічну тенденцію спостерігали стосовно змін абсолютного рівня Т-лімфоцитів. У хворих на стабільну стенокардію в стані спокою абсолютний рівень Т-лімфоцитів був нижчим на 21 %, ніж у здорових людей. Відразу після ФН спостерігали подальше зниження Т-лімфоцитів. Через 1 годину після навантаження абсолютний рівень Т-лімфоцитів зростав. В стані спокою абсолютний рівень Т-хелперів у хворих на стабільну стенокардію був знижений в порівнянні із здоровими особами (на 10 %). Відразу після ФН рівень Т-хелперів знизився (на 18 %) в порівнянні з вихідним рівнем, а через годину дещо підвищився. Абсолютні рівні Т-цитотоксичних у здорових осіб в стані спокою були вірогідно вищими від показників у хворих на стабільну стенокардію (на 48 %); відразу після фізичного навантаження не змінився, через 1 годину зріс, але не досяг рівня здорових осіб. В стані спокою абсолютні рівні В-лімфоцитів у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію вірогідно не відрізнялися. Не змінився цей показник і відразу після навантаження. Через годину після фізичного навантаження абсолютний рівень В-лімфоцитів вірогідно зріст (на 20 %). Абсолютний рівень NK-клітин в стані спокою у хворих на стабільну стенокардію був вірогідно вищим, ніж у здорових осіб (на 20 %); відразу після фізичного навантаження вірогідно знизився (на 24 %). Через 1 годину абсолютний рівень NK-клітин досяг вихідного рівня. Вищенаведені результати засвідчують наявність у хворих на стабільну стенокардію Т-клітинного імунодефіциту та активацію кілерної ланки імунітету. В стані спокою концентрації Ig A у здорових осіб та у хворих на стабільну стенокардію не відрізнялись як після фізичного навантаження, так і через 1 годину не змінювались (табл. 2). Однак концентрація Ig G в сироватці крові у здорових осіб в стані спокою була вищою, ніж у хворих на стабільну стенокардію. При фізичному навантаженні рівень Ig G також не змінився. Також і концентрація Ig М в сироватці крові хворих на стабільну стенокардію в стані спокою була вірогідно вищою, ніж у здорових осіб. При фізичному навантаженні рівень Ig М у цих хворих вірогідно знизився. Таблиця 2. Показники гуморального імунітету у хворих на стабільну стенокардію при інтенсивному фізичному навантаженні (n=50) Показники Здорові особи до фізичного навантаження Хворі на стабільну стенокардію До фізичного навантаження Відразу після ФН Через годину після ФН Ig A, г/л 1,98±0,06 2,09±0,08 2,12±0,08 2,06±0,08 Ig G, г/л 13,49±0,34 10,84±0,37* 10,98±0,37* 11,14±0,39* Ig M, г/л 1,44±0,06 1,78±0,06* 1,21±0,05*# 1,20±0,05*# Примітки: * – вірогідність відмінності показників порівняно з показником здорових осіб до фізичного навантаження (p<0,05); # – вірогідність відмінності показників порівняно з показником до фізичного навантаження (p<0,05). Концентрації циркулюючих імунних комплексів різної молекулярної маси в сироватці крові хворих на стабільну стенокардію та здорових людей при фізичному навантаженні вірогідно не змінювались. В стані спокою рівні прозапального цитокіну ІЛ-1 у здорових осіб вірогідно перевищував рівень у хворих на стабільну стенокардію осіб. При інтенсивному фізичному навантаженні рівеньІЛ-1 не змінився як у здорових, так і у хворих на стабільну стенокардію. Однак лише через 1 годину після інтенсивного ФН у здорових осіб він вірогідно підвищився. У здорових людей відразу після максимального фізичного навантаження вміст ІЛ-1 значно перевищував вихідний рівень, але знизився через 1 годину після нього, проте залишився вищим від вихідного рівня. Рівні ІЛ-1 у хворих на стабільну стенокардію не змінились під впливом інтенсивного ФН. Рівні прозапального цитокіну ІЛ-6 у здорових осіб, у хворих на стабільну стенокардію в стані спокою не відрізнялись. Однак відразу після інтенсивного фізичного навантаження у здорових людей рівень ІЛ-6 знизився та залишився зниженим протягом наступної години. У хворих на стабільну стенокардію рівень цитокіну не змінився під впливом інтенсивного фізичного навантаження. На підставі аналізу представлених в цьому підрозділі даних, можна зробити висновок про наявність в стані спокою відмінностей між деякими досліджуваними показниками імунного статусу хворих на стабільну стенокардію в порівнянні із здоровими людьми та між характером їх змін під впливом фізичного навантаження, що може свідчити про розвиток імунодепресії клітинної ланки імунітету, активацію кілерної та гуморальної ланок імунітету у хворих. Зміни функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові. Порівнюючи дію фізичного навантаження на функціональну активність нейтрофільних гранулоцитів у практично здорових та хворих на стабільну стенокардію людей, було встановлено, що нейтрофільні гранулоцити можуть активно залучатися до реалізації адаптаційних реакцій при фізичному навантаженні. У хворих на стабільну стенокардію спостерігали знижений рівень бактерицидної активності нейтрофілів у стані спокою (рис. 15). Відразу після інтенсивного фізичного навантаження у хворих та здорових людей бактерицидна активність посилилась і залишалась підвищеною протягом наступної години. Після максимального навантаження у здорових людей бактерицидна активність протягом наступної години зростала, хоча і в меншій мірі, ніж при інтенсивному навантаженні. Таким чином, функціональний стан фагоцитарно-макрофагальної ланки імунітету хворих на стабільну стенокардію практично не змінювався під впливом фізичного навантаження, за винятком зростання бактерицидної активності нейтрофілів порівняно з вихідним рівнем. Максимальне навантаження пригнічувало бактерицидну активність нейтрофілів відразу після фізичного навантаження. Кореляційний аналіз зв’язків змін активності симпато-адреналової, гіпофізарно-надниркової систем із показниками імунної системи у здорових людей. В основі розвитку адаптивних процесів в організмі за умов різних впливів чинників внутрішнього та зовнішнього середовища лежать взаємозв’язані зміни активності різних ланок нервової, гормональної та імунної систем. Для з’ясування закономірностей розвитку цих процесів проведено кореляційний аналіз змін основних показників функціонального стану систем за умови фізичного навантаження. При ФН спостерігали середньої щільності кореляційні зв’язки змін рівнів кортизолу з рівнями лейкоцитів (r=0,65) та відносним вмістом лімфоцитів (r=-0,43). Однак лише слабкі кореляційні зв’язки визначені між рівнями АКТГ та показниками клітинного імунітету. Були також проаналізовані кореляційні зв’язки АКТГ і кортизолу з показниками гуморального імунітету здорових людей в стані спокою. Так за фізіологічних умов в організмі здорових осіб встановлено щільний кореляційний зв’язок рівнів АКТГ з концентрацією Ig М (r=0,73), концентрацією великомолекулярних (r=0,85), середньомолекулярних (r=0,73) та дрібномолекулярних (r=0,76) ЦІК. Рівні кортизолу також щільно корелювали з рівнями ІЛ-1 (r=0,77) та з середньою щільністю корелювали з концентрацією ТСФ (r=-0,63). $ ~ ’ ¦ e ? ¬ ? $ & ( ( * , . 0 2 4 L N z ~ e z ?????????Ц???? ?????? ???????????? ???????????????? ???????????$?и?? ??& ????????????$?? ????? ????? ????? ????? u [email protected] [email protected]@2 [email protected] ? ????????????$?? ??????Однак необхідно підкреслити той факт, що лише слабкі кореляційні зв’язки показників клітинного імунітету із 17-КС, 17-КГС, фактором Бальбрука, індексом андрогенності, адреналіном, норадреналіном мали місце у здорових людей в стані спокою. Деякі характерні закономірності кореляційних зв’язків мали місце між показниками андрогенезу та глюкокортикоїдогенезу і гуморальною ланкою імунітету та рівнями ендогенних модуляторів імунітету. Проведений аналіз показав, що в стані спокою спостерігали середньої щільності кореляційний зв’язок змін екскреції 17-КС з рівнями ІЛ-1 (r=0,48), Ig А (r=0,62); щільні кореляційні зв’язки екскреції 17-КГС з рівнями ІЛ-1 (r=0,70), Ig А (r=0,75), середньої щільності з показниками дрібномолекулярних ЦІК (r=0,42); щільний кореляційний зв’язок величини фактору Бальбрука з рівнем Ig М (r=0,84), середньої щільності з показниками ТСФ (r=0,41), рівнями Ig А (r=0,63), рівнями Ig G (r=0,53), показниками великомолекулярних (r=0,69), середньомолекулярних (r=0,65), дрібномолекулярних ЦІК (r=0,65); щільний кореляційний зв’язок індексу андрогенності з рівнем Ig А (r=-0,79), середньої щільності з величинами ТСФ (r=0,53). Такі показники функціонального стану симпато-адреналової системи як норадреналін та адреналін у здорових людей в стані спокою слабко корелювали з показниками гуморальної ланки імунітету і лише концентрація Ig А із середньою щільністю корелювала з рівнем норадреналіну (r=0,62). Кореляційний аналіз зв’язків змін активності гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем у хворих на стабільну стенокардію. У стані спокою виявлено щільні кореляційні зв’язки вмісту адреналіну та 17-кетостероїдів (r=-0,99), індексом андрогенності (r=0,93), середньої щільності кореляційні зв’язки з фактором Бальбрука (r=0,65), кортизолом (r=-0,55), тимусним сироватковим фактором (r=-0,63). Стосовно вмісту норадреналіну також виявлено щільні кореляційні зв’язки з 17-кетостероїдами (r=-0,86), індексом андрогенності (r=0,70), фактором Бальбрука (r=0,93), середньої щільності з кортизолом (r=-0,55). Щільні кореляційні зв’язки основних показників найбільш важливих регулюючих систем хворих на стабільну стенокардію засвідчують наявність значної напруги захисних та пристосувальних механізмів організму. У стані спокою у хворих на стабільну стенокардію було визначено щільний кореляційний зв’язок між рівнями ТСФ та абсолютним вмістом природних кілерів (r=-0,84), середньої щільності кореляційний зв’язок з рівнями лейкоцитів (r=-0, 48), відносним рівнем лімфоцитів (r=-0,44), абсолютним рівнем Т-лімфоцитів (r=-0,40) та Т-хелперів (r=-0,62) і В-лімфоцитів (r=-0,44). Однак, між рівнем ІЛ-1 та іншими показниками клітинного імунітету виявлено кореляційні зв’язки досить слабкої щільності. Крім того, рівні ТСФ щільно корелювали з концентрацією великомолекулярних ЦІК (r=0,79), з середньою щільністю корелював з концентрацією імуноглобуліну G (r=0,62), середньомолекулярними (r=0,54) і дрібномолекулярними ЦІК (r = 0,52). Окрім цього, концентрація ІЛ-1 щільно корелювала з величиною вмісту імуноглобуліну М (r=0,75), великомолекулярних (r=0,85), середньомолекулярних (r=0,78) і дрібномолекулярних (r=0,84) ЦІК. Особливо важливі дані отримані стосовно динаміки змін активності симпатичної системи в механізмі адаптації хворих на стабільну стенокардію до фізичного навантаження. Виявлено середньої щільності залежність величин зміни рівнів норадреналіну при фізичному навантаженні від його вихідних рівнів. Таку ж залежність спостерігали при аналізі змін рівнів 17-кетостероїдів, 17-кетогенних стероїдів, АКТГ. Поряд з цим треба зауважити, що вихідний рівень АКТГ зворотно впливав на вираженість змін кількості лейкоцитів відразу та через 1 годину після фізичного навантаження. Кореляційний аналіз зв’язків змін активності гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем здорових осіб і хворих на стабільну стенокардію при фізичному навантаженні. В стані спокою у здорових людей виявили кореляційні зв’язки рівнів кортизолу з ендогенними імуномодуляторами та клітинною ланкою імунітету, а АКТГ корелював з показниками гуморального імунітету, а показники андро- та глюкостероїдогенезу корелювали з показниками гуморального імунітету. Показники симпато-адреналової системи зі слабкою щільність корелювали з імунними показниками. У хворих на стабільну стенокардію в стані спокою навпаки: АКТГ корелював з показниками клітинної ланки імунітету. Кортизол та АКТГ корелювали з рівнем ІЛ-1. АКТГ корелював з імуноглобулінами, кортизол – з концентрацією ЦІК. Андро-глюкокортикостероїди корелювали з вмістом В-лімфоцитів, природних кілерів, показниками гуморального імунітету. Показники симпато-адреналової системи корелювали з показниками гуморального імунітету, але не корелювали з показниками клітинного імунітету. Після інтенсивного фізичного навантаження у здорових людей виявлено посилення кореляційних зв’язків АКТГ з вмістом популяцій лімфоцитів, послаблення щільності кореляцій кортизолу з популяціями лімфоцитів, а також збереження кореляції АКТГ з показниками гуморального імунітету, кортизолу з рівнем ендогенних модуляторів. Крім того, спостерігали посилення кореляційних зв’язків показників андро- та глюкостероїдогенезу з абсолютним рівнем природних кілерів, а також індексних показників із показниками клітинного імунітету. Зберігалися кореляції з показниками гуморального імунітету. Виявлені також кореляції між показниками симпато-адреналової системи та показниками гуморального імунітету. Через годину після інтенсивного фізичного навантаження у здорових людей ослаблювалися кореляційні зв’язки АКТГ з популяціями лімфоцитів, але зберігалися кореляції кортизолу з рівнем природних кілерів і посилювалась щільність кореляційних зв’язків АКТГ та кортизолу з показниками гуморального імунітету. Крім того, виникали кореляції показників андро– та глюкостероїдогенезу з рівнем лейкоцитів і зберігалися кореляції індексних показників з показниками клітинного імунітету, показників андро– та глюкостероїдогенезу з показниками гуморального імунітету, а також показників симпато-адреналової системи та показників гуморального імунітету. Після максимального фізичного навантаження у здорових людей виникли кореляції АКТГ з показниками клітинного імунітету, але послабилась щільність кореляцій кортизолу і популяцій лімфоцитів, як і при інтенсивному фізичному навантаженні. Крім того, зберігались кореляції АКТГ та кортизолу з показниками гуморального імунітету, показників андро– та глюкостероїдогенезу з показниками гуморального імунітету. Показники симпато-адреналової системи зі слабкою щільність корелювали з показниками клітинного імунітету. Як і у випадку інтенсивного фізичного навантаження, встановлено кореляції між показниками симпато-адреналової системи та показниками гуморального імунітету. Через 1 годину після максимального фізичного навантаження у здорових людей зберігались кореляції АКТГ та кортизолу з абсолютним вмістом кілерних популяцій: Т-цитотоксичних лімфоцитів і природних кілерів; а також з показниками гуморального імунітету. Крім того, зберігались кореляції показників андро- та глюкостероїдогенезу з показниками гуморального імунітету і виникали кореляційні зв’язки показників гормональної ланки симпато-адреналової системи з рівнем В-лімфоцитів, медіаторної ланки цієї системи з рівнем лейкоцитів. Також зберігались кореляції між показниками симпато-адреналової системи та гуморального імунітету. Після інтенсивного фізичного навантаження у хворих на стабільну стенокардію зберігались кореляції АКТГ та показників клітинного імунітету, виникали кореляції кортизолу з Т-ланкою клітинного імунітету, послаблювалась щільність кореляцій АКТГ та кортизолу з показниками гуморального імунітету, андрогени корелювали з вмістом В-лімфоцитів, природних кілерів, Т-цитотоксичних лімфоцитів, показниками гуморального імунітету, показники симпато-адреналової системи з показниками гуморального імунітету, але не корелювали з показниками клітинного імунітету. Також зберігалась кореляція показників симпато-адреналової системи з показниками гуморального імунітету. Через годину після інтенсивного фізичного навантаження у хворих на стабільну стенокардію виявлено ослаблення кореляцій АКТГ та популяцій лімфоцитів, збереження кореляції кортизолу з Т-ланкою клітинного імунітету, кореляції АКТГ та кортизолу з концентраціями імуноглобулінів, андрогенів з вмістом В-лімфоцитів, природних кілерів, Т-цитотоксичних лімфоцитів, посилення щільності кореляцій показників андро– та глюкостероїдогенезу з показниками гуморального імунітету. Показники симпато-адреналової системи зі слабкою щільністю корелювали з показниками клітинного імунітету; але зберігалась кореляція з показниками гуморального імунітету. Регресійний аналіз динаміки показників гіпофізарно-адреналової та імунної систем здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію. В дослідженях патогенезу ішемічної хвороби серця рядом дослідників були використані моделі взаємозв’язків показників ліпідного обміну, коаґулянтної і антикоаґулянтної системи крові, а також дані про гуморальний імунітет. При побудові моделі було застосоване лінійне рівняння реґресії [Кобилянська А.В., Смирнова І.П., Пилипенко Ю.М., 1994; Коваль Е.А., 1994]. З метою поглибленого аналізу ролі нервових, гормональних та імунних механізмів розвитку порушень кровообігу при ішемічній хворобі серця для створення аналітичної моделі було використано масив показників активності гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем, які були визначені у здорових людей та хворих на стабільну стенокардію в стані спокою. Дану модель описує наступне рівняння регресії: А = – 68,68 + 3,51 Іg А – 0,07 ІЛ-1 – 3,94 Іg М – 0,04 ЦІК (середньомол) – 10,97 Т-хелпери (абс) + 1,0 Іg G + 0,04 АКТГ + 1,33 Лейкоцити – 0,56 Адреналін + 0,74 Т-лімфоцити % – 0,85 ТСФ + 6,47 17-Кетостероїди + 29,23 NK-клітини (абс) + 0,29 В-лімфоцити % + 0,34 Лейкоцити/Т-лімфоцити. Значення “А” характеризує рівень адаптивних можливостей організму за умови фізичного навантаження як у здорових осіб, так і у хворих на стабільну стенокардію. Його величина свідчить про рівень захисно-пристосувальних резервів організму при змінах фізичної активності в балах. В результаті аналітичних розрахунків встановлено, що за фізіологічних умов нормою цього показника для здорових осіб в стані спокою або при фізичному навантаженні були його зміни не більше, ніж на один-два бали відносно умовного значення. Для здорових осіб показник А не перевищував 5; хворих на стабільну стенокардію він був більшим 5. На основі регресійного аналізу показників при фізичному навантаженні різної інтенсивності були побудовані аналітичні, інтегративні моделі для визначення рівнів захисно-пристосувальних можливостей організму. Одна з них базується на підставі даних про регресійний аналіз показників активності гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію відразу після фізичного навантаження залежно від інтенсивності навантаження: А = 38,29 – 3,63 КГС – 0,20 адреналін – 0,35 Т-лімфоцити % – 0,01 ІЛ-1 + 0,03 ЦІК(в) – 0,22 В-лімфоцити % – 1,85 Т-лімфоцити (абс) + 1,30 NK-клітин (абс) Для здорових осіб А не перевищував 6 балів; у хворих на стабільну стенокардію А був більшим 6 балів. Наступна аналітична модель описує реактивність гіпофізарно-адреналової та імунної систем здорових людей та хворих на стабільну стенокардію через 1 год (залежно від інтенсивності фізичного навантаження): А = 8,96 – 15,03 Ig M + 0,53 Т-хелпери (%) + 0,53 17-кетогенні стероїди + 0,003 кортизол Для здорових людей А не перевищував 10 балів; хворих на стабільну стенокардію А більше 10 балів. Вищенаведені регресійні моделі надають можливість кількісно оцінити ступінь адаптивних можливостей гіпофізарно-адреналової та імунної систем при фізичному навантаженні у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію. Всебічний аналіз результатів досліджень динаміки змін регулюючих функціональний стан серцево-судинної системи та інших органів і тканин, які приймають участь в адаптації організму до фізичного навантаження, свідчать про наступне. Короткотривале інтенсивне фізичне навантаження у здорових осіб не викликало тривалих негативних зрушень у гіпофізарно-адреналовій системі, не порушувало механізм зворотного зв’язку в системі гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників. Зниження рівню кортизолу в сироватці крові через 1 годину після фізичного навантаження очевидно обумовлено підвищенням використання гормону чутливими до нього тканинами, доказом чого було зростання рівню екскреції 17-кетогенних стероїдів після фізичного навантаження різної інтенсивності. У здорових осіб спостерігали адекватну реакцію з боку симпато-адреналової системи на фізичне навантаження різної інтенсивності. У хворих на стабільну стенокардію виявлено збільшення активності симпато-адреналової системи без суттєвого зниження її компенсаторних резервів. Ступінь змін активності симпато-адреналової системи був прямо пропорційним ступеню та тривалості дії стресорного фактору, а також залежав від його вихідного стану та співвідношення процесів активації симпатичної та парасимпатичної регуляції. Згідно отриманих нами результатів у хворих на стабільну стенокардію підвищення рівню кортизолу супроводжувалось підвищеним рівнем інсуліну після інтенсивного фізичного навантаження. В стані спокою така схильність до гіперкортизолемії та гіперінсулінемії не виявлена. Вихідний рівень тимусного сироваткового фактору у молодих здорових людей та хворих на стабільну стенокардію середнього віку вірогідно не відрізнявся. Реакція на фізичне навантаження у хворих на стабільну стенокардію зумовлювала зниження концентрації тимусного сироваткового фактора, що свідчить про активне залучення центральної ланки імунітету до адаптаційних реакцій організму на фізичне навантаження. Після максимального фізичного навантаження теж виявили зниження рівня тимусного сироваткового фактора у здорових людей. У хворих на стабільну стенокардію констатовано знижений рівень популяцій Т-лімфоцитів та зростання рівню природних кілерів. Відразу після фізичного навантаження різної інтенсивності у здорових людей абсолютний вміст Т-лімфоцитів, їх субпопуляцій вірогідно знизися. Вміст В-лімфоцитів та природних кілерів не змінився. Проте через 1 годину після фізичного навантаження вміст Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій все продовжував знижуватись. Отже, при фізичному навантаженні у здорових людей виникав і поглиблювався Т-клітинний імунодефіцит, який не супроводжувався змінами показників гуморальної та кілерної ланок. У хворих на стабільну стенокардію при фізичному навантаженні спостерігали тенденцію до зниження Т-лімфоцитів, вірогідне зниження Т-хелперів, природних кілерів, а через годину після фізичного навантаження – абсолютний рівень Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, В-лімфоцитів, природних кілерів зростав. Таким чином, фізичне навантаження як у здорових людей, так і у хворих на стабільну стенокардію здатне змінювати клітинну ланку імунної системи. Фізичне навантаження максимального напруження у здорових осіб може негативно впливати на Т-лімфоцити, що необхідно враховувати при використанні фізичного навантаження в клінічній практиці як імуномодулюючого фактору. Фізичне навантаження помірної інтенсивності модулювало специфічну та неспецифічну ланки імунної системи хворих на стабільну стенокардію. Максимальне фізичне навантаження у здорових осіб посилювало взаємодію нейроендокринної та імунної систем в розвитку адаптивних реакцій організму. Подібні зміни виникали у взаємодії нейроендокринної та імунної систем у хворих на стабільну стенокардію при помірній інтенсивності фізичного навантаження. Фізичне навантаження як інтенсивне, так і максимальне в основному викликало активацію функціонального стану фагоцитарно-макрофагальної ланки здорових осіб. Рівень функціональної активності нейтрофілів визначали за допомогою інтегрально-математичного показника БАН, величина якого вірогідно зростала після фізичного навантаження. Нами розроблена прогностична модель, яка описує функціональний стан гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем при фізичному навантаженні, яка дає можливість оцінити реактивність та адаптаційні резерви нервової, ендокринної та імунної систем обстежуваних людей. ВИСНОВКИ 1. На основі комплексного дослідження функціонального стану гіпофізарно-адреналової та імунної систем вивчені механізми адаптації організму у здорових людей та хворих на стабільну стенокардію до фізичного навантаження. Одержано нові дані стосовно впливу двоступеневого велоергометричного фізичного навантаження різної потужності на взаємозв’язок окремих показників нервової, ендокринної та імунної систем в залежності від їх вихідного стану. 2. Велоергометричне та фізичне навантаження у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію викликає закономірне зростання екскреції 17-КС та 17-КГС, що обумовлено напруженням функціонування кори надниркових залоз, внаслідок включення в їх процеси адаптації організму за умов підвищення метаболічних потреб організму в кисні та енергетичних субстратах. Вихідні показники екскреції 17-КС та 17-КГС як у здорових осіб, так і у хворих на стабільну стенокардію вірогідно не відрізняються. 3. При фізичному навантаженні у здорових осіб знижується функція Бальбрука та індекс андрогенності: зростають рівні глюкокортикоїдів андростерону і етілохоланолону, що є важливими компонентами адаптивних реакцій організму, викликаних активацією процесів енергозабезпечення організму. У хворих на стабільну стенокардію при інтенсивному фізичному навантаженні, навпаки, виникає підвищення функції Бальбрука, що можна розглядати як прояв обмеження адаптивних можливостей гіпофізарно-надниркової системи. 4. У здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію спостерігаються суттєві відмінності між динамікою змін вмісту адренокортикотропного гормону та кортизолу в сироватці крові, з однієї сторони, та змінами екскреції метаболітів глюкокортикоїдів через годину після навантаження, з іншої сторони, що пояснюється посиленням тканинного використання кортизолу. 5. Як у здорових осіб так і у хворих на стабільну стенокардію обов’язковим компонентом адаптивних реакцій організму на фізичне навантаження є активація функції симпато-адреналової системи: при менш інтенсивному фізичному навантаженні активуються медіаторна ланка; при більш інтенсивному – гормональна і медіаторна ланки. Вихідний рівень екскреції катехоламінів у хворих на стабільну стенокардію є нижчим, ніж у здорових осіб. Виявлені якісні та кількісні характеристики змін активності симпато-адреналової системи у хворих на стабільну стенокардію під впливом фізичного навантаження є важливим прогностичним критерієм зниження адаптаційних можливостей надниркових залоз та серцево-судинної системи. 6. Фізичне навантаження суттєво й доза-залежно впливає на клітинну ланку імунної системи. Фізичне навантаження максимального напруження (на рівні 75 % і 100 % від належного максимального споживання кисню) у здорових осіб здійснює імунно-депресивний вплив на Т–клітинну ланку імунітету, інтенсивне фізичне навантаження (на рівні 35 % і 50 % від належного максимального споживання кисню) у хворих на стабільну стенокардію викликає підвищення активності специфічної та неспецифічної ланок імунної системи. 7. У здорових осіб молодого віку як інтенсивне, так і максимальне фізичне навантаження викликає значне зростання концентрації інтерлейкіну 1-( в сироватці крові й бактерицидної активності нейтрофілів, що свідчить про стимулюючий вплив фізичного навантаження на функціональний стан макрофагально-фагоцитарної ланки імунітету. 8. У здорових осіб максимальне фізичне навантаження та інтенсивне фізичне навантаження у хворих на стабільну стенокардію зумовлюють зниження концентрації тимусного сироваткового фактору, що свідчить про активне залучення центральної ланки імунітету до адаптаційних реакцій організму за умови фізичного стресу. 9. Опрацьована прогностична модель, яка описує стан гіпофізарно-адреналової та імунної систем при фізичному навантаженні, надає можливість об’єктивно оцінити реактивність та резервні можливості адаптаційних змін функції нейроендокринноімунної системи, як у здорових осіб так і у хворих на стабільну стенокардію. Високий ступінь достовірності при оцінці стану адаптивних та захисних можливостей організму до стресорних впливів різного походження має рівняння регресії, яке описує реактивність гіпофізарно-адреналової та імунної систем. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Динаміка зміни концентрації циркулюючих імунних комплексів /ЦІК/ сироватки крові здорових осіб в умовах дії дозованого фізичного навантаження в залежності від міжгормональних відношень андрогенів та глюкокортикоїдів. – Проблеми патології в експерименті і клініці / Я.М. Романишин, О.Г. Яворський, Л.Є. Лаповець, О.В. Бевз, О.М. Кадикало – Збірник наук. праць. – Львів, 1998. – Т. 19. – C. 175-178. (Дисертант проводила хроматографічне дослідження складу 17-стероідів, визначення рівню ЦІК, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Патогенетичне значення міжгормональних співвідношень андрогенів та глюкокортикоїдів у хворих на стенокардію напруження / Я.М. Романишин, О.Г. Яворський, Л.Є. Лаповець, І.В. Темник, О.В. Бевз // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2001. – № 1. – С. 107-108. (Дисертант проводила хроматографічне дослідження складу 17-стероідів, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Показники імунного стану при комплексному лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки / Р.Я. Дутка, О.М. Матущак, Л.Є. Лаповець, З.А. Гелькер // Лікарська справа. – 1998. – № 3. – С. 96-97. (Дисертант проводила дослідження імунного статусу здорових людей та хворих, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Міжгормональні відношення метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів у здорових осіб молодого віку під впливом дозованого фізичного навантаження / Я.М. Романишин, О.Г. Яворський , Л.Є. Лаповець, І.В. Темник, О.В. Бевз // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 1. – С. 14-15. (Дисертант проводила хроматографічне дослідження складу 17-стероідів, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Типи адаптаційних реакцій у здорових та хворих на стабільну стенокардію у випадку фізичного навантаження різної інтенсивності / О.Г. Яворський, О.В. Бевз, Л.Є. Лаповець, В.М. Темчук // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 2. – С. 25-26. (Дисертант проводила визначення показників лейкограми, типу адаптаційної реакції, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д., Акімова-Темчук В.М. Вплив дозованого фізичного навантаження на функціональний стан фагоцитарної системи у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію // Лабораторна діагностика. – 2002. – №2. – С. 26-29. (Дисертант проводила визначення показників фагоцитарної системи, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Лаповець Л.Є., Акімова-Темчук В.М., Луцик Б.Д. Функціональна активність тимусу у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію в умовах дії дозованого фізичного навантаження // Імунологія та алергологія. – 2002. – № 2. – С. 16-18. (Дисертант проводила забір матеріалу, обробку, статистичну обробку, аналіз та інтерпретацію результатів). Луцик Б.Д., Лаповець Л.Є. Статистика для медиків на підставі комп’ютерного пакета Statistica // Львівський медичний часопис. – 2002. – Т. 111, № 2. – С. 96-99. (Дисертант проводила аналіз статистичних програм, підбір зразків). Динаміка змін вмісту сироваткових імуноглобулінів у здорових осіб в умовах дії дозованого фізичного навантаження в залежності від гормональних співвідношень андрогенів та глюкокортикоїдів / Л.Є. Лаповець, Б.Д. Луцик, О.Г. Яворський , В.М. Акімова-Темчук, О.В. Бевз // Лабораторна діагностика. – 2002. – № 3. – С. 20-22. (Дисертант проводила визначення показників системи гуморального імунітету, хроматографічне визначення складу 17-кетостероїдів, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Lutsyk B., Lapovets L., Akimova-Temchuk V. Change of interleukins in fit рersons and patients with stable angina pectoris caused by exercise // An. Univ. M. Curie-Sklodowska (Lublin-Polonia). – 2002. – Vol. 15, № 20. – S. 357-359. (Дисертант проводила визначення рівню інтерлейкінів, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Вплив дозованого фізичного дозованого навантаження на імунний статус осіб молодого віку / Б.Д. Луцик, Л.Є. Лаповець, О.Г. Яворський, В.М. Акімова-Темчук, О.В. Бевз // Львівський медичний часопис. – 2003. – Т. 114, № 1. – С. 14-15. (Дисертант проводила визначення показників імунної системи, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Кімова В.М., Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д. Адаптаційні зміни лейкоцитів у осіб з різним функціональним станом серцево-судинної системи за умов дії дозованого фізичного навантаження // Лабораторна діагностика. – 2005. – № 4. – С. 27-30. (Дисертант проводила визначення показників лейкограми, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Бевз О.В., Яворський О.Г, Лаповець Л.Є. Склад 17-кетостероїдів сечі та міжгормональні співвідношення андрогенів і глюкокортикоїдів у здорових осіб з обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця за умов короткотривалого фізичного навантаження // Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. – 2005. – № 4. – С. 79-85. (Дисертант проводила хроматографічне визначення складу 17-кетостероїдів, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Лаповець Л.Є. Функціональний стан гіпофізарно-адреналової системи у здорових осіб в умовах дії дозованого фізичного навантаження // Лабораторна діагностика. – 2006. – № 1. – С. 26-28. Лаповець Л.Є., Акімова В.М., Луцик Б.Д. Взаємозв’язки в системі клітинного імунітету в умовах дії дозованого фізичного навантаження // Лабораторна діагностика. – 2006. – №2. – С. 14-16. (Дисертант проводила визначення показників клітинного імунітету, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Лаповець Л.Є. Функціональний стан гіпофізарно-адреналової системи у хворих на стабільну стенокардію // Львівський медичний часопис. – 2007. – Т. 13, № 1-2. – С. 32-35. Заремба Є.Х., Лаповець Л.Є. Вплив дозованого фізичного навантаження на імунний статус хворих на стабільну стенокардію // Сімейна медицина. – 2007. – № 1. – С. 77-79. (Дисертант проводила визначення показників імунної системи, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Лаповець Л.Є. Вплив дозованого фізичного навантаження на функціональний стан гіпофізарно-адреналової системи у осіб, хворих на стабільну стенокардію // Практична медицина. – 2007. – № 1. – С. 81-84. Лаповець Л.Є. Дисперсійно-регресійний аналіз взаємодії нейроендокринної та імунної систем у молодих осіб та осіб середнього віку // Львівський медичний часопис. – 2007. – Т. 13, № 3. – С. 64-68. Лаповець Л.Є. Нейроендокринні та імунні взаємодії у здорових осіб при дії дозованого фізичного навантаження // Фізіологічний журнал. – 2007. – Т. 53, № 5. – С. 109-117. Лаповець Л.Є. Імуномодулююча дія дозованого фізичного навантаження у здорових осіб молодого віку // Вісник ЛНУ ім. Івана Франка. Серія “біологічна”. – 2007. – № 1. – С. 96-98. Імунологічне обстеження хворих на стабільну стенокардію / Є.Х. Заремба, Б.Д. Луцик, В.М. Акімова-Темчук, Л.Є. Лаповець, О.Г. Яворський, О.В. Заремба, О.В. Бевз. – Київ, 2003. – 62 с. (Дисертант проводила визначення показників імунної системи, статистичну обробку та інтерпретацію результатів). Луцик Б.Д, Лаповец Л.Е., Темчук В.Н. Иммуномодулирующее действие физической нагрузки при стенокардии // Int. J. Immunorehabilit. – 2001. – Vol. 3, № 1. – S. 18. Лаповець Л.Є., Акімова-Темчук В.М., Луцик Б.Д. Інтерлейкіни і моноцитарно-макрофагальна система в оцінці адаптаційних можливостей людей // Імунологія та алергологія. – 2002. – № 2. – С. 57-58. Comparative characteristics of the interleukins-1 and 6 immunoassay and detection / B.D. Lutsyk, L.E. Lapovets, A.B. Zimenkovsky, H.Z. Fedyniak // Clin. Chem. Lab. Med. – 2002. –Vol. 40. – Spec. Suppl. – P. S232. Influence of exercise on the functional state of the phagocyte system in healthy persons and patients with stable angina pectoris / B.D. Lutsyk, L.E. Lapovets, A.B. Zimenkovsky, H.Z. Fedyniak // Clin. Chem. Lab. Med. – 2002. –Vol. 40. – Spec. Suppl. – P. S231. Lapovets L.E., Lutsyk B.D. Neuroendocrine and immune interaction under the influence of exercise // Clin. Chem. Lab. Med. – 2002. –Vol. 40. – Spec. Suppl. – P. S 32. До питання патогенетичної терапії стенокардії на фоні хронічного обструктивного бронхіту/ Л.Є. Лаповець, С.М. Василисина, І.М. Мілявська, І.Є. Дахнюк , Л.М. Копчак // Український пульмонологічний журнал. – 2003. – № 2. – С. 239. Луцик Б.Д, Лаповец Л.Е. Нейроэндокриноиммунные взаимоотно-шения под влиянием физической нагрузки // Аллергология и иммунология. – 2003. – Т .4, № 2. – С.187 Динаміка гематологічних показників і стану системи імунітету у хворих на гостру пневмонію / Е.Ф. Заремба, І.Є. Дахнюк, Л.Є. Лаповець, О.Ю. Андрушевська, Я.М. Романишин // Пульмонологія. – 1996. – № 3. – С. 343. Діагностика ішемічної хвороби серця при хронічних неспецифічних захворюваннях органів дихання / С.Й. Волошинівська, Г.М. Косован, В.М. Белюсова, О.Л. Будзінська, У.В. Заревич, І.Є. Дахнюк, Л.Є. Лаповець // Мат. ХІV з’їзду терапевтів України. – Київ, 1998. – С. 33. Дахнюк І.Є., Волошинівська С.Й., Лаповець Л.Є. Динаміка імунорегулярних розладів при інфекційному міокардиті і дилатаційній кардіоміопатії та можливості їх корекції // Укр. кардіологічний журнал. – 1997. – № 3. – С. 211. Клініко-лабораторні ознаки побічної дії кардіотонічних середників при хронічному легеневому серці / С.Й. Волошинівська, Л.Є. Лаповець, І.Є. Дахнюк, М.П. Воляник // Матер. конф.: Сучасні аспекти невідкладної мед. допомоги. – 1997. – С. 105. Стан системи імунітету і гемостазу при поєднанні ішемічної хвороби серця та хронічних неспецифічних захворювань органів дихання / М.С. Крамаревич, Л.Є. Лаповець, Г.М. Косова, Г.С. Дробут, І.Є. Дахнюк // Матер. з”їзду терапевтів. – 1998. – С. 52-53. АНОТАЦІЯ Лаповець Л.Є. Особливості реакції нейрогормональної та імунної систем на фізичне навантаження у здорових людей та хворих на стабільну стенокардію. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Київ, 2007. Дисертація присвячена вивченню механізмів адаптації організму здорових людей та хворих на стабільну стенокардію до фізичного навантаження. Фізичне навантаження у здорових людей не викликало тривалих негативних зрушень гіпофізарно-адреналової системи при адекватній реакції з боку симпато-адреналової системи, а саме підвищенні її функціональної активності. У хворих на стабільну стенокардію при фізичному навантаженні спостерігали компенсаторну перенапругу симпато-адреналової системи й обмеження її компенсаторних резервів, збільшення вмісту кортизолу, а також зниження рівня кортизолу в крові протягом першої години реституції. У здорових людей при максимальному, а у хворих на стабільну стенокардію при інтенсивному фізичному навантаженні виявлена імунодепресія клітинної ланки імунітету. На підставі отриманих даних розроблена аналітична математична модель, яка надає можливість кількісно оцінити зміни функціонального стану гіпофізарно-надниркової, симпато-адреналової та імунної систем, а також їх реактивності й захисних та пристосувальних резервів організму при фізичному навантаженні. Ключові слова: фізичне навантаження, гіпофізарно-надниркова система, симпато-адреналова система, імунна система, стабільна стенокардія, прогностична модель. АННОТАЦИЯ Лаповец Л.Е. Особенности реакции нейрогормональной и иммунной систем на физическую нагрузку у здоровых людей и больных стабильной стенокардией. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.04 – патологическая физиология. – Институт физиологии им. А.А. Богомольца НАН Украины, Киев, 2007. Диссертация посвящена изучению механизмов адаптации организма здоровых людей и больных стабильной стенокардией к физической нагрузке. На основе комплексного исследования функционального состояния гипофизарно-надпочечниковой, симпато-адреналовой и иммунной систем получены новые данные об особенностях влияния велоэргометрической физической нагрузки разной мощности на взаимосвязь изменений функционального состояния нервной, эндокринной и иммунной систем. У здоровых людей физическая нагрузка не вызывала длительных негативных сдвигов функции гипофизарно-надпочечниковой системы при адекватной реакции симпато-адреналовой системы, а именно повышения ее функциональной активности, и сохранении механизма обратной связи в системе гипоталамус-гипофиз-кора надпочечников, а выявленное снижение кортизола в сыворотке крови через 1 час после физической нагрузки было результатом увеличения использования гормона чувствительными к нему тканями, и это сопрягалось с возрастанием уровня экскреции с мочой 17-кетогенных стероидов. У больных стабильной стенокардией физическая нагрузка вызывала компенсаторное перенапряжение симпато-адреналовой системы, и уровень активации ее был прямо пропорциональным степени и продолжительности действия физического стрессорного фактора, а также зависел от индивидуальных особенностей характера взаимоотношений исходного уровня активности симпатической и парасимпатической регуляции. Через 1 час после физической нагрузки повышение содержания кортизола в крови в этой группе обследованных лиц сопровождалось увеличением уровней инсулина. В состоянии покоя уровни тимусного сывороточного фактора у молодых здоровых людей и больных стабильной стенокардией среднего возраста не отличались. Между тем, у больных стабильной стенокардией уровни популяций Т-лимфоцитов были существенно ниже, а естественных киллеров – выше по сравнению со здоровыми лицами. У здоровых людей сразу после физической нагрузки абсолютное содержание Т-лимфоцитов и их отдельных субпопуляций снизилось и продолжало еще больше снижаться на протяжении периода реституции, тогда как содержание В-лимфоцитов и естественных киллеров не изменилось. однако При этом не обнаружены также существенные изменения показателей гуморального и киллерного звена. У больных со стабильной стенокардией физическая нагрузка вызывала снижение концентрации тимусного сывороточного фактора, Т-хелперов и естественных киллеров, тогда как в период реституции через 1 час после физической нагрузки абсолютные уровни Т-лимфоцитов и их субпопуляций, концентрации В-лимфоицтов и естественных киллеров возрастали. Иммунодепрессия клеточного звена иммунитета у больных стабильной стенокардией возникала при умеренной интенсивности, а у здоровых людей при максимальной интенсивности физической нагрузки. На основе результатов проведенных исследований разработана аналитическая математическая модель, которая дает возможность количественно оценить функциональное состояние гипофизарно-надпочечниковой, симпато-адреналовой и иммунной систем, а также их реактивность и защитно-приспособительный резервы организма при физической нагрузке. Ключевые слова: физическая нагрузка, гипофизарно-надпочечниковая система, симпато-адреналовая система, иммунная система, стабильная стенокардия, прогностическая модель. SUMMARY Lapovets L.E. The peculiarities of reactions of neuroendocrinal and immune systems in healthy people and patients with stable angina pectoris in exercise. – Manuscript. Thesis is presented for a scientific degree of the Doctor of Medical Sciences on the specialty 14.03.04 – pathologic physiology. – O.O. Bogomoletz Institute of Physiology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007. The thesis is dedicated to study the reactions on physical system load, providing homeostasis of the healthy persons and patients with stable angina pectoris. The intensive exercise does not affect the long-lived negative effect in the hypophysial-adrenal system. The obtained outcomes testify the saving mechanism of a closed loop in the hypothalamus - hypophysis - adrenal system. The lowering of the cortisol level in a the serum in 1 hour after an exercise probably points at a consumption of hormone by hydrocortisone responsive tissues. Revealing the persons with reduced adaptation and progressing vascular pathology, as well as chronic conditions, allows warning the sharp failures to adaptation at usage of an exercise. The heightening of a cortisol level agrees of outcomes, obtained by us, the insulin is escorted by a heightened level, that is determined in 1 hour after an intensive exercise for patients with stable angina pectoris. The reference level of thymus serum factor for healthy persons and patients with stable angina pectoris does not differ. The intensive exercise calls in patients with stable angina pectoris lowering density of the thymus serum factor. Able rest is revealled reduction level of the T-cell population and increasing level of the natural killer (NK-cells) beside the patients with stable angina pectoris in contrast with the healthy persons. The maximal exercise has immunodepressive influence upon T-cell-like immunity. The maximal exercise for healthy persons magnifies interaction of neuroendocrinal and immune systems, that is development of adaptating. Similar arises for patients with stable angina pectoris, which is magnified at an intensive exercise. The physical exertion shows the stimulative effect on functional conditions of the phagocyte-macrophage system of the immunity of the healthy persons. Mathematical and prognostic models are designed, which describe the condition of the hypophysial-adrenal and immune systems under physical exertion. Created prognostic model enables in scores to evaluate adaptation main regulatory homeostasis systems. Keywords: physical exertion, hypophysial-adrenal system, sympatho-adrenal system, immune system, stable angina pectoris, prognostic model. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ А – адреналін АКТГ – адренокортикотропний гормон БАН – бактерицидна активність нейтрофілів ІА – індекс андрогенності ІЛ – інтерлейкін 17-КГС – 17-кетогенні стероїди 17-КС – 17-кетостероїди ЛЦ – лейкоцити НА – норадреналін НМСК – належне максимальне споживання кисню САС – симпато-адреналова система СD – кластер диференціювання СС – стабільна стенокардія СТГ – соматотропний гормон ТСФ – тимусний сироватковий фактор ФБ – функція Бальбрука ФН – фізичне навантаження ЦІК – циркулюючі імунні комплекси ЧСС – частота серцевих скорочень NK – природні кілери Ig – імуноглобуліни Підписано до друку 30.10.2007. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний № 1. Умовн. друк. арк. 2,3. Зам. № 1/11. Тираж 100 прим. Видруковано у Дослідно-видавничому центрі Наукового товариства ім. Шевченка Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 884 від 04.04.2002 р. PAGE 31

Похожие записи