ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ

АМН УКРАЇНИ

Вежновець Тетяна Андріївна

УДК 612.821:656.052.8/577.73:001.5

Особливості психофізіологічного статусу водіїв спеціального
автотранспорту, критерії професійної придатності

14.02.01 – гігієна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті медицини праці АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, академік НАН і АМН
України,

Кундієв Юрій Ілліч,

Інститут медицини праці АМН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, Шафран Леонід

Мойсейович, ДП Український науково-дослідний інститут

медицини транспорту МОЗ України, заступник директора

доктор медичних наук, професор, Єна Анатолій Іванович,

Українська військово-медична академія, начальник кафедри

авіаційної, морської медицини та психофізіології

Провідна організація

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра
пропедевтики гігієни та радіаційної гігієни, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться „29” травня 2007р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.554.01 при Інституті
медицини праці АМН України (м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту медицини праці
АМН України (м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

Автореферат розісланий „23”квітня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Степаненко А.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з головних проблем автодорожньої медицини є
розробка сучасних науково-обґрунтованих заходів з профілактики
дорожньо-транспортного травматизму. За даними ВООЗ, у 2002 році
внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) загинуло 1,18 млн. осіб та
20-50 мільйонів отримали травми. Якщо тенденція останніх років
залишиться, то у 2020 році ДТП займуть третє місце серед основних причин
хвороб та травматизму (Мirray C.J., Lopez A.D., 1996).

В Україні транспортна галузь за кількістю смертельних випадків на
виробництві займала у 2004 році 5 рангове місце (Кундієв Ю.І., 2006).
Щорічно в ДТП гине майже 6,2 тисяч осіб і отримує травми різного ступеня
тяжкості понад 42,5 тисяч (Григор’єва В.І., Репіка І.А., 2005). Щороку з
вини водіїв трапляється близько 72% ДТП, з вини працівників органів
внутрішніх справ у 3 рази менше (22,6%) (Коробкін В.Ф., Смаглій О.М.,
2005).

Професійна надійність водія обумовлена складним комплексом
взаємозалежних факторів, серед яких основними є знання, навички, уміння,
а також працездатність, стан здоров’я та психофізіологічний статус.
Гарантією надійності та успішності водія є наявність добре розвинутих
професійно важливих психофізіологічних якостей (увага, пам’ять,
сенсомоторні реакції, монотоностійкість тощо), визначення яких
забезпечує професійний психофізіологічний відбір (Вайсман А.И., 1988;
Кожуховська Н.І., 2002; Святенко А.А., 2005).

На сьогодні в літературі широко обговорюється проблема професійного
психофізіологічного відбору кандидатів, які придатні до виконання певних
видів діяльності, з використанням комплексних методологічних підходів,
що включають вивчення індивідуальних властивостей нервової системи,
індивідуально-типологічних особливостей, психічних процесів,
вегетативних реакцій, що характеризують ступінь напруження організму та
енергетичну “ціну” виконаної роботи (Псядло Е.М., 2002, 2005; Шафран
Л.М., Тімошина Д.П., 2005; Кулкибаев Г.А., Исмаилова А.А., 2006; Калниш
В.В., Ена А.И., 2006; Бондарев И.П., Вылегжанин О.И., 2006).

Ряд авторів вказують на необхідність проведення психофізіологічного
відбору водіїв з метою прогнозування успішності їх майбутньої діяльності
(Вайсман А.И., 1988; Лях Ю.Е., 1996; Гребнева О.В., Исмаилова А.А.,
2001). Крім того, у літературі зустрічаються роботи, присвячені
проблемам професійного психофізіологічного відбору водіїв спеціального
автотранспорту органів внутрішніх справ (ОВС) Росії (Зыбковец Л.Я.,
1984; Богданова Т.С., 1995). В той же час відсутні дані щодо можливості
прогнозування успішності водіїв, у тому числі кандидатів на посаду водія
спецавтотранспорту, з урахуванням вікових особливостей
психофізіологічного статусу при прийомі на роботу та у подальшому при
проходженні служби.

Вирішенню деяких складових проблеми професійного відбору кандидатів на
службу в ОВС на посаду водія спецавтотранспорту та психофізіологічної
експертизи в межах медичного супроводження працівників міліції під час
проходження ними служби на цій посаді присвячене дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом науково-дослідної роботи Інституту медицини праці АМН України
“Особливості адаптації операторів до змінної праці в різних виробничих
середовищах” номер Державної реєстрації 0103V000642, шифр ВК.30.03.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягала у науковому
обґрунтуванні критеріїв професійного психофізіологічного відбору та
психофізіологічної експертизи під час проходження профілактичних
медичних оглядів на основі комплексного дослідження стану здоров’я та
психофізіологічного статусу різних вікових груп кандидатів на посаду
водія та водіїв спецавтотранспорту ОВС.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

– вивчити рівні та структуру захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності водіїв спецавтотранспорту;

– вивчити особливості психофізіологічного статусу водіїв
спецавтотранспорту різних вікових груп, з різними видами хронічної
патології та з різним вегетативним тонусом;

– вивчити вплив віку, стану здоров’я та психофізіологічного статусу на
успішність професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту;

– розробити та впровадити в практику методику професійного
психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв
спецавтотранспорту різних вікових груп.

Об’єкт дослідження: психофізіологічний статус водіїв спецавтотранспорту
та фактори, що впливають на успішність їх професійної діяльності.

Предмет дослідження: захворюваність з тимчасовою втратою працездатності,
стан здоров’я та показники вегетативного тонусу серцево-судинної
системи, показники психофізіологічного статусу водіїв спецавтотранспорту
різних вікових груп.

Методи дослідження. У роботі використані гігієнічні, епідеміологічні,
фізіологічні, статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі результатів
проведених досліджень вперше:

– виявлені закономірності формування захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності у водіїв спецавтотранспорту ОВС у залежності від віку та
професійного стажу;

– встановлені закономірності впливу різних видів хронічної патології на
стан психофізіологічних функцій у водіїв спецавтотранспорту;

– визначені закономірності залежності у водіїв психофізіологічних
функцій від стану вегетативного тонусу;

– виявлені закономірності впливу віку, стану здоров’я, вегетативного
тонусу, психофізіологічного статусу на успішність водіїв
спецавтотранспорту;

– науково обґрунтовані критерії професійного психофізіологічного відбору
та психофізіологічної експертизи водіїв спецавтотранспорту з урахуванням
вікових особливостей їх психофізіологічного статусу.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі встановлених
закономірностей науково обґрунтовані математичні моделі визначення
успішності й надійності водіїв спецавтотранспорту та розроблена методика
професійного психофізіологічного відбору і психофізіологічної експертизи
вказаних водіїв з урахуванням вікових особливостей їх
психофізіологічного статусу.

Впровадження результатів роботи в практику. Видано методичні
рекомендації “Методика проведення професійного психофізіологічного
відбору та психофізіологічного обстеження водіїв спеціального
автотранспорту органів внутрішніх справ”, які впроваджено в роботу
центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного
відбору відділів (служб) охорони здоров’я Головних управлінь
Міністерства внутрішніх справ та Управлінь Міністерства внутрішніх справ
України в областях.

Особистий внесок здобувача. Автором сформульовано мету та завдання,
розроблена програма, визначено обсяг досліджень. Дисертантом самостійно
проведені дослідження психофізіологічного статусу, викопійовані дані з
листків звільнення від службових обов’язків по тимчасовій
непрацездатності осіб рядового та начальницького складу ОВС, проведена
математична обробка результатів фізіологічних та епідеміологічних
досліджень. Проаналізовано амбулаторні картки водіїв спецавтотранспорту,
в яких представлені результати щорічних профілактичних медичних оглядів
водіїв спецавтотранспорту. Автором написані усі розділи дисертаційної
роботи, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалась на:

– Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 160-річчю кафедри
фізіології людини і тварин Київського національного університету ім. Т.
Шевченка (м. Київ, 2002 р.);

– ХІ конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (м.
Полтава, 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 робіт, в
яких розкриті головні її положення. Сім з них – у наукових виданнях,
перелік яких затверджено ВАК України, дві – в тезах конференцій.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація написана на 143 сторінках
тексту, складається із вступу, 7 розділів, висновків, списку
використаних джерел літератури, що нараховує 167 російськомовних і
українськомовних джерел, а також 35 англомовних. Робота містить 21
таблицю та ілюстрована 31 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Контингент, матеріали і методи дослідження. Водії спецавтотранспорту –
це особи рядового та молодшого начальницького складу, які проходять
службу в ОВС та на яких розповсюджується дія Закону України “Про
міліцію”.

Досліджено стан психофізіологічного статусу 154 водіїв
спецавтотранспорту у віці: 20-29 років (n = 60); 30-39 років (n = 48);
40 і більш років (n = 46). Вивчали просту зорово-моторну реакцію (ПЗМР),
реакцію вибору одного показника з трьох (РВ), рівень функціональної
рухливості (РФР), працездатність головного мозку (ПГМ), лабільність
зорового аналізатора, урівноваженість основних нервових процесів,
концентрацію та переключення уваги, оперативну пам’ять. Досліджували
характеристику серцевого ритму як у стані умовного спокою, так і при
сенсомоторній (інформаційній) діяльності, що протікає в умовах дефіциту
часу (80 сигналів за 1 хвилину), за методикою Баєвського Р.М. (1995).
Для реєстрації відповідних показників використовували
апаратно-програмний комплекс “Прогноз” (Майдиков Ю.Л., 1991, 1992). Крім
того, вимірювали тонометром систолічний та діастолічний артеріальний
тиск. Оцінювали вегетативний тонус серцево-судинної системи за індексом
Кердо (Вейн А.М., 1981).

Вивчено захворюваність з тимчасовою втратою працездатності (ЗТВП) 752
водіїв спецавтотранспорту за методикою

Н.В. Догле, А.Я. Юркевич (1984).

Проведено оцінку успішності професійної діяльності водіїв. Як
об’єктивний критерій використано відсутність ДТП впродовж 5 років служби
на посаді водія спецавтотранспорту. Одночасно здійснено експертну оцінку
успішності за розробленим опитувальним листом, в якому приводиться
перелік професійно важливих якостей, які необхідно оцінити за 10-бальною
системою. Оцінювані якості включали: надійність у роботі;
відповідальність; емоційну стійкість; впевненість у собі; здатність до
прийняття рішень в екстремальних ситуаціях; здатність до керування
автомобілем. Перелік якостей був визначений на основі професіографічного
аналізу діяльності водія за даними літератури (Вайсман А.И., 1988).

Проаналізовано вплив стану психофізіологічного статусу, віку, стажу,
стану здоров’я та вегетативного тонусу на успішність професійної
діяльності водіїв спецавтотранспорту.

Результати власних досліджень. Особливістю праці водіїв
спецавтотранспорту ОВС є одночасне виконання функцій водія та
міліціонера. На підставі професіографічного аналізу діяльності та
психограм основних виробничих операцій зазначених водіїв виявлені
особливості їх професійної діяльності (табл. 1).

Встановлено, що у водіїв спецавтотранспорту показники ЗТВП за шкалою
Е.Л. Ноткина (1979) оцінюються за кількістю випадків як низькі
(53,9±4,7), а за кількістю днів як нижче середнього (699,07±9,4). Крім
того, вони значно нижчі за аналогічні показники в автомобільній галузі
(79,1 та 916,2). Частота випадків та днів ТВП у водіїв
спецавтотранспорту значно менше від аналогічних показників по
автомобільній галузі, що обумовлено особливостями досліджуваного
контингенту: лімітований вік від 20 до 45 років та стажем проходження
служби, як правило, не більше 25 років. Крім того, низькі рівні ЗТВП у
зазначених водіїв є результатом існуючої системи профілактичних заходів
в ОВС, яка передбачає обов’язковий медичний та професійний
психофізіологічний відбір та проведення щорічних профілактичних медичних
оглядів.

Перебування на другому місці у структурі захворюваності з тимчасовою
втратою працездатності хвороб системи кровообігу (11,69%) вказує на
надмірне психоемоційне напруження професійної діяльності водіїв
спецавтотранспорту.

Рівень ЗТВП зазначених водіїв залежить від віку та стажу професійної
діяльності. Значне зростання рівня захворюваності

відмічається після 40 років, що співпадає з динамікою захворюваності
всіх водіїв автомобільної галузі, та професійного стажу більше 20 років
проти 35 років у автомобільній галузі.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика умов праці

водіїв спеціального автотранспорту органів внутрішніх справ

та водіїв транспортної галузі

Водії транспортної галузі Водії спеціального автотранспорту

Здійснюють керування автотранспортом

(операторський вид праці)

Вплив фізичних та хімічних факторів, гіподинамія, вимушена робоча поза,
змінність, нервово-емоційне напруження

Особливості умов праці водіїв таксі: високе нервово-емоційне напруження,
що обумовлене переміщенням з максимальною швидкістю по вулицях з
інтенсивним рухом транспорту і пішоходів за нестандартними маршрутами, а
також спілкуванням з пасажирами під час руху Особливості умов праці
водіїв спецавтотранспорту: одночасне виконанням функцій водія та
міліціонера, ненормованість робочого часу, високе нервово-емоційне
напруження, що обумовлене, діяльністю в надзвичайних ситуаціях,
наявністю особливого ризику, небезпеки при переслідуванні та затримці
правопорушників, злочинців, застосуванням зброї, переміщенням з
максимальною швидкістю по вулицях з інтенсивним рухом транспорту і
пішоходів за нестандартними маршрутами

У зазначених водіїв виявлені достовірно вищі, ніж у молодших вікових
групах, показники кількості хворіючих (50,9±3,7 на 100 працюючих),
кількості випадків (80,2±6,6 на 100 працюючих) та днів тимчасової втрати
працездатності (1308,8±27,4 на 100 працюючих) (р<0,05). Крім того, у водіїв спецавтотранспорту виявлені вікові особливості у структурі захворюваності ТВП. Для молодих водіїв характерна тимчасова втрата працездатності через гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) (55,06%), травми (14,71%) та хвороби нервової системи (5,8%); для водіїв середньої вікової групи – через ГРВІ (44,17%), травми (10,82%) та хвороби органів травлення (10,01%); для водіїв старшої вікової групи – через хвороби системи кровообігу (24,66%), ГРВІ (17,81%) та хвороби нервової системи (15,75%). Виявлені вікові особливості захворюваності водіїв спецавтотранспорту з тимчасовою втратою працездатності повинні бути підставою для розробки адаптованих для кожної вікової групи комплексів лікувально-профілактичних заходів. При вивченні психофізіологічного статусу водіїв різних вікових груп встановлено, що у водіїв віком старше 40 років знижуються швидкісні параметри основних нервових процесів та погіршується увага, а також знижується сила основних нервових процесів, лабільність зорового аналізатора, точнісно-координаційні реакції (рис.1). Зниження з віком швидкості протікання основних нервових процесів (збудження та гальмування) при збереженні їхнього балансу є основною причиною погіршення з віком точнісно-координаційного реагування, що реєструється при роботах в умовах дефіциту часу. Зниження з віком швидкісних параметрів основних нервових процесів, очевидно, обумовлює погіршення протікання психічних процесів, зокрема – здатність до концентрації і переключення уваги та погіршення короткочасної пам’яті, що відображається на ефективності розумової діяльності. В той же час у водіїв виявлені вікові зміни у функціонуванні серцево-судинної системи, які проявляються в умовах спокою напруженням регуляторних механізмів, а в умовах активної сенсомоторної діяльності – зниженням реактивності гіпоталамо-гіпофіз-адренокортикальної системи, що особливо характерно для представників старшої вікової групи (після 40 років) та відображає погіршення структурно-функціональної організації біосистеми. Таким чином, у водіїв спеціального автотранспорту виявлені вікові особливості психофізіологічного статусу, що проявляються у зниженні показників нейродинамічних функцій та зниженні реактивності гіпоталамо-гіпофіз-адренокортикальної систем та напруженості механізмів адаптації після 40 років. Зміни психофізіологічного статусу кожної людини зумовлені не лише віковими особливостями, а й наявністю хронічної патології. Встановлено, що з віком частота хронічної патології серцево-судинної, дихальної системи та органів травлення серед водіїв спеціального автотранспорту зростає, особливо, після 40 років. Так, серед водіїв віком 20-29 років хронічну патологію мають 17,2% осіб, серед водіїв віком 30-39 років – 37,3%, серед водіїв віком 40-49 років – 72%. Впродовж професійної діяльності водіїв спеціального автотранспорту відбувається прогресування хронічної патології. Так, функціональні порушення у вигляді вегето-судинної дистонії виникають у зазначених водіїв приблизно після 15 років професійної діяльності, а органічні порушення у вигляді гіпертонічної хвороби (ГХ) – після 23 років. Погіршення стану здоров’я водіїв негативно впливає на стан психофізіологічних функцій. Так, у водіїв з хронічною патологією відмічається погіршення точнісно-координаційних реакцій на тлі неврівноваженості нервових процесів (превалювання процесів збудження), а також значне коливанні швидкісних реакцій та лабільності зорового аналізатору. Крім того, при інформаційному нейродинамічному навантаженні у водіїв з хронічною патологією виявлена значна централізація процесів управління серцево-судинною системою, що свідчить про напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів. Найгірші показники, що характеризують стан психофізіологічних функцій та серцево-судинної системи, виявлені у водіїв з ГХ. У хворих на ГХ достовірно погіршується швидкісні та точнісно-координаційні реакції, працездатність головного мозку, функціональна рухливість, оперативна пам’ять, концентрація та переключення уваги у порівнянні з хворими на вегето-судинну дистонію (ВСД) та хвороби органів травлення (ХОТ) (рис. 2). Крім того, у водіїв хворих на ГХ відмічається напруження компенсаторно-адаптаційних механізмів управління серцево-судинною системою у стані умовного спокою, про що свідчить підвищений артеріальний тиск, індекс напруження та вегетативний показник ритму. Цілком зрозуміло, що у зазначених водіїв виявлено напруження компенсаторно-адаптаційних механізмів управління серцево-судинною системою і при інформаційному навантаженні, про що свідчить підвищення індексу напруження у водіїв з гіпертонічною хворобою у порівнянні з водіями, хворими на патологію органів травлення. Як відомо, реагування організму на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища тісно пов’язані зі станом вегетативної нервової системи. Встановлено, що у водіїв – симпатотоніків, в порівнянні з водіями – парасимпатотоніками, за рахунок оперативного забезпечення компенсаторно-адаптаційних механізмів управління всім організмом краще розвинуті професійно важливі психофізіологічні якості (врівноваженість та лабільність нервової системи, функціональна рухливість нервових процесів). В той же час, підвищена вегетативна реактивність водіїв – симпатотоніків негативно впливає на ефективність їх сенсомоторної діяльності, що проявляється у тенденції до збільшення часу прийняття рішень та зменшення рівня оперативної пам’яті. Таким чином, у водіїв – симпатотоніків виявлені краще розвинені професійно важливі психофізіологічні функції, ніж у водіїв – парасимпатотоніків, однак за рахунок підвищеної вегетативної реактивності успішність сенсомоторної діяльності у них гірша, ніж у останніх. Тобто, при виконанні професійної діяльності в екстремальних, стресових умовах надійнішими є водії – парасимпатики. У зв’язку з цим необхідно під час проведення професійного відбору визначати наявність не лише професійно важливих якостей, а також адекватність вегетативної регуляції інформаційному навантаженню. Останнє краще здійснювати, визначаючи динаміку зміни індексу напруження, ніж частоти серцевих скорочень. Проаналізовано результати експертної оцінки успішності професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту, яку здійснювали керівники відповідних підрозділів ОВС за розробленою нами на підставі професіографічного аналізу анкетою. Встановлено, що для певних вікових груп водіїв притаманний набір факторів, які впливають на успішність їх професійної діяльності. Так, успішність водіїв віком 20-29 років, в першу чергу, залежить від стажу та віку, в той час, як у водіїв віком 30-49 років така залежність відсутня. Останнє може бути зумовлено тим, що серед водіїв старшої вікової групи вже відбувся стихійний внутрішньо-професійний відбір та в них сформований індивідуальний стиль керування автотранспортом. Успішність водіїв віком 30-49 років залежить від стану здоров’я, наявності функціональних резервів серцево-судинної системи, вегетативного тонусу та стану психофізіологічних функцій. Водії спеціального автотранспорту віком 30-39 років, які не мають дорожньо-транспортних пригод упродовж 5 років, на відміну від таких, які мають дорожньо-транспортні пригоди, характеризуються більш високим рівнем оперативної пам’яті (64,0±2,8% проти 54,4±2,6%, р<0,05), більшою швидкістю сенсомоторних реакцій (латентний період 211,8±3,4 проти 223,19±3,9 мсек, р<0,05) та функціональною рухливістю (час виконання роботи 62,9±1,5 проти 68,0±1,3 сек, р<0,05), більш високими показниками експертної оцінки успішності (35,09±0,75 проти 30,67±0,92 балів, р<0,005). Тобто успішність водіїв віком 30-39 років залежить від рівня розвитку оперативної пам’яті та функціональної рухливості нервових процесів. J ` . ? I 0 Z   Oe < >

@

B

D

D

F

H

J

L

d

f

? O 0

Z

A

I

Oe0”y»

?

I

авантаженні – тенденцією до обмеження функціональних резервів
серцево-судинної системи (індекс напруження 382,9±98,0 у.о. проти
437,6±129,8 у.о., р>0,05).

На підставі вивчення кореляційного зв’язку успішності з функціональним
станом центральної нервової та серцево-судинної системи у водіїв
спецавтотранспорту різних вікових груп визначено певний набір
психофізіологічних показників, який дозволяє прогнозувати успішність їх
діяльності.

Так, успішність молодих водіїв залежить від стажу роботи, від переваги
процесів гальмування у нервовій системі, від можливості тривалий час
підтримувати працездатність головного мозку на високому рівні та, в
певній мірі, від монотоностійкості. У водіїв середньої вікової групи
успішність залежить від переваги процесів гальмування у нервовій
системі, від рівня розвитку оперативної пам’яті та від адекватності
реакції серцево-судинної системи на інформаційне навантаження. У водіїв
старшої вікової групи успішність професійної діяльності пов’язана з
перевагою процесів збудження у нервовій системі, а також з деяким
зниженням уваги та лабільності нервової системи. Зниження лабільності
нервової системи та уваги компенсується у цих водіїв наявністю деякого
збудження у нервовій системі, що вказує на певне напруження
компенсаторних механізмів центральної нервової системи. Отримані нами
результати дають підстави стверджувати, що погіршення
психофізіологічного статусу у водіїв спеціального автотранспорту у віці
40-49 років компенсується, по-перше, розвитком компенсаторного процесу
(вітаукту), а по-друге, індивідуальним стилем роботи, який формується
протягом професійної діяльності на тлі добре розвинутих професійно
важливих якостей.

Зважаючи на виявлені вікові особливості психофізіологічного статусу
водіїв спецавтотранспорту, необхідно для кожної вікової групи
використовувати специфічний набір психофізіологічних показників для
визначення професійної придатності та професійної успішності під час
професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної
експертизи в межах проведення профілактичних (попереднього та
періодичного) медичних оглядів.

Для вікової групи 20-29 років – це стаж роботи, тривалість
запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт, кількість подразників у
методиці працездатність головного мозку. Для вікової групи 30-39 років –
це тривалість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт, відсоток
правильних відповідей у методиці визначення рівня оперативної пам’яті,
амплітуда серцевого ритму при інформаційному нейродинамічному
навантаженні. Для вікової групи 40-49 років – це тривалість
випереджальних реакцій на рухомий об’єкт, час визначення концентрації
уваги у методиці Грюнбаума, критична частота світлових мигтінь для
лівого ока, кількість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт.

Для кожної вікової групи розроблена шкала оцінки успішності професійної
діяльності, що забезпечує визначення професійної придатності під час
проведення професійного психофізіологічного відбору кандидатів на посаду
водія спецавтотранспорту та прогнозування професійної успішності
впродовж професійної діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Шкала оцінки успішності професійної діяльності

водіїв спеціального автотранспорту різних вікових груп

Оцінка показника успішності Вікові групи

20-29 років 30-39 років 40-49 років

Дуже низька <17,6 <19,4 <22,5 Низька 17,7-22,0 19,5-23,8 22,6-26,5 Нижче середнього 22,1-26,4 23,9-28,4 26,6-30,6 Середня 26,5-35,3 28,5-37,5 30,7-38,7 Вище середнього 35,4-39,7 37,6-42,1 38,8-42,7 Висока 39,8-44,1 42,2-46,6 42,8-46,8 Дуже висока >44,2 >46,7 >46,9

Визначення професійної придатності та професійної успішності
здійснюється шляхом математичного моделювання з урахуванням специфічних
для різних вікових груп психофізіологічних критеріїв та подальшим
порівнянням показника успішності з оціночною шкалою, що відображено у
методиці проведення професійного психофізіологічного відбору та
психофізіологічної експертизи.

Кандидат на службу в ОВС на посаді водія спецавтотранспорту визнається
придатним до професійної діяльності за результатами професійного відбору
у разі, якщо його розрахунковий показник успішності оцінений як
середній, вище середнього, високий або дуже високий. У разі отримання
оцінки “нижче середнього”, “низька”, “дуже низька” кандидат визнається
непридатним до професійної діяльності водіїв спеціального
автотранспорту.

Під час проведення періодичних профілактичних медичних оглядів водії
спецавтотранспорту, які отримують за результатами психофізіологічної
експертизи оцінку “нижче середнього”, “низька”, “дуже низька”,
потребують встановлення причини обмеження придатності (погіршення стану
здоров’я, зниження працездатності внаслідок дії несприятливих
санітарно-гігієнічних умов праці, порушень режиму праці та відпочинку
тощо) та проведення комплексу лікувально-реабілітаційних заходів,
спрямованих на відновлення їх успішності (працездатності).

Впровадження зазначеної методики визначення професійної придатності та
професійної успішності в діяльність центрів психіатричної допомоги та
професійного психофізіологічного відбору відділів (служб) охорони
здоров’я ОВС дозволить забезпечити профілактику професійно обумовленої
патології у водіїв спецавтотранспорту та профілактику
дорожньо-транспортного травматизму.

ВИСНОВКИ

На основі комплексного дослідження вікових особливостей стану здоров’я
та психофізіологічного статусу науково обгрунтовані критерії
професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної
експертизи водіїв спеціального автотранспорту органів та підрозділів
внутрішніх справ, встановлений залежний від віку набір
психофізіологічних показників для визначення професійної придатності й
професійної успішності і розроблено методику психофізіологічного відбору
та психофізіологічної експертизи в межах проведення профілактичних
(попереднього та періодичного) медичних оглядів.

Особливості захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв
спецавтотранспорту полягають у тому, що кількість випадків
непрацездатності є низькою (53,9±4,7), а кількість днів непрацездатності
– нижче середнього (699,1±9,4) на відміну від автомобільної галузі в
цілому, де рівень показників оцінюється як середній (79,1 та 916,2
відповідно). Особливістю структури захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності водіїв спецавтотранспорту є перебування на другому місці
хвороб системи кровообігу (11,69%), на відміну від автомобільної галузі
в цілому, де вона перебуває на третьому місті після захворювань нервової
системи та органів травлення, що вказує на надмірне психоемоційне
напруження професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту.

Рівень та структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатності
водіїв спецавтотранспорту залежить від віку та стажу професійної
діяльності. Значне зростання рівня захворюваності відмічається після 40
років та професійного стажу більше 20 років. Для молодих водіїв (20-29
років) характерна тимчасова втрата працездатності через гострі
респіраторні вірусні інфекції (55,06%), травми (14,71%) та хвороби
нервової системи (5,8%); для водіїв середньої вікової групи (30-39
років) – через гострі респіраторні вірусні інфекції (44,17%), травми
(10,82%) та хвороби органів травлення (10,01%); для водіїв старшої
вікової групи (40-49 років) – через хвороби системи кровообігу (24,66%),
гострі респіраторні вірусні інфекції (17,81%) та хвороби нервової
системи (15,75%). Виявлені вікові особливості захворюваності водіїв
спецавтотранспорту з тимчасовою втратою працездатності повинні бути
підставою для розробки адаптованих для кожної вікової групи комплексів
лікувально-профілактичних заходів.

Психофізіологічний статус водіїв спецавтотранспорту змінюється в
залежності від віку, особливо у водіїв старше 40 років, у яких
знижуються швидкісні параметри основних нервових процесів та
погіршується увага, а також спостерігається напруження механізмів
регуляції функціонального стану апарату кровообігу в стані спокою та
зниження реактивності гіпоталамо-гіпофиз-адренокортикальної системи при
інформаційному (сенсомоторному) навантаженні, що вказує на погіршення
структурно-функціональної організації біосистеми. Зниження з віком
швидкісних параметрів основних нервових процесів обумовлює погіршення
протікання психічних процесів, зокрема здатність до концентрації і
переключення уваги та погіршення короткочасної пам’яті.

Погіршення стану здоров’я водіїв негативно впливає на стан
психофізіологічних функцій. У водіїв з хронічною патологією відмічається
погіршення точнісно-координаційних реакцій на тлі неврівноваженості
нервових процесів, значні коливання показників швидкісних реакцій та
лабільності зорового аналізатору, а також значна централізація процесів
управління серцево-судинною системою при інформаційному нейродинамічному
навантаженні, що свідчить про напруження адаптаційно-пристосувальних
механізмів. Стан психофізіологічного статусу водіїв спецавтотранспорту
залежить від виду хронічної патології: найгірші показники, що
характеризують стан психофізіологічних функцій та серцево-судинної
системи, виявлені у водіїв хворих на гіпертонічну хворобу.

Стан вегетативного тонусу впливає на особливості психофізіологічного
статусу водіїв спецавтотранспорту: при превалюванні симпатичної нервової
системи виявлені краще розвинені професійно важливі психофізіологічні
функції (урівноваженість, лабільність та функціональна рухливість
нервових процесів), ніж при превалюванні парасимпатичної нервової
системи. Однак за рахунок підвищеної вегетативної реактивності
успішність сенсомоторної діяльності у водіїв–симпатотоників гірша, ніж у
парасимпатотоників. Вегетативну реактивність у водіїв спецавтотранспорту
більш адекватно відображає індекс напруження, ніж частота серцевих
скорочень, що необхідно враховувати при оцінці адаптаційних можливостей
серцево-судинної системи.

Успішність професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту усіх вікових
груп залежить від стану психофізіологічних функцій, а молодих водіїв –
також і від стажу. У віковій групі 20-29 років висока успішність водіїв
визначається перевагою процесів гальмування у нервовій системі,
можливістю тривалий час підтримувати працездатність головного мозку на
високому рівні. У водіїв середньої вікової групи (30-39 років)
успішність залежить від переваги процесів гальмування у нервовій
системі, рівня розвитку оперативної пам’яті та адекватності реакції
серцево-судинної системи на інформаційне навантаження. У водіїв старшої
вікової групи (40-49 років) високі показники успішності виявлені на тлі
погіршення психофізіологічного статусу: встановлений прямий кореляційний
зв’язок середньої сили між успішністю та перевагою процесів збудження у
нервовій системі та зворотній зв’язок – між успішністю та увагою й
лабільністю нервових процесів. Висока успішність у водіїв цієї вікової
групи забезпечується, по-перше, розвитком компенсаторного процесу
(вітаукту), а по-друге, індивідуальним стилем роботи, який формується
протягом професійної діяльності на тлі добре розвинутих професійно
важливих якостей.

Вікові особливості психофізіологічного статусу та їх зв’язок з
успішністю професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту дозволили
науково обґрунтувати критерії професійного психофізіологічного відбору
та психофізіологічної експертизи. Для вікової групи 20-29 років – це
стаж роботи, тривалість запізнювальних реакцій на рухомий об’єкт,
кількість подразників при оцінці працездатності головного мозку. Для
вікової групи 30-39 років – це тривалість запізнювальних реакцій на
рухомий об’єкт, відсоток правильних відповідей при визначенні рівня
оперативної пам’яті, амплітуда серцевого ритму при інформаційному
нейродинамічному навантаженні. Для вікової групи 40-49 років – це
тривалість випереджальних реакцій та кількість запізнювальних реакцій на
рухомий об’єкт, критична частота світлових мигтінь для лівого ока та час
у методиці визначення концентрації уваги Грюнбаума. Зазначені критерії
покладені в основу математичного прогнозування успішності професійної
діяльності.

На підставі результатів експертної оцінки успішності професійної
діяльності водіїв спецавтотранспорту різних вікових груп розроблена
оціночна шкала, яка дозволяє оцінити придатність кандидата до
професійної діяльності на етапі професійного психофізіологічного відбору
та успішність його діяльності в подальшому під час проведення
психофізіологічної експертизи у ході періодичних профілактичних медичних
оглядів. Визначення професійної придатності та професійної успішності
здійснюється шляхом математичного моделювання з урахуванням специфічних
для різних вікових груп психофізіологічних критеріїв та подальшим
порівнянням показника успішності з оціночною шкалою, що відображено у
методиці проведення професійного психофізіологічного відбору та
психофізіологічної експертизи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, опубліковані в фахових виданнях,

рекомендованих ВАК України

Вежновець Т.А., Майдиков Ю.Л. Особливості стану психофізіологічних
функцій і апарату кровообігу у водіїв // Гигиена труда. — Вып. 33. —
2002. — С. 90-95. Дисертантом проведено вимірювання показників,
статистичну обробку та узагальнення результатів.

Вежновець Т.А. Стан психофізіологічних функцій та серцево-судинної
системи водіїв спецавтотранспорту з різними видами хронічної патології
// Український науково-медичний молодіжний журнал. — 2003.

— №1. — С. 23-28.

Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу практично
здорових водіїв оперативного транспорту та водіїв з хронічною патологією
// Український науково-медичний молодіжний журнал. — 2003. — №2. — С.
68-73.

Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу водіїв
спеціального автотранспорту з різними видами вегетативної регуляції //
Гигиена труда. — 2003. — Вып. 34. — Том 2. — С. 483-493.

Вежновець Т.А. Про вплив деяких факторів на успішність професійної
діяльності водіїв спеціального автотранспорту // Гигиена труда. — 2004.
— Вып. 35. — С. 91-100.

Вежновець Т.А. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності у
водіїв спеціального автотранспорту // Український журнал з проблем
медицини праці. — 2006. — №1. — С. 33-40.

Вежновець Т.А. Критерії успішності професійної діяльності водіїв
спеціального автотранспорту // Український журнал з проблем медицини
праці. — 2006. — №2. — С.27-32.

Наукові праці, опубліковані в інших виданнях.

Вежновець Т.А., Майдиков Ю.Л. Вікова особливість стану
психофізіологічних функцій та апарату кровообігу у водіїв // Тези
доповідей Всеукраїнської наукової конференції. Київський національний
університет ім. Т. Шевченка. — Київ, 2002. — С. 77.

Дисертантом проведено вимірювання показників, статистичну обробку та
узагальнення результатів.

Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу практично
здорових та хронічно хворих водіїв спецавтотранспорту // Матеріали ХІ
конгресу Світової федерації українських лікарських товариств. Українська
медична стоматологічна академія. — Полтава, 2006. — С. 621-622.

АНОТАЦІЯ

Вежновець Т.А. Особливості психофізіологічного статусу водіїв
спеціального автотранспорту, критерії професійної придатності.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.02.01. – Гігієна. – Інститут медицини праці АМН
України, Київ, 2007.

У дисертації представлені дані про захворюваність з тимчасовою втратою
працездатності водіїв спеціального автотранспорту органів внутрішніх
справ, про особливості психофізіологічного статусу вказаних водіїв
різних вікових груп, з різними видами хронічної патології та різним
типом вегетативної регуляції серцево-судинної системи, про вплив віку,
стану здоров’я та психофізіологічного статусу на успішність професійної
діяльності водіїв.

На основі комплексного дослідження вікових особливостей стану здоров’я
та психофізіологічного статусу науково обгрунтовані критерії
професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної
експертизи водіїв спеціального автотранспорту, встановлений залежний від
віку набір психофізіологічних показників для визначення професійної
придатності і професійної успішності та розроблено методику
психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи в межах
проведення профілактичних медичних оглядів.

Впровадження зазначеної методики дозволить забезпечити профілактику
професійно обумовленої патології у водіїв спецавтотранспорту та
профілактику дорожньо-транспортного травматизму.

Ключові слова: професійний психофізіологічний відбір, психофізіологічна
експертиза, психофізіологічний статус, водій автотранспорту, вік.

АННОТАЦИЯ

Вежновец Т.А. Особенности психофизиологического статуса водителей
специального автотранспорта, критерии профессиональной годности.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.02.01. – Гигиена. – Институт медицины труда АМН
Украины, Киев, 2007.

В диссертации представлены данные о заболеваемости с временной утратой
трудоспособности водителей спецавтотранспорта органов внутренних дел, об
особенностях психофизиологического статуса этих водителей разных
возрастных групп, с разными видами хронической патологии, разным типом
вегетативной регуляции сердечно-сосудистой системы, о влиянии возраста,
состояния здоровья и психофизиологического статуса на успешность их
профессиональной деятельности.

Установлено, что у водителей старше 40 лет и с профессиональным стажем
больше 20 лет отмечается увеличение уровня заболеваемости с временной
утратой трудоспособности. Структура указанной заболеваемости зависит от
возраста водителей. Для 20-29-летних водителей характерна утрата
трудоспособности в результате острых респираторных вирусных инфекций
(55,06%), травм (14,71%), патологии органов пищеварения (5,8%); для
30-39-летних – в результате острых респираторных вирусных инфекций
(44,17%), травм (10,82%), патологии органов пищеварения (10,01%); для
40-49-летних – в результате патологии системы кровообращения (24,66%),
острых респираторных вирусных инфекций (17,81%), патологии нервной
системы (15,75%).

Состояние психофизиологического статуса зависит от возраста водителей. У
водителей старше 40 лет снижаются скоростные параметры основных нервных
процессов, ухудшается внимание, отмечается напряжение механизмов
регуляции функционального состояния аппарата кровообращения в состоянии
покоя.

Кроме того, состояние психофизиологического статуса зависит от состояния
здоровья. У водителей с хронической патологией отмечается ухудшение
точностно-координационных реакций, значительные колебания показателей
скоростных реакций и лабильности зрительного анализатора, а также
выраженная централизация процессов управления сердечно-сосудистой
системой при сенсомоторной нагрузке. Состояние психофизиологического
статуса зависит от вида хронической патологии: наихудшие показатели
выявлены у водителей больных на гипертоническую болезнь.

Установлено, что у водителей с преобладанием симпатической нервной
системы лучше развиты профессионально важные качества (уравновешенность,
лабильность та функциональна подвижность) в отличие от водителей с
преобладанием парасимпатической нервной системы. В тоже время за счет
неадекватной вегетативной реактивности у первых отмечается ухудшение
успешности сенсомоторной деятельности.

Выявленные возрастные особенности психофизиологического статуса и их
связь с успешностью профессиональной деятельности позволили научно
обосновать критерии профессионального психофизиологического отбора и
психофизиологической экспертизы. Для 20-29-летних водителей – это стаж
работы, длительность запаздывающих реакций на движущийся объект,
количество раздражителей при оценке работоспособности головного мозга;
для 30-39 летних – длительность запаздывающих реакций на движущийся
объект, процент правильных ответов при определении уровня оперативной
памяти, амплитуда сердечного ритма при сенсомоторной нагрузке; для 40-49
летних – длительность опережающих реакций и количество запаздывающих
реакций на движущийся объект, критическая частота световых мельканий для
левого глаза и время в методике определения концентрации внимания
Грюнбаума. Указанные критерии положены в основу математического
прогнозирования успешности профессиональной деятельности.

На основании результатов экспертной оценки успешности профессиональной
деятельности водителей спецавтотранспорта разных возрастных групп
разработана оценочная шкала, которая позволяет оценить годность
кандидата для профессиональной деятельности на этапе профессионального
психофизиологического отбора и успешность его деятельности на протяжении
прохождения службы во время проведения психофизиологической экспертизы в
ходе периодических профилактических медицинских осмотров. Определение
профессиональной годности и профессиональной успешности осуществляется
путем математического моделирования с учетом специфических для разных
возрастных групп психофизиологических критериев и последующим сравнением
показателя успешности с оценочной шкалой, что отображено в методике
проведения профессионального психофизиологического отбора и
психофизиологической экспертизы.

Ключевые слова: профессиональный психофизиологический отбор,
психофизиологическая экспертиза, психофизиологический статус, водитель
автотранспорта, возраст.

ANNOTATION

Vezhnovets T.A. Peculiarities of psychophysiological status in the
special transport, gauge of professionally workability.

Candidate degree thesis in medical science specialty 14.02.01.

– Hygiene. – Institute for occupational health AMS Ukraine, Kiev, 2007

The aim of research work was to investige age peculiarities of certain
psychophysiological functions and blood circulation system in special
transport drivers. In the drivers over 40 we have revealed of speed
indices of principal nervous processes, attention deterioration, and
also tension of functional state regulation mechanisms of blood
circulation organs in dormant state and deterioration of reaction of
hypothalamus-hypophisis adrenocortical system under sensomotor loding.

According that level of morbility rate envy from age and probation.
Larger level pointed of morbility rate in drivers alders 40 years and
probation more than 20 years. Structure of morbility rate in drivers
location in the second place of sickness system circulation of the
blood. According to the expert reliable in comparison in structural
morbility in three ages group.

It was established that the state of the vegetative tone of the special
vehicles drivers influences the features of their psychological and
physiological status. On the basis of study of causation of progress
with functional state of central nervous and cardiac vascular systems
the drivers of a special vehicle of different age groups (20-29 years,
30-39 years, 40-49 years) the certain psychophysiological parameters is
established which may be used for forecasting professional abilities. It
is developed the method of professional psychophysiological selection
and psychophysiological examination of the drivers of special vehicle on
the basis of mathematical models according age to feature of the
psychophysiological the status.

Key words: professional psychophysiological selection,
psychophysiological examination, psychophysiological status, drivers,
age.

PAGE 14

Похожие записи