.

Особливості показників добового моніторування артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з ме

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 2983
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. С.І.Георгієвського

СОКОЛОВА КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК.616.12-008.331.1+616-008.9+616.12-008.331+616.172.2+616-08

Особливості показників добового моніторування артеріального тиску та
варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу,
асоційовану з метаболічним синдромом

14.01.11 – кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук,
професор Кубишкін

Володимир Федорович,
Кримський державний

медичний університет ім.
С.І. Георгієвського

МОЗ України, завідувач
кафедри госпітальної

терапії № 1.

Офіційні опоненти:

-доктор медичних наук, професор Сюрін Олексій Авраамович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
професор кафедри госпітальної терапії №2;

-доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри
факультетської терапії №2.

Провідна установа: Науково-дослідний інститут кардіології ім. акад.
М.Д. Стражеска, АМН України, відділ гіпертонічної хвороби, м. Київ.

Захист відбудеться“ 27 ” лютого 2004 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д52.600.01 при Кримському державному
медичному університеті ім.С.І.Георгієвського МОЗ України (95006,
м.Сімферополь, бул.Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна,5/7).

Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої

ради, доцент
А.Д.Сахалтуєв.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема гіпертонічної хвороби (ГХ) за
розповсюдженістю і соціальною значимістю вийшла на одне із перших місць
в світі. Захворюваність на гіпертонічну хворобу досягає 15-30% серед
дорослого населення (Коваленко В.М. та співавт., 2002). В Україні
артеріальною гіпертнензією страждає біля 6 млн. осіб (Коваленко В.М.
та співат.,1999) і кількість їх щорічно поповнюється на 300-400 тис.
Більше того, за прогнозами ВООЗ, в колишніх соцкраїнах очікується нова
хвиля епідемії серцево-судинних захворювань. Гострота проблеми
підсилюється низькою ефективністю лікування хворих на ГХ, що зумовлено
як соціальними причинами, так і консерватизмом лікарів при виборі
антигіпертензивних препаратів (АГП) в зв’язку з недостатньою їх
обізнаністю про сучасні принципи лікування. Зокрема, не враховуються
добові ритми артеріального тиску (АТ) та особливості перебігу ГХ,
асоційованої з метаболічним синдромом (МС) (Ивлева А.Я. та
співавт.,1999). В той же час з метою підвищення ефективності лікування
хворих на ГХ є можливість використати дані про стан метаболічних
процесів та нові високочутливі методи дослідження показників добового
моніторування АТ (ДМАТ) і варіабельності серцевого ритму (ВСР), причому
в біофункціональному їх варіанті при синхронній реєстрації. Така
методика дозволяє отримати не тільки додаткові
диференційно-діагностичні дані, але і дає можливість індивідуального
підбору доз препаратів і вирішення питань хронотерапії.

До одного із компонентів МС відноситься інсулінорезистентність (ІР), а
різноманітні впливи, які має інсулін на організм людини, змушують
припустити наявність особливостей у патогенезі і клінічному перебігу
ГХ, яка формується на тлі МС (Зимин Ю.В.,1996; Бутрова С.А.,2001).
Важливо підкреслити, що ІР та інші складові МС здатні викликати
активізацію симпатичного відділу вегетативної нервової системи (ВНС)
(Нетяженко В.З., Батушкін В.В.,1998; Бутрова С.А., 2001) і тим самим
включатися в регуляцію вегетативного гомеостазу при ГХ, що складає одну
із ланок патогенезу артеріальної гіпертензії (АГ).

У науковій літературі є інформація про вивчення показників ДМАТ у
хворих на ГХ (Поливода С.Н. та співавт.,2003; Леонова М.В. та
співавт.,1997; Андриевская С.А. та співавт.,1998), динаміку цих
характеристик під впливом АГТ. Однак, робіт, присвячених вивченню
динаміки ДМАТ під впливом тривалої АГТ у хворих на ГХ, особливо в
поєднанні з МС, явно недостатньо, а наявні дані відрізняються
суперечністю (Оганов Р.Г., Метелица В.И.,1999; Зимин Ю.В., Родоманченко
Т.В.,1998; Дзяк Г.В. та співавт.,1999).

Відомі факти щодо провідної ролі ВНС в регуляції АТ та у формуванні АГ
свідчать про патогенетичний зв’язок порушень вегетативного гомеостазу
із ВСР (Провоторов В.М. та співавт.,2000). Простежується логічний
взаємозв’язок цих фізіологічних характеристик і стає виразною
важливість їх вивчення особливо з урахуванням того факту, що
порушення добової циркадності АТ та ВСР високо корелює з частотою
серцево-судинних ускладнень у хворих на ГХ (Genova G. et al., 2001).
Однак, до цього часу особливості ВСР у хворих на ГХ недостатньо
досліджені (Сиренко Ю.М. та співавт.,2003; Рябыкина Г.В. та
співавт.,1997; Поливода С.Н. та співавт.,2003), відсутня інформація про
особливості ВСР у хворих на ГХ, асоційовану з МС. Залишаються
відкритими питання кореляційних взаємозв’язків між показниками ДМАТ і
ВСР, відповіді на які можуть допомогти в установленні ряду
патогенетичних зв’язків регуляції АТ зі станом вегетативного гомеостазу,
зокрема, при тривалій АГТ хворих на ГХ.

Дослідження в рамках проблеми, зазначеної в дисертаційній роботі, та їх
практичне значення визначається вимогами основних положень
“Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії
в Україні”, затвердженої Указом Президента України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація
виконана у відповідності з планами науково-дослідницької роботи
кафедри госпітальної терапії №1 Кримського державного медичного
університету ім. С.І.Георгієвського “Нові підходи до діагностики і
лікування серцево–судинних захворювань і синдромів ішемічного і
некоронарогенного генезу” (№ держреєстрації 0197U016039).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на
гіпертонічну хворобу на основі вивчення параметрів метаболічного
синдрому, добового моніторування артеріального тиску і варіабельності
серцевого ритму та їх динаміки в умовах тривалої антигіпертензивної
терапії.

Задачі дослідження:

Виявити особливості клінічного перебігу гіпертонічної хвороби,
асоційованої з метаболічним синдромом.

Вивчити особливості добового профілю артеріального тиску та
варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу з
метаболічним синдромом і без метаболічних порушень.

Проаналізувати кореляційні взаємозв’язки показників добового
моніторування артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму при
їхній синхронній реєстрації у хворих на гіпертонічну хворобу, сочетану
з метаболічним синдромом та без такого сочетання.

Оптимізувати лікування хворих на гіпертонічну хворобу на підставі
хронотерапії і підбору антигіпертензивних препаратів.

Виявити можливі предиктори недостатньої ефективності антигіпертензивних
засобів і намітити шляхи підвищення ефективності лікування хворих на
гіпертонічну хворобу.

Провести порівняльне вивчення ефективності антигіпертензивної терапії
при тривалому лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з
метаболічним синдромом і без метаболічних порушень.

Об’єкт дослідження: хворі на гіпертонічну хворобу II стадії,
асоційовану з метаболічним синдромом та без симптомів метаболічних
порушень.

Предмет досліджень: показники метаболічного синдрому, добового
моніторування артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму у
хворих на гіпертонічну хворобу, оцінка ефективності антигіпертензивної
терапії в умовах тривалого спостереження.

Методи дослідження: загальноклінічні, антропометричні, біохімічні,
інструментальні (добове моніторування артеріального тиску та аналіз
варіабельності серцевого ритму).

Наукова новизна. На основі синхронного вивчення показників ДМАТ і ВСР у
хворих на ГХ, асоційовану з МС і без метаболічних порушень, вперше
показано відмінності між параметрами вивчаємих характеристик у хворих
цих груп. Асоціація ГХ з МС призводить до істотних змін показників
ДМАТ і ВСР зі збільшенням навантаження тиском на органи-мішени,
патологічної перебудови добових ритмів, підвищенням варіабельності
артеріального тиску та дисбалансом вегетативного гомеостазу.

Виявлено кореляційні взаємозв’язки між показниками ДМАТ і ВСР в
залежності від наявності чи відсутності симптомів МС, що свідчать про
більш глибокі порушення вегетативної регуляції серцево-судинної
діяльності у хворих на ГХ, асоційовану із МС.

Проведене зіставлення ефективності тривалої АГТ у хворих із МС і без
симптомів метаболічних порушень показало, що за наявності МС
ефективність лікування знижується, що проявляється в меншій вираженості
позитивної динаміки характеристик ДМАТ і ВСР. Це вимагає
диференційованого підходу до вибору АГП з урахуванням їх можливого
негативного впливу на метаболізм вуглеводів і ліпідів.

Виділено прогностичні критерії можливої недостатньої ефективності АГТ у
хворих на ГХ, асоційовану з МС.

Практичне значення роботи. В результаті синхронного дослідження
показників ДМАТ і ВСР у хворих на ГХ II стадії м’якого і помірного
ступеня тяжкості, асоційовану з МС і без симптомів метаболічних
порушень, виявлені більш виражені порушення характеристик
артеріального тиску, його добового профілю та параметрів, що
відображають навантаження тиском на органи-мішені при МС. Доведено, що
приєднання метаболічних порушень призводить до пригнічення
варіабельності серцевого ритму і в більшій мірі порушує циркадність
вегетативних характеристик, які відображають дисрегуляторні порушення
вегетативної регуляції діяльності серця. Показано, що менша ефективність
АГТ у хворих із МС пов’язана з більш глибокими порушеннями
вегетативного гомеостазу.

Предикторами можливої недостатньої ефективності антигіпертензивної
терапії можуть бути наявність комплексу метаболічних порушень, виражене
пригнічення сумарної ВСР і парасимпатичного тонусу та виявлення
night-peaker варіанта добового профілю АТ, недостатнє зниження АТ в
перші 7-10 днів лікування. В цих випадках потрібний додатковий
моніторинг АТ і ВСР з метою корекції доз АГП та вирішення питань
хронотерапії.

При використанні показників ДМАТ і ВСР для підбору лікарських засобів
ефективність антигіпертензивного лікування зростає до 84,2% у хворих на
ГХ із МС і до 95,8% у хворих на ГХ без симптомів метаболічних порушень.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати
проведеного дослідження впроваджені в практику терапевтичного
відділення Відділкової клінічної лікарні станції Сімферополь та
відділень Кримського республіканського кардіологічного диспансеру.

Основні положення дисертації використовуються в педагогічному процесі
на кафедрах госпітальної терапії №1 і №2 Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантом самостійно проведено патентний
пошук і проаналізована наукова інформація з вивчаємої проблеми,
обгрунтована актуальність проведення даного дослідження, сформульовані
мета і задачі, установлені методи та об’єм досліджень. Автор самостійно
проводила відбір, клінічне обстеження та лікування хворих. Дисертантом
самостійно проведена статистична обробка та науковий аналіз одержаних
результатів, в повному об’ємі написані всі розділи дисертації та
забезпечено впровадження результатів досліджень в клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та
результати роботи були представлені на: підсумковій науково-практичній
конференції, присвяченій 70-річчю КДМУ (Сімферополь, 2001); відкритій
науково-практичній конференції II-го медичного факультету КДМУ
(Сімферополь, 2002); Українській науково-практичній конференції
“Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках
реалізації національної програми” (Київ,2002); “Школі по клінічній
електрокардіографії” (Феодосія, 2002); VI-й міжнародній
науково-практичній конференції “Наука та освiта 2003”
(Дніпропетровськ-Одеса-Харків, 2003) та науково-практичній конференції
“Метаболічний синдром Х” (Київ,2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, в
тому числі 5 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України. Сукупність
матеріалів, що містяться в публікаціях, відображає основні положення і
висновки дисертаційної роботи.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота виконана на 180
сторінках друкованого тексту, ілюстрована 15 таблицями, 20 рисунками,
складається зі вступу, розділів огляду літератури, матеріалів і методів
дослідження, трьох розділів власних досліджень, висновків і практичних
рекомендацій. Список використаних джерел містить 300 праць, із них –
156 вітчизняних і 144 зарубіжних, що складає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічний матеріал, методи дослідження і статистичної обробки. Для
вирішення поставлених задач нами обстежено 176 пацієнтів, із яких 136
страждали на ГХ ІІ стадії м’якого та помірного ступеня і 40 здорових.
Дослідження проводились на базі Відділкової клінічної лікарні ст.
Сімферополь і Кримського республіканського кардіологічного диспансеру.
Середній вік обстежених склав 55,2 ( 0,74 роки, чоловіків було 98,
жінок –78.

Діагноз ГХ установлювався після ретельного клініко-інструментального і
лабораторного обстеження у відповідності з рекомендаціями ВООЗ та VI
Конгресу кардіологів України. На основі цих даних була виключена
симптоматична АГ (Ганджа І.М.,2000). В дослідження не включались також
хворі на ГХ I і III стадій, хворі з ознаками ІХС, клапанних пороків, з
клінічними проявами хронічної серцевої недостатності та ендокринної
патології. В зв’язку з таким підходом в дослідження були включені
тільки хворі на ГХ II стадії з м’яким та помірним ступенем підвищення
АТ.

В залежності від наявності чи відсутності симптомів МС всі хворі на
ГХ були розподілені на дві групи. В 1-у групу ввійшли 78 хворих на ГХ
(57,4 %) без ознак МС. Серед хворих цієї групи чоловіків було 54 (69,2
%), жінок – 24 (30,8 %). Середній вік склав 56,1±1,3 роки. МС був
діагностований у 58 (42,6 %) хворих, які склали 2-у групу спостереження.
Серед хворих 2-ї групи чоловіків було 26 (44,8 %), жінок – 32 (55,2
%), середній вік у них склав 53,8 ± 0,8 роки. Як видно, серед хворих на
ГХ, асоційовану з МС, переважали особи жіночої статі, а серед хворих
без симптомів МС – чоловіки. За віковим складом істотних відмінностей
між хворими 1-ї і 2-ї груп не виявлено (р>0,05). Середня тривалість
захворювання у них також не відрізнялась і склала відповідно 12,3 ±
0,5 і 11,9 ± 0,8 років (p>0,05).

Аналіз анамнестичних та об’єктивних даних показав, що за відсутності
істотних відмінностей по більшості параметрів, серед хворих на ГХ із МС
переважали жінки, частіше зустрічалася спадкова схильність до АГ і
цукрового діабету, слабкість і швидка стомлюваність, підвищення маси
тіла та ознаки абдомінального ожиріння, приглушеність тонів серця на
верхівці, синусова тахікардія.

При порівнянні маси тіла, вираженості абдомінального ожиріння (АО) та
біохімічних показників МС у цієї категорії хворих відмічася істотне
підвищення загального холестерину (ЗХ), холестерину ліпопротеїдів
низької щільності (ХС ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ) та підвищення
концентрації глюкози як натще, так і через 2 години після навантаження
глюкозою. Суттєво більш високими були індекс Кетле та відношення об’єма
талії до об’єму стеног (ВТ/ОС) (р0,5), ні за статтю контрольна група не
відрізнялась від хворих на ГХ.

Всім обстеженим пацієнтам проводились загальноклінічні, біохімічні
дослідження, оцінка та аналіз клініко-анамнестичних та антропометричних
даних. Із інструментальних методів використовувались ЕКГ- дослідження,
рентгенографія органів грудної клітки. Всі обстежені були консультовані
окулістом і за необхідності невропатологом та ендокринологом.

Для діагностики МС були використані наступні критерії (Зимин
Ю.В.,1999): АГ (ДАТ>90 мм рт.ст. і/або САТ>140 мм.рт.ст.),
гіперліпідемія (загальний холестерин >5,2 ммоль/л і/або
тригліцериди>2,3 ммоль/л), індекс маси тіла (індекс Кетле) ? 26 кг/м2
при відношенні об’єма талії до об’єму стегон >0,90. Порушення
толерантності до глюкози, згідно критеріям ВООЗ по цукровому діабету,
реєстрували, якщо рівень глюкози в капілярній крові був > 120 мг/дл ,
але 0,05 ) і в
пасивний в групі хворих на ГХ без МС (817,3 ± 85,6 мс2, р Таблиця 1 Спектральні і часові показники ВСР до і після амбулаторного лікування (M±m) Показники ВСР До лікування Після лікування р1 р2 р3 р4 р5 р6 Контроль (n=40) ГХ без МС (n=48) ГХ із МС (n=38) ГХ без МС (n=48) ГБ із МС (n=38) Доба гогогодин ггоддини часа LF(мс2) HF(мс2) LF/HF 532,3±39,0 281,0±19,6 1,88±0,16 655,1±97,3 277,0±41,4 2,35±0,12 548,7±38,7 213,4±21,8 2,61±0,23 594,7±48,1 308,4±26,2 1,94±0,13 567,0±58,7 250,3±31,6 2,24±0,19 >0,05

>0,05

0,05

>0,05

>0,05

>0,05

0,05

>0,05

>0,05 >0,05

>0.05

>0,05 >0,05

>0.05

>0.05

День LF (мс2)

HF(мс2)

LF/HF 495,7±32,9

252,8±15,6

1,94±0,19 647,8±50,3

265,7±39,5

2,46±0,17

524,3±26,3

155,8±19,8

3,32±0,13

439,3±27,2

270,8±21,3

1,68±0,15 449,3±28,4

182,3±20,7

2,48±0,18 0,05

0,05

>0,05

>0,05

>0,05

0,05

0.05

0,05

0,05

0.05

0,05

0.05

>0,05 0.05

>0.05

HRVti (мс)

SDNN(мс)

SDANN(мс)

RMSSD(мс) 40,6±1,87

150,0±6,3

146,7±7,0

49,6±2,2 34,0±1,41

136,7±12,8

159,8±15,1

31,4±5,1 28,6±2,03

102,9±5,0

163,7±8,9

26,7±2,5 36,9±1,06

160,3±8,3

154,4±12,3

32,6±3,1 33,5±1,87

141,3±8,2

148,0±11,6

27,3±2,0 0,5

>0,5

0,5

>0,5

>0,5

0,5

>0,5

0,5

>0,5 >0,5

0,5

– * ®

o?

:

@

????????#?†¶??1/43/4AAAeAEi?o

¤

i

?

b

d

f

?

A

AE

f

h

z

?

?

?

ез МС з групою хворих на ГХ із МС до лікування; 6) р6 – те ж після
лікування.

Показники ДМАТ до і після амбулаторного лікування (М±m)
Таблиця 2

Показни-

ки До лікування Після лікування

р1

р2

р3

р4

р5

р6

Контроль

(n=40) ГХ без

МС(n=48) ГХ із МС

(n=38) ГХ без МС (n=48) ГХ із МС

(n=38)

САТср..

САТдн.

САТн..

САТспец..

ДАТср.

ДАТдн..

ДАТн.

ДАТспец.

ІПСАТср.

ІПСАТдн.

ІПСАТн.

ІПСАТспец.

ІПДАТср.

ІПДАТдн.

ІПДАТн.

ІПДАТспец.

ДІСАТ

ДІДАТ

ВСАТср.

ВСАТдн.

ВСАТн.

ВСАТспец.

ВДАТср.

ВДАТдн.

ВДАТн.

ВДАТспец. 110,8±2,4

114,8±1,8

98,0±1,7

107,4±1,6

67,9±1,4

70,8±1,4

59,6±1,1

67,0±1,2

23,0±2,65

19,9±4,1

24,8±5,6

75,5±8,5

10,7±2,5

17,2±3,8

4,2±1,65

21,5±5,5

14,52±0,94

15,38±1,26

13,6±0,43

13,3±0,47

9,8±0,53

13,5±0,66

10,8±0,41

10,0±0,45

7,25±0,36

10,3±0,63 141,3±2,4

145,7±2,9

134,4±2,9

143,8±3,1

83,9±1,6

86,4±1,7

73,3±1,6

85,3±1,5

310±42,4

248±42,5

401±48,2

531±50,3

119±20,0

119±20,9

116±20,0

207±26,1

7,76±0,83

12,06±0,95

17,6±0,54

16,9±0,57

14,4±0,63

16,4±0,76

13,0±0,44

12,5±0,41

9,7±0,43

12,9±0,74 166,9±3,5

168,7±3,4

159,9±3,3

161,5±2,5

95,7±2,0

98,7±2,0

89,3±2,1

94,0±1,5

704±55,8

619±59,0

834±15,1

976±53,9

252±25,2

232±23,6

227±28,2

374±31,0

5,18±0,81

9,12±0,90

20,0±0,72

19,8±0,72

16,4±0,68

17,8±0,75

14,4±0,36

14,2±0,52

11,1±0,41

13,3±0,68 119,6±2,0

123,3±1,5

112,4±2,2

121,1±2,2

71,8±1,0

75,5±1,0

65,5±1,5

73,6±1,3

67,5±12,9

47,9±7,0

103±24,5

203±28,7

23,7±4,9

27,6±4,6

17,1±2,3

75,3±14,0

8,84±1,12

14,24±0,83

15,6±0,37

14,5±0,40

12,4±0,70

15,2±0,54

11,9±0,35

11,2±0,41

8,1±0,43

11,3±0,37 143,3±3,7

144,9±3,8

138,8±3,7

144,4±3,1

84,8±2,4

87,7±2,5

79,3±2,4

87,1±2,2

189±22,2

183±29,5

306±30,2

640±52,5

104±13,9

104±20,3

104±25,0

230±35,9

5,59±0,72

9,68±0,87

16,8±0,51

16,3±0,57

15,3±0,72

16,0±0,88

13,1±0,42

12,5±0,42

8,3±0,63

13,1±0.79 0,05

0,05

0,05

0,1

0,5

>0,5

0,5

0,05

0,05

0,05

0.3

0,5 0.05

0,5

0.5

ГХ, асоційованої з МС, виявилось, (табл.2) що у останніх ВАТ у всі періоди доби була вище приблизно в 1,5 рази, що з урахуванням взаємозв’язків ВАТ з частотою серцево-судинних ускладнень, дає підставу віднести МС до додаткових факторів ризику цих ускладнень. Таким чином, вивчення показників ДМАТ у хворих на ГХ виявило істотне підвищення АТ, ВАТ та ІП у всі періоди доби і зниження ДІ з порушен- ням добових ритмів АТ. Найбільша вираженість порушень виявлялась в пасивний і спецперіод із істотним поглибленням відмічених порушень у осіб із МС. Одержані дані свідчать про існування кореляційних взаємозв’язків між рівнем АТ в окремі періоди доби і показниками ВСР. Так, середньодобові значення САТ мали високу позитивну кореляцію із середньодобовими величинами LF/HF (r=+0,72) і негативну високу з SDNN (r=-0,67), HRVti (r=-0,72) і RMSSD (r=-0,70). Для середньодобових значень ДАТ ці коефіцієнти при однаковій спрямованості мали дещо меншу вираженість: для LF HF r=+0,62, для SDNN r=-0,60, для HRVti r=-0,62 і для RMSSD r=-0,67. Такі ж взаємозв’язки виявлялись для показників САТ і ДАТ в активний і пасивний періоди. Таким чином, середні значення як для САТ, так і для ДАТ у всі періоди доби мають високий кореляційний зв’язок з показниками, що відображають сумарну ВСР (HRVti, SDNN), парасимпатичну активність (RMSSD) і симпато-парасимпатичний коефіцієнт (LF/HF). Підвищення АТ супроводжується пригніченням сумарної ВСР, парасимпатичної активності та порушеннями вегетативного балансу в сторону переважання симпатичних модуляцій. В цілому виявлені кореляційні зв’язки свідчать про зворотні взаємовідносини між показниками ВСР і АТ. Комплекс виявлених змін достатньо показовий для так називаємого десинхронозу, розвиток якого відображає порушення процесів гомеостазу, погіршуючи перебіг захворювань та змінюючи реакції організму на лікувальний вплив. Після проведеної тривалої АГТ в цілому по групі виявилось зниження у всі періоди доби САТ від 14,0 % до 15,9 % (t=7,61-11,15) і ДАТ від 11,5 % до 14,2 % (t=6,55-7,48). Дуже позитивним є факт рівномірного зниження АТ у всі періоди доби. Відмінний і хороший результат був досягнутий в 90,7 % і задовільний – в 9,3 % випадків і відповідав рівню, прийнятому для нормальних значень ДМАТ. Аналіз динаміки показників ДМАТ в залежності від наявності чи відсутності МС показав (табл.2), що якщо рівень зниження АТ у хворих без МС коливався від 15,4 % до 16,4 % при t=5,97-7,28 (САТср до лікування 141,3 ± 2,4 мм рт. ст., після лікування 119,6 ± 2,0 мм рт. ст., р2>0,05,
ДАТср.83,9 ± 1,6 мм рт. ст. і 71,8 ± 1,0 мм рт. ст., р2>0,05) , то у
хворих з МС ця динаміка була менш вираженою і складала від 10,6% до
14,1 % при t=4,25-4,51 (САТср 166,9 ± 3,5 мм. рт. ст. і 143, ± 3,7 мм.
рт. ст., р0,05) (табл.2).
Проте в цілому по групі нормалізація циркадного ритму була відмічена у
20,9 % хворих за рахунок трансформації із night-peaker варіанта.
Причому, якщо у хворих без МС нормалізація добового ритму АТ (до рівня
dipper) була досягнута у 25 % хворих за рахунок трансформації із
non-dipper (10,5 %) або night-peaker (14,5 %) варіантів, то у хворих із
МС такий результат відмічений тільки у 15 % хворих.

Найважливішою детермінантою ураження органів-мішенів вважається ВАТ,
яка відображає всі коливання АТ протягом будь-якого проміжку часу. За
нашими даними, підвищена до лікування ВАТ як для САТ, так і для ДАТ під
впливом тривалої АГТ була істотно понижена, однак в цілому по групі ні
в один із періодів доби не досягла контрольних значень. При
індивідуальній оцінці нами виявлена велика ефективність лікування по
цьому показнику у хворих на ГХ без симптомів МС, у яких вдалося
нормалізувати ВАТ для ДАТ у всі періоди доби (ВДАТср.11,9 ± 0,35 мм рт.
ст., р20,5), а також в активний і спецперіод для САТ
(ВСАТдн.14,5 ± 0,40 мм рт. ст., р2>0,1, ВСАТспец.15,2 ± 0,54 мм рт. ст.,
р20,05) за рахунок більш
істотного зниженняя LF, ніж приросту HF. У хворих же з МС навіть при
великому прирості HF не удалось досягти нормальних величин коефіцієнта в
зв’язку з недостатнім пригніченням LF модуляцій (LF/HF 2,48 ± 0,18,
р4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020