.

Особливості перебігу первинного остеоартрозу у жінок в постменопаузі та клініко -патогенетичне обгрунтування використання комбінації структурно – мод

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3215
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

САВОЧКІНА Наталя Лук`янівна

УДК 616.71: 618.173]-07-085

Особливості перебігу первинного остеоартрозу у жінок в постменопаузі та
клініко -патогенетичне обгрунтування використання комбінації структурно
– модифікуючої терапії і препаратів кальцію

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Запоріжжя – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті ім.
І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук,
професор СМІЯН Світлана Іванівна, Тернопільський державний
медичний університет ім. І.Я. Горбачовського МОЗ України, кафедра
внутрішньої медицини з клінічною імунологією і алергологією, професор
кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук КУЗНЄЦОВА Любов Пилипівна, Запорізький державна
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра терапії,
професор кафедри;

доктор медичних наук, професор ЯЦИШИН Роман Іванович, Івано-Франківський
державний медичний університет, кафедра факультетської терапії, професор
кафедри.

Провідна установа: Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України, відділ
пульмонології.

Захист відбудеться “ 5 ” липня 2006 р. о 13 00 годині на засіданні
спеціалізованої

вченої ради Д 17.600.02. Запорізького державного медичного університету
МОЗ України

(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного
медичного університету за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр.
Маяковського, 26.

Автореферат розісланий “ 4 ” червня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Волошин М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Первинний остеоартроз (ОА) та остеопороз (ОП)
– хронічні прогресуючі захворювання, які розглядаються як одні із
найбільш поширених патологій як в Україні, так і у всьому світі
(Беневоленская Л.І., 1988; Насонова В.А., 2000; Поворознюк В.В., 2002;
Коваленко В.М., Борткевич О.П., 2003; Arden N.K., 1999; Nevitt M.C.,
1999). Думки вчених щодо поєднання ОА і ОП в одного хворого
розходяться: ряд дослідників вважають, що ОА є остеопротективним щодо
виникнення остеопорозу (Boonen S., 1996; Li B., 1997; Stewart A., 1999),
однак дані багатьох новітніх досліджень свідчать про те, що розвиток
остеодефіцитних Коваленко В.М., Борткевич О.П., 2003; змін часто
супроводжує перебіг ОА (Hochberg M.C., 1994; Jones G., 1995).

Відомо, що частота ОА, як і ОП, наростає у жінок в постменопаузі, що
свідчить про участь статевих гормонів у патогенетичних ланках розвитку
даних недуг. Рецептори до статевих стероїдних гормонів виявлені у
тканинах суглобів, міжхребцевих дисків та в кістковій тканині (КТ)
(McDonnell D.P. 2000; Sheridan P.J., 1985; Young P.C.M., 1982).

В останні десятиріччя проблеми ОА і ОП набули особливого значення
внаслідок двох тісно пов’язаних демографічних процесів: різкого
збільшення у популяції частки осіб літнього та старечого віку, та,
зокрема, жінок у постменопаузальному періоді життя, який
характеризується розвитком широкого спектру порушень в усіх органах і
системах організму. Серед них найбільш значущими є порушення
кальцій-фосфорного обміну, що призводять до прогресивного зниження
щільності КТ і розвитку постменопаузального ОП, а також деструктивні
процеси в хрящовій тканині, і, як наслідок, виникнення ОА. Якщо
наявність ОА знижує якість життя жінки, то наявність ОП та його грізних
ускладнень (патологічних переломів) – безпосередньо йому загрожують.

Тому ОА і ОП на сьогодні є особливою медико-соціальною проблемою.
Гостроти цій проблемі додає також відчутне “помолодіння” контингенту
жінок з хірургічною постменопаузою (ПМП) та ріст числа гінекологічних
захворювань (пухлини матки та її придатків, ендометріоз), які потребують
радикальних оперативних втручань (Жерновая Я.С., Мітряєва Н.А., 2001).

Відсутність чітких даних щодо стану мінеральної щільності (МЩ) КТ у
жінок в ПМП за умов первинного ОА зумовлює неадекватні підходи до
профілактики ОП у них, правильності трактування отриманих результатів
дослідження МЩ кістки і панування думки про взаємовиключення ОА і ОП.
Але ж від початку розвитку ОП до появи перших клінічних ознак минають
роки, тому важлива роль належить ранній діагностиці захворювання,
ідентифікації факторів ризику втрат кісткової маси і визначенню
оптимальної лікувальної тактики. Це зумовлює необхідність вивчення
клініко-патогенетичних змін КТ у жінок в постменопаузальному періоді,
хворих на первинний ОА, для розробки ефективних методів профілактики й
лікування порушень структурно-функціонального стану КТ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського “Вдосконалення
методів діагностики, лікування і профілактики остеопорозу” (№ Державної
реєстрації 0101U001318). Автор є виконавцем дослідження.

Мета роботи. Обгрунтувати доцільність профілактичних і лікувальних
заходів щодо остеодефіцитних станів за умов первинного остеоартрозу у
жінок в постменопаузальному періоді на підставі встановлення
особливостей змін мінеральної щільності кісткової тканини з урахуванням
клінічного перебігу остеоартрозу, гормонального статусу, показників
метаболізму сполучної та кісткової тканини і кальцій-фосфорного обміну
та оцінити ефективність в комплексній терапії первинного остеоартрозу
поєднаного застосування хондропротекторів і препаратів кальцію.

Задачі дослідження.

1. Дослідити особливості клінічної симптоматики первинного остеоартрозу
у жінок з фізіологічною та хірургічною постменопаузою.

2. З’ясувати стан кісткової тканини у жінок в постменопаузі з первинним
остеоартрозом залежно від типу, віку настання і тривалості
постменопаузи, функціональної спроможності пацієнтів, індексу маси тіла
, а також наявності чи відсутності переломів.

3. Вивчити особливості метаболізму сполучної та кісткової тканини і
кальцій-фосфорного обміну у жінок в постменопаузальному періоді з
первинним остеоартрозом, з урахуванням стану кісткової тканини.

4. З’ясувати особливості гормонального статусу у жінок з первинним
остеоартрозом залежно від типу і тривалості постменопаузи та оцінити
його вплив на виникнення і прогресування остеопорозу та остеопенічного
синдрому.

5. Оцінити ефективність базової терапії первинного остеоартрозу із
застосуванням хондропротекторів у жінок в постменопаузі з нормальною
кістковою тканиною за умов остеодефіцитних станів.

6. Довести ефективність поєднаного застосування хондропротекторів та
препаратів кальцію у жінок в постменопаузі з первинним остеоартрозом за
умов остеопенії чи остеопорозу.

Об’єкт дослідження – остеодефіцитні стани у жінок в постменопаузі з
остеоартрозом.

Предмет дослідження – механізми виникнення остеопенічних станів при
постменопаузі в поєднанні з остеоартрозом, їх діагностика і лікування.

Методи дослідження. Жінки в постменопаузі, хворі на остеоартроз
проходили стандартне клінічне обстеження. Оцінка
структурно-функціонального стану кісткової тканини проводилася за
допомогою двофотонної рентгенівської денситометрії. Кальцієво-фосфорний
обмін та метаболізм сполучної тканини вивчали за рівнем кальцію,
фосфору, оксипроліну, румалончутливих антитіл і загальної лужної
фосфатази в сироватці крові. Гормональний статус оцінювали за рівнем
естрадіолу і прогестерону в сироватці крові.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено особливості
клінічної симптоматики первинного ОА у жінок з різними типами ПМП та
визначені зміни МЩ кісткової тканини у жінок в постменопаузальному
періоді з первинним ОА методом двофотонної рентгенівської денситометрії.
Встановлено, що основними факторами, які впливають на виникнення ОП у
жінок в ПМП з первинним ОА, є тип і тривалість ПМП, вік настання
менопаузи, функціональна недостатність суглобів, індекс маси тіла .

Вперше встановлено, що рівень маркерів обміну сполучної тканини при
первинному ОА вірогідно зростає з поглибленням остеодефіциту. Доведено,
що визначення загального кальцію, неорганічного фосфору і лужної
фосфатази у сироватці крові не є важливим у діагностиці ОП і остеопеній
у жінок в ПМП з первинним ОА. Поглиблено уявлення про гормональний
статус у жінок в постменопаузальному періоді з первинним ОА. Визначено,
що формування ОП у жінок в ПМП з первинним ОА відбувається на фоні
естрогенної недостатності.

Патогенетично обгрунтувано застосування хондропротекторів у комплексному
лікуванні первинного ОА. Вперше доведено, що хондропротекторна терапія з
використанням алфлутопу виявляє остеопротекторну дію, запобігаючи втраті
кісткової маси у жінок в ПМП з первинним ОА і нормальною кістковою
тканиною. Обгрунтована доцільність проведення профілактики і лікування
остеодефіцитних станів у жінок в ПМП з первинним ОА шляхом приєднання до
базової терапії хондропротекторами препаратів кальцію. Вперше
встановлено, що поєднане застосування алфлутопу і остеїну попереджує
подальші втрати кісткової маси у жінок з ОП, а у жінок з остеопенією
сприяє значному підвищенню міцності кістки.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність проведених
досліджень визначається тим, що на підставі комплексного аналізу стану
МЩ кісткової тканини у жінок з первинним ОА визначені чинники розвитку
остеодефіцитних станів, що повинно враховуватися лікарями при створенні
програм лікування ОА. Обгрунтована необхідність використання методу
двофотонної рентгенівської денситометрії, як з метою діагностики
остеодефіцитних станів, так і для оцінки ефективності лікувальних
заходів.

Науково обгрунтовані підстави для застосування курсу алфлутопу в
комплексному лікуванні первинного ОА у жінок в ПМП без порушень
структурно-функціонального стану КТ, та визначена його стабілізуюча дія
на мінеральний обмін КТ, що відкриває перспективу для застосування
алфлутопу як засобу для профілактики розвитку остеодефіцитних змін.
Доведена ефективність поєднаного застосування алфлутопу і остеїну щодо
нормалізації показників МЩ КТ у жінок в ПМП з первинним ОА та
остеопенією.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в лікувальну практику
Тернопільського університетського консультативно-лікувального центру,
терапевтичного відділення Тернопільської міської лікарні №1, Почаївської
номерної лікарні. Матеріали роботи впроваджено в навчальний процес
кафедр внутрішніх хвороб, пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провела патентний пошук,
аналіз літературних джерел, загально-клінічне обстеження хворих.
Дисертант приймала участь у проведенні денситометричного обстеження і
лабораторних досліджень. Автором сформована база даних, проведена
статистична обробка результатів дослідження, узагальнені результати,
оформлена дисертація. Висновки та практичні рекомендації на основі
виконаних досліджень сформульовані автором разом із науковим керівником.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювались
на: науково-практичній конференції “Вторинний остеопороз: епідеміологія,
клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Київ-Тернопіль, 19-21
березня 2003); VII З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства
(Тернопіль, 16-17 травня 2003); І Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми біомінералогії” (Луганськ, 5-7 травня
2004); VІІІ міжнародному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль,
10-12 травня 2004); Пленумі правління наукового товариства ревматологів
“Стан хрящової та кісткової тканини при ревматичних захворюваннях:
можливості профілактики та лікування” (Київ, 11-12 листопада 2004);
обласній науково-практичній конференції “Сучасні методи лікування
дегенеративних захворювань суглобів і хребта” (Тернопіль, 30 березня
2005); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Морфогенез і
патологія кісткової системи в умовах промислового регіону” (Луганськ,
11-13 квітня 2005); VIII З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства
(Івано-Франківськ, 2005). Робота пройшла апробацію на спільному
засіданні кафедр шпитальної терапії №2, шпитальної терапії №1, терапії
ФПО, пропедевтики внутрішніх хвороб, поліклінічної справи та сімейної
медицини Тернопільського державного медичного університету.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць,
серед них – 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України,
одна праця – без співавторів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація написана українською мовою,
викладена на 164 сторінках машинописного тексту, містить 39 таблиць та
18 рисунків; складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів
та методів досліджень, двох розділів власних спостережень, аналізу і
обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій,
додатків. Список літератури включає 362 джерела, із них 150 написано
латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були
обстежені 84 жінки в ПМП, хворі на первинний ОА, які лікувалися в
ревматологічному відділенні Тернопільської обласної клінічної лікарні та
в консультативно-лікувальному центрі Тернопільського державного
медичного університету. Контрольну групу склали 20 жінок з первинним ОА
зі збереженою менструальною функцією. У дослідження не включались хворі,
які використовували замісну гормональну чи системну
глюкокортикостероїдну терапію. Хворих з реактивним синовіїтом
обстежували після його ліквідації.

Діагноз ОА встановлювали на основі уніфікованих діагностичних критеріїв,
розроблених Американською асоціацією ревматологів (1983).
Рентгенологічну стадію ОА визначали на основі критеріїв за І.С.
Косинською (1961). Оцінку вираженості суглобового синдрому проводили за
такими клініко-функціональними тестами: візуально-аналогова шкала (ВАШ),
больовий індекс (БІ), суглобовий індекс (СІ). Визначення обмеження
амплітуди рухів у суглобах проводили гоніометром за методикою В.В.
Попова, яка базується на методі нейтрального нуля. Ступінь
функціональної недостатності суглобів (ФНС) визначали за такими
критеріями: 0 – збережена функціональна активність хворого; І –
збережена професійна здатність; ІІ – професійна здатність втрачена; ІІІ
– втрачена здатність до самообслуговування. Стан хворих оцінювався за
вказаними показниками до початку лікування і відразу після його
закінчення. Ефективність лікування оцінювалася лікарем і пацієнтом за
п’ятибальною шкалою: 4 – “значне покращання”, 3 – “покращання”, 2 –
“незначне покращання”, 1 – “без змін”, 0 – “погіршення”.

При огляді жінок проводили вимірювання їх маси і зросту та обчислення
ІМТ. Виділяли такі градації ІМТ: знижений ІМТ (до 20 ум. од.),
нормальний ІМТ (20-25 ум. од.), підвищений ІМТ (більше 25 ум.од.).

Структурно-функціональний стан КТ досліджували за допомогою двофотонного
рентгенівського денситометра DPX-А фірми „Lunar Corр.” (США). В основі
методу лежить порівняння показників, отриманих при дослідженні
конкретного хворого, із базою даних, створеною у процесі популяційних
досліджень статистично достатніх за об’ємом масивів практично здорових
людей різної раси (білої, негритянської, азіатської), статі, віку, маси
тіла та зросту. Вивчали такі параметри для поперекового відділу хребта:
BMD (г/см2), Young adult (%), Young adult (Т) – в абсолютному значенні
(Т – рахунок, од. станд. відх.). Ці показники розраховувались для перших
чотирьох поперекових хребців L1, L2, L3, L4 та ділянки L1-L4. Також
визначали МЩ КТ стегна (шийки стегнової кістки, трикутника Варда,
вертела) за перерахованими вище показниками та аналізували сумарні
показники перерахованих вище відділів стегна. Оцінку показників
проводили згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації охорони
здоров’я (WHO, Geneva, 1994): МЩКТ вище 1,2 г/см2 оцінюється як
остеосклероз; Т в межах від (-1,0) до (+1,0) – нормальний стан КТ; від
(-1,0) до (-2,5) – остеопенія; Т нижче (-2,5) – остеопороз.

Для дослідження порушень кальцій-фосфорного обміну визначали
концентрації загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці
крові. Проводили дослідження маркерів обміну сполучної та кісткової
тканини – зв’язаного оксипроліну, румалончутливих антитіл (РМАТ) і
загальної лужної фосфатази в сироватці крові. Дослідження концентрації
кальцію, фосфору та активності лужної фосфатази проводили за допомогою
наборів реактивів фірми “LACHEMA” (Чехія). Вміст оксипроліну у сироватці
крові визначали за В.В.Меньшиковим (1987), РМАТ – за С.В.Бененсоном та
співавт. (1992). Концентрацію естрадіолу і прогестерону в сироватці
крові визначали імуноферментним методом ELISA, користуючись наборами
реактивів для імуноферментного аналізу DRG Estradiol Elisa та DRG
Progesteron Elisa (США). Контрольні біохімічні та гормональні показники
визначали у 20 здорових жінок, які відповідали основній дослідній групі
за віком і менструальною функцією.

Кількісні показники, отримані при проведенні досліджень, оброблені
статистично на персональному комп’ютері Pentium-ІІ із використанням
пакету статистичних програм “Statistica 5.0 for Windows”; різниця
показників вважалася вірогідною при Р¶Ue? 3/4 N ~ ? ‚ „ † ???????† ? ? ? ® ° ? ? a AE `„Ae ????? ????? ??? ????????????стегні 93,8 %, у хребті – 68,8 %, остеопенії – 6,3 % та 25,0 % відповідно. Серед жінок з переломами нормальна КТ спостерігалася тільки у хребті в 6,3 % випадків, тоді як в стегні її не реєстрували в жодному випадку. У жінок, що мали переломи в анамнезі, МЩ губчастого й компактного компонентів КТ була вірогідно нижчою від цих показників у жінок, що не мали переломів: у хребті – на 16,1 %, у стегні – на 25,1 %. Особливої уваги заслуговують показники МЩ КТ стегнової кістки пацієнтів з переломами. При порівняльному аналізі МЩ КТ поперекового відділу хребта і різних ділянок стегнової кістки виявлено, що в усіх зонах стегна у жінок з переломами реєструвалися істотно нижчі показники, ніж в осьовому скелеті, зокрема в шийці стегна вони були меншими на 19,7 %, в зоні Варда – на 42,5 %, в вертлюзі – на 30,1 %. Таким чином, вищі показники МЩ КТ у поперековому відділі хребта, ймовірно, не відтворюють картини існуючого ОП і не відповідають даним кісткової маси стегна. Тому, на наш погляд, у жінок у ПМП з первинним ОА доцільно проводити денситометричне обстеження переважно стегнової кістки. Окремо варто наголосити на існуванні у жінок в ПМП з первинним ОА значної гетерогенності структурно-функціональних порушень КТ, які не піддаються однозначному трактуванню. Тому в кожному конкретному випадку необхідно визначати комплекс чинників, що призводять до пришвидшення процесів рарефікації кістки, вагомість їх впливу з урахуванням клінічної ситуації та ступеня впливу на кісткову систему. У жінок в ПМП з первинним ОА відзначалися нормальні сироваткові показники концентрації загального кальцію, фосфору та активності лужної фосфатази. Не виявлено кореляції між вираженням остеопенії чи ОП і змінами цих маркерів, тому визначення останніх не має суттєвого значення в діагностиці порушень МЩ КТ. Дослідженні маркерів обміну сполучної тканини виявило вірогідне підвищення вмісту оксипроліну і РМАТ як при наявності ПМП, так і за її відсутності. Вміст оксипроліну у жінок в ПМП був на 60,3 % вищим за контроль, на 33,9 % – за показники у жінок без ПМП. За умов відсутності ПМП його рівень був також достатньо високим і на 40,9 % перевищував контрольні показники. Визначення рівня РМАТ дозволило з’ясувати значне зростання антигенспецифічної активації у присутності румалону – на 63,0 % проти показників здорових осіб, на 38,3 % – проти жінок без ПМП, в яких вміст РМАТ реєструвався також на високому рівні – на 40,0 % вищим за контроль. Проведення порівняльного аналізу показників обміну сполучної тканини у жінок з різними типами ПМП показало більш істотні порушення в системі колагеноутворення за умов наявності хірургічної ПМП. Так, у жінок з хірургічною ПМП вірогідно зростає рівень оксипроліну (на 15,9 %) порівняно з жінками з фізіологічною ПМП. Подібна тенденція спостерігалася і щодо РМАТ, рівень яких зростав на 12,2 % відносно даного показника у жінок з фізіологічною ПМП (Р > 0,05).

Отримані дані при аналізі маркерів дегенерації сполучної тканини в
групах жінок з різним станом КТ свідчать про те, що рівень показників
обміну сполучної тканини залежить від ступеня остеодефіциту та
демонструє найвищі їх показники у жінок з ОП. Рівень оксипроліну в жінок
з ОП був вірогідно вищим на 22,3 % порівняно з жінками з остеопенією, на
35,2 % – від осіб з нормальною КТ і на 67,5 % порівняно із здоровими
людьми. Така ж тенденція спостерігалася і при порівнянні вмісту РМАТ: в
групі з ОП визначали його підвищення на 17,8 % порівняно з жінками з
остеопенією, на 32,0 % – проти жінок з нормальною КТ і на 68,3 %
–порівняно із контролем. Отримані результати засвідчують, що з
поглибленням порушень структурно-функціонального стану КТ зростає рівень
оксипроліну і РМАТ. Найнижча концентрація оксипроліну і РМАТ зафіксована
у жінок з ОА і з нормальною КТ. Це свідчить про те, що оксипролін та
РМАТ є маркерами деструкції не тільки хрящової тканини, але й
показниками, що свідчать про певну втрату КТ. Проведений кореляційний
аналіз виявив тісний обернений кореляційний зв’язок між показниками
оксипроліну (r=-0,54; Р 0,05). Інша ситуація спостерігалася в
ІІ групі, де констатовані позитивні зрушення в усіх ділянках обстеження.
Встановлено, що приріст кісткової маси становив у хребті 1,52 %, в
стегні – 1,90 % (Р > 0,05). У результаті проведеного нами дослідження
встановлено, що використання хондропротекторів у жінок в ПМП з первинним
ОА без порушень СФС КТ шляхом призначення алфлутопу запобігає втраті
кісткової маси, тоді як відсутність даної терапії призводить до
подальшої втрати кісткової маси.

Дослідження основних метаболітів сполучної тканини з’ясувало, що в
системі колагеноутворення спостерігалась позитивна динаміка в обох
групах. У жінок І групи вміст оксипроліну зменшився на 18,9 % відносно
його рівня в обстежених хворих до початку лікування, РМАТ – на 11,0 %.
Натомість у жінок, які використовували ХТ, вміст оксипроліну та РМАТ
вірогідно зменшився на 25,9 % та 21,5 % відповідно.

Серед хворих з остеопенією були сформовані три групи: І група – жінки,
що отримували лише симптоматичну терапію НПЗП; ІІ групі до комплексного
лікування включали алфлутоп; ІІІ групі призначали алфлутоп і остеїн.
Аналіз результатів лікування загалом виявив позитивну клінічну динаміку
при застосуванні усіх терапевтичних схем. Проте об’єктивні клінічні
характеристики суглобового синдрому вказують на переважаючий позитивний
ефект терапії хондропротектором, доповненої препаратом кальцію.
Запропонована лікувальна схема дозволила істотно зменшити цифрові
значення кількісних показників артролгічного синдрому. В усіх групах на
фоні лікування відзначено статистично вірогідне зменшення болю в
уражених суглобах за ВАШ – у І групі – в 1,6 раз, в ІІ – в 2,1, в ІІІ –
в 2,4 рази. Після проведеного лікування встановлено вірогідне зменшення
кількості балів за БІ в спокої у І групі – в 1,3 рази, при рухах – в
1,3, в ІІ – в 2,7 і 1,7, в ІІІ – в 4,2 і 2,4, відповідно. В усіх групах
відзначали позитивну динаміку СІ: болючість суглобів під час пальпації
на фоні застосованого лікування вірогідно зменшилася в І групі в 1,5, в
ІІ – в 2,0, в ІІІ – в 2,5 рази. Динаміка змін об’єму рухів у всіх хворих
характеризувалася вірогідним зменшенням кількості балів: в І групі – в
1,9, в ІІ – в 2,8, у ІІІ – в 4,4 рази. Отримані дані констатують те, що
у жінок з остеопенією включення до комплексного лікування
хондропротектора, особливо у поєднанні з препаратом кальцію, значно
покращує його результати.

Оцінка впливу лікувальних програм на динаміку змін МЩ КТ засвідчувала,
що при застосуванні симптомомодифікуючої терапії дефіцит кісткової маси
зростав, і усі денситометричні параметри були нижчими за вихідні дані.
МЩ КТ в хребті зменшилась на 2,08 %, у стегні – на 2,39 %, що свідчить
про збільшення ступеня остеопенії (Р > 0,05). Застосування
структурно-модифікуючої терапії характеризувалося підвищенням МЩ КТ
порівняно із вихідними даними: у хребті – на 1,92 %, у стегні – на 1,51
% (Р > 0,05). У разі використання комплексної терапії з включенням
алфлутопу і остеїну спостерігалися більш істотні підвищення МЩ КТ, і,
відповідно, більш суттєві зміни досліджуваних показників порівняно з
жінками, які застосовували лише алфлутоп. Встановлено, що приріст
кісткової маси відносно вихідних даних у хребті становив 3,01 %, в
стегні – 3,35 % (Р 0,05).
При застосуванні хворобомодифікуючої терапії та за її відсутності
дефіцит кісткової маси зростав. У хворих ІІ групи усі денситометричні
параметри були нижчими за вихідні дані (Р>0,05). Так, МЩ КТ в хребті
зменшилась на 2,30 %, у стегні – на 2,33%. У хворих І групи відзначалися
більш істотні втрати МЩ КТ: у хребті – на 3,40 %, в стегні – на 2,93 %
(Р0,05); за умов використання симптомомодифікуючої
терапії втрати КТ становлять (-2,49 %) у хребті та (-2,13 %) в стегні
(Р>0,05).

6. У жінок у ПМП з первинним ОА використання алфлутопу і остеїну
призводить до вірогідного приросту кісткової маси за наявності
остеопенічного синдрому на 3,01 % у хребті та 3,35 % у стегні (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020