ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛОСКУТОВ Володимир Миколайович

УДК: 618.11-006.2 – 008.6 – 089.819 – 089.843: 611.013.7/.8: 611.018.8

Особливості патогенезу і лікування центральної форми синдрому
полікістозних яєчників із використанням лапароскопії і церебральної
нейротканини плоду

14.01.01 —акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків — 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті

МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Козуб Микола Іванович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ

України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №2.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Татарчук Тетяна Феофанівна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН

України, м. Київ, завідувач відділу ендокринної гінекології;

Засл. діяч науки і техніки України, доктор медичних

наук, професор Дубоссарська Зінаїда Михайлівна,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ

України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та

перинатології факультету післядипломного навчання.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ
України,

кафедра акушерства та гінекології №1, м.
Одеса.

Захист відбудеться “14” квітня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету ( 61022, м. Харків, пр.Леніна,4)

Автореферат розісланий “10” березня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) займає одне з
провідних місць серед гінекологічних захворювань, а також належить до
числа найбільш поширених етіологічних факторів ендокринної безплідності.
Вищезазначена патологія зустрічається в 11-15% жінок репродуктивного
віку, при цьому в 35-94% з них відзначається безпліддя (М.А.Геворкян,
И.Б.Манухин, М.А.Царькова, М.Д.Городецкая, 2000; В.И.Кулаков,
Б.В.Леонов, 2000). У сучасній гінекологічній ендокринології виділяють
три найбільш розповсюджені клініко-патогенетичні варіанти СПКЯ: типова
форма з оваріальною гіперандрогенією, поєднана форма захворювання з
яєчниковою та наднирковою гіперандрогенією, а також центральна форма з
вираженими порушеннями з боку гіпоталамо-гіпофізарної системи
(Е.М.Вихляева, 2000). Лікування центральної форми СПКЯ спрямовано на
нормалізацію МЦ, усунення вегето-судинних, обмінно-ендокринних порушень,
відновлення фертильності й представляє найбільші труднощі в порівнянні з
лікуванням інших форм СПКЯ. Особливості її лікування обумовлені
насамперед складністю та багатофакторіальністю патогенезу цієї форми.
Саме тому вивчення розвитку, клінічного перебігу, удосконалення
діагностики й лікування даної форми СПКЯ продовжує залишатися
актуальним.

Щодо сучасних уявлень, гіпоталамус є вищим центром регуляції
вегетативних функцій, і біологічно-активним речовинам, що їм
продукуються, належить провідне місце в нейроендокринних
взаємовідносинах, і, зокрема, у регуляції МЦ. При цьому наявні
публікації також щодо суттєвої ролі його основних моноамінів (дофаміну й
серотоніну) у процесі циклічної і тонічної секреції гонадотропних
гормонів (А.М.Вейн, 1998; Е.М.Вихляева, 2000).

Для лікування центральної форми СПКЯ використовують різноманітні як
консервативні (індуктори овуляції, естроген-гестагенні препарати,
бромокриптин і т.ін.), так і хірургічні методи (клиноподібна резекція
яєчників, демедуляція, каутеризація електро- й термоаргоновим лазером,
лазерна вапоризація тощо), а також їх комбінація. Медикаментозна
корекція приводить, як правило, до тимчасової нормалізації МЦ й
ефективна здебільшого для тимчасового відновлення фертильності лише в
50-60% хворих. Хірургічні методи показані при неефективності
консервативних заходів і відсутності настання вагітності протягом 4-6
місяців. При цьому лапароскопічний доступ для видалення або каутеризації
мозкового шару яєчників як джерела андрогенів, є найоптимальнішим, з
огляду на те, що саме в такий спосіб забезпечується мінімізація ризику
злукоутворення і ушкодження фолікулярного апарату яєчників (В.И.Кулаков,
Б.В.Леонов, 2000; В.П.Сметник, Л.Г.Тумилович., 2000).

Лапароскопічні методики лікування дозволяють відновити овуляцію в
66,7-97% хворих на різні форми СПКЯ; при цьому в післяопераційному
періоді вагітність настає в 38,3-55% пацієнток, що вірогідно перевищує
аналогічні показники після лапаротомічних операцій (В.І.Грищенко,
М.І.Козуб, 1998). Необхідно підкреслити той факт, що при всіх методах
хірургічної корекції різних форм СПКЯ частота відновлення регулярного
менструально-овуляторного циклу значно вище, ніж настання вагітності.
Причини цього полягають у тому, що в частини хворих зберігається синдром
лютеїнізації неовульованого фолікула, недостатність лютеїнової фази МЦ
і, відповідно, неготовність ендометрію до нідації заплідненої
яйцеклітини, що при аналізі гормонального статусу проявляється у
підвищеному співвідношенні ЛГ/ФСГ та тестостерон/естрадіолового
коефіцієнту, високому рівні тестостерону (Т.П.Яремчук, 1996). Особливо
це поширено при хірургічному лікуванні центральної форми СПКЯ, саме цим
можна пояснити більш низьку ефективність застосування ізольованої
хірургічної корекції при даній формі захворювання (Л.П.Любимова, 1990).
Усе це вимагає проведення додаткової гормональної корекції в
післяопераційному періоді у хворих на центральну форму СПКЯ.

У зв’язку з вищевикладеним, подальша розробка комплексу лікувальних
заходів хворих на центральну форму СПКЯ, що спрямована як на
нормалізацію гормональних та метаболічних порушень, так і відновлення
репродуктивної функції, залишається однією з найактуальніших проблем
сучасної гінекології. Це й обумовило вибір теми даної роботи, виконання
якої дозволило запропонувати новий комплексний науково обгрунтований
підхід до лікування цього контингенту хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що
проводиться на кафедрі акушерства і гінекології №1 Харківського
державного медичного університету і є складовою частиною НДР ХДМУ
“Розробка методів діагностики, лікування, тканинної терапії при
патології вагітності та порушеннях репродуктивної функції” (МОЗ України,
№ Державної реєстрації 0101U001905). Автор самостійно виконував
фрагменти теми з вивчення впливу лапароскопічної клиноподібної резекції
1/2 обох яєчників з подальшою променевою аргоновою коагуляцією (ЛКРЯ і
ПАК), а також впливу суспензії церебральної нейротканини плоду (СЦНП –
препарат зареєстрований МОЗ України під назвою “Кріоцелл-Кріоцеребрум”,
Сертифікат про державну реєстрацію № 371/03-300200000 від 29.05.2003
р.) на гормональну функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи у
хворих на центральну форму СПКЯ.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стало поліпшення
результатів лікування хворих на центральну форму СПКЯ шляхом розробки
комплексного методу його терапії на основі результатів вивчення
особливостей клінічного перебігу та функціонального стану
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були встановлені такі задачі:

Дати характеристику клінічного перебігу центральної форми СПКЯ.

Вивчити особливості нейро-вегетативного статусу й функціонального стану
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи в досліджуваної групи хворих.

Вивчити вплив ЛКРЯ і ПАК на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової
системи у хворих на центральну форму СПКЯ.

Вивчити вплив застосування препарату СЦНП в якості монотерапії на
функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи в згаданої
категорії жінок.

На основі отриманих результатів розробити оптимальну тактику лікування
хворих на центральну форму СПКЯ.

Об’єкт дослідження: центральна форма СПКЯ.

Предмет дослідження: клінічні прояви, гормональний гомеостаз,
структурно-функційний стан яєчників у жінок з центральною формою СПКЯ.

Методи дослідження: клінічні, гормональні, інструментальні,
морфогістологічні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в гінекологічній практиці
в комплексному лікуванні хворих на центральну форму СПКЯ запропоновано
застосування СЦНП з метою нормалізації функції
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи й корекції гормональних
порушень як самостійно, так і після ЛКРЯ і ПАК, що забезпечує
відновлення репродуктивної функції в даного контингенту хворих (на що є
дозвіл комітету з біоетики Інституту проблем кріобіології та
кріомедицини НАН України, протокол №2 від 18.04.2002 р.).

Уперше встановлено, що СЦНП має нейромодулюючу дію на функцію
гіпоталамо-гіпофізарної системи у хворих на центральну форму СПКЯ,
сприяє підвищенню рівня дофаміну й зниженню рівня серотоніну в сироватці
крові, що у свою чергу, приводить до нормалізації співвідношення
гонадотропних гормонів і сприяє відновленню овуляції.

Уперше проведена порівняльна оцінка ефективності застосування СЦНП з
метою корекції гормональних порушень у хворих на центральну форму СПКЯ
порівняно з методом ЛКРЯ і ПАК, а також порівняно зі спільним
використанням вищезазначених двох методів.

Уперше показано, що в пацієнток, які страждають на центральну форму
СПКЯ, при використанні курсу лікування СЦНП в післяопераційному періоді
після ЛКРЯ і ПАК, найбільш ефективно відбувається нормалізація
показників гормонального гомеостазу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, які отримані в
даній роботі, дозволяють підвищити відсоток успішного лікування жінок на
центральну форму СПКЯ щодо відновлення менструальної та репродуктивної
функцій. На основі отриманих результатів розроблений і запропонований
новий комплексний підхід до лікування хворих з вищезазначеною
патологією, розроблені рекомендації з реабілітації і терапії в
післяопераційному періоді. Використання нового комплексного лікування
дозволяє розширити арсенал методів корекції гормональних порушень у
хворих на центральну форму СПКЯ.

Результати досліджень впроваджені в клінічну практику пологових будинків
№1, №4, №5, №6 і гінекологічного відділення Дорожньої клінічної лікарні
м. Харкова.

Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи
введені в навчальний процес кафедр акушерства і гінекології Харківського
державного медичного університету, Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

За результатами досліджень видано методичні рекомендації (“Синдром
полікістозних яєчників”) та одержано деклараційний патент на винахід
(№41047А “Спосіб лікування хворих на центральну форму синдрому
полікістозних яєчників”, 15.08.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтовані мета й
задачі роботи, визначені методологічні основи її виконання,
проаналізовані джерела літератури за даною проблемою й здійснено
патентно-інформаційний пошук, проведені клініко-лабораторні дослідження,
окрім спеціальних (рентгенологічні, гістоморфологічні дослідження,
імуноферментний аналіз), розроблена комплексна методика лікування хворих
на центральну форму СПКЯ і виконані лапароскопічні втручання,
статистично оброблені, проаналізовані й узагальнені отримані результати,
сформульовані попередні висновки. Дисертантом разом з науковим
керівником, директором і співробітниками Інституту проблем кріобіології
та кріомедицини НАН України були інтерпретовані отримані результати,
зроблені остаточні висновки й дано практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на
засіданні Харківського науково-медичного товариства (2000, 2004 рр.), на
ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з гінекологічної
ендоскопії (Одеса, 2001 р.), на з’їзді асоціації акушерів-гінекологів
України (Київ, 2001 р.), на 4-му Російському науковому форумі “Охрана
здоровья матери и ребенка 2002” (Москва, 2002 р.), на XVII Міжнародній
науково-практичній конференції “Застосування лазерів в медицині і
біології” (Харків, 2002 р.), на обласних конференціях молодих учених і
спеціалістів Харківського державного медичного університету “Медицина
третього тисячоліття” (Харків, 2002, 2003). Обговорення результатів
роботи відбулося на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології
№1 і №2 Харківського державного медичного університету (2004).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 15
друкованих праць, 5 у виданнях, що входять до переліку видань,
затверджених ВАК України. Серед публікацій також – 1 патент, 1 розділ
монографії, 8 статей та тез доповідей у збірниках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 136
сторінках, складається з вступу, огляду літератури, методів дослідження
та лікування, 5 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення
отриманих результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій.
Бібліографічний розділ нараховує 220 використаних джерел літератури, з
них 102 країн СНД і 118 іноземних авторів. Робота ілюстрована 4
малюнками і 64 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для виконання задач, які поставлено в
роботі, було обстежено 120 жінок, 90 (75%) з яких страждали на
центральну форму СПКЯ, а інші 30 (25%) практично здорових жінок мали
нормальну структуру яєчників та нормальні параметри овуляторного
менструального циклу (контрольна група). Критеріями відбору хворих на
центральну форму СПКЯ були: наявність полікістозу яєчників за даними
ультразвукового дослідження на тлі різноманітних проявів гіпоталамічного
синдрому; негативна реакція на пробу з кломіфеном, яка виражалася у
відсутності збільшення концентрації гонадотропінів у сироватці крові, що
свідчило про порушення функціональної здатності гіпофізотропної зони
гіпоталамуса до виділення люліберину, а також про порушення
функціональної здатності гіпофіза до виділення гонадотропінів
(В.П.Сметник, Л.ГТумилович, 2000).

Усі обстежені були репродуктивного віку. Середній вік пацієнток складав
у середньому 26,2±0,4 роки.

Загальноклінічне дослідження містило в собі збір анамнестичних даних, у
тому числі тих, що стосуються неплідності й репродуктивної функції,
клінічний і гінекологічний огляд, а також стандартне обстеження для
оперативного лікування (згідно наказів №503, 582, 620 МОЗ України).

Ступінь тяжкості метаболічних ускладнень оцінювали шляхом визначення
індексу маси тіла за G. Brey та відношення обсягу талії до обсягу
стегон. Оцінка ступеня вираженості й поширеності гірсутизму проводилася
за схемою J.Baron (1973), особливості оволосіння визначали за шкалою
Ferriman і Gallwey.

Аналіз функціонального стану вегетативної нервової системи здійснювали
за допомогою таблиць А.Д.Соловйової (1981).

Вивчаючи репродуктивну функцію жінок, ґрунтувалися на критеріях ВООЗ, що
шлюб вважається безплідним, якщо вагітність не настає протягом більш ніж
12 місяців статевого життя без запобігання від запліднення.

Оцінку гормонального гомеостазу здійснювали шляхом визначення вмісту в
сироватці крові гонадотропінів (ФСГ, ЛГ, пролактину) та статевих
стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону)
імуноферментним методом із використанням наборів фірм ”Bio-Rad” та
“Syntron” (США), дофаміну та серотоніну — хроматографічним методом у
фолікулінову фазу МЦ, а також за допомогою тестів функціональної
діагностики тричі в динаміці циклу та гормональних проб з кломіфеном,
дексаметазоном, хоріонічним гонадотропіном.

З метою визначення структурно-функціонального стану геніталій
проводилося сонографічне дослідження органів малого тазу на апараті
“Bruel & Kjer” (Данія), гістеросальпингографія, діагностична
лапароскопія із використанням апаратури фірм “Karl Storz” (Німеччина) і
“Stryker” (США), гістероскопія із використанням апаратури фірми “Karl
Storz” (Німеччина).

Після обстеження й аналізу отриманих даних жінки, яких спостерігали,
були розподілені на групи в такий спосіб. I клінічну групу (контрольну)
склали 30 (25%) волонтерок з нормальною структурою яєчників та
нормальними параметрами овуляторного менструального циклу. ІІ клінічну
групу склали 30 (25%) хворих на центральну форму СПКЯ, яким була
зроблена ЛКРЯ і ПАК. ІІІ клінічну групу склали 30 (25%) пацієнток, що
одержували курс лікування препаратом СЦНП в якості монотерапії. IV
клінічну групу склали 30 (25%) пацієнток, яким була здійснена ЛКРЯ і ПАК
та в післяопераційному періоді з метою стабілізації функціонального
стану гіпоталамо-гіпофізарної системи дані хворі одержували курс
лікування препаратом СЦНП. Усі обстежувані групи були порівняні за
віком, а групи хворих – за тривалістю неплідності, а також вихідними
гормональними показниками та показниками біологічно активних речовин
(дофаміну та серотоніну) у сироватці крові.

ЛКРЯ і ПАК проводилася за загальноприйнятою методикою під загальною
анестезією. Променева аргонова коагуляція здійснювалася з використанням
аргонового коагулятора «Beamer-2» (США) потужністю 40-60 Вт за
методикою, яку було розроблено на кафедрі акушерства і гінекології №1
Харківського державного медичного університету (В.І.Грищенко, М.І.Козуб,
1996).

Препарат СЦНП розроблено в Інституті проблем кріобіології та
кріомедицини НАН України. У результаті використання сучасних
біотехнологій у препараті зберігаються у фізіологічних концентраціях і
співвідношеннях всі нейроспецифічні активні речовини (структурні
молекули нейротканини, гормони, цитокіни, ферменти, опіоїди, ендорфіни,
енкефаліни, чинники росту та антипроліферативні сполуки), характерні для
мозку й нейротканини, які розвиваються. Препарат має органоспецифічну
мультимодальну дію на центральну й периферичну нервову систему, містить
низькомолекулярні нейромедіатори, що проникають через гематоенцефалічний
бар’єр і надходять безпосередньо до нервових клітин (Т.Н.Юрченко,
О.С.Прокопюк, В.В.Ломако, 2004). СЦНП вводили на початку фолікулярної
фази, у середину менструального циклу й у лютеїнову фазу
внутрішньом’язово по 1,8 мл у верхньозовнішній квадрант сідниці. При
аменореї та опсоменореї препарат призначали з розрахунку 2 ін’єкції на
тиждень протягом трьох тижнів (Патент 41047А Україна. Спосіб лікування
хворих на центральну форму синдрому полікістозних яєчників).
Ефективність лікування оцінювалася за даними змін рівня гормонів у
сироватці крові, відновленню овуляції та настанню вагітності за
результатами диспансерного спостереження за хворими протягом року після
курсу лікування.

Вищевказані методики обстеження й лікування виконувалися на базі
міського спеціалізованого клінічного пологового будинку №5 м. Харкова й
Центральної науково-дослідної лабораторії Харківського державного
медичного університету.

Результати всіх проведених досліджень підлягали статистичній обробці з
використанням пакету програмного забезпечення статистичного аналізу
“STATGRAPHICS Plus”. Для оцінки вірогідності розходжень використовувався
критичний рівень значимості ? = 0,05 (95%), що є загальноприйнятим у
біологічних і медичних розрахунках (р<0,05). Результати дослідження та їх обговорення. Під час аналізу анамнестичних даних характерною рисою хворих на центральну форму СПКЯ був високий інфекційний індекс у 86,7% хворих (найбільше часто зустрічалися ГРВІ, кір, корева краснуха, вірусний паротит, хронічний тонзиліт). Значна частина пацієнток (37,8%) страждала на нейроциркуляторну дистонію. У переважної більшості пацієнток з первинною неплідністю - 69 (92%) жінок - перші симптоми СПКЯ виникали з періоду статевого дозрівання. У 13 (14,4%) хворих ІІ-ІV клінічних груп вторинна неплідність виникла після перенесених штучних і мимовільних абортів. В анамнезі більшості пацієнток можна відзначити різні клінічні прояви гіпоталамічного синдрому періоду статевого дозрівання, а 8 (8,9%) пацієнток зв'язують початок захворювання з перенесеними стресами й психотравмами. Різноманітні прояви гіпоталамічного синдрому виявлені в переважної більшості обстежених хворих на центральну форму СПКЯ - 87 (96,7%). Відзначені порушення як з боку симпатичного, так і парасимпатичного відділу нервової системи. Найбільш частими розладами були підвищена пітливість, приступи серцебиття, перебої та болі в ділянці серця (при виключенні серцевої патології), коливання артеріального тиску, симпато-адреналові кризи, зниження працездатності, порушення сну й терморегуляції, емоційні розлади (тривога, страх), виражений червоний дермографізм, трофічні розлади на шкірі, порушення обміну речовин. Гірсутизм різного ступеня вираженості відзначався у 87 (96,7%) жінок на центральну форму СПКЯ, з них: гірсутизм І ступеня був у 9 (10,0%) хворих, ІІ ступеня - у 72 (80,0%), ІІІ ступеня - у 6 (6,7%), у той час, як лише у 5 (16,7%) волонтерок відзначався гірсутизм І ступеня вираженості. Гірсутне число за шкалою Ferriman і Gallwey в середньому було збільшено до 12-14, але досягало в деяких хворих 20-21, у той час, як у контрольній групі цей показник не перевищував 8. Надлишкова маса тіла відзначалася у 81 пацієнтки (90,0%), з них: ожиріння I ступеня було в 47 (52,2%) хворих, II ступеня - у 26 (28,9%), III ступеня - у 8 (8,9%). Відношення об’єму талії до об’єму стегон (ОТ/ОС) у 64,4% хворих перевищувало 0,85, що вказувало на вісцеральний тип ожиріння, індекс маси в середньому складав 29,8±0,62 кг/м2, у той час, як у здорових жінок ці показники дорівнювали 0,8±0,07 та 21,1±0,42 кг/м2 відповідно (p<0,05). При гінекологічному огляді звертали на себе увагу збільшені яєчники у 86 (95,6%) хворих, а також гіпоплазія матки, яка була виявлена в 11 (12,2%) пацієнток. В анамнезі в усіх пацієнток на центральну форму СПКЯ відзначалося порушення менструального циклу, що характерне для даної патології, і вірогідно відрізняло їх від жінок контрольної групи. Звертало на себе увагу й пізнє становлення менструальної функції в 16-20 років у 18 (20,0%) хворих ІІ-ІV груп. У ході обстеження у хворих були виявлені різні види порушень МЦ, серед яких превалювала оліго-опсоменорея, що спостерігалася в 71 (78,9%) пацієнтки (табл. 1). Таблиця 1. Характер порушень менструальної функції у хворих на центральну форму СПКЯ Клінічні групи Амено-рея Опсо- олігоменорея Полі-менорея Ановуляторний регулярний цикл І контроль (n=30) — — — — II (n=30) 1 (3,3%) 26 (86,7%)* 1 (3,3%) 2 (6,7%) III (n=30) 2 (6,7%) 21 (70,0%)* 4 (13,3%)* 3 (10,0%) IV (n=30) 1 (3,3%) 24 (80,0%)* 2 (6,7%) 3 (10,0%) * - різниця вірогідна щодо показників І групи (p<0,05); Аналіз даних тестів функціональної діагностики та ультразвукового моніторингу виявив наявність ановуляторних менструальних циклів у 73 (81,1%) хворих, недостатність лютеїнової фази – у 17 (18,9%) пацієнток, що статистично вірогідно відрізняло їх від обстежених волонтерок (p<0,05). При трансвагінальній ехоскопії полікістозні зміни яєчників виявлені у всіх хворих, гіпоплазія матки – у 11 (12,2%) пацієнток, а у 42 (46,7%) обстежених хворих - гіпоплазія ендометрію. Критеріями полікістозу при ультразвуковому обстеженні були збільшення об’єму яєчників до 9 см3 і більше, кількість атретичних фолікулів діаметром до 10 мм – 10 й більше. При гістеросальпінгографії прохідність маткових труб виявлена у 90,0% випадків у другій, у 100% - у третій і у 93,3% хворих четвертої клінічної групи. При оцінці гормональних показників і вмісту моноамінів у хворих на центральну форму СПКЯ до початку лікування варто відзначити деякі характерні риси (табл.2). Так, рівень ЛГ у сироватці крові в даної категорії жінок коливався в широких межах - 6,2-24,0 мМОД/мл (у нормі 3-12 мМОД/мл у фолікулярну фазу циклу) і у всіх групах був вірогідно вищим порівняно з контролем (р<0,05). Концентрація ФСГ у пацієнток ІІ-ІV груп була достовірно нижче, ніж у жінок контрольної групи (р<0,05). Співвідношення ЛГ/ФСГ у кожній із груп хворих перевищувало нормальні значення (у нормі <2) і істотно відрізнялося від контрольних показників (р<0,05). Рівень пролактину статистично вірогідно перевищував відповідні значення І групи (р<0,05), а концентрація прогестерону була статистично нижче (р<0,05), ніж у контролі. Звертає на себе увагу те, що вміст тестостерону у хворих на центральну форму СПКЯ значно перевищував (р<0,05) відповідні показники контрольної групи. Статистично вірогідних відмінностей у сироватковій концентрації естрадіолу серед обстежених жінок виявлено не було. Рівень дофаміну у хворих на центральну форму СПКЯ був вірогідно нижче (р<0,05), ніж у групі здорових жінок, у той час, як концентрація серотоніну вірогідно перевищувала (р<0,05) відповідний показник І групи. При аналізі гормонального статусу (табл.2,3) після проведення ЛКРЯ і ПАК у хворих ІІ клінічної групи відзначено достовірні зміни, а саме: зниження рівня ЛГ, підвищення рівня ФСГ (p<0,05), у результаті чого співвідношення ЛГ/ФСГ зменшилося з 4,01±0,13 до 3,17±0,13 (p<0,05). Але в порівнянні з контрольними показниками, нормалізації вищевказаних гормонів не відбулося. Також спостерігалася достовірна стабілізація сироваткової концентрації тестостерону, що через 2 місяці привело до його нормалізації. Зміни з боку вмісту пролактину, прогестерону, естрадіолу, дофаміну і серотоніну у хворих ІІ клінічної групи не були достовірними (табл. 2,3). За даними ультразвукового моніторингу, тестів функційної діагностики й диспансерного спостереження протягом року після ЛКРЯ і ПАК без застосування допоміжних засобів відновлення овуляції відбулося у 27 (90,0%) пацієнток ІІ клінічної групи, з них у 18 (60,0%) у перші 6 місяців. Вагітність настала у 5 (16,7%) хворих у перші 6 місяців після операції і ще у 2 пацієнток протягом року. При гормональному обстеженні сироватки крові у 23 (76,7%) хворих ІІ клінічної групи з невідновленою репродуктивною функцією був виявлений високий рівень ЛГ і низький рівень ФСГ (співвідношення ЛГ/ФСГ 3,60±0,12). Високі значення ЛГ/ФСГ зберігалися протягом року. У III клінічній групі після закінчення лікування СЦНП (табл.2,3) відбулася достовірна стабілізація співвідношення ЛГ/ФСГ за рахунок як підвищення рівня ФСГ, так і зниження рівня ЛГ, а також нормалізація вмісту серотоніну і дофаміну (табл. 2,3). У наслідок цього, сироваткова концентрація ФСГ, дофаміну й серотоніну після закінчення лікування СЦНП у III клінічній групі нормалізувалися й не Таблиця 2. Середні показники вмісту досліджуваних гормонів та біологічно активних речовин в жінок, які обстежувалися, М±m Клінічні групи Досліджувані показники I контроль n=30 II (n=30) III (n=30) IV (n=30) до 5-7 доба після до початку після закінчення до 5-7 доба після операції операції лікування лікування операції операції 6 Z ? a o h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ O O h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ O Oe0 86* 295,37±17,44 331,70±19,60* 325,33±17,72* ФСГ, мМОд/мл 5,12±0,27 3,34±0,19* 3,53±0,22* ? 3,46±0,25* 5,36±0,31? 3,34±0,18* 3,48±0,20* ? ЛГ, мМОд/мл 8,70±0,55 12,99±0,61* 11,81±0,55* ? 12,51±0,88* 10,57±0,58* ? 11,88±0,59* 11,13±0,56* ? ЛГ/ФСГ 1,72±0,06 4,01±0,13* 3,51±0,14* ? 3,70±0,19* 2,03±0,09* ? 3,69±0,17* 3,30±0,14* Прогестерон, нмоль/л 3,39±0,22 1,35±0,10* 1,72±0,19* 1,19±0,09* 1,56± 0,19* 1,27±0,10* 1,98±0,69* Естрадіол, пг/мл 133,55±7,87 129,35±8,62 129,35±7,26 125,03±9,92 133,21±8,91 126,97±8,89 124,66±7,97 Тестостерон, нмоль/л 1,99±0,16 4,89±0,34* 2,65±0,18* ? 4,19±0,36* 4,17±0,34* 4,86±0,34* 3,05±0,25* ? Кортизол, нмоль/л 361,00±14,10 373,93±14,42 359,02±16,13 381,52±14,10 375,35±17,29 384,28±12,86 380,48±10,63 Дофамін, нмоль/л 9,57±0,40 8,50±0,31* 8,55±0,40* 8,40±0,39* 9,52±0,40 8,32±0,45* 8,45±0,43* Серотонін, нмоль/л 237,7±24,4 370,8±34,8* 353,9±33,2* 372,2±34,4* 286,8±36,9? 361,2±20,5* 353,0±26,2* * - різниця вірогідна щодо показників І групи (p<0,05); ? - різниця вірогідна щодо показників до початку лікування (p<0,05). Таблиця 3. Середні показники вмісту досліджуваних гормонів та біологічно активних речовин в жінок, які обстежувалися, М±m Клінічні групи Досліджувані показники I контроль n=30 II (n=30) III (n=30) IV (n=30) до 2 міс. після до початку 2 міс. після до 2 міс. після операції операції лікування лікування операції операції Пролактин, мМОд/л 265,33±14,69 322,63±19,99* 308,37±17,90* 314,03±15,86* 303,97 ± 19,75 331,70±19,60* 322,30 ±17,83* ФСГ, мМОд/мл 5,12±0,27 3,34±0,19* 3,64±0,26* ? 3,46±0,25* 4,73 ± 0,25? 3,34±0,18* 5,25 ± 0,16? ЛГ, мМОд/мл 8,70±0,55 12,99±0,61* 10,89±0,50* ? 12,51±0,88* 9,04 ±0,33? 11,88±0,59* 9,64 ± 0,50? ЛГ/ФСГ 1,72±0,06 4,01±0,13* 3,17±0,13* ? 3,70±0,19* 1,97±0,09* ? 3,69±0,17* 1,88 ± 0,11? Прогестерон, нмоль/л 3,39±0,22 1,35±0,10* 1,88± 0,29* 1,19±0,09* 1,72± 0,27* 1,27±0,10* 3,64 ± 0,30? Естрадіол, пг/мл 133,55±7,87 129,35±8,62 123,52±7,93 125,03±9,92 124,24 ±7,46 126,97±8,89 131,00 ± 6,71 Тестостерон, нмоль/л 1,99±0,16 4,89±0,34* 2,21±0,16? 4,19±0,36* 4,21±0,34* 4,86±0,34* 2,47 ± 0,21? Кортизол, нмоль/л 361,00±14,10 373,93±14,42 359,02±16,13 381,52±14,10 378,66±17,68 384,28±12,86 379,31±10,04 Дофамін, нмоль/л 9,57±0,40 8,50±0,31* 8,48±0,33* 8,40±0,39* 9,47±0,30 8,32±0,45* 9,88±0,43? Серотонін, нмоль/л 237,7±24,4 370,8±34,8* 353,4±32,1* 372,2±34,4* 304,3±30,5? 361,2±20,5* 246,4±20,6? * - різниця вірогідна щодо показників І групи (p<0,05); ? - різниця вірогідна щодо показників до початку лікування (p<0,05). відрізнялися від контрольних показників. Статистично вірогідні зміни з боку інших досліджуваних гормонів у жінок даної групи (пролактину, прогестерону, тестостерону, естрадіолу й кортизолу) зареєстровано не було. За результатами диспансерного спостереження протягом 1 року у хворих ІІІ клінічної групи відновлення овуляції відбулося в 43,3% випадків, а вагітність настала в 3 (10,0%) пацієнток. Аналіз гормонального статусу, який було проведено у всіх які досліджувалися групах, не виявив статистично вірогідні відмінності показників, що розглядалися, у жінок ІІ та ІV клінічних груп у ранньому післяопераційному періоді. Подальші дослідження, що були зроблені через 2 місяці після проведеного лікування (табл.3), виявили в жінок ІV клінічної групи, яким проводилося комбіноване оперативне лікування та терапія СЦНП, вірогідно більше підвищення рівня ФСГ (p<0,05), зниження рівня ЛГ (p<0,05) і відповідно співвідношення ЛГ/ФСГ (p<0,05) порівняно з іншими групами. Крім того, у IV групі через 2 місяці спостереження після операції та курсу лікування СЦНП середні показники рівнів ЛГ, ФСГ і співвідношення ЛГ/ФСГ статистично достовірно не відрізнялися від аналогічних даних здорових жінок, що свідчило про їх нормалізацію. Рівень прогестерону в кінці спостереження вірогідно підвищився тільки в IV клінічній групі з 1,27±0,10 нмоль/л (до лікування) до 3,64±0,30 нмоль/л (p<0,05), що свідчило про відновлення овуляторних циклів і вірогідно не відрізнялося від контрольних значень (табл.3). У IV клінічній групі через 2 місяці також мало місце достовірне зниження рівня серотоніну (p<0,05) і підвищення рівня дофаміну (p<0,05), у результаті чого показники серотоніну й дофаміну не відрізнялися від контрольних. З огляду на те, що після закінчення лікування СЦНП в якості монотерапії сироваткові концентрації статевих гормонів (естрадіолу й прогестерону) вірогідно не змінилися, а достовірна стабілізація відбулася тільки з боку рівнів нейротрансмітерів (дофаміну та серотоніну) і гонадотропних гормонів, можна припустити, що механізм дії препарату зв'язаний з нейромодулюючим впливом на функціональну активність гіпоталамо-гіпофізарної системи. Реалізація цього механізму стає більш ефективною при знятті патологічного зворотного зв'язку після оперативного лікування (ЛКРЯ і ПАК), що ми спостерігали у хворих IV групи. При порівнянні частоти відновлення овуляції в II (90,0%) і III (43,3%) клінічних групах протягом року після лікування частота її відновлення в II клінічній групі була вірогідно вище (p<0,05). Частота настання вагітності була вище в жінок II (23,3%) клінічної групи, порівняно з III (10,0%), хоча ця різниця виявилася недостовірною (р>0,05).

При аналізі частоти відновлення овуляції в II (90,0%) і IV (93,3%)
клінічних групах протягом року після лікування достовірних розходжень не
відзначено, у той час, частота настання вагітності була у 2 рази вище в
жінок IV (46,7%) клінічної групи (p<0,05). Таким чином, найкращі результати терапії, а саме відновлення овуляції й настання вагітності, у хворих на центральну форму СПКЯ були досягнуті в IV клінічній групі при поєднанні оперативного лікування (ЛКРЯ і ПАК) із застосуванням СЦНП. Результати, які отримали, підтвердили ефективність позитивного впливу даного препарату на нормалізацію функціонування гіпоталамо-гіпофізарної системи в даного контингенту хворих і, як наслідок, на секрецію біогенних амінів (дофаміну й серотоніну), особливо при поєднанні його з попереднім застосуванням лапароскопічної клиноподібної резекції 1/2 обох яєчників з наступною променевою аргоновою коагуляцією. Нами підтверджена думка Т.П.Яремчук (1996) про те, що при центральній формі СПКЯ первинні порушення центральних механізмів регуляції менструальної та репродуктивної функцій у хворих викликані, насамперед, порушенням функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарної системи, тому зниження рівня андрогенів при клиноподібній резекції яєчників не здійснює належного впливу на стан гіпоталамо-гіпофізарної системи в даного контингенту пацієнток. Разом з тим, менш виражені результати лікування в III клінічній групі порівняно з такими у II і IV групах, вірогідно пов'язані з відсутністю оперативного лікування в жінок цієї групи і, отже, персистенцією хибного кола яєчникової гиперандрогенії та порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникових взаємин. Із цього можна зробити висновок, що при тривалому перебігу захворювання хворим на центральну форму СПКЯ показана клиноподібна резекція яєчників, при якій розрив таких патологічних взаємовідносин буде сприяти адекватнішому впливові нейромодулюючих препаратів на гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникову систему, що ми й спостерігаємо у випадку застосування СЦНП у хворих четвертої клінічної групи. Таким чином, при лікуванні хворих на центральну форму СПКЯ варто віддавати перевагу комбінованому методу – хірургічному та консервативній терапії, яка сприяє нормалізації функційного стану гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи, а саме: лапароскопічній клиноподібній резекції 1/2 обох яєчників з наступною променевою аргоновою коагуляцією в сполученні з курсом лікування препаратом суспензії церебральної нейротканини плоду. ВИСНОВКИ У роботі вирішено наукове завдання щодо оптимізації методів лікування неплідності, відновлення овуляції та репродуктивної функції у хворих на центральну форму СПКЯ на основі вивчення особливостей клінічічного перебігу, нейро-вегетативного й гормонального статусу. Установлено, що в жінок, які страждають на центральну форму СПКЯ, спостерігається високий інфекційний індекс (86,7% випадків), нейроциркуляторна дистонія (37,8%) та гіпоталамічний синдром (96,7% пацієнток), що статистично вірогідно відрізняє їх від відповідних даних контрольної групи. Характерними клінічними проявами для пацієнток на центральну форму СПКЯ є неплідність, гірсутний синдром (96,7% хворих), вісцеральний тип ожиріння (90,0%), гіпоплазія ендометрію (46,7%), які розвиваються на тлі олігоопсоменореї (78,9% випадків), недостатності лютеїнової фази менструального циклу (18,9%) та ановуляції (81,1%). Основною характеристикою гормонального статусу в обстежених хворих є збільшене у 2-3 рази співвідношення ЛГ/ФСГ за рахунок високого рівню ЛГ та зниженого ФСГ, а також достовірно підвищений вміст тестостерону до 4,65±0,20 проти 1,99±0,16 нмоль/л у контрольній групі. Пацієнткам на центральну форму СПКЯ притаманна десинхронізація регуляції вегетативної нервової системи з переважанням активності симпато-адреналового відділу, що супроводжується статистично вірогідним підвищенням сироваткової концентрації серотоніну (до 357,9±15,2 проти 237,7±24,4 нмоль/л у контрольній групі) і зниженням вмісту дофаміну (до 8,41±0,21 проти 9,57±0,40 нмоль/л у контролі). Лапароскопічна клиноподібна резекція 1/2 обох яєчників з наступною променевою аргоновою коагуляцією їх поверхні як самостійний метод лікування, сприяє достовірному зниженню рівня тестостерону в сироватці крові, чим зумовлює позитивну дію на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Це дозволяє досягти нормалізації менструального циклу у 83,3% пацієнток, відновлення овуляції - у 90,0% і настання вагітності - у 23,3% хворих на центральну форму СПКЯ. Установлено, що в досліджуваної групи хворих, приймаючи до уваги наявність первинних порушень центральних механізмів регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи, після оперативного лікування не відбувається очікуваної нормалізації сироваткової концентрації гонадотропних гормонів (співвідношення ЛГ/ФСГ в середньому дорівнює 3,60±0,12). У зв’язку із цим, у даній групі пацієнток у післяопераційному періоді доцільне проведення відповідних реабілітаційних заходів, спрямованих на стабілізацію нейро-ендокринних взаємовідносин. СЦНП здійснює позитивний нейромодулюючий вплив на функцію гіпоталамо-гіпофізарної системи хворих на центральну форму СПКЯ, який проявляється у достовірній стабілізації сироваткових концентрацій досліджуваних біологічно активних речовин - дофаміну й серотоніну, а також призводить до зниження співвідношення ЛГ/ФСГ, головним чином, за рахунок зростання ФСГ. Застосування терапії СЦНП у післяопераційному періоді у хворих на центральну форму СПКЯ підвищує ефективність їх терапії, при цьому настання вагітності відбувається у 2 рази частіше (46,7%), ніж після ізольованого оперативного лікування (23,3%). Тому оптимальною тактикою ведення хворих на центральну форму СПКЯ варто вважати комплексний підхід з використанням оперативного лікування (ЛКРЯ і ПАК) і застосуванням у післяопераційному періоді курсу СЦНП. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ При неефективності консервативних методів лікування хворих на центральну форму СПКЯ доцільно проводити із застосуванням ЛКРЯ і ПАК в поєднанні з курсом лікування препаратом СЦНП. Хворі на центральну форму СПКЯ після оперативного лікування потребують диспансерного спостереження протягом року з визначенням рівня гормонів (ЛГ, ФСГ, естрадіолу та тестостерону) у сироватці крові через 2 місяці у фолікулярну фазу менструального циклу й проведення відповідної коригуючої терапії. До комлексу консервативних заходів лікування центральної форми СПКЯ, які застосовуються за умов підвищеного більше 2 значення ЛГ/ФСГ співвідношення, необхідно включати препарат СЦНП. Його необхідно вводити внутрішньом’язово по 1,8 мл у верхньо-зовнішній квадрант сідниці на початку фолікулярної фази (7-9й день МЦ), у середину менструального циклу (13-15й день МЦ) і в лютеїнову фазу (18-20й день МЦ), усього 3 ін’єкції. При аменореї та опсоменореї препарат вводиться з розрахунку 2 ін’єкції на тиждень протягом трьох тижнів (6 ін’єкцій). СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Козуб Н.И., Лоскутов В.Н. Диагностика и лечение синдрома поликистозных яичников // Избранные вопросы практической эндоскопии в гинекологии. – Харьков, 2002.– С.105-127 (автору належать огляд літератури, спостереження при центральній формі СПКЯ, підготовка до друку). Грищенко В.І., Козуб М.І., Лоскутов В.М. Лапароскопічні методики у комплексі лікування синдрому полікістозних яєчників //Одеський медичний журнал. – 2001. – №2. – С.17-18 (автору належать спостереження при центральній формі СПКЯ, статистична обробка, підготовка до друку). Грищенко В.И., Козуб Н.И., Лоскутов В.Н. Пути оптимизации лечения центральной формы синдрома поликистозных яичников //Экспериментальная и клиническая медицина. – 2001.– №3.– С.114-118 18 (автору належать огляд літературних джерел, підготовка до друку). Козуб Н.И., Лоскутов В.Н., Козуб М.Н, Недоступ Л.И. Восстановление репродуктивной функции у больных с доброкачественными опухолями яичников //Международный медицинский журнал. – 2002.– Т.8, №4. – С.83-89 (автору належать огляд літератури, спостереження при центральній формі СПКЯ, статистична обробка). Лоскутов В.Н., Геродес А.Г. Результаты лечения центральной формы синдрома поликистозных яичников с применением лапароскопии и суспензии церебральной нейроткани плода женского пола // Медицина сегодня и завтра.– 2003.– №2.– С.105-110 (автору належать збір та аналіз матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку). Лоскутов В.Н. Використання лапароскопічної резекції 1/2 обох яєчників з подальшою променевою аргоновою коагуляцією і суспензії церебральної нейротканини плоду в лікуванні центральної форми синдрому полікістозних яєчників //Харківська хірургічна школа. – Харків, 2003.– №3. – С.69-74. Патент 41047А Україна, МПК 7, А61В17/42, А61К35/30. Спосіб лікування хворих на центральну форму синдрому полікістозних яєчників / (Україна). -№ 2001010423; Заявлено 19.01.2001; Опубл. 15.08.2001, Бюл.№7. (співавт.: Грищенко В.І., Козуб М.І., Лоскутов В.М.; огляд літератури, пошук прототипів, збір та аналіз матеріалу, підготовка заявки). Грищенко В.І., Козуб М.І., Ілієш С.О., Лоскутов В.М., Козуб М.М. Застосування променевої аргонової коагуляції при лікуванні хворих з безпліддям //Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Фенікс, 2001. – С. 175-177 (автору належать спостереження при центральній формі СПКЯ, підготовка до друку). Grishchenco V.I., Kozub N.I., Loskutov V.N. Efficacy of laparoscopic ovarian wedge resection with argon beam coagulation of ovaries in the treatment of polycystic ovary syndrome (PCOS) // Proc. 10th Congress of the European Society for Gynaecological Endoscopy. – Lisbon (Portugal), 2001.– November 21-24. (автору належать спостереження при центральній формі СПКЯ, підготовка до друку). Козуб Н.И., Марьяновский А.А., Воробей В.Д., Лоскутов В.Н., Недоступ Л.И., Козуб М.Н. Современные подходы в комплексном лечении доброкачественных опухолей (фибром, миом матки и кист яичников) //Перспективи використання антигомотоксичних препаратів в комплексному лікуванні захворювань урогенітальної патології: тези доповідей науково-практичного симпозіуму. – Київ, 2001. – С. 17-20 (автору належать огляд літературних джерел, підготовка до друку). Лоскутов В.Н. Лапароскопия в лечении центральной формы синдрома поликистозных яичников //Медицина третього тисячоліття: Збірник тез конференції молодих вчених ХДМУ.– Харків, 2002. – С.118. Грищенко В.И., Козуб Н.И., Лоскутов В.Н., Довгаль А.И., Козуб М.Н. Использование лучевой аргоновой коагуляции в гинекологической эндохирургии //Применение лазеров в медицине и биологии: Сборник тезисов XVII Международной научно-практической конференции. – Харьков, 2002. – С.6-7 (автору належать спостереження при центральній формі СПКЯ, огляд літературних джерел, підготовка до друку). Костенко Л.Ф., Козуб Н.И., Марьяновский А.А., Воробей В.Д., Лоскутов В.Н., Недоступ Л.И., Ольховская В.Н., Козуб М.Н. Клинический опыт лечения опухолей яичников //Материалы 4-го Российского научного форума “Охрана здоровья матери и ребенка 2002”.– М.: “Авиаиздат”, 2002.– С.199-200 (автору належать спостереження при центральній формі СПКЯ, статистична обробка, підготовка до друку). Лоскутов В.Н. Использование лапароскопии и суспензии церебральной нейроткани плода женского пола в лечении центральной формы синдрома поликистозных яичников (СПКЯ) //Медицина третього тисячоліття: Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених ХДМУ.– Харків, 2003. – С.137-138. Лоскутов В.Н., Геродес А.Г. Характер гормональных изменений у больных с центральной формой синдрома поликистозных яичников на фоне лечения суспензией церебральной нейроткани плода // Сучасні аспекти репродуктології, перінатальної медицини та кріобіології: Збірник наукових робіт “До 75-річчя з дня народження академіка НАН України, професора В.І.Грищенко”.– Харків, 2003.– С.127-132 (автору належать збір та аналіз матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку). АНОТАЦІЯ Лоскутов В.М. “Особливості патогенезу i лікування центральної форми синдрому полікістозних яєчників із використанням лапароскопії і церебральної нейротканини плоду” – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01. – акушерство і гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2005. Робота присвячена питанням патогенезу й удосконалення методів лікування хворих на центральну форму синдрому полікістозних яєчників, у зв’язку із чим обстежено 90 жінок з вищезазначеною патологією та 30 практично здорових жінок, які мали нормальну морфоструктуру яєчників та нормальні параметри овуляторного менструального циклу (контрольна група). За допомогою клінічних, гормональних, інструментальних, морфогістологічних і статистичних методів дослідження вивчені деякі особливості патогенезу й ефективність лапароскопічної клиноподібної резекції 1/2 обох яєчників з подальшою променевою аргоновою коагуляцією (ЛКРЯ і ПАК) у кломіфенрезистентних хворих на центральну форму СПКЯ. На основі проведеного дослідження розроблений новий спосіб лікування хворих на центральну форму СПКЯ, що включає ЛКРЯ і ПАК в сполученні з курсом лікування препаратом суспензії церебральної нейротканини плоду (СЦНП) з метою нормалізації функційного стану гіпоталамо-гіпофізарної системи в післяопераційному періоді. Установлено, що застосування СЦНП для лікування хворих на центральну форму СПКЯ сприяє підвищенню рівня дофаміну і зниженню рівня серотоніну в сироватці крові, а також нормалізації співвідношення гонадотропних гормонів (ЛГ/ФСГ) у цього контингенту хворих. ЛКРЯ і ПАК, а також курс лікування СЦНП можуть бути використані самостійно, але кращі результати спостерігаються при їх поєднаному використанні, що вірогідно підтверджується не тільки позитивними гормональними змінами, але й кращими результатами в плані відновлення репродуктивної функції. Розроблено конкретні рекомендації з реабілітації хворих на центральну форму СПКЯ. Ключові слова: синдром полікістозних яєчників, лапароскопія, аргонова коагуляція, суспензія церебральної нейротканини плоду. АННОТАЦИЯ Лоскутов В.Н. “Особенности патогенеза и лечения центральной формы синдрома поликистозных яичников с использованием лапароскопии и церебральной нейроткани плода” – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. – акушерство и гинекология. Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2005. Работа посвящена вопросам патогенеза и усовершенствования методов лечения больных с центральной формой синдрома поликистозных яичников, в связи с чем обследовано 90 женщин с вышеуказанной патологией и 30 практически здоровых женщин с нормальной структурой яичников и нормальными параметрами овуляторного менструального цикла (контрольная группа). С помощью клинических, гормональных, инструментальных, морфогистологических и статистических методов исследования изучены некоторые особенности патогенеза и эффективность лапароскопической клиновидной резекции 1/2 обоих яичников с последующей лучевой аргоновой коагуляцией (ЛКРЯ и ЛАК) у кломифенрезистентных больных с центральной формой СПКЯ. На основе проведенного исследования разработан новый способ лечения больных с центральной формой СПКЯ, который включает ЛКРЯ и ЛАК в сочетании с курсом лечения препаратом суспензии церебральной нейроткани плода (СЦНП) с целью нормализации функционального состояния гипоталамо-гипофизарной системы в послеоперационном периоде. Для центральной формы СПКЯ характерны высокий инфекционный индекс в анамнезе у 86,7% больных, различные проявления гипоталамического синдрома (96,7%), висцеральный тип ожирения (90,0%), гирсутизм различной степени выраженности (96,7%), нарушения менструального цикла у 100% больных, в основном по типу опсо-олигоменореи (78,9%), ановуляция (81,1%), гипоплазия эндометрия (46,7%). В сравнении со здоровыми женщинами достоверно повышен уровень серотонина (р<0,05) и достоверно ниже уровень дофамина в сыворотке крови (р<0,05). В гормональном статусе основным критерием является повышенное в 2-3 раза соотношение ЛГ/ФСГ за счет высокого уровня ЛГ (р<0,05), а также следует отметить достоверно повышенный уровень тестостерона (р<0,05) в сравнении со здоровыми женщинами. ЛКРЯ и ЛАК оказывает положительное влияние на функцию гипоталамо-гипофизарной системы, достоверно снижая уровень тестостерона в сыворотке крови (p<0,05), и позволяет достичь наступления беременности у 23,3% кломифенрезистентных больных с центральной формой СПКЯ. Однако, принимая во внимание наличие первичных нарушений центральных механизмов регуляции гипоталамо-гипофизарно-гонадной системы, после оперативного лечения не происходит ожидаемой нормализации сывороточной концентрации гонадотропных гормонов (соотношение ЛГ/ФСГ в среднем составляет 3,60±0,12). В связи с этим, в данной группе пациенток в послеоперационном периоде целесообразно проведение соответствующих реабилитационных мероприятий, направленных на стабилизацию нейро-эндокринных взаимоотношений. СЦНП оказывает положительное нейромодулирующее влияние на функцию гипоталамо-гипофизарной системы больных с центральной формой СПКЯ, которое проявляется в достоверной стабилизации сывороточных концентраций исследуемых биологически активных веществ – дофамина и серотонина, а также приводит к снижению соотношения ЛГ/ФСГ, главным образом, за счет роста ФСГ. Применение терапии СЦНП в послеоперационном периоде в рассматриваемой группе больных достоверно повышает эффективность их лечения, при этом наступление беременности происходит в 2 раза чаще (46,7%), чем после изолированного оперативного лечения (р<0,05). Поэтому оптимальной тактикой ведения больных с центральной формой СПКЯ следует считать комплексный подход с использованием оперативного лечения (ЛКРЯ и ЛАК) и применения в послеоперационном периоде курса лечения СЦНП. Проведена сравнительная оценка эффективности использования СЦНП с целью коррекции гормональных нарушений у больных с центральной формой СПКЯ в сравнении с методом ЛКРЯ и ЛАК, а также в сравнении с сочетанным использованием вышеуказанных двух методов. Разработаны конкретные рекомендации по реабилитации больных с центральной формой СПКЯ. Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, лапароскопия, аргоновая коагуляция, суспензия церебральной нейроткани плода. SUMMARY Loskutov V.N. “Characteristics of pathogenesis and treatment of central form of polycystic ovary syndrome using laparoscopy and fetal cerebral neural tissue” – Manuscript. Thesis for scientific degree of candidate of science (medicine) by specialty 14.01.01– obstetrics and gynecology. Kharkiv State Medical University of Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkiv, 2005. The work is devoted to the problems of pathogenesis and improvement of therapeutic techniques in patients with central form of polycystic ovary syndrome (POS). The study involved 90 women with this disease and 30 healthy women, who had the normal morphological structure of ovaries and normal parameters of ovular menstrual cycle (the controls). Using clinical laboratory, hormonal, instrumental, histomorphological and statistical methods of investigation some characteristics of the pathogenesis and efficacy of laparoscopic wedge-like resection of halves of the both ovaries followed by argon-beam coagulation (LWRO and ABC) in clomiphene-resistant patients with central form of POS were studied. Basing on the obtained findings, a new method of POS treatment, which includes LWRO and ABC in combination with administration of suspension of cerebral neural tissue from a fetus (SCNT), was worked out with the purpose of normalization of functional condition of hypothalamo-hypophyseal system in the post-operative period. The use of SCNT in patients with central form of POS facilitates increase of dopamine level and reduce serotonin level in the blood serum as well as normalizes the ratio of gonadotropic hormones (LH/FSH) in these patients. LWRO and ABC as well as administration of SCNT can be used independently but better results are observed at combined use as they complement each other, which was confirmed not only by positive hormonal changes but also better restoration of reproductive function. Recommendations for rehabilitation of the patients with central form of POS were worked out. Key words: polycystic ovary syndrome, laparoscopy, argon-beam coagulation, suspension of fetal neural tissue. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЛГ — лютеїнізуючий гормон (лютропін) ЛГ/ФСГ — співвідношення рівнів лютеїнізуючого й фолікулостимулюючого гормонів в сироватці крові ЛКРЯ і ПАК — лапароскопічна клиноподібна резекція 1/2 обох яєчників з наступною променевою аргоновою коагуляцією МЦ — менструальний цикл СПКЯ — синдром полікістозних яєчників СЦНП — суспензія церебральної нейротканини плоду ФСГ — фолікулостимулюючий гормон (фолітропін) Підписано до друку 01.03.05. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 019-05. Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572) 580-108. PAGE \* Arabic 25

Похожие записи