.

Особливості клініко-неврологічних порушень при хронічному набутому токсоплазмозі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2868
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

САВИЦЬКА ІРИНА БОРИСІВНА

УДК 616.8-07: 616.993.1 – 036.1

Особливості клініко-неврологічних порушень при хронічному набутому
токсоплазмозі

14.01.15 – нервові хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України.

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, професор Марченко Віра Григорівна, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри
невропатології та нейрохірургії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Волошина Наталія Петрівна, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків, керівник
відділу нейроінфекцій та розсіяного склерозу;

доктор медичних наук, професор Грицай Наталія Миколаївна, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, завідувач
кафедри нервових хвороб з нейрохірургією.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться 20 квітня 2005 року о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

Автореферат розісланий 18 березня 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

старший науковий співробітник, к. м. н.
Дяченко Л.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Останнім часом, незважаючи на успіхи в боротьбі з
інфекційними захворюваннями, проблема профілактики і лікування
паразитарних хвороб та їхніх наслідків залишається актуальною. Це,
насамперед, зумовлено збільшенням частоти хронізації захворювань
паразитарної етіології, що є однією з імовірних причин зростання
захворюваності на латентні форми патології нервової системи (К.І.Бодня,
2002). Серед паразитарних інвазій особливе місце посідає токсоплазмоз.
Винятковість цієї патології зумовлена тим, що уражаються, як правило,
життєво важливі органи, насамперед центральна нервова система (ЦНС), а
також ретикулоендотеліальна система, м’язи, зокрема міокард та очі (Д.М.
Засухін, 1974; А.Я. Лисенко, 1980; А.П. Казанцев, 1985; Л.І. Грачева та
співавт., 1994; Ю.В. Лобзін та співавт., 1997, 2000; В.В. Васильєв та
співавт., 2001; Dubey J. P., 1998; Foulon W. et al., 1999).

Інфікування токсоплазмами широко розповсюджено в усіх країнах світу. У
США інфіковано 5 – 30 % осіб віком 10 – 19 років і 10 – 67 % осіб старше
50 років. У країнах СНД інфіковано близько 30 % населення, у Санкт –
Петербурзі, наприклад, близько 25 %. За даними Н.М. Ковальової, виявлена
інфікованість у 1986 – 1988 роках серед населення міста Києва становила
28%. Нині неможливо встановити вірогідну кількість інфікованих осіб.
Вважають, що загальна кількість інфікованих у світі становить понад 500
млн., що перевищує загальне число інфікованих вірусом гепатиту В.

Упровадження в практику лікувально-профілактичних закладів сучасних
методів лабораторної діагностики поглибили знання про патогенез
захворювання, дозволили уточнити критерії діагностики різних клінічних
форм токсоплазмозу та підходи до лікування (Г.М.Дубинська та співавт.,
2002). В останні десятиріччя проблема токсоплазмозу привертає увагу і є
предметом дискусії фахівців різних спеціальностей: інфекціоністів (Л.І.
Грачева, 1990; Т.А. Лук?янова, 1990; Л.Д. Тамарова, 1990; Є.А.
Шевкунова, 1990; А.П. Казанцев, 1993; Ю.В. Лобзін, 2001; В.В. Васильєв,
2001), акушерів-гінекологів (Frenkel J.K., 1981; М.М. Асатова, 1991;
Л.А. Колеснікова,1992,1993,1997,1998), педіатрів (А.Є. Хаєв, 1993; А.П.
Ткаченко, 1998; О.В. Каменщик, 1998; Л.І. Чернишева, 2000; І.Б. Єршова,
2000; Roizen L., 1995), терапевтів, невропатологів (Ф.Є. Горбачева та
співавт., 1999), офтальмологів, лікарів сімейної медицини. Багато
авторів підкреслюють частоту неврологічних порушень та ускладнень, однак
одностайної думки щодо особливостей клініко-неврологічних порушень у
хворих на хронічний набутий токсоплазмоз немає.

У доступній літературі не виявилося даних про визначення початкових
проявів з боку нервової системи у хворих на хронічний набутий
токсоплазмоз. Дотепер немає повного уявлення про особливості ураження
вегетативної нервової системи (ВНС) у таких хворих. Поліморфізм
клінічних проявів при хронічних формах, відсутність патогномонічних
симптомів, гіпердіагностика захворювання є причиною діагностичних
помилок ( Н.М. Ковальова, 2000; Kociecka W., 1990) . Повсюдне поширення
хронічного токсоплазмозу, значна кількість осіб із субклінічними
проявами ( А.П. Казанцев, 1992; Schedone H., Conteras M.C., 1993 та
ін.), хронічний перебіг захворювання, що супроводжується частковою, а в
деяких випадках – повною втратою працездатності, висока частота уражень
центральної нервової системи і закономірне погіршення соціального
статусу хворих ( Г.Ю. Метакса, 1987; Pakesch G., Loimer N., 1992; К.І.
Бодня, 2000 ) диктують необхідність подальших досліджень у цій галузі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до комплексної науково-дослідницької
програми Харківської медичної академії післядипломної освіти “Клініко –
патогенетичні особливості паразитарних хвороб як основа діагностики та
лікування” (№ державної реєстрації 0101U001886).

Мета роботи. Обґрунтування принципів і розробка способів діагностики та
лікування ушкоджень нервової системи при хронічному набутому
токсоплазмозі на основі вивчення особливостей клініко-неврологічних
порушень.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

Вивчити особливості клініко-неврологічних проявів хронічного набутого
токсоплазмозу у динаміці медикаментозної корекції.

Оцінити в динаміці функціональний стан центральної нервової системи за
допомогою електроенцефалографії.

Дослідити в динаміці порушення з боку вегетативної нервової системи.

Розробити і впровадити критерії діагностики початкових проявів з боку
нервової системи у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз для
оптимізації лікувальних заходів.

Об’єкт дослідження: хворі на хронічний набутий токсоплазмоз.

Предмет дослідження: зміни нервової системи у хворих на хронічний
набутий токсоплазмоз.

Методи дослідження.

Для досягнення поставленої мети і розв’язання завдань виконано
клініко-неврологічне обстеження, електроенцефалографію, вивчено стан
вегетативної нервової системи, магнітно-резонансну томографію головного
мозку, здійснено імунологічне дослідження. Одержані результати
опрацьовані за допомогою методів математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше проведене комплексне дослідження нервової системи у хворих на
хронічний набутий токсоплазмоз, що дозволило встановити нові і поглибити
існуючі уявлення про особливості клініко-неврологічних порушень.

Вперше показана дисоціація між клінічним поліморфізмом і виразністю
скарг у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз.

Новим є виконання комплексного дослідження вегетативної нервової
системи, що дозволило виявити вегетативну дисфункцію, показати
залежність ступеня тяжкості вегетативних змін від міжпівкульної
дезінтеграції на підставі аналізу електроенцефалограми у хворих на
хронічний набутий токсоплазмоз.

Вперше зауважено взаємозв’язок порушень біоелектричної активності
головного мозку і поліморфізму неврологічних порушень при хронічному
набутому токсоплазмозі.

Практичне значення отриманих результатів.

Обґрунтовано комплексний підхід до діагностики хронічного набутого
токсоплазмозу, що включає оцінку неврологічного і вегетативного статусу,
використання нейрофізіологічних методів,
магнітно-резонансно-томографічного дослідження головного мозку і
вивчення стану імунного гомеостазу. Отримані дані про
клініко-неврологічну симптоматику хронічного набутого токсоплазмозу
дозволили визначити принципи діагностики, розробити систему комплексного
етіопатогенетичного лікування хронічного набутого токсоплазмозу, що
відкриває нові можливості ранньої діагностики захворювання і сприяє не
тільки підвищенню ефективності його лікування, але й попередженню
ускладнень та рецидивів. Таким чином, отримані дані дозволяють широко
використовувати результати роботи в неврологічних клініках, амбулаторіях
і діагностичних центрах.

Результати дослідження впроваджено в роботу міської клінічної лікарні №7
м. Харкова, Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці (м. Харків),
Валківської центральної районної лікарні. Основні положення дисертації
використовуються в навчальному процесі Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача.

Автор самостійно виконала патентно-інформаційний пошук, аналіз
вітчизняної та іноземної наукової літератури з дослідженням проблеми,
провела добір тематичних хворих. Здобувачем самостійно розроблений та
спланований комплекс клінічних, інструментальних і лабораторних
досліджень. Особисто проведене клініко-неврологічне обстеження хворих,
опрацювання первинної документації. Статистична обробка та аналіз
отриманих даних, підготовка до друку публікацій за темою дослідження,
написання всіх розділів дисертаційної роботи здійснювалися здобувачем
самостійно.

Апробація результатів роботи.

Основні положення дисертації повідомлені і обговорені на
науково-практичній конференції молодих вчених ХМАПО (Харків, грудень
2001 р.), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю ХМАПО
“Сучасні проблеми діагностики та профілактики паразитарних інвазій”
(Харків, травень 2002 р.), II Національному Конгресі неврологів,
психіатрів та наркологів України “Психоневрологія XXI століття” (Харків,
червень 2002 р.), XII конференції українського наукового товариства
паразитологів (Севастополь, вересень 2002 р.), науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Сучасна терапія хворих з інфекційною
та паразитарною патологією на до госпітальному та госпітальному етапах,
методи профілактики” (Харків, 2002 р.), науково – практичній конференції
невропатологів Харківської області та м. Харкова “Актуальні питання
клінічної неврології” (Харків, червень 2003 р.). Здобувач виступила на
засіданнях Харківського медичного товариства з присудженням першої
премії Харківського медичного товариства (2003 р.); на засіданні
наукового товариства неврологів, психіатрів і наркологів (Харків, 2004
р.), доповіла на четвертій науково-практичній школі-семінару молодих
неврологів України “Сучасні медикаментозні та не медикаментозні методи
лікування розладів нервової системи” (Харків, 2004 р.).

Апробація дисертації відбулася 16 жовтня 2004 р. на засіданні кафедри
невропатології та нейрохірургії Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Публікації. Головні положення дисертації відображені в 9 друкованих
працях, з них 4 статті у фахових наукових виданнях (згідно з переліком
ВАК України), 3 – самостійні, наукові праці в збірниках конференцій.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертація викладена на 140 сторінках машинопису, складається зі вступу,
огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, розділів,
присвячених результатам отриманих власних досліджень, висновків. Текст
дисертації проілюстрований 17 таблицями і 9 малюнками. Робота також
містить список літератури, що складається з 273 джерел, із них – 100
праць іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань
було обстежено 100 пацієнтів із хронічним набутим токсоплазмозом у
стадії загострення, які перебували на лікуванні в обласній клінічній
інфекційній лікарні, що є базою кафедри медичної паразитології і
тропічних захворювань Харківської медичної академії післядипломної
освіти. Для порівняння і контролю обстежена група із 40 практично
здорових осіб з порівнянним розподілом за статтю і віком.

У всіх хворих діагноз хронічного набутого токсоплазмозу було суворо
веріфіковано лікарем-паразитологом і підтверджено результатами
імуноферментного аналізу з використанням тест-системи ТОВ “Вектор-Бест”.
У всіх пацієнтів виключені ВІЛ-інфекція, гематологічні і системні
захворювання.

Робота основана на вивченні особливостей неврологічних порушень при
хронічному набутому токсоплазмозі.

Для клінічних досліджень використовували опитування й огляд хворих,
оцінку соматичного і неврологічного статусу з метою виявлення
суб’єктивних і об’єктивних проявів хронічного набутого токсоплазмозу.
При цьому звертали увагу на виразність синдромів загальної
інтоксикації, лімфаденопатії, характер і ступінь ураження нервової,
серцево-судинної систем.

З метою поглибленого вивчення стану центральної нервової системи у
хворих на хронічний набутий токсоплазмоз, крім загальноприйнятого
клініко-лабораторного дослідження застосовували електроенцефалографію з
використанням універсального програмно-апаратного комплексу “DX-2000” і
“DX-4000” фірми “DX-SYSTEMS Ltd.”. Зазначений комплекс дозволяє
реєструвати і записувати ЕЕГ сигнал, виконувати спектральний аналіз у
реальному часі, представляти криву і топографічні карти у стандартних
частотних піддіапазонах, картувати результати опрацювання ЕЕГ,
одержувати топографічні карти інформативніших ділянок кривої,
мультиплікацію топографічної карти в обраному піддіапазоні, ймовірні
томографічні зрізи за результатами опрацювання ЕЕГ та їхню
мультиплікацію, а також виконувати кореляційний аналіз.

З огляду на те, що від функціонального стану вегетативної нервової
системи залежить ступінь виразності патологічного процесу,
використовували функціонально-динамічні дослідження тонусу ВНС,
вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення діяльності
організму з об’єктивізацією за допомогою вивчення варіабельності
серцевого ритму. Отримані дані свідчать про гомеостатичні можливості й
адаптаційні механізми при токсоплазмозній інвазії. Для дослідження стану
тонусу ВНС одночасно використовували запитальники і дані об’єктивного
дослідження тонусу (А.М. Вейн та співавт., 1998). Для діагностики
вегетативної дисфункції використовували анкети двох типів: “Опитувальник
для виявлення ознак вегетативних змін”, заповнюваний пацієнтом, і “Схему
для виявлення ознак вегетативних порушень”, заповнювану лікарем (А.М.
Вейн та співавт., 1998).

При оцінці вегетативних показників проводили спектральний аналіз
варіабельності ритму серця. Варіабельність серцевого ритму (ВСР)
визначали з використанням сертифікованої комп’ютерної діагностичної
системи “CardioLab 2000”, розробленої в Харківському авіаційному
інституті за участю лабораторії біомеханіки факультету фундаментальної
медицини Харківського Національного Університету ім. В. Н. Каразіна.

З метою вивчення імунологічної реактивності досліджували комплекс
показників, які характеризують клітинний і гуморальний імунітет, що
включає визначення загального числа і відсоткової частки вмісту
лімфоцитів, кількість Т- і В – лімфоцитів, вміст імуноглобулінів за
стандартними методиками.

Для оцінки ефективності комплексного етіопатогенетичного лікування 51
пацієнту були виконані повторні клініко-лабораторне та інструментальне
дослідження: безпосередньо після завершення лікування та через 6 місяців
після нього.

На підставі клінічних даних усі обстежені хворі були розподілені на дві
клінічні групи: до першої групи (I) віднесені хворі з переважним
ураженням вегетативної нервової системи – 70 осіб; до другої (II) – з
переважним ураженням центральної нервової системи – 30 осіб.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Обстежено хворих віком 21 – 40 років, більшість з них (67%) – жінки.
Велике значення надавали даним акушерського анамнезу жінок, які
найчастіше не вважали себе хворими. Серед хворих на хронічний набутий
токсоплазмоз більшість складали домогосподарки, учні і студенти (47%). У
41% пацієнтів давність захворювання становила 3 – 6 років. У 6 випадках
хронічний набутий токсоплазмоз був сімейним.

Найчастішими формами захворювання були субклінічна та асимптомна. Ці
форми виявлялися не тільки за даними обтяженого акушерського анамнезу,
але й при профілактичних оглядах та на підставі деяких соматичних
показників (тривалий субфебрилітет, міалгії, артралгії та ін.). Частота
і найхарактерніші скарги у хворих на хронічним набутим токсоплазмоз до
лікування відображені у таблиці 1.

Таблиця 1

Частота і характер скарг хворих на хронічний набутий токсоплазмоз до
лікування

Симптом Кількість хворих, %

Відчуття важкості і біль у підребер’ї 36,00

Нудота, блювання, відрижка, печія 24,00

Гіркота, сухість у роті 16,00

Зниження апетиту 25,00

Збільшення лімфатичних вузлів 56,00

Біль у суглобах 76,00

Біль у м’язах 86,40

Біль у серці 62,00

Підвищення температури до 37 – 37,5? 26,00

Головний біль 89,00

Запаморочення 43,00

Дратівливість, емоційна нестійкість 92,00

Підвищена слабість, стомлюваність 94,00

Поганий нічний сон 76,00

Відсутність скарг 8,63

При клінічному обстеженні у хворих першої клінічної групи (таблиця 2)
найчастішими скаргами був головний біль, локалізований у тім’яно –
скроневій або потиличній ділянках, з відчуттям тиснення, нападоподібний,
розлади сну, зниження працездатності, дратівливість, кардіальні скарги у
вигляді болю, відчуття перебоїв у роботі серця, порушення дихання та
розлади ШКТ.

Ураження нервової системи у обстежених пацієнтів виявилося нерізко
вираженою симптоматикою: згладженістю носо-губної складки, жвавістю
сухожилкових рефлексів, тремором повік, нестійкістю в пробі Ромберга,
вегетативними порушеннями у вигляді гіпергідрозу кистей, генералізованою
пітливістю, грою вазомоторів, похолодженням і мармуровістю кистей і
стоп, розлитим стійким білим дермографізмом. У неврологічному статусі
хворих відзначалися психоемоційні розлади – запальність, плаксивість,
дратівливість та іпохондричні стани. Привертав увагу дисонанс між
поліморфізмом і виразністю скарг та мізерність осередкових симптомів
органічного ураження головного мозку.

Таблиця 2

Клінічні ознаки у хворих хронічним набутим токсоплазмозом першої
клінічної групи

Суб’єктивна ознака Кількість хворих, % Об’єктивна ознака Кількість
хворих, %

Головний біль 95,0 Нестабільність артеріального тиску 66,7

пульсуючий 11,1 Лабільність пульсу 64,0

стискаючий 33,3 Різниця очних щілин 8,3

нападоподібний 38,9 Ослаблення фотореакцій 5,6

Підвищена дратівливість 87,0 Слабкість конвергенції 13,9

Зниження працездатності, швидка стомлюваність 88,9 Сгладженість
носо-губної складки 5,6

Порушення роботи серця 38,9 Анізорефлексія 5,6

Порушення сну 66,7 Порушення чутливості 8,3

Порушення дихання 25,0 Гіпергідроз долонь, стіп 47,2

Несистемне запаморочення 16,7 Загальний гіпергідроз 19,4

Нудота або абдомінальний дискомфорт 19,5 Гра вазомоторів 19,4

Хвилі жару або холоду 27,8 Дермографізм

Зниження зору 12,4 білий 48,8

“Сліпа” пляма 5,9 червоний 43,2

Вегето-судинні кризи 11,1

В 11 пацієнтів були діагностовані активний центральний і дисемінований
хоріоретиніт, увеїт.

Характер представлених скарг, як і клінічні прояви, були
різноманітними, однак можна було виділити дві основні групи: скарги,
пов’язані з органом зору, і прояви вегето – судинного синдрому.

Порушення зору у цих пацієнтів нерідко були першим симптомом
захворювання. Клінічно вони виявлялися зниженням зору (у 6 пацієнтів) і
центральною скотомою (у 5), що свідчить про ураження папіломакулярного
пучка.

Із суб’єктивної симптоматики у хворих найчастішою скаргою була наявність
підвищеної дратівливості, тривожності, нестриманості, почуття
занепокоєння, страху (9 хворих), порушення сну (6). Розлади
психоемоційної сфери у вигляді лабільності виявлялися у 30 хворих,
фіксація на своїх хворобливих відчуттях, “дефектах” зору у – 7.

У пацієнтів другої клінічної групи (таблиця 3) визначалися досить чітко
окреслені прояви хронічного ураження ЦНС із тенденцією до
прогредієнтності. У 2 осіб захворювання починалося гостро, з проявів
синдрому загальної інтоксикації, фарингіту; в інших хвороба розвивалася
поступово, і першим її симптомом було збільшення одного або декількох
периферичних лімфатичних вузлів за повної відсутності ознак
інтоксикації. Хворих часто турбував нападоподібний головний біль, який
супроводжувався нудотою і блюванням, у 6 пацієнтів зареєстровані
епілептичні приступи фокального характеру. Пропасниця в 3 пацієнтів була
короткочасною, в решти спостерігалася тривала субфебрильна температура.
У всіх хворих відзначалися помірно виражені прояви ураження
опорно-рухового апарату: постійні болі в м’язах верхніх і нижніх
кінцівок, у 2 осіб – минущі болі в гомілковостопних, колінних,
променезап’ясткових суглобах без клінічних і лабораторних ознак
запалення. Лімфаденіт був виявлений у всіх пацієнтів, в 1 пацієнтки –
понад 2 груп периферичних лімфатичних вузлів. У 3 хворих спостерігали
мезаденіт, у поєднанні зі збільшенням печінки. Ураження серцево-судинної
системи виявлялося вираженою тахікардією та електрокардіографічними
ознаками слабко виражених порушень серцевого ритму (у 2 пацієнтів).

Усім пацієнтам другої групи була властива емоційна лабільність і прояви
астенії. Порушення пам’яті з помірним зниженням запам’ятовування при
збереженні обсягу довготермінової пам’яті відзначали 2 хворих

При неврологічному обстеженні у хворих другої групи були виявлені
різноманітні осередкові і загальномозкові симптоми. Відзначені ураження
черепних нервів, стовбурова симптоматика; найбільш вираженими були
синдроми: пірамідний, вестибуло-атактичний, підкірковий,
екстрапірамідний; вегетативна симптоматика була виражена нерізко.

Частині хворих (36%) за клінічними показаннями виконана ЯМРТ головного
мозку. ЯМРТ картина разом з клінічними даними характеризувалася ознаками
арахноенцефаліту (у 4 хворих), лікворної гіпертензії (32 пацієнти). МРТ
головного мозку хворої з моторними джексонівськими епінападами
характеризувалася різновеликими двобічними паравентрикулярними і
субкортикальними множинними гіперінтенсивними осередками.

Таблиця 3

Клінічні ознаки у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз другої
клінічної групи

Суб’єктивна ознака Кількість хворих, % Об’єктивна ознака Кількість
хворих, %

Запаморочення 32,0 Різниця очних щілин 28,2

системне 6,1 Диплопія 6,3

несистемне 26,3 Птозування очних щілин 8,2

Шум, дзвін у вухах 33,0 Парез погляду 26,0

Шум у голові 27,0 Зниження фотореакцій 18,2

Головний біль 86,0 Слабість конвергенції 18,2

дифузний 27,3 Ністагм

28,1

Згладженість носо-губної складки

9,1

локальний, стискаючий, стягуючий 18,2 Анізорефлексія

9,1

Патологічні знаки

26,4

Підвищена дратівливість 54,6 Розлади слуху

36,0

Аксіальні знаки

32,0

Зниження працездатності, швидка стомлюваність 17,6 Гіпертонус м’язів за
пластичним типом

17,0

Розлади чутливості

Біль у серці 3,9 в ділянці обличчя 23,0

Порушення сна 11,8 на тулубі 12,0

Зниження сили в кінцівках 7,8 Атаксія в пробі Ромберга, дисметрія при
виконанні ПНП, КПП 36,0

Розлади зору 2,0 Гіпергідроз долонь, стіп 54,6

Порушення дихання 26,3 Дермографізм 60,9

Нудота або абдомінальний дискомфорт 23,6 білий

24,7

червоний

36,2

Аналіз вегетативних змін за даними опитувальника за Вейном А.В.
(відповіді вписує пацієнт) підтвердив їх досить велику їхню частоту і
виразність у першій клінічній групі (р P?f ? E ue O O - O O $ O e e i O o–ue–"—,—.—U·U$’kd& e e i O $ O e e i O O ?H?R?T?U·U$’kdo e e i O $ O $ O O e e i O O O e e i O $ O $ O O e e i O O O e e i O $ O O O O O O O O O $ O O O O O O O O O Отримані дані свідчать про значну частоту вегетативних порушень у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз. Зокрема, слід відзначити, що у всіх пацієнтів виявлено вегето-судинну дистонію, а її виразність у середньому неоднакова згідно з даними питальника і схеми з індивідуальним розкидом до 69 балів. Таблиця 5 Частота зустрічальності (%) вегетативних змін залежно від ступеня їх тяжкості за даними “Схеми...” у хворих на хронічний набутий токсоплазмоз Питання для виявлення вегетативних змін (заповнюється лікарем) Кількість хворих, % Підгрупа за ступенем тяжкості вегетативних змін 1-ша 2-га 3-тя 1а 13,7 0 13,7 0 4а 51,0 9,8* 27,5 13,7* 11 41,1 3,9 17,6* 19,6* *р або = 1,0

Примітка: * – вірогідно щодо фізіологічної норми;

** – вірогідно щодо референтної групи хворих; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020