.

Особливості клініки, діагностики та лікування кровоточивих гострих виразок та ерозій шлунка та дванадцятипалої кишки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
186 2561
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І.ГЕОРГІЄВСЬКОГО

Бобков Олег Викторович

УДК 616-005.1+616-002.44+616-002.446+616.33+616.342-002.44-07-089

Особливості клініки, діагностики та лікування кровоточивих гострих
виразок та ерозій шлунка та дванадцятипалої кишки

14.01.03 – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім.
О.О.Богомольця Міністерства охорони здоров(я України.

Науковий керівник: член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор
Фомін Петро Дмитрович, Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри факультетскої хірургії №2,
м.Київ.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Десятерик Володимир
Іванович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,
завідувач кафедри хірургії, травматології та ортопедії факультету
післядипломної освіти, м.Кривий Ріг.

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Нікішаєв Володимир
Іванович, Український науково-практичний центр екстреної медичної
допомоги та медицини катастроф МОЗ України, провідний науковий
співробітник, м.Київ.

Провідна установа: Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН
України, м.Харків

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2005 р. о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському державному
медичному університеті

ім. С.І.Георгієвського (95006, м.Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського (95006, м.Сімферополь,
бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий “ 22 ” квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Ю.Новіков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострі виразки та ерозії шлунка і дванадцятипалої
кишки до введення в практику ендоскопічного дослідження діагностувались
або при аутопсії, або при їх ускладненні прориванням чи кровотечею
(В.П.Хохоля, 1988). Можливо, в зв’язку з цим і до теперішнього часу не
існує єдиного погляду щодо їх походження: вважати їх супутником гастриту
або пептичної виразки (ПВ), передвиразковим станом, навіть самостійною
нозологією, яка зустрічається у здорових людей (M.P.Dore, 2004). Числені
дослідники сповіщають, що це одне з маловивчених захворювань, яке
внаслідок значної поширеності і тенденції до зростання, а також
можливості небезпечних ускладнень набуває соціального значення
(І.І.Гриценко, 2002).

За даними публікацій останніх 20 років кровоточиві гострі виразки (КГВ)
та кровоточиві ерозії (КЕ) в структурі причин шлунково-кишкових кровотеч
(ШКК) стійко займають 1 – 2 позиції, уступаючи в деяких країнах місце
кровоточивим пептичним виразкам (ПВ). На теперішній час описані форми
ураження слизової оболонки, створені патоморфологічні і
етіопатогенетичні класифікації (І.І.Гриценко, 2001), але не існує
чіткого уявлення про причинні фактори, хоча і визнається, що ерозії і
гострі виразки – це наслідок порушень у внутрішньому середовищі
організму при цілому ряді соматичних захворювань і патологічних станів
(Я.Б.Вахрушев, 2003). Переважне число дослідників вважає ерозії і гострі
виразки самостійним захворюванням, обумовленим патологічними впливами
екзогенних факторів, які визначені в класифікації Крилова (2001), алє не
враховуються соматичні захворювання і ендогенні фактори.

В лікуванні КЕ та КГВ існують вельми протиречиві рекомендації – від
мінімального застосування антацидів до масивних комплексів
противиразкової терапії (В.Ф.Саєнко, 2001). При впертому протіканні
одні автори запобігають до хірургічних втручань, інші вважають їх
недоцільними (Аммар Хусейн Али, 2001). Про терапевтичний вплив на
причинні захворювання і патологічні стани сповіщань практично не існує.

Все сказане свідчить про актуальність розробки вище зазначених питань
як з наукової, так і практичної точки зору.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до проблемно-тематичного плану
науково-дослідних робіт кафедри факультетської хірургії №2 Національного
медичного університету ім. О.О.Богомольця “Диференційна діагностика,
лікувальна та хірургічна тактика при шлунково-кишкових кровотечах,
обумовлених ерозивним, виразковим та пухлинним ураженням
шлунково-кишкового тракту”. № держреєстрації – 0101U000678.

Мета дослідження. Покращення діагностики та лікування КЕ і КГВ шлунка і
дванадцятипалої кишки шляхом удосконалення на основі диференційованого
підходу до причинних факторів їх розвитку, методів комплексної терапії
та впровадження розроблених програм з використанням озонотерапії.

Основні задачі дослідження:

Вивчити частоту та структуру КЕ та КГВ шлунка та дванадцятипалої кишки в
загальному контингенті шлунково – кишкових кровотеч не пов’язаних з
тяжкими травмами, оперативними втручаннями або септичним станом.

Проаналізувати причини розвитку, особливості клінічних проявів, характер
ураження та локалізацію КЕ та КГВ шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вивчити ендоскопічні особливості локалізації, поширеності ураження,
стану гемостазу, ступеня тяжкості крововтрати при КЕ та КГВ в
залежності від причинного фактора.

Проаналізувати ефективність ендоскопічних засобів гемостазу, з’ясувати
показання до їх застосування, розробити нові засоби ендоскопічного
гемостазу і лікування КЕ та КГВ із використанням озоно-кисневої суміші.

Розробити клінічну класифікацію КЕ та КГВ, алгоритми діагностики та
лікувальної тактики з урахуванням особливостей протікання ураження
слизової оболонки і причинного фактора, оцінити ефективність і
результати їх впровадження.

Об ?єкт дослідження – пацієнти з КЕ та КГВ шлунка та дванадцятипалої
кишки

Предмет дослідження – клінічні, ендоскопічні особливості локалізації,
поширеності КЕ та КГВ шлунка та дванадцятипалої кишки, ступеня тяжкості
кровотечі, ефективність методів лікування.

Методи дослідження – клініко-лабораторні, інструментальні, ендоскопічні,
біохімічні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що кількість хворих
на КЕ і КГВ щорічно збільшується та складає 18,1% – 24,4% в структурі
усіх причин ШКК. Із застосуванням сучасних методів досліджень проведене
комплексне обстеження пацієнтів, які дозволили виявити причинні фактори
розвитку цих уражень та розробити класифікацію КЕ і КГВ (Свідоцтво про
реєстрацію авторського права № 12364, від 01.03.2005 р.), орієнтовану на
причинні фактори та питому вагу кожного з них загалом в структурі.
Створений на основі ендоскопічних особливостей ураження слизової
оболонки та тяжкості ШКК діагностичний алгоритм дозволяє знизити до 1,5%
число нез’ясованих причин. Доведено, що езофагоґастродуоденоскопія
(ЕГДС) є ведучим методом діагностики особливостей КЕ та КГВ, яка
дозволила верифікувати поодинокі КЕ ерозії (5) – у 40%, а серед КГВ – поодинокі (3) – у
7,3% спостережень. Вперше встановлено поліморфізм ендоскопічних стигмат
при множинних КЕ і КГВ. Вперше відносно КЕ і КГВ за даними цитохімічних
досліджень, які проведені сумісно на кафедрі фізичної та аналітичної
хімії (зав.каф. – проф.Е.П.Панова) Таврійського національного
університету ім. В.І.Вернадського, встановлено виражене пригнічення
процесу аеробного окислення, ріст анаеробного гліколізу, а використання
череззондової инсуфляции озоно-кислородной смеси в комплексному
лікуванні КЕ і КГВ сприяє корекції їх за рахунок антигіпоксичної і
метаболічної дії озону та значно покращує результати лікування.
Створений алгоритм лікування з застосуванням череззондової щоденної
інсуфляції озоно-кисневої суміші, розроблено спосіб ендоскопічного
припинення гастродуоденальної кровотечі (Деклараційний патент №4013,
А61В17/32).

Практичне значення одержаних результатів. Доведено високу ефективність
використання запропонованих діагностичного та лікувального алгоритмів,
впровадження яких сприяє покращенню діагностики та результатів лікування
хворих на КЕ і КГВ. Використання озоно-кисневої суміші з концентрацією
озону 30 – 40 мг/л і в об’ємі 50 – 100 мл з метою гемостазу при КЕ та
деяких КГВ як альтернатива є достатньо ефектиний засіб і менш ніж інші
ушкоджує слизову оболонку. Включення в програму комплексної терапії
череззондової щоденної інсуфляції озоно-кисневої суміші в шлунок в
об’ємі 300 – 500 мл з концентрацією озону 2,0 – 3,0 мг/л протягом 3 – 5
діб. дозволяє прискорити строки загоєння КГВ з 10 – 14 діб. до 7 – 10 та
КЕ з 7 – 9 до 5 – 7 діб. Застосування ендоскопічного моніторингу (ЕМ)
при КЕ і КГВ дозволяє відсліджувати динаміку процесів в слизової
оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки та вносити відповідні корекції в
процес лікування.

Впровадження в практику. Практичні рекомендації, розроблені алгоритми
діагностики і лікування, засоби ендоскопічного гемостазу і подальшого
лікування використовуються в Київському міському центрі по наданню
допомоги при шлунково-кишкових кровотечах та хірургічних відділеннях
міських та обласних лікарень (Тернопіль, Ужгород, Донецьк, Сімферополь).
Матеріали дисертаційної роботи включені в лекційний курс з хірургічних
хвороб на кафедрах хірургії НМУ ім.О.О.Богомольця, КМАПО ім.П.Л.Шупика,
КДМУ ім.С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто визначив мету та завдання
дослідження, провів ретроспективний аналіз 836 історій хвороби
пацієнтів, що лікувались впродовж 1999 – 2002 років, і створив
комп’ютерну базу даних. Протягом 2003 року приймав участь у
діагностичному і лікувальному процесах і в проведенні порівняльного
аналізу “контрольної” групи досліджень. Автор приймав безпосередню
участь у створенні класифікації, діагностичного і лікувального
алгоритмів, впровадив в практичну діяльність клініки озонотерапію і
навчив відповідний персонал її застосовувати. Запропонував використання
цитохімічних дослідженнь внутрішньоклітинного глікогену і активністі
комплекса дегідрогеназ – СДГ і ЛДГ в нейтрофілах периферічної крові, а
також рівня загальних ліпідів в мембранах еритроцитів і плазмі крові для
оцінки порушень в обмінних процесах, що послужило додатковим
переконливим внеском для оцінки ефективності діагностичних і лікувальних
методик.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на: І-ій міжнародній
науково-практичній конференції “Місцеве та парентеральне використання
озонотерапії в медицині” (м.Харків, 2001.); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Перспективи гнійної хірургії в ХХІ
столітті” (м.Судак 2003); VII-ій міжнародній науково-практичній
конференції “Клінічне обстеження і антибактеріальна терапія. Проблеми та
вирішення” (м.Харків, 2004); науково-практичній конференції „Актуальні
питання клінічної медицини та післядипломної освіти” (м.Ялта, 2004);
міжкафедральній конференції НМУ “Кровотечі та геморагічний шок” (м.Київ,
2005); засіданнях товариства хірургів Києва та області (2004),
Кримського республіканського наукового товариства хірургів
(м.Сімферополь, 2004).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у 8 наукових роботах, з
них 7 робіт у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 –
у збірнику конференції, отримано 1 деклараційний патент України та 1
свідотцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст роботи викладено 132
сторінках друкованого тексту, включає вступ, огляд літератури, матеріали
та метоли дослідження, три розділи власних досліджень, заключення,
висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних джерел налічує
258 найменування, з них 174 вітчизняних та СНД і 84 – зарубіжних. Робота
ілюстрована 12 рисунками і 20 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В основу роботи покладені результати
вивчення методів діагностики та лікування 1131 хворих віком від 18 до 89
років з КЕ і КГВ шлунка та дванадцятипалої кишки в Київському міському
центрі невідкладної допомоги хворим з ШКК (1999-2003 рр.).
Співвідношення чоловіків до жінок становило 2,2 : 1. Динамика
госпіталізації та питома вага хворих з КЕ і КГВ в структурі ШКК надані у
табл. 1.

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань наше дослідження
було проведено в два етапи з виділенням “навчальної” та “контрольної”
груп хворих.

На першому етапі була сформована база даних “навчальної” групи в складі
836 пацієнтів, які лікувались в клініці з приводу КЕ і КГВ шлунка та
дванадцятипалої кишки впродовж 1999 – 2002 років. У пацієнтів даної
групи були ретельно вивчені і проаналізовані анамнестичні дані,
вірогідні причинні фактори виникнення, особливості клінічного
протікання, комплекс загально-клінічних та біохімічних лабораторних
показників гомеостазу, особливості ендоскопічної характеристики та
стигмат (Forrest) КЕ і КГВ шлунка і дванадцятипалої кишки, ступінь
тяжкості кровотечі, ефективність та результати засобів лікування. На
основі аналізу отриманих даних з урахуванням як позитивних, так і
негативних сторін лікувально-діагностичної тактики запропоновані
алгоритми діагностики і лікування з використанням розроблених нових і
удосконаленням існуючих методик.

Таблиця 1

Розподіл госпіталізації хворих по роках

Роки Кількість хворих %

ШКК КГВ та КЕ

1999 849 154 18,1%

2000 1024 213 20,8%

2001 1078 209 19,4%

2002 1144 260 22,7%

2003 1211 295 24,4%

Усього 5306 1131 21,3%

На другому етапі в “контрольній” групі у 295 хворих (2003р.) використані
розроблені на першому етапі принципи і розробки діагностики і лікування.
В комплекс заходів лікування вперше в цій категорії хворих було
застосовано використання озоно-кисневої суміші, як з метою гемостазу,
так і прискорення загоєння дефектів слизової оболонки шлунка і
дванадцятипалої кишки. Як джерело озоно-кисневої суміші використовували
медичні генератори озону “Озон-М 5” і “Озон-М 50” (виробництва м.Кіров),
що відповідають вимогам Держстандарту України, сертифіковані Інститутом
озонотерапії і медобладнання (м.Харків). Для ендоскопічного гемостазу
застосовували газову суміш з концентрацією озону 30 – 40 мг/л і в
кількості 50 -100 мл протягом 15 – 45 сек. (Деклараційний Патент
України № 4013 від 15.12.2004). З лікувальною метою озонотерапія
засостовувалась протягом 3-5 діб, шляхом щоденної інсуфляції
озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 2,0 – 4,0 мг/л (в залежності
від характеру ураження) в шлунок через назогастральний зонд в обсязі
300 – 500 мл зі швидкістю 100 мл/хв. Для оцінки ефективності
запроваджених діагностичних і лікувальних вдосконалень проводився
ендоскопічний моніторинг, аналіз цитобіохімічних показників активності
дегідрогеназ, вмісту внутрішньоклітинного глікогену, стану обміну
ліпідів, строків загоєння роз’ятрень слизової оболонки і строків
стаціонарного лікування пацієнтів.

Отримані в цифровому вираженні результати проведених досліджень
піддавали статистичній обробці на ПЕОМ типу IBM PC з використанням
прикладних програм фірми “Microsoft” в операційних середовищах OS/2 і
Windows 98 і статистична достовірність виявлених закономірностей
оцінювалась за формулами Пірсона та Fisher.

Результати власних досліджень.

Ретроспективний аналіз хворих “навчальної” групи, в першу чергу, був
проведений з метою виявлення найбільш вірогідних чинних факторів і умов
виникнення КЕ та КГВ, який показав, що КЕ та КГВ є наслідком порушень в
гомеостазі організму і в трофічних процесах в слизовій оболонці шлунка і
дванадцятипалої кишки на тлі ряду захворювань гастродуоденальної зони,
соматичних хвороб і патологічних станів, викликаних
аліментарно-екологічними факторами, ульцерогенними медикаментами,
емоційно-нервовим стресом. Кожен із них викликає досить характерне для
нього ураження КЕ чи КГВ, майже типову локалізацію роз’ятрення слизової
оболонки і відповідну характеристику ШКК.

Пептичну виразку (ПВ) в анамнезі мали 147 пацієнтів і вилікувались
медикаментозними засобами (умовно називаємо “анамнестична ПВ”). В них КЕ
та КГВ найчастіше були розташовані в дванадцятипалій кишці і антральному
відділі шлунка (49,6%), або розповсюджовались на весь шлунок і, навіть,
на нижню третину стравоходу (37,5%). Переважним видом ураження були КЕ
(65,9%) ніж КГВ (34,1%) (р 5 візуалізуємих ерозій, а за розміром
класифікували як малі – до 2,0 мм, середні – 3,0 – 5,0 мм і великі – >
5,0 мм. Відносно кількості КГВ вважали гострі виразки поодинокими – не
більше 3 і множинними – > 3 виразок, а за розміром малі – до 5 мм,
середні – від 5 до 10 мм і великі – > 1,0 см.

Дані за кількісними характеристиками КЕ і КГВ при різних причинних
факторах їх виникнення наведені в табл. 2.

Слід підкреслити, що в ізольованому вигляді КГВ зустрічались в кожній з
проаналізованих за причинним фактором груп в 15 – 40% випадків (групи
II, III, V, VI, VII), а в решті спостережень КГВ поєднувались із
поодинокими ерозивними змінами слизової оболонки різної локалізації без
ознак кровотечі. З іншого боку, у 1,5 – 6,0% хворих з множинними
ерозіями (групи II, III, IV), які були джерелом кровотечі, при
ендоскопічному дослідженні виявлялись 1-2 гострі виразки без ознак
кровотечі. Крім того, джерелом кровотечі одночасно були КЕ і КГВ у
2,1-4,5% пацієнтів (групи I, III, IV) з ендоскопічними стигматами
різного типу. Важливим моментом проведеного аналізу виявлено, що при КЕ
незалежно від їх числа, джерелом кровотечі була одна ерозія – у 145
(25,1%), дві – у 248 (43,0%), три – у 123 (21,3%) та більше – у 61
(10,6%) пацієнта. При КГВ джерелом кровотечі була одна гостра виразка –
у 213 (82,2%) і дві – у 46 (17,8%) хворих.

Таблиця 2

Кількісна характеристика КЕ і КГВ за даними ЕГДС

Причинні фактори КЕ КГВ

Разом

N (%)

поодин.

n (%) множ.

n (%) всього

% поодин.

n (%) множ.

n (%) всього

(%)

I 104 (44,4%) 50 (21,5%) 154 (65,9%) 78 (33,3%) 2 (0,8%) 80

(34,1%) 234 (28,0%)*

(100%)

II 69 (35,6%) 101 (52,0%) 170 (87,6%) 24 (12,4%) –

24

(12,4%) 194 (23,2%)*

(100%)

III 38 (22,8%) 52 (31,1%) 90 (53,9%) 70

(41,9%) 7

(4,2%) 77

(46,1%) 167 (20,0%)*

(100%)

IV 63 (45,0%) 18 (12,9%) 81 (57,9%) 51 (36,4%) 8

(5,7%) 59

(42,1%) 140 (16,8%)*

(100%)

V 36 (92,3%) 2

(5,1%) 38 (97,4%) 1

(2,6%) –

1

(2,6%) 39 ( 4,6%)*

(100%)

VI 1

(6,25%) 6

(37,5%) 7 (43,75%) 8

(50,0%) 1 (6,25%) 9

(56,25%) 16 (1,9%)*

(100%)

VII 35 (76,1%) 2

(4,3%) 37-100 (80,4%) 8

(17,4%) 1 (2,2%) 9

(19,6%) 46 ( 5,5%)*

(100%)

Всього

% 346 (41,4%) 231 (27,6%) 577 (69,0%) 240

(28,7%) 19

(2,3%) 259

(31,0%) 836 (100%)*

(100%)

* – Питома вага в структурі причинних факторів.

Ендоскопічні стигмати КЕ і КГВ верифікували за класифікацією Forrest в
модифікації В.І.Нікішаєва (1999р.):

FI Кровотеча, що продовжується:

FI А – струйна; FI В – просочування; FI Х – з під фіксованого згортка.

FII Зупинена кровотеча: FII А – тромбована судина; FII В – фіксований
згорток >2 мм; FII С- дрібні тромбовані судини.

FIII Кровотеча відсутня: дефект під фібрином.

Наведені в табл. 3 дані зроблено за переважною ендоскопічною стигматою,
хоча при множинних КЕ і КГВ вони виглядали поліморфними та залежили від
причинного фактора.

Таблиця 3

Розподіл хворих за ознаками ендоскопічних стигмат кровотечі

Ураження Ендоскопічні стигмати за Forrest Всього

FI FII FIII

КЕ 4 (0,6%)* 61 (9,8%)* 555 (89,6%)* 620 (100%)

КГВ 15 (6,9%)* 133 (61,6%)* 68 (31,5%)* 216 (100%)

Всього (%) 19 (2,3%) 194 (23,2%) 623 (74,5%) 836 (100%)

* – статистична достовірність р 0,05), а при ЕМ не було
ознак ерозивного ураження. У хворих же групи А з КЕ максимальне
наближення показників до норми та відсутність ерозій при ЕГДС
спостерігались лише на 10 добу. Серед пацієнтів групи В з КГВ на 7 добу
різниця досліджених показників від норми була недостовірною (р>0,05), а
у хворих групи А це спостерігалось на 10 добу (р0,05) і до цього строку
при ендоскопічному моніторингу не було ознак ерозивного ураження. У
хворих же групи А з КЕ максимальне приближення показників до норми та
відсутність ерозій при ЕГДС спостерігались лише на 10 добу.

Серед пацієнтів групи В з КГВ на 7 добу різниця досліджених показників
від норми була недостовірною (р>0,05), а у хворих групи А це
спостерігалось на 10 добу (р5) – у 40%, а серед КГВ – поодинокі (3) – у 7,3% спостережень. За станом переважної ендоскопічної стигмати
гемостазу при КЕ спостерігались: FI – 0,6%, FII – 9,8%, FIII – 89,6%, а
при КГВ – 6,9%,61,6%, 31,5% випадків відповідно. Вказані особливості
коливались в залежності від причинного фактора КЕ і КГВ.

4. Створений алгоритм лікувальної тактики при КЕ і КГВ шлунка і
дванадцятипалої кишки базується на 3-х напрямках: а) ендоскопічний
гемостаз при активній кровотечі та підозрі на можливість її рецидиву, б)
місцевий вплив на роз’ятрення слизової оболонки і в) одночасне неодмінне
лікування причинних захворювань чи патологічних станів, дозволяє
прискорити загоєння КЕ і КГВ до 5 – 10 діб.

5. Цитохімічні дослідження активності дегідрогеназ, змін
внутрішньоклітинного глікогену в нейтрофілах, стан процесів ПОЛ при КЕ
і КГВ свідчать про виражене пригнічення процесу аеробного окислення,
ріст анаеробного гліколізу та ураження МЕ. Використання череззондової
інсуфляції озоно-кисневої суміші в комплексному лікуванні КЕ і КГВ
значно покращує результати лікування як КЕ так і КГВ за рахунок
антигіпоксичної і метаболічної дії озону.

6. Використання озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 30 – 40 мг/л
і в об’ємі 40-80 мл. з метою гемостазу при КЕ та деяких КГВ як
альтернатива є достатньо ефектиний засіб і менш ніж інші пошкоджує
слизову оболонку. Застосування череззондової щоденної, протягом 3-7 діб
інсуфляції озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 3,0 – 2,0 мг/л. в
шлунок в об’ємі 300-500 мл. дозволяє прискорити строки загоєння КГВ з
10 – 14 діб до 7 – 10 та КЕ з 7 – 9 до 5 – 7 діб. Відповідно
скорочуються і строки стаціонарного перебування хворих.

7. Ендоскопічний моніторинг при КЕ і КГВ дозволяє відстежувати динаміку
процесів в слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки та вносити
відповідні корекції в процес лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для покращення результатів лікування КЕ і КГВ шлунка та дванадцятипалої
кишки слід виходити перш за все з того, що дані ураження є наслідком
порушень, викликаних захворюваннями шлунка, соматичними хворобами,
аліментарно-екологічними факторами, ульцерогенними медикаментами,
стресом і в залежності від причинного фактора мають особливості, які
треба обов’язково враховувати в комплексній програмі лікування.
Використання ЕГДС дозволяє виявити особливості ураження слизової
оболонки і при наявності стигмат кровотечі слід користуватись мінімально
пошкоджуючими засобами ендоскопічного гемостазу. Одним з таких
рекомендується флаторизація джерела кровотечі озоно-кисневою сумішшю.

На основі вивчення анамнезу, наявних у хворого медичиних документів і
даних екстреного ендоскопічного дослідження потрібно, користуючись
рекомендованим діагностичним алгоритмом, виявити причинне захворювання
чи патологічний стан. На цій основі формується тактичний план лікування
на зразок рекомендованого лікувального алгоритму. В такий спосіб можливо
досягти скорочення строків загоєння роз’ятрення слизової оболонки, але
лікування причинного захворювання може бути продовженим і проводитись у
відповідному спеціалізованому віддідленні. Очікувати істотного зниження
летальності при лікуванні в хірургічному стаціонарі мало підстав,
оскільки летальність обумовлена в основному причинними захворюваннями і
патологічними станами.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фомін П.Д., Бобков О.В., Сидоренко В.М., Ліссов О.І. Кровоточиві гострі
виразки та ерозії гастродуоденальної зони при гнійно-запальних
захворюваннях // Таврический медико-биологический вестник. – 2003. –
Т.6, №3. – С. 121-123. (особистий внесок: клінічні спостереження,
статистична обробка отриманих результатів, оформлення роботи).

Бобков О.В. Причини винекнення гострих виразок і ерозій шлунка і
дванадцатипалої кишки, ускладнених кровотечею // Клінічна хірургія. –
2004. – № 6. – С. 5-8.

Бобков О.В. Сравнительная оценка методов лечения острых язв
гастродуоденальной зоны, осложненных кровотечением , по показателям
ферментативно-биохимического спектра крови // Клиническая хирургия. –
2004. – № 7. – С. 10-12.

Фомін П.Д., Сидоренко В.М., Ліссов О.І., Бобков О.В. Застосування
синтетичного аналогу соматостатину – октреастатину в лікуванні ерозій і
гострих виразок шлунку і дванадцятипалої кишки, ускладнених кровотечею
// Клінічна хірургія. – 2005. – № 1. – С. 11-14. (особистий внесок:
клінічні спостереження, аналіз і узагальнення отриманих результатів,
оформлення роботи).

Фомін П.Д., Бобков О.В., Ліссов О.І. Кровоточиві гострі виразки і ерозії
у пацієнтів, яких раніше лікували з приводу пептичних виразок шлунка і
дванадцятипалої кишки // Львівський медичний часопис. – 2004. – Т.Х,
№3/4. – С. 68 – 70. (особистий внесок: клінічні спостереження,
статистична обробка отриманих результатів, оформлення роботи).

Бобков О.В. Вплив діагностики на лікувальну тактику при кровоточивих
гострих виразках і ерозіях верхніх відділів шлунково-кишкового тракту //
Експериментальна і клінічна медициа. – 2004. – №3. – С. 110 – 112.

Бобков О.В. Стан цито-біохімічних показників крові у хворих з
кровоточивии ерозіями при різних методичних підходах до їх лікування //
Лікарська справа. – 2004. – № 5-6. – С. 37 – 39.

Фомин П.Д., Старосек В.Н., Бобков О.В. Причины развития кровоточащих
острых язв и эрозий желудка и двенадцатиперстной кишки // Актуальні
питання клінічної медицини та післядіпломної освіти: тези доп. наук –
практ.конф. (Ялта, 13-14 травня 2004.). – Кримський держ. мед. ун-т,
2004.-С. 110-111. (особистий внесок: клінічні спостереження, аналіз і
узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

Бобков О.В. Деклараційний патент на корисну модель №4013, Україна,
А61В17/32. Спосіб ендоскопічного припинення гастродуоденальної кровотечі
. Заявка № 20040503635 від 17.05.2004. Опубл.: бюл. Промислова
власність. – 15.12.2004. – №12. (провів патентний пошук, розробив
спосіб).

АНОТАЦІЯ

Бобков О.В. Особливості клініки, діагностики та лікування кровоточивих
гострих виразок та ерозій шлунка та дванадцятипалої кишки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.03 – “хірургія”. Кримський державний медичний
університет ім. С.І.Георгієвського, Сімферополь, 2005.

Робота присвячена покращенню результатів лікування кровоточивих ерозій
і гострих виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (КЕ, КГВ) на основі
цілеспрямованої діагностики причинних захворювань і патологічних станів,
а також правильної лікувальної тактики. Ретроспективний аналіз 836
історій хвороби пацієнтів з названою патологією виявив, що причинами
виникнення КЕ і КГВ служать захворювання шлунка, соматичні хвороби,
аліментарно-екологічні фактори, ульцерогенні медикаменти, стрес. Кожен з
причинних факторів викликає достатньо характерне ураження слизової
оболонки, його локалізацію і характеристику шлунково-кишкової кровотечі.
За цими характеристиками створений діагностичний алгоритм, який дає
напрямок пошуку причинного захворювання чи патологічного стану.
Особливості ураження слизової оболонки, характеристики шлунково-кишкової
кровотечі і причинний фактор лягли в основу створеного лікувального
алгоритму, який дає змогу розробити лікувальну тактику в кожному
конкретному випадку. Лікувальний процес повинен бути комплексним і
складатись із ендоскопічного гемостазу при активній кровотечі,
подальшого лікування ураження слизової оболонки і неодмінного
одночасного терапевтичного впливу на причинне захворювання чи
патологічний стан. В лікуванні саме КЕ та КГВ і, особливо, для
ендоскопічного гемостазу ефективною виявилась місцева озонотерапія.

Введені удосконалення впроваджені в лікуванні 295 хворих і висловились
в скороченні строків загоєння КЕ з 7 – 10 діб до 5 – 7, а КГВ – з 10 –
14 діб до 7 – 10. Летальність виявилась неінформативною для оцінки
результатів, бо вона залежить не від ураження слизової оболонки, а від
причинних захворювань і патологічних станів.

Ключові слова: КЕ, КГВ, шлунково-кишкова кровотеча, причинні фактори,
діагностика, лікування.

АННОТАЦИЯ

Бобков О.В. Особенности клиники, диагностики и лечения кровоточащих
острых язв и эрозий желудка и двенадцатиперстной кишки. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.03 – “хирургия”. Крымский государственный
медицинский университет им.С.И.Георгиевского, Симферополь, 2005.

Работа посвящена улучшению результатов лечения кровоточащих эрозий и
острых язв желудка и двенадцатиперстной кишки (КЭ, КОЯ) на основе
целенаправленной диагностики причинных заболеваний и патологических
состояний, а также оптимальной лечебной тактики. Ретроспективный анализ
836 историй болезни пациентов с названной патологией выявил, что
причинами возникновения КЭ и КОЯ являются заболевания желудка,
соматические болезни, алиментарно-экологические факторы, ульцерогенные
медикаменты, стресс. Каждый из причинных факторов вызывает достаточно
характерное поражение слизистой оболочки, его локализацию и
характеристику желудочно-кишечного кровотечения. На основании этих
данных созданна клиническая классификация КЭ и КОЯ, ориентированная на
причинные факторы их возникновения, а также разработан диагностический
алгоритм, который дает направление поиску причинного заболевания или
патологического состояния. Особенности поражения слизистой оболочки,
характеристики желудочно-кишечного кровотечения и причинный фактор легли
в основу созданного лечебного алгоритма, который дает возможность
разработать лечебную тактику в каждом конкретном случае. Лечебный
процесс должен быть комплексным и состоять из эндоскопического гемостаза
при активном кровотечении, последующего лечения поражения слизистой
оболочки и непременного одновременного терапевтического влияния на
причинное заболевание или патологическое состояние. В лечении собственно
КЭ и КОЯ и, особенно, для эндоскопического гемостаза эффективным
оказалось местное применение озоно-кислородной смеси.

Введенные усовершенствования внедрены в лечении 295 больных и
выразились в сокращении сроков заживления КЭ с 7 – 10 суток до 5 – 7, а
КОЯ – с 10 – 14 суток до 7 – 10. Летальность оказалась неинформативной
для оценки результатов, ибо она зависит не от поражения слизистой
оболочки, а от причинных заболеваний и патологических состояний.

Ключевые слова: кровоточащие эрозии, кровоточащие острые язвы,
желудочно-кишечное кровотечение, причинные факторы, диагностика,
лечение.

ANNOTATION

Bobkov O.V. Peculiarities of clinic, diagnostics and treatment of
bleeding acute ulcers and erosions of stomach and duodenum. –
Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in medical sciences by speciality
14.01.03 – surgery. – The Crimean state medical university named after
S.I. Georgievsky, Simferopol, 2005.

Scientific work is devoted to improvement of treatment results of
bleeding erosion and acute stomach ulcers and a duodenum (BE, BAU) on
the basis of purposeful diagnostics of causal diseases and pathological
conditions, and as correct medical tactics. The retrospective analysis
of 836 case records of patients with named pathology has revealed, that
as the reasons of occurrence of BE and BAU diseases of a stomach,
somatic diseases, alimentary-ecological factors, ulcerogenic medicines,
stress serve. Each of the reasons of factors causes characteristic
enough typical injuries of mucous membrane, its localization and the
characteristic of gastroenteric bleeding. In connection with these
characteristics the diagnostic algorithm which gives a direction of
search of causal disease and a pathological condition is received.
Peculiarities of mucous membrane injury, the characteristic of
gastroenteric bleeding and the causal factor were in a basis of the
received medical algorithm which enables to develop medical tactics in
each concrete case. Medical process must be complex and develop from
endoscopic hemostasis at active bleedings, the further treatment of
mucous membrane injury and necessary simultaneous therapeutic influence
on causal disease or a pathological condition. In treatment of BE and
BAU and, especially, for endoscopic hemostasis effective appeared a
local ozonotherapy.

The entered improvements are introduced at treatment of 295 patients and
expressed in reduction of terms of BE healing from 7 – 10 days up to 5 –
7, and BAU – from 10 – 14 days up to 7 – 10. Lethality has come to light
not informative for an estimation of results because it depends not on
injury of mucous membrane, but from causal diseases and pathological
conditions.

Key words: bleeding erosions, bleeding acute ulcers, gastroenteric
bleeding, causal factors, diagnostics, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВГЛ – внутрішньоклітинний глікоген

ЕГДС – езофагоґастродуоденоскопія

ЕМ – ендоскопічний моніторинг

ЗЛ – загальні ліпіді

КЕ – кровоточиві ерозії

КГВ – кровоточиві гострі виразки

ЛДГ – лактатдегідрогеназа

МЕ – мембрани еритроцитів

О3 – озон

ПВ – пептична виразка

ПК – плазма крові

ПОЛ – перекисне окислення ліпідів

СДГ – сукцинатдегідрогеназа

ШКК – шлунково-кишкова кровотеча

PAGE 21

ШКК

Екстрена ЕГДС з флотаризацією джерела озоно-кисневою сумішшю 30 – 40мг/л
при FI та FII

ознаки рецидіва кровотечи

ЕГДС-контроль з додадковою флотаризацією джерела кровотечі
озоно-кисневою сумішшю 30 – 40мг/л при FII на 3 добу

зондова інсуфляція озоно-кисневою сумішшю 2,0мг

1-5 добу

зондова інсуфляція озоно-кисневою сумішшю

4,0мг 1-3 добу,

2,0мг 4-7 добу

I КГВ

III КГВ

IV КГВ

VI КГВ

II КГВ

V КГВ

ІІ КЕ

V КЕ

VI КЕ

IV КЕ

ІІІ КЕ

I КЕ

Дезінтоксикація

Стимуляція моторики

H+ блок

анти HP терапия

H+ блок

Планові операції через 1-2місяці

корекція ОЦК та анемії при середній і тяжкій крововтратах

загальна гемостатична терапія

Лікування соматичної патології

відміна

медикаментів

седатив., симптом.

седатив., симптом.

Рисунок 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020