.

Особливості хірургічного лікування генералізованого пародонтиту в осіб зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2794
Скачать документ

ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ГЕОРГІЄВ Тихомир Добрінов

УДК 616.314-056.71:(-008.1)-053.3

Особливості хірургічного лікування генералізованого пародонтиту в
осіб зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті стоматології Академії медичних наук України,
м. Одеса.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гулюк Анатолій
Георгійович,

Одеський державний медичний університет МОЗ
України,

завідувач кафедри хірургічної стоматології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Вакуленко Василь Іванович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри стоматології факультету післядипломної освіти;

– доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Григорович,

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського

МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології

Провідна установа:

Львівський національний медичний університет ім. Данила
Галицького МОЗ України

Захист відбудеться “5” липня 2005 р. о 15.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті
стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська
, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту
стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий “3” червня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Чумакова Ю.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед захворювань пародонта найбільш тяжким і
поширеним у населення є генералізований пародонтит (ГП) (Иванов В.С.,
1998; Вишняк Г.Н., 1999; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000;
Дмитриева Л.А., 2001). При комплексному лікуванні ГП особлива увага
приділяється хірургічним методам, тому що в значного контингенту хворих
тільки лише їхнє застосування дозволяє домогтися ліквідації вогнища
хронічного запалення, призупинити прогресування деструкції альвеолярної
кістки і забезпечити тривалу стабілізацію стану пародонта (Безрукова
А.П., 1998). Однак, незважаючи на різні доповнення і модифікації, самі
по собі хірургічні втручання на пародонті все-таки не створюють
достатніх умов для ефективного купування патологічного процесу і
відновлення втрачених кісткових структур альвеолярного відростка
(Грудянов А.И., Ерохин А.И., 1998). Це досягається шляхом використання
при цих операціях спеціальних засобів, що впливають на перебіг
репаративного остеогенезу, – групи тканинних трансплантатів (Григорьян
А.С. с соавт., 1999; Иорданишвили А.К., Гололобов В.Г., 2002; Опанасюк
И.В., Опанасюк Ю.В., 2002). Найбільш часто у вітчизняній практиці
використовуються ксеногенні остеопластичні матеріали (гідроксіапатит,
?-трикальційфосфат, колагенвмісні) (Заболотний Т.Д. із співавт., 2000;
Бургонський В.Г., Ульянчич Н.В., 2000).

В останнє десятиліття одним з найбільш значимих досягнень у
пародонтології було розкриття механізмів деструкції кісткової тканини
альвеолярного відростка і ролі в них системних порушень
структурно-функціонального стану кісткової тканини скелета (Schartz Z.
et al., 1997; Hildebolt C.F., 1997; Jeffcoat M.K., 1998; Wactawski-Wende
J., 2001). Установлено, що зниження мінеральної щільності кісткової
тканини (МЩКТ) скелета супроводжується прогресуванням
дистрофічно-резорбтивних процесів у тканинах пародонта, деструкцією
міжзубних кісткових перегородок, неузгодженістю процесів ремоделювання
кістки (Поворознюк В.В., Мазур И.П., 2003). В основі деструктивних
процесів альвеолярного гребеня в хворих ГП на тлі зниження МЩКТ лежить
посилена резорбція кістки, яка не компенсується нормальним
кісткоутворенням, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних
заходів.

В даний час тривають пошук і оцінка ефективності методів комплексного
лікування ГП в осіб зі структурно-функціональними порушеннями кісткової
тканини (Нейко Н.В., 2000; Богдан А.С., 2002; Косоверов Ю.Є., 2004).
Однак, дотепер відсутні роботи про ефективність і виправданість
хірургічного лікування ГП в осіб зі зниженням МЩКТ, зокрема із системним
остеопорозом, і вплив остеопластичних матеріалів, що використуються при
заміщенні кісткових дефектів щелеп, на метаболізм кісткової тканини
скелета в цілому.

На наш погляд, є актуальним також вивчення можливості корекції порушень
білково-мінерального обміну скелета при проведенні хірургічних втручань
на пародонті за допомогою препарату соєвих ізофлавонів ЕКСО, тому що за
результатами попередніх досліджень він є засобом з вираженими
пародонтопротекторними та остеотропними властивостями (Левицкий А.П. с
соавт., 2000; Чумакова Ю.Г. с соавт., 2003). Все це і визначило мету
дійсного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту
стоматології АМН України “Дослідження регуляції остеогенезу в зубах та
кістках за допомогою фітоестрогенів для підвищення ефективності
профілактики стоматологічних захворювань” (Шифр АМН.042.01, № ДР
0101U001326). Здобувач був виконавцем окремого фрагмента вказаної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – підвищення ефективності
комплексного лікування генералізованого пародонтиту в хворих зі
зниженням мінеральної щільності кісткової тканини шляхом удосконалення
методів хірургічного лікування і застосування препаратів спрямованої
остеотропної дії.

Для досягнення мети роботи були поставлені наступні завдання:

Вивчити вплив операції остеопластики кісткового дефекту щелепи з
використанням різних остеокондуктивних матеріалів на стан мінерального
обміну і метаболізму кісткової тканини скелета в умовах моделювання
остеопорозу і пародонтиту в щурів і ефективність при цьому тривалого
застосування препарату ЕКСО.

За результатами патоморфологічних досліджень провести порівняльну оцінку
впливу різних остеокондуктивних матеріалів і їхніх комбінацій на
регенерацію кісткової тканини в ділянці сформованого кісткового дефекту
щелепи на моделі остеопорозу і пародонтиту в щурів.

На підставі вивчення особливостей клінічного перебігу ГП II-III ступеня
в осіб різного віку з порушеннями структурно-функціонального стану
кісткової тканини розробити методи комплексного лікування.

Оцінити найближчі і віддалені результати комплексного лікування ГП
II-III ступеня в осіб зі зниженням МЩКТ, що включало операцію
остеогінгівопластики з використанням остеокондуктивних матеріалів і
застосування препаратів остеотропної дії.

Об’єкт дослідження – тканини пародонта і кісткова тканина скелета хворих
на генералізований пародонтит II-III ступеня та експериментальних тварин
з модельованим остеопорозом і пародонтитом.

Предмет дослідження – вплив операції остеогінгівопластики з
використанням остеокондуктивних матеріалів і застосування
препаратів-коректорів остеогенезу на тканини пародонта і кісткову
тканину скелета хворих на ГП II-III ступеня зі зниженням МЩКТ та
експериментальних тварин з модельованим остеопорозом і пародонтитом.

Методи дослідження: експериментальні (біохімічні, морфометричні,
патоморфологічні) – для визначення впливу хірургічної операції усунення
дефекту альвеолярного відростка щелепи на мінеральний обмін і метаболізм
кісткової тканини в умовах моделювання остеопорозу і пародонтиту та
впливу кісткових замінників і препарату ЕКСО на процеси регенерації
тканин пародонта; клінічні – обстеження хворих з індексною оцінкою стану
тканин пародонта; рентгенологічні; функціональні (остеоденситометрія) –
для діагностики структурно-функціонального стану кісткової тканини
скелета; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в експерименті
встановлено, що операція остеопластики кісткового дефекту щелепи на
моделі остеопорозу і пародонтиту у щурів тимчасово погіршує стан
кісткової тканини скелета, що підтверджується зниженням щільності
стегнової кістки через 3 міс після операції, очевидно, за рахунок
інтенсифікації остеогенезу альвеолярної кістки під дією остеопластичних
матеріалів і мобілізації в місце травми основних мінеральних компонентів
з інших ділянок скелета. Через 6 міс після операції стан кісткової
тканини нормалізується, про що свідчить підвищення мінеральної щільності
стегнової кістки.

Показано, що препарат соєвих ізофлавонів ЕКСО справляє виражену
пародонтопротекторну дію, нормалізує мінеральний обмін (вміст кальцію і
фосфату в сироватці крові) і стан кісткової тканини, які зазнали змін
внаслідок низькокальцієвої дієти та операції остеопластики. Через 6 міс
після операції під дією ЕКСО відзначається вірогідне збільшення
щільності стегнової кістки, зростання активності лужної фосфатази і
загальної протеолітичної активності та зниження активності кислої
фосфатази й еластази в кістковій тканині, що свідчить про активізацію
процесів кісткоутворення.

Проведено порівняльну оцінку впливу різних остеокондуктивних матеріалів
на регенерацію кістки в ділянці сформованого кісткового дефекту щелепи і
вперше встановлено, що для остеопластики дефектів щелеп в умовах
остеопорозу найбільш ефективним є комбінація гідроксіапатиту і
трикальційфосфату.

Установлено високий відсоток зниження мінеральної щільності кісткової
тканини скелета у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня,
що вказує на необхідність проведення остеоденситометрії для планування
та оцінки ефективності комплексного лікування.

Розроблено метод і встановлена висока терапевтична ефективність
комплексного лікування генералізованого пародонтиту II-III ступеня в
осіб зі зниженням МЩКТ, що включає операцію остеогінгівопластики з
використанням остеокондуктивних матеріалів і диференційоване
застосування препаратів остеотропної дії.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано метод
комплексного лікування генералізованого пародонтиту II-III ступеня в
осіб зі зниженням МЩКТ, що включає операцію остеогінгівопластики з
використанням остеокондуктивних матеріалів і застосування препаратів
остеотропної дії і дозволяє поліпшити результати лікування, досягти
більш тривалої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

Запропонований метод комплексного лікування ГП II-III ступеня в осіб зі
зниженням МЩКТ впроваджений у клінічну практику відділу захворювань
пародонта і щелепно-лицьової клініки Інституту стоматології АМН України,
хірургічного відділення Одеської обласної клінічної стоматологічної
поліклініки, у хірургічних відділеннях міських стоматологічних
поліклінік м. Одеси. Основні наукові і практичні положення дисертації
використовуються в лекційному матеріалі і під час практичних занять на
кафедрах стоматологічного факультету Одеського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів
патентно-інформаційний пошук за темою дисертації, разом з науковим
керівником сформулював мету і завдання дослідження, висновки і практичні
рекомендації. Особисто автором проведені усі експериментальні
дослідження на тваринах, обстеження і хірургічне лікування хворих ГП,
статистична обробка та аналіз отриманих даних, підготовка публікацій,
написання дисертації.

Біохімічні дослідження виконані разом із співробітниками лабораторії
біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України (зав.
лаб. – к.б.н. О.А. Макаренко), патоморфологічні – в Інституті очних
хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України,
остеоденситометрія – в Одеському кардіоревматологічному центрі
(к.мед.н., доцент В.В. Дець).

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у
дисертації, оприлюднено на науково-практичній конференції Одеського
осередку Асоціації стоматологів України (м. Іллічівськ, 2004) та секції
„Захворювання пародонта” на II (IX) з’їзді Асоціації стоматологів
України (м. Київ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць, з
яких 4 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України,
та 1 тези доповіді на з’їзді.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу,
6 розділів (огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, аналіз і
узагальнення результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел та викладена на 147 сторінках принтерного тексту.
Містить 11 таблиць, 34 малюнка, 251 використаних літературних джерел, з
яких 94 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань
проведені експериментальні дослідження на 80 білих щурах і
клініко-лабораторні дослідження в 123 хворих на ГП II-III ступеня віком
від 18 до 64 років, у 60 з яких здійснено комплексне лікування з
хірургічним втручанням на пародонті (операція остеогінгівопластики).

Експериментальні дослідження. Експеримент проведено на 80 білих
щурах-самках лінії Вістар, віком на початку експерименту 7 міс,
середньою масою 270,4 г. Як модель остеопорозу використана модель
“аліментарного остеопорозу” (Дедух Н.В. с соавт., 2002). Тварин
дослідних груп утримували на зерново-овочевій, низькокальцієвій дієті
(НКД).

Через 2,5 міс утримування щурів в умовах моделі остеопорозу їм додатково
моделювали пародонтит шляхом введення в корм переокисленої соняшникової
олії з розрахунку 2 мл на щура щодня (“перекисна” модель пародонтиту
(Козлянина Н.П., 1989)). Тривалість моделювання пародонтиту – 3 тижні.

Далі в усіх групах щурів проводили хірургічну операцію на верхній
щелепі, яка полягала в травматичному видаленні фрагмента альвеолярного
відростка щелепи і подальшому закритті кісткового дефекту без
застосування остеопластичних матеріалів (хибнооперовані) та з їх
застосуванням. Хід операції: під тіопенталовим наркозом у щурів
скальпелем розрізали слизово-надкістковий клапоть відразу за верхніми
різцями, відшаровували його, оголювали за допомогою распатора кісткову
тканину і травматично, за допомогою кісткових гострозубців, видаляли
фрагмент альвеолярного відростка щелепи. Дефект, що утворився, імітував
утрату кісткової тканини при пародонтиті. Далі в кістковий дефект
поміщали різні остеопластичні матеріали. Рану ушивали з використанням
резорбтивних ниток.

Як кісткові замінники використовували такі матеріали:
гідроксіапатит гранульований (ГАП) – “ГАП-99 м” (ЗАТ “Полістом”, Росія);
синтетичний монофазний ?-трикальціумфосфат – “CERASORB” (“Curasan”,
Німеччина); колапан (гідроксіапатит з колагеном і антибіотиком) –
“Коллапан-Л” (“Інтермедапатит”, Росія); колагенова мембрана –
“HYPRO-SORB F” (“Hypro Otrokovice, s.r.o.”, Чехія).

З наступного дня після операції і протягом усього періоду реабілітації
(6 міс) щурам груп 3-7 уводили щодня внутрішньошлунково у вигляді водної
суспензії препарат ЕКСО дозою 300 мг/кг маси тіла щура.

Залежно від проведених втручань і використаних остеопластичних
матеріалів усі щури були розділені на 7 груп: 1-ша група (15 щурів) –
контроль 1 – дієта віварію, хибнооперовані; 2-га група (15 щурів) –
контроль 2 – НКД, пародонтит, хибнооперовані; 3-тя група (10 щурів) –
НКД, пародонтит, хибнооперовані, ЕКСО; 4-та група (10 щурів) – НКД,
пародонтит, операція – ГАП, ЕКСО; 5-та група (10 щурів) – НКД,
пародонтит, операція – ГАП + трикальційфосфат, ЕКСО; 6-та група (10
щурів) – НКД, пародонтит, операція – колапан, ЕКСО; 7-ма група (10
щурів) – НКД, пародонтит, операція – ГАП + трикальційфосфат + колагенова
мембрана, ЕКСО.

Тварин виводили з експерименту в кілька етапів: 1) через 3 міс і 1 тиж
по 5 щурів груп 1 і 2 для оцінки моделей остеопорозу і пародонтиту; 2)
через 3 міс після операції по 5 щурів усіх дослідних груп для оцінки
впливу остеопластики і введення ЕКСО на стан мінерального обміну і
кісткової тканини; 3) через 6 міс після операції по 5 щурів, що
залишилися, в усіх групах.

Щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг маси тіла щура),
брали кров і виділяли блоки щелеп з зубами для підрахунку ступеня
атрофії кістки альвеолярного відростка по методу (Николаева А.В., 1965)
і стегнові кістки: в одній визначали щільність (Леонтьев В.К., Петрович
Ю.А., 1976), в другій – активність лужної (ЛФ) і кислої (КФ) фосфатаз
(Левицкий А.П. и др., 1973), активність еластази (Visser L., Blaut E.R.,
1972) і загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий
А.П., 1973). У сироватці крові визначали вміст кальцію (Меньшиков В.В.,
1987), неорганічного фосфату (Колб В.Г., Камышников В.С., 1982) і
активність лужної фосфатази (Левицкий А.П. и др., 1973).

Патоморфологічно досліджували симетричні зразки верхньої щелепи, де
проводилась і не проводилась операція (зуб, альвеолярний відросток і
навколозубні м’які тканини). Зразки тканин фіксували 10% нейтральним
формаліном, декальцинували у рідині Ебнерра, після чого вони були залиті
у целлоїдин. Целлоїдинові зрізи, товщиною 5 мкм, фарбували
гематоксіліном і еозином.

Клініко-лабораторні дослідження. Обстежено 123 хворих на ГП II-III
ступеня віком від 18 до 64 років. Стан тканин пародонта оцінювали на
підставі даних анамнезу, клінічного огляду, рентгенографії, визначення
об’єктивних пародонтальних індексів і проб: індекса гігієни
Грін-Вермільона (OHI-S); індекса РМА; індекса кровоточивості (Muehlemann
J., 1971; Cowell I., 1975); пародонтального індекса (ПІ) Рассела (Russel
А., 1956), глибини пародонтальних кишень, наявності гнійного ексудату з
пародонтальних кишень, ступеня рухливості зубів по шкалі Міллера в
модифікації Флезара (1980), наявності вузлів травматичної оклюзії, стану
фуркацій зубів. Постановку діагнозу здійснювали відповідно до
систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994).

Для оцінки ступеня і характера деструкції альвеолярної кістки проводили
рентгенографію щелеп. Контактні (внутрішньоротові) рентгенограми
виконували на дентальному апараті “Siemens”, ортопантомографію – з
використанням комп’ютерної діагностичної рентгенівської системи SIDEXIS
з компонентом панорамної зйомки ORTHOPHOS-3 DS (SIRONA, Німеччина).
Аналіз ортопантомограм здійснювали в програмі “Sidexis” у режимі Windows
98.

Для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини скелета
усі хворі ГП II-III ступеня направлялися на остеоденситометрічні
дослідження. Оцінювали МЩКТ п’яткової кістки на многодетекторному
остеоденситометрі “UBIS-5000” (Франція). Згідно рекомендаціям ВООЗ
виразність остеопенії або остеопорозу оцінювали по Т-критерію, що являє
собою відношення отриманих результатів у даного хворого до ідеальних
результатів, що приймаються за 100% (максимальне значення МЩКТ в осіб
віком 18-20 років): нормальними вважали значення ±1 SD; значення від -1
до -2,5 SD трактували як остеопенію (доклінічна стадія остеопорозу);
значення менше -2,5 SD – як встановлений остеопороз (Рожинская Л.Я.,
1998).

За результатами клініко-рентгенологічного обстеження та
остеоденситометрії для подальшого спостереження і хірургічного лікування
були відібрані 60 хворих ГП II-III ступеня: 30 хворих у віці 18-35 років
і 30 хворих – 45-60 років.

Першу вікову групу склали 10 хворих ГП II-III ступеня з МЩКТ у межах
умовної норми і 20 хворих зі зниженої МЩКТ (у 13 осіб – остеопенія, у 7
– остеопороз). Серед хворих ГП II-III ступеня 45-60 років у всіх
обстежених відзначалося зниження МЩКТ, у другу вікову групу ввійшли 18
осіб з остеопенією і 12 – з остеопорозом.

Відповідно до класифікації остеопорозу (Поворознюк В.В. із співавт.,
2001), в осіб 18-35 років діагностован системний вторинний остеопороз,
який виник при захворюваннях різних органів і систем організму (у 3
дівчин 18, 22 і 25 років – цукровий діабет I типу (ІЗЦД), у 1 жінки –
захворювання гіпофіза, у 1 – гіпертиреоз, у 1 пацієнтки – бронхіальна
астма й у 1 – ревматоїдний артрит із застосуванням кортикостероїдів).
Серед 12 хворих ГП з остеопорозом старшої вікової групи у 6 осіб
встановлений системний вторинний остеопороз на тлі супутніх захворювань
(2 – цукровий діабет, 1 – ревматоїдний артрит, 1 – після операції
гастректомії, 1 – хронічний гепатит, 1 – хронічна ниркова недостатність)
і в 6 жінок – первинний постменопаузальний остеопороз. Різні етіологічні
фактори розвитку остеопенії та остеопорозу й особливості клінічного
перебігу дистрофічно-запальних захворювань пародонта в молодому і
зрілому віці послужили підставою для розподілу хворих на 2 вікові групи
і визначили підходи до комплексного лікування ГП і призначення
остеотропних препаратів.

Комплексне лікування хворих на ГП II-III ступеня включало: професійну
гігієну порожнини рота (механічне і/або ультразвукове видалення зубних
відкладень і полірування коренів зубів), місцеву антимікробну і
протизапальну терапію, вибіркове пришліфування зубів, операцію
остеогінгівопластику, за показаннями – системну антибіотикотерапію (у
передопераційному періоді в осіб із супутньою патологією), шинування
рухливих зубів, ортодонтичне лікування, протезування дефектів зубних
рядів. Усіх пацієнтів навчали раціональній гігієні порожнини рота і
проводили індивідуальний підбір засобів гігієни.

Усім хворим ГП II-III ступеня проведені клаптеві операції (модифікація
методу по Відману-Нейману-Цешинському) на верхній і нижній щелепах з
імплантацією в кісткові кишені остеопластичних матеріалів. У пацієнтів
молодого віку, з огляду на більш агресивний перебіг пародонтиту, більш
виражену запальну реакцію у відповідь на мікробну агресію, для заміщення
кісткових дефектів використовували “Коллапан-Л” (гідроксіапатит з
колагеном і антибіотиком лінкоміцином) (“Інтермедапатит”, Росія). Для
хворих ГП старшої вікової групи характерне зниження активності
запального процесу в тканинах пародонта, перевага
дистрофічно-резорбтивних процесів, атрофічні явища (рецесії ясен), у
зв’язку з чим у них у якості кісткових замінників була уперше
використана комбінація гідроксіапатита гранульованого “ГАП-99 м” (ЗАТ
“Полистом”, Росія) і синтетичного монофазного ?-трикальціумфосфата –
“CERASORB” (“Curasan”, Німеччина).

У кожній віковій групі серед хворих ГП зі зниженою МЩКТ були виділені
підгрупи хворих (відповідно 10 і 15 осіб), яким призначалися остеотропні
препарати. Особам молодого віку 18-35 років, з огляду на підвищену
потребу організму в деяких макро- і мікроелементах і вітамінах у період
формування піка кісткової маси, пропонувався наступний комплекс: 1)
кальцемін-адванс, по 1 табл. 2 рази на день (ранком і ввечері, добова
доза – 1500 мг) протягом 2-3 міс; 2) вітамін D (добова доза 400 МО); 3)
янтарна кислота, по 0,5-0,6 г на добу, або янтарин, по 1 табл. в день
протягом 1 міс; 4) міакальцик, інтраназально (200 МО 1 раз у день)
протягом 1 міс. У старшій віковій групі (45-60 років) хворим ГП
призначався препарат ЕКСО (“Одеська біотехнологія”), по 2 табл. 3 рази в
день протягом 3 міс, як препарат з вираженими пародонтопротекторними,
остеотропними і естрогеноподібними ефектами, що визначає вибір його для
осіб у постменопаузальний період.

Оцінку ефективності проведеного комплексного лікування хворих на ГП
II-III ступеня проводили на підставі клінічних і рентгенологічних
досліджень у найближчі і віддалені терміни (через 6 і 12 місяців після
операції).

Статистичні методи дослідження. Обробку результатів проводили
варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп’ютері
IBM PC у SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003 р.).

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені експериментальні
дослідження показали, що тривале утримання тварин на харчовому раціоні з
дефіцитом кальцію спричинювало вірогідне підвищення вмісту кальцію в
сироватці крові (з 1,44±0,08 ммоль/л до 1,92±0,09 ммоль/л, рu8 l r c ¤ ¦ ? ? ¬ ® E E ??????E o ¤¦Iz , 8ь вірогідне збільшення ступеня атрофії кістки – у 1,3 рази або на 28% (з 29,4±1,4 % до 37,8±1,5 %, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020