МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. Богомольця

КОПІЙКА ІРИНА ВАСИЛІВНА

УДК: 611.018.25:[611.664:618.145-007.61:618.145-006.6

Особливості ендометрію щодо виявлення рецепторів до лектинів, естрогенів
та прогестерону

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.
Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України,

доктор медичних наук, професор

Чайковський Юрій Богданович,

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця, завідувач

кафедри гістології та ембріології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шаповалова Олена Юріївна, Кримський
державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, завідувач
кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Сільченко Валерій Петрович, Національна
медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач
кафедри патологічної та топографічної анатомії.

Провідна установа

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ
України,

м. Львів.

Захист відбудеться 22.03.2007 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 у Національному медичному
університеті імені

О.О. Богомольця (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 34).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 20.02.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06

доктор медичних наук, професор Грабовий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання органів репродуктивної системи жінки,
зокрема гіперплазії та аденокарциноми ендометрію, залишаються однією з
найбільш актуальних проблем сучасної гінекології у зв’язку з неухильним
ростом частоти цих захворювань

(Манухин И.Б., 2003; Новікова Е.Г., 2004; Yen S.S.C., 1999; Rackow B.W.,
2006).

Проблема ранньої діагностики та лікування раку тіла матки (РТМ)
залишається важливою, оскільки майже 5% хворих на РТМ діагностуються в
пізніх стадіях (Татарчук Т.Ф., 2003). Для удосконалення діагностики
патологічних процесів в ендометрії актуальним є використання нових
технологічних досягнень, що дозволяють виявляти ці стани на ранніх
стадіях і прогнозувати особливості їх клінічного перебігу. В останнє
десятиріччя спостерігається зміна стратегії діагностики і лікування
патологічних процесів. Це обумовлено досягненнями щодо розуміння функції
глікокон’югатів в морфогенезі та канцерогенезі. Встановлено, що ряд
родин вуглеводспецифічних білків мають імунорегуляторні функції,
модулюють запалення, клітинно-матричну взаємодію, ріст і виживання
клітин, хемотаксис і синтез цитокінів. Спостерігається активне
впровадження в наукову та медичну практику сучасного
лектиногістохімічного аналізу різноманітних патологічних станів
організму. В останні роки накопичуються дані про те, що взаємодія
ендогенних лектинів клітинної поверхні із відповідними вуглеводними
детермінантами лежить в основі здійснення міжклітинних взаємодій в
процесі ембріо- і органогенезу, розвитку імунних процесів, забезпечує
діагностику онкологічних захворювань та ранньої діагностики метастазів
раку (Скляренко Л.М., 1997; Тимошенко А.В., 1997; Якшібаєва Ю.Р., 2004).

Безсумнівною перевагою лектиногістохімічного методу є його успішне
застосування при вивченні канцерогенезу (Волошин Н.А., 2004; Пащенко
С.М., 2005; Скляренко Л.М., 1997; Brooks S.A., 2000). Лектинова
гістохімія розширює можливості прогнозування здатності карцином до
інвазії. Це пов’язано зі здатністю лектинів виявляти оліго- та
моносахариди не лише в клітинних мембранах, а й в екстрацелюлярному
матриксі.

Ширшого застосування знаходять не лише лектиногістохімічний метод, а й
імуногістохімічний метод з використанням широкого спектру моноклональних
антитіл. Введення в практику імуногістохімічного методу визначення
рецепторів естрогенів та прогестерону у тканинних зрізах відкрило нові
можливості більш точного визначення чутливості пухлини до гормонотерапії
(Бондарь Г.В., 2002; Кваша М.С., 2002; Тарасовська Е.В., 2006; Arain
S.A., 2003; Kazura I., 2004; Lewi-Trenda I., 2002; Riggs B.L., 2003).

Незважаючи на сучасні досягнення лектинової гістохімії, на сьогоднішній
день залишається невивченим цілий ряд питань, пов’язаних з експресією
рецепторів до лектинів в ендометрії. Зокрема, не з’ясовано питання, в
яких морфологічних структурах ендометрію відбувається експресія тих чи
інших лектинів. Немає даних щодо лектинової рецепції ендометрію як в
нормі, так і при різних патологічних його станах. Все вищесказане
свідчить про актуальність дослідження ролі моносахаридних нередукуючих
залишків в процесах, задіяних як при різних патологіях, так і в розвитку
злоякісних пухлин та обумовлює доцільність їх вивчення, зокрема, в
ендометрії в нормі та при різних його патологічних станах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках НДР: “Вивчення патогенетичних механізмів
експериментальних хвороб людини, створення програмно-апаратних засобів
інформаційного забезпечення медико-біологічних досліджень”. Строки
виконання 2004-2006 роки (№ держреєстрації 0104U007817).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення в ендометрії
особливостей експресії рецепторів до лектинів, естрогенів та
прогестерону в незміненому ендометрії, при гіперплазіях та
аденокарциномах.

Завдання дослідження:

1. Провести якісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в різних
структурах незміненого ендометрію, при залозистій та атиповій
гіперплазіях, при високо-, помірно- та низькодиференційованій
аденокарциномах.

2. Провести кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в
ендометрії в нормі, за умов гіперплазії та аденокарциномах різного
ступеня диференціації.

3. Проаналізувати характер розподілу рецепторів до естрогенів та
прогестерону в тканинах незміненого ендометрію, а також при гіперплазіях
та аденокарциномах різного ступеня диференціації.

Об’єкт дослідження: ендометрій людини.

Предмет дослідження: морфологічні, лектиногістохімічні та
імуногістохімічні особливості різних структур незміненого ендометрію,
при гіперплазіях та аденокарциномах.

Методи дослідження: загальноморфологічні, мікроскопічні,
лектиногістохімічні, імуногістохімічні та метод статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше проведено
комплексне лектиногістохімічне дослідження експресії рецепторів до
лектинів PNA, SNА, ML-1, WGA, PSA, SТA в різних структурах незміненого
ендометрію, при гіперплазіях та аденокарциномах.

Вперше встановлено, що ендометрій при залозистій гіперплазії
характеризувався вираженою експресією рецепторів до усіх досліджуваних
лектинів у таких його структурах, як апікальна поверхня епітеліальних
клітин залоз та клітини ендотелію мікрогемосудин. При атиповій
гіперплазії виражена експресія спостерігалась також і в цитоплазмі
епітеліальних клітин залоз та клітинах сполучної тканини.

Вперше виявлено, що в порівнянні з гіперплазіями в групах аденокарцином
спостерігалось різке зменшення кількості епітеліальних клітин залоз зі
слабкою реакцією до лектинів та збільшення епітеліальних клітин залоз, у
яких відмічалась дуже сильна реакція в аденокарциномах ендометрію.

Вперше встановлено, що в аденокарциномах ендометрію різного ступеня
диференціації спостерігалась виражена експресія рецепторів до лектинів
на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз, у колагенових
волокнах сполучної тканини та клітинах ендотелію мікрогемосудин. При
цьому показано, що із зниженням ступеня диференціації аденокарцином
спостерігалось збільшення як вмісту рецепторів до досліджуваних лектинів
в клітинах пухлин, так і вмісту рецепторів до естрогенів та
прогестерону.

Виявлено, що серед різних співвідношень рецепторів до естрогенів (РЕ) та
прогестерону (РП) найпоширенішими виявились типи РЕ-/РП+ та РЕ+/РП+, які
зустрічались в препаратах незміненого ендометрію, гіперплазіях та при
високодиференційованій аденокарциномі.

Вперше встановлено, що найбільшу кількість рецепторів до естрогенів
містили ядра клітин сполучної тканини незміненого ендометрію, а в ядрах
епітеліальних клітин залоз при атиповій гіперплазії та
помірнодиференційованій аденокарциномі цей показник був значно меншим.
Рецептори до прогестерону у досить великій кількості спостерігались у
ядрах клітин сполучної тканини при залозистій та атиповій гіперплазії. У
епітеліальних клітинах залоз така ж тенденція відмічалась при
аденокарциномах ендометрію.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування комплексу
гістологічних, лектиногістохімічних та імуногістохімічних методів
дослідження дозволило встановити критерії оцінки патологічних процесів в
ендометрії, зокрема, залозистої та атипової гіперплазій, а також при
аденокарциномах ендометрію різного ступеня диференціації.

Отримані дані розширюють сучасні уявлення про морфологічні особливості в
незміненому ендометрії, при гіперплазіях та аденокарциномах; дозволяють
перспективно оцінити важливість лектиногістохімічного та
імуногістохімічного методів дослідження з використанням лектинів та
моноклональних антитіл естрогенів та прогестерону.

Результати роботи впроваджені в навчальний процес кафедри гістології та
ембріології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений аналіз
літератури за темою дисертації; поставлені мета, задачі і розроблена
методологія дослідження; проаналізовані отримані результати;
сформульовані положення і висновки роботи. Проведені морфологічні,
лектиногістохімічні та імуногістохімічні дослідження. Оброблено і
проаналізовано результати виявлення в ендометрії рецепторів до лектинів,
естрогенів та прогестерону, самостійно проведені аналіз і теоретичне
узагальнення результатів роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи
доповідалися на науково-практичних конференціях “Морфологічний стан
тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів”
(Тернопіль, 2006); ІІІ медико-фармацевтичній конференції студентів і
молодих вчених (Чернівці, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з яких 7 статей у
фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2 тез за
матеріалами наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках і
складається із вступу, огляду літератури, методів дослідження, розділу
власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків, списку
використаних джерел. Роботу проілюстровано 66 рисунками та 10 таблицями.
Список літератури містить 199 джерел, із них 106 вітчизняних та 93
зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В дослідження було включено 173 жінки
віком від 26 до 54 років, які знаходились на лікуванні у клінічній
лікарні “Феофанія”. Діагноз залозиста та атипова гіперплазія був
встановлений 28 (16,2%) та 31 (17,9%) жінці відповідно. Високо-,
помірно- та низькодиференційована аденокарциноми зустрічались у 21
(12,1%), 41 (23,7%) та 29 (16,8%) випадках відповідно. Контроль склали
23 (13,3%) жінки, у яких при діагностичних маніпуляціях не було виявлено
патологічних станів. Матеріалом дослідження були парафінові блоки
незміненого ендометрію переважно фази проліферації та хворих жінок з
попередньо встановленим діагнозом у лікарні. Досліджений матеріал було
розподілено на наступні групи:

1 – контроль – препарати ендометрію, у яких не було виявлено гіперплазію
ендометрію; 2 – препарати ендометрію жінок, хворих на залозисту
гіперплазію; 3 – препарати ендометрію жінок, хворих на атипову
гіперплазію; 4 – препарати ендометрію жінок, хворих на
високодиференційовану аденокарциному; 5 – препарати ендометрію жінок,
хворих на помірнодиференційовану аденокарциному; 6 – препарати
ендометрію жінок, хворих на низькодиференційовану аденокарциному. Робили
серійні зрізи з кожного блоку певної хворої. Для підтвердження діагнозу
проводили забарвлення зрізів гематоксиліном-еозином (Волкова О.В.,
1982). Для виявлення колагенових волокон використовували методику
Novelli A. (1972). На наступних зрізах проводили визначення вмісту
рецепторів до лектинів за допомогою лектиногістохімічного методу та
естрогенів та прогестерону за допомогою імуногістохімічного методу.

Визначення вмісту рецепторів до лектинів за допомогою
лектиногістохімічного методу. Препарати обробляли за допомогою лектинів
вітчизняного виробництва (НВК “Лектинотест”, Україна). Використовували:
лектин омели білої (ML-1), специфічний до

N-ацетил-D-глюказаміну; арахісу (PNA), специфічний до в-D-галактози;
гороху (PSA), специфічний до б-D-манози; бузини чорної (SNA),
специфічний до N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти глікополімерів;
зародків пшениці (WGA), специфічний до N-ацетил-D-глюказаміну і в меншій
мірі до N-ацетилнейрамінової кислоти та клубнів картоплі (STA),
специфічний до N-ацетил-D-глюказаміну. Лектини розводили у відношенні
1 : 50 за рекомендованою методикою Луцика А.Д. (1989). Візуалізацію
проводили за допомогою діамінобензидин-перекису водню. У кожному випадку
аналізували 1000 клітин. Інтенсивність забарвлення оцінювали в балах: 0
– відсутність забарвлення, 1 – слабке забарвлення, 2 – помірне
забарвлення, 3 – сильне забарвлення та 4 – дуже сильне забарвлення.

Визначення вмісту рецепторів до естрогенів та прогестерону
імуногістохімічним методом з використанням моноклональних антитіл.
Консультативну та методичну допомогу з імуногістохімії до рецепторів
естрогенів та прогестерону було надано на базі лабораторії
патоморфології інституту ПАГ АМН України. Імуногістохімічне дослідження
проведено у 61 хворої. Застосовували непрямий стрептовідин-пероксидазний
метод для виявлення антигенів з урахуванням рекомендацій фірми виробника
(DAKO, Данія). Результати імуногістохімічної реакції оцінювали:
кількісний метод – визначення естроген/прогестеронового індексу, який
характеризує кількість клітин, в яких постерігалось позитивне
забарвлення, в перерахунку на 1000-1400 досліджених клітин з наступним
підрахунком відсотків. Мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа
Zetopan (фірма Reichert, Австрія). Усі числові результати досліджень
обробляли за допомогою методів, запропонованих Ю.П. Лісіциним та Н.Я.
Копита з урахуванням рекомендацій Г.С. Катінаса та співавторів.
Розраховували t-критерій Ст’юдента. Вірогідними вважали результати при
p<0,05. Статистичну обробку отриманого матеріалу проводили за допомогою програми “Microsoft Excel”. Результати досліджень та їх обговорення. Якісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в різних структурах незміненого ендометрію в нормі, при гіперплазіях та аденокарциномах. Результати нашого дослідження показали, що в різних структурах незміненого ендометрію рецептори до різних лектинів розподілялись неоднаково. На апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз ми відмітили найбільшу кількість глікополімерів з кінцевими нередукуючими залишками N-ацетил-D-глюказаміну і N-ацетилнейрамінової кислоти, виявлені лектинами WGA та SNA. В цитоплазмі епітеліальних клітин залоз сильну реакцію проявили рецептори лише до лектинів WGA та ML-1. В клітинах сполучної тканини ендометрію тільки у цитоплазмі спостерігалась сильна реакція вуглеводних детермінант б-D-манози, N-ацетил-D-глюказаміну та N-ацетилнейрамінової кислоти, виявлені лектинами PSA, ML-1 та SNA. При забарвленні гематоксиліном-еозином серед клітин сполучної тканини переважну кількість складали фібробласти, в незначній кількості зустрічались макрофаги та інші клітинні елементи. При лектиногістохімічному забарвленні вказані клітини сполучної тканини не диференціюються. Тому в подальшому ми вживали термін клітини сполучної тканини, маючи на увазі, що вони представлені в основному фібробластами. Та майже до усіх досліджуваних лектинів, за винятком лектину гороху, проявили сильну реакцію рецептори клітин ендотелію у мікрогемосудинах (табл. 1). Таблиця 1 Виражена експресія рецепторів до лектинів у різних структурах незміненого ендометрію Структури незміненого ендометрію Експресія (на 3 і 4 бали) лектинів Апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз WGA, SNA Цитоплазма епітеліальних клітин залоз WGA, ML-1 Цитоплазма клітин сполучної тканини SNA, ML-1, PSA Ендотеліоцити мікрогемосудин WGA, SNA, ML-1, PNA, STA В групі хворих на залозисту гіперплазію найбільше і найвиразніше визначалась експресія рецепторів до досліджуваних лектинів на апікальній поверхні та у цитоплазмі епітеліальних клітин залоз, а також у клітинах ендотелію мікрогемосудин. При цьому, як видно з таблиці 2, на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз та в ендотеліоцитах мікрогемосудин була вираженою експресія усіх досліджуваних лектинів. У цитоплазмі клітин сполучної тканини спостерігали редукцію рецепторів до лектинів (табл. 2). Таблиця 2 Виражена експресія рецепторів до лектинів у різних структурах ендометрію при залозистій гіперплазії Структури незміненого ендометрію Експресія (на 3 і 4 бали) лектинів Апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз WGA, SNA, STA, ML-1, PNA, РSA Цитоплазма епітеліальних клітин залоз WGA, STA, PNA Цитоплазма клітин сполучної тканини --- Ендотеліоцити мікрогемосудин WGA, SNA, ML-1, PNA, STA, PSA Таким чином, залозиста гіперплазія ендометрію характеризувалась вираженою експресією рецепторів до усіх досліджуваних лектинів, а саме – WGA, SNA, STA, ML-1, PNA, РSA, у таких його структурах, як апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз та клітини ендотелію мікрогемосудин. Подібна картина розподілу рецепторів до досліджуваних лектинів спостерігалась і при атиповій гіперплазії (табл. 3). Таблиця 3 Виражена експресія рецепторів до лектинів у різних структурах ендометрію при атиповій гіперплазії Структури незміненого ендометрію Експресія (на 3 і 4 бали) лектинів Апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз WGA, SNA, STA, ML-1, PNA, РSA Цитоплазма епітеліальних клітин залоз WGA, SNA, ML-1, PNA, STA, PSA Цитоплазма клітин сполучної тканини WGA, SNA, ML-1, PNA, STA, PSA Ендотеліоцити мікрогемосудин WGA, SNA, ML-1, PNA, STA, PSA При високодиференційованій аденокарциномі спостерігалась також виражена експресія лектинів на апікальній поверхні та у цитоплазмі епітеліальних клітин залоз, однак порівняно з гіперплазіями – в меншій кількості випадків. При цьому з’явився досить великий відсоток хворих (близько 48%), у препаратах ендометрію яких спостерігалась досить виражена експресія до лектинів у цитоплазмі клітин сполучної тканини в клітинах ендотелію мікрогемосудин та у колагенових волокнах сполучної тканини. При забарвленні за A. Novelli встановлено, що в незміненому ендометрії переважають незрілі колагенові волокна, а при гіперплазіях, особливо при аденокарциномах ендометрію спостерігалась переважна кількість зрілих колагенових волокон. Отже, можна зробити висновок, що на молодих колагенових волокнах рецепторів до лектинів мало, але при дозріванні колагенових волокон збільшується кількість місць зв’язування рецепторів (глікополімерів) до лектинів. Це може бути обумовлено підвищенням функціональної активності фібробластів. Така ж тенденція розподілу рецепторів в структурах ендометрію характерна і для груп хворих на помірнодиференційовану та низькодиференційовану аденокарциноми ендометрію. При цьому, слід зазначити, що при зниженні ступеня диференціації аденокарцином інтенсивність експресії збільшувалась. При вивченні особливостей розподілу рецепторів (глікокон’югати макромолекул з кінцевими залишками N-ацетил-D-глюказаміну) до лектину картоплі STA в незміненому ендометрії при гіперплазії та аденокарциномах встановлено, що в незміненому ендометрії на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз експресія лектину STA відсутня, в той час як вона була яскраво виражена при гіперплазіях та аденокарциномах ендометрію. На базальній поверхні епітеліальних клітин залоз відмічалась позитивна експресія, але не у всіх випадках в незміненому ендометрії, при гіперплазіях ендометрію відмічалась поява численної експресії до усіх досліджуваних лектинів, а при аденокарциномах ендометрію спостерігали редукцію рецепторів до лектинів. Подібна тенденція властива і для поверхневого комплексу епітеліальних клітин залоз з тією різницею, що найбільша активність рецепторного апарату цієї структури до досліджуваних лектинів спостерігалась при помірнодиференційованій аденокарциномі. Отже, якісний лектиногістохімічний аналіз морфологічних структур ендометрію показав, що по мірі прогресування патологічного процесу в ньому при гіперплазіях та аденокарциномах ендометрію найяскравіше вищеописані тенденції відображаються на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз, у колагенових волокнах сполучної тканини та в ендотелії мікрогемосудин (рис. 1). " , . F t v , R ? Ue - " " $ & ( * , . F t v * , R ’ ? R ” U Ue ???? ??? ?? ????? ????? ?? ??? ????? ?? ??? ????? ??? ????l?Розподіл рецепторів (у % випадків) до лектинів на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз (1), у колагенових волокнах сполучної тканини (2) та клітинах ендотелію мікрогемосудин ендометрію (3) в незміненому ендометрії при атиповій гіперплазії та низькодиференційованій аденокарциномі. Тобто, збільшення місць зв’язування рецепторів (глікополімерів) з лектинами у даних структурах ендометрію може слугувати прогностичним критерієм в діагностиці гіперплазій та аденокарцином ендометрію. При цьому такими структурами для діагностики залозистої гіперплазії можуть бути апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз та ендотеліоцити мікрогемосудин; для атипових гіперплазій, крім зазначених структур, – цитоплазма епітеліальних клітин залоз, клітин сполучної тканини. Для діагностики аденокарцином ендометрію з використанням лектиногістохімічного аналізу такими структурами ендометрію ми рекомендуємо вважати апікальну поверхню епітеліальних клітин залоз, колагенові волокна сполучної тканини та ендотеліоцити мікрогемосудин. Кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в різних структурах незміненого ендометрію в нормі та при різних патологічних станах. Кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів показав, що в незміненому ендометрії спостерігалась максимальна кількість епітеліальних клітин залоз зі слабкою реакцією, відсоток яких поступово зменшувався у групах на залозисту та атипову гіперплазію ендометрію, досягаючи мінімальних значень при аденокарциномах. Причому, зі зниженням ступеня диференціації аденокарцином кількість клітин, у яких була відмічена слабка експресія, також зменшувалась. У групах хворих на залозисту та атипову гіперплазію ендометрію нами виявлено поступове зростання кількості епітеліальних клітин залоз у яких відмічалась сильна експресія (рис. 2) та їх різке збільшення у групах хворих на аденокарциному ендометрію, де найбільший показник спостерігався при низькодиференційованій аденокарциномі (рис. 3). Рис. 2. Розподіл рецепторів (у % випадків) до досліджуваних лектинів в незміненому ендометрії, при залозистій та атиповій гіперплазіях при дуже сильній реакції. * – p<0,001 – у порівнянні з незміненим ендометрієм; + – у порівнянні з залозистою гіперплазією. Рис. 3. Розподіл рецепторів (у %) до досліджуваних лектинів в ендометрії в залежності від ступеня диференціації аденокарцином при дуже сильній реакції. * – p<0,001 – у порівнянні з незміненим ендометрієм; + – p<0,001 – у порівнянні з високо- та помірнодиференційованою аденокарциномами. Як у незміненому ендометрії, так і при гіперплазії ми спостерігали лише поодинокі клітини, в яких була відмічена дуже сильна реакція. При цьому, цікаво проявив себе лектин WGA-позитивних глікополімерів (з термінальними моносахаридними залишками N-ацетил-D-глюказаміну і в меншій мірі – N-ацетилнейрамінової кислоти), експресія якого при залозистій гіперплазії суттєво зменшилась на фоні достовірного їх збільшення до усіх інших лектинів, а при атиповій гіперплазії кількість місць зв’язування лектину WGA з рецепторами при дуже сильній реакції взагалі не змінилася порівняно з їх вмістом у незміненому ендометрії. Слід також зазначити, що експресія рецепторів до лектинів WGA, STA, PSA, ML1 та PNA при атиповій гіперплазії достовірно відрізнялась від такої при залозистій гіперплазії. У групах хворих на аденокарциному ендометрію виявлено різке та високодостовірне збільшення кількості клітин з дуже сильною експресією, де найбільший показник був зафіксований при низькодиференційованій аденокарциномі. Причому, експресія рецепторів до лектинів при низькодиференційованій аденокарциномі ендометрію достовірно відрізнялась не лише від їх експресії в незміненому ендометрії, а й від високодиференційованої та помірнодиференційованої аденокарциномах. Таким чином, кількісний лектиногістохімічний аналіз показав поступове збільшення місць зв’язувань рецепторів (глікополімерів) з лектинами при гіперплазіях та стрімке збільшення вмісту рецепторів при аденокарциномах ендометрію. Аналіз розподілу рецепторів до естрогенів та прогестерону в незміненому ендометрії при гіперплазіях та аденокарциномах. В останні два десятиріччя накопичились спостереження, які підтверджують уявлення про те, що залучення естрогенів та прогестерону в процес гормонального канцерогенезу зводиться до виконання ними ролі факторів не лише промоції (в першу чергу посиленої проліферації), але й ініціації, здатних прямо чи опосередковано пошкоджувати ДНК. В зв’язку з цим одним із завдань роботи було дослідження вмісту рецепторів до естрогенів та прогестерону на гістологічних зрізах тканин незміненого ендометрію, при гіперплазіях та аденокарциномах за допомогою імуногістохімічного методу з використанням моноклональних антитіл естрогенів та прогестерону. Так, імуногістохімічний аналіз розподілу естрогенових та прогестеронових рецепторів в тканинах ендометрію показав наявність великої кількості рецепторів до естрогенів у незміненому ендометрії та значне їх зниження при гіперплазіях та аденокарциномах ендометрію (рис. 4, А). При цих же станах кількість рецепторів прогестерону (рис. 4, Б), навпаки, збільшувалась, що, можливо, можна пояснити за рахунок зменшення рецепторів естрогену в тканинах ендометрію. Рис. 4. Зміни вмісту рецепторів до естрогенів (А) та прогестерону (Б) (у %) в ендометрії при залозистій (ЗГ), атиповій гіперплазіях (АГ), високо- (ВДА), помірно- (ПДА) та низькодиференційованій аденокарциномах (НДА) відносно їх вмісту у незміненому ендометрії (НЕ). Також був проведений аналіз одночасної наявності чи відсутності даних рецепторів в тканинах ендометрію. Як видно з таблиці 4, серед різних співвідношень досліджуваних рецепторів найпоширенішими виявились типи РЕ-/РП+ та РЕ+/РП+, які зустрічались в незміненому ендометрії, при гіперплазіях та при високодиференційованій аденокарциномі. За цих умов не було виявлено жодного випадку, де рецептори розподілились за типом РЕ+/РП-. Та в поодиноких препаратах зустрічався тип, що характеризувався відсутністю як естрогенових, так і прогестеронових рецепторів РЕ-/РП-. Таблиця 4 Частота виявлення рецепторів до естрогенів та прогестерону у їх різних співвідношеннях в тканинах незміненого ендометрію при гіперплазіях та аденокарциномах Тип тканини Типи рецепторів, кількість хворих з даним типом рецепторів / загальна кількість хворих, n (%) РЕ+/РП+ РЕ+/РП- РЕ-/РП+ РЕ-/РП- Незмінений ендометрій 3/9 (33,33) 0/9 (0) 6/9 (66,67) 0/9 (0) Залозиста гіперплазія 2/9 (22,22) 0/9 (0) 6/9 (66,67) 1/9 (11,11) Атипова гіперплазія 4/11 (36,36) 0/11 (0) 5/11 (45,45) 2/11 (18,18) Високодиференційована аденокарцинома 3/10 (30,00) 0/10 (0) 6/10 (60,00) 1/10 (10,00) Помірнодиференційована аденокарцинома 7/13 (53,85) 1/13 (7,69) 5/13 (38,46) 0/13 (0) Низькодиференційована аденокарцинома 4/9 (44,44) 1/9 (11,11) 2/9 (22,22) 2/9 (22,22) Таким чином, кількісний аналіз розподілу естрогенових та прогестеронових рецепторів в тканинах ендометрію показав наявність великої кількості РЕ у незміненому ендометрії та значне їх зниження при гіперплазіях та аденокарциномах. Нами був також проведений кількісний аналіз рецепторів до естрогенів та прогестерону окремо як в ядрах епітеліальних клітин залоз, так і в ядрах клітин сполучної тканини ендометрію, в результаті чого встановлено, що найбільшу кількість РЕ містили ядра клітин сполучної тканини незміненого ендометрію, в епітеліальних клітинах залоз при атиповій гіперплазії та при помірнодиференційованій аденокарциномі (рис. 5, А). Експресія РП у досить великій кількості спостерігалась у ядрах клітин сполучної тканини при залозистій та атиповій гіперплазіях (рис. 5, Б). Рис. 5. Частота виявлення (у %) рецепторів до естрогенів (А) та прогестерону (Б) у залозах та сполучній тканині ендометрію в незміненому ендометрії при гіперплазіях та аденокарциномах. Отже, результати наших досліджень ще раз підтвердили той факт, що застосування лектиногістохімічного та імуногістохімічного аналізу з використанням лектинів та моноклональних антитіл естрогенів та прогестерону є досить актуальним та перспективним методом з точки зору оцінки морфогенезу та канцерогенезу тканин, зокрема ендометрію. За допомогою даного методу можна проводити діагностику та прогнозування гіперпластичних процесів в ендометрії та можливість їх переходу в аденокарциноми ендометрію. ВИСНОВКИ 1. У дисертації теоретично обгрунтовано і представлено нове рішення актуальної наукової задачі: визначені особливості експресії рецепторів до лектинів, естрогенів та прогестерону в незміненому ендометрії, при гіперплазіях та аденокарциномах різного ступеня диференціації. 2. За результатами лектиногістохімічного аналізу встановлено, що для незміненого ендометрію характерна наявність на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз переважної кількості рецепторів до лектинів WGA, SNA, у їх цитоплазмі – рецепторів до WGA, ML-1, у цитоплазмі клітин сполучної тканини – до SNA, ML1, PSA та в ендотеліоцитах мікрогемосудин – до WGA, SNA, ML-1, PNA, STA. 3. Встановлено помірну експресією рецепторів до усіх досліджуваних лектинів на апікальній поверхні та в цитоплазмі епітеліальних клітин залоз при залозистій гіперплазії ендометрію і виражену експресію – при аденокарциномах ендометрію. 4. На базальній поверхні епітеліальних клітин залоз незміненого ендометрію та при гіперплазіях відмічено експресію рецепторів до усіх досліджуваних лектинів, в той же час експресія в даних структурах при аденокарциномах ендометрію не відмічалась. 5. При аденокарциномах ендометрію по мірі прогресування патологічного процесу виявлено наростання експресії рецепторів до лектинів (від 3 до 4 балів) у колагенових волокнах та ендотеліоцитах мікрогемосудин. 6. По мірі прогресування патологічного процесу від гіперплазій до аденокарцином відзначалось зменшення кількості епітеліальних клітин залоз зі слабкою реакцією до лектинів та збільшення вмісту клітин із дуже сильною реакцією. Так, кількість епітеліальних клітин залоз із дуже сильною реакцією до усіх досліджуваних лектинів у незміненому ендометрії в середньому складала від 0,24±0,05% до 1,03±0,12%, при залозистій – від 0,48±0,07% до 0,93±0,10% та при атиповій гіперплазії – від 1,09±0,10 до 2,02±0,14%. При високодиференційованій – від 5,08±0,27 до 6,51±0,31%, помірнодиференційованій – від 5,21±0,20 до 7,69±0,24% та низькодиференційованій аденокарциномі – від 8,11±0,29 до 15,62±0,38%. 7. Серед різних співвідношень рецепторів до естрогенів та прогестерону найпоширенішими виявились такі типи: естроген-рецептор-негативні та прогестерон-рецептор-позитивні (РЕ-/РП+ – 66,67% випадків), та естроген-рецептор-позитивні і прогестерон-рецептор-позитивні (РЕ+/РП+ – 53,85% випадків). 8. Встановлено, що найбільшу кількість рецепторів до естрогенів містила сполучна тканина незміненого ендометрію де середній показник складав (61,66±0,85%), а в залозах при атиповій гіперплазії (40,50±0,71%) та при помірнодиференційованій аденокарциномі (41,24±0,56%). Рецептори до прогестерону у досить великій кількості спостерігались у сполучній тканині при атиповій гіперплазії (81,66±0,40%), у залозах при атиповій гіперплазії цей показник був (65,05±0,55%) а при аденокарциномах ендометрію (від 56,31±0,53% до 62,28±0,45%). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Копійка І.В., Чайковський Ю.Б. Застосування гістохімічного методу визначення рецепторів до лектину PSA в ендометрії // Вісник морфології. – 2006. – Т.12. – №2. – С. 225-227. (Пошукачем здійснено лектиногістохімічне забарвлення матеріалу, проведений аналіз одержаних результатів, статистичне їх опрацювання, підготовлена стаття до друку). 2. Копійка І.В., Чайковський Ю.Б. Кількісний аналіз розподілу рецепторів лектинів у ендометрію // Львівський медичний часопис. – 2006. – Т.ХII. – №3. – С. 61-65. (Пошукачем проведено пошук літератури за темою, аналіз одержаних результатів, статистичну обробку даних, їх аналіз, узагальнення результатів та оформлення матеріалів). 3. Копійка І.В., Чайковський Ю.Б. Розподіл рецепторів естрогенів і прогестерону в ендометрії в нормі та при гіперплазіях // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2006. – Т.5. – №4. – С. 69-72. (Пошукачем здійснено імуногістохімічне забарвлення матеріалу, пошук літератури за темою, проведений статистичний аналіз та оформлення матеріалів). 4. Чайковський Ю.Б., Копійка І.В. Аналіз розподілу рецепторів естрогенів та прогестерону в незміненому ендометрії та при аденокарциномах // Світ медицини та біології. – 2006. – №4. – С. 40-44. (Пошукачем здійснено імуногістохімічне забарвлення матеріалу, статистичну обробку даних, проведений аналіз одержаних результатів, підготовлена стаття до друку). 5. Чайковський Ю.Б., Копійка І.В. Визначення рецепторів лектинів WGA, SNA та STA в ендометрії // Вісник морфології. – 2006. – Т. 12. – №1. – С. 4-7. (Пошукачем здійснено лектиногістохімічне забарвлення матеріалу, статистичну обробку даних, проведений аналіз одержаних результатів, підготовлена стаття до друку). 6. Чайковський Ю.Б., Копійка І.В. Кількісне визначення рецепторів лектинів SNA, WGA, STA в ендометрії // Світ медицини та біології. – 2006. – №3. – С. 82-86. (Пошукачем здійснено лектиногістохімічне забарвлення матеріалу, проведений аналіз результатів, узагальнення всіх даних та оформлення результатів у вигляді статті). 7. Чайковський Ю.Б., Копійка І.В. Порівняльний лектиногістохімічний аналіз ендометрію в нормі, при гіперплазіях та аденокарциномах // Вісник проблем біології і медицини. – 2006. – Вип. 2. – С. 334-338. (Пошукачем здійснено лектиногістохімічне забарвлення матеріалу, пошук літератури за темою, проведений статистичний аналіз та оформлення матеріалів). 8. Копійка І.В., Чайковський Ю.Б. Рецептори лектинів WGA, SNA та STA ендометрію в нормі, за умов гіперплазії та аденокарцином // Мат. наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Морфологічний стан тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів”. – Тернопіль, 2006. – С. 53-54. (Пошукачем самостійно проаналізована література, проведено аналіз отриманих даних). 9. Копійка І.В., Чайковський Ю.Б. Лектиногістохімічний аналіз ендометрію в нормі та при деяких патологічних станах // 3-я міжнародна мед.-фарм. конф. студентів і молодих вчених. – Чернівці, 2006. – С. 101. (Пошукачем самостійно проаналізована література, проведено аналіз отриманих даних). АНОТАЦІЯ Копійка І.В. Особливості ендометрію щодо виявлення рецепторів до лектинів, естрогенів та прогестерону. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2007. Дисертація присвячена вивченню особливостей експресії рецепторів до лектинів, естрогенів та прогестерону в нормі, при гіперплазіях та аденокарциномах ендометрію. За результатами лектиногістохімічного аналізу встановлено, що для незміненого ендометрію характерна наявність на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз помірної кількості місць зв’язування глікополімерів з лектинами, їх поступове наростання при гіперплазіях та при аденокарциномах ендометрію. На базальній поверхні епітеліальних клітин залоз незміненого ендометрію та при гіперплазіях відмічали місця зв’язування глікополімерів з лектинами, в той же час в цих структурах у хворих на аденокарциному спостерігали редукцію глікополімерів. Виявлено наростання експресії рецепторів (глікополімерів) до лектинів у клітинах сполучної тканини (фібробластах, макрофагах та інших клітинних елементах), колагенових волокнах та в ендотеліоцитах мікрогемосудин при аденокарциномах ендометрію. Кількісний аналіз показав значне наростання місць зв’язування глікополімерів з лектинами при аденокарциномах ендометрію в порівнянні з незміненим ендометрієм та при гіперплазіях. Встановлено, що найбільшу кількість рецепторів естрогенів містить сполучна тканина незміненого ендометрію, а в залозах при атиповій гіперплазії та помірнодиференційованій аденокарциномі цей показник був значно меншим. Рецептори прогестерону у досить великій кількості спостерігались у сполучній тканині при залозистій та атиповій гіперплазіях. В епітеліальних клітинах залоз така ж тенденція відмічалась при аденокарциномах ендометрію. Ключові слова: ендометрій, гіперплазія, аденокарцинома, лектини, рецептори, естрогени, прогестерон. АННОТАЦИЯ Копийка И.В. Особенности эндометрия относительно выявления рецепторов к лектинам, эстрогенам и прогестерону. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.09 – гистология, цитология, эмбриология. – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2007. Диссертация посвящена изучению особенностей экспрессии рецепторов к лектинам, эстрогенам и прогестерону в норме, при гиперплазиях и аденокарциномах эндометрия. По результатам лектиногистохимического анализа показано, что для неизменённого эндометрия характерно наличие на апикальной поверхности эпителиальных клеток желез умеренного количества мест связывания гликополимеров с лектинами, наблюдалось постепенное увеличение мест связывания гликополимеров с лектинами при гиперплазиях и аденокарциномах эндометрия. На базальной поверхности эпителиальных клеток желез неизменённого эндометрия и при гиперплазиях отмечали места связывания гликополимеров с лектинами, в то же время в этих структурах у больных на аденокарциному наблюдали редукцию гликополимеров. Установлено увеличение экспрессии рецепторов (гликополимеров) к лектинам в клетках соединительной ткани (фибробластах, макрофагах и других клеточных элементах), коллагеновых волокнах и в эндотелиоцитах микрогемососудов при аденокарциномах эндометрия. Количественный анализ показал значительное увеличение мест связывания гликополимеров с лектинами при аденокарциномах эндометрия по сравнению с неизменённым эндометрием и при гиперплазиях. Выявлено, что со снижением степени дифференцировки аденокарцином наблюдалось увеличение количества рецепторов к эстрогенам и прогестерону. Среди различных соотношений рецепторов эстрогенов и прогестерона наиболее распространёнными были такие типы: эстроген-рецептор-негативные и прогестерон-рецептор-позитивные (РЕ-/РП+), и эстроген-рецептор-позитивные и прогестерон-рецептор-позитивные (РЕ+/РП+). Кроме того, впервые установлено, что наибольшее количество рецепторов эстрогенов отмечалась в соединительной ткани неизменённого эндометрия, а в железах при атипической гиперплазии и умереннодифференцированной аденокарциноме этот показатель был значительно меньшим. Рецепторы прогестерона в достаточно большом количестве наблюдались в соединительной ткани при железистой и атипической гиперплазиях. В эпителиальных клетках желез такая же тенденция наблюдалась и при аденокарциномах эндометрия. Ключевые слова: эндометрий, гиперплазия, аденокарцинома, лектины, рецепторы, эстрогены, прогестерон. Summary Kopiyka Iryna V. Peculiarities of endometrium as for detecting receptors to lectins, estrogens and progesterone. – Manuscript. Thesis for Candidate’s Degree in medicine specialized in 14.03.09 – histology, cytology, embryology. National О. Bogomolets Medical University, Kyiv, 2007. The thesis focuses on studying the peculiarities of expression of receptors to lectins, estrogens and progesterone in endometrium in norm and in case of hyperplasias and endometrial adenocarcinomas. Proceeding from the results of lectinohistochemical analysis it has been detected that unchanged endometrium is characterized by the presence of moderate number of the places of glycopolymers binding with lectins on the apical surface of glandular epithelial cells as well as the progressive increase in the places of glycopolymers binding with lectins in case of hyperplasias and endometrial adenocarcinomas. The places of glycopolymers binding with lectins have been marked on the basal surface of glandular epithelial cells of unchanged endometrium and in case of hyperplasias; at the same time the reduction in glycopolymers has been observed in the structures of patients with adenocarcinomas. It has been detected an increase in expression of receptors (glycopolymers) to lectins in the cells of the connective tissue (fibroblasts, macrophages and other cellular elements), collagen fibers and endotheliocytes of microhemovessels in case of endometrial adenocarcinomas. The quantitative analysis has shown a significant increase in the places of glycopolymers binding with lectins in case of endometrial adenocarcinomas as compared with unchanged endometrium and in case of hyperplasias. The connective tissue of unchanged endometrium has been detected to have the greatest number of estrogens receptors; the same index has been detected to be significantly reduced in the glands in case of atypical hyperplasias and moderately differentiated adenocarcinomas. A great number of progesterone receptors has been observed in the connective tissue in case of glandular and atypical hyperplasias and glandular epithelial tissues, besides hyperplasias, the same tendency has been marked in case of endometrial adenocarcinomas. Key words: endometrium, hyperplasia, adenocarcinoma, lectins, receptors, estrogens, progesterone. PAGE 18

Похожие записи