.

Особливості діагностики та лікування хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3783
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

імені проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА”

ШУШЛЯПІНА НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 616.321-002-036.12:614.876]-0708

Особливості діагностики та лікування хронічного фарингіту у ліквідаторів
аварії на Чорнобильській атомній електростанції

14.01.19 – оториноларингологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті
Міністерства охорони здоров’я України

Наукові керівники:

доктор медичних наук, професор Журавльов Анатолій Семенович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра оториноларингології,
завідувач кафедри;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Коляда Тетяна
Іванівна, Державна установа “Інститут мікробіології та імунології ім.
І.І. Мечнікова” АМН України, завідувач відділу імунології та
алергології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Пухлік Сергій Михайлович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри оториноларингології;

доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович,

Державна установа “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка”
АМН України,

завідувач лабораторії патофізіології та імунології.

Захист відбудеться “12” жовтня 2007 р. О 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, Україна, м. Київ,
вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту отоларингології

ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “11 ” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
Т.А. Шидловська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний фарингіт через свою медичну та соціальну
значущість упродовж багатьох років перебуває в центрі уваги
отоларингологів та лікарів інших спеціальностей (В.Ю. Хмелевский, 1985;
Ф.Д. Евчев, 1990; В.Ф.Антонив, 1999; Д.И. Заболотный, 2000; О.Л. Купчик,
2001; Н.А. Графская, 2003; М.С. Плужников, 2004; К.Г. Селезнев, 2004;
Ю.В. Митин, 2004; J. Moser, 1995; N.D. Fairman, 1998).

Аналіз даних наукової літератури стосовно проблеми вивчення наслідків
аварії на ЧАЕС свідчить про те, що різні патологічні процеси, переважно
інфекційно-запального характеру, що виникають в структурах верхніх
дихальних шляхів, мають радіаційний генез (В.Р. Гофман, 1993; О.Р.
Волков, 1994; М.Б. Самбур, 1994; Ю.В. Поваров, 1997; А.А. Ярилин, 2006;
В.В Золотухін, 2006). Одним з таких захворювань, автори вважають
фарингіт, який розвинувся у 95 % ліквідаторів аварії ЧАЕС як в найближчі
роки після неї, так і збережений у більшості з них у хронічній формі до
цього часу (Д.И. Заболотный, 1993, 1996; О.М. Науменко, 2001; Ю.В.
Митин, 2004).

Незважаючи на те, що з моменту аварії на ЧАЕС минуло більше 20 років,
багато питань, що пов’язані із впливом її наслідків, залишаються
невирішеними, та очікують на подальші дослідження за всіма аспектами
радіаційної медицини взагалі та отоларингології зокрема. Одним із
основних питань є оцінка впливу малих доз випромінювання на стан імунної
системи учасників ліквідації наслідків аварії у віддалений період. Тому
вивчення стану механізмів імунітету у ліквідаторів ЧАЕС у віддалений
період диктує нагальну потребу більш поглибленого вивчення патологічних
процесів з позиції сучасної імунології для створення ефективних методів
лікування захворювань глотки (А.В. Цымар, 1994; О.Ф. Мельников, 1996;
Ю.В. Митин, 2004). Тим більше, що, враховуючи сучасні дані щодо ролі
цього органу, у рамках появи нових теорій мукозального імунітету набуває
значення розроблення імунокоректорів із ефективними модулюючими
властивостями відносно імунокомпетентних клітин (В.И. Троян, 1999; В.В.
Кищук, 2000; О.Ф. Мельников, 2002). Іншим, не менш важливим питанням, що
потребує відповіді, протягом багатьох років є питання щодо того, чи є
реакція ЛОР-органів місцевим проявом загального впливу комплексу
уражальних факторів, що виникають після аварії на ЧАЕС, або це локальне
ураження, що пов’язано із тим, що слизова оболонка ротового відділу
глотки однією із перших стикалася із дією радіонуклідів, які проникали
до організму як інгаляційним, так й аліментарним шляхом. Вирішення цих
складних питань пов’язано із недостатнім вивченням клініко-морфологічних
показників хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тому
виникає необхідність більш поглибленого вивчення механізмів розвитку
патологічного процесу, як в клініці, так і в умовах проведення
експерименту. Тут особливо важливий теоретичний та практичний інтерес
становить питання щодо особливості перебігу запалення на тлі іншої
патології, зокрема – в опроміненому організмі (О.М. Науменко, 2001; В.П.
Терещенко, 2003; В.И. Лупальцов, 2004).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана згідно з планом науково–дослідницької роботи
Харківського державного медичного університету МОЗ України “Вивчення
загальних закономірностей патогенетичних процесів та розробка їх
корекції” (шифр держреєстрації 0198U002619) та є фрагментом наукової
роботи кафедри оториноларингології ХДМУ “Можливості використання
імуномоделюючих комплексів у реабілітації хворих з патологією ЛОР –
органів” (шифр держреєстрації 0103U4004541).

Мета дослідження: оптимізація діагностичних і лікувальних заходів у
хворих на хронічний фарингіт, які брали участь у ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС.

Завдання дослідження:

Оцінити морфогістохімічну характеристику стану тканини задньої стінки
глотки і імунних органів експериментальних тварин, що підлягали
загальному опромінюванню, а також при подальшому лікуванні
тіотріазоліном.

Вивчити частоту, особливості клінічних проявів і перебіг хронічного
фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Вивчити характер локальних і системних змін в імунологічному статусі
ліквідаторів аварії на ЧАЕС з хронічним атрофічним фарингітом.

Вивчити особливості цитологічних змін слизової оболонки глотки у
ліквідаторів аварії на ЧАЕС з хронічним атрофічним фарингітом у
порівнянні з даними, одержаними в осіб, які не брали участі в ліквідації
аварії на ЧАЕС.

Оптимізувати методику комплексного лікування ХАФ у ліквідаторів аварії
на ЧАЕС.

Об’єкт дослідження: хронічний фарингіт. Органи імуногенезу і тканина
глотки експериментальних тварин.

Предмет дослідження: клінічні прояви ХФ у ліквідаторів аварії на ЧАЕС у
віддалений період, а також в умовах застосування комплексного лікування
тіотріазоліном.

Методи дослідження:

Морфологічні і морфометричні дослідження експериментальних тварин.

Загально-клінічні та інструментальні методи дослідження.

Лабораторні методи дослідження (імунологічні, цитологічні).

4. Статистичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті вивчення
особливостей перебігу хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС
уперше встановлено, що переважаючою клініко – морфологічною формою
ураження слизової оболонки глотки у ліквідаторів аварії на ЧАЕС є
атрофія. Крім того, при цитологічному дослідженні глотки у ліквідаторів
виявлено значне ороговіння, на тлі якого з’являються ознаки слабко
вираженої дисплазії, при якій вже відбувається порушення диференціювання
клітин з ознаками атипії. Доведено, що вторинний імунодефіцит при
хронічному фарингіті у ліквідаторів, через 20 років після аварії на
ЧАЕС, характеризується вагомими змінами як з боку місцевого імунітету
так і системного імунітету.

Уперше в експерименті доведено, що серед основних морфологічних змін в
глотці при загальному опромінюванні превалюють атрофічні і дистрофічні
зміни слизової оболонки глотки тварини. Крім того, морфогістохімічно
обґрунтовано й апробовано терапію з локальним застосуванням
імуномодулятора тіотріазоліну у вигляді 2 % мазевої форми.

На підставі комплексного аналізу отриманих клініко – імунологічних,
цитологічних результатів досліджень оптимізованo лікувально –
діагностичні засоби і встановлена висока терапевтична ефективність
лікування тіотріазоліну при комплексному його застосуванні у
ліквідаторів аварії на ЧАЕС, страждаючих на хронічний атрофічний
фарингіт.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення проведених
клінічних, імунологічних та цитологічних досліджень підвищує рівень
діагностики хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС і є
основою для формування схем фармакологічної корекції. Запропоновано
метод комплексного лікування хронічного атрофічного фарингіту препаратом
тіотріазоліну у вигляді 2 % мазевої форми та парентерального введення 1%
розчину.

За допомогою сучасних імунологічних досліджень, включаючи визначення
параметрів місцевого і системного імунітету, доведено головну роль
погіршення специфічних і неспецифічних чинників мукозального імунітету,
що призводить до більш вагомих змін з боку місцевого імунітету і
свідчить про наявність вторинного імунодефіциту, а також підтверджується
дослідженнями у ліквідаторів аварії на ЧАЕС вже понад 20 років. Простота
застосування і економічна доступність запропонованого комплексного
лікування хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС робить
методику готовою до використання та впровадження в практичну роботу.

Результати дослідження впроваджені в роботу оториноларингологічного
відділення Харківської обласної клінічної лікарні,
оториноларингологічного відділення міської поліклініки №10 м. Харкова,
обласного диспансеру радіаційного захисту населення м. Харкова. Основні
положення роботи використані в педагогічному процесі Харківського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням автора. Головна ідея дисертаційної роботи була
запропонована науковим керівником, а її практичне здійснення належить
дисертанту. Автором дисертаційної роботи самостійно виконано
інформаційний пошук і аналіз вітчизняної та закордонної наукової
літератури за даною проблемою. Самостійно поетапно відібрані та клінічно
обстежені усі тематичні хворі, сплановані клініко–інструментальні,
імунологічні, цитологічні методи дослідження, із розподілом хворих на
групи, із подальшим аналізом отриманих результатів. Самостійно був
проведений аналіз одержаного первинного матеріалу, статистична його
обробка, сформульовані основні положення, висновки роботи та розроблені
рекомендації медикаментозної корекції даної патології.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались на засіданні Харківського наукового товариства
оториноларингологів (Харків, 2004, 2005); ХІ щорічній традиційній
конференції Українського наукового медичного товариства
оториноларингологів “Сучасні технології діагностики та лікування
захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха” (Київ, 2004); Х з’їзді
оториноларингологів України (Судак, 2005); щорічній традиційній осінній
конференції Українського наукового медичного товариства
оториноларингологів “Фармакотерапія в оториноларингології” (Одеса,
2005); щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового
медичного товариства отоларингологів (Харків, 2004); ХI конгресі
Світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006);
щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового
медичного товариства отоларингологів “Невідкладні стани в
отоларінгології” (Місхор, 2006); V ювілейній науково-практичній
конференції, присвяченії 110-річчю Харківської обласної клінічної
лікарні (Харків, 2006); щорічній традиційній осінній конференції
Українського наукового медичного товариства отоларингологів “ЛОР –
онкологія і хірургія голови і шиї”(Яремче, 2006).

Апробація роботи відбулася на засіданні кафедри оториноларингології
Харківського державного медичного університету МОЗ України 24 листопада
2006 року, протокол № 18.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 робіт, в тому числі 7
наукових статей у рекомендованих наукових виданнях (згідно Переліку ВАК
України), з них 2 – одноосібні; 8 робіт – в матеріалах з’їздів та
конференцій. Отримано 1 деклараційний патент України (№ 15341 від
15.06.2006 р.).

Структура й обсяг дисертації. Основні положення дисертації викладені на
174 сторінках машинописного тексту і складаються із вступу, 7 розділів
власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Робота
ілюстрована 24 малюнками, 32 таблицями. список використаних літературних
джерел нараховує 262 найменувань, з яких 216 написаних кирилицею, а 46 –
латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал і методи дослідження. В основу дослідження покладено результати
комплексного обстеження 111 чоловіків, хворих на хронічний фарингіт, які
брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 1986 –
1987 рр. у віці від 37,5 до 60 років, з давністю захворювання від 9 -18
років. Сумарна доза іонізуючого випромінювання складала від 0,25 – 0,95
Гр. (офіційно зареєстровані дози за даними маршрутного листа). Діагноз
хронічного фарингіту (j 31.2) встановлювався відповідно до десятого
видання Міжнародної класифікації хвороб МКХ -10 (International
Classification of Diseases / ICD -10; WHO, 1992).

Для дослідження впливу малих доз радіації на функціональну активність
клітин глотки і систему імунітету в цілому проводилися експериментальні
дослідження на 21 кролику породи Шиншила: 1 група – 7 кроликів
(контрольна); 14 експериментальних тварин піддавали щоденному
фракціонованому рівномірному рентгенівському опромінюванню по 0,25 Гр. у
сумарній дозі 0,75 Гр. на апараті РУМ-17. Через 2,5 місяця після
опромінювання їх розділили на дві групи: 2 – група тварин, яким
проводили опромінювання і не проводили лікування – 7 кроликів; 3 група –
після опромінювання проводили змазування слизистої глотки 2 % мазевої
формою тіотріазоліну протягом 10 днів – 7 кролів.

Із звернень хворих-ліквідаторів, що перебували на щорічному обстеженні й
лікуванні в обласному диспансері радіаційного захисту населення,
відбирали контингент пацієнтів з наявністю запального процесу в глотці
(гіпертрофічний, атрофічний, катаральний формою хронічного фарингіту)
поза змінами інших ЛОР – органів. У більшості ліквідаторів аварії на
ЧАЕС – 103 (92,8 %) спостерігалася переважно атрофічна форма хронічного
фарингіту, лише 3 (2,7 %) обстежуваних мали гіпертрофічну форму ураження
слизової глотки і 5 (4,5 %) катаральну форму хронічного фарингіту.

З урахуванням мети та задач дисертаційної роботи хворі були розподілені
на три клінічні групи: 1 група – 111 ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих
на хронічний фарингіт; 2 група – 33 хворих з хронічним атрофічним
фарингітом, які не брали участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
контрольну групу склали 21 практично здорова особа, відповідного віку.

Первинне загальноклінічне обстеження хворих полягало у вивченні анамнезу
з урахуванням часу перебування в зоні ліквідації аварії, дози
опромінювання, супутніх захворювань, які мали місце до аварії на ЧАЕС і
після неї. Аналізу піддавалися скарги, суб’єктивний та об’єктивний
статус з урахуванням інструментальних методів дослідження ліквідаторів у
порівняльному аспекті з особами, які не брали участь в ліквідації аварії
на ЧАЕС, але мали схожу клініко-морфологічну форму хронічного фарингіту.

З урахуванням мети та завдань дисертаційної роботи хворі-ліквідатори
були розподілені на чотири клінічні групи залежно від одержуваної
терапії: група А – одержувала тіотриазолін у вигляді змазування задньої
стінки глотки 2 % мазевою формою двічі на день протягом 10 діб; група В
– одержувала виключно парентеральне введення тіотриазоліну (1мл. 1 %
розчину, двічі на день внутрішньом’язово протягом 10 діб); група С –
одержувала комплексне лікування тіотриазоліну, включаючи парентеральне
і місцеве застосування препарату; група D – традиційне лікування у
вигляді змазування слизової оболонки глотки розчином Люголя, полоскання,
розсмоктування антисептиків та ін.

Для вирішення поставлених у роботі завдань методики дослідження хворих
розподіляли на три групи: клінічні, імунологічні, цитологічні.

Перша група методик дозволяла провести ретельний клініко –
отоларінгологічний аналіз динаміки перебігу хронічного фарингіту у
ліквідаторів аварії на ЧАЕС. При обстежені хворих використовували
клінічні рекомендації Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна (1999).

Друга група методик – імунологічні методи дослідження стану місцевого і
системного імунітету, які спрямовані на виявлення головних
патогенетичних ланцюгів імунологічного дефіциту у ліквідаторів аварії на
ЧАЕС у віддалений період після катастрофи, які страждають на хронічний
атрофічний фарингіт. Місцевий імунітет оцінювали за вмістом
імуноглобулінів класу А (дімерної і мономірної форм) і G в
ротоглотковому секреті відповідно до рекомендацій О.Ф. Мельникова, Д.І.
Заболотного (2003). Дослідження рівню інтерлейкіну-1в та лактоферину в
ротоглотковому секреті проводилося за допомогою імуноферментного методу.
Системний імунітет оцінювали по кількісних і функціональних параметрах.
Кількісна характеристика імунітету включала: визначення складу
субпопуляції лімфоцитів за допомогою мікроскопічного люмінесцентного
методу з використанням моноклональних антитіл. Вміст рівня
імуноглобулінів в сироватці крові класів М, G, A виявляли методом
радіальної имунодіфузії в гелі по Mancini. Вивчення рівня ЦІК в
сироватці крові був покладений метод осадження грубодісперсних білків
сироватки 3,5 % поліетіленгліколем. Функціональна характеристика
чинників імунітету включала :визначення активності ПЦК крові в реакції
клітинного цитолізу згідно рекомендаціям О.Ф. Мельникова, Т.А. Заєць,
(1999); фагоцитарну активність клітин крові за допомогою часток латексу
(Е.Ф. Чернушенко, Л.С. Когосова, 1978); вивчення гемолітичної активності
комплементу сироватки крові оцінювали за 50 % гемолізом еритроцитів
барана.

Третя група методик – цитологічні, які спрямовані на вивчення
морфологічних порушень слизової задньої стінки глотки на клітинному
рівні у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які страждають на хронічний
атрофічний фарингіт. При мікроскопічному дослідженні мазків у кожному
випадку вивчали не менше 10 полів зору мікроскопу (пзм), де
диференційовано підраховували кількість клітин з різних шарів
багатошарового плаского епітелію глотки: поверхневого, шипуватого,
базального і без’ядерних лусок. Ураховували наявність кількості клітин в
стані гіперкератозу. Крім того, ураховували якісні зміни клітин, що
характеризуються їх розмірами, величиною ядра, ядерно-цитоплазматичними
співвідношеннями, структурою хроматину, ступенем забарвлення, що виявляє
порушення дозрівання і диференціювання епітеліоцитів, тобто дисплазію.
Окрім морфологічного вивчення стану слизової оболонки на клітинному
рівні звертали увагу на наявність бактеріальних збудників та
інтенсивність бактерійної забрудненості, яку виражали в умовних
одиницях.

Статистична обробка даних проводилась на персональному комп’ютері за
допомогою загальноприйнятих методів математичного аналізу з
використанням програми “ MathCad” та застосуванням пакету прикладних
статистичних програм “Statgraf”.

Результати дослідження та їх обговорення.

В експериментальних дослідженнях нами був відмічений чіткий вплив
опромінення в умовах “малих доз” радіації у віддалений період на стан
морфофункціональної організації глотки тварин.

У тварин 1-ої групи (контроль) не було виявлено будь-яких
патоморфологічних змін з боку трьох відділів глотки (носо-, рото- та
гортаноглотки) та органів імуногенезу.

У тварин 2-ої групи мали місце помірно виражені дистрофічні, атрофічні
та склеротичні зміни у слизової, підслизової оболонки та м’язовому шарах
глотки. Початкові атрофічні зміни СО та епітелію підтверджені даними
гістостереометрії. Показники товщини епітелію та СО носоглотки та
ротоглотки за даними гістостереометрії були достовірно (0,05) від 1-ої групи, що свідчить про більш раннє відновлення саме
цього відділу глотки у відповідь на застосоване лікування. Тут
відмічається збільшення популяції макрофагів та молодих фібробластів. У
покривному епітелії дистрофічні зміни обмежуються десквамацією окремих
клітин. Гістохімічними методами доведено активацію синтезу РНП та ДНП у
стовбурових клітинах епітелію, сполучної тканини, що відображає
готовність тканин глотки до регенерації. Відсутність виражених
дистрофічних та склеротичних процесів в субепітеліальній сполучній
тканині та достатній рівень обмінно-синтетичних процесів в епітелії
забезпечують повноцінну регенерацію ушкоджених тканин глотки після
лікування.

Клінічно у хворих 1 групи основні симптоми захворювання були у віці 37 –
42 роки та 43 – 48 років (47,8 % та 36,9 %); у хворих 2-ої групи 55 – 60
років (75,7 %). Частота загострення ХФ (3-5 разів на рік) в 1-ій групі
хворих була значно вищою (80,2 %) порівняно з хворими 2-ої групи (30,3
%). Нами не було виявлено суттєвих відмінностей в суб’єктивних та
об’єктивних проявах ХФ у досліджених групах пацієнтів. Аналіз розподілу
хворих за тривалістю захворювання показав, що більш як половина хворих
1-ої групи (86,5 %) хворіли на ХФ більш ніж 15 років. У 2-ій групі
хворих 39,4% страждали на ХФ протягом 5 – 10 років. Значну питому вагу
займала супутня патологія у стадії ремісії, котра спостерігалась
практично в 100 % хворих 1-ої групи (92,8%) – дисциркуляторна
енцефалопатія 1-2-го ступеня та (51,4 %) – ішемічна хвороба серця. У
хворих 2 групи однаковою мірою спостерігались як ураження
шлунково-кишкового тракту, так і дихальної системи. У 1-ій групі хворих
регулярно палили тютюнові вироби 37,8 %, зловживали алкоголем (частіше,
ніж тричі на тиждень) – 6,3 %, що не було відмічено в осіб 2-ої групи.
Крім того, у процесі обстеження хворих враховували наявність чи
відсутність піднебінних мигдалин, у тому числі брали до уваги хронічний
тонзиліт та атрофію піднебінних мигдалин. У хворих 1-ої групи були
відсутні піднебінні мигдалини у 22,5 % пацієнтів і у 63,6 % – 2-ої
групи. Атрофія піднебінних мигдалин у 1-ій групі хворих була у 61,3 %, а
в 2 групі – у 12,1 %. Хронічний тонзиліт спостерігався в 1-ій групі у
5,4 %, а в 2-ій групі – у 9,1 % пацієнтів. Без змін піднебінні мигдалини
були у 22,5 % пацієнтів 1-ої групи та 15,2 % пацієнтів – 2-ої групи.

При оцінюванні стану місцевого імунітету у хворих 1-ої групи нами було
отримано дані, які вказували на зменшення рівнів секреторного
імуноглобуліну А, лактоферину при одночасному збільшенні концентрації
імуноглобуліну А, G та інтерлейкіну – 1в в ротоглоточному секреті
порівняно з контрольною групою. У 1-ій групі хворих найбільш важливе
діагностично-прогностичне значення мало отримане нами достовірне
(р0,05). Також важливо відмітити, що у нашому
дослідженні не менш значущим є збільшення вмісту інтерлейкіну – 1в як
прозапального цитокіну в ротоглоточному секреті, який був найбільш
достовірним (р?O B D F H J L N P R T V X Z \ ^ v ¤ rt?ae ae ¤////////////////////oeaUU =?=>2>AeCZFoeHRLoeossssssOOOOOssssssEEE1/2osssso

&

&

TFZOec”efg[email protected]?x’{n „¬…¤‡\“oooooooeeeeaaoooooNNAA

S який сприяє розвиткові імунопатологічних ушкоджень в організмі.
Виявлене підвищення в 2,0 рази рівня ЦІК в 1-ій групі хворих порівняно з
контролем, це скоріш може бути зумовлено наслідками впливу на організм
факторів радіації. Показник вмісту ЦІК у 2-ій групі був на рівні
контролю.

Оцінку функціональної активності факторів імунітету проводили за
показниками фагоцитозу, природної цитотоксичності клітин крові та рівнем
комплементу. Фагоцитарний показник мав тенденцію до зниження у хворих
2-ої групи, водночас як фагоцитарний індекс в 1-ій і 2-ій групах був
приблизно однаковим. Дослідження цитотоксичної активності клітин крові
дозволило виявити, що цей показник був достовірно меншим (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020