ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

МЕЛЛІНА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.2-002-036.1-053.2-07-022:579.87

Особливості діагностики та клініки респіраторних захворювань у дітей,
інфікованих pneumocystis carinii

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі педіатрії №1 Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Андрущук Аліса Опанасівна, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри
педіатрії №1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Ласиця Ольга Ларіонівна, Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідуюча кафедри педіатрії№1

доктор медичних наук, професор

Беш Леся Василівна, Львівський національний медичний університет ім.
Данила Галицького МОЗ України, професор кафедри шпитальної педіатрії

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської
справи

Захист відбудеться „ 25 ” січня 2005 року о 15.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.553.01 по захисту дисертацій на
здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”,
“Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та
гінекології АМН України (04050 м. Київ, вул. Мануїльського,8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050 м. Київ, вул.
Мануїльського,8).

Автореферат розісланий „ 10 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Л.В. Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Респіраторні захворювання постійно займають перше
місце в структурі захворюваності дітей і, відповідно, залишаються
актуальною проблемою педіатрії. Одну з великих груп, яка впливає на
рівень захворюваності, становлять діти з частими респіраторними
інфекціями (ЧХД), її чисельність коливається в межах 15-40%
(Н.А.Коровина, 2002; О.Є. Абатуров та співав. 1999; А.О.Андрущук та
співав., 1999). Найбільшу увагу педіатрів сьогодні звертає не стільки
частота захворювань, скільки їх клінічний перебіг, який має тенденцію до
більш важкого та ускладненого, підвищується частота затяжних та
рецидивуючих форм, зростає питома вага бронхітів на фоні продовженого
періоду катарального синдрому, часом відмічається незвичайний перебіг
(відсутність сезонності, знижена чутливість до традиційних
антибактеріальних та муколітичних засобів, тощо) (В.К.Таточенко, 1999;
А.Ф. Мозолевський, 2000; Ю.Г.Антипкін, О.Л.Ковальчук, 2001; Л.М.
Казакова, 1998; Ю.В.Марушко, 2000).

Причини такої захворюваності залишаються не повністю розкритими. Є
підстави для більш детального вивчення мікробного фактору. За останні
десятиріччя спостерігається зростання захворювань, які викликаються
мікроорганізмами з низьким для людини рівнем патогенності, особливо тих,
що здатні до тривалої персистенції в організмі хазяїна (В.Г.Демихов,
Е.Ф.Морщакова, 2001). Як правило їх патогенні властивості проявляються в
певних умовах пригнічення природної резистентності організму
(Р.Ф.Хамитов, В.Г.Новоженов, 2003; Е.М. Рекалова, 2001). До таких
збудників відносять Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae,
Legionella spp. та деякі інші, яким останнім часом справедливо
приділяється значна увага (Ю.В.Марушко, 2003; Т.П.Маркова, Д.Г.Чувиров,
2002). Значно рідше в літературі згадується Pneumocystis carinii, що
також відноситься до умовно-патогенних збудників, схильних до тривалої
персистенції в організмі людини.

На даний час найбільш вивченою формою пневмоцистної інфекції є
пневмоцистна пневмонія, яка розвивається на тлі глибоких порушень в
імунній системі, зокрема різкого зменшення числа і/чи функції CD4
(Т-лімфоцитів) та макрофагів (J.A.Fishman, 1998). Це має місце у хворих
на СНІД, у ослаблених новонароджених, недоношених, у хворих які
приймають імуносупресивну терапію та ін. У дітей, які повторно хворіють
на гострі респіраторні захворювання, відмічається незрілість механізмів
специфічного захисту, транзиторні чи стійкі дисфункції імунної системи
(У.Веммер, 2001; Н.А.Коровина, 2002), що в свою чергу може сприяти
підвищенню чутливості до атипових збудників, зокрема до Pneumocystis
carinii.

Поодинокі роботи в цьому напрямку (C.Contini, R.Ronchetti, 1993; J.
Stansell, P.Hopewell, 1995; В.Шебекова та співав., 1997; Е.М. Рекалова,
Ю.И.Фещенко, 2002), засвідчують, що на фоні інфікованості Pneumocystis
carinii, у осіб без вираженого імунодефіциту можливий перебіг
пневмоцистозу під маскою неспецифічних респіраторних інфекцій чи
хронічного бронхолегеневого процесу. Однак можливість інфікованості
Pneumocystis carinii, вплив останньої на частоту, тривалість і
особливості перебігу респіраторних захворювань у дітей без вираженого
імунодефіциту досі залишаються нез`ясованими (Ю.И.Фещенко, Е.М.Рекалова,
2001, В.Шебекова, Л.Феклисова, 1997). Це питання постає особливо
актуальним у зв’язку із сучасними тенденціями до незвичного, затяжного,
рецидивуючого перебігу бронхолегеневої патології.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота „Особливості діагностики та клініки респіраторних захворювань у
дітей, інфікованих Pneumocystis carinii” є фрагментом комплексної
науково-дослідної роботи кафедри педіатрії №1 Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України „Стан здоров(я, адаптивності
та характеристика етіології і патогенетичних факторів розвитку і
перебігу повторних респіраторних захворювань у дітей”, № держреєстрації
0101U003045, УДК 616-2-053.2-036.87-02-092-003.96.

Мета дослідження. Удосконалення клініко-лабораторної діагностики
пневмоцистної інфекції, визначення її ролі в перебігу респіраторних
захворювань у дітей та обґрунтування терапевтичної тактики.

Задачі дослідження.

Визначити частоту інфікованості Pneumocystis carinii та її роль в
виникненні і перебігу респіраторних захворювань у дітей.

З(ясувати характерні риси клініко-лабораторного перебігу респіраторних
захворювань у дітей, інфікованих Pneumocystis carinii.

Виділити фактори ризику формування інфікованості Pneumocystis carinii у
дітей з респіраторними захворюваннями.

Визначити цитоморфологічні характеристики різних клінічних форм
респіраторних захворювань у дітей, зокрема за наявності пневмоцистної
інфекції.

Сформувати рекомендації щодо діагностичного комплексу обстеження та
терапевтичної тактики респіраторних захворювань у дітей, інфікованих
Pneumocystis carinii.

Оцінити ефективність розроблених реабілітаційних рекомендацій.

Об`єкт дослідження – перебіг респіраторних захворювань у дітей.

Предмет дослідження – клініко-лабораторна картина респіраторних
захворювань у дітей, інфікованих Pneumocystis carinii.

Методи дослідження – анамнестичні, клініко-параклінічні, включаючи
вірусологічне, бактеріологічне дослідження зіву, фекалій,
цитоморфологічне дослідження бронхоальвеолярного вмісту, імунологічне
обстеження І та ІІ рівнів, рентгенологічне дослідження органів грудної
клітки та бронхоскопію (за показаннями), біохемілюмінесценція сироватки
крові, консультації спеціалістів, інструментальне обстеження.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначена роль Pneumocystis
carinii в клінічному перебігу різних форм респіраторних захворювань у
дітей. Інфікованість цим мікроорганізмом сприяє збільшенню тривалості
перебігу, частоти загострень респіраторних захворювань. Встановлено, що
інфікування Pneumocystis carinii виникає не тільки у дітей з
імунодефіцитними станами, а й у пацієнтів з функціональними,
транзиторними змінами імунної системи в межах вікових норм.

Доведено, що у дітей з затяжним, рецидивуючим та хронічним перебігом
основної респіраторної патології пневмоцистна інфекція виявляється
достовірно частіше, ніж у дітей з гострим перебігом хвороби; при
респіраторних захворюваннях, що перебігали з обструктивним компонентом,
Pneumocystis carinii виявлялась також частіше.

Вперше виділені характерні риси клініко-лабораторного перебігу
респіраторних захворювань за участю Pneumocystis carinii у дітей,
зокрема поступовий початок захворювання, відсутність сезонності, низька
чутливість до терапії з використанням традиційних антибактеріальних
засобів (напівсинтетичних пеніцилінів, цефалоспоринів) та муколітиків,
тривалий кашльовий синдром із частими його рецидивами, малопродуктивний
нападоподібний нічний кашель із підвищенням в(язкості мокроти,
відсутність у половини обстежених загальної температурної реакції,
катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів.

З(ясовані фактори ризику розвитку пневмоцистозу у дітей, зокрема високий
інфекційний індекс, а саме — часті респіраторні захворювання та дитячі
інфекції в анамнезі, повторні госпіталізації, частий прийом
антибактеріальної терапії, обтяжений перинатальний анамнез.

Показано, що однією з причин формування повторних респіраторних інфекцій
з тривалим перебігом, постає порушення мікробіоценозу дихальних шляхів,
зокрема присутність Pneumocystis carinii. Порушення мікробіоценозу у
цієї групи дітей мають системний характер з одночасним порушенням
мікробіоценозу зіву і кишечнику. Вперше показано, що у дітей з
пневмоцистозом мікробіологічні порушення мають найбільшу вираженість.

Виділені комплексні якісні цитоморфологічні характеристики окремих
клінічних форм респіраторних захворювань та пневмоцистної інфекції у
дітей.

Розроблено спосіб диференційної діагностики бронхітів у дітей, з
використанням цитоморфологічного методу та отримано патент №70579 А
(рішення про видачу патенту України від 21.08.2004).

Обгрунтовані показання для призначення терапії, спрямованої на
елімінацію Pneumocystis carinii та підвищення загальної резистентності
пацієнтів, що сприяє скороченню терміну тривалості основного
респіраторного захворювання та зменшенню частоти ГРЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані діагностичні
рекомендації щодо клініко-лабораторного обстеження дітей з затяжним та
рецидивуючим перебігом респіраторної патології, які спрямовані на
зменшення частоти та скорочення епізодів цих захворювань у дітей.

Запропоновано для діагностики та диференційної діагностики комплекс
вперше описаних клініко-лабораторних ознак перебігу респіраторних
захворювань у дітей, інфікованих Pneumocystis carinii, та факторів
ризику їх розвитку.

Розроблені показання та рекомендації щодо лікування респіраторних
захворювань у дітей, інфікованих Pneumocystis carinii.

Розроблені цитоморфологічні характеристики респіраторних захворювань для
полегшення та прискорення діагностики та диференційної діагностики
різних форм респіраторних захворювань у дітей, зокрема бронхітів. В
результаті використання наведених у роботі положень було досягнуто
збільшення швидкості проведення диференційної діагностики захворювань
респіраторного тракту з призначенням адекватних
лікувально-реабілітаційних заходів, що скорочує кількість додаткових
багато коштовних методів обстеження, зменшує перебування хворого на
лікарняному ліжку.

Запропоновані методи діагностики та реабілітації дітей з респіраторними
захворюваннями, викладені в дисертації, впроваджені в роботу поліклініки
ДКЛ №1, Міжрайонному педіатричному центрі Мелітопольської дитячої
лікарні, Центральній районній лікарні Апостолівського району
Дніпропетровської області, Дорожній клінічній лікарні (дитячій
поліклініці) ст. Дніпропетровськ Придніпровської залізниці, Центральної
районної дитячої поліклініки Деснянського району м. Києва.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі
педіатрії №1 НМУ.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз
вітчизняної та зарубіжної літератури за обраною темою, визначено мету та
завдання роботи. Проведено клінічне спостереження та обстеження хворих з
різними клінічними формами респіраторних захворювань. Особисто
проаналізовано результати загально клінічних, мікробіологічних,
цитоморфологічних та імунологічних досліджень у обстежених хворих.
Автором виділені особливості клінічного перебігу пневмоцистної інфекції
у дітей з респіраторною патологією. Розроблені цитологічні
характеристики бронхолегеневого вмісту для диференційної діагностики
різних клінічних форм респіраторних захворювань. Проведено аналіз та
статистичну обробку та узагальнення результатів клініко-лабораторних
досліджень, оформлено дисертаційний матеріал.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи повідомлені
та обговорені на: Х з(їзді педіатрів України, “Проблеми педіатрії на
сучасному етапі” (м.Київ, 1999), науково-практичній медичній конференції
“Сучасні проблеми клінічної фармакології та імунопрофілактики” (м.Київ,
1999), Х конгресі світової федерації українських лікарських товариств
(Чернівці-Київ-Чікаго, 2004), 56 науковій конференції студентів та
молодих вчених Національного медичного університету (м. Київ, 2001),
засіданнях Товариства дитячих лікарів м. Києва (1999, 2001, 2003).
Здобувач має авторське свідоцтво №70579 А на винахід “Спосіб
диференційної діагностики бронхітів у дітей” (рішення про видачу Патенту
України від 21.08.2004.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 6
статей у наукових фахових журналах, зокрема 2 статті у збірниках
наукових праць, 4 роботи у матеріалах та тезах конференцій, отримано
патент на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, огляду літератури, викладу основних методик дослідження, 4
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
літературних джерел. Роботу викладено на 143 сторінках друкованого
тексту, ілюстровано 35 таблицями та 8 малюнками. Загальний обсяг
дисертації становить 122 сторінки, що дорівнює 4,9 авторських аркушів.
Перелік використаних літературних джерел налічує 218 джерел, з них 128
кирилицею, 90 латиницею, що займає 21 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було
проведено клініко-параклінічне обстеження дітей, госпіталізованих в
дитяче відділення Дорожньої клінічної лікарні №1, ст. Київ. Всього було
обстежено 307 дітей у віці від 1 до 15 років. З них 161 дитина з
частими, тривалими ГРЗ в анамнезі (ЧХД) та 146 дітей таких, що на
респіраторні інфекції хворіють епізодично (ЕХД). Серед дітей до 5 років
частим вважалось 6-7 епізодів ГРЗ на рік, для дітей старше 5ти років –
більше 4-5. Структуру повторних респіраторних захворювань у обстежених
дітей складали не тільки ГРВІ, а й риносинусіти, ларинготрахеїти,
бронхіти, навіть пневмонії.

Всім дітям проводили традиційне клініко-параклінічне обстеження з
детальним вивченням анамнезу життя та анамнестичних особливостей
респіраторних інфекцій на основі аналізу історій розвитку, історій
хвороб та бесід з батьками і пацієнтами. За показаннями проводили
рентгенологічне дослідження грудної клітки та бронхоскопію з наступною
мікроскопією лаважу. Для визначення супутньої патології дітям було
проведене лабораторно-інструментальне обстеження з включенням УЗД
черевної порожнини, ФГДС, ЕКГ, ФКГ, КІГ, ФЗД, консультації суміжних
спеціалістів.

З метою виявлення Pneumocystis carinii проводили пряму мікроскопію БАВ
(мокроти чи бронхоальвеолярного лаважу), попередньо висушеного та
забарвленого за Романовським-Гімзою, з підрахунком кількості трофозоїтів
у полі зору, виявленням інших життєвих форм пневмоцисти (спорозоїтів,
цист) та визначенням їх стану (у періоді вегетації, дегенеративно
змінені, зруйновані). Наявність пневмоцист визначалась паразитологічним
методом. За літературними даними саме цей метод є вирішальним в
постановці діагнозу, оскільки в даному випадку серологічні методи не
достатньо достовірні у зв(язку з великими відсотками серопозитивного до
Pneumocystis carinii населення (Н.В. Каражас, 1998, Е.А. Лыкова, 2001,
Е.М. Рекалова, 2001).

З метою уточнення діагнозу та спостереження за патоморфологічними
змінами БАВ, проводили його цитоморфологічне дослідження, в якому
враховували виражені кількісні та якісні зміни бронхіального епітелію,
альвеолярних клітин, волоконних структур, нейтрофілів, еозинофілів,
лімфоцитів, слизу, мікрофлори.

Для оцінки мікробіоценозу різних локусів організму використовували
традиційні бактеріологічні дослідження зіву, фекалій. Враховували
мікрофлору, яка виявлялась в діагностичних титрах, що для
умовно-патогенної флори складає 10-100 колоній на щільному поживному
середовищі. Для виявлення антигенів респіраторних вірусів в клітинах
циліндричного епітелію змивів з носоглотки використовували метод
флюоресцуючих антитіл з моновалентними сироватками.

З метою вивчення природної резистентності організму, вивчали імунний
стан дітей на підставі визначення кількості лімфоцитів з антигенними
детермінантами CD4+ (Т-хелпери/індуктори), CD8+ (Т-супресори), CD3+
(загальні лімфоцити), CD16+, CD20+ (загальні В-лімфоцити) непрямим
імунофлюоресцентним методом з мишачими моноклональними антитілами,
вираховували імунорегуляторний індекс. Оцінювали фагоцитарне число та
фагоцитарний індекс – відсоток нейтрофілів, які поглинули суміш
мікрокока до загальної кількості. Для оцінки функціонального стану
гуморальної ланки імунітету вивчали вміст сироваткових імуноглобулінів
IgG, IgM, IgA та секреторного sIgA слини за методом радіальної
імунодифузії за Manchini et al.

Результати особистих досліджень та їх обговорення.

Обстежена нами група дітей, які умовно визначені як ЧХД, не однорідна за
своїм складом, поліетіологічна. Як видно з отриманих результатів, і
співпадає з літературними даними (А.О.Андрущук та співав., 1999;
Ю.В.Марушко, 2000; Н.В.Коровина, 2002) вона формується не тільки на фоні
перинатальної обтяженості, діатезів, імунодефіцитів, а й як наслідок
порушення мікробіоценозу, зокрема інфікованості Pneumocystis carinii.
Серед дітей, які часто повторно хворіли на ГРЗ пневмоцистоз реєструвався
достовірно частіше, ніж у тих, що на респіраторні інфекції хворіли
епізодично, відповідно 59,6% та 6,5%, р<0,01. Присутність Pneumocystis carinii в бронхоальвеолярному вмісті дітей можна розглядати як прояви загального порушення мікробіоценозу, що відбуваються на фоні зниженої загальної та місцевої резистентності організму, зокрема у дітей з групи ЧХД. Це підтверджується і наявністю у дітей цієї групи значної супутньої патології зокрема алергічної (13,0%), травної системи (85,7%), вегетативних дисфункцій (26,7%), анемічних станів (57,8%), порушень мікробіоценозу кишечнику (56,5%). На підставі аналізу анамнестичних даних виявлені найбільш вірогідні фактори, що можуть сприяти інфікованості Р.carinii. За ступенем впливу вони розподіляються наступним чином: 1) частий (більше 4 раз) прийом антибіотиків (92,1%); 2) повторні ГРЗ (89,5%); 3) повторні госпіталізації (39,5%); 4) обтяжений перинатальний анамнез (55,3%); 5) більше 2х дитячих інфекцій (18,4%). Тим чи іншим чином обтяжений преморбідний фон мали майже всі діти з пневмоцистозом. Перинатальний анамнез був обтяжений за рахунок: патологічного перебігу вагітності та пологів у 55,3% дітей, інтеркурентних захворювань під час вагітності матерів у 44,7% паціентів, епізодів ГРЗ на першому році життя у 42,1% малюків. Раннє штучне вигодовування мало місце у 31,6% дітей. Відмічено прояви діатезів, а саме у 47,3% пацієнтів алергічного і у 26,3% лімфатичного. В бронхоальвеолярному вмісті обстежених дітей Pneumocystis carinii виявлена у 32,2±4,09%. Важливо, що при різних формах респіраторних захворювань Р. car. знаходили з різною частотою. Так, найбільший відсоток інфікування спостерігається у дітей з рецидивуючим бронхітом (66,7%), менший, але значний у дітей з хронічним бронхітом (50,0%), бронхіальною астмою (45,0%), гострим обструктивним бронхітом (42,8%) та бронхітом із затяжним перебігом (45,4%), тобто тих що мають хронічний, рецидивуючий чи затяжний перебіг бронхолегеневої патології, а також тих, що перебігають з бронхообструкцією. При гострих формах, таких як гострий (простий) бронхіт та пневмонія відсоток пневмоцистної інфекції найнижчий (5,9 і 19,0% відповідно). Дітям з пневмоцистозом було проведено традиційне імунологічне обстеження І, ІІ рівнів. Контрольну групу складали діти з подібним співвідношенням респіраторної патології без пневмоцистозу. Виявлено, що у дітей основної групи, інфікованих Р.car., відмічалась тенденція до зменшення фагоцитарного індексу та числа, моноцитів, Т-лімфоцитів, а також зниження в межах вікових норм імунорегуляторного індексу, що свідчить про певне пригнічення імунної відповіді. Показники основних класів імуноглобулінів, sIgA слини були нижчими ніж у дітей без пневмоцистозу, але не виходили за межі вікових норм. В жодної дитини нами не було виявлено імунодефіциту. Отже, можна вважати, що інфікування Рneumocystis carinii має місце не тільки у дітей з вираженими імунологічними порушеннями, а й у дітей з функціональною недостатністю захисних систем, напруженням адаптаційних реакцій організму, з можливим виснаженням під дією несприятливих чинників. Дослідження вегетативного гомеостазу організму дітей, інфікованих Рneumocystis carinii (основна група) виявило певні зміни в порівнянні з даними обстеження дітей контрольної групи. Частіше у дітей основної групи реєструвався (42,1%) симпатикотонічний ВВТ, тоді як в контролі 17,5% і в меншому відсотку (23,7%) ейтонічний. Ваготонічний ВВТ зустрічався майже з однаковою частотою. За даними кардіоінтервалографії у 47,4% дітей основної групи та 20,0% контрольної, виявлений гіперсимпатикотонічний (стресовий) тип вегетативної реактивності, у 31,6% нормальний, симпатикотонічний; у 18,4% - асимпатикотонічний (дистресовий) тип. Переважання у дітей, інфікованих Р.carinii симпатикотонічного ВВТ та стресового типу вегетативної реактивності свідчить про напруження компенсаторно-регуляторних механізмів і зниження можливостей адаптації. При дослідженні мікробіоценозу різних локусів організму виявлено, що у дітей з групи ЧХД достовірно частіше ніж у ЕХД спостерігалось порушення мікробіоценозу зіву, 69,8% та 40,3% відповідно. При цьому у дітей, інфікованих Рneumocystis carinii, цей відсоток був ще більшим і становив 89,5%. У дітей з пневмоцистозом була вищою частота мікробних асоціацій (23,7% порівняно з 5,0% в контролі). Спектр флори майже не відрізнявся в різних групах, однак частота обсіменіння була вищою. При мікроскопії мокроти, яка підтвердила ці дані, також виявлено, що у дітей з пневмоцистозом в БАВ міститься більший відсоток грибів (47,4% та 27,5% в контролі) – дріжджових клітин, спорів та міцелію грибів роду Кандида. Достовірно частіше у дітей, інфікованих Р.carinii діагностували порушення мікробіоценозу кишечника (92,1%), порівняно з 42,5% в контролі. У цих дітей визначалась більша частота дисбактеріозу ІІ та ІІІ ступеня, а також лямбліозу (18,4%). Проведення алерготестування дітей, методом біохемілюмінесценції показало наявність тенденції до підвищення сенсибілізації у дітей, інфікованих Рneumocystis carinii (основна група), однак не виявило достовірних відмінностей порівняно з групою контролю. Відмічено латентну сенсибілізацію у дітей основної групи до різних алергенів у 57,9% дітей, зокрема до побутових у 23,7%, харчових – у 15,7%, епідермальних – у 21,1%, пилкових – у 18,4%, інфекційних – у 28,9%. Поєднану сенсибілізацію до алергенів різних груп мали 36,8% дітей цієї групи. Серед дітей контрольної групи, без Р.carinii в БАВ латентна сенсибілізація мала місце у 50,0%, а поєднана сенсибілізація у 30,0%. У дітей, інфікованих Pneumocystis carinii (основної групи), визначені особливості перебігу основного респіраторного захворювання. У всіх дітей відмічались ті, чи інші скарги загально інтоксикаційного генезу: слабкість, підвищена стомлюваність, млявість, знижена працездатність, головний біль. Встановлено, що у 86,2% дітей основної групи, та лише у 36,6% (р<0,05) дітей групи контролю спостерігався поступовий початок захворювання, у 37,9% - відсутність чи слабкий ефект від традиційної антибіотикотерапії напівсинтетичними пеніцилінами та цефалоспоринами, порівняно з 3,3% в контрольній групі (р<0,01), у 55,2% хворих не було очікуваного ефекту від муколітиків (в контролі – 6,5%, р<0,01), у 51,7% дітей з пневмоцистозом і у 10,0% групи контролю (р<0,01) основне захворювання мало затяжний перебіг. Відсутність сезонності відмічено у 36,8% хворих основної групи і лише у однієї дитини (2,5%, р<0,01) з групи контролю. - @ ‚ ? | ? a ooooooooocossssssOooooooooo dha$ dh`„7a$ . 0 - D z | c a dh dh`„7a$ & & O Ue „7`„7 й контрольної групи цей показник відповідно складав лише 15,0% (р<0,05). Сухий кашель спостерігався майже з рівною частотою в обох групах, а вологий, продуктивний кашель значно частіше у дітей контрольної групи (57,5% та 15,8% відповідно). У дітей, інфікованих Рneumocystis carinii рідше ніж в групі контролю кашель супроводжувався катаральними явищами з боку верхніх дихальних шляхів (42,1% та 75,0% відповідно). У 50,0% дітей основної групи респіраторне захворювання протікало з нормальною температурою, тоді як в групі контролю температурної реакції не було лише у 15,0% хворих (р<0,05). Субфебрильна температура, навпаки, частіше відмічалась серед дітей у яких Р.carinii не було знайдено (45,0% та 7,8% відповідно, р<0,01). Підвищення температури до фебрильних цифр спостерігалось майже з однаковою частотою 42,1% та 37,5% (р>0,05) в обох
групах, що супроводжувалось характерними змінами в гемограмі, що дало
підстави розцінити ці підйоми температури як прояви бактеріальної
інфекції.

У дітей з бронхіальною астмою, інфікованих Рneumocystis carinii,
приступи починались на фоні респіраторного захворювання, йому передували
прояви ГРЗ верхніх дихальних шляхів. У 2/3 дітей прояви катару ВДШ
з?являлись поступово: спочатку періодичний сухий кашель, який згодом
підсилювався, ставав малопродуктивним. Напади виникали на початку
розгортання та у розпалі клінічних явищ ГРЗ.

Отримані дані свідчать про те, що респіраторні захворювання у дітей з
пневмоцистозом мають певні особливості клінічного перебігу. Поступовий
початок, відсутність чи слабкий ефект від антибактеріальної терапії та
муколітиків, тривалий малопродуктивний кашель, відсутність сезонності є
найважливішими клінічними діагностичними ознаками пневмоцистної
інфекції, яка ускладнює перебіг респіраторної патології.

Комплексний підхід при проведенні цитоморфологічного дослідження
бронхоальвеолярного вмісту та співставлення з особливостями клінічного
перебігу, дозволив нам виділити якісні цитоморфологічні характеристики
різних клінічних форм респіраторних захворювань. Це дає змогу прискорити
та полегшити їх діагностику та диференційну діагностику. Цитологічний
пейзажу в цілому є більш інформативним, ніж аналіз кількісних показників
окремих морфологічних чи клітинних елементів вмісту. Результати наших
спостережень представлені в таблиці.

Так, про затягування процесу свідчить поява скупчень бронхіального
епітелію, які утворюються три тривалій інтенсивній десквамації,
збільшується кількість альвеолярних клітин, вони утворюють групи, серед
нейтрофілів починають переважати сегментоядерні.

Хронізацію патологічного процесу показують дегенеративні зміни клітинних
форм (дискаріоз, дисплазія, вакуолізація та інш.), метаплазія епітелію,
переважання сегментоядерних нейтрофілів та зростання загальної кількості
клітин.

При гострому процесі клітинні елементи мало ушкоджені, переважають
паличкоядерні нейтрофіли. Еозинофіли, як відомо, вказують на алергічний
компонент процесу. Значна кількість альвеолярних клітин в препараті,
особливо великі їх скупчення, пласти, групки показує, що задіяні
найбільш дистальні відділи респіраторного тракту.

При респіраторних захворюваннях за умови інфікування Pneumocystis
carinii цитоморфологічна картина загалом відповідає клінічній формі
респіраторного захворювання, але одночасно має свої особливості. В
препараті міститься значна кількість бронхіального епітелію, з ознаками
дисплазії та метаплазії, який утворює скупчення, пласти подібні до
залозистих структур, часто зустрічаються альвеолярні клітини в різній
кількості. Нейтрофіли містяться в значній кількості, переважають
сегментоядерні, часто з явищами дискаріозу. Це може вважатись
цитоморфологічним підтвердженням того факту, що Рneumocystis сarinii
частіше живе в „спровокованому” бронхіальному дереві, тобто там, де
раніше виникали гострі запальні процеси, а з часом сформувались хронічні
чи з елементами хронізації. Постійна життєдіяльність мікроорганізмів
підтримує запальний процес в слизовій оболонці.

Нами встановлена залежність між кількістю в БАВ трофозоїтів, які є
основною вегетативної формою пневмоцисти, та особливостями перебігу
респіраторних захворювань у обстежених дітей. За ступенем обсіменіння
діти були розділені на три групи: І – до 10 трофозоїтів в полі зору – з
незначним, ІІ – 10-40 з помірним і ІІІ – більше 40 трофозоїтів в полі
зору — із значним обсіменінням. Чим більше трофозоїтів в полі зору
містилось в препараті, тим більш вираженими були характерні особливості
загального перебігу та кашльового синдрому. Вплив цистних форм та
трофозоїтів, що містились в незначній кількості (менше 10 в полі зору),
на особливості клінічної картини респіраторних захворювань не був нами
виявлений.

З метою прискорення одужання дітей, інфікованих Pneumocystis carinii,
хворих на різні форми респіраторних захворювань, до складу комплексної
терапії додавали препарати, що, за літературними даними, сприяють
елімінації мікроорганізму. Поєднану терапію отримували 23 (60,5%)
дитини. Для оцінки ефективності проведених заходів діти були розділені
на дві групи. Групу „А”, де діти окрім базової терапії приймали трихопол
чи бактрим, у вікових дозах, та групу „В”, діти якої знаходились тільки
на базовій терапії. Ефективність оцінювали за цитоморфологічною
динамікою та клінічними змінами, зокрема покращенням загального стану та
зменшенням кашльового синдрому. В групі “А” в порівнянні з групою
контролю клініко-лабораторна динаміка виявилась значно кращою. На
5,2(1,3 день кашель з малопродуктивного ставав більш вологим, рідким,
полегшувалось відходження мокроти, в цілому кашльовий синдром купувався
скоріше на 8,2±0,6 днів. Порівняно з групою контролю “В” перебіг
основного респіраторного захворювання зменшився в середньому на 5,7±0,6
дні. Елімінація P.carinii також контролювалась цитологічним дослідженням
мокроти, яке проводили на 13-15 день терапії. Позитивний ефект
підтверджувався наявністю дегенеративно змінених і зруйнованих
вегетативних форм пневмоцист, зникненню чи зменшенню кількості
трофозоїтів до 10 і менше в полі зору, а також відсутністю нових
спорозоїтів та цист. Зменшувались загальні ознаки запалення, зокрема
кількість клітинних елементів, нейтрофілів, альвеолярних клітин, флори.

Елімінація Р.carinii дозволяє не тільки скоротити епізоди респіраторних
захворювань, а й зменшити частоту ГРЗ в тій чи іншій мірі у 84,2% дітей,
на протязі 6 місяців катамнестичних спостережень.

Проведене анамнестичне, клініко-лабораторне, зокрема імунологічне
обстеження виявило, що діти інфіковані Рneumocystis carinii мають
знижений опір до несприятливих чинників оточуючого середовища, зокрема
мікробного інфікування. Виходячи з цього, до складу комплексної терапії
мають бути включені засоби для підвищення загальної резистентності
організму, а саме загартовування, масаж, корекція режиму, фітотерапія,
використання біостимуляторів, адаптогенних препаратів.

Таким чином, інфікування Рneumocystis carinii, можна розглядати як прояв
загального порушення мікробіоценозу, та фактор, який негативно впливає
на перебіг респіраторних захворювань у дітей, що потребує впровадження
відповідних діагностичних і терапевтичних програм.

ВИСНОВКИ

Науковим завданням, яке вирішено в даній роботі, було визначення впливу
Pneumocystis carinii на розвиток і перебіг респіраторних захворювань у
дітей без значних порушень в імунній системі, з метою зменшення частоти
та скорочення тривалості епізодів респіраторних захворювань у дітей, за
рахунок ранньої, специфічної діагностики пневмоцистної інфекції,
розробки нових специфічних діагностичних програм та, у разі виявлення
інфікування Р.carinii, відповідних лікувально-реабілітаційних.

Респіраторні захворювання у 32,2% дітей протікають на фоні інфікування
Pneumocystis carinii. У хворих з хронічним, рецидивуючим, затяжним
перебігом респіраторної патології та бронхообструкцією пневмоцистоз
спостерігається частіше, ніж при гострому перебігу. Наявність в
бронхоальвеолярному вмісті трофозоїтів у кількості більше 10 в полі зору
сприяє збільшенню тривалості перебігу респіраторних інфекцій та частоти
загострень.

Респіраторним захворюванням за участю Pneumocystis carinii притаманні
певні характерні риси: поступовий початок, нечутливість до традиційної
терапії з використанням антибактеріальних (полусинтетичних пеніцилінів,
цефалоспоринів) та муколітичних засобів, тривалий кашльовий синдром
(більше року у 13,1% обстежених) із частими його рецидивами (у 23,7%),
малопродуктивний нападоподібний нічний кашель, підвищення в(язкості
мокроти, відсутність у 50,0% обстежених загальної температурної реакції
та у 57,9% катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів.

Несприятливий преморбідний фон у дітей з пневмоцистозом характеризується
обтяженим перинатальним анамнезом (55,3%), частими дитячими інфекціями
(більше 2х у 18,4%) та гострими респіраторними захворюваннями (89,5%),
повторними госпіталізаціями (39,5%), частим прийомом антибіотиків
(більше 4х раз за життя у 92,1%).

Для діагностики та диференціальної діагностики різних форм респіраторних
захворювань у дітей найбільш ефективним є використання таких
цитоморфологічних характеристик бронхоальвеолярного вмісту як
співвідношення вмісту різних форм нейтрофілів, еозинофілів, кількості та
форми альвеолярних макрофагів, бронхіального епітелію, волоконних
структур, наявності дегенеративно змінених, метаплазованих клітин.

Група дітей, що часто, тривало хворіють на гострі респіраторні
захворювання є поліетіологічною. Однією з причин її формування постає
порушення мікробіоценозу, зокрема присутність Pneumocystis carinii у
59,6%, а також порушення мікробіоценозу зіву (69,8%) і кишечнику
(56,5%). У дітей з пневмоцистозом порушення мікробіоценозу виражені
більш інтенсивно.

Лікування респіраторних захворювань у дітей, інфікованих Pneumocystis
carinii, за допомогою включення в комплексну терапію препаратів
спрямованих на елімінацію мікроорганізму, сприяло прискоренню позитивної
динаміки кашльового синдрому на 8,2(0,6 дні та зменшення частоти
респіраторних інфекцій загалом у 84,2% дітей.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Дітей, що часто, з тривалим кашльовим синдромом, на протязі всього року,
в тому числі і в весняно-літній період, хворіють на гострі респіраторні
захворювання, доцільно обстежувати на інфікованість Pneumocystis
carinii.

Клінічними критеріями інфікованості Pneumocystis carinii є поступовий
початок захворювання, тривалий, малопродуктивний кашель, може бути
нападоподібний, нічний, з виділенням малої кількості в`язкої мокроти,
часто відмічається відсутність температурної реакції, та катаральних
явищ з боку верхніх дихальних шляхів.

Для лабораторної діагностики Pneumocystis carinii доцільно проводити
цитоморфологічне дослідження бронхоальвеолярного вмісту, враховуючи, що
на клінічний перебіг респіраторного захворювання впливають трофозоїти в
кількості більше 10 в полі зору.

Визначені якісні цитоморфологічні характеристики респіраторних
захворювань, комплексний аналіз яких може бути використаний цитологами і
педіатрами для прискорення і полегшення діагностики та диференціальної
діагностики респіраторної патології.

Визначення в мокроті чи бронхоальвеолярному лаважі трофозоїтів в
кількості більше 10 в полі зору є показанням для включення до
терапевтичного комплексу препаратів, які призводять до елімінації
мікроорганізму.

Для елімінації Pneumocystis carinii може бути використане призначення
трихополу чи бактриму в вікових дозах, одночасно
лікувально-реабілітаційні заходи мають бути спрямовані на підвищення
загальної опірності організму

Критерієм успішної терапії є покращення загального стану дитини,
динаміка кашльового синдрому, в поєднані з позитивними
цитоморфологічними змінами, такими як зруйновані та дегенеративно
змінені мікроорганізми, відсутність нових спорозоїтів та цист в
препараті.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особливості стану здоров`я дітей, які часто хворіють на гострі
респіраторні захворювання // Український науково-медичний молодіжний
журнал. 1998.-№1.-С. 95-98. Без співавторів.

2. Етіологічні та патогенетичні механізми виникнення обструктивних
бронхітів у дітей з гострими респіраторними інфекційними захворюваннями
// Український науково-медичний молодіжний журнал. 2002.-№2.- С.
40-42. (співавт.: Мартинова Л.Є.) Авторові дисертації належать дані, що
стосуються етіологічної ролі Pneumocystis carinii та іншої атипової
флори в розвитку обструктивних бронхітів.

3. Особливості клінічного перебігу респіраторних захворювань за участю
Pneumocystis carinii у дітей без значних порушень в імунній системі //
Український науково-медичний молодіжний журнал. 2003.-№4.-С. 84-87.
Без співавторів.

4. Цитоморфологічні характеристики різних форм респіраторних захворювань
у дітей //Медицина залізничного транспорту України. — 2004.- №2.-
С.32-34. (співавт.: Андрущук А.О., Юрченко Л.А., Братусь О.П., Денисова
С.Є.) Автор забезпечувала підбірку та аналіз літературних джерел, підбір
та обстеження хворих та проводила аналіз отриманих результатів з
наступним виведенням цитоморфологічних характеристик.

5. Вірусно-бактеріальна інфекція та імунна реактивність у дітей з
затяжним і рецидивним перебігом гострих респіраторних захворювань //
Українська міжвідомча збірка „Дитячі інфекції”.-К.-2000.-№27.-
С.116-121. (співавт.: Андрущук А.О., Казакова Л.М., Леус О.О.) Авторові
дисертації належать дані, що стосуються етіології різних форм ГРЗ,
зокрема ролі Pneumocystis carinii, формування поєднаної соматичної
патології.

6. Цитологічне дослідження бронхіального секрету у дітей, що часто
хворіють на гострі респіраторні захворювання // Українська міжвідомча
збірка „Дитячі інфекції”.-К.-2002.-№29.- С.194-199. (співавт.: Андрущук
А.О., Юрченко Л.А.) Автором проаналізовано літературу з питань
формування пневмоцистозу, проведений аналіз результатів цитологічного
дослідження обстежених дітей, співставлення з клініко-лабораторним
перебігом захворювання.

7. Патент № 70579 А. “Спосіб диференційної діагностики бронхітів у
дітей”. Заява № 2003, 1211277 з пріоритетом від 09.12.03. Рішення про
видачу патенту України від 21.08.2004. (співавт.: А.О.Андрущук) Автором
проаналізована література, розроблені діагностичні критерії.

8. Структура захворюваності в групах часто хворіючих дітей // Педіатрія,
акушерство та гінекологія (тези доповідей Х з(їзду педіатрів України
“Проблеми педіатрії на сучасному етапі”).-К.-1999.-№4.- С. 71.
(співавт.: Казакова Л.М., Мартинова Л.Є., Антошкіна А.М., Васюкова
М.М.) Автором проаналізовано розвиток поєднаної патології органів
дихання, травлення, вегетативних дисфункцій у 150 дітей з повторними
ГРЗ.

9. Pneumocystis carinii у дітей, що часто хворіють на гострі
респіраторні захворювання //Матеріали науково-практичної медичної
конференції “Сучасні проблеми клінічної фармакології та
імунопрофілактики”.-К.-1999.-С. 105-107. Без співавторів.

10. Формування супутньої патології у дітей, що часто хворіють на
повторні респіраторні захворювання // Матеріали 56 наукової конференції
студентів та молодих вчених Національного медичного університету. — К.-
2001.-С.138. Без співавторів.

11. Клінічна та етіологічна структура гострих респіраторних захворювань
у дітей // Матеріали Х конгресу світової федерації лікарських товариств.
— Чернівці — Київ –Чікаго.- 2004.-С.173. (співавт.: Андрущук А.О.,
Казакова Л.М., Кінча С.Д.) Автору належать дані щодо частоти
пневмоцистної інфекції, та особливостей її клінічного перебігу.

АННОТАЦИЯ

Меллина Т.В.

Особенности диагностики и клиники респираторных заболеваний у детей,
инфицированных Pneumocystis carinii.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.10 – “Педиатрия” – Институт педиатрии, акушерства и
гинекологии АМН Украины, Киев, 2004.

Работа посвящена диагностике и лечению респираторных заболеваний детей,
в частности тех, которые имеют затяжное течение, протекают с длительным
кашлевым синдромом. Установлено, что такое течение может быть связано с
инфицированием Pneumocystis carinii, микроорганизмом, принадлежащим к
классу низших грибов – аскомицетов.

В работе было обследовано 307 детей в возрасте от 1 до 15 лет. Из них
161 ребенок с частыми, длительными острыми респираторными заболеваниями
в анамнезе (ЧБД) и 146 детей, редко болеющих респираторными инфекциями
(ЭХД). Инфицированность Pneumocystis carinii среди детей с респираторной
патологией в среднем составляет 32,2%. Среди группы ЧБД этот процент
значительно больше – 59,6%, сравнительно с 6,5% среди ЭБД. При разных
формах респираторных заболеваний Рneumocystis carinii выделяли с разной
частотой. Так, самый большой процент инфицирования Р.carinii (66,7%)
наблюдался у детей с рецидивирующим бронхитом, меньший, но также
значительный у детей с хроническим бронхитом (50,0%), бронхиальной
астмой (45,0%), острым обструктивным бронхитом (42,8%) и бронхитом с
затяжным течением (45,4%). В целом процент пневмоцистоза оказался выше
при респираторных заболеваниях, которые имеют хроническое,
рецидивирующее или затяжное течение, или протекают с бронхообструкцией.
При острых формах, таких как острый (простой) бронхит и пневмония
процент пневмоцистоза наиболее низкий (5,8 и 19,0% соответственно).
Определены особенности преморбидного фона у детей, инфицированных
Pneumocystis carinii, в частности повторные острые респираторные
заболевания (89,5%), частый (больше 4 раз) приём антибиотиков (92,1%),
повторные госпитализации (39,5%), отягощенный перинатальный анамнез
(55,3%), больше 2х детских инфекций (18,4%). Тем или иным образом
отягощенный преморбидный фон имели практически все дети с пнемоцистозом.

Выявляли Pneumocystis carinii в бронхоальвеолярном секрете методом
прямой микроскопии. Использование окраски по Романовську — Гимзе дало
возможность выявить все формы микроорганизма – трофозоиты, спорозоиты,
цисты. Доказано, что содержание вегетативных форм – трофозоитов в
количестве больше 10 в поле зрения, сказывается на особенностях течения
респираторных заболеваний. При этом отмечается отсутствие сезонности,
склонность к продолжительному течению, постепенному началу, длительному
кашлевому синдрому, у большинства детей отмечается отсутствие общей
температурной реакции и катара верхних дыхательных путей.

Инфицирование Pneumocystis carinii можно рассматривать как проявление
общего нарушения микробиоценоза, которое происходит на фоне сниженной
реактивности организма, в частности у детей, которые часто и
продолжительно болеют респираторными инфекциями. Иммунологическое
обследование этих детей выявило тенденции к уменьшению фагоцитарного
индекса и числа, моноцитов, общих Т-лимфоцитов, снижение в границах
возрастных норм иммуно-регуляторного индекса, секреторного IgA слюны.

При исследовании микробиоценоза разных локусов организма выявлено, что у
детей, болеющих часто и длительно острыми респираторными заболеваниями,
достоверно чаще, чем у, редко болеющих, наблюдались нарушения
микробиоценоза зева: 69,8% и 40,3% соответственно. При этом, у детей,
инфицированных Рneumocystis carinii этот процент был еще выше и составил
89,5%. У детей с пневмоцистозом была также выше частота микробных
ассоциаций (23,7% в сравнении с 5,0% в контроле). Спектр флоры
практически не отличался в разных группах. При микроскопии мокроты,
которая подтвердила результаты бактериологических исследований, также
выявлено, что детей, инфицированных Рneumocystis carinii в
бронхоальвеолярном секрете содержится больший процент грибов рода
Candida (47,4% та 27,5% в контроле). Достоверно чаще у детей с
пневмоцистозом диагностировали нарушения микробиоценоза кишечника
(92,1%), сравнительно с 42,5% в контроле. У этих детей также
определялось преобладание дисбактериоза кишечника ІІ и ІІІ степени, а
также лямблиоза (18,4%).

В работе выделены качественные цитоморфологические характеристики разных
клинических форм респираторных заболеваний на основании сопоставления
клинического течения и исследования содержания разных морфологических
элементов, в частности бронхиального эпителия в разных формах,
альвеолярных клеток, волоконных структур, палочкоядерных и
сегментоядерных нейтрофилов, эозинофилов, флоры. При респираторных
заболеваниях при условии инфицирования Pneumocystis carinii в
цитоморфологической картине также отмечены определенные особенности. В
препарате содержится значительное количество бронхиального эпителия с
признаками дисплазии и метаплазии, который образует скопления,
железо-подобные структуры, пласты, часто встречаются альвеолярные клетки
в разном количестве. Нейтрофилы содержатся в значительном количестве,
преобладают сегментоядерные, часто с явлениями дискариоза. Это является
цитоморфологическим подтверждением того факта, что Рneumocystis сarinii
чаще живет в “спровоцированном” бронхиальном дереве, т.е. там, где
раньше возникали острые воспалительные процессы, а со временем
сформировались хронические или с элементами хронизации.

Разработаны лечебно-диагностические рекомендации. Исследовано, что
включение в состав комплексной терапии препаратов, направленных на
элиминацию Рneumocystis carinii, в частности трихопола или бактрима, а
также средств для повышения общей резистентности организма приводит к
более быстрому купированию кашлевого синдрома, улучшению общего
состояния больных, уменьшению сроков пребывания в стационаре.
Положительная динамика клинической картины подтверждалась
соответствующими цитоморфологическими изменениями.

Ключевые слова: респираторные заболевания, течение, Pneumocystis
carinii, дети, диагностика, лечение.

АНОТАЦІЯ

Мелліна Т.В.

Особливості діагностики та клініки респіраторних захворювань у дітей,
інфікованих Pneumocystis carinii.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.10 — „Педіатрія”. – Інститут педіатрії, акушерства
та гінекології АМН України, Київ 2004.

Дисертація присвячена актуальному питанню сучасної педіатрії –
респіраторним захворюванням у дітей, зокрема тим, що мають затяжний
перебіг, супроводжуються тривалим малопродуктивним кашлем. Виявлено, що
до таких особливостей перебігу може призводити інфікування Pneumocystis
carinii, мікроорганізмом, який належить до класу грибів аскоміцетів.
Наявність пневмоцистозу серед дітей з респіраторною патологією в
середньому складає 32,2%, при цьому найбільш високий відсоток виділення
Pneumocystis carinii спостерігається при затяжному, рецидивуючому,
хронічному перебігу бронхолегеневої патології і рідше за все при
гострому. На клінічній картині позначається вміст в бронхоальвеолярному
секреті вегетативних форм – трофозоїтів в кількості більш ніж 10 в полі
зору. Це супроводжується певними особливостями перебігу респіраторних
захворювань, а саме: відсутністю сезонності, поступовим початком,
відсутністю температурної реакції у половини хворих, тривалим
малопродуктивним кашлем, часто відсутністю катаральних явищ з боку
верхніх дихальних шляхів. Елімінація Pneumocystis carinii з
використанням трихополу чи бактриму супроводжувалась скороченням
тривалості кашльового синдрому, позитивною динамікою цитоморфологічної
картини.

Ключові слова: респіраторні захворювання, перебіг, Pneumocystis carinii,
діти, діагностика, лікування.

ANNOTATION

Mellina T.V.

Features of diagnostics and clinic of respiratory diseases at children,
which are infected by Pneumocystis carinii.

The thesis for a Academic degree of Candidate of Medicine by speciality
14.01.10 – “Paediatrics” – The of Institute of Paediatrics, Obstetrics
and Gynaecology of AMS of Ukraine, Kiev, 2004.

This thesis is devoted to the actual question of modern pediatrics, to
the children respiratory diseases, in particular those, which have
protracted flow, are accompanied by prolonged under productive cough. We
showed, that infection of Pneumocystis carinii, which belongs to the
class of askomitsetis, bring to such particulars of flow. The
microorganism we expose with the use of cytomorphology research.
Pneumocystis carinii is founded in bronchoalveolar secret of 32,2% of
children. The biggest percent we diagnosed in patients with prolonged,
recurrent and chronic flow of respiratory pathology. The features of the
clinical flow have place when trophozoits contains in amount more than
10 in area of vision. That’s accompanied by such clinical features: no
relations with seasons, gradual beginning, absence of temperature
reaction at the half of patients, prolonged underproductive cough,
absence of catarrh of upper respiratory tracts. Stopping of cough
syndrome, and the positive dynamics of cytomorphology picture accompany
the elimination of Pneumocystis carinii due to the use of combination of
trihopol or baktrim.

Keywords: respiratory diseases, flow, Pneumocystis carinii, children,
diagnostics, medical trearment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

РЗ — Респіраторні захворювання

Р.carinii — Pneumocystis carinii

ГРЗ — Гострі респіраторні захворювання

ЧХД — Діти, що часто хворіють

ЕХД — Діти, що епізодично хворіють

ВДШ — Верхні дихальні шляхи

РБ — Рецидивуючий бронхіт

ХБ — Хронічний бронхіт

ЗБ — Бронхіт із затяжним перебігом

ГБ — Гострий бронхіт (простий)

ГОБ — Гострий обструктивний бронхіт

П — Пневмонія

БАВ — Бронхоальвеолярний вміст

ВВТ — Вихідний вегетативний тонус

Похожие записи