.

Органопротективна аналгезія при невідкладних та планових лапароскопічних операціях у хворих похилого віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2977
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

БОЙКО КОСТЯНТИН АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 616-009.624-089.5:616.381-072.1]-053.88/.89

Органопротективна аналгезія при невідкладних та планових лапароскопічних
операціях у хворих похилого віку

14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, доцент Букін Валерій Євгенович, Запорізька
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
медицини невідкладних станів.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Владика Анатолій Степанович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри
анестезіології та інтенсивної терапії з післядипломною підготовкою;

доктор медичних наук, професор Снісарь Володимир Іванович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО.

Провідна установа:

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
невідкладних станів та анестезіології.

Захист відбудеться 20.10. 2006 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровській державній медичній академії
(49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4, ауд. № 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий 19.09. 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої

ради, доктор медичних наук Кобеляцький Ю.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. У хірургічних стаціонарах збільшилася кількість
хворих похилого віку, які підлягають плановим або невідкладним
хірургічним втручанням (Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., 2003).
Малоінвазивні ендоскопічні хірургічні операції стали одними із основних
методів оперативного лікування жовчнокам’яної хвороби, що дало
можливість значно розширити показання до оперативного лікування в осіб
похилого віку з високим оперативним й анестезіологічним ризиком,
зменшити строки й вартість лікування (Толстокоров Н.Г. и др, 2006).
Адекватне усунення післяопераційного болю дозволяє знизити кількість
післяопераційних ускладнень, проводити ранню активізацію пацієнтів,
зменшує строки лікування хворих у стаціонарі і знижує витрати на
лікування (Машфорт М.Л. и др., 2004). Актуальність післяопераційного
знеболювання зумовлена низькою якістю післяопераційної аналгезії більш
ніж в 40 % пацієнтів (Овечкин А.М., Морозов Д.В., 2001). Існує думка, що
літні пацієнти мають більш високий поріг болю, більше чутливі до ефектів
аналгетиків і мають потребу в меншій кількості знеболюючих засобів у
післяопераційному періоді (Muravchick S., 1994). Це призводить до
недооцінки ролі післяопераційного больового синдрому в людей похилого
віку. Внутрішньом’язові ін’єкції опіоїдів, що традиційно використовуются
для лікування післяопераційного болю, можуть супроводжуватися депресією
кровообігу, пригніченням вентиляції, нудотою та блюванням, уповільненням
пасажу по шлунково-кишковому тракту, при цьому не забезпечується
достатня аналгезія (Bisgaard T., Klarskov B., 2001). Незважаючи на
очікувану ефективність післяопераційного знеболювання за допомогою
нестероїдних протизапальних препаратів (Кобеляцкий Ю.Ю., 2004), різних
схем запобіжної аналгезії з використанням малих доз кетаміну, клофеліну
та інших комбінацій (Ozyalcin N.S. et al., 2004), якість
післяопераційної аналгезії в літніх хворих залишається низькою, про що
свідчать високі післяопераційна захворюваність і число ускладнень,
пов’язаних з болем або застосуванням аналгетиків (Laurila J. et al.,
2006; Зюзенков М.В., Шев А.Ф., 2005). Переваги регіонарного знеболювання
в геронтологічній групі хворих визначаються мінімальним впливом на всі
органи й системи, збереженням всіх компенсаторних механізмів і незначним
впливом анестетичних агентів (Rodgers A. et al., 2000). Проте,
регіонарні методи знеболювання при лапароскопічних втручаннях практично
не застосовуються, а можливості правосторонньої субплевральної тривалої
блокади для лікування післяопераційного болю в літніх хворих не вивчені.
Подальший пошук нових методик післяопераційного знеболювання в літніх
хворих після лапароскопічних втручань на основі диференційованого
використання системних аналгетиків і регіонарних блокад буде сприяти
підвищенню ефективності і якості аналгезії й зниженню числа ускладнень,
пов’язаних з післяопераційним болем та його лікуванням.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана як
частина планової науково-дослідної роботи кафедри загальної та
оперативної хірургії з топографічною анатомією, курсом анестезіології й
доглядом за хворими “Рання діагностика й лікування невідкладної
абдомінальної хірургічної патології” (№ державної реєстрації
0100U002400) Запорізького державного медичного університету.

Мета дослідження – зменшити ризик кардіоваскулярних ускладнень у хворих
похилого віку після лапароскопічних операцій шляхом підвищення
ефективності післяопераційного знеболювання.

Завдання дослідження:

1) вивчити особливості перебігу післяопераційного больового синдрому у
хворих похилого віку після лапароскопічних операцій;

2) дослідити зміни кардіоваскулярної системи та показників стресу при
традиційному післяопераційному знеболюванні у хворих похилого віку після
лапароскопічних оперативних втручань;

3) оцінити зміни кардіоваскулярної системи й показників стресу при
використанні протоколів запобіжної аналгезії у літніх хворих після
лапароскопічних операцій;

4) визначити можливість використання правосторонньої субплевральної
блокади для профілактики та лікування післяопераційного больового
синдрому у хворих похилого віку після лапароскопічних операцій;

5) розробити протоколи післяопераційної аналгезії після лапароскопічної
холецистектомії у хворих похилого віку в залежності від ступеня
кардіоваскулярної недостатності.

Об’єкт дослідження – хворі похилого віку в післяопераційному періоді
після лапароскопічних операцій.

Предмет дослідження – больовий синдром і післяопераційне знеболювання.

Методи дослідження – комплекс клінічних, біохімічних, інструментальних й
алгометричних методів, спрямованих на порівняльну оцінку інтенсивності
післяопераційного болю, стану гемодинаміки, показників стресу при
застосуванні різних протоколів післяопераційної аналгезії у хворих
похилого віку.

Наукова новизна. На підставі отриманих даних про порушення системного та
коронарного кровообігу, ритму серця, підтверджено ушкодження органів під
впливом післяопераційного больового синдрому у літніх хворих після
лапароскопічних операцій. Встановлено, що у хворих похилого віку
самооцінка післяопераційного болю менше, ніж його вегетативні прояви у
вигляді ішемії міокарда, життєво небезпечних аритмій, напруження
гемодинаміки й кисневого режиму. Вперше виявлено тісний зв’язок між
інтенсивністю післяопераційного болю, кількістю аритмій, частотою
серцевих скорочень і систолічним артеріальним тиском. Вперше доведено,
що усунення післяопераційного болю за допомогою правосторонньої
субплевральної блокади як компонента післяопераційної аналгезії

зменшує ризик виникнення життєво небезпечних порушень ритму серця і
ішемії міокарда в осіб похилого віку із хронічною серцевою недостатністю
III-IV ФК по NYHA.

Практичне значення отриманих результатів. Використання протоколів
запобіжної аналгезії до лікування післяопераційного болю та застосування
субплевральної правосторонньої блокади у 5,2 рази зменшує ризик порушень
коронарного кровообігу та на 17 % – ризик життєво небезпечних серцевих
аритмій після планових і невідкладних лапароскопічних операцій у хворих
похилого віку із проявами серцевої недостатності III-IV ФК по NYHA.
Результати роботи дозволяють рекомендувати для оцінки ефективності
післяопераційної аналгезії холтерівське моніторування ЕКГ, а для
лікування больового синдрому після лапароскопічної холецистектомії у
хворих похилого віку з високим операційним ризиком – використовувати
правосторонню субплевральну аналгезію.

Впровадження результатів досліджень у практику. Запропонований метод
правосторонньої субплевральної післяопераційної аналгезії у хворих
похилого віку з високим анестезіологічним ризиком впроваджений у
Запорізькому центрі екстремальної медицини і ШМД (акт впровадження від
11.11.03), Запорізькій обласній клінічній лікарні (акт впровадження від
19.01.04), МСЧ ВАТ “Запоріжсталь” (акт впровадження від 15.06.04),
міській багатопрофільній лікарні №3 м. Луганська (акт впровадження від
07.04.06).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів
патентно-інформаційний пошук за темою дисертації і аналітичний огляд
літератури. Разом з науковим керівником сформульовані мета й завдання
дослідження. Внесок автора в одержанні результатів наукового дослідженя
є основним і полягає в проведенні 76% анестезій, моніторінгу під час
операції та в післяопераційному періоді. Алгометрія й холтерівське
моніторування у всіх хворих виконані автором самостійно. Здобувач
особисто провів обробку отриманих результатів і проаналізував їх.
Автором особисто написаний текст диссертації, сформульовані висновки та
основні положення, що виносяться на захист, розроблені практичні
рекомендації, які є наслідком результатів досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи повідомлені й
обговорені: на ІІІ конгресі анестезіологів України (м. Одеса, 2000 р.),
підсумковій науково-практичній конференції ЗДІУЛ (м. Запоріжжя, 2002
р.), ІХ Всеукраїнській науково-методичній конференції співробітників
кафедр загальної хірургії вищих медичних навчальних закладів (м.
Запоріжжя, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Сучасні аспекти хірургічного сепсису” (м. Запоріжжя, 2003р.),
Всеукраїнській конференції “Критичні стани: патогенез, діагностика,
сучасні методи лікування” (м. Запоріжжя, 2005р.), засіданнях асоціації
анестезіологів Запорізької області (2001 – 2005 рр.), розширеному
міжкафедральному засіданні кафедр хірургічного профілю Запорізького
медичного університету і Запорізької медичної академії післядипломної
освіти, 2005 р.;

фаховому семінарі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії
Дніпропетровської державної медичної академії, 2006 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових статей, з них –
3 самостійних і 6 у співавторстві, у тому числі 5 у фахових виданнях,
зареєстроване 1 нововведення.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 149 сторінках
машинописного тексту. Вона складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
узагальнення, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 21
таблицею, 25 рисунками обсягом 35 стор. Перелік використанної
літератури включає 252 джерела, з яких 40 робіт з кириличною графікою і
212 робіт з латинською графікою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Для визначення оптимального методу післяопераційного знеболювання
проведено обстеження 131 пацієнта у віці від 60 до 79 років після
планових та ургентних лапароскопічних операцій. Як видно із табл. 1,
анестезіологічний ризик обстеженних пацієнтів, який був обумовлений
наявністю декількох супутніх захворювань, відповідав ASA II – у 26
пацієнтів, ASA III -у 104 хворих, ASA IV – у одного пацієнта.

Відповідно до завдань дослідження пацієнти були розподілені на 4 групи.
У групу 1 увійшло 28 пацієнтів, у яких післяопераційну аналгезію
проводили за традиційною схемою введенням опіоїдних аналгетиків. У 48
пацієнтів у групі 2 до початку операції застосовували запобіжне введення
нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і клофеліну. Група 3
складалася з 29 пацієнтів, у яких була використана запобіжна аналгезія
кетаміном. У групу 4 увійшло 26 пацієнтів, яким післяопераційне
знеболювання забезпечували за допомогою фракційного введення локального
анестетика у субплевральний простір правої половини грудної клітки.
Розходжень за статевими ознаками, віком, тяжкістю супутньої патології та
ступенем операційного ризику між групами не було (табл. 1).

Стандартна премедикація напередодні операції включала пероральний прийом
5 мг феназепаму 3-4 рази на добу і клофеліну – 0,15 мг на ніч.
Премедикація безпосередньо перед операцією полягала у внутрішньовенному
введенні 5 мг сибазону, 10 мг метоклопраміду. Оперативні втручання всім
хворим були виконані в умовах тотальної внутрішньовенної анестезії зі
штучною вентиляцією легенів. Протокол анестезії був ідентичним у всіх
досліджуваних. Індукцію наркозу здійснювали пропофолом (1,5-2,2 мг/кг) і
фентанілом (3-5 мкг/кг). Під час індукції проводили преоксигенацію (6-8
л/хв.). Інтубацію трахеї здійснювали після м’язової релаксації
сукцинілхоліном (2 мг/кг) на фоні прекураризації піпекуронія бромідом
(1мг). Штучну вентиляцію легенів проводили в режимі нормокарбії (FeCO2
–35-37 мм рт.ст., FiО2 – 30–40 %). Піковий тиск вдиху під час
карбоксіперітонеуму не

перевищував 1,5 мм рт.ст. Підтримку анестезії здійснювали постійною
інфузією пропофолу (5-10 мг/кг/год), фракційним введенням фентанілу
(7-10 мкг/кг/год), піпекуронія броміду (0,04-0,06 мг/кг/30 хв).
Інфузійна терапія проводилася сольовими розчинами (7–10 мл/кг/год). Під
час операції проводили моніторинг артеріального тиску (АТ), частоти
серцевих скорочень (ЧСС), SpO2 , FeCO2 за допомогою монітора “ЮТАС –
ЮМ-300”.

Таблиця 1

Демографічні данні та клінічна характеристика пацієнтів (Х±SD, n)

Група

Показник 1

(n=28) 2

(n=48) 3

(n=29) 4

(n=26)

Вік (років) 65,6±5,2 65,8±5,6 65,7±4,6 66,8±5,1

Чоловіки/жінки 6/22 6/42 4/25 3/23

Маса тіла (кг) 76,8±14,5 79,2±14,3 77,1±12,4 79,2±15,1

АSA ІІ 5 9 6 6

АSA ІІІ 23 39 23 19

АSA IV – – – 1

Планові/невідкладні операції 25/3 40/8 22/7 22/4

Тривалість операції (хв) 61,9±29,2 75,8±39,1 71,7±38,4 63,5±38,3

У групі 1 післяопераційна аналгезія починалася із внутрішньом’язового
введення 75 мг діклофенаку за вимогою пацієнта. Надалі, знеболювання
здійснювали внутрішньом’язовим введенням 5-10 мг морфіну кожні 8-12
годин.

У пацієнтів у групі 2 додаткову премедикацію починали за 40 хв. до
початку індукції, призначали 0,15 мг клофеліну сублінгвально, а за 30
хв. до індукції внутрішньом’язово вводили 75 мг діклофенаку або 30 мг
кеторолаку. Протокол додаткової премедикації в групі 3 з використанням
запобіжного введення кетаміну відрізнявся тим, що за 10 хв. до індукції
внутрішньовенно вводили 25-30 мг кетаміну. Післяопераційну аналгезію в
пацієнтів у групах, де застосовували протоколи запобіжної аналгезії
НПЗП, клофеліном і кетаміном, здійснювали внутрішньом’язовим введенням
75 мг діклофенаку або 30 мг кеторoлаку кожні 8 – 12 годин. Додаткове
знеболювання здійснювали внутрішньом’язовим введенням 5-10 мг морфіну.
Критерієм для призначення опіоїдних аналгетиків була інтенсивність
післяопераційного болю, який оцінювався пацієнтом за
візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) більше 30 мм через 60 хв. після
ін’єкції НПЗП.

У хворих групи 4 використовували методику правосторонньої субплевральної
аналгезії: за 20-25 хв. до проведення загальної анестезії катетеризували
субплевральний простір по задній підпахвовій лінії в VII або VIII
міжребер’ї, через катетер вводили 10-15 мл 1 % розчину лідокаїну. Після
досягнення правостороннього сенсорного блоку від Т4 до Т12 сегментів
проводили індукцію загальної анестезії. Післяопераційну аналгезію у цих
пацієнтів здійснювали субплевральним введенням 10-15 мл 0,25 % розчину
бупівакаїну кожні 6-8 годин протягом 2-х діб. Показаннями для
додаткового внутрішньом’язового введення 5-10 мг морфіну було посилення
болю, який оцінювався пацієнтами більше 30 мм за ВАШ. Із третьої доби
післяопераційну аналгезію в усіх групах здійснювали внутрішньом’язовим
введенням НПЗП за вимогою пацієнта.

Ефективність лікування післяопераційного больового синдрому оцінювали за
допомогою наступних критеріїв: тривалість безбольового періоду після
закінчення операції, час вимоги першого введення аналгетика, сумарна
доза морфіну за 48 годин після операції, кількість пацієнтів, що не
потребують призначення морфіну. Реєстрували всі випадки післяопераційної
нудоти й блювання (ПОНБ), перший самостійний підйом з ліжка, початок
ентерального харчування, післяопераційний ліжко-день. Вираженість
післяопераційного болю оцінювали за ВАШ і за шкалою вербальних оцінок
(ШВО).

Показники гемодинаміки – середній артеріальний тиск (САТ), ЧСС, індекс
Робертсона – подвійний добуток (ПД), сатурацію гемоглобіну артеріальної
крові киснем (SpО2) – реєстрували на наступних етапах: до початку
анестезії (1), після закінчення операції (2), через 1 годину (3), 3
години (4), 6 годин (5), 12 годин (6), наприкінці першої (7), другої (8)
і третьої (9) доби після оперативного втручання. Перераховані показники
порівнювали з відповідними належними величинами з урахуванням статі,
віку та антропометричних даних.

Визначення ступеня впливу післяопераційного болю на вегетативний статус
й оцінку органопротективних властивостей післяопераційної аналгезії
проводили за допомогою холтерівського електрокардіографічного
моніторування (реєстратор ЕКГ системи “Dia Card” модель 03100 АТЗТ
“Сольвейг”, м. Київ) протягом першої післяопераційної доби для виявлення
різних видів аритмій, частоти епізодів ішемії міокарда, добової ЧСС.

Гуморальні прояви стресу оцінювали за рівнем глікемії (методом
Hagedorn-Jensen) і концентрації кортизолу плазми крові (імуноферментним
методом за допомогою тест-систем “СтероидИФА – кортизол” фірми “Алкор
Био”). Дослідження концентрації кортизолу плазми крові й глікемії
проводили на чотирьох етапах: 1) перед анестезією; 2) після закінчення
операції; 3) через 24 години після операції; 4) через 48 годин після
операції.

З урахуванням відсутності апріорної інформації про види розподілу
величин досліджуваних показників у вибірках, для їхньої обробки
застосовувалися непараметричні статистичні критерії. Було використано
програмне забезпечення

Statistica for Windows 5.5 (StatSoft, Inc, 1995-99). Статистика:
кореляційний аналіз із урахуванням парного коефіцієнта кореляції
Пірсона, його вірогідність і коефіцієнти лінійного порівняння регресії.
Для оцінки змін у групах порівняння, а так само в групі між етапами,
застосовували дисперсний аналіз (ANOVA) і критерій U-Mann-Whitney. Зміни
якісних показників оцінювали за допомогою критерію ч2 (хі-квадрат).
Різниця між параметрами вважалася достовірною при Р0,05), АТ сист.
(r=0,49, P0,05) від інтенсивності болю, що
свідчило про відносну стабілізацію стану хворих.

Рівень глікемії зростав під час операції в середньому в 1,5 рази, в
порівнянні з доопераційним, продовжуючи підвищуватися до кінця першої
доби, досягаючи максимального значення в середньому (8,3±0,5) ммоль/л.
Лише наприкінці другої доби відзначена тенденція до зниження рівня
глікемії. На другу добу після закінчення ЛХЕ рівень глікемії знижувався
в середньому на 14,5 % у порівнянні з першою післяопераційною добою, але
перевищував свою вихідну величину в середньому на 31 %. Під час операції
рівень кортизолу підвищувався в середньому в 1,5 рази, продовжуючи
підвищуватися і в першу післяопераційну добу, у середньому на 41 %, у
порівнянні з вихідним. До кінця другої доби відзначена тенденція до
зниження рівня кортизолу, однак його концентрація залишалася вище
вихідного рівня в середньому на 35 %.

Таким чином, зміни показників гуморальної відповіді на операційну травму
й післяопераційний біль свідчать, що традиційне введення опіоїдних
аналгетиків не забезпечує достатнього рівня післяопераційної аналгезії у
хворих похилого віку. Вегетативні прояви у вигляді аритмій серця,
епізодів ішемії міокарда тісно пов’язані з післяопераційним болем, що
підтверджується зменшенням їхньої частоти і кореляційної залежності
після введення аналгетиків.

Як видно із табл. 2, застосування запобіжної аналгезії з використанням
НПЗП та клофеліну (група 2), та запобіжної аналгезії кетаміном (група 3)
подовжувало безбольовий період, у порівнянні з таким у пацієнтів групи
1, у середньому в 1,7 й 1,8 рази відповідно (Р8:`® ° ? O /////////////ooeeeeeeeeeeee 6:`?I® ? O ? x z I I ? ” – ? Oe O `,b,r/ooaoUooooooooOOIIAAA 12j3?466?7R8a8(;[email protected]]A]ooooooooocTHOeoooTHOeE3/43/4 a$ ”yo ”yo ”yo ”yo ”yo ”yo ”yo ”yo }YA33 ”yo (4I6I8I–ITHI(?*?THNYMMMMMM Ykd– ; a$ у в 1,5 рази менше, ніж у хворих групи 1 (Р=0,02), а кількість епізодів ішемії міокарда, що проявлялася зсувом сегмента ST більше 2 мм, відзначалася в середньому в 2,3 рази рідше, ніж у групі 1 (Р=0,017). Після запобіжної аналгезії кетаміном, кількість епізодів ішемії міокарда відзначалася в середньому в 2,6 рази рідше, а кількість аритмій серця реєструвалася в середньому в 1,3 рази рідше, в порівнянні з традиційною аналгезією опіоїдами. У пацієнтів на фоні обох методик запобіжної аналгезії життєво небезпечні порушення ритму серця склали в середньому 23 % всіх аритмій серця, тоді як у пацієнтів у групі при традиційному внутрішньом’язовому введенні опіоїдов - 32 % (Р=0,004). Зростання інтенсивності післяопераційного болю до 6 години після операції супроводжувалося збільшенням частоти епізодів “німої” ішемії міокарда в 5 разів і збільшенням числа аритмій серця на 50 %, у порівнянні з першою післяопераційною годиною. Кількість аритмій помірно корелювала з інтенсивністю болю (r=0,45, P0,05), АТ сист. (r=0,49, P0,05) від
інтенсивності болю. Протягом перших 12 годин раннього післяопераційного
періоду реєстрували більше 60 % всіх аритмій серця. До закінчення
добового моніторингу відзначена практично повна відсутність кореляційної
залежності між кількістю аритмій (r=0,27), АТ сист. (r=0,29), і ЧСС
(r=0,08) від інтенсивності болю, що свідчило про стабілізацію стану
хворих.

Індивідуальний аналіз показав, що на фоні запобіжної аналгезії в усіх
пацієнтів із серцевою недостатністю з ІІІ ФК по NYHA була зареєстрована
найбільша кількість аритмій серця – від 85 до 126, і епізодів ішемії
міокарда – від 9 до 18.

Застосування запобіжної аналгезії НПЗП і клофеліном у хворих похилого
віку зменшувало кількість аритмій серця в середньому на 31 % і кількість
епізодів

ішемії міокарда в середньому на 57 %, у порівнянні з пацієнтами групи 1,
у перші 24 години після закінчення операції. Однак у пацієнтів, які
належать до ІІІ ФК по NYHA, незадовільне усунення післяопераційного болю
супроводжуалося “німими” ішемічними атаками і аритміями серця при
застосуванні запобіжної аналгезії НПЗП і клофеліном. Незважаючи на
зменшення загальної кількості порушень ритму в пацієнтів групи 3 у
середньому на 26 % і епізодів ішемії міокарда в середньому на 61 %, у
порівнянні з традиційною аналгезією морфіном, в осіб похилого віку із
супутньою патологією кровообігу й високим анестезіологічним ризиком,
застосування запобіжної аналгезії кетаміном і післяопераційної аналгезії
НПЗП не в змозі надійно усунути післяопераційний біль, що провокує
“німі” ішемічні атаки та аритмії серця.

Таблиця 3

Частота серцевих скорочень, кількість значимого зміщення сегмента ST

та порушень ритму у першу добу післяопераційного періоду (X±SD)

Показник

ФК І-ІІ ФК ІІІ-ІV У середньому

ЧСС, 1Ч хв-1 Група 1 74,9±10,4 83,2±3,5& 77,4±9,6

Група 2 69,8±3,9 78,6±5,1& 72,2±6,0

Група 3 77,3±5,2 81,7±6,4 78,7±5,7

Група 4 69,9±3,7 75,7±4,6 73,2±5,1

Зміщення сегменту ST, n Група 1 12,1±7,9 37,7±14,2& 20,6±15,9

Група 2 7,2±2,6* 14,5±2,6*& 9,1±4,2*

Група 3 6,2±1,7* 11,8±2,8*& 7,9±3,9*

Група 4 2,1±2,5*#$ 5,0±1,3*#$& 3,6±2,4*#$

Кількість аритмій серця, n Група 1 49,6±19,1 173,8±86,9& 91,0±77,6

Група 2 48,1±18,5 102,3±17,6*& 62,6±30,5*

Група 3 47,6±27,2 108,0±8,8*& 67,6±36,6*

Група 4 23,0±9,7*#$ 62,1±14,3*#$& 42,6±23,6*#$

Примітки:

* – Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020