.

Організація краєзнавчої роботи учнів у процесі вивчення фізичної географії основної школи (V-IX класи): Автореф. дис… канд. пед. наук / В.В. Бенедюк

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3350
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

БЕНЕДЮК Валентина Володимирівна

УДК 371.044.3: 551.4/5: 908(021)

ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ УЧНІВ
У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ
ОСНОВНОЇ ШКОЛИ (V-IX класи)

13.00.02 – теорія та методика навчання географії

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Київ – 1999
Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник — доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Корнєєв Віктор Петрович, Інститут педагогіки АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії методики географії

Офіційні опоненти — доктор географічних наук, професор Мельничук Іван Васильович, Національний університет ім. Тараса Шевченка, зав. кафедри палеонтології;
— кандидат педагогічних наук, доцент Паламарчук Лариса Борисівна, Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка, старший викладач кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін

Провідна установа — Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра фізичної географії, Міністерство освіти України, м. Київ

Захист відбудеться 19 березня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 252053, м. Київ, вул. Артема, 52а

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (252053, м. Київ, вул. Артема, 52а).

Автореферат розіслано 19 лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
професор Легкий М.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливу роль у забезпеченні належної теоретичної підготовки школярів до майбутньої активної участі в будівництві держави, у формуванні особистості громадянина покликане відіграти шкільне краєзнавство. Виступаючи у своїй різноманітності форм, воно сприяє моральному, трудовому, естетичному, екологічному, фізичному вихованню, розширює кругозір школярів, розвиває їх пізнавальні інтереси. У процесі краєзнавчої роботи учні самостійно засвоюють навчальний матеріал, набувають навичок, необхідних у житті, готуються до практичної діяльності та розширюють загальноосвітні знання. Краєзнавство, таким чином, розглядається не лише як діяльність школярів, спрямована на вивчення краю, але і як одна з умов поліпшення викладання навчальних предметів, зокрема географії. Ідея використання краєзнавчих матеріалів у процесі навчання була обгрунтована ще в працях відомого чеського педагога Я.А.Коменського. Пізніше різні аспекти шкільного краєзнавства досліджували Ж. Ж.Руссо, М.В.Ломоносов, К.Д.Ушинський. На межі XIX-XX ст. у Росії такими дослідженнями займались Д.Д.Семенов, Е.Ю.Петрі, С.П.Аржанов та інші.
Важливу роль відіграє шкільне краєзнавство в системі навчально-виховної роботи сучасної національної школи. У відповідності з його організаційними структурами розрізняють два основні напрями у краєзнавчих пошуках: перший – це безпосереднє вивчення своєї місцевості, другий – використання зібраної при цьому інформації для вивчення процесів і явищ у географічній оболонці. Йдеться про краєзнавчий принцип, за допомогою якого вчитель реалізує відоме дидактичне правило – “від відомого до невідомого”, “від близького до далекого”. Це судження, безперечно, містить у собі важливу методологічну сутність. Вивчаючи найближче довкілля, учні спочатку знайомляться з найпростішими явищами. З часом процес навчального пізнання ускладнюється. Школярі все глибше проникають у сутність процесів, які відбуваються у навколишньому середовищі. Територіально розширюється поняття рідного краю. Зростає роль теоретичного мислення школярів. Посилюється єдність і взаємозв’язок краєзнавчих пошуків учнів безпосередньо на уроці та в позаурочний час. Проте методичні основи такої єдності поки що в літературі розкриті недостатньо. Це є одним з елементів нашого дослідження.
Окремі методичні аспекти сучасного шкільного краєзнавства розробляли А.В.Даринський, Я.І.Жупанський, В.П.Корнєєв, М.Ю.Костриця, М.П.Крачило, Л.І.Круглик, О.М.Маринич, І.В.Мельничук, В.В.Обозний, О.О.Останець-Свешніков, М.П.Откаленко, Л.Б.Паламарчук, О.М.Рощин, М.Г.Русаков, А.З.Сафіуллін, А.Й.Сиротенко, К.Ф.Строєв, Т.Б.Тетерський, Б.О.Чернов, Є.Й.Шипович, П.Г.Шищенко, М.Т.Янко та інші.
З актуальних проблем краєзнавства було захищено ряд дисертацій (Є.М.Атласова, А.Бистрова, І.І.Бондаренко, Ж.Ганін, І.А.Качанова, Д.П.Кинчев, А.П.Климова, М.П.Крачило, А.В.Лебедєв, О.О.Останець-Свешніков, М.А.Рябко, А.З.Сафіуллін, В.С.Смірнов, О.С.Тарасова, Б.О.Чернов та інші).
Особливо зросла роль краєзнавства у навчально-виховному процесі в 90-і роки, коли на території СРСР відбувалось становлення самостійних держав. Предметом психолого-педагогічних досліджень у ці роки були: створення та використання екранно-звукових засобів з краєзнавства (Т.А.Ковальчук); професійна спрямованість курсу землезнавства та краєзнавства на факультеті початкових класів педінститутів (Н.В.Хлонь); економічна освіта учнів у позакласній роботі з географії (Л.А.Лісовський); комплекс краєзнавчих картографічних засобів та його використання на уроках фізичної географії (Б.Б.Коцун). У результаті проведених психолого-педагогічних пошуків у сучасній школі склалась певна система шкільного краєзнавства. У той же час вона вимагає подальшого вдосконалення.
По-перше, шкільне географічне краєзнавство не може розглядатись як самоціль. Воно, за нашим переконанням, насамперед є засобом удосконалення процесу формування географічних знань, одним із головних принципів у навчально-виховному процесі. Власне, йдеться про краєзнавчий підхід до формування змісту, структури і методичних основ шкільної географії. Звідси випливає необхідність чіткої єдності програмового і позапрограмового краєзнавства. Проте у методичній літературі така єдність розкривається здебільшого в загальних рисах. Потрібно розробити та обгрунтувати відповідні організаційні форми та методичні зразки у шкільному географічному краєзнавстві, які б забезпечували єдність навчальної діяльності школярів на уроках і в позаурочний час. По-друге, нині відбувається становлення нового змісту і структури навчальних предметів. Це об’єктивно зумовлює деяке відставання шкільного краєзнавства від розвитку шкільної географії. Краєзнавча робота вимагає відповідного узгодження з нині діючими програмами та конкретизації її змісту. По-третє, в методиці викладання навчальних предметів, у тому числі географії, в останні роки спостерігаються окремі новаторські підходи. Вони, в першу чергу, спрямовуються на активізацію творчого мислення дітей. Це вимагає від шкільного географічного краєзнавства також відповідних новацій. За нашим задумом, це повинна бути активізація навчально-пошукової діяльності школярів, самостійне розкриття ними найважливіших закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків у природному середовищі. При такому підході в перспективі можуть виникнути умови для появи у навчальному процесі елементів наукового пошуку.
Актуальність даної проблеми та недостатня її теоретична і методична розробка зумовили вибір теми “Організація краєзнавчої роботи учнів у процесі вивчення фізичної географії основної школи (V-IX класи)”.
Об’єкт дослідження – процес використання краєзнавчого матеріалу на уроках фізичної географії.
Предмет дослідження – дидактичні умови використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі при вивченні фізичної географії.
Мета дослідження – науково обгрунтувати дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках фізичної географії.
Відповідно до мети визначено такі основні завдання дослідження:
1. Вивчити стан досліджуваної нами проблеми у педагогічній теорії і практиці роботи школи. З’ясувати значення і місце краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі при вивченні фізичної географії. Встановити, як реалізується принцип єдності програмового та позапрограмового краєзнавства у практичній діяльності вчителів та учнів.
2. Науково обгрунтувати сукупність дидактичних умов, які сприяють ефективному використанню краєзнавчого матеріалу на уроках фізичної географії. Розробити методичні прийоми розкриття фізико-географічних понять і закономірностей на краєзнавчій основі на різних етапах вивчення географії. При цьому передбачити самостійний збір та узагальнення школярами навчальної інформації, розкриття найважливіших закономірних зв’язків у природному середовищі, використання сформованих понять для вивчення нових закономірностей.
3. У відповідності з нині діючими програмами визначити основні напрями географічних досліджень на території рідного краю. Узгодити їх зміст зі змістом шкільних курсів географії.
4. Експериментально перевірити ефективність окреслених дидактичних умов.
5. Розробити рекомендації для вчителів щодо ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках фізичної географії.
У розробці теоретико-методологічних основ дослідження ми спирались на положення:
а) наукової теорії пізнання про нерозривну єдність чуттєвого і раціонального у пізнавальному процесі; про необхідність вивчення явищ у взаємозв’язку і розвитку їх компонентів; вивчення природного середовища як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях;
б) аксіології – теорії цінностей, зокрема гуманістичної педагогіки, згідно з якою найвищою цінністю в суспільстві є людина;
в) нормативних документів, які визначають правову основу функціонування освіти: Конституцію України, Закон України “Про освіту”, Державну національну програму “Освіта” (“Україна XXI століття”).
Розробляючи методику дослідження, ми керувались вимогами, що відповідають специфіці педагогічних досліджень: необхідністю системного аналізу педагогічного процесу, комплексного використання методів дослідження.
Методи дослідження:
1. Теоретичні: аналіз та узагальнення психолого-педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; шкільних програм і підручників, а також отриманого у результаті експерименту фактичного матеріалу.
2. Емпіричні: психолого-педагогічні спостереження за діяльністю вчителів та учнів у процесі їх роботи з краєзнавчим матеріалом при вивченні фізичної географії; вивчення педагогічної документації та учнівських праць; бесіди з учителями та учнями; анкетування; педагогічний експеримент; вивчення передового педагогічного досвіду; математично-статистичні методи.
Основним методом дослідження був констатуючий та формуючий експеримент. Він проводився на всіх етапах дослідження у процесі вивчення фізичної географії.
Метою констатуючого експерименту було: а) вивчення рівня краєзнавчих знань учнів, сформованих у процесі засвоєння фізико-географічних понять в умовах реально діючого педагогічного досвіду та традиційної методики навчання; б) визначення контрольних та експериментальних груп; в) встановлення змісту та обсягу краєзнавчих знань школярів у відповідності з навчально-виховними завданнями курсу фізичної географії.
Констатуючий експеримент проводився у 1993-1994 навчальному році (Загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 7, 9, 10, 19, 22, 24, 25, 26 м. Луцька, Липинська, Лищенська, Маяківська, Підгайцівська, Піддубцівська, Романівська, Торчинська загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів та Воротнівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Волинської області; Киковська, Соколівська, Червоноармійська, Яснополянська загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів та Очеретянська, Чернявська загальноосвітні школи І-ІІ ступенів, що на Житомирщині; Березнівські загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 1 і 2 Рівненської області). Дослідженням було охоплено 689 учнів та 162 вчителі.
Опрацювання теоретичного матеріалу та вивчення стану використання краєзнавчої інформації в курсі фізичної географії дозволили нам розробити певну сукупність методичних прийомів та організаційних форм, які складають дидактичні умови для проведення краєзнавчої роботи у процесі вивчення фізичної географії. За нашим припущенням, це повинно було забезпечити піднесення ефективності навчальної діяльності школярів.
Метою формуючого експерименту була перевірка визначених нами дидактичних умов краєзнавчої роботи у процесі вивчення фізичної географії. Експериментальне навчання здійснювалось безперервно впродовж 1994-1995, 1995-1996, 1996-1997 навчальних років з учнями 5-9 класів. У формуючому експерименті брали участь 548 учнів (Загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 7, 9, 10, 19, 22, 24, 25, 26 м.Луцька, Липинська, Лищенська, Маяківська, Підгайцівська, Піддубцівська, Романівська, Торчинська загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів та Воротнівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Волинської області; Киковська, Соколівська, Червоноармійська, Яснополянська загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів та Очеретянська, Чернявська загальноосвітні школи І-ІІ ступенів, що на Житомирщині; Березнівські загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 1 і 2 Рівненської області).
Дослідження здійснювалось у чотири етапи.
Перший етап – пошуковий (1991-1993 рр.). Він був присвячений вивченню та аналізу психолого-педагогічної літератури, пов’язаної з проблемою дослідження. Були розроблені методологічні та методичні основи дослідження. Здійснювався аналіз передового педагогічного досвіду щодо використання вчителями краєзнавчих матеріалів у процесі вивчення фізичної географії та організації краєзнавчих пошуків у природному середовищі. Були визначені об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження.
На другому етапі (1993-1994 рр.) були підготовлені матеріали для діагностуючих зрізів щодо краєзнавчих знань та умінь учнів з фізичної географії. Проведено констатуючий експеримент, який дав можливість оцінити ефективність традиційної методики організації краєзнавчої роботи вчителів у процесі вивчення учнями фізичної географії. Були підготовлені матеріали для проведення формуючого експерименту.
Третій етап – експериментальний (1994-1996 рр.). Дослідження спрямовувалось на експериментальну перевірку дидактичних умов, які забезпечують достатньо високу ефективність краєзнавчої роботи у процесі вивчення фізичної географії. Проведено серію діагностуючих зрізів та анкетування учнів. Контроль за ходом формуючого експерименту здійснювався в процесі цілеспрямованих спостережень у контрольних та експериментальних класах, а також шляхом безпосередньої участі в організації краєзнавчої роботи у процесі вивчення фізичної географії.
На четвертому етапі (1997-1998 рр.) проводилась статистична обробка зібраної фактичної інформації. Зроблено її аналіз та узагальнення. Визначена ефективність дидактичних умов та експериментальної методики, розробленої у ході дослідження, в організації краєзнавчої роботи школярів. Розкрито вплив запропонованої методики на рівень та глибину знань учнів. Розроблені методичні рекомендації щодо організації краєзнавчих пошуків школярів та використання зібраних матеріалів у навчально-виховному процесі.
Організація і база дослідження. Дослідження здійснювались впродовж 1993-98 рр. у школах Волинської, Житомирської та Рівненської областей. Крім того, використовувались матеріали з інших областей, вивчався досвід організації краєзнавчої роботи вчителів географії, які працювали у попередні роки. Дослідження зосереджувались в основному в 24 школах. Зміст та характер експериментів узгоджувався з відповідними управліннями освіти.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в умовах нині діючих програм досліджується дидактичний аспект організації краєзнавчої роботи у процесі вивчення фізичної географії.
Практична значущість дослідження: розроблено науково обгрунтовані рекомендації вчителям географії щодо ефективного застосування краєзнавчого матеріалу під час вивчення фізичної географії.
Особистий внесок автора полягає в науковому обгрунтуванні і експериментальній перевірці методики ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках і в позаурочній роботі з географії.
Результати дослідження. Матеріали дослідження видрукувані у 8 наукових статтях. Вони впроваджені у практику роботи вчителів ряду шкіл Волинської, Житомирської і Рівненської областей (Загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 7 і 10 м.Луцька та Воротнівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Волинської області; Червоноармійська, Яснополянська загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів та Очеретянська, Чернявська загальноосвітні школи І-ІІ ступенів, що на Житомирщині; Березнівські загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 1 і 2 Рівненської області). Розроблені нами методичні рекомендації використовуються викладачами кафедр фізичної географії та педагогіки Волинського державного університету ім. Лесі Українки у процесі читання лекцій, проведення семінарських та лабораторних занять, керівництва дипломними та курсовими роботами на краєзнавчу тематику. Вони були покладені в основу написаного вчителями Рожищенського району методичного посібника “Рідний край”. Це сприяло поліпшенню знань учнів з географії, покращенню підготовки студентів до краєзнавчої роботи у школі.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на курсах та семінарах учителів географії в Житомирській та Волинській областях, під час педагогічної практики зі студентами Волинського державного університету ім Лесі Українки. Матеріали досліджень використовувались у доповідях на наукових конференціях з проблем освіти, зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Педагогічна технологія у сучасному вузі” (Луцьк, 1995 р.), на Всеукраїнських науково-краєзнавчих конференціях у Житомирі (1996 і 1997 рр.), на міжнародному науково-методичному семінарі “Безперервна географічна освіта: інноваційні методи і технології” у Харкові (1998 р.), на міжнародній краєзнавчій конференції “Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя” у Херсоні (1998 р.).
Вірогідність висновків та результатів дослідження забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних положень; комплексним використанням методів дослідження; підтверджується даними експерименту; впровадженням його результатів у практику.
Публікації. Результати дослідження опубліковані у 8 роботах: серед них 1 стаття у науковому журналі, 3 – у збірниках наукових праць, 4 – у матеріалах конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Рукопис дисертації містить 157 сторінок основного тексту, 22 таблиці та 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет, мету та завдання, дано характеристику використаних методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи. Подано відомості про апробацію дослідження.
Перший розділ – “Психолого-педагогічні основи туристсько-краєзнавчої роботи у школі” розкриває історичні передумови становлення краєзнавства і краєзнавчого принципу в шкільній географії. На основі літературних джерел обгрунтовуються психолого-педагогічні засади шкільного краєзнавства, висвітлюється досвід навчальних досліджень у навколишньому природному середовищі. Вказується на недостатню відповідність основних напрямів та змісту сучасного краєзнавства нині діючим навчальним планам і програмам.
У розділі розкриваються методологічні та методичні основи досліджуваної проблеми. Зокрема, підкреслюється, що в сучасній методичній літературі краєзнавчий принцип розглядається як такий, що передбачає систематичне встановлення зв’язків будь-якого курсу географії з тими знаннями, які отримали учні в результаті безпосереднього дослідження краю. Школярі розглядають навколишнє середовище у світлі інформації, зібраної ними під час проведення власних спостережень. Таке пізнання, розпочинаючись з відчуттів, проходить через аналіз та узагальнення відтвореної у свідомості інформації. Навчальне сприйняття світу поступово переходить від чуттєво-практичного до теоретичного. У ході абстрагування формуються поняття. Організовуючи пошукову діяльність школярів у найближчому середовищі, ми виходили з того, що теоретичне мислення, як вища ступінь його розвитку, є мислення діалектичне. Воно спрямовується на пояснення явищ, на пізнання об’єктивних закономірностей, що відкриває можливість передбачення.
Однією із особливостей теоретичного мислення є рух думки від одиничного факту до закономірності. На наступному етапі пізнання навколишнього світу конкретна інформація розглядається вже у світлі раніш сформованих абстракцій. Безперечно, такий процес не можна розглядати спрощено. Адже індукція та дедукція тісно переплітаються. У шкільному курсі фізичної географії та у процесі організації краєзнавчих пошуків найбільш загальні фізико-географічні закономірності є теоретичною базою для розкриття нових, менш загальних залежностей.
Найважливіші філософські та психолого-педагогічні ідеї, про які йшлося вище, складають основу краєзнавчого принципу при вивченні географії. Вони розглядаються нами як методологічний орієнтир в організації навчальних пошуків у навколишньому середовищі. Зокрема, фізико-географічні закономірності, які розкриваються під час екскурсій та походів на початковому етапі вивчення географії, є теоретичною основою для усвідомлення більш складних залежностей, що вивчаються пізніше, в регіональних курсах фізичної географії. Здійснення краєзнавчого принципу, – пише А.В.Даринський, – передбачає не лише систематичне ознайомлення впродовж всього курсу зі своїм краєм, але й постійне використання краєзнавчих знань учнів у навчанні географії, систематичне встановлення у процесі навчання асоціативних зв’язків краєзнавчих знань із матеріалом, який вивчається, а також прищеплення учням практичних умінь і навичок краєзнавчого характеру.
Розкриваючи суть програмового та позапрограмового краєзнавства, Є.Й.Шипович підкреслює важливість взаємозв’язку між ними. Проте механізм реалізації такого взаємозв’язку розкривається недостатньо. Методист здебільшого зосереджує увагу на поглибленому вивченні засвоєних на уроці знань у процесі позаурочної роботи. Зворотний же зв’язок прослідковується недостатньо. Як саме практична діяльність учнів, спрямована на вивчення географічного середовища, пов’язується з активізацією творчої думки школяра безпосередньо на уроці? У чому значущість та психолого-педагогічна особливість такого зв’язку? За нашим підходом, весь цикл краєзнавчого пошуку в школі повинен проходити по спіралі: навчальна діяльність на уроці — краєзнавчий пошук безпосередньо у природному середовищі (на основі засвоєних на уроці знань) — переосмислення самостійно зібраної краєзнавчої інформації з метою розкриття нових понять і закономірностей на уроці — більш глибоке географічне вивчення рідного краю на основі сформованих знань і т.д. При забезпеченні єдності та нескінченності такого процесу відбувається накопичення та усвідомлення знань учнями, розвиваються їх уміння і навички самостійно вчитись, осмислювати навчальну інформацію, проводити дослідження.
Важливим методологічним принципом в організації шкільного географічного краєзнавства є системний підхід до такої організації. Це означає, по-перше, забезпечення єдності урочної та позаурочної навчальної діяльності учнів. По-друге, повинна прослідковуватись певна система понять і закономірностей, які розкриваються на уроках географії та під час краєзнавчих пошуків. Основним орієнтиром для визначення такої системи є навчальні програми. По-третє, саме використання краєзнавчих матеріалів у процесі навчання повинно носити систематичний характер. Крім того, ми виходимо з судження, висловленого А.В.Даринським та іншими методистами, що краєзнавчі матеріали відіграють важливу роль як основа для порівнянь, як своєрідний еталон при вивченні віддалених від рідного краю районів.
На основі аналізу літературних джерел та досвіду вчителів географії розкриваються особливості методики та організації позаурочного краєзнавства в сучасній школі. Окремі його аспекти досліджували А.П.Климова, М.П.Крачило, І.Т.Прус, А.З.Сафіуллін, К.Ф.Строєв, І.С.Юньєв та інші. У нашому дослідженні не ставилось завдання розробити певні організаційні форми пошукової діяльності учнів у позаурочний час. Ми розглядали таку роботу в світлі навчально-виховних завдань, які розв’язуються безпосередньо на уроках географії. При цьому ми керувались рекомендаціями В.М.Коротова і І.Т.Пруса, які пропонують таку систему методів навчально-виховного процесу: а)інформаційний, який полягає у спеціально організованій педагогами передачі вихованцям краєзнавчої інформації; б)пошуковий, що лежить в основі всіх напрямів краєзнавчої роботи; в)дослідний, як вища форма пошуку; г)метод взаємного збагачення знаннями і досвідом краєзнавчої роботи, що полягає в активному обміні інформацією, фактами, думками у процесі бесід, конференцій, уявних подорожей по Батьківщині, диспутів.
Другий розділ – “Методичні основи застосування краєзнавчого принципу на уроках географії” в основному побудований на матеріалах психолого-педагогічних досліджень, які проводились у школах Волинської, Житомирської та Рівненської областей. Перший параграф присвячений формуванню початкових знань про природні особливості рідного краю. У відповідності з програмою, у 5 класі вивчаються поняття про природне тіло, про речовину та її агрегатні стани, про природний процес, природні компоненти тощо. Проте аналіз відвіданих уроків свідчить, що більшість учителів, розкриваючи поняття про природний процес, обмежуються лише переліком природних явищ, які у своїй сукупності складають такий процес. Його ж закономірна сутність не розкривається. Отже, існує необхідність зосередження уваги вчителів та учнів на розкритті причинно-наслідкових та закономірних зв’язків у природному середовищі. З цією метою ми систематизували основні поняття, які вивчаються в курсі географії рідного краю у вигляді схеми, розділивши при цьому природні процеси, в залежності від можливостей спостерігати за ними, на три групи: а)процеси, недоступні для прямих спостережень (тривалі геологічні процеси, різні космічні явища тощо); б)процеси, які можна спостерігати впродовж кількох років чи десятиліть; в)процеси, які можна спостерігати під час екскурсій або впродовж навчального року.
Як показали дослідження, така систематизація фізико-географічних процесів допомагає вчителям більш чітко, цілеспрямовано організовувати вивчення рідного краю, забезпечувати відповідні умови для навчально-пошукової діяльності школярів. Крім того, ми виходили з необхідності тісніше узгоджувати позаурочну роботу юних географів-краєзнавців із навчально-виховними завданнями, які розв’язуються на уроках. Експериментальна перевірка нашої методики, суть якої – навчальне дослідження природного довкілля, проводилась на прикладі теми “Поверхня і корисні копалини рідного краю”. Вивчення матеріалу розпочинається з екскурсії, тобто, з навчального пошуку, що грунтується на знаннях, сформованих у початкових класах. При такій організації наступні уроки відіграють важливу узагальнюючу роль. Під час екскурсії, на яку відводиться 2 години, особлива увага зосереджується на розкритті взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил Землі, які формують поверхню. Одночасно розкривається ландшафтотворча роль рельєфу своєї місцевості. Узагальнення зібраних під час екскурсії матеріалів впродовж наступних чотирьох уроків підводить учнів до розкриття таких понять: форми поверхні своєї місцевості, процеси руйнування гірських порід; гірські породи своєї місцевості, перенесення продуктів їх руйнування водою та вітром, поняття про вивітрювання; корисні копалини своєї місцевості; основні форми поверхні Землі; краєвиди своєї місцевості (формування інформаційної бази для розкриття у перспективі поняття про ландшафт).
Отже, йдеться про формування початкових фізико-географічних понять шляхом організації польових досліджень та узагальнення зібраної інформації. При цьому мається на увазі єдність навчальних пошуків в урочний та позаурочний час. Експериментально доведено, що такий підхід до побудови навчально-виховного процесу забезпечує більш глибоке усвідомлення суті фізико-географічних процесів і явищ у навколишньому середовищі. Школярі набувають практичних умінь самостійно виявляти у природному середовищі закономірні залежності, описувати природні об’єкти. Коли п’ятикласникам було запропоновано описати долину, куди раніш проводилась екскурсія, учні експериментальних класів більш глибоко розкрили причинно-наслідкові та закономірні зв’язки в рельєфотворчих процесах. На наявність таких зв’язків вказали 71,1% учнів, що навчалися за нашою методикою. У контрольних класах цей показних становив лише 44,9%. Крім того, у ході експерименту отримало підтвердження наше припущення, що інформаційна основа, створена у 5 класі на основі навчальних пошуків школярів, забезпечує умови для оптимізації та інтенсифікації праці школярів при вивченні загальної географії.
Філософське переосмислення навколишньої дійсності, формування певної системи наукових фізико-географічних понять фактично відбувається у курсі загальної географії. Тому якість знань, сформованих у 6 класі, особливості самого процесу учіння тут мають не лише безпосередньо навчально-інформативне значення, але й методологічне. Важливо, щоб усвідомлені поняття школяр умів використовувати у процесі думання, для більш глибокого розуміння природних закономірностей. Сприятливі умови для цього виникають при застосуванні краєзнавчого принципу навчання. Аналіз відвіданих нами уроків свідчить, що вчителі здебільшого використовують інформацію про свою місцевість для розкриття загальних географічних понять і закономірностей. Проте ця робота найчастіше носить епізодичний, іноді формальний характер. Тому назріла необхідність виробити певний комплекс завдань, який би становив краєзнавчу основу для формування системи фізико-географічних понять, передбачених програмою. Виходячи з цього, ми вичленили теми (по кожній із геосфер), які доцільно вивчати в основному на краєзнавчій основі. Експериментальні дослідження проводились на прикладі розділу “Літосфера”.
Спостереження за рельєфотворчими процесами слід розглядати тепер як продовження робіт, розпочатих при вивченні географії рідного краю. Як і раніш, зміст та особливості навчання узгоджуються з основними напрямами пошукових робіт у позаурочний час. Така єдність забезпечує: а)більш глибоке усвідомлення рельєфотворчих процесів та причинно-наслідкових зв’язків у них; б)розвиток практичних умінь школярів самостійно описувати рельєф своєї місцевості, розкривати фактори, які зумовлюють його формування і розвиток; в)прищеплення елементарних умінь прогнозувати розвиток рельєфу; г)розвиток умінь давати екологічну оцінку рельєфу як компоненту природи, розробляти заходи, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації.
Логічний зв’язок між різними курсами географії, єдність програмового і позапрограмового краєзнавства забезпечується постановкою перед учнями відповідних завдань (короткочасних та на тривалий час). Їх конкретний зміст, у залежності від природних умов, у різних школах неоднаковий. Але за своєю суттю вони близькі. Подаємо зразки таких завдань (на прикладі с.Кикови Новоград-Волинського району Житомирської області): зібрати матеріал про найбільші родовища та різновиди каоліну на території Житомирщини; опиcати рельєф урочища Руда, накреслити його поперечний схематичний профіль, позначити, які породи там залягають, яку роль відіграють текучі води та вітри у формуванні рельєфу цього урочища; в районі урочища Руда описати яр, накреслити його схематичний профіль, розкрити причини його утворення і розвитку; описати особливості долини р. Случ між селами Рогачів і Тальки, пояснити чим зумовлені виявлені відмінності.
Експериментально доведено, що учні, які навчалися за нашою методикою, виявили більш глибокі знання. Після вивчення літосфери їм було запропоновано описати рельєф відомої території в околицях свого населеного пункту. 49,1% учнів експериментальних класів процеси формування і розвитку форм поверхні розкрили досить глибоко. Лише 15,4% з них описували рельєф виключно за зовнішніми ознаками. Серед учнів, які навчалися за традиційною методикою, ці показники становили відповідно 8,5% та 50,0%. У той же час елемент прогнозування в судженнях школярів, які навчалися за нашими методичними зразками, виявився нижчим від очікуваного. Проте певний прогрес і в розв’язанні цього питання спостерігається.
Таким чином, наша методика передбачає, що основні напрями краєзнавчих пошуків школярів у цілому визначаються змістом навчальних програм. Головна увага при цьому зосереджується на розкритті найважливіших закономірностей у природному середовищі. Це дозволяє чіткіше усвідомити цілісність світу, кругообіг речовин та енергії на Землі.
Аналіз навчальної та методичної літератури, вивчення досвіду роботи вчителів географії свідчать, що роль краєзнавства в курсі географії материків і океанів зменшується. Проте нами краєзнавство розглядається не як тимчасовий компонент методики навчання, а як систематична, цілеспрямована навчальна та навчально-пошукова діяльність школярів і вчителя. Знання про свою місцевість відіграють важливу роль як база порівняння, як своєрідний еталон при вивченні інших частин світу та регіонів. Краєзнавчий принцип передбачає систематичне виявлення зв’язків будь-якого курсу географії з тими знаннями, які отримують учні в результаті безпосереднього дослідження краю. Загальна схема процесу усвідомлення знань при вивченні географії материків може мати такий вигляд: формування на краєзнавчій основі понять про географічну оболонку та окремі геосфери, про ПТК, розкриття найбільш загальних закономірностей географічної оболонки (6 клас) — зіставлення фізико-географічної інформації, яка відображає природні особливості рідного краю та материка, який вивчається, виявлення їх спільних та відмінних рис — узагальнення нової інформації, розкриття понять і закономірностей, властивих для свого краю, материка або його регіонів — усвідомлення узагальненої інформації про віддалені материки та регіони (у порівнянні з рідним краєм), розкриття на цій основі нових закономірних залежностей у географічній оболонці (на завершальному етапі вивчення курсу).
Виходячи з поняття краєзнавчого принципу як важливого елементу методичної системи вчителя географії, нами була розроблена методика вивчення материка (на прикладі Австралії) шляхом порівняння його фізико-географічних особливостей з природою рідного краю.
Експериментально доведено, що краєзнавчий принцип при вивченні географії материків забезпечує: а)більш глибоке усвідомлення провідних понять і закономірностей, характерних для віддалених від рідного краю територій; б)формування початкових знань про Україну, яка вивчається пізніше; в)розвиток самостійного, творчого мислення школярів; г)усвідомлення України як рідного краю, Вітчизни.
Розробляючи методичні основи застосування краєзнавчого принципу при вивченні географії України, ми враховували, що: а)учні вже сформували певну систему знань про природні особливості як своєї місцевості, так і географічної оболонки в цілому, їм відомі найважливіші фізико-географічні закономірності та їх роль у формуванні та розвитку окремих ПТК; б)учні оволоділи певними навичками проводити елементарні дослідження у природному середовищі, самостійно аналізувати та узагальнювати зібрану ними інформацію, порівнювати природні особливості своєї місцевості та більш віддалених територій; в)систематичне застосування при вивченні попередніх курсів географії краєзнавчого принципу забезпечило становлення в учнів своєрідного способу мислення, коли фізико-географічні особливості віддалених від рідного краю територій розглядаються на фоні знань про свій населений пункт, район, область, Батьківщину. Все це створює сприятливі умови для впровадження у шкільне краєзнавство проблемно-пошукових методів навчання.
Процес осмислення краєзнавчої інформації при вивченні географії України спрямовується, у першу чергу, на розкриття найважливіших географічних закономірностей. Основні етапи навчальної праці учнів можна прослідкувати за такою схемою: вивчення або відтворення у пам’яті інформації про фізико-географічні особливості своєї місцевості — вивчення нової інформації про фізико-географічні особливості території України, яка розглядається на уроці — зіставлення географічних особливостей своєї місцевості та території, яка вивчається, розкриття спільних та відмінних рис у їх природних особливостях — аналіз та узагальнення розглянутої інформації, розкриття причин найбільш суттєвих відмінностей та спільних рис, виявлення географічних закономірностей, формування понять.
Виходячи з такої схеми, ми сконструювали відповідні варіанти вивчення рельєфу України, зокрема, поверхні височин і низовин. Експеримент проводився у школах Волинської, Житомирської та Рівненської областей. Серед матеріалів, зібраних під час екскурсій та походів, увага зосереджувалась на тих, які відображали геологічну будову та поверхню своєї місцевості, Придніпровської та Волинської височин. Важливо було розкрити залежність рельєфу місцевості від її тектоніки та геологічної будови. Прикладом інформації, яка використовувалась для цього, були зроблені під час туристських походів описи поверхні на території Новоград-Волинського, Корецького та Гощанського районів. Юні краєзнавці виявили, що на захід від р.Корчик виходи кристалічних порід на денну поверхню зникають. Це свідчить про те, що кристалічний фундамент занурюється під потужну товщу осадочних порід. Там знаходиться Волино-Подільська плита. На ній сформувались Волинська і Подільська височини. Для порівняння геологічної будови, тектоніки та поверхні своєї місцевості з більш віддаленими територіями використовувалась інформація карт та інших джерел.
У ході дослідження було встановлено, що використання краєзнавчих матеріалів для організації самостійного творчого пошуку в процесі вивчення географії України сприяє розвитку в учнів порівняльного підходу до характеристики фізико-географічних процесів і явищ, глибшому розкриттю закономірних зв’язків у природному середовищі. З метою перевірки такої залежності учням було запропоновано описати рельєф Волинської височини. Передбачалось, що ті з них, які навчались за нашою методикою, застосують прийом порівняння. Критерієм оцінки була визначена кількість порівнянь. При цьому важливо зазначити, що завдання не передбачало зіставлення різних географічних об’єктів. Мова йде про порівняння як елемент у системі мислення школярів. Встановлено, що 61,8% учнів експериментальних класів, характеризуючи Волинську височину, порівнювали її з іншими низовинами і височинами. У контрольних класах цей показник становив 25,3% (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Застосування учнями прийому порівняння при характеристиці
Волинської височини (матеріали експерименту)

Рівнини, з якими учні
порівнювали поверхню Кількість робіт, у яких застосовувався прийом порівняння
Волинської височини Експериментальні класи Контрольні класи
Поліська низовина
Подільська височина
Придніпровська височина
Поверхня своєї місцевості
Прийом порівняння не застосовувався 11 (10,8%)
15 (14,7%)
59 (57,8%)
63 (61,8%)
39 (38,2%) 5 (5,5%)
3 (3,3%)
17 (18,7%)
16 (17,6%)
68 (74,7%)
Всього учнів, охоплених експериментом 102 (100%) 91 (100%)

При системній організації шкільного краєзнавства спостерігається територіальне розширення поняття “рідний край”. Відбувається поступове злиття у процесі вивчення географії таких понять, як “моя батьківщина” і “моя Батьківщина”. Виходячи з цього, краєзнавчий принцип у курсі географії України може розглядатись у двох аспектах. По-перше, мається на увазі вивчення географічних понять і закономірностей, характерних для нашої держави, у порівнянні з особливостями рідного краю. По-друге, учні, розуміючи під рідним краєм свою державу, зіставляють її природні особливості із природою інших країн та регіонів. Процес формування знань при цьому орієнтовно конструюється за такою схемою: вивчення інформації про природні особливості України або її певного регіону — учні пригадують або розглядають нову інформацію про природні особливості відповідного регіону за межами Вітчизни — порівняльний аналіз розглянутої інформації, розкриття спільних і відмінних рис України та зарубіжної території — формування попередніх узагальнень про географічні особливості порівнюваних територій — перевірка учнівських суджень за навчальними посібниками та за іншими достовірними джерелами, узагальнення вчителя.
Експериментальна перевірка такої методичної схеми проводилась нами на прикладі порівняння природних умов України та Канади. Такий вибір пояснюється тим, що Канада, як і Україна, знаходиться у північній півкулі, має багато спільного в геологічній будові та рельєфі. Одночасно у характеристиці обох держав є суттєві протилежності, зумовлені відповідними чинниками. Їх розкриття сприяє усвідомленню школярами важливих закономірностей. Крім того, вивчення своєї Вітчизни у порівнянні з Канадою сприяє поглибленню знань про цю країну та про Північну Америку в цілому. Вивчення України на фоні далекого та близького зарубіжжя сприяє: розвитку творчого мислення учнів, формуванню у них практичних навичок порівнювати, аналізувати, узагальнювати; усвідомленню цілісності географічної оболонки, єдності та нерозривного зв’язку її природних компонентів; поглибленню знань про природні особливості материків та їх частин; усвідомленню України як своєї Вітчизни.
Отже, умовою успішного застосування краєзнавчого принципу при вивченні географії є забезпечення певної системи навчально-пошукової діяльності школярів. Поступово і систематично розширюється сфера такого пошуку як у територіальному, так і в смисловому розумінні. Учні з часом розвивають свої вміння самостійно розкривати географічні закономірності, зростає інтерес до знань, у найбільш здібних дітей формується прагнення глибше проникнути в суть процесів і явищ географічної оболонки. Виникають психолого-педагогічні умови для організації краєзнавчої діяльності школярів, яка може мати певну науково-практичну значущість.
Ми не ставили своїм завданням розробку системи позаурочного краєзнавства. Це предмет окремого дослідження. У нашій роботі визначені основні напрями навчальних пошуків у природному середовищі (у відповідності зі змістом та структурою шкільної географії). Зокрема, предметом навчальних досліджень є закономірності географічної оболонки, її окремих геосфер та ПТК. Особлива увага при цьому приділяється проблемам екології та охорони природи. Досвід кращих учителів географії та науковців свідчить, що чітке визначення основних напрямів навчальних пошуків у масштабах окремих областей, забезпечення належного науково-методичного керівництва пошуковими роботами учнів сприяє піднесенню науково-практичної значущості шкільного краєзнавства. У Волинській області організаційним центром такої роботи стала Мала академія наук. Тут розроблена і експериментально перевірена певна система досліджень. На початковому їх етапі передбачається вивчення окремих компонентів місцевих ландшафтів. Наступний етап – розкриття механізмів взаємодії між такими компонентами, дослідження ПТК. Особлива увага при цьому зосереджується на екологічних проблемах ландшафтів. Заключний етап – розробка системи природоохоронних заходів, спрямованих на певну стабілізацію у ПТК. В ідеальному варіанті йдеться про конструювання природно-антропогенних ландшафтів. Прикладом є ландшафтно-екологічне обгрунтування створення рекреаційно-заповідної зони Побужжя, виконане у Нововолинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Краєзнавчий пошук школярів через їх участь у найбільш високоорганізованих формах позаурочної та позашкііьної роботи ми розглядаємо як завершальний етап вивчення учнями рідного краю. Проблема організації такої роботи вимагає додаткових психолого-педагогічних досліджень.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:
1. З’ясовано, що важливою передумовою успішної організації шкільного краєзнавства є системний підхід до вивчення природного середовища. Експериментально доведено, що забезпечення логічної цілісності урочної та позаурочної роботи школярів сприяє розвитку їх умінь використовувати сформовані ними знання про рідний край для розкриття суті процесів і явищ у географічній оболонці.
2. Доведено, що застосування принципу систематичності у процесі організації краєзнавчої роботи учнів забезпечує сприятливі умови для впровадження у навчально-виховний процес проблемно-пошукових методів навчання.
3. Встановлено, що завдяки своїй багатофункціональності краєзнавчий матеріал доцільно використовувати в усіх курсах географії: як при формуванні загальногеографічних понять, так і при вивченні географії материків.
4. З’ясовано, що застосування краєзнавчого принципу при вивченні географії України характеризується складністю і багатоваріантністю методичних зразків, зростанням ролі самостійності, творчості у процесі навчання.
5. Розкрито, що результативність краєзнавчої діяльності школярів залежить від впровадження принципу послідовності, від поступового ускладнення змісту та організації пошукових завдань. Саме поняття рідного краю при такому підході з часом зливається із поняттям рідної Вітчизни.
6. Результати досліджень свідчать, що краєзнавча робота у процесі вивчення фізичної географії може бути ефективною лише за умови узгодження навчальних досліджень у природному середовищі зі змістом, структурою та основними завданнями шкільного курсу географії.
Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:
1. Краєзнавчий принцип навчання: історичний аспект // Географія та основи економіки в школі. – 1998, № 1. – С. 30-32.
2. Психолого-педагогічні засади шкільного краєзнавства на уроках географії // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 1998, № 2. – С. 73-75.
3. Проблема взаємозв’язку програмового і позапрограмового краєзнавства в методичній літературі // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 1999, № 1. – С. 79-82.
4. З історії шкільного краєзнавства на Червоноармійщині // Житомирщина крізь призму століть: науковий збірник. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Відп. ред. Костриця М.Ю. – Житомир: Журфонд, 1997. – С. 108-110 (у співавторстві з Герасимчуком В.М.).
5. Активізація навчальної діяльності школярів на уроках географії під час педагогічної практики // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Педагогічна технологія у сучасному вузі”. – Луцьк: ВДУ, 1995. – С. 6.
6. Навчально-педагогічні дослідження під час педагогічної практики // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Педагогічна технологія у сучасному вузі”. – Луцьк: ВДУ, 1995. – С. 44.
7. Роль географічного краєзнавства у вивченні географії // Матеріали IV міжнародного науково-методичного семінару “Безперервна географічна освіта: інноваційні методи і технології”. – Харків: Харківський державний університет, 1998. – С. 70-72 (у співавторстві з Герасимчуком В.М.).
8. Роль і значення шкільного географічного краєзнавства // Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя”. – Київ: МО України, 1998.– С. 52-53.

Бенедюк В.В. Організація краєзнавчої роботи учнів у процесі вивчення фізичної географії основної школи (V-IX класи). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання географії. – Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 1999.
Дисертацію присвячено проблемам удосконалення краєзнавчої роботи учнів у процесі формування фізико-географічних знань. Розроблені та експериментально перевірені методичні прийоми використання на уроках інформації про природне середовище своєї місцевості з метою розкриття найважливіших географічних понять і закономірностей. Встановлено, що достатня ефективність навчальної праці забезпечується системним підходом до організації пошукової діяльності школярів. Визначені та апробовані основні шляхи поетапного ускладнення краєзнавчої роботи учнів. Розкриті педагогічні умови поступового просторового розширення поняття про рідний край (від околиць свого населеного пункту до меж Вітчизни). Досліджено та обгрунтовано доцільність забезпечення більш тісного взаємозв’язку краєзнавчих пошуків на уроках та в позаурочний час. Основні результати роботи знайшли впровадження при розробці методичних основ застосування краєзнавчого принципу в курсі географії.
Ключові слова: національне краєзнавство, шкільне краєзнавство, краєзнавчий принцип, пошукова діяльність, навчальне дослідження.

Бенедюк В.В. Организация краеведческой работы учеников в процессе изучения физической географии основной школы (V-IX классы). – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения географии. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена проблемам совершенствования краеведческой работы учащихся в процессе формирования географических знаний. Разработаны и экспериментально проверены методические приёмы использования на уроках информации о природной среде окружающей местности с целью раскрытия важнейших географических понятий и закономерностей. Установлено, что достаточная эффективность учебного труда обеспечивается системным подходом к организации поисковой деятельности школьников. Определены и апробированы основные пути поэтапного усложнения краеведческой работы учащихся. Раскрыты педагогические условия постепенного пространственного расширения понятия о родном крае (от окрестностей своего населённого пункта до рубежей Отчизны). Исследована и обоснована целесообразность обеспечения более тесной взаимосвязи краеведческих поисков на уроках и во внеурочное время. Основные результаты работы нашли свое внедрение при разработке методических основ применения краеведческого принципа в курсе географии.
Ключевые слова: национальное краеведение, школьное краеведение, краеведческий принцип, поисковая деятельность, учебное исследование.

Benediuk V.V. Organisation of the pupils’ region-study work in the process of physical geography teaching in the basic school (IV-IX classes) — Manuscript.
The Candidate’s of Science Degree Dissertation in Pedagogics, speciality 13.00.02 — methods of geography teaching / Institute of Pedagogics, the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine – Kyiv, 1999.
The dissertation is dedicated to the problems of improving the region studying activities of the pupils in the process of forming their physical – geographical knouledge. Methods of using the information about the environment of the native plase at the lessons to reveal the most important geographical notions and appropriatenesses have been worked out and proved. It has been ascertained, that the sufficient effectiveness of the teaching activity is provided by systematic approach to the organisation of the searching activity of the pupils. The main ways of the gradual complication of the region studying activity of the pupils have been defined and approved. The pedagogical conditions of the gradual spacious expansion of the notions about the native land (from the borders of the native settlement up to the frontier of the native country) are defined. The expediense of providing more close correlation of the region studying searches at the lessons and out – of – class activities have been investigated and founded. The main results of the work have been adopted in working out the methodic bases of the usage of the region studying principle in the course of geography.
Key-words: national study of region lore, school study of region lore, region-study principle, researching work, educational investigation.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020