.

Оптимізація відновного лікування хворих на інфаркт міокарда, що виник на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3095
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА

МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ЗВОНАР Павло Павлович

УДК 616.127-005.8+616.233-002+616-092+616-072.7-08

Оптимізація відновного лікування хворих на інфаркт міокарда, що виник на
фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії

МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

ВАКАЛЮК Ігор Петрович,

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії №1, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

ГЛУШКО Любомир Володимирович,

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України,

кафедра терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти,

завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

ДЕНИСЮК Віталій Іванович, Вінницький національний медичний

університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії № 2, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН України, відділ
реанімації та інтенсивної терапії.

Захист дисертації відбудеться “19” травня 2005 р. о 13 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської
державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька,
2).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківської
державної медичної академії (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий “12” квітня 2005 р.

Вчений секретарспеціалізованої

вченої ради Д 20.601.01,

доктор медичних наук, професор
ОРИНЧАК М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні смертність населення від ішемічної хвороби
серця в 2003р. склала 55,6% (В.М. Коваленко, 2004). Кількість
зареєстрованих випадків інфаркту міокарда (ІМ) в Україні в 3-4 рази
вища, ніж у інших країнах (Н.М. Середюк, 2001; Г.В. Дзяк, 2004; В.М.
Коваленко, 2004). Особливістю сучасної хронічної патології є її
комплексність. Значний відсоток випадків артеріальної гіпертензії (АГ)
складають хворі з патологією нирок (Е.П.Свищенко, 2002). Власне
ренопаренхіматозна симптоматична артеріальна гіпертензія (РПАГ) є частим
синдромом у 70-80% випадків хронічного пієлонефриту. Поєднання ішемічної
хвороби серця та РПАГ призводить до взаємного обтяження патологічних
змін як з боку серця, так і з боку інших органів, пошкоджених при АГ
(Т.В. Бойчук і співавт., 2002; Ю.М. Сіренко, 2004; M.S. Edwards et al.,
2005; J. Karalliedde, 2004). Рівень летальності у таких хворих внаслідок
серцево-судинної патології в 5-20 разів вищий ніж у загальній популяції
(А.И. Дядык и соавт., 1997, 2004, G.D. Trachiotis, 2004).

В останнє десятиліття встановлені нові ланки в патогенезі формування
постінфарктного серця, перебігу відновних процесів та розвитку
ускладнень. Зокрема, важлива роль надається активності
симпато-адреналової системи, перекисному окисленню ліпідів (ПОЛ),
ренін-ангіотензиновим механізмам, тощо (О.М. Пархоменко, 2001; 2003;
G.Z.Feuerstein, 2000, S. Hein et al. 2000). Багато з цих факторів є
єдиними для встановлення і прогресування патологічних змін при ішемічній
хворобі серця і при РПАГ (В.І. Денисюк, 1995; А.И. Дядык и соавт., 2004,
J.J.Santopinto et al., 2003). Однак, досі глибоких досліджень
особливостей формування постінфарктного серця при наявності супутньої
РПАГ не проводилось.

Принципово новими і ефективними є існуючі сьогодні стандарти лікування
хворих на ІМ. Доказана кардіо- і нефропротекторна дія у хворих з РПАГ
інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту (Ю.М. Сіренко і
співавт., 2000; Т.В.Бойчук, 2000; Є.М. Нейко, Р.І. Яцишин, 2003). В той
же час потребує детального вивчення ефективності тривалого застосування
у хворих на ІМ з РПАГ блокаторів рецепторів першого типу ангіотензину ІІ
та нових поколінь бета-адреноблокаторів. Іншим напрямком підвищення
ефективності лікування такого контингенту хворих є використання
антиоксидантів (Л.В. Глушко і співавт., 2001; А.А. Мойбенко, 2003).

Це диктує необхідність розробки інформативних діагностичних та
прогностичних критеріїв, а також удосконалення існуючих підходів до
медикаментозного лікування хворих, що перенесли ІМ, з використанням
нових лікарських засобів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Івано-Франківської
державної медичної академії і є складовою частиною науково-дослідної
роботи академічної групи академіка АМН України Є.М. Нейка, фрагментом
науково-дослідної роботи “Стандарти лікування ішемічної хвороби серця,
артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності: ефективність,
удосконалення, віддалені результати” (№ держреєстрації 0104V000398) та
частиною субдослідження багатоцентрового дослідження клінічної
ефективності ірбесартану (апровелю) за даними добового моніторингу
артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію (1999-2000).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих, що перенесли
Q-QS інфаркт міокарда на фоні симптоматичної ренопаренхіматозної
артеріальної гіпертензії, на основі вивчення клініко-патогенетичних
закономірностей перебігу відновного періоду, встановлення нових
лікувальних ефектів кверцетину, ірбесартану та бетаксололу і розробки
підходів до їх застосування у таких хворих.

Завдання роботи:

1. Вивчити клініко-патогенетичні закономірності перебігу гострого
періоду інфаркту міокарда та відновного періоду після Q-QS ІМ, що виник
на фоні РПАГ.

2. Проаналізувати показники добового моніторингу артеріального тиску,
ехокардіографії, толерантності до фізичних навантажень в процесі
відновного лікування хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ з
використанням антиоксиданту кверцетину, блокатора рецепторів першого
типу ангіотензину ІІ ірбесартану та бета-адреноблокатора бетаксололу.

3. Вивчити можливість корекції інструментальних характеристик
серцево-судинної системи, функціональної спроможності нирок, стану
ліпідного обміну, ПОЛ і антиоксидантного захисту (АОЗ), рівня
ендотеліну-1 в крові шляхом застосування кверцетину, ірбесартану і
бетаксололу впродовж відновного періоду після ІМ, що виник на фоні РПАГ.

4. Оцінити доцільність і безпечність застосування кверцетину,
ірбесартану і бетаксололу у хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ.

5. Розробити і впровадити рекомендації щодо підвищення ефективності
лікування хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ.

6. Оцінити безпосередні і віддалені результати застосування терапії
хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ.

Об’єкт дослідження – 163 хворих на ІМ з РПАГ.

Предмет дослідження – особливості патогенезу, клініки та лікування
ішемічної хвороби серця у хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ.

Методи дослідження. Клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження
хворих для верифікації ішемічної хвороби серця та РПАГ, вивчення
процесів ПОЛ за показниками малонового диальдегіду, дієнових кон’югатів,
стану АОЗ за активністю церулоплазміну, насиченням трансферину залізом
та активністю каталази, стану ліпідного обміну за показниками загального
холестерину та тригліцеридів, оцінка згортальних властивостей крові та
рівня ендотеліну-1 в сироватці крові, для оцінки стану серцево-судинної
системи добовий моніторинг артеріального тиску, ехокардіографія,
6-тихвилинний тест-ходьба, вивчення функціональної спроможності нирок на
основі загального клінічного аналізу, рівнів сечовини та креатиніну,
швидкості клубочкової фільтрації.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі вперше
вивчені клініко-функціональні характеристики гострого ІМ та відновного
періоду після ІМ, що виник на фоні РПАГ, стан ендотеліальної функції,
ліпідного обміну, ПОЛ та АОЗ та їх динаміку підвпливом лікування у
хворих на ІМ з РПАГ.

Вперше показано, що наявність супутньої РПАГ збільшує ризик виникнення у
відновному періоді після ІМ повторних гострих коронарних подій,
застійної серцевої недостатності та порушень ритму.

Доведено, що застосування в комплексі відновного лікування хворих на ІМ
з РПАГ антиоксиданту кверцетину забезпечує підвищення ефективності
лікування хворих. Обґрунтована можливість корекції порушень
функціонального стану серцево-судинної системи, змін ПОЛ і АОЗ під
впливом блокатора рецепторів першого типу ангіотензину ІІ ірбесартану, а
також показана клінічна ефективність включення до лікувального комплексу
?-адреноблокатора бетаксололу.

Встановлено, що у хворих на ІМ з РПАГ рівень ендотеліну-1 значно
підвищений. В пресі лікування його рівень знижується, особливо при
поєднаному застосуванні кверцетину, бетаксололу та ірбесартану.

Обгрунтовано новий патогенетичний підхід до медикаментозного
забезпечення відновного лікування з використанням кверцетину,
ірбесартану та бетаксололу хворих, що перенесли ІМ на фоні РПАГ.

Практичне значення результатів дослідження. Визначені особливості
перебігу гострого коронарного синдрому та відновного періоду після ІМ
дозволяють своєчасно сформувати комплекс необхідних діагностичних
обстежень, а також передбачити ризик виникнення несприятливого перебігу
захворювання. Встановлено, що гострий коронарний синдром у хворих із
супутньою вторинною РПАГ розвивається на фоні гіпертрофії лівого
шлуночка та ознак серцевої недостатності, виражених змін в системі ПОЛ
та АОЗ.

Показана можливість підвищення ефективності відновного лікування хворих
шляхом застосування в лікувальному комплексі впродовж перших 3-6 місяців
відновного періоду повторних курсів кверцетину. Доведена клінічна
ефективність застосування терапії з включенням блокатора рецепторів
першого типу ангіотензину ІІ ірбесартану та можливість його ефективного
поєднання з кверцетином. Патогенетично обґрунтовано клінічну
ефективність застосування бетаксололу у хворих після ІМ з РПАГ.

Розроблено та апробовано ефективні схеми медикаментозного забезпечення
відновного періоду після ІМ на фоні РПАГ, що дає можливість збільшити
ефективність лікування, попередити розвиток ускладнень, сприяє зростанню
толерантності до фізичних навантажень, скороченню термінів
непрацездатності.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного
дослідження впроваджені в лікувально-діагностичний процес Закарпатської
та Волинської обласних клінічних лікарень, Чернівецького та
Івано-Франківського обласних кардіологічних диспансерів, центральної
міської лікарні міста Івано-Франківська, Горохівської та Коломийської
центральних районних лікарень.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах
терапії Івано-Франківської та Тернопільської державних медичних
академій.

За результатами дослідження випущено методичні рекомендації
“Застосування ірбесартану у відновному лікуванні після гострих
коронарних синдромів, що виникли на фоні ренопаренхіматозної
артеріальної гіпертензії” (затверджені Укрмедпатентінфор-мом 8.01.2003
р., № 3), оформлено 3 раціоналізаторські пропозиції: “Спосіб корекції
адаптивних можливостей серцево-судинної системи під час відновного
лікування хворих після інфаркту міокарда” (№ 13/2519), “Спосіб оцінки
перебігу відновного періоду після інфаркту міокарда” (№ 14/2520),
“Спосіб оптимізації відновного лікування хворих після інфаркту міокарда
із застосуванням ірбесартану і кверцетину” (№ 15/2521).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою працею здобувача.
Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, підбір
тематичних хворих, їх розподіл на групи та комплексне обстеження на всіх
етапах дослідження та лікування, виконано статистичну обробку матеріалу,
сформульовано основні положення, висновки і практичні рекомендації.
Основним є внесок автора у проведення клініко-інструментальних
досліджень, у підготовці результатів дослідження до друку та
забезпечення їх впровадження. У наукових працях, що опубліковані у
співавторстві, підготовка матеріалів дослідження, аналіз отриманих
результатів та формулювання висновків виконані автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження обговорювались на: V міжнародному конгресі студентів і
молодих лікарів “IMSYDC” (Катовіце, Польща, 12-14 квітня 2000 р.);
науково-практичній конференції лікарів-інтернів Волинської філії
факультету післядипломної освіти Львівського державного університету ім.
Данила Галицького (м. Луцьк, 30 червня 1999 р.); міжна-родній
науково-практичній конференції “Проблеми післядипломної освіти у
класичному університеті та актуальні питання сімейної медицини” (м.
Ужгород, 18-20 вересня 2001р.); об’єднаному пленумі правління
Українського наукового товариства кардіологів та Асоціації
лікарів-інтерністів “Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної
хвороби серця” (м. Київ, 26-28 вересня 2001 р.); науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Клінічна фармакологія метаболічних
коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці” (м. Вінниця, 7-8
лютого 2002 р.); VI міжнародному медичному конгресі студентів і молодих
учених (Тернопіль, 21-23 травня 2002 р.); ІХ Конгресі Світової Федерації
Українських Лікарських Товариств (м. Луганськ, 19-22 серпня 2002 р.);
науково-практичній конференції молодих вчених із міжнародною участю
“Кардіальний, церебральний та периферійний атеросклероз. Актуальні
питання діагностики та лікування” (м. Івано-Франківськ, 15-16 травня
2003 р.); регіональній науково-практичній конференції “Артеріальна
гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та
лікування” (м. Івано-Франківськ, 5 лютого 2004 р.); науково-практичній
конференції “Актуальні питання клінічної фармакології в практиці
лікаря-інтерніста” (м. Луцьк, 2-3 березня 2004 р.); VIІ національному
конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 21-24 вересня 2004 р.);
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клініка, діагностика та
лікування симптоматичних артеріальних гіпертензій” (м. Запоріжжя, 29-30
вересня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Актуальні питання практичної терапії та інфектології” (м.
Івано-Франківськ, 15 жовтня 2004 р.); Круглому столі кардіологів
Івано-Франківської та Чернівецької областей “Бета-адреноблокатори – роль
та місце в практичній кардіології” (м. Івано-Франківськ, 12 листопада
2004 р.); переривистих курсах підвищення кваліфікації
лікарів-кардіологів Івано-Франківської області (1999-2004 рр.).

Дисертаційна робота апробована на міжкафедральному засіданні
терапевттичних кафедр Івано-Франківської державної медичної академії 28
грудня 2004 р.

Публікація результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 16
наукових праць: 7 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України для публікації результатів дисертаційних досліджень (серед них 2
одноосібні), 9 тез у матеріалах наукових форумів. Видано методичні
рекомендації, отримано посвідчення на 3 раціоналізаторські пропозиції.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 140
сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду
літератури, розділу “Об’єкт і методи дослідження”, 4-ох розділів власних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Робота
ілюстрована 35 таблицями, 16 рисунками, 4 виписками з історій хвороб.
Список використаних джерел містить 326 джерел, з них 161 – кирилицею та
165 – латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 163 хворих на гострий
коронарний синдром, зокрема Q-QS ІМ, що виник на фоні супутньої
гіпертензивної хвороби, супутньої РПАГ та без наявності АГ. Набір
матеріалу здійснювали на базі Івано-Франківського обласного
кардіологічного диспансеру та кардіологічного відділення міської
клінічної лікарні № 1 м. Луцька.

Діагноз АГ та гострого коронарного синдрому виставляли згідно наказів
МОЗ України № 54 від 14.02.2002 р. та № 206 від 30.12.1992 р. з
врахуванням рекомендацій Європейського Товариства Кардіологів (2003) та
Українського кардіологічного товариства (2001). В дослідження включали
лише тих хворих, у яких було констатовано наявність первинно- чи
вториннохронічного пієлонефриту. При цьому враховували рекомендації
National Kidney Foundation (2002р.) та наказ МОЗ та АМН України за №
65/462 від 30.09.2003 р. До дослідження не включали хворих із застійною
серцевою недостатністю, складними порушеннями ритму і провідності,
нефропатіями іншого ґенезу, хронічною нирковою недостатністю ІІ-ІV
ступеня.

Дослідження складалося з двох етапів. На першому етапі проведено
обстеження 58 хворих на Q-QS ІМ, що виник у 20 осіб з супутньою ЕГ, у
18 хворих із супутньою РПАГ та у 20 хворих, у яких АГ не було. Обстежено
також 25 практично здорових осіб. До другого етапу було включено 123
хворих із РПАГ, у яких виник Q-QS ІМ. Були сформовані 6 груп хворих: 25
осіб отримували стандартну терапію (нітрати, бета-адреноблокатори,
інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антитромбоцитарні
засоби); у 20 осіб стандартну терапію поєднали з прийомом кверцетину; у
20 хворих поряд з стандартною терапією, замість еналаприлу призначали
блокатор рецепторів першого типу ангіотензину ІІ ірбесартан; 20
пацієнтів лікували комплексом: стандартна терапія з ірбесартаном і
кверцетином; у 20 осіб в комплексі терапії, замість атенололу,
використали бета-адреноблокатор бетаксолол; 18 осіб в комплексі
стандартної терапії отримували бетаксолол в поєднанні з кверцетином.
Хворих обстежували на початку дослідження (в ранньому постінфарктному
періоді), через 1 місяць лікування, а також на 3-му та 6-му місяцях
відновного періоду. Дані терміни дослідження обрані з урахуванням
важливості вказаних періодів на етапах клініко-функціонального
відновлення пацієнтів.

В цілому, середній вік обстежених хворих склав (55,46±5,45) років.
Найчисельнішою була вікова група хворих віком 50-59 і 60-69 років,
відповідно 43,0 % і 32,4 % обстежених. Обстежено 145 (88,9 %) чоловіків
і 18 (11,1 %) жінок.

Відновне лікування хворих, що перенесли Q-QS ІМ, починаючи з раннього
постінфарктного періоду проводили згідно рекомендацій Українського
кардіологічного товариства. Призначали нітрати (нітросорбід),
антитромбоцитарні середники (аспірин), бета-адреноблокатори (атенолол),
інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл),
ліпідознижуючі засоби (симвастатин), комплекс реабілітаційних заходів.

Кверцетин, виробництва Борщагівського хімфармзаводу (Україна),
застосовували всередину по 1 г 2 рази на добу (1 чайну ложку гранул
розчиняли в 1/2 склянки води, перемішували і вживали за 30 хвили до
їди). Ірбесартан (препарат апровель фірми “Sanofi-synthelabo”, Франція;
реєстраційне посвідчення МОЗ України № П.05.03/06895) призначали по 150
мг 1 раз на добу, а у випадках недостатнього антигіпертензивного ефекту
– 300 мг 1 раз на добу. Бетаксолол (препарат локрен фірми
“Sanofi-synthelabo”, Франція; реєстраційне посвідчення МОЗ України №
Р.03.01/02894) застосовували в дозовому режимі 10 мг або 20 мг (в
залежності від антигіпертензивного ефекту) 1 раз на добу. Ірбесартан і
бетаксолол призначали тривало, упродовж 3-6 місяців спостереження.
Лікування кверцетином проводили 10-денними курсами щомісяця упродовж 3-6
місяців післяінфарктного періоду.

Стан ліпідного обміну характеризували за вмістом у сироватці крові
загального холестерину та тригліцеридів, які визначали відповідно за
методом S.Іlca та за допомогою наборів “Lachema” (Чехія). В гострому
періоді ІМ аналізували активність аланінаміно-трансферази і
аспартатамінотрансферази за допомогою наборів “SIMKO” (Україна).

Вміст в сироватці крові малонового диальдегіду оцінювали за допомогою
тесту з тіобарбітуровою кислотою (Коробейникова Э.Н., 1989).
Досліджували в плазмі крові вміст дієнових коньюгатів (Гаврилов Б.В. и
соавт., 1988). Для визначення стану антиоксидантного захисту
досліджували активність церулоплазміну, насиченість трансферину залізом,
активність каталази. (Бабенко Г.О., 1968). Оцінку стану системи
гемостазу проводили шляхом аналізу показника міжнародного
нормалізованого відношення. Концентрацію в сироватці крові ендотеліну-1
визначали імуноферментним методом з використанням тест-систем “Peninsula
Laboratories” (USA).

Функціональну спроможність нирок оцінювали за комплексом
загальноклі-нічних та лабораторних обстежень. Оцінювали фізичні
властивості сечі, вміст білка і глюкози, мікроскопію осаду сечі
(виявлення еритроцитів, лейкоцитів, епітеліальних клітин, циліндрів).
Визначення кількості форменних елементів в 1 мл сечі проводили за
методом Нечипоренка. Концентраційну здатність нирок визначали за методом
Зимницького, рівень креатиніну та сечовини в сироватці крові визначали
використовуючи набори фірми “Lachema”. Швидкість клубочкової фільтрації
вираховували за кліренсом сечовини і креатиніну, що стандартизовані до
площі поверхні тіла.

Добове (24-годинне) моніторування артеріального тиску апаратом АВРМ-04
фірми “Meditech” (Угорщина). Аналізували середньодобові значення
систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) артеріального тиску за добу.
Варіабельність артеріального тиску характеризували за показником
стандартного відхилення за САТ і ДАТ. Навантаження тиском оцінювали за
індексом часу та індексом площі гіпертензії.

Визначення толерантності до фізичного навантаження виконували
розрахунковим способом І. М. Хомазюка і О. С. Ковальова (1998).

Ехокардіографію виконували на апараті “SONOACE-4800” (“Medison”, Кorea).
Вимірювали кінцевий систолічний і кінцевий діастолічний розміри лівого
шлуночка, товщину міжшлуночкової перетинки та задньої стінки ЛШ.
Вираховували кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний об’єми і фракцію
викиду. Гіпертрофію ЛШ визначали за масою міокарда лівого шлуночка
(ММЛШ, г), яку вираховували з використанням формули Devereux et al.
(1995).

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з допомогою
статистичних функцій програми “Microsoft Excel” на персональному
комп’ютері, застосовуючи варіаційно-статистичний метод аналізу.
Вираховували арифметичну величину М, середню помилку середньої
арифметичної m, число варіант (n), вірогідність різниці двох середніх
арифметичних р. Двобічні величини р0,05), то за умов включення до
лікування кверцетину відмічено вірогідне збільшення фракції викиду з
(49,50±0,56)% на початку лікування, до (52,2±0,64)% через 1 місяць і до
(55,7±0,57)% через 3 місяці після ІМ, а при застосуванні ірбесартану і
кверцетину показник фракції викиду зріс з (46,72±0,63)% на початку
спостереження, до (51,85±0,82)% на першому місяці і до (56,34±0,49)% на
третьому місяці післяінфарктного періоду.

Характеризуючи розвиток постінфарктної гіпертрофії ЛШ констатовано, що
найбільший внесок в попередження надмірного приросту ММЛШ мав кверцетин.
У процесі відновного лікування хворих на ІМ на фоні РПАГ із
застосуванням ірбесартану, як і при застосуванні стандартної терапії з
еналаприлом, спостерігали упродовж 1-го місяця помірне збільшення ММЛШ,
а далі (через 3 місяці) її зменшення (р>z¦?

¦

a

??????

N

|

th

?

¦

ae

O

O

O

ершої дози ліку (рПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АГ - артеріальна гіпертензія АОЗ - антиоксидантний захист ДАТ - діастолічний артеріальний тиск ЕГ - есенціальна гіпертензія ІМ - інфаркт міокарда ЛШ - лівий шлуночок ММЛШ - маса міокарду лівого шлуночка ПОЛ - перекисне окислення ліпідів РПАГ - ренопаренхіматозна артеріальна гіпертензія САТ -систолічний артеріальний тиск Автор висловлює щиру подяку Заслуженому діячу науки і техніки України, завідуючому кафедри госпітальної терапії № 1 ІФДМА, доктору медичних наук, професору Н.М. Середюку і завідуючому кафедри біологічної хімії ІФДМА доктору медичних наук, професору А.О. Клименку за консультації і допомогу у виконанні дисертаційного дослідження.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020