ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЦОДІКОВА ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА

УДК 616-003.96-053.2-07-036+616-092.19

Оптимізація системи діагностики, прогнозування та корекції порушень
адаптаційних можливостей у дітей з урахуванням стану резистентності
організму

14.01.10 — педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ –2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Шкіряк-Нижник Зореслава Антонівна, завідувач

відділення медико-соціальних проблем здоров’я сім’ї, Інститут педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Лапшин Володимир Федорович, завідувач

відділення реабілітації дітей та вагітних жінок,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ)

доктор медичних наук, професор

Починок Тетяна Вікторівна, Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України (м. Київ), професор кафедри педіатрії № 1

доктор медичних наук, професор

Апанасенко Геннадій Леонідович, завідувач кафедри спортивної медицини та
санології, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.
Шупика МОЗ України (м. Київ)

Провідна установа: Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН
України (м. Харків)

Захист дисертації відбудеться “ 13 “ червня 2006 року о 13 00 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту
дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями
“Педіатрія”,“Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий “ 11 “ травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Квашніна Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Укріплення здоров’я підростаючого покоління є
пріоритетним соціальним завданням суспільства та держави [О.М. Лук’янова
та співавт., 2004]. За умов неухильного зростання дитячої захворюваності
практично всіх класів хвороб все більшої актуальності набувають проблеми
ранньої діагностики і прогнозування порушень здоров’я з урахуванням
індивідуальних особливостей стану адаптаційно-компенсаторних механізмів
організму [М.П. Воронцов та співавт., 2001; Л.Г. Кравченко, 2002; Л.В.
Квашніна та співавт., 2005].

У сучасних дослідженнях наводяться дані, що в Україні до 40 % дитячого
населення мають порушення адаптаційних можливостей і перебувають у стані
передхвороби, кожна третя дитина дошкільного віку належить до групи
ризику виникнення функціональних і органічних захворювань [Л.В.
Квашніна, 2000; Н.Г. Гойда, 2001; О.С. Івахненко та співавт., 2003; В.П.
Неділько, 2004].

Саме зі збільшенням частки патологічних типів загальних неспецифічних
адаптаційних реакцій (ЗНАР) організму: стресу, переактивації, напружених
реакцій тренування й активації останнім часом пов’язують зниження
резистентності та резервів адаптації, зростання частоти хронічних
соціально значущіх хвороб [К.В. Бажан, 1998; М.В. Крижановська та
співавт., 1999; І.В. Ніщета, 2004; Ю.Ю. Василенко, 2004]. Незбалансоване
харчування, прийом надмірної кількості фармакологічних препаратів,
психічне навантаження, обмежена рухова активність, погіршення
екологічної ситуації – це неповний перелік факторів, що можуть впливати
на стан здоров’я дітей. Унаслідок недостатньої сформованості і
незрілості компенсаторно-пристосувальних та захисних механізмів організм
дитини є особливо чутливим до дії несприятливих умов довкілля [О.В.
Горішна, 2002; Ю.Е. Вельтищев, 1999; Б.А. Кобринский, 2000].

Дослідження адаптаційних можливостей організму і визначення їх зв’язку
зі станом резистентності набувають своєї особливої актуальності й
унаслідок значної поширеності та зростання у дитячій популяції осіб,
схильних до повторних респіраторних захворювань [А.О. Андрущук та
співавт., 2001; Т.В. Починок, 2001; В.Ю.Альбицкий и соавт., 2003]. Це
так званий контингент диспансерного нагляду – діти, які хворіють на
часті гострі респіраторні вірусні інфекції (ЧХД). Відсутність досі
термінологічної єдності щодо чіткого визначення контингенту дітей з
рецидивуючими респіраторними інфекціями, суперечності у підходах до
критеріїв діагностики, ознаки поліпрагмазії в алгоритмах терапії та
реабілітації спонукають педіатрів до переосмислення та модифікування
концепції ЧХД [Н.Л. Аряев, 2005]. У сучасних наукових публікаціях
підкреслюється необхідність обміркованих підходів до вибору
імунокоригуючих лікарських препаратів у відновлювальному лікуванні
зазначеного контингенту, диференційованого призначення антиоксидантів,
вітамінів та мікроелементів [Т.В. Починок, 2001; О.Є. Абатуров та
співав., 2003; Г.А. Самсыгина, 2004]. Нині аргументовано позитивно
оцінюють використання немедикаментозних методик впливу на активність
системи фізіологічного захисту організму (саногенез) дитини, зокрема
преформованих фізичних факторів [Ю.Г. Антипкін та співавт., 2003; Ж.П.
Гудзенко та співавт., 2003; В.Ф. Лапшин та співавт., 2004; В.П. Вавилова
и соавт., 2002]. Заслуговує на увагу і валеологічна тактика оздоровчих
заходів, зокрема, адекватного застосування загартовувальних процедур і
фізичних навантажень, грамотного формування у дитини соматичної
конституції [Г.Л. Апанасенко та співавт., 2000]. Втім, наукового
обґрунтування методів саногенетичної корекції порушень адаптаційних
процесів у дітей, технології імунореабілітації з урахуванням
типологічних особливостей адаптаційного реагування організму дитини в
літературі не знайдено.

Відсутність до останнього часу в системі надання первинної
медико-санітарної допомоги дітям з рецидивуючими респіраторними
інфекціями стратегії прогнозування й ранньої діагностики порушень
адаптаційних можливостей організму обґрунтовує необхідність поглибленого
вивчення патогенетичних механізмів їх формування з позицій
індивідуально-типологічного підходу.

Еволюційне впровадження в систему охорони здоров’я інституту лікарів
сімейної практики, перехід до системи медичних стандартів свідчать, що
розробка діагностичних і прогностичних критеріїв ранніх порушень
адаптаційних можливостей організму дітей та індивідуалізованих підходів
до їх саногенетичної корекції є актуальною сучасною проблемою педіатрії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний
напрямок роботи пов’язаний з планом науково-дослідних робіт Харківської
медичної академії післядипломної освіти: дослідження є фрагментом НДР
“Використання нетрадиційних методів лікування часто хворіючих дітей в
амбулаторно-поліклінічних умовах” (номер держреєстрації 0100U004261), що
виконувалася на кафедрі поліклінічної педіатрії ХМАПО. Частина роботи
була виконана відповідно до угоди про наукове співробітництво між
Центральною науково-дослідною лабораторією ХМАПО, кафедрою клінічної
імунології і мікробіології ХМАПО, кафедрою генетики та цитології ХНУ ім.
В.Н. Каразіна, відділом біофізики мембран НДІ біології ХНУ ім. В.Н.
Каразіна, лабораторією біогеохімії ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

Мета дослідження. Удосконалити оздоровчо-реабілітаційні заходи у дітей з
порушеннями адаптаційних можливостей організму на основі вивчення
патогенетичних механізмів їх формування, розробки методів ранньої
діагностики та диференційованих підходів до саногенетичної корекції з
урахуванням стану резистентності організму та прогнозу.

Задачі дослідження:

1. Оцінити стан здоров’я дітей дошкільного та раннього шкільного віку –
мешканців м. Харкова, за групами здоров’я з урахуванням індивідуального
стану резервних можливостей й особливостей неспецифічної резистентності
організму.

2. Проаналізувати основні соціальні, медико-біологічні та гігієнічні
чинники, що сприяють порушенням неспецифічної резистентності у дітей,
визначити їх прогностичну інформативність і рангову значущість у
формуванні рецидивуючих респіраторних захворювань .

3. Вивчити функціональний стан і клінічні особливості обстежуваних дітей
шляхом визначення типу загальних неспецифічних адаптаційних реакцій
організму: стресу, тренування, спокійної та підвищеної активації,
переактивації з урахуванням рівня резистентності.

4. Виявити фізіологічні закономірності метаболічних, імунних,
нейро-ендокринних та біоенергетичних процесів у дітей залежно від
індивідуального варіанту адаптаційних реакцій за показниками, що
характеризують прооксидантно-антиоксидантний баланс, електрокінетичний
потенціал соматичних клітин, функціонування різних систем
(гіпофізарно-наднирковозалозної, імунної, вегетативної).

5. Вивчити патогенетичні механізми формування адаптаційних реакцій у
дітей з низьким рівнем резистентності організму та визначити показники,
які за своєю інформативністю можуть стати діагностичними критеріями
ранніх порушень стану здоров’я.

6. Створити математичну модель для індивідуального прогнозування
рецидивуючих респіраторних захворювань та їх ускладнень, порушень
нейроімуновегетативного гомеостазу і прооксидантно-антиоксидантних
процесів.

7. Розробити комплекс оздоровчо-реабілітаційних заходів із застосуванням
PILER-терапії і фітоімуномодуляторів у саногенетичній корекції
адаптаційних процесів у дітей з низьким рівнем резистентності та
вивчити його ефективність.

8. Обґрунтувати, розробити і впровадити в систему надання ПМСД дітям з
низьким рівнем резистентності методи ранньої діагностики й прогнозу
порушень адаптаційних можливостей організму та диференційовані підходи
до їх саногенетичної корекції.

Об’єкт дослідження. Адаптаційні процеси у дітей дошкільного та раннього
шкільного віку залежно від стану резистентності організму.

Предмет дослідження. Резервні можливості, функціональний стан системи
неспецифічного імунного захисту, нейрогормональні та метаболічні
зрушення у дітей з позицій багаторівневої системи адаптаційних реакцій
та їх динаміка в процесі оздоровчо-реабілітаційних заходів.

Методи дослідження: клінічні, функціональні, імунологічні, біохімічні,
цитобіофізичні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для педіатричної практики
із застосуванням системного підходу до вивчення ролі первинних
механізмів адаптації в генезі формування неспецифічної резистентності
організму отримано нові дані щодо закономірностей розвитку адаптаційних
можливостей у дітей: близькі взаємозв’язки порушень функціонування
системи неспецифічного імунного захисту, нейрогормонального
забезпечення, процесів метаболізму та біоенергетики залежно від
типології адаптаційних реакцій.

Уперше встановлено клінічні та діагностичні критерії ранніх порушень
здоров’я у дітей залежно від рівня резистентності та типу адаптаційної
реакції організму за характеристиками стану мікроекології слизових
оболонок верхніх дихальних шляхів, прооксидантно-антиоксидантного
балансу, параметрів ендокринної, імунної і вегетативної нервової систем,
а також за показниками електричного потенціалу ядер букального епітелію.

Створено алгоритми для індивідуалізованого прогнозування рецидивуючих
респіраторних захворювань та їх ускладнень, оцінки тяжкості порушень
нейроімуновегетативного гомеостазу, діагностики функціонального стану
системи імунного захисту, клінічної оцінки вираженості автоімунних
процесів та алергічного синдрому.

Розроблено власну методику та програмовані режими PILER-терапії у дітей
з рецидівуючими респіраторними захворюваннями і доведено їх високу
ефективність у комплексі оздоровчо-реабілітаційних заходів.

Вперше на моделі програмованих режимів світлотерапії шляхом застосування
математичного аналізу показників периферичної крові (метод кореляційних
структур) вивчено типологічні особливості реагування організму дитини на
оздоровчо-реабілітаційні заходи.

Науково обґрунтовано й розроблено систему надання ПМСД дітям дошкільного
та раннього шкільного віку з низьким рівнем неспецифічної резистентності
організму, яка базується на стратегії ранньої діагностики та
прогнозування порушень адаптаційних можливостей і технології їх
саногенетичної корекції.

Отримано 5 патентів на корисну модель: 4471, А61N5/06 “Спосіб
профілактики гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей в умовах
дошкільних закладів” (співавтори: Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій, В.Г.
Шахбазов, С.В. Бірюкова, Ж.М. Маніна). – Київ, 2005; 4476, А61N5/06
“Спосіб використання хромотерапії в етапній реабілітації часто хворіючих
дітей” (співавтори: Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій, В.Г. Шахбазов, С.В.
Бірюкова, Ж.М. Маніна). – Київ, 2005; 4478, А61N5/06 “Спосіб діагностики
ефективності фототерапії” (співавтори: Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій, В.Г.
Шахбазов). – Київ, 2005; 6204, А61N5/06 “Спосіб добору індивідуальних
режимів фотовпливу поляризованим світлом у дітей із зниженою
резистентністю” (співавтори: Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій,). – Київ,
2005; 7296, А61В10/00 “Спосіб експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я
дітей” (співавтори: Т.В. Колупаєва, В.Г. Шахбазов). – Київ, 2005.

Практичне значення одержаних результатів. Розраховані регіональні вікові
стандарти адаптаційних та резервних можливостей у дітей, які
запропоновані для впровадження в практику лікувально-профілактичних
закладів педіатричного профілю для експрес-оцінки функціонального стану
здоров’я.

Обґрунтовані та розроблені критерії скринінгової та поглибленої
діагностики ранніх порушень стану здоров’я дітей з урахуванням
індивідуально-типологічних особливостей організму. Для практики охорони
здоров’я на етапі надання ПМСД дітям створена математична модель
індивідуального прогнозування частих і рецидивуючих респіраторних
захворювань. Для умов спеціалізованих відділень стаціонарної допомоги
дітям розроблено і запропоновано алгоритми: індивідуалізованого прогнозу
ускладнень ГРВІ, оцінки тяжкості порушень нейроімуновегетативного
гомеостазу та функціонального стану системи імунного захисту, клінічної
оцінки вираженості автоімунних процесів та алергічного синдрому.

У дітей з низьким станом резистентності розроблено власну методику та
програмовані режими PILER-терапії в комплексі оздоровчо-реабілітаційних
заходів.

Удосконалена система надання ПМСД дітям з низьким рівнем резистентності
організму на основі розробки методів ранньої діагностики й прогнозу
порушень адаптаційних можливостей та диференційованих підходів до їх
саногенетичної корекції.

Впровадження результатів досліджень в практику. За результатами
досліджень видано методичні рекомендації для педіатрів і лікарів
загальної практики “Цитобіофізична методика визначення рівня здоров’я
дітей та підлітків”. Видано акти впровадження: “Применение
светотерапевтического прибора “Биоптрон-1” в лечении острых и
хронических заболеваний носоглотки у детей”, “Использование
фитопрепарата “Смесь иммуномодулирующая” в этапной терапии и
реабилитации часто болеющих детей”, “Использование парафармацевтика
Echinacea Root в реабилитации ЧБД”, “Экспресс-оценка соматического
здоровья детей в возрасте 2-16 лет по электрокинетическому потенциалу
ядер буккальных клеток”, “Экспресс-оценка соматического здоровья
школьников в возрасте 7-16 лет (по Г.Л. Апанасенко)”, “Использование
индексных показателей периферической крови в системе поликлинического
мониторинга часто болеющих детей”, “Экспресс-оценка уровня соматического
здоровья детей по определению типа общей неспецифической адаптационной
реакции организма (тест Л.Х. Гаркави)”.

Запропоновані принципи діагностики порушень адаптаційних можливостей
організму та підходи до їх саногенетичної корекції впроваджені в роботу
міських дитячих поліклінік №1, 23, 7, 14 (м. Харків), поліклінічних і
спеціалізованих відділень ЦРЛ міст Суми, Лебедин, Умань, лікарських
амбулаторій Харківської, Чернігівської, Черкаської та Луганської
областей.

Наукові розробки дисертації використовуються в навчальному процесі на
кафедрі поліклінічної педіатрії і кафедрі фізіотерапії та курортології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним,
самостійним науковим дослідженням. Автором особисто опрацьовано ідею,
обрано напрямки досліджень, узагальнено спеціальну літературу, визначено
мету та завдання дослідження. Відбір хворих, клінічне спостереження й
аналіз одержаних результатів, проведення режимів світлолікування було
виконано дисертантом особисто. Автором створено комп’ютерну базу даних
результатів обстеження; проведено статистичний аналіз досліджень із
застосуванням комп’ютерних програм.

Особисто написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки,
науково обґрунтовані практичні рекомендації, розроблені діагностичні
алгоритми. Автор підготовила до друку наукові праці, доповіді для
виступів на конференціях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
висвітлені й обговорені на І Українському з’їзді сімейних лікарів
“Актуальні проблеми підготовки спеціалістів з сімейної медицини” (Львів,
2001 р.), на науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Раціональне харчування. Роль біологічно активних добавок у забезпеченні
здоров’я населення” (Дніпропетровськ, 7-8 листопада 2001 р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Наука і практика –
сімейній медицині” (Харків, 19-20 червня 2003 р.), Х Конгресі Світової
федерації українських лікарських товариств (26-28 серпня 2004 р.,
Чернівці), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання
фізіотерапії і медичної реабілітації” (Одеса, 28-29 вересня 2004 р.), ХХ
та ХХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в
медицине и биологии” (8-11 жовтня 2003 р., і 12-16 жовтня 2004 р.,
Ялта), V науково-практичній конференції з міжнародною участю “Рання
медична реабілітація: здобутки, проблеми, перспективи” (25-28 жовтня
2004 р., Ужгород), І з’їзді Російського товариства медичної
елементології (Росія, Москва, 9-10 грудня 2004 р.), 11-му з’їзді
педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі ”
(7-10 грудня 2004 р., Київ), ІІ Міжнародній конференції
“Біоптрон-світлотерапія-2005” (Київ, 22 січня 2005 р.), V Конференції
фізіотерапевтів та курортологів Автономної Республіки Крим “Актуальные
вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии”
(14-16 квітня 2005 р., Євпаторія), І Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Методологічні аспекти регуляції антиген-структурного
гомеостазу нервовою, ендокринною та імунною системами” (Запоріжжя, 11-13
травня 2005 р.), на засіданнях Харківського обласного наукового
товариства імунологів (2002 – 2004 рр.).

Публікації. Результати досліджень наведені у 14 журнальних статтях і 7
працях у наукових збірниках, рекомендованих ВАК України, в 1
міжнародному журналі, 28 тезах конференцій, з’їздів, конгресів. Отримано
5 патентів на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 315 сторінках
тексту, обсяг якого включає вступ, огляд літератури, п’ять розділів
власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень,
висновки, практичні рекомендації. Роботу ілюстровано 96 таблицями, 20
рисунками, які займають 23 сторінки. Перелік використаних джерел налічує
417 найменувань, що займає 42 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. Проведено скринінгове клініко-лабораторне
дослідження 602 дітей (306 хлопчиків і 296 дівчинок) дошкільного та
раннього шкільного віку (середній вік 5,52±0,49 р.), мешканців м.
Харкова, які перебували під спостереженням в умовах дитячої поліклініки.

Серед залучених до дослідження 361 дитина (188 хлопчиків і 173 дівчинки)
хворіла на рецидивуючі респіраторні захворювання (РРЗ) – основна група,
241 дитина (118 хлопчиків і 123 дівчинки) – епізодично хворіла (ЕХД) на
ГРВІ – група порівняння. Верифікацію належності дитини до категорії тих,
хто хворіє на рецидивуючі ГРВІ, проводили згідно з критеріями,
запропонованими В.Ю. Альбицким (2003 р.). Так, для дітей віком 2-3 р.
належність до вищеназваної групи визначалася 6 епізодами і більше, 4 р.
– 5 епізодами і більше, 5-6 років – 4 епізодами і більше, старше 7 років
– трьома випадками респіраторних захворювань і більше за останні 12 міс.
Обстежували дітей у періоді клініко-лабораторної ремісії, не раніше 3
тижнів після закінчення останнього епізоду захворювання.

Структура захворювань визначалася відповідно до рекомендованої ВООЗ
Міжнародної статистичної класифікації хвороб десятого перегляду
(МКХ-10). Клінічне дослідження дітей із визначенням груп здоров’я (Наказ
МОЗ України № 434 від 29.11.2002 р.) доповнювали методики експрес-оцінки
здоров’я за резервними можливостями, а саме: вивчення цитобіофізичного
потенціалу ядер букального епітелію (метод В.Г. Шахбазова, 1986) і
аналіз системи індексів з їх формалізованою оцінкою у 100 школярів (за
методом Г.Л. Апанасенко, 1989).

У 179 дітей з РРЗ і 90 ЕХД за вмістом лімфоцитів (%) у периферичній
крові, взятої з пальця, визначали тип загальної неспецифічної
адаптаційної реакції (ЗНАР) організму: стрес, тренування, спокійна та
підвищена активація, переактивація (тест Л.Х. Гаркави, 1990). Подальше
комплексне обстеження дітей і поглиблене вивчення механізмів
забезпечення адаптаційних процесів проводилося саме з урахуванням типу
ЗНАР та рівня резистентності організму.

Мікроекологію слизових оболонок визначали шляхом дослідження мікрофлори
слизової оболонки глотки з виділенням та ідентифікацією штамів
мікроорганізмів загальноприйнятими методами (Наказ МОЗ СРСР № 535, 1985;
О.П. Сельнікова та співавт., 2004). Кількість мікробних тіл (колонії
утворюючих одиниць – КУО) виражали у вигляді десяткового логарифма (lg
КУО /мл).

Вміст секреторного імуноглобуліну А (SigA) у слині вивчали методом
імуноферментного аналізу (ІФА), активність лізоциму у слині – методом
колориметрії на ФЕК КСК-3. Слину збирали без попередньої стимуляції
вранці, натще.

Для оцінки стану клітинної ланки імунітету проводили вивчення
кількісного вмісту популяцій та субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів методом
непрямої імунофлюоресценції з використанням панелі моноклональних
антитіл, в яку входять антитіла для виявлення поверхневих
диференційованих антигенів СD3+, СD4+, СD8+, СD19+ (» Сорбент ЛТД»,
Росія, м. Москва). Для визначення дисбалансу субпопуляцій, що регулюють
антитілогенез, застосували імунорегуляторний індекс (ІРІ), який
становить відношення величин вмісту показників СD4+ до СD8+. Стан
гуморальної ланки імунітету аналізували за визначенням концентрації
сироваткових імуноглобулінів (IgG, IgА, IgМ) методом ІФА (“Вектор БЕСТ”,
Росія, м. Новосибірськ). Додаткова характеристика гуморального ланцюга
одержана за допомогою визначення активності комплементу (за 50 %-вим
гемолізом) і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (А.И. Карпищенко и
соавт., 1999). Функціональну активність системи неспецифічного захисту
характеризували за ступенем активності киснезалежного метаболізму
фагоцитів за реакцією відновлення нітросинього тетразолія (НСТ) з
подальшим розрахунком фагоцитарного резерву (співвідношення показників
спонтанного та індукованого НСТ-тестів), а також за оцінкою стану
фагоцитозу (фагоцитарне число) (Л.Є. Лаповець, 2002). Кров для
імунологічних досліджень забирали із ліктьової вени вранці натще.

З метою діагностики імунологічної дисфункції використовували різні
співвідношення клітин, які беруть участь у формуванні імунної відповіді
і дозволяють опосередковано визначати приховану інтоксикацію. Так,
застосовуючи показники периферичної крові, обчислювали 4 індекси:
лейкоцитарний індекс інтоксикації (Я.Я. Кальф-Калиф, 1950),
лейкоцитарний індекс інтоксикації за спрощеною формулою (В.К.
Островский, 1983), нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт (Л.Х. Гаркави и
соавт., 1990), загальний індекс активності запалення (Ю.И. Ткач та
співавт., 2003).

Ендокринний статус оцінювали методом ІФА за концентрацією у сироватці
крові гормонів передньої частки гіпофізу – тиреотропного гормону (ТТГ) і
пролактину, гормону надниркових залоз – кортизолу (виробник ООО
“Хема-Медика”, Росія).

Вимірювання вмісту гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) у сироватці крові
проводили на двопроменевому спектрофотометрі Specord UV VIS за методом
Asakawa et al., (1980). Вміст гідроперекисів ліпідів розраховували в
еквівалентній кількості малонового діальдегіду (МДА).
Глутатіонпероксидазну активність (ГПА) визначали спектрофотометрично при
340 нм (В.З. Ланкин и соавт., 1976). Антиокиснювальну активність (АОА)
сироватки крові визначали за її здатністю гальмувати накопичення
ТБК-активних (тіобарбітурової кислоти) продуктів перекисного окиснення
ліпідів при інкубації суспензії жовточних ліпопротеїдів (Г.И. Клебанов и
соавт., 1988).

Стан вегетативної регуляції серцевого ритму вивчали за допомогою
комплексної комп’ютерної діагностичної системи “Кардіо” (Україна) на
підставі математичного аналізу синусового серцевого ритму методом
варіаційної пульсметрії. Для вивчення статистичних параметрів ритму
серця вимірювали послідовно 400 кардіоінтервалів R-R, групували їх у
діапазоні від 0,40 до 1,30 с, виділяючи 20 діапазонів (Р.М. Баевский,
1979). Вихідний вегетативний тонус (ВВТ) оцінювали за ІН1, який був
отриманий за даними КІГ у горизонтальному положенні дитини (1-й запис).
Вегетативну реактивність (ВР) визначали за відношенням ІН2 /ІН1. ІН2 був
отриманий за даними КІГ під час кліноортостатичної проби (2-й запис)
(Н.А. Белоконь и соавт., 1987).

При виконанні дослідження використано низку клініко-статистичних
методів, зокрема, тих, які базуються на варіаційній статистиці,
імовірнісному розподілі ознак та способах оцінки вірогідності одержаних
результатів. Середні значення показників та їх похибки визначали за
формулою середнього значення відносних показників. Ступінь вірогідності
різниці між середніми значеннями визначали, застосовуючи критерій
Стьюдента. Різницю між середніми двох груп вважали вірогідною при t?2,
що відповідає високому рівню надійності результатів (понад 95,0 %) та
високому рівню вірогідності (р<0,05). Для оцінки діагностичної значущості клінічної цінності методів оцінки РРЗ в групах порівняння застосовували величини сили впливу фактора (з2) та його інформативності (I; біт) за умов вірогідної значущості кожного з цих факторів, які обчислювали за стандартною методикою та із застосуванням адаптованої статистичної програми (Е.В. Гублер, 1990). Оцінку особливостей ефекту світлолікування проводили на підставі математичного аналізу показників клінічного аналізу крові методом кореляційних структур (А.М. Зосімов, 1993). Математичне та статистичне опрацювання даних було проведено на комп’ютері IBM PC за допомогою Microsoft Excel 2000. Результати особистих досліджень та їх обговорення. Розподіл дітей за групами здоров’я показав, що з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій організму (І група здоров’я) було 115 дітей (19,1 %). Функціональні та деякі морфологічні відхилення (ІІ група здоров’я) зареєстровані у 270 дітей (44,9 %). Хронічні захворювання у стані субкомпенсації зі збереженням функціональних можливостей (ІІІ група здоров’я) зафіксовані у 217 дітей (36,0 %). При аналізі структури захворювань відповідно до МКХ-10 визначено, що серед усіх випадків захворювань провідне місце займають хвороби органів дихання (51,6 %) і хвороби органів травлення (32,2 %). Патологія шкіри і підшкірної основи складала 17,1 % випадків, хвороби системи кровообігу – 12,2 %, вроджені аномалії – 11,9 %, захворювання нервової системи і органів чуття – 9,8 %, хвороби сечостатевої системи 8,9 %, психічні розлади 6,4 %, хвороби кісток і сполучної тканини – 5,4 %. Слід додати, що більше половини захворювань різних класів (63,1 %) було діагностовано вперше при проведенні комплексного дослідження. Відмічено, що у 61,6 % дітей ІІ групи і 89,4 % осіб ІІІ групи здоров’я реєструвалася значно вища, ніж у їх одноліток в групі спостереження (згідно з критеріями В.Ю. Альбицкого, 2003) частота захворюваності на ГРВІ. Це дало підстави віднести 361 особу до категорії дітей з рецидивуючими респіраторними захворюваннями (ДРРЗ). Контингент з високою опірністю до респіраторних інфекцій (ЕХД) складала 241 особа (47,3 % із них були І групи, 43,2 % ІІ групи і 10,5 % ІІІ групи здоров’я). В подальшому оцінку стану здоров’я проводили з урахуванням стану резистентності – частоти епізодів респіраторних захворювань. Контингент ДРРЗ ІІ групи здоров’я формувався переважно із дітей дошкільного віку (42,5 % осіб були у віці до 3 років і 48,5 % – від 3 до 5 років). Віковий склад ДРРЗ ІІІ групи здоров’я був представлений, головним чином, дітьми раннього шкільного віку (у 65,5 % випадків) і рідко – віком до 3 років (1,5 %). У підході до оцінки основних соціальних, медико-біологічних та гігієнічних чинників, що сприяють порушенням неспецифічної резистентності організму дитини, використано алгоритм розпізнавання ознак, виявлення їх діагностичної інформативності, ранжування за інформативністю та складання діагностичних таблиць. Із 45 факторів (дані анамнезу), які підлягали однофакторному дисперсійному аналізу, 28 чинили вплив на формування у дітей частих та рецидивуючих респіраторних захворювань. До десяти головних було включено: характер вигодовування дитини (раннє штучне вигодовування), наявність аномалій конституції (діатези); виникнення першого епізоду респіраторного захворювання ще на 1-му році життя; хронічні хвороби батьків (патологія шлунково-кишкового тракту по лінії батька та онкологічні і серцево-судинні захворювання у матері); нездоровий спосіб життя батька (зловживання алкоголем і паління); перинатальні ускладнення (гіпоксичні стани плоду, наявність патології вагітності у матері). Серед факторів частої захворюваності у дітей було встановлено й інші, наприклад паління матері, кесарів розтин у пологах, неповний склад сім’ї, низький матеріальний рівень родини тощо, однак за силою впливу і рівнем інформативності вони були менш суттєвими, ніж перші десять зазначених. Логічним завершенням попередньої роботи з вивчення факторів ризику і опрацювання даної інформації методом загрозометричного аналізу було складання діагностичної таблиці й розробка алгоритму індивідуального прогнозування рецидивуючих респіраторних захворювань. При клінічному дослідженні у кожної третьої дитини основної групи відзначено наявність скарг щодо здоров’я, водночас загальне самопочуття дітей залишалося задовільним. Прояви вегетативної дисфункції виявлено у 57,8±2,5 % ДРРЗ (у групі ЕХД 24,1±2,0 %), симптомокомплекс неспецифічної хронічної інтоксикації – у 34,6±2,2 % (10,7±1,7 % у ЕХД), абдомінальний синдром – у 53,1±2,8 % (32,7±2,2 % у ЕХД), диспептичні явища –у 59,2±2,6 % (39,4±2,3 % у ЕХД) (р<0,05). Патологія з боку носоглотки, лімфоаденопатії у ДРРЗ також реєструвалися частіше, ніж у групі порівняння. Оцінка фізичного розвитку дітей показала, що серед ДРРЗ 2,8±0,9 % становили діти з високим та 10,5±1,6 % – вище середнього рівнем фізичного розвитку (серед ЕХД відповідно 5,4±1,5 % та 15,4±2,3 %) (р<0,05). В основній групі частка дітей із середнім рівнем розвитку була меншою, ніж у групі порівняння: 59,0±2,6 % проти 68,5±3,0 %, а з рівнем фізичного розвитку нижче середнього (16,9±2,0 %) та низьким (10,8±2,6 %), – відповідно 8,2±1,8 % та 2,5±1,0 % в групі порівняння (р<0,05). Серед 52,1±2,7 % ДРРЗ були розвинені гармонійно, а 47,9±2,7 % мали дисгармонійний розвиток (в групі ЕХД відповідно 73,9±3,0 % та 26,1±1,9 %) (р<0,05). Серед дисгармонійно розвинених як в основній, так і у групі порівняння переважали діти з дефіцитом маси тіла. Розмаїття скарг, функціональних та структурно-морфологічних порушень як ознака гетерогенності контингенту показало неможливість виявлення специфічних клінічних ознак окремо для ІІ і ІІІ груп здоров’я. З метою виявлення преморбідних станів, а також встановлення взаємозв’язку між станом здоров’я, рівнем резистентності і групою здоров’я проведено скринінгове клініко-лабораторне дослідження дітей з позицій оцінки функціонально-резервних можливостей організму. Так, найбільша кількість осіб з високим рівнем резервних можливостей реєструвалася у епізодично хворіючих дітей І і ІІ груп здоров’я (55,0 % і 55,6 %), тобто практично здорових дітей. Серед практично здорових дітей встановлено й найменшу кількість осіб з низькими резервними можливостями (10,0±6,7 %). Найбільша кількість дітей з низькими резервами організму була притаманна контингенту з клінічною симптоматикою і порушеннями резистентності – ДРРЗ ІІІ групи здоров’я (33,0±10,3 %). Середній рівень резервів зустрічався однаково часто серед дітей з рецидивуючими респіраторними захворюваннями ІІ і ІІІ груп здоров’я (41,0±9,1 % і 38,0±10,6 %) і ЕХД ІІІ груп здоров’я (42,0±14,2 %). Схожі дані одержані при вивченні показників біоенергетичного гомеостазу, який оцінювали за відсотком електронегативних ядер (% ЕНЯ) букального епітелію (БЕ). Встановлено, що величина заряду ядра соматичної клітини (інтегральний показник біологічного віку), не стільки пов’язана з групою здоров’я, як з рівнем функціонального стану організму. Серед дітей І, ІІ та ІІІ груп здоров’я, незалежно від рівня неспецифічної резистентності, зустрічаються особи з різними характеристиками біологічного віку (БВ): з відставанням, прискоренням і відповідністю паспортному. Втім, питома вага таких типів БВ у кожній групі здоров’я є неоднаковою. Кількість осіб з характеристиками ЕНЯ % БЕ, що вказують на відповідність біологічного віку (величини % ЕНЯ знаходяться у межах 25-75 центилей), була найбільшою серед практично здорових дітей (70,2±4,3 % осіб І групи і 68,3±4,0 % дітей з епізодичною захворюваністю ІІ групи здоров’я). Ці діти були віднесені до категорії “здоров’я”. Знижені характеристики ЕНЯ % БЕ, як інтегральні показники “відставання” біологічного віку, зустрічалися у всіх групах здоров’я, але частіше – у дітей ІІ і ІІІ групи здоров’я з РРЗ (33,0±3,6 % і 44,8 ±3,6 %). “Прискорення” біологічного віку (підвищені показники енергопотенціалу клітин) також траплялося серед усіх груп здоров’я, але найменшою мірою – серед дітей І групи здоров’я (7,9±2,5 %), а найбільшою – у ДРРЗ ІІІ групи здоров’я (19,6±2,8 %). Якщо значення % ЕНЯ БЕ знаходилися у діапазоні від 10 до 25 та від 75 до 90 центилей, ми розглядали їх як відхилення, що відповідають стану “передхвороби”. Такі характеристики зареєстровано переважно у дітей І та ІІ груп здоров’я. Показники % ЕНЯ у діапазоні від 0 до 10 та від 90 до 100 центилей зустрічалися серед дітей з клінічною симптоматикою, морфологічними порушеннями, зниженою резистентністю організму і були асоційовані з поняттям “хвороба” (переважно ДРРЗ ІІІ групи здоров’я). Для з’ясування неоднорідності досліджуваних дітей з позицій розбіжностей конституціонального характеру 179 дітей основної групи і 90 осіб групи порівняння за показниками частки лімфоцитів у лейкоцитарній формулі крові були протестовані на предмет визначення типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції (ЗНАР) організму: стресу, тренування спокійної та підвищеної активації, переактивації з подальшим зіставленням з характеристиками стану здоров’я. Аналіз структури захворювань дітей з урахуванням належності до типу ЗНАР дозволив визначити, що рангове місце і питома вага деяких класів хвороб у контингенту ДРРЗ були варіабельними. У дітей з адаптаційною реакцією стресу, тренування, спокійної активації та переактивації після ЛОР-патології (аденотонзиліт) друге рангове місце займали хвороби травної системи. У дітей основної групи з реакцією підвищеної активації перше рангове місце займала гастроентерологічна патологія (гастродуоденіт, холецистит). Хвороби кісток і сполучної тканини (дисплазія сполучної тканини) були на третьому місці майже при всіх типах ЗНАР, крім реакції переактивації (у зазначеній групі на третьому місці знаходилася патологія шкіри – дерматити). Четверте місце серед осіб із ЗНАР стресу і підвищеної активації займала ендокринна патологія (гіперплазія щитоподібної залози), у дітей з реакцією тренування – патологія шкіри (дерматит), у осіб з реакцією спокійної активації – захворювання нервової системи (органічні ураження ЦНС), а при переактивації – хвороби сечостатевої системи (пієлонефрит). Питома вага дисплазії сполучної тканини серед різних типів ЗНАР також була неоднаковою, а саме: при реакції стресу – у 12,2±2,7 %, а підвищеної активації – у 6,5±2,1 % випадків. Це стосується і дерматиту: у дітей, яким були притаманні реакції переактивації, він складав 11,5±2,7 %, стресу – 2,0±1,2 %, а при реакції підвищеної активації зовсім не зареєстрован. Привертає також увагу різна частота випадків пієлонефриту, яка складала у ДРРЗ з типом ЗНАР переактивації 10,1±2,6 % випадків, а при ЗНАР тренування – 2,4±1,2 %. За рахунок гіперплазії щитоподібної залози І-ІІ ступеня привернули увагу діти зі ЗНАР підвищеної активації, у яких зазначена патологія реєструвалася у 5,8±2,0 % (у порівнянні – при ЗНАР спокійної активації – 2,5±0,9 %). Слід додати, що у 57,6 % дітей основної групи дослідження виявило поліморбідний стан, який інтегрально відбитий у індексі поєднаної патології і становить 3,39 (серед ЕХД зазначений індекс дорівнює 1,74). У дітей усіх вікових груп (незалежно від рівня резистентності) встановлено залежність енергетичного гомеостазу від типу адаптаційної реакції: повільне збільшення величини заряду ядра соматичної клітини у такій послідовності ЗНАР: стрес, тренування, спокійна і підвищена активація, переактивація. При міжгруповому аналізі показники енергопотенціалу вірогідно розрізнялися (p<0,05) тільки у віці до 6 років, а саме: у дітей із зниженою резистентністю величини % ЕНЯ БЕ були нижчими, ніж у ЕХД при реакції стресу (7,76 ±0,35 % і 9,83±0,47 %) і спокійної активації: (9,85±0,47 % і 11,87±0,61 %), і були вищими при реакції переактивації (15,30±0,75 % проти 13,34±0,67 %). Щодо інтегральної оцінки біологічного віку, то його відповідність паспортному зареєстровано у ЕХД при ЗНАР тренування, спокійної та підвищеної активації. Затримка біологічного віку була притаманна майже всім дітям із реакцією стресу, а також ДРРЗ при реакції тренування. Прискорення біологічного віку спостерігалося переважно в основній групі при реакції переактивації. Таким чином, встановлено, що ернергетичний гомеостаз у дітей визначається типом адаптаційної реакції організму та рівнем неспецифічної резистентності. З’ясовано і типологічні закономірності стану бактеріальної флори БЕ: істотне зниження природної бактеріальної колонізації при реакції стресу (у основній та контрольній групі) і реакції тренування (ЕХД). При зазначених реакціях у епітеліоцитах виявлено підвищення вмісту лімфоцитів та наявність вакуолей, що є ознакою інтенсивного росту бактерій на слизових оболонках і проявами метаболічних порушень макроорганізму. У кожної четвертої дитини незалежно від типу ЗНАР і стану резистентності виявлені зміни архітектоніки епітелію у вигляді двоядерних клітин (маркер антропогенного забруднення довкілля); 81,1 % таких дітей мешкають у екологічно несприятливому районі або їх батьки працюють на виробництві зі шкідливими умовами праці. З позицій біомаркерного підходу і з метою індикації типологічних особливостей гомеостазу вивчалися кількісні та якісні характеристики мікробіоценозу слизової оболонки глотки. Так, найвища колонізація б-стрептококами, г-стрептококами і непатогенними нейсеріями встановлена у дітей з реакціями спокійної та підвищеної активації. Найнижчі характеристики природної колонізації виявлені при реакції стресу. Показники нормальної мікрофлори ЕХД при ЗНАР тренування були наближені до таких при реакції стресу, що демонструє зниження імунобіологічної реактивності макроорганізму. Вірогідна міжгрупова різниця (p<0,05) за обсіменінням б-стрептококами і г-стрептококами встановлена майже при всіх типах ЗНАР, непатогенними нейсеріями – при реакції переактивації. Найбільша інтенсивність контамінації слизової оболонки глотки патогенними стрептококами (Str. рyogenes) встановлена в осіб з реакціями стресу і переактивації незалежно від стану резистентності організму. Цей факт свідчить про підвищений ризик інфікування дітей (виникнення стрептодермії, абсцесів, лімфаденітів, ангін і пов’язаних з ними наслідків), а також сенсибілізації організму у вигляді дерматитів та ін. У контингенту з реакціями стресу та тренування відмічено збільшення інтенсивності колонізації Str. Pneumoniae, що дозволяє вважати його найбільш загрозливим до виникнення пневмонії (крупозної) та інших запальних патологічних процесів (отитів, менінгітів, гайморитів, ендокардитів). Найвищий рівень колонізації слизової оболонки глотки патогенними стафілококами спостерігався у контингенту з реакцією стресу (ДРРЗ), тренування (основна та контрольна група) і переактивації (ЕХД), що, на наш погляд, може вказувати на зниження системи протиінфекційного захисту організму і ризик виникнення запальних процесів. Постійне носійство St. aureus у дітей з реакціями стресу і тренування відносить даний контингент до категорії “злісного” носійства, що спричиняє у колективах масові стафілококові захворювання. При реакції стресу була найвищою й інтенсивність контамінації слизових оболонок глотки H. Influenzae. Тенденція підвищення кількості зазначених мікроорганізмів на слизових оболонках глотки ДРРЗ простежується при всіх типах ЗНАР, що свідчить про порушення імунорезистентності та ризик інвазії інфекції з формуванням різноманітної клінічної симптоматики. Щодо висівання інших умовно-патогенних мікробів (Moraxella, Candida), то їх кількість також була найвищою при патофізіологічних типах реакцій адаптації – стресу і переактивації, а також у дітей з низьким станом резистентності при реакції адаптації тренування. Слід додати, що посилення розмноження Candida у зазначених групах, очевидно, є свідченням нераціонального застосування антибіотиків, які пригнічують життєдіяльність нормальної мікрофлори організму. Встановлено особливості показників формули крові при різних типах ЗНАР. Найнижчі показники рівня гемоглобіну спостерігалися в ЕХД при реакції стресу (120,72±1,09 г/л), найвищі – у дітей обох груп з активаційними реакціями (130,75±1,53 г/л). Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) була найвищою у ДРРЗ при реакції стресу (13,12±0,63 мм/г), найменшою – у ЕХД при переактивації (4,94±0,39мм/г). У дітей з низькою резистентністю, порівняно з ЕХД, показники ШОЕ були вищими (p<0,01) при реакціях переактивації і стресу, а при ЗНАР тренування залежність була зворотною. Цей факт може свідчити про більш серйозні зміни у складі білкових фракцій крові ЕХД, ніж у ДРРЗ при зазначеній вище реакції адаптації. Загальна кількість лейкоцитів варіювала: була найменшою при ЗНАР переактивації, а найбільшою – при реакції стресу (основна та контрольна група) та тренуванні у ЕХД. Той факт, що показники загальної кількості лейкоцитів у ЕХД з реакцією тренування і стресу не відрізняються (8,64±0,59·109/л), ми пов’язуємо з напруженням механізмів адаптації у цього контингенту. Найвищі показники вмісту паличкоядерних лейкоцитів встановлені у дітей з низьким рівнем резистентності з реакцією стресу (12,09±1,72 %), найменші – при реакції переактивації (1,94±0,03 % у ЕХД і 2,18±0,19 % у ДРРЗ). Гіперсегментація нейтрофілів зареєстрована при ЗНАР стресу в ЕХД і ДРРЗ (55,61±1,42 % і 53,79±1,04 %), а також у ДРРЗ при реакції тренування (53,92±1,20 %). Вміст сегментоядерних нейтрофілів у крові повільно зменшувався від реакції стресу до реакції переактивації у такій послідовності: стрес, тренування, спокійна та підвищена активація, переактивація. При аналізі вмісту лімфоцитів у периферичній крові виявлена протилежна закономірність: повільне збільшення показника від реакції стресу до реакції переактивації. Так, найменший показник реєстрували у дітей з РРЗ при ЗНАР стресу (22,56±0,78 %), найбільший – при переактивації (57,53±0,64 %). Щодо вмісту моноцитів, то найбільш високі величини відзначені у ЕХД при реакції тренування (12,50±2,07 %), найменші – у дітей з низьким рівнем резистентності при ЗНАР підвищеної активації (5,59±0,25 %). Значна еозинофілія встановлена у ЕХД з типами ЗНАР стресу і підвищеної активації (6,56±0,88 %). Найменший вміст еозинофілів зустрічався при переактивації (у ЕХД 2,06±0,30 % і у ДРРЗ 3,13±0,32 %), а також стресу в основній групі (3,38±0,41 %), що свідчить про виснаження глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз при згаданих типах ЗНАР. З метою виявлення прихованої інтоксикації вивчалися індексні показники крові. Визначено, що вірогідно більші цифрові значення лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) притаманні ДРРЗ із реакцією стресу (1,02±0,12), найменші – ЕХД з реакцією підвищеної активації (0,15±0,02) та ДРРЗ із ЗНАР переактивації (0,17±0,01). З’ясовано, що серед дітей основної групи середні показники ЛІІ були вищими, ніж у групі порівняння тільки при двох ЗНАР: стресу (1,02±0,12 проти 0,40±0,07) і тренування (0,43±0,06 проти 0,28±0,04) (p<0,05). Схожа картина відзначена при оцінці лейкоцитарного індексу інтоксикації за спрощеною формулою (ЛІІс). Зазначений індекс був найбільшим при реакції стресу в основній групі (2,24±0,17), найменшим – при переактивації у ДРРЗ і ЕХД (0,50±0,02). Нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт (НЛК), був високим при ЗНАР переактивації в обох групах (2,02±0,01 і 1,93±0,12). Згідно з одержаними показниками загального індексу активності запалення (ЗІА), його величина була високою у ДРРЗ і ЕХД при ЗНАР стресу (35,12±2,76 і 18,57±2,26) та в ЕХД при реакції тренування (19,86±3,08), що вказує на значні імунологічні порушення і наявність мікробної інтоксикації. Той факт, що у ЕХД при реакції тренування даний показник був удвічі більшим, ніж у ДРРЗ (19,86±3,08 проти 10,64±1,45) (p<0,05), відображує приховану інтоксикацію і напруженість адаптаційних процесів у даного контингенту. Вивчення концентрації лізоциму у слині виявило коливання середніх величин цього ферменту в межах референтних значень: від 86,4±1,3 % до 98,6±0,2 %. Зниження активності лізоциму у ДРРЗ нами не встановлено, що не збігається з даними інших авторів [Т.В. Починок та співавт., 2002; А.В.Караулов и соавт., 2001]. Виявлений діапазон коливань показників вмісту SigA у слині свідчив про різні варіанти порушень імунної регуляції гомеостазу слизових оболонок, гетерогенність клінічних ознак, а також необхідність диференційованого підходу до застосування імунокоректорів бактеріального походження. Гіперсекрецію SigA (ІІ ступінь імунних розладів) встановлено при ЗНАР стресу (основна і контрольна група) і у ДРРЗ при реакції тренування (І ступінь імунних розладів). Цей факт ми пояснюємо здатністю деяких мікроорганізмів (Str. pneumoniae, H. influenzae, Moraxella та ін.), які колонізують слизові оболонки дихальних шляхів, індукувати синтез ІgA-1. Відносний імунодефіцит SigA було виявлено при реакції переактивації у ЕХД (ІІ ступінь імунних розладів). Дослідження параметрів системного імунітету показало, що середні показники відносної кількості вмісту Т-лімфоцитів у сироватці крові (CD3+ ) % при різних типах адаптаційних реакцій коливалися у межах референтних значень. Не було знайдено прямої залежності кількості CD3+ від типу ЗНАР, втім взаємозв’язок із рівнем резистентності встановлено. Так, вірогідне зменшення (р<0,05) даного показника в основній групі, на відміну від ЕХД, виявлено при реакції спокійної і підвищеної активації та вірогідне збільшення (р<0,05) – при ЗНАР тренування й переактивації. Найвища хелперна активність у субпопуляціях Т-лімфоцитів зареєстрована при ЗНАР переактивації, що може демонструвати посилення клітинних реакцій імунної системи. При інших типах адаптаційних реакцій вміст CD4+ коливався у межах референтних значень. Міжгрупова різниця встановлена при реакціях стресу, спокійної активації і переактивації. Рівень Т-супресорів (CD8+ ) коливався від 6,6±1,2 % у ДРРЗ при ЗНАР переактивації до 16,0±1,3 % у ЕХД при реакції тренування, що означає різні способи досягнення стану імунологічної толерантності при названих ЗНАР. Кількість супресорів була знижена у дітей з низьким рівнем резистентності при реакціях стресу, тренування, переактивації, що вказує на ризик формування у таких осіб хронічних запальних процесів, автоімунних і алергічних захворювань. При визначенні дисбалансу субпопуляцій, що регулюють антитілогенез, встановлено перевагу CD4+ над CD8+ у ДРРЗ при реакціях стресу (6,3±0,9) і переактивації (7,9±1,2). При ЗНАР стресу реєструється одночасне збільшення вмісту Т-хелперів і Т-супресорів і збільшення ІРІ, що є маркером імунних розладів, які відбивають початок вірусних інфекційних процесів. При реакції переактивації високі величини ІРІ одержані при помірному збільшенні Т-хелперів і помірному зниженні Т-супресорів, імунні розлади вказують на наявність у даного контингенту алергічного синдрому та автоімунних захворювань. За оцінкою формули А.М. Земского, такі характеристики ІРІ є ознакою гіперфункції (ІІІ ступінь імунних розладів) і свідчать про компенсаторний характер механізмів регуляції гомеостазу при описаних типах реакцій адаптації. Відносна кількість В-лімфоцитів у сироватці крові була найменшою у ЕХД при реакції переактивації (17,5±0,8 %). При інших ЗНАР середні значення даного показника коливалися у межах референтних значень. Індекс лімфоцитарного дисбалансу (співвідношення CD3+ /CD19+ ) був у межах референтних значень і не залежав від типу адаптаційної реакції і стану резистентності. Активність комплементу мала великий діапазон коливань (від 1,00±0,06 ум. од. до 5,7±1,5 ум. од.). Помірне збільшення комплементу в основній групі, на відміну від групи порівняння, реєструвалося при реакції спокійної активації, достатньо потужно – при ЗНАР переактивації (5,70±0,07 ум. од. проти 1,50±0,07 ум. од.) (р<0,05). З’ясувавши патогенетичну роль комплементу при переактивації, ми визначили контингент з цим типом адаптаційної реакції як найбільш загрозливий для розвитку автоімунних захворювань. Щодо результатів тесту визначення рівня ЦІК, то середні значення цього показника були у межах фізіологічної норми. L N " J ? ? Ue th $ & ( * „O „ ^„O * , . 0 2 4 J L | " ? e Ue occcaUaaaaOAEAEO¶¶??? „ dh^„ dh a$ „ dh^„ - „A^„`„A „Ae^„`„Ae B* 5нтрація Ig G ми пов’язуємо зі стимулюванням бактерицидної активності сироватки крові у захисті від інфекції. Посилення синтезу Ig А сироватки крові при стресі вважаємо компенсаторним. Встановлене зниження концентрації Ig G при ЗНАР переактивації може відображати порушення антибактеріального захисту організму і схильність до приєднання інфекції будь-якої локалізації. Щодо закономірностей характеристик неспецифічного захисту, встановлено повільне збільшення величин активності фагоцитозу у такій послідовності: ЗНАР стресу, тренування, спокійної та підвищеної активації, переактивації. Вірогідне зниження активності фагоцитозу у ДРРЗ, на відміну від ЕХД, виявлено при реакціях стресу (45,5±2,4 % і 51,7±1,8 %) і переактивації (60,2±2,3 % і 69,5±0,1 %) (р<0,05). Міжгрупову різницю величин фагоцитарного індексу відзначено при ЗНАР тренування (6,6±0,7 у ДРРЗ і 4,4±0,2 у ЕХД) (р<0,05), що демонструє напруженість адаптаційних процесів і схильність до хронізації захворювань бактеріальної етіології. Спонтанна активність НСТ-тесту була зниженою у ДРРЗ при реакції підвищеної активації майже в 1,5 разу порівняно з показниками при інших типах ЗНАР, що вказує на зниження киснезалежного метаболізму клітин. При цій реакції адаптації існує і міжгрупова різниця (11,4±1,0 % у ДРРЗ і 16,0±0,9 % у ЕХД) (р<0,05). Щодо компенсаторного запасу резервів киснєзалежного метаболізму фагоцитів, оцінку якого проводили за індексом стимуляції НСТ-тесту, залежності від типу ЗНАР і рівня резистентності не встановлено (р>0,05).

За вмістом пролактину у сироватці крові досліджені групи були
гетерогенними. Встановлено залежність його показників від рівня
неспецифічної резистентності організму: середні показники у ЕХД були
меншими ніж у ДРРЗ (289,9±30,5 мМОд/л проти 381,3±13,9 мМОд/л)
(р<0,05). В залежності від типу ЗНАР виявлено, що максимальний вміст пролактину мають діти зі стрес-реакцією – 445,4±9,1 мМОд/л. У ДРРЗ при ЗНАР тренування та спокійної активації вміст пролактину значно (в 1,4 – 1,6 разу) перевищував відповідні показники групи ЕХД. Вміст кортизолу у сироватці крові дітей коливався у великому діапазоні величин – від 414,2±23,3 нмоль/л до 195,2±5,3 нмоль/л. Міжгруповий аналіз вмісту кортизолу у сироватці крові показав, що серед ЕХД має місце вірогідно більший його вміст, ніж у ДРРЗ (р<0,01). Водночас виявлено, що особливістю гормонального забезпечення ЗНАР є гіперфункція кори надниркових залоз у випадку реакції підвищеної активації (ЕХД) та стресу (ДРРЗ). На фоні практичної відсутності гетерогенних особливостей стосовно вмісту ТТГ, ми виявили, що регуляція функцій щитоподібної залози активується у ДРРЗ при реакціях тренування (1,326±0,1 мМОд/л) та стресу (2,122±0,1 мМОд/л). Проведений аналіз стану про- /антиоксидантної рівноваги виявив різноспрямований характер захисно-пристосувальних реакцій на рівні клітинного метаболізму і залежність його від типу ЗНАР і стану резистентності. Максимальні показники активності ПОЛ за вмістом ГПЛ малидіти з низьким рівнем резистентності з реакціями стресу і переактивації (до 7,5±0,4 нмоль МДА/мл), мінімальні – ЕХД з реакцією тренування (1,7±0,3 нмоль МДА/мл). За активністю антиокисидантного ферменту глютатіонпероксидази (ГПА) також встановлено коливання показників – від 252,0±10,2 до 158,4±7,3 нмоль NADPH/хв мл. Втім, рівень ГПА залежав від рівня резистентності організму, а саме: в ЕХД незалежно від типу ЗНАР відмічено його вірогідно більший (р<0,05) вміст, ніж у ДРРЗ. Коливання показників загальної АОА від 18,3±1,4 % до 54,7±1,5 % також підтверджує широкий діапазон неспецифічних реакцій метаболізму серед досліджених. Найнижчі показники встановлено при реакції переактивації (у основній групі) і стресу (у групі порівняння), найбільші – при реакціях спокійної (ЕХД) та підвищеної активації (ДРРЗ). Зсуви гомеостатичної рівноваги в бік прооксидантних процесів встановлено при ЗНАР стресу та переактивації – на це вказують величини обчисленого індексу про- /антиоксидантного балансу. Найнижчі показники ІПАБ виявлені у ЕХД при ЗНАР стресу (0,45±0,01) та у ДРРЗ при реакції переактивації (0,77±0,02). Зниження АОА у даного контингенту на фоні референтних значень ГПА і достатньо потужних процесів пероксидації свідчить про посилені резервні витрати запасів антиоксидантного захисту, зниження адаптаційно-резервних можливостей і обґрунтовує потребу в терміновій корекції антиоксидантними препаратами. У ДРРЗ із ЗНАР стресу та ЕХД зі ЗНАР переактивації процеси пероксидації також були посилені, але ж достатньо високі показники АОА на фоні референтних значень ГПА вплинули на величини ІПАБ (1,30±0,01 у дітей з низьким рівнем резистетності при реакції стресу і 1,9±0,1 у ЕХД при ЗНАР переактивації). Цей факт вказує на певну збалансованість про- /антиоксидантних факторів та більш поширені резервні можливості компенсаторно-пристосувальних реакцій у даного контингенту. Помірні зсуви співвідношення про-/антиоксидантного балансу в бік системи АОЗ виявлено у ЕХД при реакції тренування. У цього контингенту зареєстровано найвищий показник ІПАБ (5,8±0,3), який був одержаний за рахунок низьких показників продуктів ПОЛ та високої активності антиокиснювальних ферментів. Така реакція може мати захисно-пристосувальний характер або її можна розглядати як компоненту стрес-реалізуючої системи за механізмом негативного зворотного зв’язку у відповідь на окиснювальне зрушення, що намічається у тканинах. Для дітей із реакціями спокійної та підвищеної активації (основна та контрольна групи) була характерна рівновага про- та антиокиснювальних процесів (середні величини ІПАБ коливалися від 2,5±0,2 до 3,3±0,2), що вказує на фізіологічність біохімічних процесів на клітинному, системному та організмовому рівнях. При оцінці напряму вегетативного тонусу та характеру симпатико-парасимпатичних відношень простежувалася залежність стану регуляції та рівня функціонування системи залежно від типу ЗНАР, а саме: повільне зменшення показника АМо від 52,7±1,0 % (реакція стресу) до 21,6±0,2 % (реакція переактивації). Індекс вегетативної рівноваги був найбільшим у ЕХД при ЗНАР стресу (261,7±21,0 ум. од.), найменшим – серед ЕХД з реакцією переактивації (64,1±2,3 ум. од). Зміщення індексу вегетативної рівноваги в бік симпатичної ВНС мало місце при реакціях стресу та тренування, а парасимпатичної – при реакціях переактивації. Зменшення активності парасимпатичного відділу ВНС при реакціях стресу та тренування (основна група) підтверджувалося значеннями вегетативного показника ритму (ВПР). А величини ІН1 при реакції стресу (229,9±22,2 ум. од. у ЕХД і 196,4±14,3 ум. од. у дітей з РРЗ) і реакції тренування у ЕХД (260,2±30,07 ум. од. свідчили про напруження регуляторних систем організму (імовірно, компенсаторного генезу) і підсилення функціонування центрального контура регуляції. Низькі показники ІН1 при реакції переактивації (45,8±2,6 ум. од.) як свідчення недостатнього рівня функціонування центрального контура регуляції ритму серця, є прихованою загрозою перенапруження і, навіть, зриву адаптації. При активаційних реакціях індексні показники відповідали референтним значенням. Узагальнення даних ВВТ свідчило про значне переважання симпатичного відділу ВНС у 73,3±3,8 % обстежених ДРРЗ і 70,0±3,6 % ЕХД. Після навантаження дані КІГ (ІН2) показали переважання гіперсимпатикотонічного варіанту ВР при реакціях стресу, тренування і підвищеної активації, асимпатикотонічного варіанту – при реакціях спокійної активації і переактивації. Таким чином, як за клінічною симтоматикою, так і за фізіологічними реакціями, що характеризують конституціональну своєрідність організму й визначають гомеостаз (на рівні метаболізму, енергетичних процесів, імунної відповіді, вегетативного забезпечення), встановлено неоднорідність досліджуваного контингенту. Вивчення первинних механізмів адаптації у дітей з низьким рівнем резистентності за визначенням параметрів гомеостазу дозволило виявити контингент ризику напруження (реакції тренування, підвищеної активації) і перенапруження (реакції стресу і переактивації) адаптаційних процесів, що обґрунтовує потребу у диференційованій корекції порушень здоров’я. Методологічною основою подальшого розвитку концепції ЗНАР була спроба вдосконалити технологію індивідуалізованої корекції порушень здоров’я дітей з низьким рівнем резистентності на підставі кількісно-якісного принципу пристосувальної діяльності організму (розвиток якісно відмінних реакцій залежно від сили і кількості подразника) (Л.Х. Гаркави и соавт., 1990). Ураховуючи провідну роль гіпоталамічних структур мозку в реалізації автоматизму регуляції гомеостатичних функцій організму, ми визначили перспективну спрямованість вивчення специфічної та неспецифічної дії світлового чинника на функціональну активність гіпоталамо-гіпофізарної системи як імовірного індуктора включення механізмів саногенезу. Зважаючи на принцип новизни і мінімізації дії подразника (у даному випадку йдеться про дію електромагнітних хвиль оптичного діапазону), ми застосовували світловий фактор у програмованих режимах активаційної терапії і профілактики. Враховуючи рекомендації засновників теоретичного обґрунтування концепції ЗНАР, які розробили та впровадили в практику програмовані режими оздоровлення населення (Л.Х. Гаркави и соавт., 1990), ми створили власну методику корекції адаптаційних можливостей дітей шляхом індивідуалізованого використання специфічної та неспецифічної дії поляризованого світла на організм. До схеми реабілітаційно-оздоровчих заходів, яка складалася з дієтотерапії, загартовування, лікувальної гімнастики, призначання фітопрепаратів, пробіотиків, вітамінів і мінералів, 87 дітям було включено світлотерапію апаратом “Біоптрон-компакт” в індивідуальних режимах. Критеріями для призначення режиму світлотерапії були: 1) вихідний тип ЗНАР; 2) порушення реактивності (наявність напруження у лейкоцитарній формулі крові); 3) клінічна симптоматика (ускладнення ГРВІ у вигляді синуситів, отитів, бронхітів, а також хронічний тонзиліт). 1. При вихідних ЗНАР тренування й активації (спокійної та підвищеної) без елементів напруження лейкоцитарної формули крові призначали режим активаційної профілактики, послідовно опромінюючи пайлер-світлом проекцію вилочкової залози, рефлексогенні зони кистей (переважно Gi4–Хе-Гу) або стоп (середина підошов) – упродовж 7-8 днів. 2. При ЗНАР стресу, напружених реакціях активації і тренування, переважно при наявності хронічного тонзиліту, ускладнень ГРВІ – синуситів, отитів, бронхітів, упродовж 10-14 днів застосовували режим активаційної терапії. Спосіб складався із поєднаного загального та місцевого проеціювання світла на організм (як описано вище) і додаткового освітлення ротоглотки, зовнішнього слухового проходу, проекції синусів. 3. При вихідному типі ЗНАР переактивації у дітей застосовували режим експоненціальної залежності (залежність дози від характеру відповідної адаптаційної реакції). Обґрунтуванням виділення цього контингенту в окрему групу була наявність стану ареактивності у більшості пацієнтів, що вказувало на необхідність індивідуального підходу до виконання процедур. Особливістю методики був індивідуальний підхід до зон освітлення, тривалості процедур і всього курсу. Після пайлер-терапії повторно визначали енергетичний потенціал соматичних клітин, проводили клініко-імунологічні, бактеріологічні та біохімічні дослідження (Патент на корисну модель 4478, А61N5/06 “Спосіб діагностики ефективності фототерапії”. – Київ, 2005). Після запропонованого комплексу реабілітаційних заходів у динаміці клінічного спостереження за дітьми встановлено поліпшення загального самопочуття у 75,8 % пацієнтів, а саме: зменшення проявів симптомокомплексу неспецифічної хронічної інтоксикації, диспептичних явищ і вегетативних порушень. Поліпшення стану носоглотки та зникнення алергічних висипів на шкірі, що виявлено у більшості дітей, вказувало на протизапальні, регенераторні, антиалергічні та імуномодулювальні властивості терапії. Відзначено позитивну динаміку цитобіофізичних характеристик букального епітелію: стан енергетики після проведених режимів лікування став відповідати віковій нормі у 88,5±3,4 % дітей (до лікування 46,0±5,3 %) (р=0,0001). Було відмічено і позитивні зміни вихідного типу ЗНАР. Якщо у 43,1± 6,9 % дітей до реабілітації ЗНАР були віднесені до патофізіологічних типів (реакції стресу або переактивації), то після лікування кількість осіб із зазначеними реакціями адаптації складала лише 15,2±5,3 % (р<0,001). З реакцією адаптації стресу після лікування не залишилося жодного пацієнта. У більшості дітей із типом ЗНАР переактивації вміст лімфоцитів у периферичній крові залишився у межах значень, характерних для цієї реакції, що підтверджує висновки Л.Х. Гаркаві та співавт. (1990 р.) про наявність стану ареактивності і вказує на необхідність пошуку додаткових методик його подолання. Значно збільшилася кількість дітей із фізіологічними реакціями – спокійної та підвищеної активації (з 37,3±6,8 % до 63,0±7,0 %) (р<0,05) та з відсутністю елементів напруження у формулі крові (у три рази). Частота випадків реакції тренування залишилася незмінною. Втім, контингент з цим типом ЗНАР був утворений переважно за рахунок осіб із реакцією стресу, що також свідчить про позитивність оздоровчо-реабілітаційних заходів. Динаміка індексних показників крові залежала від типу ЗНАР. У дітей із реакцією стресу виявлено позитивну динаміку: вірогідне зменшення (р<0,01) ЛІІ, ЛІІс, і ЗІА. Це підтверджує значний протизапальний, дезінтоксикаційний та імуномодулювальний ефект комплексного застосування поляризованого світла і збігається з його клінічною ефективністю. Оцінка лейкограм дітей з типом ЗНАР спокійної активації виявила, що середні показники ЛІІ і ЛІІс залишалися незмінними, а ЗІА – підвищилися. У дітей з реакцією підвищеної активації встановлено зменшення ЗІА, інші індекси крові залишалися незмінними. При реакції переактивації виявлено зменшення ЗІА і НЛК. Вірогідне збільшення активності лізоциму зареєстровано тільки у дітей зі ЗНАР спокійної активації (з 86,4±1,6 до 92,1±0,9 %) (р<0,05). Динаміка рівня SigA після запропонованого курсу реабілітації характеризувалася значним збільшенням показників (в 2-3 рази) у всіх дітей незалежно від типу ЗНАР. Це також вказує на значний протизапальний, дезінтоксикаційний та імуномодулювальний ефект світлотерапії. Доказом м’якої імуномодулювальної дії комплексу відновлювальних процедур на стан захисних систем організму, до яких належить системний імунітет, була позитивна динаміка кількості Т лімфоцитів та їх субпопуляцій, характеристик імунорегуляторного індексу (р<0,05). Загальною рисою впливу комплексу реабілітаційних заходів на показники гуморальної ланки імунітету було зниження рівня комплементу і підвищення ЦІК. Рівні імуноглобулінів A, M і G при різних типах ЗНАР у більшості обстежених після лікування наближалися до фізіологічних значень. Оцінка динаміки системи фагоцитозу показала виразну стимуляцію неспецифічного протиінфекційного захисту організму. За інтенсивністю обсіменіння нормальною мікрофлорою вірогідну різницю (р<0,05) після реабілітації встановлено тільки при ЗНАР стресу, при всіх інших типах ЗНАР вірогідної різниці в інтенсивності обсіменіння нормальної флори до і після лікування не виявлено (р>0,05).

Динаміка показників мікробної контамінації патогенними і умовно
патогенними мікроорганізмами характеризувалася тенденцією до зменшення
частоти та інтенсивності висівання мікробів при всіх типах ЗНАР.
Найбільша виразність змін частоти висівання патогенної флори встановлено
при стресі. Частота висівання S. Pyogenes, S. Pneumoniae, S. aureus і
Candida при реакції тренування вірогідно не змінилася (р>0,05),
вказуючи, що система протиінфекційного захисту у даного контингенту
після терапії залишається на низькому рівні і зберігається ризик
хронізації та рецидивуючого перебігу патологічного процесу в органах і
системах. Привертає увагу зменшення частоти висівання H. Influenzae при
всіх типах ЗНАР, що демонструє захищеність дітей після світлолікування
від інвазії та виникнення локальних та генералізованих клінічних форм
цієї інфекції.

Динаміка прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу залежала від типу
ЗНАР. У дітей зі ЗНАР стресу на фоні зменшення активності процесів ПОЛ
встановлено збільшення активності фізіологічної антиокидантної системи
(у 3 рази). Це є проявом змін структурно-функціонального стану клітин, а
також протизапальної, дезінтоксикаційної та імуномодулювальної дії
світла. При ЗНАР тренування виявлено активацію процесів ліпопероксидації
та пригнічення активності антиоксидантного ферменту ГПА, що може
пояснюватися м’яким стресорним впливом PILER світла на механізми
регуляції гомеостазу. Наявність помірних процесів пероксидації на фоні
резервних витрат запасів антиоксидантного захисту обґрунтовує потребу у
даного контингенту в додатковій корекції антиоксидантними препаратами.
Параметри прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у дітей з типом ЗНАР
спокійної активації залишалися незмінними. Підвищення середніх величин
ІПАБ у 3,3 разу у дітей з типом ЗНАР підвищеної активації після терапії
демонструє зсуви балансу в бік системи антиоксидантного захисту,
свідчить про значну напруженість адаптаційних процесів у підтриманні
гомеостазу і відсутність необхідності у додатковій корекції
антиоксидантними препаратами. При переактивації встановлено зменшення
активності процесів пероксидації, підвищення АОА і тенденцію до
нормалізації показників ІПАБ.

Ураховуючи, що дані аналітичного дослідження (за окремими ознаками) не
дозволяють надати комплексну характеристику особливостей ефекту
світлолікування у дітей, після курсу оздоровчо-реабілітаційних заходів
було проведено системний аналіз показників клінічного аналізу крові
методом кореляційних структур. За даними системного аналізу встановлено,
що застосування PILER-світла у комплексі реабілітаційних заходів
викликає в організмі дитини стереотипний ефект у вигляді підсилення
інтеграції між показниками крові, гармонізації взаємодії параметрів
білої та червоної крові, переводу атипової (неповноцінної) адаптаційної
реакції у типову, зменшення елементів ентропії у функціональній системі.
При вихідному типі ЗНАР переактивації відмічено стійкий стан
ареактивності, що обґрунтовує недоцільність призначення поляризованого
світла у цього контингенту.

Катамнестичне спостереження за дітьми проводилося протягом двох років.
Оцінку ефективності запропонованих режимів пайлер-терапії проводили
шляхом порівняння з такою у дітей з низьким рівнем резистентності (41
дитина), які не одержали світлолікування у зазначеному комплексі
реабілітаційних заходів.

У результаті спостереження дітей, які одержали режими світлолікування,
видужання зареєстровано у 42,5±5,3 % осіб (у контролі – 17,1±5,9 %),
поліпшення стану – у 33,3±5,1 % (у контролі – 29,3±7,1 %), відсутність
змін стану – у 23,1±4,5 % (у контролі – у 39,0±7,6 %), погіршення – у
1,1±1,1 % (у контролі – у 14,6±5,5 %) (р<0,05). Підвищення неспецифічної резистентності встановлено в обох групах спостереження. Це підтверджувалося зниженням частоти епізодів захворювань через рік як у кратності випадків (з 5,5 до 2,9 у основній групі і з 5,7 до 4,2 у контролі на одну дитину), так і в загальних днях хвороби (відповідно з 78,4 до 38,5 і з 78,53 до 59,6) (р<0,05). Порівняльну ефективність методів лікування демонструє динаміка захворюваності за деякими нозологічними формами: захворюваність на отит у основній групі зменшилася з 264,4 ‰ до 149,4 ‰, на синусит – з 137,9 ‰ до 80,5 ‰, на ГРВІ – з 4597,7 ‰ до 3203,4‰, на бронхіт – з 321,8 ‰ до 218,4 ‰. (р<0,05). У контролі захворюваність на отит зменшилася з 268,3 ‰ до 195,1 ‰, на синусит – з 341,5 ‰ до 292,7 ‰, на ГРВІ – з 4780,5‰ до 4317,1 ‰ на бронхіт – з 317,1 ‰ до 219,5 ‰. Для зручності зазначені величини захворюваності (в основній та контрольній групах) були переведені в індексні і виконано їх зіставлення. У результаті одержано таку ефективність курсу світлотерапії: у реабілітації дітей з синуситом – 46,9 %, ГРВІ – 33,8 %, отитом – 28,7 %, бронхітом – 2,0 %. Слід зазначити, що застосування поляризованого світла у комплексі оздоровчо-реабілітаційних заходів дозволило підвищити рівень неспецифічної резистентності у 92 % дітей. Це дозволило у 2,5 разу знизити частоту випадків ГРВІ та запобігти їх гнійно-запальним ускладненням, зменшити тривалість епізодів захворювань, подовжити період ремісії. Призначення етіотропної терапії у дітей було більш обґрунтованим, що попередило виникнення дисбактеріозу та алергічних реакцій. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне обґрунтування нових підходів і нового вирішення проблеми сучасної педіатрії – підвищення ефективності оздоровчо-реабілітаційних заходів на етапі первинної медико-санітарної допомоги дітям з порушеннями адаптаційних можливостей організму на основі поглибленого вивчення патогенетичних механізмів їх формування (метаболічних, імунних, нейроендокринних, цитобіофізичних), розробки методів ранньої діагностики, прогнозування та індивідуалізованих підходів до саногенетичної корекції. 1. Стан здоров’я дітей дошкільного та раннього шкільного віку, які мають схильність до рецидивуючих респіраторних захворювань, з позицій визначення адаптаційних можливостей організму, характеризується дисгармонійним фізичним розвитком (41,0 %), наявністю поліморбідних станів (57,6 %), високим індексом поєднаної патології (3,39), проявами вегетативної дисфункції (57,8 %), симптомокомплексом неспецифічної хронічної інтоксикації (34,6 %), абдомінальним (53,1 %) і диспептичним синдромом (59,2 %), алергічними проявами (18,5 %), патологією ЛОР-органів (47,0 %), низьким рівнем резервів біоенергетики (33,0 %), невідповідністю біологічного віку паспортному (55,5 %). 2. Головними чинниками ризику формування рецидивуючих респіраторних захворювань є характер вигодовування дитини (раннє штучне), аномалії конституції (діатези), час виникнення перших епізодів гострих респіраторних захворювань (перший рік життя), хронічні хвороби батьків (хвороби органів травлення по лінії батька і патологія серцево-судинної системи по материнській лінії), перинатальні ускладнення (патологічна вагітність матері, гіпоксичні стани плоду), нездоровий спосіб життя батька (зловживання алкоголем і паління), несприятливі соціально-економічні умови (неповний склад сім’ї та низький матеріальний рівень родини). 3. Встановлено особливості у структурі захворювань дітей ІІ і ІІІ груп здоров’я з порушеннями неспецифічної резистентності залежно від типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції (ЗНАР) організму. У дітей з типом реакції адаптації стресу в структурі захворюваності переважає дисплазія сполучної тканини, із реакцією переактивації – дерматит та пієлонефрит, із реакцією підвищеної активації – гіперплазія щитоподібної залози І-ІІ ступеня. 4. Діти з низьким рівнем резистентності залежно від типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції організму характеризуються конституціональною своєрідністю організму на рівні метаболізму, енергетичних процесів, імунної відповіді, вегетативного забезпечення, що обґрунтовує потребу диференційованого підходу до корекції порушень стану здоров’я. 5. Для індивідуалізованого прогнозування частих і рецидивуючих респіраторних захворювань та їх ускладнень розроблено алгоритми оцінки тяжкості порушень нейроімуновегетативного гомеостазу, діагностики функціонального стану системи імунного захисту, клінічної оцінки вираженості автоімунних процесів та алергічного синдрому. 6. На основі аналізу виявлених параметрів гомеостазу серед дітей з низьким рівнем резистентності виділено контингент груп ризику напруження (реакції тренування і підвищеної активації) і перенапруження адаптаційних механізмів (реакції стресу і переактивації). 7. Адаптаційна реакція стресу у дітей характеризується високою інтенсивністю колонізації слизової оболонки глотки патогенною мікрофлорою, збільшенням показників лейкоцитарних індексів крові, вмісту SіgA у слині, імунорегуляторного індексу, комплементу та імуноглобулінів (A, M, G), активізацією функції надниркових залоз (підвищений вміст кортизолу у сироватці крові) та гіпофізу (підвищений рівень пролактину і ТТГ у сироватці крові), вільнорадикальних процесів (ГПЛ) на фоні потужної активації симпатичного відділу ВНС. Зниженими при реакції стресу є природна бактеріальна колонізація слизових оболонок глотки, антиокиснювальна активність сироватки крові, вміст CD8+, величина заряду ядра букального епітелію. 8. У дітей з реакцією тренування спостерігається підвищення тонусу симпатичного відділу ВНС, збільшення вмісту SіgA у слині і ТТГ у сироватці крові, зниження активності лізоциму у слині, вмісту CD8+, імуноглобулінів A, M і G у сироватці крові. 9. При реакції спокійної активації спостерігається збалансованість енергетичних, метаболічних та нейроендокринних процесів, має місце помірне зменшення кількості Т-активних лімфоцитів у сироватці крові та активності лізоциму у слині. 10. Для адаптаційної реакції підвищеної активації характерно підвищення активності лізоциму у слині, загальної кількості CD19+ у сироватці крові, антиокиснювального захисту, активізація тонусу симпатичного відділу ВНС. 11. Адаптаційна реакція переактивації у дітей супроводжується зниженням лейкоцитарних індексів крові, показників мукозального імунітету (SіgA і лізоциму), вмісту у сироватці крові CD8+, імуноглобулінів усіх класів (A, M і G), гормонів надниркових залоз (кортизолу), антиоксидантного захисту, індексу про-/антиоксидантного балансу, функціонування симпатичного відділу ВНС. За умов реакції переактивації спостерігається високий рівень колонізації слизової оболонки глотки патогенними мікробами, підвищення вмісту CD4+ і CD19+ у сироватці крові, імунорегуляторного індексу, активності комплементу, процесів ПОЛ (ГПЛ), величини заряду ядра букального епітелію на фоні активації функціонування парасимпатичного відділу ВНС. 12. На підставі виявленої різнобічності порушень адаптації у дітей з низьким станом резистентності обґрунтовано патогенетичний підхід до саногенетичної корекції стану їх здоров’я з урахуванням типу адаптаційної реакції організму. Розроблено комплекс немедикаментозних реабілітаційно-оздоровчих заходів, спрямованих на активацію системи фізіологічного захисту організму та індукцію саногенезу з використанням дії поляризованого світла, фітопрепаратів, дієтотерапії, загартовування, лікувальної гімнастики, прийому пробіотиків, вітамінів і мінералів. Розроблено власну методику та програмовані режими PILER-терапії в корекції порушень здоров’я дітей з низьким рівнем резистентності, що ґрунтується на концепції ЗНАР. Критеріями для призначення відповідного режиму світлотерапії є вихідний тип ЗНАР, порушення реактивності (напруження у лейкоцитарній формулі крові), клінічна симптоматика. Рекомендований комплекс реабілітаційно-оздоровчих заходів із застосуванням поляризованого світла через активацію системи саногенезу організму, незалежно від типу реакції адаптації, потужно стимулює у всіх дітей секрецію SіgA у слині, фагоцитоз, протиінфекційний захист (від H. Influenzae), що обґрунтовує доцільність його застосування у первинній та вторинній профілактиці ГРВІ. 13. За даними математичного аналізу (метод кореляційних структур) встановлено, що запропонований комплекс реабілітаційно-оздоровчих заходів викликає стереотипний ефект у вигляді підсилення інтеграції між показниками крові, гармонізації взаємодії параметрів білої та червоної крові, переводу атипової (неповноцінної) адаптаційної реакції у типову, зменшення елементів ентропії у функціональній системі організму. При вихідному типі ЗНАР переактивації не одержано системних змін, що свідчить про стан ареактивності організму, недоцільність включення світлолікування в схему реабілітаційних заходів у даного контингенту й необхідність пошуку інших шляхів корекції здоров’я. 14. Запропонована система діагностики, прогнозування та індивідуалізованої саногенетичної корекції порушень адаптаційних можливостей організму на етапі ПМСД дозволила підвищити ефективність диспансерного спостереження за дітьми ІІ та ІІІ груп здоров’я з рецидивуючими респіраторними захворюваннями. У 2,5 разу знижено частоту випадків ГРВІ та попереджено їх гнійно-запальні ускладнення, зменшено тривалість епізодів захворювань і подовжено період ремісії. Динамічний нагляд за дітьми з рецидивуючими респіраторними захворюваннями свідчить, що використання системи оздоровчо-реабілітаційних заходів дозволяє досягти видужання у 42,5±5,3 % осіб, поліпшити стан – у 33,3±5,1 %, не досягнуто ефекту – в 1,1±1,1 %. Одержана висока ефективність в реабілітації дітей з синуситами – 46,9 %, ГРВІ – 33,8 % та отитами – 28,7 %. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Інтегральним показником адаптаційних можливостей організму і стану здоров’я в цілому є біологічний вік, у визначенні якого в педіатричній практиці доцільно застосувати цитобіофізичну методику. Експрес-оцінка стану індивідуального здоров’я дітей 2-17 років проводиться шляхом вивчення електричного потенціалу ядер букального епітелію і порівняння одержаних показників зі значенням центильних шкал цитобіофізичних характеристик букального епітелію (за реґіональним стандартом) з наступним визначенням категорії, до якої належить дитина. Дітей та підлітків з показниками % ЕНЯ, що знаходяться у межах 25-75 центилей, (“здоров’я”) – відносять до І категорії, з показниками у межах 10-25 та 75-90 (“передхвороба”) – відносять до ІІ категорії, у діапазоні від 0 до 10 та від 90 до 100 – до ІІІ категорії (“хвороба”). Діти та підлітки, яких відносять до ІІ та ІІІ категорій, підлягають поглибленому дослідженню і проведенню комплексу відповідних лікувальних та реабілітаційних заходів. Зазначена методика може застосовуватися в умовах дитячої поліклініки і стаціонару, в амбулаторії “сімейного” лікаря (рис. 1). Взяття проб букального епітелію може проводитися безпосередньо під час диспансерного огляду дітей (у школі, дитячому садку, диспансері), з наступним транспортуванням у лабораторію. 2. Для підвищення якості нагляду за дітьми дошкільного та раннього шкільного віку, які хворіють на рецидивуючі респіраторні захворювання, ранньої діагностики у них порушень адаптаційних можливостей (на амбулаторно-поліклінічному етапі) і своєчасного проведення диференційованих оздоровчо-реабілітаційних заходів (у стаціонарі, санаторно-курортному етапі), рекомендовано оцінювати тип адаптаційної реакції організму за показником вмісту лімфоцитів у периферичній крові (тест Л.Х. Гаркаві) (рис. 2). Для цього порівнюється показник вмісту лімфоцитів у периферичній крові обстеженої дитини з віковими нормативами. Здоровим дітям притаманна реакція спокійної активації без елементів напруження. Реакції стресу та переактивації є патологічними, свідчать про перенапруження адаптаційних механізмів, і навіть, зрив адаптації. Реакції тренування і підвищеної активації є проміжними типами і вказують про напруження адаптаційних механізмів у організмі дитини. 3. Індивідуальне прогнозування частих та рецидивуючих респіраторних захворювань проводиться на поліклінічному етапі спостереження за дітьми за алгоритмом на підставі комплексу анамнестичних даних. Діагностику порушень функціонального стану системи імунного захисту, автоімунних процесів, алергічного синдрому і ускладнень ГРВІ у дітей ІІІ групи здоров’я належить проводити в умовах спеціалізованих відділень за запропонованими алгоритмами, які базуються на аналізі клініко-імунологічних, метаболічних, цитобіофізичних показників. 4. У первинній та вторинній профілактиці рецидивуючих респіраторних захворювань у дітей з порушеннями адаптаційних можливостей запропоновано схему реабілітаційно-оздоровчих заходів, яка складається з дієтотерапії, загартовування, лікувальної гімнастики, фітоімуномодуляторів, призначення препаратів групи пробіотиків, вітамінів та мінералів і включає методику індивідуального використання дії поляризованого світла у режимах: активаційної профілактики, активаційної терапії, експоненціальної залежності. Критеріями для призначення режиму світлотерапії слід вважати: 1) вихідний тип ЗНАР; 2) порушення реактивності (наявність напруження у лейкоцитарній формулі крові); 3) клінічна симптоматика (ускладнення ГРВІ у вигляді синуситів, отитів, бронхітів, а також хронічний тонзиліт). СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Особенности формирования здоровья детей дошкольного возраста в промышленном регионе // В сб. Трудов института гигиены и медицинской экологии им. А. Н. Марзеева АМН Украины “Гигиена населенных мест”. Киев.– 2001. – Вып. 38. – Том ІІ. – С. 312-316. (співавт. Мальцева М.А). (Здобувачем проведено клінічне дослідження, статистичне опрацювання даних, підготовлено роботу до друку). 2. Оцінка ефективності впливу біологічно активних добавок фірми “Enrich” на стан здоров’я дітей груп ризику захворювань // Гастроентерологія. – 2002. – Випуск 33. – С. 247-250. 3. Влияние поляризованных электромагнитных волн светового диапазона аппарата“Биоптрон” на состояние мукозального иммунитета верхних дыхательных путей часто болеющих детей // Проблеми медичної науки та освіти. – 2004. –№ 2. – С. 27-30. (співавт. Бирюкова С.В., Манина Ж.Н., Рыбалка И.Ю., Бобейко А.Е.). (Здобувачем особисто запропорновано схему реабілітації, проведено клінічне дослідження, статистичний аналіз, вивчена ефективність лікування, підготовлено роботу до друку). 4. Внедрение цитобиофизического метода исследования в систему мониторинга состояния здоровья детского населения // Проблеми медичної науки та освіти. – 2004. –№3. – С. 85-87. (співавт. Рожнов А.А., Колупаева Т.В.). (Здобувачу особисто належить ідея центильного розподілу цитобіофізичних показників БЕ у дітей, проведено клінічне дослідження та статистичний аналіз отриманих даних). 5. Основные типы антистрессорных адаптационных реакций у часто болеющих детей и их роль в управлении режимом фотовоздействия // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2005. – №1 (41). – С. 6–9. (співавт. Тондий Л.Д., Колупаева Т.В). (Здобувачем особисто обґрунтовано патогенетичні підходи до застосування режиму світлолерапії, проведено клінічне дослідження та статистичний аналіз отриманих даних, підготовлено роботу до друку). 6. Характеристика енергетичного компонента формування загальних неспецифічних адаптаційних реакцій у дітей // Перинатология и педиатрия. – 2005. – №3/4 (24) – С. 190-193. (співавт. Колупаєва Т.В., Шкляр С.П., Шкіряк-Нижник З.А.). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження дітей, підготовлено роботу до друку). 7. Вплив поляризованого світла на індексні показники периферичної крові дітей з різними типами загальних неспецифічних адаптаційних реакцій // Проблеми медичної науки та освіти. – 2005. – №4. – С. 25-28. 8. Особенности гормонального гомеостаза детей, проживающих в промышленном регионе // Проблеми медичної науки та освіти. – 2005.– №2. – С. 12-14. (співавт. Рожнов А.А., Павлов С.Б., Павлова Г.Б.). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичний аналіз отриманих даних). 9. Характеристика імунного гомеостазу дітей залежно від рівня неспецифічної резистентності та типу адаптаційних реакцій // Буковинський медичний вісник. – 2005. – № 4. – С. 60-65. 10. Прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у дітей залежно від рівня резистентності та типу адаптаційних реакцій // Медицина сьогодні і завтра. – 2005. – №3. – С. 100-104. (співавт. Нікітченко Ю.В.). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження, проаналізовані лабораторні показники, обґрунтовано підходи до диференційованого застосування антиоксидантів, опрацьовано статистичні дані, підготовлено роботу до друку). 11. Стан мукозального імунітету верхніх дихальних шляхів у дітей з різними типами реакцій адаптації та рівнем резистентності // Український медичний альманах. – 2005. – Том 8, №.3. – С. 185-187. 12. Про методологічні підходи до кількісної оцінки рівня здоров’я дітей, в умовах нової моделі організації медичної допомоги // Проблеми медичної науки та освіти. – 2005.– № 3. – С. 53-56. (співавт. Рожнов О.О., Бринцова С.С., Білозорова Н.І., Гриднєва Н.М, Крищенко О.П.). (Дисертантом особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичний аналіз отриманих даних, підготовлено роботу до друку). 13. Підходи до оцінки ендокринного статусу дітей зі зниженою резистентністю з позицій патометричної діагностики // Проблемы эндокринной патологии. – 2005.– № 3. – С. 45-49. (співавт. Павлов С.Б., Павлова Г.Б). (Дисертантом особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичний аналіз отриманих даних, підготовлено роботу до друку). 14. Вплив поляризованого світла на прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні інфекції // Український радіологічний журнал.– 2005.– Том ХІІІ, № 4. – С. 552-557. (співавт. Нікітченко Ю.В). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичний аналіз отриманих даних, підготовлено роботу до друку). 15. Аналітична оцінка цитобіофізичних характеристик букального епітелію при прогнозуванні адаптаційних процесів у дітей // Медицина сьогодні і завтра. – 2005.– № 4. – С. 72-75.( співавт. Колупаєва Т.В). (Дисертантом особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичний аналіз отриманих даних, підготовлено роботу до друку). 16. Оценка минерального гомеостаза человека на основании анализа волос методом эмиссионной спектроскопии // Микроэлементы в медицине. – Москва, 2004. – Том 5. – №4. – С. 78-79. (співавт. Лапчинская Л.В., Прибылова В.Н). (Автору належать матеріали стосовно дітей з повторними ГРВІ). 17. Оценка эффективности светолечения у часто болеющих детей с помощью методов цитобиофизики // Труды КГМУ им. С.И. Георгиевского “Проблемы, достижения и перспективы медико-биологических наук и практического здравоохранения”. – Симферополь. – 2004–Т.140 (І).–С. 122-125. (співавт. Тондий Л.Д., Колупаева Т.В.). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження дітей та статистичне опрацювання даних, підготовлено роботу до друку). 18. Механізми гормонального забезпечення та їх гетерогенність при загальних неспецифічних адаптаційних реакціях у дітей // У зб. наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика – Київ. – 2005. – Випуск 14, книга 2.– С. 362-367. (співавт. Шкляр С.П., Шкіряк-Нижник З.А.). (Здобувачем особисто проведено клінічне дослідження, підготовлено роботу до друку). 19. Характеристика індексних показників периферичної крові дітей з різними типами загальних неспецифічних адаптаційних реакцій // В сб. Трудов Национального мед. университета им. А.А. Богомольца “Актуальные проблемы медицины и биологии”.– Киев.–2004.–№2.– С. 127–131. 20. Цитологічні та цитобіофізичні характеристики букального епітелію дітей залежно від рівня резистентності та типу реакцій адаптації // В сб. Трудов института гигиены и медицинской экологии им. А. Н. Марзеева АМН Украины “Гигиена населенных мест”. – 2005. – Вып. 45. – С. 374-378. 21. Стан мікроекології верхніх дихальних шляхів у дітей залежно від рівня неспецифічної резистентності та типу адаптаційних реакцій // В сб. Трудов института гигиены и медицинской экологии им. А. Н. Марзеева АМН Украины “Гигиена населенных мест”. – 2005. – Вып. 46. – С. 341-348. 22. Стан вегетативної регуляції серцевого ритму у дітей залежно від рівня неспецифічної резистентності та типу реакції адаптації // Сб. наук. праць Луганського мед. університета “Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології”. – 2005. – Випуск 4 (67). – С. 122-130. (співавт. Шкляр С.П., Лекомцева Є.В., Красноруцька Н.Д.). (Дисертантом особисто проведено клінічне дослідження дітей, оформлення матеріалів). 23. Патент України на корисну модель 4471, А61N5/06 Спосіб профілактики гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей в умовах дошкільних закладів / співавт. Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій, В.Г. Шахбазов, С.В. Бірюкова, Ж.М. Маніна. – Заявлено 18.05.2004; Опубл. 17.01.2005 // Бюл. №1. (Дисертанту належить ідея способу, особисто проведено клініко-лабораторне дослідження та профілактичні сеанси фототерапії у дітей, оформлення матеріалу). 24. Патент України на корисну модель 4476, А61N5/06 Спосіб використання хромотерапії в етапній реабілітації часто хворіючих дітей / співавт. Т.В. Колупаєва, Л.Д Тондій, В.Г. Шахбазов, С.В. Бірюкова, Ж.М Маніна. – Заявлено 18.05.2004; Опубл. 17.01.2005 // Бюл. №1. (Здобувачу належить ідея способу, особисто проведено клініко-лабораторне дослідження та лікувальні сеанси хромотерапії у дітей, оформлення матеріалу). 25. Патент України на корисну модель 4478, А61N5/06 Спосіб діагностики ефективності фототерапії / співавт. Т.В. Колупаєва, В.Г. Шахбазов, Л.Д. Тондій // Спосіб діагностики ефективності фототерапії – Заявлено 18.05.2004; Опубл. 17.01.2005 // Бюл. №1. (Дисертантом проведено клініко-лабораторне дослідження, статистичний аналіз та оформлення матеріалу). 26. Патент України на корисну модель 6204, А61N5/06 Спосіб добору індивідуальних режимів фотовпливу поляризованим світлом у дітей із зниженою резистентністю / співавт. Т.В. Колупаєва, Л.Д. Тондій. – Заявлено 01.11.2004; Опубл. 15.04.2005 // Бюл. №4. (Здобувачу належить ідея способу, особисто обґрунтовано індивідуалізовані режими фотовпливу, проведено клініко-лабораторне дослідження, оформлення матеріалу). 27. Патент України на корисну модель 7296, А61В10/00 Спосіб експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я дітей / співавт. Т.В. Колупаєва, В.Г Шахбазов. – Заявлено 22.11.2004; Опубл. 15.06.2005 // Бюл. №6. (Дисертантом проведено клініко-лабораторне дослідження, статистичний аналіз та оформлення матеріалу). АНОТАЦІЯ Цодікова О.А. Оптимізація системи діагностики, прогнозування та корекції порушень адаптаційних можливостей у дітей з урахуванням стану резистентності організму. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10.– “Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2006. Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню і новому вирішенню наукової проблеми – підвищенню ефективності оздоровчо-реабілітаційних заходів у дітей з порушеннями адаптаційних можливостей організму на основі поглибленого вивчення патогенетичних механізмів їх формування, розробки методів ранньої діагностики та індивідуалізованих підходів до саногенетичної корекції з урахуванням стану резистентності та прогнозу. Встановлено конституціональну своєрідність організму дітей з рецидивуючими респіраторними захворюваннями на рівні метаболізму, резервів біоенергетики, імунної відповіді, вегетативного забезпечення й виділено контингент груп ризику напруження (реакції тренування і підвищеної активації) і перенапруження адаптаційних процесів (реакції стресу і переактивації). Розроблено алгоритми для індивідуалізованого прогнозування рецидивуючих респіраторних захворювань та їх ускладнень, оцінки тяжкості порушень нейроімуновегетативного гомеостазу, діагностики функціонального стану системи імунного захисту, клінічної оцінки вираженості автоімунних процесів та алергічного синдрому. Обґрунтовано патогенетичний підхід до саногенетичної корекції стану здоров’я дітей з низьким рівнем резистентності з урахуванням типу адаптаційної реакції організму. Розроблено власну методику та програмовані режими PILER-терапії у дітей та доведена їх висока клінічна ефективність в комплексі оздоровчо-реабілітаційних заходів. На моделі програмованих режимів світлотерапії шляхом застосування математичного аналізу показників периферичної крові (метод кореляційних структур) вивчено типологічні особливості реагування організму дитини на оздоровчо-реабілітаційні заходи. Розроблена та впроваджена в практику методика діагностики, прогнозування та індивідуалізованої саногенетичної корекції порушень адаптаційних можливостей у дітей з рецидивуючими респіраторними захворюваннями, що грунтується на концепції загальних неспецифічних адаптаційних реакцій організму. Застосування такої методики сприяє зниженню частоти та тривалості епізодів гострих респіраторних захворювань протягом року в 2,5 разу, подовженню періоду ремісії і попередженню гнійно-запальних ускладнень. Ключові слова: діти з рецидивуючими респіраторними захворюваннями, гомеостаз, резистентність, адаптаційні реакції, системний аналіз, поляризоване світло. АННОТАЦИЯ Цодикова О.А. Оптимизация системы диагностики, прогнозирования и коррекции нарушений адаптационных возможностей у детей с учетом состояния резистентности организма. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10. – “Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев, 2006. Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию научной проблемы государственной важности – повышению эффективности оздоровительно-реабилитационных мероприятий у детей с нарушениями адаптационных возможностей организма на основе углубленного изучения патогенетических механизмов их формирования, разработки методов ранней диагностики и индивидуализированных подходов к саногенетической коррекции с учетом состояния резистентности и прогноза. На основе системного подхода к изучению роли первичных механизмов адаптации в генезе формирования неспецифической резистентности организма, установлена конституциональная своеобразность организма на уровне метаболизма, резервов биоэнергетики, иммунного ответа, вегетативного обеспечения. Выделен контингент групп риска напряженности (реакции тренировки и повышенной активации) и перенапряженности адаптационных процессов (реакции стресса и переактивации). Разработаны алгоритмы индивидуального прогнозирования частых и рецидивирующих респираторных заболеваний и их осложнений, оценки тяжести нарушений нейроиммуновегетативного гомеостаза, диагностики функционального состояния системы иммунной защиты, клинической оценки выраженности аутоиммунных процессов и аллергического синдрома. Обоснован патогенетический подход к саногенетической коррекции состояния здоровья детей с низким уровнем резистентности с учетом выявленной разнонаправленности нарушений адаптации и типологии адаптационных реакциий организма. Разработана собственная методика и программированные режимы PILER-терапии у детей и доказана их высокая клиническая эффективность в комплексе оздоровительно-реабилитационных мероприятий. У детей ІІ и ІІІ груп здоровья с рецидивирующими респираторными заболеваниями на этапе поликлинического наблюдения разработана и внедрена в практику методика диагностики, прогнозирования и индивидуализированной саногенетической коррекции нарушений адаптационных возможностей организма. Использование такой методики способствует снижению частоты и длительности эпизодов острых респираторных заболеваний в течение года в 2,5 раза, удлинению периода ремиссии и предупреждению гнойно-воспалительных осложнений. Ключевые слова: дети с рецидивирующими респираторными заболеваниями, гомеостаз, резистентность, адаптационные реакции, системный анализ, поляризованный свет. SUMMARY Tsodikova O.A. Optimization of the system of diagnosis, prognosis and correction of the disordered adaptation capacities at children considering the resistance state of the organism.? Manuscript. Dissertation for a Doctor’s of Medical Sciences degree by speciality 14.01.10? pediatrics.?Institute of pediatrics, obstetrics and gynecology, Academy of Medical Sciences of Ukraine.?Kyiv,2006. The dissertation presents the theoretical grounds and new solution of the scientific problem to increase the efficiency of sanitary rehabilitation measures in the children with the disordered adaptation capacities of the organism on the basis of the profound study of the pathogenic mechanisms of their formation, development of the early diagnosis methods and individualized approaches to sanogenetic correction considering the resistance state and prognosis. On the basis of the systemic approach to the study of the role of the adaptation primary mechanisms in the genesis of non-specific resistance of the organism formation, immune response, vegetative provision the sample of the strained ( training and increased activity reactions) and overstrained adaptation processes(stress and overactivation reactions) the risk groups have been determined. The algorithm for the individualized prognosis of recurrent respiratory diseases and their complications has been developed. It has been established the constitution specificity of the organism on the level of metabolism, bioenergetics reserves, evaluation of the neuroimmunovegetative homeostasis disorders severity, diagnosis of functional state of the immune protection system, clinical evaluation of the degree of autoimmune processes and allergic syndrome. On the basis of the revealed geterogeneity of the adaptation disorders in the children with the low resistance level it has been grounded the pathogenic approach to sanogenetic correction of their health state considering the type of organism adaptation reaction. It has been developed the original methodics and programmed regimens of PILER-therapy for the children and their high clinical efficiency has been proved in the sanitary rehabilitation measures. On the sample of the phototherapy programmed regimens in the children with the mathematical analysis of the peripheric blood parameters ( correlation structures method), the typological features of the reaction of the children’s organism to the sanitary rehabilitation measures have been studied. In the children of the II and III health groups with recurrent respiratory diseases at the stage of polyclinical observation it has been developed and introduced into the practice the methodics for the prognosis and individualized sanogenetic correction of the disordered adaptation capacities of the organism. The application of the proposed methodics favors the 2.5 fold reduced annual incidence and duration of the acute respiratory diseases episodes , as well as prolongates the remission period and prevents the septic inflammatory complications. Key words: children with recurrent respiratory diseases, homeostasis, resistance, adaptation reactions, systemic analysis, polarized radiation.

Похожие записи