МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТАРНАВСЬКА Лілія Володимирівна

УДК 616.-089.+616.314.18-0024

Оптимізація післяопераційного періоду при хірургічному лікуванні хворих
на генералізований пародонтит шляхом поєднаного використання етамзилату
та куріозину

14.01.22 – стоматологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному університеті
МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук,

Нейко Ніла Василівна,

Івано-Франківський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра терапевтичної

стоматології, професор кафедри

Офіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор

Рожко Микола Михайлович,

Івано-Франківський державний медичний

університет МОЗ України, кафедра стоматології факультету післядипломної
освіти, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

Петрушанко Тетяна Олексіївна,

Вищий державний навчальний заклад України

“Українська медична стоматологічна академія”

МОЗ України, кафедра терапевтичної

стоматології, професор кафедри

Провідна установа: Інститут стоматології АМН України, відділення
хірургічної стоматології, м.Одеса.

Захист дисертації відбудеться “9” лютого 2007 року о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при
Івано-Франківському державному медичному університеті за адресою: 76018,
м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківського
державного медичного університету за адресою: 76018, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7.

Автореферат розісланий “ 6 ” січня 2007року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Генералізований пародонтит належить до числа найбільш
тяжких і поширених захворювань пародонта і призводить до передчасної
втрати зубів, порушень функції жування, естетики, обтяження соматичної
патології та соціальної дезадаптації хворих (Г.М. Вишняк, 1999;
М.Ф.Данилевський, А.В. Борисенко 2000; А.М. Політун і співавт., 2005).
Питання комплексної терапії захворювань пародонта залишаються
актуальними в медичному і соціальному плані, що зумовлено високим рівнем
поширення цієї патології серед дорослого (до 95%) та дитячого (біля 50%)
населення (Н.В.Нейко, 2003; Т.О. Петрушанко, 2003; А.Г. Гулюк, В.В.
Дець, 2004; Т.Д.Заболотний і співавт., 2004; О.Н. Аншукова, 2006).

Недостатня ефективність лікування генералізованого пародонтиту потребує
удосконалення наявних та пошуку нових засобів і методів терапії (І.С.
Мащенко і співавт., 2002; К.М. Косенко, Э.А. Городенко, 2002). Однією з
умов успішного лікування генералізованого пародонтиту є комплексна
терапія з використанням хірургічних методів (В.А. Маланчук, 1998; Л.А.
Дмитриева, 2001; Г.М. Мельничук, М.М. Рожко, 2004; И.В. Безрукова и
соавт., 2005; І.М. Готь і співавт., 2005; H. Visser, K.Person, 2002), за
допомогою яких можна досягти ліквідації вогнищ запалення, усунути
пародонтальні кишені, призупинити прогресування деструкції альвеолярної
кістки, забезпечити тривалу стабілізацію хвороби (Л.Ю. Орехова, 2001).

Однак, у післяопераційному періоді часто спостерігається низка
ускладнень: поява ексудату, реінфікування рани, розходження швів,
нагноєння рани, поява болючих ерозій на клапті та часткового крайового
некрозу, затяжне загоювання (К.Є. Печковський, 1998; О.І. Годована,
2000; В.П. Пюрик, Л.З. Деркач, 2001; М.М. Пожарицкая и соавт., 2004;
В.М. Слонова и соавт., 2004), які знижують ефективність хірургічних
методик і стримують їх широке використання. Процес загоєння в
післяопераційному періоді відбувається в достатньо складних умовах
хронічного запалення, тому лікувальні заходи повинні бути спрямовані на
захист пародонта від операційної травми, а також на застосування різних
лікувальних засобів, які б зменшували кількість ускладнень, діяли
цілеспрямовано і селективно на проліферацію, ангіогенез, фагоцитоз та
інші фактори процесу загоєння ран слизової оболонки порожнини рота
(Ю.М.Максимовский и соавт., 1999; А.И. Булгакова и соавт., 2004; Х.-П.
Мюллер, 2004).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної наукової теми кафедри хірургічної
стоматології Івано-Франківського державного медичного університету
„Клініка, діагностика, лікування патологічних станів зубо-щелепової
системи, які викликають або супроводжуються втратою кісткової тканини”
(державний реєстраційний № 0106U005566). Дисертант є безпосереднім
виконавцем фрагменту зазначеної науково-дослідної теми.

Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування хворих
на генералізований пародонтит при використанні хірургічних методик
шляхом застосування ранозагоюючого препарату куріозину та
ангіопротектора етамзилату.

Завдання дослідження:

1. Дослідити морфологію загоєння ран слизової оболонки порожнини рота
під впливом куріозину в експерименті на тваринах.

2. Вивчити вплив поєднаного застосування етамзилату і куріозину на
перебіг післяопераційного періоду у хворих на генералізований
пародонтит.

3. Дослідити зміни показників перекисного окислення ліпідів та
антиоксидантного захисту в крові хворих на генералізований пародонтит у
динаміці запропонованого комплексного лікування.

4. Вивчити динаміку загоєння операційних ран у хворих на генералізований
пародонтит при застосуванні етамзилату та куріозину за допомогою
електронномікроскопічних досліджень.

5. Оцінити результати розробленого та впровадженого комплексного
лікування хворих на генералізований пародонтит у найближчі та віддалені
терміни.

Об’єкт дослідження – стан післяопераційного періоду, динаміка загоєння
операційної рани у хворих на генералізований пародонтит при застосуванні
в комплексному лікуванні хірургічних методик.

Предмет дослідження – експериментально-клінічне обґрунтування
використання етамзилату та куріозину для оптимізації післяопераційного
періоду в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

Методи дослідження – клінічні і параклінічні методи обстеження хворих,
біохімічні, електронномікроскопічний методи – для оцінки статусу хворих
у динаміці комплексного лікування; морфологічні дослідження – для
вивчення динаміки загоєння операційної рани під впливом куріозину (в
експерименті); статистичні – для визначення вірогідності отриманих
даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на морфологічному рівні в
експерименті вивчено результати позитивного впливу аплікацій куріозину
на процес загоєння ран слизової оболонки порожнини рота.

Уперше показана висока ефективність комбінованої дії куріозину та
етамзилату на динаміку загоєння операційної рани слизової оболонки
альвеолярного відростка у хворих на генералізований пародонтит. На
основі клінічних, біохімічних та електронномікроскопічних методів
досліджень у клініці доведено значний позитивний терапевтичний ефект
застосування етамзилату до операції та післяопераційних аплікацій
куріозину, що сприяло зменшенню місцевої запальної реакції, поліпшенню
кровопостачання та епітелізації в оперованих тканинах.

Вивчено вплив препаратів куріозину та етамзилату на процеси перекисного
окислення ліпідів та антиоксидантного захисту в сироватці крові хворих
на генералізований пародонтит, показано їх антиоксидантні властивості.

Обґрунтовано переваги поєднаного застосування куріозину та етамзилату в
комплексній терапії хворих на генералізований пародонтит при
використанні хірургічних методик, що проявлялося позитивною динамікою
клінічних та біохімічних показників у найближчі та віддалені терміни
спостережень. На ультраструктурному рівні встановлено, що при поєднаному
застосуванні етамзилату та куріозину майже у всіх ланках
гемомікроциркуляторного русла відбувається нормалізація структур та
простежуються значні відновні процеси в епітелії порожнини рота хворих,
особливо в клітинах базального і шипуватого шарів. Такі відновні процеси
спостерігаються вже на 7 добу.

Практичне значення одержаних результатів. Використання запропонованого
методу лікування хворих на генералізований пародонтит із включенням
хірургічних методик у комбінації з куріозином та етамзилатом сприяє
оптимальному перебігу до- та післяопераційного періоду, усуває ознаки
запального процесу, поліпшує самопочуття хворого, нормалізує клінічні
показники; загоєння операційних ран у хворих відбувається в коротші
терміни, ніж при традиційній терапії.

Розроблено і впроваджено діагностично-лікувальний алгоритм ведення до-
та післяопераційного періоду у хворих на генералізований пародонтит.

Вивчення клінічних, біохімічних, морфологічних аспектів дії куріозину та
етамзилату на перебіг післяопераційного періоду свідчать про можливість
підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований
пародонтит за допомогою зазначених засобів.

Впровадження отриманих результатів. Результати досліджень впроваджені в
клінічну практику роботи відділення щелепно-лицевої хірургії
Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, Львівської обласної
клінічної лікарні, Тернопільської міської комунальної стоматологічної
поліклініки, Інституту стоматології АМН України (м. Одеса),
Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки. Матеріали
дисертації включені до циклу лекцій та використовуються при проведенні
практичних занять на кафедрах хірургічної стоматології
Івано-Франківського державного медичного університету та Тернопільського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача.
Автором особисто проаналізована наукова література з вивченням даної
проблеми, проведений інформаційний пошук і вибір методів дослідження,
сформульовані мета і основні задачі дисертаційної роботи, здійснено
клініко-лабораторне обстеження хворих, формування груп хворих,
розроблений та апробований спосіб хірургічного лікування
генералізованого пародонтиту з використанням етамзилату та куріозину,
проведена первинна обробка даних клінічних і лабораторних досліджень,
статистична обробка одержаних результатів. Експериментальні дослідження
на тваринах та виготовлення морфологічних препаратів проводились за
участю автора спільно зі співробітниками кафедри патологічної анатомії
Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького
(зав. кафедри – д.мед.н., проф. Ю.О. Поспішіль). Електронномікроскопічні
дослідження проводилися спільно зі співробітниками
електронномікроскопічної лабораторії кафедри анатомії людини
Івано-Франківського державного медичного університету та завідувача
кафедри, заслуженого діяча науки і техніки України, д.мед.н., проф. Б.В.
Шутки. Біохімічні дослідження виконувалися спільно зі співробітниками
лабораторії кафедри біологічної хімії Івано-Франківського державного
медичного університету під керівництвом д.мед.н., проф. А.О. Клименка.
Здобувач висловлює щирі слова подяки за допомогу в проведенні даних
досліджень.

Дисертацію виконано на базі кафедри хірургічної стоматології ІФДМУ (зав.
кафедри – д.мед.н., проф. В.П. Пюрик) у відділенні щелепно-лицевої
хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (головний лікар –
заслужений лікар України І.П. Семенів) та у терапевтичному відділенні
міської стоматологічної поліклініки м. Івано-Франківська (головний лікар
– З.В. Масич).

Усі розділи дисертаційної роботи написані особисто. У наукових роботах,
опублікованих у співавторстві, частка участі автора превалююча.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались і обговорювалися на 2nd Congress of the Polish Association
for Oral and Maxilliofacial Surgery (Cracow, 1999); ІХ конгресі світової
федерації українських лікарських товариств (Луганськ, 2002); VI
міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль,
2002); VII міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів і
стоматологів (Санкт-Петербург, 2003), VIII-th edition of the
International Congress for Students and Young Doctors – MEDIS 2004
(Timisoara, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, серед
них – 6 статей (5 – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України), 5
тез у матеріалах міжнародних і всеукраїнських конференцій, конгресів та
з’їздів. Дисертант є співавтором 2 Деклараційних патентів України на
винахід, 2 посвідчень на раціоналізаторські пропозиції. Одна публікація
включена до реєстру галузевих нововведень.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на
122 сторінках. Робота написана за класичною схемою і складається зі
вступу, огляду літератури, опису об’єктів та методів дослідження, двох
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, що містить 216 найменувань кирилицею та 51 латиницею. Робота
проілюстрована 15 таблицями та 17 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкти та методи досліджень. Клінічні та лабораторні дослідження
проведені у 152 осіб віком від 19 до 61 років, із них – 132 хворих на
генералізований пародонтит І-ІІ ступенів важкості без супутньої
соматичної патології і 20 осіб із клінічно здоровим пародонтом.
Діагностували генералізований пародонтит за класифікацією М.Ф.
Данилевського, 1994 р. Більшість хворих (109 осіб) належало до вікової
групи 20-49 років (82%). Саме в цій віковій групі тяжкі ступені
генералізованого пародонтиту потребують обов’язкового використання в
комплексному лікуванні хірургічних методів.

Комплексне обстеження всіх хворих на генералізований пародонтит І-ІІ
ступенів важкості і практично здорових людей із клінічно інтактним
пародонтом включало: клінічні, біохімічні, електронномікроскопічні та
лабораторні методи дослідження, які виконувалися нами до лікування (за 5
днів до хірургічного втручання) та в різні терміни після проведеної
комплексної терапії впродовж двох тижнів. Віддалені результати
досліджували через 6 міс після хірургічних втручань.

Загалом виконано 87 клаптевих операцій та 45 операцій кюретажу. Залежно
від методики медикаментозного лікування, яке супроводжувало хірургічне
втручання на тканинах пародонта, усі хворі на генералізований пародонтит
були поділені на дві групи.

До І групи (основної) входило три підгрупи (1, 3, 5). Пацієнти 1-ї
підгрупи в передопераційному періоді разом із традиційною терапією
приймали всередину препарат етамзилат по 1 таблетці (0,25г) 3 рази на
день протягом 5 днів. Післяопераційне лікування проводили за
загальноприйнятою методикою (М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, 2000).
Передопераційна підготовка хворих 3-ї підгрупи була традиційною (М.Ф.
Данилевський, А.В. Борисенко, 2000), а в післяопераційному періоді
зазначеним пацієнтам у ділянці хірургічного втручання проводили
20-хвилинні щоденні аплікації розчину куріозину протягом 14 днів. Хворі
5-ї підгрупи за п’ять днів до операції приймали всередину препарат
етамзилат (0,25г) по 1 таблетці 3 рази на день протягом 5 днів, а після
оперативного втручання на тканини пародонта даних хворих здійснювали
20-хвилинні щоденні аплікації розчину куріозину протягом двох тижнів.

До ІІ групи (контрольної) входило також три підгрупи (2, 4, 6). У хворих
2-ї підгрупи передопераційна підготовка проводилася за традиційною
схемою, додатково вони приймали по одній таблетці (0,1г) двічі на день
препарат аскорбінової кислоти щоденно протягом п’яти днів.
Післяопераційний період вели за загальноприйнятою методикою.
Передопераційна підготовка хворих 4-ї підгрупи була традиційною, а в
післяопераційний період пацієнтам даної підгрупи проводили щоденні
20-хвилинні аплікації солкосерилу протягом 14 днів. За п’ять днів до
операції хворі 6-ї підгрупи приймали всередину по одній таблетці (0,1г)
двічі на день препарат аскорбінової кислоти щоденно протягом п’яти днів,
а в післяопераційний період протягом двох тижнів пацієнтам накладали на
ранову поверхню щоденні 20-хвилинні аплікації солкосерилу.

Клінічне обстеження хворих на генералізований пародонтит включало
ретельний збір анамнезу, визначення стоматологічного статусу за
загальноприйнятою методикою, а також розрахунок індексів: гігієнічного
(ІГ) за I.G.Green, I.R.Vermilion, Рамфйорда (ІР), кровоточивості (ІК) за
Мюллеманом, а також проби Шиллєра-Пісарєва (Ш-П) і йодного числа
Свракова (ЧС).

Стан кісткової тканини пародонта досліджували за допомогою
рентгенологічного обстеження (контактна внутрішньоротова і панорамна
рентгенографія, ортопантомографія). Досліджувалася висота
міжальвеолярних перетинок, збереженість компактної пластинки і структури
кісткової тканини міжальвеолярних перетинок, а також структура
альвеолярного відростка верхньої щелепи і альвеолярної частини нижньої
щелепи.

У до- і післяопераційному періоді всім хворим здійснювалася клінічна
оцінка місцевого та загального статусу за такими показниками: характер
скарг, стан тканин у ділянці оперативного втручання: гіперемія, набряк,
інфільтрація, наявність виділень та їх характер, спроможність швів,
терміни епітелізації, температура тіла, зміни загального аналізу крові.

У біохімічних дослідженнях сироватки крові нами були застосовані методи
визначення активності металоферментів – каталази (КА) за методикою А.Н.
Баха і С.І. Зубкової, карбоангідрази (КБ) за В.П. Вендтом,
церулоплазміну (ЦП) та насиченості залізом трансферину (ТФ) за методикою
Г.О. Бабенка. Інтенсивність утворення кінцевого продукту ПОЛ –
малонового альдегіду (МА) аналізували за тестом з 2-тіобарбітуровою
кислотою за методикою Р.А.Тімірбулатова та Є.М. Сєлєзньова.

Для електронномікроскопічного аналізу здійснювали забір клаптика
крайових ясен за 5 діб до операції, під час операції та через 3, 7 і 14
діб після операції. Матеріал фіксували в 1% розчині чотириокису осмію на
0,1 М фосфатному буфері з pH – 7,4 протягом двох годин із триразовою
зміною розчину. Після фіксації тканинні блоки відмивали від фіксатора
0,1 М фосфатним буфером із наступним збезводненням в етиловому спирті
зростаючої міцності (50, 70, 80, 96, 100°) по 10 хв із триразовою зміною
в кожній із порцій. На етапах збезводнення проводили контрастування
матеріалу в 2% розчині уранілацетату на 70° спирті. Після закінчення
дегідратації тканинні блоки послідовно проводили в трьох сумішах епону з
аралдітом (по 1 год у кожній). Після чого їх розміщували в желатинові
капсули і заливали сумішшю епону з аралдітом із наступною полімеризацією
при t°=56°С протягом доби. Отримані на ультрамікротомі Tesla BS-490 А
зрізи монтували на опірні сітки, вкриті вугільною плівкою. Для
підвищення контрастності зрізи доконтрастовували за Рейнольдсом.
Вивчення та фотографування матеріалу проводили на електронному
мікроскопі ПЕМ-100 із прискорюючою напругою 75 кВ із наступним
фотографуванням при збільшенні від 2000 до 3000 разів.

Із метою доведення ефективності використання препарату куріозину для
загоєння операційних ран слизової оболонки порожнини рота, нами були
виконані експериментальні дослідження на 60 кролях віком 8-10 міс, масою
1,65-2,7 кг, що утримувалися в однакових умовах віварію і отримували
повноцінний харчовий раціон. Експериментальні дослідження проводилися
згідно вимог Науково-практичної рекомендації з утримання лабораторних
тварин та роботи з ними, затверджених МОЗ України на засіданні Вченої
ради ДФЦ МОЗ України (протокол № 5 від 19.06.2002 р.) та на засіданні
Вченої ради Інституту фармакології та токсикології АМН України (протокол
№ 6 від 18.06.2002 р.). У всіх тварин під знеболенням шляхом введення у
вушну вену розчину тіопенталу натрію (у розрахунку 2,5 мг сухої речовини
на кілограм маси тіла тварини), була виконана операція – утворення
лінійного розрізу слизової оболонки довжиною 1,5 см на верхній щелепі
справа, відступивши 0,5 см від краю ясен.

У подальших дослідженнях кролі були поділені на три групи (І і ІІ –
контрольні, ІІІ – основна). У І групи (20 тварин) – вивчався процес
загоєння рани слизової оболонки порожнини рота, який відбувався без
місцевого лікування. У ІІ групи (20 тварин) – проводилася традиційна
післяопераційна щоденна обробка рани 0,05% розчином фурациліну, який
наносився на марлеву смужку і накладався на 10 хв упродовж двох тижнів.
У ІІІ групи (20 тварин) – виконувалися щоденні аплікації на слизову
оболонку в ділянці рани розчином куріозину на марлевій смужці протягом
10 хв упродовж двох тижнів.

Об’єктом гістологічного дослідження слугував фрагмент слизової оболонки
порожнини рота (1х1 см), де попередньо була нанесена операційна рана.
Процеси її загоєння вивчали в терміни 3, 7 і 14 днів. Гістологічне
дослідження проводили за стандартною методикою.

Отримані результати експериментальних та клінічних досліджень обробляли
за загальноприйнятими статистичними методами з визначенням критерію
достовірності відмінностей із використанням t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені експериментальні
дослідження показали, що серед трьох груп тварин найліпше загоєння
травматичної рани спостерігалося у кролів, яких лікували куріозином (ІІІ
група). Вже на 3-ю і особливо на 7-у добу після операції по краях рани у
цієї групи тварин фіксувалося посилене розмноження клітин базального
(камбіального) та росткового (мальпігієвого) прошарків, що свідчить про
активацію процесів регенерації. В інших групах кролів (І і ІІ) таких
процесів на ранніх стадіях дослідження не виявлено.

Через 14 днів після нанесення травми епітелізація рани спостерігалася в
усіх досліджуваних групах. Але у тварин, лікованих куріозином, на місці
нанесення рани запальний інфільтрат у переважній більшості спостережень
повністю розсмоктувався; не зареєстровано також і фібротизації, а місце
травми мало вигляд незміненої слизової оболонки, що свідчить про повне
загоєння рани. У половини тварин ІІ групи, яких лікували традиційним
методом, а в І групі – у більшості кролів, незважаючи на епітелізацію
рани, субепітеліально виявляли патоморфологічні зміни, які, хоч і
свідчать про затихання запального процесу, але показують, що повного
видужання ще не настало. Це, насамперед, – фокальні субепітеліальні
мононуклеарні інфільтрати та фокальний субепітеліальний фіброз. Таким
чином, місцеве застосування куріозину сприяє швидшому та ефективнішому
загоєнню ран слизової оболонки рота експериментальних тварин.

Клінічні спостереження засвідчили, що в післяопераційному періоді в усіх
прооперованих хворих на генералізований пародонтит спостерігалося
погіршення показників стану тканин пародонта і гігієни порожнини рота,
що пояснюється наявністю операційної рани на різних етапах її
загоювання. При цьому, у хворих 1-ї, 3-ї, 5-ї підгруп ці зміни були менш
вираженими, порівняно з хворими 2-ї, 4-ї, 6-ї підгруп, що свідчить про
оптимізуючий вплив загальної дії етамзилату і місцевої дії куріозину на
стан тканин порожнини рота. Безпосередні наслідки оперативних втручань
на тканинах пародонта простежені до повного загоєння операційної рани. У
хворих 5-ї підгрупи терміни загоєння були коротшими (у середньому на 2-3
доби), ніж у пацієнтів інших підгруп. При вивченні клінічних показників
після двох тижнів комплексного лікування всі хворі відмічали поліпшення
самопочуття, відсутність неприємного запаху з порожнини рота,
кровоточивості ясен при чищенні зубів. Об’єктивне обстеження хворих, при
лікуванні яких поєднували етамзилат із куріозином, показало, що
порівняно з контрольною групою, у них швидше нормалізувався колір ясен,
зменшувався їх набряк, кровоточивість, що підтверджувалося змінами
показників індексів: достовірно знижувалися ІГ, ІР, ІК, а також
показники проби Ш-П і ЧС.

Так, під впливом лікування у хворих 1-ї підгрупи ІГ вірогідно знизився у
2,24 рази – з 1,68±0,2 до 0,75±0,04 балів (р<0,001). При повторному обстеженні через 6 міс після лікування спостерігалося незначне підвищення цього показника до 0,82±0,03 балів, проте порівняно з даними до лікування залишилася статистично достовірна різниця. Індекс ІР знизився після терапії на 27,83% – до 3,70±0,09 балів (р<0,001). Через 6 міс після лікування ІР несуттєво зріс до 3,84±0,1 балів, але був достовірно відмінним від показника до початку лікування (4,73±0,7 балів, р<0,001). Позитивну динаміку спостерігали і при дослідженні показника ІК. Після використання ангіопротектора етамзилату він достовірно зменшився з 2,82±0,08 до 0,40±0,04 балів (у 7,05 разів), а через 6 міс після лікування ІК утримався на рівні 0,51±0,03 балів (р<0,001). До лікування показник проби Ш-П складав у хворих 1-ї підгрупи 5,27±0,70 балів, після лікування він зменшився у 4,32 рази – до 1,22±0,18 балів (р<0,001), а через 6 міс спостережень величина проби була в 3,76 рази нижчою (і склала 1,40±0,12 балів) від показника до лікування (р<0,001). Під впливом етамзилату ЧС після лікування зменшилось у 3,34 рази – з 2,34±0,2 балів до хірургічних втручань до 0,70±0,04 балів після 2 тижнів лікування (р<0,001). У хворих 3-ї підгрупи, яким для місцевого лікування застосовували аплікації куріозину, спостерігалася наступна динаміка клінічних показників: індекс ІГ відразу зменшився з 1,65±0,12 до 0,59±0,03 балів, а через 6 міс – до 0,70±0,04 балів, тобто у 2,80 і 2,34 разів відповідно (р<0,001). Результати розрахунку ІР, отримані при обстеженні хворих 3-ї підгрупи в найближчі терміни спостережень, показали зменшення його на 30,75% (до 3,61±0,07 балів) та на 26,88% – через 6 міс (до 3,72±0,09 балів). Відмінність показника ІР до лікування з даними відразу після терапії та через 6 міс достовірна. Порівнянням безпосередніх та віддалених результатів лікування між собою виявлено, що відмінність не була вірогідною (р>0,05). При дослідженні ІК через два тижні після
хірургічних втручань відмічено достовірне зменшення його у 5,89 разів –
до 0,46±0,03 балів порівняно з 2,71±0,07 балами. При повторному
обстеженні через 6 міс індекс зменшувався порівняно з вихідними даними у
4,67 разів (р<0,001). Якщо проба Ш-П до лікування становила 5,32±0,57 балів, то після терапії її значення зменшилося в 4,37 разів – до 1,10±0,001 балів (р<0,001), а через 6 міс даний показник недостовірно зріс до 1,31±0,06 балів. Лікування хворих на генералізований пародонтит із використанням куріозину сприяло зниженню ЧС із 2,39±0,4 балів на початку клінічних обстежень до 0,43±0,04 балів через 14 діб спостережень та до 0,55±0,05 балів через 6 міс (р<0,001), тобто, – в 5,56 і 4,35 разів відповідно. Запропоноване нами лікування генералізованого пародонтиту з використанням етамзилату для загального лікування та аплікацій куріозину на операційну рану сприяло найсуттєвішому поліпшенню клінічних показників у хворих 5-ї підгрупи. Так, ІГ у них зменшувався у 7,73 разів, склавши 0,22±0,02 балів, у той час, як до лікування цей показник становив 1,70±0,2 балів (р<0,001). Досягнутий результат утримувався впродовж усього терміну дослідження. ІР у хворих даної підгрупи під впливом лікування зменшився на 33,24% – до 3,52±0,07 порівняно з 4,69±0,08 балами до лікування. Показники цього індекса, отримані через 6 міс після лікування, дещо зросли – до 3,58±0,08 балів (на 31,01%), залишаючись все ж достовірно нижчими, ніж були до лікування (р<0,001). У хворих 5-ї підгрупи ІК зменшився із 2,77±0,09 до 0,23±0,03 балів, тобто у 12,04 разів (р<0,001). Через 6 міс після лікування ІК несуттєво зріс – до 0,32±0,04 балів (р>0,05), зменшившись у 8,66 разів, порівняно з
даними до лікування. Під впливом запропонованої терапії проба Ш-П
зменшилася у 6,48 разів (до 0,82±0,08 балів) відразу та у 5,84 разів (до
0,91±0,07 балів) через 6 міс порівняно з 5,31±0,6 балами до лікування
(р<0,001). Поєднане використання етамзилату та куріозину сприяло вираженій позитивній динаміці показника ЧС. Після лікування він зменшився до 0,28±0,03 балів, через 6 міс – до 0,32±0,04 балів, тобто у 8,43 та 7,38 разів (р<0,001) відповідно. * ? r – E o a * Z \ ??????\ ^ ` b d f h j ? E r E o ^ ¤ a ????????? ????? ??????????????$?? ????? \ p J L P \ ^ p ??? ????? ????? ????? ???????$?????? більшості випадків досягнуті результати утримувалися впродовж півроку. Різниця показників до і в усі терміни після лікування була вірогідною. А при порівнянні показників у різні терміни після лікування між собою виявлена не достовірна різниця, що засвідчує стійкий клінічний ефект і підтверджується рентгенологічно. У хворих контрольної групи (2-ї, 4-ї, 6-ї підгрупи), у лікуванні яких використовували аскорбінову кислоту та солкосерил, клінічні та індексні показники стану пародонта також поліпшувалися. Але, якщо їх позитивна динаміка у хворих основної групи спостерігалася вже на 6-7-й дні відвідувань, то в контрольній групі – лише на 9-10-й дні. Через півроку після лікування при обстеженні хворих контрольної групи виявлено тенденцію до погіршення пародонтальних показників. Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що хірургічне лікування хворих на генералізований пародонтит, поєднане з медикаментозною терапією, в основній та контрольній групі позитивно вплинуло на клінічну картину хвороби. Проте, комплексне лікування із застосуванням етамзилату та куріозину є ефективнішим, про що свідчать відсотково більші зміни показників, ніж у підгрупах порівняння. Результати клінічних обстежень хворих у динаміці їх лікування корелювали з біохімічними змінами. Проведені дослідження сироватки крові засвідчили зменшення активності антиоксидантної системи та посилення пероксидації ліпідів у хворих на генералізований пародонтит. Це проявлялося зміною активності антиоксидантних ферментів та зростанням рівня кінцевого продукту ПОЛ – МА (табл. 1 і 2). У хворих на генералізований пародонтит встановлено збільшення активності ЦП та зменшення активності КА і насиченості залізом ТФ. Під впливом комплексного лікування у пацієнтів основної групи порівняно з даними у хворих контрольної групи спостерігалася суттєва динаміка біохімічних показників, особливо в 5 підгрупі. Включення куріозину та етамзилату до базової терапії генералізованого пародонтиту мало позитивний вплив на систему ПОЛ, що виявилося у зниженні вмісту МА у сироватці крові пацієнтів: після 14 діб лікування показник відрізнявся від вихідного рівня на 23,4% (зменшився з 4,31±0,15 до 3,50±0,10 нмоль/мл; р<0,001), наблизившись до значень в осіб з інтактним пародонтом (3,52±0,10 нмоль/мл) та утримався на такому ж рівні протягом півроку. Під впливом комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит І та ІІ ступенів важкості з використанням етамзилату та куріозину відмічалася нормалізація ЦП-ТФ ланки антиоксидантного захисту та підвищення активності КА. Так, активність ЦП зменшилася на 37,94% (до 30,68±0,63 ум.од.; р<0,001) і залишилася на такому ж рівні протягом півроку, насиченість залізом ТФ зросла на 11,58% (до 0,183±0,002 ум.од.; р<0,001), а активність КА на 36,83% (до 12,78±0,41 мг (Н2О2/мл)) (р<0,001), досягнувши показників у здорових і через 14 днів, і через 6 міс після лікування. Таким чином, можна стверджувати про протизапальну, антиоксидантну, мембраностабілізуючу дію застосованих препаратів. У хворих контрольної групи також спостерігалася нормалізація показників ПОЛ і антиоксидантної системи, проте отримані результати за рівнем КА, ЦП, ТФ та за вмістом МА були відсотково меншими, а через 6 міс вони дещо погіршувалися (табл. 1, 2). Таблиця1 Динаміка активності металоферментів та вмісту малонового альдегіду у крові хворих на ГП 1-4 підгруп під впливом комплексного лікування з використанням хірургічних методик (М±m) Групи обстежених Терміни спостережень Біохімічні показники КА, (мг(Н2О2/мл)) КБ, ум.од. ЦП, ум.од. ТФ, ум.од. МА, нмоль/мл Здорові (n=20) 12,88±0,47 1,21±0,03 29,95±0,9 0,183±0,004 3,52±0,10 1 підгрупа (n=20) До операції Після операції Через 6 місяців *9,32±0,15 *11,8±0,28* 11,91±0,34* *1,33±0,05 1,26±0,04 1,25±0,03 *43,67±1,22 *33,96±0,61* *33,74±0,64* *0,164±0,005 0,178±0,002* 0,180±0,003* *4,29±0,18 3,60±0,12* 3,62±0,14* 2 підгрупа (n=18) До операції Після операції Через 6 місяців *9,28±0,17 *10,75±0,26* p<0,01 *10,69±0,31* p<0,01 *1,39±0,04 *1,33±0,05 p>0,05 *1,34±0,04 p>0,05 *43,89±1,21

*34,96±0,87*

p>0,05

*35,28±0,9* p>0,05 *0,163±0,004

*0,169±0,003

p<0,05 *0,168±0,004 p<0,05 *4,36±0,14 *4,01±0,15 p<0,05 *4,15±0,14 p<0,01 3 підгрупа (n=24) До операції Після операції Через 6 місяців *9,38±0,17 12,24±0,39* 12,28±0,41* *1,40±0,04 1,23±0,05* 1,22±0,04* *42,10±1,2 31,40±0,74* 31,20±0,69* *0,161±0,004 0,184±0,002* 0,182±0,004* *4,35±0,15 3,54±0,10* 3,52±0,12* 4 підгрупа (n=23) До операції Після операції Через 6 місяців *9,40±0,12 *11,2±0,24* p<0,05 *11,23±0,27* p<0,05 *1,37±0,04 *1,32±0,04 p>0,05 *1,31±0,03

p>0,05 *41,08±1,92

*33,8±0,85*

p<0,05 *33,86±0,78* p<0,05 *0,164±0,004 *0,170±0,003 p<0,001 *0,168±0,003 p<0,01 *4,31±0,12 *4,0±0,19 p<0,05 *4,07±0,17 p<0,01 Примітки: n – кількість спостережень; * справа – статистично вірогідна різниця порівняно з вихідними даними; * зліва – статистично вірогідна різниця порівняно з клінічно здоровими; p – статистично вірогідна різниця порівняно з основною групою. Таблиця 2 Динаміка активності металоферментів та вмісту малонового альдегіду у крові хворих на ГП 5-ї та 6-ї підгруп під впливом комплексного лікування з використанням хірургічних методик (М±m) Групи обстеже-них Терміни спостережень Біохімічні показники КА, (мг(Н2О2/мл)) КБ, ум.од. ЦП, ум.од. ТФ, ум.од. МА, нмоль/мл Здорові (n=20) 12,88±0,47 1,21±0,03 29,95±0,9 0,183±0,004 3,52±0,10 5 підгрупа (n=24) До операції Після операції Через 6 місяців *9,34±0,18 12,78±0,41* 12,81±0,40* *1,39±0,05 1,20±0,04* 1,21±0,03* *42,32±1,06 30,68±0,63* 30,02±0,72* *0,164±0,004 0,183±0,002* 0,183±0,003* *4,31±0,15 3,50±0,10* 3,51±0,14* 6 підгрупа (n=23) До операції Після операції Через 6 місяців *9,35±0,17 *11,75±0,24* p<0,05 11,84±0,26* p<0,05 *1,40±0,04 *1,32±0,04 p<0,05 1,30±0,05 p>0,05 *42,49±1,01

*32,9±0,80*

p<0,05 *32,94±0,9* p<0,05 *0,164±0,003 *0,173±0,003* p<0,01 *0,173±0,004* p<0,05 *4,30±0,15 3,62±0,18* p>0,05 *3,88±0,12*

p<0,05 Примітки: n – кількість спостережень; * справа – статистично вірогідна різниця порівняно з вихідними даними; * зліва – статистично вірогідна різниця порівняно з клінічно здоровими; p – статистично вірогідна різниця порівняно з основною групою. Нашими дослідженнями встановлено достовірне зростання активності металоферменту КБ у хворих на генералізований пародонтит. Комплексне лікування сприяло зниженню активності КБ, але нормалізації цього показника у хворих контрольної групи досягнуто не було. Суттєві зміни активності КБ спостерігали відразу ж після лікування та у віддаленні терміни спостереження у хворих 3 та 5 підгруп. Це є свідченням позитивного впливу запропонованих препаратів на металоферментний спектр крові. При електронномікроскопічних дослідженнях на ультраструктурному рівні встановлено, що майже у всіх ланках мікроциркуляторного русла ясен хворих на генералізований пародонтит після хірургічних втручань із використанням етамзилату та куріозину відбувається нормалізація клітинних структур, і лише в деяких спостерігаються залишкові явища. Із нормалізацією гемомікроциркуляторного русла простежуються значні відновні процеси в епітелії порожнини рота, особливо в клітинах базального і шипуватого шарів. У деяких клітинах спостерігаються компенсаторні процеси: збільшуються ядра, щільність гранул хроматину, виявляються крупні мітохондрії з невеликою кількістю крист. Профілі гранулярної ендоплазматичної сітки і апарату Гольджі гіпертрофуються. Тонофібрили чітко виявляються в цитоплазмі клітин. Плазматична мембрана з рівними контурами, кристи утворюють міцні десмосоми із сусідніми клітинами. Проміжки між клітинами зменшені. Необхідно зазначити, що такі відновні процеси спостерігаються вже на 7 добу після операціі. Матеріал, взятий для електронномікроскопічного аналізу у хворих 6-ї підгрупи, показав, що відновні процеси як у мікроциркуляторному руслі, так і в епітелії порожнини рота відбуваються сповільнено, із залишковими деструктивними змінами, які спостерігаються і на 3-ю та 7-у, і на 14-у добу, на відміну від даних у хворих 5-ї підгрупи. Таким чином, експериментально-клінічними дослідженнями обґрунтовано переваги поєднаного застосування куріозину та етамзилату в комплексній терапії хворих на генералізований пародонтит при використанні хірургічних методик, що проявлялося позитивною динамікою клінічних та біохімічних показників у найближчі та віддалені терміни спостережень. На ультраструктурному рівні встановлено, що у хворих при поєднаному застосуванні етамзилату та куріозину майже в усіх ланках гемомікроциркуляторного русла відбувається нормалізація клітинних структур та простежуються значні відновні процеси в епітелії порожнини рота. Використання запропонованого методу лікування хворих на генералізований пародонтит із включенням хірургічних методик у комбінації з куріозином та етамзилатом сприяє оптимальному перебігу до- та післяопераційного періоду, усуває ознаки запального процесу, поліпшує самопочуття хворого, нормалізує клінічні показники. Загоєння операційних ран у цих хворих відбувається в коротші терміни, ніж при традиційній терапії, що дозволяє рекомендувати даний метод комплексного лікування хворих для широкого впровадження у практику лікарів-стоматологів. Висновки У дисертаційній роботі наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної задачі – підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом оптимізації післяопераційного періоду з використанням препаратів етамзилату та куріозину. 1. Під впливом куріозину у тварин основної групи порівняно з групою контролю на 3 -ю і, особливо, на 7-у добу відбулося швидше та ефективніше загоєння ран, що свідчить про вплив препарату на активацію процесів регенерації. Починаючи з 7-ї і до 14-ї доби запальний інфільтрат повністю розсмоктувався, фіброз не виникав. У більшості кролів контрольної групи на 14-ту добу рани хоч і епітелізувалися, але повне загоєння не відбулося: спостерігалися фокальні субепітеліальні мононуклеарні інфільтрати та фокальний субепітеліальний фіброз. 2. Хірургічне лікування генералізованого пародонтиту із використанням препаратів етамзилату та куріозину сприяло значному прискоренню загоєння ран. Особливо виражені позитивні зміни встановлені при поєднаному застосуванні вказаних препаратів, а саме: статистично достовірно поліпшувалися клінічні показники, що підтверджувалося зниженням пародонтальних індексів і проб (ІГ – у 7,73 разів; ІР – на 33,24%; ІК – у 12,04 разів; проби Ш-П – у 6,48 разів; ЧС – у 8,43 разів); попереджувалися післяопераційні ускладнення, загоєння ран первинним натягом відбувалося в 91,67% хворих, максимальна кількість загоювань припадала на 6-7-у добу, у той час як у хворих контрольної групи у більшості випадків – лише на 9-10-у добу. 3. Виявлено зростання інтенсивності ПОЛ та зниження активності антиоксидантної системи у досліджуваних хворих, що підтверджувалося достовірним зростанням рівня малонового альдегіду та порушенням активності антиоксидантних металоферментів. Під впливом комплексного лікування із використанням хірургічних методик та включенням препаратів етамзилату та куріозину відбувалася нормалізація оксидантно-антиоксидантної системи, особливо при поєднаному їх застосуванні, зокрема: достовірно зростала активність каталази – на 36,83%, знижувалася активність церулоплазміну – на 37,94%, та підвищувалася насиченість залізом трансферину – на 11,58 %, а також вірогідно зменшувалася кількість малонового альдегіду – на 23,14 %. Досягнуті результати утримувалися 6 місяців. При традиційному лікуванні і відразу і, особливо, у віддалених термінах зміни були не такими суттєвими. 4. За допомогою електронномікроскопічних досліджень встановлено, що в групі хворих на генералізований пародонтит, у лікуванні яких застосовували етамзилат і куріозин, вже на 7-у добу відбувалась нормалізація структур мікроциркуляторного русла, активізація відновних процесів у епітелії порожнини рота, особливо клітин базального та шипуватого шарів. У деяких клітинах спостерігалися компенсаторні процеси: збільшення ядра, щільності гранул хроматину, виявлялися крупні мітохондрії з невеликою кількістю крист, профілі гранулярної ендоплазматичної сітки та апарату Гольджі гіпертрофувалися, тонофібрили чітко виявлялися в цитоплазмі клітин, плазматична мембрана мала рівні контури, зменшувалися проміжки між клітинами. 5. Комплексна терапія хворих на генералізований пародонтит із використанням при хірургічному лікуванні препаратів куріозину та етамзилату сприяє швидкому загоєнню операційної рани, зменшенню кількості післяопераційних ускладнень і підвищенню ефективності лікування в найближчі та віддалені терміни спостережень. Позитивна динаміка клінічних показників у хворих основної групи спостерігалася вже на 6-7 дні обстеження, а в пацієнтів контрольної групи – лише на 9-10 дні. Через 6 місяців у 95,83 % хворих основної групи відмічено стійкий клінічний ефект, а в осіб контрольної групи – лише в 86,94%. Практичні рекомендації 1. Для підвищення ефективності комплексної терапії при застосуванні хірургічного лікування у хворих на генералізований пародонтит доцільно всередину призначати препарат етамзилат за 5 днів до операції по 1 таблетці (0,25 г) тричі на добу. 2. Після проведення хірургічного лікування на тканинах пародонта в ділянці оперативного втручання рекомендовано накладати щоденні аплікації куріозину протягом 2-х тижнів, починаючи з наступного дня після операції. Поверхню рани попередньо слід промити 2% розчином перекису водню, після чого на 20 хвилин на марлеву смужку відповідного розміру наноситься розчин чи гель куріозину в кількості, що забезпечує її рівномірне зволоження. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Пюрик В.П., Тарнавська Л.В. Застосування куріозину в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит //Вісник стоматології. – 2000. – №5. – С.215-216. (Здобувачем самостійно зібраний матеріал, проведена статистична обробка даних, аналіз отриманих результатів та висновків. Проф. Пюрик В.П. здійснював загальне керівництво темою). 2. Тарнавська Л.В. Можливості використання куріозину в хірургічному лікуванні захворювань пародонту // Галицький лікарський вісник. – 2002. – Т.9, №1. – С.90-92. 3. Шутка Б.В., Тарнавська Л.В. Ультраструктурний стан гемомікроциркуляторного русла та епітелію порожнини рота у хворих на хронічний генералізований пародонтит до- і після хірургічного лікування // Вісник морфології. – 2005. – Т.11, №2. – С.249-252. (Здобувачу належить збір матеріалу, підбір контингенту хворих і написання статті. Проф. Шутка Б.В. надавав консультативну допомогу, коректував результати роботи та узагальнював висновки проведених досліджень). 4. Клименко А.О., Пюрик В.П., Тарнавська Л.В. Характеристика показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у хворих при хірургічному лікуванні генералізованого пародонтиту // Галицький лікарський вісник. – 2005. – Т.12, №3. – С.38-42. (Здобувачу належить вибір теми публікації, проведення обстежень, аналіз отриманих результатів та статистична обробка даних. Проф. Пюрик В.П. здійснював загальне керівництво темою. Проф. Клименко А.О. проводив підбір найбільш інформативних методик вивчення). 5. Деклараційний патент на винахід 51103А Україна, А61К35//00. Паста для лікування пародонтиту / Тарнавська Л.В., Пюрик В.П. – № 2002010009; Заявл.03.01.02; Опубл. 15.11.2002. – Бюл. №11. 6. Деклараційний патент на винахід 50410А Україна, А61К31/00. Спосіб регенерації тканин при хірургічному лікуванні генералізованого пародонтиту / Тарнавська Л.В., Пюрик В.П. – № 2002010112; Заявл.03.01.02; Опубл. 15.10.2002. – Бюл. № 10. 7. Пюрик В.П., Тарнавська Л.В., Домбрович В.С., Гончар М.Г. Гіалуронова кислота: можливості використання в сучасній медицині та стоматології // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т.10, №3. – С.134-137. (Здобувач провела пошук та аналіз наукової літератури. Проф. Пюрик В.П. здійснював загальне керівництво темою. Проф. Гончар М.Г. надавав консультативну допомогу. Ас. Домбрович В.С. допомагав при аналізі використаної літератури). 8. Пюрик В.П., Тарнавська Л.В., Домбрович В.С. Препарат гіалуронової кислоти – оптимізатор репаративної регенерації слизової оболонки порожнини рота // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. – Вып. 5. – Харьков, 2003. – С.39-41. (Здобувач провела експериментальні дослідження та аналіз отриманих результатів. Участь проф. Пюрика В.П. полягала в коректуванні результатів роботи та стилістичній правці. Ас. Домбрович В.С. провів аналіз використаної літератури). 9. Pjuryk V., Tarnawska L. Treatment of patients with generalized parodontitis // 2nd Congress of the Polish Association for Oral and Maxilliofacial Surgery. – Cracow, May 20-22, 1999. – Р.319. (Здобувачем самостійно зібраний матеріал, проведено обстеження хворих та аналіз отриманих результатів. Проф. Пюрик В.П. допомагав на етапі узагальнення результатів дослідження). 10. Деркач Л.З., Пюрик В.П., Тарнавська Л.В. Ускладнення при хірургічному лікуванні хворих на генералізований пародонтит // ІХ конгрес світової федерації українських лікарських товариств: Тези доповідей. – Луганськ, 2002. – С.475. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведено аналіз отриманих результатів, підтотовлено тези до друку. Співавтори надавали консультативну допомогу). 11. Тарнавська Л., Деркач Л. Застосування куріозину в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит // VI міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених: Матеріали конгресу. – Тернопіль, 2002. – С.341. (Здобувач вибрала тему тез, провела обстеження, аналіз отриманих результатів і статистичну обробку даних, ас. Деркач Л.З. брала участь в узагальненні результатів дослідження та коректуванні тез). 12. Пюрык В.П., Тарнавская Л.В., Домбрович В.С. Изучение влияния препарата куриозина на течение раневого процесса слизистой оболочки полости рта в эксперименте // VIIІ международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов: Материалы конференции. – Санкт-Петербург, 2003. – С.138 (Здобувач провела експериментальні дослідження та аналіз отриманих результатів. Проф. Пюрик В.П. допомагав на етапі узагальнення результатів дослідження. Ас. Домбрович В.С. брав участь у проведенні експериментальних досліджень). 13. Tarnawska L., Dombrovych V. The Dicynone Usage In The Parodontal Surgery // Timisoara Medical Journal. – 2004. – Vol. 54, №1. – P.159. (Здобувач сформулювала тему публікації, провела обстеження, аналіз отриманих результатів і статистичну обробку даних. Ас. Домбрович В.С. допомагав у проведенні дослідження). 14. Тарнавська Л.В., Пюрик В.П. Спосіб регенерації тканин при хірургічному лікуванні генералізованого пародонтиту // Реєстр галузевих нововведень. – Випуск 20-21. – Київ, 2004. (Здобувач самостійно оформила заявку до реєстру нововведень. Проф. Пюрик В.П. надавав консультативну допомогу). АНОТАЦІЯ Тарнавська Л.В. Оптимізація післяопераційного періоду при хірургічному лікуванні хворих на генералізований пародонтит шляхом поєднаного використання етамзилату та куріозину. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Івано-Франківський державний медичний університет, МОЗ України, Івано-Франківськ, 2007. Дисертація присвячена підвищенню ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом використання хірургічних методик та застосування експериментально і клінічно обґрунтуваних препаратів – ранозагоюючого засобу куріозину та ангіопротектора етамзилату. Уперше в експерименті на кролях проаналізовані результати позитивного впливу аплікацій куріозину на процес загоєння ран слизової оболонки порожнини рота. Уперше показана висока ефективність комбінованої дії куріозину та етамзилату на динаміку загоєння операційної рани слизової оболонки альвеолярного відростка у хворих на генералізований пародонтит. На основі клінічних, біохімічних та електронномікроскопічних методів досліджень у клініці доведено значний позитивний терапевтичний ефект застосування етамзилату до операції та післяопераційних аплікацій куріозину, що сприяло зменшенню місцевої запальної реакції, поліпшенню кровопостачання та епітелізації в оперованих тканинах, нормалізації показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту в крові. Ключові слова: генералізований пародонтит, куріозин, етамзилат, хірургічне лікування. АННОТАЦИЯ Тарнавская Л.В. Оптимизация послеоперационного периода при хирургическом лечении больных генерализованным пародонтитом путем сочетанного использования этамзилата и куриозина. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. Ивано-Франковский государственный медицинский университет, МЗ Украины, Ивано-Франковск, 2007. Диссертация посвящена повышению эффективности комплексного лечения больных генерализованным пародонтитом путем использования хирургических методик и применения экспериментально и клинически обоснованных препаратов – ранозаживляющего средства куриозина и ангиопротектора этамзилата. Задачами исследования было: изучение морфологии заживления ран слизистой оболочки полости рта под влиянием куриозина в эксперименте на животных; изучение сочетанного влияния этамзилата и куриозина на протекание послеоперационного периода у больных генерализованным пародонтитом; изучение изменения показателей перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты в сыворотке крови больных на генерализованный пародонтит в динамике предложенного комплексного лечения; изучение динамики заживления операционных ран у больных генерализованным пародонтитом при использовании этамзилата и куриозина при помощи электронномикроскопических исследований; оценка результатов розработанного и внедренного комплексного лечения больных генерализованным пародонтитом в ближайшие и отдаленные сроки. Впервые в эксперименте на 60 кроликах изучены и проанализированы результаты влияния аппликаций куриозина на процесс заживления ран слизистой оболочки полости рта. Через 14 дней на месте нанесения раны воспалительный инфильтрат в большинстве случаев полностью исчезал. Случаев фибротизации не наблюдалось, а место травмы имело вид неизмененной слизистой оболочки, что свидетельствует о полном заживлении раны. На основании проведенных клинических, биохимических, электронномикроскопических методов обследования 132 больных генерализованным пародонтитом первой и второй степеней тяжести доказан значительный положительный эффект применения этамзилата до оперативных вмешательств и послеоперационных аппликаций куриозина. Это подтверждалось снижением пародонтальных индексов и проб, особенно при сочетанном применении куриозина и этамзилата (ИГ– в 7,73 раза; ИР – на 33,24%; ИК – в 12,04 раза; пробы Ш-П – в 6,48 раза; ЧС – в 8,43 раза). За счет их применения предупреждались послеоперационные осложнения, заживление ран первичным натяжением происходило у 91,67% больных, максимальное количество заживлений наблюдалось на 6-7 сутки, а у больных контрольной группы – у большинстве случаев только на 9-10 сутки, т.е. сроки заживления послеоперационной раны сокращались в среднем на 2-3 суток. Куриозин и этамзилат не только способствуют быстрому заживлению операционной раны, но и увеличивают эффективность комплексного лечения за счет исчезновения местной воспалительной реакции тканей пародонта, улучшения кровообращения и нормализации статики зубов. Полученные ближайшие результаты сохраняются и в отдаленные сроки наблюдений (через 6 месяцев), что свидетельствует о достижении стойкой ремиссии. Положительная динамика клинических показателей сопровождалась нормализацией оксидантно-антиоксидантной системы. После хирургического лечения с использованием этамзилата и куриозина (на 14 сутки после оперативных вмешательств) увеличивалась активность каталазы в сыворотке крови – на 36,83% (с 9,34±0,18 до 12,78±0,41 мг(Н2О2/мл), уменьшалась активность церулоплазмина – на 37,94% (с 42,32±1,06 до 30,68±0,63 у.ед.), увеличивалась насыщенность железом трансферина – на 11,58% (с 0,164±0,004 до 0,183±0,002 у.ед.) и уменьшался уровень малонового альдегида – на 23,14% (с 4,31±0,15 до 3,50±0,10 нмоль/мл). При традиционном комплексном лечении с использованием хирургических методик и применением аскорбиновой кислоты и солкосерила лечение было менее успешным. С помощью электронномикроскопических исследований на ультраструктурном уровне доказано, что сочетанное применение этамзилата и куриозина способствует также нормализации структур микроциркуляторного русла тканей пародонта, активизации восстановительных процессов в поврежденном эпителии полости рта, особенно в клетках базального и шиповидного слоев. Внутриклеточные структуры нормализуются, наблюдаются компенсаторные процессы – увеличиваются размеры ядра, плотность хроматина в ядрах, наблюдаются крупные митохондрии с небольшим количеством крист, профили гранулярной эндоплазматической сетки и аппарата Гольджи гипертрофировались, тонофибриллы четко видны в цитоплазме клеток, плазматическая мембрана имела ровные контуры, уменьшались промежутки между клетками. Использование предложенного способа лечения больных генерализованным пародонтитом с включением хирургических методик в комбинации с куриозином и этамзилатом позволяет достичь оптимального течения до- и послеоперационного периода, улучшает самочувствие больных, нормализует клинические показатели, что позволяет рекомендовать данный метод лечения для широкого внедрения в практику врачей-стоматологов. Ключевые слова: генерализованный пародонтит, куриозин, этамзилат, хирургическое лечение. ANNOTATION Tarnavska L.V. Optimization of postoperative period after surgical treatment of generalized periodontitis using simultaneously etamzilat and curiozin. - Manuscript. Dissertation for the Degree of Candidate of Medical Sciences according to the specialized field 14.01.22 – Stomatology. – The Ivano-Frankivsk State Medical University of the Ukrainian Ministry of Health Protection, Ivano-Frankivsk, 2007. Scientific work explains increased effectiveness of complex treatment of generalized periodontitis by clinical experimental use of wound healing medicine curiozin and angioprotector etamzilat. The experiments on rabbits was analyzed with positive effects of application of curiozin in wound healing. First time a combination of curiozin and etamzilat was shown to have dynamic effect on healing of mucous membrane of alveoli after postoperative treatment of generalized periodontitis. Based on clinical, biochemical and electron microscopy it was proven to have high therapeutic effect in using curiozin and etamzilat to decrease local inflammation, increase blood supply and epithelial formation, normalization of lipids oxidations, and antioxidant activity of blood before and after operation. Key words: Generalized periodontitis, curiozin, etamzilat, surgical treatment. Перелік умовних скорочень ІГ – індекс Грін-Вермільйона ІК – індекс кровоточивості за Мюллеманом ІР – індекс Рамфйорда КА – каталаза КБ – карбоангідраза МА– малоновий альдегід ПОЛ – перекисне окислення ліпідів Проба Ш-П – проба Шиллєра-Пісарєва ТФ – трансферин ЦП – церулоплазмін ЧС – число Свракова Підписано до друку 04.01.2007 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. №1. Тираж здійснено у видавництві Івано-Франківського державного медичного університету. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. ДК №2361 від 05.12.2005 р. 76018. м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.

Похожие записи