МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

ПЕТРУШОВ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК [616.342-002.44+616.12-005.4]-08:615.916’16

Оптимізація лікування хворих на виразкову хворобу в поєднанні з
ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів в оточуючому
середовищі

14.01.02 – внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України, м. Полтава.

Науковий керівник:

доктор медичних наук Расін Михайло Сахнович, Українська медична
стоматологічна академія МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб
з доглядом за хворими.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Буглак Микола Полікарпович, Кримський державний
медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор
кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти;

доктор медичних наук, професор Опарін Анатолій Георгієвич, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
терапії і клінічної фармакології.

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії № 1 та профпатології, м. Дніпропетровськ

Захист дисертації відбудеться “24” вересня 2004 р. о 1200 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському
державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України
(95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий “12” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
О.А. Хренов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виразкова хвороба (ВХ) шлунка і дванадцятипалої кишки
(ДПК) є одним із найбільш поширених захворювань органів травлення: на ВХ
в Україні страждає 6-16 % всього населення (Голубчиков М.В., 2000;
Філіппов Ю.О., Шмигель З.М., 2003). У клініці застосовують велику
кількість ефективних лікарських засобів для лікування ВХ, проте частота
ускладнень цього захворювання та показники смертності залишаються досить
високими (Свинцицький А.С. та співавт., 2000, Шептулин А.А., 2003). За
даними ВООЗ, близько 5,5 % хворих на ВХ стають внаслідок цього
захворювання інвалідами (Велигатский Н.Н. и соавт., 1996)

Доведено, що у розвитку 90 – 95 % випадків ВХ ДПК провідну роль відіграє
Helicobacter pylory (Нр) (Бабак О.Я., 2003; Передерій В.Г. та співавт.,
2003; Morini S. еt al., 2001). Проте, існують і інші чинники, які
сприяють розвитку хвороби або проявленню патогенних властивостей Нр.
Такими чинниками патогенезу можуть бути: спадкова схильність, стреси,
порушення мікроциркуляції (МЦ) і реологічних властивостей крові як
генералізованого характеру, так і в слизовій оболонці шлунково-кишкового
тракту (ШКТ), а також підвищення інтенсивності перекисного окислення
ліпідів (ПОЛ) та зниження антиоксидантного захисту (АОЗ) (Коломієць М.Ю
та співавт, 1997; Опарін А.Г та співавт., 2001; Ивашкин В.Т. и соавт.,
2002). Разом з тим, критерієм обтяження перебігу ВХ є фонова патологія,
зокрема захворювання серцево-судинної системи (ССС) (Волошина Л.О.,
1999; Зак М.Ю., 2003). Найбільш розповсюдженою патологією ССС, яка може
супроводжувати перебіг ВХ, є ішемічна хвороба серця (ІХС). Серед усієї
поєднаної патології внутрішніх органів дорослого населення більшість (52
%) припадає на ВХ в поєднанні з ІХС (Логинов А.С. и соавт., 1998).

В багатьох, переважно східних та південних, регіонах України, в тому
числі в Полтавській області, де водопостачання іде з Бучакського
водоносного горизонту, зафіксований підвищений вміст фторидів у
артезіанській питній воді (Югов В.К. и соавт., 2000)

Фтор, діючи на ферменти клітин, викликає вторинні зміни: порушення
активності ферментів, структури і функціонування мембран, тонусу
гладком’язових клітин, крім того, підвищує інтенсивність процесів
перекисного окислення ліпідів та знижує антиоксидантний захист, погіршує
енергетичний метаболізм тканин шлунково-кишкового тракту (Артамонова
В.Г. и соавт., 1996; Міщенко А.В., 2001; Bhatnagar M. еt al., 2002).

Таким чином, виникає необхідність поглибленого вивчення особливостей
клінічного перебігу, змін показників МЦ і реологічних властивостей
крові, стану ПОЛ та АОЗ у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС в умовах
надлишку фторидів у довкіллі та результатів їх корекції під впливом
комплексної терапії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом міжкафедральної (включаючи кафедру внутрішніх хвороб
з доглядом за хворими) науково-дослідної роботи Української медичної
стоматологічної академії МОЗ України (м. Полтава) “Запальні та
незапальні хвороби органів і систем людини, що формуються під впливом
екологічних, стресових, імунних, метаболічних та інфекційних факторів.
Стан гемо-гомеостазу, гемодинаміки при застосуванні традиційних та
нетрадиційних засобів лікування” (№ держреєстрації 0198 U000134).

Мета дослідження: науково обґрунтувати доцільність застосування та
оцінити клінічну ефективність регуляторів метаболізму і антиоксидантів у
комплексному лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки
в поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів у
довкіллі після проведеної ерадикації Helicobacter pylory.

Завдання дослідження:

1. Визначити рівень вмісту фтору в крові та сечі хворих на виразкову
хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця в
залежності від проживання в умовах надлишку фторидів у питній воді.

2. Вивчити вплив супутньої ішемічної хвороби серця на особливості
клінічного перебігу виразкової хвороби, патогістологічних змін слизової
оболонки гастродуоденальної зони, показників мікроциркуляції та
в’язкості крові, стану перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного
захисту у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з надлишком
фторидів в організмі.

3. Дослідити вплив надлишку фторидів в організмі на особливості
клінічної картини, патогістологічних змін слизової гастродуоденальної
зони, показників мікроциркуляції та в’язкості крові, стану перекисного
окислення ліпідів і антиоксидантного захисту у хворих на виразкову
хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

4. Обґрунтувати застосування стимулятора метаболічних процесів
мілдронату та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” з метою
корекції змін мікроциркуляції, в’язкості крові, стану перекисного
окислення ліпідів та антиоксидантного захисту хворих на виразкову
хворобу дванадцятипалої кишки на фоні ішемічної хвороби серця в умовах
надлишку фторидів.

5. Оцінити клінічну ефективність використання стимулятора метаболічних
процесів мілдронату та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт”
у лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в
поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів у
довкіллі на фоні антихелікобактерної та антиангінальної терапії.

Об’єкт дослідження: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в поєднанні
з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів в оточуючому
середовищі.

Предмет дослідження: особливості патогенезу виразкової хвороби на фоні
ішемічної хвороби серця в умовах надлишку фторидів в оточуючому
середовищі, вплив регулятора метаболічних процесів мілдронату та
антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” на клінічний перебіг
захворювання.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, морфологічні,
інструментальні.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексу сучасних
методів досліджень вивчені клініко-біохімічні особливості перебігу
виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у хворих на ішемічну хворобу
серця в умовах надлишку фторидів в оточуючому середовищі.

Вперше встановлений вплив надлишку фторидів на особливості клінічного
перебігу, зміни показників стану мікроциркуляції, в’язкості крові,
перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих на
виразкову хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця .

Виявлені фторзалежні особливості порушень морфологічної картини слизової
оболонки гастродуоденальної зони у хворих на виразкову хворобу
дванадцятипалої кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця, які
мешкають в умовах надлишку фторидів.

Доведено обтяження клінічних проявів виразкової хвороби дванадцятипалої
кишки при наявності супутньої ішемічної хвороби серця в умовах надлишку
фторидів та при наявності надлишку фторидів у хворих на виразкову
хворобу дванадцятипалої кишки на фоні ішемічної хвороби серця.

Дане патофізиологічне обґрунтування доцільності використання мілдронату
та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” в терапії виразкової
хвороби дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця в
умовах надлишку фторидів на етапі після ерадикації Helicobacter pylory.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати
дослідження доводять, що наявність супутньої ішемічної хвороби серця у
хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з надлишком фторидів в
організмі та наявність надлишку фторидів у хворих на виразкову хворобу в
поєднанні з ішемічною хворобою серця веде до більш тяжкого перебігу
захворювання за рахунок фторзалежних порушень мікроциркуляції, в’язкості
крові, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту.

Доведена клінічна ефективність та патогенетична обґрунтованість
застосування препаратів мілдронат та “Тріовіт” для корекції порушень
мікроциркуляції, в’язкості крові, перекисного окислення ліпідів та
антиоксидантного захисту у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої
кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів
на етапі після ерадикації Helicobacter pylory.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати проведеного
дослідження впроваджені у клінічну практику першої міської клінічної
лікарні (м. Полтава), першої міської лікарні (м. Кременчук), третьої
міської лікарні (м. Кременчук), Полтавської центральної районної лікарні
(м. Полтава) та Великобагачанської центральної районної лікарні (м.
Велика Багачка Полтавської області).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений
патентно-інформаційний пошук, аналіз джерел літератури з даної теми,
здійснені відбір, обстеження та лікування хворих з наступним контролем
за його ефективністю. Автором виконані математична обробка та науковий
аналіз одержаних результатів, сформульовані основні положення, висновки
та практичні рекомендації. Авторські права дисертанта захищені двома
патентами України на винахід.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися
на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасна
гастроентерологія” (Дніпропетровськ, 2003); міській науково-практичній
конференції лікарів терапевтичного профілю “Сучасні проблеми
гастроентерології” (Полтава, 2003); міській науково-практичній
конференції лікарів терапевтичного профілю “Сучасні проблеми
кардіології” (Полтава, 2003); Всеукраїнській науково-практичній
конференції студентів, молодих вчених та лікарів-інтернів “Актуальні
питання взаємозв’язку патології внутрішніх органів і зубо-щелепної
системи та слизової оболонки ротової порожнини” (Полтава, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових
праць, з них 4 статті у рекомендованих ВАК України наукових виданнях.
Отримані 2 патенти України на винаходи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках
друкованого тексту, ілюстрована 20 таблицями, 9 малюнками та 19
фотографіями. Дисертація складається з переліку умовних скорочень,
вступу, огляду літератури, характеристики матеріалу та методів
дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій
та списку використаних джерел літератури, що містить 308 наукових робіт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі
завдань, нами було обстежено 124 хворих, які були розподілені на три
групи. До І групи увійшли 45 хворих, які страждали на ВХ ДПК, не мали
клінічних проявів ІХС та мешкали в регіонах з надлишком фторидів в
питній воді (райони Полтавської області, де вміст фторидів підвищений до
2,0 – 5,0 мг/л). ІІ групу хворих складали 47 хворих на ВХ ДПК в
поєднанні з ІХС з регіонів, де питна вода не містила надлишку фторидів
(місто Полтава, де вміст фторидів в питній воді не перевищує 1,5 мг/л).
До ІІІ групи увійшли 32 хворих на ВХ ДПК в поєднанні з ІХС, які мешкали
в регіонах з надлишком фторидів в питній воді. Серед обстежених хворих
чоловіків було 84 (67,7 %), жінок – 40 (32,3 %), середній вік хворих
складав 54,9 ± 1,4 років. Концентрація фтору в питній воді різних
регіонів визначалася за даними досліджень Полтавської районної та
обласної санітарно-епідеміологічних станцій. Для встановлення
адекватності біохімічних та мікроциркуляторних показників обстежена 31
здорова особа у віці 49,3 ± 1,2 років.

Діагноз ВХ ДПК верифікували за даними фіброгастродуоденоскопії. Діагноз
ІХС визначався на основі клінічних, лабораторних та інструментальних
даних, які були одержані при обстеженні хворих. Нозологічна форма ІХС
визначалася згідно з класифікацією ВООЗ.

Всі 79 хворих ІІ та ІІІ груп страждали на стенокардію напруги 1-3
функціональних класів, яку діагностували за критеріями ВООЗ. Серед інших
форм ІХС також зустрічалися: післяінфарктний кардіосклероз – у 10 (12,7
%) хворих, порушення ритму у вигляді блокад серця – у 13 (16,5 %)
хворих, порушення ритму серця у вигляді мерехтіння передсердь або
екстрасистолій – у 12 (15,2 %) хворих , недостатність кровообігу 1-2
функціональних класів за класифікацією Нью-Йоркської Кардіологічної
Асоціації (NYHA) – у 44 (55,7 %) хворих. Хворі з важкою недостатністю
кровообігу 3-4 функціональних класів та високими показниками
артеріального тиску в дослідження не включалися.

Інфікування Нр визначалося за допомогою методів імуноферментного аналізу
вмісту специфічних імуноглобулінів класів М, А, G до антигенів цього
мікроорганізму за допомогою діагностичної імуноферментної тест-системи
“ХеликоБест-антитела” (Новосибірськ, Росія), швидкого уреазного тесту з
використанням набору “Біоптатний уреазний тест” (Український НДІ
гастроентерології, Дніпропетровськ, Україна), та гістологічного
дослідження слизової оболонки шлунка

Виразкова хвороба асоційована з Нр була виявлена у 42 (93,3 %) хворих І
групи, 39 (83 %) – ІІ групи та 27 (84,3 %) хворих ІІІ групи. Всі хворі з
виявленою хелікобактерною інфекцією ІІ та ІІІ груп були поділені кожна
на дві підгрупи. Хворі підгруп ІІА та ІІІА отримували традиційну
антихелікобактерну та антиангінальну терапію. Хворі підгруп ІІБ і ІІІБ,
крім традиційної терапії, додатково отримували регулятор метаболічних
процесів мілдронат та антиоксидантний вітамінний комплекс “Тріовіт”.

Клінічне обстеження хворих з урахуванням суб’єктивних та об’єктивних
даних складалося зі збору скарг, вивчення особливостей анамнезу та
об’єктивного обстеження хворих. Лабораторне дослідження хворих включало
загальноклінічні аналізи крові та сечі, визначення рівня глюкози в крові
та сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням фракцій білірубіну,
залишкового азоту, концентрації електролітів крові. Інструментальне
обстеження складалося з електрокардіографії та фіброгастродуоденоскопії.

Показники мікроциркуляції у хворих визначали за допомогою мікроскопії
судин бульбарної кон’юнктиви. Бульбарну капіляроскопію проводили за
допомогою капіляроскопу типу М 70-А, фотокамери “Зеніт”,
електроімпульсного спалаху “Луч – 70”. Оцінку результатів проводили за
системою критеріїв Л.Т.Малої і співавт., 1977.

Якісний аналіз капіляроскопічної картини бульбарної кон’юнктиви
проводили за наступними показниками судинних змін: співвідношення
діаметрів артеріол та відповідних венул, меандрична звивистість,
нерівномірність калібру, венулярні саккуляції, судинні клубочки,
мікроаневризми, сіткоподібна структура судин, артеріоло-венулярні
анастомози, зміна кількості функціонуючих капілярів. Позасудинні зміни
оцінювалися за наявністю периваскулярного набряку та крововиливів,
внутрішньосудинні – мікротромбів та сладж-феномену. Кількісна оцінка
являла собою кон’юнктивальний показник (КП) – суму балів при максимально
можливій кількості – 37.

В’язкість крові визначали за допомогою ротаційного віскозиметру
Захарченка В.Н. з вільно плаваючими циліндрами, де обертання забезпечує
передаточна рідина з постійною в’язкістю. Розрахунки показників
в’язкості крові проводили в залежності від швидкості обертання роторної
насадки, що через передаточну рідину передає обертання внутрішньому
циліндру, який вільно плаває в невеликій кількості досліджуваної крові.
Напруження зсуву у віскозиметрі, який ми використовували, знаходилося в
діапазоні від 0,7 дін/см2 до 5,0 дін/см2. При напруженнях зсуву 0,7, 1,0
та 1,3 дін/см2 уявна в’язкість крові характеризує стан її текучості на
рівні мікроциркуляторного русла. Напруження зсуву 1,7 та 2,7 дін/см2
характеризує кровоток у судинах середнього калібру. При напруженнях
зсуву 3,4, 4,3, 5,0 дін/см2 уявна в’язкість крові характеризує стан
кровообігу на рівні великих судин (Казаков Ю.М., 1983).

Вміст фтору в сечі визначали потенціометричним методом за Головановою
Л.А. (Голованова Л.А., 1977) за допомогою фторселективного електроду
“Вольта – 3000” та з використанням буферу, що регулює загальну іонну
силу розчину. Вміст фтору в крові визначався за методикою Цебржинського
О.І. (ЦебржинскийО.И., 1993).

Хворим проводилося визначення вмісту ?- та пре-?-ліпопротеїдів у
сироватці, рівень ПОЛ оцінювався за вмістом в крові хворих малонового
діальдегіду (МДА), дієнових кон’югатів, рівнем спонтанного гемолізу
еритроцитів. Антиоксидантний захист оцінювався за приростом концентрації
МДА при півторагодинній інкубації в прооксидантному залізоаскорбатному
буферному розчині, а також за активністю ферментів антиоксидантного
захисту: супероксиддисмутази, каталази та церулоплазміну, які
визначалися загальноприйнятими методиками (Кайдашев І.П. та співавт.,
1997).

Морфологічні зміни слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони у
хворих вивчали на парафінових зрізах слизової оболонки, які фарбували
гематоксиліном-еозином, пікрофуксином за методом Ван-Гізона та Гімза без
диференціювання. Оцінювали особливості патогістологічних змін СО
гастродуоденальної зони: переважання процесів атрофії, гіперплазії або
метаплазії слизової, наявність та ступінь обсіменіння Нр.

Статистичну обробку отриманих даних виконували на персональному
комп’ютері AMD K-6 з визначенням вірогідних меж досліджуваних ознак.
Достовірність різниці між параметричними показниками обчислювали з
використанням критерію Стьюдента, між непараметричними показниками – за
допомогою критерію ?2 з оцінкою за точним методом Фішера. Достовірним
вважався результат, де імовірність похибки різниці показників – р –
менше 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення.

При дослідженні вмісту фтору у хворих І групи концентрація фтору в крові
складала 0,45 ± 0,03 мг/л, в сечі – 7,57 ± 0,52 мг/л, у хворих ІІ групи
концентрація фтору в крові – 0,14 ± 0,02 мг/л, в сечі – 2,11 ± 0,22
мг/л, в ІІІ групі концентрація в крові – 0,47 ± 0,04 мг/л, в сечі – 7,64
± 0,69 мг/л. Отже, у хворих з регіонів з надлишком фторидів в оточуючому
середовищі відмічене достовірне підвищення вмісту цього галогену в крові
у 3 рази (р < 0,01), в сечі – у 3,7 разів (р < 0,01). При вивченні анамнезу виявлено, що ВХ ДПК у хворих І групи ускладнювалася стенозами воротаря у 8,9 % хворих, в ІІ групі – у 10,8 % хворих, в ІІІ групі – у 21,9 % хворих, що у 2,5 рази вище показника І групи і в 2 рази – показника ІІ групи хворих (р < 0,01). Це, на наш погляд, може свідчити про частіше рецидивування ВХ у хворих ІІІ групи з повторним рубцюванням виразок. При вивченні особливостей клінічної картини ВХ ДПК встановлено, що диспепсичний синдром у хворих ІІІ групи спостерігався в 1,8 рази частіше, ніж у хворих І групи, та у 2 рази частіше, ніж у ІІ групі хворих. Різниці у віці, частоті шкідливих звичок та факторах ризику виникнення ВХ та ІХС серед хворих ІІ та ІІІ груп не відмічалося, проте у хворих з поєднанням ВХ ДПК та ІХС з надлишком фторидів в організмі клінічний перебіг ВХ був більш тяжким, а частота ускладнень – більшою, що дозволяє виділити надлишок фторидів в довкіллі та організмі хворих, а також наявність супутньої патології – ІХС – як окремі фактори, що обтяжують перебіг ВХ у хворих на ІХС. При дослідженні морфологічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у 83,3 % хворих ІІІ групи встановлено переважання виражених атрофічних та атрофічно-гіперпластичних змін, в той час як в І та ІІ групах хворих переважання цих процесів спостерігалося рідше – лише відповідно у 63,2 % та 53,8 % випадків. Крім того, у хворих ІІІ групи відмічалися виражені мікроциркуляторні розлади слизової, які супроводжувалися периваскулярним склерозом, мікрокрововиливами у 25 % хворих, внутрішньосудинною агрегацією та сладж-феноменом у 59 % і призводили до гіпоксичних змін СО. При дослідженні змін МЦ у хворих на ВХ ДПК в поєднанні з ІХС, що мешкають в умовах надлишку фторидів методом біомікроскопії бульбарної кон’юнктиви встановлено підвищення кон’юнктивального показника до 12,4 ± 0,6 балів, що достовірно вище, ніж у хворих І групи на 71 % (р < 0,001) та відносно показника ІІ групи –на 22 % (р < 0,05). Отримані дані свідчать про виразність порушень в системі МЦ, зокрема, внутрішньосудинних змін (сладж-синдром та мікротромби). Ці результати, на наш погляд, вазують на те, що погіршення МЦ може грати одну з провідних ролей в порушенні трофіки слизової ШКТ у хворих з поєднанням ВХ та ІХС: вазоконстрикція мікросудин призводить до відкриття артеріоло-венулярних анастомозів, різкого зменшення кровотоку в капілярах та кількості функціонуючих капілярів, що веде до хронічної ішемії стінок ШКТ, зокрема слизової шлунку та ДПК. Тканинна гіпоксія та ацидоз ведуть до зниження резистентності слизової ШКТ по відношенню до факторів агресії шлункового соку, що в результаті сприяє виразкоутворенню, особливо при наявності інфікування Нр. Зміни МЦ у хворих на поєднану патологію з підвищеним вмістом фтору в організмі можуть бути пов’язані з тим, що фтор активує кальцієву месенджерну систему, посилюючи вхід іонів кальцію до клітин, в тому числі і гладком’язових клітин стінок судин, що веде до змін тонусу судин, вазоконстрикції мікросудин з наступним зниженням транскапілярної перфузії крові та внутрішньосудинною агрегацією еритроцитів в капілярах. Крім того фтор активує аденилатциклазну систему адренергічних рецепторів судин, що також сприяє порушенню тонусу судин та МЦ. При дослідженні показників в’язкості крові у хворих на ВХ ДПК в поєднанні з ІХС з надлишком фторидів в організмі виявлене підвищення цих показників на рівні судин всіх розмірів, особливо виразне в мікроциркуляторному руслі. На рівні судин середнього калібру та мікроциркуляторного русла у хворих ІІІ групи показники в’язкості крові були вищими за відповідні показники І та ІІ груп в середньому на 20 %. Це може свідчити, на нашу думку, про підвищення агрегаційних властивостей тромбоцитів та утворення еритроцитарних агрегатів, а також порушення здатності еритроцитів до деформації і орієнтації в судинах. Підвищення в’язкості крові відіграє велику роль в порушеннях МЦ. Значну роль у цьому процесі слід відвести утворенням тромбоцитарно-еритроцитарних агрегатів та мікротромбів, особливо в місцях звужень судин, що може призвести до розвитку ішемічних змін та погіршення трофічних процесів як у міокарді, так і в слизовій ШКТ. При дослідженні стану ПОЛ та АОЗ у хворих ІІІ групи, при порівнянні з показниками І групи, встановлена активація перекисного окислення ліпідів, зокрема збільшення концентрації МДА на 23 % (р < 0,05) при майже незмінних показниках активності системи антиоксидантного захисту, а при порівнянні з показниками ІІ групи – зниження АОЗ, зокрема активності каталази на 16 % (р < 0,05). Показник вмісту церулоплазміну в крові хворих ІІІ групи в порівнянні з аналогічним показником у ІІ групі був достовірно меншим на 15 % (р < 0,05). – ? Ae z ? E oe a : j l n ?n ” – Ae AE x z   TH a T Z   ¦ ????$?лазміну в крові хворих ІІІ групи порівняно з аналогічним показником ІІ групи може бути наслідком інгібування цих антиоксидантних ферментів іоном фтору. При дослідженні концентрації ?- та пре-?-ліпопротеїдів виявлене її достовірне підвищення в крові хворих ІІ групи порівняно зі здоровими особами на 65 % (р < 0,01), а в ІІІ групі хворих – на 43 % (р < 0,01) в порівнянні з показниками І групи. Підвищення рівня ?- та пре-?-ліпопротеїдів у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС вказує на порушення обміну холестерину, яке пов’язане з процесами атерогенезу та атеросклеротичними змінами судин. Таким чином, перебіг ІХС, як супутньої патології, супроводжується погіршенням МЦ та реології крові, в тому числі, в СО гастродуоденальної зони, що послаблює фактори захисту цієї слизової та сприяє виникненню виразок як за умов хелікобактерної інфекції, так і в ряді випадків без неї. Фтор, який впливає на організм подібно стресу – погіршує МЦ та реологію крові, посилює процеси ПОЛ та інгібує ферменти системи АОЗ – обтяжує перебіг ВХ на фоні ІХС. Для оцінки клінічної ефективності додаткового призначення регулятора метаболічних процесів мілдронату та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” хворі ІІ та ІІІ груп з виявленою інфекцією Нр розподілялися в залежності від отримуваного лікування на дві підгрупи – “А” та “Б”. Для лікування ВХ всім хворим ІІ та ІІІ груп з виявленою хелікобактерною інфекцією призначали загальноприйняту схему – потрійну антихелікобактерну терапію: амоксицилін, кларитроміцин та омепразол. Лікування ІХС у всіх хворих ІІ та ІІІ груп проводили, в залежності від клініки, з використанням антагоністів кальцію, інгібіторів АПФ, ?-адреноблокаторів та нітратів за індивідуальними показаннями. 19 хворих ІІ та 13 хворих ІІІ групи лікувалися за вищевказаними схемами та складали підгрупи зі стандартною терапією, відповідно, ІІА та ІІІА. 20 хворим ІІ групи та 14 хворим ІІІ групи, які складали підгрупи з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” – відповідно, ІІБ та ІІІБ, крім вищезгаданої терапії з восьмого дня лікування додатково призначали мілдронат по 250 мг перорально тричі на добу після вживання їжі та “Тріовіт” по 1 драже 2 рази на добу протягом 4-х тижнів, а також після повторного огляду через 6 місяців після виписки зі стаціонару курсом 3-4 тижні. Традиційне лікування хворих на ВХ в поєднанні з ІХС ІІА та ІІІА підгруп призводило до зникнення больового синдрому протягом перших 3 - 4-х діб лікування у 60 % та диспепсичного синдрому у 77 % хворих, лікування з використанням мілдронату та „Тріовіту” в підгрупах ІІБ та ІІІБ призводило до зникнення больового та диспепсичного синдромів протягом перших 3-4 діб відповідно у 85 % та 77 % хворих. Зниження функціональних класів стенокардії у хворих на ВХ та ІХС в результаті традиційного лікування відбувалося у 52 % та недостатності кровообігу – у 55 %, після лікування з додатковим призначенням мілдронату та „Тріовіту” відповідно у 80 % та 77 %. Отже, лікування з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” у хворих на ВХ ДПК в поєднанні з ІХС веде до покращення клінічного перебігу захворювань. Показники вмісту фтору в крові та сечі після стандартної терапії та лікування з додатковим призначенням мілдронату і “Тріовіту” у ІІ та ІІІ групах хворих достовірно не відрізнялися від відповідних показників при надходженні. При вивченні динаміки мікроциркуляторних змін встановлено, що після лікування кон'юнктивальний показник в підгрупі ІІА складав 6,07 ± 0,53 балів, в підгрупі ІІБ – 4,46 ± 0,4 балів, в підгрупі ІІІА – 6,58 ± 0,59 балів та в підгрупі ІІІБ цей показник дорівнював 4,71 ± 0,32 балів. Таким чином, під впливом лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” у хворих на ВХ ДПК в поєднанні з ІХС відмічалося покращення мікроциркуляції, що визначали за зменшенням кон'юнктивального показника в ІІІ групі на 56 % (р < 0,001) проти 41 % (р < 0,001) при традиційному лікуванні, в ІІІ групі на 62 % (р < 0,001) проти 47 % (р < 0,001). На наш погляд, це відбувається за рахунок покращення під дією мілдронату циркуляції крові на мікроциркуляторному рівні внаслідок стимуляції мілдронатом синтезу NO, який має виразну вазоконстрикторну дію. Нормалізація тонусу артеріол та венул веде до покращення перфузії крові через капіляри та зменшення переважно внутрішньосудинних та позасудинних патологічних змін МЦ. В результаті стандартного лікування у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС ІІ та ІІІ груп зменшувалися показники в’язкості крові на високих швидкостях зсуву, тобто переважно на рівні судин великого калібру. В результаті лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” в’язкість крові хворих достовірно знижувалася в судинах всіх калібрів, при цьому найбільш виразне зниження показників в’язкості (в середньому на 15 %, р < 0,05) відмічалося на низьких швидкостях зсуву, тобто на рівні мікроциркуляторного русла. На наш погляд, більш виразне зниження в’язкості крові у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС, які мають підвищений вміст фтору в крові та сечі, при додатковому призначенні мілдронату та “Тріовіту” можна пояснити стимуляцією мілдронатом синтезу NO, який має антиагрегантну дію, та антиоксидантною дією компонентів препарату “Тріовіт”, зокрема, його складової частини – вітаміну Є, який нейтралізує активні форми кисню та вільні радикали. Це не дає можливості надлишку вільних радикалів стимулювати згортуючу систему крові, зокрема, агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, яка є однією з основних причин підвищення в’язкості крові, особливо на мікроциркуляторному рівні. При дослідженні динаміки процесів ПОЛ та АОЗ встановлено, що у хворих ІІА підгрупи в результаті лікування показник вмісту МДА до інкубації в крові знижувався на 18 % (р < 0,05), після лікування з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” у хворих підгрупи ІІБ вміст МДА до інкубації знижувався на 33 % (р < 0,001), вміст МДА після інкубації – на 36 % (р < 0,001). У хворих підгрупи ІІІА після лікування вміст МДА до інкубації знизився на 24 % (р < 0,01), в підгрупі хворих ІІІБ показник вмісту МДА до інкубації зменшився на 38 % (р < 0,001), вміст МДА після інкубації – на 36 % (р < 0,001). Зниження інтенсивності процесів ПОЛ у хворих ІІ та ІІІ груп в результаті лікування з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” є, на нашу думку, наслідком того, що антиоксидантний комплекс “Тріовіт” гальмує розвиток дихального вибуху нейтрофілів. Активність супероксиддисмутази у хворих ІІ та ІІІ груп, яка залишалася майже незмінною після традиційного лікування, в результаті лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” достовірно підвищувалася у підгрупі ІІБ – на 24 % (р < 0,01), в підгрупі ІІІБ – на 26 % (р < 0,01). Активність каталази у хворих ІІІБ підгрупи після лікування в порівнянні з показником до лікування достовірно підвищилася на 23 % (р < 0,01). На наш погляд, підвищення активності основних антиоксидантних ферментів у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС після лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” є наслідком адекватної стимуляції АОЗ антиоксидантним комплексом “Тріовіт”. Вміст ЦП в крові хворих ІІБ підгрупи після лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” був на 27 % нижче показника ЦП до лікування (р < 0,001) та на 22 % нижче показника цієї групи після традиційного лікування(р < 0,001), вміст ЦП у хворих ІІІБ підгрупи в результаті лікування знижувався на 30 % (р < 0,001) та був нижчим за показник хворих ІІІА підгрупи після лікування на 22 % (р < 0,001). Зниження показників вмісту ЦП у крові хворих може вказувати на послаблення інтенсивності процесів запалення в слизовій гастродуоденальної зони в результаті лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” . Вміст ?- та пре-?-ліпопротеїдів у хворих ІІІ групи після традиційного лікування залишався майже незмінним, а в результаті лікування з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” достовірно знижувався на 16 % (р < 0,05). Зниження вмісту ?- та пре-?-ліпопротеїдів у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС після лікування з використанням мілдронату та “Тріовіту” є, на нашу думку, результатом гальмування мілдронатом ?-окислення жирних кислот та зниження продукції ацетил-S-КоА, який є попередником синтезу холестерину. Таким чином, у хворих на ВХ в поєднанні з ІХС, які мешкають в районах з підвищеним вмістом фторидів у питній воді, має місце найбільш виразне посилення процесів ПОЛ, на яке недостатньо ефективно впливає традиційне лікування. Використання антиоксидантного комплексу “Тріовіт” (вітамінів А, Є, селену) та мілдронату значно знижує процеси ліпопероксидації в організмі, покращує АОЗ та збільшує антиоксидантний потенціал крові у цих хворих. Контроль рубцювання виразок проводили через 3-4 тижні після початку лікування. Контроль ерадикації Нр здійснювали через 4 тижні після виписки із стаціонару. В групах хворих ІІА та ІІІА зі стандартною терапією рубцювання виразок відмічалося у 26 з 31 (83,9 %), хворих, а строки рубцювання становили 26,9 ± 1,3 доби. В групах хворих ІІБ та ІІІБ з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” загоєння виразок було відмічене у 29 із 32 (90,6 %) хворих зі строками рубцювання 22,3 ± 1,4 доби (р < 0,05). Ерадикація Нр була досягнута у 25 з 32, тобто у 78,1 % хворих в групах ІІА та ІІІА хворих та у 30 з 34 хворих, тобто у 88,2 % випадків в групах ІІБ та ІІІБ. Таким чином, у групах з додатковим призначенням мілдронату та “Тріовіту” рівень ерадикації Нр підвищився на 10 %, а строки рубцювання виразок достовірно знизилися на 20,6 % (4,6 доби). Спостереження за хворими проводилося протягом 1 року після виписки із стаціонару з контрольними оглядами через 6 та 12 місяців. Протягом року після виписки рецидиви ВХ ДПК виявлені у 25,8 % хворих (7 з 31 особи, що спостерігалися) в групах ІІА та ІІІА зі стандартною терапією. В групах ІІБ та ІІІБ, яким додатково призначалися мілдронат та “Тріовіт” в стаціонарі та курсом через 6 місяців після виписки, рецидиви виявлені у 12,5 % (р < 0,01) хворих (4 з 32 осіб, які спостерігалися). Середні строки перебування в стаціонарі хворих ІІА та ІІІА груп склали 17,6 ліжко-днів, в той час, як у групах ІІБ та ІІІБ – 15,4 ліжко-днів. Отже, на фоні антихелікобактерної та антиангінальної терапії додаткове призначення регуляторів метаболізму та антиоксидантів призводить до покращення клінічного перебігу та підвищення ефективності лікування хворих на ВХ в поєднанні з ІХС в умовах надлишку фторидів. ВИСНОВКИ В дисертації наведене узагальнення особливостей патогенезу та перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах дії шкідливих факторів оточуючого середовища, а саме, надлишку фторидів, та нове вирішення задачі оптимізації лікування хворих з використанням препаратів метаболічної дії та антиоксидантів. 1. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця, які проживають в місцевостях з надлишком фторидів у питній воді, спостерігається підвищення вмісту фтору в крові та сечі відповідно у 3 та 3,7 разів в порівнянні з показниками здорових осіб. 2. У хворих з підвищеним вмістом фтору в організмі поєднання виразкової хвороби з ішемічною хворобою серця призводить до більш тяжкого перебігу захворювання, а саме: збільшується частота та виразність диспепсичного синдрому на 80 %, у 2,5 рази зростає частота стенозів воротаря, збільшуються процеси атрофії поряд з метаплазією та гіперплазією слизової гастродуоденальної зони, спостерігаються порушення мікроциркуляції зі збільшенням кон’юнктивального показника на 71 %, підвищуються показники в’язкості крові на рівні судин мікроциркуляторного русла на 20 %, активується перекисне окислення ліпідів зі збільшенням концентрації малонового діальдегіду на 23 % при незмінних показниках активності системи антиоксидантного захисту. 3. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця надлишок фторидів в організмі призводить до збільшення вдвічі частоти диспепсичного синдрому, зростання на 29 % частоти атрофічних та гіперпластичних зміни слизової гастродуоденальної зони на фоні виразних мікроциркуляторних розладів у вигляді периваскулярного склерозу судин, внутрішньосудинної агрегації (у 59 % хворих) та мікрокрововиливів (у 25 % хворих), збільшення кон’юнктивального показника у хворих на 22 %, зниження антиоксидантного захисту – активність каталази зменшується на 16 %. 4. Лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця з використанням стимулятора метаболічних процесів мілдронату та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” призводить до зникнення больового синдрому протягом перших 3–4-х діб лікування у 85 % та диспепсичного синдрому у 77 % хворих, зниження функціональних класів стенокардії у 80 % та недостатності кровообігу у 77 %, покращення мікроциркуляції (кон’юнктивальний показник зменшувався на 62 %), зменшення в’язкості крові, посилення антиоксидантного захисту (активність каталази зростала на 23 %, супероксиддисмутази – на 25 %). 5. Включення до схеми лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця регуляторів метаболічних процесів та антиоксидантних вітамінних комплексів є патогенетично обумовленим та доцільним, оскільки поліпшує клінічний перебіг обох захворювань, сприяє покращенню мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, зменшенню процесів перекисного окислення ліпідів та підвищенню активності ферментів антиоксидантного захисту, знижує частоту рецидивів захворювання, зменшує тривалість стаціонарного лікування хворих в середньому на 2 доби та скорочує строки рубцювання виразок на 21 %. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. До плану обстеження хворих на виразкову хворобу у поєднанні з ішемічною хворобою серця, особливо з регіонів з надлишком фторидів у довкіллі, рекомендується включати визначення вмісту фтору в крові та сечі, бульбарну капіляроскопію, дослідження показників в’язкості крові, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту. 2. З метою корекції порушень мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту до схеми лікування хворих на виразкову хворобу у поєднанні з ішемічною хворобою серця після проведеної антихелікобактерної терапії рекомендується включати регулятори метаболічних процесів, зокрема мілдронат 250 мг (1 капсула) перорально тричі на добу після вживання їжі, та препарати антиоксидантної дії, зокрема комплекс “Тріовіт” по 1 драже 2 рази на добу протягом чотирьох тижнів. 3. Для профілактики рецидивів та ускладнень виразкової хвороби у хворих на ішемічну хворобу серця цей комплекс лікування рекомендується вживати двічі на рік у зимово-весняний та осінній періоди. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Петрушов А.В. Мілдронат і “Тріовіт” – коректори мікроциркуляції та перекисного окислення ліпідів у хворих на виразкову хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Проблеми екології та медицини. – 2003. – Т. 7, № 3-4. – С. 45-48. 2. Петрушов А.В. Деякі аспекти порушень мікроциркуляції у хворих на виразкову хворобу на фоні серцево-судинної патології // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип. 34. – С. 223-228. 3. Петрушов А.В. Особливості клініки , мікроциркуляції, в’язкості крові та їх корекція у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів // Проблеми екології та медицини. – 2004. – Т. 8, № 1-2. – С. 39-44. 4. Герасименко Н.Д., Дігтяр Н.І., Петрушов А.В., Кайдашев І.П., Расін М.С. Особливості перебігу пептичної виразки в умовах надлишку фторидів та поєднання з ішемічною хворобою серця і методи корекції // Матеріали XV з’їзду терапевтів України. – Київ, 2004. – С. 148-149. (Здобувач провів клінічний відбір та обстеження хворих, аналіз та статистичну обробку матеріалу). 5. Петрушов А.В. Порушення мікроциркуляції та їх корекція у хворих на виразкову хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Матеріали доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, молодих вчених та лікарів-інтернів, присвяченої 80-річчю заснування кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету Української медичної стоматологічної академії “Актуальні питання взаємозв’язку патології внутрішніх органів і зубо-щелепної системи та слизової оболонки ротової порожнини”. – Полтава, 2003. – С. 18-19. 6. Патент України на винахід № 59284 А, Україна, А61В 5/00 “Спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки” / Петрушов А.В., Кайдашев І.П., Расін М.С. – Заявка № 20021210492.; Заявл. 12.12.2002 р.: опубл. 15.08.2003 р. Бюл. № 8. 7. Патент України на винахід № 60491 А, Україна, А61Р 9/00 “Спосіб лікування ішемічної хвороби серця в поєднанні з виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки” / Петрушов А.В., Расін М.С. – Заявка № 2002108172; Заявл. 15.10.2002 р.: опубл. 15.10.2003 р. Бюл. № 10. АНОТАЦІЯ Петрушов А.В. Оптимізація лікування хворих на виразкову хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів в оточуючому середовищі. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, м. Сімферополь, 2004. Дисертація присвячена питанням вивчення впливу надлишку фторидів оточуючого середовища на клінічний перебіг, особливості змін мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, патоморфологічних змін слизової гастродуоденальної зони у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднані з ішемічною хворобою серця та вдосконаленню комплексної терапії цих хворих. Встановлене погіршення мікроциркуляції, в’язкості крові, підвищення показників перекисного окислення ліпідів, зниження антиоксидантного захисту у хворих. а також переважання атрофічних, атрофічно-гіперпластичних та метапластичних процесів у слизовій гастродуоденальної зони. Доведена патогенетична доцільність та клінічна ефективність застосування на фоні традиційної антихелікобактерної та антиангінальної терапії регулятору метаболізму мілдронату та антиоксидантного вітамінного комплексу “Тріовіт” з метою корекції порушень мікроциркуляції, реологічних властивостей крові та антиоксидантного захисту у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з ішемічною хворобою серця в умовах надлишку фторидів. Ключові слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ішемічна хвороба серця, мікроциркуляція, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантний захист, фтор. АННОТАЦИЯ Петрушов А.В. Оптимизация лечения больных язвенной болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца в условиях избытка фторидов в окружающей среде. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 – внутренние болезни. – Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского МЗ Украины, г. Симферополь, 2004. Диссертация посвящена вопросам изучения влияния избытка фторидов в окружающей среде на клиническую картину, особенности изменений микроциркуляции, реологических свойств крови, перекисного окисления липидов, антиоксидантной защиты, патоморфологических изменений слизистой гастродуоденальной зоны у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с ишемической болезнью сердца и усовершенствованию комплексного лечения этих больных. Обследовано 124 больных, которые были распределены на 3 группы: І группа – больные язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, проживающие в условиях избытка фторидов, ІІ группа – больные язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с ишемической болезнью сердца , ІІІ группа – больные язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с ишемической болезнью сердца, проживающие в условиях избытка фторидов. У больных изучались особенности клинического течения язвенной болезни, патогистологической картины слизистой оболочки гастродуоденальной зоны, состояние микроциркуляции методом бульбарной капилляроскопии, показатели вязкости крови с помощью ротационной вискозиметрии, а также показатели перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты. Проведенными исследованиями у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с ишемической болезнью сердца установлены особенности клинической картины, а именно: увеличение частоты диспепсического синдрома, нарушения микроциркуляции с увеличением конъюнктивального показателя, увеличение показателей вязкости крови преимущественно на уровне микроциркуляторного русла, усиление процессов липопероксидации с накоплением в крови малонового диальдегида, снижение антиоксидантной защиты организма, проявлявшееся уменьшением активности ферментов супероксиддисмутазы и каталазы. Перечисленные изменения были наиболее выражены у больных ІІІ группы. При морфологическом исследовании слизистой гастродуоденальной зоны больных язвенной болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца выявлено преобладание атрофических и атрофическо-гиперпластических процессов наряду с кишечной метаплазией эпителия, причем у больных из регионов с избытком фторидов при этом также отмечались выраженные нарушения микроциркуляции слизистой оболочки в виде периваскулярного склероза сосудов, внутрисосудистой агрегации (у 59 % больных) и микрокровоизлияний (у 25 % больных). В результате применения в комплексной терапии больных ІІ и ІІІ групп на фоне традиционной антихеликобактерной и антиангинальной терапии регулятора метаболических процессов милдроната по 250 мг 3 раза в сутки и антиоксидантного витаминного комплекса “Триовит” по 1 драже 2 раза в сутки в течение 4-х недель улучшились показатели микроциркуляции, преимущественно за счет внутрисосудистых изменений, реологических свойств крови больных, снизилась интенсивность перекисного окисления липидов, усилилась антиоксидантная защита, снизилась частота рецидивов заболевания, уменьшились, в среднем на 2 суток, сроки пребывания больных в стационаре и на 20 % сократились сроки рубцевания язвы. В работе доказана патогенетическая целесообразность и клиническая эффективность применения на фоне традиционной антихеликобактерной и антиангинальной терапии регуляторов метаболизма и антиоксидантов с целью коррекции изменений микроциркуляции, реологических свойств крови и антиоксидантной защиты у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с ишемической болезнью сердца в условиях избытка фторидов. Ключевые слова: язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, ишемическая болезнь сердца, микроциркуляция, перекисное окисление липидов, антиоксидантная защита, фтор. Summary Petrushov A.V. The optimization of the treatment of the patients with ulcer disease combined with ischemic heart disease in the conditions of fluoride excess in environment. – Manuscript Thesis for a Candidate of Medical Science degree, specialty 14.01.02 – Internal Diseases. Crimean state medical university named after S.I. Georgievsky Ministry of Public Health of Ukraine, Simferopol, 2004. The dissertation is dedicated to the study of influence of fluoride excess in environment on a clinical course, singularities of microcirculation changes, reological characteristics of blood, lipid peroxidation and antioxidant protection, pathomorphological changes of the mucous layer of gastroduodenal region in patients suffering from ulcer of a duodenum combined with ischemic heart disease and the improvement of the complex treatment of such cases. There were shown the decrease of microcirculation and antioxidant protection, increase of blood's viscosity and activation of lipid peroxidation in these patients, and also the development of atrophic and atrophic-hyperplasic and metaplasic processes of the mucous layer of gastroduodenal region. There was proven the pathogenetical necessity and clinical efficacy of implementation of metabolic regulator mildronat and antioxidant vitamin complex "Triovit" with traditional antihelicobacter and antianginal therapy in background for the microcirculation malfunction's correction and antioxidant protection in patients suffering from ulcer of a duodenum combined with ischemic heart disease in the conditions of fluoride excess in environment. Key words: ulcer of a duodenum, ischemic heart disease, microcirculation, lipid peroxidation, antioxidant protection, fluoride. пЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АОЗ – антиоксидантний захист ВХ – виразкова хвороба ДПК – дванадцятипала кишка ІХС – ішемічна хвороба серця МДА – малоновий діальдегід МЦ – мікроциркуляція ПОЛ – перекисне окислення ліпідів СО – слизова оболонка ССС – серцево-судинна система ШКТ – шлунково-кишковий тракт Нр – Helicobacter pylory

Похожие записи