.

Оптимізація лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з хронічним необструктивним бронхітом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2661
Скачать документ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Р я б є н к о

Н е л л і Б о р и с і в н а

УДК 616.24-002.54/57-085.2/3

Оптимізація лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит,
поєднаний з хронічним необструктивним бронхітом

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

БУРМАК Юрій Григорович,

Луганський державний медичний
університет,

завідуючий кафедрою сімейної
медицини

та внутрішньої медицини ФПДО

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

ПУТІНЦЕВ Володимир Гнатович,

Луганський державний медичний
університет,

завідуючий кафедрою внутрішньої
медицини №2

доктор медичних наук, професор

РЕШЕТІЛОВ Юрій Іванович,

Запорізька медична академія
післядипломної освіти,

завідуючий кафедрою терапії та
гастроентерології

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, кафедра
госпітальної терапії №2,

МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “ 27 ” січня 2006 р. о 11.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 в Луганському державному
медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони
Луганська, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського державного
медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони
Луганська, 1).

Автореферат розісланий “ 26 ” грудня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.І. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки все більше увагу привертають
сполучені захворювання внутрішніх органів, які охоплюють дві або більш
функціональні системи, та при яких може зустрічатися так званий синдром
взаємного обтяження, пов’язаний з сумацією та навіть потенціюванням
негативного впливу мікст-патології на організм хворого (Іванова Л.М.,
1997, 2000; Путінцев В.Г., 2001). Відомо, що в Україні досить поширені
хронічні захворювання гепатобіліарної системи, зокрема хронічний
некалькульозний холецистит (ХНХ), причому встановлена тенденція як до
збільшення загальної кількості хворих на ХНХ за останні 10-15 років, так
і до ураження осіб молодого, найбільш працездатного віку (Голубчиков
М.В., 2000; Бабак О.Я., 2002; Фадеєнко Г.Д. та співавт., 2005). При
цьому в умовах великих промислових регіонів, зокрема Донбасі, більш ніж
у 20-25% осіб, особливо чоловічої статі, ХНХ поєднується з хронічною
патологією бронхолегеневої системи, найчастіше хронічним необструктивним
бронхітом (ХНБ), що може негативно впливати на перебіг як ХНХ, так і ХНБ
(Губергриц Н.Б., 2004; Білоконь Т.М., 2005). Можливість взаємного
обтяження перебігу ХНХ та ХНБ встановлено також іншими авторами (Христич
Т.М., 2001; Іванова Л.М., 2003; Путінцев В.Г., 2004). Тому можна вважати
доцільним та корисним для клінічної практики розробку патогенетично
обґрунтованих підходів до лікування та медичної реабілітації хворих на
ХНХ, поєднаний з ХНБ.

При розробці раціональних підходів до оптимізації лікування хворих зі
сполученою патологією гепатобіліарної та бронхолегеневої систем нашу
увагу привернула можливість використання нових вітчизняних препаратів
глутаргіну та екстракту артишоку, що виробляються фармацевтичною
кампанією “Здоров’я” (Харків). Відомо, що глутаргін – має широкий спектр
фармакологічної дії, зокрема гепатозахисну, антиоксидантну,
детоксикуючу, імуномодулюючу, мембраностабілізуючу активність, покращує
стан жовчновивідних шляхів, оскільки володіє протизапальним і помірним
жовчогінним ефектами (Бабак О.Я. та співавт., 2003, 2005; Фадеєнко Г.Д.
та співавт., 2005). Встановлено, що глутаргін покращує процеси
репаративної регенерації, понижує концентрацію “середніх молекул” у
крові, стимулює енергетичний метаболізм (Фролов В.М., 2003; Решетілов
Ю.І., 2004; Іванова Л.М., 2004).

Екстракт артишоку (ЕА) – це фітопрепарат, що сприяє покращенню стану
жовчовивідних шляхів, має жовчогінну, антиоксидантну та сечогінну дію
(Бабак О.Я. та співавт., 2005; Харченко Н.В., 2005). Виявлено
взаємопотенціюючий ефект антиоксидантної та детоксикуючої дії при
сумісному введенні хворим глутаргіну та ЕА (Фролов В.М., Харченко В.В.,
2005), а також встановлено, що за клінічною ефективністю при патології
гепатобіліарної системи ЕА вітчизняного виробництва не поступається
закордонним аналогам, зокрема хофітолу (Харченко Н.В., 2000). Раніше
вказана комбінація препаратів при лікуванні хворих на ХНХ, поєднаний з
ХНБ, не використовувалася.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідних робіт
Луганського державного медичного університету за темою: “Оптимізація
лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з
хронічним необструктивним бронхітом” (№ держреєстрації 0103U006464).

Метою роботи було підвищення ефективності діагностики та лікування
хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ, шляхом використання комбінації
вітчизняних препаратів глутаргіну та екстракту артишоку.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі конкретні задачі:

Проаналізувати клінічну ефективність комбінації глутаргіну та ЕА у
хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ, у порівнянні з хворими, що отримували
глутаргін з хофітолом (група зіставлення) та лише загальноприйняте
лікування (контрольна група).

Вивчити вплив комбінації глутаргіну та ЕА на стан ліпопероксидації та
активність системи антиоксидантного захисту у хворих на ХНХ, поєднаний з
ХНБ.

Визначити характер імунологічних зсувів показників у хворих на ХНХ,
поєднаний з ХНБ, та вплив комбінації глутаргіну і ЕА на стан клітинного
імунітету, рівень ЦІК, показники ФАМ та інтерфероновий статус хворих.

Проаналізувати віддалені результати лікування хворих на ХНХ, поєднаний з
ХНБ, комбінацією глутаргіну та ЕА у зіставленні з пацієнтами, які
отримували глутаргін та хофітол або лікувалися лише загальноприйнятими
засобами.

Об’єкт дослідження – вплив комбінованого лікування глутаргіном і ЕА на
клінічні і лабораторні (імунологічні і біохімічні) показники у хворих на
ХНХ, поєднаний з ХНБ.

Предмет дослідження – клінічні показники, стан імунітету, перекисного
окислення ліпідів і системи антиоксидантного захисту в обстежених
хворих; оцінка ефективності комбінації глутаргіну і ЕА у лікуванні
хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ.

Методи дослідження: клінічні, імунологічні, біохімічні, інструментальні
(ультразвукове дослідження органів черевної порожнини), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлені клініко-патогенетичні
особливості ХНХ, поєднаного з ХНБ. Патогенетично обґрунтовано
доцільність використання комбінації глутаргіну та ЕА при лікуванні
хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ. Встановлено, що дана комбінація
препаратів позитивно впливає на імунологічні і біохімічні показники у
таких хворих, а саме обумовлює ліквідацію вторинного імунодефіциту та
дисбалансу у системі інтерферону і сприяє відновленню метаболічного
гомеостазу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблений раціональний
підхід до комплексної терапії хворих із ХНХ, поєднаним з ХНБ, з
використанням комбінації глутаргіну та ЕА, що підвищує ефективність
лікування (посвідчення на рацпропозицію №218). При використанні даної
комбінації досягнуто прискорення розвитку клініко-біохімічної ремісії у
хворих з даною патологією та вірогідне збільшення її тривалості.

Результати, які отримані в дисертації, використовуються у навчальному
процесі на кафедрах внутрішніх хвороб у 5 медичних вузах України
(Луганському, Донецькому державному медичному університеті, Запорізькій
медичній академії післядипломної освіти, Інституті терапії ім. Л.Т.
Малої АМН України (Харків), Національному медичному університеті
ім. О.О. Богомольця (Київ). Матеріали дисертаційної роботи впроваджені
до клінічної практики терапевтичних і гастроентерологічних відділень
лікарень мм. Алчевська, Луганська, Донецька, Харкова, Кремінної.

Особистий внесок здобувача. Самостійно провела у повному обсязі клінічні
та імунологічні дослідження за темою дисертації, а також вивчення
ефективності запропонованого способу лікування хворих. Безпосередньо
брала участь у біохімічному обстеженні пацієнтів, які були під наглядом.
Здійснила статистичну обробку отриманих результатів, сформулювала
висновки та практичні рекомендації, провела впровадження результатів
досліджень у клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
докладалися та обговорювалися на таких наукових конференціях і
симпозіумах: “Досягнення та перспективи використання вітчизняного
препарату Глутаргін у клініці внутрішніх хвороб” (Харків, 2005),
“Вивчення ефективності циклоферону у клініці внутрішніх хвороб”
(Запоріжжя, 2005) “Щорічні терапевтичні читання: алгоритми сучасної
діагностики та лікування внутрішніх хвороб”, присвячені пам’яті
академіка Л.Т. Малої (Харків, 2005 р.), засіданнях наукових асоціацій
терапевтів, гастроентерологів та клінічних імунологів Луганської області
(Луганськ, 2001-2004).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 12 статтях у фахових
виданнях, затверджених ВАК України (усі одноосібні); у 2 тезах доповідей
на науково-практичних конференціях та симпозіумах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
152 сторінках машинопису, в тому числі основний текст на 129 сторінках і
включає вступ, огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, аналіз і
узагальнення отриманих результатів, висновки та практичні рекомендації.
Список використаних джерел включає 165 робіт кирилицею та 63 латиницею.
Дисертація ілюстрована 25 таблицями, 3 рисунками та 3 клінічними
спостереженнями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під наглядом знаходилося 243 хворих
віком від 19 до 58 років, з них 124 (51,0%) чоловіків та 119 (49,0%)
жінок, які були розділені на три групи – основну, зіставлення та
контрольну, що рандомізовані за віком, статтю, тривалістю захворювання,
частотою та кількістю загострень як ХНХ, так і ХНБ. Основна група
включала 90 осіб, з яких чоловіків – 46 осіб (51,1%), а жінок – 44
(48,9%). Група зіставлення складалася із 45 (52,3%) чоловіків та 41
(47,7%) жінку, усього 86 пацієнтів. В контрольну групу входило 67
пацієнтів (33 (49,3%) чоловіки та 34 (50,7%) жінки). У всіх обстежених
пацієнтів за клініко-інструментальними даними встановлено діагноз ХНХ та
водночас виявлена наявність ХНБ. В якості супутньої патології
зустрічався хронічний неспецифічний реактивний гепатит у 32 (35,5%) осіб
з основної групи, у 29 (33,7%) із групи зіставлення та у 23 (34,3%) із
контрольної групи; хронічний панкреатит відмічався у 10 (11,1%) осіб
основної групи, у 9 (10,5%) – групи зіставлення та у 7 (10,4%) пацієнтів
із контрольної групи. Хронічний гастрит та гастродуоденіт були в
основній групі у 19 (21,1%), у групі зіставлення – у 18 (20,9%), та у
контрольній групі – у 14 (20,9%) хворих. Пацієнти були обстежені на
наявність маркерів вірусних гепатитів (ВГ) В, С і Д методом
імуноферментного аналізу (ІФА); при виявленні будь-яких маркерів ВГ вони
виключалися з подальшого дослідження. На момент початку проведення
досліджень ХНХ та ХНБ були у фазі загострення.

Усім обстеженим в залежності від фази патологічного процесу у жовчному
міхурі призначалося загальноприйняте лікування, яке включало
спазмолітики, сорбенти, ферменти, вітаміни. При загостренні ХНБ пацієнти
отримували лазолван, відхаркуючі збори лікарських рослин, інгаляції з
муколітичними сумішами, при необхідності – антибактеріальні препарати.
Хворі із основної групи в комплексі лікування отримували додатково
комбінацію глутаргіну і ЕА, групи зіставлення – глутаргін та хофітол. ЕА
призначали по 0,2 г (2 капсули) усередину 3 рази в день за 15-20 хвилин
до прийому їжі протягом 20-30 діб, а хофітол по 0,1 г (1 таблетці)
усередину 3 рази на добу також за 15-20 хвилин до прийому їжі протягом
20-30 діб поспіль. Пацієнти із контрольної групи в якості гепатозахисних
засобів отримували есенціале та сілібор по 0,04 г (1 таблетці) усередину
3 рази на день протягом 21 дня (глутаргін, хофітол або ЕА хворим цієї
групи не призначався).

Лабораторне обстеження включало проведення загальних аналізів крові,
харкотиння, сечі, дослідження крові на цукор, калу на яйця глистів. Для
вивчення функціонального стану печінки досліджували активність
аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної
фосфатази (ЛФ), ?-глутамілтранспептидази (ГГТП), лактатдегідрогенази
(ЛДГ) у крові, тимолову пробу, рівень холестерину, загального і прямого
білірубіну, загального білка в крові, протеїнограму. Інструментальне
дослідження включало ультразвукове дослідження органів черевної
порожнини на апараті “Aloka SSD-630” (Японія). Проводили
рентгендослідження органів грудної клітки. Вивчали функцію зовнішнього
дихання, здійснювали цитологічне дослідження харкотиння.

Крім того, додатково вивчалися такі біохімічні показники, як
концентрація “середніх молекул” (СМ) у сироватці крові за В.В.
Ніколайчиком та співавт. (1991), вміст продуктів ПОЛ – малонового
диальдегіду (МДА) та дієнових кон’югат (ДК) спектрофотометрично, а також
показника перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ). Вивчали активність
ферментів системи АОЗ – каталази (КТ) і супероксиддисмутази (СОД) та
обчислювали інтегральний коефіцієнт Ф як співвідношення антиоксидантних
та прооксидантних властивостей крові (С. Чеварі та співавт., 1991).

Імунологічне дослідження полягало у вивченні показників клітинної та
гуморальної ланок імунітету, фагоцитарної активності моноцитів, рівня
сироваткового інтерферону та ?- і ?-інтерферону у периферичній крові.
Вивчали загальну кількість Т (CD3+)-, В (CD22+)-лімфоцитів, субпопуляцій
Т-хелперів/індукторів (CD4+) і Т-супресорів/кілерів (CD8+) у
цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами (МКАТ). У роботі
використовувалися комерційні МКАТ класів CD3+, CD4+, CD8+ і CD22+ фірми
Ortho Diagnostic Systems Inc (USA). Функціональну активність Т-клітин
оцінювали за допомогою реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з
використанням мікрометоду. Концентрацію циркулюючих імунних комплексів
(ЦІК) вивчали методом преципітації в розчині поліетиленгліколю (ПЕГ) з
молекулярною масою 6000 дальтон; молекулярний склад ЦІК – шляхом
диференційованої преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах ПЕГ (Фролов В.М.
и соавт., 1990). Фагоцитарну активність моноцитів (ФАМ) досліджували
чашечковим методом (В.М. Фролов та співавт., 1989). При цьому вивчали
фагоцитарне число (ФЧ), фагоцитарний індекс (ФІ), індекс атракції (ІА)
та індекс перетравлення (ІП). В якості об’єкту фагоцитозу
використовували живу добову культуру Staph. aureus (штам 505). При
оцінці характеру та напрямків зсувів імунологічних показників
використовували метод “імунологічного компасу”. Інтерфероновий статус
вивчали за допомогою ІФА. При цьому визначення титрів сироваткового
інтерферону (СІФ) досліджували мікрометодом (І.В. Дзюблик та співавт.,
2001), активність СІФ наводили в міжнародних одиницях на 1 мл (МО/мл).
Дослідження цитокінів проводили на імуноферментному аналізаторі PR 2100
фірми “Sanofi Diagnostics Pasteur” (Франція). Концентрацію ?- і ?-ІФН
вивчали за допомогою сертифікованих в Україні тест-систем виробництва
НПО “Диагностические системы” (РФ – Нижний Новгород).

Статистичну обробку одержаних результатів досліджень здійснювали на базі
обчислювального центру Східно-Українського національного університету
ім. В.Даля на персональному комп’ютері Intel Pentium III 800 за
допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу з використанням пакетів
ліцензійних програм Microsoft Office 97, Microsoft Excel Stadia 6.1/prof
та Statistica.

Отримані результати та їхнє обговорення. Проведене обстеження дозволило
встановити, що клінічна картина ХНХ у хворих з наявністю ХНБ
характеризувалася частими загостреннями запального процесу у жовчному
міхурі (3-5 раз на рік та частіше), які були типові за симптоматикою
(гіркота у роті, тяжкість у правому підребер’ї, позитивні симптоми Кера,
Мерфі і Ортнера, обкладення язика брудним сірим або жовтим нальотом та
інш.). Збільшення печінки, переважно у межах 2-2,5 см від реберного краю
відмічалося у хворих з наявністю супутнього ХНРГ. Загальна слабкість та
нездужання були у всіх обстежених, зниження апетиту в основній групі
відмічалося у 86 (95,6%), у групі зіставлення – у 82 (95,3%), а у
контрольній групі – у 63 (94,0%) осіб; підвищена стомлюваність була
присутня у 85 (94,4%) хворих основної групи, у 83 (96,5%) – групи
зіставлення та у 62 (92,5%) – контрольної групи; головний біль турбував
61 (67,8%) обстежених основної групи, 57 (66,3%) – групи зіставлення та
44 (65,7%) – контрольної групи. Нудота та блювання відмічалися в
основній групі у 76 (84,4%) та у 39 (43,3%) випадків, у групі
зіставлення – у 73 (84,9%) та у 36 (41,2%), а у контрольній групі у 56
(83,6%) та у 28 (41,8%) відповідно. В основній групі хворих гіркота у
роті була присутня у 80 (88,9%) осіб, у групі зіставлення – у 77 (89,5%)
та у контрольній групі – у 60 (89,6%); а обкладеність язика білим або
брудним сірим нальотом у 79 (87,8%), 76 (88,4%) та 58 (86.6%) хворих
відповідно. 67 (74,4%) пацієнтів із основної групи відмічали тяжкість в
епігастрії, 73 (81,1%) – у правому підребер’ї, у групі зіставлення таких
осіб було 63 (73,3%) та 69 (80,2%), а у контрольній групі – 49 (73,1%)
та 54 (80,6%) відповідно. Біль іррадіював у праве плече і праву лопатку
у 50 (55,6%) хворих основної групи, у 45 (52,3%) – групи зіставлення та
у 34 (50,7%) – контрольної групи. Позитивні симптоми Кера, Ортнера та
Мерфі відмічалися в основній групі у 81 (90,0%), 83 (92,2%) та 82
(91,1%) випадках, у групі зіставлення – у 78 (90,7%), 80 (93,0%) та 81
(94,2%), у контрольній групі – у 60 (89,6%), 62 (92,5%) та 61 (91,0%)
випадках відповідно. У частини обстежених відмічалося порушення акту
дефекації, а саме чергування проносів і закрепів або послаблення стільця
в основній групі були присутні у 43 (47,8%) та 25 (27,8%) випадках
відповідно, у групі зіставлення – 41 (47,7%) та у 24 (27,9%), а у
контрольній групі – у 31 (46,3% та у 19 (28,4%) відповідно. При
загостренні ХНБ в обстежених хворих усіх трьох груп відмічався кашель;
сухі хрипи простежувалися у 85 (94,4%) осіб із основної групи, у 81
(94,2%) – із групи зіставлення та у 62 (92,5%) – із контрольної групи;
підвищення температури тіла – у 87 (96,7%), 83 (96,5%) та 63 (94,0%)
пацієнтів відповідно. У 100% випадків під час загострення ХНХ
реєструвалися зміни з боку жовчного міхура, які проявлялися потовщенням
стінки жовчного міхура та деформацією. У хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ,
із наявністю супутнього ХНРГ при проведенні УЗД мали місце зміни з боку
печінки, які проявлялися збільшенням її розмірів, при наявності
супутнього хронічного панкреатиту була підвищена гідрофільність
підшлункової залози, вона мала нечіткість контурів.

При дослідженні так званих печінкових проб у періоді загострення ХНХ,
поєднаного з ХНБ, було встановлено збільшення концентрації білірубіну у
сироватці крові, в основному за рахунок зростання рівня пов’язаного
(прямого) білірубіну (в основній групі до 11,4?0,2 мкмоль/л, у групі
зіставлення – до 25,7?0,7 мкмоль/л та у контрольній групі – до 25,4
мкмоль/л при нормі 3,1±0,1 мкмоль/л; Р0,05

АлАТ, ммоль/л·год 0,43±0,03 1,27±0,03 1,25±0,05 1,24?0,04 0,05

ЛДГ1+2, % 78,7±1,8 69,5±2,8 69,2±3,1 68,7?2,2 >0,05

ЛДГ3, % 15,2±0,9 13,8±0,6 14,1±0,8 14,3?0,7 >0,05

ЛДГ4+5, % 6,1±0,2 16,7±0,2 16,5±0,3 16,25?0,3 0,05

Альбумін, % 52,3±1,6 45,1±1,3 45,6±1,2 46,1?1,2 >0,05

А/Г 1,1±0,02 0,82±0,02 0,85?0,02 0,89?0,02 ¤D U UUUUU»U™v" @ & ¦ R в 2,05 рази нижче норми (норма 320±10,43 МО/мл; Р0,05

АлАТ, ммоль/л·год 0,43±0,03 0,46±0,03 0,48±0,05 0,95?0,04 0,05

ЛДГ1+2, % 78,7±1,8 78,5±2,8 78,2±3,1 69,8?2,2 >0,05

ЛДГ3, % 15,2±0,9 14,8±0,6 14,7±0,8 14,2?0,7 >0,05

ЛДГ4+5, % 6,1±0,2 6,2±0,2 6,4±0,3 12,5?0,3 0,05

Альбумін, % 52,3±1,6 51,9±1,3 51,6±1,2 47,5?1,2 >0,05

А/Г 1,1±0,02 1,12±0,02 1,1?0,02 0,91?0,02

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020