ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ

імені професора М.І. СИТЕНКА АМН УКРАЇНИ

БОГУСЛАВСЬКИЙ АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 616.718.42-001.513-77-089.844

Однополюсне ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки при
медіальних переломах її шийки

14.01.21 – травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

лауреат Державної премії України

ЛОСКУТОВ ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ,

Дніпропетровська державна медична академія,

завідувач кафедри травматології та ортопедії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук професор

ГУР’ЄВ СЕРГІЙ ОМЕЛЯНОВИЧ

Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та
медицини катастроф

МОЗ України, заступник директора з наукової роботи

доктор медичних наук

ТАНЬКУТ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ

Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Сітенко АМН
України, головний науковий співробітник відділу патології суглобів

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика,
кафедра травматології та ортопедії №2, МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться “20” __січня__ 2006 р. об 11.30 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.607.01 Інституту патології хребта та
суглобів імені професора М. І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту патології хребта
та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий ” _14_” __грудня_______ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук В. О. Радченко

Актуальність проблеми. Медіальні переломи шийки стегнової кістки
(МПШСК) відносяться до тяжких травм опорно-рухової системи і
супроводжуються тривалою втратою працездатності у постраждалих молодого
і середнього віку, високою питомою вагою інвалідизуючих результатів
лікування, тривалою прикутістю до ліжка осіб літнього і похилого віку з
подальшим розвитком смертельно небезпечних гіпостатичних і
нейротрофічних ускладнень (Дєєв І.Т., Сюков І.В., 2003) .

Частота медіальних переломів шийки стегнової кістки в структурі травм
складає 5-7% (Корж М.О., 1997; Ролік О.В., 2001), а у хворих літнього і
похилого віку досягає 20,0-25,5% серед переломів усіх локалізацій
(Heikkinen T., 2001; Parker M.J., 1998). Лікування хворих із МПШСК
продовжує залишатися складною і до кінця не вирішеною проблемою, що
обумовлена постійним і стрімким зростанням у світі абсолютної і
відносної кількості хворих із МПШСК і збереженням великої питомої ваги
незадовільних результатів лікування, що досягає в осіб літнього і
похилого віку 70% (Рибачук О.І., 1997; Javovaara P., 1992).

Консервативне лікування МПШСК в осіб старших вікових груп, як правило,
неефективне внаслідок розвитку великої кількості ускладнень (Donaldson
L.J., 1989; Gullberg B. et al., 1997).

Існуючі методи остеосинтезу, застосовувані в осіб молодого і середнього
віку, у літніх пацієнтів дають високий відсоток ускладнень у вигляді
незрощень перелому і формування несправжнього суглоба (Лазарев А.Ф.,
2003; Ray W.A., 1990). Тому надзвичайно актуальною при лікуванні МПШСК в
осіб літнього віку є розробка методів оперативного лікування, що
дозволяють у короткий термін підняти пацієнта з ліжка і відновити
опороздатність травмованої кінцівки. На думку більшості фахівців, до цих
методів відноситься ендопротезування кульшового суглоба (Василев Т.,
1982; Гайко Г.В., 1996). Первинна ідея застосування однополюсної
конструкції ендопротеза для проведення малотравматичного, у порівнянні з
тотальним, ендопротезування кульшового суглоба в літніх хворих
залишається актуальною у розвинутих країнах і сьогодні (Jalovaara P.,
1991; Heikkinen T., 2001; Amstutz H.C., 1994). Тотальне ендопротезування
кульшового суглоба, що є альтернативою однополюсному, має як певні
переваги в лікуванні медіальних переломів, так і цілий ряд недоліків,
обумовлених тривалістю і високою травматичністю операції, що потребує
серйозної передопераційної підготовки, висококваліфікованого медичного
персоналу і значних матеріальних витрат (Ашимов К.Д., 2003; Parker M.J.,
1998). Тотальне ендопротезування кульшового суглоба в хворих з тяжкою
супутньою патологією в силу зазначених факторів, як правило, стає
недоступним (Рамих Э.А., 1993; Семенів І.П., 1996). З урахуванням цього
багато авторів відзначають відродження інтересу ортопедів-травматологів
до однополюсного ендопротезування як методу, що дозволяє малотравматично
і швидко відновити опороздатність кінцівки в осіб літнього і похилого
віку (Лоскутов О.Є., 1999; Подрушняк Е.П., 1999; Султанов Э.М., 2003).

У нашій країні найбільш розповсюдженим однополюсним ендопротезом до
останнього часу був ендопротез Мура-ЦІТО (Каплан А.В., 1979). Він був
розроблений фахівцями ЦІТО в 1967 році і застосовується без будь-якої
модернізації на всій території колишнього СРСР (Мусалатов Х.А., 1993;
Корнилов Н.В., 1993). Створені до і після нього вітчизняні конструкції
однополюсних імплантатів не одержали широкого впровадження (Гудушаури
О.Н., 1976). У 80-90 роках минулого століття з’явилася велика кількість
публікацій, що свідчать про значну частку ранніх і пізніх ускладнень
використання ендопротезів Мура-ЦІТО (Олейник О.Є., 1999; Семенів І.П.,
1996). При цьому найважливішим недоліком цієї конструкції була низька
первинна стабільність фіксації ендопротеза (Топка О.В., 1998; Лазарев
А.Ф., 2003).

Таким чином, розробка та удосконалення вітчизняних недорогих конструкцій
однополюсних ендопротезів проксимального відділу стегнової кістки, а
також диференційованих показань до застосування їх різних типів у
хворих літнього і похилого віку з медіальними переломами шийки стегнової
кістки є актуальною медичною і соціальною проблемою сучасної ортопедії і
травматології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт
Дніпропетровської державної медичної академії (“Розробка
металополімерних тотальних ендопротезів для реабілітації хворих літнього
віку з захворюваннями і наслідками травм кульшового суглоба”;
держреєстрація № 0199U001557, шифр теми RN.01.99. Автором особисто
вивчені та обґрунтовані підходи до диференційованого однополюсного
ендопротезування у хворих похилого віку з медіальними переломами шийки
стегнової кістки. Конкурсна тема Міністерства освіти і науки України
“Розробка нових конструкцій ендопротезів суглобів людини”;
держреєстрація № 0103U007379, шифр теми д/б 29. Автор особисто провів
260 рентгено-антропометричних досліджень проксимального відділу
стегнової кістки, їх статистичний аналіз та обгрунтував конструкцію
однополюсного ендопротеза ОРТЕН).

Мета дослідження: поліпшити результати первинного ендопротезування
проксимального відділу стегнової кістки у хворих з медіальними
переломами її шийки шляхом диференційованого підходу до вибору виду
імплантата, розробки й удосконалення конструкції однополюсного
ендопротеза і технології проведення однополюсного ендопротезування.

Задачі дослідження:

Удосконалити конструкцію однополюсного ендопротеза, методику та
інструментарій для ендопротезування проксимального відділу стегнової
кістки при медіальних переломах її шийки.

Провести порівняльну оцінку біомеханічних характеристик різних видів
ендопротезів проксимального відділу стегнової кістки.

Установити об’єктивні вікові показання для первинного ендопротезування
проксимального відділу стегнової кістки однополюсними ендопротезами
різних видів.

Вивчити стан опороздатності кінцівки хворих у різний термін після
ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки ендопротезами
ОРТЕН з приводу медіального перелому її шийки і встановити оптимальні
терміни повного навантаження на кінцівку.

Провести аналіз віддалених результатів, помилок і ускладнень первинного
ендопротезування проксимального відділу стегнової кістки з приводу
медіального перелому її шийки.

Об’єкт дослідження: хворі з медіальними переломами шийки стегнової
кістки.

Предмет дослідження: рентгенологічні, антропометричні характеристики
проксимального відділу стегнової кістки, показання до диференційованого
вибору однополюсних ендопротезів, біомеханічні особливості стабільності
фіксації різних видів однополюсних ендопротезів, технології та методика
ендопротезування і реабілітації хворих з медіальними переломами шийки
стегнової кістки.

Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, біомеханічні,
статистичні.

Наукова новизна. За участю автора розроблений вітчизняний ендопротез
проксимального відділу стегнової кістки, удосконалена технологія та
інструментарій для проведення ендопротезування.

Вперше на основі рентгеноантропометричних досліджень обгрунтований
оптимальний типорозмір ніжки ендопротеза проксимального відділу
стегнової кістки.

Вперше проведено порівняльне біомеханічне дослідження міцності кріплення
ендопротезів Мура, Мура-ЦІТО та ОРТЕН проксимального відділу стегнової
кістки; встановлено, що конструкції ендопротеза ОРТЕН забезпечують
найбільший рівень надійності фіксації ендопротеза, що дозволяє
здійснювати раннє та повне навантаження оперованої кінцівки.

Розроблені критерії для диференційованого проведення ендопротезування
стегнової кістки при медіальних переломах її шийки цільним однополюсним
ендопротезом, однополюсним ендопротезом зі знімною головкою та
біполярним ендопротезом.

Практичне значення роботи. Впровадження розробленого однополюсного
вітчизняного ендопротеза проксимального відділу стегнової кістки,
удосконалення інструментарію та технології проведення операції,
диференційованої тактики вибору виду однополюсного ендопротеза в
залежності від конкретної клінічної ситуації дозволить покращити
результати лікування хворих з медіальними переломами шийки стегнової
кістки.

Результати роботи впроваджені в практику Інституту травматології та
ортопедії АМН України (м. Київ), Київської медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (м. Київ), Київської,
Дніпропетровської, Запорізької, Харківської і Черкаської обласних
лікарень, Вінницької міської клінічної лікарні № 2, Севастопольської
міської клінічної лікарні №9. Матеріали роботи використовуються в
навчальному процесі на кафедрах травматології та ортопедії
Дніпропетровської державної медичної академії, Харківського державного
медичного університету, Вінницького національного медичного університету
ім. М.І. Пірогова та Запорізького державного медичного університету.
Однополюсні ендопротези кульшового суглоба ОРТЕН мають дозвіл до
клінічного застосування Міністерства охорони здоров’я України
(Реєстраційне посвідчення №1569 / 2003 від 27.02.2003р.) та впроваджені
у промислове виробництво.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовані мета та
задачі дослідження, проведені патентно-інформаційний пошук та аналіз
літератури, обгрунтування методів дослідження та обробка отриманих
результатів. Самостійно провів 260 рентгеноантропометричних досліджень
проксимального відділу стегнової кістки та обгрунтував конструкцію
однополюсного ендопротеза. Біомеханічні дослідження проведені автором на
базі кафедри опору матеріалів Дніпропетровської академії будівництва та
архітектури при наданні консультативної допомоги зав. кафедри д.т.н.
професором В.Л. Красовським. На правах співавтора брав участь у розробці
4 винаходів за темою дисертаційного дослідження. Автор особисто провів
аналіз архівного матеріалу, безпосередньо здійснював клінічний нагляд за
96 хворими, самостійно прооперував 22 хворих, брав участь у 74 операціях
у якості асистента.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися на
наступних конференціях, конгресах та семінарах: Українській
науково-практичній конференції з міжнародною участю «Тотальне і
ревізійне ендопротезування кульшового суглоба» (Львів, 2003),
конференції, присвяченій 80-річчю кафедри травматології та ортопедії
Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ, 2003),
на засіданнях Дніпропетровської обласної асоціації
травматологів-ортопедів (2002, 2003).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано 9
друкованих праць, з них 5 статей у провідних наукових фахових виданнях,
4 деклараційних патенти України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, 3 розділів
власних досліджень, висновків, списку використаних джерел, який включає
201 джерело (127 роботи вчених СНД і 74 іноземних авторів) і додатків.
Дисертація викладена на 219 сторінках машинописного тексту, ілюстрована
12 таблицями, 48 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У роботі проведений аналіз хірургічного
лікування 219 хворих, яким із приводу медіального перелому шийки
стегнової кістки була виконана операція однополюсного ендопротезування
кульшового суглоба. Всі операції виконані в клініці травматології й
ортопедії Дніпропетровської Обласної лікарні ім. І.І. Мечникова,
керівник – д.м.н. проф. О.Є.Лоскутов.

Середній вік хворих склав 72,8 року. Був проведений ретроспективний
аналіз лікування, проаналізовані клінічні і рентгенологічні дані в різні
терміни після операції. Віддалені результати спостерігали в терміни від
2 до16 років. Для пацієнтів, що у силу різних обставин не могли прибути
в клініку і не були жителями Дніпропетровського регіону, нами розроблена
спеціальна анкета, яку заповнювали пацієнти і надсилали в клініку.
Анкета була розроблена на основі критеріїв R.M.d’Aubіgnе-М.Postel
(1954).

Нами проведений аналіз первинних рентгенограм групи хворих відповідно до
найбільш використовуваних ортопедами класифікацій МПШСК Пауелса, Гардена
й АО. Встановлено, що за видами переломів, які найбільш часто
зустрічалися, були: переломи типу II і III за Пауелсом, переломи типу
III і IV за Гарденом, переломи В2.3 і В3.3 за АО.

Ці типи переломів відносяться до нестабільних і супроводжуються високою
питомою вагою незрощень, формування несправжніх суглобів шийки стегнової
кістки й розвитком асептичного некрозу її головки, що вплинуло на вибір
ендопротезування як методу оперативного лікування цієї групи хворих.

При виконанні оперативних втручань використовували однополюсні
ендопротези Мура-ЦІТО (МЦ) — у 23 (10,5%) випадків, Дудко (Д) — у 5
(2,2%) випадків, ОРТЕН — у 191 (87,2%) випадку, при цьому з них у 154
випадках використовували цільний імплантат ОРТЕН, у 12 — однополюсний
ендопротез ОРТЕН зі знімною головкою, і в 25 — однополюсний ендопротез
ОРТЕН з подвійною сферою обертання (ОБП). Спочатку в 1989-1992 роках для
лікування хворих з медіальними переломами шийки стегнової кістки
застосовували імплантати Мура-ЦІТО і Дудко. Однак зростання кількості
несприятливих результатів змусило відмовитися від конструкцій цих типів
ендопротезів. З впровадженням у 1991 році конструкції однополюсного
ендопротеза ОРТЕН застосування імплантатів Дудко і Мура-ЦІТО припинили,
і використовували більш ефективні й адаптовані ендопротези ОРТЕН.

Розробка і впровадження в 1994-1995 рр. ендопротезів зі знімною головкою
і біполярних ендопротезів призвели до того, що намітилися зміни у
віковій структурі пацієнтів у залежності від застосування того чи іншого
типу ендопротеза. Поява ж вітчизняних тотальних ендопротезів ОРТЕН
дозволила нам ще більш звузити показання до застосування однополюсних
ендопротезів. Однак у пацієнтів літнього і похилого віку загальні зміни
організму і наявність тяжкої супутньої патології змусили нас віддати
перевагу однополюсному ендопротезуванню, тому що це єдиний шанс зберегти
життя хворого і відновити функцію ушкодженої кінцівки в максимально
короткий термін.

На діаграмі (рис.1) відбита динаміка вікових меж застосування
однополюсних ендопротезів ОРТЕН. З неї видно, що згодом нижня вікова
межа застосування ендопротезів ОРТЕН підвищувалася, і до 2003 року
середній вік прооперованих хворих з імплантацією даного типу ендопротеза
хворих склав 76,1 року.

Концепція диференційованого однополюсного ендопротезування кульшового
суглоба ендопротезами ОРТЕН при МПШСК передбачає, що пацієнтам старше 65
років при відсутності ознак дистрофічних змін кульшової западини
показано однополюсне ендопротезування цільним однополюсним ендопротезом
ОРТЕН, пацієнтам у віці 60-65 років показано ендопротезування з
використанням модульного ендопротеза зі знімною головкою ОРТЕН, для
пацієнтів до 60 років при транскапітальних, субкапітальних і осколкових
переломах показано використання модульного біполярного ендопротеза
ОРТЕН.

Рис. 1. Залежність застосування однополюсних ендопротезів при МПШСК

від вікових меж, по роках;

? — середній вік хворих.

Біомеханічне обґрунтування конструкції однополюсного ендопротеза ОРТЕН.
Незважаючи на те, що проблема стабільності фіксації ендопротезів такого
типу була предметом широких досліджень, це питання залишається і дотепер
актуальним. З огляду на те, що найбільш розповсюдженими в Україні
однополюсними безцементними ендопротезами кульшового суглоба є добре
відомі імплантати Мура, Мура-ЦІТО, а також запропонована нами нова
конструкція ОРТЕН, нами був проведений біомеханічний аналіз стабільності
фіксації ендопротеза ОРТЕН у порівнянні з конструкціями Мура і Мура-ЦІТО
(рис.2).

а б в

Рис.2. Загальний вигляд однополюсних безцементних ендопротезів
кульшового суглоба конструкцій Мура (а), Мура-ЦІТО (б) и ОРТЕН (в)

Обґрунтування розмірів ніжки однополюсного ендопротеза ОРТЕН. Ніжка
ендопротеза ОРТЕН виконана клиноподібною у верхній частині, а в середній
і нижній переходить у призматичний стержень (постійного за довжиною
прямокутного перетину). З метою визначення оптимальних розмірів ніжки
цього імплантата були проведені антропометричні дослідження верхньої
третини кістковомозкового каналу стегнової кістки. На основі аналізу
розмірів і форми кістковомозкового каналу в сагітальній площини (по
рентгенограмах) визначали товщину ніжки (розмір у сагітальній площині —
h). Як уже відзначалося раніше, вона приймалася постійною по всій
довжині і рівною 9 мм (з урахуванням остеотропного покриття – h=10 мм).

Така товщина забезпечувала для абсолютної більшості досліджених розмірів
каналу і викривлень стегна в сагітальній площини мінімальну
травматизацію кіркової кістки при підготовці ложа під ендопротез. При
цьому контакт ніжки з кірковою кісткою здійснювався по трьох ділянках:
1) по передній стінці метафізарного відділу стегнової кістки у верхній
третині; 2) по задній стінці діафіза у верхній третині; 3) по передній
стінці діафіза в середній третині стегна (рис.3).

).

Аналіз даних, поданих у таблиці 1, указує на наступні тенденції: розмір
поперечного перерізу кістковомозкового каналу у чоловіків більше, ніж у
жінок, на правій кінцівці більше, ніж на лівій, у похилому віці більше,
ніж у молодому і середньому. Крім того, у всіх випадках має місце дуже
значний розкид ширини кістковомозкового каналу.

а б

Рис. 3. Схема фіксації ніжки імплантата ОРТЕН у фронтальній (а) та
сагітальній (б) площині

Таблиця 1

Дані антропометричного дослідження проксимального відділу стегнової
кістки

  Х, мм S, мм ДX, мм V %

Чоловіки (права, ліва кінцівки) 16,60 2,85 0,66 34,29

Жінки (права, ліва кінцівки) 15,20 9,52 1,88 95,3

Права кінцівка (чоловіки, жінки) 16,14 3,22 0,65 39,8

Ліва кінцівка (чоловіки, жінки) 15,57 2,88 0,58 36,9

Вік – більше 70 років 17,07 3,38 1,40 39,6

Вік – від 50 до 70 років 15,55 2,65 0,57 34,8

Вік – менше 50 років 15,58 3,36 0,83 43,8

У цілому (весь об’єм вимірів) 15,86 3,03 0,46 38,2

Тому при визначенні ширини призматичної ділянки ніжки t (рис.4) ми
керувалися наступними міркуваннями. Найбільш ефективним закріпленням
ніжки у діафізі буде така її фіксація, при якій перетин ніжки вписується
в контур каналу. У цьому випадку здійснюється всебічний контакт ніжки з
кірковою кісткою при мінімальній травматизації останньої. Якщо розмір
кістковомозкового каналу істотно перевищує розміри перетину ніжки
(рис.4б), її контакт із кірковою кісткою буде однобічним і надійність
фіксації ендопротеза буде знижена. При малих розмірах каналу (рис.4в) в
процесі підготовки ложа кірковій кістці буде нанесена травма, що буде
тим більше, чим менше величина каналу.

= 15,86 мм.

а б в

Рис.4. Схема фіксації ніжки в діафизарному перерізі

як діагональ прямокутного перетину ніжки, одержимо

мм.

Округляючи результат обчислень до цілого значення, будемо мати ширину
ніжки з урахуванням остеотропного покриття t = 12 мм (без урахування
покриття — t = 11 мм). З огляду на те, що середній розмір каналу
типового контингенту хворих (вік – 70 років і більше) більше, ніж для
усієї вибірки, нами був прийнятий розмір перетину призматичної частини
ніжки конструкції ОРТЕН — tЧh = 11Ч9 мм (з покриттям — tЧh = 12Ч10 мм),
що забезпечує для основної маси пацієнтів низькотравматичну для кіркової
кістки діафіза імплантацію ендопротеза. На розроблений відповідно до цих
розрахунків ендопротез отриманий деклараційний патент України на винахід
№62269 А.

Порівняльний аналіз первинної стабільності різних типів однополюсних
імплантатів. Нами проведений аналіз елементів конструкцій ендопротезів,
що обумовлюють стабільність їх закріплення в кістці. До них відносяться:

Опорний комірець, який спирається на обпил кістки, що включає у своєму
зрізі елементи спонгіозної тканини, а так само кіркову кістку, зокрема,
поперечний зріз дуги Адамса.

Клин в одній чи двох площинах, у фронтальній площині відповідний формі
метафізарного відділу стегнової кістки.

Стержень постійного перетину для забезпечення фіксації ніжки в
діафізарному відділі кістки.

Отвори в метафізарному відділі для проростання в них спонгіозної
кісткової тканини.

Остеотропні покриття поверхні ніжки, що забезпечують остеоінтеграцію
ендопротеза з кісткою.

Нами проаналізована міцність фіксації ендопротезів у кістковомозковому
каналі при правильній установці ендопротеза, коли навантаження на нього
розподіляється адекватно на всі елементи фіксації ендопротеза, так і в
ситуаціях, коли установка імплантата була зроблена з порушенням цієї
рівномірності. Встановлено, що при правильній установці для ендопротезів
Мура і Мура-ЦІТО в двох площинах характерна, в основному, метафізарна
фіксація. Кріплення в діафізі є дискретним — в окремих точках ребер
дистального відділу ніжок. На відміну від цих імплантатів, фіксація
ендопротеза ОРТЕН здійснюється як у метафізі, так і в діафізі.
Діафізарна фіксація обумовлена більшою довжиною ніжки, ніж у
ендопротезів Мура і Мура-ЦІТО, і наявністю призматичної ділянки ніжки.
Важливо відзначити, що, незважаючи на відсутність у конструкції ОРТЕН
клина в сагітальній площині, тут також відбувається заклинювання ніжки з
обпиранням у трьох зонах на кіркову кістку, обумовлене вигином стегна в
цій площині. Нами встановлено, що при нормальній імплантації
конструктивні особливості ендопротезів Мура, Мура-ЦІТО й ОРТЕН цілком
забезпечують первинну стабільність їх фіксації. При цьому найбільший
рівень надійності фіксації має конструкція ОРТЕН.

Виконано детальний аналіз напруженого стану кістки в зонах її контакту з
ендопротезом для двох “кризових ситуацій”, коли: 1) відсутній контакт
кістки з імплантатом по клинах і навантаження на кістку передаються
через комірець (рис.5); 2) відсутній контакт по комірцю і навантаження
передається через клин (рис.6).

а б
в

Рис.5. Схема рівноваги ніжок імплантатів Мура (а), Мура-ЦІТО (б)

та ОРТЕН (в) при дії моменту М і поперечної сили Fkq

а б

Рис.6. Схема навантаження ніжки ендопротеза кульшового суглоба у
фронтальній площині (а) та метафізарного клина ніжки (б)

На основі аналізу в обох ситуаціях, навіть при дозованому навантаженні
(ходьба з опорою на милиці), установлена стовідсоткова первинна
нестабільність конструкції ЕМ. Конструкція Мура-ЦІТО при такому
навантаженні в першій ситуації виявляється нестабільною, у другій — має
певний запас стабільності, який є достатнім для початкового
післяопераційного періоду. Первинна стабільність конструкції ОРТЕН у
всіх випадках забезпечується з досить високим рівнем надійності, що
обумовлено наявністю як мінімум двох центрів фіксації цього імплантата.

(

Z

o

oe

X

Z

U

o

oe

Z ¬ ? ,

TH

a

$a$

&

zkd

 

??N?????На відміну від конструкцій Мура і Мура-ЦІТО, рівень надійності
фіксації ендопротеза ОРТЕН у віддалений післяопераційний період істотно
зростає. Це досягається інтенсивною стимуляцією процесів інтеграції
кістки з імплантатом, обумовленої наявністю остеотропного покриття і
раннім навантаженням оперованої кінцівки, можливим тільки при достатній
надійності первинної стабільності ендопротеза.

Для реабілітації хворих літнього і похилого віку (після 65 років) нами
був розроблений однополюсний цільний ендопротез кульшового суглоба ОРТЕН
(рис.7).

Він складається з головки (1) і ніжки (2). Ніжка (2) складається з
метафізарного (3) і діафізарного (4) відділів. Метафізарний відділ (3)
має в сагітальній площині вид балки товщиною 11,3 мм, а у фронтальній —
клин з вершиною в бік діафізарної частини ніжки (2). Діафізарний відділ
ніжки (4) представлений балкою прямокутного перетину з розмірами
8,2Ч11,3 мм. У місці з’єднання ніжки ендопротеза із шийкою — комірець
(5) для опори ендопротеза на обпил шийки стегнової кістки. Шийка
ендопротеза виконана під кутом 130  до осі ніжки. На дану конструкцію
отриманий Деклараційний патент України № 62269А.

Рис.7. Однополюсний цільний ендопротез ОРТЕН кульшового суглоба

Ендопротез виконаний з титанового сплаву ВТ-5 чи ВТ-6 і має два шари
функціонального покриття. Перший шар — нітрид титану. Цей шар забезпечує
електроінертність імплантата і є сполучною ланкою з другим шаром
композиційного покриття — шаром пористої корундової кераміки, що має
остеоадгезивні властивості.

Для лікування пацієнтів у віці 60-65 років із МПШСК при неушкодженому
травматичними і деструктивно-дистрофічними змінами хрящі кульшової
западини нами був розроблений модульний ендопротез зі знімною головкою
ОРТЕН (рис.8).

а б в

Рис. 8. Модульний ендопротез ОРТЕН зі знімною головкою:

а — загальний вигляд; б — складові елементи ендопротеза; в – поперечний
перетин діафізарної частини модульної ніжки ендопротеза ОРТЕН

Він складається з двох частин: ніжки (1) і модульної головки (2). Ніжка
(1) ендопротеза складається з таких відділів: шийка ендопротеза (3), яка
у своїй основі закінчується п’яткою (4), метафізарна частина ніжки
ендопротеза (5) і діафізарна частина ніжки (6). Метафізарна частина
ендопротеза має трапецієподібну сплощену форму з розташованими на ній
під кутом 45  борозенками глибиною до 3-4 мм.

На ніжку також отриманий Деклараційний патент України на винахід №36896
А. Ніжка модульного ендопротеза ОРТЕН має 5 типорозмірів восьми версій.

З метою реабілітації хворих молодше 60 років з медіальними переломами
головки і шийки стегнової кістки типу В3 та С3 за АО нами застосовувався
біполярний ендопротез ОРТЕН (рис.9). У ньому замість знімної головки
застосовується головка ОРТЕН типу “дабл-кап”.

Рис. 9. Біполярний ендопротез кульшового суглоба ОРТЕН:

а — загальний вигляд;

б — складові елементи
ендопротеза.

Кожна система ендопротезів передбачає для проведення операції
застосування оригінальних інструментів. У процесі проведення
експериментальних досліджень з імплантації однополюсних ендопротезів
системи ОРТЕН і відпрацьовування методики операції нами був розроблений
спеціальний комплект інструментарію, необхідний для проведення
однополюсного ендопротезування кульшового суглоба ендопротезами
розроблених конструкцій (рис.10).

У комплект інструментів входять: штопор для витягування головки
стегнової кістки (1), шаблон для визначення площини і рівня обпилу
стегнової кістки (2), шаблон для визначення діаметра головки стегнової
кістки (3), рашпіль для підготовки каналу стегнової кістки до
імплантації однополюсного ендопротеза (4), імпактор для забивання
однополюсного ендопротеза в канал стегнової кістки (5), лопатка для
вправляння головки однополюсного ендопротеза в кульшову западину (6).

Рис. 10. Загальний вигляд інструментів для однополюсного
ендопротезування кульшового суглоба системи ОРТЕН

Шаблон для визначення діаметра головки стегнової кістки (рис.11) сприяє
швидкому і точному визначенню діаметра вилученої головки стегнової
кістки і головки відповідного їй однополюсного ендопротеза, що
імплантується. На нього отриманий патент України на винахід №56401 А.

Рис. 11. Шаблон для визначення діаметра головки стегнової кістки

Лопатка для вправляння головки однополюсного ендопротеза в кульшову
западину (рис.12) призначена для забезпечення вправляння головки
ендопротеза в кульшову западину, захисту від травматизації хряща
западини, лімбусу і сідничного нерва. Також отриманий патент України на
винахід № 54721 А.

Рис. 12. Лопатка для вправляння головки однополюсного ендопротеза в
кульшову западину

Результати дослідження. Оцінюючи відновлення динамічної функції
оперованої кінцівки в групі пацієнтів, що перебували під наглядом, ми
провели порівняння показників опороздатності кінцівки досліджуваної
групи пацієнтів при ходьбі в різні терміни після операції однополюсного
ендопротезування кульшового суглоба з приводу медіального перелому шийки
стегнової кістки з нормальними, отриманими за даними літератури.
Незалежно від застосованого виду однополюсного ендопротеза, у всіх
випадках навантаження на оперовану кінцівку відновлюється до 6 тижнів з
моменту операції. При цьому якщо статична функція нижньої кінцівки
відновлюється у відносно ранній термін, то функція ходьби відновлюється
в терміни, що значно перевищують терміни відновлення функції
вертикального стояння.

Дані комп’ютерного дослідження ходьби виявили більш швидке відновлення
динаміки ходьби в пацієнтів, що здійснювали раннє дозоване навантаження
на кінцівку. Відзначимо, що швидше за все реабілітація відбувалася після
біполярного ендопротезування, потім – після ендопротезування
імплантатами зі знімною головкою і довше за все статична функція
оперованої кінцівки відновлювалася після ендопротезування цільними
імплантатами. На нашу думку, така різниця зв’язана, насамперед, з
різницею у віці пацієнтів, яким ці імплантати застосовували, і тяжкості
супутньої патології, що відзначалася в пацієнтів, які перебували під
наглядом. Оцінку функції оперованого суглоба ми проводили за бальною
системою R. M. d’Аubіgnе — M.Postel (табл.2), а також за шкалою W.H.
Harris (табл.3).

Таблиця 2.

Віддалені результати первинного ендопротезування кульшового суглоба при
МПШСК за M. d’Aubigne- Postel.

Варіант ендопротеза проксимального відділу стегнової кістки Результат
лікування

відмінно добре задовільно незадовіль-но Всього

%

Цільний 67

(35,1%) 43

(22,5%) 31

(16,2%) 13

(6,8%) 154

(80,6%)

Зі знімною головкою 5

(2,6%) 4

(2,1%) 2

(1,1%) 1

(0,5%) 12

(6,3%)

Біполярний 12

(6,3%) 8

(4,3%) 5

(2,6%) — 25

(13,2%)

Всього 84

(44,0%) 55

(28,8%) 38

(18,9%) 14

(7,3%) 191

(100%)

Таблиця 3

Віддалені результати первинного ендопротезування кульшового суглоба при
МПШСК за Harris W.H.

Варіант ендопротеза проксимального відділу стегнової кістки Результат
лікування

відмінно добре задовільно незадовільно Всього

%

Цільний 0

0 109

(57,0%) 32

(16,8%) 13

(6,8%) 154

(80,6%)

Зі знімною головкою 0 7

(3,7%) 4

(2,1%) 1

(0,5%) 12

(6,3%)

Біполярний 2

(1,1%) 16

(8,4%) 7

(3,7%) 0

(0%) 25

(13,2%)

Всього 2

(1,1%) 132

(69,1%) 43

(22,5%) 14

(7,3%) 191

(100%)

Аналіз віддалених результатів показав, що диференційований підхід до
вибору виду однополюсного ендопротеза ОРТЕН (цільного, зі знімною
головкою і типу «дабл-кап») забезпечує при безцементному типі фіксації
раннє відновлення опороздатності кінцівки в хворих, оперованих із
приводу МПШСК, і високу питому вагу позитивних результатів, що складають
92,7% у віддаленому післяопераційному періоді.

У досліджуваній групі хворих ускладнення спостерігали в 14 пацієнтів
(7,3%). При вивченні ускладнень, що мали місце в обстежених пацієнтів,
які перенесли ОЕП із приводу МПШСК, на першому місці за частотою
зустрічальності були ускладнення, зв’язані з протрузією дна кульшової
западини (11 пацієнтів (5,0%)). Ми провели ретроспективний аналіз
рентгенограм 6 хворих, у яких ознаки протрузії кульшової западини
з’явилися в терміни до 2 років після операції. В усіх випадках виявлені
ознаки деструктивно-дистрофічних змін кульшової западини, що, очевидно,
і викликали протрузію останньої. Таким чином, недооцінка на етапі
планування однополюсного ендопротезування стану кульшової западини веде
до швидкого розвитку деструктивно-дистрофічних змін її хряща і розвитку
протрузійних змін.

ВИСНОВКИ

Розроблений і впроваджений у клінічну практику новий вітчизняний
однополюсний імплантат кульшового суглоба системи ОРТЕН, а також
удосконалена методика та інструментарій для його малотравматичної
установки.

Біомеханічні дослідження довели, що розроблена конструкція ендопротеза
кульшового суглоба ОРТЕН у порівнянні з конструкціями Мура і Мура-ЦІТО
забезпечує досить високу первинну стабільність як при нормальній його
імплантації, коли навантаження рівномірно розподіляється між комірцем
імплантата і його ніжкою, так і в ситуаціях, коли контакт комірця ніжки
з проксимальним відділом стегнової кістки відсутній, що обумовлено
наявністю як мінімум двох центрів фіксації цього імплантата.

Пацієнтам старше 65 років, а також пацієнтам із супутньою соматичною
патологією при відсутності ознак деструктивних змін кульшової западини
показано однополюсне ендопротезування. У пацієнтів у віці 60-65 років
при незміненому хрящі кульшової западини доцільно застосовувати модульну
конструкцію однополюсного ендопротеза ОРТЕН зі знімною головкою з
можливістю подальшої заміни головки однополюсного ендопротеза стегновим
компонентом тотального імплантата. У пацієнтів молодше 60 років при
транскапітальних, субкапітальних і осколкових переломах доцільно
використовувати ендопротези з подвійною сферою обертання (типу
«дабл-кап»). Модульні конструкції також доцільно використовувати у
випадках невідповідності форми ніжки цільного однополюсного імплантата
формі каналу проксимального відділу стегнової кістки пацієнта.

Впровадження в клінічну практику однополюсних ендопротезів ОРТЕН
дозволяє рекомендувати хворим з медіальними переломами шийки стегнової
кістки повне навантаження оперованої кінцівки вже на 4-5 добу після
операції, що запобігає розвитку ускладнень з боку внутрішніх органів і
систем, пов’язаних з адинамією хворих.

Застосування однополюсних ендопротезів ОРТЕН у хворих з медіальними
переломами стегнової кістки дозволяє в 92,7% одержати позитивні
віддалені результати лікування. Основним чинником ускладнень
однополюсного ендопротезування у 5% хворих з подальшим виконанням
ревізійного тотального ендопротезування кульшового суглоба виявилось
прогресування деструктивно-дистрофічного процесу кульшової западини, яке
було зумовлено високою посадкою ендопротеза.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лоскутов О.Є., Олійник О.Є., Бредіхін А.В., Богуславський А.С.
Особливості ендопротезування кульшового суглоба при посттравматичному
асептичному некрозі голівки стегнової кістки // Медичні перспективи. –
2000. – Том V. — №2. – С. 24-27.

Особистий внесок полягає у вивченні чинників та патогенезу
посттравматичного асептичного некрозу головки стегнової кістки, розробці
тактики відновлювального лікування хворих з цією патологією.

2. Лоскутов О.Є., Нікіфоров І.О., Богуславський А.С. Проблеми
уніполярного ендопротезування кульшового суглоба // Літопис
травматології та ортопедії. – 2003. — №1-2. – С. 116-118.

Особистий внесок полягає у проведенні аналізу чинників ускладнень
оперативного лікування хворих, яким у різних лікувальних закладах
Дніпропетровська було проведено однополюсне ендопротезування кульшового
суглоба з приводу медіального перелому шийки стегнової кістки.

3. Лоскутов О.Є., Красовський В.Л., Богуславський А.С. Порівняльна
оцінка надійності фіксації безцементних однополюсних ендопротезів
тазостегнового суглоба // Медичні перспективи. – 2003. – Том VIII, №3. –
С. 61-66.

Особистий внесок полягає у проведенні 260 рентгеноантропометричних
досліджень проксимального відділу стегнової кістки у хворих з
медіальними переломами шийки стегнової кістки, статистичній обробці
отриманих даних, побудові плоских геометричних моделей імплантації в
стегнову кістку однополюсних безцементних ендопротезів кульшового
суглоба Мура, Мура-ЦІТО та ОРТЕН, що підтвердили характерні принципи їх
кріплення в кістці.

4. Лоскутов А.Е., Богуславский А.С., Олейник А.Е. Проблемные вопросы
лечения больных с медиальными переломами шейки бедренной кости //
Травма. – 2003. – Том.4, №4 – С. 363-366.

Особистий внесок полягає у проведенні аналізу оцінки за допомогою шкал
M.d’Aubigne, M.Postel та W.H.Harris віддалених результатів остеосинтезу
та однополюсного ендопротезування кульшових суглобів у хворих з
медіальними переломами шийки стегнової кістки.

5. Лоскутов А.Е., Богуславский А.С. Дифференцированный подход к
однополюсному ендопротезированию тазобедренного сустава при медиальных
переломах шейки бедренной кости // Вісник ортопедії, травматології та
протезування. — 2003. — №4. — С. 12-16.

Особистий внесок полягає у проведенні аналізу оцінки за допомогою шкал
M.d’Aubigne, M.Postel та W.H.Harris віддалених результатів однополюсного
ендопротезування кульшових суглобів різними типами однополюсних
ендопротезів ОРТЕН у хворих з медіальними переломами шийки стегнової
кістки.

6. Патент № 36896А України, МКИ А61F2/32. Ендопротез кульшового суглоба
/ Лоскутов О.Є., Олійник О.Є., Бредіхін А.В., Богуславський А.С. —
№2000021008; Заявл. 22.02.2000; Опубл. 16.04.2001; Бюл. №3.

Особистий внесок полягає у проведенні інформаційно-патентного пошуку,
участі в розробці ендопротеза і його клінічній апробації.

7. Патент № 54721А України, МКИ А61В17/32. Інструмент для вправління
голівки однополюсного ендопротеза у вертлюжну западину / Лоскутов О.Є.,
Богуславський А.С. — №2002021223; Заявл. 14.02.2002; Опубл. 17.03.2003;
Бюл. №3.

Особистий внесок полягає в проведенні інформаційно-патентного пошуку,
розробці інструмента та його клінічній апробації.

8. Патент № 56401А України, МКИ А61В17/56, G01B3/00. Інструмент для
виміру діаметру голівки стегнової кістки / Лоскутов О.Є., Богуславський
А.С. — №2002021224; Заявл. 14.02.2002; Опубл. 15.05.2003; Бюл. №5.

Особистий внесок полягає в проведенні інформаційно-патентного пошуку,
розробці інструмента та його клінічній апробації.

9. Патент № 62269А України, МКИ А61F2/32. Однополюсний ендопротез
кульшового суглоба / Лоскутов О.Є., Олійник О.Є., Богуславський А.С. —
№2003021436; Заявл. 18.02.2003; Опубл. 15.12.2003; Бюл. №12.

Особистий внесок полягає у проведенні рентгеноантропометричних
досліджень проксимального відділу стегнової кістки у хворих з
медіальними переломами шийки стегнової кістки, статистичній обробці
отриманих даних, проведенні інформаційно-патентного пошуку, участі в
розробці ендопротеза і його клінічній апробації.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ, ВИКОРИСТАНИХ В АВТОРЕФЕРАТІ

МПШСК — медіальний перелом шийки стегнової кістки

ЕМ — ендопротез Мура

ЕМЦ — ендопротез Мура-ЦІТО

ЕО – однополюсний ендопротез ОРТЕН

ОЗГ – однополюсний ендопротез ОРТЕН зі знімною головкою

ОБП – біполярний ендопротез ОРТЕН

ОЕП – однополюсне ендопротезування кульшового суглоба

АНОТАЦІЯ

Богуславський А.С. Однополюсне ендопротезування проксимального відділу
стегнової кістки при медіальних переломах її шийки. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. – Інститут
патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України,
Харків, 2006.

Дисертація присвячена проблемам однополюсного ендопротезування
кульшового суглоба в лікуванні медіальних переломів шийки стегнової
кістки. Проведено клінічний і біомеханічний аналіз результатів лікування
219 пацієнтів, яким з приводу медіального перелому шийки стегнової
кістки виконано однополюсне ендопротезування кульшового суглоба.
Середній вік хворих склав 72,8 років. Встановлено, що найбільш часто
зустрічались переломи: типу II і III за Пауелсом, переломи типу III і IV
за Гарденом, переломи В2.3 і В3.3 за АО. Розроблений вітчизняний
однополюсний ендопротез кульшового суглоба. Проведено порівняльний
біомеханічний аналіз міцності фіксації різних типів однополюсних
ендопротезів при різних варіантах їх установки. Встановлено, що
розроблений ендопротез має найбільшу, у порівнянні з широко
застосовуваними типами однополюсних імплантатів, первинну стабільність
фіксації як при ідеальній його установці, так і в ситуаціях, коли
установка ендопротеза була зроблена з невеликими відхиленнями.
Удосконалено інструментарій для проведення операції, що дозволяє
скоротити час проведення операції, знизити її травматичність і підвищити
точність вибору розмірів ендопротеза. Віддалені результати спостерігали
в терміни від 2 до 16 років. Динамічну функцію кінцівки вивчали за
допомогою комп’ютерного дослідження ходьби, статичну – за допомогою
статометричного дослідження. При цьому якщо статична функція нижньої
кінцівки відновлювалася у відносно ранній термін, то функція ходьби
відновлювалася в терміни, що значно перевищували відновлення функції
вертикального стояння. Відзначено більш швидке відновлення функції опори
і ходьби в пацієнтів, що здійснювали раннє навантаження на оперовану
кінцівку. Оцінку функції оперованого суглоба ми проводили за бальною
системою R. M. d’Аubіgnе — M.Postel, а також за шкалою W.H. Harris.
Позитивні віддалені результати лікування отримані в 92,7% прооперованих
хворих.

Ключові слова: кульшовий суглоб, медіальний перелом, однополюсне
ендопротезування

АННОТАЦИЯ

Богуславский А.С. Однополюсное эндопротезирование проксимального отдела
бедренной кости при медиальных переломах её шейки. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.21 – травматология и ортопедия. – Институт патологии
позвоночника и суставов имени профессора М.И.Ситенко АМН Украины,
Харьков, 2006.

Диссертация посвящена проблемам однополюсного эндопротезирования
тазобедренного сустава в лечении медиальных переломов шейки бедренной
кости. Проведен клинический и биомеханический анализ результатов лечения
219 пациентов, которым по поводу медиального перелома шейки бедренной
кости віполнено однополюсное эндопротезирование тазобедренного сустава.
Средний возраст больных составил 72,8 года. Установлено, что наиболее
часто встречающимися были: переломы типа II и III по Пауелсу, переломы
типа III и IV по Гардену, переломы В2.3 и В3.3 по АО. На основе
антропометрических исследований, проведенных по рентгенограммам
тазобедренного сустава, дано биомеханическое обоснование размеров ножки
однополюсного бесцементного эндопротеза тазобедренного сустава
конструкции ОРТЭН. Её толщина принималась постоянной по всей длине и
равной h=9 мм (с учетом остеотропного покрытия – h=10 мм). Такая толщина
обеспечивала для абсолютного большинства исследований размеров канала и
искривлений бедра в сагиттальной плоскости минимальную травматизацию
кортикальной кости при подготовке ложе под эндопротез. Наиболее
эффективным закреплением ножки в диафизе будет такая ее фиксация, при
которой сечение стебля вписывается в контур канала. В этом случае
осуществляется всесторонний контакт ножки с кортикальной костью при
минимальной травматизации последней. Основываясь на антропометрических
исследованиях была расчитана ширина ножки, которая для большинства
выборки обеспечивала соответствие сечения стебля ножки раз меру
костномозгового канала — 12 мм (без учета покрытия — 11 мм). Построены
плоские геометрические модели имплантации в бедренную кость однополюсных
бесцементных эндопротезов тазобедренного сустава конструкций Аустина
Мура (ЭМ), Мура-ЦИТО (ЭМЦ) и ОРТЭН (ЭО), которые подтвердили характерные
принципы их крепления в кости: ЭМ – метафизарная фиксация ножки в
спонгиозной кости, с упором воротничка в спонгиозную и кортикальную
кость; ЭМЦ – метафизарная фиксация ножки в спонгиозной и кортикальной
кости, с упором воротничка в спонгиозную и кортикальную кость; ЭО —
метафизарно-диафизарная фиксация ножки в спонгиозной и кортикальной
кости, с упором воротничка в спонгиозную и кортикальную кость.
Установлено, что при нормальной (правильной) имплантации эндопротезов
рассматриваемых конструкций нагрузка на кость передается, в основном, в
метафизарном отделе. При нормальной имплантации конструктивные
особенности эндопротезов АМ, ЭМЦ и ЭО полностью обеспечивают их
первичную стабильность фиксации. При этом наибольший уровень надежности
фиксации имеет место для конструкции ЭО. Выполнен детальный анализ
напряженного состояния кости в зонах ее контакта с эндопротезом для двух
“кризисных ситуаций”, когда: 1) отсутствует контакт кости с имплантатом
по клиньям и нагрузка на кость передается через воротничок; 2)
отсутствует контакт по воротничку и нагрузка передается через клин. На
основе анализа в обеих ситуациях, даже при дозированном нагружении
(ходьба с опорой на костыли), установлена стопроцентная первичная
нестабильность конструкции АМ. Конструкция ЭМЦ при таком нагружении в
первой ситуации оказывается нестабильной, во второй — обладает
определенным запасом стабильности, достаточным для начального
послеоперационного периода. Первичная стабильность конструкции ЭО во
всех случаях обеспечивается с достаточно высоким уровнем надежности, что
обусловлено наличием как минимум двух центров фиксации этого имплантата.
Усовершенствован инструментарий для проведения операции, позволяющий
сократить время проведения операции, снизить её травматичность и
повысить точность выбора размеров эндопротеза. Отдалённые результаты
наблюдались в сроки от 2 до 16 лет. Динамическую функцию конечности
изучали при помощи компьютерного исследования ходьбы, статическую – при
помощи статометрического исследования. При этом если статическая функция
нижней конечности восстанавливалась в относительно ранние сроки, то
функция ходьбы восстанавливалась в сроки, значительно превышающие
воссстановление функции вертикального стояния. Отмечено более быстрое
восстановление функции опоры и ходьбы у пациентов, осуществлявших раннюю
нагрузку на оперированную конечность. Оценку функции оперированного
сустава мы проводили по балльной системе R. M. d’Аubіgnе — M.Postel, а
также по шкале W.H. Harris. Позитивные отдалённые результаты лечения
получены у 92,7% прооперированных больных.

Ключевые слова: тазобедренный сустав, медиальный перелом, однополюсное
эндопротезирование

SUMMARY

Boguslavskiy A.S. Unipolar arthroplasty of proximal part of femur in
medial fractures of its neck. — Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the candidate of Medical
Sciences in the speciality 14.01.21 – Traumatology and Orthopedics. –
Sitenko Institute of Spine and Joint Pathology Ukrainian Academy of
Medical Scienses, Kharkov, 2006.

The dissertation is devoted to problems of using of unipolar
arthroplasty of hip joint in treatment of medial fractures of femur
neck. The clinical and biomechanical analysis of treatment results of
219 patients is carried out which concerning of medial fractures of
femoral neck the unipolar arthroplasty of hip joint was performed. The
average age of the patients was 72,8 years. It was established, that
most frequent types of fractures were fractures such as II and III
according by Powels, fractures such as III and IV according by Garden,
fractures as В2.3 and В3.3 according by AO. Ukrainian unipolar implant
of hip joint is developed. The comparative biomechanical analysis of
durability of fixing of various types of unipolar implants is carried
out in various variants of their installation. It was established that
developed implant has greatest primary stability of fixing both at its
ideal installation in comparison with most widely used types of unipolar
implants even in situations when the installation of endoprosthesis was
perfomed with small deviations. The new instrumentation in order to
proceed unipolar arthroplasty allowed to reduce time of operation,
decrease its invasive and increase the accuracy of a choice of the
implant sizes. The long-term outcomes were observed in terms from 2 till
16 years. The dynamic function of extremity was studied through computer
research of walking, static was studied with the help of statometryc
research. Thus, if the static function of low extremity was restored in
rather early terms, the function of walking was restored in terms
considerably exceeding of restoring of functions vertical standing.
Faster function restoration of operated low extremity was carried out in
the patients who had early loading on operated leg. An estimation of
operated joint function we carried out on ball system of R. M. d’Аubіgnе
— M.Postel, and also on a scale of W.H. Harris. The positive remote
results of treatment are received from 92,7 % of the operated patients.

Key words: hip joint, medial fracture, unipolar arthroplasty

PAGE 18

Похожие записи