.

Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри (

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3184
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”

ГУЛЕЙ ЛІЛІЯ ОМЕЛЯНІВНА

УДК
616.53-002.25-055.2:612.621.31-085

Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок
репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану
мікроциркуляції шкіри

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки

Калюжна Лідія Денисівна,

Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ
України,

завідувач кафедри дерматовенерології;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бочаров Василь Андрійович,

Донецький державний медичний університет ім. М.
Горького МОЗ України, професор кафедри професійних хвороб та радіаційної
медицини;

кандидат медичних наук, доцент

Шмелькова Катерина Сергіївна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології

Захист дисертації відбудеться “28” листопада 2007 р. о 12.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ “Інститут
дерматології та венерології АМН України”: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ “Інститут дерматології
та венерології АМН України” за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “19” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вугрова хвороба (ВХ) – поліморфне мультифакторне
захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз, котре є одним із
найпоширеніших захворювань шкіри. За даними літератури, на вугрову
хворобу страждає до 80% населення віком 12-25 років і 37-42% ? після 25
років [Вовк О.Б., 1999; Вольбин С.В., 2004]. На ВХ страждають до 35%
підлітків чоловічої статі і 23% – жіночої. Цей дерматоз посідає перше
місце в структурі косметичної патології і третє – за частотою звертання
в установи дерматологічного профілю [Данилова А.А., Шеклакова М.Н.,
2001; Калюжная Л.Д. и соавт., 2002].

Згідно із сучасними уявленнями, ВХ – поліетіологічне захворюван-ня,
серед важливих патогенетичних механізмів розвитку якої виділяють:
спадкову схильність, прийом препаратів анаболічної дії, дефіцит цинку,
психоемоційні та невротичні розлади, захворювання печінки, дисбаланс
ліпідів, ендокринопатії, зниження неспецифічної імунологічної
реактив-ності, надмірне розмноження коринебактерій, запальний процес,
фолікулярний гіперкератоз, порушення процесів кератинізації тощо
[Ковалев В.М., 1991; Самцов А.В., Варинов В.В., 2002; HYPERLINK
“http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&do
pt=Abstract&list_uids=15663491&query_hl=1” Mosam A. et al. , 2005;
Zouboulis C.C. et al., 2005]. Також відомо, що найбільш ранніми ознаками
при ВХ є порушення мікроциркуляції шкіри, однак це питання вивчено не
достатньо [Данилова А.А., Шеклакова, 2001; Масюкова С.А. и соавт., 2003;
Самгин М.А., Монахов С.А., 2003; Вольбин С.В., 2004; Адаскевич В.П.,
2005; Радионов В.Г., Высоцкая А.Л., 2005; Obermork S.S., Shalita A.R.,
2002; HYPERLINK
“http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&do
pt=Abstract&list_uids=15788147&query_hl=1” Knor T. , 2005].

У хворих на ВХ у період статевого розвитку порушується співвідношення
між андрогенами та естрогенами. Такі розлади частіше спостерігаються в
жінок у зв’язку з фізіологічним коливанням виділення естрогенів, які
гальмують появу вугрів, а андрогени та прогестерон сприяють їх
виникненню [Гунина Н.В. и соавт., 2005; Монахов С.А. и соавт., 2005;
Огурцова Г.М., 2005; Moss C., Savin J., 1997; HYPERLINK
“http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&do
pt=Abstract&list_uids=15556729&query_hl=1” Thiboutot D. , 2004]. Отже,
розвиток і перебіг ВХ суттєво залежить від гормональних змін у організмі
– порушення співвідношення між андрогенами та естрогенами, а саме:
підвищення рівня дегідроепіандростерону та андростерону можна розглядати
як один із імовірних чинників у механізмі розвитку вульгарних акне [Вовк
О.Б., 1999; Проценко Т.В. та співавт., 2002]. Однак, дані щодо вивчення
рівня статевих гормонів у жінок репродуктивного віку є неоднозначними,
часто суперечливими.

Особливої актуальності проблема ВХ набуває в жінок репро-дуктивного
віку, оскільки, за даними клінічних спостережень, ступінь тяжкості акне
з віком зростає. У таких пацієнток нерідко розвиваються глибокі
інфільтративні та конглобатні форми вугрової висипки, які призводять до
утворення рубцевих змін шкіри, а це, у свою чергу, є причиною серйозних
косметологічних проблем, психоемоційних розладів та соціальної
дезадаптації хворих на акне жінок [Проценко Т.В., 2001; Кубанова А.А. и
соавт., 2003; Кунгуров Н.В. и соавт., 2004; Калюжна Л.Д., 2005;
HYPERLINK
“http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&do
pt=Abstract&list_uids=15856972&query_hl=1” Cheung M.J. et al., 2005].

Невирішеною є проблема лікування ВХ, оскільки традиційні засоби її
терапії нерідко впливають лише на одну з ланок патогенезу акне, часто є
причиною розвитку побічних реакцій та ускладнень, забезпечують лише
короткочасний терапевтичний ефект, не запобігають рецидивам захворювання
[Кубанова А.А. и соавт., 2003; Проценко Т.В. та співавт., 2005; Самгин
М.А., Монахов С.А., 2005]. У зв’язку з цим оптимізація лікування ВХ, у
тому числі в жінок репродуктивного віку, є однією з найбільш актуальних
проблем клінічної дерматології та косметології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом наукової роботи кафедри дерматовенерології
Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
(Київ) “Вікові аспекти діагностики, перебігу та лікування хронічних
дерматозів” (номер державної реєстрації 0103U001029), в якій дисертант
особисто дослідила вплив комплексного лікування з використанням
препаратів Ів-Кер та Курантил на клінічний перебіг ВХ, гормональні,
імунологічні, біохімічні показники та параметри мікроциркуляції шкіри.

Мета дослідження. Удосконалити лікування хворих на вугрову хворобу жінок
репродуктивного віку шляхом розробки патогенетично обгрунтованого методу
комплексної терапії на підставі вивчення рівня статевих гормонів та
стану мікроциркуляції шкіри.

Задачі дослідження:

1. Провести клініко-лабораторне обстеження 102 жінок репродуктивного
віку, хворих на вугрову хворобу.

2. Визначити в жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу,
рівень статевих гормонів у плазмі крові.

3. З’ясувати взаємозв’язок клінічного перебігу вугрової хвороби зі
змінами статевого гормонального фону в жінок репродуктивного віку.

4. Визначити стан мікроциркуляції шкіри в жінок репродуктивного віку,
хворих на вугрову хворобу.

5. З’ясувати залежність ступеня тяжкості вугрової хвороби від порушення
мікроциркуляції шкіри.

6. Провести в жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу,
дослідження імунологічних і біохімічних показників та встановити їх
вплив на характер перебігу ВХ.

7. Розробити та дослідити ефективність нового патогенетично
обгрунтованого методу комплексної терапії вугрової хвороби в жінок
репродуктивного віку.

8. Провести порівняльну оцінку клінічної ефективності традиційного
лікування та запропонованого методу комплексної терапії вугрової хвороби
в жінок репродуктивного віку.

Об’єкт дослідження. Хворі на вугрову хворобу жінки репродуктивного віку.

Предмет дослідження. Особливості клінічного перебігу ВХ, гормональний
статус, мікроциркуляторні, біохімічні та імунологічні показники,
результати лікування.

Методи дослідження

1. Клінічні – оцінка клінічних даних (аналіз скарг, анамнезу та
об’єктивного статусу) вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку, на
підставі яких встановлюється діагноз та проводиться контроль за
ефективністю лікування.

2. Цитологічні – гормональна цитодіагностика мазків букального епітелію.

3. Імуноферментні – визначення вмісту в плазмі крові
фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів, естрадіолу,
пролактину, прогестерону та тестостерону.

4. Біохімічні – дослідження показників ліпідного обміну.

5. Імунологічні – визначення показників неспецифічної резистентності
організму.

6. Біомікроскопічні – біомікроскопія бульбарної кон’юнктиви та
капіляроскопія нігтьового ложа.

7. Статистичні методи з оцінкою вірогідності отриманих результатів
дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне
клініко-лабораторне обстеження жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ,
із встановленням рівня статевих гормонів, проведено їх аналіз у
залежності від ступеня тяжкості дерматозу.

Вперше виявлено стан мікроциркуляторних порушень у молодих жі-нок,
хворих на ВХ, з легким та середнім ступенем тяжкості захворювання.

Вперше встановлено зміни локального та системного рівня цитокінів у
жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ. Показано, що виявлені зміни
залежать від клінічного перебігу ВХ.

Розроблено та впроваджено в лікувальну практику новий оригінальний
патогенетично обгрунтований метод комплексного лікування ВХ у жінок
репродуктивного віку з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил.

Вперше вивчено динаміку показників статевих гормонів, стану
мікроциркуляторних порушень, імунологічних та біохімічних показників
пацієнток та доведено терапевтичну ефективність запропонованого методу
лікування ВХ у жінок репродуктивного віку з використанням препаратів
Ів-Кер та Курантил.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
дослідження дозволяють впровадити в клінічну практику новий
високоефективний патогенетично обгрунтований метод лікування ВХ у жінок
репродуктивного віку, заснований на комплексній терапії з використанням
фітоестрогенного препарату Ів-Кер та препарату Курантил, що підвищує
ефективність лікування, подовжує тривалість ремісії захворювання та
сприяє нормалізації рівня статевих гормонів, стану мікроциркуляції
шкіри, а також імунологічних та біохімічних показників гомеостазу цих
пацієнтів.

Основні результати роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрі
дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика та на кафедрі шкірно-венеричних хвороб та туберкульозу
Буковинського державного медичного університету, а також у роботу
шкірно-венерологічного диспансеру №4 м. Києва та Чернівецького обласного
шкірно-венерологічного диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено
розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, проведено
аналіз джерел літератури за темою дисертації, клінічне обстеження хворих
на ВХ та лабораторні дослідження. Здобувач самостійно виконала набір і
обробку фактичного матеріалу, написала всі розділи дисертації, разом з
науковим керівником сформулювала висновки та практичні рекомендації. У
наукових працях, опублікованих із співавторами, самостійно зібрано
матеріал, здійснено огляд літератури за темою, використано статистичні
дані автора, разом із співавторами виконано узагальнення та
сформульовано висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
оприлюднено на науково-практичній конференції “Вік та шкіра” (Київ,
2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні
методи діагностики та лікування дерматозів й захворювань, що передаються
переважно статевим шляхом” (Чернівці, 2005), I (VIII) з’їзді Української
асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (Київ, 2005),
Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні питання в
сучасній медицині” (Харків, 2006), науковій конференції молодих вчених
(Київ, 2006), науково-практичній конференції “Дерматовенерологія в
проблемі сімейного лікаря” (Київ, 2006), науково-практичній конференції
“Досягнення молодих вчених дерматовенерологів” (Київ, 2006), III
міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих
вчених, присвяченій 20-річчю Чорнобильської аварії (Чернівці, 2006).

Публікації. Основні наукові положення, висновки та практичні
рекомендації дисертації викладені у 14 наукових працях, у тому числі 6
статей (5 одноосібних) у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України, та 8 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних
конференцій та з’їздів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів та методів досліджень, клінічної
характеристики обстежених хворих, 3 розділів власних досліджень,
узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури. Бібліографія містить 193
джерела, серед яких 112 – іноземних. Дисертація викладена на 162
сторінках друкованого тексту, проілюстрована 26 таблицями (з них 7
займають об’єм 1 сторінки) та 40 рисунками (з них 8 займають об’єм 4
сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. На базі кафедри дерматовенерології НМАПО
ім. П.Л. Шупика, на базі Чернівецького обласного шкірно-венерологічного
диспансеру та на базі міської поліклініки №5 м. Чернівці під нашим
спостереженням перебувало 102 жінки репродуктивного віку, які звернулися
до нас з вересня 2003 р. по грудень 2006 р. включно. Пацієнтки, які
перебували під спостереженням, не отримували системного чи місцевого
лікування антибіотиками протягом попередніх 7 днів, не були під наглядом
дерматолога з приводу вугрової хвороби протягом попереднього місяця та
не мали інших дерматологічних захворювань.

В якості контролю використовували досліджувані показники, отримані у 20
практично здорових жінок-донорів відповідного віку.

Після ретельного збору анамнезу та об’єктивного фізикального обстеження
хворим були проведені загальноприйняті лабораторні дослідження
(загальний аналіз крові, сечі, крові на цукор, серологічне дослідження
крові на сифіліс). Крім того, пацієнткам проводили спеціальні
дослідження: гормональні, імунологічні, біохімічні дослідження та
визначення стану мікроциркуляції. Пацієнтки проконсультовані
гінекологом-ендокринологом з метою виключення відповідної патології.

Концентрації в плазмі крові ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу,
прогестерону та тестостерону у хворих на ВХ жінок досліджували в
лютеїновій фазі менструального циклу імуноферментним методом за
допомогою фотометра MSR-1000 (США) з використанням стандартних
тест-систем фірми UBI MAGIWEL (США).

Цитологічну оцінку букальних мазків проводили на 21-й день
менструального циклу, за якими судили про рівень естрогенної
насиченості. Виділяють наступні типи букальних мазків: проліферативний,
проміжний, змішаний, атрофічний [Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., 2003].

Стан мікроциркуляції досліджено за допомогою біомікроскопії бульбарної
кон’юнктиви [Малая Л.Т. и соавт., 1977] та капіляроскопії нігтьового
ложа [Безуглов М.Ф. и соавт., 1985, Мавров И.И., Каруна Б.И., 1985] –
біомікроскопії тильної поверхні дистальної фаланги безіменного пальця
лівої руки [Зубанский Р.В., 1988].

Вміст у крові імуноглобулінів класів A, M і G визначали методом прямої
радіальної імунодифузії за Mancini, фагоцитарну активність і
фагоцитарний індекс, а також НСТ-тест досліджували за загальноприйнятими
методиками [Караулов А.В., 1999]. Біохімічні дослідження параметрів
ліпідного обміну виконані з використанням калібраторів і наборів
реактивів фірми “KОNE” (Фінляндія) на аналізаторі “ULTRA” фірми “KONE”
(Фінляндія).

Аналіз вмісту цитокінів у плазмі крові проводили на імуноферментному
аналізаторі “УНИПЛАН-М” (Росія) наборами реагентів “INF-? ELISA KIT”,
“TNF-( ELISA KIT”, “IL-1? ELISA KIT” (?ранція) і “R&D Systems.
QuantikineTM – TGF-(1” (США). Також було проведено дослідження локальних
змін біохімічних параметрів і цитокінів – у вмісті пустул, що
утворювались у гострому періоді ВХ. Дослідження проведено до початку
стандартної терапії та комплексного лікування з використанням препаратів
Ів-Кер і Курантил, а також на етапі регресу пустульозних елементів
висипу. Сумарну (СФА), неферментативну (НФА) і ферментативну (ФФА)
фібринолітичну активність визначали за допомогою азофібрину – реактиву
фірми “Simko Ltd.” (Україна). Дослідження тканинної протеолітичної
активності проводили за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу
(“Simko Ltd.”, Україна). Рівень малонового діальдегіду визначали за
методом Стальної І.Д. і Гарішвілі Т.Г. (1977). Активність
супероксиддисмутази досліджували за методом Чеварі С.І. та співавт.
(1985).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою
програми “ВіоStatd” з визначенням t – критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Під нашим спостереженням
перебувало 102 жінки репродуктивного віку, хворих на ВХ, віком від 15 до
34 років: 15-21 рік ? 61 (59,8%) пацієнтка, 22-28 років ? 33 (32,4%)
жінки, 8 (7,8%) жінок були віком 29-34 років. У досліджуваній групі
хворих комедональну форму ВХ виявлено в 31 (30,4%), папулопустульозну ?
у 71 (69,6%) пацієнтки. Легкий ступінь тяжкості ВХ був у 68 (66,7%)
жінок, середній ступінь тяжкості ? у 34 (33,3%) осіб.

У обстежених хворих висипка локалізувалася на шкірі обличчя (щік, чола,
підборіддя, скронь) та на шкірі спини і грудей. Найчастіше
спостерігалося ураження шкіри щік ? у 73 (71,6%) хворих, чола ? у 50
(49,0%), скроневої ділянки ? у 34 (33,3%), носа і носогубних складок ? у
53 (52,0%), підборіддя ? у 51 (50,0%), спини ? у 27 (26,5%), грудей ? у
12 (11,8%) осіб. Себорея виявлена в 78 (76,5%) пацієнток.

Сезонного впливу на перебіг ВХ більшість обстежених нами пацієнток не
відзначали і лише 20 (19,6%) жінок відмічали покращання перебігу
захворювання влітку, а 17 (16,7%) – погіршення в осінньо-зимовий період.
Спадковий анамнез з боку матері чи батька був обтяжений у 50 (49,0%)
хворих. Психоемоційний статус порушений у 53 (52,0%) хворих, що
проявлялося депресією, втратою відчуття самооцінки, слабкістю та
лабільністю емоційної сфери та униканням від соціального оточення і
агресією при гострих та хронічних стресових ситуаціях.

У досліджуваній групі було 12 (11,8%) жінок, хворих на ВХ, з давністю
захворювання до 1 року, 43 (42,1%) ? з давністю захворювання 1-5 років,
36 (35,3%) ? з давністю захворювання 6-10 років та 11 (10,8%) ? з
давністю дерматозу понад 10 років. При аналізі даних щодо початку
захворювання з’ясовано, що в переважній більшості випадків ВХ в
обстежених жінок розпочалася у віці 15-19 років – у 52 (51%) жінок.
Рідше вік початку захворювання становив 11-14 років – у 41 (40,2%)
жінки, ще рідше ВХ маніфестувала у віці понад 20 років – у 9 (8,8%)
осіб.

При комплексному обстеженні жінок, хворих на ВХ, у переважної більшості
з них виявлено супутні соматичні захворювання, переважно
шлунково-кишкова та гінекологічна патологія. Серед захворювань
шлунково-кишкового тракту діагностовано: хронічний гастрит ? у 17
(16,7%), холецистит – у 25 (24,5%), панкреатит – у 21 (20,6%),
гастродуоденіт – у 24 (23,5%) та коліт – у 3 (2,9%) осіб. Супутня
гінеколо-гічна патологія, яка спостерігалась у обстежених жінок
репродуктивного віку, хворих на ВХ: полікістоз яєчників ? у 19 (18,6%)
та хронічний аднексит ? у 26 (25,5%) пацієнток. В анамнезі також були
встановлені: альгодисменорея ? у 18 (17,6%), опсоменорея ? в 11 (10,8%),
олігоменорея – у 17 (16,7%) та аменорея – у 16 (15,7%) хворих.

На погіршення перебігу ВХ в передменструальному періоді та під час
менструацій скаржилися 59 (57,8%) пацієнток. Ще 15 (14,7%) жінок, хворих
на ВХ, в анамнезі яких були пологи, відмічали, що клінічні прояви
дерматозу мали тенденцію зменшуватися протягом другого та третього
триместрів вагітності і загострилися у 8 з них (53,3%) після пологів, а
в 7 (46,7%) ? після припинення лактації. Варто зазначити, що 43
(42,2%) пацієнтки з досліджуваної групи відзначали загострення дерматозу
після відміни комбінованих оральних контрацептивів, а 53 (52,0%) жінки
спостерігали погіршення стану шкіри після перенесених стресових
ситуацій.

Попередню терапію з приводу ВХ отримували 83 (81,4%) жінки з
досліджуваної групи: неефективність раніше проведеної терапії відмічали
56 (54,9%) пацієнток, ефективність ? 27 (26,5%), не проводили лікування
– 19 (18,6%) хворих.

До початку лікування в обстежених жінок, хворих на ВХ, вміст у плазмі
крові ЛГ, ФСГ і прогестерону вірогідно від контрольних величин не
відрізнявся. Водночас концентрація пролактину в крові вірогідно
перевищувала контрольні величини (відповідно 18,53±0,44 нг/мл проти
12,80±0,56 нг/мл у контролі, p0,05), а
вміст у плазмі крові трансформувального фактору росту-?1 (TGF-?1)
зростав відносно контролю в 1,5 раза (відповідно 325,70(9,91 нг/мл та
210,40(14,09 нг/мл; p1/43/4e$ ae e >

@

Z

®

TH

??????????

???????

’”–?????”

ae

e

?

?????

????$

? ??????? ??????????

??

ihk¤oooeooooooooeeeeaoOAa?

°c¶??–A?IUOueO\UzTH?a-a$e?e„

o

`

b

/Зокрема, високий локальний рівень прозапальних цитокінів свідчить про
мобілізацію чинників запальної реакції в пустульозні елементи, що
супроводжується підвищенням вмісту TGF-?1, який сприяє фіброзогенезу.
Про підсилення процесів альтерації свідчить накопичення малонового
діальдегіду, що на тлі відносно незначного підвищення активності
супероксиддисмутази вказує на ішемізацію тканини шкіри та опосередковано
вказує на порушення мікроциркуляції.

Зрозуміло, що зростання місцевого фібринолізу в даному випадку
спрямоване на відновлення прохідності гемомікроциркуляторного русла, а
збільшення інтенсивності локального протеолізу має захисну функцію,
однак при цьому не можна виключити інтенсифікацію процесів вторинної
альтерації клітин шкіри.

Лікування 102 жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу,
проводили після комплексного клініко-лабораторного обстежен-ня та оцінки
гормональних, біохімічних, імунологічних показників та дослідження стану
мікроциркуляції шкіри. При призначенні лікування враховували ступінь
тяжкості ВХ. Всі хворі отримали базисне (стандартне) лікування. При
легкому ступені тяжкості ВХ застосовували “Зинерит”, який два рази на
день наносили на уражені ділянки шкіри. При середньому ступені тяжкості
ВХ призначали доксицикліну гідрохлорид по 0,1 г два рази на добу
всередину протягом 14 днів та місцево застосовували “Зинерит” двічі на
день після очищення шкіри. Всі пацієнтки приймали “Аевіт” по 1 драже два
рази на день протягом одного місяця. Однак, враховуючи виявлені нами
порушення гормонального гомеостазу, було доцільним з’ясувати можливість
оптимізації схеми лікування вугрової хвороби за допомогою
фітоестрогенів.

Таблиця 1

Характеристика локальних змін вмісту цитокінів, пероксидного окислення
ліпідів, фібринолізу та протеолізу у хворих на вугрову хворобу перед
початком лікування (M±m)

Показники, що вивчались Хворі на ВХ, які отримуюють стандартне
лікування, n=11 Хворі на ВХ, які отримуюють комплексне лікування, n=15

Плазма

крові Вміст пустули

до початку лікування Плазма крові Вміст пустули до початку лікування

Інтерлейкін-1(, пг/мл 79,11(3,48 407,50(42,65

p0,05; у контролі ? 20,41(3,50 нмоль/л).

Порівняльний аналіз отриманих результатів досліджень з показ-никами, що
спостерігалися до початку лікування, виявив досить низький вплив
стандартної терапії на мікроциркуляторні розлади в жінок, хворих на ВХ,
тоді як комплексна терапія з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил
виявила високу ефективність на мікроциркуляторні розлади в жінок, хворих
на ВХ. Зокрема, при стандартній терапії частота виявлення звужених
(спастичних) капілярів знизилася лише на 3,2%, нерівномірності калібру
капілярів ? на 1,8%, перикапілярного набряку ? на 4,5%. Водночас на 3,2%
зростав відсоток випадків спостереження в капілярах монетних стовпчиків
та на 5,6% збільшувалася частота сладж-синдрому ІІ ступеня. Слабкий
позитивний ефект спостерігався лише з боку утворення капілярних
мікротромбів, частота виявлення яких зменшилася на 11,2%.

Було встановлено високу ефективність впливу комплексної терапії з
використанням препаратів Ів-Кер і Курантил на мікроциркуляторні розлади
в жінок, хворих на ВХ. Частота виявлення звужених (спастичних) капілярів
знизилась на 31%, нерівномірності калібру капілярів ? на 32,1%,
перикапілярного набряку ? у 3,8 раза. На 22,3% зменшився відсоток
випадків спостереження в капілярах монетних стовпчиків. Сладж-синдром ІІ
ступеня не спостерігався в жодному випадку, а сладж-синдром І ступеня
спостерігався лише в 13,3% обстежених жінок. Виражений позитивний ефект
спостерігався з боку утворення капілярних мікротромбів, частота
виявлення котрих у хворих основної групи знизилась у 5,7 раза.

Включення препаратів Ів-Кер і Курантил до комплексного лікування жінок,
хворих на ВХ легкого та середнього ступеня тяжкості, сприяє нормалізації
вмісту в крові імуноглобуліну А, збільшує плазмову концентрацію
імуноглобуліну G та підвищує функціональну активність нейтрофілів.
Комплексне лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил
знижує, але не нормалізує вміст у крові ліпопротеїдів вельми низької
щільності і практично не впливає на плазмовий рівень ліпопротеїдів
низької щільності та концентрацію в плазмі крові холестерину.

Порівняльний аналіз змін вмісту в крові цитокінів показав, що після
комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил
плазмова концентрація IL-1? була на 40,8% меншою, ніж після використання
стандартної терапії (відповідно 48,70(3,25 пг/мл та 82,33(3,89 пг/мл;
p0,05), а рівень у
плазмі крові TGF-(1 після комплексного лікування з використанням
препаратів Ів-Кер і Куранти був на 28,6% меншим, ніж у пацієнток, які
отримували стандартну терапію (відповідно 214,50(7,92 нг/мл та
300,40(12,21 нг/мл, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020