Академія медичних наук україни

інститут травматології та ортопедії

Васюк Володимир Леонідович

УДК 616.718.4–001–089.84

Нові технології в лікуванні переломів довгих кісток та їх наслідків

14.01.21 – травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті
Міністерства охорони здоров’я України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Рубленик Іван Михайлович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри хірургії,
травматології, ортопедії та нейрохірургії

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Герцен Генріх Іванович, Національна
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика Міністерства
охорони здоров’я України, завідувач кафедри травматології та ортопедії
№1.

Доктор медичних наук, професор, Тяжелов Олексій Алімович, Інститут
патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України,
завідувач відділу біомеханіки.

Доктор медичних наук Зазірний Ігор Михайлович, Клінічна лікарня
„Феофанія”, державного Управління Справами Президента України, завідувач
ортопедо-травматологічного відділення.

Провідна установа: Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії
Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, МОЗ
України, м. Донецьк.

Захист відбудеться 23.01.2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.606.01 в Інституті травматології та
ортопедії АМН України, за адресою: 01601 м. Київ, вул. Воровського, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту травматології та
ортопедії АМН України, за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27

.

Автореферат розісланий 20.12.2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Страфун С.С.

Загальна характеристика роботи

актуальність проблеми. Проблема лікування потерпілих внаслідок травм має
велике медичне та соціальне значення для суспільства, оскільки потребує
значних наукових, організаційних та фінансових ресурсів для її вирішення
(Корж О.О., Корж М.О., Попсуйшапка О.К., Тяжелов О.А., Горидова Л.Д.,
Тарасенко В.І., 2006; Гайко Г.В., Калашніков А.В., Боєр В.А., 2006). У
доступній літературі ми не знайшли подібних даних по Україні, однак
відомо, що у Росії економічні втрати від травм та нещасних випадків (без
урахування інвалідності та смертності) складають 4,5 млрд. руб. на рік
(Лирцман В.М., Зоря В.И., Гнетецкий С.Ф., 1997). У США лікування лише
хворих з переломами проксимального відділу стегна обходиться у 3 млрд.
доларів на рік (Kannus P., Parkkari J., Sievanen H., 1996). У Швеції
лікування одного хворого з переломом шийки стегнової кістки обходиться у
12000 доларів США (Olsson O., Kummer F.J., Ceder L., 1998).

З переломами в Україні у 2003 році стаціонарно лікувалось 70923 хворих.
Це найважча категорія пацієнтів, з яких померло 2713. Потерпілим
виконано 229808 операції на кістково-м’язовій системі, що складає 57,09
на 10 тис. населення. Первинна інвалідність внаслідок травм усіх
локалізацій склала 22141, або 5,2 на 10000 дорослого населення (Гайко
Г.В., Жданова М.П., Калашніков А.В., 2004).

Магістральним напрямком вирішення проблеми лікування переломів кісток є
розробка нових технологій оперативних втручань за рахунок впровадження
мінімально- і малоінвазивного остеосинтезу (Анкін М.Л., 2005; Анкін
Л.М., Кулаженко Є.В., Анкін М.Л., 2006; Васюк В.Л., 2003, 2004, Рубленик
І.М.,2006; Weller S. 1998; Broos P.L., Sermon A., 2004).

Саме впровадження нових технологій лікування переломів призвело до
позитивної динаміки показників травматолого-ортопедичної служби України.
Так, показники числа днів перебування хворого на травматологічному ліжку
свідчать про їх скорочення (1995 р. – 17,9, 2003 р. – 15,6) (Гайко Г.В.,
Калашніков А.В., Боєр В.А., 2006). У розвинутих країнах цей показник
складає 3-5 днів. Саме в операційній, у значній мірі, вирішується доля
пацієнта у залежності від того, за якою технологією проводиться
оперативне втручання.

Тому в останні роки в індустріально розвинутих країнах світу при
лікуванні діафізарних переломів у більшості випадків застосовують
технології закритого блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу (ЗБІО).
Після виконання подібних оперативних втручань стало можливим раннє
навантаження оперованої кінцівки при мінімальному ризику виникнення
розладів репаративного остеогенезу, інфекційних та інших ускладнень
(Гайко Г.В., Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., 2000; Васюк В.Л., 2004,
Рубленик І.М., Васюк В.Л.,2006, Broos P.L., Reynders P., 2002).

Золотою ланкою, яка б дозволила розв’язати проблему створення нових
більш ефективних технологій остеосинтезу є розвиток прикладної
біомеханіки, яка, з часом, може виділитись у самостійну дисципліну –
„біомеханіку остеосинтезу”. Піонерськими роботами з біомеханіки
остеосинтезу стали роботи видатного Шведського ортопеда O.Lindahl (1964,
1967), в яких він запропонував неруйнуючу методику вимірювання
деформацій системи „кістка-фіксатор” при різних видах навантажень –
стисканні, вигині, скручуванні. Це дало можливість об’єктивно оцінювати
фіксуючі властивості різних металоконструкцій.

Важливе місце серед робіт, присвячених проблемам остеосинтезу, є
розвиток та поглиблення біомеханічних досліджень стабільності фіксації
відламків при різних типах переломів, вивчення морфометричних та
міцносних властивостей довгих кісток, розрахунки кількості блокуючих
елементів при здійсненні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу,
вивчення залежності морфометричних та міцносних характеристик у віковому
аспекті (Янсон Х.А., 1975; Сеппо А., 1978; Мітєлєва З.С., 1997, 2003;
Тяжелов А.А., Михайлов С.Р., Суббота И.А., 2003; Stuermer K.M., 1996;
Morikawa K., 2003).

Окрім експериментального напрямку, певна кількість робіт присвячена
математичним розрахункам моделей остеосинтезу із застосуванням апарату
будівельної механіки (Білик С.В, Рубленик І.М., Шайко-Шайковський О.Г.,
2002; Джумабеков С.А., Анаркулов Б.С., Насыров У.И., 2006; Schandelmaier
P., Farouk O., Krettek C., 2000; Shaiko-Shaikovsky A.G., Vasyuk V.L.,
2000). В 1963 році Mauret, Christ вперше застосувавши методи опору
матеріалів, дослідили стабільність інтрамедулярного остеосинтезу.

Таким чином, наявність значної кількості незадовільних результатів
лікування, високої смертності та інвалідності внаслідок травм,
суперечливість даних відносно вибору оптимальних методів оперативного
лікування переломів кісток кінцівок, обумовлюють необхідність розробки
нових технологій, спираючись на математичне забезпечення та
експериментальні дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні
матеріали дисертації є індивідуальними фрагментами планових тем, що
виконувались у Чернівецькому державному медичному університеті:
„Оптимізація відновного лікування переломів кісток та їх наслідків”
(1995-1999 рр.) № держреєстрації 23.00.001.952, (шифр 02.4.100.10098 МКВ
А 61В 17/00 А618) та “Розробити малоінвазивні методи остеосинтезу в
лікуванні переломів кісток кінцівок та їх наслідків” (2000-2004 рік) №
держреєстрації 23.00.001.952, (шифр 02.4.100.10098 МКВ А 61В 17/00
А618).

Мета дослідження: вирішення проблеми підвищення ефективності лікування
хворих з переломами довгих кісток та їх наслідками шляхом розробки нових
технологій остеосинтезу з використанням математичного моделювання,
проектування, виготовлення, біомеханічних досліджень, та клінічного
впровадження нового покоління металевих і металополімерних конструкцій
для малоінвазивного остеосинтезу діафізарних та епіметафізарних
переломів, створення технічних можливостей для проведення оперативних
втручань через мінімальні хірургічні доступи, забезпечуючи при цьому
стабільність фіксації відламків.

Основні завдання дослідження:

Розробити нове покоління металополімерних конструкцій для
інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу, інструментарій та технологію
його використання.

Розробити оригінальне обладнання для проведення біомеханічних досліджень
системи „кістка-фіксатор” з використанням нативних препаратів довгих
кісток людини синтезованих різними металевими та металополімерними
конструкціями.

На основі створеного обладнання провести порівняльні дослідження
жорсткості систем „кістка-фіксатор” з використанням препаратів стегнових
та великогомілкових кісток людини синтезованих інтрамедулярними
(металевими та металополімерними), накістковими та інтра-
екстраоссальними конструкціями.

Провести морфометричні дослідження нативних препаратів стегнової кістки
людини у віковому аспекті для визначення товщини кортикального шару,
геометричних розмірів кістковомозкової порожнини з метою обґрунтування
типорозмірів інтрамедулярних конструкцій для остеосинтезу.

Розробити методику вимірювання макротвердості губчастої кістки та
визначити показники макротвердості губчастої кістки проксимального
відділу стегнової кістки людини у віковому аспекті, що відкриє
можливості математичного моделювання, проведення розрахунків уже
існуючих та розробки нових технологій остеосинтезу.

Розробити розрахункові методики визначення оптимальних розмірів та
поперечного перерізу металевих і металополімерних конструкцій,
визначення оптимальної схеми остеосинтезу при косих, гвинтоподібних,
„бампер-переломах” діафізів, а також епіметафізарних переломах.

Проаналізувати клінічний матеріал при застосуванні нових технологій у
лікуванні переломів стегнової кістки та їх наслідків.

Проаналізувати клінічний матеріал при застосуванні нових технологій у
лікуванні переломів великогомілкової кістки та їх наслідків.

Проаналізувати клінічний матеріал при застосуванні нових технологій у
лікуванні переломів плечової кістки та їх наслідків.

Проаналізувати клінічний матеріал при застосуванні нових технологій у
лікуванні переломів та наслідків переломів проксимального відділу
стегнової кістки.

Об’єкт дослідження – діафізарні та епіметафізарні переломи кісток
кінцівок людини та процес їх хірургічного лікування.

Предмет дослідження – нові технології хірургічного лікування діафізарних
та епіметафізарних переломів кісток кінцівок людини, математичне
обґрунтування оптимальних розмірів, поперечного перерізу та взаємного
розташування елементів металополімерних і металевих конструкцій для
остеосинтезу.

Методи дослідження: при виконанні експериментальної частини роботи
застосовано математичний апарат теорії опору матеріалів, будівельної
механіки, чисельних методів розрахунків за допомогою ПК, методику
статистичної оцінки за малими вибірками, розроблено оригінальне
устаткування та методику дослідження деформацій системи
„кістка-фіксатор”, розроблено оригінальну методику вимірювання
макротвердості губчастої кістки; у клінічних розділах використано
клінічний, біомеханічний, рентгенологічний та статистичний методи
дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі
вперше:

розроблено нову технологію експериментальних досліджень міцносних
характеристик системи „кістка-фіксатор” із застосуванням оригінальної
установки для проведення біомеханічних досліджень, яка дозволяє
створювати всі види простих навантажень (стискання, вигин у різних
площинах, скручування), а також – складні навантаження препаратів довгих
кісток, проводити порівняльний аналіз ефективності застосування різних
технологій фіксації кісткових відламків при різних типах переломів
(поперечних, косих, осколкових, епіметафізарних);

розроблено основи залучення і адаптації математичного апарату теорії
опору матеріалів та будівельної механіки до завдань остеосинтезу, на
основі чого проведено математичне обґрунтування форми, розмірів корпусу
фіксатора, кількості та діаметру блокуючих гвинтів, величини обертаючого
моменту при створенні між відламкової компресії;

досліджено морфометричні характеристики нативних препаратів стегнових
кісток людини у віковому аспекті, що дозволило створити шкалу
типорозмірів довжини та діаметру інтрамедулярних фіксаторів;

розроблено методику визначення макротвердості губчастої кістки
проксимального епіметафізу стегнової кістки у віковому аспекті, що дає
необхідні показники для проведення розрахунків жорсткості фіксації у
зоні контакту фіксатора з губчастою кісткою при різних технологіях
остеосинтезу;

біомеханічно обґрунтовано переваги у жорсткості фіксації систем
„кістка-КМПФ” та „кістка-БІМПФ” при діафізарних переломах стегнової та
великогомілкової кісток у порівнянні з існуючими технологіями
металоостеосинтезу;

отримано нові знання про результати клінічного впровадження нових
технологій закритого, напіввідкритого та відкритого остеосинтезу
діафізарних переломів стегнової кістки за допомогою КМПФ-2, КМПФ-3,
БІМПФ-6;

отримано нові знання про результати клінічного впровадження нових
технологій закритого. напіввідкритого та відкритого остеосинтезу
діафізарних переломів великогомілкової кістки за допомогою КМПФ-2,
КМПФ-3, БІМПФ-8;

отримано нові знання про результати клінічного впровадження нових
технологій закритого та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних
переломів плечової кістки за допомогою КМПФ-3П та металевих
інтрамедулярних фіксаторів;

отримано нові знання про результати клінічного впровадження нових
технологій закритого остеосинтезу переломів шийки стегнової кістки за
допомогою канюльованих та неканюльованих динамічних гвинтів.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблено та впроваджено у клінічну практику нову технологію закритого
та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки
за допомогою КМПФ-2, КМПФ-3, БІМПФ-6.

Розроблено та впроваджено у клінічну практику нову технологію закритого
та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних переломів великогомілкової
кістки за допомогою КМПФ-2, КМПФ-3, БІМПФ-8.

Розроблено та впроваджено у клінічну практику нову технологію закритого
та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних переломів плечової кістки за
допомогою КМПФ-3П та металевих інтрамедулярних фіксаторів.

Розроблено та впроваджено у клінічну практику нову технологію закритого
остеосинтезу переломів шийки стегнової кістки за допомогою канюльованих
та неканюльованих динамічних гвинтів. Розроблено нову технологію
експериментальних досліджень міцносних характеристик системи
„кістка-фіксатор” із застосуванням оригінальної установки і технології
проведення біомеханічних досліджень дозволив біомеханічно обґрунтувати
запропоновані технології остеосинтезу. Одержані дані є теоретичною
основою для наступних експериментальних та клінічних досліджень, що
дозволить об’єктивно відбирати кращі технології серед великої кількості
запропонованих.

Адаптований до потреб травматології математичний апарат теорії опору
матеріалів та будівельної механіки дозволив практично вирахувати
оптимальні геометричні розміри конструкцій, переріз, кількість та
діаметр гвинтів, необхідних для створення системи „кістка-фіксатор” з
заданим запасом міцності при статичних та динамічних навантаженнях.

Отримані морфометричні характеристики нативних препаратів стегнових
кісток людини у віковому аспекті дозволили створити шкалу типорозмірів
довжини та діаметру інтрамедулярних фіксаторів для остеосинтезу
стегнової кістки.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проаналізована наукова
література, обґрунтована ідея, визначена тема, складені план та робоча
програма дослідження. Розроблено пристрій та методика вимірювання
деформацій системи „кістка-фіксатор” для різних типів переломів
синтезованих різними металевими та металополімерними конструкціями.
Зібрано трупний матеріал нативних препаратів стегнових та
великогомілкових кісток. Проведено визначення макротвердості губчастої
кістки проксимального епіметафізу стегнових кісток та їх морфометричні
вимірювання. Здобувач прийняв участь у адаптуванні до потреб
травматології математичного апарату теорії опору матеріалів та
будівельної механіки, що дозволило вирахувати оптимальні геометричні
розміри конструкцій, переріз, кількість та діаметр гвинтів, необхідних
для створення системи „кістка-фіксатор” з заданим запасом міцності при
статичних та динамічних навантаженнях. Здобувач прийняв участь у
розробці та клінічному впроваджені нових малоінвазивних технологій
закритого та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних переломів
стегнової та великогомілкової кісток за допомогою КМПФ-2, КМПФ-3,
БІМПФ-6. Здобувачем розроблено та впроваджено у клінічну практику нову
технологію закритого та напіввідкритого остеосинтезу діафізарних
переломів плечової кістки за допомогою КМПФ-3П та металевих
інтрамедулярних фіксаторів; розроблено та впроваджено у клінічну
практику нову технологію закритого остеосинтезу переломів шийки
стегнової кістки за допомогою канюльованих та неканюльованих динамічних
гвинтів. Здобувачем самостійно прооперовано 285 тематичних хворих та у
256 операціях приймав участь як асистент. Здобувачем проведено
статистичну обробку, написані всі розділи дисертації, аналіз і
узагальнення одержаних результатів, сформульовано висновки і практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
та обговорені на XI, XII, XIII та XIV з’їздах травматологів-ортопедів
України (Харків, 1991, Київ, 1996, Донецьк, 2001, Одеса, 2006); VI
з’їзді травматологів-ортопедів СНД (Ярославль, 1993); IV, V та VI
з’їздах травматологів-ортопедів Республіки Молдова (Кишинів, 1996, 2001,
2006); пленумах правління республіканського товариства
ортопедів-травматологів (Херсон, 1993, Вінниця, 2004);
науково-практичних конференціях: Першій республіканській
травматологів-ортопедів Криму (Судак, 1992); “Остеопороз: епідеміологія,
клініка, діагностика та лікування” (Київ, 1995); ювілейній конференції,
присвяченій 60-річчю професора І.М. Рубленика (Чернівці, 1998);
Кримській науково-практичній конференції травматологів-ортопедів,
присвяченій 60-річчю професора А.І. Бліскунова (Крим, 1999); “Сучасні
технології в травматології та ортопедії” (Москва, 1999); з міжнародною
участю, присвяченій 75-річчю кафедри ортопедії, травматології та
комбустіології Харківської медичної академії післядипломної освіти
(Харків, 2001); міжнародній “Малоінвазивна хірургія без кордонів”
(Тернопіль, 2001); „Малоинвазивные и эндоскопические технологии в
травматологии и ортопедии” (Ялта, 2002); „Ендокринний остеопороз:
клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Чернівці, 2002);
конференції з міжнародною участю, присвяченій 25-річчю кафедри
травматології і вертебрології Харківської медичної академії
післядипломної освіти (Харків, 2003); з міжнародною участю „Актуальні
питання сучасної ортопедії та травматології 85 років ІТО АМНУ 19-21
травня 2004 р.” (Київ, 2004); з міжнародною участю (Маріуполь, 2004); з
міжнародною участю „Малоінвазивні методи лікування пошкоджень та
захворювань опорно-рухового апарату” (Чернівці, 2005); з міжнародною
участю „Малоінвазивна хірургія в травматології та ортопедії” (Київ,
2005). ІI Всеукраїнській науково — практичній з міжнародною участю
“Політравма – сучасна концепція надання медичної допомоги” (Київ, 2006);
симпозіумах: ІІ міжнародному Шведсько-Українському «Актуальні питання
надання медичної допомоги населенню» (Чернівці, 2000); Міжнародному
„Актуальні питання сучасної медичної допомоги населенню” (Чернівці,
2003).

На засіданні Київського товариства ортопедів-травматологів (Київ, 2004).

Публікації. Результати наукових досліджень опубліковані в 80 роботах
загальним об’ємом 490 сторінок, з них 1 монографія, 35 праць у виданнях,
сертифікованих ВАК, загальним об’ємом 332 сторінки; 16 авторських
свідоцтв СРСР на винаходи, 1 патент України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 339 сторінках
друкованого тексту, ілюстровано 55 таблицями та 101 рисунком і
складається із вступу, восьми розділів власних досліджень, підсумку,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який
містить 453 назв, зокрема 285 слав’яномовних та 168 іншомовних авторів.

Основний зміст дисертації

Матеріали та методи дослідження. Наводимо конструктивні особливості та
принцип роботи інтрамедулярних металополімерних фіксаторів.

Компресійний металополімерний фіксатор КМПФ-2 (а. с. СРСР №806019 – рис.
1 та 2) являє собою порожнистий круглий металевий корпус 1, в якому на
всьому протязі виконані поздовжні наскрізні отвори 2, заповнені
поліамідом-12.

Рис 1. Схема КМПФ-2. Рис 2. Схема остеосинтезу КМПФ-2.

Це дозволяє здійснювати блокування фіксатора з кісткою при переломах
діафіза на будь-якому рівні, що значно розширює можливості ефективного
використання конструкції.

На проксимальному кінці металевого корпусу знаходиться внутрішня різьба
3, за допомогою якої фіксатор з’єднується з інструментом, що
використовується при введенні і видаленні фіксатора з кістки. Для
правильної орієнтації блокуючих гвинтів на торці фіксатора в одній
площині з наскрізними поздовжніми отворами виконано шліц 4. Поперечна
міжвідламкова компресія здійснюється блокуючими гвинтами, які
проводяться через відламки і полімерні ділянки фіксатора перпендикулярно
до поздовжньої осі кістки (рис. 2).

КМПФ-3 (а. с. СРСР №946531 – рис. 3) виконано у вигляді круглого
металевого стержня 1. Проксимальний його кінець закінчується різьбовим
хвостовиком 2 з шліцом на торці 3. Під різьбовим хвостовиком знаходиться
деротаційна лопать у формі трапеції 4 з основою на стержні. З метою
зменшення травматизації кістки при введенні і видаленні фіксатора вільні
сторони лопаті загострені.

Рис. 3. Схема КМПФ-3. Рис. 4. Схема остеосинтезу КМПФ-3.

При введенні фіксатора в кістковомозкову порожнину деротаційна лопать
заглиблюється в губчасту речовину проксимального метафізу кістки і в
такий спосіб виключає можливість прокручування фіксатора в центральному
відламку, не перешкоджаючи динамічній компресії, яка виникає під час
дозованого навантаження кінцівки.

На дистальному кінці стержня в одній площині зі шліцом та деротаційною
лопаттю виконано поздовжній наскрізний отвір (5), заповнений ПА-12.

Міжвідламкова компресія досягається за допомогою компресуючої ніпельної
гайки (6), яка нагвинчується на різьбовий хвостовик після блокування
фіксатора в дистальному відламку (рис. 4).

В КМПФ-3, як і у більшості компресійних фіксаторів такого типу,
конструктивні елементи, за допомогою яких здійснюється осьова
міжвідламкова компресія, знаходяться на поверхні кісткових утворів, що
мають губчасту структуру (великий вертлюг стегнової кістки, плато
великогомілкової кістки над її горбистістю). В цих умовах величина
компресуючого зусилля лімітована низьким опором зминанню губчастої
речовини кістки.

З огляду на це розроблено КМПФ-5 (а. с. CPCP №1176897 – рис. 2.5), який
дозволяє забезпечити ефективну міжвідламкову компресію і підвищити
стабільність остеосинтезу за рахунок перенесення компресуючого зусилля з
губчастої кістки на компактну.

Рис. 5. Схема КМПФ-5. Рис. 6. Схема остеосинтезу КМПФ-5.

КМПФ-5 (рис.5) являє собою круглий порожнистий металевий корпус 1, на
дистальному кінці якого розташований поздовжній наскрізний отвір 2.

На рівні отвору порожнина корпусу виповнена ПА-12. В проксимальному
кінці вільного від полімера корпусу, виконана внутрішня різьба 3,
деротаційна лопать 4 і шліц 5. Під деротаційною лопаттю в тій же
площині, що і в дистальному відламку, зроблено наскрізний поздовжній
отвір 6. Складовими частинами фіксатора є також блокуючий і компресуючий
гвинти 8 та установочний гвинт 9.

Компресійний остеосинтез виконується в такий спосіб (рис. 6). Після
фіксації відламків КМПФ-5 блокують стержень в дистальному відламку.
Другий гвинт проводять через проксимальний відламок на рівні верхньої
частини поздовжнього наскрізного отвору, не заповненого полімером.

Відтак у фіксатор занурюють до контакту з гвинтом полімерний
стержень-штовхач і закручують установочний гвинт. Компресуюче зусилля,
яке при цьому виникає, передається на полімерний стержень-штовхач і на
гвинт, що забезпечує тісний контакт і нерухомість відламків.

Для досягнення мінімальної травматичності оперативних втручань та
якнайменшого ризику інфекційних ускладнень розроблені також блокуючі
інтрамедулярні металополімерні фіксатори для закритого остеосинтезу.

Рис. 7. Схема БМПФ-6. Рис. 8. Схема остеосинтезу БМПФ–6.

Блокуючий металополімерний фіксатор шостої моделі БМПФ-6 (рис.7)
виконаний у вигляді круглого порожнистого металевого корпусу 1, на
дистальному кінці якого знаходиться наскрізний поздовжній отвір 2.
Проксимальний кінець містить внутрішню різьбу 3, деротаційну лопать 4,
шліц 5 і лиски 6. На рівні деротаційної лопаті з протилежної сторони
виконано поздовжній отвір 7. Порожнина металевого корпусу на всьому
протязі до внутрішньої різьби на проксимальному кінці заповнена
полімером 8.

На дистальному кінці полімер виходить за межі корпусу, утворюючи
наконечник 9. В середині полімеру зроблено поздовжній направляючий канал
10. Після введення фіксатора у відламки кістки проводять його блокування
гвинтами на рівні поздовжніх отворів (рис. 8).

Нами розроблено і впроваджено блокуючий інтрамедулярний фіксатор сьомої
моделі для остеосинтезу вертлюгових переломів стегнової кістки – БМПФ-7
(Деклараційний патент України на винахід № 34297 А МКВ 6 А 61В 17/18,
2001), який складається з круглого порожнистого стержня змінного
діаметра 1, в якому зроблені наскрізні вікна 2 і 3, заповнені
поліамідом-12 (рис. 9),. На проксимальному кінці фіксатора знаходяться
лиски 4, отвір 5, шліц 6, внутрішня різьба 7

Рис. 9. Схема БМПФ-7. Рис. 10. Схема остеосинтезу БМПФ-7.

Остеосинтез за допомогою пристрою здійснюють закритим способом без
оголення місця перелому під контролем електронно-оптичного перетворювача
(ЕОП) (рис. 10).

Для цього укладають хворого на тракційний стіл з упором у промежину і
фіксацією обох стоп. Витяганням по довжині, невеликим відведенням (до
кута 15°) при, як правило, нульовій ротації, усувають всі види зміщення.
Через розтин шкіри довжиною 4-5 см трепанують великий вертлюг, свердлом
калібрують кістковомозкову порожнину. У підготовлену таким чином кістку,
вводять запропонований фіксатор. Через отвір 10 кондуктора і отвір 5
фіксатора (рис. 2.10) у головку стегна вводять спицю 9, розташовуючи
полімерні ділянки фіксатора в одній площині з шийкою стегна. За
допомогою кондуктора 8 у полімерній ділянці фіксатора 2, головці і шийці
стегнової кістки просвердлюють два канали під кутом 130° до поздовжньої
осі стегна. Ще два канали просвердлюють у поперечному напрямку через
стегнову кістку і полімерну ділянку 3. За допомогою мітчика в отриманих
каналах нарізають різьбу і вводять гвинти 11 і 12. Спицю 9 видаляють,
кондуктор 8 знімають, на шкіру накладають шви.

Для забезпечення стабільного остеосинтезу черезвертлюгових переломів
закритим способом без оголення місця перелома нами запропоновано
субфасціальний фіксатор (СФ) для остеосинтезу черезвертлюгових переломів
(рис. 11).

Останній (рис. 11) складається з вигнутої під кутом 100 пластини (1),
яка в проксимальному кінці має різьбові отвори під кутом 1200 (2), а в
дистальній частині – різьбові отвори під кутом 900 (3) до її
повздовжньої осі, а також різьбових гвинтів змінного діаметра (4), які
на одному кінці мають шестигранник (5), обмежуюче кільце (6), різьбову
ділянку більшого діаметра (7) і різьбову ділянку меншого діаметра (8),
причому крок різьби обох ділянок однаковий. На торці пластини міститься
різьбовий отвір (9) для закріплення рукоятки (10) (рис. 11).

Рис. 11. Субфасціальний фіксатор для остеосинтезу вертлюгових переломів.

Субфасціальний фіксатор застосовують наступним чином.

Під загальним знеболенням репонують відламки на ортопедичному столі під
контролем електронно-оптичного перетворювача. Через розтин шкіри до 3 см
(11) субфасціально вздовж стегнової кістки за допомогою рукоятки (10)
просувають пластину (1), поки верхній кінець пластини не розташується на
1 см дистальніше великого вертлюга. Після цього через прокол шкіри в
проксимальний отвір пластини вводять направляючу спицю, слідкуючи, щоб
вона в боковій проекції була по центру, а в прямій проекції на 1 см
дистальніше верхнього краю шийки стегна. Наступний прокол шкіри
здійснюють в проекції дистального отвору пластини (1), через який
проводять свердло по центру стегнової кістки. Свердло видаляють, в
отриманому каналі мітчиком нарізають різьбу, вводять фіксуючий гвинт.
Третій прокол шкіри здійснюють навпроти другого отвору зверху, в який
вводять послідовно свердло, мітчик, гвинт. На завершення через окремі
проколи шкіри (11) проводять 2-3 фіксуючих гвинти. Рукоятка (10)
відгвинчується від пластини (1). Накладають шви на шкіру, асептичні
пов’язки. Досягається жорстка фіксація при малій травматичності
оперативного втручання.

Поєднання металу та полімерного матеріалу в одній конструкції дозволяє
цілеспрямовано і диференційовано використовувати їх фізико-механічні
властивості. Металева основа фіксаторів забезпечує необхідну жорсткість,
стійкість до динамічних навантажень, які виникають в умовах
безіммобілізаційного функціонального режиму пацієнтів в
післяопераційному періоді. Для виготовлення металевої основи фіксаторів
ми використовуємо сталь марки 12Х18Н1ОТ. При виборі полімерного
матеріалу ми керувались рядом вимог: 1) інертність до оточуючих тканин;
2) хімічна стійкість при тривалому перебуванні в організмі; 3) достатня
міцність і її збереження в організмі впродовж часу, необхідного для
повної консолідації перелому; 4) нескладна і економічна технологія
виготовлення металополімерних фіксаторів; 5) простота та надійність
стерилізації. Враховуючи означені вимоги ми зупинились на
конструкційному термопластичному матеріалі із групи поліамідів –
поліаміді-12 (ПА-І2).

Матеріалом для експериментальних досліджень послужили 216 нативних
препаратів стегнових і великогомілкових кісток людей, що померли
раптовою смертю або загинули внаслідок нещасних випадків у віці від 20
до 80 років. Забір препаратів виконувався у відповідності до вимог
чинного законодавства. Залежно від віку померлих вилучені препарати
розділили на три вікових групи: від 21 до 40 років, від 41 до 60 та від
61 до 80 років. Стосовно до завдань заглибного остеосинтезу були вивчені
деякі вікові особливості морфометричних та міцносних характеристик
стегнових кісток, проведено біомеханічні дослідження стабільності
остеосинтезу різних типів переломів стегнової і великогомілкової кісток
металополімерними та металевими конструкціями.

Перша серія дослідів проведена на 66 препаратах стегнових кісток трьох
вікових груп (по 22 препарати в кожній групі). Вимірювали довжину кісток
від верхівки великого вертлюга до міжвиросткової вирізки. Потім
здійснювали поперечну остеотомію на рівні середини та на відстані 1/4 її
довжини від великого вертлюга і міжвиросткової вирізки. Розміри
кістковомозкової порожнини на рівні остеотомії вимірювали
штангенциркулем з точністю до 0,01 мм в медіо-латеральній і
дорсо-вентральній площинах. Аналогічним способом визначали товщину
компактної речовини кістки передньої, задньої, медіальної та латеральної
стінок кістковомозкової порожнини. Результати вимірювань обробляли
статистично, після чого отримані дані для зручності аналізу зводили в
таблиці. Ці ж препарати були використані для дослідження міцносних
властивостей губчастої речовини проксимального і дистального
епіметафізів кісток.

Нами проводилось вивчення опору зминанню губчастої речовини
проксимального та дистального епіметафізів стегнової кістки в залежності
від віку, що, на наш погляд, має принципове значення для вибору способу
фіксації відламків, для чого розроблено пристрій, який дозволяє
максимально точно провести вимірювання макротвердості губчатої речовини
кісткової тканини.

Вимірювання проводили на кожному зразку в трьох точках на відстані 20 мм
і 40 мм від верхівки великого вертлюга та міжвиросткової вирізки і в
місцях переходу метафіза в діафіз.

Друга серія експериментів проведена на 42-х стегнових кістках. Виділено
7 груп досліжень по 6 препаратів у кожній групі. Першу групу склали
препарати неушкоджених кісток, з другої по сьому – препарати, які після
поперечної остеотомії стегнової кістки в середній третині були
синтезовані цвяхом Кюнчера, чотиригранним штифтом-штопором Сіваша,
компресуючою пластиною АО, КМПФ-2 і КМПФ-3.

В третій серії експериментів (36 препаратів стегнових кісток) проводили
дослідження стабільності відламків косих переломів діафіза, синтезованих
відомими методами і методом БІМПО. Для моделювання перелома в
сагітальній площині на рівні середньої третини діафіза здійснювали косу
остеотомію з таким розрахунком, щоб протяжність її площини дорівнювала
трьом діаметрам кістки на рівні середини остеотомії. Відламки
синтезували КМПФ-2, 10–гвинтовою пластиною АО, 8–гвинтовою подвійною
деротаційною пластиною Рубленика (а. с. СРСР №1616638), трьома
кортикальними гвинтами АО діаметром 4,5 мм, цвяхом Кюнчера і двома
дротяними серкляжами. За еталон служили препарати неушкоджених стегнових
кісток.

В четвертій серії дослідів (42 препарати великогомілкових кісток)
вивчали стабільність біомеханічної системи «кістка-фіксатор» при
поперечних переломах великогомілкової кістки на рівні дистального
розширення кістковомозкової порожнини. В п’ятій серії дослідів (30
великогомілкових кісток) вивчали стабільність системи «кістка-фіксатор»
на моделі осколкового «бампер-перелома». З цією метою в середній третині
діафіза у фронтальній площині здійснювали подвійну остеотомію, утворюючи
клиновидний фрагмент з основою на гребені великогомілкової кістки.
Довжина цієї основи дорівнювала двом умовним діаметрам кістки на рівні
остеотомії. Як і в попередніх дослідженнях еталоном брали неушкоджену
кістку. Було виділено п’ять груп дослідів по шість препаратів у кожній.
У першій групі досліджували неушкоджені кістки, у другій-п’ятій –
синтезовані КМПФ-2, 10-гвинтовою пластиною АО, цвяхом Кюнчера з двома
дротяними серкляжами і 6-гвинтовою пластиною XІTO. Біомеханічні
випробування в усіх серіях дослідів проводили за модифікованою
неруйнуючою методикою O. Lindahl із використанням запропонованого нами
приладу (а. с. СРСР №1409250), який дозволяє згинати, розтягувати,
стискати, скручувати препарати із заданим зусиллям і вимірювати
деформації, які при цьому виникають з точністю до 0,01 мм.

Рис. 12 Пристрій для вимірювання деформацій довгих кісток

Прилад (рис. 12) складається з основи у вигляді прямокутної плити 1 на
ніжках 2. На плиті з лівого боку встановлені і закріплені два кронштейни
3, 4, в яких змонтовано горизонтальний вал 5, що закінчується на одному
кінці циліндричною чашею 6, а на протилежному з’єднаний з шестигранником
7. В циліндричному корпусі 8 змонтовано механізм, що складається з двох
втулок і вала з метричною різьбою, який забезпечує можливість дозованого
переміщення чаші 6 в горизонтальному напрямку і навколо своєї осі.

На прямокутній плиті з правого боку встановлено кронштейн 9, в якому
проходить вал 10 з чашею 11, аналогічною чаші 6. На протилежному кінці
вала 10 встановлено динамометр 12 з індикатором 13. В прямокутній плиті
11 зроблено три поздовжніх прорізи для закріплення додаткових пристроїв,
за допомогою яких навантажують кістку і вимірюють деформації, що при
цьому виникають.

Клінічна частина роботи містить клініко-рентгенологічний аналіз
хірургічного лікування 682 потерпілих з переломами довгих кісток та їх
наслідками, що лікувались у базових лікувальних закладах Буковинського
державного медичного університету за період з 1994 по 2003 рік. Cеред
пацієнтів переважали чоловіки працездатного віку, Середній вік пацієнтів
серед чоловіків становить 35,66, а серед жінок –46,84 років. Переважали
хворі з переломами стегнової та великогомілкової кісток (табл. 1)

Таблиця 1

Розподіл хворих за локалізацією переломів

Локалізація Чоловіки Жінки Всього

Абс. % Абс. % Абс. %

Діафіз стегнової кістки 186 27,27 82 12,02 268 39,30

Діафіз кісток гомілки 86 12,61 26 3,81 112 16,42

Діафіз плечової кістки 57 8,36 42 6,16 99 14,52

Шийка стегнової кістки 54 7,92 92 13,49 146 21,41

Вертлюгова ділянка стегнової кістки 29 4,25 28 4,11 57 8,36

Всього 412 60,41 270 39,59 682 100,00

Проведені біомеханічні дослідження та інженерно-конструкторські
обрахунки дозволили розробити та впровадити у клінічних умовах низку
нових технологій при оперативному лікуванні діафізарних та
епіметафізарних переломів довгих кісток (табл. 2). У 49,71% хворих
застосовано нові технології інтрамедулярного остеосинтезу, у 27,86%
випадках – накісткового остеосинтезу, а у 22,43%, пацієнтів – нові
технології остеосинтезу з застосуванням канюльованих гвинтів.

Таблиця 2

Розподіл хворих за технологіями остеосинтезу

№ пп. Технологія остеосинтезу Абс. %

І Клінічна група (нові технології) 357 52,35

1 БМПФ-6 13 1,91

2 БМПФ-7 2 0,29

3 БМПФ-8 5 0,73

4 КМПФ-2 27 3,96

5 КМПФ-3 194 28,45

6 КМПФ-5 1 0,15

7 КМПФ-7 21 3,08

8 ДГ 94 13,78

ІІ Клінічна група (традиційні технології) 325 47,65

Інтрамедулярний металоостеосинтез 76 11,14

Накістковий остеосинтез: 190 27,86

Остеосинтез гвинтами 59 8,65

9 AO 94 13,78

10 L-AO 68 9,97

11 DHS 10 1,47

12 ПДПР 18 2,64

14 СГ 59 8,65

Всього 682 100

Більшість операцій (377) виконано під електронно-оптичним перетворювачем
(ЕОП), що складає 55,28%. Перевагу надавали закритому 238(34,90%) та
напіввідкритому 79(11,59%) способам остеосинтезу (табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл хворих за видом остеосинтезу

Вид остеосинтезу Кількість хворих %

Закритий 238 34,90

Напіввідкритий 79 11,59

Відкритий 365 53,52

Всього 682 100,00

Результати досліджень. У першій серії досліджень отримано дані про
розміри поперечного перерізу кістковомозкової порожнини стегнової кістки
у людей різних вікових груп, які свідчать про те, що середній
медіо-латеральний розмір поперечного перерізу кістковомозкової порожнини
стегнової кістки в проксимальній третині у першій віковій групі (20-40
років) дорівнював 13,82±0,27 мм, в другій (41-60 років) – 15,4±1,9 мм і
в третій (61-80 років) – 14,68±1,56мм. На рівні фізіологічного звуження
кістковомозкової порожнини середні розміри її перерізу в латеральному
напрямку в першій групі склали 13,15±0,47 мм, в другій – 12,32±0,32 мм,
в третій – 13,7±1,12 мм. Вентро-дорсальний розмір на цьому рівні
відповідно дорівнював 13,23±0,25 мм, 12,71±0,55 мм і 14,69±0,87 мм. Ці
дані слід використовувати при підборі внутрішньокісткового фіксатора,
діаметр якого для пацієнтів віком понад 60 років з переломами стегнової
кістки в середній третині діафіза повинен бути не менше 12-13 мм.

Для дистальної третини характерним є більш виражене з віком збільшення
розмірів кістковомозкової порожнини. Так, медіо-латеральний розмір у
першій віковій групі дорівнював 19,88±1,75 мм, у другій – 20,64±1,65 мм,
у третій – 22,59±3,36 мм. Отримані дані показують, що з віком в
проксимальній і дистальній третинах стегнової кістки не спостерігається
суттєве збільшення розмірів кістковомозкової порожнини. Розміри нижньої
третини з віком настільки збільшуються, що виключають можливість
ефективного використання внутрішньокісткових фіксаторів при переломах на
цьому рівні, особливо у пацієнтів похилого і старечого віку.

Вивчення товщини компактної речовини стінок кістковомозкової порожнини в
проксимальній і дистальній третинах стегнової кістки показало, що
ділянки кістки, на які під час навантаження діють сили стискання,
потоншуються з віком найменше. Так, товщина компактної речовини
медіальної стінки в нижній третині у першій віковій групі склала
7,47±2,08 мм, в другій 6,38±1,29 мм і у третій 5,58±1,88 мм, а товщина
задньої стінки практично не змінювалась. У першій групі вона дорівнювала
5,52±1,88 мм, у другій 5,6±1,28 мм, у третій–5,5±1,27 мм. Ділянки
кістки, які знаходяться на її випуклій стороні і на які діють сили
розтягнення з віком витончуються значно більше. Товщина компактної
речовини кістки, що утворює передню стінку нижньої третини діафіза у
першій віковій групі була 6,33±1,29 мм, у другій–4,97±1,09 мм, у
третій–4,54±1,8 мм. Товщина латеральної стінки становила відповідно
6,27±1,78 мм, 5,76±1,84 мм і 4,5±0,9 мм.

На рівні фізіологічного звуження кістковомозкової порожнини товщина
компактної речовини кістки була максимальною у першій віковій групі
(6,76±0,79 мм) і мінімальною – у третій (4,47±0,39 мм). Витончення
стінок кістковомозкової порожнини відбувалось рівномірно.

Морфометричні характеристики стегнової кістки в її верхній третині
значною мірою обумовлені особливостями біомеханіки кульшового суглоба.
Встановлено, що на цьому рівні товщина компактної речовини передньої і
латеральної стінок кістковомозкової порожнини з віком зменшується. Щодо
медіальної стінки, то її товщина була найбільшою у другій віковій групі
8,27±1,35 мм і помірно зменшувалась у третій – 7,28±1,0 мм.

По задній поверхні цей показник дорівнював 6,58±1,2 мм у першій віковій
групі, 7,4±1,08 мм у другій і 8,09±1,2 мм у третій. Очевидно, що з віком
під впливом напружень стискання відбувається перебудова кістки, яка
характеризується збільшенням компактної кісткової тканини в тих
ділянках, де ці напруження найбільші.

ue

0 ”

Ae

?

3/4

,

.

V

„@

^„@

$ @

„@

^„@

„@

^„@

AE

AE

?? ?&?

?&?

Y?Yae¦Ue??THP®Ae°U±J??¶oeiaOOAoeoe1/2±¤¤oe1/2±oeoeoeoe

`„?

a$

`„?

??

???\??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

?упі спостерігається значне (у 1,5 – 2 рази) зниження цих показників.
Показники макротвердості губчатої речовини кістки в сагітальній площині
були аналогічними. На відстані 20 мм, 40 мм від міжвиросткової вирізки і
в місці переходу метафіза в діафіз максимальна твердість губчатої
речовини кістки як в сагітальній, так і у фронтальній площинах виявлена
у першій віковій групі. Мінімальна твердість зареєстрована у третій
віковій групі. Зниження міцносних характеристик губчатої речовини кістки
вказує на те, що можливість досягнення стабільності при традиційному
інтрамедулярному остеосинтезі у третій віковій групі дуже сумнівна.

У другій серії досліджень, при випробуваннях на вигин, деформація
препаратів, синтезованих інтрамедулярними фіксаторами, зростала
поступово із збільшенням згинального моменту. Препарати, синтезовані
цвяхом Кюнчера, КМПФ-2 та КМПФ-3 виявили найбільший опір вигину у
фронтальній та сагітальній площинах. найбільший опір скручуванню чинили
препарати неушкоджених стегнових кісток.

Препарати, синтезовані КМПФ-2, КМПФ-3 і пластиною АО, також чинили
значний опір скручуванню, причому при навантаженні до 10 Нм їх
деформація була зворотньою.

Результати біомеханічних досліджень стабільності остеосинтезу косих
переломів діафіза стегнової кістки в середній третині (третя серія
дослідів) свідчить про те, що при випробуваннях на вигин найбільший опір
чинили препарати, синтезовані КМПФ-2, причому стійкість їх до вигинаючих
навантажень була однаковою як у фронтальній, так і сагітальній площинах.
Аналіз даних опору стисканню препаратів показав, що у порівнянні з
еталоном (цілі стегнові кістки) найбільшим опором стисканню
характеризувались препарати, синтезовані КМПФ-2, 10–гвинтовою пластиною
АО і подвійною деротаційною пластиною. При навантаженні до 1500 Н
зміщення по довжині препаратів фіксованих цими конструкціями, не
перевищували 3–4 мм.

Результати досліджень препаратів на скручування показали, що найближче
до еталона (неушкоджена стегнова кістка) поводять себе препарати,
синтезовані КМПФ-2. Пояснюється це, перш за все, конструктивними
особливостями КМПФ-2, який при блокуванні з компактною речовиною кістки
утворює біомеханічну систему “кістка-фіксатор-гвинти”, де жорсткість
фіксатора при випробуваннях на скручування відіграє визначальну роль.

Результати біомеханічних досліджень стабільності остеосинтезу поперечних
переломів діафіза великогомілкової кістки в нижній третині на рівні
дистального розширення кістковомозкової порожнини (четверта серія
дослідів) показали, що при випробуваннях на вигин найвищі показники
опору отримані при дослідженні препаратів, синтезованих КМПФ-5 і КМПФ-3.
Більше, ніж у два рази їм поступаються препарати, синтезовані цвяхом
Кюнчера і фіксатором Сеппо. При дії згинального моменту в 10 Нм
прогинання препаратів, фіксованих КМПФ-5, дорівнювало 3±0,12 мм; КМПФ–3
– 4,5±0,15 мм; цвяхом Кюнчера – 5,8±0,38 мм; фіксатором Сеппо – 6,8±0,32
мм; пластиною ХІТО – 8±0,47 мм. Результати випробувань на скручування
показали, що найбільший опір цим навантаженням чинили неушкоджені кістки
і препарати синтезовані КМПФ-5. При випробуванні препаратів,
синтезованих репонатором-фіксатором Сеппо, збільшення моменту
скручування до 5 Нм у трьох із семи синтезованих препаратів привело до
їх руйнування. У всіх випадках лінія перелому проходила через отвори в
кісткових відламках, в які були введені репонуючі важелі фіксатора.
Очевидно, що при навантаженні препаратів отвори були додатковими
концентраторами напружень. При випробуваннях препаратів, синтезованих
цвяхом Кюнчера, опір скручуванню був настільки малим, що не реєструвався
приладом

Результати біомеханічних випробувань препаратів великогомілкової кістки,
синтезованих з приводу осколкових “бампер-переломів” (п’ята серія
дослідів) показали, що при скручуючому моменті в 10 Нм деформація
препаратів, синтезованих КМПФ-2, не перевищувала 150 і була зворотною,
тоді як у препаратів, синтезованих пластиною АО, вона дорівнювала
25±1,20, цвяхом Кюнчера–74±3,80. Випробування на стискання показали
достатньо високу жорсткість усіх препаратів. Так, при навантаженнях
величиною в 1000 Н поздовжня деформація препаратів, синтезованих КМПФ-2,
не перевищувала 2±0,45 мм, пластиною АО–2,8±0,52 мм, цвяхом Кюнчера і
двома дротяними серкляжами–5,3±0,76 мм.

Результати клініко-рентгенологічного аналізу 268 пацієнтів прооперованих
з приводу діафізарних переломів стегнової кістки свідчать про те, що
більшість хворих отримали травму внаслідок дорожньо-транспортних пригод
(55,88%) та в побуті (30,88%). З приводу свіжих переломів оперовано 235
хворих (87,69%), незрощених і неправильно зрощених – 28 (10,45%),
несправжніх суглобів – 4 (1,49%). Згідно класифікації АО переважали
переломи A2, А3, B2, і B3 типів, котрі в сумі склали 192 (71,64%). В
процесі хірургічного лікування діафізарних переломів стегнової кістки у
169 випадках (63,06%) було застосовано нові технології БІМПО.
Конструктивні особливості запропонованих металополімерних конструкцій, а
саме наявність деротаційної лопаті у проксимальній частині фіксатора,
дозволили виконати динамічний варіант остеосинтезу в 81,53%. Вивчення
віддалених результатів проводилось згідно стандартів оцінки якості
лікування пошкоджень та захворювань органів опори і руху, затверджених
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3.03.1994 р. №44. У
випадках застосування відкритого БІМПО добрі результати отримані у 104
(89,66%) задовільні – у 7 (6,03%), незадовільні у 5 (4,31%) хворих. У
випадках застосування напіввідкритого БІМПО добрі результати отримані у
55 (91,67%), задовільні – у 3 (5,00%), незадовільні – у 2 (3,33%)
хворих. Отримані дані свідчать, що за найбільш важливими показниками –
термінами непрацездатності, інвалідності, кількості добрих та
задовільних результатів БІМПО є найбільш ефективним методом заглибного
остеосинтезу.

З діафізарними переломами великогомілкової кістки та їх наслідками із
застосуванням технологій заглибного остеосинтезу прооперовано 112
хворих, При цьому у 92,86% випадків застосовано розроблені нові
технології. З них жінок було 27 (24,11%), чоловіків 85 (75,89%),
середній вік хворих склав 37,72±13,26 (від 18 до 70) років. Переважали
чоловіки працездатного віку від 21 до 60 років, які склали 67,86%.
Переважна більшість хворих отримали травму внаслідок
дорожньо-транспортних пригод (55,88%) та в побуті (30,88%). З приводу
свіжих переломів оперовано 68,75% хворих, незрощених і неправильно
зрощених –17,68%, несправжніх суглобів 8,93%. Для проведення
остеосинтезу застосовували компресійні металополімерні фіксатори другої,
третьої та восьмої моделей (КМПФ-2, КМПФ-3, БМПФ-6, БМПФ-8).
Конструктивні особливості компресійних металополімерних фіксаторів, а
саме, наявність деротаційної лопаті в проксимальній частині, дозволили
збільшити до 93% кількість динамічних варіантів остеосинтезу. Віддалені
результати простежені у 98 (87,50%) хворих.

Вивчення віддалених результатів проводилось згідно стандартів оцінки
якості лікування пошкоджень та захворювань органів опори і руху,
затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3.03.1994
р. №44. Враховуючи те, що 70 (62,5%) хворих прооперовано з приводу
складних переломів – відкритих, подвійних, осколкових, поєднаних
переломів, несправжніх суглобів, незрощених та неправильно зрощених
переломів, – під час вивчення віддалених результатів враховували
передопераційний стан. У 88 (89,79%) хворих констатовано зрощення з
утворенням нормотрофічного або гіпертрофічного кісткового мозоля, повним
відновленням опірності кінцівки і рухів в суміжних суглобах. Такі
результати розцінені також розцінені як добрі. У 5 (5,10%) хворих,
оперованих з приводу несправжніх суглобів, зрощення наступило, але
залишились трофічні розлади і згинально-розгинальні контрактури
гомілковостопних суглобів. Результати оцінені як задовільні.
Незадовільні результати констатовані у 5 (5,10%) хворих. Вони
потребували повторних оперативних втручань.

Під нашим спостереженням знаходилось 98 хворих з переломами діафіза
плечової кістки, з них за новими технологіями оперовано 53 (54,08%).
Переважна більшість хворих отримали травму внаслідок
дорожньо-транспортних пригод (55,88%) та в побуті (30,88%). З приводу
свіжих переломів оперовано 96,94%, незрощених і неправильно зрощених –
2,04%, несправжніх суглобів – 1,02%. Переломи плечової кістки у хворих з
політравмою спостерігались у 21,42% випадків. . Першу клінічну групу
склали 24 (24,49%) хворих, яким було виконано БІМПО, у другу клінічну
групу увійшли 29 (29,59%) пацієнтів, яким було виконано закритий
металоостеосинтез, до третьої клінічної групи включено 45 (45,92%)
пацієнтів, прооперованих із застосуванням традиційних технологій.

Віддалені результати у першій клінічній групі виявились кращими ніж у
другій і, особливо, у третій. У першій клінічній групі добрі результати
зареєстровані у 95,83% пацієнтів. У другій клінічній групі добрі
результати відмічено у 89,66% хворих, у той час як у третій клінічній
групі вони відмічені у 75,56%. Задовільні результати у першій клінічній
групі зареєстровано у 4,17%, у другій – в 6,90% випадків, а в третій – в
15,56%. У 4 (8,89%) хворих, оперованих з приводу несправжніх суглобів,
зрощення наступило, але залишились трофічні розлади і привідні
контрактури плечових суглобів.

Таким чином, вивчені віддалені результати свідчать про переваги нових
технологій БІМПО та закритого інтрамедулярного остеосинтезу переломів
плечової кістки.

Нові технології остеосинтезу із застосуванням ДГ і СГ були застосовані
нами при хірургічному лікуванні 147 пацієнтівз переломами шийки
стегнової кістки, середній вік, яких сягнув 66,76±14,69 років.

Вивчення віддалених результатів показало високу ефективність
запропонованих технологій у порівнянні з даними літератури. Міграція
фіксаторів і незрощення відламків за даними літератури коливається від
6,5% до 22,8%. За даними АО – 9,8%. За нашими даними –9,3%. Летальність
у прооперованих пацієнтів складає 10,47%. Найбільш патогномонічне
ускладнення, що зустрічається при переломах шийки стегнової кістки –
асептичний некроз головки стегнової кістки – за даними літератури сягає
19,8% — 40%. У досліджуваній групі пацієнтів асептичний некроз
зафіксований у першій клінічній групі у 9,3%, у другій – у 10%. При
трактуванні цього показника слід враховувати середній вік хворих, який у
розвинутих країнах на 10-12 років більший ніж у нашій країні. Таким
чином, проведене клінічне дослідження дозволяє зробити висновок про
доцільність більш широкого розповсюдження запропонованих технологій
хірургічного лікування переломів шийки стегнової кістки.

ВИСНОВКИ

У роботі вирішена актуальна і соціально значуща проблема підвищення
ефективності лікування хворих з переломами довгих кісток та їх
наслідками шляхом розробки нових технологій остеосинтезу з використанням
математичного моделювання, проектування, виготовлення, біомеханічних
досліджень, та клінічного впровадження розробленого нового покоління
металевих і металополімерних конструкцій для малоінвазивного
остеосинтезу, на які отримано свідоцтво про державну реєстрацію, внесене
до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення
України і дозволено для застосування в медичній практиці.

Нові технології закритого та відкритого інтрамедулярного блокуючого
остеосинтезу, його динамічний і статичний варіанти з використанням
Бмпф-6, Бімпф-7, БІМПФ-6П, ДГ та запропонований інструментарій
дозволяють виконувати оперативні втручання через мінімальні хірургічні
доступи, забезпечуючи при цьому стабільність фіксації відламків.

Розроблені пристрої для визначення макротвердості губчастої кісткової
тканини та вимірювання деформацій з використанням нативних препаратів
довгих кісток людини дозволяють визначати та математично прораховувати
біомеханічні характеристики системи „кістка-фіксатор”.

Порівняльні дослідження жорсткості систем „кістка-фіксатор” з
використанням моделі переломів стегнової та великогомілкової кісток,
синтезованих інтрамедулярними, накістковими та інтра- екстраосальними
конструкціями показали, що при навантаженнях на стискання, вигин у 4
площинах та крученні, найменші деформації виникають при остеосинтезі
металополімерними фіксаторами.

Середній медіо-латеральний розмір кістковомозкової порожнини стегнової
кістки, взятої у померлих у віці 20-40 років (перша група вимірювань), в
проксимальній третині дорівнював 13,82±0,27, у другій (41-60 років) –
14,68±1,56 і в третій (61-80 років) – 15,4±1,9 мм. Дорсо-вентральний
розмір кістковомозкової порожнини на цьому рівні з віком суттєво не
змінюється – у першій і другій вікових групах він дорівнював відповідно
14,87±0,3 і 14,1±1,4 мм. І лише у віці понад 60 років він дещо
збільшується – 15,01± 1,3 мм. Для дистальної третини стегнової кістки
характерним є більш виражене з віком збільшення розмірів
кістковомозкової порожнини. Так, медіо-латеральний розмір у першій
віковій групі дорівнював 19,88±1,75, у другій – 20,64±1,65 та в третій –
22,59±3,36 мм. Вікові особливості розмірів кістковомозкової порожнини
стегнової кістки можна використовувати для розрахунку оптимального
фіксатора.

Товщина компактної кісткової тканини ділянок кістки, що піддаються силам
стискання, з віком потоншуються в найменшій мірі. Так, товщина
компактної кісткової тканини медіальної стінки в нижній третині в першій
віковій групі склала 7,47±2,08, у другій – 6,38±1,29 та в третій –
5,58±1,88 мм, а товщина задньої стінки практично не змінювалась. У
першій групі вона дорівнювала 5,52±1,88, у другій – 5,6±1,28 та в третій
– 5,5±1,27 мм. Товщина компактної кісткової тканини, що утворює передню
стінку нижньої третини діафіза, в першій віковій групі була 6,33±1,29, у
другій – 4,97±1,09 та у третій – 4,54±1,8 мм. Товщина латеральної стінки
становила відповідно 6,27±1,78; 5,76±1,84 і 4,5±0,9 мм. Отримані дані
використовують для розрахункових методик.

Показники макротвердості губчастої кісткової тканини проксимального
епіметафіза стегнової кістки у фронтальній площині на відстані 20 та 40
мм від верхівки великого вертлюга і в ділянці переходу в діафіз, а також
на відстані 20 і 40 мм від міжвиросткової ямки досягають максимальних
величин у другій віковій групі і дещо менших у першій. У третій віковій
групі спостерігається значне (у 1,5–2 рази) зниження цих показників.
Міцносні характеристики губчастої кістки епіметафізів вказують на те, що
досягнення стабільності при інтрамедулярному остеосинтезі відламків
стегнової кістки без блокування фіксатора сумнівне в першій і другій
віковій групах та нестабільне – у третій.

За допомогою розрахункових методик визначено, що при статичному варіанті
БІМПО осколкових переломів стегнової кістки мінімальна кількість
гвинтів, необхідних для забезпечення надійної фіксації відламків кістки
в умовах безіммобілізаційного режиму при застосуванні КМПФ-2, БМПФ-6
складає 4 гвинти для першої і другої та 6 гвинтів – для третьої вікової
групи хворих.

У порівнянні з блокуючими цвяхами Klemm-Schellmann, Grosse-Kempf,
Smith-Richard, AO-ASIF металополімерні блокуючі фіксатори мають низку
переваг: а) динамічний варіант БІМПО може бути виконаний більшості
хворим, у тому числі із складними осколковими переломами стегнової
кістки, що. стало можливим завдяки наявності деротаційної лопаті в
проксимальній ділянці металополімерних конструкцій; б) при застосуванні
БМПФ-6, КМПФ-3 і КМПФ-2 у разі необхідності може бути виконана
міжвідламкова бокова компресія; в) різьбове з’єднання гвинтів з
полімерним матеріалом, пружність якого наближається до пружності кістки,
служить профілактикою перелому блокуючих гвинтів; г) до переваг
металополімерних конструкцій можна віднести більші можливості
застосування БІМПО в реконструктивній хірургії опорного-рухового
апарату.

Аналіз віддалених результатів БІМПО діафізарних переломів
великогомілкової кістки у 112 хворих продемонстрував високу ефективність
закритого блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу. Завдяки наявності
деротаційної лопаті в проксимальній частині фіксатора, кількість
динамічних варіантів остеосинтезу вдалось збільшити до 93%. Добрі
результати лікування спостерігали в 82,14% пацієнтів, задовільні – у
12,50% хворих, а незадовільні, які вимагали подальшого лікування, – у
5,36% постраждалих.

Після закритого інтрамедулярного остеосинтезу при переломах діафіза
плечової кістки зрощення кісткових відламків відбулося у всіх 98
випадках. При цьому спостерігався високий рівень комфорту оперованих
хворих в післяопераційному періоді. Функція плечового суглоба повністю
відновилася у 88 хворих у терміни до 3 міс. Не спостерігалось також
післяопераційного невриту променевого нерва. Післяопераційний ліжко-день
після закритого остеосинтезу в 2 рази менший ніж після відкритого
остеосинтезу.

Віддалені результати хірургічного лікування 146 пацієнтів з переломами
шийки стегнової кістки, у яких застосовано технології остеосинтезу із
використанням ДГ і СГ, свідчать про високу ефективність запропонованих
технологій: добрі результати отримані в 69,9%, задовільні – у 9,6%,
незадовільні – у 20,5%. Отримані показники дозволяють зробити висновок
про доцільність більш широкого розповсюдження використаних технологій
хірургічного лікування переломів шийки стегнової кістки.

Практичні рекомендації

Для оцінки розроблених нових технологій та методик хірургічного
лікування переломів кісток слід використовувати порівняльні біомеханічні
дослідження експериментальних моделей „кістка-фіксатор” з використанням
розроблених нами приладів (а. с. СРСР №1409250), що дозволить визначити
фіксуючі властивості нових конструкцій у порівнянні з тими, що вже
існують.

Для оперативного лікування переломів кісток перевагу слід надавати
закритому та напіввідкритому остеосинтезу з використанням
металополімерних конструкцій, які забезпечують максимально можливе
збереження м’яких тканин, кровопостачання відламків. Клінічна апробація
КМПФ-2 (а. с. СРСР №806019), КМПФ-3 (а. с. СРСР №946531) та БМПФ-6
дозволяє рекомендувати їх для використання при оперативному лікуванні
діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток, як метод
вибору.

Рекомендовано диференціювати динамічний, статичний та детензійний
варіанти БІМПО. При поперечних, косо-поперечних, а також при скалкових
переломах з можливістю відновлення опорного контакту відламків показаний
динамічний варіант БІМПО. При косих та гвинтоподібних переломах на рівні
розширення кістковомозкового каналу показаний статичний варіант БІМПО.
При багатоосколкових переломах з неможливістю відновлення опорного
контакту відламків показаний детензійний варіант БІМПО.

При хірургічному лікуванні закритих діафізарних переломів плечової
кістки рекомендовано застосовувати технологію закритого інтрамедулярного
остеосинтезу без розсвердлювання кістковомозкового каналу.

При внутрішньосуглобових переломах шийки стегнової кістки рекомендовано
використовувати технологію закритого остеосинтезу за допомогою ДГ.

При переломах вертлюгової ділянки стегнової кістки рекомендовано
виконувати БІМПО за допомогою БМПФ-7 (Деклараційний патент України на
винахід № 34297).

При оперативному лікуванні наслідків переломів кісток (сповільнена
консолідація, незрощені переломи, кісткові деформації, псевдоартрози)
рекомендовано застосування БІМПО, що дозволяє у більшості випадків
обійтися без вільної кісткової пластики та забезпечує консолідацію
відламків та відновлення функції оперованої кінцівки.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Біомеханічне обгрунтування кількості блокуючих гвинтів при
інтрамедулярному металополімерному остеосинтезі скалкових
поздовжньо-нестабільних переломів діафіза стегнової кістки / Рубленик
І.М., Васюк В.Л., Паладюк В. В., Шайко-Шайковський О.Г. // Лікарська
справа. – 2000. – №3-4. – С. 51-54. Здобувачем проведено літературний
пошук прототипів, описано пристрій, написано вступ, матеріали і методи
дослідження, зроблено висновки та огляд літератури.

Біомеханічне обґрунтування стабільності різьбових з’єднань при
проведенні біологічного субфасціального остеосинтезу переломів
вертлюгової ділянки стегна / Васюк В.Л., Рубленик І.М Шайко-Шайковський
О.Г., Ащеулов А.А., Архилюк Д.Д. // Український журнал медичної техніки
та технології . – 2001. – №1. – с. 40-45.

Біомеханічне обгрунтування субфасціального фіксатора для біологічного
остеосинтезу переломів вертлюгової ділянки стегна / Васюк В.Л., Рубленик
І.М., Шайко-Шайковський О.Г., Білик С.В., Юрценюк А.В. // Буковинський
медичний вісник. – 1999. – Т.3, №4. – С. 26-34. Здобувач приймав
безпосередню участь у всіх лабораторних біомеханічних дослідженнях,
поставив мету дослідження, зробив висновки, цифрові знімки прикладів,
огляд літератури. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх
лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Біомеханічне обгрунтування форми та розміру пластини для субфасціального
біологічного остеосинтезу черезвертлюгових переломів стегнової кістки /
Васюк В.Л., Рубленик І.М., Шайко-Шайковський О.Г., Понич М.О., Васюк
С.В. // Український журнал медичної техніки і технології. – 2000. –
№1-2. – С. 26-29. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх
лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури, комп’ютерну
верстку та оформлення. Здобувачем написано вступ, поставлено мету
дослідження, опрацьовано протоколи наукових досліджень з історій хвороб
та амбулаторних карт хворих з переломами довгих кісток та їх наслідками,
зроблено висновки, цифрові знімки клінічних прикладів, огляд літератури,
комп’ютерну верстку та оформлення.

Васюк В. Л. “Біологічний” остеосинтез переломів великогомілкової кістки
// Ортопедия, травматология и протезирование. – 2000. – №4. – С. 15-20.

Васюк В.Л. Біологічний остеосинтез діафізарних переломів стегнової
кістки // Літопис травматології та ортопедії. – 2000. – №2. – С. 43-47.

Васюк В.Л. Біологічний остеосинтез епіметафізарних переломів
канюльованими гвинтами // Шпитальна хірургія. – 2000. – №3. – С. 72-76.

Васюк В.Л. Біологічний остеосинтез переломів шийки стегна // Труды
Крымского гос. мед. университета. – 1999. – Т. 135, №2. – С.42-44.

Васюк В.Л. Закритий та напіввідкритий остеосинтез діафізарних переломів
стегнової кістки металополімерними фіксаторами // Шпитальна хірургія. –
2001. – №1. – С. 97-101.

Васюк В.Л. Клініко-біомеханічні варіанти блокуючого інтрамедулярного
металополімерного остеосинтезу // Клінічна анатомія та оперативна
хірургія. – 2005. – №3. – С. 90.

Васюк В.Л. Малоінвазивний інтрамедулярний остеосинтез діафізарних
переломів плечової кістки // Шпитальна хірургія. – 2003. – №2. – С.
76-80.

Васюк В.Л. Малоінвазивний остеосинтез переломів вертлюгової ділянки
стегнової кістки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної
хірургії. – 2000. – Т. 4, №1. – с. 49-51.

Васюк В.Л. Остеосинтез частково канюльованими гвинтами у лікуванні
внутрішньосуглобових переломів виростків великогомілкової кістки //
Травма. – 2004. – Т. 5, № 3. — С. 353-358.

Васюк В.Л. Переваги блокуючого металополімерного остеосинтезу //
Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – №3. – С. 90.

Васюк В.Л., Олексюк І.С., Васюк С.В. Динамічний, статичний та
детензійний варіанти блокуючого металополімерного остеосинтезу //
Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – №3. – С. 91.

Васюк В.Л., Рубленик І.М. Клінічні варіанти блокуючого остеосинтезу
переломів стегнової кістки // Український журнал малоінвазивної та
ендоскопічної хірургії. – 2000 – Т. 4, №3. – С. 22-25. Здобувачем
написано вступ, поставлено мету дослідження, опрацьовано протоколи
наукових досліджень з історій хвороб та амбулаторних карт хворих з
переломами довгих кісток та їх наслідками, зроблено висновки, цифрові
знімки клінічних прикладів, огляд літератури.

Васюк В.Л., Рубленик І.М. Можливості металополімерного остеосинтезу у
лікуванні осколкових переломів стегна і гомілки // Вісник ортопедії,
травматології та протезування. – 2003. – №1. – С. 38-42. Здобувачем
написано вступ, поставлено мету дослідження, опрацьовано протоколи
наукових досліджень з історій хвороб та амбулаторних карт хворих з
переломами довгих кісток та їх наслідками, зроблено висновки, цифрові
знімки клінічних прикладів, огляд літератури.

Васюк В.Л., Рубленик І.М. Хірургічне лікування переломів плечової кістки
// Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. – №2. – С. 37-39.
Здобувачем написано вступ, поставлено мету дослідження, опрацьовано
протоколи наукових досліджень з історій хвороб та амбулаторних карт
хворих з переломами довгих кісток та їх наслідками, зроблено висновки,
цифрові знімки клінічних прикладів, огляд літератури.

Васюк В.Л., Шайко-Шайковський О.Г. Біомеханічний аналіз варіантів
конструкції субфасціального фіксатора для біологічного остеосинтезу
переломів вертлюгової ділянки стегна // Буковинський медичний вісник. –
2000. – Т. 4, №4. – С. 126-131. Здобувач приймав безпосередню участь у
всіх лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Вивчення морфометричних та міцносних характеристик стегнової кістки для
біомеханічного обгрунтування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу /
Рубленик І.М., Паладюк В.В., Шайко-Шайковський О.Г., Васюк В.Л. //
Лікарська справа. – 2000. – №5. – С. 62-65. Здобувач приймав
безпосередню участь у всіх лабораторних біомеханічних дослідженнях,
поставив мету дослідження, зробив висновки, цифрові знімки прикладів,
огляд літератури.

Клініко-біомеханічні варіанти блокуючого інрамедулярного
металополімерного остеосинтезу / Васюк В.Л., Рубленик І.М.,
Шайко-Шайковський О.Г., Паладюк В.В. // Збірник наукових праць
співробітників КМАПО ім. П.А.Шупіка. – Київ.: Медицина, — 2000. – вип.9,
— кн.3. – С.232-236. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх
лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Лікування переломів довгих кісток за допомогою інтрамедулярного
металополімерного остеосинтезу, реабілітація постраждалих / Рубленик І.М
Шайко-Шайковський О.Г., Васюк В.Л., Ащеулов А.А., Боднар Л.М. // Сучасні
інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини:
Збірник наукових праць. – випуск №9. – Київ: ФАДА ЛТД, 2001р. – С.
407-409. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх лабораторних
біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження, зробив висновки,
цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Малоинвазивный остеосинтез в лечении пострадавших с множественными
переломами костей верхних конечностей / Васюк В.Л., Рубленик И.М.,
Зинченко А.Т., Циркот И.М., Билык С.В. // Травма. – 2003. – Т. 4, №5. –
С. 538-544. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх лабораторних
біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження, зробив висновки,
цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Малоінвазивні методики блокуючого остеосинтезу в лікуванні осколкових
діафізарних переломів великогомілкової кістки / Рубленик І.М., Ковальчук
П.Є., Васюк В.Л., Олексюк І.С., Зінченко А.Т. // Вісник морської
медицини. – 2006. – №3 (34) – С. 262-265.

Математичне обгрунтування методики забезпечення стабільності
субфасціального остеосинтезу / Васюк В.Л., Рубленик І.М., Тимофієва
Є.М., Шайко-Шайковський О.Г., Білик С.В., Юрценюк А.В. // Буковинський
медичний вісник. – 2000. – Т. 4, №1. – С. 158-166. Здобувач поставив
мету дослідження, зробив висновки, огляд літератури.

Методика визначення розмірів та кількості блокуючих елементів
субфасціальної біотехнічної системи в залежності від положення корпуса
фіксатора / Рубленик І.М., Шайко-Шайковський О.Г., Васюк В.Л., Тимофієва
К.Н., Гуцуляк К.В. // Український журнал медичної техніки і технології.
– 2000. – №3-4. – С. 66-73. Здобувач поставив мету дослідження, зробив
висновки, огляд літератури.

Морфометрические и прочностные характеристики бедренной кости в
возрастном аспекте применительно к задачам остеосинтеза / Рубленик И.М.,
Паладюк В.В., Шайко-Шайковский А.Г. Васюк В.Л., Шпаркий И.Я. //
Ортопед., травмат. – 1990. – № 6. – С. 42-44. Здобувач приймав
безпосередню участь у всіх лабораторних біомеханічних дослідженнях,
поставив мету дослідження, зробив висновки, цифрові знімки прикладів,
огляд літератури.

Рубленик И.М., Васюк В.Л. Блокирующий металлополимерный остеосинтез
большеберцовой кости при диафизарных переломах костей голени // Вестник
хирургии. – 1990. – №6. – С. 76-78. Здобувачем написано вступ,
поставлено мету дослідження, опрацьовано протоколи наукових досліджень з
історій хвороб та амбулаторних карт хворих з переломами довгих кісток та
їх наслідками, зроблено висновки, цифрові знімки клінічних прикладів,
огляд літератури.

Рубленик И.М., Васюк В.Л., Шайко-Шайковский А.Г. Биологический
остеосинтез при переломах вертельной области бедренной кости // Вестник
травматологии и ортопедии имени Н.Н. Приорова. – 2003. – №1. – С. 38-41.
Здобувачем написано вступ, поставлено мету дослідження, опрацьовано
протоколи наукових досліджень з історій хвороб та амбулаторних карт
хворих з переломами довгих кісток та їх наслідками, зроблено висновки,
цифрові знімки клінічних прикладів, огляд літератури.

Рубленик И.М., Васюк В.Л., Шайко-Шайковский А.Г. Биомеханическое
обоснование прочностных характеристик фиксатора для биологического
остеосинтеза переломов вертельной области бедра // Труды Крымского гос.
мед. университета им. С.И. Георгиевского. – Т. 135, № 2. – Симферополь:
Сонат, 1999. – С. 56-59. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх
лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Рубленик І.М, Васюк В.Л., Присяжнюк П.П., Рубленик В.І., Юрценюк А.В.
Блокуючий інтрамедулярний металополімерний фіксатор для лікування
вертлюгових переломів стегна. Деклараційний патент України на винахід №
34297 А МКВ 6 А 61В 17/18.-2001. Здобувачем проведено літературний
пошук прототипів, описано пристрій, написано вступ, матеріали і методи
дослідження, зроблено висновки та огляд літератури.

Рубленик І.М., Васюк В.Л. 25-річний досвід застосування блокуючого
інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу в лікуванні переломів
довгих кісток у 870 пацієнтів // Вісник морської медицини. – 2006. – №3
(34) – С. 253-262.

Рубленик І.М., Васюк В.Л. Аналіз 25-річного застосування блокуючого
інтрамедулярного металополімерного остеосинтеза у 870 пацієнтів //
Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – Том 4. – №4. – С.
56-63.

Рубленик І.М., Васюк В.Л. Сучасні напрямки і проблеми заглибного
остеосинтезу стегнової та великогомілкової кісток при діафізарних
переломах та їх наслідках // Вісник ортопедії, травматології та
протезування. – 2003. – №2. – С. 83-88. Здобувач зібрав і систематизував
використані джерела, написав текст.

Рубленик І.М., Васюк В.Л., Шайко-Шайковський О.Г. Біомеханічне
обгрунтування блокуючого інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу
стегнової і великогомілкової кісток при діафізарних переломах //
Буковинський медичний вісник. – 1998. – Т.2, №1. – С.7-19. Здобувач
приймав безпосередню участь у всіх лабораторних біомеханічних
дослідженнях, поставив мету дослідження, зробив висновки, цифрові знімки
прикладів, огляд літератури.

Рубленик І.М., Васюк В.Л., Шайко-Шайковський О.Г. Міцносні
характеристики фіксатора для біологічного остеосинтезу переломів
вертлюгової ділянки стегна // Буковинський медичний вісник. – 1999. –
Т.3, № 1. – С. 100-107. Здобувач приймав безпосередню участь у всіх
лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Рубленик І.М., Шайко-Шайковський О.Г., Васюк В.Л. Блокуючий
інтрамедулярний металополімерний остеосинтез в лікуванні переломів
кісток та їх наслідків. – Чернівці. – 2003. – 150 с. Здобувач приймав
участь у написанні розділів 1 і 2, написав розділ3.7.4., всього 67 стор.

Устройство для накостного остеосинтеза: А.с. 1514357 СССР, МКИ А 61В
17/58. /И.М. Рубленик, В.Л. Васюк, А.Г. Шайко-Шайковский (СССР). –
№4030626/28-14; Заявлено 57.02.86; Опубл. 15.10.89, Бюл. №38. – 2 с.
Здобувачем проведено літературний пошук прототипів, описано пристрій,
написано вступ, матеріали і методи дослідження, зроблено висновки та
огляд літератури.

Устройство для определения деформации костного образца: А.с. 1409250
СССР, МКИ А 61В 17/58. /В.Л. Васюк, И.М. Рубленик, А.Г.
Шайко-Шайковский, К.Д. Рединский (СССР). – №4161940/28-14; Заявлено
16.12.86; Опубл. 15.07.88, Бюл. №26. – 4 с. Здобувачем проведено
літературний пошук прототипів, описано пристрій, написано вступ,
матеріали і методи дослідження, зроблено висновки та огляд літератури.

Interlocking Intramedullary Metallopolymeric Nailing of the Femoral and
Tibial Diaphyseal fractures / Rublenik I.M., Vasyuk V.L.,
Shaiko-Shaikovskiy A.G., Yurtsenyuk A.V. // Russian Journal of
Biomechanics. – 2000. – Vol. 4, №1. – P. 71-79. Здобувачем написано
вступ, поставлено мету дослідження, опрацьовано протоколи наукових
досліджень з історій хвороб та амбулаторних карт хворих з переломами
довгих кісток та їх наслідками, зроблено висновки, цифрові знімки
клінічних прикладів, огляд літератури.

Shaiko-Shaikovsky A.G., Vasyuk V.L. Calculation of systems for
subfascial biological osteosynthesis // Russian journal of biomechanics.
– 2000. – Vol. 4, №4. – p. 92-99. Здобувач приймав безпосередню участь у
всіх лабораторних біомеханічних дослідженнях, поставив мету дослідження,
зробив висновки, цифрові знімки прикладів, огляд літератури.

Анотація

Васюк В.Л. Нові технології в лікуванні переломів довгих кісток та їх
наслідків. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. – Інститут
травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2007.

Захищається 41 друкована праця, 3 патенти, що містять результати
експериментальних та клінічних досліджень. Дисертаційна робота містить
вирішення проблеми хірургічного лікування переломів довгих кісток та їх
наслідків шляхом розробки нових технологій остеосинтезу.

Автором вперше розроблено оригінальний пристрій і технологію проведення
біомеханічних досліджень, що дозволяє створювати всі види простих
навантажень та проводити порівняльний аналіз ефективності застосування
різних технологій фіксації кісткових відламків при різних типах
переломів. Розроблено основи залучення і адаптації математичного апарату
теорії опору матеріалів та будівельної механіки до завдань остеосинтезу,
на основі чого проведено математичне обґрунтування форми, розмірів
корпусу фіксатора, кількості та діаметру блокуючих гвинтів. Розроблено
методику визначення макротвердості губчастої кістки проксимального
епіметафізу стегнової кістки, що дає необхідні показники для проведення
розрахунків жорсткості фіксації у зоні контакту фіксатора з губчастою
кісткою. Біомеханічно обґрунтовано переваги у жорсткості фіксації систем
„кістка-КМПФ” при діафізарних переломах стегнової та великогомілкової
кісток. Розроблено та обґрунтовано нові технології остеосинтезу
діафізарних переломів стегнової, великогомілкової та плечової кісток за
допомогою КМПФ-2, КМПФ-3, БМПФ-6 БМПФ-8, КМПФ-3П.

Апробація розроблених технологій у клініках Буковинського державного
медичного університету при хірургічному лікуванні 682 потерпілих з
переломами довгих кісток та їх наслідками показала високу ефективність
розроблених технологій, що дозволяє рекомендувати їх використання в
практиці охорони здоров’я.

Ключові слова: переломи кісток, хірургічне лікування, малоінвазивний
остеосинтез, блокований остеосинтез, біологічний остеосинтез.

Аннотация

Васюк В.Л. Новые технологии в лечении переломов длинных костей и их
последствий. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.21 – травматология и ортопедия. – Институт
травматологии и ортопедии АМН Украины, Киев, 2007.

Защищается 41 печатная работа, 4 патента, содержащие результаты
экспериментальных и клинических исследований. Диссертационная работа
содержит решение проблемы хирургического лечения переломов длинных
костей и их последствий путем разработки новых технологий остеосинтеза с
использованием математического моделирования, проектирования,
изготовления, биомеханических исследований и клинического внедрения
нового поколения металлических и металлополимерных конструкций для
блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза.

Автором разработаны оригинальное устройство и технология проведения
биомеханических исследований, которые позволяют создавать все виды
простых нагрузок (сжатие, изгиб в разных плоскостях, кручение),
проводить сравнительный анализ эффективности применения различных
технологий фиксации костных отломков при разных типах переломов
(поперечных, косых, оскольчатых). Разработаны основы адаптации
математического аппарата теории сопротивления материалов и строительной
механики к задачам остеосинтеза. Проведено математическое обоснование
формы, размеров корпуса фиксатора, количества и диаметра блокирующих
винтов. Разработана методика определения макротвердости губчатой кости
проксимального эпиметафиза бедренной кости, которая дает необходимые
показатели для проведения расчетов жесткости фиксации в зоне контакта
фиксатора с губчатой костью. Биомеханически обоснованы преимущества
жесткости фиксации систем „кость-КМПФ” при диафизарных переломах
бедренной и большеберцовой костей. Разработаны и обоснованы новые
технологии остеосинтеза диафизарных переломов бедренной кости КМПФ-2,
КМПФ-3, БМПФ-6; большеберцовой кости КМПФ-2, КМПФ-3, БМПФ-8; плечевой
кости КМПФ-3П и металлическими интрамедуллярными фиксаторами; закрытого
остеосинтеза переломов шейки бедренной кости канюлироваными и
неканюлироваными динамическими винтами.

Клиническая часть работы содержит клинико-рентгенологический анализ
результатов применения новых технологий в хирургическом лечении 682
пострадавших с переломами длинных костей и их последствиями в базовых
лечебных заведениях Буковинского государственного медицинского
университета. Проведенный анализ отдаленных результатов показал высокую
эффективность разработанных технологий, что позволяет рекомендовать их к
использованию в практике здравоохранения.

Ключевые слова: переломы костей, хирургическое лечение, малоинвазивный
остеосинтез, блокирующий остеосинтез, биологический остеосинтез.

SUMMARY

Vasyuk V.L. New technologies in treatment of bone shaft fractures and
their consequences. Manuscript.

Thesis for degree of Doctor of Medical Science according to speciality
14.01.21 – Traumatology and Orthopedics. Ukrainian Academy of Medical
Sciences, Institute of Traumatology and Orthopedics, Kyiv, 2007.

To vindicate 41 scientific works, 4 patents, along with the results of
experimental and clinical research. The thesis contains a new trend in
surgical treatment of bone shaft fractures and their consequences by
developing new techniques of osteosynthesis.

Author has designed a new device and technique for biomechanical testing
which provides any given simple loadings and can be used for comparative
analysis of different bone fragment fixation technologies in different
types of fractures. Mathematical apparatus of materials resistance
theories and structural mechanics was adapted for implementation in
osteosynthesis tasks, and used to substantiate the shape and size of
implant corpse, the number and diameter of interlocking screws. A new
technique of measuring spongy bone macrostiffness was developed and used
for proximal metaepiphysis of the femoral bone, which provided necessary
data for calculating fixation stiffness at the contact area between
spongy bone and implant. Advantage in fixation efficiency in “bone-IMPN”
system was biomechanically substantiated for femoral and tibial
diaphyseal fractures. New techniques were designed and substantiated for
interlocking nailing of femoral, tibial, and humeral shaft fractures
with IMPN-2, IMPN-3, IMPN-6, IMPN-8, IMPN-3H.

Approbation of designed techniques in surgical treatment of 682 patients
with bone shaft fractures and their consequences in clinics of
Bukovinian State Medical University showed their high efficiency that
makes good to recommend the techniques for wide implementation in
practical health care.

Key words: bone fractures, surgical treatment, minimally invasive
osteosynthesis, interlocking nailing, biological osteosynthesis.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БІМПО блокуючий інтрамедулярний металополімерний остеосинтез

БМПФ блокуючий металополімерний фіксатор

БО біологічний остеосинтез

ДГ динамічний гвинт

КГ кортикальний гвинт

КМПФ компресійний металополімерний фіксатор

ПВ полімерна вставка

ПДПР подвійна деротаційна пластина Рубленика

СГ спонгіозний гвинт

СП цвях Сміт-Петерсена

СФ субфасціальний фіксатор

CHS Compression Hip Screw

DCS Dynamic condylar screw

DHS Dynamic Hip Screw

DHS/TSP Dynamic hip screw with a trochanteric stabilizing plate

IMPN Intramedullary metallic-polymeric nail

IMSC Intramedullary supracondylar nail

L-AO L-подібна пластина АО

LC-DCP Limited contact-dynamic compression plate

MSP=ACS Medoff sliding plate = axial compression screw

PC-Fix Point-contact fixator

PFN Proximal femur nail

SHS Sliding Hip Screw

UFN Unreamed femoral nail

UHN Unreamed humeral nail

UTN Unreamed tibial nail

PAGE 34

Похожие записи