АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

Казаков Віталій Євгенович

УДК: 616.85-056.4-058

Невротичні розлади у членів локомотивних бригад

(клініка, діагностика, профілактика та терапія)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Марута Наталія
Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН
України, завідувач відділу неврозів та граничних станів.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис
Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти,
завідувач кафедри психотерапії;

доктор медичних наук Чабан Олег Сазонтович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної психіатрії, сектор
пограничних станів та соматоформних розладів, завідувач сектору.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця, кафедра психіатрії, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 21 ” червня 2006 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

Автореферат розісланий “ 18 ” _травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, с.н.с.

Л.І. Дьяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невротичні розлади відносяться до граничної
патології, яка зустрічається найбільш часто (Волошин П.В. зі співавт.,
2001; Марута Н.О., 2001, 2004; Напрєєнко О.К. зі співавт., 2002, 2005;
Михайлов Б.В. зі співавт., 2003; Бачериков А.М., 2004; Angst J., 2004;
Connet G.J., 2000). У сучасних умовах відмічається патоморфоз клінічної
картини даних розладів, що пов’язано з виникненням перехідних форм
неврозів, підвищенням питомої ваги соматичних та вегето-вісцеральних
включень. Поряд з цим, в останнє десятиріччя реєструється тенденція до
росту невротичних розладів, які виникають на органічно та соматично
несприятливому грунті (Пшук Н.Г., 2004; Чабан О.С., 2005; Мороз В.В.,
2000; Марута Н.О., 2002, 2004, 2005; Морозов О.М., 2003; Сухоруков В.І.,
2004; Latas M, 1999). В умовах тривалої соціально-економічної кризи
значно питомої ваги набувають соціально-психологічні чинники неврозів,
що призводить до посилення внутрішнього конфлікту людини і сприяє ще
більшій їх розповсюдженості (Волошин П.В. зі співавт., 2005; Сухоруков
В.І. зі співавт., 2003; Подкоритов В.С., 2004; Дубницька Е.Б., 2002;
Юрьєва Л.М., 2003; Шестопалова Л.Ф., 2004; Мішиєв В.Д., 2003; Чуприков
А.П. зі співавт., 2002, 2003; Bonwer C., 2001). Під впливом соціальних
факторів патоморфозу відзначається формування резистентних форм
патології (Самохвалов В.П., 2002; Ахмедов Т.І, 2003; Мартиненко С.А.,
2002; Михайлов Б.В., 2002, 2003, 2005; Бабюк І.О., 2002). Групою ризику
по відношенню до невротичних розладів є окремі професійні групи, у тому
числі співробітники залізничного транспорту, у яких гострі та
пролонговані стресові стани нашаровуваються на індивідуально-значущі та
особистісні особливості (Чабан О.С. зі співавт., 2002, 2003). Особливого
значення набувають невротичні розлади у членів локомотивних бригад
(машиністів та їх помічників). Так, встановлено, що на членів
локомотивних бригад негативно впливає робота у різні години доби, яка
призводить до порушення біологічних добових ритмів, недостатній
відпочинок між змінами, переробка великих об’ємів інформації для
прийняття рішення, роз’їзди з відривом від родини, велика психо-емоційна
напруга у звя’зку з підвищеною відповідальністю за життя людей та ін.
(Цуркан В.Г., 2002; Чабан О.С. зі співавт., 2004).

Разом з тим, проблемам психічних, у тому числі невротичних розладів у
членів локомотивних бригад присвячені лише окремі роботи. В літературі
недостатньо уваги приділено питанням клініки невротичних розладів,
специфіці домінуючих симптомів та симптомокомплексів, не уточнено
особистісний профіль і стиль міжособистісної поведінки машиністів та їх
помічників, що не дозволяє прогнозувати їх дії у аварійній ситуації, не
досліджено питання, в якій мірі впливає рівень психологічної сумісності
машиніста та його помічника на безпеку руху, не розроблені методи
фармакотерапії та психотерапії, специфічні для членів локомотивної
бригади, недостатньо висвітлені проблеми психопрофілактики невротичних
розладів у робітників локомотивних бригад.

Все вищенаведене і визначило мету даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано у відповідності до плану науково-дослідницької
діяльності Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України за
темою “Вивчити механізми і клініко-психопатологічні закономірності
формування пароксизмальних станів при невротичних розладах” (номер
держреєстрації 0103U001306).

Мета дослідження: на підставі вивчення клініко-психопатологічних і
психологічних закономірностей формування невротичних розладів у членів
локомотивних бригад (ЧЛБ) обгрунтувати та розробити комплекс заходів для
діагностики та психокорекції зазначених порушень.

Задачі дослідження:

1. Дослідити етіопатогенетичні фактори формування невротичних розладів у
членів локомотивних бригад.

2. Дослідити клініко-психопатологічні особливості невротичних розладів у
членів локомотивних бригад.

3. Проаналізувати вплив особистісного профілю та характеру
міжособистісних відносин на сумісні дії членів локомотивних бригад у
аварійних ситуаціях.

4. Визначити зв’язок між типом міжособистісних відносин машиніста та
його помічника щодо безпеки руху.

5. Розробити критерії діагностики невротичних порушень у робітників
локомотивної бригади.

6. Розробити комплекс психокорекційних та психотерапевтичних методів,
специфічних для членів локомотивних бригад.

Об’єкт дослідження – невротичні розлади.

Предмет дослідження – механізми формування, психопатологічні прояви,
психокорекція та психопрофілактика невротичних розладів у членів
локомотивних бригад.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний,
методи дослідження вегетативної нервової системи, загальноклінічні
методи, методи статистичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше за допомогою
клініко-психопатологічного та психодіагностичного обстеження отримані
дані щодо стану психічного здоров’я членів локомотивних бригад.
Встановлено, що в членів локомотивних бригад превалюють невротичні
реакції доклінічного рівня. Виявлені варіанти найбільш розповсюджених
невротичних реакцій, а саме, астено-вегетативні, тривожно-фобічні,
обсесивно-фобічні, іпохондричні та істеричні. Виявлена клінічна
своєрідність даних реакцій. Описані закономірності формування
невротичних реакцій, в тому числі особливості предиспозиції, загальних
та специфічних етіологічних факторів. Виявлені особистісні особливості
членів локомотивних бригад, які сприяють виникненню невротичних реакцій.
Встановлені особистісні паттерни членів локомотивних бригад, що сприяють
оптимальній взаємодії в мікроколективі та запобігають виникненню
невротичних реакцій.

Комплексне клінічне та психодіагностичне дослідження членів локомотивних
бригад дозволило науково обгрунтувати систему психокорекційної та
психопрофілактичної допомоги членам локомотивних бригад, яка включає
“тренінги вміння”, “тренінги спілкування”, котрі поєднуються з вправами
на розвиток пам’яті, уваги та вмінь і застосуванням раціональної
терапії, аутогенного тренування, а також систематичної десенсибілізації.
Тому комплексне вивчення стану психічного здоров’я ЧЛБ буде сприяти
вдосконаленню діагностики та терапії невротичних розладів.

Практичне значення отриманих результатів. В результаті проведених
досліджень розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності корекції
невротичних розладів у ЧЛБ.

Складено комплекс психотерапевтичних заходів для ефективного купірування
невротичних розладів у членів локомотивних бригад. Розроблено комплекс
профілактичних заходів для робітників локомотивних бригад. Уточнено ряд
тестів, які дозволяють проводити оптимальний професійний відбір
співробітників локомотивних бригад. Розроблено критерії оптимального
міжособистісного співвідношення машиніста та його помічника для
покращання безпеки руху. Уточнено особистісні та міжособистісні
особливості робітників локомотивної бригади, які дозволяють прогнозувати
їх дії в аварійних ситуаціях.

Отримані результати сприяють не тільки оздоровленню робітників
локомотивних бригад, але й безпеці руху.

Особистий вклад дисертанта. Автором самостійно проведено комплексне
клініко-психопатологічне, психодіагностичне дослідження й оцінка
вегетативних показників (вегетативної реактивності та вегетативного
забезпечення діяльності) 159 ЧЛБ основної групи та 229 – контрольної.
Проаналізовано клінічні прояви невротичних розладів у членів
локомотивних бригад, причини та механізми їх формування, проведена
статистична обробка отриманих даних, їх наукова інтерпретація,
впровадженно отримані результати в практичну діяльність.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Матеріали дисертації
доповідались та обговорювались на конференціях, симпозіумах, семінарах:
на міжобласних залізничних конференціях (Луганськ, 2001, 2002, 2003), V
школі-семінарі Асоціації психіатрів України (Судак, 2001 р.);
Всеукраїнській з міжнародною участю конференції психіатрів (Львів, 2001
р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
соціальної і судової психіатрії та наркології” (Київ, 2001 р.); ІІ
Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України
“Психоневрологія ХХІ століття” (Харків, 2002 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції: “Біосоціальна модель як нова парадигма
розвитку психіатрії”, (Сімеїз, 2002 р.); на конференції молодих
психіатрів Харківської медичної академії післядипломної освіти
“Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих
вчених” (Харків, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Психіатрія, наркологія та медична психологія
сьогодні” (Луганськ, 2004), Пленумі товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Якість життя хворих на психо-неврологічні розлади”
(Донецьк, 2005 р.); Пленумі товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Сучасні технології профілактики та лікування
нервових, психічних розладів та розладів внаслідок вживання
психоактивних речовин” (Луганськ, 2005 р).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 праць в фахових
наукових журналах (згідно з переліком ВАК України), із них- 8
самостійні.

Структура і обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 149
сторінках. Робота складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
дослідження, висновків, списку використаних джерел. Матеріали дисертації
ілюструють 16 таблиць і 19 рисунків. Перелік використаних джерел містить
457 найменувань, в т.ч. 209 українських і російських, 248 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В основу роботи покладено комплексне дослідження 388 членів локомотивних
бригад.

У дослідженні використовувався комплекс методів, що складався з
клініко-психопатологічного, патопсихологічного, вегетологічного та
статистичного методів. Клініко-психопатологічний метод включав клінічну
бесіду, збір клінічного анамнезу, вивчення психопатологічних симптомів
та їх динаміки. Для кількісної квантифікації психопатологічної
симптоматики та поліпшення статистичної обробки використовувалась карта
обліку психопатологічної симптоматики (Краснов В.М., Вельтишев Д.Ю,
1999) і карта самооцінки емоційного стану (Марута Н.О., 2000).
Застосовувались методи патопсихологічного дослідження – стандартизований
багатофакторний метод дослідження особистості (Собчик Л.М., 1978); метод
дослідження фрустраційної толерантності (S. Rosenzweg, 1954), метод
кольорових виборів (M. Luscher, 1947), метод діагностики міжособистісних
відносин (Собчик Л.М., 2000). Вивчався соматичний та неврологічний
статус з детальним дослідженням вегетативного статусу шляхом визначення
ЧСС, АД, вегетативного індекса Кердо, рефлексів Даньіні-Ашнера,
Чермака-Герінга, Тома-Ру, застосуванням холодової та теплової проб,
ортокліностатичної проби, визначенням ознак вегетативних змін за
допомогою опитника, запропонованого О.М. Вейном (1998), застосуванням
гіпервентиляційної проби.

Результати досліджень піддавались комп’ютерній обробці методом
параметричної та непараметричної статистики. За критерій вірогідності
використано t-критерій Ст’юдента. Обчислення проводились на
персональному комп’ютері Pentium PC з використанням програм “Statistica
for Windows. Release 4.3”, “SPSS for Windows. Release 8.0”. Проводився
кореляційний та факторний аналізи.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що 159 (40,9%) ЧЛБ
характеризувалися наявністю певної невротичної симтоматики, яка носила
тимчасовий, нестабільний, парціальний, фрагментарний характер, з
критичним відношенням обстежених до неї і можливістю швидкої та повної
корекції під впливом сприятливої ситуації та відповідала терміну
“невротичні реакції доклінічного рівня” за Ю.А. Александровським (2000).
Ці ЧЛБ склали основну групу. У 59,1% (229 ЧЛБ) не було виявлено
психопатологічної симптоматики, вони були практично психічно здорові і
склали контрольну групу. У зв’язку зі специфікою роботи всі ЧЛБ були
особами чоловічої статі. Вік досліджених складав від 19 до 43 років,
стаж – від 1 до 24 років.

За віком, стажем роботи та умовами праці обстежені основної та
контрольної групи не відрізнялися.

Першим етапом дослідження стало вивчення предиспозиційних факторів
формування невротичних розладів. Дослідження факторів спадкової
обтяженості в основній групі показало, що у 1,3% обстежених були розлади
на шизофренію у батьків ЧЛБ, у 2,5% — розлади на епілепсію у батьків
ЧЛБ, у 12,6% — соматоформні розлади в батьків, у 13,2% — невротичні
розлади у батьків, у 31,4% — психічні захворювання у кровних родичів, у
13,8% розлади особистості у батьків ЧЛБ, у 18,9% — розлади особистості у
родичів, у 16,4% — алкоголізм батька. В контрольній групі реєструвалась
така спадкоємність: у 1,3% — розлади на шизофренію у батьків ЧЛБ, у 2,2%
— розлади на епілепсію у батьків ЧЛБ, у 10,5% — соматоформні розлади в
батьків, у 11,4% — невротичні розлади у батьків, у 27,1% — психічні
захворювання у кровних родичів, у 12,2% розлади особистості у батьків
ЧЛБ, у 17,5% — розлади особистості у родичів, у 14,8% — алкоголізм
батька (різниця між основною та контрольною групами статистично не
вірогідна; p > 0,5). Перинатальна патологія в основній групі
реєструвалась у 27,0% випадків, а в контрольній – в 13,1% випадків (p < 0,05). У 47,2% випадків в основній групі ЧЛБ реєструвалася невропатична конституція (з раннього дитинства вони були капризні, плаксиві, з поганим сном та апетитом); в контрольній групі невропатична конституція зустрічалася лише у 16,6% (p < 0,05). 18,2% ЧЛБ основної групи у дитячому та підлітковому віці епізодично порушували дисципліну (прогулювали уроки, вживали спиртні напої, палили гашиш, конфліктували з викладачами), однак, під впливом батьків та школи девіації поведінки швидко згладжувались. Шкільні характеристики в них були позитивними. Всі ЧЛБ служили в армії та були соціально адаптовані. В контрольній групі девіації поведінки відмічались лише в 9,6% випадків (p < 0,05). При аналізі преморбідних рис встановлено, що у 69% обстежених основної групи переважали екстравертовані риси, а у 31% - інтравертовані, в той час, коли в контрольній екстравертами були 84% обстежених, інтравертами лише 16% (p < 0,01). Шизоїдні риси відзначалися в 29,5% машиністів та 26,6% помічників основної групи (в контрольній 1,4% машиністів та 4,7% помічників - p < 0,01). Епілептоїдні риси виявлялися у 9,5% машиністів і 23,4% помічників (в контрольній групі з даними рисами спостерігалося 31,3% машиністів та 2,4% помічників - p < 0,05). У 27,4% машиністів та 5,3% їх помічників основної групи визначалися ананкастні риси характеру. В контрольній групі відзначалося зворотнє співвідношення, а саме, ананкастність була притаманна 3,5% машиністів та 29,4% помічників (p < 0,05). Істероїдні риси в основній групі зустрічалися у 14,7% машиністів і 18,8% їх помічників, в контрольній відповідно 1,4% та 3,5% (p < 0,05). 41% досліджуваних основної групи епізодично вживали алкогольні напої, що не приводило до соціальної дезадаптації, шкоди професійної діяльності, поведінкових і психічних розладів, у контрольній групі 32% досліджених епізодично вживали алкоголь. При вивченні мікросоціальних факторів встановлено,що матеріально-побутові умови в основній групі розподілялись таким чином - добрі у 31%, задовільні у 47%, погані 22%; у контрольній групі гарні матеріально-побутові умови відмічались у 32%, задовільні - у 46%, погані – у 22%. Різниця між основною та контрольною групами статистично невірогідна (p > 0,5).

У основній групі 67% ЧЛБ мали повну середню та 33% — неповну середню
освіту, у контрольній групі 69% з них мали повну середню та 31% —
неповну середню освіту. Усі пацієнти основної групи вчились добре та
задовільно. В жодного з них не відмічалось труднощів при засвоєнні
шкільної програми. Така ж ситуація реєструвалась і у досліджених
контрольної групи (p > 0,5).

При дослідженні факторів психічної травматизації нами встановлено, що
всі ЧЛБ основної групи зазнали впливу психотравмуючих чинників, в
контрольній групі лише у 49% відзначались психогенії.

Аналіз психогеній в обох групах дозволив виявити такі їхні варіанти:
сексуальні дисфункції (43,4% у основної групи та 27,1% у контрольній),
конфлікти в родині (64,8% у основної групи та 36,7% у контрольній),
розлучення (27,0% у основній групі та 7,4% у контрольній), тяжкі хвороби
членів родини (33,3% у основній групі та 12,2% у контрольній), конфлікти
з керівництвом (37,7% у основній групі та 11,4% у контрольній).

Поряд з вище переліченими психогеніями, які є “загальними” для
представників будь-якої професійної групи у обстежених відзначалися
“специфічні” фактори психічної травматизації, повґязані з особливостями
умов праці ЧЛБ. Такі психогенії обумовлені, перш за все, аварійними
ситуаціями, в яких виникає загроза життю або здоровґю людини. Специфічні
психогенії ми умовно розділили на дві групи.

До першої були віднесені ситуації, які не несли загрози життю людей та
могли бути усуненими зусиллями ЧЛБ (поломка апаратури тепловозу). Такі
фактори реєструвалися у 39,6% основної групи та 67,2% контрольної. До
другої групи ми віднесли ситуації, розвґязання яких в меншій мірі
залежало від можливостей ЧЛБ, але вони були загрозливими для життя та
здоровґя людини (петин залізничного полотна поблизу тепловоза), вони
також зустрічались вірогідно частіше у основній групі.

Як видно з вищенаведеного, у ЧЛБ, як і у осіб інших професій, невротичні
реакції виникають у зв’язку з рядом обставин. Для більш поглибленого
вивчення причин невротичних реакцій проводився факторний аналіз, що
дозволив згрупувати патогенні фактори та виділити головні з них. Ними
стали високий рівень психо-емоційного перенапруження (фактор 1);
психічна взаємодія поміж членами локомотивної бригади (фактор 2); тяжкі
хвороби членів родини (фактор 3); загроза матеріальному добробуту
(фактор 4); розлучення (фактор 5); вегетативні дисфункції (фактор 6);
загострення особистісних особливостей (фактор 7); невропатична
конституція (фактор 8), перинатальна патологія (фактор 9), хронічна
соматична патологія (фактор 10), підліткові девіації поведінки (фактор
11), конфлікти в родині (фактор 12).

Було виявлено такий розподіл факторів за їх значущістю: фактор високої
психо-емоційної перенапруги (r ? 0,758); фактор тяжких хвороб членів
родини (r ? 0,735); фактор вегетативних дисфункцій (r ? 0,727); фактор
загрози матеріальному благополуччю (r ? 0,714); фактор психічної
взаємодії поміж членами локомотивних бригад (r ? 0,711); фактор
загострення особистісних особливостей (r ? 0,705); фактор розлучення (r
? 0,705); фактор конфлікту в родині (r ? 0,704); фактор невропатичної
конституції (r ? 0,644); фактор перинатальної патології (r ? 0,641);
фактор хронічної соматичної патології (r ? 0,627); фактор підліткових
девіацій поведінки (r ? 0,622) При вивченні невротичних розладів у ЧЛБ
основної групи з’ясувалось, що у 40% випадків (64 особи) у них
відмічаються скороминущі стани з підвищеною втомлюваністю (95%),
розбитістю(93%), пригніченим настроєм (53%), роздратованістю (52%). Дані
прояви мали короткочасний характер і зазвичай купірувалися після
глибокого сну. Однак в ряді випадків у цих же хворих відмічалось
епізодичне порушення сну (21%), яке проявлялось переважно в утрудненні
засинання, що підсилювало стан млявості та розбитості. Нерідко у цих ЧЛБ
після рейсів виникав головний біль (84%), незначні коливання
артеріального тиску (56%), поколювання в ділянці серця (93%). Дані
прояви також носили епізодичний характер і регресували самостійно без
медикаментозного втручання. Вказані реакції були розцінені як астенічний
варіант невротичних розладів. Вони зазвичай поєднувалися з вегетативними
дисфункціями та діагностувались як астено-вегетативні реакції.

В 31% випадків (49 осіб) у ЧЛБ на перший план виступали тривожно-фобічні
реакції з епізодичним відчуттям задухи (85,7%), форсованим диханням
(83,7%), почуттям нехватки кисню (81,6%), серцебиттям (40,8%),
пітливістю (53,1%), ознобом або жаром (20,4%), тривогою (93,9%), руховим
занепокоєнням (18,4%). Ці розлади також реєструвались епізодично,
переважно вночі, в гарячому задухливому приміщенні, після рейсів, які
втомлювали. У 95,9% обстежених тривога носила субклінічний характер і не
супроводжувалась труднощами при виконанні професійних обов’язків. У
пацієнтів основної групи вище вказані прояви виникали при перевтомленні
24,5%, після алкогольних ексцесів 20,4%, після перенесеної гострої
респіраторної вірусної інфекції 14,3%, тобто після неспецифічних
факторів, які виснажували організм.

У 8% машиністів (13 осіб) відзначалися іпохондричні розлади.
Іпохондрична симптоматика проявлялась у виникненні у членів локомотивних
бригад неіснуючих ознак предінфарктного стану (46,2%), передінсультного
стану (30,7%), вібраційної хвороби (23,1%). У зв’язку зі специфікою
професійної діяльності, із-за побоювання втратити роботу хворі не
ділились своїми страхами зі співробітниками. З родичами вони почували
себе більш легко, детально описували їм свої почуття, вимагали
постійного співчуття і уваги та поступово перетворювались на домашніх
тиранів. Вони фіксували увагу родичів на любих проявах соматичного
неблагополуччя, докоряли їм щодо недостатнього піклування. Найменші
ознаки тілесного розладу призводили до страхів перед наслідками
уявленого страждання. Кожноденні вимірювання артеріального тиску ставали
ритуальними, що допомагало їм уникнути уявленого виходу хвороби. Страх
смерті від наслідків гіпертонічної хвороби домінував у ЧЛБ, однак не
менш актуальною була тривога, зумовлена можливістю втратити роботу та
матеріальні блага. Іпохондрична симптоматика носила субклінічний рівень,
вона базувалась на характерологічних рисах хворих, а саме, на їх
ригідності (69,2%), застряванні (38,5%), образливості (61,5%).

У 16% машиністів (25 осіб) відмічались нав’язливі сумніви, пов’язані зі
службовою діяльністю. Вони перепровіряли свої дії і дії помічників,
ретельно, багаторазово звірялися з інструкцією. Не дивлячись на те, що у
80% з них стаж роботи в якості машиніста був не менше 5 років, і іх дії
стали автоматичними, вони все одно кожного разу, збираючись у зміну,
відчували внутрішню напругу (86%), 32% з робітників крадькома робили
нескладні захисні ритуали. У всіх ЧЛБ була збережена критика до
здійснення нав’язливостей. При цьому пік рівня тривожності відмічався за
день до поїздки. Під час виконання роботи тривожність зменшувалась після
прибуття до додому ще добу утримувалась на невисокому рівні і знову
зростала перед черговим рейсом.

Істеричні реакції у ЧЛБ відмічались рідко (5% — 8 осіб). Щоденні
подразники були для хворих цієї групи надпотужними, що призводило до
дизгармонічного вазовегетативного (75%) та емоційного реагування
(87,5%). Вегетативні дисфункції проявлялись почуттям “нехватки повітря”
(75%), пароксизмально виникаючими нападами серцебиття (62,5%),
“обмирання” (62,5%). В 100% в них реєструвалась дратівливість і
запальність. Емоційність у взаємовідносинах з колегами супроводжувалась
підвищенням артеріального тиску в 87,5%. Хворі дуже емоційно реагували
на підвищення артеріального тиску з негайним виникненням
псевдосоматичних іпохондричних розладів. У хворих цієї групи
спостерігалась втрата довіри, взаємопорозуміння, відсутність духовної
близькості, заздрість, нездорова конкуренція.

У результаті дослідження встановлено, що для ЧЛБ характерна наявність
порушень, котрі характеризуються транзиторністю та рудиментарністю, які
не призводять до соціально-психологічної дезадаптації. Дані патологічні
прояви зазвичай нівелювались самостійно після повноцінного відпочинку.
Вищенаведена клінічна характеристика цих реакцій дозволяла їх розцінити
як невротичні реакції доклінічного рівня. Спостереження хворих показало
наявність у ЧЛБ астено-вегетативних (40%), тривожно-фобічних (31%),
обсесивно-фобічних (16%), іпохондричних (8%) та істеричних реакцій (5%).

Результати дослідження вегетативної нервової системи основної та
контрольної груп виявили, що у обстежених основної групи у 78,6%
випадків відмічався гіпергідроз, у 13,2% — тремор зімкнутих вік, у 25,8%
послаблення, у 6,3% — напроти, підсилення червоного або білого
компонентів дермографізму, у 54,1% — пониженя температури в дистальних
відділах кінцівок, у 2,5% — відмічалась неповноцінність терморегуляції.
Неповноцінність терморегуляції проявлялась у тому, що при помірному
перегріванні або фізічному навантаженні аксилярна температура
підвищувалась на 0,5-0,8°С. У 28,9% обстежених основної групи
спостерігалась асиметрія показників стану вегетативної нервової системи.
Асиметричними були дермографізм, піломоторна реакція, шкіряна
температура. В одних випадках асиметрія носила однотипний характер на
всьому тілі, в інших – перехресний або мозаїчний. У більшості ЧЛБ
основної групи (82,4% випадків) вегетативна дисфункція відбувалася з
перевагою симпатикотонії. Це проявлялося у тенеднції до підвищення
артеріального тиску (до 150/100 мм рт.ст.). Симпатикотонічна
спрямованість вегетативної дисфункції проявлялася позитивним значенням
індекса Кердо (12 ± 2,4) та у вищеописаному гіпергідрозі, треморі,
похолоданні кінцівок. Необхідно відмітити, що збудливість
парасимпатикотонічного відділу вегетативної нервової системи також була
підвищеною. Про це свідчать ті обставини, що при викликанні
синокаротидного рефлексу за методикою Чермака-Герінга, очно-серцевого
(проба Ашнера-Даньіні), епігастрального (Тома-Ру) відмічалось
сповільнення пульсу на 8-10 ударів за хвилину. У цих обстежених
реєструвалась тенденція до артеріальної гіпотонії (нижче 105/65 мм рт.
ст.), брадикардії ( з негативним значенням індекса Кердо). У контрольній
групі ЧЛБ гіпергідроз відмічався у 28,4%, гра вазомоторів у 43,2%,
коливання артериального тиску в 29,3%. (Різниця в частоті вегетативних
дисфункцій основної та контрольної груп статистично вірогідна – p < 0,01). 68,5% ЧЛБ основної групи і 18,3% ЧЛБ контрольної групи страждали на супутню патологію. При цьому в основній групі вірогідно частіше, ніж в контрольній, превалювала серцево-судинна патологія. Наступним етапом дослідження стало вивчення патопсихологічних особливостей ЧЛБ з позицій міжперсональних відносин між машиністом та його помічником. В ході дослідження встановлено, що у 97% ЧЛБ з невротичними реакціями відзначалися дисгармонійні відносини між машиністом та помічником і тільки у 3% - гармонічні. В контрольній групі у 15% спостерігалася психологічна несумісність, у 85% відносини були гармонійними. ¬ O J $ & ( N ? Ae @ @ ??? ????? R(38%). Інтравертованість цих співробітників локомотивних бригад сприяла роз’єднанню дій. У 24% випадків у машиністів або їх помічників основною стала 9 шкала, хоча високий показник (60-65 Т) відмічався й за 6 шкалою. При цьому перша, друга, сьома і нульова шкали знаходились нижче 46 Т. Ці особи відрізнялися надмірною активністю, стенічністю, брутальністю та упертістю. У 19% випадків психологічна несумісність відмічалась, якщо у одного з ЧЛБ спостерігався значний акцент за другою і сьомою шкалами (рівень хоча б однієї з цих шкал сягав 70 Т). Осіб даного профілю характеризувала надмірна тривожність (28%), невпевненість в правильності своїх дій та нерішучість (28%). Для них була характерною також часта розосередженість уваги, що створювало аварійні ситуації. Замість того, щоб автоматично швидко діяти, вони теоретизували, починали аналізувати ситуацію, продумувати правильний вихід з неї. Хід їх думок був розумним, але прийняти рішення у лічені секунди вони не могли. Тому їх міркування не мали практичної цінності. До того ж саме цей варіант особистості був схильним до виражених вегетативних реакцій, які проявлялись патологічно та сягали рівня панічних атак, що дуже ускладнювало роботу ЧЛБ. Машиністи та їх помічники з контрольної групи у 85% працювали в психологічно сумісних колективах, аналіз особистісного профілю за СМДО свідчив, що у 76% у ціх осіб превалювала четверта шкала, однак навіть ця домінуюча шкала не перевищувала 60 Т. Незначний акцент відмічався по дев’ятій шкалі і сягав 55 Т, шоста шкала у всіх обстежених була не вище 45 Т, що відображало гармонійність рис характеру досліджених. Ці особи відрізнялись вольовим характером, вони була активні, енергійні, мали дуже гарну реакцію, швидко приймали рішення. При наявності достатньо високого інтелекту вони знаходили раціональне в чужому погляді, навіть спочатку протиречному їхньому власному. Помічники машиністів в психологічно сумісному колективі в 69% також мали гармонійний профіль, максимального рівня – 55 Т сягали перша і сьома шкали. Цей варіант особистості дуже підходив для роботи помічника машиніста. Дисциплінованість, ретельність, пунктуальність, орієнтація на правила, обережність - основні якості цих осіб. Для уточнення ступеня емоційної напруги у ЧЛБ до початку рейса та після його закінчення проводили тест Люшера. Спостреження показало зміни кольору переваги у ЧЛБ, які працювали в психологічно несумісних групах. у періоди, пов’язані з рейсами, відмічались коливання коефіцієнта вегетативного балансу (КВБ) від 1,1 до 1,3, що свідчило про зростання ерготропного тонуса, який відображав високий рівень емоційної напруги. В групі психологічної сумісності перевага кольору не змінювалась. КВБ коливався у різних осіб від 0,1 до 0,2 і залишався стабільним в цих рамках, що відбивало мінімальну реактивність до середовищних впливів і гарну адаптацію особи. Машиністи, які працювали в психологічно несумісному колективі, у 51% випадків віддавали явну перевагу несполученим кольорам. У 38% випадків був проведений вибір синьо-зеленого і світло-жовтого кольору, що свідчило про схильність до накопичення негативних емоцій. У 34% випадків вибір синьо-зеленого кольору поєднувався з вибором фіолетового кольору. Дані особи відрізнялись індивідуальною своєрідністю, яка сягала шизоїдної акцентуації. Інтраверсія машиністів, впертість, переоцінка своєї правоти, надмірна самобутність, формально-логічне мислення призводили до міжособистісних конфліктів. У 28% випадків відмічалась перевага сірого, коричневого та чорного кольорів, що відображало песимістичну оцінку довкілля, тривожність, схильність до обсесивно-компульсивних розладів. Помічники машиністів у психологічно несумісному колективі у 53% явну перевагу віддавали чорному кольору при антипатії до червоного. Такий вибір кольору зустрічався у людей впертих (31%), образливих (15%), ригідних (29%), не вміючих відстояти свої інтреси та свою точку зору (27%). У 32% випадків відмічалась явна перевага фіолетового з світло-жовтим кольором, що корелірувало зі зниженим емоційним контролем, униканням труднощів, інфантильністю. У осіб, що працюють в психологічно несумісному колективі, у 84% випадків відмічався значний розбіг між порядком переваги кольору в першому та другому виборі, що свідчило про нестабільність даних осіб. Серед осіб психологічно сумісних у 67% випадків машиністи віддавали явну перевагу жовтогаряче-червоному кольору. Даний вибір відбивав стенічний тип реагування на перешкоди, демонстрував високу пошукову активність, швидку спонтанну реакцію, добре розвинуту інтуїцію, що вдало доповнювала накопичений досвід. Особи, котрі вибрали жовтогаряче-червоний, були цілеспрямованими. Помічники машиністів у складі психологічно сумісних локомотивних бригад вибирали у 57% темно-синій колір на І позиції та синьо-зелений на ІІ позиції. Таке сполучення відображало стриманість, прагнення до точності, акуратність, практичність, систематизацію накопиченого досвіду, неконфліктність, тривожність, поступливість. У осіб психологічно сумісних колективів не відмічено значимого розходження між порядком переваги кольорів в першому та другому виборі, що відображало стабільність емоційного стану даних осіб. У ЧЛБ основної групи в 77% у відповідь на перешкоди виникають агресивні реакції, направленість яких була досліджена методом Розенцвейга. При дослідженні ЧЛБ, які знаходились у психологічно несумісному колективі, зґясувалось, що в обох членів малої групи відмічалась одна і та ж сама екстрапунітивна направленість реакцій. При цьому у 51% випадках у ЧЛБ мав перевагу перешкодливо-домінуючий тип реагування, таким чином ЧЛБ підкреслювали фрустраційну перешкоду, оскільки вона уявлялась їм несприятливою. У 34% реєструвався необхіднісно-завзятий тип реакції. При дослідженні співробітників контрольної групи у 31% відмічались однонаправлені реакції, а у 69% - різноспрямовані. Вираженість екстрапунітивних реакцій у групі психологічно сумісних осіб була вірогідно нижче, ніж у групі з психологічною несумісністю (р < 0,05). Найбільш оптимальним був колектив, у якому в машиністів помірно виражена екстрапунітивна спрямованість, а у їх помічників – інтрапунітивна. Велике значення на сумісність чинить збалансованість індекса агресивності й вирішення проблем. Для уточнення міжособистісних взаємовідносин у локомотивних бригадах використовувався метод діагностики міжособистісних відносин (ДМВ). При цьому з’ясувалося, що в бригадах з психологічною несумісністю у машиністів відмічались виражені розходження між “я” актуальним і ідеальним. У 32% несумісність виникла в умовах переваги у машиністів так званого “покірно-сором’язливого” типу міжособистісної взаємодії (V октант ДМВ). Ці особи виявилися сором’язливими, інтравертованими, підпорядкованими, з підвищеною схильністю до рефлексії. Вони зазвичай важко знаходили спільну мову з помічниками, у яких відмічався “прямолінійно-агресивний” тип міжособистісної взаємодії (ІІІ октант). У помічників машиністів з “прямолінійно-агресивним” типом міжособистіснох відносин була гіпертрофованою переконаність у своїй правоті. Помічники з “прямолінійно-агресивним” типом міжособистісних взаємовідносин були психологічно несумісними не тільки з машиністами “покірно-сором’язливого” типу, але і з машиністами “залежно-слухняного” типу міжособистісних відносин (VI октант). У машиністів “залежно-слухняного” типу міжособистісних відносин виявлялась висока тривожність, тенденція до вираженої залежності від погляду оточуючих. Вони відрізнялись невпевненістю в особистій правоті, ретельністю і відповідальністю в роботі, але інертністю в прийнятті рішення. Актуальне “я” цих осіб не відповідало ідеальному “я”, що свідчило про високий рівень невротизації. Клінічно обстежені відповідали явній акцентуації за психастенічним (ананкастним) типом. Але ще більш несприятливим виявилося сполучення “прямолінійно-агресивних” міжособистісних відносин у машиніста і його помічника. У наших спостережених таке сполучення відмічалось в 17%. При такому поєднанні характерів відмічався високий відсоток невротичних реакцій. У 5% випадків у помічників машиністів, працюючих у психологічно несумісному колективі, відмічався “відповідально-великодушний” тип міжособистісних взаємодій (VIIІ октант). Ці особи були гнучкими в контактах і комунікабельними, однак відрізнялись підвищеною емоційністю, інколи екзальтованістю в проявах своїх переконань. У психологічно сумісному колективі найбільш оптимальними виявились машиністи з “власно-лідируючим” типом. Осіб, які належали до даної категорії, можна охарактеризувати як оптимістів, з швидкою реакцією, активних, ці особи відрізнялися швидкістю прийняття рішень. Ці риси характерні для особистості, яка проявляє соціальну активність у вигляді лідерських тенденцій. Кількість балів у І октанті не виходило за межі 8-ми балів, притаманних гармонійним особам. Помічники машиністів у психологічно сумісних колективах оцінювали себе таким чином, що у 59% випадків показники переважали в VII октанті, який відносився до “співробітницько-конвенціального”. У цих осіб відмічалась схильність до співробітництва, відчутність, ентузіазм. Ці особи намагалися віднайти спільну мову з машиністом тепловоза, не суперечили йому без особливої необхідності, не впиралися при виконанні його наказів, мали помірно виражену тривожність. Саме при вищевказаній розстановці кадрів складувались найбільш сприятливі для даного виду праці міжособистісні відносини, про що свідчив найбільш малий відсоток в них і невротичних розладів. На основі результатів клініко-психопатологічних та психодіагностичних дослідженнь нами була розроблена система психокорекції, що була спрямована на регрес доклінічних невротичних проявів, психопрофілактику та покращання психологічної взаємодії між ЧЛБ. Ця система включала два етапа впливу. Перший етап був спрямований на усунення наявних невротичних проявів та проведення заходів подолання стресу. З цією метою з обстеженими проводили раціональну психотерапію P. Dubois, систематичну десенсибілізацію за J. Wolpe, навчали аутогенній тренировці в модіфікації Н.О. Марути. Перший етап проводився впродовж одного місяца, з ЧЛБ працювали індивідуально 2 рази на тиждень. За допомогою раціональної психотерапії за P. Dubois обстежуваним пояснювали причини та механізми виникнення у них невротичних проявів, відкривали їм можливість самостійно контролювати свій стан. За допомогою переконання сягали стабільних змін у взаємовідношеннях ЧЛБ один з одним, з рідними, керівництвом, що сприяло розвґязанню конфліктних ситуацій. Переорієнтацію обстежуваних проводили шляхом наполеглевих умовлянь та доказів із залученням переконливих логічних доводів. При застосуванні АТ у модіфікації Н.О. Марути виникала швидка компенсація ауторегуляторних механізмів, що сприяло нормалізації емоційного стану обстежуваних і регресу невротичних проявів. Систематична десенсибілізація J. Wolpe застосовувалась для купірування тривоги та страху шляхом створення стресових ситуацій і наступним проведенням мґязової релаксації за E. Jacobson. При цьому спочатку з пацієнтом проводили заняття з оволодіння методикою мґязової релаксації, потім складали ієрархії ситуацій, що виникають страх (перед психотравматичними ситуаціями) і найбільш часто зустрічаються у залізничників. Після цього проводили власно десенсибілізацію шляхом поєднання ситуацій, які викликають страх з подальшою релаксацією. Другий етап був спрямований на оптимізацію міжособистісної взаємодії ЧЛБ, включав елементи когнітівно-поведінкової психотерапії, розробленої A. Ellis і A.T. Beck. При цьому для психокорекеції ЧЛБ використовувались “тренінги вміння” і “тренінги спілкування”. Заняття були спрямовані на формування більш адаптивної поведінки у ЧЛБ основної групи. Методика проведення поведінкового тренінгу базувалась на принципах відтворення субґєктивно складних для ЧЛБ ситуацій шляхом розігруванням рольових ігор і групової дискусії. Для оцінки ефективності, до та після психокорекції ЧЛБ застосовували ДМВ, метод Розенцвейга, карту самооцінки емоційного стану. У досліджених при заповненні реєстраційної сітки методики ДМВ з’ясувалось, що до проведення психокорекції середньостатистичний вигляд актуального та ідеального напарника у 84% різко розрізнювався, після психокорекції – різниця між актуальним та ідеальним напарником відмічалась у 24%, зближення обліку реєструвалось у 76%. Це можна пояснити як деякою характерологічною динамікою самого ЧЛБ, прогресуванням його дружелюбства, доброчинності, товаришування, так і зростанням позитивного ставлення до напарника у зв’язку з більш глибокими особистісними стосунками між ЧЛБ. Метод Розенцвейга, що проводився на початку психокорекції, виявив високі рівні - спрямованості агресії (9,4 балів), трансформації агресії (6,2 бала), низький рівень вирішення проблем (1,5 балів), після корекції достовірно знизились рівні спрямованості агресії (6,1 балл), трансформації агресії (3,4 бали), рівень індекса рішення проблем, навпаки, достовірно підвищівся (1,8 бала). При аналізі емоційності ЧЛБ основної групи за допомогою карти самооцінки емоційного стану встановлено, що до психокорекції у ЧЛБ основної групи в емоційному стані переважали такі емоції як тривожність (95,3%), незадоволення (94,3%), прикрість (64,3%), байдужість (48,3%); багато позитивних емоцій відзначалося рідко, а саме співчуття (16,1%), почуття безпеки (15,9%), симпатія (13,4%), довіра (12,9%). Після проведеної психокорекції зменшилась частота та інтенсивність негативних емоцій. Так тривожність знизилась до 57,4%, незадоволення до 47,2%, прикрість до 22,2%, байдужість до 18,1%; збільшилась частота та інтенсивність позитивних емоцій - співчуття до 64,6%, почуття безпеки 85,3%, симпатія 85,1%, довіра 86,2%. При оцінці ефективності розробленої психокорекційної системи у цілому, слід відмітити, що регрес доклінічних невротичних проявів досягнутий у 64,8% випадків, симптоми регресовані частково у 23,2%, відсутність динаміки спостерігалася в 12,0%. Погіршення стану виявлено не було. Відсутність динаміки реєструвалась у тих обстежених, котрі в процесі психокорекції хворіли ОРВІ (8,8%), зазнали додаткової психогенії (3,2%). Проведені катамнестичні дослідження ЧЛБ показали, що досягнутий терапевтичний ефект зберігається у 58% (92особи) протягом трьох років. ВИСНОВКИ 1. У дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі виявлення особливостей формування та клініки невротичних розладів у членів локомотивних бригад та розробки комплекса заходів для профілактики та психотерапії вказаних розладів. 2. Невротичні розлади у ЧЛБ характеризуються переважанням тимчасових, нестабільних, фрагментарних реакцій з критичним становленням до них, та можливістю швидкої та повної корекції під впливом ситуації, яка сприятливо змінилась. Серед них переважають астено-вегетативні реакції (40%), тривожно-фобічні (31%), обсесивно-фобічні (16%), іпохондричні (8%), істеричні (5%). Ці прояви є реакціями доклінічного рівня. 3. Невротичні реакції у ЧЛБ є клінічно своєрідними. Так, астенічні прояви у 97,3% випадків поєднувались з вегетативними, а саме, поколюванням у ділянці серця (93,7%), дифузним головним болем стискаючого характеру (84,3%), коливанням артеріального тиску переважно пресорного варіанта (56,2%). Тривожно-фобічні реакції проявлялись епізодичним відчуттям задухи (85,7%), форсованим диханням (83,7%), стертими кардіофобіями (77,5%), тривогою субклінічного рівня (93,9%). При іпохондричних реакціях обстежені виявляли у себе неіснуючі ознаки передінфарктного стану (46,2%), передінсультного стану (30,7%), вібраційної хвороби (23,1%). Структура іпохондрії включала емоційну та інтелектуальну переоцінку стану свого здоровґя. Обсесивно-фобічні реакції були представлені нав’язливими сумнівами, пов’язаними зі службовою діяльністю (100%), внутрішньою напругою (84,0%) та захисними нескладними ритуалами (32,0%). Істеричні реакції проявлялись дисгармонічним емоційним (87,5%) і вегетативним (75,0%) реагуванням з переважно психо-соматичним варіантом “відповіді” на емоційні подразники. 4. Предиспозиційними факторами розвитку невротичних реакцій у ЧЛБ був преморбідно скопрометований грунт у вигляді схильності до вегетативних дисфункцій (r ? 0,727), загострення особистісних особливостей (r ? 0,705), невропатичної конституції ( r ? 0,644), перинатальної патології (r ? 0,641), хронічної соматичної патології (r ? 0,627), підліткових девіацій поведінки (r ? 0,622). 5. До факторів формування невротичних розладів слід віднести загальні психогенні фактори, а саме, тяжкі хвороби членів родини (r ? 0,735), загрозу матеріальному благополуччю (r ? 0,714), розлучення (r ? 0,705), конфлікт в родині (r ? 0,704) та специфічні психогенні фактори, які включають психічний травматизм внаслідок професійної психо-емоційної перенапруги (r ? 0,758), фактор психічної взаємодії поміж членами локомотивних бригад (r ? 0,711). 6. Співвідношення результатів психодіагностичних тестів з клінічною картиною невротичних розладів показало, що невротичні реакції вірогідно частіше (p < 0,005) виникали у ЧЛБ, які відрізнялись інтравертованістю (31%), нестандартністю мислення (34%), емоційною дезорганізацією (38%), підвищенним рівнем тривожності (28%), нерішучістю (28%), образливістю (15%), ригідністю (29%), впертістю (31%). 7. Розроблена система терапії та профілактики невротичних реакцій у ЧЛБ, які включають проведення методів психокорекції у вигляді тренінгів, в тому числі “Тренінга вміння” та “Тренінга спілкування”, які поєднуються із вправами на розвиток пам’яті, уваги та вмінь, і застосуванням аутогенного тренування, систематичної десенсибілізації а також раціональної психотерапії. Розроблена психокорекційна система призвела до одужання у 64,8% випадків, відносному поліпшенню в 23,2%, відсутності динаміки у 12,0%. 8. За даними психодіагностичних методів дослідження встановлено, що оптимальна взаємодія в локомотивних бригадах досягається при укомплектуванні їх особами гармонійного профілю. При цьому при комплектації локомотивної бригади доцільно віддавати перевагу машиністам із стенічним типом реагування на перешкоди, високою пошуковою активністю, швидкою спонтанною реакцією, добре розвинутою інтуїцією, яка доповнює досвід. Ідеальними характерологічними рисами помічників машиністів є стриманість, прагнення до точності, акуратность, практичність, неконфліктность, поступливість. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Казаков В.Є. Роль психологічних особливостей робітників локомотивних бригад у безпеці руху – 2002 - № 1 – с. 43-46 // Укр.. вісник психоневрології – 2002 – т 10 – вип. 4(33) – с. 53-55. 2. Казаков В.Е. Невротические депрессии у членов локомотивных бригад и их коррекция // Архів психіатрії – 2003 – т.9 – вип.. 1(32) – с. 58-61. 3. Казаков В.Е. Человеческий фактор в предупреждении железнодорожных катастроф // Укр. вісник психоневрології – 2003 – т 11 – вип.. 1(34) с. 38-41. 4. Казаков В.Е. Внутренняя картина болезни у работников железнодорожного транспорта, страдающих частыми цефалгиями // Український медичний альманах – 2003 – т 5 – с. 51-57. 5. Казаков В.Е., Трескач В.И. Особенности соматоформных вегетативных дисфункций у работников локомотивных бригад // Таврический журнал психиатрии – 2003 – т 8 - № 2 (23) – с. 40-43. (В.Є. Казаковим уточнено частоту та характер соматоформних вегетативних дисфункцій у членів локомотивних бригад, простежено динаміку їх розвитку та виходи). 6. Казаков В.Е. Невротические расстройства у членов локомотивних бригад // Лікарська справа /Врачебное дело. – 2004. - № 1. – С. 81-84. 7. Казаков В.Е. Особенности генеза невротических расстройств у работников локомотивных бригад // Український медичний альманах – 2004 - № 4 – с. 49-52. 8. Казаков В.Е., Трескач В.И. Некоторые аспекты психотерапии тревожных реакций у членов локомотивних бригад // Журнал психиатрии и медицинской психологи. – 2004. - № 3(13). – С. 63-67.(В.Є. Казаковим розроблено схему психотерапевтичного лікування членів локомотивних бригад, проведено та узагальнено психотерапевтичну роботу). 9. Казаков В.Е. Психокоррекция невротических реакций у членов локомотивних бригад // Архів психіатрії. – 2004. - № 3. – С. 193-195. 10. Казаков В.Е. Комплекс лечебно-реабилитационных мероприятий у членов локомотивных бригад // Український медичний альманах – 2005 - № 4 – с. 77-79. АНОТАЦІЯ Казаков В.Є. Невротичні розлади у членів локомотивних бригад (клініка, діагностика, профілактика та терапія). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – Психіатрія. – Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, Харків, 2006. Дисертація присвячена питанням виникнення та особливостям невротичних розладів у членів локомотивних бригад. Встановлено, що невротичні розлади виникають у членів локомотивних бригад у вигляді астено-вегетативних тривожно-фобічних обсесивно-фобічних, іпохондричних та істеричних реакцій доклінічного рівня. До патогенних факторів, провокуючих ці розлади, слід віднести професійні шкідливі умови, переважно високе психо-емоційне напруження та суб’ективне ставлення до нього, побутові психотравмуючі обставини, преморбідно скомпрометований грунт. У роботі уточнено особистісний профіль і тип міжособистісної поведінки машиністів та їх помічників, що дозволяє прогнозувати дії в аварійній ситуації. Для профілактики невротичних розладів у членів локомотивних бригад слід обмежено приймати на роботу осіб із преморбідно скомпрометованим грунтом. Розроблена психокорекційна програма, яка включає заходи з нормалізації міжособистісних взаємодій машиніста та його помічника і дозволяє їм погасити небажані негативні емоції та негативні реакції при загрозі аварійних ситуацій. Ключові слова: доклінічні невротичні реакції, міжособистісні взаємовідносини, психокорекційна програма. АННОТАЦИЯ Казаков В.Е. Невротические расстройства у членов локомотивных бригад (клиника, диагностика, профилактика и терапия). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – Психиатрия. – Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2006. В работе представлены результаты исследования 388 ЧЛБ. При комплексном обследовании выявлены у 159 из них (41%) доклинические невротические расстройства (основная группа). 229 ЧЛБ были практически психически здоровы (контрольная группа). Комплекс использованных в работе методов включал клинико-психопатологический и психодиагностические методы. Как показали корреляционный и факторный анализы, предиспозицонными факторами развития невротических реакций у ЧЛБ явилась преморбидно скомпрометированная почва в виде склонности к вегетативным дисфункциям, заострения личностных особеноностей, невропатической конституции, перинатальной патологии, хронической соматической патологии, подростковых девиаций поведения. К общим психогенным факторам формирования невротических расстройств у ЧЛБ относятся тяжелые болезни членов семьи, угроза материальному благополучию, разводы, конфликты в семье, к специфическим факторам – психический травматизм вследствие профессионального высокого психо-эмоционального перенапряжения и фактор психического взаимодействия между членами локомотивных бригад. При изучении невротических расстройств у ЧЛБ основной группы выяснилось, что в 40% случаев у них отмечаются преходящие реакции с повышенной утомляемостью, разбитостью, подавленным настроением, раздражительностью. Данные проявления нередко носили кратковременный характер и обычно купировались после глубокого сна. В 31% случаев у ЧЛБ на первый план выступали тревожно-фобические реакции с эпизодическим ощущением удушья, сердцебиениями, потливостью, ознобом или жаром, тревогой. У 8% ЧЛБ отмечалось ипохондрическое расстройство. Ипохондрическая симптоматика проявлялась поисками членами локомотивных бригад несуществующих признаков прединфарктного состояния, прединсультного состояния, вибрационной болезни. У 16% ЧЛБ отмечались навязчивые сомнения, связанные со служебной деятельностью, внутренним напряжением и несложными защитными ритуалами. Истерические реакции у ЧЛБ наблюдались крайне редко - в 5% случаев, они проявлялись дисгармоническим эмоциональным и вегетативным реагированием с преобладанием психосоматического варианта дезадаптации. Как выяснилось в результате исследований, для ЧЛБ характерно наличие невротических реакций, транзиторных, не обнаруживающих выраженных признаков социально-психической дезадаптации. Вышеприведенная клиническая характеристика этих реакций позволяла их квантифицировать как невротические реакции доклинического уровня. При исследовании методом СМИЛ выявилось, что достаточно часто несовместимость, а вследствие этого плохая работоспособность, отмечалась в тех случаях, когда у машиниста или его помощника доминировала восьмая шкала, сочетающаяся с высокой нулевой шкалой. Методом Люшера установлено, что машинисты, работающие в психологически несовместимых коллективах, отдавали предпочтение не сочетаемым цветам. Как выяснено методом ДМО, несовместимость возникала у машинистов с “покорно-застенчивым” типом межличностного взаимодействия и “прямолинейно-агрессивными” помошниками. Метод Розенцвейг выявил выраженные экстрапунитивные реакции. Машинисты в совместимых коллективах были уверены в себе, отличались волевым характером, высокой поисковой активностью, умели приказать и добиться выполнения приказа. Методом СМИЛ был выявлен гармоничный профиль у машинистов и их помощников. Помощников машинистов отличала дисциплинированность, исполнительность, при наличии невысокого уровня тревожности и осмотрительности. Наиболее успешны были взаимоотношения властно-лидирующего машиниста с сотрудничающе-конвенциальным помощником. Анализ данных, полученных методом Розенцвейга, показал, что. большое значение для совместимости оказывает сбалансированность индекса агрессивности и решение проблем. Поскольку невротическая патология носила разрозненный моносимптомный характер с кратковременным течением, то ее купирование нуждалось в применении лишь психотерапевтических техник. Занятия проводились в два этапа. На первом этапе проводилось стресстолерантное обучение ЧЛБ, с этой целью пациентов обучали аутогенной тренировке в модификации Н.А. Маруты, использовали рациональную психотерапию P. Dubois, систематическую десенсибилизацию J. Wolpе, что способствовало регрессу невротической симптоматики, уменьшению вегетативной нестабильности. На втором этапе разрабатывались навыки общения ЧЛБ, для этого использовались элементы когнитивно-поведенческой психотерапии разработанные A. Ellis и А.Т. Beck. Психотерапевт стремился упрочить психологическую совместимость бригады. На этом же этапе он мог составить рекомендации для администрации депо о возможностях совместимости или несовместимости отдельных ЧЛБ. Во время занятий второго этапа проводились различные тренинги, в том числе “тренинги умений” и “тренинги общения”. Разработанная психокоррекционная система привела к выздоровлению в 64,8% случаев, относительному улучшению в 23,2%, отсутствию динамики у 12,0%. Ухудшений состояния не отмечалось. Отсутствие динамики наблюдалось у тех обследуемых, которые в процессе психокоррекции перенесли ОРВИ (8,8%), дополнительную психогению (3,2%). ANNOTATION Kazakov V.Y. Neurotic disorders in members of locomotive brigades (clinic, diagnostics, preventive maintenance and therapy). - Manuscript Dissertation for the Candidate of Medical Science degree in specialty 14.01.16 - psychiatry. - Institute of neurology, psychiatry and narcology АМS of Ukraine, Kharkov, 2006. The dissertation is devoted to questions of genesis and features of neurotics disorders in members of locomotive brigades. In the dissertation genesis of neurotic disorders in members of locomotive brigades, caused by professional harmfulness such as the high level of emotional tension, which are deposited on life problems and biologically defective ground, was specified. Members of locomotive brigades have non-completed neurotic reactions of pre-clinical level, such as: astenovegetative, anxiety-phobial, hypochondrical, hysterical, obsessive-phobial. In this work the personal peculiarities and type of interpersonal behaviour of locomotive drivers and their assistants are specified, allowing to predict actions in an emergency. For preventive maintenance of neurotic disorders in members of locomotive brigades it is necessary not to employ persons with the compromised ground, namely, having neurotic disorder in the anamnesis, vegetative disorder; the work of drivers and assistant are contra-indicated to accentuants The psychocorrection program including measures on normalization of interpersonal mutual relations of a driver and his assistant is developed allowing them to extinguish undesirable negative emotions and negative reactions at threat of emergencies. Key words: subclinical neurotic reactions, interpersonal mutual relations, the psychocorrection program. PAGE 1

Похожие записи