.

Невротичні, особистісні і сексуальні розлади в овдовілих чоловіків без партнерки та їх психотерапевтична корек-ція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
141 3795
Скачать документ

ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ЇМ. О.М. МАРЗЕЄВА

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЖАДАН ІРИНА АНДРІЇВНА

УДК: 618.3+618.33-022.7-056.7-07-036.8-084

Система перинатального прогнозування, діагностики і профілактики
внутрішньоутробних інфекцій на основі вивчення клініко-генетичних
особливостей сім’ї

03.00.15 – генетика

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор,
завідувач кафедри медичної генетики Харківського державного медичного
університету МОЗ України Гречаніна Олена Яківна

доктор медичних наук, головний науковий співробітник Інституту гігієни
та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України Богатирьова Раїса
Василівна

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, член кореспондент АМН України,
професор, завідувач кафедри медичної генетики, алергології та клінічної
імунології Київської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Горовенко Наталія Григорівна

доктор медичних наук, професор, завідувач відділенням медицини плода
Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України

Гордієнко Ірина Юріївна

доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та
гінекології Харківського державного медичного університету МОЗ України
Паращук Юрій Степанович

Провідна установа: Інститут спадкової патології АМН України, відділ
епідеміології вродженої та спадкової патології, м. Львів

Захист відбудеться “ 19 ” травня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.604.02 Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М. Марзеєва АМН України

(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гігієни та
медичної екології

ім. О.М. Марзеєва АМН України.

Автореферат розісланий “ 18 ” квітня 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Омельченко Е.М.

\bookfoldsheets0ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Вивчення причин перинатальної захворюваності і
смертності, визначення генетичного вантажу, який впливає на її показники
є сьогодні пріоритетним напрямком медичної науки і охорони здоров’я
(О.Я.Гречаніна, 2000; Р.В.Богатирьова, 2000; В.І.Грищенко, 2001;
Г.К.Степанківська, 2000). Аналіз дитячої смертності в Україні свідчить
про те, що в її структурі перше місце займає перинатальна патологія,
питома ваги якої складає 35-38% (О.М.Лук’янова, 1999; Н.Г.Гойда, 1999,
2002). Великого значення набуває поглиблене вивчення проблем
перинатології, яке спрямоване на антенатальну охорону плода,
профілактику перинатальної смертності. Внутрішньоутробна інфекція (ВУІ)
грає значну роль у виникненні репродуктивних втрат і привертає до себе
особливу увагу світової медичної громадськості (О.Я.Гречаніна, 1993,
2000І; Ю.Гордієнко, 1995, 2000; Б.М.Венцківський, 1997, 2001;
Е.К.Айламазян, 1999; Р.В.Богатирьова, 2000; Ю.С.Паращук 2000;
Н.Г.Горовенко, 2002; H.Al-Kouatly et al., 2001; G.R.Kinghorn et al.,
2002).

Материнська імунна система під час вагітності пригнічена, що підвищує
ризик материнської інфекції і може стати причиною дисемінації патогенних
організмів через плаценту до плода. ВУІ розвивається в 27,4-36,6%
живонароджених дітей, а в структурі смертності новонароджених інфекційна
патологія займає І-ІІІ місця, обумовлюючи від 11% до 45% втрат. Показник
мертвонароджень при цій патології сягає 14,9-16,8% (Ю.П.Вдовиченко,
1999; В.М.Запорожан 2000; А.Г. Коломійцева, 2001; О.В.Грищенко, 2003;
E.Gratacos et al., 1999; A.M.Arvin et al., 2002).

Інфекційна патологія є прикладом участі генетичних механізмів у
виникненні та розвитку захворювання. Для реалізації інфекційних потенцій
збудників, особливо деяких вірусів, необхідна участь геному хазяїна
(Т.І.Бужієвська, 1996, 2000; З.А.Бутенко, 2000). В залежності від
конкретних молекулярних механізмів взаємодії вірусної ДНК та ДНК
хазяїна, патологічний процес може розвинутися чи в бік інфекційного
ураження клітини, чи в бік її малігнізації. Доведена роль вірусів
(вірусу герпеса, цитомегаловіруса) в асоціації з хламідіями і
мікоплазмами у виникненні неопластичних процесів у людини, участь
вірусів в ініціації судинних змін, патології внутрішніх органів
(Ю.Б.Борис, 1999; В.І.Стариков, 2000). Хромосоми людини відзначаються
високою чутливістю до дії екзогенних мутагенів – фізичних факторів
(іонізуюча радіація), ряду хімічних речовин, деяких інфекційних
збудників, внаслідок дії яких в соматичних клітинах людини виникають
пошкодження структури хромосом – аберації хромосомного та хроматидного
типу. Впливові збудників на геном хазяїна сприяють такі фактори, як
генетична схильність, кліматогеографічні умови, особливості харчування,
соціально-побутові характеристики, стан навколишнього середовища,
паління, імунодефіцити різного генеза (Н.П.Бочков, 2001). Особливості
екологічної ситуації в Україні сприяють негативним демографічним
процесам (І.Р.Бариляк, 1993, 2002; О.З.Гнатейко, 2002; А.М.Сердюк,
О.І.Тимченко, 2002), що потребує розвитку профілактичної медицини в
зв’язку з впровадженням в Україні стратегії зміцнення здоров’я.

Багато дослідників, визнаючи полісистемність впливу внутрішньоутробних
інфекцій, вивчають сукупність різних факторів, що обумовлюють ушкодження
плода: соціально-побутові умови, соматичний статус вагітних,
імунологічні порушення, запальні захворювання та ін. (О.В.Бенюк, 2001;
С.С.Луб’яна, 2001; І.Б.Вовк, А.Г.Корнацька, 2004; Н.П.Писарєва, 2004;
T.G.Berg et al., 1999; B. Guerra et al., 2000). Незважаючи на значний
прогрес, досягнутий за останнє десятиріччя у вивченні внутрішньоутробних
інфекцій, в цій проблемі залишається багато невирішених питань: відсутні
достовірні критерії, що дозволяють розмежовувати різні стадії
інфекційного процесу у фетоплацентарному комплексі, вимагають уточнення
прогностичні ознаки стосовно наслідків вагітності для плода, потребують
систематизації дані ультразвукової діагностики при ВУІ та їхнє
обґрунтування по клініко-ехо-морфологічним паралелям, не відпрацьована
система оцінки стану плода при внутрішньоутробних інфекціях в пре- і
постнатальному періоді. В літературі практично відсутні дані про вплив
внутрішньоутробних інфекцій на функцію органів і систем плода, його
соматичний стан і стабільність геному, не вивчені механізми цього
впливу.

Лише поява і широке практичне впровадження нових медичних технологій і
діагностичних можливостей дозволить по-новому підійти до з’ясування цих
питань, а також до проведення своєчасних профілактичних і лікувальних
заходів, спрямованих на зниження частоти цієї патології, зменшення
перинатальних втрат.

Вищевикладене свідчить про велику науково-практичну значущість
поглибленого вивчення клініко-генетичних, мікробіологічних,
цитогенетичних, ехо-морфологічних аспектів внутрішньоутробних інфекцій з
метою розробки профілактичних програм, що є одним із перспективних
резервів зниження репродуктивних втрат.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконане у рамках програми “Захист генофонду населення України” шифр
1.01./041-92, 1992-1995; “Цільової комплексної програми генетичного
моніторингу на 1999-2003рр.”, затвердженої Указом Президента України
№118/99 от 04.02.99. і Міжрегіональної програми “Профілактика та
генетичний моніторинг природженої та спадкової патології.” Основні
компоненти роботи увійшли в національну програму “Діти України”,
затверджену Указом Президента України №63/96 від 18.01.96. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківської
медичної академії післядипломної освіти (номер державної реєстрації
0196U020616).

Мета дослідження. Вивчення клінічних, ехографічних, біохімічних,
цитогенетичних характеристик вагітних із ВУІ і їхніх сімей для створення
системи перинатального прогнозування, діагностики і профілактики
внутрішньоутробних інфекцій.

Задачі дослідження.

1. Вивчити клініко-генеалогічні, фенотипічні особливості вагітних з
внутрішньоутробною інфекцією і їхніх сімей.

2. Визначити частоту і структуру хромосомних аберацій у вагітних при
внутрішньоутробних інфекціях.

3. Оцінити стан метаболізму сполучної тканини у вагітних в інфікованій
сім’ї.

4. Дослідити стан плода при внутрішньоутробних інфекціях на основі
кількісних та якісних ультразвукових параметрів, даних інвазивних
методів пренатальної діагностики, допплерографії.

5. Визначити клініко-генетичні і ультразвукові маркерні ознаки
внутрішньоутробних інфекцій, розробити систему прогнозування реалізації
ВУІ.

6. Співставити ультразвукові і клініко-морфологічні характеристики
провізорних органів плода при ВУІ, оцінити можливості компенсаторних
механізмів плаценти.

7. Розробити схему пренатальної диспансеризації вагітних при
внутрішньоутробних інфекціях з урахуванням клініко-генетичних
особливостей сім”ї.

8. Дослідити вплив заходів запропонованої схеми пренатальної
диспансеризації на стан плода, новонародженого, перебіг вагітності і
пологів на основі даних соматогенетичного та інструментального
обстежень.

Об’єкт дослідження – внутрішньоутробні інфекції та їхній вплив на
вагітних, плід, новонароджених.

Предмет дослідження – прогнозування, діагностика і профілактика
внутрішньоутробних інфекцій.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використані
клініко-генетичні, ультразвукові, цитогенетичні, біохімічні,
мікробіологічні, морфологічні методи дослідження, морфометричні,
імуноморфологічні дослідження провізорних органів, а також
математико-статистичне опрацювання результатів за допомогою
дискримінантного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вивчення впливу внутрішньоутробних інфекцій вперше здійснено з
генетичних позицій – визначені пренатальні критерії диференційної
діагностики природженої і спадкової патології та інфекційного ураження
плода.

Отримані нові дані про частоту і структуру хромосомних аберацій при
бактеріальній, вірусній та бактеріально-вірусній інфекції у вагітних.

Вперше показана необхідність індивідуальної (особистої) пренатальної
диспансеризації для кожної вагітної, побудованої на основі її гено- та
фенотипічних особливостей і характері інфікування.

Встановлені клініко-генетичні особливості вагітних з внутрішньоутробною
інфекцією плода, що стали основою для індивідуальної пренатальної
диспансеризації.

Вперше відмічено порушення метаболізму колагену, яке сполучається у
вагітних з бактеріальною, вірусною та змішаною інфекцією.

Вперше для діагностики і профілактики внутрішньоутробних інфекцій
застосовано комплексний клініко-генетичний підхід – дослідження
генетичної конституції сім’ї, соматичного стану батьків і
багатопараметричне обстеження плода.

Узагальнені морфо-генетичні варіанти при бактеріальних, вірусних та
змішаних інфекціях в результаті динамічного спостереження за етапами
ембріонального і фетального розвитку за допомогою візуальних методів.

Проведені клініко-генетичні, цитогенетичні та метаболічні порівняння при
спадковій і природженій патології плода та його інфекційному ураженню на
основі постнатальної верифікації діагнозу.

Встановлені специфічні відмінності бактеріальних, вірусних та змішаних
інфекцій на основі комплексного імуноморфологічного дослідження
провізорних органів плода.

Розроблено і науково обґрунтовано алгоритм діагностики і профілактики
внутрішньоутробних інфекцій залежно від характеру інфікування,
клініко-генетичних особливостей сім’ї.

Пріоритетність отриманих автором результатів досліджень підтверджена
двома патентами України.

Сформульована наукова гіпотеза: складна взаємодія трансформованого
мікросвіту мікробів і вірусів із організмом внутрішньоутробного плода
відбивається на фенотипових характеристиках в залежності від генетичних
особливостей матері і плода.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена система
пренатальної диспансеризації на основі фено- і генотипічних особливостей
вагітних, які сприяють реалізації внутрішньоутробних інфекцій. Доведена
необхідність сімейного підходу, що дає змогу раннього виявлення
інфекційного вогнища.

Впроваджена в практику охорони здоров’я система оцінки провізорних
органів при проведенні масового ультразвукового скринінгу вагітних:
запропоновані біометричні і якісні показники стану провізорних органів
дозволяють диференціювати природжену та інфекційну патологію у плода.

Запропонований алгоритм обстеження вагітних з внутрішньоутробними
інфекціями, впровадження системи індивідуальної пренатальної
диспансеризації дозволили знизити перинатальну патологію, репродуктивні
втрати за рахунок раннього виявлення, точної диференційної діагностики
природженої патології та інфекційного ураження плода, адекватної тактики
нагляду за вагітною.

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні
рекомендації впроваджені в роботу Харківського спеціалізованого
медико-генетичного центру, жіночих консультацій, пологових будинків м.
Харкова, м. Суми, медико-генетичних консультацій м. Суми, м. Полтави,
Харківського міського клінічного пологового будинку з неонатальним
стаціонаром. Результати наукових досліджень по матеріалам дисертації
використовуються в учбовому процесі на кафедрі медичної генетики і
ультразвукової діагностики Харківської медичної академії післядипломної
освіти, кафедрі медичної генетики Харківського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Отримані дані є результатом самостійної
роботи автора. Дисертантом особисто створена науково обґрунтована
система перинатального прогнозування внутрішньоутробних інфекцій на
основі вивчення клініко-генетичних особливостей сім’ї. Самостійно
розроблена концепція пренатальної індивідуальної диспансеризації при
внутрішньоутробних інфекціях, обґрунтована необхідність сімейного
підходу при діагностиці і лікуванні ВУІ. Автору належить вибір теми,
визначення адекватної мети і завдань дослідження, методологічних основ
її виконання. Дисертантом особисто або при безпосередній його участі
проводились усі клінічні спостереження та лабораторні дослідження.
Проведений аналіз отриманих даних, інтерпретація результатів досліджень
дозволили сформулювати наукові положення і висновки, виробити практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені на II з’їзді Російської асоціації лікарів УЗД в акушерстві,
гінекології, педіатрії (Москва, 1994), Міжнародному конгресі “Ідеї І. І.
Мечнікова і розвиток природознавства” (Харків, 1995), Х з’їзді
акушерів-гінекологів України (Одеса, 1996), VI, VII, IХ Всесвітніх
конгресах “Ультразвук в акушерстві і гінекології”, 1996, 1997, 1999, I
з’їзді Російського товариства патологоанатомів (Москва, 1996), I
Російському конгресі по медичній генетиці (Москва, 1997), I і II
конгресі Української асоціації спеціалістів УЗД в перинатології,
генетиці і гінекології “Плід як частина сім’ї” Харків, 1997, 2000,
науково-практичній конференції “Ефективність пренатальної діагностики у
профілактиці вродженої та спадкової патології” (Шацьк, 1998), I
Українському конгресі фахівців з УЗД (Київ, 1999), науково-практичній
конференції “Стан медичної генетики в Україні” (Київ, 1999), на III
Міжнародному конгресі “Актуальні питання інфектології в акушерстві і
гінекології”, (Одеса, 2000), III з’їзді медичних генетиків України з
міжнародною участю (Львів, 2002), Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Наука і практика – сімейній медицині” (Харків, 2003), I
Українському конгресі з клінічної генетики за міжнародною участю
“Метаболічні спадкові захворювання” (Харків, 2003), Міжнародній науковій
конференції “Актуальні питання боротьби з інфекційними захворюваннями”
(Харків, 2003), 4-м з’їзді Російської асоціації спеціалістів
ультразвукової діагностики в медицині (Москва, 2003), науково-практичній
конференції за міжнародною участю “Актуальні питання діагностики,
лікування та профілактики шкірних, венеричних захворювань, TORCH –
інфекцій, ВІЛ/СНІДУ, вірусних гепатитів В, С та проблем косметології”
(Харків,2004).

Публікації. Матеріали з усіх розділів дисертації подані у 41 публікації,
з них 22 статті в провідних медичних журналах, затверджених ВАК України,
1 монографія, 1 інформаційний лист МОЗ України, 7 статей у збірниках
наукових праць, 8 тез доповідей на з’їздах і конференціях, з них 4 на
міжнародних конгресах. Отримано 2 патенти України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 373 сторінках і
складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів, 9
розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списка літератури, який складається
з 414 джерел (із них 151 іноземних джерел) на 41 сторінці. Робота
ілюстрована 70 таблицями і 108 малюнками, які займають 36 сторінок.

Вважаю своїм обов’язком висловити щиру вдячність завідувачу кафедрою
патологічної анатомії Харківського державного медичного університету
професору А. Ф. Яковцовій за допомогу в проведенні морфологічних
досліджень. та директору НДІ імунології і мікробіології ім. І. І.
Мєчнікова АМН України професору Ю. Л. Волянському за допомогу в
проведенні мікробіологічних досліджень.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено
принцип комплексного клініко-генетичного і лабораторного обстеження 358
вагітних. З них 233 вагітних, у яких під час вагітності виявлені
різноманітні інфекції, склали 3 основні групи залежно від етіології
інфікування (бактеріальної, вірусної, бактеріально-вірусної). У
контрольну групу ввійшли 125 вагітних з нормальними мікробіологічними
показниками.

У процесі дослідження для визначення прогностичних критеріїв
перинатальної патології при ВУІ аналізували акушерський та генетичний
анамнез, дані клініко-генеалогічного аналізу, оцінки фенотипу,
ультразвукового скринінгу плода, показники клініко-лабораторних
досліджень. Для уточнення діагнозу застосовувались класичні методи
клінічної генетики: клініко-генеалогічне дослідження та синдромологічний
аналіз. Вони були доповнені цитогенетичними, ультразвуковими методами за
показниками. Важливе місце займала детальна оцінка фенотипу вагітної та
її родичів. Отримані дані заносились до генетичної карти, розробленої в
Харквському спеціалізованому медико-генетичному центрі. При оцінці
фенотипу дотримувались схеми, в якій фіксували наявність малих аномалій
розвитку за органами і системами, при цьому використовували прийняті в
тератології терміни та поняття. Особливу увагу приділяли ознакам
сполучнотканинної та мезенхімальної дисплазії, підвищеному рівню
стигматизації.

Для мікробіологічного обстеження використовували бактеріоскопічний і
бактеріологічний методи. Визначення мікрофлори піхви, цервікального
каналу та уретри виконували шляхом мікроскопії мазків, отриманих з цих
відділів і фарбованих по Граму. Кількісний аналіз мікрофлори проводили
відповідно наказу МОЗ України № 4 від 05.01 1996р. Хламідії і мікоплазми
визначались класичним імунофлюоресцентним методом із використанням
тест-систем фірми “Хламіскан” (Росія), і “Флюороскрин” для виявлення М.
hominis. Для ідентифікації збудників вірусних інфекцій (вірусів простого
герпесу І і ІІ типів, цитомегаловірусу) застосовували цитологічний,
серологічний і молекулярно-біологічний методи дослідження. Для
правильної етіологічної верифікації клінічного діагнозу застосовували
два і більше діагностичних тестів. Діагностику цитомегаловірусної
інфекції (ЦМВІ) проводили шляхом застосування розповсюдженого та
найбільш доступного цитоскопічного методу. Для виявлення гострої фази
ЦМВІ в сироватці крові визначали анти CMV IgM за допомогою
імуноферментної тест-системи НПК “Препарат” (Росія), а також
імуноферментної системи “ЦМВ-діагност” (БТК “Біосервіс”, Москва), яка
дозволяє виявити анти CMV IgG з низькою авідністю. Ці імуноглобуліни
з’являються на початку імунної відповіді при розмноженні вірусу в
організмі і зберігаються протягом 1-2 місяців. Аналогічні імуноферментні
реакції для виявлення IgM чи IgG з низькою авідністю застосовували також
з метою встановлення первинної і рецидивуючої герпесвірусної інфекції з
використанням тест-систем фірм “Біосервіс” (Москва) і ЗАО “Вектор-Бест”
(Росія). Антиген вірусу простого герпеса в крові та в іншому клінічному
матеріалі виявляли за допомогою імуноферментної тест-системи
“Герпес-Скрин” ЗАО “Нармедик плюс”, Москва. Визначення антитіл до
токсоплазмозу проводилось за допомогою флюоресцентного методу
(токсоплазмений діагностикум “ЛЯРИФ”, Одеса). Діагностично значущим
вважали титр антитіл 1:8, а критерієм інфікованості сероконверсію при
спостереженні в динаміці у 3 рази. Використовувалось дослідження
сироватки крові за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з
праймерами для визначення ДНК збудника, підтвердження чи виключення
персистуючої інфекції.

Ультразвукове соматогенетичне дослідження з пренатальним
синдромологічним аналізом проводилось за схемою, запропонованою О. Я.
Гречаніною (1990) на ультразвукових апаратах фірми Alokа SSD-630, Aloka
SSD-260-1 (Японія), Комплекс УЗД ІІІ ТU628А. Використовувались
регіональні номограми плода, розраховані О.А.Яковенко (1994). Для оцінки
провізорних органів плода нами була розроблена система, яка враховувала
кількісні та якісні ультразвукові характеристики хоріальної та базальної
пластинки, ворсинчатого хоріону, навколоплідної рідини, пуповини. При
ультразвуковому обстеженні обов’язково проводилась ехографія нирок
вагітної. Для оцінки стану плода за показниками використовувалась
допплерографія. Проводилось дослідження плодово-плацентарного кровотоку
та кровообігу в середній мозковій артерії плода. Обстеження виконувалось
за допомогою ультразвукового апарату AU4IDEA ESAOTE BIOMFDICA (Італія).
Для обстеження дітей в постнатальному періоді застосовувалась
нейросонографія, ультразвукове дослідження внутрішніх органів (печінки,
нирок, серця). При нейросонографії сканування виконувалось в коронарній
та сагітальній площинах послідовно в 10 стандартних перерізах.

Цитогенетичне дослідження проводилось методом культивування лімфоцитів
периферійної крові за загальноприйнятими методиками, які включають
культивування клітин in vitro, виготовлення препаратів метафазних
хромосом із використанням рутинного та диференційного фарбування (G и
С-методів), а також аналізу каріотипу методом світлової мікроскопії. При
диференційному фарбуванні проводився аналіз мінімум 13-20 метафаз при
нормальному каріотипі, при мозаїцизмі число клітин збільшувалося в
залежності від кількості знайдених порушень. Препарати метафазних
хромосом аналізувались за допомогою комп’ютерних діагностичних систем
“аналіз-зображення” CIRES з програмним забезпеченням Cromovidas та
Metasystem з програмним забезпеченням ICAROS (Germany). Проводилось
врахування аберацій. Від кожного обстежуваного аналізували не менше 200
метафаз. Враховували всі аберації хромосомного (аномальні моноцентрики,
дицентрики, парні ацентричні фрагменти) та хроматидного (поодинокі
ацентричні фрагменти, хроматидні обміни) типів.

За показниками застосовувались інвазивні методи пренатальної
діагностики: амніоцентез, біопсія хоріону, дослідження пуповинної крові
плода. Амніоцентез виконувався трансабдомінальною пункціонною голкою 20
G з мандреном у термінах 18-26 тижнів вагітності. Біопсія хоріону
проводилась у першому триместрі вагітності аспіраційним методом. Пункцію
пуповини проводили у другому триместрі вагітності трансабдомінальною
голкою 22 G з мандреном. Всі інвазивні маніпуляції виконувалися під
контролем ультразвукового дослідження (Аlоkа SSD-260-1, Японія).
Цитогенетичне дослідження хоріону проводилося прямим і непрямим
методами, навколоплідна рідина вивчалась за допомогою короткотермінової
методики культивування амніоцитів.

Оцінка стану метаболізму сполучної тканини здійснювалася шляхом
визначення екскреції оксипроліну у добовій сечі. До 1 мл сечі добавляли
3 мл 7N HCl, запаювали в ампулі і ставили на гідроліз в термостат на 18
годин при 1000 С. Вміст ампули виливали у центрифужну пробірку і
центрифугували 10-15 хвилин. До 1мл центрифугата додавали 3 мл 1,75N
NaOH, гідролізат нейтралізували соляною кислотою. Проби витримували на
водяній бані 20 хвилин, охолоджували холодною водою, визначали оптичну
щільність на ФЕК.

Постнатальна морфологічна верифікація діагнозу у випадку елімінації
плода при визначенні летальних змін проводилась на базі міського
перинатального центру за обов’язковою участю у розтинах лікаря-генетика.
Морфологічне дослідження плацент проводили безпосередньо після пологів.
Матеріал фіксували в 10% нейтральному формаліні, заливали в
целлоідин-парафін, після спиртової проводки виготовляли зрізи товщиною
5-6 мкм. Зрізи фарбували гістологічними методами: гематоксиліном і
еозином, пірофуксином по ван-Гізону, по Маллорі; гістохімічними –
мукополісахариди ідентифікували PAS-реакцією з контролем амілазою, РНК
визначали реакцією Браше (контроль з кристалічною рибонуклеазою), ДНК –
реакцією Фельгена-Россенбека (контроль – гідроліз з HCl).
Імуноморфологічне дослідження здійснювали на парафінових зрізах,
товщиною 5-6 мкм непрямим методом Кунса по методиці Brosman. Імунні
клітини диференціювали за допомогою моноклональних антитіл (МКА) до
різних типів клітин фірми “Chemicon”, США. Використовували LT8(CD8),
LT4(CD4), LT3(CD3), LT22(CD22), LNK16(CD16), LD18(CD18). Колагени
типували моноклональними антитілами (МКА) до колагенів I, III, IV типів.
У якості люмінесцентної мітки застосовували F (ab)-2 – фрагменти
кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФІТЦ. Клітини-носії
IgM, A, G визначали прямим методом Кунса з люмінесцентними
антисироватками (виробництва НДІ ім. Гамалеї, м. Москва). Препарати
вивчали у люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням
світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3. Морфометрія
виконувалась на серійних зрізах плаценти, фарбованих гематоксиліном і
еозином, на мікроскопі “Olimpus”. При цьому визначались відносні об’єми
основних структурних компонентів плаценти.

Проведено аналіз наслідків вагітності і станів новонароджених за даними
генетичних карт групи порівняння (155 вагітних з внутрішньоутробними
інфекціями: 57 – 36,8% бактеріальної, 29 – 18,7% вірусної, 69 – 44,5%
бактеріально-вірусної етіології).

Отримані в результаті обстеження дані оброблені методами параметричного
і непараметричного аналізів за статистичними програмами на персональному
комп’ютері типу IВМ РС за допомогою дискримінантного аналізу, який в
медицині використовується для рішення діагностичних, прогностичних,
експертних завдань. Спочатку формувалась навчаюча інформація за
результатами обстеження вагітних, яка характеризувалась великою
кількістю симптомів та достовірно встановленим фактом належності до
одного зі станів. Віднесення вагітної до окремого класу виконувалось за
набором її симптомів на основі розрахунку лінійних дискримінантних
функцій (ЛДФ). Ознаки, включені в матрицю спостережень, були як
кількісні, так і якісні, але при цьому оцінювались кількісно чи в балах.
Вироблялись вирішальні правила та давалась оцінка їх інформативності.
Інформативність симптомів оцінювалась по критерію Фішера. В модель
включались симптоми, для яких рівень значущості за критерєм Фішера
V?‚„A ? J v x z | ~ ? ? AE E @ $ @ ???$?kd@ ???$?kd? у обстеженню вагітних Ознаки F1 Вентрикуломегалія 0,551 Підвищена ехогенність вентрикулярної системи -0,324 Гастромегалія 0,947 Підвищена ехогенність кишковника 1,824 Гепатомегалія -0,718 Периваскулярна інфільтрація печінки 0,490 Нефромегалія 0,614 Кальцифікати базальної пластинки 0,794 Гіперплазія плаценти 0,445 Неоднорідна ехогенність плаценти 0,638 Кальцифікати ворсинчатого хоріону -0,432 Термін вагітності -0,211 Загроза переривання вагітності 0,452 Ознаки сполучнотканинної дисплазії 1,013 Ознаки мезенхімальної дисплазії 0,949 Захворювання сечовидільної системи у рідних І-ІІ ступеня 0,579 Захворювання гепатобіліарної системи у рідних І-ІІ ступеня 0,324 Загострення хронічного пієлонефриту 0,819 Константа -1,513 Мал. 1. Канонічна дискримінантна функція при інфікуванні (група 1). Мал. 2. Канонічна дискримінантна функція при нормальних мікробіологічних показниках (група 2) Як видно з представлених малюнків, показник F1 від 2,5 до –1,0 дозволяє прогнозувати наявність інфекції у вагітної, призначити їй своєчасне мікробіологічне обстеження, F1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020