Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

ГІБНЕР

Світлана Михайлівна

УДК 616.891.4+616.89 — 008.442] — 058.832 — 055.1 — 085

Невротичні, особистісні і сексуальні розлади у розлучених одиноких
чоловіків та їх психотерапевтична корекція

19.00.04 — медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин
Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мартиненко Анатолій
Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, кафедра психотерапії, професор

доктор медичних наук, професор Скрипніков Анатолій Миколайович
Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра
.психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач

Провідна організація: Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця МОЗ України

Захист відбудеться «5» липня 2006 р. о _____ годині на засіданні
спеціалізованої ученої ради К64.609.03 при Харківській медичній академії
післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців,
58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул.
Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий » 5 » червня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої ученої ради

кандидат психологічних наук, доцент

Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота розлучень в усьому світі, в тому числі і в
нашій країні, досягає високого рівня і продовжує збільшуватися, що
спричиняє серйозну занепокоєність громадськості і останнім часом є
предметом переважно соціологічних досліджень (С.Т.Агарков, 2004;
Г.Ф.Келлі, 2000). Проте ця проблема, окрім великого соціального
значення, має й інший аспект, який, на жаль, поки що не привертав уваги
дослідників. Значна частина розлучених чоловіків активного віку з певних
психологічних та сексологічних причин не можуть одружитися удруге і
залишаються самотніми. Через свої характерологічні риси (соромливість,
некомунікабельність, боязкість) вони не вдаються до послуг служб
знайомств, а звертаються по допомогу до лікарів та психологів. Як
правило, в цих чоловіків трапляються й невротичні розлади, і сексуальні
проблеми, які стали однією з основних причин розторгнення першого шлюбу
і глибоко переживаються хворими.

Сексуальним розладам у чоловіків, як відомо, присвячено численні праці і
в нашій країні, і за її межами, запропоновано й різноманітні методи
лікування сексологічних хворих (Г.С.Кочарян, А.С.Кочарян, 1994;
В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 2002; У.Мастерс, В.Джонсон, Р.Колодни, 1998;
A.Gregoire, J.Pryor, 2000). Проте вони незастосовні в розглядуваних нами
випадках, оскільки передбачають обов’язкову наявність у хворого
сексуальної партнерки, на чому й грунтується розробка терапевтичної
тактики.

Як результат вельми значний прошарок населення, що складається з
розлучених чоловіків, які не мають сексуальної партнерки внаслідок
утруднень у спілкуванні з представницями протилежної статі, що
супроводжуються порушенням сексуальної функції, практично залишається
без ефективної психотерапевтичної допомоги. Це призводить до зниження у
них якості життя, розвитку внутрішньоособистісного конфлікту й
унеможливлює створення сім’ї, що визначає не лише медичне й
медико-психологічне, але й соціальне значення проблеми.

Усе сказане зумовлює актуальність теми і необхідність проведення цього
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії
післядипломної освіти МОЗ України в межах теми «Психопрофілактика
порушень сексуального здоров’я» (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі системного
підходу до вивчення у розлучених самотніх чоловіків причин розлучення і
утруднень у створенні нової сім’ї розробити систему психотерапевтичної
корекції та психопрофілактики цих порушень.

Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

Вивчити відмінності особистості та психічний стан самотніх чоловіків із
порушенням сексуальної функції.

Виявити причини розлучення та чинники, які зумовили комунікативну
неспроможність чоловіків.

Дослідити причини, механізми, умови розвитку та прояви сексуальної
дисфункції у розлучених чоловіків без партнерки.

Виявити типи та клінічні форми порушення міжособистісної адаптації і
сексуального здоров’я у розлучених самотніх чоловіків.

Розробити систему психотерапії та психопрофілактики порушення
міжособистісного та сексуального спілкування і сексуальної дисфункції у
розлучених самотніх чоловіків.

Об’єкт дослідження – порушення комунікації та сексуальна дисфункція у
розлучених чоловіків без партнерки.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку порушень психічного
здоров’я та комунікації, клінічні форми сексуальної дисфункції у
розлучених чоловіків без партнерки.

Методи дослідження – клініко-психопатологічні, спеціальні сексологічні
методи; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я;
психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних
стосунків розлучених чоловіків без партнерки; методи математичної
статистики.

Наукова новизна. Новим у роботі є системне, міждисциплінарне дослідження
особистості, міжособистісного спілкування та сексуального здоров’я
розлучених чоловіків без партнерки. Уперше виявлено особливості їхнього
соматосексуального та психосексуального розвитку й закономірності
формування у них особистісних рис, що перешкоджають успішній загальній і
сексуальній комунікації.

Уперше визначено причини розлучень, роль і співвідношення соціогенних,
психогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників
у генезі порушення сексуальної функції розлучених самотніх чоловіків та
взаємозв’язок між наявним у них сексуальним розладом і порушенням
комунікації. Новими є виокремлення клінічних форм порушення сексуального
здоров’я розлучених самотніх чоловіків та розроблені системи його
психокорекції й психопрофілактики.

Практична значущість результатів дослідження. Практичну цінність мають
розроблена методика психодіагностичного обстеження чоловіків із
порушенням загального й сексуального спілкування, яка дає змогу
визначити причини їхньої комунікативної неспроможності,
диференціально-діагностичні критерії виявлених у розлучених самотніх
чоловіків типів та клінічних форм порушення сексуального здоров’я та
розроблена ефективна система психотерапевтичної корекції самотності
чоловіків, що успішно застосовується у клінічній практиці.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Харківського
обласного центру сімейного лікарсько-психологічного консультування при
Харківському обласному психоневрологічному диспансері; у педагогічний
процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної
академії післядипломної освіти, на кафедрі психіатрії та медичної
психології Донецького державного медичного університету, на кафедрах
психіатрії Львівського державного медичного університету та Вінницького
державного медичного університету.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації доповідалися й
обговорювалися на засіданнях Харківських науково-медичних товариств
психотерапевтів (2005) і медичних психологів (2006); науково-практичній
конференції молодих учених (Харків, 2005); науково-практичній
конференції «Андрологія та сексуальна медицина» (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних наукових
статей у спеціальних журналах відповідно до «Переліку» ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 167 стор.
машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5
розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження,
висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації
ілюстровано 15 таблицями та 5 рисунками.

Бібліографічний список містить 167 джерел, у тому числі 36 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика пацієнтів. Під спостереженням було 90 розлучених самотніх
чоловіків віком від 35 до 50 років, які звернулися по сексологічну та
психологічну допомогу у відділення сімейного лікарсько-психологічного
консультування центральної районної поліклініки Соломакського району
м.Києва за період 2003 – 2005 роки. Усі чоловіки після розлучення не
мали сексуальних зв’язків і в усіх спостерігалися сексуальні розлади. Як
контрольну групу було обстежено 30 чоловіків відповідного віку, також
розлучених, але без якогось сексуального розладу, які мали сексуальні
контакти.

І в основній, і в контрольній групі молодих чоловіків (до 40 років) було
менше, ніж більш старших. Колишні дружини розлучених чоловіків переважно
входили до однієї вікової групи з ними, лише 20(5% жінок були молодші
від своїх чоловіків на 6-7 років.

У шлюбі 29(5% чоловіків перебували від 1 до 5 років, решта 71(5% – від 6
до 10 років. У 91(3% сімей були діти, найчастіше – по одній дитині
(86(4%), в решті сімей – по двоє дітей.

Дезадаптація у шлюбі в більшості обстежених (72(5%) почалася з самого
початку подружнього життя, у решти – через 1 – 3 роки після одруження.
Вік розлучених становив 26 – 40 років, час перебування в розлученні –
від 5 до 10 років.

Причиною розлучення в основній групі обстежених у переважній більшості
випадків (77(4%) була сексуальна дезадаптація, в решті випадків –
порушення міжособистісних стосунків; зради дружини, хоч і спостерігалися
в більшості подружніх пар, але не були безпосередньою причиною
розлучення. В усіх подружніх парах основної групи розлучення сталося з
ініціативи дружини. В контрольній групі причиною розлучення частіше був
міжособистісний конфлікт подружжя (63(9%), рідше сексуальна дезадаптація
(17(7%) і подеколи – зрада дружини; до того ж розлучення відбувалося
більш ніж у половини випадків з ініціативи чоловіка.

Вивчення соціологічних характеристик чоловіків показало, що в більшості
з них була вища освіта (в основній групі у 56(5, у контрольній – у
80(7%) і переважна більшість (відповідно 72(5 і 87(6%) займалася
розумовою працею. Соціальні зв’язки чоловіків в основній групі
здебільшого (66(5%) були нижчі від середніх, тоді як у контрольній –
широкі і, рідше, середні. За обійманою посадою чоловіки основної групи
були здебільшого виконавцями (74(4%), у контрольній групі – керівниками
підрозділів (63(9%).

Серед обстежених основної групи 26(4% жили самостійно, решта – з
батьками; в контрольній групі самостійно жили переважна більшість
чоловіків (63(9%).

Методи обстеження чоловіків. Із позицій системного підходу з урахуванням
багатомірності забезпечення сексуальної функції було проведено всебічне
комплексне обстеження чоловіків: клінічне, клініко-психопатологічне,
психодіагностичне, спеціальне сексологічне (системно-структурний аналіз
сексуального здоров’я).

Клінічне обстеження включало вивчення соматичного (в тому числі
неврологічного, урологічного) та психічного стану пацієнтів. Ураховуючи,
що більшість чоловіків основної групи, перебуваючи у шлюбі, зазнавали
сексуальних утруднень, вивчали їхній соматосексуальний та
психосексуальний розвиток. Вивчаючи порушення статевого дозрівання
пацієнтів, ми виходили з концепції психосексуального дизонтогенезу
В.М.Маслова, І.Л.Ботнєвої, Г.С.Васильченка (1990).

У процесі клініко-психопатологічного обстеження проводили анамнестичний
аналіз, приділяючи увагу вивченню темпів здобутого виховання й
особливостей преморбіду; досліджували емоційні реакції пацієнтів на
розлучення та наявні сексуальні розлади.

З метою з’ясування причин і механізмів порушення сексуальної функції
чоловіків проводили системно-структурний аналіз сексуального здоров’я за
В.В.Кришталем (2002). Цей метод, відповідно до запропонованої автором
чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров’я, передбачає
вивчення стану біофізіологічної основи сексуальності та соціальних,
психологічних, соціально-психологічних чинників, що детермінують
сексуальну поведінку. Ця мета досягається за допомогою оцінки стану всіх
компонентів сексуального здоров’я – соціального, психологічного,
соціально-психологічного та анатомо-фізіологічного (біологічного) – та
їх складових.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за методикою
Г.С.Васильченка (1969), типи сексуальної мотивації та мотиви статевого
акту – за В.В.Кришталем (2002).

Відмінності особистості пацієнтів вивчали за допомогою
психодіагностичних методів. Проводили багатобічне дослідження
особистості за методикою ММРІ в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт.
(1976). Методика включає 566 стверджень щодо низки клінічних симптомів
(самопочуття, функціонування тих або інших внутрішніх органів,
невротичних розладів), так і сфери соціальних настанов, самооцінки та
інших аспектів особистості. За відповідями обстежуваного складається
профіль особистості, який включає три контрольні шкали (брехню,
вірогідність, корекцію) та 10 клінічних шкал: іпохондрію, депресію,
істерію, психопатію, мужність – жіночність, параною, психастенію,
гіпоманію та соціальну інтроверсію.

Акцентуації характеру чоловіків вивчали за методикою Г.Шмішека (1999).
Статеворольову поведінку пацієнтів, а саме маскулінну й фемінінну
поведінку на соціогенному рівні (рівні Я-концепції), досліджували,
застосовуючи шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981).

Діагностику основних тенденцій поведінки обстежуваних у групі та їхніх
уявлень про себе проводили за допомогою методики Q-сортування
В.Стефансона (2000), яка включає 60 стверджень і дає уявлення про шість
основних тенденцій поведінки людини: залежність – незалежність,
товариськість – нетовариськість, прийняття «боротьби» – уникнення
«боротьби». Ці тенденції складають три сполучені пари, причому кожна з
них може бути як істинною, тобто внутрішньо притаманною особистості, так
і зовнішньою, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчя.

За допомогою методики В.В.Бойка (2000) вивчали механізми психологічного
захисту пацієнтів у спілкуванні. Ця методика включає 24 запитання, які
дають змогу виявити три стратегії психологічного захисту у спілкуванні –
миролюбність, уникнення, агресію.

Застосування методики Д.Рассела, М.Фергюсона (2000), що містить 20
запитань, дозволяє судити про рівні суб’єктивного відчуття самотності –
низький, середній та високий. Для визначення рівня потреби у відчуттях
використовували методику М.Цукермана (2000), що складається з 16
запитань, відповіді на які дають уявлення про три рівні цієї потреби –
високий, середній та низький.

Вивчали також соціологічні характеристики обстежених – рівень освіти,
характер трудової діяльності, соціальний стан і соціальні зв’язки,
середовище життя.

Усі здобуті на основі клінічних та клініко-психопатологічних досліджень
дані статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок (1967),
результати психодіагностичних досліджень – за допомогою методики
перевірки вірогідності різниць вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Клінічне обстеження розлучених чоловіків, які не
мають партнерки, дало змогу визначити, що ні в кого з них не було
соматичних захворювань, які б могли послабити еректильну функцію.
Водночас у всіх мали місце ті або інші невротичні розлади, найчастіше
(48(5%) нав’язливі думки і розмірковування та коїтофобія, значно рідше –
інші розлади: неврастенія (12(3%), соматизований (9(3%) та іпохондричний
(7(3%).

Несприятливо позначалися на комунікації чоловіків і наявні в них явні
акцентуації характеру, до того ж виявилася певна залежність
характерологічних особливостей обстежених від типів здобутого ними
виховання: загостренню найпоширеніших серед чоловіків педантичних
(35(5%), а також застряваючих рис (18(4%) сприяло виховання в умовах
підвищеної моральної відповідальності, загостренню тривожних рис (23(4%)
– емоційне відторгнення, а збудливі та дистимічні риси (відповідно 10(4
і 10(3%) загострювалися під впливом виховання в умовах жорстких взаємин.

Ніхто з обстежених не здобув правильного статевого виховання, вони або
взагалі не дістали статевого виховання (41(5%), або здобули пуританське
виховання (59(5%), яке культивує неприйняття сексу, стверджує його
гріховність, що сприяло розвиткові сексуального розладу, особливо за
наявності біологічної основи (слабкої статевої конституції).

Як показало обстеження за інтегральними критеріями сексуального
здоров’я, соматосексуальний розвиток наших пацієнтів був у більшості
випадків своєчасним, тоді як психосексуальний у 95(5% чоловіків був
порушений, причому у 82(4% спостерігалася його ретардація; асинхронії
статевого дозрівання, переважно сукупні, відзначалися у 89(4% хворих.
Психосексуальна орієнтація була гетеросексуальною. Статеворольова
поведінка у всіх обстежених була трансформованою (фемінінною). Усі
чоловіки в період обстеження практикували мастурбацію.

Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була
неправильною у всіх чоловіків, і всі вони неправильно оцінювали свої
сексуальні прояви. У всіх у них був також найбільш примітивний –
генітальний тип сексуальної мотивації, а мотивом статевого акту було
бажання перевірити свої сексуальні можливості. Не сприяли сексуальному
здоров’ю й типи сексуальної культури хворих – невротичний або
примітивний.

Статева конституція самотніх чоловіків була слабкою (34(5%) або
послабленою середньою (66(5%). Більш ніж у половини з них (51(5%) було
послаблене платонічне та еротичне, а в 44(5% – сексуальне лібідо. У
48(5% чоловіків, причому у всіх зі слабкою статевою конституцією, були
відсутні сексуальні фантазії. Адекватні ерекції були знижені у всіх
обстежених, і в 12(4% позначалося передчасне сім’явипорскування, причому
ніхто не умів регулювати еякуляцію.

Ніхто з чоловіків не зазнавав жодних почуттів до жінки і у всіх була
відсутня сексуальна заповзятливість. Для всіх обстежених пацієнтів була
характерна психосексуальна незадоволеність.

Таким чином, у розлучених чоловіків без партнерки були порушені майже
всі критерії сексуального здоров’я, що відбиває порушення як їх
сексуальної функції, так і загальної та сексуальної комунікації.

У всіх чоловіків визначалося сукупне ураження компонентів та складових
сексуального здоров’я: соціального внаслідок недостатньої й неправильної
обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя й низької
сексуальної культури; психологічного – через риси характеру, які
утруднюють спілкування, передусім із жінками, і пов’язаний із цим
внутрішньоособистісний конфлікт; соціально-психологічного – внаслідок
міжособистісного конфлікту, зумовленого труднощами спілкування, які
призводять до неможливості знайти сексуальну партнерку. Порушення
психічної складової біологічного компонента було зумовлено наявними в
чоловіків невротичними розладами, послаблення нейрогуморальної складової
– ретардацією статевого дозрівання, генітальної складової – застійним
простатитом. Стрижневою, тобто безпосередньою причиною порушення
сексуального здоров’я самотніх чоловіків, виявилося ураження
психологічного компонента та психічної складової біологічного
компонента.

Психодіагностичні дослідження дали змогу виявити у розлучених самотніх
чоловіків низку характерних для них відмінностей особистості. Домінуючою
мотивацією в них був частіше побут і рідше – виробничі інтереси. Серед
ціннісних орієнтацій на першому місці за значущістю була сексуальна
сфера, потім йшли в порядку спадання – престиж, творчість і мало
значущим було хобі. У проведенні дозвілля більшість чоловіків віддавали
перевагу відпочинку, решта – самовдосконаленню, і ніхто не шукав розваг.

У процесі багатобічного дослідження особистості було здобуто дані,
наведені на рисунку.

З них видно, що перший варіант профілю особистості (32(5% обстежених)
характеризується підйомом на шкалах: 2-й (депресії), 5-й (мужності –
жіночності), 0-й (соціальної інтроверсії) і зниженням на 9-й шкалі
(гіпоманії). Для другого варіанта (10(3%) є характерними підйом на 3-й
(істерії), 4-й (психопатії), 9-й шкалах і зниження на 5-й та 0-й. Третій
варіант, що зустрічався найчастіше (58(5%), відзначався підйомом на
шкалах невротичної тріади – 1-й (іпохондрії), 2-й (депресії) і 3-й, а
також 6-й (ригідності) та 0-й, і зниженням на 4-й шкалі.

- D „ A A

a

h?

$

&

(

*

,

,

H

v

- 3/4

A

O

&

(“//eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

редніх показників. Оцінка своїх сексуальних можливостей була високою у
пацієнтів із 2-м і низькою – з 3-м варіантами профілю особистості. У
чоловіків із 2-м і 3-м варіантами була високою сексуальна
заклопотаність, а показники сексуальної депресії були найвищими при 1-му
варіанті.

а

б

в

Рис. 1. Усереднені профілі особистості чоловіків:

а – 1-й варіант; б – 2-й варіант; в – 3-й варіант профілю особистості

Основними тенденціями поведінки самотніх чоловіків були залежність,
відлюдність і уникнення боротьби в осіб із 1-м і 3-м варіантами профілю
особистості, товариськість була низькою в усіх обстежених. Домінуючою
стратегією психологічного захисту в спілкуванні також було уникнення, і
лише у чоловіків із 2-м варіантом профілю особистості – агресія. Рівень
суб’єктивного відчуття самотності перевищував норму в усіх розлучених
чоловіків, а потреба в пошуках відчуттів була високою лише в осіб із 2-м
варіантом профілю особистості.

Таким чином, основними особистісними рисами розлучених чоловіків без
партнерки є песимізм, замкнутість, знижена самооцінка та невпевненість у
собі; нетовариськість, залежність й уникання «боротьби»; уникання як
основна стратегія психологічного захисту в спілкуванні; високий рівень
відчуття самотності та низький рівень потреби у відчуттях, а отже, й їх
пошуку. Статеворольова поведінка на рівні Я-концепції у всіх чоловіків є
трансформованою, їм притаманні фемінінні риси, що виявляються в
надмірній емоційності та міжособистісній чутливості.

Перелічені риси особистості, особливо на тлі наявного у пацієнтів
сексуального розладу, безперечно, сприяли, а в багатьох випадках і
визначали поведінку, яка перешкоджала пошуку партнерки і зумовлювала
самотність чоловіків.

Як показало проведене дослідження, причини відсутності пари в розлучених
чоловіків не тільки різноманітні, але, як правило, мають місце в
комплексі, причому зазвичай далеко не завжди головною з них є
сексуальний розлад. Самий цей розлад також має різні причини. Як було
показано вище, в основі самотності цих чоловіків і в генезі наявної в
них сексуальної дисфункції відіграють роль і психогенні, і соціогенні, і
негативні соціально-психологічні, і біогенні чинники.

Водночас аналіз конкретних причин, механізмів формування, проявів та
перебігу цих розладів дає змогу виокремити різні їх типи та клінічні
форми, що має принципове значення для розробки й вибору методів
корекції. Можна запропонувати таку класифікацію порушень сексуального
здоров’я розлучених самотніх чоловіків.

І. Порушення спілкування з жінками.

Комунікативна форма дезадаптації (23(4%).

ІІ. Сексуальний розлад (77(4%).

Коїтофобія (сексуальний фобічний невроз) – 19(4%.

Очікування сексуальної невдачі – 23(5%.

Паторефлекторна форма – 17(4%.

Конституціональна форма – 40(6%.

В основі комунікативної форми дезадаптації, що сполучається з
сексуальним розладом, лежало порушення міжособистісних стосунків хворих
із жінками. Коїтофобія, що характеризується нав’язливим непереборним
страхом зазнати фіаско в статевому акті, у наших пацієнтів сформувалася
внаслідок невдалого статевого акту з дружиною. Очікування сексуальної
невдачі могло бути первісно зумовлено різними екзогенними або
ендогенними чинниками, але спричинене ними тривожне очікування анерекції
призводило до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Паторефлекторна
форма сексуальної дисфункції являла собою патологічну фіксацію невдачі
статевого акту, зумовленою якимось несприятливим ситуаційним моментом.
Конституціональна форма сексуального розладу була наслідком слабкої
статевої конституції чоловіків.

За всіх обставин зазначена патологія розвинулася під впливом характерних
для наших пацієнтів несприятливих психологічних чинників, а саме рис
особистості, що перешкоджають спілкуванню; соціально-психологічних
чинників – нездатності до продуктивної, зокрема, сексуальної
комунікації; соціальних причин, насамперед вихованого з дитинства
неправильного ставлення до сексу й низького рівня поінформованості в
питаннях психогігієни статевого життя. При цьому зниження потенції
посилювалося в розлучених чоловіків тривалим статевим утримуванням в
умовах відсутності партнерки.

Виявлені причини й механізми порушення сексуального здоров’я розлучених
самотніх чоловіків, його клінічні прояви, характеристики особистості й
відмінності міжособистісних стосунків обстежених стали основою для
розробленої нами системи психотерапевтичної корекції.

Пропонована система психокорекції грунтується на застосовуваних у
сучасній сексології принципах комплексності, диференційованості,
послідовності та етапності психотерапевтичних впливів. Вона відповідає
структурі міжособистісної взаємодії і складається з чотирьох
компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного),
конативного (поведінкового) і особистісного. При цьому психотерапія
адресується до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної,
інтеріндивідної та метаіндивідної і проводиться у трьох напрямах:
перший – корекція характерологічних особливостей пацієнтів, другий –
корекція їхніх міжособистісних стосунків, третій – нормалізація процесу
персоналізації.

Кожен із компонентів психотерапії здійснюється у три основні етапи: це
інформаційний етап, етап вироблення настанови і етап навчення –
вироблення навичок правильної поведінки, в тому числі сексуальної. На
кожному з цих етапів застосовуються психотерапевтичні методи, які є
найефективнішими при наявній формі порушення сексуального здоров’я і
відповідають відмінностям особистості пацієнта та клінічним проявам його
сексуального розладу.

На інформаційному етапі ми використовуємо когнітивну психотерапію,
раціональну (роз’яснювальну) психокорекцію у формі бесід і лекцій,
застосовуючи так званий психотвірний метод, а також бібліотерапію,
індивідуальну і в групі. З метою зняття невротичних реакцій пацієнтів,
особливо у разі неврозу очікування й коїтофобії, практикували ауто- й
гетеросугестію, з метою нівелювання несприятливих для спілкування рис
характеру – групову психотерапію, переважно у формі дискусії. Як
допоміжні методи використовували також психомалюнок і методи
соціометрії.

Психотерапевтична допомога на етапі вироблення настанови включала
тренінгові форми спілкування у різностатевій групі й роз’яснювальну
роботу щодо психології статі та міжособистісного спілкування. На даному
етапі основними умовами успішного лікування були розширення кола
спілкування пацієнтів, набуття кожним із них потенціальної сексуальної
партнерки і створення в неї настанови на участь у лікувальному процесі.

На етапі навчення використовувалися, природно, поведінкові стратегії,
відроблялися прийоми спілкування, проводилися різні тренінги – рольовий
психосексуальний, комунікаційний, а на закінчення курсу психокорекції –
сексуально-еротичний тренінг. При здійсненні особистісного компонента
системи корекції застосовували персоналістичну психотерапію з тренінгом
особистісного зростання.

Проведення описаної системи допомоги розлученим самотнім чоловікам із
сексуальною дисфункцією дало змогу здобути достатньо високий і сталий
терапевтичний ефект. У всіх чоловіків було ліквідовано невротичний
розлад. Переважна більшість пацієнтів, які пройшли курс лікування і
упродовж тривалого часу не мали сексуальних контактів, знову почали
статеве життя: 46(5% з них одружилися вдруге, у 43(5% встановилися
постійні сексуальні зв’язки, що переважно мали цілком гармонійний
перебіг, і лише 11(3% епізодично вступали в сексуальний контакт, який
подеколи виявлявся невдалим.

Катамнестичні спостереження, що проводилися упродовж 2 років, показали,
що за цей період одружилися ще 33(5% пацієнтів, тобто загалом шлюб узяли
79(4% чоловіків.

Таким чином, усі пацієнти позбавилися самотності, оскільки в тих із них,
хто вступав у сексуальний контакт час від часу, значною мірою
поліпшилося спілкування з жінками. Нормалізація сексуальної функції
настала у 89(5% чоловіків.

На основі результатів проведених досліджень нами було розроблено систему
заходів щодо запобігання невротичним та сексуальним розладам, труднощам
спілкування з жінками розлучених самотніх чоловіків та заходів щодо їх
медичної й соціально-психологічної реабілітації.

Розроблена система психопрофілактики порушення сексуального здоров’я й
самотності чоловіків складається з трьох компонентів: запобігання
порушенням формування сексуальності, розвиткові рис, що перешкоджають
успішному спілкуванню, та запобігання порушенням загальної й сексуальної
комунікації. У найзагальнішому вигляді можна зазначити, що перший
компонент спрямований на запобігання відхиленням у сомато- та
психосексуальному розвитку дитини; завдання другого компонента –
правильне загальне й статеве виховання дітей, а потім сексуальна
просвіта підлітків; зміст третього компонента – підготовка молоді до
шлюбу й запобігання подружній дезадаптації. При цьому на різних етапах
психопрофілактики, окрім виховних і просвітницьких заходів, слід
застосовувати різні психологічні тренінги, особистісно спрямовану
психотерапію, групову психокорекцію. У здійсненні описаної системи мають
брати участь, окрім батьків, вихователів дитячих дошкільних закладів,
шкільних учителів, кваліфіковані лікарі, передусім психотерапевти й
сексопатологи, медичні психологи, фахівці з загальної та юридичної
психології, соціологи.

Загалом пропонована система психопрофілактики, хоч і пов’язана з
неминучими організаційними труднощами, є цілком реальною і при втіленні
в життя, як нам уявляється, може бути високоефективною для запобігання
невротичним розладам, сексуальним порушенням та самотності розлучених
чоловіків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв’язання
проблеми порушення загальної та сексуальної комунікації розлучених
чоловіків. Проблему розв’язано з позицій системного підходу до вивчення
особистісних, невротичних та сексуальних розладів, причин, механізмів
розвитку та клінічних форм порушення сексуального здоров’я розлучених
чоловіків з метою розробки ефективної системи психотерапевтичної
корекції.

У всіх розлучених самотніх чоловіків є наявними виражені акцентуації
характеру, які не сприяють комунікації, найчастіше (76(5%) педантичного,
тривожного та застряваючого, а також збудливого та дистимічного типів.
Формування акцентуйованих рис посилювалося здобутим пацієнтом
неправильним вихованням, особливо вихованням в умовах підвищеної
моральної відповідальності (53(5%). У всіх чоловіків діагностуються
невротичні розлади, що відповідають за формою рисам особистості:
переважно нав’язливі думки або розміркування та коїтофобія (73(5%),
рідше неврастенія, соматизований та іпохондричний розлади (28(4%).

Причинами розлучення в обстежених чоловіків були у 77(4% подружніх пар
сексуальна дезадаптація й у 23(4% – порушення міжособистісних стосунків
подружжя. В усіх випадках розлучення сталося з ініціативи дружини.

Самотність чоловіків після розлучення була зумовлена їхньою
комунікативною неспроможністю, пов’язаною з такими особистісними
відмінностями, як песимізм, замкнутість, знижена самооцінка й
невпевненість у собі; нетовариськість, залежність та уникання
«боротьби», уникання як основна стратегія психологічного захисту у
спілкуванні; низький рівень потреби у відчуттях та їх пошуку і, як
наслідок, дуже високий (43,4 бала) рівень суб’єктивного відчуття
самотності; фемінінна статеворольова поведінка на соціогенному рівні. Ці
відмінності особистості за наявності негативного сексуального досвіду в
першому шлюбі перешкоджали пошуку сексуальної партнерки.

4. У розлучених самотніх чоловіків порушено практично всі інтегральні
критерії сексуального здоров’я: мають місце ретардація психосексуального
розвитку (82(4%) й сукупні асинхронії статевого дозрівання (86(4%);
трансформація статеворольової поведінки; недостатня й неправильна
поінформованість у питаннях сексу; дисгармонійні типи сексуальної
мотивації та сексуальної культури; слабка або послаблена середня статева
конституція. У всіх чоловіків спостерігається еректильна дисфункція, що
в 12(4% випадків сполучається з передчасною еякуляцією.

У разі сукупного порушення всіх компонентів та складових сексуального
здоров’я безпосередньою причиною сексуальної й міжособистісної
дезадаптації розлучених самотніх чоловіків є стрижневе ураження
психологічного компонента внаслідок внутрішньоособистісного конфлікту та
психічної складової біологічного компонента в результаті наявності
невротичного розладу.

5. У розлучених чоловіків без партнерки спостерігаються два типи
порушення сексуального здоров’я. Перший тип (23(4%) – порушення
спілкування з жінками, який включає комунікативну форму дезадаптації, і
другий тип (77(4%) – сексуальний розлад, що об’єднує чотири його форми:
сексуальний фобічний невроз у вигляді коїтофобії (19(4%), невроз
очікування сексуальної невдачі (23(5%), паторефлекторну (17(4%) та
конституціональну (40(6%) форми сексуальної дисфункції.

6. Психотерапевтична корекція невротичних сексуальних розладів і
самотності розлучених чоловіків має являти собою систему, що складається
з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового та
особистісного, і грунтуватися на принципах комплексності, етапності,
послідовності, диференційованості та індивідуалізації. На різних етапах
психокорекції використовували адекватні в кожному випадку методи:
когнітивну, раціональну, групову психотерапію, ауто- й гетеросугестію,
рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний
тренінги, а також персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного
зростання.

У результаті проведення розробленої системи невротичні розлади було
ліквідовано в усіх чоловіків, нормалізація сексуальної функції досягнута
у 89(5%, і всі пацієнти позбавилися від самотності, знову одружившись
(79(4%) або вступивши в сексуальний зв’язок.

7. Психопрофілактика розлучень і самотності чоловіків повинна мати
системний характер і грунтуватися на тих самих принципах, що й
психотерапевтична корекція. До того ж у підготовці молодих людей до
створення сім’ї основна роль має належати сексологам і психологам,
завданням яких є вироблення у молоді розуміння відповідальності у шлюбі
і вміння правильно розв’язувати конфліктні ситуації, що виникають у
сім’ї.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гибнер С.М. Система психокоррекции сексуальной дисфункции у разведенных
мужчин без партнерши // Мед. психология. – 2006. – Т.1, №1. – С.70-73.

Гибнер С.М. Нарушение общей и сексуальной коммуникации разведенных
мужчин без партнерши и его психотерапевтическая коррекция // Междунар.
мед. журн. – 2005. – Т.11, №3. – С.42-46.

Гибнер С.М. Особенности личности разведенных мужчин без сексуальной
партнерши // Укр. вісн. психоневрол. – 2006. – Т.14, вип.1 (46). –
С.66-69.

Гибнер С.М. Психопрофилактика нарушения сексуального здоровья и
одиночества разведенных мужчин // Междунар. мед. журн. – 2006. – Т.12,
№1. – С.31-36.

Гибнер С.М. Психологические проблемы и сексуальные расстройства у
разведенных одиноких мужчин // Арх. психіатрії. – 2005. – Т.11, №3 (42).
– С.87-91.

АНОТАЦІЯ

Гібнер С.М. Невротичні, особистісні і сексуальні розлади у розлучених
одиноких чоловіків та їх психотерапевтична корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2006.

У роботі проведено міждисциплінарне дослідження особистості,
міжособистісного спілкування і сексуального здоров’я розлучених
чоловіків без партнерки. Виявлено особливості їх статевого розвитку і
закономірності формування в них особистісних рис, що перешкоджають
успішній загальній та сексуальній комунікації. Визначено причини
розлучень, роль соціогенних, психогенних, негативних
соціально-психологічних та соматогенних чинників у генезі порушення
сексуальної функції й самотності чоловіків.

Виявлено клінічні форми порушення сексуального здоров’я розлучених
самотніх чоловіків і розроблено ефективну систему їх психокорекції,
показано шляхи й методи психопрофілактики.

Ключові слова: розлучені самотні чоловіки, невротичні, особистісні й
сексуальні розлади, психотерапевтична корекція.

АННОТАЦИЯ

Гибнер С.М. Невротические, личностные и сексуальные расстройства у
разведенных одиноких мужчин и их психотерапевтическая коррекция. –
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская
академия последипломного образования МЗ Украины. – Харьков, 2006.

В работе на основании системного междисциплинарного исследования у
разведенных мужчин, не имеющих сексуальной партнерши, выявлены
невротические расстройства и не способствующие коммуникации акцентуации
характера. Показано влияние на их формирование неправильных типов
воспитания.

Изучены причины разводов и установлено, что в подавляющем большинстве
случаев их причиной была сексуальная дезадаптация и лишь в 23(4% –
нарушение межличностных отношений супругов. Показано, что одиночество
мужчин после развода было обусловлено их коммуникативной
несостоятельностью, связанной с такими личностными особенностями, как
пессимизм, замкнутость, сниженная самооценка и неуверенность в себе;
необщительность, зависимость и избегание «борьбы», избегание как
основная стратегия психологической защиты в общении; низкий уровень
потребности в ощущениях и их поиска и, как следствие, очень высокий
(43,4 балла) уровень субъективного ощущения одиночества; фемининное
полоролевое поведение на социогенном уровне.

При изучении сексуального здоровья одиноких мужчин выявлено, что у них
нарушены практически все интегральные критерии сексуального здоровья:
имеют место ретардация психосексуального развития и сочетанные
асинхронии полового созревания; трансформация полоролевого поведения;
недостаточная и неправильная информированность в области секса;
дисгармоничные типы сексуальной мотивации и сексуальной культуры; слабая
или ослабленная средняя половая конституция. У всех мужчин наблюдается
эректильная дисфункция, в 12(4% случаев сочетающаяся с преждевременной
эякуляцией.

При сочетанном нарушении всех компонентов и составляющих сексуального
здоровья непосредственной причиной сексуальной и межличностной
дезадаптации разведенных одиноких мужчин является стержневое поражение
психологического компонента вследствие внутриличностного конфликта и
психической составляющей биологического компонента в результате наличия
невротического расстройства.

Установлено, что у разведенных мужчин без партнерши наблюдаются два типа
нарушения сексуального здоровья. Первый тип (23(4%) – нарушение общения
с женщинами, включающий коммуникативную форму дезадаптации, и второй тип
(77(4%) – сексуальное расстройство, объединяющий четыре его формы:
сексуальный фобический невроз в виде коитофобии, невроз ожидания
сексуальной неудачи, паторефлекторную и конституциональную формы
сексуальной дисфункции.

На основании результатов исследования разработана эффективная система
психотерапевтической коррекции невротических, сексуальных расстройств и
одиночества разведенных мужчин. Определены принципы и компоненты
предлагаемой системы, подробно описаны применяемые на разных ее этапах
современные методы психотерапии. В результате проведения разработанной
системы невротические расстройства были ликвидированы у всех мужчин,
нормализация сексуальной функции достигнута у 89(5% и все пациенты
избавились от одиночества, вступив в новый брак (79(4%) или в
сексуальную связь.

В диссертации также показаны перспективные пути и методы
психопрофилактики разводов и одиночества мужчин.

Ключевые слова: разведенные одинокие мужчины, невротические, личностные
и сексуальные расстройства, психотерапевтическая коррекция.

SUMMARY

Gibner S.M. Neurotic, personality and sexual distresses in divorce
single men and its psychotherapeutic correction. – Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 –
medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH.
– Kharkov, 2006.

A systemic interdisciplinary study of personality, interpersonality
relations and sexual health of divorce men without of partner was
realised in the work. There were revealed the peculiarities of their sex
development and regularities of forming their personality
characteristics, which hinder in a successful common and sexual
communication. The causes of divorce, the role of sociogenic,
psychogenic, negative social-psychological and somatogenic factors in
genesis of sexual function disorder and men loneliness were determined.

There were revealed clinical forms of disorder of sexual health of
divorce single men and the effective system of its psychocorrection was
developed, the ways and techniques of psychoprophylactic were shown.

Key words: divorce single men, neurotic, personality and sexual
distress, psychotherapeutic correction.

Похожие записи