.

Науково-методичні основи реформування експортних зв’язків України в умовах трансформації економічної системи: Автореф. дис… канд. екон. наук / Г.Ю.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2657
Скачать документ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Голубушина
Ганна Юріївна

УДК 338:382

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОCНОВИ РЕФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

08.02.03 – Організація, управління, планування і регулювання економікою

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Пузанов Ігор Іванович
кандидат економічних наук
старший науковий співробітник

Київ  1999

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в НАУКОВО-ДОСЛІДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ІНСТИТУТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Науковий керівник –
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Пузанов Ігор Іванович
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, завідувач відділу міжнародних економічних відносин
Офіційні опоненти –
доктор економічних наук, професор
Будкін Віктор Сергійович
Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу проблем економічної трансформації Росії

доктор економічних наук, доцент
Бураковський Ігор Валентинович
Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, доцент кафедри економічної теорії
Провідна організація –
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кафедра управління зовнішньоекономічною діяльністю (м.Київ)

Захист відбудеться ” 25 ” березня 1999 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України та Науково-дослідному інституті соціально-економічних проблем Києва (252103, МПС, Київ, бул. Дружби народів, 28).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці НДЕІ Мінекономіки України ( 252103, МПС, Киів, бул. Дружби народів, 28, перший поверх).

Автореферат розіслано “23” лютого 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук Базилюк А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбулися в економічному та політичному становищі України, яка стала незалежною державою, перехід від адміністративної до ринкової економіки зумовили глибокі макроекономічні зрушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності держави. Лібералізація зовнішньої торгівлі відіграє стратегічну роль в перехідний період, стимулюючи процес ринкових перетворень та стаючи важливим чинником структурної перебудови економіки.
За роки незалежності Україна здобула визнання в світі як суб’єкт міжнародних відносин, стала членом впливових міжнародних організацій. Однак політичні успіхи досі відчутно не матеріалізувалися в досягнення економічного плану, зокрема в зовнішньоекономічній сфері. Водночас розпад Радянського Союзу та РЕВ, розрив сталих зв’язків призвели до ліквідації відпрацьованої системи зовнішньої торгівлі, хоча й побудованої на авторитарних засадах державної монополії, але здатної впливати на структурування поставок та формувати певні тенденції у здійсненні торговельних операцій. На сучасному етапі розвиток експортної сфери набув безсистемного характеру, що призвело до значних втрат в економіці держави та посилило кризові явища в усіх галузях господарства. При поглибленні процесу ринкової трансформації економіки пріоритетні завдання, що стоять перед державою, повинні зазнати певних змін. Першочергові проблеми розбудови ринкових основ мають поступитися довгостроковим цілям забезпечення економічного зростання. В цих умовах цілеспрямований державний вплив на формування експорту стає стратегічним напрямом економічної політики держави.
Питанням інтернаціоналізації економічного розвитку країни та регулювання зовнішньоторговельних зв’язків присвячена значна кількість праць в світовій економічній науці. Так, основні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та методи економічного аналізу міжкраїнних торговельних відносин викладені в працях Маршалла А., Леонт’єва В., Самуельсона П., Портера М., Бхагваті Дж., Рибчинського Т., Кругмена П., Вернона Р., Ліндера С. та ін. Особливостям розвитку зовнішньоекономічної сфери та, зокрема, експортних зв’язків в період ринкових перетворень присвячені розробки російських вчених Шмелева Н.П., Спартака А.И., Бузгаліна А.В., Кочетова Є. С., Шорохова Г.Н. та ін. Серед досліджень вітчизняних вчених економічні, інституціональні, правові та соціальні аспекти досліджуваної проблеми знайшли висвітлення в роботах
Бесєдіна В.Ф., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Волошина В.В.,
Кістерського Л.Л., Кредісова А.І., Лук’яненка Д.Г., Новицького В.С., Онищенка В.П., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Поручника А.М.,
Пузанова І.І., Румянцева А.П., Сіденка В.Р., Філіпенка А.С. та ін.
Спираючись на результати досліджень в цій багатогранній та складній сфері, та, враховуючи необхідність подальшої розробки її теоретичних та науково-прикладних аспектів, доцільно запропонувати комплекс теоретичних та методичних положень, спрямованих на практичне вирішення проблеми максимальної за сучасних кризових умов реалізації українською державою свого потенціалу при інтеграції до світогосподарських зв’язків. В даному дослідженні увагу акцентовано на регулюванні експорту товарів, зовнішня торгівля якими, становлячи майже вісімдесят відсотків загального обсягу експорту, водночас має стійке негативне сальдо.
Актуальність та злободенність вказаних проблем зумовили вибір теми даної дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дослідження було використано при виконанні теми №31-97 “Науково-методичні рекомендації щодо державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні та перспектив її розвитку”, що виконувалась на замовлення Мінекономіки від 17.03.1997 р., та теми №36-96 “Розробка проекту Державної Програми розвитку експортного потенціалу України”, що виконувалась на виконання розпорядження Президента України від 30.11.1994 №1.77/94 – РП та замовлення Мінекономіки від 17.01.1996.
Предметом дослідження є сучасні тенденції розвитку світоторговельних відносин та специфіка української моделі ринкової трансформації зовнішньоекономічної сфери.
Об’єктом дослідження виступили зовнішньоторговельні зв’язки України як складова частина національних загальноекономічних процесів 90-х рр. та ретроспективного періоду, українська нормативно-законодавча система регулювання зовнішньоторговельної сфери у її зв’язку з процесами розвитку світового економічного простору.
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних засад регулювання експортних зв’язків України, спрямованого на ефективне використання переваг міжнародного поділу праці для розвитку вітчизняної економіки етапу ринкової трансформації через керовану інтеграцію у міжнародні торговельні відносини для забезпечення зростання обсягів високотехнологічної продукції в структурі поставок.
Досягнення поставленої мети обумовило такі основні завдання:
 дослідження особливостей прояву в Україні основних cучасних тенденцій у розвитку торговельних відносин та формуванні товаропотоків на світовому ринку
 проведення аналізу становлення організаційно-законодавчої системи регулювання зовнішньої торгівлі України та її впливу на особливості ринкових перетворень в експортній сфері
 вивчення передумов формування зовнішньоторговельних зв’язків України та їх специфіки на сучасному етапі розвитку економіки;
 визначення та обгрунтування стратегічних напрямів державного регулювання при реструктуризації експортних зв’язків України;
 розробка методичного підходу щодо оцінки потенційних обсягів експортних поставок в короткостроковій перспективі.
Наукова новизна дослідження полягає в наступних основних положеннях:
 виявлений вплив сучасних негативних характеристик національної економіки на посилення кризових явищ в структурі експорту, які полягають в стихійному нарощуванні обсягів продукції низького ступеня обробки та скороченні питомої ваги високотехнологічної продукції, що не відповідає прогресивним тенденціям розвитку світових ринків та обмежує використання потенціалу переваг міжнародного товарообміну для вирішення проблем економічного розвитку держави;
 проаналізовані особливості формування правових аспектів регулювання зовнішньоторговельної діяльності України та визначена відповідність їх основних положень сучасним тенденціям регулювання світової торгівлі, які сформувались на основі рішень Уругвайського раунду ГАТТ/СОТ; вперше запропонована періодизація та обгрунтовані основні етапи проведення ринкових перетворень в зовнішньоторговельній сфері, зокрема, етап розбудови ринкових засад, етап швидкої лібералізації, етап посилення протекціонізму та підвищення вимог до експортної діяльності, на основі чого зроблено висновок про те, що досі не створено адекватного ринковому середовищу механізму стимулювання національних конкурентноспроможних виробництв;
 розроблена концепція реформування експортної діяльності, в основу якої покладена орієнтація на точкову інтеграцію української продукції в міжнародні технологічно-торговельні ланцюги при посиленні впливу державного регулювання, спрямованого на проведення селективної двовекторної політики, що передбачає керований розвиток високотехнологічних виробництв, продукція яких здатна відповідати сучасним вимогам світового ринку, та забезпечення імпорту, необхідного для створення національної конкурентноспроможної продукції, для чого на основі системного підходу запропонований комплекс заходів в економічній, законодавчій та інформаційній сферах;
 визначені основні принципи державного регулювання в сфері зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією, серед яких основними є розробка системи структурування торговельних операцій на компенсаційних та авансових основах, спрямованої на стимулювання експорту продукції високого ступеня обробки та необхідного для її виробництва імпорту; створення економічно-організаційної інфраструктури при просуванні продукції на зовнішній ринок; розробка політики виваженого застосування обмежувальних заходів при залученні високотехнологічного імпорту; прийняття пакету правових актів щодо захисту внутрішнього ринку, що має забезпечити позитивні зрушення в експортно-імпортній структурі;
 розроблено комплексний методичний підхід до здійснення короткострокового прогнозування обсягів експорту, заснований на використанні комплексу моделей, зокрема, екстраполяційної та економетричної з подальшим коригуванням результатів на основі процедури експертної оцінки, що обумовлено специфічними перевагами кожного типу моделей при аналізі існуючих економічних процесів та дозволяє застосовувати даний підхід в сучасних умовах нестабільного економічного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в висновках та пропозиціях, що випливають з аналізу сучасного стану особливостей практики здійснення експортних операцій та адаптації до умов перехідної економіки України. Основні результати роботи доведені до рівня аналітичних записок та використовуються в практичних розробках. Окремі матеріали були використані при підготовці аналітичних документів для адміністрації Президента України. /Лист від 14.05.1998 № 432/12991-03/ та в дослідженнях щодо формування структури перспективних експортних поставок, які проводились АТ”Укрімпекс” /Лист від 08.05.1998 №08-301/.
Апробація результатів дослідження. Основні положення були викладені на конференції, проведеній в межах проекту Міжнародного незалежного фонду “Українські реформи” – “Раціоналізація експортно-імпортної політики України в умовах структурної перебудови національної економіки”. – Київ, 1997 р.
Публікації. Основні положення роботи були викладені в п’яти публікаціях, загальним обсягом 2,3 д.а., з яких чотири, обсягом 1,5 д.а., належать особисто авторові.
Особистий внесок здобувача. Основні дослідження виконані автором особисто. В публікації у співавторстві авторові належить аналіз сучасної структури українських експортних товаропотоків.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (198 найменувань). Основний зміст викладений на 183 сторінках, робота містить 38 таблиць, 6 ілюстрацій,
13 додатків.

СТРУКТУРА РОБОТИ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Організаційно-регулятивні аспекти формування зовнішньоторговельної системи України в умовах переходу до ринкової економіки
1.1 Місце та роль міжнародної торгівлі для розвитку національної економіки
1.2 Сучасні інструменти регулювання зовнішньоторговельної діяльності та їх застосування в світовій практиці
1.3 Зовнішньоторговельний режим України на різних етапах його формування
Висновки першого розділу
РОЗДІЛ 2 Аналіз особливостей розвитку українського експорту
2.1 Геоекономічні зрушення в динаміці зовнішньоторговельних зв’язків України
2.2 Передумови формування структурних особливостей експортної сфери в Україні
2.3 Особливості розвитку основних складових українського експорту
Висновки другого розділу
РОЗДІЛ 3 Науково-методичні засади державного регулювання експортних зв’язків України
3.1 Принципи визначення специфіки порівняльних статичних та конкурентних переваг в економіці України
3.2 Концепція реструктуризації українського експорту та шляхи її реалізації
3.3 Методичні рекомендації по прогнозуванню українського експорту на сучасному етапі розвитку економіки
Висновки третього розділу
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, його наукову новизну та практичне значення.
Перший розділ присвячений аналізу тенденцій розвитку та регулювання процесів в світовій торгівлі та особливостям зовнішньоторговельних зв’язків в економіках окремих країн. В роботі зазначається, що тенденція до збільшення обсягів світової торгівлі, яка особливо яскраво проявилась в умовах інтернаціоналізації економіки після Другої світової війни, простежується і на сучасному етапі, хоча зміни цін на енергоносії викликали суттєві коливання в співвідношенні між зовнішньою торгівлею і виробництвом. В період 1990-1997 рр. збільшення обсягів світового експорту товарів в середньому становило 6,5% на рік, що перевищувало як темпи зростання світового промислового виробництва (2%), так і збільшення світового валового продукту (2%). Ця тенденція підтверджується при аналізі параметрів економічного розвитку по окремих групах країн – країнах з розвинутою ринковою економікою, “нових індустріальних країнах” Південно-Східної Азії та країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи, що дозволило зробити висновок про зростання ролі зовнішньоторговельної сфери і на рівні національних економік.
За результатами дослідження встановлено, що в Україні при розбудові ринкових основ економіки потенціал переваг міжнародного товарообміну належною мірою не був використаний. При зростанні відкритості економіки спостерігається скорочення ВВП та обсягів виробництва промислової продукції. Зростаюче значення зовнішньої торгівлі у формуванні української економічної системи ілюструє також проведена оцінка динаміки питомої ваги напрямів використання ВВП, яка засвідчила тенденцію до скорочення з 1992 р. інших складових за виключенням експорту та імпорту.
В роботі зазначається, що за умов домінуючої сконцентрованості світових промислових та фінансових потоків на обмеженій кількості найбільш розвинутих країн спостерігається певна нерівномірність у розподілі прибутку при лібералізації світової торгівлі через різні рівні розвитку або ступеню завершеності процесу структурної перебудови. Одним з засобів компенсації цього негативного впливу дії ринкових сил на сучасному етапі є відповідна державна політика, проведення якої вимагає застосування різноманітних засобів регулювання зовнішньоторговельних операцій. В роботі розроблена класифікація інструментів регулювання, в основу якої покладено розподіл на економічні та адміністративні, та визначені тенденції в застосуванні їх основних видів. Зазначається, що країни з розвинутою економікою широко застосовують різноманітні інструменти державного регулювання своєї зовнішньоторговельної сфери, узгоджуючи стратегію її розвитку з правилами міжнародних економічних організацій, користуючись перевагами співробітництва з ними.
Проведений аналіз розвитку експортних зв’язків України засвідчив їх неадаптованість до сучасних процесів формування товаропотоків в світовій торгівлі. Застосування обмежувальних заходів з боку ряду торговельних партнерів дедалі більше впливає на характер поставок вітчизняної продукції до різних регіонів світу, що призвело до значного скорочення обсягів поставок української високоліквідної продукції. Аналогічні заходи (нетарифні обмеження, внутрішнє ліцензування) починають вживатися з боку найвагомішого торговельного партнера – Росії, що стало однією з основних причин скорочення товарообігу між країнами в 1997-1998 рр.
В роботі проаналізовані основні тенденції в розвитку сучасних торговельних відносин на рівні світового ринку, які сформувалися під впливом рішень Уругвайського раунду ГАТТ (1986-1993 рр.). На основі досліджень констатується, що була досягнута домовленість про певні обмеження країнами-членами своєї автономії з питань формування зовнішньоторговельної сфери в обмін на очікування прибутків від інтеграції та спрощення доступу на ринки. В цих умовах країни неринкової економіки, в тому числі і Україна, користуючись перевагами загальної лібералізації світової торгівлі, мають можливості для формування плідної експортної політики за умов додержання певних правил у використанні ефективних засобів регулювання зовнішньоторговельної сфери, враховуючи необхідність їх адаптації до національної специфіки та розробки модифікацій, узгоджених з вимогами сучасного розвитку світової торгівлі.
Оскільки зовнішньоторговельний режим країни значною мірою визначає особливості її входження до світогосподарчого простору, в роботі було проведене дослідження формування нормативної-законодавчої бази регламентації зовнішньої торгівлі в Україні за роки незалежності. Спираючись на визначені особливості, встановлено та обгрунтовано три етапи ринкової трансформації української зовнішньоторговельної сфери, основні характеристики яких подані в таблиці 1.
Зазначається певна відповідність основних положень сучасного зовнішньоторговельного режиму України вимогам Світової організації торгівлі (СОТ) до країн розвинутої економіки, згідно з якими регулюванню піддається в основному імпорт. Водночас зроблено висновок про те, що в межах зовнішньоторговельного режиму держави, формування якого відбувалось при відсутності виваженої стратегії, не було розроблено адекватної системи заходів, здатних сприяти підвищенню ефективності експортних операцій.
Таблиця 1
Основні етапи розвитку зовнішньоторговельного режиму в Україні
Роки Назва етапу Основні характеристики
1991-1994 етап розбудови ринкових основ Демонополізація зовнішньої торгівлі; застосування експортних податків, квот та ліцензій; введення спеціального експортного режиму; відносно ліберальні умови імпорту; наміри ввести квотування та ліцензування окремих видів імпорту; вимоги обов’язкового продажу частки валютних надходжень.
1994-1997 етап лібераліза-
ції Переважне скасування експортних тарифів та експортного квотування; скасування основних положень спеціального експортного режиму; обмеження переліку товарів, експорт яких вимагає спеціального дозволу; обмеження вимог необхідного ліцензування імпорту; скасування обов’язкового продажу частки валютних надходжень.
1997-1998 етап посилення протекціо-
нізму Тенденція підвищення ввізного мита на значну кількість товарних позицій, наміри введення нетарифних обмежень імпорту сільгосппродукції; посилення контролю за здійсненням експортних операцій, зокрема, обумовлення повернення ПДВ при експорті, розширення переліку товарів, експорт яких здійснюється уповноваженими суб’єктами, тимчасова заборона вивезення окремих видів продукції, зокрема при товарообмінних операціях; надання надпільгових умов імпорту при здійсненні окремих інвестиційних проектів; введення оподаткування при купівлі та продажу валюти.

В роботі відмічено, що в другому півріччі 1998 р., враховуючи вплив фінансової кризи в Росії та ускладнення функціонування валютних потоків на ринках СНД, спостерігались значні різновекторні зміни в зовнішньоторговельному регулюванні (поновлення вимог обов’язкового продажу 50% валютного прибутку при експорті, скасування заборони товарообмінних операцій з ліквідною продукцією з країнами СНД, спрощення процедури укладання експортних контрактів та ін.), наслідки яких на даному етапі не можуть бути оцінені однозначно, але вони засвідчують формування нових умов проведення зовнішньоторговельних операцій в Україні.
В другому розділі проведено поглиблений аналіз динаміки зовнішньоторговельних зв’язків України із врахуванням особливостей її господарства, що склалися в межах народногосподарського комплексу колишнього СРСР. В роботі констатується, що, незважаючи на досягнення в 1997 р. вперше за роки незалежності позитивного торговельного сальдо (424 млн.дол.), сальдо торгівлі товарами залишилося від’ємним
(-2896 млн.дол.) на фоні посилення несприятливих тенденцій в структурі поставок.
Спостерігається зростання питомої ваги ресурсоємних товарів низького ступеня обробки, виробництво яких відбувається в умовах критичної залежності української економіки від зовнішніх поставок енергоносіїв та є екологічно шкідливим. Так, питома вага продукції чорної металургії, що стабільно становить більше третини загального обсягу експорту, в 1997 р. перевищила 40%, нарощується експорт мінеральної продукції. Водночас спостерігається “вимивання” продукції машинобудування та інших видів високотехнологічних товарів, ліквідної продукції харчової промисловості кінцевого споживання. Розвиток зазначених тенденцій в торгівлі з країнами СНД призвів, значною мірою, до втрати Україною реноме постачальника відносно високотехнологічної продукції, яке вона мала з часів колишнього СРСР.
Значну роль у формуванні позитивного сальдо відіграли послуги, частка яких досягла чверті загального експорту, причому до 84% з них припадає на послуги транспортні. Слід враховувати також наявність “тіньового” товарообігу, обсяги якого не піддаються точному обрахуванню, але, за оцінками, обсяги такого виду імпорту становлять до 4 млрд. дол.
Слід зазначити, що не досягнута стабільність у визначенні геоекономічних орієнтирів розвитку української зовнішньої торгівлі. Так, у 1997 р., на відміну від попереднього, відбулося зменшення обсягів зовнішньоторговельних операцій з країнами СНД та Балтії, в тому числі експорту – на 22,8%. Тенденція формування позитивного сальдо збереглась в першому півріччі 1998р. на фоні різкого скорочення зовнішньоторговельного обігу – за сім місяців він скоротився на 12%, що лише частково можна пояснити здешевленням поставок та транзиту газу. Водночас низька еластичність попиту на значну частку української продукції та нестабільність її обсягів обмежують можливості диверсифікації поставок.
Проведена в роботі порівняльна характеристика параметрів розвитку України та інших країн засвідчує, що сучасний стан експортних зв’язків не відповідає довгостроковим інтересам України та негативно впливає в результаті на економічну безпеку держави. /Таблиця 2/.
Аналіз економічних перетворень в Україні дозволив зробити висновок, що специфіка сучасного стану зовнішньоторговельних зв’язків держави є в значній мірі похідною від особливостей, успадкованих від господарства колишньої радянської республіки, де основний акцент робився на розвиток ресурсоємних підприємств на фоні досягнення високого ступеня виробничої спеціалізації, що стало несприятливою обставиною при розриві традиційних виробничо-технологічних зв’язків.
Таблиця 2
Порівняльна характеристика окремих параметрів
зовнішньоторговельної сфери та економіки в цілому України та інших країн в 1997 р.
Частка експорту в ВВП
(%) Обсяг експорту на душу насел.
(дол.) Обсяг ВВП на душу насел.
(дол.) Обсяг прям іноз. інвест. на душу насел.
(дол.) Показник проникнення імпорту
(%)
Франція 26.6 4948 23773 393 18.8
Німеччина 25.3 5684 25622 164 23.6
Велико-
британія 28.4 4835 22135 654 29.3
Півд. Корея 38.1 2961 9622 62 39.6
Мексика 30.2 677 4180 129 30.3
Польща 25.3 666 3498 127 35.2
Чехія 57.5 2212 5054 125 68.5
Словаччина 56.4 1634 3617 31 70.6
Росія 22.6 594 3060 42 17.5
Україна 40.5 280 980 12 48.2

Можна констатувати, що за роки незалежності не було здійснено відчутних заходів щодо реструктуризації господарства, чим було зумовлено збереження негативних характеристик при формуванні експортних поставок. Водночас проведений аналіз показників галузей, продукція яких є визначальною в сучасній структурі експорту України, засвідчує низьку ефективність такого характеру реалізації продукції для розвитку виробництва, а нарощування обсягів поставок пояснюється обмеженими можливостями надходжень коштів з інших джерел.
Враховуючи зазначені тенденції, були проаналізовані відповідні сектори світового товарного ринку та проведені розрахунки по визначенню дисперсії експортних цін по товарних позиціях низького ступеню обробки, які мають значну питому вагу в структурі українських експортних поставок, на основі чого зроблено висновок, що перспективи експорту цих видів продукції є в цілому нестабільними як в розрізі коливань цінового рівню, так і за обсягами торгівлі. Водночас обсяги поставок товарів, параметрам світової торгівлі якими властиві найбільш динамічні темпи розвитку (окремі види приладобудування, продукція фармакологічної галузі та ін.), в структурі національного експорту є незначними та мають тенденцію до скорочення.
Вплив зазначених негативних факторів підсилюється відсутністю розбудованої експортної інфраструктури, досвіду та відпрацьованої стратегії виходу на світові ринки у більшості підприємств, некоординованістю їх дій в цій сфері, невідповідними якісними характеристиками продукції та несертифікованістю значної її частини, що призводить до скорочення опанованих ринків збуту та провокує несприятливі умови здійснення торговельних операцій в різних регіонах світу, в тому числі і в Росії.
В третьому розділі запропоновано концепцію реформування експортних зв’язків держави та розроблений комплексний методичний підхід щодо оцінки потенційних обсягів поставок продукції.
На основі проведеного в роботі критичного огляду відносних переваг України відзначено, що їх потенціал не було реалізовано належною мірою для підвищення ефективності зовнішньоекономічної сфери. Зважаючи на зазначені факти, зроблено висновок про необхідність зміни тенденції стихійного формування експортних поставок та посилення регулюючого впливу держави при подальшому інтегруванні України в світогосподарські стосунки. В роботі запропоновано комплекс заходів, які, не спираючись на адміністративні засади, мають не лише зберегти ринкову орієнтацію розвитку експортних зв’язків, але надати їй більшої спрямованості на кінцевий результат. Державний вплив повинен виступити каталізатором створення передових спеціалізованих виробництв, які мають стати базою для розвитку динамічних конкурентних переваг у вітчизняній економіці. Ця мета може бути досягнута через створення на державному рівні системи регулювання сфери експортних операцій. При формуванні такої системи мають бути враховані зміни у структурі товаропотоків в світовій торгівлі та в процесах формування сучасних зовнішньоторговельних зв’язків національних економік, де торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Тому актуальним стає подолання “видобувно-посередницько-збутової” моделі зовнішньої торгівлі України, яка є похідною від існуючого кризового стану господарства, та розробка стратегії нової взаємодії національного господарства із світовим, що передбачатиме розвиток не тільки сфери обігу, а й співробітництво по всіх ланках виробничо-технологічного процесу. При цьому мають бути створені умови для втілення в практику недостатньо розвинутої проміжної ланки між досягненнями фундаментальної науки та сферою виробництва.
Кризові умови економічного розвитку на сучасному етапі обумовлюють здійсненність завдань реформування експорту лише при проведенні селективної державної політики, що передбачатиме, з одного боку, застосування до конкурентноспроможних виробництв програмно-цільових методів управління, а з іншого – стимулювання надходження імпорту, що є необхідним для розвитку передових секторів виробництва.
Основою реформування експортних поставок мають стати визначені перспективні структуроутворюючі напрями:
 орієнтація виходу на зовнішні ринки не окремих кінцевих українських товарів, а функціонування на ньому певних конкурентноспроможних галузевих та міжгалузевих блоків, характеристики продукції яких мають визначатися на основі дослідження кон’юнктури відповідних секторів ринку з урахуванням можливостей включення до складу сталих міжнаціональних технологічних ланцюгів;
 розробка системи обслуговування просування експортної високотехнологічної продукції на зовнішні ринки, яка передбачає забезпечення комплексу економічно-організаційних та управлінських форм, оптимального та достатнього не тільки для виробництва, а й для утримання певного сектору світового ринку (за рахунок добудови фінансових та сервісних ланцюгів та ін.); створення на основі розвитку відповідної інфраструктури можливостей для формування цін на умовах СІФ при експортних операціях;
 розвиток нових форм високотехнологічного експорту та залучення імпорту, здатного сприяти реструктуризації національного виробництва, зокрема, форми “відкладеного” експорту на основі перспективного фінансування наукових розробок та виробництва продукції в межах довгострокових програм; системи стратегічних маркетингових досліджень, що передбачає надання пріоритету в авансових поставках при забезпеченні визначених видів імпорту та розробку цілеспрямованих операцій (лізингу) на компенсаційній основі при обумовленні частки вітчизняної високотехнологічної продукції в структурі розрахунків;
 перспективна орієнтація на створення на основі анклавів, які поєднують відповідне наукове та технічне забезпечення, зон спеціального економіко-технологічного режиму, здатних стати осередком створення продукції з визначеними характеристиками.
В роботі також були визначені необхідні функціональні блоки заходів, здатних всебічно забезпечити практичну реалізацію вказаних напрямів реструктуризації експорту /Схема 1/:
 кон’юнктурний блок, який має базуватися на виділенні за допомогою незалежної експертизи підприємств, продукція яких потенційно спроможна відповідати вимогам в межах основних напрямів реформування експортних поставок;
 фінансово-економічний блок, доцільність якого обгрунтована несприятливими економічними умовами інноваційного оновлення виробництва в Україні, є спрямованим на визначення конкретних заходів регулювання високотехнологічного експорту в кредитній, страховій, податковій та митній сферах;
 законодавчий блок, покликаний, з одного боку, надати правове та інституціональне забезпечення реалізації даного комплексу, а з іншого, створити додаткові важелі формування зовнішньоторговельного простору, серед яких: розробка системи правових актів щодо захисту внутрішнього ринку та системи правових актів щодо регулювання зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією;
 інформаційно-маркетинговий блок є необхідним для забезпечення належного інформаційного-консультативного обслуговування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та вдосконалення системи підготовки кадрів.
Виходячи з необхідності формування найбільш ефективної системи централізованого регулювання експорту високотехнологічної продукції, зроблено висновок про необхідність її координації як з недержавними об’єднаннями експортерів з метою узгодження експортної галузевої політики з реформами, які проводяться на державному рівні, так і з структурами на регіональному рівні, що спрямовано на оптимальне використання науково-технологічного потенціалу певної території.
Нестабільність сучасної економічної ситуації, що значною мірою впливає на експорт продукції, обумовила необхідність розробки в роботі комплексного методичного підходу до короткострокового прогнозування обсягів експортних поставок. Важливою умовою досягнення вірогідності та високого ступеню обгрунтованості прогнозних оцінок є використання комплексу моделей, а саме, екстраполяційної та багатофакторної регресії з подальшим синтезом одержаних результатів при процедурі експертної оцінки.

Схема 1
Узагальнена схема реформування експортних зв’язків України

Комплекс державних заходів селективної підтримки високотехнологічних експортоорієнтованих виробництв

Кон’юнктурний блок

Фінансово-економічний блок

 розробка системи надання пільгових кредитів та їх страхування;
 часткова державна підтримка інвестиційних проектів створення передових експорто-орієнтованих виробництв;
 розробка системи страхування експорту від політичних, економічних та валютних ризиків
 регулювання калькуляції цін з метою зменшення невиробничих витрат;
 введення податкових пільг при експорті у межах довгострокових контрактів;
 гнучке регулювання цін на послуги, що надаються монополіями;
 конкретизація умов митних пільг при імпорті для розвитку високотехнологічного виробництва;
 розробка системи лізингових продаж.  визначення спектра виробництв, продукція яких має розвиватися в межах базових напрямів реструктуризації експортних поставок;
 розробка комплексу організаційно-економічного та управлінського обслуговування виходу товару на зовнішні ринки;
 структурування експортних операцій з метою розвитку нових форм високотехнологічного експорту та забезпечення інвестиційних імпортних надходжень.

Законодавчий блок

 створення інституціонально-законодавчого супроводження практичного втілення комплексу реформування експортних зв’язків;
 розробка пакету правових актів щодо захисту внутрішнього ринку від поставок, які є об’єктом демпінгу або субсидування з боку інших держав;
 розробка принципів державного регулювання в сфері зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією, спрямованих на стимулювання експорту продукції високого ступеня обробки та інвестиційних імпортних надходжень.
Інформаційно-маркетинговий блок

 створення структур інформаційного забезпечення суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності, в межах якого передбачити: забезпечення доступу до відповідних баз даних, одержання передконтрактних консультацій та експертиз, моніторинг вивчення та прогнозування кон’юнктури потенційних ринків збуту, розвиток напряму субконтрактації;
 розвиток в межах інформаційних систем, присвячених проблемам зовнішньої торгівлі, напряму практично-методичних розробок щодо вирішення проблем в експортній сфері;
 розвиток ярмарково-представниць-кої діяльності виробників високотехно-логічної продукції;
 розвиток в системі підготовки кадрів напряму щодо захисту державних інтересів при вирішенні антидемпінгових конфліктів та використання можливостей міждержавних торговельних угод та домовленостей.

Додаткові координаційні заходи при реформуванні експорту

 підвищення ролі недержавних галузевих об’єднань експортерів через надання їм стабілізаційної, координаційної, маркетингової та стимулюючої функції при формуванні експортної галузевої політики;  співробітництво на регіональному рівні, що передбачає створення ідентифікаційної бази даних виробників регіону з певними характеристиками їх продукції;
 сприяння відновленню коопераційних зв’язків на базі традиційної між- та внутрішньогалузевої спеціалізації у високотехнологічних та працемістких виробництвах з країнами – традиційними торговельними партнерами, зокрема заохочення співробітництва на рівні окремих підприємств, інших установ недержавного сектора, створення спільних торговельних палат, інфраструктурно-торговельних та інформаційних систем.

Проведені експериментальні розрахунки по визначенню потенційних обсягів товарного експорту України в короткостроковій перспективі дозволили одержати результати прийнятного рівню вірогідності. Доцільність такого підходу обумовлюється можливістю, завдяки якісно відмінним особливостям кожного типу моделей при відображенні існуючих тенденцій та взаємозв’язків в економіці, сформувати найбільш вірогідний узагальнений варіант прогнозних даних.

ВИСНОВКИ

1. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що в Україні за умов економічної трансформаційної кризи не створена зовнішньоторговельна система, здатна сприяти економічному зростанню. Водночас розмір зовнішньоторговельних квот, які стабільно становлять більше третини внутрішнього валового продукту держави, засвідчує, що Україна значною мірою вже інтегрована в світогосподарські зв’язки, але цей процес набув на даному етапі неефективного характеру.
2. Розвиток експортних зв’язків, що відбувався без виваженої стратегії, обумовив стихійне та неефективне формування структури поставок, яка є похідною від існуючого кризового стану господарства. Всупереч прогресивним тенденціям на світових товарних ринках, в українському експорті відбуваються негативні зрушення, що виявляється в нарощуванні частки матеріалоємної продукції низького ступеня обробки та зменшенні питомої ваги високотехнологічної продукції. Низька еластичність попиту за позиціями, що визначають експортну спеціалізацію України, обумовила негнучкий характер експорту, значний ступінь його залежності від змін зовнішніх обставин, спровокувала посилення дискримінації українських виробників на світових ринках та тенденцію зовнішнього тиску при формуванні експортних потоків.
3. Формування зовнішньоторговельного режиму України відбувалось безсистемно, при відсутності єдиної для зовнішньоторговельної сфери обгрунтованої політики розвитку. Такий характер його становлення не був здатним надати розвиткові експорту необхідної спрямованості на використання переваг міжнародного поділу праці для забезпечення умов економічного зростання. Основні положення сучасного зовнішньоторговельного законодавства зовні в цілому приведені у відповідність із вимогами СОТ до країн ринкової економіки, згідно яким регулюванню піддається в основному імпорт.
Водночас через посилення несприятливих явищ в економіці на сучасному етапі простежується тенденція посилення державного контролю за здійсненням експортних операцій, однак такі заходи не здатні знищити основні причини негативних процесів в структурі поставок. Тому на сучасному етапі актуальним завданням, спрямованим на вирішення проблем реструктуризації експортних товарних зв’язків, є розробка принципів регулювання в сфері зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією, системи заходів щодо захисту внутрішнього ринку та відповідного законодавчо-інституціонального забезпечення.
4. Аналіз економічних перетворень в Україні дозволив зробити висновок, що специфіка сучасного стану зовнішньоторговельних зв’язків держави в значній мірі зумовлена особливостями, успадкованими від господарства колишньої радянської республіки, та повільними темпами реструктуризації економіки на сучасному етапі.
5. Низька ефективність зовнішньоторговельної діяльності обумовлює необхідність посилення державного регулювання з метою забезпечення змін тенденцій у розвитку експортних зв’язків та ефективного реформування експортної структури. Враховуючи обмеженість на даний час державних ресурсів, стратегічним напрямом має стати селективне стимулювання розвитку динамічних конкурентних переваг та створення продукції адекватного якісного рівня, здатної інтегруватися в стабільні технологічно-торговельні зв’язки світового ринку та сприяти структурній перебудові вітчизняного господарства. Втілення зазначеної концепції передбачає виважений державний вплив в сфері законодавчого та фінансово-економічного забезпечення розвитку високотехнологічних спеціалізованих виробництв, а також в інформаційно-консультативній та маркетинговій інфраструктурі проведення експортних операцій.
6. За попередніми оцінками запропоновані в роботі теоретичні розробки по реформуванню експортної структури та практичні пропозиції щодо створення відповідного методично-організаційного та законодавчо-нормативного забезпечення державного регулювання зовнішньоторговельною діяльністю можуть бути використані при підготовці програми реформування експорту держави та здатні сприяти підвищенню ефективності зовнішньоекономічної сфери України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Голубушина Г.Ю. Аналіз стану зовнішньоекономічних зв’язків України на сучасному етапі.// Формування ринкових відносин в Україні. – Київ: НДЕІ Мінекономіки України. – 1996. – вип.2. – С.14-18.
2. Голубушина А.Ю. Характеристика экономического кpизиса как состояния укpаинской экономики на совpеменном этапе.// Формування ринкових відносин в Україні. – Київ: НДЕІ Мінекономіки України. – 1997.- вип.3. – С.11-19.
3. Голубушина Г.Ю. Основні напpями деpжавної підтримки експорту.// Формування ринкових відносин в Україні. – Київ: НДЕІ Мінекономіки України. – 1997. – вип.4. – С.41-49.
4. Пузанов І.І., Сущинська І.Ю., Голубушина Г.Ю. Місце України в світогосподарських зв’язках (розд.8.1). Експорт та імпорт продукції (розд.8.2).//Економіка України: потенціал, реформи, перспективи.: В 5 т./ Київ: НДЕІ Мінекономіки України. – 1996. – Т.1: Огляд економіки України за 1990-1994 роки. – С.331-347.
5. Голубушина Г.Ю. Основні напрями реформування експортної політики в Україні.// Реструктуризація економіки та раціоналізація експортно-імпортної політики України. – Київ: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – 1997. – вип.10. – С.20-24.

АНОТАЦІЯ
Голубушина Г.Ю. Науково-методичні оcнови реформування експортних зв’язків України в умовах трансформації економічної системи.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України. – Київ, 1998.
Дисертаційне дослідження присвячено особливостям трансформації експортних зв’язків України в кризових умовах переходу до ринкових відносин. Проаналізовані сучасний стан та передумови формування експортної сфери держави. Визначені особливості та етапи формування зовнішньоторговельного режиму в Україні. Обгрунтовано висновок про необхідність посилення ролі держави при реформуванні експортної структури та запропонований комплекс заходів щодо його реалізації. Розроблений комплексний методичний підхід до прогнозування обсягів експортних поставок.
Ключові слова: зовнішня торгівля, експортна структура, ринкова трансформація, державне регулювання, зовнішньоторговельне законодавство, конкурентні переваги.

АННОТАЦИЯ
Голубушина А.Ю. Научно-методические основы pефоpмиpования экспоpтных связей Укpаины в условиях тpансфоpмации экономической системы. – Рукопись.
Диссеpтация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Оpганизация упpавления, планиpования и госудаpственного pегулиpования экономики. – Научно-исследовательский экономический институт Министеpства экономики Укpаины. – Киев, 1998.
Исследование посвящено особенностям тpансфоpмации экспоpтных связей Укpаины в кpизисных условиях пеpехода к pыночным отношениям. Пpоанализиpованы совpеменное состояние и пpедпосылки фоpмиpования экспоpтной сфеpы госудаpства. Опpеделены особенности и основные этапы фоpмиpования внешнетоpгового pежима Укpаины. Обоснован вывод о необходимости усиления pоли госудаpства пpи pефоpмиpовании экспоpтной структуры и пpедложен комплекс меpопpиятий по его pеализации. Разpаботаны комплексный методический подход к пpогнозиpованию объемов экспоpтных поставок.
Ключевые слова: внешняя тоpговля, экспоpтная структура, рыночная трансформация, госудаpственное pегулиpование, внешнеторговое законодательство, конкуpентные пpеимущества.

SUMMARY
Golubushina A.Y. The scientific and methodical principles of reformation of Ukrainian export trade relations under conditions of economic system transformation. – Manuscript.
The dissertation for candidatе degree in economics by speciality 08.02.03 – Organization of management, planning and regulation of economy. – The Research Economic Institute of Ministry of Economy of Ukraine. – Kyiv, 1998.
The dissertation is devoted to specific problems of transformation of Ukrainian exports under crisis conditions of transition to market economy. Prerequisites for reforming of Ukraine’s export sphere as necessary preconditions for development of it’s international economic activity are reviewed in considering contemporary economic globalizations trends. Tendencies of the world trade development at the current stage as well as specific peculiarities of Ukraine’s foreign trade sphere development have been analyzed.
A generalization, systematization and classification of means of state regulation of foreign trade activity in the world have been carried out and peculiarities of use of main types of the means have been defined. A process of formation of Ukrainian foreign trade legislation has been studied on the basis of which three main stages of export sphere market development, differing by the level of the state influence on foreign trade activity, have been determined.
A diversified complex analysis of Ukrainian export links have been performed as well as its’ structure, geo-economic reference-points and prerequisites for its’ formation. It was pointed out the impact of distinguishing features of current economic crisis on the negative events in supply structure. The latter manifested itself as spontaneous increase in volume of low-processed products and decrease in share of high-technology products. At the same time, the unprogressive tendencies in contemporary export structure were analyzed on the basis of previous experience of Ukraine’s economic development.
An important aspect of presented study is the analysis of peculiarities of the world trade with manufactured goods and raw materials, especially in the context whether commodity structure of Ukraine’s exports corresponds to the current progressive tendencies of the development of the world commodities markets. Different growth performance in the value of merchandise export among the primary product categories in the world trade is largely due to divergent price development. For industrial products, all groups registered stable positive growth, indicating that this product category was one of the principal factors behind strong volume growth of world commodity trade.
A special attention was given to such aspects as an analysis of development and using comparative advantages and competitive advantages of Ukraine’s economy at the current stage.
On the basis of the research performed, author came to conclusion that current Ukraine’s export commodities links were inefficient ones and substantiated necessity of strengthening of state influence on the development of export activity over the period of economic reforms. Concrete recommendations were suggested to increase efficiency of the state regulations of Ukrainian export sphere.
A concept of re-structuring of export links has been developed, which is based on the state regulation when dynamic competitive advantages are being created. Main structure-creating directions to reform export trade flows have been determined. It has been proposed to promote purposeful development of narrow spectrum of high-technology Ukrainian industries, which production can be integrated into stable industrial-technological chains in the world market, as well as to create incentives for technological imports that is necessary for development of competitive national production.
Principal methodical and organization state instrument of real reforming of Ukraine’s export structure are elaborated and formed. Peculiarities of putting the concept proposed into practice under current crisis economic conditions stipulated necessity to work out all-round state regulation to develop competitive industries in the sphere of foreign trade with high-technologies, management of financial and economic conditions for development of progressive enterprises, and information, consulting and marketing structure of export activities.
The specific unfavorable conditions of implementation of forecasting in contemporary Ukraine’s external economic sector were revealed. To carry on sound policy of developing commodity export links, there has been devised a diversified methodical approach to forecast volumes of exports that is founded on use of set of econometric models with subsequent adjustment of results on the basis of expert assessment.
The recommendations proposed can be used for working out state program of Ukrainian export sphere development.
Key words: foreign trade, export structure, market transformation, state regulation, foreign trade legislation, competitive advantages.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020