.

Наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2477
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

ДЕРЕЗЮК АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК: 616-053.2-058.863

Наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації
медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади

14.02.03 – соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ -2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Голубчиков Михайло
Васильович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика, завідувач кафедри медичної статистики МОЗ України

Офіційні опоненти : доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія
Олександрівна, Інститут урології АМН України, завідуюча відділу
епідеміології і організації охорони здоров`я;

доктор медичних наук, професор Чепелевська Людмила Андріївна,
Український інститут громадського здоров`я МОЗ України, завідуюча
відділом медико-демографічних досліджень.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра
соціальної медицини, організації та управління охороною здоров`я МОЗ
України,

м. Дніпропетровськ.

Захист дисертації відбудеться 25 листопада 2005 р. об 11.00 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Київській медичній академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою :
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, аудиторія №46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою:
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 24 жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

В.І. Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В умовах реформування соціально-економічних засад
розвитку суспільства проблеми збереження і зміцнення психічного здоров’я
населення, вдосконалення психіатричної допомоги хворим на психічні
розлади набувають особливої актуальності.

Європейською конференцією Всесвітньої організації охорони здоров’я
(Хельсінкі, 12-15 січня 2005) прийнятий Європейський план дій по охороні
психічного здоров’я, який наголошує на необхідності розробки і
впровадження державних комплексних, інтегральних та ефективних систем
охорони психічного здоров’я з включенням до них таких елементів, як
зміцнення здоров’я, профілактика, лікування і реабілітація, догляд і
відновлення здоров’я, підтримка наукових досліджень з проблеми.

На удосконалення медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади в
Україні на державному рівні спрямовані: Закон “Про психіатричну
допомогу” (2000), “Концепція соціальної адаптації осіб з розумовою
відсталістю” (2004), а на галузевому – Наказ МОЗ України “Про
затвердження заходів МОЗ України щодо удосконалення психіатричної
допомоги інвалідам за психічними захворюваннями” (2003).

Проблемам надання допомоги окремим особам чи групам людей, в тому числі
хворим на психічні розлади, з метою підсилення або відновлення їх
можливостей щодо соціального функціонування через підтримку, захист,
корекцію і реабілітацію, присвячені наукові роботи численних авторів
(Бєлічева С.А., 1994; Мартиненко А.В., 1998; Дей-

кун М.П., 1999, Мішиєв В.Д., Демченко В.А., 2000; Пинчук И.Я., 2003;
Полудьонна Н.С., 2005; Юдін Ю.Б., 2005), але при всій їх цінності, вони
майже не торкаються методичних підходів до оптимізації медико-соціальної
допомоги хворим на психічні розлади.

В той же час актуальність проблеми в Україні підтверджується негативними
змінами у стані психічного здоров’я населення, що характеризуються
тенденціями до зростання поширеності психічних розладів. Якщо в 1990 р.
хворими на них вважалися 1 млн. 176 тис. осіб (2271,1 на 100 тис.
населення ), то в 2004 – близько 1,2 млн. (2472,3 на 100 тис.
населення).

В структурі психічної захворюваності група непсихотичних розладів у 2004
році становила 71,3%, психотичних розладів – 16,9%, розумової
відсталості – 11,8 %.

Рівень поширеності психічних розладів серед дітей у 2004 р. становив
265,6 на 10 тис. дитячого населення (понад 211 тис. осіб), а, зокрема,
серед підлітків – 327,1 на 10 тис. підліткового населення (понад 77 тис.
осіб).

За період 1990-2004 рр. відбулось зростання на 29,8% рівня загальної
інвалідності у зв’язку з психічними розладами (з 40,2 до 52,2 на 10 тис.
населення).

Аналогічна ситуація відмічається у Вінницькій області, де за період
1990-2004 рр. зареєстровано зростання захворюваності на психічні розлади
з 242,4 до 246 на 100 тис. населення, контингенту хворих на психічні
розлади з 2043,2 до 2093,6 на 100 тис. населення. Рівень загальної
інвалідності у зв’язку з психічними розладами зріс за цей період на
35,8% (з 41,8 до 56,8 на 10 тис. населення).

За даними соціальних служб, за останні роки в Україні практично всі
хворі на психічні розлади втратили місце роботи на підприємствах, майже
всі трудові майстерні при психіатричних закладах припинили своє
існування.

Однак при наявності державних і галузевих управлінських рішень щодо
забезпечення медико-соціального захисту хворих на психічні розлади в
Україні відсутні методичні підходи до його удосконалення, наукове
обґрунтування концептуальних положень і організаційно-методичних основ,
що і обумовило актуальність даного дослідження, визначило його мету і
завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика і є фрагментом
планової наукової роботи “Інформаційне забезпечення реформ галузі
охорони здоров’я України”, затвердженого Науковою радою (номер
держреєстрації 0103V000519), а також науково-дослідних робіт Вінницького
національного медичного університету ім. М.І. Пирогова і є фрагментом
планових наукових робіт “Вивчення особливостей інвалідності з дитинства
населення окремих регіонів України та наукового обґрунтування програми
реабілітаційних заходів” (номер держреєстрації 0199U001706).

Мета дослідження – наукове обґрунтування науково-методичних підходів до
оптимізації медико-соціальної допомоги контингентам хворих на психічні
розлади у сучасних умовах.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

Проведення критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури за
темою дослідження.

Вивчення особливостей медико-соціального статусу хворих психіатричного
профілю і стану організації медико-соціальної допомоги у Вінницькій
області.

Виявлення основних закономірностей психічного здоров`я населення України
і Вінницької області.

Визначення концептуальних положень щодо оптимізації медико-соціальної
допомоги контингентам хворих на психічні розлади у сучасних умовах.

Наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації
медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади та визначення їх
ефективності.

Об’єкт дослідження – система медико-соціальної допомоги контингентам
хворих на психічні розлади.

Предмет дослідження – здоров`я хворих на психічні розлади,
медико-соціальна допомога хворим психіатричного профілю, їх соціальна
адаптація.

Методи дослідження: системного підходу, статистичний, соціологічний,
моделювання, графічний, експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в
Україні:

– представлене узагальнене тлумачення змісту поняття медико-соціальної
допомоги та визначена її мети;

– визначені концептуальні положення формування нового напрямку
соціально-орієнтованої професійної діяльності медичного,
психолого-педагогічного, соціально-правового характеру з контингентами
хворих на психічні розлади;

– науково обґрунтовані методичні підходи до оптимізації
медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади, спрямовані на
профілактичну та патогенетичну медико-соціальну допомогу з одночасною
орієнтацією і на реабілітацію і профілактику.

Теоретичне значення дослідження полягає в суттєвому доповненні
соціальної медицини, як науки, в частині медико-соціального забезпечення
контингентів хворих на психічні розлади, в період реформування
національної галузі охорони здоров`я.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали
підставою для впровадження в обласному психоневрологічному диспансері та
обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка:

комплексу науково-методичних підходів до оптимізації медико-соціальної
допомоги хворим на психічні розлади;

якісно нової методики оптимізації системи медико-соціальної допомоги
хворим на психічні розлади, яка довела свою медичну, соціальну та
економічну ефективність.

Впровадження результатів дослідження здійснено:

На державному та галузевому рівні при підготовці проектів: “Концепції
соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю” (Постанова Кабінету
Міністрів України №619 від 25.09.2004 р.) та наказу МОЗ України “Про
затвердження заходів МОЗ України щодо удосконалення психіатричної
допомоги інвалідам за психічними захворюваннями” № 271 від 19.06.2003 р.
(акт впровадження від 4.02.05 р.).

На регіональному рівні шляхом впровадження матеріалів розробленої
базової моделі медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади в
обласній психоневрологічній лікарні ім. О.І. Ющенка (акт впровадження
від 22 грудня 2004 р.) та у навчальний процес у Вінницькому
національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова (акт впровадження
від 11 вересня 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно визначив мету, програму,
обсяг та мету дослідження. Здійснив патентно-інформаційний пошук та
аналіз наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Розробив
статистичні карти для вивчення стану медико-соціальної допомоги, провів
соціологічне опитування в мм. Вінниця, Бар, Калинівка та проаналізував
матеріали соціологічного дослідження. Вивчив стан медико-соціальної
допомоги хворим психічного профілю в психоневрологічних кабінетах
різного рівня (обласна лікарня, міська лікарня), виконав статистичну
обробку, здійснив науковий аналіз отриманих результатів дослідження.
Обґрунтував науково-методичні підходи та концепцію
соціально-орієнтованої професійної діяльності з хворими на психічні
розлади. Самостійно сформулював висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення доповідались та
обговорювались на наукових конференціях молодих вчених Вінницького
державного медичного університету (Вінниця, 1999, 2000, 2001, 2002,
2003), на Першому всеукраїнському форумі громадських організацій
сприяння охороні здоров’я населення (Київ, 2002), на науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Інноваційні діагностичні технології в
медико-соціальній експертизі і реабілітації інвалідів” (Дніпропетровськ,
2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, з
них 4 – у фахових журналах, які входять до переліку ВАК України (всі 4-
самостійні), 3 – у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 131 сторінці
друкарського тексту, складається із вступу, аналітичного огляду
літератури, 4-х розділів власних досліджень, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел з 326 найменувань, у тому числі
63 іноземних авторів, 6 додатків, ілюстрована 7 таблицями та 15
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені його мета та
завдання, розкриті наукова новизна і практичне значення роботи

У першому розділі “Соціальна допомога як професійна діяльність у системі
охорони здоров`я (огляд літератури)” здійснено огляд літературних джерел
за темою дослідження. Викладено історичні аспекти вітчизняного милосердя
і добродійності, проаналізовано становлення соціальної допомоги в
Україні. Представлена характеристика сучасного стану
теоретико-методичних питань та предмету соціальної допомоги. Розділ
містить аналіз нового матеріалу, необхідного в роботі.

У другому розділі висвітлені матеріали і методи дослідження,
обґрунтована їх адекватність до поставлених завдань і загальної мети
роботи. Досягнення поставленої мети визначило програмно-цільову
структуру дослідження (рис. 1), що забезпечило отримання повної
вірогідної інформації з кожного із поставлених завдань, а також їх
поетапне вирішення.

І етап Вивчення стану психічного здоров’я населення України та
Вінницької області шляхом обробки медичної статистичної документації за
1990- 2003 рр. Проведення історичного аналізу становлення соціальної
допомоги як професійної діяльності в Україні. Вивчення досвіду та стану
медико-соціальної допомоги психічно хворим за кордоном. Огляд
літератури на 50 стор. – 308 джерел літератури.

ІІ етап Розробка програми та методів дослідження, вибір предмету,
об’єкта дослідження. Аналіз стану медико-соціальної допомоги психічно
хворим у м. Вінниці, компаративний аналіз поширеності психічних розладів
серед населення України: організаційні, управлінські, фінансові,
правові аспекти.

Аналіз статистичних звітів за 1990-2003 рр.( 5 статистичних збірників
МОЗ України, 5 звітів ЛПЗ).

Розробка програми дослідження, вибір предмету, об’єкту дослідження

Аналіз фінансових річних звітів за 1990-2003 рр. 4 ЛПЗ. Статистичні
збірники, нормативні акти.

ІІІ етап Вивчення організаційно-функціонального стану діючої системи
медико-соціальної допомоги психічно хворим. Відбір контингентів та
вивчення соціально-економічних умов життя відібраних для спостереження
хворих із психічними розладами.

Відбір контингентів хворих із психічними розладами та вивчення
соціально-економічних умов їх життя

Здійснення 2-х соціологічних досліджень: пацієнтів (186 опитаних);
лікарів (62), та експертної оцінки стану медико-соціальної допомоги (202
інвалідам внаслідок психічного захворювання)

Вивчення фактичного стану і принципів організації, оцінка діючої системи
медико-соціальної допомоги психічно хворим

lV етап Вивчення якості існуючої системи медико-соціальної допомоги для
досліджуваних груп, одержання науково-аналітичних матеріалів. Побудова
концепції розвитку системи медико-соціальної допомоги досліджуваним
контингентам.

Розробка експертної програми (11 розділів, 101 питання) та експертиза
якості обстеження психічно хворих, та здійснення експертизи.

Аналіз думки керівників ЛПЗ з питань стану діючої системи
медико-соціальної допомоги психічно хворим.

Обґрунтування науково-методичних та концептуальних напрямків розвитку
медико-соціальної допомоги психічно хворим в сучасних умовах

V етап Наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації
медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади

Теоретичне обґрунтування оптимізації медико-соціальної допомоги
контингентам психічно хворих.

Визначення необхідних обсягів ресурсів для оптимізації медико-соціальної
допомоги психічно хворим

Розробка організаційно функціональної моделі медико-соціальної допомоги
психічно хворим

В П Р О В А Д Ж Е Н Н Я

На державному рівні: при підготовці проекту Концепції соціальної
адаптації осіб з розумовою відсталістю, який затверджено Постановою
Кабінету Міністрів України №619 від 25. 09. 2004р.

На регіональному рівні шляхом впровадження матеріалів розробленої
базової моделі медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади у
обласній психоневрологічній лікарні ім. О.І. Ющенка та у навчальний
процес у Вінниць-кому національному медичному університеті ім. М.І.
Пирогова.

На галузевому рівні шляхом: – підготовки наказу МОЗ України, “Про
затвердження заходів МОЗ України щодо удосконалення психіатричної
допомоги інвалідам за психічними захворюваннями” № 271 від 19.06.2003р.
Опубліковано 7 робіт у вигляді самостійних жур-нальних статей (4 статті
у фахових наукових журналах, затверджених ВАК України.)

Використані методи: Етапи дослідження: Використані методи: Етапи
дослідження:

Структуризація цілей 1 Системного аналізу 3, 4, 5

Історико-архівний 1 Епідеміологічний 1, 3

Компаративний 1-5 Експертних оцінок 4-5

Санітарно-статистичний 3-4 Моделювання 4-5

Соціологічний 3

Рис. 1. Програмно-цільова структура та обсяг досліджень

Основні результати дослідження. Третій розділ “Стан психічного здоров’я
населення України та соціологічне дослідження якості медико-соціальної
допомоги психічним хворим” – містить аналіз основних показників стану
психічного здоров’я населення України та Вінницької області.
Встановлено, що в Україні на початок 2004 р. контингент хворих на
психічні розлади становив 1 млн. 181 тис. 435 осіб (247,2 на 10 тис.
населення), відповідно, у 1990 р. – 1 млн. 176 тис. (227,1 на 10 тис
населення). У Вінницькій області контингент хворих складав 36412 осіб в
1990 р. (204,3 на 10 тис. населення) та 36542 осіб у 2004 р. (209,4 на
10 тис. населення).

Наведені дані свідчать, що в Україні в цілому та у Вінницькій області,
зокрема, спостерігається накопичення серед населення осіб, які
страждають на психічні розлади та мають обумовлену ними інвалідність.

Метою соціологічного дослідження, як складової частини даного
дослідження, стало виявлення ставлення медичних працівників і хворих на
психічні розлади до стану медико-соціальної допомоги в галузі. Її
досягнення здійснювалось шляхом: вивчення думки лікарів-психіатрів і
дільничних терапевтів щодо існуючого стану медико-соціальної допомоги
психічно хворим; експертної оцінки стану наданої медико-соціальної
допомоги згідно розробленої нами експертної карти вибіркового
дослідження; виявлення ставлення керівників охорони здоров’я до стану
медико-соціальної допомоги психічно хворим; оцінки хворими та членами їх
родин організації та якості медико-соціальної допомоги.

Стан надання медико-соціальної допомоги вивчався за допомогою
експертного дослідження, яке проводилось із залученням 12-ти
лікарів-психіатрів з вищими атестаційними категоріями. Репрезентативне
експертне дослідження обіймало 202 респондентів-інвалідів в містах
Вінниця, Бар, Калинівка за спеціально розробленою експертною
картою-анкетою, яка містила 105 запитань.

Результати вивчення стану медико-соціальної допомоги інвалідам, які
страждають на психічні розлади, проведеного лікарями спеціалістами за
картою експертного дослідження, дозволили встановити неадекватність
етапу амбулаторної допомоги (66,8±6,6%), терміну початку лікування
(47,0±7,0%) та його тривалості протягом року (36,1±6,8%).

При цьому встановлений також несприятливий сімейний статус у 81,7%±5,4%
хворих, відсутність його динаміки у 82,2±5,4% опитаних. На наявність
матеріальних проблем вказали 88,1±4,6% пацієнтів, в той час, як
рекомендації лікувальних установ про матеріальну допомогу в картах
спостереження відмічені лише у половини (50,0±7,0%) хворих, третині
(32,2±6,6%) хворих вона рекомендована, але не проведена, майже кожному
п’ятому (17,8±5,4%) проведена, але неефективно. Житлові проблеми різко
виражені у 46,1±7,0% опитаних.

Медичну допомогу на додаток до основного захворювання, не дивлячись на
її рекомендацію, не отримали 66,8±6,6% пацієнтів, консультації за
основним захворюванням не проводились 36,2±6,8%; хворих, її отримали,
але вважали неефективною 18,7±5,5% і тільки 21,7±5,8% залишились
задоволеними. У 42,1±6,9% випадках сімейна психотерапія лікарями не
рекомендувалась, а у 51±7,0%, проведена неефективно. Більше двох третин
(78,2±5,8%) опитаних не мали рекомендацій щодо трудотерапії. Динаміка
медичного статусу відсутня у 87,7±4,6% пацієнтів. Інформація про
доступну соціальну допомогу відсутня у 75,7±6,0% опитаних. Послугами
юридичної консультації не користувались 88,6±4,6% пацієнтів, про що
свідчить відсутність в амбулаторних картах відповідних рекомендацій, а
також рекомендацій щодо працевлаштування (39,6±6,9% ).

Таким чином, результати соціологічного дослідження дозволили
констатувати незадовільний стан соціальної допомоги хворим на психічні
захворювання, особливо в частині їх працевлаштування, інформування про
права, гарантії та стандарти допомоги.

Метод колективної експертизи з залученням 62-х організаторів охорони
здоров’я м. Вінниці та області проводився за спеціальною анкетою.
Встановлено, що 60,0±12,4% з них вважають недостатнім обсяг
медико-соціальної допомоги досліджуваному контингенту в умовах
поліклініки, в той же час майже 70% керівників (69,0±11,7%) стверджують,
що ця робота є обов’язковою для лікарів поліклінік.

Як управлінці, 77,4±10,6% експертів наголошують на необхідності
реорганізації служби, 41,9±12,5% висловлюються за поліпшення соціальної
профілактичної допомоги в частині умов праці, житла, відпочинку,
харчування інвалідів за психічними захворюваннями. Однак, при цьому
58,1±12,6% експертів-керівників вважають необхідним оновлення
законодавчої бази з врахуванням запровадження в державі ринкових
відносин; 79,0±10,3% наголошують на відсутності у медико-соціальної
служби юридичної та господарської самостійності, 93,6±6,2% –
підкреслюють незадовільне фінансування цього виду діяльності в ЛПЗ;
90,3±7,5% – відсутність планування фінансових обсягів медико-соціальної
допомоги. Крім того, 90,3±7,5% керівників підкреслюють відсутність у
лікарів поліклінік матеріальної зацікавленості у покращенні роботи з
цією групою хворих.

Результати анкетування 186 інвалідів та членів їх родин стосовно оцінки
за п’ятибальною шкалою організації та якості медико-соціальної допомоги
в амбулаторно-поліклінічних закладах не досягли навіть 3-х балів, що
свідчить про крайнє невдоволення опитаних. При цьому загальний рівень
запропонованої їм медичної допомоги оцінений на 2,15±0,04 бали; рівень
медико-соціальної допомоги в поліклініках – 2,4±0,04; ресурси
психіатричних відділень, кабінетів – 2,4±0,04; інформаційне забезпечення
хворих щодо задоволення їх прав, стандартів допомоги та їх реалізації –
2,4 ± 0,04; принципи госпіталізації (уникнення примусової
госпіталізації, наявність права та можливості залишити психіатричне
відділення) – 2,2±0,04; їх юридичні права та гарантії при оскарженні,
апеляціях, призначенні адвоката – 2,2±0,04; допомога суспільства,
культура суспільства – 2,4 ± 0,04; можливість отримати роботу – 2,35 ±
0,04 бала.

Таким чином, результати аналізу соціологічного опитування трьох
різноманітних досліджуваних груп (медичних працівників, організаторів
охорони здоров’я та хворих) сприяли отриманню всебічної оцінки стану
проблеми медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади з різних
соціальних позицій, засвідчили її неадекватність та актуальність
необхідності наукового обґрунтування основних положень нової концепції
системи соціальної допомоги та розробки моделі медико-соціальної
допомоги з контингентами хворих на хронічні психічні розлади.

L

8r°’

?

ue

yyyy

$

O

$

O

$

O

$

O

??????????

L

Oe

O

?l?0??(?

?l?0??(?

?l?0??(?

?l?0??(?

?l?0??(?

O

$

O

/E1?4P7 :O? ph OJPJQJ OJPJQJ h„[$CJ CJ O Y O " " O S S ? ( O ( O $ O $Ifa$Ykd‹ ° ? O ??? ? ? ? ? ? ? ? ? O $ O ? ? ??????и моделі медико-соціальної роботи, що забезпечують соціальний захист хворих. Реалізація вказаних концептуальних підходів потребувала, перш за все, розширення тлумачення поняття медико-соціальної допомоги, визначеної нами, як новий вид мультидисциплінарної професійної діяльності медичного, психолого-педагогічного і соціально-правового характеру, спрямований не тільки на відновлення, але й збереження і зміцнення здоров'я нужденних груп населення. При цьому метою медико-соціальної допомоги стає досягнення оптимально можливого рівня здоров'я, функціонування й адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополуччям. Наведене визначення медико-соціальної допомоги та її мети дає підставу вважати, що її місце знаходиться серед суміжних видів діяльності медичної та соціальної служб та їх інтегративних, медико-орієнтованих і соціально-орієнтованих функцій. Такий підхід дозволив при визначенні принципів організації медико-соціальної допомоги виділити в ній два блоки спрямованості – профілактичної і патогенетичної (рис. 2), які розглядаються як елементи єдиної системи, а її діяльність – як самостійний напрямок. Схема медико-соціальної допомоги Блок 1 Блок 2 Медико-соціальна допомога профілактичної спрямованості Заходи соціального характеру: - попередження порушень психічного здоров’я населення; - формування установок на здоровий спосіб життя хворих на психічні розлади; - забезпечення інформації з питань здоров’я і соціального захисту прав в охороні здоров’я; - розробка цільових програм медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади; - використання педагогічних, психологічних та правових норм. Медико-соціальна допомога патогенетичної спрямованості - проведення медико-соціальної експертизи; - здійснення медико-соціальної і професійної реабілітації інвалідів; - проведення корекції психічного статусу пацієнтів; - створення реабілітаційної соціально-побутової структури; - забезпечення спадкоємності у взаємодії психіатрів з лікарями суміжних професій. Рис. 2. Градієнт оптимізації медико-соціальної допомоги Таким чином, згідно концепції, блок медико-соціальної допомоги профілактичної спрямованості направлений на збереження соматичного, психіатричного і репродуктивного здоров'я, формування установки на здоровий спосіб життя. Він забезпечує доступ до інформації з питань здоров'я, участь у розробці цільових програм медико-соціальної допомоги на різних рівнях, забезпечує соціальне адміністрування, сприяє забезпеченню соціального захисту прав громадян з питань охорони здоров'я. Блок медико-соціальної допомоги патогенетичної спрямованості включає заходи щодо безпосередньої її організації, проведення медико-соціальної експертизи, здійснення медичної, соціальної і професійної реабілітації інвалідів; проведення соціальної роботи в окремих галузях медицини й охорони здоров'я, корекції психічного статусу пацієнтів, створення реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури, забезпечення наступності у взаємодії фахівців суміжних професій. Такий концептуальний підхід дозволить врахувати специфіку професійної соціальної роботи з конкретними контингентами різного профілю в окремих галузях медицини чи в системі соціального захисту населення. В п’ятому розділі науково обґрунтовані методичні підходи до оптимізації організації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади. Використання системного підходу дозволило на основі декомпозиції системи запропонувати внутрішні закономірності її функціонування, що, у свою чергу, дало можливість виявити найбільш раціональні методи оптимізації системи, визначити “вузькі місця”, обґрунтувати доцільність модернізації її структури. Запропоновані уніфіковані методичні підходи до технології медико-соціальної допомоги патогенетичної та профілактичної спрямованості представлені на рис. 3. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ Рівні Населення Хворі Інваліди Групи Група підви-щеного ризику Члени родини пацієнта і найближ-чих родичів Довго-тривало і часто хворіючі Хворі з виражени-ми соціаль-ними проблемами Інва- ліди 3 групи Інва- ліди 1-2 груп Обсяг витрат Кіль- кість Ре-сурс Кіль- кість Ре-сурс Кіль- кість Ре-сурс Кіль- кість Ре-сурс Кіль- кість Ре-сурс Кіль- кість Ре-сурс МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ Рис. 3. Схема оптимізації організації медико-соціальної допомоги Як видно з рис. 3, крім виділення двох блоків медико-соціальної допомоги (патогенетичної та профілактичної спрямованості), вони полягають у визначенні трьох рівнів і шести груп пацієнтів серед контингентів, які її потребують, а також у розробці спеціальних комплексів медико-соціальних заходів для кожної з 6 запропонованих груп. Так, наприклад, комплекс заходів медико - соціальної допомоги для IV групи - хворих з вираженими соціальними проблемами є наступним: І. Медико-соціальна допомога профілактичної спрямованості: - профілактика несприятливого розвитку і декомпенсації соматичного чи психічного статусу, виходу на інвалідність, смертності, у т.ч. самогубств; - виявлення несприятливого мікросередовища і його оздоровлення; - участь у попередженні суспільно - небезпечних дій; - визначення соціально-правового статусу - біженця, особи без визначеного місця проживання, особи, що відбуває покарання і т.д.; - соціально-правове консультування; - представлення інтересів осіб, які потребують медико-соціальної допомоги, в органах влади; - сприяння пацієнтам у вирішенні соціально-побутових і житлових проблем, що становлять загрозу для їхнього здоров'я і здоров'я оточуючих; - вирішення в родині соціального конфлікту, пов'язаного із станом здоров'я пацієнта і його життєзабезпеченням; - оформлення опіки і піклування; - інформування відповідних служб про зміну соціального статусу клієнта; - виявлення актуальних і потенційно загрозливих проблем і сприяння у їх вирішенні; - інформування про пільги і заходи соціального захисту; - інформування відповідних служб про наявність у пацієнтів соціальних проблем - сімейних, побутових, матеріальних, правових; - сприяння в отриманні медичної, психологічної, правової і матеріальної допомоги. II. Медико-соціальна допомога патогенетичної спрямованості: - медико-соціальна допомога особам похилого віку, включно організацію опіки, догляду, влаштування в соціальні установи; - забезпечення послідовності у взаємодії з фахівцями суміжних професій; - створення реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури; - організація спеціалізованої медичної допомоги; - психотерапія, психічна саморегуляція; - комунікативний тренінг, тренінг соціальних навиків; - забезпечення соціального захисту ВІЛ-інфікованих і членів їхніх родин. Таким чином, запропонована методика оптимізації медико-соціальної допомоги враховує особливості проблем тієї чи іншої групи клієнтів. Запропоноване наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади надало також можливість розробити основи управлінських впливів на її систему, врахувати особливості обстежених контингентів і здійснити пошук адекватних економічних управлінських заходів медико-соціальної допомоги, сукупність яких забезпечить ефективне збереження витрат праці і найбільш ефективне використання коштів, які виділяються на охорону здоров’я. ВИСНОВКИ Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням організаційного та методологічного стану існуючої системи медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади встановлена її неадекватність вимогам щодо надання вказаному контингенту, що засвідчило актуальність необхідності наукового обґрунтування удосконалення її концептуальних напрямків, визначення нових науково-теоретичних підходів до оптимізації медико-соціальної допомоги з виділенням в ній блоків профілактичної і патогенетичної спрямованості, як елементів єдиної системи, впровадження якої у медичних закладах психіатричного профілю Вінницької області сприятиме підвищенню ефективності медико-соціальної допомоги інвалідам з розладами психіки. Встановлено за 1990-2004 рр. зростання рівнів поширеності психічних розладів в Україні з 2271,1 до 2472,3 випадків на 100 тис. населення, а у Вінницькій області з 2043,2 до 2093,6 випадків на 100 тис. населення при одночасному зростанні загальної інвалідності у зв'язку з психічними розладами відповідно на 29,8% та 35,8%. Доведено, що стан медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади у 68,8±6,6% випадків є неадекватним, свідченням чого є відсутність у 66,8±6,6% пацієнтів рекомендованої, але не отриманої додаткової медичної допомоги, консультування хворих за основним захворюванням лише в третині випадків (36,2±6,8%), неможливість понад 50,0% пацієнтів отримати медико-соціальну допомогу з питань юридичного консультування, працевлаштування, реабілітаційних заходів, консультативної допомоги лікарів вузьких спеціальностей. Результати соціологічного опитування керівників лікувально-профілактичних закладів м. Вінниці і області засвідчили, що 77,4±10,6% з них вважають необхідним відповідну реорганізацію системи медико-соціальної допомоги; 58,1±12,6% наголошують на нагальному вирішенні правових аспектів соціальної допомоги; 75,8±10,8% відзначають погіршення стану медико-соціальної допомоги; 69,3±15,8% - відсутність з боку суспільства науково обґрунтованих підходів до структурного та фінансового планування ресурсного забезпечення соціальних служб. Отримані результати засвідчили неефективність існуючої системи медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади і стали підставою для наукового обґрунтування якісно нових підходів до її концептуальних напрямків, розширення тлумачення поняття “медико-соціальна допомога” як мультидисциплінарного виду діяльності з конкретизацією її мети, принципів та визначення місця в частині суміжної діяльності медичної та соціальної служб. Визначення концептуальних напрямків, в основу яких покладались рекомендації ВООЗ, вимоги державних і галузевих нормативних актів, дозволили науково обґрунтувати методичні підходи до оптимізації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади та розробити уніфіковану її технологію з включенням до неї комплексу патогенетичних та профілактичних програм для трьох рівнів (населення, хворі, інваліди) та шести груп пацієнтів (групи підвищеного ризику, членів родини пацієнта, довготривало і часто хворіючих, хворих з вираженими соціальними проблемами, інвалідів 1, 2, 3 груп), що забезпечить персональні медико-соціальні заходи для кожної з них. Запропоновані методичні підходи та технологія медико-соціальної допомоги можуть бути використані в муніципальній системі будь-якого обласного міста України, дозволять планувати обсяги медико-соціальної допомоги, конкретизувати контингенти хворих, забезпечать медичну та соціально-економічну ефективність. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Результати дослідження дають підстави рекомендувати: Верховній Раді України: Передбачити підготовку нової редакції Закону про основи соціальної захищеності, спрямованого на визначення комплексності організації та надання медико-соціальної допомоги хворим на розлади психіки. Кабінету Міністрів України: Заслухати питання про виконання комплексної програми розв’язання проблеми медико-соціальної допомоги інвалідам за психічними захворюваннями за 2000-2005 рр.; розробити та запровадити в дію Державну програму медико-соціального захисту інвалідів за психічними захворюваннями; створити фонди для фінансування програм медико-соціальної реабілітації зазначеного контингенту та поліпшення матеріально технічної бази реабілітаційних закладів. Міністерству охорони здоров’я України: при розробці науково-обгрунтованої державної цільової програми розвитку медико-соціальної допомоги контингентам хворих на психічні розлади використати розроблені: науково-методичні підходи до оптимізації медико-соціальної допомоги; уніфіковані комплекси профілактичних та патогенетичних програм для визначених у дослідженні рівнів та груп пацієнтів; Міністерству охорони здоров’я України сприяти розробці типового положення про фахівця з медико-соціальної допомоги і його базової тарифно-кваліфікаційної характеристики, які будуть визначати роль і місце фахівця нового типу в різних галузях медицини й охорони здоров'я. Створити у медичних навчальних закладах удосконалення лікарів факультет соціальної допомоги в установах охорони здоров'я і забезпечити перепідготовку кадрів за фахом “соціальна допомога”. Місцевим органам виконавчої влади: при обґрунтуванні та розробці програм розвитку охорони здоров’я територій передбачити використання розроблених методичних підходів до оптимізації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади та створити кооперативні фонди (з фондом Чорнобиль, муніципальними, благодійними та іншими фондами) для фінансування програм медико-соціальної реабілітації інвалідів із психічними розладами. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У періодичних виданнях, затверджених ВАК України: 1. Дерезюк А.В. Деякі нові заходи по реабілітації хворих з хронічними психічними розладами (на досвіді окремих країн) // Вісник Вінницького медичного університету.- 2000.- №4(1).- С. 245-247. 2.Дерезюк А.В. Експертна оцінка ефективності медико-соціальної допомоги контингентам хворих з хронічними психічними розладами // Вісник Вінницького медичного університету.- 2001.- №5(1).- С. 242-243. 3.Дерезюк А.В. До концепції розвитку медико-соціальної допомоги хворим з хронічними психічними розладами // Вісник Вінницького медичного університету.- 2001.- №6(1).- С. 558-560. 4.Дерезюк А.В. Базова модель медико-соціальної допомоги психічнохворим // Вісник Вінницького медичного університету.- 2003.- №7(2/2).- С. 794-796. В інших виданнях: 1. Дерезюк А.В. Організаційні особливості медико-соціальної допомоги в умовах реструктуризації ОЗ (на прикладі психічної допомоги) // V університетська наук.-практ. конф. молодих вчених та фахівців.- Вінниця.- 1999.- С. 19-20. 2. Дерезюк А.В. Медико-соціальне забезпечення контингентів хворих з психічними розладами в системі охорони здоров’я // ІХ університетська наук.-практ. конф. молодих вчених та фахівців.- Вінниця.- 2003.- С. 19-20. 3. Дерезюк А.В., Орлова Н.М. Стан медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади та обґрунтування можливостей її вдосконалення// Матер. наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Інноваційні діагностичні технології в медико-соціальній експертизі і реабілітації інвалідів”. – Дніпропетровськ, 2005. – С.16-18 (дисертантом особисто виконано збір матеріалу, статистична обробка та узагальнення результатів дослідження). АНОТАЦІЯ Дерезюк А.В. “Наукове обґрунтування методичних підходів до оптимізації медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади”. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.03 - соціальна медицина. Київська медична Академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ, 2005. Дисертація присвячена обґрунтуванню науково-методичних підходів, розробці та впровадженню нової базової територіальної моделі медико-соціальної допомоги хворим на психічні розлади. На основі комплексного соціально-гігієнічного дослідження встановлено, що соціальна медична допомога в Україні за рівнем розвитку значно відстає від більшості розвинутих країн світу і є економічно неадекватною до вимог ВООЗ та міжнародних стандартів. Дослідженнями професійної діяльності в системі соціальної медичної допомоги в розвинутих країнах світу доведено, що ці країни досягли високого рівня охоплення нужденних у соціальній медичній допомозі і, переважно, за рахунок суспільних коштів. А також те, що до медико-соціальної роботи за рубежем відносяться як до професійної діяльності. Виявлені тенденції і динаміка психічних захворювань населення в Україні та м. Вінниці за останні десять років. Результати соціологічних досліджень, проведених серед пацієнтів, лікарів і організаторів охорони здоров'я, вимагають ефективного і раціонального реформування системи медико-соціальної допомоги контингентам психічно хворих. Розроблені принципи та система нового концептуального підходу до реформування системи медико-соціальної допомоги. Встановлені оптимальні організаційно-функціональні форми діяльності медико-соціальної допомоги контингентам психічно хворих. Науково обґрунтовані сучасні методичні підходи до медико-соціальної допомоги. Ключові слова: психічно хворі, науково-методичні підходи, медико-соціальна допомога. АННОТАЦИЯ Дерезюк А.В. Научное обоснование методических подходов к оптимизации медико-социальной помощи больным с психическими расстройствами. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 - социальная медицина. Киевская медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев, 2005. Диссертация посвящена научному обоснованию, разработке и внедрению современных научно-методических подходов к оптимизации медико-социальной помощи больным с психическими заболеваниями, поскольку существующая система не обеспечила комплексность и достаточный уровень медико-социальных услуг. Определены основные недостатки в организации медико-социальной помощи в психоневрологической службе Украины (на примере Винницкой области). Изучена нормативно-правовая база по проблеме исследования. В исследовании установлено, что социальная медицинская помощь больным с психическими заболеваниями в Украине значительно отстает от большинства развитых стран мира. Является неадекватной и не соответствует требованиям ВОЗ и международным стандартам. Установлено статистически достоверное снижение уровня психического здоровья населения Украины. Контингент больных на психические заболевания в Украине в 1990 г. составлял 1 млн. 176 тыс. лиц (227,1 на 10 тыс. всего населения), а в 2004 –1 млн. 181 тыс. (247,2 на 10 тыс., увеличение на 8,8%). Контингент инвалидов в связи с психическими заболеваниями за это период возрос на 29,8%. В Винницкой области данный контингент за тот же период возрос на 39,5%. Экспертная оценка качества медико-социальной помощи больным с психическими заболеваниями показала, что в 66,0% и более случаев медико-социальная помощь осуществлялась неадекватно, а по вопросам трудоустройства, реабилитации, юридического консультирования не предоставлялась 50,0 % пациентов. При анализе материалов социологического опроса руководителей ЛПУ определено, что 77,4% опрошенных считают, что система медико-социальной помощи требует реорганизации; 58,1%, что не решены правовые аспекты социальной помощи, 75,8%, что состояние медико-социальной помощи ухудшилось; 69,3%, что со стороны общества отсутствуют научно-обоснованные подходы к структурному и финансовому планированию ресурсного обеспечения социальных служб. Выявленные тенденции и динамика психических заболеваний населения в Украине и г. Виннице за последние десять лет, результаты социологических исследований, проведенных среди пациентов, врачей и организаторов здравоохранения, подтвердили необходимость эффективного реформирования системы медико-социальной помощи контингентам психически больных. В исследовании разработаны концептуальные принципы и научно-методические подходы к оптимизации медико-социальной помощи больным с психическими заболеваниями. Выделенные в методике оптимизации уровни и группы контингентов больных позволяют обеспечить дифференцированный целевой поход при организации медико-социальной помощи. Разработаны и примерные комплексы мероприятий медико-социальной работы для всех 6 групп пациентов. Особое внимание уделено контролю за качеством медико-социальной работы. Для этого разработаны информационные показатели, обеспечивающие анализ эффективности мониторинга за группами (анализ состояния здоровья групп больных, анализ деятельности ЛПУ, анализ служб медико-социальной помощи). Социально-экономическая значимость методических подходов к оптимизации медико-социальной работы обосновывается системой их построения. Они построены по классической системе матриц. Такой подход дает возможность в стадии планирования оценить потребности изучаемой группы больных в услугах профилактического и патогенетического лечения, обеспечить социально-экономическую эффективность работы. В практике это дает возможность обеспечить планирование медико-социальной работы на каждый период времени в любом ЛПУ по каждой из групп. Разработанные методические подходы оптимизируют систему медико-социальной работы, а любая оптимизация деятельности ЛПУ в экономике здравоохранения выступает как эффективность живого труда медицинского работника и, следовательно, экономической эффективностью. Разработанный в исследовании методический аппарат универсален. Применение его целесообразно для целой группы социальных заболеваний: сердечно-сосудистых, онкологических, наркологических и т.д. Все перечисленные группы не охвачены медико-социальной помощью и все в ней нуждаются. Научно-методический подход показывает, каким путем идти, чтобы организовать медико-социальную помощь. Ключевые слова: больные с психическими заболеваниями, научно-методические подходы, медико-социальная помощь. SUMMARY A.V. Derezyuk. Scientific ground of methodic approaches to optimization of medical-social help to mentally diseased. - Manuscript. The thesis for a master's degree of medical science, specialty 14.02.03 - Social Medicine. Kyiv Post diploma Education Medical Academy named after P.L. Shupik, Kyiv, 2003. Thesis is devoted to reforming in social-medical system of help in Ukrainian health protection sphere. Basing on complex social-hygienic research it was proved that social-medical help in Ukraine is not at the level does not correspond to the level of the most developed world countries and is not economically adequate to WHO demands and International standards. Investigating professional activities in social-medical system of help in developed world countries it was proved - those countries had achieved high levels embracing all those who need social-medical care and mainly at the expense of social resources. It was also pointed out that medical-social activities abroad is considered to be a professional one. The tendencies in mental disease dynamics among population in Ukraine and Vinnytsya for 10 years were revealed. The results of sociological investigations carried out among patients, doctors and people of health care testify to the necessity of effective and rational reforms in medical-social help system to mentally diseased contingent. The principles and a new conceptual system of approach to reforming of medical-social help system were worked out. The optimum practical-functional forms of medical-social help to mentally diseased contingent were determined. New basic model of medical-social help was scientifically grounded. Key words: mentally diseased, scientific methodic approaches, medical-social help. PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020