.

Населення черняхівської культури України за матеріалами антропології (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2814
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

РУДИЧ Тетяна Олександрівна

УДК 572:904(477)”02/04”

Населення черняхівської культури України за матеріалами антропології

Історичні науки – 07.00.09 – антропологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2005

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник — кандидат історичних наук,

Потєхіна Інна Дмитрівна,

Інститут археології НАН України,

зав. відділом біоархеології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Магомедов Борис Вікторович,

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник

доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Сегеда Сергій Петрович

Інститут мистецтвознавства,

фольклористики та етнології

ім.М.Т.Рильського НАН України,

головний науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

кафедра археології та музеєзнавства, м. Київ

Захист відбудеться “__16” січня 2006 року о “_14___” годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських
дисертацій при Інституті археології Національної академії наук України
за адресою:

04210, Україна, м. Київ –210, пр-т Героїв Сталінграда, 12

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології
Національної академії наук України за адресою:

04210, Україна, м. Київ –210, пр-т Героїв Сталінграда, 12

Автореферат розісланий “10” грудня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук Архипова Є.І.

Загальна характеристика роботи

Вирішення більшості питань етнокультурного розвитку вимагає залучення
даних різних джерел. Антропологія дозволяє визначити ступінь фізичної
спорідненості популяцій; з’ясувати вихідну територію груп, що мігрували,
прослідкувати напрямок їхнього руху.

Черняхівська культура є однією з найяскравіших культур 1 тис. н.е., але
питання формування антропологічного складу її населення та його
подальшого розвитку залишаються дискусійними. Більшість сучасних
дослідників додержуються поліетнічної концепції черняхівської культури.
До носіїв культури зараховують слов’ян, германців, сарматів, гето-даків.
Домінуючими етносами одні автори вважають слов’ян, а інші – германців.
З’ясування антропологічного складу населення даної культури є важливою
ланкою при дослідженні етногенетичних процесів на Україні.

За останні роки з’явилися нові матеріали черняхівської та хронологічно
близьких їй культур. Їх аналіз дозволяє більш грунтовно підійти до
проблеми антропологічного складу і генези черняхівської культури,
переосмислити їх. Вирішення цієї проблеми на новому рівні знань
обумовлює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у рамках наукової
теми “Давнє населення України. Антропологічний аспект” (№ державної
реєстрації 15.133, шифр 4.12.15.1.), що розроблялася науковцями групи
антропології Відділу фізико-природничих методів досліджень в археології
Інституту археології НАН України.

Метою роботи є з’ясування антропологічного складу населення
черняхівської культури України, процесів його формування та питання про
можливий внесок носіїв культури у формування складу населення доби
середньовіччя. Це передбачає вирішення наступних завдань: 1) узагальнити
та проаналізувати краніологічні дані з черняхівських могильників по
окремим регіонам та, в цілому, по Україні; 2) виявити антропологічні
компоненти населення; 3) визначити генетичні зв’язки та місце носіїв
черняхівської культури серед населення хронологічно близьких культур
Європи; 4) розглянути можливості взаємозв’язку антропологічних
компонентів черняхівської культури та населення України доби
середньовіччя.

Об’єктом дослідження є сукупність популяцій черняхівської культури
України, їх антропологічний склад та їх генетичні зв’язки.

Предметом дослідження є краніологічний матеріал з могильників
черняхівської культури України, а також, тематично пов’язаних з нею груп
населення різних регіонів Європи.

В основу роботи покладено принцип історизму та популяційний підхід при
аналізі матеріалів. В дисертації застосовані методи класичної
антропології (краніометричні та остеометричні). При аналізі матеріалів
були використані методи багатовимірної статистики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено узагальнююче
дослідження антропологічного складу населення черняхівської культури. До
наукового обігу автором були введені нові краніологічні колекції, в тому
числі і з територій, які раніше не були представлені. Це дозволило
створити зведення та вперше дати характеристику краніологічних даних з
усього ареалу її розповсюдження. Дослідження проводилися за допомогою
сучасних статистичних методів, з залученням широкого кола краніологічних
серій Європи. Вдалося з’ясувати напрямки антропологічних зв’язків
населення культури та відтворити процес формування його складу.
Встановлено, що в ньому брали участь представники неоднорідного
місцевого населення та потік мігрантів з територій Центральної та
Північної Європи. Показано місце поширення в межах культури груп, що
були генетично пов’язані з пізньоскіфським, античним, германським,
балтським, слов’янським, кельтським середовищем. Залучення до аналізу як
чоловічих, так і жіночих серій дозволило виявити відмінність у їх
формуванні, а також простежити лінії антропологічної спадковості
населення черняхівської культури та доби середньовіччя.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть
бути використані при написанні узагальнюючих робіт і курсів лекцій для
вузів з антропології, археології та етнічної історії України.

Особистим внеском здобувача є збирання, систематизація, узагальнення та
аналітичне дослідження антропологічного матеріалу. Ідеї та розробки
співавторів опублікованих праць при цьому не використовувалися.

Апробації результатів дослідження. Головні положення дисертації
відбилися у наукових статтях та доповідях автора на наукових
конференціях (Київ,1999; 2002; Фастів, 2002; Тирасполь, 2002).

За результатами досліджень опубліковано 20 статей, у тому числі 6 – у
фахових виданнях, 4 – у інших наукових виданнях, 10 – у матеріалах тез
та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Рукопис складається з вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Обсяг:
основний текст –179 сторінок; додаткова інформація – 153 сторінок
(література – 260 позицій, 22 сторінки); додаток А (91 таблиця); додаток
Б (20 ілюстрацій). Загальний обсяг роботи –332.

Основний зміст роботи

Вступ

У вступі подано загальну характеристику теми дослідження, визначено її
актуальність, новизну. Поставлені мета і завдання, означена
джерелознавча база дослідження.

Розділ 1. Історіографія питання. Огляд джерел. Методика дослідження.

1.1. Сучасний стан археологічних досліджень черняхівської культури
України.

Вивчення пам’яток черняхівської культури розпочалося наприкінці ХІХ –
початку ХХ ст.[Хвойко, 1901; Hadaczek, 1900; Kovacs, 1912]. Від самого
початку погляди дослідників щодо етнічної приналежності культури
розділилися. В літературі оформились три напрямки в інтерпретації її
етносу. В.В.Хвойка, М.Ф.Біляшівський, К.Гадачек, Д.Я.Самоквасов
відстоювали тезу про слов’янську приналежність культури. Німецькі
археологи пов’язували ці старожитності з племенами готів або гепідів
(П.Рейнеке, Е.Блюме, Г.Коссіна). Е.Бренер та М.Еберт окрім германських
простежували і місцеві культурні елементи (античні або сарматські).
В.О.Городцов вважав, що старожитності, були залишені
слов’яно-германським населенням. Конгломерат різних племен вбачав в
готській культурі В.Антоневич.

Більшість українських та російських дослідників у середині ХХ ст.
знаходилися на позиціях автохтонізму та бачили у населенні культури перш
за все слов’ян [Рибаков, 1943; Третьяков, 1953; Брайчевський, 1952]. Але
окремі автори висловлювали думки про переважно германську основу
[Артамонов, 1956] або багатоeтнічність черняхівського населення
[Тиханова, 1957; Третьяков, 1958; Федоров, 1960].

Розширення джерелознавчої бази сприяло тому, що на сьогодні більшість
дослідників дотримуються поліетнічної концепції черняхівської культури,
але продовжують полеміку стосовно домінуючого етносу. В населенні
лісостепової зони деякі вчені бачать слов’ян [Винокур, 1989; 1997; 2000;
Седов, 1994]. З слов’янами пов’язує пам’ятки Верхнього Подністорв’я та
типу Хлопково-Боромля на лівому березі Дніпра, а з германцями – пам’ятки
з вельбарськими елементами, В.Д.Баран [1996;1998]. Близькі позиції
займають Д.Н.Козак [1994] та О.В.Гудкова [1996]. Частина дослідників
бачать в носіях культури переважно готів, хоча і не заперечують участі у
її складанні й інших етносів [Godlowski, 1979; Бірбрауєр, 1995;
Kazanski, 1991; Kokowski, 1995; Maczynska, 1996, Щукин, 1979; Магомедов,
1987;1996;1998; 2001].

1.2 Антропологічні дослідження черняхівських могильників території
України.

Антропологи до теми складу населення черняхівської культури зверталися
епізодично.

А.Шліц знаходив аналогії населенню культури в Центральній та Західній
Європі, та бачив у ньому германців [Shliz, 1913].

Г.Ф.Дебец вважав, що черняхівські черепи відрізняються як від черепів з
лісостепових поховань скіфської доби, так і від серії доби заліза
Скандинавії[1948].

Місцеву основу бачили в населенні культури: Т.С. Кондукторова – в
пізньоскіфських [1972,1979], а М.С. Великанова – в фракійських (для
Молдови) популяціях [1975]. Вони писали про можливу германську домішку
на окремих могильниках. П.М. Покас відзначав вплив на формування складу
населення культури в Середньому Подніпров’ї пізніх скіфів, а на
Лівобережжі – сарматів [2000].

До матеріалів черняхівської культури зверталися Г.П.Зіневич [1968],
С.П.Сегеда, В.Д.Дяченко [1984], Т.І. Алексєєва [1973], С.Г.Ефімова
[1999]. Остання відзначила краніологічну подібність черняхівського
населення до груп готського кола, що проявляється черезсмужно та не
виявляє географічної закономірності. Вона також писала про можливі
сарматські впливи в південних групах черняхівців.

Для з’ясування складу населення культури використовувалися дані етнічної
одонтології [Сегеда, 2000; Гравере, 1999]. Дослідники відзначали
змішаність населення та його регіональні відмінності.

Вважали за можливе бачити в черняхівському населенні основу формування
антропологічного типу окремих груп слов’ян Т.С. Кондуктороава,
Т.І.Алексеева, С.П.Сегеда.

Новий, досліджений автором матеріал дозволив уточнити напрямок
антропологічних зв’язків черняхівців як з південними групами, так і з
населенням Центральної та Північної Європи [Рудич 1999; 2000; 2001;
2002; 2003].

1.3. Могильники черняхівської культури України.

Краніологічний матеріал походить з 36 могильників, становить 409 черепів
(330 з території України) та репрезентує населення різних регіонів. При
групуванні матеріалу ми дотримувалися принципів територіального поділу
черняхівських пам’яток та користувалися новими розробками археологів
[Магомедов 2001; Гудкова 1999]. В розділі подається коротке зведення
антропологічного матеріалу.

1.4. Методика дослідження.

Основою роботи є принцип історизму та популяційний підхід до
антропологічного матеріалу. Це обумовлено тим, що при формуванні системи
популяцій людини має місце діалектична єдність історичного та
генетичного процесів.

Матеріали були описані та виміряні за методиками, прийнятими
вітчизняною антропологічною школою [Martin, Saller, 1957; Алексеев,
Дебец, 1964; Алексеев, 1966].

Статево-вікові визначення проводилися з урахуванням особливостей будови
тазу та черепа, ступеню облітерації швів та зношеності зубів [Алексеев,
1964; Ferembach, Schwidetzky, Stloukal, 1990; Buikstra, Ubelaker, 1994].

Краніологічний матеріал аналізувався за допомогою статистичних методів.
Для характеристики серій використовувалися такі параметри: кількість
випадків, середня арифметична та її помилка, а для оцінки
внутрішньогрупової варіації ознак – середньоквадратичний ухил та
коефіцієнт варіацій. При порівнянні чоловічих та жіночих груп
використовувалися стандартні коефіцієнти статевого диморфізму [Алексеев,
Дебец, 1964].

При аналізі матеріалів у багатовимірному плані з метою виділення
ефективно діагностуючих ознак застосовувався факторний аналіз (метод
головних факторів). Проводилася кластеризація результатів аналізу
[Дерябин, 1983]. Для математичного забезпечення використовувався пакет
програм Systat. Міжгруповий аналіз проводився також за методом
Пенроуза-Кнуссмана, з залученням модифікації О.Г.Козінцева [1974].

Розділ 2. Краніологічні матеріали з могильників черняхівської культури.

2.1. Краніологічні матеріали з могильників черняхівської культури
Західної України.

Подаються характеристики популяцій могильників регіону. Усі серії
відзначаються вузьким обличчям, але середній черепний покажчик чоловічих
груп варіює від різко доліхокранних до суббрахікранних, що свідчить про
неоднорідність населення.

Сумарна серія чоловіків характеризується доліхокранією, довгим, високим
черепом, малим обличчям, що добре профільоване у горизонтальній площині,
середніми розмірами орбіт та носа, який виступає помірно. Населення
відзначається ознаками великої європеоїдної раси. Коефіцієнти мінливості
ознак вказують на неоднорідність серії. За результатами аналізу
факторним методом в серії виділено три морфотипи: 1) доліхоранний з
довгим та високим черепом, малими розмірами обличчя; 2) доліхокранний з
невеликими розмірами черепа та обличчя; 3) брахікранний з великими
розмірами черепа, з широким, середньовисоким обличчям. Перший тип
(домінуючий) має аналогії в масломенчській групі вельбарської культури.
Другий – в черняхівських могильниках Молдови та групах
середземноморського кола. Третій – в серіях ятвягів II-V ст.

Жіноча серія характеризується мезокранією, середньошироким обличчям, з
горизонтальним профілюванням на назомалярному рівні на межі помірного та
різкого. Орбіти низькі, ніс широкий, виступає добре. Група близька до
популяцій вельбарської культури Польщі. Жіноча та чоловіча серії регіону
сформувалися на різній антропологічній основі.

2.2. Краніологічні матеріали з могильників Центральної України.

Подаються характеристики окремих могильників регіону.

Чоловічі групи характеризуються доліхокранією або мезокранією, вузьким
або середньошироким з тенденцією до вузьколицесті обличчям.

Сумарна чоловіча серія регіону відзначається доліхокранним, довгим,
вузьким черепом, середньошироким (з тенденцією до вузького) обличчям,
середніми розмірами орбіт та носа, що значно виступає. За результатами
факторного аналізу виділені такі морфотипи: 1) доліхокранний
гіперморфний з середньошироким обличчям та низькими орбітами; 2)
мезокранний мезоморфний з середніми розмірами обличчя та його деталей;
3) доліхокранний з довгою черепною коробкою, з малими розмірами обличчя
та широким носом; 4) доліхокранний з довгим, середньовисоким черепом,
середньошироким, високим обличчям, високими орбітами, вузьким носом. 1
морфотип є характерним для балтських могильників ІІ-V ст.; 2 – для
серій пізніх скіфів; 3 – для могильників Центральної Європи (від доби
бронзи до латенського часу); 4 – для широкого кола германців VI-XII ст.

Міжгрупова мінливість краніологічних ознак у жіночих груп виявляється
більшою, ніж у чоловіків. Середні величини черепного покажчика варіюють
від доліхокранних до брахікранних, а обличчя – від вузького до широкого.
Комбінація цих ознак різна.

Жінки більшості могильників належать за ознаками до одних категорій (за
рубрикаціями Г.Ф.Дебеца) з чоловіками з цих могильників, але є винятки
(Дерев’яна, Косаново, Черкаси).

Сумарна жіноча серія регіону характеризується мезокранним, довгим,
середньошироким, середньовисоким черепом, середніми розмірами обличчя та
його деталей. В жіночій групі переважають масивні форми.

2.3 Антропологічна характеристика матеріалів з могильників Лівобережжя.

Подається краніологічна характеристика населення за даними окремих
могильників. Чоловічі вибірки вкладаються в рамки доліхокранних та
мезокранних форм з середньою шириною обличчя.

Сумарна чоловіча серія черепів регіону мезодоліхокранна, мезоморфна
характеризується середньошироким з тенденцією до вузьколицесті обличчям,
що має різке горизонтальне профілювання. Малий обсяг серії не дозволяє
виділити в ній компоненти. Проте, міжгруповий аналіз показує, що
могильники значно відрізняються за антропологічною структурою.
Мезокранні з середньошироким обличчям форми (Боромля та Сад) мають
аналогії в пізньоскіфських серіях, а доліхокранні з великими розмірами
черепа та тенденцією до вузького обличчя (Успенка) – в синхронних серіях
Прибалтики.

Жіночі серії вкладаються в межі доліхокранних та мезокранних форм з
вузьким, на межі з середньошироким, обличчям. Сумарна жіноча серія
відзначається довгим, високим черепом з середньошироким (з тенденцією до
вузького) обличчям, яке добре профільоване і виявляється близькою до
груп, котрі мають північно-західне походження.

2.4. Краніологічні матеріали з могильників черняхівської культури
Північного Причорномор’я.

Характеризуються краніологічні серії могильників та різних груп
пам’яток.

Буджак. Сумарна чоловіча серія відзначається доліхокранією, середніми
розмірами черепа та обличчя. Вона не однорідна. Коефіцієнти статевого
диморфізму популяції свідчать на користь дещо відмінного
антропологічного складу чоловічої та жіночої групи. Сумарна жіноча серія
характеризується мезокранією, середніми розмірами обличчя, але нижчими,
ніж у чоловіків орбітами та ширшим носом. Це позначається на напрямку
антропологічних зв’язків: для чоловіків – це пізньоскіфські групи, для
жінок – черняхівські серії Західної України та масломенчська група
вельбарської культури.

Група Південнобугсько-Тилігульського межиріччя. Сумарна чоловіча серія
доліхокранна, мезоморфна, з середніми розмірами обличчя та різким
горизонтальним профілюванням його. Сумарна жіноча група мезокранна,
мезоморфна, з вузьким обличчям, з різким горизонтальним профілюванням.
Популяція належить до кола південних європеоїдів та має аналогії на
пізньоскіфських та античних могильниках.

Нижнє Подніпров’я. Сумарна чоловіча серія відрізняється великим
доліхокранним черепом та середньошироким обличчям, а жіноча – великим
мезокранним черепом та вузьким обличчям. Це забезпечує їм близькість до
серій I-V ст. з прибалтійської зони та вестготських груп.

За результатами факторного аналізу сумарної чоловічої серії
Причорномор’я можна виділити три морфотипи: 1) доліхокранний з великими
розмірами черепа та відносно широким обличчям; 2) доліхомезокранний з
невеликими розмірами черепа, вузьким та середньовисоким обличчям; 3)
доліхомезокранний з середньодовгим, але високим черепом, вузьким
середньовисоким обличчям, високими орбітами. 1 морфотип зустрічається на
скіфських та пізньоскіфських пам’ятках, 2 – на античних та
пізньоскіфських, а 3 – має аналогії в серіях Центральної та Північної
Європи.

Розділ 3. Антропологічний склад населення черняхівської культури
України. Питання його походження та генетичні зв’язки.

3.1 Загальна характеристика антропологічного складу населення
черняхівської культури України та його регіональні особливості.

Результати вивчення матеріалів по регіонах підводять до необхідності
розглянути питання про вплив територіально-культурного фактора на
антропологічну структуру населення.

Міжгруповий факторний аналіз 18 чоловічих груп за 14 ознаками виявив, що
серії максимально відрізняються за розмірами обличчя та його деталей.
Менші розміри обличчя, висота носа та орбіт, при більшій ширині
останніх, слабкіше виступаючий ніс характерні для західного регіону та
Молдови, частково Центральної України та епізодично Лівобережжя. Групи з
протилежним комплексом ознак тяжіють до південних та східних районів.
Якщо б культура була залишена однорідним населенням, то варто було б
очікувати менші розміри обличчя та його деталей в південних районах, де
процес грациалізації йде швидше.

З метою об’єктивізації результатів cередні характеристики могильників
розглянуто в європейському масштабі, для чого проведений факторний
аналіз 50 хронологічно близьких серій Європи.За результатами дослідження
можна виділити три типи. Тип А: доліхокранний, гіперморфний, з середніми
розмірами обличчя. Характеризує окремі могильники Центральної України,
Нижнього Подніпров’я і Лівобережжя (найближчі аналогії в популяціях II-V
ст. з Литви та вестготських серіях). Тип Б: доліхокранний, мезоморфний з
середніми розмірами обличчя. Репрезентує окремі серії Центральної
України, Лівобережжя та Причорномор’я (аналогії в серіях пізніх скіфів
та античних міст). Тип В: доліхокранний з довгим черепом та малими
розмірами обличчя. Найкраще представлений на Західній Україні, менше в
Молдові та Центральній Україні, епізодично на Лівобережжі (найближчими
виявляються вельбарські серії Польщі та готські серії Сілезії і Сербії).

Проводився також аналіз, в якому населення культури було представлене
збірними серіями регіонів. Чоловічі серії за результатами факторного
аналізу виявили різний напрямок антропологічних зв’язків. Черняхівці
Західної України – з масломенчською групою вельбарської культури та
серіями Жемайтії. Збірні групи Центральної України та Лівобережжя
близькі серіям пізніх скіфів, але ухиляються в бік збірної серії
черяхівців Західної України та груп Жемайтії. Середні розміри черепної
коробки та невеликі обличчя зближують збірні серії межиріччя Південного
Бугу – Тилігулу та Буджака з пізньоскіфськими та античними популяціями.
Великі розміри доліхокранної черепної коробки з середніми розмірами
обличчя включають збірну групу Нижнього Подніпров’я до серій готського
кола.

?

a

oe*

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020