.

Морфологічні зміни жовчного міхура людини у віковому аспекті (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3072
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Улановська-Циба Наталія Аркадіївна

УДК: 611.32:616.366-002-092.9

Морфологічні зміни жовчного міхура людини у віковому аспекті

14.03.01 – нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України (м. Полтава).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Дубінін Сергій Іванович,

Українська медична стоматологічна
академія МОЗ

України, завідувач кафедри медичної біології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Масловський Сергій Юрійович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Козлов Володимир Олексійович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри анатомії людини.

Провідна установа:

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України,

(м. Київ), кафедра анатомії людини.

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2006 р. о 11.00 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському
державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків,
проспект Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків, проспект Леніна,
4).

Автореферат розісланий “ 03 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03,

кандидат медичних наук, професор
Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливе наукове та практичне значення набуває
вивчення закономірностей морфологічних змін в стінках жовчного міхура та
міхурової протоки, які виникають у людей в різні періоди життя та в
залежності від статі. Враховуючи важливу функцію цих органів в системі
травлення, яка в свою чергу забезпечує нормально-стабільну
життєдіяльність всього організму людини в цілому, необхідно ретельно
вивчати їх морфо-функціональний стан. В процесі старіння всіх органів і
систем відбуваються морфологічні зміни в жовчовивідній системі, а саме в
будові стінки магістральних жовчовивідних проток. Ці обставини змушують
більш детально вивчити морфологічні зміни в жовчовивідній системі людей
у віковому аспекті. Але, на жаль, ці органи дуже вразливі до запальних
процесів, а їх лікування тривале та складне.

Запальні процеси в стінках жовчного міхура та в стінках міхурової
протоки обумовлюють їх дисфункцію. Число хворих на гострий холецистит
постійно зростає. Консервативні методи лікування не завжди приносять
очікуваний результат (Гальперин Э.И. і співавт., 1998; Григорова І.В.,
2003; Петухов В.А. і співавт., 1998; Федоров С.П., 1934).

Жовчнокам’яна хвороба – одна з найбільш поширених хвороб людини. Вона
займає третє місце після серцево-судинних захворювань та цукрового
діабету. В різних країнах жовчнокам’яна хвороба виявляється в
середньому в 10 –15 % дорослого населення, причому в жінок – в 3 – 4
рази частіше ніж у чоловіків. Захворюваність, як серед чоловіків, так і
серед жінок поступово збільшується з віком, досягаючи максимуму в 60
років. Серед дітей частість виявлення цієї хвороби становить біля 5 %
(Алажилль А. і співавт., 1982; Алиев Г.К., 1983; Альперович Б.И., 1983;
Антоненко Г.М., 1973; Генкин И.И., 1926; Комаров Ф.И. і співавт., 1995;
Королев Б.А. і співавт. 1990).

Жовчнокам’яна хвороба – багатофакторна хвороба. Для формування жовчних
камінців та розвитку хвороби необхідними умовами є одночасна присутність
та довгострокова дія трьох факторів: перенасичення жовчі холестерином,
порушення балансу між пронуклеіруючим та антинуклеіруючим факторами,
зниження евакуаторної функції жовчного міхура.

Медико-соціальна актуальність полягає у незадовільних результатах
віддаленого лікування (22%) (Артемьева Н.Н. і співавт., 1986; Бабак О.Я.
і співавт., 2000; Ивашкин В.Т., 2002; Гришин И.Н., 1989; Грыцюк А.И.,
1978; Черненко В., 2004).

Важливу роль в лікуванні хворих на холецистит відіграють профілактичні
засоби. Найбільше вразливі до цих захворювань є жінки віком до 40 років
з надмірною вагою. Після 50 років частота захворюваності жінок та
чоловіків стає практично одноковою. Це найбільш працездатні версти
населення (Бельский А.В. і співавт., 1976; Гаврилов Л.Г. і співавт.,
1991; Голубчиков М.В., 2000; Гончарик И.И., 2002; Ильченко А.А. і
співавт., 2001; Комаров Ф.И. і співавт., 2000).

Лікування консервативними методами доволі тривале. В разі хірургічного
лікування, а холецистектомія – найбільш поширене оперативне втручання на
органах черевної порожнини, яке займає друге місце після апендиктомії
(Ковешніков О.В., 2003; Минушкин О.Н., 2003), доволі часто виникають
різноманітні ускладнення, післяопераційна летальність становить близько
9% (Антоненко Г.М. і співавт., 1973; Баран Л.Н. і співавт., 1988;
Бондаренко Н.М., 1977; Дубінін С.І., 1998; Ищенко И.Н., 1966; Маев И.В.,
2003; Мышкин К.И. і співавт., 1987).

Топографо-анатомічне розташування елементів печінково-дванадцятипалої
зв’язки обумовлює складність лікування та залучення в запальний процес
органів, що близько розташовані: печінка, дванадцятипала кишка,
підшлункова залоза та інші ( Альперович Б.И., 1983; Глушко Л.В. і
співавт., 2004; Жупанов О.О., 1998; Земсков В.С. і співавт., 1985;
Круглова О.В., 2005; Куцина Г.О., 2005; Окороков А.Н., 1999; Рябенко
Н.Б., 2005; Циммерман Я.С., 2002).

Відмінності клінічного перебігу хвороби у пацієнтів жіночої та чоловічої
статі визначається як статевий диморфізм. Наявність клінічних
особливостей, притаманних певній віковій групі хворих, дозволяє виділяти
вікові аспекти захворювання. Знання вікових та статевих особливостей
перебігу хвороб, необхідне для лікаря будь-якої спеціальності (Глушко
Л.В. і співавт., 2004; Калинин А.В., 2002; Караванов Г.Г., 1980; Пішак
В.П. і співавт., 2004; Пішак В.П. і співавт., 2005; Стручков В.И. і
співавт., 1978; Филимонов Р.М., 1990; Фролькис В.В., 1989; Хаджибаев
М.А. і співавт., 1985).

Разом з тим, в літературі залишається мало вивчені причини та вплив
вікового аспекту, що спонукають запальному процесу в магістральних
жовчовивідних протоках.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась відповідно до наукового плану наукових досліджень
Української медичної стоматологічної академії “Запальні та незапальні
хвороби органів і систем людини, що формуються під впливом екологічних,
стресових, імунних, метаболічних, інфекційних факторів. Стан гомеостазу,
гемодінамики при застосуванні традиційних та нетрадиційних засобів
лікування” № 0198U000134. Автор виконувала розділ, пов’язаний з темою
дисертаційного дослідження.

Мета і задачі дослідження. Встановити морфологічні зміни в серозній,
м’язовій та слизовій оболонках стінки жовчного міхура та міхурової
протоки в залежності від віку людини та статті.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Визначити індивідуальні топографо-анатомічні особливості жовчного міхура
та міхурової протоки.

Встановити морфологічні зміни в стінці жовчного міхура та міхурової
протоки в залежності від віку та статі людини.

Об’єкт дослідження – морфо-функціональний стан у жовчному міхурі, який
виникає в процесі старіння всього організму.

Предмет дослідження – прошарки стінок та мікроциркуляторне русло стінок
жовчного міхура та міхурової протоки, які взяті у померлих людей.
Розподіл дослідженого матеріалу проведено за віковими та статевими
ознаками. В кожній віковій групі (всього одинадцять) досліджувались 3
органокомплекси (жовчний міхур та міхурова протока) чоловічої статі та
стільки ж жіночої. Загалом 66 досліджень.

Методи дослідження: Методом анатомічного макропрепарування визначили
форму та ознаки індивідуальної мінливості будови жовчного міхура та
міхурової протоки. Вивчали варіанти аномальних явищ розвитку цих
органів. Морфометричний метод дав змогу вивчати довжину та ширину
жовчного міхура та міхурової протоки. Загально-гістологічні методи
дослідження (гематоксилін – еозин, ван Гізон, по Харту та комбінація цих
методів) дали змогу дослідити будову серозної, м’язової та слизової
оболонок на клітинному рівні та їх зміни в залежності від віку людини.
Також було вивчено стан мікроциркуляторного русла в жовчному міхурі та
міхурової протоки в процесі старіння організму.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що морфологічні
зміни в стінці жовчного міхура та в стінці міхурової протоки мають
безпосередню залежність, по-перше, від вікової категорії тієї, чи іншої
людини; по-друге – від статі. Існує прямо пропорційна залежність
морфо-функціональних змін в органах гепато-біліарної системи від стану
мікроциркуляторного русла.

Все це дає можливість встановити закономірність виникнення в окремих
вікових категоріях людей та в залежності від статі гострого і хронічного
холециститів та морфо-функціональних змін в стінках жовчного міхура та
міхурової протоки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дають
можливість дати оцінку морфо-функціонального стану стінки жовчного
міхура та міхурової протоки в залежності від віку та статі людини на
підставі використання загально-морфологічних методів дослідження. Це має
теоретичне значення при вивченні анатомії, топографічної анатомії та
патологічної анатомії, так і практично – при виборі методів лікування
запальних процесів в жовчному міхурі та жовчнокам’яній хворобі.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено анатомічне
препарування з визначенням форми та розмірів 70 жовчних міхурів з
міхуровими протоками. Здійснено методом гістологічного дослідження
(гематоксилин-еозин, ван Гезон, по Харту та комбінація цих методів) 405
мікропрепаратів. Проведено облік та інтерпретацію отриманих результатів,
проаналізовано та вивчено відповідну літературу як вітчизняних так і
закордонних авторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були
викладені на VI міжнародному медичному конгресі студентів та молодих
вчених (м. Тернопіль) та V міжнародному конгресі з інтегративної
антропології (м. Вінниця). Дисертація апробована на засіданні
апробаційної ради № 1 при Українській медичній стоматологічній академії
(м. Полтава), протокол № 22 від 6 грудня 2005 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових робіт без
співавторів, із них 3 статті у фахових виданнях, затверджених постановою
президії ВАК України, 1 стаття у науковому виданні, 1 тези в матеріалах
конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
124 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури,
розділу по матеріалу і методам дослідження, 4 розділів власних
досліджень, аналізу та узагальненню отриманих результатів, практичних
рекомендацій, висновків, списку використаних джерел, який містить 207
першоджерел, з них латиною – 52, кирилицею – 155. Дисертація ілюстрована
1 таблицею, 1 діаграмою та 37 рисунками (обсяг 2 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. В основу роботи покладено вивчення
морфологічних змін позапечінкових жовчних проток, а саме жовчного міхура
людини в залежності від віку. Матеріалом для дослідження були жовчні
міхурі, взяті у людей, причина смерті яких не була пов’язана з
патологією жовчовивідної системи. Робота виконана на 66 жовчних міхурах
померлих людей різного віку та статі. Орган брали не пізніше 12 годин
після смерті людини.

Дослідженням передувало різноманітне вивчення антропометричних
показників померлої людини. Вимірювався зріст та округлість клітки, вік
визначався з медичної документації. Морфометрічні дослідження жовчного
міхура проводились наступні: за допомогою штангенциркуля визначали його
довжину від верхівки дна до місця переходу шийки жовчного міхура в
міхурову протоку. Ширина органа вимірювалась в середній частині тіла.
Довжина міхурової протоки визначалась від місця переходу шийки в
міхурову протоку до місця злиття з загальною печінковою протокою.
Діаметр міхурової протоки вимірювався в пришиєчній зоні, в середній його
частині та в зоні злиття з загальною печінковою протокою. Товщина стінки
жовчного міхура вимірювалась в різних відділах: дно, тіло та шийка. Ці
вимірювання робили як з боку вісцеральної поверхні, так і з боку
печінкової поверхні. Вивчали його форму, розташування відносно
вісцерального листка очеревини та печінки. Використовуючи метод
анатомічного препарування, визначали кровопостачання жовчного міхура,
його варіанти та деякі атипові випадки розташування міхурової артерії.

Під час макроскопічного вивчення жовчного міхура спостерігали аномальні
явища розвитку як самого органа, так і міхурової протоки. Звертали увагу
на саму форму міхурової протоки, місце та кут її злиття з загальною
печінковою протокою.

Використовуючи загально-гістологічні методи дослідження
(гематоксілин-еозин та ван Гізон + Харт) досліджували будову стінки
жовчного міхура та міхурової протоки, особливу увагу звертали на стан
слизової оболонки. З метою повноцінної та якісної фіксації жовчний міхур
разом з міхуровою протокою видалявся та промивався 12 % розчином
нейтрального формаліну. В міхурову протоку вводився зонд і через нього
порожнина жовчного міхура заповнювалась цим же розчином формаліну. Після
повного заповнення міхурова протока перев’язувалась. Макропрепарат
занурювався в 12 % розчин нейтрального формаліну.

Для гістологічних досліджень брали окремі ділянки ( розміром до 1 см2)
із області дна, тіла та шийки жовчного міхура. Матеріал в подальшому
підлягав обробці. Зрізи товщиною 4-6 мкм готували із парафінових блоків
та фарбували гематоксилин-еозином та за ван Гізоном + Хартом.

Секційний матеріал розподіляли на три вікові періоди: І – від
народження до 20 років; ІІ – від 21 до 55 років; ІІІ – понад 56 років.

Кожна вікова група ділилась за статевими ознаками.

Таблиця 1.

Групова характеристика секційного матеріалу

п\п Віковий період Вік

Чоловіча

стать Жіноча

стать Всього

1

І

І Новонароджений

0-1 3 3 6

2

Раннє дитинство

1-3 р. 3 3 6

3

Перше дитинство

4-7 р. 3 3 6

4

Друге дитинство

ч. 8-12 р., ж. 8-11 р. 3 3 6

5

Підлітковий вік

ч. 13-16 р., ж. 12-15 р. 3 3 6

6

Юнацький вік

ч. 17-21 р., ж. 16-20 р. 3 3 6

7

Всього 18 18 18

8

ІІ Зрілий вік (І період)

ч. 22-35 р., ж. 21-35 р. 3 3 6

9

Зрілий вік (ІІ період)

ч. 36-60 р., ж. 36-55 р. 3 3 6

10

Всього 6 6 6

11

ІІІ Похилий вік

ч. 61-74 р., ж. 56-74 р. 3 3 6

12

Старечий вік

75-90 р. 3 3 6

13

Довгожителі

91 рік і більше 3

3 6

14

Всього 9 9 9

15 Загальна кількість матеріалу 33 33 66

В порівняльній оцінці різних статистичних показників використовували
загальноприйняті способи.

Результати дослідження та їх аналіз. Топографо – анатомічні особливості
жовчного міхура людини. Анатомо-фізіологічною особливістю жовчовивідної
системи є те, що м’язовий шар, особливо його скоротна активність
найбільше виражена в стінці жовчного міхура в ділянці переходу його в
міхурову протоку, там де утворюється сфінктер Люткенса. Якраз ці
гладеньком’язові структури регулюють проходження жовчі до
дванадцятипалої кишки.

Жовчний міхур виконує декілька функцій, а саме:
накопичувально-резервуарну, всмоктувально-концентраційну, скорочувальну
та інші. Але він виконує функцію не тільки резервуара, а буферного
резервуара жовчі. При виникненні перешкоди току жовчі в загальний
жовчній протоці відбувається пасивне розширення жовчного міхура. Він
відіграє роль буфера, тому помітного розширення жовчних проток не
відбувається.

Вивчаючи макропрепарати жовчних міхурів людини, виявили деякі варіанти
форм жовчного міхура. Найчастішою формою жовчного міхура була
грушоподібна, яка зустрічалась в 55 % спостережень. Довжини таких
жовчних міхурів в середньому становить 9 см, а ширина – 4,5 см,
відповідно довжина міхурової протоки складає 3 см, а діаметр до 0,8 см.

Бочкоподібна форма жовчного міхура склала другу групу за поширеністю
(27 %). Довжина такого жовчного міхура становить до 8 см, а ширина – 5,5
см. В цих випадках міхурова протока була дуже короткою до 1 см, в
окремих випадках майже відсутня, а діаметр становив 1 см.

Наступною формою жовчного міхура за частотою спостережень була
колбоподібна. Ця форма зустрічається в 18 % досліджень. Довжина жовчного
міхура становить 5 см, а діаметр – 4 см. Міхурова протока була
подовженою, становила 6,5 см, а діаметр – 0,7 см.

В дитячому віці форма жовчного міхура більш схожа на веретено, особливо
у новонароджених. Дно розташовано попереду, тіло поступово переходить у
вузьку шийку та міхурову протоку.

Порівнюючи форму жовчного міхура з типом будови тіла, отримали наступні
результати: при мезоморфному та брахіоморфному типах будови тіла частіше
зустрічається грушоподібна (65%) та бочкоподібна (31%) форми.
Веретеноподібна, овальна, крючкоподібна та інші форми органа
зустрічаються рідко. Для доліхоморфного типу будови тіла притаманно
зменшення грушоподібної (50%) та бочкоподібної (20%) форми жовчного
міхура і збільшення овальної (20%) та веретеноподібної (6%). Аналізуючи
форму жовчного міхура, положення органів брючної порожнини, було
встановлено, що при висцеронормі форма жовчного міхура, як правило
грушоподібна (65 %) та бочкоподібна (30 %). При вісцероптозі в 60 %
випадків зустрічається овальна форма органа, в 13 % – веретеноподібна та
10 % – крючкоподібна.

Таку залежність було виявлено і до довжини жовчного міхура. При
вісцеронормі довжина органа складала 7-8 см і його дно виступало із-під
нижнього краю печінки в середньому на 0,5 см. Жовчний міхур поступово
звужувався і його шийка рівномірно продовжувалась в міхуровий проток,
впадаючи в загальну печінкову протоку під кутом 450. При висцероптозі
значно збільшувалась довжина жовчного міхура до 10-11 см і його дно
виступало з-під нижнього краю печінки на 3-4 см. Шийка жовчного міхура,
при переході в міхурову протоку, S-подібно вигнулась. Кут злиття
міхурової та загальної печінкової протоки зменшувався до 250.

Визначення товщини стінки жовчного міхура проводили з вісцеральної
поверхні та печінкової поверхні. Товщина стінки жовчного міхура на його
вісцеральній поверхні значно більша, ніж печінковій. На вісцеральній
товщина коливалась від 300 до 3000 мкм, що залежало від вираженності
субсерозного шару, який представлений рихлою сполучною тканиною. Товщина
стінки печінкової поверхні становила 200 – 1500 мкм.

Досліджуючи міхурову протоку, було виявлено декілька аномальних
варіантів: міхурова протока довше, ніж в нормі, проходить паралельно
печінковій протоці і зливається з нею позаду дванадцятипалої кишки;
міхурова протока проходить уособлено і самостійно відкривається в
дванадцятипалу кишку; міхурова протока попереду або позаду перетинає
печінкову протоку та зливається з останньою з лівої сторони; міхурова
протока відкривається не в загальну печінкову протоку, а в праву або
ліву печінкову протоку.

Аномалії жовчного міхура зустрічаються досить рідко. В наших
спостереженнях було виявлено двокамерий жовчний міхур, одна камера
знаходилась інтраоргано, інша зверху, але міхурова протока була одна.

Все це може створити умови для застою жовчі в міхурі. Аналіз отриманих
результатів морфометрії жовчного міхура дозволяє зробити висновок, що
вісцероптоз є однією з причин виникнення уповільненого пасажу жовчі до
дванадцятипалої кишки. Це стає однією з причин виникнення холециститу та
жовчнокам’яної хвороби.

Структурно-функціональний аналіз будови стінки жовчного міхура в перші
20 років постнатального онтогенезу. Ретельний аналіз мікропрепаратів
різних ділянок стінки жовчного міхура в постнатальному онтогенезі
показує, що на протязі всього періоду життя відбувається структурна
перебудова у всіх його оболонках, та шарах. При цьому найбільше виражені
ці процеси в слизовій оболонці, а точніше в її складках. Ознаки
структурної трансформації досить різноманітні. В зв’язку з цим,
визначити вікові особливості будови стінки в короткі проміжки життя дуже
важко. Але за значний віковий проміжок ці відмінності в будові оболонок
стінки жовчного міхура виявляються більш яскраво. На цій підставі нами
встановлено три вікових періоди, які характеризуються найбільшими
проявами структурних змін.

Перший період становить проміжок життя від народження дитини до
приблизно 18-20 років. За цей час спостерігається ускладнення будови
елементів стінки жовчного міхура, особливо слизової оболонки.
Відбувається структурно-функціональне становлення та стабілізація
розвитку різних відділів (частин) жовчного міхура.

Другий період охоплює наступні приблизно 40 років життя індивідуума.
Цей період характеризується відносно стабільною будовою а отже і
функцією жовчного міхура.

\

^

?

e

,

.

0

2

4

6

8

:

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019