МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Улановська-Циба Наталія Аркадіївна

УДК: 611.32:616.366-002-092.9

Морфологічні зміни жовчного міхура людини у віковому аспекті

14.03.01 – нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України (м. Полтава).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Дубінін Сергій Іванович,

Українська медична стоматологічна
академія МОЗ

України, завідувач кафедри медичної біології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Масловський Сергій Юрійович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Козлов Володимир Олексійович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри анатомії людини.

Провідна установа:

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України,

(м. Київ), кафедра анатомії людини.

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2006 р. о 11.00 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському
державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків,
проспект Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків, проспект Леніна,
4).

Автореферат розісланий “ 03 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03,

кандидат медичних наук, професор
Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливе наукове та практичне значення набуває
вивчення закономірностей морфологічних змін в стінках жовчного міхура та
міхурової протоки, які виникають у людей в різні періоди життя та в
залежності від статі. Враховуючи важливу функцію цих органів в системі
травлення, яка в свою чергу забезпечує нормально-стабільну
життєдіяльність всього організму людини в цілому, необхідно ретельно
вивчати їх морфо-функціональний стан. В процесі старіння всіх органів і
систем відбуваються морфологічні зміни в жовчовивідній системі, а саме в
будові стінки магістральних жовчовивідних проток. Ці обставини змушують
більш детально вивчити морфологічні зміни в жовчовивідній системі людей
у віковому аспекті. Але, на жаль, ці органи дуже вразливі до запальних
процесів, а їх лікування тривале та складне.

Запальні процеси в стінках жовчного міхура та в стінках міхурової
протоки обумовлюють їх дисфункцію. Число хворих на гострий холецистит
постійно зростає. Консервативні методи лікування не завжди приносять
очікуваний результат (Гальперин Э.И. і співавт., 1998; Григорова І.В.,
2003; Петухов В.А. і співавт., 1998; Федоров С.П., 1934).

Жовчнокам’яна хвороба – одна з найбільш поширених хвороб людини. Вона
займає третє місце після серцево-судинних захворювань та цукрового
діабету. В різних країнах жовчнокам’яна хвороба виявляється в
середньому в 10 –15 % дорослого населення, причому в жінок – в 3 – 4
рази частіше ніж у чоловіків. Захворюваність, як серед чоловіків, так і
серед жінок поступово збільшується з віком, досягаючи максимуму в 60
років. Серед дітей частість виявлення цієї хвороби становить біля 5 %
(Алажилль А. і співавт., 1982; Алиев Г.К., 1983; Альперович Б.И., 1983;
Антоненко Г.М., 1973; Генкин И.И., 1926; Комаров Ф.И. і співавт., 1995;
Королев Б.А. і співавт. 1990).

Жовчнокам’яна хвороба – багатофакторна хвороба. Для формування жовчних
камінців та розвитку хвороби необхідними умовами є одночасна присутність
та довгострокова дія трьох факторів: перенасичення жовчі холестерином,
порушення балансу між пронуклеіруючим та антинуклеіруючим факторами,
зниження евакуаторної функції жовчного міхура.

Медико-соціальна актуальність полягає у незадовільних результатах
віддаленого лікування (22%) (Артемьева Н.Н. і співавт., 1986; Бабак О.Я.
і співавт., 2000; Ивашкин В.Т., 2002; Гришин И.Н., 1989; Грыцюк А.И.,
1978; Черненко В., 2004).

Важливу роль в лікуванні хворих на холецистит відіграють профілактичні
засоби. Найбільше вразливі до цих захворювань є жінки віком до 40 років
з надмірною вагою. Після 50 років частота захворюваності жінок та
чоловіків стає практично одноковою. Це найбільш працездатні версти
населення (Бельский А.В. і співавт., 1976; Гаврилов Л.Г. і співавт.,
1991; Голубчиков М.В., 2000; Гончарик И.И., 2002; Ильченко А.А. і
співавт., 2001; Комаров Ф.И. і співавт., 2000).

Лікування консервативними методами доволі тривале. В разі хірургічного
лікування, а холецистектомія – найбільш поширене оперативне втручання на
органах черевної порожнини, яке займає друге місце після апендиктомії
(Ковешніков О.В., 2003; Минушкин О.Н., 2003), доволі часто виникають
різноманітні ускладнення, післяопераційна летальність становить близько
9% (Антоненко Г.М. і співавт., 1973; Баран Л.Н. і співавт., 1988;
Бондаренко Н.М., 1977; Дубінін С.І., 1998; Ищенко И.Н., 1966; Маев И.В.,
2003; Мышкин К.И. і співавт., 1987).

Топографо-анатомічне розташування елементів печінково-дванадцятипалої
зв’язки обумовлює складність лікування та залучення в запальний процес
органів, що близько розташовані: печінка, дванадцятипала кишка,
підшлункова залоза та інші ( Альперович Б.И., 1983; Глушко Л.В. і
співавт., 2004; Жупанов О.О., 1998; Земсков В.С. і співавт., 1985;
Круглова О.В., 2005; Куцина Г.О., 2005; Окороков А.Н., 1999; Рябенко
Н.Б., 2005; Циммерман Я.С., 2002).

Відмінності клінічного перебігу хвороби у пацієнтів жіночої та чоловічої
статі визначається як статевий диморфізм. Наявність клінічних
особливостей, притаманних певній віковій групі хворих, дозволяє виділяти
вікові аспекти захворювання. Знання вікових та статевих особливостей
перебігу хвороб, необхідне для лікаря будь-якої спеціальності (Глушко
Л.В. і співавт., 2004; Калинин А.В., 2002; Караванов Г.Г., 1980; Пішак
В.П. і співавт., 2004; Пішак В.П. і співавт., 2005; Стручков В.И. і
співавт., 1978; Филимонов Р.М., 1990; Фролькис В.В., 1989; Хаджибаев
М.А. і співавт., 1985).

Разом з тим, в літературі залишається мало вивчені причини та вплив
вікового аспекту, що спонукають запальному процесу в магістральних
жовчовивідних протоках.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась відповідно до наукового плану наукових досліджень
Української медичної стоматологічної академії “Запальні та незапальні
хвороби органів і систем людини, що формуються під впливом екологічних,
стресових, імунних, метаболічних, інфекційних факторів. Стан гомеостазу,
гемодінамики при застосуванні традиційних та нетрадиційних засобів
лікування” № 0198U000134. Автор виконувала розділ, пов’язаний з темою
дисертаційного дослідження.

Мета і задачі дослідження. Встановити морфологічні зміни в серозній,
м’язовій та слизовій оболонках стінки жовчного міхура та міхурової
протоки в залежності від віку людини та статті.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Визначити індивідуальні топографо-анатомічні особливості жовчного міхура
та міхурової протоки.

Встановити морфологічні зміни в стінці жовчного міхура та міхурової
протоки в залежності від віку та статі людини.

Об’єкт дослідження — морфо-функціональний стан у жовчному міхурі, який
виникає в процесі старіння всього організму.

Предмет дослідження — прошарки стінок та мікроциркуляторне русло стінок
жовчного міхура та міхурової протоки, які взяті у померлих людей.
Розподіл дослідженого матеріалу проведено за віковими та статевими
ознаками. В кожній віковій групі (всього одинадцять) досліджувались 3
органокомплекси (жовчний міхур та міхурова протока) чоловічої статі та
стільки ж жіночої. Загалом 66 досліджень.

Методи дослідження: Методом анатомічного макропрепарування визначили
форму та ознаки індивідуальної мінливості будови жовчного міхура та
міхурової протоки. Вивчали варіанти аномальних явищ розвитку цих
органів. Морфометричний метод дав змогу вивчати довжину та ширину
жовчного міхура та міхурової протоки. Загально-гістологічні методи
дослідження (гематоксилін – еозин, ван Гізон, по Харту та комбінація цих
методів) дали змогу дослідити будову серозної, м’язової та слизової
оболонок на клітинному рівні та їх зміни в залежності від віку людини.
Також було вивчено стан мікроциркуляторного русла в жовчному міхурі та
міхурової протоки в процесі старіння організму.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що морфологічні
зміни в стінці жовчного міхура та в стінці міхурової протоки мають
безпосередню залежність, по-перше, від вікової категорії тієї, чи іншої
людини; по-друге – від статі. Існує прямо пропорційна залежність
морфо-функціональних змін в органах гепато-біліарної системи від стану
мікроциркуляторного русла.

Все це дає можливість встановити закономірність виникнення в окремих
вікових категоріях людей та в залежності від статі гострого і хронічного
холециститів та морфо-функціональних змін в стінках жовчного міхура та
міхурової протоки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дають
можливість дати оцінку морфо-функціонального стану стінки жовчного
міхура та міхурової протоки в залежності від віку та статі людини на
підставі використання загально-морфологічних методів дослідження. Це має
теоретичне значення при вивченні анатомії, топографічної анатомії та
патологічної анатомії, так і практично — при виборі методів лікування
запальних процесів в жовчному міхурі та жовчнокам’яній хворобі.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено анатомічне
препарування з визначенням форми та розмірів 70 жовчних міхурів з
міхуровими протоками. Здійснено методом гістологічного дослідження
(гематоксилин-еозин, ван Гезон, по Харту та комбінація цих методів) 405
мікропрепаратів. Проведено облік та інтерпретацію отриманих результатів,
проаналізовано та вивчено відповідну літературу як вітчизняних так і
закордонних авторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були
викладені на VI міжнародному медичному конгресі студентів та молодих
вчених (м. Тернопіль) та V міжнародному конгресі з інтегративної
антропології (м. Вінниця). Дисертація апробована на засіданні
апробаційної ради № 1 при Українській медичній стоматологічній академії
(м. Полтава), протокол № 22 від 6 грудня 2005 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових робіт без
співавторів, із них 3 статті у фахових виданнях, затверджених постановою
президії ВАК України, 1 стаття у науковому виданні, 1 тези в матеріалах
конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
124 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури,
розділу по матеріалу і методам дослідження, 4 розділів власних
досліджень, аналізу та узагальненню отриманих результатів, практичних
рекомендацій, висновків, списку використаних джерел, який містить 207
першоджерел, з них латиною — 52, кирилицею – 155. Дисертація ілюстрована
1 таблицею, 1 діаграмою та 37 рисунками (обсяг 2 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. В основу роботи покладено вивчення
морфологічних змін позапечінкових жовчних проток, а саме жовчного міхура
людини в залежності від віку. Матеріалом для дослідження були жовчні
міхурі, взяті у людей, причина смерті яких не була пов’язана з
патологією жовчовивідної системи. Робота виконана на 66 жовчних міхурах
померлих людей різного віку та статі. Орган брали не пізніше 12 годин
після смерті людини.

Дослідженням передувало різноманітне вивчення антропометричних
показників померлої людини. Вимірювався зріст та округлість клітки, вік
визначався з медичної документації. Морфометрічні дослідження жовчного
міхура проводились наступні: за допомогою штангенциркуля визначали його
довжину від верхівки дна до місця переходу шийки жовчного міхура в
міхурову протоку. Ширина органа вимірювалась в середній частині тіла.
Довжина міхурової протоки визначалась від місця переходу шийки в
міхурову протоку до місця злиття з загальною печінковою протокою.
Діаметр міхурової протоки вимірювався в пришиєчній зоні, в середній його
частині та в зоні злиття з загальною печінковою протокою. Товщина стінки
жовчного міхура вимірювалась в різних відділах: дно, тіло та шийка. Ці
вимірювання робили як з боку вісцеральної поверхні, так і з боку
печінкової поверхні. Вивчали його форму, розташування відносно
вісцерального листка очеревини та печінки. Використовуючи метод
анатомічного препарування, визначали кровопостачання жовчного міхура,
його варіанти та деякі атипові випадки розташування міхурової артерії.

Під час макроскопічного вивчення жовчного міхура спостерігали аномальні
явища розвитку як самого органа, так і міхурової протоки. Звертали увагу
на саму форму міхурової протоки, місце та кут її злиття з загальною
печінковою протокою.

Використовуючи загально-гістологічні методи дослідження
(гематоксілин-еозин та ван Гізон + Харт) досліджували будову стінки
жовчного міхура та міхурової протоки, особливу увагу звертали на стан
слизової оболонки. З метою повноцінної та якісної фіксації жовчний міхур
разом з міхуровою протокою видалявся та промивався 12 % розчином
нейтрального формаліну. В міхурову протоку вводився зонд і через нього
порожнина жовчного міхура заповнювалась цим же розчином формаліну. Після
повного заповнення міхурова протока перев’язувалась. Макропрепарат
занурювався в 12 % розчин нейтрального формаліну.

Для гістологічних досліджень брали окремі ділянки ( розміром до 1 см2)
із області дна, тіла та шийки жовчного міхура. Матеріал в подальшому
підлягав обробці. Зрізи товщиною 4-6 мкм готували із парафінових блоків
та фарбували гематоксилин-еозином та за ван Гізоном + Хартом.

Секційний матеріал розподіляли на три вікові періоди: І — від
народження до 20 років; ІІ — від 21 до 55 років; ІІІ — понад 56 років.

Кожна вікова група ділилась за статевими ознаками.

Таблиця 1.

Групова характеристика секційного матеріалу

п\п Віковий період Вік

Чоловіча

стать Жіноча

стать Всього

1

І

І Новонароджений

0-1 3 3 6

2

Раннє дитинство

1-3 р. 3 3 6

3

Перше дитинство

4-7 р. 3 3 6

4

Друге дитинство

ч. 8-12 р., ж. 8-11 р. 3 3 6

5

Підлітковий вік

ч. 13-16 р., ж. 12-15 р. 3 3 6

6

Юнацький вік

ч. 17-21 р., ж. 16-20 р. 3 3 6

7

Всього 18 18 18

8

ІІ Зрілий вік (І період)

ч. 22-35 р., ж. 21-35 р. 3 3 6

9

Зрілий вік (ІІ період)

ч. 36-60 р., ж. 36-55 р. 3 3 6

10

Всього 6 6 6

11

ІІІ Похилий вік

ч. 61-74 р., ж. 56-74 р. 3 3 6

12

Старечий вік

75-90 р. 3 3 6

13

Довгожителі

91 рік і більше 3

3 6

14

Всього 9 9 9

15 Загальна кількість матеріалу 33 33 66

В порівняльній оцінці різних статистичних показників використовували
загальноприйняті способи.

Результати дослідження та їх аналіз. Топографо — анатомічні особливості
жовчного міхура людини. Анатомо-фізіологічною особливістю жовчовивідної
системи є те, що м’язовий шар, особливо його скоротна активність
найбільше виражена в стінці жовчного міхура в ділянці переходу його в
міхурову протоку, там де утворюється сфінктер Люткенса. Якраз ці
гладеньком’язові структури регулюють проходження жовчі до
дванадцятипалої кишки.

Жовчний міхур виконує декілька функцій, а саме:
накопичувально-резервуарну, всмоктувально-концентраційну, скорочувальну
та інші. Але він виконує функцію не тільки резервуара, а буферного
резервуара жовчі. При виникненні перешкоди току жовчі в загальний
жовчній протоці відбувається пасивне розширення жовчного міхура. Він
відіграє роль буфера, тому помітного розширення жовчних проток не
відбувається.

Вивчаючи макропрепарати жовчних міхурів людини, виявили деякі варіанти
форм жовчного міхура. Найчастішою формою жовчного міхура була
грушоподібна, яка зустрічалась в 55 % спостережень. Довжини таких
жовчних міхурів в середньому становить 9 см, а ширина – 4,5 см,
відповідно довжина міхурової протоки складає 3 см, а діаметр до 0,8 см.

Бочкоподібна форма жовчного міхура склала другу групу за поширеністю
(27 %). Довжина такого жовчного міхура становить до 8 см, а ширина – 5,5
см. В цих випадках міхурова протока була дуже короткою до 1 см, в
окремих випадках майже відсутня, а діаметр становив 1 см.

Наступною формою жовчного міхура за частотою спостережень була
колбоподібна. Ця форма зустрічається в 18 % досліджень. Довжина жовчного
міхура становить 5 см, а діаметр – 4 см. Міхурова протока була
подовженою, становила 6,5 см, а діаметр – 0,7 см.

В дитячому віці форма жовчного міхура більш схожа на веретено, особливо
у новонароджених. Дно розташовано попереду, тіло поступово переходить у
вузьку шийку та міхурову протоку.

Порівнюючи форму жовчного міхура з типом будови тіла, отримали наступні
результати: при мезоморфному та брахіоморфному типах будови тіла частіше
зустрічається грушоподібна (65%) та бочкоподібна (31%) форми.
Веретеноподібна, овальна, крючкоподібна та інші форми органа
зустрічаються рідко. Для доліхоморфного типу будови тіла притаманно
зменшення грушоподібної (50%) та бочкоподібної (20%) форми жовчного
міхура і збільшення овальної (20%) та веретеноподібної (6%). Аналізуючи
форму жовчного міхура, положення органів брючної порожнини, було
встановлено, що при висцеронормі форма жовчного міхура, як правило
грушоподібна (65 %) та бочкоподібна (30 %). При вісцероптозі в 60 %
випадків зустрічається овальна форма органа, в 13 % — веретеноподібна та
10 % — крючкоподібна.

Таку залежність було виявлено і до довжини жовчного міхура. При
вісцеронормі довжина органа складала 7-8 см і його дно виступало із-під
нижнього краю печінки в середньому на 0,5 см. Жовчний міхур поступово
звужувався і його шийка рівномірно продовжувалась в міхуровий проток,
впадаючи в загальну печінкову протоку під кутом 450. При висцероптозі
значно збільшувалась довжина жовчного міхура до 10-11 см і його дно
виступало з-під нижнього краю печінки на 3-4 см. Шийка жовчного міхура,
при переході в міхурову протоку, S-подібно вигнулась. Кут злиття
міхурової та загальної печінкової протоки зменшувався до 250.

Визначення товщини стінки жовчного міхура проводили з вісцеральної
поверхні та печінкової поверхні. Товщина стінки жовчного міхура на його
вісцеральній поверхні значно більша, ніж печінковій. На вісцеральній
товщина коливалась від 300 до 3000 мкм, що залежало від вираженності
субсерозного шару, який представлений рихлою сполучною тканиною. Товщина
стінки печінкової поверхні становила 200 – 1500 мкм.

Досліджуючи міхурову протоку, було виявлено декілька аномальних
варіантів: міхурова протока довше, ніж в нормі, проходить паралельно
печінковій протоці і зливається з нею позаду дванадцятипалої кишки;
міхурова протока проходить уособлено і самостійно відкривається в
дванадцятипалу кишку; міхурова протока попереду або позаду перетинає
печінкову протоку та зливається з останньою з лівої сторони; міхурова
протока відкривається не в загальну печінкову протоку, а в праву або
ліву печінкову протоку.

Аномалії жовчного міхура зустрічаються досить рідко. В наших
спостереженнях було виявлено двокамерий жовчний міхур, одна камера
знаходилась інтраоргано, інша зверху, але міхурова протока була одна.

Все це може створити умови для застою жовчі в міхурі. Аналіз отриманих
результатів морфометрії жовчного міхура дозволяє зробити висновок, що
вісцероптоз є однією з причин виникнення уповільненого пасажу жовчі до
дванадцятипалої кишки. Це стає однією з причин виникнення холециститу та
жовчнокам’яної хвороби.

Структурно-функціональний аналіз будови стінки жовчного міхура в перші
20 років постнатального онтогенезу. Ретельний аналіз мікропрепаратів
різних ділянок стінки жовчного міхура в постнатальному онтогенезі
показує, що на протязі всього періоду життя відбувається структурна
перебудова у всіх його оболонках, та шарах. При цьому найбільше виражені
ці процеси в слизовій оболонці, а точніше в її складках. Ознаки
структурної трансформації досить різноманітні. В зв’язку з цим,
визначити вікові особливості будови стінки в короткі проміжки життя дуже
важко. Але за значний віковий проміжок ці відмінності в будові оболонок
стінки жовчного міхура виявляються більш яскраво. На цій підставі нами
встановлено три вікових періоди, які характеризуються найбільшими
проявами структурних змін.

Перший період становить проміжок життя від народження дитини до
приблизно 18-20 років. За цей час спостерігається ускладнення будови
елементів стінки жовчного міхура, особливо слизової оболонки.
Відбувається структурно-функціональне становлення та стабілізація
розвитку різних відділів (частин) жовчного міхура.

Другий період охоплює наступні приблизно 40 років життя індивідуума.
Цей період характеризується відносно стабільною будовою а отже і
функцією жовчного міхура.

\

^

?

e

,

.

0

2

4

6

8

:

< X Z \ ? B D ? " e ///////////////neeeeeUeeI x:xBxFxJxNxooeossNoooo //o/oe/////o/o/Yo//////// етрів для виконання функцій адекватних до віку і приблизно з 55-60 років життя настає третій період. Він характеризує ряд ознак інволютивних змін в будові елементів стінки жовчного міхура. Цей процес з віком помітно прискорюється. Виходячи з цих даних, ми приводимо структурно-функіональний аналіз стінки жовчного міхура саме за три періоди індивідуального життя людини. Мікроскопічний аналіз стінки жовчного міхура дає змогу стверджувати про наявність звичайних гістоструктур, характерних для цього органа. Тут розрізняють наступні оболонки та шари: слизова, власна пластинка слизової оболонки, м’язова оболонка, перимускулярний шар та фіброзна оболонка. Нижня поверхня жовчного міхура вкрита серозним покривом. Всі вони значною мірою відрізняються від дефінітивних структур. Диференціювання окремих структур стінки жовчного міхура та її в цілому відбувається в наступні роки життя людини. При цьому, як показали наші дослідження, ускладнення будови структурних елементів стінки жовчного міхура протікає асинхронно. Те ж саме стосується і окремих анатомічних ділянок. Найбільш активно змінюється слизова оболонка переважно тіла та шийки жовчного міхура. Якщо на першому році життя складки слизової оболонки слабо виражені, то в подальшому їх кількість та висота значно наростають. Це явище на мікроскопічному рівні, в першу чергу, стосується мікроворсинчастих структур слизової оболонки. Поодинокі невисокі мікроворсини характерні для слизової оболонки жовчного міхура першого року життя людини. Після досягнення 18-20-річного віку, ці структури збільшуються, як кількісно, так і за розмірами. Характерною ознакою, ми вважаємо, появу з віком анастомозів між суміжними ворсинами, що призводить до утворення багаточисельних різнокаліберних каналів чи тунелів, в яких циркулює жовч. Паралельно з цими процесами відбувається значне ускладнення дренажної системи слизової оболонки. Воно полягає в тому, що до кінця цього періоду життя людини в ній утворюється принаймні дві системи мікроциркуляції. Одна з них знаходиться безпосередньо в ворсинах слизової оболонки в вигляді тонкостінних різнокаліберних гемосудин. Другий дренажний контур знаходиться у власній пластинці слизової оболонки. Останній складається з більш крупних тонкостінних гемосудин, які розповсюджуються в різноманітних напрямках, але більшість з них займають поздовжній напрямок. Дуже важливою слід вважати нову структуру, яка полягає в наявності зв’язків між обома контурами. Ці зв’язки здійснюються за рахунок анастомозів, що проходять по осі тіла мікроворсин. Наступна особливість розвитку та становлення мікроциркуляції в стінці жовчного міхура стосується мікротопографії різнофункціональних судин. Встановлено, що в результаті індивідуального розвитку артеріальні судини розповсюджуються переважно в перимускуляторному шарі, іноді в м’язовій оболонці. Венозні судини займають, як правило, власну пластинку слизової оболонки. Така специфічна локалізація цих судин, на нашу думку, призначена забезпечити необхідну концентрацію міхурової жовчі, та максимальне виведення продуктів всмоктування в воротну вену. Між іншим, як показали дослідження, вказані структурні особливості слизової оболонки неоднаково виражені в окремих анатомічних ділянках стінки жовчного міхура. Найбільш повно відповідають цим характеристикам вищезазначені структурні елементи стінки тіла жовчного міхура. В ділянці дна кількість ворсин та їх розміри зменшені. Також в цій зоні визначається зменшення кількості та розмірів структур мікроциркуляторного русла. Приблизно такі ж співвідношення характерні для шийки жовчного міхура. Така структурна мінливість структур слизової оболонки свідчить про різноманітну інтенсивність процесів всмоктування рідинної частини жовчі, що накопичується в жовчному міхурові. Що стосується інших шарів стінки жовчного міхура то, на протязі досліджуваного періоду онтогенезу, їх гістоструктури теж зазнають значних змін. М’язова оболонка значно потовщується в усіх ділянках стінки жовчного міхура. В перимускуляторному шарі стінки відбувається поступове збільшення кількості волокнистих структур сполучної тканини, на фоні зниження кількості клітинних елементів фібробластичного ряду. Окрім цього, колагенові волокна поступово збільшуються в діаметрі та набувають звивистої ходи. Гістологічно вираженої перебудови очеревини, що вкриває нижню поверхню жовчного міхура на протязі досліджуваного періоду життя, встановити не вдається. Структурно-функціональний аналіз стінки жовчного міхура людини віком від 21 до 55 років. Впродовж наступних 30-35 років індивідуального життя людини настає стабільність в будові структурних елементів різних відділів жовчного міхура. Однак, як свідчать результати наших досліджень, можна виявити деякі відмінності у окремих індивідуумів, незважаючи на їх вік та стать. Вірогідно цю різноманітність є потреба віднести за рахунок індивідуальних особливостей людини. Як показують наші дослідження, в даний період онтогенезу кровопостачання та іннервація набуває найбільшого розквіту. Напружине функціональне навантаження на жовчній міхур викликає необхідність пристосування структурної організації. Виникає дострокова спрацьованість, в першу чергу, покривного епітелію. В зв’язку з цим, ускладнюються, удосконалюються та прискорюються процеси відродження виснажених структурних елементів. Ці обставини зумовлюють те, що в стінці жовчного міхура з’являються в більшій кількості крипти. Епітелій, на нашу думку, виконує функції джерела регенерації епітеліального покриву. З цих структур очевидно здійснюється епітелізація складок слизової оболонки, тобто його ворсин. Причому, збільшення крипт обумовлене більш інтенсивними процесами відновлення зношеного та десквамованого епітелію. Слід звернути увагу на деякі незначні розбіжності в структурній організації різник ділянок стінки жовчного міхура. Але вони настільки незначні і обумовлені індивідуальними особливостями, що не змінюють загальних характеристик структурно-функціональних особливостей протягом цього періоду онтогенезу людини. Структурно-функціональна характеристика стінки жовчного міхура у людей віком понад 56 років. Відомо, що в продовж другої половини життя людини, в її організмі відбувається поступове зниження функціональної діяльності окремих органів і систем. Причому, інтенсивність цих процесів залежить від значної кількості чинників. Основними з них слід вважати біологічні особливості людини, а також вплив оточуючої біосфери та інше. Поряд з цим характер та швидкість протікання процесів старіння значною мірою обумовлені генетичними особливостями кожної людини. Природно, що функціональні зміни в організмі обумовлені структурною перебудовою відповідних органів та систем, які викликані впливом різноманітних факторів, в першу чергу віку. Він забезпечує зниження процесів регенерації та адаптації, як окремих органів так і організму в цілому, до умов оточуючого середовища. Відомо, що інволютивні процеси протікають в різних органах з різною інтенсивністю. Більш інтенсивно процеси старіння спостерігаються в тих органах, які виконують значне функціональне навантаження в ім’я збереження гомеостазу всього організму. Для процесу старіння характерні такі основні фактори, як гетерохронність, гетеротропність, гетерокінетичність. Гетерохромність являє собою нерівномірне за часом настання виражених проявів старіння систем органів та окремих тканин в організмі. Під гетеротропністю розуміють неоднозначну вираженність процесів старіння в різноманітних тканинах та структурах одного органа. Ознаки гетерокінетичності полягають в різноманітній швидкості настання та протікання процесів старіння. Ці класичні положення мають місце при виявленні гістологічної будови стінки жовчного міхура. Так, впродовж періоду життя людини, що охоплює три вищесказані періоди структурні прояви процесів старіння спостерігаються у всіх оболонках та тканинах, які утворюють стінку жовчного міхура. Так, рельєф внутрішньої оболонки поступово набуває вигляду гладенької поверхні. Причому, згладжування починається переважно в ділянці дна жовчного міхура. З віком цей процес розповсюджується і поступово займає всі анатомічні відділи жовчного міхура. Цей факт пояснюється поступовими деструктивними процесами, які яскраво виражені в ворсинах. З віком відбувається значне зменшення кількості ворсин на одиницю площі. Це явище обумовлене поступовою атрофією цих структур, тобто, поступовим зменшенням їх висоти. При цьому в окремих випадках ми спостерігаємо значне потовщення залишків редукованих ворсин. В деяких мікропрепаратах між такими потовщеними ворсинами спостерігались яскраво виражені анастомози, які обмежували канали. Та все ж ці канали були дуже звуженими. В інших ділянках на місці редукованих мікроворсин залишались лише невисокі горбини. Характерно, що в більшості спостережень подібні структурні зміни з віком розповсюджувались від дна жовчного міхура до його протоки. У власній пластинці слизової оболонки процеси старіння мали характерні особливості. В ній спостерігається поступова яскраво виражена облітерація структурних елементів дренажної системи. Це супроводжується зникненням міжтканиних щілин та облітерацією значної кількості мікросудин. Всі ці вікові зміни відбуваються на фоні розростання волокнистої сполучної тканини. На мікропрепаратах забарвлених по Харту спостерігається поява Харт-позитивних волокон, кількість яких в старечому віці різко зменшується. Разом з цим, збільшується кількість колагенових волокон. В цьому віці спостерігається втрата колагеновими волокнами фібриллярності. Поряд з цим відмічаються явища гемогенизації. Поряд з потовщеними колагеновими волокнами зустрічаються витонченні. В старечому віці, а особливо у довгожителів процеси гомогенізації волокнистих структур найбільш яскраво виражені. В окремих випадках майже неможливо розпізнати окремі колагенові волокна або пучки. Постаріння елементів м’язової оболонки стінки жовчного міхура проявляється поступовою атрофією окремих гладеньком’язових пучків. Цей процес починається з області дна і з віком розповсюджується по напрямку до шийки жовчного міхура. В перимускулярному шарі у людей літнього та подальших періодів життя на відміну від молодших вікових груп постійно зустрічається жирова тканина. Помічено, що відносно більше жирова тканина розвинена у жінок в порівнянні з чоловіками. В зв’язку з накопиченням жирової клітковини зменшується кількісний склад сполучної тканини, в першу чергу колагенових волокон. На відміну від інших вікових груп в жировій клітковині деяких спостережень нами виявлені гранули, які при забарвленні препаратів гематоксилін-еозином відрізняються темно-коричневим забарвленням. Причому, локалізація цих гранул різноманітна. Вони можуть знаходитись як в жировій клітковині між ліпоцитами, так і в мікросудинах жирового шару. Характерною особливістю цієї вікової групи є наявність клітинних інфільтратів. Серед яких мають місце осередковані лімфоцитарні, що нагадують деякою мірою лімфатичні фолікули, а також дифузні. Останні найчастіше зосереджені в слизовій оболонці. Поряд з цим, нами виявлені також осередковані інфільтрати, які складаються переважно з клітин макрофагів. Вони нагадують за будовою макрофагальні гранульоми. ВИСНОВКИ У дисертації на макро- та мікроскопічному рівні показані етапи розвитку та інволютивні зміни структурних елементів стінки жовчного міхура та міхурової протоки. Розкрито структурні основи механізмів концентрації жовчі, та вікові зміни в дренажній системі. На цій підставі запропоновано гіпотезу про причини утворення каменів. Постнатальний онтогенез жовчного міхура та його структурних елементів з точки зору перебудови форми та оболонок стінки можна розділити на три періоди: перший період охоплює вік від народження до 18-20 років, другий – охоплює вік від 20 до 55 років, третій – продовжується від 55 років. Протягом першого періоду спостерігається поступовий розвиток та ускладнення функціонально важливих структур стінки жовчного міхура та міхурової протоки. В першу чергу це стосується слизової оболонки. На ній з’являються та поступово розвиваються мікроворсинки вкриті епітелієм. В основі ворсинок утворюються дренажні судини, які анастомозують з венозними колекторами власної пластинки слизової оболонки. Другий період – період стабілізації охоплює вік від 20 до 55 років. Дренажна система в цей час набуває характерних ознак, які проявляються в збільшені кількості анастомозів між окремими ворсинами, що приводить до збільшення кількості мікроворсинкових каналів. Помітно збільшується число кровоносних судин у власній пластинці слизової оболонки. М’язова оболонка набуває чіткого розташування. Перимускулярний шар та його судинно-нервові пучки чітко виражені. У людей похилого та старечого віку тобто понад 55 років розвивається стареча перебудова структурних елементів стінки жовчного міхура. При цьому відбувається атрофія і склероз ворсинок слизової оболонки, що призводить до облітерації дренажних структур. Розвивається склероз та облітерація більшості венозних судин власної пластинки слизової оболонки. В меншій мірі склеротичні процеси розповсюджуються на глибокі шари стінки. В наслідок чого спостерігається атрофія м’язової оболонки. Характерним для людей похилого, а особливо старечого віку є поява в стінці жовчного міхура лімфоцитарних інфільтратів. Вони розповсюджуються на різну глибину. В деяких випадках інфільтрати розповсюджуються дифузно. Іноді вони оточують кровоносні судини в вигляді муфти, або поза межами судин утворюють лімфоїдні вузлики без ферментативних центрів. В старечому віці – понад 75 років в перимускулярній сполучній тканині з’являються зони жирової клітковини. Причому у жінок кількість жирової клітковини помітно переважає в порівнянні з чоловіками. В цьому ж віці іноді з’являються утворення схожі на макрофагальні гранульоми. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Улановська-Циба Н.А. Структурно-функціональний аналіз будови стінки жовчного міхура в перші 20 років постнатального онтогенезу // Вісник морфології. – 2005. - № 11 (2). – С. 168-173 Улановська-Циба Н.А. Структурно-функціональний стан будови стінки жовчного міхура людини віком від 20 до 55 років // Український морфологічний альманах. – 2005. – Т. 3, № 3. – С. 98-102 Улановська-Циба Н.А. Структурно-функціональна характеристика стінки жовчного міхура у людей віком понад 55 років // Проблеми екології та медицини. – 2005. – Т. 9, № 3-4. – С. 29-34 Улановська-Циба Н.А. Деякі варіанти будови жовчного міхура людини // Biomedical and Biosocial Anthropology. – Вінниця, 2004. - № 2. – С. 225-226 Улановська-Циба Н.А. Деякі варіанти кровопостачання жовчного міхура // Тез. доп. VI Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих учених. – Тернопіль, 2002. – С. 285 АНОТАЦІЯ Улановська-Циба Н.А. Морфологічні зміни жовчного міхура людини у віковому аспекті. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Харківський державний медичний університет, Харків, 2006. Дисертаційну роботу присвячено вивченню морфологічних змін жовчного міхура людини у віковому аспекті. В роботі використані такі морфологічні методи дослідження жовчного міхура та міхурової протоки: антропомеричний, морфометричний та гістологічний з статистичними аналізами кількісних показників. Отримані результати свідчать про індивідуальність форми та розмірів жовчного міхура та міхурової протоки. В стінці досліджуємого органу у людей похилого та старечого віку відбувається атрофія і склероз ворсинок слизової оболонки, розвивається склероз та облітерація більшості венозних судин власної пластинки слизової оболонки, що призводить до дисфункції органа. Показані етапи розвитку та інволютивні зміни структурних елементів стінки жовчного міхура та міхурової протоки. Розкрито структурні основи механізмів концентрації жовчі та вікові зміни в дренажній системі. Запропоновано гіпотезу причин утворення каменів. Ключові слова: жовчний міхур, міхурова протока, загальна жовчна протока, печінка, дванадцятипала кишка. АННОТАЦИЯ Улановская-Цыба Н.А. Морфологические изменения желчного пузыря человека в возрастном аспекте. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2006. Диссертация посвящена морфофункциональной оценки состояния желчного пузыря и пузырного протока человека в зависимости от возраста, типа телосложения и пола. Материал для исследования брался у умерших людей, причина смерти которых не была связана с патологией гепато-билиарной системы. Производилась антропометрия умерших людей, и определялся их тип телосложения. После анатомической препаровки выполняли морфометрию желчного пузыря и пузырного протока. В последующем с разных частей вырезали стенку органа (примерно 1 см2) для изготовления парафиновых блоков, из которых, в дальнейшем, делали гистологические препараты. Применили окраску гематоксилин – еозин, ван Гизон + Харт. Показаны этапы развития и инволютивные изменения структурных изменений стенок желчного пузыря и пузырного протока. Раскрыты структурные основы механизмов концентрации желчи и возрастные изменения в дренажной системе. Предложена гипотеза причин образования камней. Постнатальный онтогенез желчного пузыря и его структурных элементов с точки зрения изменения формы и слоев стенки можно разделить на три периода: первый период охватывает возраст от рождения до 18-20 лет, второй – от 20 до 55 лет, третий – старше 55 лет. На протяжении первого периода наблюдается постепенное развитие и усложнение функционально важных структур стенки желчного пузыря и пузырного протока. В первую очередь это касается слизистой оболочки. На ней образуются и постепенно развиваются микроворсинки, покрытые эпителием. В основании ворсинок образуются дренажные сосуды, которые анастомозируют с венозными коллекторами собственной пластинки слизистой оболочки. Второй период стабилизации и охватывает возраст от 20 до 55 лет. Дренажная система в этот период приобретает характерные признаки, которые проявляются в увеличении количества анастомозов между отдельными ворсинами, что увеличивает количество микроворсинковых каналов. Заметно увеличивается число кровеносных сосудов в собственной пластинке слизистой оболочки. Мышечная оболочка четко расчерчена. Перимускулярый слой и его сосудисто-нервные пучки четко выражены. У людей пожилого и старческого возраста развиваются возрастные изменения структурных элементов стенки желчного пузыря. При этом происходит атрофия и склероз ворсинок слизистой оболочки, которые приводят к облитерации дренажных структур. Развивается склероз и облитерация большинства венозных сосудов собственной пластинки слизистой оболочки. Склеротические процессы распространяются на глубокие слои стенки. В следствии этого, наблюдается атрофия мышечной оболочки. Характерным для людей пожилого и старческого возраста есть возникновение в стенки желчного пузыря лимфоцитарных инфильтратов. Они распространяются на разную глубину. В некоторых случаях инфильтраты распространены диффузно. Иногда они окружают кровеносные сосуды в виде муфты или вне сосудов образуют лимфоидные узелки без ферментативных центров. В старческом возрасте в перимускулярной соединительной ткани образуются зоны жировой клетчатки. У женщин количество жировой клетчатки заметно больше по сравнению с мужчинами. В этом возрасте иногда появляются образования похожие на макрофагальные гранульомы. Исходя из этих данных, был проведен структурно-функциональный анализ стенки желчного пузыря и пузырного протока именно за три периода индивидуальной жизни человека. Ключевые слова: желчный пузырь, пузырный проток, общий желчный проток, печень, двенадцатипалая кишка. THE SUMMARY Ulanovska-Cyba N.A. Morphophysiological modification vesica biliaris in the aspect of age. – Manuscript. Dissertation on getting of a Scientific Degree of the Candidate of Medical Sciences on a speciality – 14.03.01 - Normal Anatomy the Kharkiv State Medical University. Dissertational work is devoted to studying morphophisiological changes of a gall bladder of the person in age aspect. In work morphological methods of research are used: anthopometrical, morphometrical and histologic methods of research of a gall bladder and a cystic duct with statistical analyses of quantity indicators. The received results testify about individuality of the form and the sizes of a gall bladder and a cystic duct. In a wall of researched body people of elderly and senile age have atrophy and a sclerosis of fibers of a mucous membrane, the sclerosis and an obliteration of the majority of venous vessels of own plate of a mucous membrane that results in dysfunction of body develops. The shown stages of development and involutional changes of structural elements of a wall of a gall bladder and a cystic duct. Structural bases of mechanisms of concentration of gall and age changes in drainage system are opened. The hypothesis of the reasons of formationof stones is offered. Key words: gall bladder, cystic duct, the general bilious duct, liver, duodenum . Підписано до друку 29.03.2006 р. Формат 60х90/16 Папір офсетний. Друк офсетний. Умовн. друк. Арк.. 0,9 Наклад 100 прим. Замовлення №6 ____________________________________________ ПП Слинчук В.В. м.Полтава, тел. (0532) 520686 PAGE 2

Похожие записи