МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського

СТАВНИЧИЙ Олексій Сергійович

УДК [611.61:616-001-092.9] -089

Морфофункціональний стан тканин сечоводу при зшиванні його різними
хірургічними нитками в експерименті

14.03.01 – нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у вищому державному навчальному закладі України
“Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (м. Полтава).

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України

доктор медичних наук, професор

СкрипнІков Микола Сергійович,

вищий державний навчальний заклад України

“Українська медична стоматологічна академія”

МОЗ України (м. Полтава), професор кафедри оперативної хірургії та
топографічної анатомії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Фоміних Тетяна Аркадіївна,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри оперативної
хірургії та топографічної анатомії;

доктор медичних наук, професор

ТОПОРОВ Геннадій Миколайович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор
кафедри ендоскопії, хірургії і топографічної анатомії.

Захист відбудеться “21” листопада 2007 р. о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,
Україна, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,
Україна, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7)

Автореферат розісланий “18” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Г.О. Мороз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. урахування відповідності темпу розсмоктування і
швидкості загоєння рани (В.С. Калнберз з співавт., 1988) та
абсолютно|цілком| певний антимікробний ефект (Ю.А. Фурманов з співавт.,
1985) являються основною якістю шовних матеріалів, що розсмоктуються
(РШМ). До останнього часу наголошувалось на прагненні розробників
хірургічних ниток уповільнити швидкість розсмоктування ниток по
відношенню до загоєння, а тривалі терміни резорбції розглядалися як
гідність РШМ. Даний підхід збагатив арсенал РШМ рядом синтетичних ниток,
створених на основі полігліколієвої, молочних кислот, пара-диоксанона з
терміном розсмоктування більше 180 діб (Davis & Geck, American Cyanamid
Сo., 1994). Численні літературні дані підкреслюють ефективність
використання ХШМ як засобів цілеспрямованої доставки лікарських засобів
(ЛЗ) в осередок ураження. В той же час залишаються практично не
розробленими принципи регуляції процесів загоєння операційних ран з
використанням фармакологічних препаратів метаболічної дії,
імобілізованих на хірургічних нитках.

Необхідність стимуляції процесів загоєння операційних ран має значення
при хірургічних втручаннях у осіб зі зниженими пластичними властивостями
тканин і їх сповільненому загоєнні (у хворих із злоякісними
новоутвореннями, променевими ураженнями, старечого віку, ослаблених
супутніми хронічними захворюваннями) (А.А. Бабанин с соавт., 1995; О.М.
Проніна, 2001), а також в практиці військово-польової хірургії (Г.Г.
Белозерская с соавт., 1998).

на підставі експериментальних досліджень В.А. Костенко (2002) виникла
пропозиція введення етонію до складу шовних матеріалів (РШМ), що
розсмоктуються, які найчастіше застосовуються в ході урологічних
операцій. Як матеріал-носій було запропоноване використання біофілу
(Пат.22977 А України, МПК A61L17/00. Cпосіб одержання резорбтивного
шовного матеріалу /Скрипніков М.С., Романцев О.Ю., Костенко В.О.,
Проніна О.М., Кушпільов А.І., Конопля М.М. (Україна). — (97031199;
Заявл. 18.03.97. Опубл.30.06.98, Бюл.3), що володіє разом з цінними
біологічними властивостями відповідними технічними і фізико-хімічними
характеристиками. Встановлено, що введення етонію до складу шовних
матеріалів, що розсмоктуються, істотно стимулює проліферацію
фібробластів в паравульнарних тканинах нирок, сечового міхура і товстої
кишки собак, сприяє ранішій регенерації м’язових елементів
сечовипускального каналу (Е.Н. Пронина с соавт., 2001; О.В. Лігоненко з
співавт., 2003), прискорює перехід раньового запалення на макрофагально
-моноцитарну і фібробластичну стадії.

Останніми роками за кордоном почалися експериментальні дослідження
репаративної дії РШМ з інкорпорованими чинниками зростання (зокрема,
епідермальним і інсуліноподібним) (H.W. Jann et al., 1999; F. Van Eijk
et al., 2004), колагенових ниток з включенням в їх структуру культури
фібробластів або ембріональних стволових клітин (R.G. Young et al.,
1998; D.L. Butler et al., 1999).

Здатність ХШМ, модифікованих етонієм, активно впливати на процеси
загоєння пошкоджених в ході оперативного втручання структур різних
органів, попереджати і усувати бактерійну контамінацію операційних ран,
стимулювати метаболічні і репаративні процеси в паравульнарних тканинах
відзначені в ряді літературних джерел. Проте залишаються невідомими
характер тканинної реакції зшитих структур сечоводу, темп продуктивних
процесів в них і можливість розвитку післяопераційних ускладнень
раньового процесу (хронічного асептичного запалення, нагноєння,
розвитку надмірного рубця, стриктур, спайкового процесу, нориць,
утворення конкрементів) після імплантації ХШМ, модифікованих етонієм, в
тканині сечоводу, що обґрунтовує доцільність і своєчасність даного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках комплексної міжкафедральної науково-дослідної теми Вищого
державного навчального закладу України „Українська медична
стоматологічна академія” „Установити особливості топографії, структурної
організації кровоносних судин та вегетативних вузлів голови та шиї
людини в онтогенезі. Експериментально обґрунтувати використання нових
шовних матеріалів в хірургії” (№держреєстрації 0101V005762).

Мета дослідження. Дати морфологічне обґрунтування використання в клініці
нового хірургічного розсмоктувального шовного матеріалу, модифікованого
етонієм при операціях на сечоводі у порівнянні з іншими
розсмоктувальними нитками в експерименті.

Завдання дослідження:

1. Визначити характер морфологічних змін тканин сечовода при
використанні біологічної розсмоктувальної нитки біофіл та синтетичної
розсмоктувальної нитки вікрил в експерименті.

2. Дати морфологічну оцінку процесу репаративної регенерації тканин
сечовода в експерименті з використанням нової розсмоктувальної нитки
біофіл, модифікованої етонієм.

3. Проаналізувати стан мікроциркуляторного русла стінки сечоводу при
використанні хірургічного шовного матеріалу вікрил, біофіл та біофіл,
модифікований етонієм в експерименті.

4. Провести морфометричний аналіз клітинного складу тканинного
регенерату сечовода після уретеротомії з використанням вікрилу, біофілу
і біофілу, модифікованого етонієм.

Об’єкт дослідження – репаративна регенерація тканин сечовода.

Предмет дослідження – вплив розсмоктувальних шовних матеріалів на
репаративну регенерацію тканин сечовода.

Методи дослідження. Морфофункциональний стан тканин вивчався за
допомогою комплексу морфологічних, гістологічних і морфометричних
методів. Макроскопічні дослідження — для оцінки характеру
післяопераційного рубця сечоводу при використанні ниток, що
розсмоктуються. Мікроскопічно оцінювали морфологічні зміни в тканинах
сечоводу:

1) метод гістологічного вивчення напівтонких зрізів — для вивчення
клітинних елементів та їх співвідношення в різних відділах сечоводу в
різні терміни після експерименту;

2) морфометричний аналіз на напівтонких зрізах методом — для підрахунку
кількості нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів, лімфоцитів,
плазмоцитів, клітин фібробластичного ряду і міоцитів стінки сечоводу в
п’яти полях зору бінокулярного мікроскопа (х 900) методом стандартних
площ.

Дані оброблялися статистичним методом для оцінки та встановлення
вірогідності кількісних показників морфологічних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що морфологічні
зміни в процесі репаративної регенерації тканин сечоводу в значній мірі
відрізняються при використанні для зшивання різних шовних матеріалів і
залежать від їх природи, складу і техніки виробництва.

Вперше, з урахуванням топографоанатомічних особливостей і морфоспецифіки
сечовода, отримані унікальні як для морфологів, так і для практичних
урологів результати стосовно стимуляції процесів загоєння зшитих тканин
і репаративної регенерації в них, формування рубця, практично повного
відновлення зшитих м’язових шарів сечовода при використанні хірургічних
ниток, модифікованих етонієм. Встановлено, що при цьому проліферація
фібробластів відбувається в ранні терміни (на 7 добу після уретеротомії)
і обмежена визначеним часовим інтервалом (7-14 доба), що дуже важливо
для попередження розвитку надлишкового рубця і літогенеза в сечоводі.
Вперше виявлено, що біофіл, модифікований етонієм, в ранні строки після
оперативного втручання стимулює активність судиноутворення в молодій
сполучній тканині вже на 3 добу спостереження. Це покращує оксигенацію
рубця і сприяє прискоренню дозрівання сполучної тканини. При ушиванні
рани вікрилом активне формування мікроциркуляції навколо дефекту стінки
сечоводу спостерігається на 7 добу. До 14 доби активність формування
мікросудин вирівнюється, але особливості руйнування шовного матеріалу
вікрил, не дозволяють відновлюватись судинам до внутрішніх відділів
нитки.

Визначено, що використання біофілу, модифікованого етонієм, викликає
менш виражені розлади мікроциркуляції і набрякові явища, ніж у групі
порівняння і є транзиторними. До 7 доби експерименту вони повністю
зникають.

Використання ниток, модифікованих етонієм попереджує зниження числа
гладких міоцитів в ранньому післяопераційному періоді і активізує процес
відновлення м’язових шарів сечовода.

Практичне значення отриманих результатів. Проведена порівняльна оцінка
впливу на тканини сечоводу не модифікованого біофіла і синтетичної
розсмоктувальної нитки вікрил, що дозволило доповнити данні про ці
хірургічні шовні матеріали. Так, при використанні не модифікованого
біофілу проліферація фібробластів в паравульнарних тканинах сечовода
значно збільшується на 14 добу післяопераційного періоду. При
використанні вікрила визначається підвищення кількості фібробластів на
30 добу після уретеротомії, що розцінюється як відстрочена надлишкова
продуктивна реакція, але призводить до розвитку грубого рубця.

Результати досліджень мають важливе значення як для морфологів, так і
для практичних лікарів, а саме урологів. Стимуляція процесів загоєння
зшитих тканин і репаративної регенерації в них, інгибування рубця,
практично повне відновлення зшитих м’язових шарів сечовода при
використанні хірургічних ниток, модифікованих етонієм, є основним
підґрунтям для застосування цих шовних матеріалів в клінічній урології
на тлі взаємодії хірургічної нитки і сечі.

Результати досліджень впроваджені в програму Центру випробувань
хірургічних шовних матеріалів і імплантатів при ВДНЗУ „Українська
медична стоматологічна академія”. Основні положення і висновки
впроваджені в навчальний процес кафедр гістології, цитології та
ембріології, оперативної хірургії та топографічної анатомії,
патологічної фізіології, патологічної анатомії, загальної,
факультетської і госпітальної хірургії, урології ВДНЗУ „Українська
медична стоматологічна академія”, ВДНЗУ „Харківський державний медичний
університет”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Автор
розробив програму досліджень, визначив цілі і завдання дослідження,
методичні підходи, безпосередньо виконав операції на тваринах.
Аналіз і узагальнення матеріалу, формування комп’ютерної бази даних,
статистична обробка результатів експерименту, підготовка наукових
статей, формулювання висновків, оформлення дисертаційної роботи і
автореферату виконано дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались на XLVIII підсумковій науково-практичній конференції
„Здобутки клінічної і експериментальної медицини” (Тернопіль, 2005),
Підсумковій науковій конференції молодих вчених „Медична наука – 2005”
(Полтава, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції
„Актуальні проблеми функціональної морфології”, присвяченій 100-річчю з
дня народження проф. Е.Д. Бромберг (Полтава, 2005), на IV Національному
конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України
(Сімферополь — Алушта, 2006), Всеукраїнській науково-практичній
конференції „Сучасні проблеми морфології”, присвяченій 70-річчю з дня
народження Заслуженого діяча науки і техніки України, професора М.С.
Скрипнікова (Полтава, 2006), „Воробйовських читаннях”, присвячених
130-річчю з дня народження Воробйова В.П.(Харків, 2007).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 8 наукових роботах, (4
– без співавторів) з них — 5 у виданнях, рекомендованих ВАК України, 2
— у вигляді тез.

Структура дисертації. Основна частина дисертації викладена на 112
сторіноках машинопису. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, розділу “Матеріал і методи дослідження”, двох розділів
власних досліджень, розділу “Аналіз та узагальнення результатів
досліджень”, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, який містить 234 бібліографічних описи (країн СНД — 184,
закордонних — 50).

Робота ілюстрована 37 рисунками та 5 таблицями (займають 4 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експеримент був проведений на 48
безпорідних, статевозрілих собаках обох статей вагою 8–14 кг на кафедрі
оперативної хірургії і топографічної анатомії спільно з клінікою
ветеринарної медицини ВДНЗУ „Українська медична стоматологічна
академія”.

Усі експерименти проводились у відповідності до принципів Гельсінкської
декларації прав людини, Конвенції Ради Європи щодо прав людини і
біомедицини та відповідних законів України (протокол № 33 від 17.01.2006
р. засідання комісії з етичних питань та біоетики вищого державного
навчального закладу України “Українська медична стоматологічна
академія”).

Тварини були розподілені на чотири групи: контрольну та
експериментальні (з використанням нитки вікрил, з використанням нитки
біофіл і групи, де застосовували біофіл, модифікований етонієм).

Всі РШМ застосовувались з атравматичною голкою, метричного розміру – 3
згідно з ЕP (умовний номер згідно з USP – 3/0 для біологічних РШМ).
Після проведення оперативного втручання проводили вивчення стану рани й
утвореного рубця на 1, 3, 7, 14, 30 добу. Евтаназію тварин не проводили,
під час повторної операції у визначені строки брали тканини сечоводу з
ділянки накладання швів і сформованого рубця.

В ході досліджень були використані такі методи: макроскопічний,
гістологічний, метод одержання серійних напівтонких зрізів
морфометричний. Результати дослідження оброблялися за загальноприйнятою
методикою варіаційної статистики з визначенням алгоритму: середньої
арифметичної (М), середньоквадратичного відхилення (?), середньої
похибки середньоарифметичної (m). Достовірність результатів оцінювалася
за таблицями з використанням критерію Стьюдента.

Результати досліджень та їх аналіз. Травматизація стінки сечоводу
нанесенням різаної рани викликає деструктивні зміни в прилеглих
тканинах. Наступне ушивання дефекту хірургічним шовним матеріалом
дозволяє відновити цілісність органу, але викликає низку структурних
перетворень, обумовлених реакцією організму на травму. Вираженність цих
змін залежить від властивостей використаної хірургічної нитки.

Процес репаративної регенерації тісно пов’язаний із запальною реакцією у
відповідь на ушкодження і з процесом формування сполучної тканини. Тобто
процеси запалення і репаративної регенерації є обов’язковими тканинними
реакціями на оперативне втручання і зрештою призводять до відповідного
відновлення анатомічної цілісності самої тканини оперованого органа з
мінімальними функціональними порушеннями. Ці процеси відбуваються на
основі взаємодії власне шовного матеріалу, клітинних елементів
(фібробластів, тучних клітин) і волокнистого компоненту сполучної
тканини, як основної формоутворюючої тканини в організмі ссавців, і
клітин-мігрантів з крові — нейтрофілів, тромбоцитів, макрофагів,
лімфоцитів, плазмоцитів.

Використання хірургічних шовних матеріалів, які мають подразнювальні
властивості, призводить до запальної реакції на нього, яка додається до
власне раньового запалення. Застосування шовних матеріалів з низькою
імуногенністю дозволяє уникнути бурхливої реакції організму на чужорідне
тіло, але викликають мляву відповідь імунної системи і пролонгацію
репаративного процесу в часі.

Ушивання різаної рани сечоводу вимагає від хірургічної нитки ряду
властивостей, які б вирішували три основних проблеми, що виникають при
порушенні цілісності стінки органу. Основна проблема – це агресивна
рідина в просвіті сечоводу, що вимагає високої міцності нитки, яка б
запобігала розходженню країв рани і утримувала їх в безпосередньому
контакті до утворення рубця. З іншого боку міцний шовний матеріал досить
складний для утилізації макрофагальною системою.

На 3 добу після ушивання різаної рани сечоводу хірургічний шовний
матеріал вікрил зберігав характерну волокнисту будову з добре вираженим
кортикальним шаром кожної фібрили і гомогенними центральними частинами.
Деякі з волокон були оточені оптичносвітлими прошарками. Це можна
оцінити з одного боку як прояв їх ущільнення, а з іншого – просоченням
набрякової рідини між елементами шовного матеріалу. Між окремими
волокнами вікрилу розміщувались поліморфноядерні лейкоцити.

На третю добу спостереження за станом тканин стінки сечоводу після
зшивання різаної рани хірургічним шовним матеріалом біофіл,
модифікованого етонієм, шовні лігатури, на відміну від вікрилу, повністю
зберігали монолітність і внутрішню структуру. Товщина нитки залишалась
на початковому рівні. Окремі фібрили на напівтонких зрізах, забарвлених
толуїдиновим синім, були розмежовані базофільними оптичнощільними
кордонами, які мали неоднакову товщину, іноді розгалужувались, подекуди
переривались.

7 доба післяопераційного періоду характеризувалась посиленням процесів
організації тканин, оточуючих дефект стінки сечоводу. Відстань між
фібрилами вікрилу, структура яких була збереженою, збільшувалась.
Макрофаги, які розміщувались на межі раньового дефекту, подекуди
визначались між розшарованими фібрилами. На 7 добу після уретеротомії в
місці імплантації ниток, модифікованих етонієм, остання на поздовжніх
зрізах втрачала чітку волокнисту будову, що проявлялось втратою чітких
базофільних інтерфібрилярних меж. Окремі пучки піддавались
стрічкоподібному розшаруванню з утворенням щілин, у які проникали
фібробласти, аморфна речовина сполучної тканини, колагенові волокна і
незначна кількість клітин крові – макрофаги з метою утилізації нитки.

На 14 добу спостереження, на відміну від попередніх строків, визначалось
розшарування волокон вікрилу проростаючою сполучною тканиною з
формуванням окремих груп від 2 до 8 елементів. Змінились також і оптичні
властивості вікрилових фібрил. Центральна частина їх характеризувалась
наявністю оптично щільного базофільного стрижня, який був оточений
оптичносвітлою смужкою. Зовнішній щільний кортикальний шар зберігався,
але був світліший за центральну зону.

На 14 добу з використанням біофілу, модифікованого етонієм, у тканинах
стінки сечоводу шовний матеріал визначався у вигляді хмароподібних
утворень, окремі фрагменти яких були розпушені сполучною тканиною. Кожен
з 3-4 основних фрагментів, в свою чергу, складався з різного діаметру
дрібніших елементів, які не мали чітких меж і ніби „розчинялись” в
оточуючій пухкій сполучній тканині.

Визначена ознака відрізняється від стану хірургічного шовного матеріалу
вікрил на 14 добу експерименту, коли нами було виявлено ущільнення
центральних відділів і збереження щільного кортикального шару окремих
фібрил вікрилу, відсутність морфологічних ознак фагоцитарної активності
макрофагів відносно фібрил вікрилу. Отже можна зробити висновок, що
механічні властивості шовного матеріалу вікрил на 14 добу експерименту
зберігаються на високому рівні, що обмежує перистальтику органу.

Другим важливим чинником відновлення функції органу є формування
судинного русла у відновлених тканинах, тому швидкість судиноутворення в
рубцевій тканині є одним з критеріїв оцінки позитивних властивостей
хірургічного шовного матеріалу.

На третю добу експерименту після ушивання різаної рани вікрилом в
прилеглих до рани ділянках стінки сечоводу тіла фібробластів мали
орієнтований хід і відзначались невеликими розмірами в місцях формування
новоутворених мікросудин, які візуалізувались у вигляді вузьких щілин.

Як і у випадку ліквідації різаного дефекту стінки сечоводу вікрилом, при
використанні для тієї ж мети біофілу, модифікованого етонієм, на третю
добу спостереження в перивульнарній зоні визначалось чітке розмежування
запалених тканин. За морфологічними особливостями зона, прилегла до
хірургічної нитки і вкрита на більшості поверхні фібрином, була
представлена гіпергідратованою аморфною речовиною і макрофагами. Назовні
від внутрішньої визначалась клітинна зона, яка містила серед аморфного
компонента тіла фібробластів, молоді колагенові волокна, макрофаги,
поліморфноядерні лейкоцити. Назовні від зони, утвореної клітинними
елементами нами визначена зона формування мікросудин, які мали
різноспрямований хід і виражений просвіт.

При вивченні серій напівтонких зрізів стінки сечоводу після ушивання
рани біофілом, модифікованим етонієм на 3 добу експерименту на
поздовжніх зрізах визначалось дихотомічне галуження новоутворених
мікросудин. Просвіти були відмежовані від оточуючої сполучної тканини
видовженими ендотеліальними клітинами з базофільною цитоплазмою, зовні
від них розміщувались адвентиційні фібробласти.

На 7 добу експерименту після ушивання рани вікрилом в оточуючій рану
сполучній тканині визначались морфологічні ознаки активізації
судиноутворення. Більш вираженими вони були в ділянках, які прилягали до
фібринових залишків, що вирізнялись найвищою світлооптичною щільністю.

На поздовжніх зрізах цей процес проявлявся концентрацією клітинних
елементів фібробластичного ряду, які мали орієнтовний хід
перпендикулярно до раньового краю. Поперечні перерізи ядер клітин мали
овальну і паличкоподібну форму. Між останніми визначались щілиноподібні
просвіти, тому їх можна визначити як ендотеліальні клітини, які
формували стінки новоутворених судин в безпосередній близькості до
раньового каналу. Формені елементи крові в просвітах судин не
визначались, зазвичай вони містили оптично щільну плазму крові. Клітини
з овальними ядрами мали відросчату форму. За морфологією їх ми віднесли
до фібробластів, які мігрують з новоутвореними мікросудинами до поверхні
грануляційної тканини і сприяють дозріванню аморфної речовини і
колагеноутворенню.

При вивченні поперечних перерізів стінки мікросудин, розміщених
периферично до описаних вище, нами визначено, що вони були вистелені
ендотеліоцитами, ядра яких вибухали в просвіти, добре візуалізувались
ядерця. Зовні високих ендотеліальних клітин розміщувались клітини з
видовженими ядрами і відростками, які охоплювали останніх. За
морфологічними ознаками їх можна віднести до адвентиційних клітин. В
просвітах описаних судин визначались формені елементи крові.

Таким чином, на 7 добу експерименту в групі тварин, рана сечоводу яких
була ушита вікрилом, процес судиноутворення активно відбувається в
безпосередній близькості до раньового каналу шляхом утворення мікросудин
з вузьким просвітом, диференціація ендотеліоцитів і формування
середнього і зовнішнього шарів стінки з клітин фібробластичного ряду за
вираженістю відповідають визначеним в групі порівняння на 3 добу
експерименту.

На 7 добу після ушивання різаної рани сечоводу біофілом, модифікованим
етонієм на гістологічних зрізах стінки новоутворених судин складалась з
виражених внутрішнього ендотеліального шару, базальної мембрани, і
зовнішнього шару адвентиційних фібробластів. Просвіти судин на
поперечних перерізах мали полігональну форму, що свідчило про їх активне
розгалуження і продовження процесів судиноутворення. Навколо
мікроциркуляторного русла визначалась зріла сполучна тканина.

На 14 добу експерименту кількість капілярів в обох групах тварин
відносно зменшилась. Поряд з цим збільшувався діаметр їх просвіту, в
складі стінки чітко визначались шари ендотеліальних і адвентиціальних
клітин. На окремих поперечних перерізах виявлялись еритроцити в просвіті
новоутворених судин.

Використання біофілу, модифікованого етонієм, в ранні строки після
оперативного втручання стимулює активність фібробластів і
судиноутворення в молодій сполучній тканині вже на 3 добу спостереження.
Це покращує оксигенацію рубця і сприяє прискоренню дозрівання сполучної
тканини.

При ушиванні рани вікрилом активне формування мікроциркуляції навколо
дефекту стінки сечоводу спостерігається на 7 добу. До 14 доби
активність формування мікросудин вирівнюється. Але, особливості
руйнування шовного матеріалу вікрил не дозволяють проростати судинам до
внутрішніх відділів нитки.

Третім важливим чинником, який обумовлює швидкість відновлення
гістофункціональних властивостей органів є розлади мікроциркуляції,
викликані набряком і просоченням тканинної рідини в оточуючі рану
тканини. Налагодження відтоку рідини із перивульнарних відділів сприяє
регенеративним процесам і загоєнню рани.

6

8

?

?

x ? 0

F

l

n

8

f

v x ? 0

l

A

??????$??

???

fol6nooooooa*EE?Eo??ooooEEE

?–??cf¦ooieaaOOIAAAAA??A¤¤

„?`„?

th

? na*naaaa*a***********nnn*

th

ph0 оточуючих рану судинах на 7 добу експерименту нами не визначені
морфологічні ознаки гемодинамічних розладів. Просвіти артеріол містили
оптично світлу плазму крові і незначну кількість формених елементів.
Просвіти венул були вільні від клітин крові. В зонах раньового каналу,
ушитого біофілом, модифікованим етонієм, на 3 добу спостереження ми
визначили мінімальні прояви набряку, фібринові згустки були відсутні,
лейкоцитарна інфільтрація не визначалась.

Розлади в мікроциркуляторному руслі прилеглої до раньового дефекту
сполучної тканини були менш виражені, ніж у групі порівняння (ушивання
рани сечоводу вікрилом). Вони проявлялись у вигляді розширення просвіту
і деформації просвітів артеріол, вірогідно з причини підвищення
гідравлічного тиску в оточуючій сполучній тканині внаслідок набряку
останньої.

Явища сладжів, стазу і тромбоутворення, які мали місце в групі з
вікриловою ниткою в цей термін були відсутні або зустрічались
осередками в ділянках нещільного прилягання нитки біофілу,
модифікованого етонієм до оточуючих тканин і, відповідно, відносно
широкого раньового каналу. На окремих зрізах відмічалась картина
циркулярних розладів в венозних мікросудинах, головним чином у вигляді
їх запустіння. Ядра ендотеліоцитів, розміщених поряд сдавлених
артеріальних мікросудин, мали підвищену світлооптичну щільність,
локально вибухали в просвіт артеріол, плазма крові в артеріолах була
оптичносвітлішою, ніж у венулах.

З боку мікроциркуляторного русла на 7 добу експерименту нами відмічені
позитивні зміни. Явища стазу і венозної гіперемії не визначались.
Просвіти артеріол на поперечних перерізах відновили округлу форму,
містили плазму крові нормальної оптичної щільності і невелику кількість
еритроцитів. Плазма крові в просвітах венул мала вищу за артеріоли
оптичну щільність і форменні елементи крові.

Характерним в цій групі спостереження було виявлення в перивульнарній
сполучній тканині навколо новоутворених мікросудин відносно великої
кількості тучних клітин, переважна більшість яких знаходилась у стані
дегрануляції. На наш погляд, визначена особливість пояснює швидке
зникнення набряку, відновлення відтоку тканьової рідини із вогнища
запалення в мікроциркуляторне русло, і евакуацію продуктів розпаду
травмованих тканин в разі застосування біофілу, модифікованого етонієм.

Таким чином, при використанні біофілу, модифікованого етонієм, розлади
мікроциркуляції і набрякові явища менш виражені, ніж у групі порівняння
і є транзиторними. До 7 доби експерименту вони повністю зникають.

І останній чинник, на наш погляд, це швидкість і якість деградації
нитки. Швидкість елімінації шовного матеріалу сприяє скороченню термінів
формування і дозрівання сполучної тканини в місці ушкодження, що
запобігає формуванню стриктур трубчастих м’язових органів, в нашому
випадку – сечоводу.

Молода сполучна тканина між розшарованими фрагментами шовного матеріалу
вікрил на 14 добу спостереження містила переважно аморфну речовину і
клітинні елементи. Кількість волокон була незначною, вони мали
різнонаправлений хід. Макрофаги визначались як в безпосередній
близькості від вікрилових фібрил, так і в оточуючій сполучній тканині.
Функціональне значення останніх полягало, на нашу думку, в перебудові
перивульнарної сполучної тканини. Морфологічних ознак руйнування
макрофагами фібрил вікрилу ми не знайшли.

Група тварин з ушиванням дефекту стінки сечоводу біофілом, модифікованим
етонієм, уже на 3 добу експерименту характеризується морфологічними
ознаками біодеградації нитки спочатку локально з поверхні. З 7 доби
відмічена фрагментація її за „стрічкоподібним” типом, і до 14 доби на
3-4 частини, кожна з яких, в свою чергу, „розпушується” і практично
„розчиняється”.

Описані перетворення нитки біофіл, модифікованої етонієм, значно
зменшують механічне навантаження і деформації молодого рубця стінки
сечоводу при його розтягуванні сечею, а сполучнотканинні містки, які
розмежовують окремі фрагменти біофілу до 14 доби експерименту, є
первинним каркасом і функціональним аналогом відновленої стінки, в
більшому ступені, ніж при використанні в якості шовного матеріалу
вікрилу.

Таким чином, механічні властивості шовного матеріалу вікрил на 14 добу
експерименту зберігаються на високому рівні, що обмежує перистальтику
органу. На 14 добу з використанням біофілу, модифікованого етонієм, у
тканинах стінки сечоводу шовний матеріал визначався у вигляді
хмароподібних утворень, окремі фрагменти яких були розпушені сполучною
тканиною, що забезпечувало відновлення рухливості стінки.

Біофіл, модифікований етонієм, в ранні строки після оперативного
втручання стимулює активність фібробластів і судиноутворення в молодій
сполучній тканині вже на 3 добу спостереження. Це покращує оксигенацію
рубця і сприяє прискоренню дозрівання сполучної тканини. При ушиванні
рани вікрилом активне формування мікроциркуляції навколо дефекту стінки
сечоводу спостерігається на 7 добу. До 14 доби активність формування
мікросудин вирівнюється. Але, особливості руйнування шовного матеріалу
вікрил не дозволяють проростати судинам до внутрішніх відділів нитки.

При використанні біофілу, модифікованого етонієм, розлади
мікроциркуляції і набрякові явища менш виражені, ніж у групі порівняння
і є транзиторними. До 7 доби експерименту вони повністю зникають.

Підвищення нейтрофільних гранулоцитів на 3 добу після уретеротомії у
всіх досліджених серіях (при використанні вікрилу, немодифікованого
біофілу і ниток, модифікованих етонієм) відображає ступінь вираженості
запалення, раньового процесу, що є стадією останнього. При цьому
доведена прямо пропорційна залежність між вираженістю травматичного
асептичного запалення в перші декілька діб після оперативного втручання
і подальшою репаративною| відповіддю.

Недостатній прояв запальної реакції в дебюті раньового процесу може бути
відповідальним за розвиток стану «дисрегенерації», який включає
порушення стереотипної динаміки процесу, роз’єднування запалення і
регенерації, хронізацію запалення, незавершену регенерацію, прогресуючий
склероз, формування неповноцінних грануляційної і фіброзної тканин,
схильних до вторинної деструкції. Частим проявом неповноцінності
запальних механізмів раньового процесу є сероми.

Нами доведено, що істотне підвищення нейтрофільних гранулоцитів на 3-ю
добу післяопераційного періоду (у 16,0 разів) строго обмежено в часі і,
очевидно, виконує регуляторну роль. Вже на 7-у добу після уретеротомії
кількість нейтрофілів в серії із застосуванням ниток, модифікованих
етонієм, істотно поступається даним серіями з використанням вікрилу, що
вважається умовно “біоінертним” матеріалом.

Звертає на себе увагу, що у серіях із застосуванням немодифікованого і
модифікованого етонієм біофілу на 3-ю добу післяопераційного періоду в
тканинах сечоводу ми не виявили істотних змін кількості фібробластів.
Іншими авторами повідомлялося, що при дослідженні інших органів (нирок,
сечового міхура, товстої кишки) відмічається істотне зниження числа
фібробластів, що очевидно пов’язано з більшою продукцією в цих органах в
ході раньового процесу прозапальних цитокинів, NO і інших чинників,
зумовлюючих апоптоз фібробластів.

Одержані нами результати відповідають даним літератури, що відзначають
етапність зміни клітин-учасників запального процесу: спочатку у вогнищі
запалення з’являються нейтрофільні гранулоцити, потім до ним
приєднуються макрофаги і, нарешті, фібробласти. Як відомо, основна
функція макрофагів пов’язана з резорбцією за допомогою продукованих ними
ферментів і поглинанням чужорідних структур. Разом з тим, макрофаги
переводять запальну реакцію у фібробластичну стадію, активуючи
проліферацію фібробластів, що синтезують позаклітинний матрикс, зокрема
колаген.

Виявлене нами на 7 добу після уретеротомії збільшення кількості
фібробластів при введенні етонію у складі хірургічної нитки (виявлена
величина істотно перевищує дані серії із застосуванням немодифікованого
біофілу і вікрилу) свідчить, що введення етонію у складі хірургічних
ниток, забезпечує швидший перехід на фібробластичну стадію раньового
запалення.

Здатність немодифікованого біофілу стимулювати проліферацію фібробластів
була неодноразово підтверджена експериментально. Передбачається, що
стимуляція як і клітинної (зростання числа фібробластів), так і
внутрішньоклітинної (підвищення біосинтезу РНК і білка, анаболічного
коефіцієнта) регенерації пов’язана з наявністю в структурі біофілу
колагену. Останній під час вступу до організму руйнується і резорбується
макрофагами. Продукти розпаду колагену, що утворюються в результат дії
протеаз, стимулюють хемотаксис макрофагів. Останні фагоцитують продукти
розпаду і, активуючись, секретують чинники зростання фібробластів і
індуктори синтезу колагену, передаючи їх фібробластам, у тому числі і за
допомогою прямих міжклітинних контактів. Макрофагально-фібробластична
взаємодія приводить до міграції і прискореної проліферації фібробластів,
їх диференціювання, синтезу і секреції колагену і інших компонентів
матриксу, активного фібрилогенезу.

Прискорення розвитку фібробластичної стадії при введенні етонію у склад
шовного матеріалу має важливе значення як для більш раннього відновлення
структури і функцій ушкоджених тканин, так і для попередження пізніх
раньових ускладнень, оскільки неспроможність регенерації чи фіброзу
пролонгує запалення або обумовлює його хронічний перебіг.

У літературі також обговорюється певна біологічна активність полімерів,
що складають структуру синтетичних хірургічних ниток, що розсмоктуються.
Зокрема, виявлена здатність поліглактина-910, що становить структуру
вікрилу, стимулювати енергетичний обмін в клітинах паравульнарних
тканин, зокрема у фібробластах, що виявляється в зростанні активності
окиснювальних ферментів при незначній активності фагоцитів.

Це підвищення ензиматичної активності пов’язують з активацією циклу
Кребса внаслідок накопичення продуктів гідролізу активного метаболіта
гліколевої кислоти. Поліпшення стану дихальної активності мітохондрій
сприяє відновленню структури і функції пошкоджених під час хірургічного
втручання тканин і органів. Проте істотного впливу вікрилу на показники
клітинної регенерації у тканинах сечоводу ми не виявили.

Окрім того, при застосуванні цього матеріалу відмічається зростання
кількості нейтрофільних гранулоцитів і макрофагів на 30-у добу
післяопераційного періоду, що, очевидно, пов’язано з тривалим часом
перебування нитки в тканинах і ініціацією процесу хронічного запалення,
що є важливим чинником патогенезу стенозу сечоводу.

Відомо, що хронізація запалення первинно характеризується значнішою
тривалістю нейтрофільної і посиленням лімфоцитарної інфільтрації,
відстроченням макрофагальної і фібробластичної реакцій. Так, на 30-у
добу після уретеротомії при застосуванні вікрилу і немодифікованого
біофілу все ще відмічається істотне зростання кількості лімфоцитів,
зберігається підвищення кількості фібробластів.

Звертає на себе увагу, що при використанні ниток, модифікованих етонієм,
число фібробластів не перевищує значення контрольної серії (без
уретеротомії), що є позитивним моментом в плані попередження небажаних
продуктивних реакцій з розвитком надлишкового рубця.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і морфологічне
обґрунтування перспектив використання нових хірургічних шовних
матеріалів для ушивання органів, що містять агресивне середовище, що
виявляється в прискоренні репаративної регенерації структурних елементів
стінки органу, мінімалізації запальної реакції з боку тканин і
попереджують розвиток надлишкового рубця.

Біофіл, модифікований етонієм, має найбільшу швидкість руйнування і
фрагментації, порівняно з вікрилом і біофілом, що позитивно впливає на
відновлення морфофункціональної цілісності стінки сечоводу. Шовний
матеріал вікрил на 14 добу експерименту зберігав механічні властивості
на високому рівні, що обмежувало перистальтику органу.

Вираженність запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді є
незначною при застосуванні вікрилу, біофілу і модифікованого етонієм
біофілу, що проявляється незначним зростанням кількості
поліморфноядерних лейкоцитів. В той же час при застосуванні вікрилу
відзначається посилена макрофагальна та лімфоцитарна інфільтрація в
пізніші терміни після уретеротомії (на 30 добу післяопераційного
періоду).

Проліферація фібробластів в паравульнарних тканинах сечоводу собак
істотно зростає при застосуванні вікрилу на 30 добу після уретеротомії,
що розцінюється як надмірна продуктивна реакція тканин на шовний
матеріал, яка може приводити до розвитку надлишкового рубця. При
застосуванні немодифікованого біофілу — на 14 добу післяопераційного
періоду. Біофіл, модифікований етонієм, в ранні строки після
оперативного втручання (3 доба) стимулює активність фібробластів. Це
покращує оксигенацію рубця і сприяє прискоренню дозрівання сполучної
тканини.

Активне судиноутворення в молодій сполучній тканині при використанні
модифікованого етонієм біофілу визначається на 3 добу, формування
мікроциркуляції навколо дефекту стінки сечоводу при застосуванні вікрилу
і біофілу — на 7 добу. До 14 доби активність формування мікросудин
вирівнюється. Але, особливості руйнування шовного матеріалу вікрил не
дозволяють проростати судинам до внутрішніх відділів нитки. При
використанні біофілу, модифікованого етонієм, розлади мікроциркуляції і
набрякові явища менш виражені, ніж у групах порівняння і є
транзиторними. До 7 доби експерименту вони повністю зникають.

Застосування хірургічних ниток, модифікованих етонієм, попереджує
зниження числа міоцитів в ранньому післяопераційному періоді і активізує
процес відновлення м’язових шарів сечоводу.

Практичні рекомендації

Визначені особливості перебігу репаративних процесів при використанні
біофілу, модифікованого етонієм, дозволяють пропонувати його як шовний
матеріал вибору при оперативних втручаннях на органах сечової системи,
зокрема на сечоводах, що дозволяє знизити частоту розвитку
гнійно-запальних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді, таких
як нагноєння швів, їх розходження, розвиток інфільтратів та лігатурних
нориць. В цілому це сприятиме максимальному відновленню
морфофункціонального ресурсу оперованих органів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ставничий А.С. Морфологические изменения в паравульнарных тканях
мочеточника собак при использовании модифицированного этонием шовного
материала // Вісник проблем біології і медицини. – 2005. – Вип. 3. – С.
106-111.

Ставничий О.С. Морфометричні показники клітинних елементів у тканинах
сечоводу після експериментальної уретеротомії з використанням
розсмоктувальних хірургічних ниток // Клінічна анатомія та оперативна
хірургія. – 2006. – Т. 5, № 4. – С. 51-54.

Скрипников Н.С., Пронина Е.Н., Ставничий А.С., Костенко В.А.
Методологические подходы к разработке новых хирургических
рассасывающихся шовных материалов // Вісник проблем біології і медицини.
– 2005. – Вип. 2. – С. 7-10. (Здобувачем проведено реферування та аналіз
використаних джерел, підготовка статті до друку).

Ставничий О.С. Динаміка показників структурних елементів тканин сечовода
собак в різні терміни після експериментальної уретротомії з
використанням різних розсмоктувальних хірургічних ниток // Вісник
Української медичної стоматологічної академії. – 2006. – Т. 6, Вип. 4
(16). – С. 82-85.

Костенко В.А., Скрипников Н.С., Лигоненко А.В., Пронина Е.Н., Ставничий
А.С. Хирургический шовный материал будущего: конструктивные
взаимоотношения нити и паравульнарных тканей // Вісник Української
медичної стоматологічної академії. — 2006. – Т. 6, Вип. 1-2 (13-14). –
С. 259-261. (Здобувачем проведено аналіз використаних джерел і власних
досліджень, підготовка статті до друку).

Ставничий А.С. Морфометрические показатели структурных элементов тканей
мочеточника собак в ранние сроки после их экспериментального рассечения
и использования различных рассасывающихся хирургических нитей //
Biomedical and Biosocial Anthropology. — 2006. — Т. 7. — С. 40-43.

Проніна О.М., Скрипніков М.С., Ставничий О.С. Морфологічні аспекти
процесів загоєння тканин сечоводу, зшитого біофілом, модифікованим
етонієм, при його експериментальному розсіканні у ранні терміни // Мат.
XLVIII підсумкової науково-практичної конференції „Здобутки клінічної і
експериментальної медицини”. — Тернопіль, 2005. – С. 208-209.
(Здобувачем проведено морфологічне дослідження, статистичну обробку та
аналіз одержаних результатів).

Ставничий О.С., Скрипніков М.С. Морфологічна оцінка тканин сечоводу в
експерименті при його ушиванні модифікованим етонієм шовним матеріалом
// Вісник Української медичної стоматологічної академії. – Т. 5, Вип. 4
(12) / Мат. Підсумкової наукової конференції молодих вчених „Медична
наука – 2005”. — Полтава, 2005. – С. 89. (Здобувачем проведено
морфологічне дослідження, статистичну обробку та аналіз одержаних
результатів).

АНОТАЦІЯ

Ставничий О. С. Морфофункціональний стан тканин сечоводу при зшиванні
його різними хірургічними нитками в експерименті. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Кримський державний
медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України. — Сімферополь,
2007.

У дисертаційній роботі проведене теоретичне узагальнення і морфологічне
обґрунтування перспектив використання нових хірургічних шовних
матеріалів для ушивання органів сечовивідної системи, що полягає в
прискоренні репаративної регенерації структурних елементів стінки
органу, мінімалізації запальної реакції з боку тканин і попередженні
розвитку надлишкового рубця. Проведена порівняльна оцінка впливу на
тканини сечоводу стандартного біофілу і синтетичної розсмоктувальної
нитки вікрил, що дозволило доповнити дані про ці хірургічні шовні
матеріали. В результаті проведених досліджень встановлено, що
морфологічні зміни в процесі репаративної регенерації тканин сечоводу в
значній мірі відрізняються при використанні для зшивання різних шовних
матеріалів і залежать від їх природи та складу. Стимуляція процесів
загоєння зшитих тканин сечоводу і репаративної регенерації в них,
інгибіції рубця, практично повне відновлення зшитих м’язових шарів
сечоводу при використанні хірургічних ниток, модифікованих етонієм, є
основним підґрунтям для застосування цих шовних матеріалів в клінічній
урології на тлі взаємодії хірургічної нитки і сечі. Застосування
хірургічних ниток, модифікованих етонієм, позитивно впливає на
відновлення морфофункціональної цілісності стінки сечоводу за рахунок
попередження зниження числа міоцитів в ранньому післяопераційному
періоді і активізації процесу відновлення м’язових шарів сечоводу.
Досліджена стимуляція активності фібробластів призводить до покращення
оксигенації рубця і сприяє прискоренню дозрівання сполучної тканини.
Активне судиноутворення в молодій сполучній тканині при використанні
модифікованого етонієм біофілу викликає мінімально виражені розлади
мікроциркуляції і набрякові явища.

Ключові слова: репаративна регенерація, сечовід, шовні матеріали,
етоній.

АННОТАЦИЯ

Ставничий А. С. Морфофункциональное состояние тканей мочеточника при
сшивании его различными хирургическими нитями в эксперименте. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Крымский государственный
медицинский университет им. С.И. Георгиевского МОЗ Украины. —
Симферополь, 2007.

Диссертация посвящена теоретическому обобщению и морфологическому
обоснованию перспектив использования новых хирургических шовных
материалов для ушивания органов мочевыводящей системы, и заключается в
обосновании ускорения репаративной регенерации структурных элементов
стенки органа, минимализации воспалительной реакции со стороны тканей и
предупреждении развития избыточного рубца. Проведенная сравнительная
оценка влияния на ткани мочеточника стандартного биофила и синтетической
рассасывающейся нити викрил позволила дополнить данные об этих
хирургических шовных материалах.

В результате проведенных исследований установлено, что морфологические
изменения в процессе репаративной регенерации тканей мочеточника в
значительной степени отличаются при использовании различных шовных
материалов и зависят от их природы и состава. Стимуляция процессов
заживления сшитых тканей мочеточника и репаративной регенерации в них,
ингибиции рубца, практически полное восстановление сшитых мышечных слоев
мочеточника при использовании хирургических нитей, модифицированных
этонием, являются основным обоснованием для применения этих шовных
материалов в клинической урологии на фоне взаимодействия хирургической
нити и мочи.

Использование хирургических шовных материалов, обладающих раздражающими
свойствами, ведет к ответной воспалительной реакции, которая добавляется
к собственно раневому воспалению. Применение шовных материалов с низкой
иммуногенностью позволяет избежать бурной реакции организма на инородное
тело, но они вызывают вялый ответ иммунной системы и пролонгацию
временного репаративного процесса.

Применение хирургических нитей, модифицированных этонием, положительно
влияет на возобновление морфофункциональной целостности стенки
мочеточника за счет предупреждения снижения числа миоцитов в раннем
послеоперационном периоде и активизации процесса восстановления мышечных
слоев мочеточника. Изученная стимуляция активности фибробластов приводит
к улучшению оксигенации рубца и способствует ускорению дозревания
соединительной ткани. Активное сосудообразование в молодой
соединительной ткани при использовании модифицированного этонием биофила
вызывает минимально выраженные расстройства микроциркуляции и отеки.

При использовании стандартного биофила пролиферация фибробластов в
паравульнарних тканях мочеточника значительно увеличивается на 14 сутки
послеоперационного периода. При использовании викрила определяется
повышение количества фибробластов на 30 сутки после уретеротомии, что
расценивается как отсроченная избыточная продуктивная реакция,
приводящая к развитию грубого рубца.

Ускорение развития фибробластической стадии при введении этония в состав
шовного материала имеет важное значение как для более раннего
восстановления структуры и функций поврежденных тканей, так и для
предупреждения поздних раневых осложнений, поскольку несостоятельность
регенерации или фиброза пролонгирует воспаление или обусловливает его
хроническое течение.

При использовании нитей, модифицированных этонием, число фибробластов не
превышает значения контрольной серии (без уретеротомии), что является
положительным моментом в плане предупреждения нежелательных продуктивных
реакций с развитием избыточного рубца.

Результаты исследований свидетельствуют о том, что стимуляция процессов
заживления сшитых тканей и репаративной регенерации в них, ингибиции
рубца, практически полное восстановление сшитых мышечных слоев
мочеточника при использовании хирургических нитей, модифицированных
этонием, является основным показанием для применения этих шовных
материалов в клинической урологии на фоне взаимодействия хирургической
нити и мочи.

Ключевые слова: репаративная регенерация, мочеточник, шовные материалы,
этоний.

ANNOTATION

Stavnichij A.S. Morphofunctional state of tissues of ureter at sewing
together by its different surgical threads in the experiment. —
Manuscript.

Dissertation|thesis| on the competion of scientific degree of candidate
of medical sciences on speciality 14.03.01 — normal anatomy. – The
Crimean State Medical University named after S.I. Georgievsky, Ukrainian
Ministry of Health. — Simferopol, 2007.

In dissertation work the was conducted theoretical generalization and
morphological ground of prospects of the use of new surgical stitch
materials for sewing of organs of the urinal system, which consists in
acceleration of reparative regeneration of structural elements of wall
of organ, minimalization of inflammatory reaction from the side of
tissues and warning of development of surplus scar were was. Conducted
comparative estimation of influence on tissues of ureter of standard
biofil and synthetic absorbable thread of vikril that allowed
complementing information about these surgical stitch materials. As the
result of the conducted researches it was determined that the
morphological changes in the process of reparative regeneration of
tissues of ureter largely differ at the use for sewing together of
different stitch materials and depend on their nature and composition.
Stimulation of processes of cicatrisation of the sewn together tissues
of ureter and reparative regeneration in them, inhibition of the scar,
practically complete renewal of the sewn together muscular layers of
ureter at the use of the surgical threads modified ethonium is the basic
for application of these stitch materials in clinical urology on a
background co-operation of surgical thread and urine. The use of
surgical threads modified by ethonium, positively influences the renewal
of morphofunctional integrity of wall of ureter due to the prevention
decline of number of myocyte in an early postoperative period and
activation of process of renewal of muscular layers of ureter. The
researched stimulation of activity of fibroblasts results in the
improvement of oxygenation of scar and is instrumental in acceleration
of ripening of connecting tissue. Active vasoformation in young
connective tissue at the use of modified by ethonium biofil causes the
minimum expressed disorders of microcirculation and of the edema
phenomena.

Key words: reparative regeneration, ureter, stitch materials, ethonium.

Похожие записи