МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Клишня Марина Анатоліївна

УДК: 616.132-018.74:616.13-004.6-02-092

Морфофункціональна характеристика ендотеліоцитів аорти при хронічній
гиперхолестеринемії, стресі та механічному пошкодженні

14.03.02 — патологічна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2004

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у Національному медичному університеті ім. О.О.
Богомольця МОЗ України та інституті кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН
України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Гавриш Олександр
Семенович Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН України,
завідуючий відділом патоморфології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Колесова Надія Арнольдівна, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідуюча лабораторією
метаболічного та структурного аналізу НДЛЦ.

доктор медичних наук, професор Гичка Сергій Григорович, медичний
інститут Української асоціації народної медицини, завідуючий кафедрою
патологічної анатомії.

Провідна установа:Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика, кафедра патологічної та топографічної анатомії, МОЗ
України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 15 ”___квітня________ 2004 року о
13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06
Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (03057, м.
Київ, пр. Перемоги, 34, морфологічний корпус).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 12.03. 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
О.М. Грабовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідженнями останніх років встановлено, що
ендотелій судин, окрім функції селективно напівпроникного бар’єру,
регулює тонус судинної стінки, ріст її клітин, а також про- і
антикоагуляційні властивості, адгезію до неї формених елементів крові,
опосередковує запальні та імунні механізми, метаболічну активність
ліпідів (M. Chun, 1992; O. Feron, 1999).

На сьогодні доведено, що ендотеліальна дисфункція є ключовою ланкою в
розвитку захворювань серцево-судинної системи (Л.Т. Малая, 2000; В.И.
Бувальцев, 2001). У більшості робіт, присвячених даній проблемі, основна
увага приділяється функціональним порушенням в ендотеліальних клітинах
при дисліпопротеїдемії (ДЛП). В той же час такі фактори, як стрес або
механічна травма, що також сприяють розвитку атеросклерозу, вивчені
значно менше, що обумовлює доцільність вивчення функціональних і
структурних змін ендотеліальних клітин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом науково-дослідних робіт Інституту кардіології ім. М.Д.
Стражеска АМН України: “Вивчити зміни рецепторного апарата і
структурно-функціонального стану мембранних систем кардіоміоцитів,
клітин судинної стінки і формених елементів крові при стресі й
експериментальному атеросклерозі”, номер державної реєстрації UA
01008383 та “Вивчити структурно-функціональні властивості ендотелію
магістральних і резистивних судин, формених елементів крові, компонентів
системи гемостазу і тромборезистентності судинної стінки інтактних
кроликів і тварин, що знаходяться на атерогенній дієті”, номер державної
реєстрації UA 01002381P.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: вивчити структурно-метаболічні
особливості судинного ендотелію при диференційованому і поєднаному
впливі хронічної гіперхолестеринемії (ГХЕ), стреса та механічного
пошкодження і визначити морфофункціональні еквіваленти ендотеліальної
дисфункції при патології, що моделювалася.

Задачі дослідження:

Вивчити морфофункціональні особливості ендотеліального моношару аорти
інтактних кролів в аспекті поставленого завдання.

Дослідити адаптаційні та патологічні зміни ендотелію аорти при
диференційованому впливі хронічної ГХЕ, стреса і механічного
пошкодження.

Проаналізувати проатерогенні ефекти комплексного впливу стреса,
посттравматичної регенерації ендотелію і хронічної ГХЕ на артеріальну
стінку та конкретизувати морфофункціональні еквіваленти обумовленої ними
ендотеліальної дисфункції.

Об’єкт дослідження – ендотелій аорти експериментальних тварин (кролів).

Предмет дослідження – морфофункціональна характеристика ендотеліоцитів
аорти при хронічній ГХЕ, механічному пошкодженні і стресі.

Методи дослідження – макро-, мікроскопічний, електронномікроскопічний,
цитохімічний аналіз і морфометрія.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що
структурно-метаболічна перебудова ендотелію аорти при хронічній ГХЕ,
стресі та його посттравматичній регенерації, насамперед, визначається
комплексом стереотипних змін, на фоні яких реалізуються порушення,
притаманні впливу кожного з цих факторів, що характеризуються
відповідними морфофункціональними еквівалентами.

Вперше морфологічно показано, що патогенез ендотеліальної дисфункції у
змодельованих нами ситуаціях визначається як рецептороопосередкованим,
найбільш вираженим при стресі, так і прямим впливом, що максимально
реалізується в умовах хронічної ГХЕ. Електронноцитохімічно констатована
морфофункціональна гетерогенність везикулоподібних структур
ендотеліоцитів аорти і з’ясована роль різних шляхів трансендотеліального
транспорту речовин: дифузії, ультрафільтрації та мікропіноцитоза в
порушенні проникності ендотеліального моношару при кожному з
патологічних станів, що вивчались.

Вперше доведено, що основною причиною її підвищення при хронічній ГХЕ є
не мікропіноцитоз, інтенсивність якого знижується, а дилатація
міжендотеліальних щілин. Проаналізовані також можливі механізми цього
феномену.

На підставі електронномікроскопічних і цитохімічних тестів, якими
встановлено збільшення кількості кавеол та зміну характеру впливу на
вміст транспортних везикул висловлене припущення про ендотелій як про
одне з основних місць атерогенної модифікації ліпопротеїдів.

Вперше встановлено, що посттравматична ендотелізація судинної стінки не
забезпечує (при обраній нами експозиції) повного відновлення
гістоструктури ендотеліального моношару і супроводжується довготривалою
генералізованою реакцією ендотеліоцитів.

Виявлено істотні відмінності в змінах судинного ендотелію при
моделюванні гострої та хронічної стресорних ситуацій. Пролонгована
гіперкатехоламінемію (ГКАЕ) визначається включенням адаптаційних і
патологічних механізмів, які формують якісно іншу, порівняно із гострою
ГКАЕ, картину морфофункціональної перебудови ендотеліального моношару.

Морфологічно засвідчено взаємопотенціювання ендотеліотропного ефекту при
поєднанні ГХЕ зі стресом або з механічною деендотелізацією, що
обумовлено включенням різних механізмів регуляції функції і альтерації
ендотеліоцитів.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Результати
роботи розширюють існуючі уявлення про будову, метаболізм і реактивність
ендотеліальних клітин. Нові дані про диференційований і комплексний
вплив хронічної ГХЕ, стреса і механічного пошкодження на ендотелій дають
можливість констатувати морфофункціональні еквіваленти дисфункції
останнього в умовах патології, що вивчалася.

Отримані нами нові дані про пролонговану генералізовану посттравматичну
реакцію регенеруючого ендотеліального моношару, яка стимулює атерогенез,
мають безпосереднє відношення до практики планових і ургентних
хірургічних втручань, які постійно розширюються.

Дані про потенціювання атерогенного ефекту при поєднанні хронічної ГХЕ,
стреса або факторів посттравматичної регенерації свідчать про те, що
поряд із корекцією ліпідного складу крові й оксидативних процесів,
профілактика атеросклерозу в обов’язковому порядку повинна включати
комплекс антистресорних заходів.

Отримані результати можуть бути використані при подальшому вивченні
морфофункціональних аспектів серцево-судинної патології, при читанні
лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Патологічна анатомія”, а
також включені в навчальні посібники та підручники з патологічної
анатомії і кардіології.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізована наукова
література і проведен патентно-інформаційний пошук за темою дисертаціїї.
Дисертантом проведена експериментальна частина, первинна обробка
результатів дослідження, їх статистичний аналіз. Автором написані всі
розділи дисертації, забезпечено відображення отриманих результатів в
публікаціях. Разом із науковим керівником сформульовані основні висновки
та рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
обговорені на: II конференції кардіологів Молдови (Кишинеу, 1996); в
матеріалах конференціїї Асоціації серцево-судинних хірургів України
“Инвазивная кардиология. Новое в сердечно-сосудистой хирургии” (Київ,
1997); матеріалах VI-го конгресу патологів України “Судинні і
онкологічні захворювання: морфогенез та екологічний патоморфоз”
(Вінниця, 1998); матеріалах II-го Національного конгресу анатомів,
гістологів, ембріологів та топографоанатомів України “Актуальні питання
морфології” (Луганськ, 1998); матеріалах об’єднанного пленуму
кардіологів, ревматологів та кардіохірургів України з міжнародною участю
“Некоронарогенні хвороби серця: сучасні підходи до класифікації, нові
напрямки діагностики, лікування” (Київ, 1999); матеріалах Української
науково-практичної конференції “Сучасні проблеми кардіології та
ревматології – від гіпотез до фактів” (Київ, 2001); матеріалах пленуму
правління Українського наукового товариства кардіологів “Атеросклероз і
Ішемічна хвороба серця: сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія
як фактор ризику ІХС; профілактика ускладнень” (Київ, 2003); матеріалах
VII-го конгресу патологів України “Екологічна, інфекційна, судинна та
онкологічна патологія – сучасні аспекти морфологічної діагностики і
патоморфозу” (Івано-Франківськ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць: 6
у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 7 у матеріалах конгресів
та наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів власних
досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків і списку
використаних джерел. Основний текст роботи викладено на 122 сторінках
машинопису, дисертація ілюстрована 54 рисунками, 5 таблицями, список
цитованої літератури налічує 253 джерел вітчизняних та зарубіжних
авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В експерименті відтворювали хронічну ГХЕ
(10 тварин), ГКАЕ (8 тварин), емоційно-больовий стрес (ЕБС, 10 тварин) і
механічне пошкодження ендотелію (10 тварин) та вивчали їх
диференційований та комплексний вплив на стінку аорти: хронічна ГХЕ +
механічне пошкодження (9 тварин), хронічна ГХЕ + ЕБС (9 тварин). Досліди
проведено на 64 кролях породи Шиншила вагою 2,5 – 3,5 кг, з яких 8
тварин склали контрольну групу.

Всі експерименти виконувалися з дотриманням вимог щодо гуманного
поводження з тваринами з використанням тіопенталового наркозу (тіопентал
натрію в/в в дозі 30 мг/кг ваги). Матеріалом для дослідження слугувала
стінка аорти.

Аліментарну ГХЕ моделювали шляхом утримання тварин на атерогенній дієті
(холестерин в дозі 0,3г/кг щодобово). Хронічний емоційно-больовий стрес
відтворювали шляхом подразнення тварин електричним струмом на протязі 2
тижнів за методикою Ф.З.Меєрсона (1981). Для комбінованої дії ГХЕ та ЕБС
кролів протягом двох місяців утримували на атерогенній дієті, крім
цього, протягом двох останніх тижнів експеримента приєднювали стресорні
впливи. Для відтворення ГКАЕ наркотизованим кролям за 4-5хв до забою
внутрішньовенно вводили адреналін та норадреналін у дозах 20 мкг/кг та
80 мкг/кг відповідно. Для механічного пошкодження ендотелію аорти
використовували балонний катетер. Ендотелій десквамували на ділянці
довжиною 1,5-2см по всьому периметру судини, термін експерименту – 2
місяці. Поєднаний вплив механічного пошкодження і ГХЕ на судинний
ендотелій відтворювали шляхом його десквамування балонним катетером з
подальшою двомісячною атерогенною дієтою. Стінку аорти вивчали в зоні
пошкодження та поза нею. Ендотелій досліджували на тотальних препаратах,
імпрегнованих 0,5% розчином AgNO3 та за допомогою електронної
мікроскопії.

Для електронномікроскопічного дослідження зразки тканини фіксували у 4%
ізотонічному забуференому (рН 7,2-7,4) розчині параформа, дофіксовували
у 1% ізотонічному розчині ОsO4, зневоднювали у спиртах та ацетоні і
заливали у суміш епона з аралдітом (В.Я.Карупу, 1984). Ультратонкі
зрізи, виготовлені на ультратомі LKB-8800 (Швеція), контрастували солями
важких металів та вивчали в електронних мікроскопах ЕМ-125 та ПЕМ — 125.
Інтенсивність процесів перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) і стан
систем антиоксидантного захисту досліджували шляхом вимірювання
хемілюмінесценції та спектрофотометрії. Біохімічні дослідження
виконували у відділі біохімії інституту кардіології ім. акад.
М.Д.Стражеска АМН України (завідувач – професор Л.С.Мхітарян).

Електронногістохімічно визначали: концентрацію та розподіл
некомпенсованих негативних зарядів глікозаміногліканів (ГАГ, реакція з
ферізолем за Б.Ветцелем), активність аденілатциклази (АДЦ) (Г.Гайер,
1974), фосфодіестерази (ФДЕ) циклічних нуклеотидів (Ueno S. et al.,
1984), моноамінооксидази (МАО, тетразолієвий метод), АТФ-ази (за
Рехардтом і Кокко), холестерин в плазмолемі (реакція з дігітоніном,
Г.Гайер, 1974) та елементи цитоскелета (ОТО-контрастування, И.А. Морозов
и соавт., 1986). Атеросклеротичні зміни в стінці аорти та зміни
активності ферментів, які зв’язани з рецепторним апаратом клітини,
визначали морфометрично (Г.Г.Автандилов и др., 1984, 1990).
Стереологічні дослідження виконували в лабораторії електронної
мікроскопії НДЛЦ при Національному медичному університеті ім. О.О.
Богомольця МОЗ України (завідувач – професор Л.О. Стеченко). Отримані
дані обробляли з використанням статистичного пакету Microsoft Excel –
2000.

Результати дослідження та їх обговорення. Як відомо, швидкоплинна
реакція на гострий стрес залежить від цитоспецифічного набору рецепторів
клітини-мішені і швидкості катаболізму гормонів і нейропептидів:
адреналіну і норадреналіну, ангіотензину і вазопресину, які визначають
її перебіг. У наших спостереженнях цьому відповідали: надлишкова
структуролізація і локальна деструкція філаментів цитоскелета з
потоншенням периферичних відділів ендотеліоцитів; надмірна гідратація
їхнього цитоплазматичного матрикса; підвищення пластичності плазмолеми,
що підтверджується збільшенням кількості мікроворсин і мікровиступів,
дрібних і великих інвагінатів; посилення специфічного контрасту при
електронноцитохімічних тестах АДЦ і ФДЕ, які підтримують
внутрішньоклітиний баланс цАМФ; підвищення каталітичної здатності МАО в
неушкоджених мітохондріях, спрямоване на захист ендотеліоцита від
надлишку біогенних амінів.

Супутня цьому реакція – активування механізмів пластичного й
енергетичного забезпечення функції ендотеліоцитів. Морфофункціональними
еквівалентами останнього були: помірний набряк мітохондрій із
просвітленням їхнього матрикса, ускладнення контурів каріолеми,
трансформація великих брилок гетерохроматину в еухроматин, а також
асоціювання цитоплазматичних рибосом у полісоми. Навпаки, при
неефективній адаптації клітин до стресорного впливу відбувались
більш-менш глибокі пошкодження різних органел та інактивація зв’язаних з
ними ензимів.

Механізми судинної проникності зазнавали якісної перебудови. В
цитоплазмі ендотеліоцитів збільшувалась кількість досить різних за
розміром, діафрагмованих і недіафрагмованих, гладеньких і облямованих
везикул, що контактували із плазмолемою або вільно розташовувались у
цитоплазмі. Разом з тим, співвідношення мікропіноцитозних великул (МПВ),
що специфічно контрастуються і практично не маркіруються при
електронногістохімічній реакції на АТФ-азу, значно змінювалось на
користь останніх. Все це по-перше, свідчить про зниження ефективності
везикулярного масопереноса речовин, по-друге, вказує на функціональну
неоднорідність елементів мікровезикулярного апарата ендотеліоцитів, що
беруть участь у резервуванні плазмолеми, здійсненні
рецептор-опосередкованого і неспеціалізованого транспорту, катаболізмі
речовин та інших процесах (В.А. Нагорнев, 1989, И.К. Кондаков, 1999).

Таким чином, багатофакторний вплив дискоординує внутрішньоклітинні
регуляторні системи ендотеліальних клітин, одночасно стимулюючи вторинні
месенджери, зокрема АДЦ і фосфоліпазу С, сприяючи збільшенню в
цитоплазмі Са2+ (П.Г. Костюк, Е.И. Чазов, 1998).
?-адренорецепторопосередковане активування АДЦ знижує фосфорилювання
легкого ланцюга міозину, тим самим порушуючи взаємодію F-актину і
міозину у волокнах напруги цитоскелета, а отже, скоротливість
ендотеліоцитів (E.G. Langeler et al., 1991). Вільний Са2+, у свою чергу,
активує Са2+-кальмодуліновий механізм ендотеліальної NO-синтази (В.П.
Реутов, Е.Г. Сорокина, 1998). Під впливом NO, що утворюється, в клітині
зростає концентрація цГМФ і, як підтверджують наші дані, активність ФДЕ,
яка, підсилюючи катаболізм цАМФ, розблоковує контрактильний апарат
ендотеліоцитів і роз’єднує клітини, підвищуючи проникність ГГБ. У
підсумку надлишок катехоламінів та інших супутніх стресу гормонів і
нейропептидів пригнічує модуляторний компонент адренергічного ефекту,
який корегує нераціональне фосфорилювання протеїнів, активацію
фосфоліпаз і оксидативні процеси, забезпечує компартменталізацію Са2+,
блокуючи його цитотоксичні ефекти, а отже, попереджує появу в
ендотеліальних клітинах дистрофічних і альтеративних зрушень і
формування комплексу морфофункціональних змін, що позначаються як
“стрес-реакція” (В.В. Куприянов, И.И. Бобрик, 1986).

При хронічному стресі ендотелій аорти зазнає ряду структурних і
функціональних змін, що якісно відрізняются від проявів гострої
стресорної реакції. В умовах пролонгованого стресорного впливу
відбувається перебудова рецепторного апарата ендотеліоцитів, що,
імовірно, обумовлено блокуванням частини рецепторів надлишком агоністів
катехоламінів і тахіфілаксією, а також їх деструкцією разом із
глікокаліксом. Відмічена при цьому неузгодженість коливань активності
АДЦ і ФДЕ в ендотеліоцитах є важливим чинником морфофункціональної
гетерогенності клітин.

Активація ліпаз, фосфоліпаз ( В.С. Репин, 1990; В.Ф. Сагач, 1998), а
також ПОЛ, що спостерігається при цьому, не тільки впливає на ліпідне
мікрооточення і функцію рецепторів, іонних каналів і таких ключових
ферментів, як АТФ-аза та АДЦ. Вона також призводить до ушкоджень
ліпідного бішару мембран. Виявлені нами зміни в певній мірі є проявом
ліпотропного ефекту стресу, який змінює фізико-хімічні властивості
біомембран, внаслідок чого на плазмолемі з’являються численні поліморфні
мікроворсини і виступи, що збільшують її обмінну поверхню і підвищують
міцність зв’язку із судинною стінкою.

Зміни конформаційного стану ліпопротеїдних комплексів плазмолеми
ендотеліоцитів і дисоціація аніонних груп глікокалікса, пошкодження
якого значніші, ніж при ГКАЕ, знижуючи поверхневий потенціал, призводять
до суттєвіших порушень антигемостатичних властивостей ендотеліального
шару, що полегшує неопосередковуване рецепторами асоціювання ендотелію з
ЛП плазми крові (В.А. Нагорнев, С.В. Мальцева, 1993).

Ендотеліоцити помітно відрізнялися за ступенем везикуляції,
інтенсивності взаємодії везикул із плазмолемою, характером розподілу
останніх в цитоплазмі, з тенденцією до утворення більш або менш значних
скупчень уздовж одного з листків плазмолеми або в цитоплазмі. Різко
зростала субпопуляція МПВ зі слідовим маркіруванням при тесті на
АТФ-азу, а число везикул з чіткою позитивною реакцією значно
зменшувалося, тоді як в ендотеліоцитах інтактних тварин це
співвідношення мало зворотний характер. На відміну від гострого стресу,
разом зі зниження кількості МПВ, які беруть участь у
трансендотеліальному транспорті, обмежувалось і число утворених ними
трансендотеліальних канальців.

Значна деформація ендотеліоцитів і потоншення їхніх тіл з модифікацією
міжклітинних контактів призводило не тільки до роз’єднання десмосом, але
і до руйнування глікозаміногліканового фільтра і утворення відкритого
каналу, в якому переміщення рідини визначається лише значенням градієнту
концентрацій. В результаті провідну роль у гемо-тканинному обміні
судинної стінки виконує не стільки активний масоперенос за допомогою
МПВ, скільки пасивна фільтрація.

Наслідком неконтрольованого ендотелієм підвищення проникності судинної
стінки був субендотеліальний набряк з відшаруванням ендотеліального
моношару, деструкцією фібрилярної інфраструктури аморфної речовини
субендотеліальної зони, нагромадження тут грубодисперсних білків плазми
і продуктів порушеного тканинного метаболізму, які, асоціюючись,
провокують неспецифічну реакцію клітинних елементів.

При хронічному стресі в більшій частині ендотеліоцитів ознаки адаптивної
активації пластичних процесів були виражені слабко або зовсім відсутні.
Наслідком цього стало посилення процесів зношення і дистрофічні зміни
клітин. Найчастіше вони були представлені у вигляді надлишкової
гідратації і просвітлення цитоплазми, а іноді і каріоплазми, на фоні
яких спостерігався лізис елементів цитоскелета, гомогенізація і
фрагментація мембран органел, вимивання хроматину, сегрегація
гранулярних і фібрилярних структур ядерець, активування лізосомального
апарата зі збільшенням субпопуляції вторинних лізосом.

На відміну від різкого підвищення активності МАО при гострому стресі,
при хронічному стресорному впливі в клітинах спостерігалась тенденція до
її зниження, обумовлена пошкодженнями мітохондріального апарату. Прямим
наслідком цього було порушення ауто- і паракринної функції ендотелію, що
спричинює звільнення цитокінів, пригнічення е-NOS і активацію
індуцибельної NO-синтази (O. Feron, F. Saldana, 1998). Разом з вільними
радикалами і надлишком Са2+ це сприяє пошкодженню цитомембран, знижує
утворення АТФ, посилює катаболізм. Природно також припустити
модифікуючий вплив надлишку NO і пероксинітриту на вміст МПВ і
насамперед на ліпопротеїди, що транспортуються ними.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про здатність
довгострокового ЕБС істотно змінювати морфофункціональний стан
ендотеліального моношару як за допомогою прямого мембранотропного
впливу, так і шляхом дискоординації ферментних систем, що взаємодіють з
рецепторним апаратом клітин.

При хронічній ГХЕ поява в плазмі крові збагачених холестерином ЛП
пов’язана з цілим рядом ефектів, які дещо відрізняються від таких при
хронічному стресі, однак, також призводять до дисфункції ендотелію. В
умовах хронічної ГХЕ активація ПОЛ разом з модифікацією плазмолеми
ендотеліоцитів набуває перманентного характеру (И.К. Кондаков, 1999),
внаслідок чого судинна стінка піддається цілому комплексу прямих
пошкоджуючих та рецептор-опосередкованих впливів, що взаємодіють,
потенціюючи один одного. Атакується, в першу чергу, плазмолема
люмінальної поверхні ендотеліоцитів, а саме її рецепторний апарат і
глікокалікс. Це знижує негативний потенціал і антигемостатичні
властивості плазмолеми, полегшує низькоафінне асоціювання з нею
перекисномодифікованих ЛП плазми і формених елементів крові. Про
дисфункцію рецепторного апарата ендотеліоцитів свідчать також порушення
активності сполучених з ним ферментних систем, наприклад АДЦ. Крім
цього, отримані нами дані про неузгоджені коливання каталітичної
здатності АДЦ і ФДЕ вказують на порушення реактивності ендотеліоцитів.

Уже на ранніх етапах патологічний процес набуває розгалуженого
багатоступінчастого характеру, найбільш істотними аспектами якого є
гіперпродукція аніонів супероксиду, прискорена деградація NO і якісна
перебудова NO-синтазної системи (H. Ju, R. Zou et al., 1997). В наших
спостереженнях непрямим підтвердженням цього було коливання каталітичної
активності цГМФ-залежної ФДЕ, яка стимулюється оксидом азоту (ІІ).

Внаслідок зміни фізико-хімічних властивостей плазмолеми облігатним
компонентом морфофункціональних змін в ендотелії були численні
поліморфні екструзії плазматичної мембрани, що деформували
ендотеліоцити, впливаючи на примембранний тік крові. Зміни конфігурації
ендотеліальних клітин носили як адаптаційний, так і патологічний
характер. Вони не тільки сприяли збільшенню обмінної поверхні клітин або
додатково фіксували їх до судинної стінки, але і були ознакою активації
мікроклазматозу. Остання, в певних межах, також може розглядатися як
процес адаптації до функціонування в умовах хронічної ГХЕ через
звільнення ендотеліоцита від “шлаків”, насамперед надлишків ліпідів і
холестерину, які накопичуються в цитоплазмі і мембранах внаслідок
дискоординації їх синтезу, утилізації й евакуації (Ю.М. Лопухин, А.И.
Арчаков, 1983).

За існуючими уявленнями, дисліпопротеїдемічна модифікація ліпопротеїдних
комплексів і активація ПОЛ здатні призводити до мієлінізації і
“скидання” якісно зміненої плазмолеми (шейдінг), яка втрачає здатність
повноцінно виконувати свою функцію (В.В. Догов и соавт., 1982; А.С.
Гавриш, В.В. Братусь, 1994). Подібне явище мало місце і в наших
спостереженнях, у зв’язку з цим надмірний мікроклазматоз і шейдінг
мієлінізованої плазмолеми можуть розглядатися як механізми виснаження
адаптаційних можливостей ендотеліоцитів, що передують їх загибелі.

Ще один важливий наслідок дісліпопротеїдемічної модифікації плазмолеми
клітин судинного ендотелію полягає в негативному впливі її на
асоційовану з мембраною АТФ-азу. Значне збільшення субпопуляції МПВ із
слідовою активністю цього ензиму при дуже нерівномірному розподілі
везикул у цитоплазмі і досить слабкій взаємодії їх із плазмолемою
вірогідно підтверджує пригнічення активного трансендотеліального
транспорту. З урахуванням цього відносно високий ступінь везикуляції
ендотеліоцитів разом з частими явищами гіпертрофії і гіперплазії
елементів ендоплазматичної сітки і пластинчастого комплексу можна
розцінювати як ознаку змін секреторно-пластичної функції ендотелія.

Пригнічення активності АТФ-ази поєднувалося зі зростанням адгезивності
МПВ і формуванням ними трансендотеліальних канальців, що, очевидно, було
своєрідним механізмом компенсації зниження ефективності везикулярного
транспорту. Останнє поєднувалося з розширенням міжендотеліальних щілин
щонайменше за двома різними механізмами: рецептор-опосередкованою
структуролізацією цитоскелета з утворенням стрес-фібрил у маргінальній
зоні клітин; гідратацією цитоплазматичного матрикса внаслідок порушення
бар’єрної функції цитолеми і водно-електролітного балансу
ендотеліоцитів. Підвищення проникності міжклітинних щілин відбувалося
пропорційно ступеню деформації клітин, що у виражених випадках
обумовлювало виникнення локусів витоку. Тому є підстави вважати, що
співвідношення активного і пасивного переносу речовин у судинну стінку
при ГХЕ істотно відрізнялося від норми.

*

.

2

< V X D AE o ue * , . 0 2 4 4 6 8 : < >

@

B

Z

\

?

?

? o

ue

&

„7`„7

Z0Z¬]l_8h nduoooooooessssssOOONAe????

5ктивованих лізосом, механізми внутрішньоклітинної регенерації ставали
недостатніми для попередження прогресування процесів катаболізму, що
також сприяло зростанню гетерогенності клітин ендотеліоцитів аорти.

Крім гуморальних або метаболічних факторів, структурно-функціональні
зміни ендотелію можуть ініціюватися і довгостроково підтримуватися
навіть одноразовим механічним пошкодженням ендотеліального моношару.
Так, при дослідженні зони механічної деендотелізації аорти через 4 тижні
після травми в уже суцільному ендотеліальному шарі була відсутня
характерна для його клітин орієнтація за током крові. Вони значно
відрізнялися за розмірами і формою від ендотеліоцитів інтактних ділянок
судинної стінки, а їх проліферативна активність закономірно зростала, що
розглядається як проатерогенний фактор (И.К. Кондаков, 1999).

Незважаючи на практично таку ж інтенсивність маркірування “регуляторних”
ферментів (АДЦ, ФДЕ, МАО), у значній частині ендотеліоцитів аорти
експериментальних тварин відзначалися виражені ознаки посилення
секреторно-пластичних і транспортних процесів. При цьому помітно
зростала “порізаність” плазмолеми і везикуляція цитоплазми з чітким
контрастуванням значної частини МПВ при реакції на АТФ-азу на фоні
активації систем пластичного й енергетичного забезпечення функції
клітин.

Поряд із цим, у деяких клітинах виявлялися ознаки дисфункції і
підвищеного зношення, свідченнями яких можна вважати зниження пластичної
активності, пригнічення мікропіноцитоза, надлишкове нагромадження
філаментозних структур, активування лізосомального апарату та
пошкодження їх органел.

В ендотелії інтактних зон травмованої судинної стінки також відбувалися
односпрямовані, хоча і менш виражені зміни, що можуть розглядатися як
генералізована довгострокова посттравматична реакція. Питання про шляхи
передачі інформації з пошкодженої ділянки судини в інші регіони потребує
подальшого аналізу. Найбільш ймовірним можна вважати вихід з
ендотеліоцитів травмованої зони відповідних речовин у кров і їх
поширення по всьому організму. Другим можливим варіантом генералізації
досить тривалої реакції в ендотелії може бути виникнення каскадного
процесу, коли інформація з раніш пошкодженої і більш чутливої до
гемодинамічних і гуморальних факторів зони передається
контактно-секреторним шляхом в іншу, непошкоджену ділянку.

Отримані нами дані свідчать про те, що при поєднанні різних факторів їх
проатерогенний вплив на судинну стінку потенціюється. Внаслідок
виникненнярізного співвідношення адаптаційних, дистрофічних і
деструктивних змін одні клітини піддавалися надмірній гідратації, в
інших спостерігалася надлишкова структуролізація цитоскелета, явища
пікнотичного ущільнення і потоншення їх тіл, пригнічення активного
везикулярного транспорту, дилатація міжендотеліальних стиків з появою
локусів витоку.

Суттєвіші патологічні зміни в ендотеліоцитах при поєднанні хронічної ГХЕ
і стреса і, відповідно, додаткова напруга компенсаторно-пристосувальних
механізмів обумовлювали і більш виражений структурно-метаболічний
поліморфізм клітин. Прояви адаптації, в основному, носили стереотипний
характер і були орієнтовані на оптимізацію пластичних процесів,
енергетичного забезпечення, транспортної і секреторної функції клітин.
Дилатовані і вакуолізовані диктіосоми пластинчастого комплексу часто
були оточені численними везикулоподібними структурами з вмістом різної
електронної щільності. Іноді можна було спостерігати злиття везикул із
плазматичною мембраною і, можливо, подальшим виділенням іх вмісту у
кровотік або в інтерстицій.

Субендотеліальний набряк і лізис фібрилярних структур, що зв’язують
ендотеліоцити із судинною стінкою, супроводжувався відшаруванням
ендотеліоцитів. В субендотелії накопичувалися грубодисперсні субстанції
і ліпідні включення, з’являлися моноцити і міоінтимальні клітини, що
разом зі стимулюванням десмогенезу призводило до атеросклеротичної
перебудови судинної стінки, причому, сумарна площа атеросклеротичних
змін в інтимі аорти в порівнянні з лише ГХЕ такої ж тривалості, майже
подвоювалася.

При поєднанні хронічної ГХЕ і посттравматичної регенерації судинної
стінки в ендотеліоцитах аорти відзначалася генералізована реакція, яка
також істотно відрізнялася від тієї, що спостерігалася при їхньому
диференційованому впливі. Як і в попередніх спостереженнях з механічною
деендотелізацією аорти, “повна” регенерація ендотеліального моношару до
моменту закінчення експерименту також не відбувалася, а резистентність
судинної стінки до атерогенезу різко знижувалася і ліпосклеротичні
бляшки займали вірогідно більшу площу, ніж при лише хронічній ГХЕ.

У більшості ендотеліоцитів спостерігалися зміни, що свідчили про їх
гіперфункцію і прискорене зношення. Основною мішенню, через яку
реалізуються вище згадани впливи, також є цитолема ендотеліоцита, а саме
глікокалікс, насичена холестерином плазмолема, ферментні системи
рецептор-залежних реакцій, АТФ-аза, які опосередковано визначають стан
цитоскелета клітини, її енергетичний та водно-електролітний баланс.
Транспортні процеси в ендотелії якісно змінювалися: зростала пасивна
проникність судинної стінки, а мікропіноцитоз помітно знижувався.
Лабілізація міжклітинних контактів нерідко супроводжувалася альтерацією
і десквамацією ендотеліоцитів.

В цілому, при модельованих нами патологічних ситуаціях у перебудові
судинного ендотелію домінували стереотипні зміни, які визначають
морфофункціональні еквіваленти ендотеліальної дисфункції. Процес
перебудови клітин відповідно до нових умов функціонування
характеризувався зростаючою гетерогенністю ендотеліоцитів. При цьому
змінюються всі основні цитологічні характеристики ендотелію: форма
клітин; рельєф їхньої поверхні і стан глікокаліксу; структура
міжклітинних контактів та їх проникність; електронна щільність
цитоплазматичного матрикса і стан цитоскелету; інтенсивність
мікропіноцитоза, ступінь і характер везикуляції цитоплазми; кількість та
функціональний стан всіх органел, що забезпечують енергетичну, пластичну
і секреторну активнисть клітин. В результаті в тій або іншій мірі
знижуються властивості ендотеліального моношару як антигемостатичної
поверхні, порушується його здатність впливати на окислення ліпідів,
регулювати тонус і регіональну реактивність судинної стінки. За цих умов
страждає спроможність ендотелію опосередковувати запальні та імунні
процеси.

Отримані дані свідчать також про те, що найбільш чутливою мішенню при
різноманітних пошкодженнях є цитолема ендотеліоцитів, зміни якої стають
ініціальною ланкою всієї наступної перебудови клітин. Це обумовлено не
тільки її доступністю, але і наявністю локусів спеціалізованої,
рецепторопосередкованої взаємодії з гуморальними факторами, які
з’являються в крові при ініціації атерогенеза в умовах стресу або
посттравматичної регенерації судинної стінки. Облігатним компонентом
модифікації плазмолеми є зміни активності асоційованих з нею ферментів.

Цілком можливо, що функція мікропіноцитозу, на наш погляд, не
обмежується тільки трансендотеліальним масопереносом, але і має активний
вплив на вміст везикул. За нашими спостереженнями, зміни глікокалікса
МПВ, зниження каталітичної здатності АТФ-ази, яка вже не забезпечує
оптімального рівня рН, і, очевидно, ряд інших обставин, обумовлених
хронічною ГХЕ або стресом, ймовірно, здатні модифікувати субстанції, що
транспортуються МПВ. В результаті судинний ендотелій можна розглядати як
один з найважливих постачальників модифікованих проатерогенних
ліпопротеїдів.

Перебудова ендотеліального моношару важлива для стану всіх інших
структур судинної стінки. В результаті в інтимі створюються умови для
нагромадження й осідання грубодисперсних комплексів. В реакцію,
спрямовану на відновлення тканинного гомеостазу, втягуються гістіогенні
і гематогенні клітинні елементи, що утворюють пінисті клітини, і процес
згодом неминуче повинен набувати характеру асептичного запалення з
аутоімунним компонентом, що і підтверджується сучасними дослідженнями
(В.С. Репин, 1990; В.А. Нагорнев, Е.Г. Зота, 1996).

Незважаючи на подібний характер перебудови ендотеліального моношару при
патологічних ситуаціях, що моделювалися нами, кожна з них має і свої
особливості. Так, гострий стрес призводить до активації ПОЛ, набряку
ендотеліоцитів з фокальною деструкцією мікротрабекулярної сітки або
утворення стрес-фібрил. Транзиторній стрес-реакції притаманні:
підвищення пластичності плазмолеми, особливо її люмінальної частини без
істотної перебудови глікокалікса; тенденція до збільшення кількості МПВ,
які слабко маркіруються при реакції на АТФ-азу і часто утворюють
трансендотеліальні канальці; відносно скорегована активація АДЦ, ФДЕ,
МАО; стимулювання механізмів внутрішньоклітинної регенерації.

При тривалому стресорному впливі на перший план виступає дисфункція
рецепторного апарата ендотеліоцитів, ймовірно, через істотніші зміни
глікокалікса, шар якого стає неоднорідним, із зонами рарифікації і
потоншення аж до оголення плазмолеми. Підвищення активності АДЦ і ФДЕ,
нерівномірно виражене в різних клітинах, істотніше впливає на стан їх
цитоскелета. Одночасно з порушеннями водно-електролітного балансу воно
призводить до значної поляризації ендотеліоцитів за електронною
щільністю цитоплазми. При цьому прискорене “зношення” ендотеліальних
клітин часто доповнюється мієліноподібною їх трансформацією цитомембран,
обумовленою посиленням оксидативних процесів.

Механізми формування змін бар’єрної функції ендотелію при різних
пошкоджуючих впливах мають різне походження. Так, якщо при гострому
стресі відбувається лише деяке зменшення активності АТФ-ази МПВ то при
його хронічному перебігу це явище набуває більшої вираженості, що
одночасно з перерозподілом везикул в ендотеліоциті свідчить про суттєве
пригнічення мікропіноцитоза і утворення МПВ мембранного резерву. Разом з
тим, ультрафільтрація по розширених міжендотеліальних стиках значно
зростає.

До особливостей хронічної ГХЕ можуть бути віднесені і тестовані
дигітоніном ознаки надлишкового насичення плазмолеми ендотеліоцитів
холестерином, порушення її пластичності і посилення мікроклазматоза на
фоні активації ПОЛ; ще більш виражене зменшення частини МПВ з АТФ-азною
активністю. Везикули набувають підвищеної здатності асоціюватися між
собою, мають різну величину і нерівномірно розподіляються у клітині. При
цьому в одних клітинах переважають ознаки прискореного “зношення” і
деструкції органел, в інших — явища їх гіпертрофії і гіперплазії. Крім
того, часто спостерігається нагромадження у внутрішньоклітинному
середовищі продуктів порушеного метаболізму та ліпідних крапель.

Структурно-метаболічна перебудова ендотеліоцитів досягає максимального
ступеня при поєднаному впливі різних факторів атерогенезу: хронічної ГХЕ
і стресу, трохи менше – ГХЕ і механічної деендотелізації судинної
стінки. При цьому кожний з факторів, у поєднанні з іншими, привносить
свою частину до загальної картини морфофункціональних змін, що виникають
в ендотелії. В результаті одні зміни підсилюються, інші, навпаки, в тій
або іншій мірі нівелюються. В цілому, нашаровування різних впливів, що
вивчалися, призводить до помітно глибших патологічних змін в
ендотеліальних клітинах і в підлягаючих структурах судинної стінки,
прискорюючи розвиток атеросклерозу. Це пояснюється тим, що при
комплексному впливі стресу і ГХЕ або механічного пошкодження ендотелію і
ГХЕ реалізується більш широкий спектр регуляторних механізмів і
альтеративних процесів, шляхи яких часто не тільки перетинаються, але й
неадитивно сумуються.

ВИСНОВКИ

1. На основі результатів електронномікроскопічних і гістохімічних
досліджень отримані нові дані про особливості структурно-функціональної
перебудови ендотеліального моношару аорти при ізольованому і
комплексному впливі проатерогенних факторів: ГХЕ, стресу і механічного
пошкодження.

2. Морфофункціональна перебудова ендотелію, незалежно від характеру
застосованого нами впливу, визначається, перш за все, комплексом
стереотипних компенсаторно-пристосувальних і патологічних змін,
співвідношення яких варіює в кожній клітині, що обумовлює, по-перше,
різну ефективність адаптації до нових умов функціонування, по-друге –
різко посилює природну морфофункціональну гетерогенність ендотеліального
моношару, знижуючи резистентність судинної стінки до проатерогенних
факторів.

3. Ендотеліальна дисфункція в умовах ГХЕ, стресорних ситуацій та дії
гуморальних речовин, які накопичуються при механічному пошкодженні
судинної стінки, ініціюється як через рецепторний аппарат, так і шляхом
прямого впливу на глікокалікс та плазмолему ендотеліоцитів.

4. Структурно-метаболічними ознаками ендотеліальної дисфункції при
впливі факторів, що досліджувались, поряд із змінами каталітичної
активності ензимів, функціонально пов’язаних з рецепторним апаратом
ендотеліоцитів, є модифікація фізико-хімічних властивостей плазмолеми,
явища мікроклазматоза і шейдінга, пошкодження глікокалікса і перебудова
цитоскелета, порушення проникності ендотеліального моношару, механізмів
енергетичного та пластичного забезпечення функції клітин, їх секреторної
активності, інтенсифікація процесів катаболізму.

5. Стрес-реакція ендотеліоцитів при ГКХ включає активацію їх ферментних
систем, що здійснюють катаболізм біогенних амінів. Недостатність цієї
адаптаційної реакції, яка коригує чутливість клітин до
рецептор-опосередкованих впливів, призводить до надмірної реалізації
кінетичних потенцій їх цитоскелета з розширенням міжендотеліальних щілин
і активації мікропіноцитоза, істотно змінюючи бар’єрно-транспортну
функцію ендотеліального моношару.

6. Одним із провідних факторів альтеративних змін ендотеліоцитів при
хронічному стресі є дисбаланс регуляторних систем, які контролюються АДЦ
і фосфоліпазою С. Електронноцитохімічно це визначається непропорційними
змінами каталітичної здатності АДЦ і ФДЕ циклічних нуклеотидів. Надлишок
некомпартменталізованого Са2+ в цитозолі, дефіцит АТФ, активація ПОЛ і
модифікація цитомембран в тій чи іншій мірі дискоординують взаємодію
різних компонентів цитоскелета і бар’єрно-транспортну функцію судинного
ендотелію.

7. При хронічній ГХЕ ендотеліальна дисфункція ініціюєтся насиченням
холестерином і дисліпопротеїдемічною модифікацією плазмолеми, що
стимулює оксидативні процеси суттєвіше, ніж інші фактори. Це змінює
фізико-хімічні властивості цитомембран і, тим самим, стан асоційованих з
ними ферментних систем, наприклад, АТФ-ази або АДЦ, які контролюють
іонні канали і функцію рецепторного апарата. Дісліпопротеїдемічна
модифікація плазмолеми змінює адгезивність МПВ, що сприяє утворенню ними
канальців, які разом з дилатацією міжендотеліальних контактів підвищують
проникнисть судинної стінки.

8. Ендотелізація травмованого сегмента судинної стінки на момент
завершення експерименту не призводить до повного відновлення
гістоструктури і, відповідно, функції новоутвореного ендотеліального
моношару. Це сприяє тривалому генералізованому характеру
пострегенераторної реакції ендотеліоцитів, морфофункціональними проявами
якої є інтенсифікація в них пластичних, секреторних, енергетичних
процесів і активності АТФ-ази, а також більш виражена у порівнянні з
контролем структурно-метаболічна гетерогенність клітин в регіонах,
віддалених від травмованої зони аорти.

9. Поєднання хронічної ГХЕ і стреса або механічного пошкодження підсилює
їх стимулюючий вплив на атерогенез, що вірогідно збільшує площу
атеросклеротичного ураження судинної стінки і надає змінам в
ендотеліоцитах якісної своєрідності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гавриш А.С., Сергиенко О.В., Рудницкая О.Г., Лисовец М.А., Третьяк
И.В. Морфофункциональное состояние эндотелия и тромбоцитов в отдаленные
сроки посттравматической регенерации сосудистой стенки // Укр. кардіол.
журн. – 1997. — №4. – С. 54-57.

Дисертантом проведені електрономікроскопічні та морфометричні
дослідження ендотелія аорти кролів, проаналізовані результати і
підготовлен матеріал до публікації.

2. Гавриш А.С., Евстратова И.Н., Лисовец М.А. Региональные особенности
структуры и метаболические изменения эндотелия аорты при
экспериментальной гиперадреналинемии // Укр. кардіол. журн. – 1997. —
№1. – С. 64-66.

Дисертантом проведені електронномікроскопічні та морфометричні
дослідження ендотелію аорти експериментальних тварин в умовах
експериментальної гіперадреналінемії, проаналізовані та опубліковані
результати.

3. Гавриш А.С., Лисовец М.А., Благодаров В.Н., Исаечкина И.М.
Особенности морфофункциональной перестройки эндотелия аорты при
алиментарном атеросклерозе // Лікар. справа. – 1998. — №8. – С. 43-49.

Дисертантом проведені електронномікроскопічні та морфометричні
дослідження ендотелію аорти експериментальних тварин в умовах
комплексного впливу хронічної гіперхолестеринемії і гіперадреналінемії,
проаналізовані результати та підготовлен матеріал до публікації.

4. Гавриш А.С., Сергиенко О.В., Лисовец М.А., Лишневская В.Ю.
Структурно-метаболические изменения сосудистого эндотелия и тромбоцитов
при комплексном воздействии хронической гиперхолестеринемии // Укр.
кардіол. журн. – 1999. – №5. – С. 56-61.

Дисертантом проведені електрономікроскопічні та морфометричні
дослідження ендотелія аорти експериментальних тварин в умовах
комплексного впливу хронічної гіперхолестеринемії і стреса,
проаналізовані та опубліковані результати.

5. Гавриш О.С., Клишня М.А. Структурно-метаболічні еквіваленти
ендотеліальної дисфункції при впливі факторів, що стимулюють атерогенез
// Галицький лікар. вісник. – 2003. – Т.10, № 4. – С. 13-16.

Дисертантом проведені електронномікроскопічні та морфометричні
дослідження ендотелію аорти експериментальних тварин, проаналізовані
результати та підготовлений матеріал до публікації.

6. Гавриш А.С., Лисовец М.А., Сергиенко О.В. Ультраструктурная и
цитохимическая перестройка ендотелия аорты и тромбоцитов периферической
крови при комбинированном воздействии атеросклеротических факторов //
Укр. кардіол. журн. – 1998. – Додат. № 10. – С.35.

7. Гавриш А.С., Лисовец М.А., Порадун Е.Н., Рудницкая О.Г., Сергиенко
О.В. Морфофункциональная реакция эндотелия на механическое повреждение
сосудистой стенки и ее алияние на атерогенез // Actualitati in
diagnosticus si tratamentul bolilor cardiovasculare: Conf. A dona
stuntifica a cardiologilor. – Chisinau, 1996. – С. 92-93.

8. Гавриш А.С., Сергиенко О.В., Благодаров В.Н., Лисовец М.А.
Морфофункциональное состояние эндотелия и тромбоцитов в отдаленные сроки
посттравматической регенерации сосудистой стенки // Инвазивная
кардиология. Новое в сердечно-сосудистой хирургии: Тезизы докладов науч.
конф. Ассоциации серд.- сосуд. хирургов Украины . – Киев, — 1997. –
С.60.

9. Лисовец М.А., Гавриш А.С. Морфофункциональный анализ системных и
региональных реакций сосудистого эндотелия при различных воздействиях //
Судинні і онкологічні захворювання: морфогенез та екологічний
патоморфоз: Матеріали 6 Конгр. Патологів України. – Вінниця, — 1998. –
С. 76-77.

10. Гавриш А.С., Лисовец М.А. Гемодинамическая нагрузка и
структурно-метаболические особенности эндотелия интактной аорты //
Актуальні питання морфології: Фахове видання наук. праць II Націон.
Конгр. анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України. –
Луганськ. – 1998. – С. 160-161.

11. Гавриш А.С., Лисовец М.А. Региональные особенности эндотелия аорты
при рецептор-опосредованных воздействиях // Некоронарогенні хвороби
серця: сучасні підходи до класифікації, нові напрямки диагностики,
лікування: Тези допов. об’єднанного пленуму кардіологів, ревматологів та
кардіохірургів України з міжнар. участю. – Київ. – 1999. – С. 122-123.

12. Гавриш О.С., Клишня М.А., Благодарова О.В., Рудницька О.Г.
Еволюційно детерміновані передумови мозаїчності атеросклеротичних
пошкоджень судинної стінки // Сучасні проблеми кардіології та
ревматології – від гіпотез до фактів: Матеріали Укр. наук.- практ. конф.
– Київ. – 2001. – С. 40-41.

13. Гавриш О.С., Клишня М.А. Морфогенез реакції судинного ендотелію при
відтворенні гострої стресорної ситуації // Атеросклероз і ішемічна
хвороба серця: сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія як фактор
ризику ІХС; профілактика ускладнень: Тези допов. пленуму правління Укр.
наук. товариства кардіологів. – Київ. – 2003. – С. 49.

АНОТАЦІЯ

Клишня М.А. Морфофункціональна характеристика ендотеліоцитів аорти при
хронічній гіперхолестеринемії, стресі та механічному пошкодженні. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.03.02 – патологічна анатомія. – Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2004.

Дисертація присвячена вивченню структурно-метаболічних особливостей
судинного ендотелія при диференційованому і поєднаному впливі хронічної
гіперхолестеринемії, стреса, механічного пошкодження та визначенню
морфофункціональних еквівалентів ендотеліальної дисфункції при
патології, яка моделювалась. Встановлено, що структурно-метаболічні
особливості перебудови ендотелію визначаються комплексом стереотипних
змін, що являють собою фон для реалізації порушень, які індукуються
проатерогенними факторами. Показано, що вирішальною ланкою патогенезу
ендотеліальної дисфункції в усіх модельованих нами ситуаціях є
рецептор-опосередкований та прямий вплив цих факторів на плазмолему
ендотеліоцитів, що призводить до змін її складу та фізико-хімічних
властивостей. Виявлено, що поєднаний вплив хронічної гіперхолестеринемії
зі стресом або механічним пошкодженням створює потенціюючий ефект, який
посилює ступінь атеросклеротичного пошкодження судинної стінки.

Ключові слова: атерогенез, ендотеліальна дисфункція, ендотелій,
гіперхолестеринемія, стрес, механічне пошкодження.

АННОТАЦИЯ

Клишня М.А. Морфофункциональная характеристика эндотелиоцитов аорты при
хронической гиперхолестеринемии, стрессе и механическом повреждении. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.03.02. – патологическая анатомия. – Национальный
медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2004.

Диссертация посвящена изучению структурно-метаболических особенностей
сосудистого эндотелия при дифференцированном и сочетанном воздействии
наиболее распространенных и патогенетически значимых проатерогенных
факторов: хронической гиперхолестеринемии, стресса, механического
повреждения, и определению морфофункциональных эквивалентов
эндотелиальной дисфункции при моделировавшейся патологии.

Исследования выполнены на 64 кроликах породы Шиншилла весом 2,5-3,5 кг,
из которых 8 животных составили контрольную группу. Изменения эндотелия
аорты изучали: при острой гиперкатехоламинемии (8 наблюдений с
внутривенным введением адреналина и норадреналина в дозе 20мкг/кг и 80
мкг/кг соответственно); при хронической гиперхолестеринемии (10
животных, получавших 0,3 г/кг холестерина в сутки в течение 2 месяцев);
при эмоционально-болевом стрессе (10 наблюдений по модифицированной
методике Ф.З.Меерсона); при механическом повреждении эндотелиального
монослоя (у 10 животных с помощью балонного катетера десквамировали
эндотелий); а также в условиях сочетанного воздействия хронической
гиперхолестеринемии и стресса либо механического повреждения и
хронической гиперхолестеринемии (по 9 наблюдений). Эндотелий исследовали
электронномикроскопически, электронногистохимически (реакция с
ферризолем по Б.Ветцель, на активность АДЦ, ФДЕ, МАО (тетразолиевый
метод), АТФ-азы по Рехардту и Кокко, тест с дигитонином на холестерин и
ОТО-контрастирование для выявления цитоскелета). Интенсивность процессов
перекисного окисления липидов и состояния систем антиоксидантной защиты
исследовали путем измерения хемилюминесценции. Цифровые данные
обрабатывали с помощью методов вариационной статистики.

В результате установлено, что структурно-метаболические особенности
перестройки эндотелия при изучавшихся воздействиях определяются
комплексом стереотипных изменений, являющихся фоном, на котором
реализуются нарушения, индуцируемые соответствующими факторами. При этом
эндотелиотропные эффекты каждого из них приводят к перестройке всех
основных функций сосудистого эндотелия: антигемостатической,
барьерно-транспортной, секреторно-пластической, а также регуляторной,
что имеет соответствующие морфофункциональные эквиваленты,
определяющиеся как особенностями воздействия, так и его интенсивностью.

Показано, что ключевыми звеньями патогенеза эндотелиальной дисфункции
являются как рецептор-опосредованное, так и прямое воздействие,
модифицирующее плазмолемму и изменяющее ее состав и физико-химические
свойства.

Электронноцитохимически констатирована морфофункциональная
гетерогенность ультраструктурно идентичных везикулярных структур
эндотелиоцитов аорты и уточнена их роль в различных механизмах
трансендотелиального транспорта веществ, при каждом из моделируемых
патологических состояний.

На основании анализа электронномикроскопических и цитохимических тестов,
показавших увеличение количества кавеол, а также указывающих на
изменение характера воздействий на содержимое транспортных везикул,
высказано предположение об эндотелии как об одном из основных мест
атерогенной модификации липопротеидов.

Морфологически продемонстрировано взаимопотенциирование
эндотелиотропного эффекта, усиливающего дисфункцию эндотелия и степень
атеросклеротического повреждения сосудистой стенки при сочетании
гиперхолестеринемии и стресса или гиперхолестеринемии и механического
повреждения стенки сосуда. Ключевые слова: атерогенез, эндотелиальная
дисфункция, эндотелий, гиперхолестеринемия, стресс, механическое
повреждение.

ANNOTATION

Klyshnya М.А. The morphofunctional characteristic of aorta
endotheliocytes at the chronic hypercholesterolemia, stress and
mechanical damage. — Manuscript.

Thesis for a medical science candidate’s degree by speciality 14.03.02 —
pathological anatomy. – A.A.Bogomolets National Medical University,
Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to analysis structural — metabolic features
of vascular endothelium at the differentiated and integrated influencing
of chronic hypercholesterolemia, stress, mechanical damage and
definition morphofunctional equivalents of endothelial dysfunction at a
pathology, which one was modeled. It is established, that structural —
metabolic feature of reorganisation of the endothelium are determined by
a complex of stereotyped changes, which one represent a background for
implementation of violations(disturbance), which one induced by the
factors of atherogenesis. It is shown, that basic link of a pathogenesis
of endothelial dysfunction in all situations, modeled by us, is a
receptor — mediate and direct influencing of these factors on
endothelial cell’s plasmolemma, which one result in changes it structure
and physico-chemical properties. It is established, that the integrated
influencing of chronic hypercholesterolemia with a stress or mechanical
damage creates potentional effect, which an increasing degree of
atherosclerotic lesion of a vascular wall.

Keywords: atherogenesis, endothelial dysfunction, endothelium,
hypercholesterolemia, stress, mechanical damage.

Похожие записи