АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ

імені академіка А.П.РОМОДАНОВА

МАРУЩЕНКО МИРОСЛАВА ОЛЕГІВНА

УДК 616.831–092.9.259–089–091.8:612.017.1

Морфо-імунологічні співвідношення при кріодеструкції структур головного
мозку

(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.05 — нейрохірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ—2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті нейрохірургії імені академіка А.П.
Ромоданова АМН України та на кафедрі нейрохірургії Національного
медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, член-кореспондент АМН
України,

професор Цимбалюк
Віталій Іванович, Національний

медичний університет
імені О. О. Богомольця МОЗ

України, завідувач
кафедри нейрохірургії; Інститут

нейрохірургії імені
академіка А. П. Ромоданова АМН

України, заступник
директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лапоногов Олег Олександрович, Інститут
нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України, завідувач
відділу функціональної нейрохірургії

доктор медичних наук, професор Сіпітий Віталій Іванович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
нейрохірургії

Провідна установа

Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
нейрохірургії та неврології, м. Одеса

Захист відбудеться “ 19 “ квітня 2005 р. о 1200 годині на
засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 при Інституті
нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України (04050,
м. Київ, вул. Мануїльського, 32).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України (04050, м.Київ, вул.
Мануїльського, 32).

Автореферат розісланий “ 18 ” березня 2005 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Чеботарьова Л.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Впродовж понад 40-річної історії розвитку вітчизняної
стереотаксичної нейрохірургії було розроблено та впроваджено в клінічну
практику цілий ряд методів локальної деструкції структур головного мозку
та патологічних утворень, провідне місце серед яких займає
кріодеструкція (Лапоногов О.А., 1968, 1996; Цымбалюк В.И., 1975; Сипитый
В.И., 1992,1994). Розвиток сучасних методів нейровізуалізації, зокрема
КТ, МРТ та кріогенної техніки, дали новий поштовх до удосконалення
методики локальної кріодеструкції та розширили показання до застосування
низьких температур в нейрохірургічній практиці (Холявин А.И., Аничков
А.Д. и соавт., 2001; Халиков А.Д., 2003; Rubinsky B., 1991,2000; Maroon
J. et al., 1992; Baust J. et al., 1997).

Результати чисельних експериментальних досліджень та клінічних
спостережень свідчать про те, що у порівнянні з механічним, електричним
та хімічним руйнуванням біологічних тканин, кріохірургічний метод
дозволяє утворювати вогнища некрозу заданих розмірів при
відсутності значної перифокальної та загальномозкової реакції
(Вихерт Т.М. и соавт, 1968; Лапоногов О.А., 1968; Кандель Э.И., 1974,
1981; Cooper J., 1962, 1963; Breining H. et al., 1977; Moser R. et al.,
1987; Gilbert J. et al., 1993).

Такі переваги дали можливість застосовувати метод локальної
кріодеструкції в лікуванні патології екстрапірамідної системи,
епілепсії, в комбінованому лікуванні пухлин головного мозку, больових
синдромів, певних психічних розладів, окремих варіантів патології судин
головного мозку тощо (Лапоногов О.А., 1968, 1996; Цымбалюк В.И., 1975,
2002; Педаченко Г.А., Орлов Ю.А., 1978; Кандель Э.И. 1981, 1982; Сипитый
В.И., 1992, 1994; Зозуля Ю.П., Лапоногов О.О., Костюк К.Р., 1997;
Главацький О.Я., 1998, 2001; Медведєв Ю.М., 2002; Tao X., 1984; Rand R.,
1995; Kemoun G., 2001).

Однак, беручи до уваги відносну простоту та малоінвазивність
стереотаксичної кріодеструкції структур головного мозку, в клінічній
практиці не приділяється достатня увага вивченню впливу даного методу на
імунну систему пацієнтів. За даними літератури локальна кріодеструкція
мозкової речовини в експериментальних тварин ініціює розвиток
нейроаутоімунних реакцій різного ступеню вираженості, інтенсивність
яких зростає при повторному кріовпливі і порушує репаративні
процеси в зоні кріопошкодження та прилеглих до неї ділянок мозку
(Ганнушкина И.В., 1974; Жирнова И.Г., 1974; Hoffman N. et al., 2001;
Erdincler P., et al, 2002).

Проведені авторами дослідження щодо впливу різних хірургічних методів,
зокрема кріодеструкції, діатермокоагуляції та механічного пошкодження,
на імунний статус пацієнтів в лікуванні пухлин різної локалізації,
патології щитоподібної залози тощо показали, що найбільш стійкі
порушення в клітинній та гуморальній ланках імунітету виникають після
кріопошкодження (Цуцаева А.А. и соавт., 1988; Караченцев Ю.І., 2001;
Грищенко В.И., Алексеевская Э.И., 2003; Ablin R. et al., 1982). Однак
детальна оцінка отриманих даних авторами не проводилася.

У сучасній літературі залишаються не розкритими питання впливу різних
видів локальної деструкції структур головного мозку та патологічних
утворень на імунний статус пацієнтів з нейрохірургічною патологією, не
проводився порівняльний аналіз виявлених змін. Не визначеними є також
співвідношення між динамікою репаративних процесів в головному мозку та
імунологічними змінами в периферичній крові після кріодеструкції та
інших видів локальної деструкції структур головного мозку (зокрема,
електродеструкції та механічного пошкодження кори як найбільш поширених
в клінічній практиці локальних впливах на мозкову речовину).
Невирішеність цих питань і зумовила актуальність даної дисертаційної
роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках науково-дослідних робіт Інституту нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України (шифр В/I. К. ІН.
01.2003–12.2003) та Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця МОЗ України (шифр JC./I. В. НМУ. 01.2004–12.2005).

Мета і задачі дослідження. Метою нашої роботи є визначення особливостей
динаміки репаративних процесів у мозковій речовині та змін в імунному
статусі щурів після локальної кріодеструкції структур головного мозку
для оцінки кріодеструкції як хірургічного методу.

Задачі дослідження:

1) Вивчити морфологічні зміни в різних ділянках мозкової речовини щурів
після локальної кріодеструкції кори головного мозку на світлооптичному
та ультраструктурному рівнях в динаміці спостереження.

2) Проаналізувати динаміку змін в імунному статусі щурів після локальної
кріодеструкції кори головного мозку.

3) Дослідити співвідношення між морфологічними змінами в речовині мозку
та змінами в імунному статусі щурів після кріодеструкції кори головного
мозку.

4) Провести порівняльний аналіз особливостей репаративних процесів в
мозковій речовині після локальної кріо-, електродеструкції та
механічного пошкодження кори головного мозку в експерименті.

5) Порівняти зміни в імунному статусі дослідних тварин після різних
видів локальної деструкції кори головного мозку в динаміці
спостереження.

6) Співставити виявлені морфологічні зміни в мозковій речовині та зміни
в імунному статусі щурів після локальної кріо-, електродеструкції та
механічного пошкодження кори головного мозку.

Об’єкт дослідження: локальна кріодеструкція структур головного мозку.

Предмет дослідження: репаративні процеси в мозковій речовині та зміни в
імунному статусі щурів після локальної кріодеструкції кори головного
мозку.

Методи дослідження. Оцінка структурних змін у мозковій речовині
проводилася за допомогою світлооптичної та електронної мікроскопії з
подальшою морфометричною обробкою отриманих даних.

Зміни в імунному статусі експериментальних та контрольної групи щурів
досліджувалися з використанням наступних методів — визначення індексів
відношення маси тимуса, селезінки, наднирників до загальної маси тіла
тварини; оцінка проліферативної активності лімфоцитів в реакції
бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) на мітогени; оцінка
нейросенсибілізації в РБТЛ на мозковий антиген (МА) та за рівнем антитіл
до нейроспецифічних білків (НСБ): основного білка мієліну (ОБМ), білка
S-100 та нейронспецифічної енолази (NSE); визначення рівня циркулюючих
імунних комплексів (ІК) різного розміру в крові щурів.

Отримані дані оброблялися статистично з використанням методу дисперсного
аналізу та критерію Стьюдента.

Наукова новизна. Вперше проведено порівняння між структурними змінами в
мозковій речовині та імунологічними змінами в периферичній крові щурів
після локальної кріодеструкції кори головного мозку та виявлено
співвідношення між динамікою репаративних процесів та порушеннями
імунного статусу дослідних тварин після локального кріовпливу на
головний мозок.

Вивчені морфологічні зміни в зоні кріодеструкції та прилеглих до неї
ділянках мозку на рівні електронної мікроскопії, а також проведено
порівняльний аналіз ультраструктурних змін при кріодеструкції та інших
видах локального впливу (електродеструкції та механічного пошкодження
кори головного мозку) в динаміці спостереження.

Підтверджено, що локальна кріодеструкція мозкової речовини здійснює
вірогідний вплив на центральні та периферичні імунні органи та
призводить до розвитку вираженої клітинної та гуморальної
нейросенсибілізації до мозкових антигенів, більшою мірою до ОБМ на 30-ту
та 60-ту добу дослідження і, тим самим, може впливати на перебіг
репаративних процесів в речовині головного мозку.

Встановлено, що незважаючи на виражені дистрофічні зміни в клітинах
мозкової речовини, які виникають після електродеструкції, даний метод не
призводить до значної аутоімунної реакції до НСБ у віддалені терміни
дослідження.

Досліджено, що локальне механічне пошкодження кори головного мозку у
щурів призводить до найменших структурних змін в мозковій речовині, а
виявлені гуморальні аутоімунні реакції до NSE та ОБМ, які
спостерігаються до 30-ї доби дослідження, мають очевидно захисний
характер.

Практичне значення. Виявлені особливості динаміки репаративних процесів
в мозковій речовині та змін в імунному статусі щурів після локальної
кріодеструкції кори головного мозку, у порівнянні з іншими видами
локального впливу, можуть використовуватися для обґрунтування
доцільності оцінки імунного статусу пацієнтів перед запланованою
кріодеструкцією мозкових структур в нейрохірургічній практиці.

Отримані нами дані можуть бути використані при визначенні показань до
проведення локальної кріодеструкції структур головного мозку та
патологічних утворень при лікуванні нейрохірургічної патології,
прогнозуванні можливих післяопераційних ускладнень, що в сукупності
підвищить ефективність стереотаксичних оперативних втручань з
використанням кріометоду.

Результати проведеного експериментального дослідження можуть бути
впроваджені в лікувальний процес у відділенні функціональної
нейрохірургії, нейроонкологічних відділеннях, нейроімунологічних
лабораторіях, а також використовуються у навчальному процесі на кафедрі
нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця
при вивченні проблем функціональної нейрохірургії та застосування різних
видів локальної деструкції структур головного мозку і патологічних
утворень в нейрохірургічній практиці.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням автора. Загальне керівництво дисертацією, визначення мети
та основних напрямків дослідження здійснено членом-кореспондентом АМН
України, доктором медичних наук, професором Цимбалюком Віталієм
Івановичем. Здобувачем самостійно проведено аналіз наукової літератури,
розроблена методологія проведення експерименту згідно з поставленими
задачами дослідження. Дисертант особисто виконала хірургічні втручання у
дослідних тварин на базі відділу експериментальної нейрохірургії
Інституту нейрохірургії (зав. відділом к.мед.н. Черченко А.П.) та
здійснила забір матеріалу для досліджень. Морфологічні та імунологічні
дослідження автор провела разом зі співробітниками відділу
патоморфології (зав. відділом д.мед.н., професор Шамаєв М.І.),
лабораторії електронної мікроскопії відділу патоморфології (зав.
лабораторією д.мед.н., професор Носов А.Т.), лабораторії нейроімунології
(зав. лабораторією д.мед.н., професор Лісяний М.І) Інституту
нейрохірургії АМН України. Дисертант самостійно проаналізувала отримані
результати, статистично їх обробила, підібрала та оформила ілюстративний
матеріал. Автором особисто написані всі розділи дисертації. Результати
та висновки обговорені з науковим керівником.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження були
представлені на 58-й науково-практичній конференції студентів та молодих
вчених Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця з
міжнародною участю (Київ, 2003); III З’їзді нейрохірургів України
(Алушта, 2003); науково-практичній конференції за результатами виконаних
НДР в Інституті нейрохірургії імені акад. А.П.Ромоданова АМН України
(2003); Х Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств
(Чернівці, 2004).

Апробація дисертації проведена на сумісному засіданні Вченої ради
Інституту нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України з
кафедрами нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної
освіти імені П.Л.Шупика та Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця 25 червня 2004 р., протокол № 11.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, у
тому числі 3 статті в наукових фахових журналах та 4 тези доповідей на
конгресах, з’їздах, конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 4 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків,
списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 163
сторінки. Робота ілюстрована 30 мікрофотографіями, 8 рисунками та 26
таблицями. Список використаної літератури містить 278 джерел, із них 166
кирилицею, 112 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальна частина проведена на
72 статевозрілих безпородних щурах-самцях масою 250-350 гр. Згідно до
поставлених задач дослідних тварин було розподілено на наступні групи:

перша група складалася із тварин, яким проводили локальну кріодеструкцію
кори головного мозку в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

другу групу склали тварини, яким проводили електродеструкцію кори
головного мозку в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

до третьої групи увійшли тварини, яким здійснювали механічне пошкодження
кори головного мозку голкою в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

четверта, контрольна група, складалася з інтактних тварин (12 тварин).

Оперативні втручання у дослідних тварин виконували в стерильних умовах
під перитонеальним наркозом розчином каліпсолу (0,1–0,2 мл/кг) на 0,9%
розчині хлориду натрію з попередньою премедикацією розчинами аміназину
(п/ш 5—10 мг/кг (?6,4 мг/кг), дімедролу (п/ш 10–20 мг/кг), атропіну
сульфатом (п/ш 7мг/кг). Голову наркотизованих щурів фіксували в
головотримачі. Після попередньої обробки проводили розріз м’яких тканин
в лівій лобово-тім’яній ділянці довжиною до 2 см. Накладали фрезовий
отвір діаметром до 3 мм. Зупинка незначної кровотечі з коркових судин,
яка виникла у 9 (15%) тварин здійснювалася тампонадою стерильною
марльовою кулькою, змоченою 3% розчином пероксиду водню. При всіх
оперативних втручаннях зона деструкції була однаковою — до 2 мм в
діаметрі та до 2 мм глибиною. Післяопераційно всім тваринам з метою
профілактики інфекційно-запальних ускладнень одноразово вводили
внутрішньом’язово біцилін–3 із розрахунку 10 000 ОД/100 мг маси. Середня
тривалість операцій становила 15–20 хвилин. Летальних випадків серед
тварин впродовж усього періоду дослідження не було.

Кріодеструкцію мозкової речовини виконували за удосконаленими
методиками Вихерт Т.М., (1968), Канделя Э.И., (1974) та Tominaga Т.
(1995) з використанням автономного перезарядного кріоапарату вітчизняної
конструкції АСК-8 (Медведев Е.М., Муринец Б.Н., Сипитый В.И., 1977;
авторське свідоцтво — № 762881). Після підготовки кріоапарату до роботи
канюлю кріозонда діаметром до 2 мм вводили в кору лівої лобово-тім’яної
ділянки на глибину 2 мм та відкривали пусковий клапан у змінному
резервуарі кріоапарата, заповненому 10 мл рідкого азоту з робочою
температурою –110оС. Після “википання” рідкого азоту за 1,5 хв. канюлю
кріозонда залишали ще на 5 хв. в мозковій речовині з метою повного
танення льодяної кульки, після чого канюлю обережно виймали.

Електродеструкцію здійснювали з використанням пристрою для проведення
анодного електролізу “ЭСЛ–1” за удосконаленою методикою Thompson R.
(1971). Електрод із нержавіючої сталі, діаметром 0,2 мм, не ізольований
на ділянці протяжністю 1 мм вводили в кору головного мозку на глибину
1,5-2 мм і впродовж 30 сек. пропускали постійний струм силою 5мА.

Механічну деструкцію кори проводили голкою діаметром до 2 мм з
обмежувачем, який був встановлений на відстані 2 мм від кінчика голки і
дозволив провести стандартну деструкцію мозкової речовини в усіх
дослідних тварин.

Впродовж перших 2-4 годин після всіх видів оперативних втручань у
дослідних тварин відзначався поворот голови вправо і в більшості з них
спостерігався легкий правосторонній геміпарез. З 2-го дня всі тварини
були активні, самостійно пили воду та їли грубу їжу, рухові та
поведінкові розлади не відмічалися.

Тварин дослідних та контрольної груп виводили з експерименту із
застосуванням глибокого ефірного наркозу на 7-му, 14-ту, 30-ту та 60-ту
добу дослідження, згідно з даними про стадійність репаративних процесів
в мозковій речовині та імунологічних змін у відповідь на травматичне
пошкодження мозку (Хоминский Б.С., 1937; Ромоданов А.П., Лисяный Н.И.,
1991). Структурні зміни в мозковій речовині щурів оцінювалися в зоні
деструкції, у перифокальній зоні (до 3 мм), віддаленій від місця
пошкодження ділянці мозку (від 3 до 8 мм від зони деструкції) та
відповідній ділянці кори контрлатеральної півкулі.

Оцінка морфологічних змін на світлооптичному рівні проводилася із
використанням оглядових (фарбування гематоксилiном-еозином,
гематоксилiном-пiкрофуксином) та нейрогістологічних методик (тiонiном за
Ніслем, за методом Кульчицького) (Роскин Г.И., 1951; Ромейс Б.М., 1953
та ін.).

Для електронно-мiкроскопiчного дослідження фрагменти тканини головного
мозку щурів 1,5х1,5мм3 забиралися одразу ж після забиття тварин і
фіксувалися за стандартними методиками (Гайер Г, 1974; Palladi G.,
1957). Ультратонкi зрiзи мозкової речовини товщиною 600? виготовлялися
на ультратомах LKB та Reicherdt-Jung, для пiдвищення контрастностi
дофарбовувалися за методикою Reynolds E. (1963) та продивлялися в
електронному мікроскопі ЕМ-400Т фірми “Phillips”. Для прицільного
ультратомування і поглибленої оцінки отриманих даних з епоксидних блоків
виготовлялися напівтонкі зрізи товщиною 1000?, які забарвлювалися
метиленовим синім-піроніном та продивлялися в світлооптичному
мікроскопі. Морфометричні дослідження проводилися за допомогою обробки
серійних напівтонких зрізів та електронограм на системі аналізу
зображень IBAS-2000 фірми “KONTRON” (Німеччина). Згідно з даними
світлооптичної мікроскопії клітинну щільність, кількість інтактних та
патологічно змінених нейронів, загальну кількість клітин глії, гліальний
індекс (відношення кількості гліальних клітин до загальної кількості
нейронів) визначали в 10 довільно взятих полях зору на 1 випадок. За
даними електронограм відповідно в тих ділянках мозкової речовини, де
робили підрахунок клітин визначали середній діаметр капілярів та
“ширину” маргінальної частини ендотеліоцитів мікросудин.

Зміни в імунному статусі щурів оцінювали за динамікою тимічного індексу
(відношення маси тимусу до маси тварини), індексів відношення маси
селезінки та маси наднирників до маси тварини як інтегральних
показників, що відображають вплив стрес- та травм-факторів на імунну та
ендокринну системи. Проліферативну здатність лімфоцитів оцінювали в РБТЛ
на Т- і В-мітогени — Конконавалін (Кон А) та декстран-сульфат, згідно із
загальноприйнятими методиками. Нейросенсибілізацію до антигенів мозку
визначали в РБТЛ на МА та за рівнем антитіл до НСБ, зокрема ОБМ, білка
S-100 та NSE. НСБ виділяли з головного мозку теляти: ОБМ — за
модифікацією Палладіна А.В. та співавт. (1970), S-100 та NSE за методом
Бережного Г.А. (1978). Антитіла до НСБ у сироватці експериментальних
щурів визначали за методикою Черенько Т.М. (1989) з використанням
непрямого імуноферментного методу. Вміст різних видів ІК в крові щурів
визначали за методом Осипова С. (1986). Статистична обробка отриманих
даних проводилася на персональному комп’ютері на основі програм
Biostatistica 4.03. (Гланц С., 1999) та SPSS Version 10 (Бююль А.,
Цёфель П., 2002) з використанням методу дисперсного аналізу та критерію
Стьюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Особливості динаміки морфологічних змін в мозковій речовині щурів після
різних видів локальної деструкції кори головного мозку. При аналізі
результатів морфологічного дослідження на 7-му, 14-ту, 30-ту та 60-ту
добу дослідження нами виявлено, що після локальної кріо-, електро- та
механічної деструкції кори головного мозку розвивається комплекс
патоморфологічних змін неспецифічного характеру, динаміка яких має певні
особливості в залежності від виду оперативного втручання.

Так, на 7-му добу дослідження в каналі деструкції після всіх видів
оперативних втручань переважають процеси деструктивного характеру з
руйнуванням клітинних елементів, різким порушенням кровообігу у
збережених судинах мікроциркуляторного русла (МЦР) та вираженим
перифокальним набряком мозкової речовини. У прилеглих до зони
кріопошкодження ділянках мозку спостерігався вазогенний набряк мозкової
речовини і порушення МЦР кровообігу з явищами тромбозу, еритростазу в
мікросудинах та ознаками перикапілярного набряку і деструкції відростків
астроцитів. У збережених мікросудинах визначалися дистрофічні зміни
різного ступеню вираженості: від практично повністю зруйнованої
ендотеліальної вистилки і порушеної базальної мембрани до часткового
пошкодження ендотеліоцитів з помірно вираженим руйнуванням їх органел в
ділянці перікаріону та зниженою мікропіноцитозною активністю у
маргінальних відділах ендотеліоцитів. При цьому деструктивні зміни
гліальних та нервових клітин, які знаходилися в зоні стазованих
мікросудин, характеризувалися явищами внутрішньоклітинного набряку та
деструкцією більшості внутрішньоклітинних органел, характерними були
також зміни в синаптичному апараті нейронів з розширенням та набряком
синаптичних терміналей, зменшенням кількості синаптичних везикул.

Характерними структурними змінами у ділянках, прилеглих до зони
електродеструкції були різко виражений перифокальний набряк мозкової
речовини та значні дистрофічні зміни в нейронах у вигляді вираженого
інтрацелюлярного набряку, деструкції внутрішньоклітинних органел та
зниження білоксинтезуючої функції клітин, про що свідчило зменшення
кількості вільних та фіксованих полісом та рибосом. При цьому
утримувались порушення кровообігу в МЦР у вигляді стазування крові та
тромбозу мікросудин, з деструкцією та “сплощенням” ендотеліоцитів,
активація глії та переважання цитотоксичного набряку мозкової речовини
над вазогенним.

Найменші структурні зміни у перифокальній зоні на 7-му добу дослідження
ми спостерігали після механічної деструкції, які проявлялися незначними
дистрофічними змінами в нейронах та клітинах глії у вигляді
інтрацелюлярного набряку, набухання мітохондрій тощо, на фоні не різко
виражених дистонічних змін в судинах МЦР та помірного набряку мозкової
речовини.

На 14-ту добу дослідження в зоні кріовпливу нами виявлені початкові
ознаки розсмоктування та резорбції мозкового детриту, а в прилеглих до
неї ділянках мозкової речовини спостерігалося формування демаркаційної
лінії між зонами зворотніх та незворотніх змін та виражений вазогенний
набряк. При цьому у збережених нейронах та клітинах глії спостерігалися
чіткі процеси відновного характеру: збільшення кількості мітохондрій,
активація апарату Гольджі та збільшення кількості вільних рибосом та
полісом, часткове відновлення синаптичного апарату. У зоні
електродеструкції на 14-ту добу типовими були початкові ознаки
формування гліального рубця, у перифокальній та віддаленій зонах —
утворення чисельних мікрокіст. В судинах перифокальної зони
спостерігалося значне відновлення ендотеліальної вистилки та покращення
МРЦ кровообігу, проте у більшості збережених нейронів спостерігалося
зменшення кількості мітохондрій, рибосом та хроматину в ядрах. Тоді як у
зоні механічного пошкодження, та прилеглих до неї ділянках мозкової
речовини, ми виявили виражені процеси організації на фоні відновлення
кровотоку в судинах МЦР, а у збережених нейронах та клітинах глії лише
незначний внутрішньоклітинний набряк та практично повне відновлення
структури органел.

На 30-ту добу дослідження в зоні кріовпливу спостерігалося формування
гліо-мезодермального рубця, у перифокальній та прилеглій до неї ділянках
мозку — помірний набряк мозкової речовини, виражені процеси відновного
характеру у нейронах та клітинах глії у вигляді посилення рибосомної
активності, появи в гліальних клітинах молодих форм мітохондрій,
активації апарату Гольджі на фоні помірно вираженого інтрацелюлярного
набряку. Однак в ряді мікросудин виявлялося значне “сплощення”
ендотеліоцитів та явища стазування крові.

В зоні електродеструкції у даний термін відзначалося формування грубого
переважно гліального рубця, у перифокальній та прилеглих до неї ділянках
мозкової речовини переважала активація глії, скупчення лімфоїдних клітин
та наявність значної кількості змінених нейронів з явищами
інтрацелюлярного набряку та ознаками зниженої морфофункціональної
функції клітин. Після механічного пошкодження кори головного мозку у
зоні раньового каналу на 30-ту добу дослідження візуалізуються досить
чіткі межі гліо–мезодермального рубця, а в прилеглих до нього ділянках
мозкової речовини — виражені процеси відновного характеру у нейронах та
клітинах глії на фоні практично повного відновлення МЦР кровообігу.

На 60-ту добу дослідження в зоні кріодеструкції відбувається формування
кістозної порожнини, в прилеглих до неї ділянках переважають незмінені
нейрони та клітини глії. В окремих випадках спостерігаються помірно
виражені порушення мікроциркуляторного кровообігу. В цей термін в зоні
електродеструкції ми виявили наявність грубого гліального рубця, на
віддалі — чисельні дрібнокістозні порожнини. Зона механічного
пошкодження в цей термін дослідження представлена гліо-мезодермальним
рубцем з масивним утворенням нових судин, при цьому на віддалі від зони
організації цитоархітектоніка мозку набула нормальної структури. В
контрлатеральній півкулі після всіх видів локальної деструкції мозкової
речовини патологічних змін як на рівні світлооптичної так і на рівні
електронної мікроскопії не виявлено. Лише в окремих випадках на 7-му
добу дослідження у групі тварин, яким проведено кріо- та
електродеструкцію фіксувалися слабко виражені ознаки дистонії судин МЦР.

З метою об’єктивізації виявлених нами змін в мозковій речовині на
світлооптичному та ультраструктурному рівнях після різних видів
локальної деструкції кори головного мозку було проведено морфометричне
дослідження окремих кількісних показників перифокальної зони.

При порівняльній морфометричній оцінці загальної кількості клітинних
елементів в мозковій речовині перифокальної зони на 7-му добу
дослідження після всіх видів локальної деструкції виявлено, що найбільше
їх зменшення спостерігалося після кріо- та електродеструкції до 81,3±0,2
та 82,6±3,3 клітин відповідно (при нормі 98,9±4,0). З подовженням
строків дослідження спостерігалося відновлення клітинної щільності
практично до показників норми на 60-ту добу дослідження в усіх
експериментальних тварин, при цьому найкраща динаміка відновлення
клітинної щільності спостерігалася після механічної деструкції.

Кількість дистрофічно змінених нейронів у перифокальній зоні на 7-му
добу дослідження вірогідно зростає після всіх видів локальної
деструкції: до 26,0±3,9 після кріодеструкції, до 38,5±2,1 після
електродеструкції і до 20,3±3,7 після механічного впливу (при середньому
показнику в нормі 8,1±0,7) (p<0,05). Із збільшенням термінів дослідження виявлена тенденція до зменшення кількості дистрофічно змінених нейронів, оскільки у збережених клітинах відбуваються відновні процеси. Однак, якщо після механічного пошкодження кількість змінених нейронів поступово знижується і на 60-ту добу близька до норми, то після кріодеструкції даний процес відбувається менш інтенсивно: на 60-ту добу показник складав 14,8±2,7 клітин. А після електродеструкції значна кількість дистрофічно змінених нейронів виявляється і на 30-ту добу дослідження, а на 60-ту добу — вірогідно перевищує показники контролю більш ніж удвічі (p<0,05). Найменшу кількість інтактних нейронів після всіх видів деструкції ми спостерігали на 7–му добу дослідження: у відповідь на кріовплив даний показник складав 41,8±2,2 клітин (53% від контролю), при електродеструкції — лише 26,0±3,9 (34%), а після механічного пошкодження — 49,8±1,4 (63% від норми). В подальші строки дослідження при тенденції до нормалізації показника, на 60-ту добу після кріовпливу кількість інтактних нейронів досягла 62,6±4,1 клітини; а після електродеструкції лише 50,2±4,8 (при контролі 78,1±1,1 клітин). В той час як після механодеструкції кількість незмінених нейронів на 60-ту добу дослідження була найбільшою серед дослідних груп і складала 68,3±4,1 клітин. & R T n E TH & R T aaaaaaaaaaaaaaaaaC§ O d O d O ??????????asaesevev-wAExUeyUzth{?|ue„UeUe1/41/4Ue™™™™y ???Важливим показником інтенсивності репаративних змін в мозковій речовині є кількість гліальних клітин. Так, після кріодеструкції їх кількість у перифокальній зоні зросла з 13,5±2,4 на 7-му добу до 22,5±1,8 на 14-ту добу дослідження (при контролі 12,7±5,4), дещо знизившись у подальшому; при цьому показник гліального індексу (відношення кількості гліальних клітин до загальної кількості нейронів, як показника ступеню гліозу) не зазнав суттєвих змін. Після електродеструкції кількість гліальних клітин на 7-му добу становила 17,1±1,9 і, вірогідно, по відношенню до контролю зростала в наступні терміни (p<0,05), що зумовило підвищення гліального індексу до 0,5±0,1 на 14-ту добу (при нормі 0,3±0,1). Лише у групі тварин, яким здійснено механічне пошкодження, явища гліозу були помірними впродовж всього періоду дослідження і відображали звичайний перебіг репаративного процесу в ділянці пошкодження. Одним із критеріїв відновлення мікроциркуляції в ділянках прилеглих до вогнищ пошкодження є нормалізація діаметру капілярів, динаміка якої мала свої особливості при різних видах локальної деструкції. Так, на 7-му добу дослідження як при кріо- так і при електродеструкції середній діаметр мікросудин становив 12,6±0,7 мкм (в контролі 8,3±0,6 мкм). Однак у групі тварин, яким проводили локальну електродеструкцію кори головного мозку спостерігалося чітке зменшення середнього діаметру капілярів в подальші строки дослідження, в той час як у відповідь на кріодеструкцію нами відзначено вірогідне наростання вазодилятації впродовж першого місяця до 15,4±0,9 мкм та поступове зниження показника до 10,6±0,2 лише на 60-ту добу дослідження (p<0,05). При цьому у тварин, яким проведено механічне пошкодження, середній діаметр мікросудин перифокальної зони та прилеглих до неї ділянок мозкової речовини був близьким до показників контролю впродовж всього терміну дослідження (Рис.1). Рис. 1. Зміни середнього діаметра мікросудин після різних видів деструкції (мкм); * — (p<0,05). При оцінці ступеня відновлення ендотеліоцитів капілярів за даними електронної мікроскопії нами виявлено зменшення “товщини” ендотеліоцитів майже у 2,5 рази на 7-му добу експерименту у відповідь на всі види локальної деструкції мозкової речовини. Однак, у групі тварин, яким проведено електро- та механічну деструкцію відбувалось повне відновлення показника до рівня контролю вже на 30-ту добу дослідження. Тоді як після локальної кріодеструкції “товщина” ендотеліоцитів впродовж першого місяця експерименту була вірогідно знижена до 198,4±9,2 нм (при контролі 486,2±12,5 нм) і відновлювалася значною мірою лише на 60-ту добу дослідження (p<0,05). Особливості змін в імунному статусі щурів після різних видів локальної деструкції структур головного мозку. При оцінці впливу різних видів локальної деструкції мозкової речовини на центральні та периферичні імунні органи щурів нами виявлено вірогідне зростанням тимічного індексу двохвильового характеру на 14-ту та 60-ту добу дослідження після локальної кріодеструкції до 0,11±0,03 та 0,12±0,04 відповідно (при показниках контролю 0,06±0,02) (p<0,05), а також підвищення у ці строки індексу відношення маси селезінки до маси тварини. При електролітичному пошкодженні мозку ми спостерігали незначне підвищення маси тимуса на 30-ту добу дослідження без вірогідних змін тимічного індексу та вірогідне зниження індексу відношення маси селезінки до ваги тварини до 0,21±0,05 (при нормі 0,30±0,01) (p<0,05). Значного впливу на тимус та селезінку при механічному впливі нами не виявлено. Маса наднирників збільшувалася на 14-ту добу після електродеструкції до 24,4±2,7 мг (при контролі 19,6±4,0 мг), а на 60-ту добу вірогідно знижувався індекс відношення маси наднирників до маси тварини до 0,03±0,1 (p<0,05). При порівняльному аналізі впливу кріо-, електро- та механічної деструкції кори головного мозку на проліферативну активність лімфоцитів — спонтанну та стимульовану Т- і В-мітогенами — нами виявлено певну особливість імунної відповіді на різні види оперативних втручань. Так, після кріодеструкції мозкової речовини відбувається двохвильове підвищення спонтанної проліферації лімфоцитів в РБТЛ на 14-ту та 60-ту добу дослідження до 8,4±6,5% і 11,6±1,8% відповідно (при контролі 5,6±2,5%) та її зниження на 30-ту добу до 2,0±1,4% (p<0,05) (Рис.2). Рис.2. Зміни спонтанної проліферації лімфоцитів в РБТЛ %; * — вірогідно (p<0.05). В той же час функціональна активність Т-лімфоцитів стимульованих Кон А у цій групі тварин, підвищувалася незначною мірою до 34,4±8,5% тільки на 60-ту добу дослідження (при контролі 27,4±2,5%), а функціональна активність В-лімфоцитів, стимульованих декстран-сульфатом, вірогідно посилювалася на 30-ту добу до 63,0±7,1% та знижувалась на 60-ту добу дослідження до 24,8±9,2% (при контролі 48,3±5,6%). У групі тварин, яким проведена електродеструкція нами виявлено вірогідне підвищення спонтанної проліферації лімфоцитів в РБТЛ до 19,0±6,1% на 30-ту добу дослідження, а на 60-ту добу її зниження нижче показників контролю (p<0,05). Подібна динаміка без вірогідних змін простежувалася і при оцінці функціональної активності Т-лімфоцитів, стимульованих Кон А. Проте функціональна активність В-лімфоцитів, стимульованих декстран-сульфатом, навпаки вірогідно знижувалася на 7-му добу до 26,6±8,3%, а на 60-ту добу підвищувалася до 64,1±7,4% (Таб.1). Таблиця 1 Зміни проліферативної активності В-лімфоцитів у відповідь на стимуляцію дестран-сульфатом в (РБТЛ%). Строки дослідження Функціональна активність В-лімфоцитів ( %) (M±?) Кріодеструкція Електродеструкція Механодеструкція Контроль 7 доба (n=5) 43,4±2,8 26,6±8,3* 42,8 ±4,6 44,6±3,5 14 доба (n=5) 59,6±4,5 47,2±9,3 50,8± 7,6 41,3±5,6 30 доба (n=5) 63,0±7,1 33,8±9,5 45,4 ±8,4 41,0±8,6 60 доба (n=5) 24,8±9,2* 64,1±7,4 34,8 ±8,7 48,3±5,6 * — вірогідно у порівнянні з контролем (p<0,05). У відповідь на механічне пошкодження кори головного мозку на 7-му добу дослідження ми спостерігали пригнічення функціональної активності лімфоцитів, що проявлялося зниженням як спонтанної проліферації лімфоцитів в реакції РБТЛ, так та стимульованої Т- і В-мітогенами. Функціональна активність лімфоцитів зростала на 14-ту добу, що співпадало з активними регенераторними процесами в мозковій речовині, та помірно знижувалася на 30-ту та 60-ту добу дослідження. Дослідження клітинної нейросенсибілізації до антигенів мозкової речовини в РБТЛ на МА виявило зниження її інтенсивності на 7-му добу дослідження після локальної кріодеструкції кори головного мозку щурів до 5,6±2,7% та вірогідне її посилення на 30-ту та 60-ту добу до 14,6±7,5% та 22,0±5,1% відповідно (при середньому показнику контролю 5,6±0,6%) (p<0,05). При локальній електродеструкції кори головного мозку щурів спостерігався найнижчий рівень розвитку клітинної нейросенсибілізації, на 7-му та 14-ту добу її рівень був нижчий ніж у тварин контрольної групи, а на 30-ту і 60-ту добу — перевищував контроль незначною мірою. Після механічного пошкодження помірні явища клітинної нейросенсибілізації виявлялися на 7-му добу, наростали до 14,6±5,8% на 14-ту добу та зазнавали незначних коливань в подальші строки дослідження. Розвиток гуморальних аутоімунних реакцій до НСБ оцінювали за рівнем аутоантитіл до ОБМ, S-100 та NSE в периферичній крові щурів, як маркерів основних клітинних елементів головного мозку. Після кріодеструкції кори головного мозку щурів нами виявлене значне наростання рівня аутоантитіл до ОБМ (маркера мієлінових структур) починаючи з 14-ої доби дослідження, а на 60-ту добу його рівень вірогідно зростав до 27,4±7,3 у.о. (при контролі 14,3±4,5 у.о.) (p<0,05) (Рис.3). Рівень аутоантитіл до білка S-100 (маркера гліальних елементів) та NSE (маркера нейронів) у даній групі тварин підвищувався незначною мірою на 30-ту та 60-ту добу дослідження. При інших видах локальної деструкції кори головного щурів рівень аутоантитіл до ОБМ зазнавав незначних коливань і дещо підвищувався на 30-ту добу після механічної деструкції. Рівень аутоантитіл до білка S-100 як після електро-, так і після механічної деструкції суттєво не відрізнявся від показників контрольної групи тварин. Оцінюючи рівень аутоантитіл до NSE, нами виявлено незначне його збільшення після механічного пошкодження лише впродовж першого місяця дослідження. Однак після електродеструкції спостерігалося значне підвищення рівня аутоантитіл до NSE на 30-ту добу до 17,9±7,2 у.о (при контролі 13,6±2,6. у.о.). Рис. 3.Динаміка вмісту аутоантитіл до ОБМ (у.о.); *- вірогідно у порівнянні з контролем (p< 0,05) Визначаючи рівень різних видів циркулюючих ІК в периферичній крові щурів подібні результати були отримані у групах тварин, яким проводилася механічна та електродеструкція. Рівень високо- та середньомолекулярних ІК був в межах норми при обох видах пошкодження (після механічного впливу рівень високомолекулярних ІК до 30-ї доби дослідження був навіть дещо знижений), тоді як рівень низькомолекулярних ІК підвищувався на 60-ту добу дослідження. Після локальної кріодеструкції ми спостерігали незначне зниження рівня всіх видів циркулюючих ІК, більшою мірою на 60-ту добу експерименту, що на фоні поступового нарощування гуморальної аутоімунної відповіді до НСБ може свідчити про порушення процесів формування комплексів антиген-антитіло порушення процесів. Аналіз співвідношення між морфологічними змінами в мозковій речовині та змінами імунного статусу щурів після різних видів локальної деструкції кори головного мозку. В результаті проведеного експериментального дослідження виявлені співвідношення між морфологічними змінами в мозковій речовині та змінами в імунному статусі щурів після локальної кріодеструкції структур головного мозку у порівнянні з тваринами, яким проведено електродеструкцію та механічне пошкодження кори головного мозку. Нами встановлено, що до найменш виражених морфологічних змін в мозковій речовині призводить локальне механічне пошкодження кори головного мозку. Так, починаючи з 7-ої доби дослідження у збережених нейронах та клітинах глії перифокальної та прилеглих до зони пошкодження ділянок мозку ми спостерігали процеси відновного характеру на фоні незначних порушень МЦР кровообігу. Вплив на центральні і периферичні імунні органи, зміни клітинного, гуморального імунітету та їх динаміка при даному виді локальної деструкції були подібними до порушень, що виникають після легкої ЧМТ (Ромоданов А.П., Лисяный Н.И., 1991; Костюк М.Р., 1994; Лисяный Н.И., Руденко В.А. и соавт., 1997). Незначна стимуляція спонтанної проліферативної активності лімфоцитів в РБТЛ на 14-ту добу дослідження співпадала з початковими процесами організації в зоні пошкодження за даними світлооптичної та електронної мікроскопії. Таке незначне пошкодження мозкової речовини, інтенсивні відновні процеси в збережених нейронах, клітинах глії та судинах, нормалізація кровотоку в МЦР зумовили швидке відновлення ГЕБ і, як наслідок, лише незначний розвиток клітинної та гуморальної нейросенсибілізації до НСБ, яка фіксувалася нами лише на 7-му та 14-ту добу дослідження. При цьому підвищення рівня низькомолекулярних ІК на 60-ту добу на фоні незначного зниження функціональної активності В-лімфоцитів може свідчити про активацію компенсаторних імунних механізмів, спрямованих на зниження інтенсивності гуморальної аутоімунної відповіді до НСБ. Найбільш виражене пошкодження мозкової речовини нами виявлене після локальної електродеструкції кори головного мозку. Так, навіть на 30-ту добу дослідження у перифокальній зоні переважають дистрофічно змінені нейрони, а в прилеглій до неї мозковій речовині формуються дрібнокістозні порожнини. Велика кількість змінених нейронів та активація глії на 30-ту добу дослідження була найвища серед дослідних груп тварин, що може пояснити різку стимуляцію спонтанної проліферативної активності лімфоцитів та підвищення функціональної активності Т-лімфоцитів стимульованих Кон А в даний термін. Значне пошкодження нейронів зумовило підвищення рівня аутоантитіл до NSE на 30-ту добу дослідження, з подальшим зниженням цього показника до рівня контролю, тоді як рівень нейросенсибілізації до мієлінових структур та гліальних елементів був менш значним. На 30-ту добу після електровпливу на мозкову речовину щурів кровоток в МЦР та структура капілярів практично відновлювалася, зменшувався набряк відростків астроцитів, що може свідчити про значне відновлення ГЕБ. Це зумовило зниження гуморальної аутоімунної відповіді до NSE, розвиток якої впродовж першого місяця після електродеструкції можна розцінити як “санаційний” процес, спрямований на нейтралізацію нейроспецифічних антигенів. У відповідь на кріодеструкцію кори головного мозку щурів, незважаючи на досить виражені відновні процеси у збережених нейронах починаючи з 14-ї доби та невисокий ступінь гліозу як в зоні кріодеструкції, так і у прилеглих до неї ділянках мозкової речовини, відбуваються значні функціональні зміни в тимусі починаючи з 14-ї доби та виражена активація спонтанної проліферативної активності лімфоцитів впродовж всього періоду дослідження поряд з чітким підвищенням функціональної активності як Т-, а більшою мірою В-лімфоцитів в перший місяць дослідження. Така виражена імунна відповідь на кріопошкодження в ранні строки дослідження з найбільшою вірогідністю зумовлена надходженням у кров через пошкоджений ГЕБ високоімуногенних мозкових антигенів, які формуються в результаті кріовпливу. А в подальшому активацію імунної системи підтримує наявність “персистуючого” локального вогнища кріонекрозу, яке виявляється за даними світлооптичної мікроскопії щонайменше до 14-ї доби дослідження. На 30-ту добу після локальної кріодеструкції кори головного мозку за даними морфологічного дослідження нами виявлено стійкі порушення мікроциркуляції та наявність помірного вазогенного набряку мозкової речовини; а за даними морфометрії — стійке розширення судин МЦР, порушення структури ендотеліоцитів капілярів. Виявлені ультраструктурні зміни можуть свідчити про недостатнє відновлення структури та функції ГЕБ навіть через місяць після локальної кріодеструкції кори головного мозку, що зумовлює вірогідне посилення клітинної нейросенсибілізації до антигенів мозкової речовини на 30-ту та 60-ту добу експерименту та підвищення рівня аутоантитіл до НСБ, більшою мірою до ОБМ з 14-ї до 60-ї доби дослідження. Посилення гуморальної аутоімунної відповіді на фоні зниження функціональної активності В-лімфоцитів та рівня циркулюючих ІК може свідчити про порушення компенсаторних імунних механізмів. При цьому збереження високого рівня нейроаутоімунних реакцій до нейрональних структур у віддалені строки після локальної кріодеструкції кори головного мозку може порушувати перебіг репаративних процесів в зоні кріовпливу та призводити в подальшому до вторинного пошкодження нейрональних структур аутоантитілами. Результати нашого дослідження свідчать про значний вплив локальної кріодеструкції кори головного мозку на імунний статус дослідних тварин і можуть використовуватися для обґрунтування доцільності оцінки імунного статусу перед запланованою кріодеструкцією мозкових структур в клінічній практиці. А при виявленні вихідного високого рівня нейросенсибілізації до антигенів мозку, особливо при проведенні двосторонніх та повторних кріодеструкцій структур головного мозку, слід проводити курс імунокорегуючої терапії з повторним контролем імунологічних показників, а в окремих випадках ставити питання про перегляд хірургічної тактики. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі дослідження динаміки репаративних процесів у мозковій речовині та змін в імунному статусі дослідних тварин після локальної кріодеструкції структур головного мозку, що дозволило виявити вірогідний вплив даного хірургічного методу на центральні та периферичні імунні органи з розвитком нейроаутоімунних реакцій, вираженість яких співвідноситься з динамікою структурних змін в зоні кріопошкодження та прилеглих до неї ділянках мозку. 2. Особливістю кріовпливу на мозкову речовину щурів є наявність помірно виражених дистрофічних змін у нейронах і клітинах глії на фоні стійкого порушення мікроциркуляторного кровообігу та значного вазогенного набряку мозкової речовини, які утримуються впродовж 30-ти діб після оперативного втручання і можуть свідчити про порушення структури та функції ГЕБ. 3. Локальна кріодеструкція кори головного мозку здійснює значний вплив на центральні і периферичні імунні органи, що проявляється вірогідним підвищенням тимічного індексу, змінами в селезінці на 14-ту і 60-ту добу дослідження та зумовлює посилення функціональної активності В-лімфоцитів з розвитком вираженої клітинної та гуморальної нейросенсибілізації до мозкових антигенів, більшою мірою до ОБМ на 30-ту та 60-ту добу дослідження. 4. Стійкі порушення мікроциркуляції, недостатнє відновлення структур, що формують ГЕБ на 30-ту добу після локальної кріодеструкції, з тривалим надходженням у кров високоімуногенних мозкових антигенів, зумовлюють стійку активацію імунної системи і розвиток виражених нейроаутоімунних реакцій клітинного та гуморального типу. 5. Найбільш значні морфологічні зміни в корі головного мозку відбуваються після локальної електродеструкції, що підтверджено наявністю на 30-ту добу дослідження значної кількості дистрофічно змінених нейронів, виражених явищ гліозу та помірного набряку мозкової речовини, а у віддалених від зони електровпливу ділянках мозку формуються дрібнокістозні порожнини. 6. Пошкодження мозкової речовини при електролітичній деструкції відбувається без значної аутоімунної реакції, а стимуляція спонтанної проліферативної активності лімфоцитів та підвищення рівня аутоантитіл до NSE на 30-ту добу дослідження можна розцінити як санаційний процес, спрямований на нейтралізацію нейроспецифічних антигенів, при цьому для нормалізації імунного статусу після електровпливу достатньо 2-х місячного терміну. 7. Локальна механічна деструкція кори головного мозку у щурів призводить до найменших структурних змін в мозковій речовини, а гуморальні аутоімунні реакції до NSE та ОБМ, які спостерігаються до 30-ї доби дослідження, мають захисний характер. 8. Виявлені співвідношення між динамікою репаративних процесів в мозковій речовині та змінами в імунному статусі щурів у відповідь на локальну кріодеструкцію кори головного мозку обґрунтовують важливість оцінки імунного статусу перед застосуванням кріометоду в нейрохірургічній практиці. Виявлений нами розвиток стійкої клітинної та гуморальної нейросенсибілізації до мозкових антигенів після кріовпливу на кору головного мозку може порушувати репаративні процеси в зоні кріодеструкції та створює можливості для вторинного пошкодження аутоантитілами нейрональних структур у віддаленому періоді. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Цимбалюк В.І., Марущенко М.О., Носов А.Т., Малишева Т.А. Динаміка морфологічних змін в мозковій тканині після експериментальної кріодеструкції кори головного мозку // Вісник морфології.– 2004.– №1 (10).– С. 138–142. (Внесок дисертанта —простежено динаміку морфологічних змін в мозковій речовині після експериментальної кріодеструкції та узагальнено отримані дані). 2. Цимбалюк В.І., Марущенко М.О., Руденко В.А., Любич Л.Д. Зміни імунного статусу після експериментальної кріодеструкції кори головного мозку // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.— К., 2004, Вип. 13, Кн. 2.— С. 654–659. (Внесок дисертанта — проаналізовано особливості змін клітинної та гуморальної ланок імунітету щурів у відповідь на експериментальну кріодеструкцію кори головного мозку та узагальнено результати дослідження). Лісяний М.І., Марущенко М.О. Особливості репаративних процесів в головному мозку та змін імунного статусу щурів після локальної кріодеструкції його структур //Укр. нейрохірург. журн. – 2004.–№3.– С. 103–109. (Внесок дисертанта — простежено співвідношення між особливостями репаративних процесів в мозковій речовині та динамікою змін імунного статусу щурів після локальної кріодеструкції кори головного мозку у порівнянні з іншими видами локального впливу). 4. Цимбалюк В.І., Руденко В.А., Марущенко М.О. Зміни в імунному статусі при механічній деструкції кори головного мозку в експерименті // Матеріали ІІІ з’їзду нейрохірургів України (Крим, Алушта 23–25 вересня 2003 р.).—К., 2003.— С.18. 5. Марущенко М.О. Динаміка морфо-імунологічних змін при механічній деструкції кори головного мозку в експерименті // Тези 58-ї наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених Національного мед. ун-ту ім. О.О.Богомольця з міжнар. участю “Актуальні проблеми сучасної медицини” (28-31 жовтня 2003 р.). – К., 2003.– С. 71. 6. Цимбалюк В.І., Марущенко М.О. Динаміка аутоімунних процесів при різних видах локальної деструкції мозкової речовини // Х Конґрес СФУЛТ: Тез. доп. (26–28 серпня 2004 р. м. Чернівці).– Чернівці-Київ-Чікаго, 2004.– С. 363–364. 7. Цымбалюк В.И., Марущенко М.О. Динамика морфо-иммунологических изменений после экспериментальной криодеструкции коры головного мозга //Материалы VI Дальневосточной междунар. конф. нейрохирургов и неврологов (23–25 сентября 2004 г.).— Хабаровск, 2004.— С. 176–177. АНОТАЦІЯ Марущенко М.О. Морфо-імунологічні співвідношення при кріодеструкції структур головного мозку (експериментальне дослідження).— Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 — нейрохірургія. — Інститут нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України, Київ, 2005. У дисертаційній роботі виявлено співвідношення між динамікою репаративних процесів та порушеннями імунного статусу дослідних тварин після локальної кріодеструкції структур головного мозку у порівнянні з відповідними структурними та імунологічними змінами після електро- та механічної деструкції. Всановлено, що особливістю кріовпливу на мозкову речовину щурів є наявність незначних дистрофічних змін у нейронах і клітинах глії на фоні стійкого порушення мікроциркуляторного кровообігу та вираженого вазогенного набряку мозкової речовини, які утримуються до 30-ти діб після кріодеструкції і можуть свідчити про порушення структури та функції ГЕБ. Виявлені структурні зміни зумовлюють посилення клітинної нейросенсибілізації до антигенів мозку та наростання гуморальних аутоімунних реакцій на 60-ту добу дослідження. Досить виражені структурні зміни в корі головного мозку після локальної електродеструкції не супроводжуються розвитком стійких аутоімунних реакцій, а їх виникнення на 30-ту добу дослідження можна розцінити як компенсаторний, спрямований на нейтралізацію нейроспецифічних антигенів. Локальне механічне пошкодження кори головного мозку призводить до найменших структурних змін в мозковій речовини, а виявлені нами порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету повністю регресують впродовж 30-ти діб після хірургічного втручання. Результати дослідження свідчать про значний вплив локальної кріодеструкції кори головного мозку на імунний статус дослідних тварин і можуть використовуватися для обґрунтування доцільності оцінки імунного статусу та корекції виявлених змін перед запланованою кріодеструкцією мозкових структур та патологічних утворень в нейрохірургічній практиці. Ключові слова: кора головного мозку, кріодеструкція, нейроспецифічні білки, нейроаутоімунні реакції. АННОТАЦИЯ Марущенко М.О. Морфо-иммунологические соотношения при криодеструкции структур головного мозга (экспериментальное исследование).—Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.05 — нейрохирургия. — Институт нейрохирургии имени академика А.П.Ромоданова АМН Украины, Киев, 2005. В представленной диссертационной работе исследована взаимосвязь между динамикой репаративных процессов в мозговом веществе и изменениями в иммунном статусе подопытных животных, выявленными после локальной криодеструкции коры головного мозга в сравнении с соответствующими структурными и иммунологическими изменениями после электро- и механического повреждения. Установлено, что особенностью криовоздействия на мозговую ткань крыс является наличие умеренно выраженных дистрофических изменений в нейронах и глиальных клетках на фоне стойких нарушений микроциркуляторного кровообращения, структуры капилляров и вазогенного отека мозгового вещества, удерживающихся до 30-ти суток после воздействия, что может свидетельствовать о нарушении структуры и функции ГЕБ. При этом, выявленные нами морфологические изменения, взаимосвязаны с нарушениями в иммунном статусе крыс и обуславливают изменения в центральных и периферических иммунных органах с повышением тимического индекса на 14-е и 60-е сутки исследования, активацией спонтанной пролиферативной активности лимфоцитов в реакции бласттрансформации лимфоцитов и развитием выраженной клеточной и гуморальной нейросенсибилизации к антигенам мозговой ткани. Характерной особенностью криовоздействия является достоверное наростание гуморальных аутоиммунных реакций к нейроспецифическим белкам, преимущественно к основному белку миелина на 60-е сутки исследования. Можно предположить, что при криодеструкции происходит разрушение клеточных элементов с выходом нейроспецифических антигенов в кровь в высокоиммуногенной форме и повышенное содержание аутоантител имеет не защитное, а повреждающее действие, что может существенно влиять на течение репаративных процесов в головном мозге. Локальная электродеструкция приводит к более значительному повреждению мозгового вещества, при этом наблюдается наличие значительного количества дистрофически измененных нейронов, выраженные явления глиоза и умеренный отек мозгового вещества, удерживающиеся до 30-х суток исследования, а в отдаленных от электровоздествия участках мозгового вещества формируются мелкокистозные полости. Однако, несмотря на выявленные нами морфологические изменения после локального электролиза коры головного мозга существенной аутоиммунной реакции по отношению к мозговым антигенам не возникает. Наблюдаемую нами стимуляцию спонтанной пролиферативной активности лимфоцитов и повышение уровня аутоантител к нейронспецифической энолазе (маркере нейронов) на 30-е сутки исследования можно рассматривать как саногенный процесс, направленный на нейтрализацию нейроспецифических антигенов, при этом для нормализации иммунного статуса подопытных животных достаточно двух месяцев. Локальное механическое повреждение коры головного мозга крыс приводит к наименьшим структурным изменениям в мозговом веществе, а выявленные нами умеренно выраженные гуморальные аутоиммунные реакции к нейроспецифическим белкам, наблюдаемые до 30-х суток исследования, по-видимому, имеют защитный характер. Изученные морфо-иммунологические соотношения после криодеструкции коры головного мозга обуславливают необходимость дальнейшего изучения влияния криодеструкции и других видов локального повреждения мозговой ткани на иммунный статус экспериментальных животных. Выявленный нами высокий уровень клеточной и гуморальной нейросенсибилизации к мозговым антигенам в отдаленном периоде после криодеструкции коры головного мозга может стать причиной нарушения репаративных процессов в зоне криовоздействия и в прилежащих к ней участках мозгового вещества, а в последующем приводить к вторичному повреждению нейрональных структур аутоантителами. Полученные нами результаты свидетельствуют о значительном влиянии локального криоповреждения коры головного мозга на иммунный статус подопытных животных и могут использоваться для обоснования необходимости оценки изменений в иммунной системе пациентов нейрохирургического профиля перед запланированной криодеструкцией мозговых структур и патологических образований. При наличии стойких изменений иммунного статуса необходимо проводить соответствующую иммунокоррегирующую терапию, а в отдельных случаях ставить вопрос о пересмотре хирургической тактики. Ключевые слова: кора головного мозга, криодеструкция, нейроспецифические белки, нейроаутоиммунные реакции. ABSTRACT Marushchenko M.O. Morpho-immunological correlation after cryodestruction of the brain’s structures (experimental research). — Manuscript. Thesis for the degree of a candidate of medical sciences in speciality 14.01.05 — neurosurgery. — Institute of Neurosurgery named after academician A.P.Romodanov, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005. During an experimental research the interrelation between changes of reparative processes in cerebral substance and changes in the immune status of experimental animals revealed after a local cryodestruction of a cortex of a brain in comparison with appropriate morphological and immunological changes after electro- and mechanical damage was investigated. Fixed, that the local cryodestruction of brain’s structures results in proof infringement of blood-brain barrier, development of cellular neurosensibilisation to antigenes of a cerebral tissue and increasing of humoral autoimmun reactions in the remote terms after cryodestuction that can essentially influence current of processes of reparation in a brain. The results, received by us, testify to appreciable influence of local cryodestruction of cortex of a brain on the immune status of experimental animals and can be used for a substantiation of necessity of an estimation of changes in immune system at the neurosurgical patients before the planned cryodestuction of cerebral structures and pathological formations. At presence of proof changes of the immune status it is necessary to carry out appropriate immunological therapy and even to put a question on reconsideration of surgical tactics. Key words: cortex of a brain, cryodestruction, neurospecific proteins, neuroautoimmunological reactions. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ГЕБ — гематоенцефалічний бар’єр. ІК — імунні комплекси; КТ — комп’ютерна томографія; МА — мозковий антиген; МРТ — магнітно-резонансна томографія; МЦР — мікроциркуляторне русло; НСБ — нейроспецифічні білки; NSE — нейронспецифічна енолаза; ОБМ — основний білок мієліну; РБТЛ — реакція бласттрансформації лімфоцитів. S-100 — група білків S-100; ЧМТ — черепно-мозкова травма. PAGE \* Arabic 1

Похожие записи