.

Морфо-функціональні особливості регуляції активності адренокортикоцитів щура (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3905
Скачать документ

Національна Академія Наук України

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця

?????????????????????????????

Токар Сергій Леонідович

УДК 576.311.3/612.014.2/616.453

Морфо-функціональні особливості регуляції активності адренокортикоцитів
щура

03.00.13 – фізіологія людини та тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі загальної фізіології нервової системи

Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України

Наукові керівники: академік НАН України, Костюк Платон Григорович

директор Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України

зав. відділом загальної фізіології нервової системи (ЗФНС)

кандидат біологічних наук Лук’янець Олена Олександрівна

провідний науковий співробітник відділу ЗФНС Інституту фізіології ім.
О.О. Богомольця

НАН України

Офіційні опоненти:

Доктор біологічних наук Стеченко Людмила Александрівна,
професор кафедри гістології,

цитології та ембріології національного медичного університету ім.
О.О.Богомольця НАН України;

Кандидата біологічних наук Войтенко Лариса Павлівна, старший
науковий співробітник відділу нейрональних мереж інституту фізіології
ім. О.О. Богомольця НАН України.

Провідна установа: Інститут ендокрінології ім. В.П. Комісаренко АМН
України.

Захист відбудеться “15” березня 2005 р. о “14” годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д-26.198.01 при Інституті
фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ,
вул. Богомольця 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фізіології ім.
О. О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Богомольця
4.

Автореферат розісланий “09” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук Сорокіна-Маріна З. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Основною функцією секреторних клітин кори
надниркових залоз є синтез стероїдних гормонів, серед яких найбільш
відомими є кортизол, альдостерон та кортикостерон. Починаючи із 50-60
років минулого сторіччя було проведено багато досліджень, дозволивших
виявити основні ферменти, які беруть участь у стероїдогенезі. Було також
встановлено, що різні стадії стероїдогенезу відбуваються у різних
компартментах клітини. Так загальним попередником усіх типів стероїдних
гормонів є холестерол, він депонується, головним чином, у ліпідних
краплях. Для залучення у першу реакцію стероїдогенезу холестерол
транспортується до внутрішньої мембрани мітохондрії, де він
перетворюється на прегненолон, за участю особливого ферменту (цитохрому
Р450scc) та системи транспортування електронів, до якої входять
ферредоксин оксидоредуктаза та ферредоксин. Наступне перетворення
прегненолону на прогестерон або на 17–окси-прегненолон відбувається на
мембранах гладенького ендоплазматичного ретикулуму (гЕПР). Вважається,
що з мембранами гЕПР пов’язане проходження також і наступних реакцій
стероїдогенезу, але для остаточного синтезу альдостерону та кортизолу
проміжні продукти стероїдогенезу (11-дезоксикортикостерон або
17?-окси-11-дезоксикортикостерон) повинні знову потрапити на внутрішню
мембрану мітохондрій, де і відбуваються остання стадія стероїдогенезу.
Після проходження усіх перетворень готова молекула стероїдного гормону
потрапляє у позаклітинне середовище і далі до кров’яного русла.

Дослідження, що проводилися останнім часом в різних лабораторіях світу,
показали, що синтез та секреція стероїдних гормонів в клітинах кори
надниркових залоз контролюється біологічно активними речовинами, що
мають різну природу та походження. Вони потрапляють у кору надниркових
залоз з током крові або за рахунок дифузії крізь міжклітинну порожнину.
Механізм дії цих біологічно активних агентів залишається ще багато в
чому не вивченим. Так, до недавнього часу вважалось, що вплив
адренокортикотропного гормону (АКТГ) на структуру та функцію клітин кори
надниркових залоз опосередкований головним чином активацією цАМФ
залежного каскаду, тоді як результати більш пізніх досліджень показали
що месенджерні системи, які опосередковують дію АКТГ, по-перше,
багатоканальні, по-друге містять вздовж каскадів пункти “входу” та
“виходу” різноманітних модулюючих впливів. Таким чином, дуже важливим
постає питання дослідження участі різних систем внутрішньоклітинних
посередників, у регуляції життєдіяльності адренокортикоцитів.

Одним із напрямків вирішення цієї проблеми є вивчення впливу іонів
кальцію на ультраструктуру клітин кори надниркових залоз.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках наукової програми Інституту фізіології ім О.О. Богомольця НАН
України: „Молекулярні механізми, відповідальні за специфіку функцій
різних мозкових структур” № гос. Реєстрації 0100U002062

Мета дослідження. Мета даної роботи полягала у вивченні особливостей
ультраструктури клітин пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз, за
нормальних умов (контроль), після збільшення концентрації іонів кальцію
у цитоплазмі, після аплікації гуморального (АКТГ) та нейронального
(ацетилхоліну) факторів, здатних прискорювати стероїдогенез та після дії
агоніста мускаринових ацетелхолінових рецепторів пілокарпіну. Для
виключення можливого опосередкування впливу зазначених речовин на
ультраструктуру адренокортикоцитів через клітини інших типів,
дослідження проводилися в умовах диссоційованої культури. Вивчення
ультраструктури клітин пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз
проводилося із застосовуванням методів електронної мікроскопії. Для
вивчення змін концентрації іонів кальцію у цитоплазмі клітини в умовах
експерименту застосовували оптичней метод вимірювання
внутрішньоклітинної концентрації кальцію.

Завдання дослідження.

1. Дослідити ультраструктуру культивованих клітин кори надниркових залоз
в контрольних умовах і виявити основні типи ультраструктури, характерні
для цих клітин.

2. Виявити зміни в ультраструктурі культивованих клітин
пучково-сітчастої зони після аплікації АКТГ, кальцієвого іонофору А23187
та гіперкалієвого розчину.

3. Провести порівняльний аналіз впливу АКТГ та речовин, що підвищують
вміст іонів кальцію у цитоплазмі, на ультраструктуру клітин
пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз.

4. Виявити зміни в ультраструктурі культивованих клітин
пучково-сітчастої зони після аплікації ацетилхоліну та пілокарпіну.

5. Провести порівняльний аналіз впливу ацетилхоліну та пілокарпіну на
ультраструктуру клітин пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз,
порівняти виявлені зміни в ультраструктурі із змінами, які виникають
після аплікації інших речовин, здатних підвищувати вміст іонів кальцію у
цитоплазмі.

6. Дослідити здатність АКТГ, ацетилхоліну та пілокарпіну впливати на
концентрацію іонів кальцію у цитоплазмі адренокортикоцитів.

Наукова новизна отриманих результатів. Виявлено три морфологічні типи
культивованих клітин, що походять із пучково-сітчастої зони кори
надниркових залоз, показано, що різниця в ультраструктурі цих клітин не
є строго детермінованою а може змінюватися під впливом зовнішніх
факторів. Було встановлено, що десятихвилинна інкубація із АКТГ стимулює
зменшення площі мітохондрій і одночасне збільшення щільності їх
розташування у цитоплазмі. Також показано, що зростання концентрації
іонів кальцію у цитоплазмі впливає на ультраструктуру мітохондрій і
зокрема стимулює утворення везикулярних крист; сприяє реорганізації
мембран гЕПР. Показана наявність одночасних структурних контактів
мембран гЕПР із мітохондріями та плазматичною мембраною, це може
свідчити про участь мембран гЕПР у секреції стероїдних гормонів. Вперше
показана наявність декількох типів осміофільності матриксу ліпідних
крапель клітин кори надниркових залоз; також встановлено, що специфіка
осміофільності матриксу ліпідних крапель корелює із наявністю в
ультраструктурі клітин ознак прискореного стероїдогенезу. Було
встановлено, що збільшення концентрації іонів кальцію у цитоплазмі
стимулює зменшення діаметру ліпідних крапель і одночасне збільшення
щільності їх розташування у цитоплазмі. Було також встановлено, що
збільшення концентрації іонів кальцію у цитоплазмі після аплікації
кальцієвого іонофору А23187 викликає зміни в ультраструктурі, дуже
подібні до тих, що спостерігаються після аплікації АКТГ. Це свідчить
про те, що іони кальцію можуть бути важливим внутрішньоклітинним
посередником, що опосередковує гострий вплив АКТГ на ультраструктуру
адренокортикоцитів. Отримані дані доповнюють сучасні уявлення про
ультраструктуру клітин пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз та
участь у її регуляції механізмів чутливих до концентрації іонів кальцію
у цитоплазмі.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Отримані в даній
роботі результати мають як теоретичне, так і можливе практичне значення.
Так, були виявлені деякі раніше невідомі особливості ультраструктури
клітин кори надниркових залоз, які можуть відігравати важливу роль у
процесі стероїдогенезу. Разом із тим висловлені в цій роботі припущення
можуть створити основу для проведення подальших досліджень, що
допоможуть з’ясувати функціональне значення виявлених особливостей
ультраструктури клітин кори надниркових залоз. Важливе значення мають
отримані в цій роботі дані, щодо ролі іонів кальцію у регуляції
ультраструктури клітин кори надниркових залоз. Так, було показано, що
збільшення концентрації іонів кальцію у цитоплазмі може бути одним із
головних механізмів, що опосередковує швидкі зміни в ультраструктурі
клітин кори надниркових залоз у відповідь на аплікацію АКТГ.

Отже, виявлена чутливість ультраструктури клітин кори надниркових
залоз, особливо тих органел, що приймають участь у стероїдогенезі, до
концентрації іонів кальцію у цитоплазмі, може бути використана при
розробці лікарських препаратів, здатних впливати на секреторну функцію
адренокортикоцитів.

Особистий внесок здобувача. Аналіз отриманих електронограм, експерименти
із дослідженням вмісту іонів кальцію у цитоплазмі клітин, комп’ютерні
розрахунки із використанням непараметричного критерію Уілкоксона
проводилось особисто автором. В розробці концепції роботи, обговоренні
та редагуванні приймали активну участь співавтори публікацій. В роботі
по приготуванню культури, підготовці препаратів для
електронно-мікроскопічних досліджень та отриманні електронограм
допомагали співробітники відділу ЗФНС Коваль Л.М. та Яворська О.М.

Апробація результатів дисертації. Загальні положення роботи
висвітлювались на засіданнях наступних наукових зібрань: міжнародній
школі-семінарі ”Мембрани та сигнали” (Київ, 3-8 вересня 2000р.), на
конференції “Bogomoletz-Nencki Meeting” (Сулейов, Польща, 7-8 травня
2001р.), на міжнародній конференції „ Pharmacology of Synaptic
Transmission in the Nervous System” (Київ, 16-17 червня 2002р.), на
“Second Bogomoletz-Nencki Symposium. Intracellular signalling in
excitable cells” (Київ, 1-3 вересня 2002р.), на конференції для молодих
вчених Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАНУ „Перспективні
напрямки досліджень сучасної фізіології” (Київ, 17-18 листопада 2003) та
на IBRO Advanced school of neuroscience “Receptors, channels,
messengers” (Ялта 16-28 вересня 2005).

Публікації. За результатами роботи опубліковано 4 статті та тези 3
доповідей в наукових журналах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалів та методів дослідження, результатів досліджень,
обговорення результатів, висновків та списку використаних джерел із 183
найменувань. Робота викладена на 151 сторінках та ілюстрована 51
рисунками та 6 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження ультраструктури кори
надниркових залоз щура та механізмів її регуляції.

В розділі 1 „Огляд літератури” наводиться історичний розвиток уявлень
про структуру та функції надниркової залози. Також відображено сучасні
погляди, що до будови надниркової залози ссавців та значення гормонів
кори надниркових залоз в регуляції гомеостазу організму. Описані основні
етапи синтезу мінерало- та глюкокортикоїдів. У цьому розділі також
наведено сучасні уявлення, що до участі деяких внутрішньоклітинних
механізмів у процесі транспорту холестеролу до внутрішньої мембрани
мітохондрій. Проаналізовані літературні дані, що до гуморальної та
нейрональної регуляції функції клітин кори надниркових залоз, та участі
іонів кальцію у опосередкуванні цих регулюючих впливів.

В розділі 2 „Матеріали і методи” описано методичні підходи використані
для досягнення поставленої мети:

• Виділення ізольованих клітин кори надниркових залоз щура.

• Приготування культури клітин кори надниркових залоз щура.

• Фіксації клітин, вміщення клітин в аралдит, контрастування та
приготування

ультратонких зрізів.

• Вивчення ультраструктури клітин за допомогою електронного мікроскопу.

• Оптичне вимірювання концентрації вільних іонів кальцію в цитоплазмі
клітини

Виділення клітин кори надниркових залоз. Експерименти проводили на
статевозрілих білих нелінійних щурах масою 180-230 грамів. Процедуру
декапітації щура проводили у відповідності з вимогами НАН України по
використанню експериментальних тварин. Виділені надниркові залози
поміщали у розчин №1 (NaCl-155мМ, Hepes-10мМ, Глюкоза-10мМ, KCl-6мМ рН
7.4) з додаванням фонового антибіотика гентоміцину (40мкл/10мл).
Ферментативну обробку тканини проводили у розчині №1, в який також
додавали 2.5 мг/мл колагенази типу А та 5 мг/мл альбуміну сироватки
крові бика (Sigma, США). В ферментативному розчині тканини витримували
протягом 25 хвилин при температурі +37оС. Після цього фермент видаляли
із тканини, повністю змінюючи розчин 5 разів у пробірці. Відмиту тканину
пропускали крізь стерильне нейлонове сито із діаметром пори 100мкм.
Отриманий після цього гомогенат центрифугували протягом 6-7 хвилин при
швидкості 1000 обертів на хвилину. Надосадову рідину зливали, а об’єм
суспензії доводили до 1 мл розчином №1. Окремі клітини отримували за
допомогою м’якого, повільного піпетування із використанням піпеток
різного диаметру. Після цього клітини поміщали на покриті поліарнітином
(Sigma, США) акларові пластинки (Nunc Inc. USA).

Умови культивування клітин. Через п’ятнадцять хвилин клітини
закріплювалися на акларових пластинках. Далі їх переносили в чашку
Петрі, що містила 2мл розчину №2 (Dolbecco’s Мodified Еagles medium
(DME), без соди-13.4г/л, NaHCO3-2.2г/л, HEPES-2.38г/л,
пеніцілін/стрептоміцин-5мл/л, гентаміцин-2мл/л, кінську сироваткау
крові-100мл/л ). Після цього чашки Петрі поміщали в СО2-інкубатор
(Ули-20, Россія). Кількість СО2 в камері інкубатора підтримувалася на
рівні 5%, а вологість 95%. Інкубація клітин проводили при +37оС, рН 7.4.

Інкубація із досліджуваними речовинами. Досліджувані речьовини
аплікувались у насичуючій концентрації, що за даними літератури
спричиняє найбільший ефект. Так у першому експерименті первинну культуру
клітин занурювали у розчин №3 (NaCl-150мМ, Hepes-10мМ, CaCl2-2мМ,
MgCl2-2мМ, KCl-5мМ рН 7.4), що також містив АКТГ (фрагмент 4-10) у
концентрації 10 мкМ. Через 10 хвилин пластинки із клітинами переносили у
фіксуючий розчин. В іншому досліді пластинки із клітинами на 30 хвилин
занурювали у розчин №1, що не містив іонів кальцію, але містив
кальцієвий іонофор A23187 у концентрації 10мкМ після цього клітини на 30
секунд переносили в розчин №2, що містив 2.5мМ CaCl2. Далі; акларові
пластинки поміщали у фіксуючий розчин. В наступному досліді збільшення
концентрації іонів кальцію у цитоплазмі досягалося за рахунок активації
потенціал керованих кальцієвих каналів. Потенціал чутливі кальцієві
канали активувались при зануренні клітин у розчин який зменшував
потенціал на клітинній мембрані. Так акларові пластинки із культурою
клітин ми поміщали на 2 хвилини у розчин №4 (NaCl-60мМ, Hepes-100мМ,
CaCl2-2мМ, MgCl2-2мМ, KCl-100мМ рН 7.4), потім їх переносили у фіксуючий
розчин. Для вивчення впливу ацетилхоліну, акларові пластинки із
одноденною культурою занурювали на 90 секунд у розчин №2, що також
містив ацетилхолін у концентрації 1 мМ. Після цього клітини поміщали у
фіксуючий розчин. Для вивчення впливу пілокарпіну на ультраструктуру
кори надниркових залоз акларові пластинки із одноденною культурою
занурювали у розчин №2, що містив пілокарпіну гідрохлорид у насичуючій
концентрації, що дорівнювала 300 мкМ. Через 10 хвилин акларові пластинки
переносили у фіксуючий розчин.

Приготування препаратів для електронно-мікроскопічних досліджень.
Акларові пластинки з контрольними клітинами, а також із тими що
інкубували у присутності досліджуваної речовини, поміщали у фіксуючий
розчин, який містив 2.5% глютаральдегіда, розчиненого у фосфатному
буфері (KH2PO4-28мМ, Na2HPO4-181мМ, та 4%-сахарози), і витримували
протягом 2-4 годин. Потім їх промивали фосфатним буфером 2 рази протягом
5 хвилин. Після цього проводили дофіксацію, шляхом занурення акларових
пластинок на 1-2 години у 1% розчин OsO4 (в тому ж фосфатному буфері).
Далі фіксуючий розчин знову відмивали, а отримані препарати зневоднювали
етанолом у зростаючій концентрації. Отримані акларові пластинки
занурювали у абсолютний ацетон, де відбувалася їх остаточна
дегідратація. Далі препарати заливали аралдитом (Fluka), при цьому
концентрацію аралдиту в розчині в три етапи збільшували до 100%, а
концентрацію ацетону відповідно зменшували до 0%.

Желатинові капсули, заповнені аралдитом, поміщали на вибраних, за
допомогою інвертованого мікроскопу (World Precision Instruments USA),
ділянках культури. Після цього акларові пластинки для полімеризації
поміщали до термостату із температурою 56-60 оС на дві доби. Отримані
желатинові блоки відділяли від акларових пластинок. За допомогою леза
ділянку, що містить експериментальний матеріал, вирізали у формі
невисокої пірамідки. Приготування зрізів проводилася за допомогою
ультрамікротому (LKB, Швеція). Отримані ультратонкі зрізи мали товщину
від 200 до 500 A. Їх поміщали на округлі мідні сіточки діаметром 3мм.
Далі отримані препарати контрастували за методом Рейнольда.

Електронно-мікроскопічні дослідження та морфометричний аналіз
ультраструктури адренокортикоцитів. Фотографування ультраструктури
клітин кори надниркових залоз проводилася за допомогою електронного
трансмісійного мікроскопа (JEM 100X Японія) при збільшенні від 2000х до
40000х. Під час проведення експериментів була отримано значна кількість
електронограм, що відображали особливості ультраструктури 110 клітин.
Площу цитоплазми та розташованих в ній ліпідних крапель і мітохондрій, а
також кількість органел підраховували із використанням ЕОМ та
спеціальної програми Kslite (Kontron Electronics Німеччина). Після цього
розраховувалися такі параметри: діаметр ліпідної краплі, щільність
розташування органел у цитоплазмі, відносна площа компартменту органели.
Діаметр ліпідної краплі розраховувався за формулою:

де D- діаметр ліпідної краплі, S-площа краплі, що розраховувалася за
допомогою пЕОМ. Щільність розташування органел у цитоплазмі
підраховували як кількість органел (мітохондрій або ліпідних крапель) на
зрізі, віднесена до загальної площі цитоплазми на зрізі, і нормована до
1мкм2 площі цитоплазми. Відносну площу компартменту різних органел
(мітохондрій або ліпідних крапель) розраховували як частину площі
цитоплазми клітини, що припадає на органели певного типу, виражали у
відсотках від загальної площі цитоплазми клітини на зрізі. Кінцеву
матиматичну обробку отриманих данних проводили за допомогою пакету
програм Origin 5.0 (Microcal Software Inc. U.S.A.). Статистичну
достовірність отриманих результатів аналізували із використанням
непараметричного критерію Манна-Уітні (в різних наукових джерелах цей
метод також називають критерієм Уілкоксона), який розраховувався за
допомогою програми SPSS 10.0.7 (SPSS Inc.).

Оптичний метод вимірювання внутрішньоклітинної концентрації кальцію.
Для введення кальцій чутливого зонду в клітину, акларові пластинки з
культурою клітин кори надниркових залоз занурювалися в розчин №3, що
містив барвник фура-2 (ацетоксиметилестер)(Probes,США) у концентрації
(1 мМ/л), із доданням детергенту плуронік F-127 (0.002%) (Sigma, США).
Фарбування клітини проводилося у спеціальній камері протягом 45 хвилин
при 37оC. Після фарбування скельця переносилися в розчин №3, де вони
витримувалися протягом 40 хвилин для повної деестерифікації зонду
фура-2/АМ. Збудження флуоресцентного зонду здійснювалося при довжині
хвилі 360 та 380нм за допомогою монохроматора (T.I.L.L. Photonics GmbH,
Мюнхен, Німеччина). Процеси запису даних контролювалися за допомогою
комп’ютерної програми „Pulse” (HEKA, Ламбрехт, Німеччина), яка в реально
масштабі часу розраховувала відношення флуоресцентних сигналів на двох
довжинах хвиль R=F1/F2.

В розділі „Результати досліджень” описується ультраструктура клітин
пучково-сітчастої зони кори надниркових залоз щура в нормі та в умовах
експерименту, а також здатність досліджуваних біологічно активних
речовин впливати на концентрацію іонів кальцію у цитоплазмі
адренокортикоцитів.

На першому етапі роботи досліджували ультраструктуру культивованих
клітин кори надниркових залоз щура в контролі. Ми виявили чотири типи
клітин, які відрізнялися за рядом морфологічних ознак. Мітохондрії
клітин перших трьох типів мали головним чином везикулярні,
трубчасто-везикулярні, і рідко трубчасті кристи, тому ми зробили
висновок, про те, що ці клітини походять із пучково-сітчастої зони кори
надниркових залоз. Дані морфометричних розрахунків для клітин перших
трьох типів наведені в таб.1. Клітини четвертого типу зустрічалися

Таблиця 1. Порівняння досліджуваних морфометричних параметрів у різних
типах секреторних клітин, пучково-сітчастої кори надниркових залоз щура.

Типи клітин Дані морфометричних досліджень ультраструктури ліпідних
крапель та мітохондрій в умовах контролю.

Середній діаметр ліпідних крапель(нм.)

Середня щільність розташування ліпідних крапель

(кількість

/мкм2).

Середня площа компартменту ліпідних крапель

(% від площі цитоплазми)

Середня площа мітохондрій (мкм2).

Середня щільність розташування мітохондрій

(кількість

/мкм2).

Середня площа компартменту мітохондрій

(% від площі цитоплазми)

1 831,0+/-18,0 0,304+/-0,071 16,9+/2,8 0,273+/-0,007
1,111+/-0,047 30+/-1,8

2

616,1+/- 43,7

0,333+/-0,169

11,0+/-6,0 ***

0,159+/-0,010

1,736+/-0,458

27,7+/-4,1

3 ***

1057,6+/-38,6

0,252+/-0,027

26,4+/-4,1

0,276+/-0,013 ***

0,619+/-0,105 ***

18,4+/-1,7

***–р T 1/4 3/4 i ~®O _AE_`*bVbZc‚c?hUhtlAEl?quieueaeYaeeueueNeNeIeIeIeIeIeA????ae?ae?ae?ae?ae ?ae?ae?ae?ae?ue??ae?ae?ae?F? yyy

???????>

3/4

*,°.

¤

–I™ue™6?8?a?8›ooeoaoaoaoooeoeoaoaoaoaoaoeOeEOeE1/4E1/4E1/4E1/4E1/4E®EOeE
®E®E!E‘o?

EHuy

41/2

41/2CJ

O

O

O

O

O

;

41/2CJ

;

;

O

??`??

???

O??

EH

41/2CJ

????l?????их крист, тоді як везикулярні виявлялися у незначній кількості
Мембрани гЕПР у порівнянні із контролем не зазнавали суттєвих змін.
Мітохондрії рівномірно розташовувалися у цитоплазмі, при цьому вони
часто мали структурні контакти із ліпідними краплями і помітно менше з
елементами гЕПР та ядром. Після інкубації із гіперкалієвим розчином
середній діаметр ліпідних крапель клітин третього типу зменшувався до
732,2+/-31,7 нм. (n=110) (таб.3), різниця між вибірками була
достовірною (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020