ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І.І.
МЕЧНИКОВА Академії МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

Герасимів Ігор Михайлович

УДК 606.5-008.87-85.37]-093

Мікробіологічне обгрунтування застосування мірамістину для корекції
мікробіоценозу шкіри

03.00.07 – мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені ім. І.Я.Горбачевського

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Климнюк Сергій Іванович, Тернопільський державний медичний університет

ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри медичної
біології, мікробіології, вірусології та імунології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Мінухін Валерій Володимирович, Харьківський державний медичний
університет МОЗ України,

професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології;

доктор медичних наук, професор

Криворутченко Юрій Леонідович, Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології.

Захист відбудеться “ 27 ” грудня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при ДУ “Інститут мікробіології
та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України” (61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14-16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут мікробіології
та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України” (61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14-16).

Автореферат розісланий “ 24 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук
Бруснік С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших проблем сучасної медицини є
широке застосування протимікробних препаратів – антибіотиків і
антисептиків – для лікування численних захворювань. Надмірне їх
використання веде до порушення мікробіоценозів людини, які склались
протягом багатьох років співіснування системи “організм – мікрофлора
хазяїна” (В.Г. Палій та ін., 2004; Мороз В.М. та ін., 2000, 2004;
Митрохин С.Д., 2003).

Більш як півстолітній досвід використання антибіотиків не зміг затримати
наростання місцевих інфекційних процесів і септикопіємії, не зміг
зменшити летальність від сепсису, не скоротив термінів лікування гнійних
ран (Ляпіс М.О., Цицюра Р.І., 2004; Меншиков Д.Д. та ін, 2002; Bowler
P.G. et al., 2001). На цьому фоні відбувається переоцінка місця
антибіотиків відроджується зацікавлення до антисептиків (Ковальчук В.П.,
2006; Bинцерская Г.А. та ін., 2005; Шевчук Н.М., 2003; Климов О.І.,
2002; Langer S. et al., 2004). Одержано декілька класів таких нових
препаратів, досліджуються механізми їх дії на мікроорганізми (Ковальчук
В.П., 2006; Бойко В.М., Палiй Г.К., 2005).

Проблема мікозів в останній час набуває все більшої актуальності. Адже
гриби складають винятково гетерогенну і комплексну групу, яка об’єднує
сотні збудників. Патогенні гриби характеризуються і таксономічною
різноманітністю, і розмаїттям фізіологічних властивостей. Вони широко
розповсюджені у світі і мають відношення до всіх медичних галузей. У
сучасний період спостерігається не тільки збільшення захворюваності,
спричиненої грибами, але їх широке територіальне розповсюдження.
Особливої значущості набуває поширення мікозів у військовослужбовців,
спортсменів, хворих на цукровий діабет тощо (Е.А.Верба та ін., 2004;
Eckhard M. et al., 2007; Cohen et. al., 2005; Ingordo V. et al., 2004;
Cheng S., Chong L., 2002; ).

Відомо, що на шкіру людини заселяють численні мікроорганізми, які здатні
виконувати важливі фізіологічні функції: забезпечення колонізаційної
резистентності за рахунок продукції біологічно активних речовин і
здатності захоплювати певні екологічні ніші, підтримання рівня
нормальних антитіл, що забезпечують неспецифічні механізми захисту, тощо
(Янковский Д.С., 2005; Бойчак О.В., 2002).

Вони існують на шкірі на правах резидентних або постійних популяцій,
знаходячись у динамічній рівновазі із організмом хазяїна, протягом
всього її життя. Однак інтенсивне втручання в цю систему (лікарські
препарати, численні антропогенні впливи) поступово змінюють не тільки
реактивність організму людини, вони суттєво впливають на біологічні
властивості мікроорганізмів. Формуються популяції із зміненими
морфологічними, антигенними, патогенними властивостями, мікроби
набувають полірезистентності до антибіотиків. Це призводить до того, що
автохтонна та алохтонна мікрофлора людини виступає етіологічним чинником
гострих і хронічних гнійно-запальних захворювань не тільки шкіри, але й
різних органів і систем (Волянский Ю.Л. и др., 1999; Lipsky B., Berendt
A. et al., 2000; Chiller K. et al., 2001).

Мікробіоценози шкіри живота, молочних залоз, рук вивчені достатньо
детально (Климнюк С.І., 1995; Маланчин І.М., 1994; Ситник С.І., 1989).
Однак ще поза увагою залишається такий важливий топодем як шкіра нижніх
кінцівок. Враховуючи високу частоту розповсюдження дерматомікозів ступні
слід звернути увагу саме на нього, тому що розшифрування взаємодії
бактерій з патогенними грибами дозволить зрозуміти і механізми
формування мікотичних уражень шкіри нижніх кінцівок. Адже фунгіцидні та
фунгістатичні препарати не тільки знищують патогенних збудників, але й
сприяють виникненню дисбіозу внаслідок порушення взаємовідношень між
мікроорганізмами різних груп.

Одним із сучасних препаратів, який використовують у дерматології, є
вітчизняний антисептик мірамістин (Кривошеин Ю.С. и др., 2005; Катусевич
Я.Ф. и др., 2005). Він має широкий спектр антагоністичної дії на
грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми, а також гриби. Його
дослідження переважно проводять в умовах дослідів in vitro, визначаючи
мінімальні бактеріостатичні та бактерицидні концентрації препарату. Але
практично не досліджувалась його дія щодо можливості впливу на
мікробіоценоз шкіри. Маючи високий спектр протимікробної та
протигрибкової активності він повинен впливати на існування мікробних
асоціацій. Враховуючи, що він сьогодні застосовується надзвичайно
широко, доцільно дослідити вплив мірамістину на існуючі мікробіоценози,
встановити шляхи його впливу на бактерії та роль у формуванні дисбіозів
чи їх корекції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри медичної
біології, мікробіології, вірусології та імунології і кафедри загальної
та оперативної хірургії Тернопільського державного медичного
університету ім. І.Я.Горбачевського “Клініко-морфологічні та
мікробіологічні аспекти в обґрунтуванні патогенетичного лікування стопи
діабетика” (номер державної реєстрації № 0100U005057), у виконанні якої
дисертантом особисто проведені дослідження мікрофлори здорових і хворих
осіб, визначення її антибіотикочутливості та чутливості до мірамістину,
клінічне використання мірамістину. Тема дисертації затверджена на РПК
“Мікробіологія” (протокол № 14 від 5 грудня 2002р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – обґрунтувати закономірності
впливу антисептика мірамістину на мікробні угруповання, які утворюють
мікробіоценоз шкіри стопи у хворих із мікозами стоп..

Для реалізації мети поставлені наступні завдання:

вивчити мікробіоценоз шкіри стопу у здорових осіб;

дослідити стан мікробіоценозу шкіри у хворих із мікозами стоп;

визначити чутливість до антибіотиків автохтонної та алохтонної
мікрофлори шкіри стоп;

визначити чутливість до мірамістину мікроорганізмів, які колонізують
шкіру ступнів;

оцінити вплив на мікробіоценоз шкіри у хворих із мікозами стоп
вітчизняного антисептика мірамістину, дослідивши зміни щільності
бактерійних популяцій і склад мікробних угруповань.

Об’єкт дослідження – здорові особи, хворі із мікозами стоп,
антисептичний засіб мірамістин.

Предмет дослідження – мікробіоценоз шкіри ступнів у здорових і хворих
осіб, чутливість виділених культур до антибіотиків, чутливість мікробів
до мірамістину, складу мікробних угруповань після застосування
мірамістину.

Методи дослідження – мікробіологічні (визначення щільності бактеріальних
угруповань і популяцій, виділення чистих культур бактерій), біохімічні
(ідентифікація мікробів), математико-статистичні (статистична обробка
результатів дослідження).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у здорових осіб і хворих з
дерматомікозами ступнів вивчено особливості мікробіоценозів шкіри стоп.
Встановлені зміни щільності бактеріальних популяцій і складу мікробних
угруповань при формуванні ураження на поверхні шкіри. Доведено, що
мікробіоценоз здорової шкіри нижніх кінцівок при формуванні
патологічного процесу змінюється.

Вперше у хворих із мікозами стоп вивчено особливості змін
мікробіоценозів шкіри після місцевих аплікацій мірамістину. Доведено, що
за цих умов відбувається реструктуризація мікробіоценозів шкіри, яка
характеризується зменшенням щільності колонізації топодемів
мікроорганізмами усіх видів та змінами в структурі бактеріальних
угруповань.

Практичне значення одержаних результатів. Поліпшено можливості оцінки
стану мікробіоценозу шкіри ступні у людини. Визначено домінуючі в
структурі бактеріальних угруповань популяції мікроорганізмів. Визначено
чутливість до антибіотиків представників мікробіоценозу шкіри та їх
чутливість до антисептика мірамістину. Показано суттєвий вплив
мірамістину на склад мікробіоценозу шкіри нижніх кінцівок. Результати
дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес та науково-дослідну
роботу кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та
імунології, інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними
хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.
Горбачевського, кафедр мікробіології, вірусології та імунології вищих
навчальних медичних закладів (Запорізького державного медичного
університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.І.
Пирогова, Одеського державного медичного університету, Донецького
державного медичного університету), військової частини А 1769.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснив весь комплекс
запланованої роботи: пошук літературних джерел та їх аналіз,
мікробіологічне дослідження осіб в усіх досліджуваних групах, оцінив
зміни мікробіоценозів, визначив чутливість виділених штамів до
антибіотиків і мірамістину, дослідив ефект місцевого застосування
мірамістину, створив бази даних, здійснив статистичну обробку матеріалу,
сформулював висновки та практичні рекомендації з дисертаційної роботи,
підготував матеріал до опублікування. Він самостійно написав текст
дисертації. У наукових працях йому належить фактичний матеріал,
отриманий ним при проведенні досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених у
дисертацію, висвітлені в доповідях на ІІІ з’їзді мікробіологів,
епідеміологів та вірусологів (Чернігів, 2001), на X з’їзді Товариства
мікробіологів України (Одеса, 2004р.), Пленумі УНМТМЄП ім. Д.К.
Заболотного (Київ-Одеса, 2000), підсумкових конференціях Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я. Горба-чевського (Тернопіль,
1999-2005 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць, з
них 3 – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 8 – у
матеріалах і збірниках конференцій та конгресів. Отримано 2
раціоналізаторських пропозиції за темою дисертації.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках
друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису
матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу
та узагальнення отриманих результатів, висновків і списку використаних
джерел (всього 259 джерел, з яких 185 україно- та російськомовні та 74
іноземні). Робота ілюстрована 43 таблицями і 9 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі роботи подано огляд літератури, в якому наведено
стислі дані про склад мікробіоценозів шкіри людини, їх функціональну
активність, роль у виникненні різноманітних захворювань, чутливість їх
представників до антибіотиків. Звернуто увагу, що при дії різноманітних
факторів може формуватись стан дисбіозу. Наголошено на доцільності
подальшого вивчення структури мікробіоценозів, які змінюються за різних
умов, наприклад, при наявності у людини мікотичних уражень шкіри.
Розглянуто мікробіологічні аспекти використання вітчизняного антисептика
мірамістина в різних галузях медицини у тому числі при лікуванні
грибкових уражень шкіри.

Матеріали, методи і обсяг досліджень наведено у другому розділі. Для
досягнення поставлених завдань мікробіологічними методами обстежено
обстежено 94 особи. Їх було поділено на дві основні групи: здорові (50
осіб чоловічої статі віком від 18 до 26 років) і хворі (44 особи
чоловічої статі віком від 18 до 51 року) з клінічними проявами
дерматомікозів, які перебували на лікуванні у Тернопільському
шкірно-венерологічному диспансері та Тернопільській військовій частині А
1769.

Двадцять шість хворих підлягали повторному обстеженню в зв’язку з тим,
що їм місцево застосовували розчин мірамістину для вивчення його впливу
на мікробну спільноту шкіри.

У всіх здорових і хворих осіб за методом змивiв-зiскобiв Williamson i
Kligman (1965) у модифiкацiї С.І. Климнюка і С.І. Ситника (1989)
досліджено мiкробiоценози шкiри топодемів нижніх кінцівок (тильна
поверхня стопи і ІV міжпальцевий проміжок). Матеріал вивчався на
підставі Наказу МОЗ СРСР № 535 від 22.04.1985 р. “Об унификации
микробиологических (бактериологических) методов исследования,
применяемых в клинико-диагностических лабораториях
лечебно-профилактических учреждений”. Оцінювали щільність мікробних
популяцій, частоту зустрічальності бактерій, видовий склад бактерійних
угруповань.

Пiд час проведених мiкробiологiчних досліджень шкiри видiлено 761 штам
аеробних і факультативно анаеробних мiкроорганiзмiв, якi належали до 19
родiв. Ідентифікацію бактерій здійснювали згідно “Определителя бактерий
Берджи” (1997), а чутливість до антибіотиків визначали за “Методическими
указаниями по определению чувствительности микроорганизмов к
антибиотикам методом диффузии в агар с использованием дисков” (1983).

Всi числовi результати пiдлягали статистичнiй обробцi загальноприйнятими
методами з використанням значень середньої геометричної (Хg), t-критерiя
Ст’юдента, непараметричних критеріїв за програмами S-PLUS 2000,
STATISTICA, пакету програм Excell. Результати вважалися достовірними при
значеннях р<0,05. Результати власних досліджень наведено в 3-ому–5-ому розділах. У результаті обстеження з поверхні шкіри здорових осіб було виділено 418 штамів аеробних і факультативно анаеробних бактерій, які належали до 16 родів, від хворих – 253 штама (13 родів), тобто в 1,7 рази менше, хоча кількість обстежених в обох групах була практично однаковою. Було підтверджено, що на шкірі нижніх кінцівок здорових і хворих людей є бактеріальна спільнота, яка складається з аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів. Домінуючими угрупованнями були стафілококи, мікрококи, коринебактерії, бацили. У мікробіоценозі шкіри здорових осіб не були представлені Moraxella spp., Enterobacter spp., у той час як у хворих – Citrobacter spp., Klebsiella spp., Streptococcus spp. Відмічено варіації в кількісному домінуванні тих чи інших угруповань мікроорганізмів залежно від топодему: наприклад, бацили частіше колонізували шкіру підошовної поверхні ступні, а стрептококи, навпаки, рідше. Рівень колонізації шкіри різниться залежно від топодему і від наявності патологічного процесу (табл. 1). Кокова група мікробів формувала 71,80-70,84 % мікробіоценозу шкіри здорових. Коринебактеріям належало 18,97-19,73 % біоценозу. Частка бацил була дещо більшою в топодемі IV міжпальцевого проміжку, ентеробактерій, навпаки, – в топодемі тилу ступні. Таблиця 1 Щільність угруповань мікроорганізмів на шкірі Угруповання мікроорганізмів Топодем, lg КУО/см2 тил ступні міжпальцевий проміжок здорові, n = 195 хворі, n = 109 здорові, n = 223 хворі, n = 144 Aerococcus spp. 6,77 0,00 6,85 0,00 Actinomyces spp. 0,00 4,6 0,00 4,90 Alcaligenes spp. 3,90 5,24* 0,00 4,74 Acinetobacter spp. 4,54 0,00 4,8 5,06 Bacillus spp. 3,91 3,91 3,89 4,52* Corynebacterium spp. 4,58 4,97* 5,02 5,09 Enterobacteriaceae 4,53 4,90* 4,61 4,27* Listeria spp. 4,98 0,00 3,77 0,00 Micrococcus spp. 4,64 4,51 4,96 4,86 Moraxella spp. 0,00 4,66 0,00 0,00 Pseudomonas spp. 6,63 0,00 6,64 5,38 Rothia spp. 0,00 0,00 4,31 0,00 Staphylococcus spp. 5,04 5,33* 5,83 5,54* Streptococcus spp. 5,94 0,00 3,96 0,00 Разом: 4,96 4,75* 4,87 4,91 Примітки: 1. n – число штамів мікроорганізмів; 2. * – p<0,05. У хворих осіб стафілококи і мікрококи також домінували над іншими угрупованнями: частка стафілококів коливалась в межах 48,61-50,46 %, а мікрококів – 16,67-19,27 % (рис. 1). Ентеробактерії в 4,5 рази частіше зустрічались на шкірі підошви, ніж на тилі ступні. Коринебактерії та бацили приблизно з однаковою частотою колонізували шкіру. Популяційний спектр стафілококів мав певні особливості, як у здорових, так і в хворих осіб, і різнився в топодемах. Спільним було домінування S. epidermidis в угрупованні тильної поверхні ступні (частота зустрічальності – 27,27-27,55 %). Для S. haemolyticus цей показник складав – 18,18-22,45 %. Третє місце посідали S. hominis (11,22-12,73 %). Частка S. aureus у відповідному угрупованні хворих була в 2,2 рази вищою, ніж у здорових. Загальний рівень колонізації стафілококами відповідного топодему шкіри хворих в 1,9 рази перевищував його у здорових. Високим був у здорових колонізаційний рівень S. epidermidis (5,57 lg КУО/см2), S. hominis (5,50 lg КУО/см2), S. simulans (5,39 lg КУО/см2) на тилі ступні. У S. aureus він становив 4,75 lg КУО/см2. У групі хворих рівень щільності епідермальних і гемолітичних стафілококів досягав 5,43-5,60 lg КУО/см2. Суттєво, що ступінь колонізації S. hаemolyticus був на порядок вищим, ніж у здорових. В Рис. 1. Мікробні угруповання, які формують мікробіоценоз шкіри хворих осіб: А – частка угруповань (%) у топодемі тилу ступні; В – частка угруповань (%) у топодемі IV міжпальцевого проміжку Топодем IV міжпальцевого проміжку внаслідок своїх анатомо-фізіологічних особливостей інтенсивніше колонізувався стафілококами в порівнянні з попереднім топодемом. Слід звернути увагу на вищу частоту зустрічальності S. аureus: 20,00 % у хворих, проти 11, 93 % у здорових осіб. Майже утричі рідше висівали S. warneri у хворих з цього топодему порівняно із шкірою тилу ступні. Частота зустрічальності S. saprophyticus у хворих була в 7,8 рази вищою в порівнянні із здоровими. Щільність колонізації стафілококами шкіри міжпальцевого проміжку була у 1,9 рази вище порівняно з топодемом тилу ступні. Вона відповідно складала 5,83 і 5,54 lg КУО/см2. У хворих рівень щільності S. aureus також був на порядок вищим. Microcоccus spp. посідали друге місце в структурі мікробної спільноти, у два-три рази поступаючись стафілококам. Домінантним видом угруповання в обох групах виступав M. lutes (70,83-88,33 % у здорових, і 58,33-66,67 % у хворих). При цьому, в групі хворих частота його зустрічальності була меншою. Друге місце у здорових за значущістю мав у міжпальцевому проміжку M. lylae, в той час як на тилі ступні його частка в угрупованні була однаковою з M. sedentarius. У хворих M. lylae i M. varians відігравали однакову участь у формуванні відповідного угрупованні в цьому топодемі (16,67 %). Проте на тилі ступні перший з них утричі переважав M. varians. Рівень колонізації шкіри мікрококами в цілому поступався стафілококовим популяціям: у здорових осіб досягав 4,64-4,96 lg КУО/см2 , у хворих – 4,73-4,97 lg КУО/см2 . Доведена нерівномірність заселення шкіри мікрококами: у здорових в топодемі тилу ступні колонізаційний рівень M. luteus поступався M. sedentarius, хоча останній не домінував в угрупованні, проте на шкірі ступні за своєю щільністю він суттєвого його переважав. Ідентична картина спостерігалась у топодемі міжпальцевого проміжку хворих осіб: рівень M. sedentarius на порядок перевищував M. luteus. Коринебактерії чисельно поступались мікрококам. Число популяцій, які брали участь у створенні відповідного угруповання на шкірі хворих, було майже вдвічі меншим порівняно із здоровими, тобто видовий склад угруповання був бідніший. Понад 2/3 цієї спільноти становили C. аfermentans. Решта коринебактерій відігравали приблизно однакову роль у формуванні угруповання. Проте слід відмітити, що частка C. bovis на шкірі хворих була майже в 1,5-2,0 рази більшою, ніж у здорових. Щільності угруповання коринебактерій, як правило, перевищувала відповідний показник у мікрококів, коливаючись в межах від 4,58 lg КУО/см2 до 5,09 lg КУО/см2. При цьому він був у 2,6 (тил стопи) – 1,3 (міжпальцевий проміжок) рази вищим у групі хворих осіб. Високі колонізаційні рівні у здорових в топодемі тилу ступні були притаманні C. pseudodiphtheriticum і C. хerosis (відповідно 5,36 і 5,14 lg КУО/см2). C. afermentans – домінуючий мікроб цієї групи їм суттєво поступався (4,61 lg КУО/см2). Угруповання бацил було четвертою за величиною групою мікробної спільноти шкіри у хворих осіб. У здорових це угруповання було представлено чотирма популяціями мікробів, у хворих – трьома. Від здорових було висіяно 15, а від хворих 26 штамів бацил. На тильній поверхні ступні здорових однакове представництво в угрупованні мали B. subtilis і B. macerans (по 40,00 %). На шкірі міжпальцевого проміжку домінували B. subtilis (70,00 % спільноти). У хворих чітко переважали B. subtilis в усіх топодемах (відповідно 63,64 % на шкірі тильної поверхні ступні та 80,00 % у міжпальцевому проміжку). Колонізаційний рівень аеробних бацил у середньому був дещо нижчим в порівнянні з іншими групами бактерій, що заселяють шкіру. У здорових він сягав 3,91 lg КУО/см2 (топодем тилу ступні) і 3,89 lg КУО/см2 (топодем міжпальцевого проміжку). У хворих у топодемі міжпальцевого проміжку рівень заселення шкіри бацилами був у 4,2 рази вище, ніж тилу ступні. B. macerans домінували в ньому за своєю колонізаційною щільністю (5,25 lg КУО/см2) і мали приблизно однаковий цей показник із B. subtilis на тилі ступні (відповідно 4,32 проти 4,24 lg КУО/см2). У той же час у здорових осіб у цьому топодемі найвищий рівень щільності мала B. licheniformis, яка не була домінантною популяцію угруповання, – 5,20 lg КУО/см2. Отже, структура угруповання бацил має особливості в обох групах обстежених осіб. Мікроорганізми інших родів (Acinetobacter spp, Alcaligenes spp, Listeria spp., Moraxella spp., Pseudomonas spp., Enterobacteriaceae та ін.) нечасто колонізували шкіру обстежених, їх частка в мікробній спільноті була невисокою (4,95-6,66 % у першій групі обстежених і 5,50-9,02 % у другій). Родину Enterobacteriaceae репрезентували у здорових осіб бактерії 5 родів, які відігравали приблизно однакову роль у формуванні угруповання – 0,51-1,03 % (тил ступні) і 0,45-1,80 % (міжпальцевий проміжок). Від хворих було висіяно бактерії чотирьох родів: з топодему тильної поверхні ступні – тільки сераціїї, а із топодему міжпальцевого проміжку додатково Enterobacter spp., Proteus spp. і Escherichia spp. Останні формували до 50 % цього угруповання, хоча частка їх у всій мікробній спільноті становила лише 2,08 %. Колонізаційний рівень цих додаткових мікроорганізмів у міжпальцевому проміжку у 1,2 - 1,5 рази вище в порівнянні із тилом ступні. Стафілококи, які було виділено від здорових осіб, мали середній рівень антибіотикочутливості. Переважна більшість популяцій була чутливою до канаміцину (82,2 %), левоміцетину (79,4 %), еритроміцину (72,9 %). Біля 40 % стафілококів були чутливими до пеніциліну, ампіциліну, лінкоміцину. Однак саме до цих препаратів високим було число резистентних штамів (відповідно 40,2 % і 39,2 % виділених культур). Найменший рівень резистентності було зареєстровано щодо канаміцину (2,8 % штамів). Популяції стафілококів були гетерогенним за рівнем чутливості до антибіотиків. Зокрема, всі штами S. aureus були резистентні до пеніциліну. У них зберігався високий рівень стійкості і до лінкоміцину (62,5 % штамів), еритроміцину, тетрацикліну (37,5 %), четверта частина з них була стійкою до ампіциліну. Проте не виділено жодного S. aureus, резистентного до канаміцину. Мікроорганізми групи S. epidermidis (S. epidermidis, S. haemоlyticus, S. hominis), мали дещо інші типи антибіотикограм у порівнянні із коагулазопозитивними стафілококами. Так, популяції S. epidermidis були в 4,3 рази чутливішими до лінкоміцину, в 3,3 рази – до еритроміцину, 1,7 рази – до ампіциліну та левоміцентину. Однак понад третина епідермальних стафілококів були зберігали резистентність до пеніциліну, а четверта частина – до лінкоміцину. Популяції S. haemolyticus у 52,5 % випадках були резистентними до пеніциліну, в 40,0 % – до лінкоміцину. Серед них були відсутні резистентні до ампіциліну і канаміцину коки, однак значним був прошарок мікроорганізмів з помірним типом стійкості. Популяції S. hominis мали високу чутливість до канаміцину (92,3 % культур), хлорамфеніколу (76,9 %), еритроміцину (61,5 %), тетрацикліну (61,5 %). Популяції бацил високу чутливість також мали до канаміцину (100,0 % чутливих варіантів), ампіциліну (85,8 %), левоміцетину (78,6 %). Найменший рівень чутливості вони зберігали до пеніциліну (35,7 % штамів), еритроміцину (28,7 %). Інші бацили (B. licheniformis, B. macerans) були чутливі до препаратів. a . 2 p c i /eeeeeeeaaaOaaIaaaAeaO d d d d d D 2 p e e d?th d?th`„? GeHTHK‚N~V†[TH^I`doenaeaeaeaeaeOOIoeOO»oe?? & d?th`„?a$ „?„?„e„e„2…4…‚…„…O…O… AE AE UIA5II ©kdI ?????th?????Коринеформні мікроорганізми переважно мали високу чутливість до досліджуваних антибіотиків, і серед них рідко зустрічались антибіотикостійкі варіанти. Понад 90 % з них були чутливими до пеніциліну, еритроміцину, хлорамфеніколу, канаміцину. Найнижчу чутливість вони мали до лінкоміцину (34,5 %). Представники родини Enterobacteriaceae мали високий рівень чутливості левоміцетину, тетрацикліну, канаміцину, поліміксину. Стафілококи, які формували мікробіоценоз хворих осіб, у цілому найчутливішими були до канаміцину (96,2 % популяцій), левоміцетину (90,4 %), тетрацикліну (78,8 %), еритроміцину (76,9 %). Проте 1/5-2/5 з них - резистентні до пеніциліну. Популяції S. aureus також зберігали високий рівень антибіотикочутливості до канаміцину (100,0 % штамів), левоміцетину (90,0 %), ампіциліну (72,7 %). Понад половина з них була чутливою до еритроміцину та тетрацикліну (54,6 %). Однак біля 60 % цих збудників мали стійкість до пеніциліну та лінкоміцину (27,3 %). Серед них достатньо високою була частка з помірним типом стійкості до антибіотиків, зокрема, до еритроміцину, лінкоміцину і навіть тетрацикліну (45,4-54,5 % штамів). Інші стафілококові популяції, як і в попередній групі обслідуваних, мали неоднакові рівні антибіотикочутливості. Епідермальні стафілококи були чутливими до канаміцину, 84,6 % з них – до левоміцетину, 77,0 % – до еритроміцину і 61,5 % – до ампіциліну. Проте понад 46 % культур мали стійкість до пеніциліну, а 23,0 % з них – до лінкоміцину. Популяції S. haemolyticus у 100,0 % випадків були чутливими до левоміцетину, в 88,9 % – до аміноглікозидних препаратів, у 77,8 % – до еритроміцину, і 55,6 % – до ампіциліну. Кількість чутливих до пеніциліну варіантів була в 1,5 раза вище в порівнянні із S. epidermidis. Переважна більшість стафілококових популяцій була, як правило, резистентні до декількох антибіотиків одночасно. Угруповання коринебактерій зберігало стовідсоткову чутливість до пеніциліну, еритроміцину, ампіциліну, канаміцину. Проте зустрічались поодинокі штами, із стійкістю до лінкоміцину і помірним типом стійкості до тетрацикліну і хлорамфеніколу. Найефективнішими щодо B. subtilis i B. macerans були канаміцин і хлорамфенікол (87,5 % чутливих штамів), ампіцилін, який пригнічував ріст 75,0 % культур. Підтверджено, що мірамістин має виражену протимікробну дію, затримуючи ріст і розмноження мікроорганізмів (рис. 2). Так, він згубно впливав на найчисленніше угруповання шкіри – стафілококи – у концентрації (3,59(0,54) мкг/мл. Мікрококи і коринебактерії мали в 1,3-1,5 рази меншу чутливість до нього в порівнянні із стафілококами (відповідно МБсК становили (2,35(0,53) мкг/мл і (2,75(0,48) мкг/мл). Бацили були стійкішими до цього препарату в порівнянні з попередніми групами бактерій – у 4,0-6,1 рази. МБсК мірамістину щодо грамнегативних мікробів – E. coli, P. aeruginosa, Klebsiella spp., Serratia spp. Moraxella spp. часто була більшою 25,0 мкг/мл. Мінімальна бактерицидна концентрація препарату для більшості досліджуваних штамів перевищувала МБсК, як правило, в 2-4 рази. Було проведено аналіз чутливості до мірамістину стафілококів різних видів, які колонізують шкіру людини. Клінічні штами цих бактерій мали неоднакову чутливість до протимікробної дії мірамістину. Штами S. aureus представляли ту групу мікробів, ріст яких гальмувався найбільшими концентраціями мірамістину – (6,54( 2,00) мкг/мл. Не поступались їм за своєю чутливістю S. saprophyticus – (6,04(4,80) мкг/мл. Епідермальні стафілококи були в 1,8 рази більш чутливими до протимікробної дії мірамістину в порівнянні із S. aureus (p < 0,05). На штами S. haemolyticus згубно діяли концентрації мірамістину в 2,4 рази меншими, ніж для S. aureus. Ріст штамів S. hominis i S. warneri гальмувався концентраціями препарату відповідно (3,04( 1,30) мкг/мл і (4,13(2,61) мкг/мл. Рис. 2. Протимікробна дія мірамістину щодо бактеріальних угруповань, які колонізують шкіру людини (мкг/мл). Представники угруповання мікрококів також мали неоднакову чутливість до антисептика. МБсК препарату відносно M. luteus становила (2,01(0,56) мкг/мл. Для інших мікрококів вона коливалась від (0,38(0,00) мкг/мл для M. varians до (12,5( 0,00) мкг/мл для M. nishinomiyaensis. M. lylae були в 2,3 рази стійкішими до протимікробної дії мірамістину в порівнянні із M. luteus, а M. sedentarius – в 1,9 рази. Ріст C. аfermentans, найзначущого представника угруповання коринебактерій, затримувався мірамістином в концентрації (2,68(0,55) мкг/мл. Чутливість C. bovis була в 1,2 рази вищою порівняно із C. аfermentans. Бацили в цілому мали нижчий рівень чутливості до мірамістину порівняно із іншими групами бактерій, які заселяють шкіру, значення МБсК коливалось у межах 11,87-18,75 мкг/мл. Грамнегативні мікроорганізми були більш стійкими щодо мірамістину в порівнянні із грампозитивними. Особливо це стосувалось псевдомонад і серацій, для яких МБсК сягала відповідно (43,75+6,25) і (40,63+9,38) мкг/мл. Отже, в умовах дослідів in vitro підтверджено, що мірамістин має виражену протимікробну дію щодо мікроорганізмів, які колонізують шкірні покриви людини. Тому в подальшому досліджено клінічну ефективність мірамістину щодо співчленів мікробіоценозу шкіри після його місцевих аплікацій протягом 7-10 днів у ділянці IV міжпальцевого проміжку. У таблиці 2 представлено показники участі бактеріальних угруповань у мікробній спільноті до і після застування мірамістину. Після аплікацій мірамістину відмічено зменшення рівня заселення шкіри угрупованнями мікроорганізмів у топодемі в 1,6 рази (табл. 3). Найсуттєвіша зміна рівня колонізації шкіри мікроорганізмами спостерігалась для популяцій ентеробактерій, Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Alcaligenes spp., незважаючи на їх більшу стійкість до мірамістину в порівнянні із грампозитивними бактеріями. До застосування антисептика у складі угруповання домінували S. epidermidis i S. haemolyticus (по 24,32 %), S. saprophyticus – 21,62 %. Дещо поступався їм S. aureus (18,92 %). Після аплікацій мірамістину відбулись зміни у складі мікробіоценозу шкіри. У півтора раза зросло число штамів S. epidermidis, за рахунок цього їх частка в угрупованні збільшилась на 40 %. Практично не змінилась частота стрічання S. haemolyticus і S. saprophyticus. У той же час частка S. aureus зменшилась на 40 %. Таблиця 2 Бактеріальні угруповання шкіри при корекції мікробіоценозу мірамістином Угруповання До корекції Після корекції число штамів частота зустрічальності в спільноті (%) число штамів частота зустрічальності в спільноті (%) Ацінетобактер/ Алкалігенес 4 4,49 1 1,11 Бацили 13 14,61 13 14,44 Ентеробактерії 4 4,49 0 0,00 Коринебактерії 15 16,86 18 20,00 Мікрококи 15 16,86 17 18,89 Псевдомонади 1 1,12 0 0,00 Стафілококи 37 41,57 41 45,56 Разом 89 100,00 90 100,00 Таблиця 3 Зміни щільності бактеріальних угруповань шкіри в процесі застосування мірамістину Угруповання До корекції Після корекції число штамів щільність (lg КУО/см2) число штамів щільність (lg КУО/см2) Ацінетобактер/ Алкалігенес 4 4,69 1 3,60* Бацили 13 4,56 13 4,71 Ентеробактерії 4 3,97 0 0,00 Коринебактерії 15 5,06 18 4,74* Мікрококи 15 4,74 17 4,40* Псевдомонади 1 5,38 0 0,00 Стафілококи 37 5,30 41 5,05* Разом 89 4,99 90 4,79* Примітка: * - р<0,05 Суттєвих змін зазнав рівень колонізації шкіри різними популяціями стафілококів: він у середньому зменшився з 5,39 lg КУО/см2 до 5,05 lg КУО/см2, тобто у 2,2 рази. До аплікацій препарату щільність S. aureus за середньою геометричною сягала 5,23 lg КУО/см2. Після застосування препарату вона зменшилась до 4,93 lg КУО/см2. В інших популяцій стафілококів рівень колонізації коливався від 5,10 lg КУО/см2 (S. saprophyticus) до 5,68 lg КУО/см2 (S. haemolyticus). Удвічі зменшилась колонізація шкіри S. aureus і S. еpidermidis, хоча частота зустрічальності останнього в угрупованні зросла. Більш суттєвих зрушень зазнали популяції S. haemolyticus і S. hominis: їх колонізаційна щільність знизилась відповідно у 3,5 і 6,9 разів (p < 0,05). У той же час щільність популяцій S. saprophyticus і S. warneri зросла відповідно в чотири і два рази. Отже, в умовах клінічного експерименту відмічено в цілому суттєвий протистафілококовий ефект мірамістину. Після аплікацій антисептика частка M. luteus у відповідному угрупованні зросла на 18 %, у той же час зменшилась вона у M. lylae (на 33,9 %). Крім того, якщо до лікування мікрококи висівали зі шкіри від 57,7 % досліджуваних осіб, то після нього їх було знайдено на шкірі 65,4 % хворих. Відчутних змін зазнала щільність цього угруповання під час лікування: у цілому вона зменшилась у 2,2 рази. Мікроби з угруповання коринебактерій до застосування мірамістину до початку лікування колонізували шкіру 57,7 % досліджуваних топодемів. У процесі лікування їх число збільшилось на 12 %. Значних змін зазнала щільність колонізації ними шкіри людини під час застосування антисептика. Так, загальний рівень коринебактерій шкіри знизився з 5,06 lg КУО/см2 до 4,74 lg КУО/см2, тобто в 2,1 рази (р < 0,05). Для C. afermentans і C. minutissimum це зменшення було в 1,6– 4,7 рази, а для C. xerosis дещо більшим. Реакція угруповання бацил на застосування мірамістину дещо різнилась від реакції решти членів мікробної спільноти. У процесі лікування частка кожної популяції в складі мікробіоценозу практично не змінилась. Проте суттєвих зрушень зазнала їх щільність. Зокрема, в порівнянні з іншими бактерійними угрупованнями шкіри вона зросла майже в півтора рази. Таке зростання спричинила численність популяцій B. licheniformis (в 4,3 рази) і B. subtilis (в 1,2 рази). У той же час рівень колонізації шкіри B. macerans знизився в 2,6 рази. Як було відмічено, у процесі застосування мірамістину значних змін зазнавало угруповання ентеробактерій. До лікування його представляли два види збудників – E. coli та P. vulgaris, при чому популяція першого з них утричі перевищувала частоту стрічальності останнього (75,0 % проти 25,0 %). Після завершення курсу ці мікроорганізми зі шкіри не висівались. Подібну картину спостерігали для угруповань Alcaligenes/Acinetobacter і псевдомонад. У процесі відновлення мікробіоценозу їх рівень зменшився на порядок – 3,60 проти 4,69 lg КУО/см2. Штам P. аeruginosa, який було висіяно від одного хворого і який мав достатньо високий рівень щільності (5,38 lg КУО/см2) також був елімінований в процесі застосування антисептика. Отже, мірамістин є достатньо ефективним, але м’яким антисептиком, який згубно діє на мікроорганізми, що колонізують шкіру людини. Аплікації мірамістину протягом 7-10 днів доводять наявність його серйозного впливу на різні бактеріальні угруповання: це проявляється зменшенням ступеня колонізації шкіри, зміною частоти зустрічальності мікробів, а також популяційного складу угруповань, зокрема, стафілококів, коринебактерій, мікрококів, бацил, псевдомонад та інших бактерій. У розділі узагальнення та обговорення результатів у стислій формі наведено підсумки проведених досліджень, результати реалізації поставленої мети і задач дисертаційної роботи. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо встановлення закономірностей формування мікробіоценозу шкіри стоп у здорових і хворих на дерматомікози осіб та можливостей впливу на нього за допомогою антисептика мірамістину. 1. Шкіра здорових осіб в топодемах тилу стопи і ІV міжпальцевого проміжку колонізована аеробними та факультативно анаеробним мікроорганізмами. Рівень щільності бактерій коливається в межах 4,87-4,96 lg КУО/см2. У мікробіоценозі домінують угруповання стафілококів, мікрококів, коринебактерій і бацил. 2. У мікробіоценозі шкіри хворих на дерматомікози в аналогічних топодемах також превалюють таксони надвидового рангу – стафілококи, мікрококи, коринебактерії, бацили. Колонізаційна щільність в середньому становить 4,75-4,91 lg КУО/см2. Топодем ІV міжпальцевого проміжку більш інтенсивно контамінований мікроорганізмами в порівнянні з топодемом тильної поверхні стопи. На шкірі хворих на 20 % частіше зyстрічаються ентеробактерії, псевдомонади, штами Acinetobacter, Alcaligenes та інші додаткові співчлени мікробіоценозу. 3. У хворих із клінічними проявами дерматомікозів ступнів в порівнянні із здоровими змінюється структура мікробіоценозу, що проявляється в збільшенні частки бацил у 2,3-3,9 рази і зменшенні коринебактерій в 1,3 рази у мікробній спільноті. У топодемі тилу стопи частка S. аureus в угрупованні збільшується в 2,2 рази, а в топодемі міжпальцевого проміжку – в 1,7 рази. При цьому частка S. epidermidis в угрупованні зменшується на 18,0 %. 4. Мікроорганізми, які представляють автохтонну та алохтонну флору шкіри мають неоднакову чутливість до антибіотиків. Популяції стафілококів, які домінують на шкірі здорових осіб, найчутливіші до канаміцину (82,2 % штамів), левоміцетину (79,4 %), еритроміцину (72,9 %). Понад 40 % з них резистентні до лінкоміцину і пеніциліну. Стафілококи зі шкіри хворих осіб найчастіше чутливі до канаміцину (96,2 % штамів), левоміцетину (90,4 %), тетрацикліну (78,8 %), еритроміцину (76,9 %). Понад 20,0-40,0 % з них резистентні до пеніциліну і лінкоміцину. 5. Представники мікробних угруповань шкіри мають неоднакову чутливість до антисептика мірамістину. Найчутливішими до нього є мікрококи і коринебактерії, ріст яких інгібується концентраціями препарату (2,35+0,53) мкг/мл і (2,75+0,48) мкг/мл відповідно. МБсК препарату для стафілококів – (3,59+0,54) мкг/мл. Спостерігаються популяційні варіації чутливості бактерій до мірамістину. 6. Під впливом місцевих аплікацій мірамістину відбувається перебудова мікробіоценозу міжпальцевого проміжку, яка проявляється зниженням колонізаційної щільності мікроорганізмів в 1,6 рази (з 4,79 lg КУО/см2 проти 4,99 lg КУО/см2), особливо угруповань коринебактерій, мікрококів, стафілококів, проте зростає вона для бацил з 4,56 lg КУО/см2 до 4,71 lg КУО/см2. З поверхні шкіри зникають ентеробактерії, псевдомонади, в 4 рази зменшується частота висівання штамів Acinetobacter і Alcaligenes. Колонізаційна щільність S. aureus зменшується в два рази. Частота його зустрічальності в угрупованні зменшується на 40 %, а у S. epidermidis відповідно зростає. Список опублікованих автором праць за темою дисертації 1. Климнюк С.І., Бойчак О.В., Герасимів І.М. Зміна мікробіоценозу шкіри нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет // Мікробіологічний журнал.– 2003.– №5.– С. 30-35. (Здобувач зібрав фактичний матеріал, який стосується мікробіологічного обстеження здорових осіб, підготував матеріал до друку). 2. Герасимів І.М., Покришко О.В. Шкіра людини як джерело антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів // Шпитальна хірургія. – 2006. – №2. – С.40-46. (Здобувачем зібрав фактичний матеріал, щодо антибіотикочутливості мікробів, які колонізують шкіру здорових та хворих на дерматомікози, провів його статистичну обробку, підготував табличний матеріал, підготовлено до друку). 3. Герасимів І.М., Климнюк С.І., Кривошеїн Ю.С. Протимікробний ефект мірамістину щодо мікроорганізмів шкіри людини // Клінічна та експериментальна патологія. – 2006.– Т.V, № 4.– С. 18-20. (Здобувач зібрав фактичний матеріал, провів його статистичну обробку, підготував матеріал до друку). 4. Удосконалення методу змивів для кількісної оцінки мікрофлори шкіри: раціоналізаторська пропозиція № 32. Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського / Герасимів І.М., Климнюк С.І., Покришко О.В.; 19.11.1996 р. 5. Застосування аерозолю мірамістину для профілактики грибкових уражень шкіри ступнів військовослужбовців: раціоналізаторська пропозиція № 8. Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського / Герасимів І.М.; 12.09.2005 р. 6. Климнюк С.І., Покришко О.В., Герасимів І.М. Особливості антибіотикочутливості представників мікробіоценозу шкіри людини // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1997. - Вип..2, Ч.1. – C. 113-115. (Здобувач зібрав фактичний матеріал щодо своєї групи обстежених, зробив його статистичну обробку, узагальнив отриманий результат). 7. Герасимів І.М. Мікрококи і коринебактерії як представники мікробіоценозу шкіри нижніх кінцівок // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. – Вип.4. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 51-54. 8. Герасимів І.М. Вплив антисептика мірамістину на мікробіоценоз шкіри // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – Вип.6. - С. 80. 9. Герасимів І.М., Климнюк С.І. Вплив мірамістину на протимікробну активність антибіотиків // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – Вип.7. – С. 123. (Здобувач зібрав фактичний матеріал, зробив висновки, підготував матеріал до друку). 10. Герасимів І.М. Мікроорганізми шкіри людини та їх чутливість до антибіотиків // Здобутки клінічної та експериментальної медицини: Матеріали XLVIII підсумкової науково-практичної конференції, 3 червня 2005 р. – Тернопіль: ТДМУ. – 2005. – С. 92-93. 11. Герасимів І.М. Деякі аспекти антагоністичної активності представників мікробної флори шкіри людини // Актуальні питання клінічної інфектології: Матеріали V з’їзду інфекціоністів України. - Тернопіль: Медична академія, 1998.– С. 376. 12. Герасимів І.М., Бойчак О.В. Склад мікробіоценозів шкіри нижніх кінцівок здорових людей, які формують аеробні бактерії. // Наукові та практичні аспекти боротьби з інфекціями в Україні на межі сторіч: Матеріали Пленуму УНМТМЄП ім. Д.К. Заболотного, 7-9 червня 2000 року. – Київ-Одеса, 2000. – С. 75-76. (Здобувач зібрав фактичний матеріал, провів його статистичну обробку, підготував матеріал до друку). 13. Герасимів І.М., Климнюк С.І. Бактеріальні угруповання, що формують мікробіоценози шкіри нижніх кінцівок // X з’їзду товариства мікробіологів України: Тези доповідей, 15-17 вересня 2004 р.. - Одеса: Астропринт, 2004. – С. 115. (Здобувач зібрав фактичний матеріал, зробив висновки, підготував матеріал до друку). АНОТАЦІЯ Мікробіологічне обґрунтування застосування мірамістину для корекції мікробіоценозу шкіри. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07–мікробіологія. – ДУ “Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова АМН України”. - Харків, 2007. Дисертація присвячена питанням дослідження структури мікробіоценозу шкіри ступнів у здорових осіб і хворих із мікозами ступнів, мікробіологічному обгрунтуванню можливості корекції мікробіоценозу за допомогою антисептика мірамістину. Доведено, що шкіра ступнів здорових і хворих осіб у ділянках тилу ступні та IV міжпальцевого проміжку інтенсивно колонізована аеробними і факультативно анаеробними мікроорганізмами, серед яких домінують угруповання стафілококів, мікрококів, коринебактерій і бацил. Рівень щільності коливається в межах 4,75-4,96 lg КУО/см2. У топодем міжпальцевого проміжку більш високий колонізаційний рівень бактерій, ніж у топодемі тилу ступні. У хворих на дерматомікози шкіри ступнів частіше зустрічаються Escherichia spp., Pseudomonas spp., Alcaligenes spp., Acinetobacter spp. Показано закономірності зміни рівнів колонізації топодемів шкіри залежно від їх локалізації, наявності вогнища інфекції, а також структурні зрушення в мікробіоценозах. Досліджено рівень антибіотикочутливості мікрофлори шкіри. Виявлено, що високий рівень чутливості мікроби мають до еритроміцину, канаміцину, хлорамфеніколу, тетрацикліну. До 20 % мікробів резистентні до пеніциліну та лінкоміцину. Бактерії, які формують мікрофлору шкіри людини, мають неоднакову чутливість до мірамістину. Найчутливішими до нього є коринебактерії і мікрококи. Під впливом місцевих аплікацій мірамістину відбувається перебудова мікробіоценозу міжпальцевого проміжку, яка проявляється зниженням колонізаційної щільності мікрофлори, особливо коринебактерій, мікрококів, стафілококів, проте зростає вона у бацил. З поверхні шкіри зникають ентеробактерії, псевдомонади, зменшується колонізаційний рівень S. aureus. Ключові слова: мікробіоценоз, шкіра, мікоз, мірамістин. АННОТАЦИЯ Микробиологическое обоснование применения мирамистина для коррекции микробиоценоза кожи.– Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07–микробиология. – ГУ “Институт микробиологии и иммунологи им. И.И. Мечникова АМН Украины”. - Харьков, 2007. Диссертация посвящена вопросам исследования структуры микробиоценоза кожи нижних конечностей у здоровых лиц и больных с микозами стоп, микробиологическому обоснованию возможностей коррекции микробиоценоза с помощью антисептика мирамистина. Показано, что кожа здоровых лиц в топодемах тыла стопы и ІV межпальцевого промежутка колонизирована аэробными и факультативно анаэробными микроорганиз-мами. Уровень плотности бактериальных сообществ колеблется в пределах 4,75- 4,96 lg КУО/см2. В микробиоценозе доминируют стафилококки, микрококки, коринебактерии и бациллы. В микробиоценозе кожи больных с дерматомикозами в аналогичных топодемах также превалируют таксоны надвидового ранга – стафилококки, микрококки, коринебактерии, бациллы. Колонизационная плотность в среднем составляет 4,87-4,91 lg КУО/см2. Топодем ІV межпальцевого промежутка более интенсивно заселен микроорганизмами по сравнению с топодемом тыльной поверхности стопы. На коже больных на 20 % чаще встречаются энтеробактерии, псевдомонады, штаммы Acinetobacter, Alcaligenes и другие дополнительные представители микробного сообщества. У больных с клиническими проявлениями дерматомикозов стоп по сравнению со здоровыми изменяется структура микробиоценоза, проявляющаяся увеличением частоты встречаемости бацилл и коринебактерий. Увеличивается доля S. аurеus в сообществе, при этом уменьшается она для S. epidermidis. Микроорганизмы, представляющие автохтонную и аллохтонную флору кожи имеют неодинаковую чувствительность к антибиотикам. Популяции стафилококков, которые доминируют на коже здоровых лиц, наиболее чувствительны к канамицину (82,2 % штаммов), левомицетину (79,4 %), эритромицину (72,9 %). Более 40 % из них резистентны к линкомицину и пенициллину. Стафилококки с кожи больных лиц чаще всего чувствительны к канамицину (96,2 % штаммов), левомицетину (90,4 %), тетрациклину (78,8 %), эритромицину (76,9 %). Более 20,0-40,0 % из них резистентны к пенициллину и линкомицину. Представители микробных сообществ кожи имеют неодинаковую чувствительность к антисептику мирамистину. Наиболее чувствительны к нему микрококки и коринебактерии, рост которых задерживается концентрациями препарата соответственно (2,35+0,53) мкг/мл и (2,75+0,48) мкг/мл. МБсК мирамистина для стафилококков – (3,59+0,54) мкг/мл. Наблюдаются популяционные вариации чувствительности бактерий к мирамистину. Под влиянием местных аппликаций мирамистина происходит перестройка микробиоценоза межпальцевого промежутка, проявляющаяся снижением колонизационной плотности микроорганизмов в 1,6 раза, в особенности популяций коринебактерий, микрококков, стафилококков, тем не менее, возрастает она для бацилл. С поверхности кожи исчезают энтеробактерии, псевдомонады, в 4 раза уменьшается частота встречаемости штаммов Acinetobacter и Alcaligenes. Колонизационная плотность S. aureus уменьшается в два раза. Частота его встречаемости в группировке уменьшается на 40 %, а у S. epidermidis соответственно возрастает. Ключевые слова: микробиоценоз, кожа, микоз, мирамистин SUMMARY Microbiological substantiation of miramistin use for skin microbiocenosis correction. – Manuscript. The thesis for scientific degree of Candidate of Medical Sciences, speciality 03.00.07 - microbiology.– I.I. Mechnikov Institute of Microbiology and Immunology of АМS of Ukraine. - Kharkiv, 2007. The thesis is devoted to the problem of foot skin microbiocenosis structure studying in healthy person and patients with foot skin mycoses, substantiation of miramistin use for microbiocenosis correction. There have been described that the skin of the back of the foot and IV interdigital space is colonized with aerobic and facultative anaerobic microbes. Staphylococcus spp., Micrococcus spp., Corynebacterium spp., and Bacillus spp. are dominant inhabitants of the skin. In patients with foot skin dermatomycoses colonization with Escherichia spp., Acinetobacter spp., Alcaligenes spp. іs in 1,2 times more then in healthy ones. The density of skin community is 4,75-4,96 lg CFU/сm2. The differences in intertopodemes colonization of the foot in different groups of investigated patients have been shown. Susceptibility of skin microflora to antibiotics has been examined. The most effective medicines according to majority of skin populations are Kanamycin, Chloramphenicol, Tetracycline. About 40 % bacterial populations are resistant to Penicillin and Lincomycin. The microbial skin inhabitants have different susceptibility to miramistin. The most susceptible bacteria are Corynebacterium spp. and Micrococcus spp. Under the influence of miramistin local application reorganization of IV interdigital space skin microbiocenosis has been occurred. The decrease of bacteria colonization density has been observed especially among Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., and S. aureus. Key words: microbiocenosis, skin, mycosis, miramistin. мкг/мл

Похожие записи