.

Методологія замінності й модульності в розв’язанні проблем проектування будівель та споруд: Автореф. дис… д-ра техн. наук / І.I. Романенко, Полтав.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4522
Скачать документ

Міністерство освіти України
Полтавський державний технічний університет
імені Юрія Кондратюка

УДК 721.011.185:721.012:721.013:389.6

РОМАНЕНКО Ігор Іванович

МЕТОДОЛОГІЯ
ЗАМІННОСТІ Й МОДУЛЬНОСТІ
В РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ
ПРОЕКТУВАННЯ
БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

05.23.01 – Будівельні конструкції,
будівлі і споруди

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора технічних наук

Полтава – 1998

Дисертація є рукопис.
Робота виконана в Харківській державній академії міського господарства Міністерства освіти України.

Офіційні опоненти:

доктор технічних наук, професор Підгорний Олексій Леонтійович, Київський дер-жавний технічний університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри;

доктор технічних наук, професор Клімов Юлій Анатолійович, Київський науково-дослідний інститут будівельних конструкцій, завідувач відділу;
доктор технічних наук, професор Скриль Іван Никифорович, Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка, професор;

Провідна установа
Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву Державного Комітету України у справах будівництва, архітектури і житлової політики, м.Київ

Захист відбудеться 26 січня 1999 р. о 13 год. в ауд.234 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 25.01.02 при Полтавському державному тех-нічному університеті імені Юрія Кондратюка за адресою: 314601, м.Полтава, Першотравневий просп., 24.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Полтавського дер-жавного технічного університету імені Юрія Кондратюка, за адресою 314601, м.Полтава, Першотравневий просп., 24.

Автореферат розісланий 26 грудня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
___________ Семко О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Галуззю дослідження дисертації є основи типового проектування збірних будівель та споруд. Наукова проблема, що в ній досліджується, в цілому являє собою логіко-методологічну експлікацію (тобто заміщення поширених, але не-точних та застарілих понять новими науковими) і розробку на її підставі методо-логії проектування будівель та споруд, що відповідають прогресивній практиці та перспективі розвитку збірного та інших напрямків будівництва. Експлікаційна методологія й подається до захисту.
Актуальність теми. Розвиненим етапам типізації та уніфікації збірного будівництва притаманна суперечлива науково-технічна проблема – подолання одноманітності збірних будівель та споруд при одночасному зменшенні багато-номенклатурності будівельних конструкцій серійного виробництва. Розвиток ти-пового проектування, як і розв’язання цієї проблеми, здійснюється на методоло-гічних основах архітектурного проектування (властивості, методів та принципу взаємозамінності збірних виробів, методики розмірних рядів та ін.), що були за-позичені в свій час з промислово розвинених галузей (переважно машинобуду-вання), але які були тоді і залишились в певних рисах й сьогодні механістични-ми, що не узгоджуються з діалектичним методом.
Особливості, притаманні зазначеній проблемі, характеризуються поступо-вим і невпинним збільшенням уніфікованих модульних параметрів будівель та споруд, що є доцільним далеко не завжди в будь-яких галузях будівництва. Су-часне типове проектування розбігається своїми основами з практикою, а також, зокрема, з винахідництвом стосовно до багатоманітності будівельних конструк-цій, будівель та споруд.
Загальна, як здається, вичерпаність можливостей розвитку саме норматив-них основ, модульну координацію розмірів у будівництві яких переведено в дер-жавні стандарти, визначає і відповідну думку про неминучість у збірному будів-ництві одноманітності й багатономенклатурності. Це спрямовує наукові дослід-ження на інші шляхи, зокрема в протилежному напрямку індустріалізації – моно-літному. Безперечно, вони надають певного доповнення багатоманітності в ціло-му, але не усувають самої причини проблеми. Монолітне будівництво, до речі, має аналогічну проблему у відношенні багатономенклатурності металоформ, що теж є збірними виробами.
Діючі на даний час основи типового проектування не сприятимуть подаль-шому розв’язанню проблеми “одноманітності та багатономенклатурності”. Така оцінка обумовлена браком в них наукового відбиття збірності насамперед в тому, що властивість, методи і принцип взаємозамінності будівельних конструкцій є однобічними за своїм визначенням, а чинна модульна координація будівель та споруд є лише геометричною.
Це становить головні причини протиріччя в сучасній методології, яка за
своїми основами розмежована на напівсфери архітектурного проектування і проектування будівельних конструкцій. Вони потребують розробки таких загаль-них положень, що сприяли б їх єдності як форми й змісту архітектурно-будівель-ного (разом) проектування в технологічній взаємодії між ними. Такі положення можуть бути лише наслідком логіко-методологічної експлікації нормативних основ типового проектування. Це забезпечуватиме розв’язання багатьох окремих проблем в будь-яких галузях проектування будівель та споруд різних напрямків індустріалізації, що включають й дрібноштучний та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Харківській державній академії міського господарства відповідно до галузевих планів НДР кафедри “Містобудування” на 1990-1995 рр. “Дослідження закономірностей формування матеріально-просторового довкілля в період НТР” і на 1996 – 2000 рр. “Проблеми містобудування в умовах соціально-економічної си-туації, що змінюється”. У роботі використано також проектно-конструкторські роз-робки Всесоюзного (пізніше Українського) НДІОМШБ і Харківського ІМЕСГ, що виконувалися автором згідно з галузевими тематичними програмами і планами Мінвуглепрому (1966-1970, 1975-1980 рр.) і Мінагропрому (1981-1990 рр.).
Результати наукових досліджень і технічних розробок дисертації сприяти-муть розвитку основ типового проектування в збірному та інших напрямках ін-дустріалізації, щодо яких Україна має розвинену промислову базу. Експліка-ційна методологія надає при цьому певного пріоритету в наступному етапі роз-витку цієї галузі наукового знання.
Мета і задачі дослідження. Провідна мета дисертації – забезпечити методологією проектування можливість збільшувати багатоманітність (об’ємно-планувальне, конструктивне, функціональне тощо) збірних й інших будівель та споруд при зменшенні номенклатури промислових серійних виробів, що є рівно-значним також розв’язанню актуальної народно-господарської проблеми в інду-стріальному будівництві.
Конкретними задачами теоретичного дослідження є:
• аналіз та узагальнення положень, що відносяться до властивості, методів і принципу замінності збірних елементів і систем з них;
• те саме про властивість, методи і принцип модульності;
• виявлення головних чинників і їх складових, що утворюють одно- і різнома-нітність (разом – багатоманітність) архітектурно-конструктивно-технологіч-них систем (АКТС), переважно, індустріально-будівельних систем (ІБС);
• удосконалення типології АКТС, зокрема, ІБС й інших складових основ про-ектування, охоплюючи їх термінологію;
• систематизація методів одержання різноманітності збірних та інших ІБС про-ектно-конструкторськими, конструктивно-технологічними й іншими засобами;
• розробка на підставі розв’язання попередніх задач загальних для архітекторів,
будівельників і технологів експлікаційної методології проектування збірних та інших ІБС;
• розв’язання певних науково-технічних проблем типового проектування з різ-них галузей (на доказ достовірності одержаних теоретичних і методичних ре-зультатів саме як методологічних основ).
Для вирішення поставлених завдань були застосовані такі теоретичні ме-тоди дослідження: аксіомо-дедуктивний та дедуктивно-гіпотетичний методи, логіко-методологічна експлікація, системний підхід, теоретичне моделювання, формально- та діалектико-логічний методи, логічна семантика, теорія груп, а також загальнонаукові чинники – аналіз і синтез, систематизація, класифікація, визначення, узагальнення, порівняння, формалізація тощо; використано також доказ та пояснення теоретичних і методичних висновків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в експлікаційній методології замінності й узагальненій модульності, які характеризують наступ-ний рівень та можливе спрямування типового й нетипового (з виробів промисло-вості) проектування АКТС, зокрема, ІБС у відношенні типізації та уніфікації збірного й інших напрямків індустріалізації.
Практичне значення одержаних результатів. Спираючись на експліка-ційну методологію проектування, розв’язуються будь-які окремі науково-техніч-ні проблеми в різних галузях проектування будівництва в аспекті збільшення багатоманітності ІБС при одночасному зменшенні номенклатур їх елементів. Головна цінність полягає в сприянні подальшому розвиткові нового етапу (стадії, рівня) типізації та уніфікації – експлікаційного. Розроблена методологія єднає історично відокремлену внаслідок двох НТР діяльність архітекторів (зодчих), будівельників (інженерів) і технологів (виробників) не на підставах організацій-них і подібних заходів, а завдяки загальним теоретичним основам.
Результати теоретичних досліджень, методичні положення та проектно-конструкторські розробки призначені для наукових і проектних організацій; вони можуть використовуватися у проектуванні типових, а також нетипових будівель та споруд з якнайбільшою їх багатоманітністю із застосуванням якнайменшої кількості типів і типорозмірів збірних та поштучних взагалі промислових виро-бів. Експлікаційна методологія може застосовуватися у професійно-підготовчій діяльності навчальних закладів з архітектурно-будівельних спеціальностей, що є передумовою ефективного використання її у фахівській діяльності на діалектич-ному світогляді.
Впровадження результатів роботи здійснено підприємствами різних галузей: складні секції збірно-розбірних будівель (а.с. 740918) виготовлені трестом “До-нецькшахтопроходка”, експериментальний зразок нагороджено бронзовою медал-лю ВДНГ; пристрій для підсилення балки (а.с. 973752) запропоновано при будів-ництві молокодоїльного корпусу ПМК учгоспу 1 Травня, сел.Артемівка Харків-ської обл.; перегородки (а.с. 853036) впроваджені БМУ-7 підприємства п/с В-8669, м.Красноярськ; покриття будівель (а.с. 926191) – БМУ-5 того ж підприємства; спосіб зведення фундаментів (а.с. 604907) – на Головбашбуді БУ-3 тресту 21 та ін.
Теоретичні положення і методичні рекомендації були застосовані ВНДІОМШБ в типових проектах серій 420-06-47, 420-06-48 тимчасових будівель підйомних машин і в проектах тимчасових фундаментів прохідницьких лебідок; інститутом ”Харківагропроект” при підвищенні кваліфікації керівників та ІТП; Держбудом України та Харківським ГоловУАМ – при розробці пропозицій з мо-дернізації 5-поверхових великопанельних будинків; АБ України врахована нова термінологія основ типового проектування; ХДАМГ під час підготовки фахівців за-стосовується авторська збірка інноваційних навчальних видань.
Впровадженнями надано певного економічного й соціального ефекту під-приємствам та установам.
Особистий внесок здобувача полягає в одержанні наукових теоретичних і методичних результатів, а також в обгрунтуванні їх винаходами або, навпаки, в розробці останніх на підставі здобутих результатів. У публікаціях із співавтора-ми здобувачеві належить задум ідеї про властивість та розробка методів і прин-ципу різно-, амбізамінності збірних елементів і ІБС, а також утворення і визна-чення термінів та все, що з цим пов’язане, – аксіома різниці, технічний ефект багатоманітності, окремий закон багатоманітності тощо. Те ж стосується поло-жень і розробок щодо узагальненої модульної координації в будівництві (УМКБ).
Апробація результатів дисертації. Провідні положення дисертації допові-далися і обговорювалися на 29 засіданнях науково-технічних і вчених рад проектних та науково-дослідних організацій, а також на викладацьких конферен-ціях вузів: ВНДІОМШБ (1965-69, 1973-78 рр.), ХІМЕСГ (1979-89 рр.), інституту “Харківагропроект” (1986 р.), ХДАМГ (1990-96 рр.), ПолДТУ ім. Юрія Кондра-тюка (1996, 1997, 1998 рр.), ВАТ КиївЗНДІЕП (1998 р.), інституту “Київський Промбудпроект” (1998 р.), КДТУБА (1998 р.) та ін. За матеріалами дисертації зроблено 23 студентські наукові роботи та доповіді, окремі з яких відзначались на конкурсах. Є позитивні рецензії фахівців.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 2 брошури, 22 статті у наукових виданнях, одержано 57 авторських свідоцтв або патентів на винаходи України, РФ та СРСР, 14 навчальних видань (інноваційних), є 3 опублікованих тези доповідей, 3 інформаційних листки про науково-технічні досягнення.
Структура і обсяг дисертації – 393 с., 76 рис., 14 табл. (на 78 с.); містить зміст, вступ, п’ять розділів, висновки, список використаної літератури із 288 най-менувань (21 с.); додатки (окремий том) – 78 арк. містять: словник термінів, пере-лік іноземних патентів, списки опублікованих наукових праць і винахідів здобу-вача та перелік впроваджених робіт; сам текст дисертації викладено на 294 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ. Збірне будівництво, що склалося у країні як головний напрямок індустріалізації, на даний час забезпечене великою кількістю типових проектів будь-яких будівель та споруд з усіх галузей будівництва. Для реалізації цих проектів розроблено відповідні номенклатури збірних будівельних конструкцій. Такий стан є результатом цілеспрямованої роботи в типізації та уніфікації, якою забезпечувалися неодноразові скорочення номенклатур збірних виробів, особ-ливо завдяки каталогам – загальним, територіальним, єдиним та ін. Внаслідок цього виникла науково-технічна проблема одноманітності будівель й багатоно-менклатурності виробів, яка з часом стає все актуальнішою. Однією з причин загострення проблеми є все більше відставання методології від практики типо-вого проектування, яка теж не задовольняє потреби суспільства, особливо на да-ний час. У зв’язку з цим у вступі дана загальна характеристика дисертації (акту-альність теми, провідна мета і завдання дослідження, наукова новизна, практичне значення результатів та ін.).
Перший розділ присвячений аналізу стану методології проектування, а саме: розвитку типового проектування та індустріалізації будівництва, а також теоретичних основ типового проектування, на підставі чого визначено науковий напрямок дослідження та науково-технічні проблеми.
Проведений історично-логічний аналіз розвитку типового проектування та індустріалізації будівництва показав хибність основних положень сучасної мето-дології – в термінах (типізації та уніфікації, індустріалізації й ін.), поняттях (про типове проектування, збірність та поштучність тощо), недостатність типології будівель та споруд, відсутність в останній “першопочатку” ділення, неузгоджен-ність й однобічність взаємозв’язку між визначеннями взаємозамінності й модуль-ності та таке інше, що є відповідним науковим основам методології.
Зокрема, склалося так, що “архітектурні конструкції”, якими забезпечуєть-ся дійсна багатоманітність, є індустріальними з початку промислового вироб-ництва елементів будівель та споруд завдяки модульній координації розмірів (тобто за формою). Технологи, для яких багатоманітність є чинником безумовно “шкідливим”, знаходять відповідні вирішення цієї проблеми в різних методах гнучких технологій виробництва. “Будівельні конструкції”, однак, ще й досі є, так би мовити, неіндустріальними, оскільки інженерно-будівельна складова про-ектування не відповідає архітектурній через відсутність в неї подібної модульної координації несучої здатності (тобто за змістом), яка є в основах архітектурного проектування за формою (зміст та форма тут – категорії загальнометодологічні; їх взаємодія – технологія і організація будівельного виробництва).
Дане протиріччя, як кардинальне, зумовлене відсутністю спільних архітек-турно-конструктивно-технологічних основ проектування, що не забезпечуються нормативно-стандартними підставами взаємозамінності й геометричної модуль-ної координації елементів та збірних систем з них.
Розв’язанню провідної проблеми сприяли теоретичні розробки й впровад-ження методу варіантного проектування (Полянський А.Т., 1967; 1973 тощо), який в подальшому склав передумови методу єдиних каталогів у житловому та інших видах будівництва. Цій теорії, що подана як творче проектування унікаль-них будівель та споруд із стандартних виробів, бракує, однак, відбиття інженер-но-будівельної складової утворення багатоманітності, незважаючи на втілення теорії в будівництво рекреаційних будівель та споруд і застосування методики в типовому проектуванні. Варіантність (та комбінаторика, що в ній присутня) в аспекті першоджерела багатоманітності є лише метою або результатом проекту-вання, оскільки вони відповідають на запитання, “що одержуємо” (варіанти) та “як одержуємо” (комбінаторикою) багатоманітність. Цьому методу притаманні геометричні параметри із збільшеними модульними уніфікованими величинами, тобто до нього не причетна їх варіабельність.
Останнє відбиває характерну рису методології розвитку в країні Єдиної мо-дульної системи (ЄМС) в будівництві, а також експериментального і теоретичного моделювання. Це зробило надалі непридатною прогресивнішу за гнучку різальну технологію виробництва конструкцій (на відміну від закордонних технологій).
Подальший розвиток методології багатоманітності міститься в теорії комбі-наторики й архітектоніки (Божко Ю.Г., 1991), що застосовується в будівлях та спорудах в аспекті промислової естетики. Комбінаторика, як окрема підстава формоутворення, розглядається в найширшому діапазоні змісту цього поняття – від конкретно-прикладного у проектуванні до сполучення наукових методів, принципів та ін.
Теорія комбінаторики й архітектоніки дає наукове пояснення одержанню багатоманітності складених систем із промислових виробів за формоутворенням, але інженерно-будівельної формозмістовності в неї також бракує. Крім того, вона, як всеохоплююча і всепроникна, однак, не є найуніверсальнішою, оскільки є лише одним із засобів утворення багатоманітності поштучних виробів промис-ловисті. Тобто й вона не викриває першоджерело її походження в збірних системах, хоча на це спрямована як і метод варіантного проектування.
Таким чином, ні основи проектування, ні наукові концепції не відповіда-ють на запитання, щo саме є першоджерелом багатоманітності збірних систем із серійних виробів, оскільки таке питання досі не ставилося.
Теоретичні положення даної роботи, що усувають прогалину в основах проектування, спираються на науково-методологічну спадщину М.С.Стрелець-кого (1937, 1958, 1965 тощо) в галузі типізації та уніфікації будівельних конст-рукцій. Саме тут стають актуальними її положення про те, що будь-яке явище – це процес, наслідок мінливих причин, а процес – це рух в різних напрямках розвитку з урахуванням економічних, естетичних, а також соціальних та інших запитів; конструктивна форма – величина змінна, що залежить від господарських та громадських чинників. Провідні принципи проектування (концентрація мате-ріалу, спрощення конструктивної форми й суміщення функцій роботи конструк-цій), методичні положення щодо врахування реальних умов роботи типових конструкцій, багатоваріантності можливих схем і конструктивних форм, макси-мальне наближення розрахунку до дійсної роботи та ін. – мають приховані можли-вості в теоретичному відношенні й конструктивній реалізації, якщо їх розглядати в логіко-методологічній експлікації. Під кутом зору останньої треба врахувати положення про неминучість перевитрат при уніфікації, наскрізну уніфікацію, уніфі-кацію навантажень, перемінну градацію величин при уніфікації, взаємозв’язок чинників серійності й однотиповості збірних елементів, метод граничних станів у розрахунках несучої здатності будівельних конструкцій та ін. Зокрема, зауважимо, що метод розрахунку за граничними станами, який став з часом всесвітньо визна-ним та нормативним у країні, зазнав опору інженерно-будівельної громадськості. Вважають, що це сталося від його недостатнього методологічного обгрунтування (Зензінов М.О., 1984). З цього походить висновок про необхідність відповідної інтерпретації експлікаційних основ, які змінюють прийняті уявлення і поняття.
У дисертації враховано, що в розвитку типізації та уніфікації минуло декілька характерних етапів (стадій, рівнів) – об’єктний, майданчиковий, видо-вий, галузевий, наскрізний, єдиних каталогів тощо. Вони вміщують розробку різного складу та обсягу каталогів з відповідними номенклатурами збірних виро-бів для типових будівель та споруд.
Проведено аналіз концепцій, теорій, методів і прийомів в архітектурно-будівельному проектуванні, в технології виробництва збірних виробів, а також в організації зведення будівель та споруд. У дисертації їх вживано як існуючий грунт сучасного рівня науки і техніки галузі, що досліджується, завдяки працям Авірома Л.С. (1971, 1981), Бережного М.Ф. (1968, 1973), Борисовського Г.Б. (1956), Булгакова С.М. (1988), Вольнова В.А. (1965, 1971), Гохарь-Хармандаряна І.Г. (1977), Дюбека Л.К. (1970), Єжова В.І. (1974, 1981), Зальцмана А.М. (1945), Захарова В.В. (1958), Кікнадзе З.А. (1972, 1975), Кіма М.М. (1969, 1970); Колякова М.Й. (1997), Кошеця Ю.І. (1979), Кошлатого О.Г. (1984), Крюкова Р.В. (1975), Левінтова Б.С. (1967, 1970), Маклакової Т.Г. (1987, 1988), Монфреда Ю.Б. (1978, 1989), Орловського Б.Я. (1980), Орловського Я.Б. (1991), Рудермана Л.Г. (1962), Скриля І.Н. (1981, 1992), Серка Л. А.(1945), Хазанова Д.Б. (1959, 1962, 1965), Хазіна В.Й. (1984), Хохлової Л.П. (1962, 1972, 1988), Шагіна О.Л. (1990, 1997), Шеренціса О.А. (1962), Шмуклера В.С. (1996) та ін.
В опублікованих працях, окрім наведеного, містяться дослідження про мо-дульні уніфіковані розміри конструкцій, приміщень та будівель, а також наванта-ження на покриття і міжповерхові перекриття; питання нормалізації і стандар-тизації, характеру й складу різних каталогів або номенклатур; типології будівель та споруд; техніко-економічного аналізу; індустріалізації за кордоном; аналіз різних рішень конструктивних схем і систем, окремих конструкцій будівель та споруд.
Застосовані також методологічні положення праць з галузі сучасного машинобудування (Кульбачного О.І. та ін., 1970; Дунін-Барковського І.В., 1976; Орлова П.І., 1977; Сафрагана Р.Б. та ін., 1989), зокрема, поняття взаємозамін-ності, оцінка рівня типізації та уніфікації, уніфіковані розмірно-подібні й пара-метричні ряди, методи конструювання, основи модульності устаткування, модулі деталей механізмів.
Одним з об’єктів дослідження був світовий патентний фонд (Великої Бри-танії, Німеччини, СРСР (РФ), США, Франції, Японії), за яким проводився ретель-ний пошук рішень, що містили ознаки різнозамінності й геометричної та іншої модульності в промислових виробах. Такий аналіз щодо обгрунтування методо-логії проектування зроблено вперше.
Виходячи з аналізу стану питання, сформульовано перше наукове завдан-ня – розвиток існуючої теорії взаємозамінності; друге наукове завдання – те саме відносно діючої теорії модульної розмірної координації в будівництві (МКРБ). За головну гіпотезу прийнято положення про те, що єдність цих оновлених теорій містить необхідні й достатні методологічні складові основ проектування ІБС, які спроможні надати руху подальшому розв’язанню провідної наукової проблеми “одноманітності й багатономенклатурності” та окремих технічних проблем і завдань, що з нею пов’язані.
Тому другий розділ присвячений розвитку теорії замінності збірних систем і містить виявлення першоджерела різноманітності, тлумачення взаємо-замінності у діалектичному методі, дослідження теоретичної моделі розвитку збірних систем, відкриття технічного ефекту багатоманітності та пошук засобів підвищення його результативності в проектуванні, систематизацію чинників і їх складових утворення багатоманітності у системах.
Збірність розглядається як атрибутивна властивість промислових серійних виробів, що є необхідною умовою вияву їх взаємозамінності. Згідно з загально-технічним визначенням, яке є формально-логічним, взаємозамінність ЗВ – це властивість незалежно виготовлених ИНВ одних і тих же виробів та їх спо-лучень, що дозволяє встановлювати їх у процесі монтажу (складання СЭВ чи заміни ЗЭВ) без попередньої підготовки або доробки БПВ, зберігаючи всі вимоги або технічні умови ТУВ , що висуваються до їх роботи, тобто
ЗВ  ИНВ + СЭВ + ЗЭВ + БПВ + ТУВ. (2.1)
Взаємозамінність у поширеному розумінні є також принципом і методами забезпечення заданих показників елементів та систем.
Згідно з визначенням, як здається формально-логічним, можливе утворення ІБС з однаковими властивостями. Однак на практиці з одних і тих же елементів без зміни вимог до них зводяться будівлі, що мають між собою певні відмінності. З цього виходить, що існує неузгодженість між теоретичним положенням і прак-тикою проектування. Для виявлення причини зазначеної розбіжності необхідне насамперед правильне уявлення про першооснову й першопричину багатоманіт-ності збірних ІБС, тобто потрібна відповідна гіпотеза про її першоджерело.
Збірним елементам притаманна певна сукупність архітектурно-конструк-тивно-технологічних властивостей (естетичних, інженерних, експлуатаційних, виробничих тощо), які містяться в цих елементах, так само, як і системам різного рівня складності з цих елементів. Тоді першоосновою багатоманітності ПОМН збірних систем буде певний якісно-кількісний склад ККС та формо-змістов-не вираження ФСВ властивостей збірних елементів ЭСnm , які враховуються при проектуванні в усіх конкретних проектно-розрахункових даних, що забезпечують функціонування елементів у системах і останніх в цілому із задоволенням технічних умов ТУ :
ПОМН  (ККС ФСВ) | ТУ , (2.2)
де n N – кількісна, а m N – якісна характеристика (форми та змісту).
Першооснова – одна (з двох) складових першоджерела походження багатоманіт-ності (або одноманітності). Вона випливає з концепції елементаризму в діалек-тичному методі, згідно з якою всі відмінності речей походять від відмінностей у сполученнях матеріальних елементів, що утворюють ці речі. Комбінаторика тут теж присутня (через відмінності в сполученнях); є і варіантність (у результатах різних сполучень).
Першопричиною багатоманітності ППМН збірних систем (друга складова першоджерела) є взаємозв’язок, взаємодія ВСД між збірними елементами ЭСnm :
ППМН  ВСД | . (2.3)
Це окремо обгрунтовано далі при дослідженні теоретичної моделі розвитку збірних систем.
Тоді першоджерело багатоманітності ПИМН, враховуючи вирази (2.2), (2.3),
ПИМН  ПОМН ППМН  [ВСД | (ККС ФСВ) | ]| . (2.4)
Прийняте першоджерело, що радикально відрізняється від існуючих концепцій варіантності, комбінаторності та від нормативних основ, надає суттєвих змін в загальноприйнятих визначеннях науково-технічних понять у проектуванні.
Так, у даній концепції збірний конструктивний (архітектурно-конст-руктивно-технологічний) елемент ЭСnm це – неподільна, суцільна за струк-турою, первинна й визначена за якісно-кількісним складом та формо-зміс-товним вираженням частина будівельних систем, що може бути в сполучен-нях та функціонувати ЭСnm | ККС ФСВ . (2.5)
Тоді збірна архітектурно-будівельна система СБ – це сукупність збір-
них конструктивних елементів, що знаходяться між собою в заданих якісних і кількісних співвідношеннях взаємозв’язку з їх формами та змістом і утворюють функціонуючу F (в просторі й часі) певну цілісність або єдність СБ  F{ЭСnm}, (2.6)
де F  ВСД | , ЭСnm  (ККС ФСВ).
Можуть бути не тільки, як це прийнято, матеріальні (конструкції, будівлі) й іде-альні (креслення, схеми), але додатково реальні й евентуальні системи, наприк-лад, відповідно останнім – впроваждені і не застосовані проекти, винаходи.
Таким чином, елемент є початковою крайністю системи; її кінцевою край-ністю можуть бути будь-які системи за складом номенклатури елементів: для ок-ремої будівлі, будівель одного типу, різних будівель однієї галузі і т. д. відповід-но до етапів типізації та уніфікації, що були або, що можуть статися. Можливою при певних умовах подальшою крайністю в дисертації прийнято Всегалузевий каталог (далі – Каталог) збірних систем й відповідна Всегалузева номенклатура (далі – Номенклатура) елементів, що як дві напівсистеми задовольнятимуть будь-які потреби суспільства у збірних та інших побудовах з якнайбільшою бага-томанітністю при щонайменшій кількості різновидів серійних виробів.
Концепцію першоджерела багатоманітності ІБС пропоновано в системно-му підході, який нерозривно пов’язаний з діалектичним методом. Тому далі дано відповідний аналіз поняття взаємозамінності, з якого, зокрема, виходить, що існуючі основи типового проектування грунтуються на аксіомі : однакові збірні (типові й уніфіковані, тобто стандартні) елементи мають однакові властиво-сті (згідно з М.С.Стрелецьким – однаковими наперед заданими), тобто
при m  An; Bn; Cn; . . . {ЭСnm}  {An; Bn; Cn; . . . },
де {An}  {An} , {Bn}  {Bn}, {Cn}  {Cn}, . . .,
оскільки в них а = а, b = b, c = c, . . .; тоді {ЭСnm}Т  {ЭСnm}Т , (2.7)
де m – найменування елементів; n – об’єм їх серійних партій; a, b, c, . . . – властивості відповідні елементам An, Bn, Cn, . . ., індекс Т – тотожність.
Ця аксіома – наслідок регулювання проектування та виробництва стандартами, нормами і правилами, технологічними картами тощо.
Тоді взаємозамінність відповідно до визначення відбиває лише один бік з найбільш загальних та парно протилежних технічних категорій стосовно до буді-вельних властивостей, а саме – їх тотожність. Виходить, що визначення це як поодиноке є механістичним, оскільки не відбиває протилежної категорії – різниці. Тому воно не є відповідним також і законам діалектики – єдності протилежнос-тей, загального розвитку та ін. Це суттєво впливає через теоретичні уявлення на фахову діяльність у проектуванні, гальмуючи вільний розвиток останнього.
Із введенням в теорію замінності категорії різниці необхідне й відповідне їй технічне втілення. Воно полягає у властивості різнозамінності, яка існує об’єктив-
но в збірних виробах як протилежність взаємозамінності. Тому визначення різно-
замінності формально повинно бути контрарним визначенню взаємозамінності.
Згідно з аналізом, різнозаміність ЗР – це властивість незалежно виготов-лених ИНР різних збірних елементів або систем (проміжних структур комп-лексів) з них, що дозволяє встановлювати їх в процесі складання СЭР чи за-міни ЗЭР без попередньої підготовки або доробки БПР , змінюючи сукупність вимог або ТУР , що висуваються до їх роботи, тобто
ЗР  ИНР + СЭР + ЗЭР + БПР + ТУР. (2.8)
За своєю суттю це визначення повинно також узгоджуватися з будь-яким якісно-кількісним складом та формо-змістовним вираженням конструктивних елементів і систем в їх взаємозв’язку, взаємодії згідно з виразом (2.4).
Завдяки введенню поняття різнозамінності знімається науково-технічне протиріччя, що існує з початку індустріалізації, оскільки тепер збірні елементи містять атрибутивно прийнятні та парно протилежні властивості взаємо- й різнозамінності як технічного явища. Вони існують в єдності, що визначається як амбізамінність (або замінність взагалом), тобто єдність властивостей неза-лежно виготовлених ИНА елементів або систем (однакових та різних), що при складанні СЭА чи заміні ЗЭА задовольняють у системах без попередньої підгонки БПА або доробки певні вимоги або ТУА (однакові й різні):
ЗА  ИНА + СЭА + ЗЭА + БПА + ТУА . (2.9)
Отже, властивість замінності в логіко-методологічній експлікації є за своїм змістом складнішою, а за обсягом ширшою від загальноприйнятого уявлення. Вона містить у своїй ієрархії складових (взаємо-, різно-, амбі-) послідовну від-міну нижчих рівнів, має іманентну природу розвитку, що суттєво не тільки для академічного пояснення, але й для наукового обгрунтування, практичного засто-сування та подальшого теоретичного розвитку ІБС із збірних елементів.
Далі виходить, що на підставі стандартизації будівельного виробництва й проектування можна сформулювати другу (протилежну) аксіому: різні збірні елементи мають різні наперед задані (проектні, розрахункові та будь-які натуральні) властивості, тобто у виразі (2.7) водночас
{ЭСnm}Р  {ЭСnm}Р, оскільки {Аn}  {Bn}; {Аn}  {Cn}; {Bn}  {Cn}; . . . , (2.10)
тому що a  b; a  c; b  c; . . . ; де Р – різниця.
Разом з першою аксіомою з’являється підстава для тези: номенклатура однакових і різних типових елементів дозволяє утворювати відповідно однакові й різні збірні (складені) ІБС. Різнозамінність також є не тільки властивістю еле-ментів і систем, але й методами та принципом проектування.
Наведені тут аксіоми виходять із основ архітектурного проектування, тобто переважно із положень МКРБ. З введенням інженерно-розрахункової модульної координації напружено-деформованого стану несучих конструкцій, теплотехнічних та інших будівельних властивостей огороджуючих конструк-цій, експлуатаційних характеристик збірних виробів взагалі, що враховуються під час проектування, аксіоми тотожності й різниці за формою стануть відпо-відними аксіомами за змістом.
Далі проведено порівняльний аналіз обсягів та змістів понять, виконано
формально- і діалектико-логічну систематизацію підпорядкування окремих видів замінності за конструктивно-технологічними й експлуатаційно-технічними озна-ками вимог (тобто за логічними основами або семантичними денотатами). Ознаки згруповано за чотирма збільшеними блоками:
• характеристика елементів у відношенні тотожності або різниці їх при заміні в аспекті першоджерела багатоманітності – однакові (А) та різні (Е);
• те саме у відношенні вимог або ТУ до них – однакові (I) та різні (О);
• сукупность властивостей елементів (А – Е) і вимог до них (І – О) у відношенні їх тотожності й різниці;
• те саме у відношенні конструктивно-технологічної відповідності, що визначає вимоги або ТУ, а саме: незалежне виготовлення, без попередньої підготовки або доробки, можливість заміни або складання, зберігання або зміни складу властивостей – однакові (А – І) та різні (Е – О).
Взаємозв’язок між окремими видами замінності елементів подано після пошуку варіантів систематизації блокових виразів у вигляді діаграми із застосу-ванням у блоках та зв’язках між ними логічних ознак. Таким чином утворено діа-лектичний квадрат замінності збірних елементів у системах з них промислового виробництва. Ця діаграма є мнемосхемою для наукового опису, роз’яснення і доведення, а також утворення реальної або евентуальної багатоманітності збір-них та будь-яких інших систем (рис.1).
Відомо про аналог – квадрат логічний Михайла Пселла (ХІ ст.) у вигляді подібної діаграми, що є відбиттям чотирьох основних суджень аристотелевої ло-гіки (IV ст. до н.е.). Він використовується як мнемосхема при умовиводах. Тобто логічний квадрат належить до галузі мислення. Галузь, до якої відноситься діа-лектичний квадрат, – будь-яке промислове серійне виробництво, оскільки вихід-не визначення, що тут закладене, є загальнотехнічним і характеризує методоло-гію утворення збірних систем з поштучних елементів у відношенні їх одно- або різноманітності (разом – багатоманітності).
Діалектичний квадрат відбиває різні види замінності: взаємо-, різно- і амбі-. Згідно з підпорядкованістю блоків А і Е, а також І і О за діагоналями АО і ІЕ виходить збіг протилежностей. У логічному квадраті ці діагоналі дають конт-радикторні умовиводи. Протилежності збігаються з двох боків: перший – одна-ковими елементами в системах можна задовольнити різні вимоги і, навпаки; другий – однакові вимоги до систем можуть досягатися різними елементами і, навпаки. Тобто квадратом замінності адекватно відбивається дійсна практика проектування збірних ІБС.
Зокрема, { An; Bn; Cn; . . .}  {ЭСnm}Т {ЭСnm}Р при цьому {ЭСnm}Т  ЭСnm}Р,

а {ЭСnm}Р  {ЭСnm}Т , {ЭСnm}Т,Р  {ЭСnm}Р,Т  {ЭСnm}А(З) , (2.11)
де А – амбізамінність (або замінність взагалі – З) елементів.
Конструктивно-технологічне за-безпечення ОБ різних видів замін-ності елементів (точність та контроль ТУ на геометричні параметри, речо-винні характеристики, положення в системах та ін.) знаходяться у взаємозв’язку ОБВ ОБР  ОБА  ОБЗ (2.12)
із задоволенням умови, що конструктивно-технологічною суміщеністю взаємо- і різнозамінних елементів є їх стикування СТ
СТ{ЭСnm}В  СТ{ЭСnm}Р  СТ({ЭСnm}В {ЭСnm}Р)  СТ{ЭСnm}А(З) , (2.13)
яку забезпечує конгруентність поверхонь елементів (фігур – Ф) у стиках
ФВ| = ФР|  ФВ ФР  ФА(З)| . (2.14)
Проведено порівняльний аналіз діалектичного і логічного квадратів, роз-крито можливості першого: в гносеологічному плані дається академічне роз’яс-нення засобів утворення багатоманітності; в науково-теоретичному – забезпечу-ється розвиток типового проектування на діалектичних основах; в науково-прак-тичному – можливо збільшення багатоманітності ІБС при одночасному зменшен-ні номенклатури виробів.
Подальше дослідження проводиться за допомогою моделювання процесу розвитку збірних ІБС. Теоретична модель багатоманітності збірних систем – це графічна сукупність послідовно ускладнюваних структурних частин, будівель та споруд, комплексів з них і т. д., починаючи від первісних номен-клатур елементів різного рівня, що супроводжується аналізом і синтезом (формально- або діалектико-логічним) відношення однаковостей і відмін-ностей, які походять у більш (або менш) складних системах при взаємодії елементів. У моделюванні також закладено концепцію елементаризму як метод дослідження або проектування чи конструювання збірних ІБС.
В утворенні моделей застосовано ряд конструктивно-компоновних при-йомів одержання різноманітності функціонально самостійних систем з елементів різних номенклатур. Сукупність цих прийомів визначено як комплексний метод елементарної диверсифікації. Цей метод за метою і наслідками, а також за харак-тером одержання відмінностей у системах є одним з ефективних методів різноза-мінності, оскільки з “одних і тих же” (тобто взаємозамінних) виробів одержу-ються певні не “одні й ті ж” (тобто різнозамінні) системи. Метод містить множи-ну відомих прийомів, що згруповані за спільною методикою утворення багато-манітності, які надалі ускладнюються і одержуються нові.
Послідовний аналіз ускладнення збірних ІБС різними засобами проведено на уніфікованій типовій секції (УТС) каркасно-панельної конструктивної схеми, як найбільш структурно-функціонально показовій. Але початковою принципово може бути будь-яка складена система, що розвивається – великопанельна будів-ля, галузева номенклатура, єдиний каталог тощо.
Одне із завдань моделювання – виявлення причини розбіжності між обся-гом і змістом взаємозамінності відносно практики проектування, що склалася. З моделювання, зокрема, виведено, що “одні й ті ж” елементи представлені в сис-темах різними типами й типорозмірами, що можуть складати як однакові, так і різні системи; вони в тій чи іншій сукупності взаємодіють між собою в системах різного рівня ускладнення; взаємодія відбувається не тільки з такими ж самими, але і з іншими елементами за типами і типорозмірами; дійсно одні й ті ж елемен-ти, але в різній кількості також утворюють відмінності в системах і т. ін.
У моделі поступового розвитку системи вони є взаємозамінними тільки то-ді, коли закриті на будь-якому рівні ускладнення, а заміна елементів у них здійс-нюється серед однотипорозмірних екземплярів, тобто взаємодія не порушує то-тожності між ними. При відкритих системах на будь-якому рівні їх ускладнення тотожні всередині себе системи стають різнозамінними при заміні в них елемен-тів з наявністю будь-яких відмінностей. При закритті цих систем та вилученні відмінностей їх елементи знову стають взаємозамінними, як були при будь-якому складі системи, але з більшими потенційними можливостями утворення різниць.
Тобто взаємо- і різнозамінність співіснують, що визначає їх тотожність або різницю, із збігом у своїх протилежностях; елементи і системи завжди амбізамін-ні, це – атрибутивна ознака їх як серійних виробів. Відсутність будь-якої край-ності – окремі випадки, що мають тенденцію виходу з них при взаємодії.
Таким чином, у практиці проектування має місце неавтентичне викорис-тання терміну взаємозамінності, що формально є помилкою – “порушенням то-тожності”; у діалектичному аспекті – невідповідністю між значенням і розумін-ням або формою і змістом термінів: перші вужче других.
З аналізу моделі розвитку також видно, що елементи та їх множини, а також системи з них є тотожніми одне одному, якщо вони існують самі по собі та одна-кові за практично значущими ознаками (наприклад: А, В, С) в якісно-кількісному складі та формо-змістовному вираженні, тобто коли є відповідність {А; В; С}  {А; В; С}. При їх взаємодії множини елементів системи вже є не такими ж самими ви-робами, а якимись іншими утвореннями, оскільки водночас {А; В; С}  {А; В; С}.
Формально це пояснюється порушенням тотожності у властивостях і складі елементів та систем. Діалектично тут присутня метаморфізація, тобто якісно-кількісний та формо-змістовний “стрибок” початкової розрізненої сукупності елементів у зв’язну систему, яка нетотожна початковій. Такі метаморфізації ста-ло присутні на будь-якому рівні ускладнення системи, наприклад: окремі панелі – стіна з панелей – огорожа будівлі з панельних стін і т. д.
Виходить, що у розвитку збірних систем діє окремий ефект багатома-нітності, який можна визначити як технічне явище, якому притаманне ви-никнення в системах нового, додаткового або “надсумарного” (якісно іншо-го, вищого, складнішого) результату в утворенні яких-небудь певних від-мінностей (нетотожностей) внаслідок процесу взаємодії елементів (структур, систем, комплексів), що мають властивість амбізамінності, тобто
F {ЭСnm}В  Fk {ЭСnm}|  (Fk + F){ЭСnm}, (2.15)
де Zo – множина всіх невід’ємних чисел як ступенів розвитку системи; ko > 1 – початкова ступінь розвитку; F – додатковий результат у функціонуванні систе-ми; при k  0 F  0, тобто немає взаємодії елементів і система Fk {ЭСnm} є но-менклатурою елементів {ЭСnm}.
На такій підставі далі пропонуються шляхи й засоби використання техніч-ного ефекту в цілеспрямованому утворенні багатоманітності збірних ІБС з еле-ментів, здебільшого “спеціалізованими” на різнозамінній складовій амбізамінно-сті як набагато ефективнішої в творчому проектуванні.
Разом з моделлю розвитку збірних систем з УТС, що є зовнішнім (екзоген-ним) спрямуванням одержання багатоманітності методом елементарної диверси-фікації, досліджено також внутрішнє (ендогенне) спрямування в утворенні бага-томанітності складених елементів – тобто структур, що теж є системами за ви-значенням. Перший в конструктивно-функціональному та будівельно-техноло-гічному відношенні є агрегуванням, другий – конгломеруванням систем. Зовніш-ній і внутрішній напрямки утворення відмінностей різного рівня ускладнення (або спрощення) є відносними щодо характеру ІБС. То ж в дійсності існує спільний метод агрегування–конгломерування, що поєднує протилежні напрямки екзогенного–ендогенного процесу утворення багатоманітності в загальному русі розвитку ІБС. З цього виходить, що метод елементарної диверсифікації також має єдність протилежних спрямувань втілення багатоманітності, що докладно розкрито в розділі.
На основі зв’язків квадрату замінності запропоновано метод нестандарт-ного застосування збірних типових виробів будівельної промисловості та інших галузей. На схемах і в таблицях подано обгрунтування прийомів збільшення–роздрібнення та розподілення–суміщення (елементів, функцій тощо) у поєднанні з методом комбінаторики. Вони спираються на синтез численних конструктивних рішень зі світового патентного фонду.
Виявлено певну кількість архітектурно-конструктивних, організаційно-тех-нологічних та інших складових, що впливають на змінність властивостей елемен-тів і систем на різних стадіях їх існування (проектування, виробництва, монтажу та ін.). Це дослідження привело до необхідності синтезування їх у збільшені чинники, які спричиняють різноманітність. Пояснення (з ілюстраціями) різних чинників і їх складових багатоманітності численними рішеннями здавались під-ставою щодо їх систематизації. Однак остання вимагала наукового доведення своєї вичерпаності. Тому було проведено перевірку істинності робочої система-тизації чинників різноманітності шляхом співставлення їх з переліком категорій, які містить загальноприйняте визначення світобудови. Згідно з ним, наприклад, чинник комбінаторики було віднесено до графи “рух”, діюча МКРБ – до графи “простір” і т. д. Зявдяки цьому прийому було додатково заповнено графу “час” відповідними конструктивними, технологічними, речовинними, експлуатаційни-ми та іншими властивостями елементів і систем.
Згідно з проведеною вірифікацією дійсно універсальним першождерелом походження різноманітності систем є якісно-кількісний склад та формо-змістов-не вираження елементів у комбінаторній взаємодії їх чинників відповідно до гі-потез першооснови та первопричини багатоманітності, які було підтверджено. Систематизація чинників різноманітності з переліком їх складових може застосо-вуватися при розкритті квадрату замінності за його кутами, сторонами і діагоналя-ми згідно з логічними основами визначень, що в них вміщено. Відповідно до зав-дань під час проектування користуються їх певними частинами з потрібною деталі-зацією конструктивних, технологічних, естетичних, експлуатаційних та будь-яких інших ознак. Це становить фрагментарно-матричний метод утворення різноманіт-ності елементів і систем. За його допомогою здобувачем розроблено низку вина-ходів, систематизацію яких подано за геометрично-комбінованим чинником, як приклад застосування науково-методичних положень, що одержані.
У цілому розділ є логіко-методологічною експлікацією поняття взаємо-замінності, що склалася в оновлену теорію замінності збірних ІБС у проекту-ванні (як технічного явища). Вона потребує такого ж оновлення у відношенні МКРБ (як технічної сутності).
Тому третій розділ присвячений методології модульності збірних елемен-тів і систем, а саме: розглянуто місце модульності в основах проектування, про-ведено аналіз і узагальнення поняття модуля, запропоновано теоретичну модель варіабельності систем з різнозамінних елементів та узагальнену модульну систе-му з її геометричною, вантажною і силовою підсистемами, розглянуто структурні різнозамінні модулі з модульною несучою здатністю та теплотехнічні різнозамін-
ні модулі, розроблено збільшену методику конструктивно-структурного розрахун-
ку модульних несучих та огороджуючих різнозамінних елементів у системах.
Властивість замінності уявляється в діалектичному методі як технічне явище. Воно, як доведено вище, є складнішим за номінальне уявлення. Проти-лежна категорія – технічна сутність стосовно основ проектування також повин-на бути складнішою за формою та змістом. Технічною сутністю замінності є модульна координація, яка дає підстави щодо типізації та уніфікації конструктив-них елементів і ІБС з них. Це виходить з того, що замінність є похідною модуль-ної системи, оскільки нею спричиняється.
Але діюча модульна система – це тільки координація розмірів у будів-ництві, тобто містить в собі лише геометричний початок. Вона відбиває технічну форму, тому що стосується зовнішнього утворення об’єктів проектування. Вихо-дить, що нормативне поняття модуля не відбиває внутрішнього інженерно-буді-вельного та іншого технічного змісту. А це є неавтентичною інтерпретацією єдності парних загальнометодологічних категорій основами проектування.
Із введенням категорії змісту має знайти своє місце відповідне технічне втілення. Воно міститься в модульних інженерно-будівельних та інших власти-востях окремих виробів і складених об’єктів з них. Тобто, щоб зняти науково-технічне протиріччя, необхідна узагальнена модульна координація або система, яка забезпечуватиме для збірних елементів і систем типізацію та уніфікацію не тільки за формою, але й за їх змістом, а саме: міцність, жорсткість й стійкість несучих елементів на різні види їх напружено-деформованого стану, струк-турного складу систем з модульною здатністю, теплотехнічних властивостей ого-роджуючих елементів, проектно-розрахункових будівельних властивостей мате-ріалів, уніфікованих модульних величин навантажень, розрахункових зусиль в несучих елементах, площ навантажень останніх та ін.
В узагальнених поняттях модуля і модульної системи координація одержує також більш складної форми та відповідного їй змісту елементів і систем. В основах проектування більш повно відбиватимуться й інші парні категорії, зокрема, як найважливіші надалі – “частина” й “ціле” у відношенні складу збір-них систем, їх окремих структур, елементів або властивості адитивності цих сис-тем з елементів, що мають будь-які модульні характеристики.
Таким чином, виникає необхідність переглянути визначення модуля, що закладений у сучасні основи проектування. Було проаналізовано поняття модуля та похідні поняття з різних галузей науки і техніки, а також в будівництві та архітектурі в нашій країні і за кордоном, зокрема, у винахідництві.
Визначено, що модуль взагалі – це адитивна матеріальна просторово-часова складова (розрахунково-теоретична або конструктивно-функціо-нальна), що має атрибутивну властивість одиничності щодо вираження або утворення через неї більш складних цілих систем (пізнавальних або речо-винних). У розрахунково-теоретичному вираженні модуль – величина, пара-метр, розмір або коефіцієнт пропорційності, що характеризують сумарність, кратні відношення, коордінацію похідних від них об’єктів пізнання (досліджен–ня, розрахунку, проектування). В конструктивно-функціональному вираженні модуль – конструктивний елемент, співвідносний з розрахунково-теоретичними ознаками модуля в упредметненому вигляді та виражений як поштучність, віднос-на функціональна самостійність та можливість утворення більш складних систем.
Узагальнений модуль – підстава симпліфікації, типізації, уніфікації, норма-лізації та стандартизації за геометричними, фізико-механічними, теплотехніч-ними, часовими та будь-якими іншими характеристиками систем, що підлягають властивості адитивності. Зрештою узагальнений модуль застосовуватиметься в різних своїх виявах у сфері серійного виробництва збірних елементів. Він може бути поданий у графічному (наприклад, креслення УТС, УСП) або в аналітич-ному вигляді, чи бути уречевленим в будівництві, архітектурі, містобудуванні.
Із введенням узагальненого модуля виникає відповідна узагальнена модульна система (як упорядкована сукупність методів, правил, прийомів) та узагальнений модульний принцип (як певна керівна ідея) в архітектурно-будівельному проекту-ванні. У цих засобах втілюється Узагальнена модульна координація в будівництві (УМКБ) в будь-яких значущих у проектуванні характеристиках якісно-кількісного складу й формо-змістовного вираження елементів та систем в їх взаємодії.
На підставі винаходів із патентного фонду, де був будь-який вияв модуль-ності, проведено їх аналіз під кутом зору різнозамінності з метою систематизації конструктивних, технологічних, розрахункових, компонувальних та інших мето-дів утворення різнозамінної модульності. Систематизацію подано в табличній формі за геометричним чинником багатоманітності.
Далі наведено систематизацію модулів за групами: розрахунковою, об’єм-но-планувальною, конструктивною, функціонально-технологічною, інженерно-будівельною та містобудівельною, з яких надалі використано окремі складові, що безпосередньо відносяться до проектування будівель та споруд.
Узагальнений модуль надає збірним елементам і системам відповідність аксіомі тотожності (2.7) при взаємозамінності й аксіомі різниці (2.10) при різно-замінності за інженерно-будівельним та іншим змістом.
{ЭСnm}Т |  {ЭСnm}Т | ; {ЭСnm}Р |  | , (3.1), (3.2)
де МО – узагальнений основний модуль, що дорівнює 100 од.
Гіпотеза першоджерела багатоманітності збірних систем одержує додатко-ве аналогічне підтвердження:
ПИМН  [ВСД | (ККС ФСВ) | ] | . (3.3)
В узагальненій модульній системі одиничність наперед заданих власти-востей елементів може розглядатися на даний час подвійно: по-перше, як порів-няність будь-якої характеристики, що дійсно є одиницею (100Н, 100Н/м, 100кН/м2, 100Па, 100 років, 1 година та ін.); тут доцільні такі ж похідні модулі, як у МКРБ – роздрібнені й збільшені; по-друге, – коли за одиницю приймається реальне немодульне за величиною розрахункове значення характеристики еле-мента в системі. Перше властиво елементам, що розраховуватимуться за модуль-ною несучою здатністю згідно з уніфікованим рядом модульних значень зусиль, тобто типовим будівельним конструкціям нового покоління; друге відповідає сучасним типовим конструкціям. Поєднання двох випадків можливе, якщо діючі номенклатури збірних конструкцій замінюються номенклатурами, які розрахо-вано на підставі експлікаційної методології за УМКБ.
Аналіз принципу концентрації матеріалів, який застосовувався з початку індустріалізації в напрямку збільшення геометричних параметрів за норматив-ною ЄМС, довів, що він в дійсності існує одночасно з протилежним принципом розсереджування матеріалу, тобто має місце один процес, що йде у протилежних напрямках концентрації–розсереджування, поєднаний здобувачем в спільному принципі розподілу матеріалу. Це необхідне для обгрунтування збільшено-роз-дрібних узагальнених модульних параметрів елементів і систем на противагу збільшеним геометричним параметрам (габаритним) згідно з МКРБ.
Запропоновано теоретичну модель модульних збірних систем з різнозамін-них елементів, що зкоординована узагальненим модулем. Узагальнену модульну систему утворено шляхом суміщення підпросторової підсистеми координацій-них площин з МКРБ (СТ СЭВ 1001-78, зараз – ГОСТ 28984-91) з підсистемами модульних зусиль і модульних навантажень на перекриття і покриття у їх сумар-ному еквівалентному (від навантаження вітровим тиском) вираженні.
Три складові підсистеми – геометрична, вантажна і силова узагальненої модульної системи підпорядковуються властивості адитивності. Аналізом взає-мозв’язку підсистем узагальненої системи виведено аналітичні вирази можливих випадків варіабельності її параметрів (стосовно каркасних схем):
, (3.4)
де Q – рівномірно розподілене модульне навантаження на модульну вантажну площу; b, l – величини збільшення модульних кроків та прольотів системи; q – величина збільшення вантажного модуля (питомого навантаження).
З виразу (3.4) одержано зворотні вирази можливої варіабельності збірної системи (3.5)
де n1,n2 – відповідно кількість елементарних вантажних площ у кроку або в прольоті та кількість поверхів будівлі.

Вирази (3.4), (3.5) з різними сполученнями індексів var, const утворюють множину конструктивних варіантів різноманітності збірних систем у їх об’ємно-планувальних, розрахунково-проектних, конструктивно-структурних, організа-ційно-технологічних та інших складових “гнучкості”, що було втілено здобува-чем у відповідних винаходах. Зокрема, з цих виразів виходить, що модульні величини можуть бути не тільки збільшеними або роздрібними, а й збільшено-роздрібними водночас згідно з виразом
{LO, BO, HO}  NMГ  nMГ = (N n)MГ, (3.6)
де LO , BO , HO – стандартні геометричні параметри уніфікованих типових габа-ритних схем збірних будівель та споруд;
N,n – натуральні ряди чисел, причому N >> n;
MГ – стандартний основний геометричний модуль, що дорівнює 100 мм.

Вираз (3.6) поширюється відповідно до УМКБ на будь-які інші параметри: навантаження, внутрішніх зусиль, теплотехнічних властивостей тощо.
Відповідно до виразу (3.6) величини геометричних параметрів габаритних і конструктивних схем будівель та споруд, їх конструктивно-планувальних комі-рок, окремих будівельних конструкцій (несучих, огороджуючих, суміщених) можуть складати, наприклад, такі модульні збільшено-роздрібні ряди: 6,0; 6,1; 6,2 м і далі; 9,0; 9,3; 9,6 м і далі; 12,0; 12,6; 13,2 м і далі та ін. Такі ряди є відповідними до різальних технологій, які в СРСР не знайшли використання. Ці технології – більш високий рівень розв’язання проблеми “одноманітності й бага-тономенклатурності”, що узгоджується з експлікаційною методологією.
Тоді стають можливими такі методи різнозамінності збірних систем, як ме-тод довичерпання та метод компенсації несучої здатності типових будівельних конструкцій, що виправляють їхній недолік – перевитрати матеріалів, що неми-нучі при уніфікації розмірів виробів. Це суттєво для збірних елементів, запроек-тованих за УМКБ, що принципово потребують додаткових витрат матеріалів (яких фактично може не бути) у порівнянні із запроектованими за МКРБ.
Здійснено визначення модульної несучої здатності структурного модуля, що розраховується за методом граничних станів, перелічено чинники резервів несучої здатності типових конструкцій щодо можливості застосування узагальненого методу довичерпання–компенсації несучої здатності як методу різнозамінності. Дано також визначення геометричній, вантажній та силовій модульних підсис-тем УМКБ. Наведено як методичні приклади уніфіковані ряди навантажень від снігового покриву sOМС, вітрового тиску wOМВ, а також навантажень на перекриття будівель qOМП згідно з відповідним розділом СНиП, але в модульному вираженні, де за основний модуль прийнято МС = МВ = МП = 100 Па. Наведено також уніфіко-ваний модульний ряд приведеного сумарного навантаження на покриття однопо-верхових виробничих будівель qMМН при МН = 100 Н/м, що містить силову дію вітру в еквівалентному вираженні через модульні розрахункові зусилля в них.
Єдність вантажної і геометричної модульних підсистем відбито у спів-відношенні їх параметрів
, (3.7)

де F – площа перерізу колони як структурного модуля збірної системи каркасу.
Вираз (3.7) дає рішення граничного випадку одно- або багатоповерхових будівель з будь-якою кількістю прольотів і кроків, коли кількість типорозмірів колон в них дорівнює 1, при цьому колона має одиничну модульну несучу здатність як щонайменшу кратну.
З виразів, що наведено вище, всі збірні системи поділені за взаємодією своїх елементів на : адитивні, коли
Qconst , (qМ MН)var , [( b  l ) MГ] var , (3.8)
і їм підлегла УМКБ щодо розрахунку елементів з модульною несучою здатніс-тю, при цьому вираз (3.8) є критеріальним; і неадитивні, коли
Qvar , ( qМ MН )var,const , [( b  l ) MГ] var,const . (3.9)
У розділі дано поняття збільшених і роздрібних та збільшено-роздрібних структурних модулів, розроблено типологію модулів в їх взаємозв’язку з трьома підсистемами УМКБ. Наведено також визначення теплотехнічного модуля ого-роджувальних елементів та приклади разрахунку їх як багатошарових збірних конструкцій – складених або цілорічних. Запропоновано збільшену методику конструктивно-структурного розрахунку несучих модулів згідно з УМКБ. Дано приклади розрахункового обгрунтування методу нестандартного застосування типових будівельних конструкцій як методу різнозамінності.
Взагалі даний розділ є логіко-методологічною експлікацією теорії модуль-ності, що забезпечує узагальнену модульну координацію елементів та ІБС і, врешті, стає за змістом узагальненою теорією модульності.
У четвертому розділі наведено закон багатоманітності ІБС, зокрема, про-ведено логіко-семантичну ідентифікацію окремих властивостей та видів замін-ності збірних серійних елементів, дано систематизацію і формальний опис бага-томанітності збірних, поштучних, монолітних та інших систем, а також можли-вих форм замінності в аспекті квадрата замінності, сформульовано суто закон ба-гатоманітності, його наслідки та вказана область дії.
У зв’язку з мінливістю властивостей елементів у протилежних видах замін-ності, що мають вияв у збірних ІБС в різних взаємозв’язках, розглянуто характе-ристики їх ознак щодо оцінки взаємо- і різнозамінності: ідентичність, тотожність, еквівалентність, різність, альтернативність, індиферентність, а також кондицій-ність і некондиційність. Проведено порівняльну характеристику атрибутивних властивостей видів замінності, які наочніші при крайніх ознаках. Взаємозамін-ності властиві: імутативність до багатоманітності, однофункціональність в сис-темах, одноцільове застосування, конструктивно-функціональна спеціалізація, індиферентність вибору елементів, технологічна однозначність, інваріабельність параметрів, інваріантність складу, матеріально-речовинна визначеність, одно-значність властивостей, спрощеність зв’язків. Для різнозамінності характерні протилежні властивості: електоральність, багатофункціональність, багатоцільо-ве застосування, конструктивно-функціональна універсальність, альтернатив-ність, варіабельність, варіантність, матеріально-речовинна невизначеність, бага-тозначність властивостей, складність зв’язків.
Своєрідними є автентичні характеристики систем в аспекті різнозамін-ності, наприклад, закрита–відкрита, видова–міжвидова, галузева–міжгалузева, наскрізна–багаторівнева типи різнозамінності – це відповідні етапи типізації збірного будівництва; укрупнення елементів – схована різнозамінність, роздріб-ність елементів – явна; утилізація – повторна тощо.
При описанні багатоманітності елементів та ІБС потрібні логіко-понятійні співвідношення певних ознак з точними визначеннями. Так, поняття “поштуч-ність” містить такі ознаки: структурної цілісності (тобто обчислювальності, са-мостійності існування, зміни власного положення і місцезнаходження), можли-вості бути складовою частиною більшого цілого, а також попереднім виготов-ленням. Тоді збірність (на відміну від загальноприйнятого визначення) є окре-мим випадком поштучності з додатковою ознакою наявності пристроїв щодо кріплення елементів між собою в системи (закладених деталей, анке-рів тощо). Виходить, що елементи і системи в будівництві взагалі можна поділити на поштучні ШТ і непоштучні НШ, зокрема: збірні СБ та монолітні МН і немонолітні МН, а також комбіновані КБ. З такими атрибутивними ознаками кожного з класів елементів та ІБС дано логіко-семантичний опис на різному рівні деталізації напрямків індустріалізації виробництва елементів та зведення ІБС з будь-яких речовин за станом (твердих, рідинних, газових і їх комбінацій), причому тут суттєвим є ступінь відповідності елементів та систем формально-логічним ознакам, що містяться в квадраті замінності. Ці положення закладені в нову систематизацію АКТС, зокрема, ІБС з логіко-семантичним опи-сом, у зв’язку з чим введено їх поняття типологічного першопочатку ПТ :
АКТС  ІБС |  ПТ. (4.1)
За таких умов різнозамінність поділено на такі форми: формальну ЗФР, неформальну ЗНФ (разом – номінальну ЗНМ) та неномінальну ЗНН залежно від рівня відходу ознак систем від логічних основ (або денотат) визначень збірних виро-бів і складених з них систем:
ЗФР  ЗА  СБ; ЗА  ЗВ ЗР;
ЗНФ  ШТ  СБ; ЗНМ  ЗФМ ЗНФ  ШТ  СБ КБ|ШТ ; (4.2)
ЗНН  НШ  МН НМ КБ|НШ , при цьому НМ  ШТ.
Неномінальна замінність не має конструктивно-технологічних та інших відповідностей формальним основам взаємо- та різнозамінності, але тут присут-ня будь-яка інша можливість заміни за задоволення певних вимог – соціальних, економічних та ін., щодо яких технічні умови (ТУ) є другорядними. Неноміналь-на замінність може бути альтернативною, проміжною, комбінованою, довіль-ною. Якщо немає відповідності систем при їх заміні й за такими вимогами, то системи – унікальні (тобто незамінні) та кустарні (тобто непромислові).
Отже, за допомогою квадрату замінності можна утворити будь-які методи замінності (відомі й нові) для будь-яких систем (відомих і нових), що разом з чинниками та їх складовими багатоманітності (див. розділи 2,3) можна засто-совувати для творчого проектування в дійсному та віртуальному забезпеченні якісно-кількісного складу й формо-змістовного вираження елементів та їх взає-мозв’язку, взаємодії.
Ряд теорій, методів і прийомів утворення відмінностей, що існує в архітек-турно-будівельній науці та проектуванні, збігається в окремому законі багатома-нітності збірних ІБС, що є підсумком логіко-методологічної експлікації теорій замінності та узагальненої модульності. Цей закон відбиває зв’язок між збірними ІБС та їх конструктивними елементами через дві збільшені підсистеми – Каталог і Номенклатуру. Підсистеми взаємодіють через властивості, методи й принцип замінності та властивість, методи й принцип узагальненої модульності.
Формула закону. Багатоманітність МН збірних ІБС – суть агрегування-конгломерування збірних елементів серійного виробництва, що мають властивість амбізамінності у їх узагальненій модульній координації в системах
МН  Fk({ }A { }A  { }A { }A)| , (4.3)
де д, у – відповідно роздрібні, збільшені елементи.
Формула містить підтверджені дослідженнями гіпотези першоджерела (основи та причини) багатоманітності; відбиває технічний ефект багатоманіт-ності у процесі взаємодії елементів і систем (без останнього ефекту немає); враховано аксіоми тотожності та різниці за формою і змістом. Таким чином, закон відбиває єдність теорії замінності та теорії узагальненої модульності.
Область дії закону багатоманітності збірних ІБС обмежена критерієм адитив-ності стосовно до будь-яких характеристик, що враховуються під час проектування.
Із закону випливають такі наслідки:
перший – збільшення багатоманітності збірних ІБС в Каталозі КТ забезпе-чуватиметься завдяки підвищенню технічного ефекту різноманітності Fk, що ре-зультативніший через методи різнозамінності МР з ослабленням детермінуючого (тут: стримуючого) впливу УМКБ – МО, оскільки остання знижує відмінності
Fk { }A |  КT  max,
при Fk  max, MP |  max и MO |  min; (4.4)
другий – зменшення багатономенклатурності збірних виробів у Номен-клатурі НМ забезпечуватиметься шляхом підвищення технічного ефекту різноза-мінності Fk , що результативніший через властивість різнозамінності ЗР з підси-ленням детермінуючого (тут: регулюючого) впливу УМКБ – МО, оскільки без неї промислове виробництво вироджується в кустарне та унікальне;
{ }A |  НМ  min,
при Fk  max, ЗP |  max и MО |  max. (4.5)
третій – розв’язання проблеми одноманітності ІБС та багатономенклатур-ності виробів – це процес, що виник з початком індустріалізації, йде у даний час і буде продовжуватися далі. В останньому ефективність розв’язання проблеми бу-де вище на експлікаційно-методологічних основах
{HМ; KТ} |  { HМ | ; КТ | }  max – min. (4.6)
Протиріччя, що стосується одночасного ослаблення–підвищення впливу УМКБ, знімається удосконаленням властивостей і методів різних видів та форм замінності, які задовольняють разом протилежні спрямованості розвитку збірних та інших ІБС, зокрема, збільшено-роздрібними узагальненими параметрами (розмірів, міцності, опору теплопередачі тощо) та іншими шляхами і засобами.
Згідно з квадратом замінності при точній відповідності рішень визна-ченням взаємо- та різнозамінності область дії закону – повнозбірне будівництво, зокрема, збірно-розбірні ІБС. Однак закон має тяжіння до поширення області дії залежно від порушення формальних основ визначень видів замінності та ознак типології АКТС за напрямками індустріалізації. При цьому відповідно “розми-вається” і формула закону з тенденцією охоплення багатоманітністю будь-яких незбірних ІБС впритул до кустарних (непромислових) і унікальних (незамінних).
Перевірку експлікаційної методології проведено в п’ятому розділі розв’я-занням окремих науково-технічних проблем проектування. Наведено конструк-тивні рішення, що грунтуються на теорії різнозамінності (формальній і нефор-мальній); те ж на теорії узагальненої модульності, а також рішень з неноміналь-ній різнозамінністю. Дано систематизацію методів різнозамінності і відзначені особливості методичного аналізу збірних ІБС з різнозамінних елементів.
Вірогідність принципу різнозамінності обгрунтовано на прикладі збірно-розбірних будівель шахтної поверхні. Виявлено їх конкретні науково-технічні проблеми – недосконалість конструкцій та дефіцит обіговості. Останнє спричи-нене технологічною потребою різновидів будівель, що зумовлюють розвинену номенклатуру елементів, особливо при збільшених УТС. При цьому повторність застосування УТС вилучається, що робить недоцільним серійне виробництво.
Низкою конструктивних рішень втілено зовнішню та внутрішню, повну і часткову, загальну і групову різнозамінність. Методом рекомбінаторики окре-мих елементів і систем з них (універсальних секцій-пакетів – УСП) знято проб-лему дефіциту обіговості, при цьому одночасно застосований узагальнений ме-тод агрегування–конгломерування УСП в екзогенному–ендогенному напрямках із збільшенням–роздрібненням систем та об’єднанням–розподіленням їх функ-цій. В результаті з УСП для збірно-розбірних будівель будь-якого призначення одержано коефіцієнти відносної та абсолютної багатоманітності відповідно: = 9, = 10,5, які можуть бути ще більшими.
Мобільним будівлям контрейлерних типів (як і збірно-розбірним) прита-манна конкретна проблема збільшення їх об’ємів та площ, оскільки цьому пе-решкоджають транспортні габарити. Проблему розв’язано відомим методом трансформації, який згідно з квадратом замінності (діагоналлю АО), визна-чається як метод формальної різнозамінності. Рішеннями збільшується об’єм або площа будівель в 2-3 рази. Застосовано прийоми співвідношень геометричних параметрів і конвенційних прив’язок до осей.
Проблему одноманітності габаритних параметрів тришарнірних рам сільсь-когосподарських будівель розв’язано суміщенням методів елементарної дивер-сифікації і комбінаторики, що забезпечили коефіцієнти багатоманітності Кбабс, відн = 25 (без обмежень на перевитрати матеріалів). Таким чином знімається протиріччя між серійним виробництвом елементів та “індивідуальними” збіль-шено-роздрібними параметрами (габаритними, несучої здатності) каркасів завдя-ки гнучким і різальним технологіям.
Висвітлено вірогідність методу нестандартного застосування типових виробів, що згідно з квадратом замінності відповідає сторонам АІ або ЕО, але при зміні ТУ роботи при експлуатації (між блоками А та І або Е та О). Цим методом різнозамінності збільшується обсяг попиту або умовно зменшується потрібна номенклатура в галузі. Прикладом реалізації методу є розв’язання класичної в архітектурній науці “проблеми торця” щодо фахверкових стін типо-вих промислових будівель. Проблему знято спільно з методом елементарної диверсифікації. Рішеннями спочатку зменшена висота, а потім вилучені зовсім фахверкові колони з фундаментами, далі – основні колони каркасу будівлі. Останнє досягається стінними панелями, що розташовані вертикально, їх пере-мичковими або рядковими типами. Заощаджується 2,4 т прокату на одну серед-ньопрольотну будівлю; кошторисна вартість зменшується до 75%. Рішення підт-верджують доцільність різальних технологій у виробництві огороджуючих еле-ментів зі збільшено-роздрібними розмірами.
Теорію узагальненої модульності перевірено рішеннями, в яких застосо-вані прийом прив’язки, що віддаляється, метод варіабельності параметрів – кроків та прольотів, а також структурного складу елементів відповідно до виразів (3.4), (3.5). Наприклад, в узагальненому методі довичерпання–компенсації несу-чої здатності, що є окремим випадком методу варіабельності параметрів, вико-ристовується вираз

Вф = (Qc / Qф)Вс , (4.7)

де Вф , Вс – фактичний і стандартний кроки зі збільшено-роздрібними вели-чинами розмірів;
Qф, Qс – те ж навантаження; останні можуть бути в модульному виразі МН.

Варіабельність кількості збірних модулів nМ складеної структури з модульною несучою здатністю їх елементів має вираз

nМ = Му / m , (4.8)

де Му – найбільше зусилля у складеній структурі від навантаження із уніфіко-ваного модульного ряду МН ;
m – модульне (одиничне) зусилля у структурному модулі – збільшене, роз-дрібне.

Вирази (4.7), (4.8) забезпечують різнобічну “гнучкість” каркасів, зокрема, розрахунково-проектну. При невідповідності критеріальному виразу (3.8) засто-совуються конструктивні заходи щодо усунення нелінійних чинників та при-ведення систем до адитивності.
Стосовно до багатоповерхових будівель розроблено поздовжню раму з од-ним типорозміром колони, яка має найменшу кратну модульну несучу здатність у відповідності з виразом (3.7). Наведено також приклади конструкцій і розра-хунки багатошарових стінних панелей (складених та суцільних) з модульними теплотехнічними властивостями.
Неномінальну різнозамінність ілюстровано низкою альтернативних рішень стосовно реконструкції 5-поверхових великопанельних типових будинків. Їх довговічність орієнтовно збільшується до 1,25МД . . . 1,5МД і більше (МД – модуль довговічності, що дорівнює 100 рокам) згідно з науково-конструктивною кон-цепцією реконструкції, яку розроблено.
Далі в розділі подана зведена класифікація методів різнозамінності, до якої увійшли (окрім вже згаданих), наприклад, конструктивно-технологічна група: варіабельність властивостей (матеріалів, несучої здатності та ін.), модифікацій, інвертування та конвертування, непримушеного підсилення конструкцій, спря-мованого руйнування, додаткових деталей тощо. Методи охарактеризовано се-мантичним описом у взаємозв’язку їх суттевих ознак на різних стадіях існуван-ня ІБС та ілюстровано винаходами здобувача.
Розглянуто методичні особливості аналізу повнозбірних ІБС з різнозамін-них елементів, а саме: інженерно-будівельних розрахунків несучої здатності, в тому числі модульної; рівня типізації та уніфікації; техніко-економічного порів-няння. Зокрема, рівень типизації та уніфікації вимірюється коефіцієнтами абсо-лютної та відносної багатоманітності або (різнозамінності) за співвідно-шенням кількостей різновидів у системах та відмінностей, що з них можливі:
при , (4.9), (4.10)

де – кількість варіантів збірних систем, що утворюються елементами в еквівалентному співвідношенні; nв , mв – тип і типорозмір взаємозамінних елементів; nр ,mр – те ж різнозамінних.

ВИСНОВКИ

1. Типове проектування з початку індустріалізації (в СРСР) було спря-мовано на ліквідацію багатоманітності будівель та споруд з метою підвищення ефективності масового будівництва. Проблема їх одноманітності, що виникла, набуває актуальності з переходом на збірний напрямок індустріалізації з боку багатономенклатурності будівельних конструкцій.
Численні методи типізації та уніфікації у проектуванні не забезпечили необхідного розв’язання проблеми “одноманітності й багатономенклатурності”.
Це зумовлене тривалим застоєм у методології типового проектування її головних положень про взаємозамінність й геометричну модульність, що відби-ває механістичність основ. Зміні такого стану перешкоджало адміністрування в теорії типового проектування, однобічний розвиток індустріалізації в збірному напрямку, перегин в досягненні повнозбірності в будь-яких галузях будівництва. Але найголовнішим є брак діалектичного методу і системного підходу дослід-ження, без яких неможлива розробка методології типового проектування, єдиної для архітекторів, будівельників і технологів.
У нових умовах в Україні при кризі будівельної галузі, що є найгострішою для ДБК, заводів ВПД та інших підприємств збірної будівельної промисловості, усунення причин гальмування розвитку різних напрямків індустріалізації є вель-ми актуальним. В історико-логічному русі докорінне зрушення в методології типового проектування можливе, однак, на підставі щонайвищого рівня промис-лового виробництва, який має в галузі саме повнозбірне будівництво. Тому логі-ко-методологічна експлікація, яка назріла, може бути здійснена лише на підставі удосконалення теоретичних положень останнього.
Експлікаційна методологія надає Україні пріоритету в науковому обгрун-туванні перспективи розвитку проектування будівель та споруд з промислових серійних виробів, в якому збірний типовий напрямок обійме доцільні області й обсяги застосування разом з іншими. Останнім він об’єктивно сприятиме як різновидам різного рівня розвитку ІБС (розділ 1).
2. У результаті теоретичних досліджень одержано експлікаційноу методо-логію архітектурно-будівельного проектування. Вона сформована двома складо-вими – теорією замінності й теорією узагальненої модульності збірних сис-тем. Разом ці теорії як відповідно форма та зміст систем в їх конструктивно-тех-нологічному зв’язку забезпечують виведення закону багатоманітності збірних систем в розв’язанні провідної науково-технічної проблеми – збільшення багато-манітності ІБС при скороченні номенклатури елементів промислового вироб-ництва (розділи 2,3):
2.1) у теорії замінності дано пояснення і описання різних рівней склад-ності окремих властивостей взаємо- , різно- і амбізамінності збірних елементів, що розглядаються як технічне явище. Диференціація форм замінності відбиває відповідні властивості тотожності й різниці елементів і систем, а також єдність їх як протилежностей. Встановлено початкову основу і причину (першоджерело) походження тотожностей і різниць у збірних системах, викрито технічний ефект багатоманітності, що виникає при взаємодії елементів і зростає з розвитком збірних ІБС, а також вияв цього ефекту в залежності від видів і форм замінності. Встановлені й систематизовані чинники утворення багатоманітності збірних та інших ІБС (розділ 2);
2.2) теорія узагальненої модульності збірних ІБС містить узагальнену модульну координацію (систему) в будівництві – УМКБ, що включає в проекту-ванні несучих елементів три модульних підсистеми – геометричну (в існуючій МКРБ з додатком про збільшено-роздрібні геометричні параметри), вантажну і силову. Підсистеми знаходяться у взаємозв’язку їх якісно-кількісного складу й формо-змістовного вираження як першоджерела тотожності й різниці конструк-тивних елементів та збірних ІБС, що одержуються через властивості взаємо- і різнозамінності (разом – амбізамінності) в узагальненому модульному виражен-ні. Можливі інші модульні підсистеми: теплотехнічна, довговічності тощо. Узагальнена модульна координація у збірних ІБС постає як їх технічна сутність (розділ 3);
2.3) окремий закон багатоманітності збірних ІБС втілюється у процесі одночасного розвитку двох адитивних підсистем – сукупності стандартних елементів – Номенклатури і множини агреговано-конгломерованих утворень з них – Каталога. Обидві підсистеми мають властивість амбізамінності в прак-тично значущих у проектуванні узагальнених модульних технічних умовах. Межі дії закону визначені підпорядкованістю властивості адитивності в будь-якому якісно-кількісному складі й формо-змістовному вираженні збірних елементів і систем (розділ 4).
3. На підставі результатів теоретичних досліджень розроблено методичні положення щодо проектування й конструювання будівель та споруд:
• збільшені методики конструктивно-структурного розрахунку несучих, а також
огороджуючих елементів, що засновані на принципах різнозамінності й узагальненої модульності (розділ 3);
• методику конструювання збірних ІБС, що заснована на зведеній система-тизації чинників і їх складових утворення різнозамінності (розділ 2) і зведеній класифікіції методів забезпечення різнозамінності (розділ 5);
• основи логіко-семантичної систематизації архітектурно-конструктивно-тех-нологічних систем (АКТС) з типологічно різних елементів, переважно інду-стріально-будівельних систем (ІБС) з серійних промислових виробів, які збли-жують багатоманітність збірних та інших ІБС до індивідуальних систем в будівництві (ІДБ) при обмеженні номенклатур виробів;
• словник понять і термінів (з 71 статті) експлікаційних основ проектування збірних та інших ІБС.
Есплікаційна методологія проектування (пп. 2, 3) відбиває гносеологічну спільність архітектурної, будівельної і технологічної спеціальностей фахової діяльності в діалектичній версії.
4. Розв’язані конкретні науково-технічні проблеми, що є обгрунтуванням достовірності теоретичних досліджень та методичних розробок: дефіциту обіго-вості комплексу виробничих збірно-розбірних будівель спільно із збільшенням їх багатоманітності при скороченні номенклатури елементів; негабаритності конт-рейлерних будівель виробничо-побудового призначення; недостатньої варіабель-ності габаритних схем тришарнірних рам сільськогосподарських та інших буді-вель; знижки перевитрат матеріалів в типових конструкціях завдяки застосуван-ню збільшено-роздрібних модульних розмірів при уніфікації; спрощення фахверкових стін промислових будівель та суттєва (до 75%) знижка їх матеріало-місткості; підвищення довговічності та експлуатаційних властивостей типових повнозбірних 5-поверхових будинків їх реконструкцією; удосконалення різних будівельних конструкцій, будівель та споруд.
5. Наукове й практичне використання визначено впровадженням підпри-ємствами проектно-конструкторських розробок й винаходів і застосуванням нау-ково-дослідними та проектними організаціями, а також навчальними закладами теоретичних результатів і методичних положень (розділ 5 та ін.), що були перелічені в загальній характеристиці дисертації. Головним результатом є нау-кове обгрунтування передумов розробки Номенклатури типових виробів і Ката-лога будівель та споруд, які цілком задовольнятимуть потреби суспільства в будь-яких збірних й інших побудовах на основі експлікаційної методології проектування. Це постає як подальший етап розвитку типізації та уніфікації, який має в практиці типового проектування вже певні ознаки.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Брошури

1.Романенко И.И. Сборно-разборные здания / Уч. пос. – К.: УМК ВО, 1992. – 96 с.

2.Романенко І.І. Крупнопанельні п’ятиповерхові житлові будинки (підсилення, реконструк-ція, модернізація) / Навч. посібн. – К.: ІСДО, 1995. – 132 с.

Статті у наукових виданнях

1.Романенко И.И., Брегман Г.М. Универсальные секции-пакеты сборно-разборных зданий шахтной поверхности // Шахтное строительство. – М.: Недра, 1978. – №12. – С. 15-17.

2.Романенко И.И. О принципах унификации и типизации в сельскохозяйственном строительстве // Сб. науч. тр.: Строительные конструкции сельскохозяйственных зданий и сооружений / МИИСП. – М., 1979. – С.63-68.

3.Романенко И.И. Конструктивная реализация принципа разнозаменяемости при проектировании сельскохозяйственных зданий // Сб. науч. тр.: Совершенствование методов проектирования, изготовления и возведения сельскохозяйственных сооружений / МИИСП. – М., 1986. – С. 11-14.

4.Романенко И.И. Основные положения методики расчета разнозаменяемых конструкций // Сб.науч.тр.: Исследование оснований и конструкций сельскохозяйственных сооружений и методов их изготовления и проектирования / МИИСП. – М., 1987. – С. 18-22.

5.Романенко И.И. Конструктивные решения (альтернативные) по реконструкции крупнопанельных пятиэтажных жилых домов // Сб. науч. тр. : Повышение эффективности и надежности систем городского хозяйства / ХГАГХ. – К.: ИСИО, 1994. – С. 36-38.

6.Романенко И.И. “Нестандартное ” применение сборных типовых изделий как форма повышения эффективности конструктивно-строительных систем // Сб. науч. тр.: Эксплуатация и ремонт зданий и сооружений городского хозяйства / ХГАГХ. – К.: ИСИО, 1995. – С. 58-61.

7.Романенко И.И. Проектирование реконструкции и строительства объектов коммунального хозяйства на основе обобщенной модульной системы // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1996. – Вып. №5. – С. 74-75.

8.Романенко И.И. Теоретическая модель развития сборных архитектурно-строительных сис-тем // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып. №7. – С. 4-5.

9.Романенко И.И. Технический эффект многообразия в сборных архитектурно-строительных системах // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып. №7. – С. 8-10.

10.Романенко И.И. Диалектический квадрат заменяемости в методологических основах про-ектирования архитектурно-строительных систем // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып. №7. – С. 10-13.

11.Романенко И.И. Модульная координация в строительстве в диалектическом анализе // Комму-нальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып. №9. – С. 27-28.

12.Романенко И.И. Закон многообразия сборных архитектурно-строительных систем // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып. №9. – С. 179-180.

13.Романенко И.И. Методологическая экспликация взаимозаменяемости в сборных архитектурно-строительных системах // Сб. науч. тр.: Науковий вісник будівництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1997. – Вип. №1. – С. 93-94.

14.Романенко И.И. Диалектические методы разнозаменяемости в развитии сборных архитек-турно-строительных систем // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Техніка, 1997. – Вып.№11. – С. 75-79.

15.Романенко И.И. Разнозаменяемость структурных модулей с модульными теплотехничес-кими свойствами // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. – К.: Тех-ніка, 1997. – Вып.№11. – С. 159-163.

16.Романенко И.И. Об источнике многообразия сборных систем в архитектурно-строительном проектировании // Сб.науч.тр.: Науковий вісник будівництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1998. – Вип. №2. – С. 151-152.

17.Романенко И.И. Систематизация факторов многообразия индустриальных архитектурно-строительных систем / Сб.науч.тр.: Науковий вісник будівництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1998. – Вип. №2. – С. 152-159.

18.Романенко И.И. Теоретическая модель обобщенной модульной координации сборных архитектурно-строительных систем / Сб.науч.тр.: Науковий вісник будівництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1998. – Вип. №2. – С. 160-168.

19.Романенко И.И. Терминология экспликационно-методологических основ проектирова-ния индустриально-строительных систем (ИСС) // Сб. науч. тр.: Науковий вісник будів-ництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1998. – Вип. 4. – С. 175-191.

20.Цимбал А.Д., Романенко И.И. Временные сборно-разборные здания из унифицированных типовых секций // Проектирование и строительство угольных предприятий: Науч.-техн. реф. сб. / ЦНИЭИуголь. – М., 1968. – № 6(114). – С. 43-48.

21.Романенко И.И. Инвентарным зданиям – новое качество // Строительство предприятий угольной промышленности: Науч.-техн. реф. сб. / ЦНИЭИуголь, ЦБНТИ Минуглепрома УССР. – М., 1977. – Вып.2 (217). – С. 5.

22.Романенко И.И., Брегман Г.М. Организация серийного производства и прокатных баз инвентарных зданий // Строительство предприяттий угольной промышленности: Науч.-техн. реф. сб. / ЦНИЭИуголь, ЦБНТИ Минуглепрома УССР, – Донецк, 1979. – №2 – С. 16-17.

Авторські свідоцтва, патенти

1.А.с. 796353 СССР, МКИ Е 04С 2/26. Панель ограждения сборно-разборных зданий и сооружений / И.И.Романенко (СССР). – № 2736303/29-33; Заявлено 11.03.79; Опубл. 15.01.81, Бюл. № 2. – 4 с.

2.А.с. 1165754 СССР, МКИ Е 04B 1/18, 1/24. Способ образования рам / И.И.Романенко (СССР). – № 3468773/29-33; Заявлено 13.07.82; Опубл. 07.07.85, Бюл. № 25. – 3 с.

3.А.с. 1652475 СССР, МКИ Е 04B 1/18. Продольная рама каркаса многоэтажного здания / И.И.Романенко (СССР). – № 4363695/33; Заявлено 13.01.88; Опубл. 30.05.91, Бюл. № 20. – 2 с.

а також: 604907, 636325, 659698, 711245, 718557, 721514, 724638, 740918, 755992, 787608, 844703, 853036, 874915, 926158, 926191, 947282, 947318, 973752, 983216, 998710, 1032101, 1032103, 1063941, 1087620, 1196482, 1206395, 1227796, 1244264, 1249134, 1265270, 1284476, 1454923, 1472596, 1550056, 1569389, 1617106, 1633053, 1636558, 1686083, 1728451, 1768046, 1793032; 1824489 (пат. СССР); 1823907 (пат. РФ), 2004742, 2005144, 2008426, 2020220, 2026918, 2047709; 12510 (пат. України), 13777, 17566, 18203, в окремих з яких є співавтори (колективи):
Башкіров Є.В., Брегман Г.М., Гамідов Р.М.(студ.), Гарагатий О.І., Геращенко А.І. (студ.), Глушкова Л.І., Губкін В.О., Губкін І.В.(студ.), Дюдюк І.І., Журавченко М.П., Килимов В.Л., Кодін В.О., Колєснікова Л.І., Крицький В.М., Куменко В.І. (студ.), Левенко В.Ф., Мартиненко М.М., Массалітіна О.Є.(студ.), Мельникова Л.А., Мітасов Є.Т., Моісеєнко Ю.Г., Олігов І.В., Пихтін Б.М., Покозій С.Й., Пустовойтов В.П., Романенко В.І., Семенов В.Т., Стонога О.В. (студ.), Тимошенко С.П., Філін В.І., Харченко В.Г., Харченко Г.Г.(студ), Хасан А.Х.Д., Цюпак О.В., Череповський А.П., Яковлева Т.О.

Навчальні видання (інноваційні)

1.Контейнерные и передвижные здания / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 633. – 58 с.

2.Ограждения проемов (в стенах производственных зданий): Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1991. № 689. – 37 с.

3.Каркасы зданий: Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 775. – 64 с.

4.Покрытия зданий: Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 776. – 80 с.

5.Крупнопанельные стены: Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 777. – 68 с.

6.Торцевые стены: Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 802. – 40 с.

7.Архитектурно-конструктивные элементы здания (Перегородки. Летние помещения. Лест-ницы): Уч. изд. / И.И.Романенко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 806. – 52 с.

8.Усиление конструкций производственных и гражданских зданий: Уч. изд. / И.И.Романен-ко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 816. – 44 с.

9.Архитектурно-конструктивные элементы оборудования и благоустройства: Уч. изд. / И.И.Ро-маненко. – Харьков: ХИИГХ, 1993. № 834. – 64 с., а также : №№ 514, 522, 603, 690, 704.

Інформаційні листки про науково-технічні досягнення

1.Романенко И.И. Покрытие производственного здания / УкрНИИ НТИ и ТЭИ Госплана УССР, Харьковский межотрасл. террит. ЦНТИ, 1985. – № 85-76. – 5 с.

2.Романенко И.И. Пререгородка / УкрНИИ НТИ и ТЭИ Госплана УССР, Харьковский межотрасл. террит. ЦНТИ, 1985. – № 85-89. – 3 с.

3.Романенко И.И. Способ возведения фундамента малоэтажных зданий, сооружений / УкрНИИ НТИ и ТЭИ Госплана УССР, Харьк. межотрасл. террит. ЦНТИ, 1986. – № 86-112. – 2 с.

Тези доповідей

• Романенко И.И. О методологических основах архитектурно-строительного проектирова-ния // Сб.: XXVIII науч.-техн. конференция преп., асп. и сотр. ХГАГХ: Строительство и экология. – Харьков, 1996. – С. 79-80.

• Романенко И.И. Об изобретательстве в учебном процессе в текущих социально-экономи-ческих условиях // Сб.: XXVIII науч.-техн. конференция преп., асп. и сотр. ХГАГХ: Строительство и экология. – Харьков, 1996. – С. 74-75.

АНОТАЦІЯ

Романенко І.І. МЕТОДОЛОГІЯ ЗАМІННОСТІ Й МОДУЛЬНОСТІ В РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ПРОЕКТУВАННЯ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД.
Дисертація – рукопис на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.23.01 – Будівельні конструкції, будівлі і споруди.
Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м.Полтава, 1998.
Проведена логіко-методологічна експлікація основ проектування по відношенню до властивостей (методів, принципів) взаємозамінності й модульної координації розмірів у будівництві. Експлікаційни основи містять діалектичну концепцію теорії замінності (включаючи різно- і амбізамінність) та теорію узагальненої модульності (з координацією несучої здатності та ін). Знайдено технічний ефект багатоманітності збірних систем, сформульовано окремий закон їх багатоманітності, розроблено зведену типологію методів різнозамінності. Проведено обгрунтування експлікаційних основ проектування конструктивними розробками автора.
Ключові слова: архітектурно-будівельне проектування, типізація та уніфікація, взаємозамінність, модульна координація, номенклатура елементів, багатоманітність систем.

ANNOTATION

I.I.Romanenko. “METHODOLOGY OF CHANGEABILITY AND MODULITY IN SOLUTION OF PROBLEM BUILDING DESIGN ”.
The thesis (dissertation) is a manuscript submitted for a Technical Degree of Doctor of Science in speciality 05.23.01 – Building Constructions, Buildings and Structures.
Poltava Technical University, named after Yriy Kondratyuk, Poltava, 1998.
The logical and methodological explification of design principles in relation to characteristics (methods, principles) of inter changeability and module dimensions coordination in building construction has been carried out. The explicative principles include dialectical conception of changeability theory (with an inter – and ambychangeability) and the general module theory (with module coordination of bearing characteristics etc.). The technical effect of diversified precast systems has been discovered, the particular law of precast systems diversity has been defined, the composite typology of diversity methods has been given. The verification of explicative design principles by the author’s constructive elaborations has been carried out.
Key words: Architectural and building design, typification and unification, inter changeability, module coordination, nomenclature of elements, diversity of systems.

АННОТАЦИЯ

Романенко И.И. МЕТОДОЛОГИЯ ЗАМЕНЯЕМОСТИ И МОДУЛЬНОСТИ В РЕШЕНИИ ПРОБЛЕМ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ЗДАНИЙ И СООРУЖЕНИЙ.
Диссертация – рукопись на соискание ученой степени доктора технических наук по специальности 05.23.01 – Строительные конструкции, здания и сооружения.
Полтавский государственный технический университет имени Юрия Кондра-тюка, г.Полтава, 1998.

Содержание диссертации. Введение. Область исследования – нормативные основы типового проектирования зданий и сооружений. Показано отставание методологии этих основ от практики проектирования и строительства, обусловливающее необходимость их логико-методологической экспликации.
Первый раздел. Проведен истоpико-логический анализ типизации и унификации в промышленном серийном производстве строительных конструкций зданий и сооружений, а также этапов (стадий, уровней) развития проблемы их “однообразия и многономенклатуpности”, решение которой неэффективно при размежевании строительной науки на архитектурную, инженерную и технологическую специализации, произошедшем в результате двух НТР. Отражены: полносборное направление строительства как доминирующее в период индустриализации страны во всех отраслях народного хозяйства, что является следствием односторонней технической политики; преобладающий (ранее единственный) административный принцип типологии зданий и сооружений; механистичность важнейших категорий взаимозаменяемости и геометрической модульности строительных конструкций, зданий и сооружений; тенденция укрупнения их габаритных модульных параметров, реализовавшаяся до технически возможных пределов и дp. Выдвинута основная гипотеза, что усовершенствованные теория заменяемости и теория обобщенной модульности совместно являются необходимыми и достаточными составляющими экспликационной методологии как следующего этапа или более высокого уровня развития основ типового (и нетипового) проектирования с эффективным решением проблемы. Однако это возможно при системном подходе и диалектическом методе исследования.
Второй раздел посвящен разработке теории заменяемости. Предложен и обоснован первоисточник (основа и причина) одно- и разнообразия элементов и систем как качественно-количественный состав и фоpмо-содеpжательное выражение их во взаимосвязи, взаимодействии. Введены понятия аксиом тождества и различия, дан диалектический анализ и синтез изменения многообразия индустриально-строительных систем (ИСС) из номенклатуp сборных и других элементов. Выявлено сложное содержание, иерархичность и единство атрибутивного свойства заменяемости как взаимо-, pазно- и амбизаменяемость. Обнаружен технический эффект многообразия развивающихся ИСС – возникновение нового результата, “скачка” в образовании различий на всех уровнях изменений во множестве элементов при взаимодействии последних в ИСС. Открыт диалектико-логический квадрат заменяемости сборных элементов с регламентированными ТУ на их промышленное производство. Квадрат заменяемости – диалектическая “проекция” аpистотелевой логики на сферу серийного производства общества; дает научное объяснение реальным и эвентуальным полносборным ИСС, а также любым аpхитектуpно-констpуктивно-технологическим системам (АКТС) из промышленных изделий. Предложены методы решения проблемы “специализированными” на pазнозаменяемой составляющей свойства амбизаменяемости, обеспечивающие различия (а не тождества) в ИСС. Теория заменяемости – отражение ИСС по форме заменяемости (свойства, методов, принципа) как технического явления.
В третьем разделе ИСС рассмотрены в их модульной координации, которая должна быть также более сложной в инженерном и других отношениях. Даны анализ и обобщение свойств модуля в аспекте промышленных изделий и систематизация модулей в типовом проектировании. Предложена обобщенная модульная координация в строительстве (ОМКС) или система, включающая для строительных конструкций геометрическую, грузовую и силовую подсистемы, а также другие – теплотехническую, долговечности и т.д. Проведено исследование модели полносборной обобщенно-модульной системы в отношении вариабельности различных, включая геометрические, параметров, позволившее предложить укpупненно-дpобные параметры строительных конструкций, зданий и сооружений. Разработаны методы pазнозаменяемости на основе ОМКС, приведены примеры структурно-компоновочных расчетов несущих и ограждающих конструкций. Теория обобщенной модульности – отражение ИСС по содержанию модульности (свойства, методов, принципа) как технической сущности.
Четвертый раздел. Раскрыты методические особенности идентификации частных видов (взаимо-, pазно-, амби-) и фоpм заменяемости: формальной, неформальной (вместе – номинальной) и неноминальной как разной степени отступления от фоpмально-логических оснований и логико-семантических денотат, выраженных архитектурно-констpуктивно-технологическими признаками элементов и систем. Проведена систематизация и описание многообразия АКТС, преимущественно ИСС, для чего введено понятие типологического первоначала многообразия их развития на векторе НТП. Сформулирован специфический закон многообразия ИСС, приведены три его следствия и указана область действия в пределах аддитивности свойств обобщенно-модульных амбизаменяемых элементов в полносборных ИСС. Показана тенденция расширения области действия закона соответственно “отходу” от оснований квадрата заменяемости и описания им любых ИСС и АКТС вообще вплоть до уникальных (несерийных) и кустарных (непромышленных).
Пятый раздел является обоснованием достоверности экспликационной методологии проектирования ИСС на основе решения частных проблем проектирования: дефицита оборачиваемости сборно-разборных зданий и сооружений шахтной поверхности, неваpиабельности тpехшаpниpных рам для сельскохозяйственных зданий, классической в архитектуре “проблемы торца” применительно к промышленным зданиям павильонного типа и дp. Систематизированы методы pазнозаменяемости, дано их описание, приведены особенности методического анализа полносборных ИСС из pазно-заменяемых обобщенно-модульных строительных конструкций. Показана более высокая эффективность решения основной проблемы “однообразия и многономенклатуpности” на основе экспликационной методологии (в 5-10 раз и более).
Результаты диссертации. Проведена логико-методологическая экспликация основ типового проектирования в отношении свойств, методов и принципов взаимозаменяемости и модульной координации размеров в строительстве. Экспликационная методология содержит диалектическую концепцию теории заменяемости (включающей разно- и амбизаменяемость) и теории обобщенной модульности (с координацией несущей способности и др.). Обнаружен технический эффект многообразия сборных систем, образован диалектический квадрат заменяемости изделий серийного производства в сборных системах, сформулирован частный закон их многообразия, разработаны основы логико-семантической типологии ИСС и методов разнозаменяемости. Дано обоснование достоверности экспликационной методологии проектирования разработками автора.

Ключевые слова: архитектурно-строительное проектирование, типизация и унификация, взаимозаменяемость, модульная координация, номенклатура элементов, многообразие систем.

________________________
(Підпис автора)

Відповідальний за випуск Семенов В.Т.

Підписано до друку 10.12.1998 Формат 60 х 84 1/16 Друк офсетний
Обсяг 1,5 обл.-вид. арк. Тираж 100 прим. Замовл. № 996 Безкоштовно

ХДАМГ, 310002, Харків, вул.Революції,12.
Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХДАМГ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019