.

Методологічні основи формування господарського механізму регіону: Автореф. дис… д-ра екон. наук / В.П. Дубіщев, НАН України. Ін-т екон.-прав. дослід

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4270
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 338. 24.001

ДУБІЩЕВ Віктор Петрович

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ РЕГІОНУ

Спеціальністі: 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і
регіональна економіка
08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Донецьк – 1998

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень
НАН України

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор
Фінагін Валентин Вікторович,
Інститут економіко-правових досліджень
НАН України, заступник директора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Бабич Володимир Петрович,
Харківський державний університет,
завідуючий кафедрою

доктор економічних наук, професор
Сорока Ігор Вікторович,
Донецький державний комерційний
інститут,
завідуючий кафедрою

доктор економічних наук, професор
Паламарчук Віліор Олександрович,
Київський унівеситет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри

Провідна установа – Інститут економіки промисловості НАН
України, відділ проблем регіональної
економіки (м.Донецьк)

Захист дисертації відбудеться “ 10” листопада 1998 р.
о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 340048, Донецьк, вул.Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою:
340048, Донецьк, вул.Університетська, 77.

Автореферат розісланий “7” жовтня 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В процесі формування господарського механізму регіону постає питання про необхідність відпрацювання цієї проблеми на теоретичному рівні, який би відповідав об’єктивно зумовленому науковому аналізу. Науково-прикладне обгрунтування поряд з теоретичним, заснованим на об’єктивно зумовленій методологічній основі, являє собою комплексний підхід до вирішення проблеми формування господарського механізму регіону.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю розробки та вдосконалення методологічних підходів щодо формування господарського механізму регіону на рівні взаємообумовленості регіональних факторів з економічними законами і категоріями.
До початкових етапів формування господарського механізму регіону відноситься розробка і обгрунтування методологічного підходу до пізнання природи регіонального явища на теоретичному рівні з наступним втіленням отриманих висновків в реальних умовах регіонального устрою і управління. При цьому актуальним є обгрунтування методів та способів аналізу, за допомогою яких здійснюється об’єктивний підхід до пізнання процесу формування господарського механізму регіону. Така постановка питання є актуальною з точки зору існуючих в світовій економічній науці різноманітних підходів щодо аналізу економічної дійсності.
Питання теоретичного обгрунтування регіональних проблем до-сліджуються в працях І.Г. Адирима, М.К. Бандмана, А.П. Голікова, А.Г.Гранберга, Г.Д.Заставного, В.В. Кістанова, М.М. Колосовського, В.К.Мамутова, М.М.Некрасова, Б.Я. Панасюка, А.Є. Пробста, В.В. Фінагіна, М.Г. Чумаченка та ін.
На сучасному етапі, в умовах існуючого різноманіття підходів до економічного аналізу в Україні, актуальним є вдосконалення об’єк-тивно зумовленої послідовності наукового обгрунтування, яка відповідає логічній взаємообумовленості в системі факторів і залежностей, на основі якої правомірно визначити природу регіонального явища і похідні форми її прояву.
Напрямок дослідження регіональних процесів, застосований у дисертації, визначає розробку механізму регіонального устрою і управління з точки зору пізнання сутнісних основ даного явища та на основі пізнання і використання механізму дії економічних законів.
Практичне значення вибраного напрямку дослідження пояснюється необхідністю розробки ефективно діючого господарського механізму на регіональному рівні. Підхід до обгрунтування відповідного господарського механізму обумовлює ефективність функціонування народного господарства країни в цілому, а отже, сприяє створенню економічного потенціалу для економічного росту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Увесь комплекс досліджень даної дисертації є складовою частиною дослідницьких тем Інституту економіко-правових досліджень НАН України, а саме: 3.1.10.5 “Розробка економіко-правових основ управління містом”; 3.1.10.9 “Економіко-правове забезпечення управління розвитком великого регіону”. Матеріали дослідження використані у розробці цих тем.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обгрунтування методологічних основ формування господарського механізму регіону, які відповідають об’єктивним науково обгрунтованим методам економічного аналізу і які сприяють створенню ефективного механізму використання регіональних ресурсів та регіонального управління.
До задач дослідження відносяться:
обгрунтування і визначення механізму дослідження, на основі якого можливе вивчення регіонального ланцюга, як обумовленого причинно-наслідковою залежністю відносно вихідних економічних категорій;
визначення механізму прояву економічних категорій, які зумовлюють регіональні явища;
обгрунтування механізму аналізу регіонального ланцюга в системі економічних законів і категорій, які обумовлюють еволюційний процес соціально-економічного розвитку;
оцінка регіональних факторів на основі узагальнення досвіду регіонального розвитку і регулювання у вітчизняній та світовій практиці господарювання;
на основі підходів, які дозволяють розкрити сутність регіонального явища, і на основі узагальнення досвіду регіонального розвитку та регулювання у вітчизняних умовах і в світовій практиці дати обгрунтування основних принципів регіональної економічної політики, яка відповідає природі і змісту факторів, що її визначають;
обгрунтувати підходи оптимізації галузевої структури економічних відносин регіону на рівні відносин органів державної виконавчої влади, а також виконавчих органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, що розташовані на території регіону;
подати класифікацію ресурсного потенціалу регіону, який відповідає комплексному підходу до аналізу і врахуванню факторів, що визначають економічний потенціал регіону в ринкових умовах;
обгрунтувати шляхи вдосконалення балансового методу, відносно якого можливо визначити оптимізаційну модель регіональної економіки. З цією метою необхідно узагальнити та обгрунтувати можливість використання кейнсіанських методів збалансування народногосподарських пропорцій відносно регіонального ланцюга;
визначити механізм регулювання регіональним ланцюгом на державному рівні на основі дії економічних законів і форм їх прояву;
сформулювати основні шляхи оптимізації фінансових відносин на рівні регіону;
на підставі наукових підходів до пізнання природи регіону, закономірностей прояву факторів визначити шляхи вдосконалення регіональної економічної політики в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин;
на основі закріпленої Конституцією України структури влади в країні обгрунтувати оптимальні напрямки вдосконалення структури управління економікою регіону.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження визначено теоретичні та прикладні проблеми розвитку та функціонування господарського механізму регіону.
Об’єктом дослідження є економічна структура регіону, система економічних та правових відносин, які складаються на регіональному рівні.
Методологія та методика дослідження, джерела інформації. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання загального, особливого та одиничного у саморозвитку, саморухові, єдності та боротьбі протилежностей, конкретний аналіз динаміки явищ і процесів у всіх їх зв’язках та взаємовідносинах у поєднанні з методами аналізу на основі маржиналізму, принципів теорії попиту, теорії пропорції, монетаризму та інших напрямків економічного аналізу, які існують в світовій практиці.
Інформаційна основа дисертаційної роботи базується на наслідках фундаментальних досліджень вітчизняних та зарубіжних фахівців, провідних наукових центрів з питань формування та проведення регіональної економічної політики, теорії та практики вирішення питань підвищення ефективності виробництва на регіональному рівні. У процесі дослідження були використані методи комплексного системного аналізу економічних та соціальних явищ і синтезу їх результатів, економічного моделювання на основі логічних побудов, методи порівняльного економічного аналізу, лінійного програмування, вибіркових обстежень, розрахунково-аналітичного та статистичного аналізу, експериментування та апробація у виробничих умовах, програмно-цільові методи організації досліджень.
У дисертації використано Закони України, матеріали та рішення Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та рішення місцевих органів самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті сутнісних основ регіональної економіки на базі провідних шкіл економічного аналізу і обгрунтуванні на цій основі методологічних підходів щодо формування господарського механізму регіону.
На теоретичному рівні регіон обгрунтовано як економічну категорію в системі економічних законів і категорій. В зв’язку з цим автором проаналізовано причинно-наслідкову взаємообумовленість регіонального явища з економічними категоріями та законами, як на рівні сутнісних основ даного явища, так і на рівні форм їх реалізації.
Подано методологічний підхід до пізнання явища на його сутнісному рівні, тобто на рівні причинно-наслідкової взаємообумовленості, який дозволяє вивчити його з точки зору вихідної категорії. При цьому автором обгрунтовано зміст вихідної категорії регіонального прояву. Цей підхід забезпечує логічну впорядкованість явища, яке вивчається, і взаємообумовленість похідних і вихідної економічної категорії, що визначає струнку модель в пізнанні змісту і природи регіонального явища. Ця взаємообумовленість визначається як відносно вихідної, так і похідних категорій, а також відносно форм реалізації економічних законів і категорій.
Подано механізм удосконалення управління економікою регіону на основі пізнання дій економічних законів. Даний підхід визначає органічну єдність господарського механізму регіону зі змістом сутнісних процесів ринкової економіки, що сприяє економії матеріальних, фінансових і трудових ресурсів при забезпеченні ефективних шляхів розвитку економічного потенціалу країни.
Обгрунтовано форми регулювання соціально-економічними процесами на регіональному рівні, які засновані на діалектичному поєднанні саморегулюючих елементів ринкової економіки та директивних методів управління з боку державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відносно підприємств, організацій та установ всіх форм власності.
Діалектично застосовано метод аналізу, заснований на принципах “теорії попиту”, до розробки механізму регулювання економічними процесами на регіональному рівні.
Подано оцінку і обгрунтовано механізм регулювання соціальною політикою і, зокрема, зайнятістю і заробітною платою на регіональному рівні відносно закономірностей сукупного попиту і сукупної пропозиції в умовах стагфляції, тобто в умовах, які характерні для соціально-економічного становища в Україні.
Запропоновано і обгрунтовано оптимізаційну модель регіонального устрою і управління на основі діалектичного поєднання балансового методу з моделями, які засновані на закономірностях регулювання рівноважного чистого національного продукту.
Науково-прикладне значення досліджень. У процесі досліджень узагальнено прогресивні тенденції розвитку та вдосконалення соціально-економічних відносин на регіональному рівні;
науково-методологічні положення, які висвітлені здобувачем у дисертації, доведені до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, можуть бути використані у процесі формування та вдосконалення господарського механізму на регіональному рівні в процесі переходу України до ринкових відносин;
доведена необхідність проведення змін в області соціально-економічної діяльності на основі прийнятих стратегічних напрямків;
обгрунтовано нові пропозиції по вдосконаленню господарського механізму і відносин на регіональному рівні органів регіонального управління з підприємствами державної, комунальної, колективної та приватної форм власності;
узагальнено провідні методологічні основи аналізу, які використовуються в світовій економічній думці та можливість їх впровадження при розробці та вдосконаленні регіональної економічної політики в умовах переходу України до ринкових відносин.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в тому, що ним обгрунтована необхідність послідовного та цілісного підходу до пізнання регіональних явищ на їх сутнісному рівні. Даний підхід передбачає пізнання явища на науковому рівні, який відображає причинно-наслідкову взаємообумовленість форм прояву та його сутнісних його основ на категоріальному рівні. При даному підході були використані методи аналізу провідних напрямків економічної думки.
Здійснено обгрунтування методологічних основ процесу формування господарського механізму регіону на основі використання провідних напрямків економічного аналізу, до яких відносяться методи аналізу класичної політичної економії, маржиналізму, теорії попиту, теорії пропозиції, кейнсіанства, монетаризму та інших напрямків в поєднанні з діалектичними методами аналізу.
Подано обгрунтування процесу реформування господарського механізму регіону на основі пізнання дії економічних законів.
Застосовано підхід до визначення економічної оцінки та класифікації ресурсів регіону відносно їх участі у процесі кругообігу капіталу.
Подано оцінку динаміки економічних процесів на регіональному рівні у відповідності з діючим законодавством України.
Обгрунтовано формування економічної політики регіону у відповідності з дією економічних законів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були представлені на наукових конференціях і семінарах. Зокрема: на науково-практичній конференції “Державне регулювання економіки при переході до ринку: досвід, проблеми, механізми” – Київ 1992 р.; на діловій Міжнародній конференції “Економічні і правові проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Донбасу” – Донецьк 1993 р.; республіканській науково-практичній конференції “Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону” – Луцьк 1993 р.; науково-практичній конференції “Проблеми переходу України до ринкових відносин” – Вінниця 1993 р.; науково-практичній економічній конференції “Розвиток підприємництва як основний фактор поглиблення економічних реформ в області”- Полтава 1994р.; Російсько-Українському науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків” – Донецьк 1995р.; міжнародній східно-українській конференції по муніципальному уряду – Харків 1995 р.; на міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку сучасного міста” – Донецьк 1996 р.; на науково-практичних конференціях Полтавського державного технічного університету в 1993-1997 рр.; на всеукраїнській конференції “Науково-практичні проблеми інвестиційної та іноваційної політики держави” – Київ 1997 р.
Практичне використання результатів, одержаних в процесі дисертаційного дослідження, знайшло відображення:
У сфері вдосконалення моделей регіонального управління, в процесі формування планів соціально-економічного розвитку та затвердженні бюджету Полтавської області в 1996-1997 рр. (Лист управління економіки Полтавської обласної державної адміністрації від 16.10.1997 за № 02-470).
При впровадженні казначейської системи виконання Державного бюджету в територіальних відділеннях Державного казначейства у Полтавській області. (Лист управління Державного казначейства у Полтавській області від 12.09.97 за № 01-01/336-907).
При розробці та впровадженні оптимальних схем розподілу доходів між місцевими бюджетами Полтавської області на 1997-1998 рр. (Лист фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації від 14.10.1997 за № 1-27).
При формуванні програм капітального будівництва в Полтавській області на 1996-97 рр. (Лист управління по інвестиціях, будівництву та архітектурі Полтавської обласної державної адміністрації від 26.08.97 за № 478).
В економічній частині перегляду проектно-планувальної документації на території Полтавської області в 1996-1997 рр. і її використання стосовно до нових умов реформування економіки (Лист управління по інвестиціях, будівництву та архітектурі Полтавської обласної державної адміністрації від 26.09.97 за №522).
При підготовці Міжнародного семінару “Українське місто – вчора, сьогодні, завтра” та в концепції муніципальної програми “Кременчук – місто відкрите для бізнесу”. Ця програма є початковим етапом до створення експериментальної економічної зони “Кременчук”. (Лист управління архітектури, містобудування та землекористування Кременчуцької міської Ради Полтавської області від 25.09.97 за № 48-2667).
При розробці програми та методичних рекомендацій до вивчення курсу “Регіональна економіка” в системі підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств. (Лист Центру підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій при Полтавській обласній державній адміністрації від 14.05.97 за №39).
У підготовці матеріалу по Полтавській області для використання у розробленні проекту генеральної схеми планування території України, що розробляється відповідно до Указу Президента України від 13.05.97 р. №422 “Про пріоритетні завдання у сфері містобудування” та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.97 р. №1044 “Про розробку проекту генеральної схеми планування території України”.
Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені у 34 опублікованих роботах ( з них особистій монографії, брошурі, 32 статтях та матеріалах науково-практичних конференцій) загальний обсяг публікацій 22,1 д.а., з них 20.6 д.а. належать дисертантові.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 185 найменувань та містить 431 сторінку, включає 15 таблиць, 16 малюнків, 7 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Теоретичні основи дослідження проблем економіки регіону”. Формування господарського механізму регіону передбачає послідовне визначення етапів, які відображають взаємообумовлену послідовність. Наукове обгрунтування послідовності процесу створення господарського середовища на регіональному рівні повинно відображати об’єктивний процес та закономірності соціально-економічного розвитку. Вибір послідовності дослідження регіональних проблем передбачає, перш за все, обгрунтування підходів щодо їх вирішення на теоретичному рівні, якому передує його методологічна основа, як теорія пізнання явищ і процесів.
Вирішення питання щодо об’єктивного рівня методологічного і теоретичного обгрунтування дають можливість створення стрункої системи знань та уявлень про природу регіонального явища в системі соціально-економічних відносин і переходу до вищих, практичних ступенів формування господарського механізму регіону.
Загострення уваги на питаннях методологічного обгрунтування процесу формування господарського механізму регіону зумовлено широким розповсюдженням у сучасній вітчизняній економічній думці різноманітних підходів щодо методологічного обгрунтування економічних явищ та процесів на основі таких напрямків світової економічної теорії, як маржиналізму, монетаризму, принципів теорії попиту, принципів теорії пропорції, кейнсіанства та ін. Дане явище потребує обгрунтованого впорядкування щодо використання вищенаведених теоретичних та методологічних напрямів аналізу відносно соціально-економічних явищ та процесів взагалі та на регіональному рівні, зокрема, в період створення соціально-економічної системи в Україні, заснованої на ринкових відносинах.
З метою комплексного підходу до оцінки процесу формування господарського механізму регіону подано аналіз діючої законодавчої бази України. Так, аналізуються фактори і особливості регіонального регулювання і степені ефективності регіональних форм на основі Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування” від 1992р., Положення “Про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію” від 1995 р., Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 1997 р. та ін. законодавчих актів України.
Підхід до теоретичного пізнання сутнісних основ регіонального явища застосовано відносно постановки питання про необхідність вибору і обгрунтування об’єктивно зумовленого в умовах існування в економічній думці різних шкіл і напрямків теоретичного аналізу і методологічного обгрунтування. Так, обгрунтовуються можливості використання теоретичних і методологічних основ аналізу відносно ідей: маржиналізму, класичного підходу політекономічного аналізу, теорії попиту, теорії пропозиції, діалектичних методів аналізу, прибічників позитивізму і неопозитивізму, а також інших підходів методологічного обгрунтування і забезпечення макроекономічної рівноваги.
Виходячи з необхідності пізнання сутності регіонального явища, в дисертації обгрунтовується раціональність використання підходів класичної політичної економії, які спираються на діалектичні закони пізнання. При цьому враховується характерна особливість класичного підходу і методологічного обгрунтування на основі законів діалектики, згідно якого пізнання природи явища і регіону, зокрема, на основі причинно-наслідкової взаємообумовленості категорій даної системи як в часі, тобто з точки зору принципу історизму, так і на рівні системного зв’язку, відображає наукові основи аналізу економічної дійсності.
Поряд з вищенаведеним підходом обгрунтовується можливість використання в регіонології методів аналізу маржиналізму , закладених в працях представників австрійської школи К.Менгера, Е.Бем-Баверка, Ф.Візера, кембріджської – У.С. Джевонса, американської – Дж.Б.Кларка, вчень Л. Вальраса, В. Паретто та ін. В дисертації робиться висновок, що при критичному підході до маржиналізму, як методології наукового дослідження, заслуговує підхід даного напрямку відносно необхідності врахування суб’єктивних факторів при оцінці виробленого продукту та при його розподілі. Тобто необхідний підхід до комплексної оцінки продукції регіону як з точки зору його вартості, яка визначається на основі класичних підходів витратного механізму, так і відносно споживчої вартості на основі суб’єктивних цінових факторів, тобто маржиналістських методів і прийомів оцінки. Така взаємообумовленість визначає комплексний підхід до оцінки з урахуванням відтворюючих факторів на відносно відокремленій території в об’єктивній оцінці валового внутрішнього продукту регіону.
Пізнання сутності регіонального явища на категоріальному рівні через методи теоретичного аналізу забезпечується через розгляд регіонального явища у взаємообумовленості з зовнішніми факторами. Відносно методологічного забезпечення передумов, що вивчаються, обгрунтовуються два підходи:відносно аналізу передумов регіонального явища через причинно-наслідкові зв’язки на рівні його сутнісного пізнання і об’єктивної обумовленості передумов виділення регіонального явища в структурі господарського комплексу країни на основі статичної причинності, тобто емпіричного підходу до аналізу.
Відносно прояву закономірностей факторів, які визначаються статичною причинністю, в дисертації аналізується еволюція відносно відокремлених територіальних утворень. При цьому аналізуються фактори територіального розвитку в умовах феодального ладу, утворення городищ, республік, а також розвиток місцевого самоврядування в період поширення в Україні магдебургського права, до і після проголошення державної незалежності України в 1918 році. Відносно періоду соціалістичного будівництва аналізуються специфіка факторів територіального устрою і управління в Україні відносно тенденцій цього процесу на загальносоюзному рівні і, зокрема, відносно раднаркомівської форми управління. На основі аналізу принципів раднаркомівської форми управління робиться висновок про позитивні результати даної форми управління і про необхідність використання такого досвіду при розробці моделей економічного устрою України.
Наведений підхід до виділення регіонального ланцюга через статичну причинність спирається на емпіричні дані. При цьому правомірно погодитись з позицією Дж.Р.Хікса щодо оцінки емпіричного підходу, відносно якого обгрунтовується положення про важливість використання такої системи абстрактних категорій, яка адекватно відображала б структуру реального процесу.
Узагальнення позицій з точки зору статичної причинності і теоретичного аналізу на рівні сутнісної взаємообумовленості процесів є цілісним підходом до виділення передумов регіонального ланцюга. Таким чином, на основі проведених досліджень обгрунтовуються підходи до визначення поняття і сутності регіону відносно емпіричного і теоретичного рівнів дослідження.
Виходячи із змісту теоретичного аналізу, в дисертації подано обгрунтування категоріального рівня і відповідного визначення регіону, як похідної і найбільш узагальненої відносно поняттєвого рівня. Автор спирається на те, що методологічний підхід у визначенні характерних рис регіону на рівні понять грунтується на об’єктивності основних факторів виробництва – праці, землі і капіталу. Відносно цих факторів поняттєве визначення регіону виражається як регіон соціальний, регіон економічний і регіон природно-ресурсний. Таким чином, згідно з правилами діалектики, а саме: виділення явища на соціально-економічному рівні, використання підходу через аналіз, розчленування явища при сходженні до абстрактного, – було здійснено визначення регіону на рівні поняття через три складові – регіону соціального, економічного і природно-ресурсного.
На останньому рівні абстрагування – категоріальному, який відображає найбільш загальні властивості, обгрунтовується визначення регіону як соціально-економічної та географічної категорії.
Розділ 2. “Характеристика економічних відносин регіону”. Удосконалення механізму пізнання регіональних явищ передбачає аналіз регіону, як економічної категорії в системі економічних категорій та законів. Даний підхід зумовлений необхідністю використання сутнісних властивостей регіонального явища при розробці систем та моделей регіонального устрою та регіонального управління. До характерних законів ринкової економіки правомірно віднести: закон вартості, закон усуспільнення виробництва, закон накопичення, закон конкуренції, закон грошового обігу, закон росту продуктивності суспільної праці, закон економії часу, закон попиту і пропозиції, закон розподілу праці та ін. Так, на основі закону вартості обгрунтовується оціночний механізм відносно сукупних показників на консолідуючому рівні регіону. Він відображає інтереси регіону відносно регулюючої дії закону вартості, а саме, його регулюючої дії відносно обміну еквівалентів. В цьому випадку дія закону вартості відносно регіонального явища зумовлює механізм відносин через узагальнюючий показник, який відображає консолідуючий ефект від господарської діяльності суб’єктів господарювання, що розташовані на території регіону.
Консолідуючий ефект від господарської діяльності не може бути рівним сумарному потенціалу суб’єктів господарювання, які входять до регіону. Він більше такої суми на ефект кооперативних зв’язків регіону. Це положення важливе відносно оцінки факторів, які зумовлюють процес перерозподілу національного доходу між регіонами в Україні. Особливість регіону, як суб’єкта господарювання, на відміну від інших економічних структур економічної системи виражається в тому, що через регіональний рівень відбувається оцінка його потенціалу з позиції більш комплексного врахування факторів, які впливають на результати діяльності.
Єдиний господарський, економічний орган на регіональному рівні відповідає дії закону вартості в тому, що на рівні економічної ради з відповідними господарськими повноваженнями можливе забезпечення умов, відносно яких відбувається регулювання державним та приватним секторами виробництва. Механізм регулювання відбувається через реалізацію таких категорій, як кредит, ціна, прибуток, податки, бюджет та ін. Через прояв категорій, обумовлених дією закону вартості, забезпечується механізм побічного регулювання на регіональному рівні. Об’єктивність економічних процесів, що відбуваються в суспільстві відносно впливу регіональних факторів, повинні знаходити відображення в функціях підрозділів економічної ради області. Це означає, що структурні підрозділи економічної ради повинні займатися відпрацюванням використання форм та методів економічного регулювання відповідно дії об’єктивних економічних законів на основі оцінки економічної кон’юнктури. Функції відділів повинні відображати об’єктивні закономірності в суспільстві. Даний підхід щодо обгрунтування процесу формування господарського механізму регіону застосовано відносно необхідності реформи існуючуго принципу побудови управлінь та відділів виконавчих органів областей, що в даний час відображають галузевий підхід. Правомірність даного підходу обумовлена галузевим принципом управління. Разом з тим, закони суспільного виробництва свідчать про зростаючу роль такого явища, як диверсифікація на рівні різних форм асоціацій. Тому структура та функції органів управління економічної ради області повинні відповідати еволюційним якісним змінам в організаційних формах економічного базису суспільства.
До компетенції єдиного господарського органу області правомірно віднести питання господарчого права відносно координації економічної діяльності. Функціонування економічної ради області передумовлює реалізацію господарчих функцій регіонального правління. При цьому передбачається і забезпечується розподіл господарчих і політичних функцій на рівні області. Розподіл і спеціалізація управлінських структур відносно конкретних господарчо-правових функцій підвищує ефективність їх діяльності.
Відносно даного підходу в дисертації аналізується практика раднаргоспівської форми управління і можливість використання її модифікованих різновидностей при розробці економічного устрою України. При цьому передбачаються моделі, які відповідають вимогам сучасності та відображують розподіл господарських і політичних функцій.
Відповідно закону вартості, розробка економічного механізму ринкового регулювання на регіональному рівні передбачає оцінку внутрішнього продукту регіону, а також виділення в ній регіональних факторів, як специфічних для даного регіону. Регіональна складова у валовому внутрішньому продукті регіону є основою об’єктивних економічних відносин з суб’єктами господарювання різних рівнів державного устрою і держави вцілому відносно його привласнення та використання. При цьому такі специфічні регіональні фактори у внутрішньому продукті регіону, як природні ресурси, трудові ресурси, рівень економічної рівноваги та ін. повинні бути доповнені такими, як рівень монополізації, конкуренції та централізації капіталу.
Таким чином, відносно факторів, які впливають на результати діяльності, обгрунтовується , що крім врахування таких факторів, як фондовий, трудовий, фінансовий потенціал окремих виробничих одиниць, на регіональному рівні враховується територіальний фактор через нову якість кооперації на територіальному рівні.
Крім закону вартості, обгрунтовується механізм взаємообумовленості функціональної залежності регіонального регулювання відносно дії закону накопичення капіталу. В результаті аналізу даної взаємообумовленості зроблено висновок про необхідність врахування і використання цього закону при обгрунтуванні функцій управлінських органів на обласному рівні і, зокрема, функцій управлінь економіки обласних державних адміністрацій з питань планування і прогнозування спеціалізуючої направленості господарства області в короткотерміновому і довготерміновому періодах відносно формування внутрішнього та механізму функціонування міжнародного ринку. Стосовно даного підходу в дисертації зроблено висновки і обгрунтовано положення про необхідність зкоординованого підходу відносно всіх рівнів державного управління в забезпеченні закономірного розвитку кон’юнктури українського ринку, який відповідав би інтересам народу України.
Пізнання і використання результатів дії наведених економічних законів є закономірним і об’єктивним відносно використання важелів регулювання, які відповідають діалектиці змішаної економіки, а саме: побічних методів економічного регулювання і саморегулюючих процесів ринкової економіки.
Відносно закону конкуренції закономірно постає питання монополізації. Разом з тим розв’язання проблеми монополізації як в цілому, так і на регіональному рівні зокрема, не повинно зводитися до підходу з позиції абсолютного знищення або руйнування великих монополістичних структур.
Проблема створення ринкового середовища в цілому та формування господарського механізму регіону зокрема, повинно виходити з того, що вихід України на світовий ринок має бути забезпечений сучасними технологіями та організаційною базою, що сприяє зниженню собівартісті продукції, високій якості,та високим кон’юнктурним перевагам в конкурентній боротьбі на світовому ринку. Такими потенційними можливостями в сучасних умовах володіє монополія, як висококонцентроване велике виробництво. Згідно світового досвіду, високомонополізовані транснаціональні корпорації світу мають великі потенційні можливості. Вони переважно визначають порядок та розподіл ресурсів у світі. Взагалі транснаціональні корпорації визначають умови функціонування на світовому рівні іншим виробництвам та державам в цілому через різноманітні монопольні союзи.
З формами конкуренції в ринковій економіці автор пов’язує монопольні тенденції і аналізує їх з точки зору закономірних і
об’єктивних процесів їх регулювання. Зокрема, обгрунтовуються диверсифіковані форми виробничих структур, як форми, що відповідають сучасному рівню розвитку продуктивних сил в світі. Відносно цього підходу, з метою упорядкування відносин на державному і регіональному рівнях, робиться висновок про необхідність вдосконалення господарчого законодавства в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин, посилення ролі в цьому процесі виконавчих обласних органів і виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів. Конкретною формою реалізації цього положення є розширення механізму відносин обласних державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевого самоврядування з підприємствами загальнодержавної, комунальної і недержавної форм власності відносно договірних відносин, які встановлені чинним законодавством.
Процесу формування економічних відносин на регіональному рівні передує аналіз економічного потенціалу області з урахуванням його галузевої структури та її питомої ваги. По Полтавській області дані наведені в табл.1.

Таблиця 1. Галузева структура економіки Полтавської області
( по валовому продукту)

Галузь Питома вага, %
1. Промисловість 55.7
2. Сільське та лісове господарство 23.1
3. Будівництво 10.1
4. Транспорт та зв’язок 5.7
5. Матеріально-технічне забезпечення 2.2
6. Торгівля та громадське харчування 2.7
7. Інші 0.5

Формування економічної політики господарського комплексу регіону безпосередньо пов’язано з принципами формування економічних відносин на регіональному рівні. В сучасних умовах відбувається процес формування економічних відносин переважно на галузевій структурі загальнодержавної та комунальної власності. Так, на основі діючого законодавства та на основі рішення сесії Полтавської Ради народних депутатів склад комунальної власності області за кількістю підприємств, установ та організацій по галузевій структурі представлений у вигляді, наведеному в табл.2.
Таблиця 2. Галузева структура комунальної власності
Полтавської області
Галузь Кількість
підприємств (од.)
1. Соціальне забезпечення 14
2. Поліграфічна промисловість 25
3. Харчова промисловість 2
4. Житлово-комунальне господарство 15
5. Охорона здоров’я 95
6. Культура 33
7. Торгівля 6
8. Місцева промисловість 4
9. Будівельний комплекс 6
10. Агропромисловий комплекс 61
11. Народна освіта 25
12.
Підприємства побутового
обслуговування
16

Формування господарського механізму регіону безпосередньо пов’язане з процесом приватизації, як процесом, який відбувається паралельно з розподілом державної власності на загальнодержавну та комунальну. Динаміка процесу приватизації по об’єктах комунальної та загальнодержавної власності в Полтавській області показана на мал. 1.

Мал. 1. Динаміка процесу приватизації по об’єктах комунальної та
загальнодержавної власності в Полтавській області

Закономірним явищем, що впливає на формування господарської структури регіону, є іноземні інвестиції. Так, пріоритетними напрямками інвестицій по Полтавській області стали: харчова промисловість – 57.8%, паливна – 14.4%, торгівля – 7.8%.
На основі розглянутих та інших законів ринкової економіки в дисертації обгрунтовується підхід до механізму регулювання відносно забезпечення рівноваги на державному і регіональному рівнях, що є основою збалансованого економічного зростання. При цьому автором обгрунтовується можливість використання складових елементів сукупного попиту на регіональному рівні відносно кейнсіанської моделі макроекономічного регулювання. У зв’язку з цим аналізується механізм регулювання складовими чистого національного продукту:

ЧНП = С + I + X + G, (1)
де: ЧНП – чистий національний продукт;
С – сукупне споживання;
I – сукупні інвестиції;
Х – чистий експорт;
G – державні витрати.
В дисертації зроблено висновок про необхідність вдосконалення фінансової системи регіонів і, зокрема, забезпечення доходної частини обласних бюджетів відносно реалізації функцій по встановленню рівноваги на обласному рівні шляхом регулювання складовими частинами сукупного попиту.
Аналізується кейнсіанський і монетаристський підходи в питаннях ролі держави в ринковому регулюванні, а також підхід з точки зору прихильників теорії пропозиції. При розгляді цього питання в дисертації зроблено висновок, що в умовах перехідного періоду до ринкових відносин, що склалися в Україні, забезпечення рівноваги макропоказників відносно сукупного попиту, враховуючи інвестиції, правомірно розглядати з позиції кейнсіанських методів регулювання.
Стосовно формування господарського механізму, що грунтується на галузевій структурі загальнодержавної і комунальної власності, аналізується законодавча база, а саме: Закон України “Про власність”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” та ін. На підставі наведених вище законодавчих актів, а також законодавства про місцеве самоврядування аналізується механізм формування економічних відносин, які засновані на галузевій структурі загальнодержавної і комунальної власності в Полтавській області у відповідності з законодавством України та рішень, прийнятих на обласному рівні і, зокрема, рішення Полтавського виконавчого комітету від 17 січня 1992р. “Про розподіл державного майна України, яке передається в комунальну власність, між власністю області і власністю районів і міст обласного підпорядкування”. На основі впорядкування відносин власності аналізується механізм її трансформації відповідно процесу приватизації і діючого законодавства України. Так, аналізуються найбільш характерні передумови формування галузевих відносин на рівні регіону, до яких правомірно віднести процес формування комунальної власності і процес приватизації, що визначило розробку якісно нового механізму управління її об’єктами. Поряд з процесом приватизації, це викликало необхідність розробки і вдосконалення механізму відносин підприємств недержавної форми власності з Кабінетом Міністрів України, з органами місцевого самоврядування та з об’єктами державної і комунальної власності.
Методологічні основи формування зовнішньоекономічних зв’язків визначаються відносно спеціалізуючої направленості адміні-стративної області в системі внутрішньодержавного та міжнародного розподілу праці. Відносно цього процесу робиться висновок про необхідність використання закону усуспільнення виробництва і розподілу праці як методологічної основи упорядкування і досягнення ефективності розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону.
У дисертації обгрунтовується положення, згідно з яким в сучасних умовах процес усуспільнення виробництва, спеціалізація по континентах, країнах і регіонах визначається переважно дією закону усуспільнення виробництва, закону вартості, накопичення капіталу та іншими законами ринкової економіки. Формою цього процесу є специфіка розміщення продуктивних сил суспільства. При цьому процес територіального розміщення продуктивних сил нерозривно пов’язаний з питаннями галузевої структури регіону і його виробничої спеціалізації.
На основі розробок, висновків та проведеного аналізу обгрунтовується положення, відносно якого методологічною основою розміщення продуктивних сил є специфічні особливості факторів, які впливають на процес суспільного розподілу праці. При цьому відносно еволюції факторів суспільного розподілу праці правомірно визначити їх характерні особливості. Ці особливості є результатом дії економічних законів та законів діалектики. Відстоюється положення, що суть цих особливостей полягає в зміні форм спеціалізації в процесі еволюції продуктивних сил і виробничих відносин.
З метою визначення сутності процесу територіального розташування виробничих сил аналізуються економічні передумови цього процесу відносно їх історичного розвитку у взаємообумовленості з рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Така взаємообумовленість розглядається у відповідності з дією економічних законів. При цьому аналізується характерна особливість реалізації форм спеціалізації в залежності від рівня концентрації і централізації капіталу у взаємообумовленості з територіальними факторами відтворюваних процесів. В нових умовах у дисертації аналізується механізм прояву спеціалізованої направленості на державному і регіональному рівнях відносно сучасних форм концентрації і централізації капіталу, до яких відносяться: трести, синдикати, концерни та інші види асоціацій.
Досліджується особливість сучасних територіально-виробничих комплексів, які в сучасних умовах еволюційного розвитку в світі відображають об’єктивну взаємообумовленість територіальної спеціалізації відносно сучасних форм господарювання. Обгрунтовується положення, згідно якого економічний порядок в світі в значній мірі визначають великі, висококонцентровані виробничі структури. З посиленням такої тенденції, в свою чергу, великі виробничі структури і, зокрема, транснаціональні корпорації, відображають територіально-виробничий характер функціонування з визначенням і підтримкою найбільш вигідної і можливої в умовах дії закону конкуренції територіально-виробничої спеціалізації. Як приклад, розглядається прояв територіально-виробничої взаємообумовленості в Федеративній Республіці Німеччині.
Для України в сучасних умовах переходу до ринкових відносин спеціалізованою направленістю, відносно закономірностей процесу спеціалізації на світовій арені і дії економічних законів, правомірно передбачити програму послідовного закріплення і створення умов відтворення суспільного капіталу.
Відносно можливих територіальних утворів аналізується і робиться висновок про особливості і переваги створення в сучасних умовах агломерацій. В дисертації агломерація розглядається як зосередження кількох промислових підприємств в одному географічному пункті. Вона є своєрідною формою просторової концентрації промислових підприємств та їх розміщення, що характеризується багатьма економічними перевагами, якими відзначається концентрація виробництва.
В дисертації використані розробки вчених в області територіального розміщення виробництва. Зокрема, праці А. Вебера, М.М. Некрасова, М.М. Колосовського, Г.М. Кржижановського, І.Г.Олександрова, В.С.Нємчинова, О.Ю.Пробста та ін. Аналізується розробка схем розвитку і розміщення продуктивних сил областей України.
Обгрунтовується положення, згідно якого територіально-виробничі комплекси є в методологічному аспекті основою формування економічних районів, як форми територіальної організації та управління продуктивними силами. При цьому обгрунтовується положення, згідно якого формування економічних районів визначається взаємодією галузевого і територіального розподілу праці. Завданням територіальної організації суспільного виробництва в середині кожного району є раціональне розміщення і раціональна організація територіально-виробничих комплексів, що значно ширше і складніше щодо завдання розміщення окремих промислових підприємств.
В дисертації розкривається сутність економічного району з точки зору його внутрішньої господарської єдності, яка об’єктивно склалася і яка визначає: 1) спільність і своєрідність економічного життя (спеціалізацію); 2) економічно доцільне поєднання і внутрішній органічний взаємозв’язок його основних частин (комплексність). Ця єдність є джерелом економії суспільної праці, і вона визначається матеріально-господарською основою економічного району – територі-ально-виробничим комплексом.
У дисертації аналізується історичний досвід макрорайонування в Україні по періодах в ХХ столітті: в 20-х роках, на початку 30-х років; на початку 50-х років, в кінці 50-х – на початку 60-х рр., в кінці 60-х років, а також розробки сучасних авторів відносно можливого районування України. Відносно питання районування в дисертації подано аналіз районоутворюючих факторів, значення яких змінюється в залежності від тієї історичної епохи, в якій вони діють.
З метою розробки підходу до обгрунтування методологічних основ розміщення продуктивних сил в умовах переходу України до ринкової економіки подано аналіз становлення просторової організації виробництва в зарубіжній економічній науці. Зокрема, аналізуються методологічні підходи до розміщення продуктивних сил І. Тюнена, як творця теорії розміщення виробництва, А. Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, представників меркантилізму, фізіократів, представників “ історичної школи” німецької політичної економії і, зокрема, В.Рошера, економістів А.Шеффле, В.Лаунгардта, англійського економіста А. Маршалла, а також таких вчених, як А. Вебера, У. Айзарда, Е. Гувера.
Специфікою розміщення виробництва в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин є врахування закономірностей розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, які відображаються в сучасних господарських формах диверсифікації виробництва транснаціональних корпорацій. Цей підхід передбачає створення умов реалізації регіональних факторів ресурсного забезпечення відтворювального процесу при поєднанні вертикальної і горизонтальної спеціалізації в межах окремих відносно відокремлених територіальних виробничих структур.
В сучасних умовах формування соціально-економічної системи в Україні аналіз розміщення продуктивних сил доцільно розглядати відносно економічного, географічного та соціального факторів.
Економічний фактор визначає механізм розміщення продуктивних сил у відповідності з дією економічних законів і, передусім, закону узагальнення виробництва, закону накопичення, закону вартості. Цей процес пов’язаний з внутрішньодержавним та міжнародним розподілом праці відносно законів функціонування та розміщення капіталу.
Географічний фактор уособлює територіальну і сировинну залежність виробництва, розміщення його відносно постачальників сировини та споживачів.
Соціальний аспект розміщення виробництва передбачає реалізацію соціальних законів.
Розділ 3.“Економічні основи оптимізації регіонального управління”. Формування господарського механізму регіону пов’язано з проблемою оптимізації регіонального управління. Аналіз методів оптимізації регіонального управління здійснено відносно врахування законів економічного розвитку, методів, які забезпечують збалансування пропорцій на загальноекономічному рівні, а саме: ідей Ф. Кене, втілених в “Економічній таблиці”, схем розширеного відтворення К. Маркса, умов рівноваги чистого національного продукту, згідно вчення Дж.М. Кейнса, методів оптимізації балансів народного господарства і міжгалузевих балансів. На основі наведених закономірностей розміщення продуктивних сил обгрунтовується зміст методологічних підходів збалансування народногосподарських про-порцій. Обгрунтування здійснено відносно аналізу методологічних основ оптимізації народногосподарських пропорцій на основі врахування законів економічного розвитку. Даний підхід розглядається в дисертації відносно механізму функціонування складових частин економічної системи, відносно діалектики частини і цілого, взаємозв’язку і взаємообумовленості цілісної системи та її окремих частин. В умовах ринкового господарства особливістю є врахування механізму функціонування частин в формі суб’єктів приватної і комунальної власності. На прикладі Федеративної Республіки Німеччини аналізується прояв закону накопичення капіталу в ХХ столітті в формі різноманітного злиття суб’єктів господарювання. Такі об’єднання або асоціації капіталів отримали розвиток в формі багатопрофільних концернів вертикальної і горизонтальної кооперації. Відносно територіального фактору закономірним явищем стала концентрація промисловості в Німеччині навколо “Дрезднер банка” і “Дойче банка”.
Відносно необхідності забезпечення цілісності народногосподарських систем в дисертаційній роботі обгрунтовується розробка адекватних методів і механізмів по її забезпеченню та підтримці. Формою такого підходу стали міжгалузеві баланси. Виходячи з цього обгрунтовується особливість балансового методу аналізу народного господарства в його розвитку відносно принципів, закладених в працях П.І. Попова, Л.М. Літошенко, О.О. Квіткіна та розвинутих в працях В. Леонтьєва та інших авторів.
Обгрунтовується положення, згідно якого за допомогою методу затрати-випуск можливо вивчити географічні наслідки переміщення промисловості і населення, зміну смаків споживачів, виникнення нових галузей. Обгрунтування здійснено виходячи з урахування того, що регіональний матричний аналіз являє собою опис національної просторової економіки у вигляді системи взаємозв’язаних товарних потоків, а для комбінування матричних моделей окремих районів необхідні знання дійсних об’єктів територіального планування.
В дисертації зроблено висновок, що всі результати, одержані за допомогою методу затрати-випуск, суттєво залежать від регіонального поділу. В свою чергу вибір районів значною мірою визначається класифікацією галузей.
В дисертації обгрунтовується методологічний підхід, згідно якого зміст розрахунків по збалансованості моделі зводиться до визначення (відповідно відомої долі кожного району в національному кінцевому попиті на регіональні і місцеві товари) необхідних обсягів випуску національних галузей. Потім на цій основі розраховується повна продукція регіональних і місцевих галузей, яка включає як витрати, необхідні для виробництва національної продукції, так і частину кінцевого попиту.
Відносно методів оптимізації в масштабі великих регіональних комплексів в дисертації обгрунтовуються методи: лінійного програмування, аналізу промислового комплексу, побудова гравітаційних (потенційних) моделей.
Цілісним підходом комплексного методологічного обгрунтування оптимізації регіонального устрою і управління в умовах переходу до ринкових відносин в Україні передбачається система взаємообумовлених заходів, які забезпечують збалансованість народногосподарських пропорцій на основі найбільш раціональних методів оптимізації з урахуванням кейнсіанських методів макроекономічного збалансування.
Цілісний підхід до обгрунтування економічних відносин визначається структурою суб’єктів господарювання, які склалися в Україні вцілому і, зокрема, на рівні області. Окрім суб’єктів міського господарства, на території регіону функціонують підприємства загальнодержавної і недержавної форм власності. При цьому всі суб’єкти господарювання діляться на підприємства виробничої та невиробничої сфери. Дана структура обумовлена специфікою реалізації відтворюваних процесів на території регіону. Виходячи з того, що фінансово-економічну базу регіону складають суб’єкти господарювання, а також фінансові ресурси регіону, оптимізація моделі регіону визначається механізмом функціонування його трьох основних рівнів: рівнем міського господарства, підприємствами загальнодержавної власності та об’єктів господарювання недержавної форми власності. Схему суб’єктів господарювання в регіоні доцільно подати у вигляді, наведеному на мал.2.

Верховна Рада України Президент України

Кабінет Міністрів України

I Суб’єкти господарю –
вання виробничої
сфери Суб’єкти неви-
робничої сфери Підприємства
загальнодер-жавної Обласна
адміні-
стративна
власності територі-
Система самоврядування області альна
одиниця
II Законні форми територ.
самоорганізац. громадян Обласна Рада Обласна держ-
адміністрація

Місцеве господарство регіону

III Підприємства
виробничої
сфери Суб’єкти
невиробничої
сфери Підприємства
комунальної
власності

Підприємства недержавної форми власності

Мал. 2. Схема суб’єктів господарювання в регіоні та їх взаємообмовленість з центральними представницькими та виконавчими органами влади

Методи регулювання обгрунтовуються на основі принципів теорії попиту і теорії пропозиції. Зроблено висновок про раціональність використання основ теорії попиту для розробки принципів регулювання на державному і регіональному рівні в умовах переходу України до ринкових відносин. При цьому обгрунтовується механізм побічної дії на мотиваційну діяльність підприємців за допомогою: операцій держави на відкритому грошовому ринку, регулювання обліковою ставкою, регулювання обов’язковими резервами комерційних банків.
Відносно можливого використання методів регулювання обгрунтовуються положення ідей Дж.М. Кейнса, П. Самуельсона, а також Л.Ерхарда про соціальну направленість ринкової економіки.
На основі проведеного аналізу зроблено висновок про раціональність використання в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин побічних методів державного регулювання, заснованих на теорії збалансованості народногосподарських пропорцій через регулювання сукупного попиту, заснованого на ідеях Дж.М. Кейнса.
Формування господарського механізму регіону передбачає вдосконалення фінансової системи. Питома вага національного доходу, яка направляється на відтворювальні процеси, має бути оцінена відносно рівня соціально-економічного розвитку регіонів, їх участі в створенні національного доходу держави та об’єктивних потреб.
Відносно загальнодержавного рівня аналізується механізм перерозподілу грошових коштів між областями країни згідно динаміки нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів в бюджети областей, субвенцій і дотацій бюджетам областей, суми коштів, які передаються із бюджетів Рад народних депутатів в Державний бюджет України. На сучасному етапі соціально-еконо-мічного розвитку в Україні динаміка нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів в бюджети областей свідчить про відсутність стабільного та збалансованого підходу до їх визначення (табл. 3).
На основі аналізу процесів формування прибуткової частини місцевих бюджетів, згідно Закону України “Про бюджетну систему України”, Закону України “Про місцеве самоврядування”, законах України про бюджет України на поточний рік та інших законодавчих актів, зроблено висновок про необхідність удосконалення фінансової системи регіонів на основі об’єктивного підходу до використання закономірностей економічного розвитку і відтворюючих процесів в умовах ринкової економіки. На конкретному фактичному матеріалі аналізується

Таблиця 3. Динаміка нормативів відрахувань від загальнодержавних
податків і зборів в бюджети областей
Нормативи відрахувань, в % по роках
Області Податок на додану вар-тість*** Податок на прибуток
(доход) підприємств, організацій Акцизний збір ****
Прибутко-
вий податок з громадян**
1992 1993 1994 1995 1996 1992
* 1993
* 1994
* 1995-
1996 1997 1992 1993 1994-
1996 1997 1994-
1996 1997
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізьська
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
82.0
82.7
15.8
15.5
84.3
95.5
14.5

81.5
43.8
100
15.5
44.0
72.6
54.3
38.7
89.7
100
24.3
22.1
100
100
60.3

68.9
100
95.7
35.7
38.6
62.1
41.1
35.6
20
20
20
20
20
20
20

20
20
20
20
20
20
20
20
97.6
100
46.4
30.7
100
100
22.9

100
100
100
78.1
93.2
100
56.5
24.7
100
100
24.2
23.4
100
100
20

89
91.6
100
72.8
59.6
100
45.3
20
50
50
40
20
70
100
20

50
70
100
35
50
50
50
50
100
100
25
25
100
100
50

50
100
100
50
50
100
50
25
50
50
50
50
50
50
50

50
50
50
50
50
50
50
50
70
70
70
70
70
70
70

70
70
70
70
70
70
70
70
100
100
100
100
100
100
100

100
100
100
100
100
100
100
100
50
50
50
50
50
50
100

50
50
100
50
50
50
50
50
50
100
10
10
100
100
50

50
100
50
50
50
50
50
10
20
20
20
20
20
20
20

20
20
20
20
20
20
20
20
50
50
50
50
50
50
50

50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50

50
50
50
50
50
50
50
50
100
100
100
100
100
100
100

100
100
100
100
100
100
100
100

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Черновицька
Чернігівська
92.9
66.0
93.7
57.0
97.2
79.4
65.7
93.6
56.3 100
100
90.7
27.1
74.2
63.6
76.5
100
23.1 20
20
20
20
20
20
20
20
20 100
53.8
100
76.7
100
100
100
100
86.6 100
53.1
100
44.7
100
100
78.8
100
86.3 70
50
70
50
100
50
50
100
70 100
100
100
25
100
50
50
100
50 50
50
50
50
50
50
50
50
50 70
70
70
70
70
70
70
70
70
100
100
100
100
100
100
100
100
100 50
50
50
50
100
50
50
100
50 100
100
50
50
100
100
50
100
50 20
20
20
20
20
20
20
20
20 50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50
50 100
100
100
100
100
100
100
100
100

* – розрахунок провадився за податком на доход
** – в 1992 і 1993 рр. прибутковий податок з громадян повністю зараховувся до місцевих бюджетів
*** – в 1997 р. податок на добавлену вартість в повному обсязі зараховується до Державного бюджету України
**** – крім акцизного збору з ввезених на територію України підакцизних товарів
В 1998 р. податок на додану вартість та акцизний збір у повному обсязі зараховуються до доходів Державного бюджету України.
В 1998 р. податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян зараховується до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя.

динаміка механізму фінансування статей видаткової частини бюджету Полтавської області.
Розділ 4. “Ресурси регіону. Механізм їх використання”. Підхід до класифікації ресурсів обгрунтовується відносно їх статичного і динамічного стану. Так, природні ресурси, які оцінено, але не розроблено, відносяться здебільшого до статичного рівня в класифікаційній оцінці. Разом з тим, пізнання економічної сутності ресурсів правомірне через вивчення їх в динаміці. При цьому обгрунтовується положення, згідно якого визначення і класифікація ресурсів відносно їх кругообігу, з точки зору їх матеріально-предметного змісту, визначає підхід, відносно якого правомірно передбачити механізм перетворення ресурсів, тобто процес перевтілення одного виду ресурсів в інший.
В дисертації обгрунтовується положення, згідно якого механізм реалізації економічної сутності ресурсів проявляється у відтворенні суспільного капіталу. В процесі кругообігу капіталу здійснюється прояв характерних особливостей ресурсів відносно їх споживчої вартості і вартості, що слугує мотиваційним механізмом економічного змісту суспільного відтворення.
Відносно існуючих класифікаційних схем в економічній літературі обгрунтовується раціональність віднесення до економічних ресурсів грошових коштів і території. Окрім наведених раніше підходів, обгрунтовується положення, згідно якого до важливих ресурсних характеристик відноситься форма території адміністративної одиниці. При цьому одним з важливих параметрів форми території є її компактність. Виходячи з наведених вище методологічних підходів обгрунтовується класифікаційна система ресурсів регіону, яка заснована на економічному підході до змісту ресурсного потенціалу і з врахуванням категорії “територія”.
Згідно цієї кваліфікаційної схеми, матеріальні і трудові ресурси об’єднані в економічні. Трудові ресурси відокремлені від людських з тієї точки зору, що людські ресурси більш об’ємні відносно їх соціально-економічної природи. Трудові ресурси в даній термінологічній інтерпритації виражають економічну сутність і форму людських ресурсів. Виходячи з цього, трудові ресурси відображають якісну і кількісну характеристику людини відносно здатності до праці і оцінку її вкладу у вироблений суспільний продукт.
Матеріальні ресурси, виходячи з своєї економічної природи, доцільно поділяти на основні і обігові. Основні ресурси включають територію, як економічну категорію, і основні фонди, які розташовані на цій території. Обігові ресурси, як складова частина матеріальних, складаються із природних ресурсів (сировина), предметів праці (матеріали) і грошових коштів.
Обгрунтовується підхід до класифікаційного впорядкування матеріальних ресурсів відносно економічної їх оцінки. Відносно існуючих підходів в економічній літературі до визначення і класифікації матеріальних ресурсів, в дисертації обгрунтовується положення, згідно якого предмети і засоби праці подані відносно основних і обігових ресурсів. Територія враховується як економіко-географічний ресурс і відноситься до основних ресурсів згідно з її економічним змістом відносно участі в створенні нової товарної вартості. Класифікаційна система ресурсного потенціалу регіону подана на мал3.

РЕСУРСИ

ЛЮДСЬКІ

ТРУДОВІ МАТЕРІАЛЬНІ НЕМАТЕРІАЛЬНІ
Економічні ресурси

Основні
ресурси
Обігові
ресурси
Інформаційне
забезпечення Інші нематеріаль-
ні умови
забезпечення
існування
людини

Територія Основні
фонди Природні
ресурси
(сировина) Предмети праці
(матеріали) Грошові засоби
(фінансові засоби)
Малюнок 3. Класифікаційна система ресурсного потенціалу регіону

Оцінки, що використовуються при взаємовідношенні суспільства і підприємств, які використовують природні ресурси, поділяються на три групи. До першої групи відносяться оцінки суспільної корисності природних ресурсів. До другої групи належать вартісні, нормативно визначені оцінки, які відображають цінову і податкову політику держави відносно використання природних ресурсів. Третя група – ринкові ціни. Кількісні визначення вартісної оцінки природних ресурсів базуються на двох показниках: 1) витрати на підготовку їх використання і 2) прибуток споживача від використання ресурсів.
Кількісна характеристика використання природних ресурсів визначається через вартісні показники, які характеризують ефективність господарської діяльності і, зокрема, прибутку. Для цього правомірно передбачити участь в процесі виробництва двох основних факторів – праці (L) і капіталу (К). Функціональна залежність кількості продукції Y має вигляд:
Y = F(L, K) (2)
Якщо врахувати, що фірма продає свою продукцію за ціною Р, виплачує працівникам заробітну плату W і арендує капітал по ціні R, то

Прибуток = PY – WL – RK (3)

Для того, щоб відобразити, яким чином прибуток залежить від факторів виробництва (ресурсів), використовується виробнича функція Y = F(K,L). Підставляючи її в рівняння (2), одержимо:

Прибуток = PF(K,L) – WL – RK (4)

Це рівняння показує, що прибуток залежить від ціни на продукцію Р і цін на фактори виробництва W і R, тобто факторів L і K. В цьому випадку конкурентного ринку кількісне визначення використаних у виробництві ресурсів – праці і капіталу – визначає максимізацію прибутку. Таким чином, робиться висновок, що чисто ринковий кон’юнктурний підхід до кількісного визначення ресурсів через вартісні величини заснований на їхньому похідному характері попиту на ресурси.
Відносно регіонального аспекту використання природних ресурсів аналізується чинне законодавство України і, зокрема, “Кодекс про надра”, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Земельний кодекс”, законодавчі акти про місцеве самоврядування і місцеві державні адміністрації.
Підхід до аналізу трудового фактору застосовано відносно його оцінки в створенні нової вартості. При цьому враховуються і аналі-зуються два наукових підходи, які обгрунтовують джерело створення нової вартості та механізм ціноутворення – принципи класичної політичної економії і маржиналізму.
В дисертації обгрунтовується оцінка трудового фактору в створенні нової вартості на регіональному рівні відносно її трактовки класичною політичною економією, а саме: як величини, що визначаються вартістю робочої сили, яка виступає в формі заробітної плати як перетвореної форми вартості робочої сили. На цій основі обгрунтовується підхід до оцінки трудового фактору на регіональному рівні відносно органічної побудови капіталу.
Розділ 5. “Формування і вдосконалення регіональної економічної політики”. Підходи щодо розробки соціально-економічної політики на регіональному рівні доцільно розглядати відносно закономірностей економічного розвитку і принципів, що застосовуються в світовій практиці, з врахуванням різних модифікацій теорій соціально-економічного регулювання Дж.М. Кейнса і М. Фрідмана.
У визначенні цільової функції регіональної політики в Україні доцільно враховувати вчення Я. Тинбергена в області економічної політики. В дисертації зроблено висновок про необхідність комплексного підходу і вирішення цієї проблеми, а саме: обгрунтовується підхід відносно необхідності визначення функції переваги, тобто такої послідовності цілей, яка забезпечувала б найбільш ефективний результат на кожному етапі проведення економічної політики. Другим етапом є процес визначення послідовності елементів економічної політики, в процесі якого обгрунтовується розмірність цільової функції, а отже, сфера державного регулювання економікою. При цьому встановлено, що по мірі накопичення досвіду державного регулювання ринковою економікою, відбувається невпинне скорочення розмірності цільової функції.
На основі проведених досліджень обгрунтовується положення, відносно якого метою економічної політики в Україні в короткотерміновому періоді є вирішення завдань переважно мікрорівневої стабілізації. До завдань довгострокового періоду правомірно віднести ті, рішення яких забезпечують стабільний економічний ріст, стабілізацію і рівновагу на макрорівні. При цьому вибір інструментів економічної політики не повинен бути взаємовиключаючим відносно досягнення наведених вище завдань. Це означає, що використання, наприклад, грошової політики з метою зниження інфляції може негативно відобразитися на темпах економічного росту, якщо не використати для ліквідації можливого розбалансування суто політичні інструменти. З іншого боку, потрібні політичні й економічні прийоми стабілізації на грошовому ринку і вплив на рівень інфляції у випадку використання економічних важелів фіскальної політики, які забезпечують в більшій мірі бюджетне регулювання з метою забезпечення економічного росту.
Необхідною складовою успішного проведення регіональної економічної політики є вдосконалення механізму бюджетних відносин і грошової політики, що знаходиться переважно в компетенції центральних органів влади.
Відносно факторів, які сприяють удосконаленню регіональної економічної політики на правовому рівні, обгрунтовуються напрямки вдосконалення відносин на рівні державної і комунальної власності, системи податків, в області законодавчих актів про бюджетну систему в Україні.
В дисертації обгрунтовується необхідність відродження інституту планування на загальнодержавному і регіональному рівнях, методологічні основи планування в ринковій економіці і законодавчі основи його забезпечення. Обгрунтовується необхідність процесу планування, який заснований на директивних принципах для координації заходів в короткотерміновому і довгостроковому періодах з метою забезпечення послідовного і рівномірного переводу економіки України на ринкові принципи функціонування і управління.
Вирішення цього завдання передбачає розробку відповідного плану по періодах із врахуванням визначення фінансових і матеріальних джерел, які забезпечували б реалізацію накреслених цілей.
Використання знань про закономірності ринкової економіки передбачає підхід до методів планування в довгостроковому періоді по забезпеченню основних пропорцій в економічній структурі України, що зумовлюють стан рівноваги на рівні всього народного господарства країни. При цьому інструментом для досягнення і підтримки стану збалансованості на рівні регіону і країни в цілому можуть бути інвестиції, інтенсивність яких регулюється з боку держави через прямі і побічні методи на плановій основі.
Відносно методологічного підходу і принципів планування в ринковій економіці, обгрунтовується положення, згідно якого об’єктив-ність планових показників визначається пізнанням і можливістю використання економічних законів. У зв’язку з цим заслуговує на увагу питання вивчення і оцінки механізму функціонування економічних систем з точки зору швидкості обігу капіталу на всіх фазах відтворювального процесу. Відносно даного підходу правомірно орієнтуватися на стан рівноваги в цілому по суспільству, виходячи з об’єктивної необхідності в перерозподілі національного прибутку. В цьому випадку питання залежить від розробки оптимального механізму розподілу грошових коштів між областями країни. Виходячи з того, що цей механізм перерозподілу грошових коштів виступає функцією об’єктивного процесу по забезпеченню збалансованості на рівні всієї держави, він повинен виражатися у формі плану. Згідно з цим обгрунтовується об’єктивний підхід до перерозподілу прибутку між областями України на основі оцінки регіонального потенціалу, що визначається відносно регіональних економічних факторів. В динаміці оцінку цих факторів правомірно визначити через швидкість їх обігу. Це положення в дисертації грунтується на тому, що різні швидкості обігу забезпечують різну масу прибутку, що в сукупності визначає економічний потенціал регіону. Відносно такого методологічного підходу функція планування відображає його об’єктивну основу як процесу , який відбувається у відповідності з дією економічних законів.
Необхідність макроекономічної стабілізації потребує розробки методологічних підходів до планування відносно сфери комунальних послуг населенню регіону. Це положення грунтується на тому, що галузі, які забезпечують надання комунальних послуг в Україні в період переходу до ринкових відносин, є переважно монополізованими господарськими структурами в складі державної чи комунальної власності. Питання об’єктивної оцінки послуг таких підприємств, а отже, збалансованості через планування в сфері комунальних послуг доцільно розглядати на основі визначення по суспільству середньої норми прибутку у взаємообумовленості з органічним складом капіталу даної галузі. Процес визначення ціни продукції монополізованих галузей, і в даному випадку в сфері комунальних послуг через встановлення середньої норми прибутку в результаті переливання капіталу, відображaє об’єктивний підхід до проблем ціноутворення. Таким чином, плануючий орган на макрорівні буде мати механізм оцінки показників монополізованих структур в єдиному відтворювальному процесі на основі дії об’єктивних економічних законів.
Формою директивного планування на регіональному рівні в сучасних умовах є обласний фінансовий план на поточний рік або обласний бюджет. Відносно фінансового планування аналізуються фактори, які визначили особливість формування видаткової частини обласного бюджету на прикладі Полтавської області.
В дисертації обгрунтовується необхідність створення плануючого органу з конкретними обов’язками та правами на рівні окремого управління в складі державної адміністрації області.
Управління суб’єктами господарювання на регіональному рівні потребує вдосконалення на основі закону про Кабінет Міністрів України. В даному законі, виходячи з діючого механізму вертикальної виконавчої влади, правомірно передбачити розроблення і уточнення прав і обов’язків міністерств відносно підприємств всіх форм власності і рівнів підпорядкування, порядок відносин міністерств з природними монополіями.
На основі проведеного аналізу робиться висновок, що крім договірної основи відносин виконавчих органів державної влади з підприємствами недержавної форми власності на період переходу до ринкових відносин і з метою впорядкування процесу макроекономічної стабілізації, правомірно встановити права обласних державних адміністрацій відносно механізму управління, які визначають регулювання виробництва.
Удосконалення відносин обласної державної адміністрації з підприємствами всіх форм власності, які розташовані на території регіону, а також управління економікою регіону визначається на рівні вдосконалення відносин обласної державної адміністрації з органами місцевого самоврядування. Відносно даного положення обгрунтовується необхідність удосконалення законодавчої бази України у сфері господарської діяльності та відносин власності на регіональному рівні.

В И С Н О В К И
1.Формування господарського механізму регіону передбачає розробку відповідного методологічного забезпечення, що є складовою наукового підходу по досягненню поставленої цілі дослідження.
Підхід до обгрунтування формування господарського механізму регіону передбачає використання різноманітних методів аналізу, заснованих на принципах діалектики, методів аналізу класичної політичної економії, маржиналізму, теорії попиту, теорії пропозиції, кейнсіанських методів.
Теоретичною основою щодо формування та вдосконалення господарського механізму регіону є аналіз та обгрунтування природи регіонального явища відносно його сутнісних основ. Механізм пізнання об’єктивних форм реалізації регіонального явища відбувається у результаті пізнання природи явища на його сутнісному рівні через причинно-наслідкову взаємообумовленість, що визначається дією економічних законів.
Постановка питання про необхідність розробки і вдосконалення регіонології засобами теоретичних основ цього явища передбачає його вивчення відносно вихідних економічних категорій і механізму прояву в системі економічних категорій і законів. Цей підхід застосовано в поєднанні з широким розповсюдженням в зарубіжній економічній літературі прагматичним підходом до методів аналізу і, особливо, на основі методів аналізу маржиналізму. При цьому використання в економічній літературі досвіду в аналітичному механізмі на сучасному етапі правомірно передбачити відносно діалектичного підходу, який передбачає використання сучасних і класичних методів аналізу.
2. В сучасних умовах в Україні обгрунтування регіональної економічної політики визначається постановкою завдань і економічних цілей, які визначаються специфікою перехідного періоду до ринкових відносин. Відносно короткотермінового періоду – це мета мікрорівневої стабілізації. До завдань довгострокового періоду правомірно віднести ті, вирішення яких забезпечує стабільне економічне зростання, стабілізацію і рівновагу на макрорівні. При цьому вибір інструментів економічної політики не повинен бути взаємовиключаючим відносно досягнення наведених вище цілей. Це означає, що використання, наприклад, грошової політики з метою зниження інфляції може негативно відбитися на темпах економічного росту, якщо не використати для усунення можливого розбалансування суто політичні інструменти. Тому потрібні політичні та економічні прийоми стабілізації на грошовому ринку і вплив на рівень інфляції у випадку використання економічних важелів фіскальної політики, які б забезпечували в більшій мірі бюджетне регулювання з метою забезпечення економічного росту.
3. Функцію управління обласної державної адміністрації об’єктами комунальної, загальнодержавної і недержавної форм власності правомірно розглядати відносно можливого використання відповідних інструментів регулювання на регіональному рівні. При цьому постановка мети по забезпеченню рівноваги на рівні окремого регіону міцно пов’язана з вирішенням цього питання на загальнодер-жавному рівні. З точки зору кейнсіанських принципів, використання грошової політики, з метою стабілізації і забезпечення рівноваги, реалізується шляхом регулювання грошової маси Національним Банком України, через обіг державних облігацій, регулюванням резервною ставкою комерційних банків і прийомами фіскальної державної політики.
4. Закономірним при розробці оптимальних моделей регіонального устрою та управління в сучасних умовах переходу України до ринкових відносин є врахування принципів раднаргоспної системи господарювання, які визначали соціальну орієнтацію економіки в 20-ті роки і особливо в 1958-1965 рр. В сучасних умовах відносно раднаргоспної форми управління передбачаються моделі, які відповідають вимогам сучасності. Цей підхід відображає об’єктивну обумовленість виділення і врахування в соціально-економічній структурі України відносно відокремлених господарчих систем, які відображають сутність регіональних явищ і закономірності соціально-економічного розвитку.
5. Еволюція процесу спеціалізації відносно відокремлених товаровиробників в процесі дії закону усуспільнення виробництва визначає якісно нові форми виробничих структур з специфічною особливістю механізму їх внутрішньої кооперації. Такою формою відносно відокремлених господарських структур на сучасному рівні світового розвитку продуктивних сил є диверсифіковані виробничі структури з різнопрофільною внутрішньовиробничою спеціалізацією і кооперацією відносно єдиного органу управління.
6. Дія закону усуспільнення виробництва в умовах висококонцентрованого і високомонополізованого виробництва, монопольного впливу та інших факторів крупного виробництва закономірно проявляється в зміні, а саме: посиленні домінуючого впливу цих факторів на розміщення виробництва. В цьому проявляються особливості підходу до методологічних основ розміщення продуктивних сил в сучасних умовах високого розвитку продуктивних сил в ринковій економіці.
7. Виробнича направленість регіону повинна відповідати дії закону усуспільнення праці і відносно нього визначатися спеціалізація адміністративної області, тобто територіальна спеціалізація відносно територіального розподілу праці на основі місцевих ресурсів. Вибір спеціалізованої направленості території відносно наявних матеріальних ресурсів визначає напрям ефективного використання трудових ресурсів області.
Оптимальність використання трудових ресурсів на регіональному рівні в умовах ринкових відносин не може зводитися тільки до досягнення забезпечення максимальних показників фондовіддачі або віддачі від матеріальних ресурсів. Соціально орієнтована економіка передбачає пріоритет людського фактору, як домінуючого в системі соціально-економічних відносин.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дубищев В.П. Регион в системе отношений хозяйственного комплекса страны. -Полтава: Полтава, 1996. -184 с.
2. Дубищев В.П. Теоретические и научно-методологические основы формирования оптимальной модели региона – Полтава, 1996. -64 с.
3. Дубіщев В.П. Методологічні основи формування інвестиційного ринку // Економіка України. -1998. -№3. -С. 86-88.
4. Дубищев В.П. Совершенствование экономического механизма местного самоуправления //Реформирование хозяйственных комплексов городов Украины. -Донецк:НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1997. -С.188-197.
5. Дубищев В.П. Экономический механизм реализации коммунальной собственности территориальных структур в Украине // Ком-мунальное хозяйство городов.-К.:Техніка.-Вып.11. -1997. – С.142-147.
6. Дубищев В.П., Кудря Ю.А. Механизм разделения функций между центральными и местными органами власти в условиях рыночной экономики //Коммунальное хозяйство городов. -К.: Техніка. -Вып.11. -1997. – С.169-176. (Особистий внесок автора: здійснено обгрунтовання підхіду щодо аналізу узагальнених моделей, які описують відносини на рівні центр-регіони).
7. Дубищев В.П. Методологические подходы к принципам формирования городской среды промышленных регионов // Проблемы развития промышленных городов Украины.-Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1994. -С.45-51.
8. Дубищев В.П. Экономические функции государственного регулирования //Экономика – правогосударственное регулирование. -Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1992. -С.119-126.
9. Дубищев В.П. Некоторые теоретические проблемы внешнеэкономических связей // Экономические и правовые проблемы развития внешнеэкономических связей Донбасса.-Донецк:НАН Украины.Ин-т экономико-правовых исследований. -1993. -С.21-24.
10. Дубищев В.П. Проблемы управления и самоуправления городом // Проблемы развития современного города. -Донецк: НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -1996. -С.32-34.
11. Дубищев В.П. Региональные аспекты внешнеэкономической
деятельности // Проблемы развития внешнеэкономических связей. -Ч.1.-Донецк: НАН Украины.Ин-т экономики пром-ти.-1995.-С.53-55.
12. Дубищев В.П. Экономическая роль государства в становлении рыночных отношений // Государственное регулирование экономики при переходе к рынку: опыт, проблемы, механизмы.-К.:УкрНИИНТИ. -1992. -С.3-5.
13. Дубіщев В.П. Розвиток і вдосконалення конкуренції як складової частини комплексного соціально-економічного розвитку регіону // Проблеми раціонального використання соціально-еконо-мічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. -Ч.1. -Луцьк: Луцький індустріальний інститут. -1993. -С.117-119.
14. Дубіщев В.П. Методологія наукового обгрунтування еконо-мічного аналізу ринкових відносин в сучасних вітчизняних умовах // Проблеми переходу України до ринкових відносин. -Вінниця: Вінницький політехнічний інститут.- 1993. -С.21-23.
15.Дубищев В.П.Политическая культура и предпринимательство// Тезисы докладов и выступлений науч. конф.”Политическая культура: теория и практика”. -Донецк: Донецкий Государственный Университет. -1994. – С.28-30.

АНОТАЦІЯ

Дубіщев В.П. Методологічні основи формування господарського механізму регіону. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка, та 08.01.01- Економічна теорія. -Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 1998.
Дисертацію присвячено питанням обгрунтування методологічних основ формування господарського механізму регіону. Запропоновано підходи до обгрунтування процесу формування господарського механізму регіону на основі методів провідних економічних шкіл: класичного методу, маржиналістського, кейнсіанського та монетарного. Запропоновано конструктивні підходи до розробки моделей регулювання соціально-економічними процесами на регіональному рівні. Основні результати роботи були застосовані при розробці шляхів удосконалення господарського механізму на регіональному рівні і, зокрема, в Полтавській області.
Ключові слова: регіональна економіка, господарський механізм, методологічні основи, економічні закони, методи регулювання.

АННОТАЦИЯ
Дубищев В.П. Методологические основы формирования хозяйственного механизма региона. -Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика, и 08.01.01-Экономическая теория. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 1998.
Диссертация посвящена вопросам обоснования методологических основ формирования хозяйственного механизма региона. Предложены подходы к обоснованию процесса формирования хозяйственного механизма региона на основе методов анализа ведущих экономических школ: классического метода, маржиналистского, кейнсианского и монетаризма. Предложены конструктивные подходы к разработке моделей регулирования социально-экономическими процессами на региональном уровне. Основные результаты работы нашли применение в разработке направлений совершенствования хозяйственного механизма на региональном уровне, в частности, в Полтавской области.
Ключевые слова: региональная экономика, хозяйственный механизм, методологические основы, экономические законы, методы регулирования.

SUMMARY
Dubyshchev V.P. Methodology for the establishment of a regional economy. – Manuscript.
The dissertation on defending the academic degree of, Doctor of Economic Science in the Specialty, 08.10.01 -distribution of factors of production and regional economics and 08.01.01-teoretical-economics. –
Institute of Economic and Legal Research, Ukrainian National Academy of Sciences, Donetsk, 1998.
The dissertation is dedicated to the issue of developing an optimal regional policy on the basis of cultivating and improving theoretical, scientific and methodological bases of economic laws and analytical methods of the main schools of economics: classical; marginal; Keynesian and monetarization. The proposed constructive approach to the development of regulatory models regulating the socio-economic process on the regional level. The primary results found in this work are the improvements of economic policy development on the regional level, and in particular, the Poltava Oblast.
Key words: regional economy, economic structure, methodological basic, methods of regulation.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019