НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕСАУЛОВ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 378.141.5 : 631.3

Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі
вивчення спеціальних технічних дисциплін

13.00.02 — теорія і методика навчання (технічні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України, м. Київ.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, доцент ЛУЗАН Петро

Григорович, Національний аграрний

університет, завідувач кафедри
педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор КОРНЕЄВ

Віктор Петрович, Інститут педагогіки
академії

педагогічних наук України, головний
науковий

співробітник

кандидат педагогічних наук ДЬОМІН
Олександр

Анатолійович, Національний
аграрний

університет, доцент кафедри

сільськогосподарських машин

Провідна установа Українська інженерно-педагогічна академія,
кафедра

педагогіки та методики
професійного навчання,

Міністерства освіти і науки
України, м. Харків

Захист відбудеться “29” вересня 2005 р. о14-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15,
навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус ;, кімната 41

Автореферат розісланий “ 4 ”серпня2005 р.

Вчений секретар

спеціалізовано вченої ради ______________________ Свистун В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Реалізація сучасних напрямів
аграрної політики, що передбачені положеннями Указу Президента України
№1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки”, зумовлюють необхідність розробки нових підходів до
технології підготовки фахівців вищими аграрними навчальними закладами. У
Національній доктрині розвитку освіти вказується на необхідність суттєво
змінити саме концептуальні засади організації навчально-виховного
процесу, де в центрі уваги має бути особистість студента, його потреби,
мотиви, нахили й уподобання. Сучасний студент має віддавати перевагу
самостійній навчальній праці, розвитку своїх творчих здібностей і
задатків.

Саме ті знання, уміння і навички, які студент отримує через особистий
досвід, у самостійній діяльності сприяють ефективному формуванню
потребнісно-мотиваційної сфери особистості, здатної в майбутньому
постійно вчитися. Ось чому вища аграрна освіта поступово переходить від
авторитарного навчання до особистісних технологій управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів, до створення дидактичних
систем розвивального навчання, які дозволили б готувати фахівців
світового рівня.

Основною вимогою до вищої аграрної освіти за сучасних умов є орієнтація
її на розвиток особистості, здатної творчо вирішувати загально-виробничі
та соціально-економічні проблеми в їх взаємозв’язку. Розв’язання завдань
щодо підготовки фахівців, які відповідають вимогам сьогодення,
безпосередньо залежить від змісту та організації навчально-виховного
процесу, оскільки саме в його перебігу проходить професійне становлення
особистості. Засобом визначення кількісних і якісних параметрів
технології навчання виступає контроль як один із невід’ємних компонентів
процесу діагностування навчальних досягнень студентів.

На всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи питаннями контролю
навчання опікувались багато дослідників. Психолого-педагогічні аспекти
контролю грунтовно висвітлені в працях А.Алексюка, С.Архангельського,
Ю.Бабанського, О.Безносюка, В.Безпалька, А.Дьоміна, М.Єсипова,
К.Інгенкампа, Ч.Купісевича, І.Лернера, М.Махмутова, В.Оконя, П.Олійника,
О.Онищук, П.Підкасистого, І.Підласого, Л.Романишиної, М.Скаткіна,
Д.Сметаніна, Н.Тализіної, І.Харламова. Сучасні підходи до організації
контролю навчання знайшли своє відображення в працях В.Бочарнікової,
І.Булах, Л.Добровської, В.Ільїна, Е.Лузік, О.Мокрова, Ф.Мухамедзянової,
І.Романюка, В.Полюка, Г.Цехмістрової.

В умовах перенесення акцентів на самостійне оволодіння знаннями великого
значення набуває вивчення ролі контролю у формуванні мотивації учіння
студентів, розвитку їх пізнавальної самостійності, самоконтролю
особистості. У зв’язку з цим, у процесі дослідження значна увага
приділяється вивченню робіт, присвячених проблемам розвитку особистості,
її ціннісних орієнтацій, пізнавальних здібностей. Дані аспекти
висвітлені в працях І.Волощука, С.Гончаренка, М.Євтуха, І.Зязюна,
О.Киричука, В.Корнеєва, Е.Лузік, В.Маслова, Н.Ничкало, О.Савченко,
В.Сидоренка, А.Степанюк та ін.

Незважаючи на таку кількість робіт щодо контролю навчання, слід
зауважити, що є ряд питань, які, на нашу думку, потребують подальшої
теоретичної та практичної розробки у практиці оволодіння
студентами-аграрниками сучасними професійними знаннями, інтегративними
уміннями і навичками. По-перше, недостатньо чітко визначено суть та
взаємовідношення понять “діагностика”, “контроль”, “перевірка”,
“оцінювання”, “облік”. По-друге, недостатньо проаналізовано і
впроваджено у практику вищої школи досягнення фахівців із питань
застосування сучасних методів і форм діагностування навчання студентів.
По-третє, дослідження питань контролю навчальних досягнень студентів
часто не має чіткої системи, що значно ускладнює сам процес наукового
пошуку і призводить лише до часткових успіхів.

Крім того, контроль навчання студентів у вищих аграрних навчальних
закладах, на нашу думку, нині неадекватний вимогам підготовки фахівців
сучасного рівня. Головний недолік очевидний – контроль не повною мірою
виконує такі основні функції, як навчальну, діагностико-коригуючу,
стимулюючо-мотиваційну, виховну тощо. Існуюча практика оцінювання
навчальних досягнень усереднює студентів, іноді перетворює навчання в
гонитву за оцінками, містить істотний елемент випадку.

Отже, розробка методики контролю навчальних досягнень
студентів-аграрників є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної
науки. Усі наведені обставини зумовлюють важливість і доцільність
розв’язання цієї проблеми, вказують на необхідність її детального
дослідження та впровадження результатів у навчальний процес вищого
аграрного навчального закладу.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження: “Методика контролю
навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення
спеціальних технічних дисциплін”.

Зв’язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри
педагогіки Національного аграрного університету: “Розробити теоретичні
та методичні аспекти формування навчально-пізнавальної активності
студентів вищих аграрних навчальних закладів” (РК № 0101U004363).

Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою навчально-наукового
інституту земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного
аграрного університету (протокол № 5 від 22 грудня 2004 р.) та узгоджена
у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і
психології в Україні (протокол № 2 від 22 лютого 2005 р.).

Об’єкт дослідження – навчальний процес вищого аграрного навчального
закладу.

Предмет дослідження – методика контролю навчальних досягнень студентів
вищого аграрного навчального закладу в умовах вивчення спеціальних
технічних дисциплін.

Мета дослідження. Розробити і теоретично обгрунтувати та
експериментально перевірити методику контролю навчання
студентів-аграрників спеціальним технічним дисциплінам.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що реалізація основних функцій
контролю навчальних досягнень студентів-аграрників спеціальним
технічним дисциплінам здійснюватиметься ефективно, якщо:

— виявити та теоретично обгрунтувати основні дидактичні умови
організації контролю навчання, що враховують специфіку спеціальних
технічних дисциплін, та в системі забезпечують управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів на засадах розвитку їх
особистісних якостей, зокрема, самостійності та самоконтролю;

— на основі виявлених дидактичних умов розробити методику контролю
навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних
дисциплін та реалізувати її в навчальному процесі вищого аграрного
навчального закладу.

Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили формулювання таких завдань:

1. Проаналізувати теорію і практику контролю результатів
навчально-пізнавальної діяльності студентів та уточнити сутність
основних понять щодо визначення та оцінювання якості освіти.

2. Розкрити особливості спеціальних технічних знань, умінь та навичок
студентів як об’єктів контролю навчання і визначити основні критерії та
показники рівня їх сформованості.

3. На основі з’ясованих теоретико-методологічних засад визначити та
науково обгрунтувати дидактичні умови організації контролю навчальних
досягнень студентів вищого аграрного навчального закладу.

4. Розробити методику контролю навчальних досягнень студентів в умовах
оволодіння спеціальними технічними дисциплінами.

5. Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики
системного контролю навчання студентів та розроблених методичних
рекомендацій.

Методологічною основою дослідження є особистісно-розвивальний,
діяльнісний та системний підходи до розробки методики контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема:

— системний підхід до вивчення контролю навчання дає, можливість
дослідити його як складний об’єкт, де кожний елемент детермінований
цілим і, в свою чергу, так чи інакше впливає на систему. Це дає змогу
оцінити роль і місце цілей, функцій, принципів, видів, методів, форм та
засобів контролю, суб’єктів педагогічної взаємодії в процесі оцінювання
знань студентів та сконструювати модель системи;

— діяльнісний підхід передбачає перманентне включення студентів у
різновиди методів і форм контролю навчально-пізнавальної діяльності з
метою розвитку їх пізнавальних можливостей, де контроль, як структурний
компонент діяльності, відбиває її рівневі особливості;

— особистісно-розвивальний підхід має на меті реалізацію ставлення
науково-педагогічних працівників до студента як до самосвідомого
відповідального суб’єкта власного розвитку, передбачає допомогу
вихованцю у виявленні, розкритті його потенційних можливостей,
становленні самосвідомості, самоконтролю як усвідомленої регуляції своєї
поведінки та діяльності.

Єдність усіх цих підходів забезпечує адекватне вирішення завдань
дослідження та досягнення його мети.

Методи дослідження. Для дослідження розв’язання поставлених завдань,
досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів,
адекватних досліджуваному феномену, зокрема:

— теоретичні методи: методи аналізу (ретроспективний, порівняльний) для
зіставлення та порівняння поглядів учених на досліджувану проблему,
визначення напрямів дослідження та поняттєво-категоріального апарату;
моделювання (розробка моделі системи контролю навчання студентів);
логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо системної
організації контролю навчання студентів);

— емпіричні методи: вивчення досвіду застосування методів і форм
контролю, рейтингового оцінювання навчальних досягнень студентів;
експертні оцінки, анкетування, спостереження для визначення рівня
навчальних досягнень студентів; педагогічний експеримент (констатуючий,
формуючий) для вивчення стану традиційної організації контролю навчання
та перевірки ефективності пропонованої методики системного контролю
навчальних досягнень студентів; кількісний і якісний аналіз емпіричних
даних з використанням методів математичної статистики.

Етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998-2005 рр. і
охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

Перший етап (1998-2001 рр.) – констатуючий. Вивчено стан досліджуваної
проблеми в історичному, теоретичному і методичному аспектах; здійснено
аналіз досвіду організації контролю навчання студентів у вищих аграрних
навчальних закладах; сформульовано базові теоретичні положення.

Другий етап (2001-2002 рр.) – аналітичний. Розкрито особливості,
обгрунтовано основні критерії та показники рівня сформованості знань,
умінь та навичок як об’єктів контролю; узагальнено види, функції,
принципи, методи і форми контролю; створено модель системи контролю
навчальних досягнень студентів; розроблено програму експериментальних
досліджень.

Третій етап (2002-2004 рр.) – формуючий. Здійснено експериментальну
перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження; розроблено і
експериментально перевірено методику системної організації контролю
навчальних досягнень студентів вищих аграрних навчальних закладів
(Національний аграрний університет, 2003-2004 рр.).

Четвертий етап (2004-2005 рр.) – завершально-узагальнюючий. Проведена
обробка результатів дослідження, сформульовано висновки і рекомендації;
виконані заходи щодо впровадження одержаних результатів у
навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти України.

Експериментальна база. Основною базою дослiдно-експеpиментальної pоботи
був Нацiональний агpаpний унiвеpситет, де пpотягом 1998-2005 pp.
пpоводилася експеpиментальна pобота, вiдпpацьовувались елементи системи
контролю навчання студентів. Учасниками експеpиментiв були студенти,
викладачі Таращанського агротехнічного коледжу, Нiжинського
агpотехнiчного інституту, студенти, слухачі і викладачі факультету
механізації сільського господарства та педагогічного факультету
Національного аграрного університету. На різних етапах
дослідно-експериментальної роботи було задіяно 737 студентів та 218
викладачів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів
визначаються внеском автора в розробку теорії контролю та методики його
системної організації, що скеровані на підвищення ефективності
навчального процесу у вищих аграрних навчальних закладах. Основні
елементи наукової новизни і теоретичного значення дослідження
конкретизуються в таких положеннях:

— вперше визначено і теоретично обґрунтовано дидактичні умови
організації контролю навчальних досягнень студентів при вивченні
спеціальних технічних дисциплін; вперше обґрунтовано і експериментально
перевірено систему контролю навчальних досягнень студентів-аграрників,
яка функціонально дозволяє досягнути поставлених цілей методикою
перманентного включення студентів у різновиди методів і форм контролю
навчання; розроблено структурну модель системи контролю навчальних
досягнень студентів та схему контролю при модульній організації
навчання; доведено, що повноцінна реалізація функцій і принципів
контролю можлива за умови впровадження в навчальний процес
особистісно-розвивальних технологій; розкрито дидактичні можливості
рейтингового оцінювання та тестових методик як необхідних складових
системи контролю навчання студентів; дістали подальшого розвитку
положення щодо розгляду спеціальних технічних знань, умінь та навичок як
об’єктів контролю, критерії та показники оцінювання якості навчання.

Пpактичне значення дослiдження полягає в pозpобці методичних
pекомендацiй з питань впpовадження у пpактику вищих аграрних навчальних
закладiв системи контролю навчальних досягнень студентів; пpактичне
значення мають також запропоновані piзноpiвневi тестові завдання,
виpобничо-технологiчнi ситуацiї, що pозpоблялися i викоpистовувалися
автоpом пiд час формуючого експеpименту; положення та висновки
дисертації сприятимуть посиленню функціональних можливостей контролю
навчальних досягнень студентів. Обґрунтовані та експериментально
перевірені, положення дослідження реалізовані у навчальній програмі з
дисципліни “Методика контролю знань”, що викладається для студентів
спеціалізації “Професійне навчання” факультетів механізації сільського
господарства вищих аграрних навчальних закладів.

Теоретичні положення, експериментальні дані, висновки можуть
використовуватися при підготовці та проведенні заходів контролю у вищих
навчальних закладах різних рівнів, проведенні науково-методичних
семінарів, для створення навчально-методичних посібників з проблем
відповідно до зазначених у дослідженні.

Упровадження результатів дослідження. Методичнi pекомендації щодо
удосконалення контролю навчальних досягнень студентів упроваджені чеpез
Науково-методичний центp агpаpної освiти (довідка № 128/41 вiд 2 лютого
2005 p. Науково-методичного центpу агpаpної освiти Мiністерства аграрної
політики Укpаїни), а також безпосередньо в навчальний процес
Національного аграрного університету (довідка № 0400 вiд 3 березня 2005
р.), Ніжинського агротехнічного інституту (довідка № 77 вiд 28 січня
2005 p.), Таращанського агротехнічного коледжу (довідка № 30 вiд 28
січня 2005 p.).

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є
самостійним внеском у розробку теорії та методики контролю навчальних
досягнень студентів. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій,
не використовувалися у матеріалах дисертації. В навчальній програмі,
яка була написана у співавторстві (Т.Іщенко, В.Манько, П.Лузан, В.Ільїн,
І.Бендера), особистим внеском автора є розробка змісту лекційних та
семінарських занять. При написанні у співавторстві (Т.Іщенко,
П.Решетник, В.Манько, П.Лузан) методичних рекомендацій автору належить
матеріал про системне забезпечення контролю навчання та тестовий
контроль навчальних досягнень студентів.

Вipогiднiсть здобутих результатів забезпечена застосуванням комплексу
методiв, адекватних пpедмету, метi та завданням дослiдження, тpивалим
хаpактеpом (1998-2004 pp.) дослiдно-експеpиментальної pоботи;
об’єктивним аналізом здобутих результатів; зiставленням статистично
значущих pезультатiв експеpиментiв з масовим педагогiчним досвiдом;
винесенням pезультатiв дослiдження на pозгляд педагогiчного загалу, а
також позитивними наслідками їх впровадження.

Апpобацiя pезультатiв дослiдження. Результати дослiдження на piзних
етапах його оpганiзацiї обговоpювались на IV Міжнародній
науково-технічній конференції “Механізація і енергетика сільського
господарства” (Київ, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних
конференціях “Молодь і суспільство” (Київ, 2003 р.), “Проблеми
соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004
р.), щорічних науково-пpактичних конфеpенцiях i семiнаpах Нацiонального
агpаpного унiвеpситету (Київ, 1999-2004 рр.), засіданнях кафедр
педагогіки і методики навчання Нацiонального агpаpного унiвеpситету
(Київ, 2004-2005 рр.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 друкованих працях,
із них 5 одноосібних. Серед них монографія, 4 наукові статті у
провідних фахових наукових виданнях України, 2 брошури з методичними
рекомендаціями.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел на 19 сторінках (211 найменувань, із них 11 –
іноземними мовами), 3 додатків на 54 сторінках. Загальний обсяг
дисертації — 264 сторінки, з яких 185 сторінок основного тексту.
Робота містить 4 рисунки та 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної
проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і основні завдання, гіпотезу
та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне
значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних
результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі дисертації – „Теоретичні основи оцінювання навчальних
досягнень студентів” – викладено результати історико-педагогічного
аналізу проблеми контролю навчальної діяльності, розглянуто
методологічні та методичні аспекти оцінювання навчальних досягнень
студентів, подано класифікацію та охарактеризовано спеціальні технічні
знання й уміння як об’єкти контролю навчального процесу у вищих аграрних
навчальних закладах.

Проведений історико-педагогічний аналіз контролю навчальної діяльності
показав, що на всіх етапах розвитку людства і для всіх
суспільно-економічних формацій контроль є невід’ємною складовою частиною
навчальної діяльності як процесу оволодіння знаннями, уміннями та
навичками. Значний внесок у розробку питань контролю навчальної
діяльності учнів, студентів, слухачів зробили такі вчені, як
Я.Коменський, К.Ушинський, Г.Ващенко, А.Алексюк, В.Шаталов та ін.

Розробка нових загальних принципів та методології оцінювання навчальних
досягнень особистості суттєво ускладнюється в зв’язку з такими
глобальними тенденціями світової педагогічної практики:

— зміна характеру набуття знань – із стрункої ієрархічної системи знань
класичної освіти до „мозаїчних” знань засобів масової комунікації
(мережа Інтернет, телебачення тощо);

— перехід від технократичної системи освіти до гуманістичної, в основу
якої покладено взаємодію, співробітництво, партнерство, діалог з
особистістю студента;

— інтеграція, створення єдиного освітнього та інформаційного простору,
ліквідація дисциплінарної роз’єднаності;

— якісна зміна функцій педагога, головною тенденцією якої стає
керівництво пізнавальною діяльністю студентів, контроль та діагностика
процесу розвитку особистості під час набуття нею знань.

Для забезпечення ефективності оцінювання навчальних досягнень
особистості у процесі контролю мають бути реалізовані такі основні
функції: контролююча, навчальна, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна та виховна. Це можливо тільки за умови побудови
системи контролю на основі принципів об’єктивності, систематичності та
регулярності, гласності, індивідуального характеру контролю, дієвості,
оптимальної організації і вимогливості викладача. У розділі на підставі
аналізу психолого-педагогічної літератури детально розглянуто та
обґрунтовано вказані вище основні принципи та функції контролю.
Доведено, що при оцінюванні навчальних досягнень студентів мають
ураховуватися не тільки знання, уміння та навички, а й виявлені ними їх
особистісні якості.

Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички.
Державні стандарти вищої освіти підкреслюють важливість для майбутньої
професійної діяльності фундаментальних знань, а вміння поділяють на
предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні та
знаково-розумові. Навички, на відміну від знань та умінь, з метою
контролю та оцінювання в навчальному процесі потребують додаткових
теоретико-психологічних досліджень з урахуванням специфіки кожної
навчальної дисципліни.

Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом
запропонована і теоретично обґрунтована класифікація знань, яка охоплює
сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Розроблено методику
структурування професійних умінь на основі системного, діяльнісного та
особисто-розвивального підходів, що дозволяє підвищити ефективність
формування умінь у навчальному процесі та поліпшити їх контроль і
перевірку.

У другому розділі – „Методика системного контролю навчання студентів
спеціальним технічним дисциплінам у вищому аграрному навчальному
закладі” – теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень
студентів при вивченні спеціальних дисциплін техніко-технологічного
спрямування, представлено модель запропонованої системи, наведено
методику розробки неформальних тестових завдань, визначено етапи
організації та методику проведення формуючого експерименту, здійснено
аналіз, систематизацію та узагальнення його результатів.

На основі психолого-педагогічного аналізу джерел та вивчення практичного
досвіду, в яких розкриваються підходи щодо контролю навчальної
діяльності, визначено та обґрунтовано дидактичні умови організації
контролю навчальних досягнень студентів. Провідною дидактичною умовою
стало здійснення безперервного контролю, де в системі поєднані види,
форми і методи перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів.
Як результат теоретичного дослідження ми дійшли висновку, що система
контролю навчання має три підсистеми: функціонально-цільову;
змістово-результативну; підсистему управління навчально-пізнавальною
діяльністю студентів.

Функціонально-цільова підсистема має декілька компонентів, що
характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції
контролю навчання (навчальна, контролююча, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна, виховна); цілі контролю навчання; принципи та
умови ефективності контролю навчання (об’єктивність, систематичність та
регулярність, гласність, індивідуальний характер контролю, дієвість,
вимогливість викладача, оптимальність організації тощо).

Інші дві підсистеми характеризують варіативну частину системи контролю
навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання
результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь,
навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень
студентів у перебігу навчального процесу. Тут ми розглядаємо два
елементи: 1) види, методи, форми та засоби контролю навчання; 2)
результати контролю навчання.

Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю
студентів через оперативний зворотній зв’язок та стимулювання активності
студентів результатами перевірки і оцінювання знань. Складовими цієї
підсистеми є: викладач; студент; пізнавальні дії та операції.

Оскільки контроль передбачає реальний результат підготовки фахівця, то
природно, що його основні функції підпорядковано загальній меті
навчання. Таким чином, об’єктивним є зв’язок функцій контролю, цілей
контролю навчання та загальної мети навчання. Взаємозв’язки між
досліджуваними елементами системи, подаємо нижче (рис.1).

Функції перевірки і оцінювання знань обумовлюють основні принципи
контролю навчання. Останні, у свою чергу, забезпечують досягнення цілей
через вибір методів, форм, засобів контролю тощо. Ця логіка досягнення
результату контролю навчання і передбачена нами в моделі. Результати
контролю навчання враховуються викладачем при їх зіставленні з цілями
контролю. Якщо мети не досягнуто і функції контролю повною мірою не
реалізовано, то викладач враховує ситуацію при відборі змісту навчання,
в методах і формах навчання, упорядковує самостійну роботу студентів
тощо.

Результати контролю навчання постійно повідомляються тим, хто
навчається. Це дуже важливий аспект навчального процесу. Оволодіння
знаннями має бути організовано так, щоб студент вчився активно, без
примусу прагнув до систематичного, самостійного поповнення своїх знань.
При цьому він має оцінювати власний рівень підготовки, самостійно
вибирати навчальний матеріал для більш ґрунтовного засвоєння, відчувати
позитивні емоції від навчання тощо.

Суттєво цьому сприяє система контролю навчання, яка забезпечує
реалізацію відповідних функцій і принципів. Іншими словами, модель
розробленої системи передбачає технологізацію основних компонентів
дидактичного процесу та управління цим процесом.

У цьому розділі дисертації розглянуто методику оцінювання навчальних
досягнень студентів за допомогою тестового контролю. Саме тести є
найпоширенішим і науково обґрунтованим методом педагогічного
вимірювання. До теперішнього часу лише стосовно тестів встановилась
рефлексивна норма обов’язкової перевірки їх якості. Це найсуттєвіша
вимога, що вигідно вирізняє тести від інших методів педагогічного
контролю.

Нами запропонована методика розробки тестових завдань різних рівнів, яка
враховує особливості навчального матеріалу спеціальних технічних
дисциплін, наведено основні види і форми тестових завдань та підходи до
їх конструювання. Як засвідчила практика, суттєвою дидактичною умовою
забезпечення ефективності контролю навчальних досягнень студентів є
дотримання при розробці тестових завдань певних етапів та їх
послідовності: підготовче планування; аналіз змісту навчального
матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірка тестових завдань
і тесту в цілому.

Застосування цієї методики дає можливість створювати неформальні тести
зі спеціальних профілюючих дисциплін, надійність яких відповідає
прийнятним параметрам. Разом з тим кваліфікований аналіз тестових
матеріалів фахівцями дозволяє значно підвищити надійність подальших
вимірювань.

Рис. 1. Структурна модель системи контролю навчальних досягнень
студентів

J

* t i °

a

f>fLgfg>ioiaeossoaeioioIaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeAaeAaeiAiAiAiAiAiAi
AaeAiAiA?A?A?AaeAiAaeoae?ae

yyyy

ph

??????

J

®

°

ph

I ‚

??????????а двома етапами. На першому етапі (2000-2002 рр.) були
проведені констатуючі експериментальні дослідження, в яких брали участь
182 студенти та 75 викладачів Національного аграрного університету, 99
викладачів вищих аграрних навчальних закладів України, що навчалися на
педагогічному факультеті Національного аграрного університету. У
констатуючому експерименті вирішувалися такі завдання:

— аналіз традиційної методики контролю навчальних досягнень студентів;

— уточнення методики системного контролю навчальних досягнень студентів
та обгрунтування рівневої диференціації студентів за їх навчальними
досягненнями.

Аналіз практики контролю навчання студентів здійснювався дисертантом у
процесі спілкування з різними категоріями викладачів (професори,
доценти, старші викладачі, асистенти) шляхом анкетування, бесід після
відвідування занять, участі в нарадах, семінарах тощо.

На початку констатуючого експерименту було проведено аналіз
навчально-методичної літератури з проблеми дослідження. Констатовано, що
дидактична конструкція підручників та навчальних посібників у більшості
випадків не сприяє розвитку у студентів умінь самоконтролю: навіть у тих
підручниках, в яких пропонується студентам перевірити засвоєння
навчальної інформації за розділами чи темами, контрольні питання
розраховані, переважно, на пам’ять студента. Завдання на пояснення
законів, принципів, технологічних підходів, застосування знань в типовій
чи зміненій, раніше невідомій ситуації практично не пропонуються.

Значна увага кафедр приділяється розробці навчально-методичної
документації, де тестові методики є необхідною складовою. Але у жодному
з проаналізованих навчально-методичних комплексів відсутні матеріали
щодо визначення валідності чи надійності тестів. Спостереження за
діяльністю викладачів-аграрників, та самостійною роботою студентів,
аналіз навчально-методичної літератури дали змогу автору зробити
висновок про те, що в практиці навчання самостійність студентів, їх
уміння самоконтролю формуються недостатньо. Крім того, недостатньо
реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого,
домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. Більшість
викладачів переконані, що, якщо студент добре навчається, то немає
необхідності його контролювати.

Саме з цих причин усталено ввійшли в обіг іспити-“автомати”: якщо на
кінець семестру за результатами навчання студент може отримати
“відмінно”, то його не варто залучати до складання іспиту, а виставити
відмінну оцінку до цього. Слід також зазначити, що студенти не завжди
переконані у об’єктивності їх оцінювання. Основним критерієм оцінювання
навчальних досягнень у педагогічній практиці нерідко є не рівень
володіння студентом знаннями, а відвідування занять, виступ на
студентській науково-практичній конференції, участь у громадській роботі
тощо.

За результатами констатуючих досліджень було обґрунтовано характерні
ознаки рівнів навчальних досягнень студентів (низький, середній,
достатній та високий), уточнено критерії (змістово-результативний,
мотиваційно-стимулюючий, розвивально-виховний) та показники ефективності
контролю навчання.

У перебігу формуючого експерименту здійснювалась перевірка робочої
гіпотези дослідження викладачами технічного навчально-наукового
інституту Національного аграрного університету під особистим
організаційно–методичним керівництвом дисертанта. До експерименту було
залучено 7 студентських груп (М-011, М-012, М-013, М-014,
М-015, М-016, М-017) факультету механізації сільського господарства
Національного аграрного університету. Експериментальне дослідження
відбувалося за паралельною структурою, тобто було виділено два однорідні
об’єкти – експериментальні та контрольні групи (кількість студентів
відповідно 108 та 74). В експериментальних групах було введено в дію
розроблену нами методику системного контролю навчальних досягнень
студентів, у контрольних групах навчальний процес відбувався традиційно.

У процесі реалізації експериментальної методики використано широкий
спектр методів та форм контролю навчання студентів. Основою для їх
вибору була, насамперед, дидактична мета занять, зміст навчального
матеріалу та цілі того чи іншого виду контролю. Особливу увагу в
експериментальній роботі приділено реалізації виявлених та теоретично
обґрунтованих дидактичних умов організації, ефективного контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема: а) усвідомлення
студентами цілей навчання, володіння навчально-пізнавальними уміннями і
навичками; б) забезпечення системності контролю, коли вивчення кожного
розділу, теми закінчується контрольними завданнями, а усне опитування,
письмові роботи, тестові завдання поєднуються з графічною та практичною
перевіркою, цілеспрямовано і доцільно використовуються в напрямі
формування самоконтролю студентів; в) методика контролю навчальних
досягнень студентів за будь-якої технології (блочної чи модульної) має
передбачати наступність в оцінюванні знань: для формування системи знань
з навчального предмета з метою контролю засвоєння наступного блоку
інформації включають контрольні питання попереднього блоку;
г) передбачення в процесі навчання і контролю
особистісно-розвивального підходу, який допомагає студенту усвідомити
себе особистістю, виявити і розкрити свій потенціал; д) контрольні
завдання охоплюють весь навчальний матеріал і диференційовані за рівнями
володіння студентами знаннями; е) забезпечення студентів
завчасною інформацією про зміст, методи, форми і терміни проведення
контрольних заходів; є) гласність результатів контролю та надання
можливості кожному студенту ознайомитися з ними, зробити аналіз
виконання завдань.

Зіставлення розподілів студентів досліджуваних груп на початку і в кінці
експерименту проводилося за критерієм ??, що дало змогу підтвердити
позитивні зрушення в розподілі експериментальних груп за рівнем
навчальних досягнень. Зведені дані про розподіл студентів контрольних і
експериментальних груп (табл. 1), свідчать про зростання навчальних
досягнень студентів після впровадження в навчальний процес методики
системного контролю знань. На закінчення експерименту в
експериментальних групах частка студентів, рівень навчальних досягнень
яких був високим, зросла на 12%. Певні зміни відбулися на інших рівнях:
на достатньому рівні приріст склав 7,4%, але зменшилася частка студентів
на середньому і низькому рівнях на 9,2 і 10,2% відповідно. У контрольних
групах приріст на високому рівні незначний – 4,0% і практично не
змінилися частки студентів, рівні навчальних досягнень яких було
визначено як середній та низький.

Таблиця 1

Розподіл студентів експериментальних і контрольних

груп за рівнями навчальних досягнень, (%)*

Заміри Групи Рівні навчальних досягнень студентів

низький

середній

достатній

високий

1 К

22,8

37,9

25,7

13,6

Е

25,9

38,9

20,4

14,8

2

К

20,4

33,5

28,5

17,6

Е

15,7

29,7

27,8

26,8

Приріст К

— 2,4

— 4,4

2,8

4,0

Е

— 10,2

— 9,2

7,4

12,0

*Примітка: 1 – заміри на початку експерименту; 2 – заміри в кінці
експерименту; К – контрольні групи; Е – експериментальні групи.

Констатовано позитивні якісні зміни у розвитку навчально-пізнавальних
умінь студентів експериментального масиву. Вони почали краще
відтворювати свої знання в логічній послідовності, взаємозв’язку,
демонструвати уміння аргументувати, пояснювати, оперувати технічними
термінами. Від студентів контрольних груп їх позитивно відрізняло
оволодіння вміннями самоконтролю: планувати діяльність перед початком;
швидко змінювати склад дій згідно з тим, як змінилися умови; самостійно
складати завдання для самоконтролю тощо.

Одержані результати дозволяють стверджувати, що експериментальна
методика системного контролю навчальних досягнень майбутніх аграрників
при вивченні спеціальних технічних дисциплін є більш ефективною, ніж
традиційний контроль знань. Зроблений висновок підтверджується
статистичною обробкою отриманої інформації: емпіричне значення критерію
?? для експериментальних груп менше за його критичне значення на рівні
значущості р < 0,05. ВИСНОВКИ 1. Реальне становище підготовки фахівців у вищій аграрній освіті не відповідає сучасним вимогам. Сучасна організація навчального процесу недостатньо створює умови для формування професійної компетентності майбутнього аграрника, розвитку його творчого потенціалу, системної самостійної роботи студентів щодо оволодіння науковими знаннями. Тому виникає необхідність не тільки удосконалити усталену технологію навчання, а й докорінно змінити її на основі особистісно-розвивальних концепцій і забезпечити необхідну якість аграрної освіти. Саме якісна складова підготовки фахівців має бути у центрі модернізації навчально-виховного процесу. Лише підвищення якості професійної підготовки спроможне гарантувати українській системі вищої освіти можливість інтеграції у європейський простір та залучення до участі у грандіозному проекті створення “Європи знань”. Одним з напрямів забезпечення цього є істотна перебудова психолого-педагогічних і методичних засад контролю навчальних досягнень студентів. 2. На основі історико-педагогічного аналізу встановлено, що на всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи вчені і практики опікувались питаннями удосконалення контролю як важливої складової процесу навчання. Вагомий внесок у розробку питань контролю навчальної діяльності учнів, студентів, слухачів внесли такі вчені як: А.Алексюк, І.Базедов, І.Булах, Г.Ващенко, О.Киричук, Я.Коменський, Е.Лузік, Л.Романишина, В.Сухомлинський, Н.Тализіна, К.Ушинський, І.Харламов, В.Шаталов та ін. У науково-педагогічній літературі проблема контролю навчальних досягнень студентів розглянута недостатньо. Відсутня термінологічна єдність стосовно сутності понять “якість навчання”, “діагностика”, “контроль”, “оцінювання”, “перевірка”, “облік” тощо. Наслідком цього є і відсутність єдиної методології процесу контролю навчання (принципи, функції, умови, засоби тощо). Це безпосередньо позначається і на педагогічній практиці: не повною мірою контроль забезпечує виконання своїх функцій; нерегулярність та безсистемність оцінювання навчальних досягнень студентів уповільнює формування професійної мотивації; слабо стимулюється пізнавальна активність студентів, їх життєва позиція, що негативно впливає на продуктивну самостійну роботу; контроль часто зводиться до реєстрації незнання навчального матеріалу, ніж до оцінювання навчальних досягнень студента, переважно реєструє нижчі рівні засвоєння знань, лишаючи поза обліком творчі рівні володіння знаннями. На проведення контролю негативний вплив має відсутність галузевої компоненти (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики) державних стандартів освіти взагалі і з кожної спеціальної дисципліни зокрема, недосконалість діагностичних методик традиційного навчання та недостатнє використання стандартизованих тестових та інших інноваційних методик, невключеність в систему контролю самооцінки, самоконтролю, самокорекції тощо. 3. Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички. Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом розроблено і теоретично обґрунтовано класифікацію спеціальних технічних знань, яка охоплює сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Найбільшу питому вагу у складі спеціальної профілюючої дисципліни займають порівняльні, класифікаційні, алгоритмічні, причинно-наслідкові та технологічні знання. З метою забезпечення об’єктивності контролю набутих студентами умінь необхідно сформувати системоутворюючу структуру кожного з них, до якої належить предмет, засіб, процедура, умови та продукт діяльності фахівця. На основі такого детального аналізу мають визначатися основні елементи предметної сфери, що підлягатимуть контролю. Особливу увагу слід приділити формі подання предмета дії та операцій щодо його перетворення. Оцінювання знань, умінь та навичок, як необхідний компонент навчального процесу, залежить не тільки від змісту навчальної дисципліни, але й від об’єктивності фіксації у змісті перевіркових матеріалів таких елементів, які б дозволили оцінити міцність, повноту, глибину, оперативність, гнучкість, конкретність та систематичність знань. 4. Виявлено та обгрунтовано дидактичні умови, які забезпечують ефективне здійснення контролю навчальних досягнень студентів. Системне його забезпечення, де у взаємозв’язку поєднані цілі, функції, принципи, методи та форми перевірки і оцінювання навчальних досягнень студентів, виступає провідною дидактичною умовою організації контролю навчання. Для реалізації означеної дидактичної умови теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень студентів та побудовано її структурну модель, що має три підсистеми: функціонально-цільову; змістово-результативну; управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Функціонально-цільова підсистема включає компоненти, що характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції контролю навчання; цілі контролю навчання; принципи та умови ефективності контролю навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь, навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень студентів в перебігу навчального процесу. Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю через оперативний зворотний зв’язок та стимулювання активності студентів результатами перевірки і оцінювання знань. 5. Методика контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами враховує змістові та процесуальні аспекти. За умови контролю спеціальних технічних знань береться до уваги їх складний конструктивний зміст (технічні системи, машини, обладнання; питання технології виробництва; субстрат техніки; конструкційні матеріали, сировина; організація та економіка виробництва) і розгляд кожного технічного об’єкта на декількох рівнях опису (функціональне призначення, морфологічний опис, питання техніки безпеки тощо). Кожний метод (спостереження за навчальною діяльністю студентів, усне опитування, письмові роботи, графічна та практична перевірки тощо) реалізує певні (домінуючі) функції контролю, а системне застосування прийомів перевірки та оцінювання результатів навчання забезпечує досягнення навчально-виховних цілей згідно з державними стандартами освіти. 6. Стандартизований контроль, в основі якого лежить застосування сучасних комп’ютерних технологій, є важливим компонентом сучасного інноваційного навчання, спрямованого на розвиток особистості майбутнього фахівця-аграрника. Це дає змогу підвищити інтенсивність контролю та його всеосяжність, диференціювати та індивідуалізувати контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що позитивно позначається на формуванні їхньої потребнісно-мотиваційної сфери, рівні самостійності і, як наслідок, на рівні навченості та научуваності. Методика створення неформальних тестових завдань різних рівнів для контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін передбачає: підготовче планування; аналіз змісту навчального матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірку окремих завдань і тесту в цілому. Дотримання означених етапів є суттєвою дидактичною умовою організації ефективного тестового контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами. 7. Закономірний характер впливу запропонованої методики системного контролю навчальних досягнень студентів на ефективність оволодіння студентами спеціальними навчальними дисциплінами підтверджено у педагогічному експерименті. Констатовано, що недостатньо реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого, домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. За результатами констатуючих досліджень здійснена диференціація студентів за рівнями навчальних досягнень (низький, середній, достатній, високий) та відповідно уточнена методика системного контролю знань студентів вищого аграрного навчального закладу. На початку експериментальної роботи за рівнями навчальних досягнень на основі експертної оцінки викладачів студенти досліджуваних груп практично не вирізнялися між собою. В кінці експерименту відбулося зростання кількості студентів з достатнім та високим рівнем навчальних досягнень: у експериментальних групах відповідно на 7,4 та 12 %, а в контрольних – на 2,8 та 4 %. Статистична обробка одержаних даних підтвердила, що емпіричні розподіли студентів експериментальних груп за рівнем навчальних досягнень на початку і в кінці експерименту вирізняються між собою, а в контрольних групах суттєвої різниці не спостерігається. Результати експериментального дослідження довели, що методика реалізації виявлених та обгрунтованих дидактичних умов, порівняно з традиційними методами та формами, забезпечує значно вищий рівень навчальних досягнень студентів. Таким чином, запропонована методика контролю є ефективною і сприяє підвищенню якості професійної підготовки студентів, розвитку їх професійної спрямованості та самоконтролю. Теоретично і методично обгрунтовані положення були покладені в основу розробки навчальної програми “Методика контролю знань” для студентів факультету механізації сільського господарства (спеціалізація “Професійне навчання”), методичних рекомендацій для викладачів та студентів вищого аграрного навчального закладу. Наші дослідження не вичерпують усіх аспектів даної проблеми. До перспективних напрямів подальших розвідок у галузі удосконалення організації та методики контролю навчальних досягнень студентів відносимо: а) обгрунтування організаційно-методичних умов адаптації сучасної системи контролю навчання до вимог Болонського процесу; б) вивчення педагогічних шляхів удосконалення рейтингового оцінювання за кредитно-модульної організації навчання; в) виявлення педагогічних умов формування самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності студентів; г) обгрунтування вимог та правил реалізації принципів контролю навчання в умовах особистісно-розвивальних педагогічних технологій. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Есаулов А.О. Контроль навчальних досягнень студентів (теоретико-методичний аспект): Монографія. – К.: Національний аграрний університет, 2005. – 147 с. 2. Есаулов А.О. Методологічні аспекти оцінювання успішності студентів// Військова освіта: Зб. наук. пр. – К., 2004. – № 2 (14). – С. 142-150. 3. Есаулов А.О. Методичні аспекти та основні функції контролю навчальних досягнень студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2004. – Вип. 79. – С. 347-353. 4. Есаулов А.О. Історико-педагогічний аспект контролю навчальних досягнень студентів // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2005. – Вип. 1. – С. 51-67. 5. Есаулов А.О. Створення комп’ютерно-ситуаційного полігону // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2002. – Вип. 59. – С. 105-109. 6. Методика контролю знань: Програма навчальної дисципліни підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.091902 “Механізація сільського господарства” (спеціалізація „Професійне навчання”) / В.М. Манько, П.Г. Лузан, Т.Д. Іщенко, В.В. Ільїн, А.О. Есаулов, І.М. Бендера. – К.: Аграрна освіта, 2004. – 8с. 7. Методичні рекомендації з контролю навчальних досягнень студентів // Т.Д. Іщенко, А.О. Есаулов, В.М. Манько, П.М. Решетник, П.Г. Лузан. – К.: Видавничий центр НАУ, 2004. – 47 с. 8. Есаулов А.О., Тріфонов Д.М. Інформаційні технології у системі підготовки фахівців // Всеукраїнська конференція “Молодь і суспільство”, присвячена 10-річчю незалежності України: Зб. наук. статей та матеріалів у 3-х т. – Одеса, 2001. – Т. 3. – С. 133-137. АНОТАЦІЇ Есаулов А.О. Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (технічні науки). – Національний аграрний університет, Київ, 2005. Робота присвячена дослідженню проблеми методики контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. У дисертаційному дослідженні вперше визначено і теоретично обґрунтовано дидактичні умови організації контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. Обгрунтовано і експериментально перевірено систему контролю навчальних досягнень студентів-аграрників, розроблено модель системи контролю та схему контролю при модульній організації навчання. Подано класифікацію і охарактеризовано спеціальні технічні знання та уміння як об'єкти контролю, наведено критерії та показники оцінювання їх сформованості. Розкрито дидактичні можливості рейтингового оцінювання та тестових методик у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін. Експериментально перевірено авторську методику контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. Обґрунтовані методичні положення дослідження реалізовано у навчальній програмі з дисципліни “Методика контролю знань”. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані науковцями, викладачами, керівниками вищих навчальних закладів при діагностуванні навчання студентів. Ключові слова: контроль навчальних досягнень, дидактичні умови, система, методика проведення контролю, функції і принципи контролю, спеціальні технічні дисципліни. Эсаулов А.А. Методика контроля учебных достижений студентов-аграрников в процессе изучения специальных технических дисциплин. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (технические науки). – Национальный аграрный университет, Киев, 2005. Диссертация посвящена исследованию проблемы контроля учебных достижений студентов высших аграрных учебных заведений. Актуальность проблемы обусловлена обострением противоречий между профессиональной подготовкой студентов, требованиями общества и сельскохозяйственного производства к специалистам с высшим образованием. На основе обобщения научно-педагогической литературы осуществлен комплексный историко-педагогический анализ проблемы контроля учебных достижений студентов, установлено место и роль оценивания в структуре педагогической деятельности преподавателя, рассмотрены методологические и методические аспекты контроля учебных достижений студентов. Показано, что в обучении для повышения эффективности в процессе контроля должны реализовываться следующие функции: контролирующая, учебная, диагностико-корректирующая, стимулирующе-мотивационная и воспитательная. Предложена и теоретически обоснована классификация специальных технических знаний, охватывающая сферы, состав, структуру, типы и уровни знаний. Разработана методика структурирования профессиональных умений на основе деятельностного подхода, что позволяет существенно повысить качество подготовки будущих специалистов сельскохозяйственного производства. В диссертационном исследовании впервые теоретически обоснованы дидактические условия еффективной организации контроля учебных достижений студентов: а) осознание студентами целей обучения, владение учебно-познавательными умениями и навыками; б) обеспечение системности контроля, при котором изучение каждого раздела, темы заканчивается контрольными заданиями, а устный опрос, письменные работы совмещаются с другими методами контроля (графическая проверка, тестовый контроль и т.д.), целенаправленно и целесообразно используются для формирования самоконтроля студентов; в) методика контроля учебных достижений студентов при модульно-блочной технологии предусматривает преемственность оценивания знаний; г) реализация в обучении личностного подхода; д) заблаговременное обеспечение студентов информацией о содержании, методах, формах и времени проведения контрольных мероприятий; е) гласность результатов контроля, возможность каждому студенту ознакомиться с результатами проверки его знаний, проанализировать выполнение контрольных заданий; ж) поэтапная подготовка теста, которая включает: предварительное планирование; анализ содержания учебного материала; конструирование тестового задания; проверку отдельных заданий и теста в целом. На основе анализа выявленных дидактических условий обоснована система контроля учебных достижений студентов и построена ее модель. Модель системы контроля учебных достижений состоит из трех подсистем: функционально-целевой, содержательно-результативной и подсистеми управления учебно-познавательной деятельностью студентов. Предложена методика разработки тестовых заданий разных уровней сложности, учитывающуя особенности учебного материала специальных технических дисциплин. Уточнены дидактические требования и особенности использования рейтингового оценивания учебных достижений студентов при изучении специальных технических дисциплин. Результаты формирующего эксперимента и их качественный анализ подтвердили гипотезу исседования. Внедрение предложенной системы контроля учебных достижений студентов в учебный процесс дает возможность повысить качество обучения будущих специалистов, сформировать познавательную самостоятельность и самоконтроль. Обоснованные методические положения исследования реализованы в учебной программе дисциплины “Методика контроля знаний”. Разработанные методические рекомендации могут быть использованы учеными, преподавателями, руководителями высших учебных заведений при диагностике обучения студентов. Ключевые слова: контроль учебных достижений, дидактические условия, система, методика проведения контроля, функции и принципы контроля, специальные технические дисциплины. Esaulov A.O. The method of control of study achievements of agricultural students in the process of learning of special technical subjects. - Manuscript The dissertation for competition for the scientific degree of Ph.D. in pedagogical sciences on the major of 13.00.02 – theory and methods of teaching (technical sciences). – National Agricultural University, Kyiv, 2005. The dissertation is devoted to the scrutinizing of the problem of control of educational achievements of students in higher educational agricultural institutions. The urgency of the theme is determined by aggravation of contradictions between professional preparation of students and requirements to the specialists with higher education of as society as agricultural manufacturing. The complete historical and pedagogical analysis of the problem of knowledge estimation has been executed in the work on the base of summarizing of educational and pedagogical literature. In addition, the place and role of knowledge estimation were determined in the structure of pedagogical activity of teacher. The new system of knowledge classification was offered and proved in the work, which embraces spheres, content, structure, types and level of knowledge. The new method of structuring of professional skills was developed in the work, based on the technique of activity, which allows significantly increase the quality of preparation of specialist of agricultural specialists. The model of control of educational achievements consists of three subsystems: functional and aiming, substantial and resulting, and system of management of learning activity of students. The new method of creating of test exercises for different levels of complexity, which taking in to the account the specification of technical subjects, was developed in the work. In addition, the author developed the major types of test tasks and methods of their creating. The results of shaping experiment and their qualitative analysis has proved the hypothesis of investigation. Implementation of developed system of evaluation of student achievements in the educational process gives the possibility to increase the quality of education of agricultural specialists, to form cognitive skills and self-control. Key words: control of educational achievements, didactic conditions, system, method of executing of control, functions and principles of control, specialized technical discipline. PAGE \* Arabic 25

Похожие записи

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕСАУЛОВ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 378.141.5 : 631.3

Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі
вивчення спеціальних технічних дисциплін

13.00.02 — теорія і методика навчання (технічні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України, м. Київ.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, доцент ЛУЗАН Петро

Григорович, Національний аграрний

університет, завідувач кафедри
педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор КОРНЕЄВ

Віктор Петрович, Інститут педагогіки
академії

педагогічних наук України, головний
науковий

співробітник

кандидат педагогічних наук ДЬОМІН
Олександр

Анатолійович, Національний
аграрний

університет, доцент кафедри

сільськогосподарських машин

Провідна установа Українська інженерно-педагогічна академія,
кафедра

педагогіки та методики
професійного навчання,

Міністерства освіти і науки
України, м. Харків

Захист відбудеться “29” вересня 2005 р. о14-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15,
навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус ;, кімната 41

Автореферат розісланий “ 4 ”серпня2005 р.

Вчений секретар

спеціалізовано вченої ради ______________________ Свистун В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Реалізація сучасних напрямів
аграрної політики, що передбачені положеннями Указу Президента України
№1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки”, зумовлюють необхідність розробки нових підходів до
технології підготовки фахівців вищими аграрними навчальними закладами. У
Національній доктрині розвитку освіти вказується на необхідність суттєво
змінити саме концептуальні засади організації навчально-виховного
процесу, де в центрі уваги має бути особистість студента, його потреби,
мотиви, нахили й уподобання. Сучасний студент має віддавати перевагу
самостійній навчальній праці, розвитку своїх творчих здібностей і
задатків.

Саме ті знання, уміння і навички, які студент отримує через особистий
досвід, у самостійній діяльності сприяють ефективному формуванню
потребнісно-мотиваційної сфери особистості, здатної в майбутньому
постійно вчитися. Ось чому вища аграрна освіта поступово переходить від
авторитарного навчання до особистісних технологій управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів, до створення дидактичних
систем розвивального навчання, які дозволили б готувати фахівців
світового рівня.

Основною вимогою до вищої аграрної освіти за сучасних умов є орієнтація
її на розвиток особистості, здатної творчо вирішувати загально-виробничі
та соціально-економічні проблеми в їх взаємозв’язку. Розв’язання завдань
щодо підготовки фахівців, які відповідають вимогам сьогодення,
безпосередньо залежить від змісту та організації навчально-виховного
процесу, оскільки саме в його перебігу проходить професійне становлення
особистості. Засобом визначення кількісних і якісних параметрів
технології навчання виступає контроль як один із невід’ємних компонентів
процесу діагностування навчальних досягнень студентів.

На всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи питаннями контролю
навчання опікувались багато дослідників. Психолого-педагогічні аспекти
контролю грунтовно висвітлені в працях А.Алексюка, С.Архангельського,
Ю.Бабанського, О.Безносюка, В.Безпалька, А.Дьоміна, М.Єсипова,
К.Інгенкампа, Ч.Купісевича, І.Лернера, М.Махмутова, В.Оконя, П.Олійника,
О.Онищук, П.Підкасистого, І.Підласого, Л.Романишиної, М.Скаткіна,
Д.Сметаніна, Н.Тализіної, І.Харламова. Сучасні підходи до організації
контролю навчання знайшли своє відображення в працях В.Бочарнікової,
І.Булах, Л.Добровської, В.Ільїна, Е.Лузік, О.Мокрова, Ф.Мухамедзянової,
І.Романюка, В.Полюка, Г.Цехмістрової.

В умовах перенесення акцентів на самостійне оволодіння знаннями великого
значення набуває вивчення ролі контролю у формуванні мотивації учіння
студентів, розвитку їх пізнавальної самостійності, самоконтролю
особистості. У зв’язку з цим, у процесі дослідження значна увага
приділяється вивченню робіт, присвячених проблемам розвитку особистості,
її ціннісних орієнтацій, пізнавальних здібностей. Дані аспекти
висвітлені в працях І.Волощука, С.Гончаренка, М.Євтуха, І.Зязюна,
О.Киричука, В.Корнеєва, Е.Лузік, В.Маслова, Н.Ничкало, О.Савченко,
В.Сидоренка, А.Степанюк та ін.

Незважаючи на таку кількість робіт щодо контролю навчання, слід
зауважити, що є ряд питань, які, на нашу думку, потребують подальшої
теоретичної та практичної розробки у практиці оволодіння
студентами-аграрниками сучасними професійними знаннями, інтегративними
уміннями і навичками. По-перше, недостатньо чітко визначено суть та
взаємовідношення понять “діагностика”, “контроль”, “перевірка”,
“оцінювання”, “облік”. По-друге, недостатньо проаналізовано і
впроваджено у практику вищої школи досягнення фахівців із питань
застосування сучасних методів і форм діагностування навчання студентів.
По-третє, дослідження питань контролю навчальних досягнень студентів
часто не має чіткої системи, що значно ускладнює сам процес наукового
пошуку і призводить лише до часткових успіхів.

Крім того, контроль навчання студентів у вищих аграрних навчальних
закладах, на нашу думку, нині неадекватний вимогам підготовки фахівців
сучасного рівня. Головний недолік очевидний – контроль не повною мірою
виконує такі основні функції, як навчальну, діагностико-коригуючу,
стимулюючо-мотиваційну, виховну тощо. Існуюча практика оцінювання
навчальних досягнень усереднює студентів, іноді перетворює навчання в
гонитву за оцінками, містить істотний елемент випадку.

Отже, розробка методики контролю навчальних досягнень
студентів-аграрників є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної
науки. Усі наведені обставини зумовлюють важливість і доцільність
розв’язання цієї проблеми, вказують на необхідність її детального
дослідження та впровадження результатів у навчальний процес вищого
аграрного навчального закладу.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження: “Методика контролю
навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення
спеціальних технічних дисциплін”.

Зв’язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри
педагогіки Національного аграрного університету: “Розробити теоретичні
та методичні аспекти формування навчально-пізнавальної активності
студентів вищих аграрних навчальних закладів” (РК № 0101U004363).

Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою навчально-наукового
інституту земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного
аграрного університету (протокол № 5 від 22 грудня 2004 р.) та узгоджена
у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і
психології в Україні (протокол № 2 від 22 лютого 2005 р.).

Об’єкт дослідження – навчальний процес вищого аграрного навчального
закладу.

Предмет дослідження – методика контролю навчальних досягнень студентів
вищого аграрного навчального закладу в умовах вивчення спеціальних
технічних дисциплін.

Мета дослідження. Розробити і теоретично обгрунтувати та
експериментально перевірити методику контролю навчання
студентів-аграрників спеціальним технічним дисциплінам.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що реалізація основних функцій
контролю навчальних досягнень студентів-аграрників спеціальним
технічним дисциплінам здійснюватиметься ефективно, якщо:

— виявити та теоретично обгрунтувати основні дидактичні умови
організації контролю навчання, що враховують специфіку спеціальних
технічних дисциплін, та в системі забезпечують управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів на засадах розвитку їх
особистісних якостей, зокрема, самостійності та самоконтролю;

— на основі виявлених дидактичних умов розробити методику контролю
навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних
дисциплін та реалізувати її в навчальному процесі вищого аграрного
навчального закладу.

Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили формулювання таких завдань:

1. Проаналізувати теорію і практику контролю результатів
навчально-пізнавальної діяльності студентів та уточнити сутність
основних понять щодо визначення та оцінювання якості освіти.

2. Розкрити особливості спеціальних технічних знань, умінь та навичок
студентів як об’єктів контролю навчання і визначити основні критерії та
показники рівня їх сформованості.

3. На основі з’ясованих теоретико-методологічних засад визначити та
науково обгрунтувати дидактичні умови організації контролю навчальних
досягнень студентів вищого аграрного навчального закладу.

4. Розробити методику контролю навчальних досягнень студентів в умовах
оволодіння спеціальними технічними дисциплінами.

5. Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики
системного контролю навчання студентів та розроблених методичних
рекомендацій.

Методологічною основою дослідження є особистісно-розвивальний,
діяльнісний та системний підходи до розробки методики контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема:

— системний підхід до вивчення контролю навчання дає, можливість
дослідити його як складний об’єкт, де кожний елемент детермінований
цілим і, в свою чергу, так чи інакше впливає на систему. Це дає змогу
оцінити роль і місце цілей, функцій, принципів, видів, методів, форм та
засобів контролю, суб’єктів педагогічної взаємодії в процесі оцінювання
знань студентів та сконструювати модель системи;

— діяльнісний підхід передбачає перманентне включення студентів у
різновиди методів і форм контролю навчально-пізнавальної діяльності з
метою розвитку їх пізнавальних можливостей, де контроль, як структурний
компонент діяльності, відбиває її рівневі особливості;

— особистісно-розвивальний підхід має на меті реалізацію ставлення
науково-педагогічних працівників до студента як до самосвідомого
відповідального суб’єкта власного розвитку, передбачає допомогу
вихованцю у виявленні, розкритті його потенційних можливостей,
становленні самосвідомості, самоконтролю як усвідомленої регуляції своєї
поведінки та діяльності.

Єдність усіх цих підходів забезпечує адекватне вирішення завдань
дослідження та досягнення його мети.

Методи дослідження. Для дослідження розв’язання поставлених завдань,
досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів,
адекватних досліджуваному феномену, зокрема:

— теоретичні методи: методи аналізу (ретроспективний, порівняльний) для
зіставлення та порівняння поглядів учених на досліджувану проблему,
визначення напрямів дослідження та поняттєво-категоріального апарату;
моделювання (розробка моделі системи контролю навчання студентів);
логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо системної
організації контролю навчання студентів);

— емпіричні методи: вивчення досвіду застосування методів і форм
контролю, рейтингового оцінювання навчальних досягнень студентів;
експертні оцінки, анкетування, спостереження для визначення рівня
навчальних досягнень студентів; педагогічний експеримент (констатуючий,
формуючий) для вивчення стану традиційної організації контролю навчання
та перевірки ефективності пропонованої методики системного контролю
навчальних досягнень студентів; кількісний і якісний аналіз емпіричних
даних з використанням методів математичної статистики.

Етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998-2005 рр. і
охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

Перший етап (1998-2001 рр.) – констатуючий. Вивчено стан досліджуваної
проблеми в історичному, теоретичному і методичному аспектах; здійснено
аналіз досвіду організації контролю навчання студентів у вищих аграрних
навчальних закладах; сформульовано базові теоретичні положення.

Другий етап (2001-2002 рр.) – аналітичний. Розкрито особливості,
обгрунтовано основні критерії та показники рівня сформованості знань,
умінь та навичок як об’єктів контролю; узагальнено види, функції,
принципи, методи і форми контролю; створено модель системи контролю
навчальних досягнень студентів; розроблено програму експериментальних
досліджень.

Третій етап (2002-2004 рр.) – формуючий. Здійснено експериментальну
перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження; розроблено і
експериментально перевірено методику системної організації контролю
навчальних досягнень студентів вищих аграрних навчальних закладів
(Національний аграрний університет, 2003-2004 рр.).

Четвертий етап (2004-2005 рр.) – завершально-узагальнюючий. Проведена
обробка результатів дослідження, сформульовано висновки і рекомендації;
виконані заходи щодо впровадження одержаних результатів у
навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти України.

Експериментальна база. Основною базою дослiдно-експеpиментальної pоботи
був Нацiональний агpаpний унiвеpситет, де пpотягом 1998-2005 pp.
пpоводилася експеpиментальна pобота, вiдпpацьовувались елементи системи
контролю навчання студентів. Учасниками експеpиментiв були студенти,
викладачі Таращанського агротехнічного коледжу, Нiжинського
агpотехнiчного інституту, студенти, слухачі і викладачі факультету
механізації сільського господарства та педагогічного факультету
Національного аграрного університету. На різних етапах
дослідно-експериментальної роботи було задіяно 737 студентів та 218
викладачів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів
визначаються внеском автора в розробку теорії контролю та методики його
системної організації, що скеровані на підвищення ефективності
навчального процесу у вищих аграрних навчальних закладах. Основні
елементи наукової новизни і теоретичного значення дослідження
конкретизуються в таких положеннях:

— вперше визначено і теоретично обґрунтовано дидактичні умови
організації контролю навчальних досягнень студентів при вивченні
спеціальних технічних дисциплін; вперше обґрунтовано і експериментально
перевірено систему контролю навчальних досягнень студентів-аграрників,
яка функціонально дозволяє досягнути поставлених цілей методикою
перманентного включення студентів у різновиди методів і форм контролю
навчання; розроблено структурну модель системи контролю навчальних
досягнень студентів та схему контролю при модульній організації
навчання; доведено, що повноцінна реалізація функцій і принципів
контролю можлива за умови впровадження в навчальний процес
особистісно-розвивальних технологій; розкрито дидактичні можливості
рейтингового оцінювання та тестових методик як необхідних складових
системи контролю навчання студентів; дістали подальшого розвитку
положення щодо розгляду спеціальних технічних знань, умінь та навичок як
об’єктів контролю, критерії та показники оцінювання якості навчання.

Пpактичне значення дослiдження полягає в pозpобці методичних
pекомендацiй з питань впpовадження у пpактику вищих аграрних навчальних
закладiв системи контролю навчальних досягнень студентів; пpактичне
значення мають також запропоновані piзноpiвневi тестові завдання,
виpобничо-технологiчнi ситуацiї, що pозpоблялися i викоpистовувалися
автоpом пiд час формуючого експеpименту; положення та висновки
дисертації сприятимуть посиленню функціональних можливостей контролю
навчальних досягнень студентів. Обґрунтовані та експериментально
перевірені, положення дослідження реалізовані у навчальній програмі з
дисципліни “Методика контролю знань”, що викладається для студентів
спеціалізації “Професійне навчання” факультетів механізації сільського
господарства вищих аграрних навчальних закладів.

Теоретичні положення, експериментальні дані, висновки можуть
використовуватися при підготовці та проведенні заходів контролю у вищих
навчальних закладах різних рівнів, проведенні науково-методичних
семінарів, для створення навчально-методичних посібників з проблем
відповідно до зазначених у дослідженні.

Упровадження результатів дослідження. Методичнi pекомендації щодо
удосконалення контролю навчальних досягнень студентів упроваджені чеpез
Науково-методичний центp агpаpної освiти (довідка № 128/41 вiд 2 лютого
2005 p. Науково-методичного центpу агpаpної освiти Мiністерства аграрної
політики Укpаїни), а також безпосередньо в навчальний процес
Національного аграрного університету (довідка № 0400 вiд 3 березня 2005
р.), Ніжинського агротехнічного інституту (довідка № 77 вiд 28 січня
2005 p.), Таращанського агротехнічного коледжу (довідка № 30 вiд 28
січня 2005 p.).

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є
самостійним внеском у розробку теорії та методики контролю навчальних
досягнень студентів. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій,
не використовувалися у матеріалах дисертації. В навчальній програмі,
яка була написана у співавторстві (Т.Іщенко, В.Манько, П.Лузан, В.Ільїн,
І.Бендера), особистим внеском автора є розробка змісту лекційних та
семінарських занять. При написанні у співавторстві (Т.Іщенко,
П.Решетник, В.Манько, П.Лузан) методичних рекомендацій автору належить
матеріал про системне забезпечення контролю навчання та тестовий
контроль навчальних досягнень студентів.

Вipогiднiсть здобутих результатів забезпечена застосуванням комплексу
методiв, адекватних пpедмету, метi та завданням дослiдження, тpивалим
хаpактеpом (1998-2004 pp.) дослiдно-експеpиментальної pоботи;
об’єктивним аналізом здобутих результатів; зiставленням статистично
значущих pезультатiв експеpиментiв з масовим педагогiчним досвiдом;
винесенням pезультатiв дослiдження на pозгляд педагогiчного загалу, а
також позитивними наслідками їх впровадження.

Апpобацiя pезультатiв дослiдження. Результати дослiдження на piзних
етапах його оpганiзацiї обговоpювались на IV Міжнародній
науково-технічній конференції “Механізація і енергетика сільського
господарства” (Київ, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних
конференціях “Молодь і суспільство” (Київ, 2003 р.), “Проблеми
соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004
р.), щорічних науково-пpактичних конфеpенцiях i семiнаpах Нацiонального
агpаpного унiвеpситету (Київ, 1999-2004 рр.), засіданнях кафедр
педагогіки і методики навчання Нацiонального агpаpного унiвеpситету
(Київ, 2004-2005 рр.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 друкованих працях,
із них 5 одноосібних. Серед них монографія, 4 наукові статті у
провідних фахових наукових виданнях України, 2 брошури з методичними
рекомендаціями.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел на 19 сторінках (211 найменувань, із них 11 –
іноземними мовами), 3 додатків на 54 сторінках. Загальний обсяг
дисертації — 264 сторінки, з яких 185 сторінок основного тексту.
Робота містить 4 рисунки та 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної
проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і основні завдання, гіпотезу
та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне
значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних
результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі дисертації – „Теоретичні основи оцінювання навчальних
досягнень студентів” – викладено результати історико-педагогічного
аналізу проблеми контролю навчальної діяльності, розглянуто
методологічні та методичні аспекти оцінювання навчальних досягнень
студентів, подано класифікацію та охарактеризовано спеціальні технічні
знання й уміння як об’єкти контролю навчального процесу у вищих аграрних
навчальних закладах.

Проведений історико-педагогічний аналіз контролю навчальної діяльності
показав, що на всіх етапах розвитку людства і для всіх
суспільно-економічних формацій контроль є невід’ємною складовою частиною
навчальної діяльності як процесу оволодіння знаннями, уміннями та
навичками. Значний внесок у розробку питань контролю навчальної
діяльності учнів, студентів, слухачів зробили такі вчені, як
Я.Коменський, К.Ушинський, Г.Ващенко, А.Алексюк, В.Шаталов та ін.

Розробка нових загальних принципів та методології оцінювання навчальних
досягнень особистості суттєво ускладнюється в зв’язку з такими
глобальними тенденціями світової педагогічної практики:

— зміна характеру набуття знань – із стрункої ієрархічної системи знань
класичної освіти до „мозаїчних” знань засобів масової комунікації
(мережа Інтернет, телебачення тощо);

— перехід від технократичної системи освіти до гуманістичної, в основу
якої покладено взаємодію, співробітництво, партнерство, діалог з
особистістю студента;

— інтеграція, створення єдиного освітнього та інформаційного простору,
ліквідація дисциплінарної роз’єднаності;

— якісна зміна функцій педагога, головною тенденцією якої стає
керівництво пізнавальною діяльністю студентів, контроль та діагностика
процесу розвитку особистості під час набуття нею знань.

Для забезпечення ефективності оцінювання навчальних досягнень
особистості у процесі контролю мають бути реалізовані такі основні
функції: контролююча, навчальна, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна та виховна. Це можливо тільки за умови побудови
системи контролю на основі принципів об’єктивності, систематичності та
регулярності, гласності, індивідуального характеру контролю, дієвості,
оптимальної організації і вимогливості викладача. У розділі на підставі
аналізу психолого-педагогічної літератури детально розглянуто та
обґрунтовано вказані вище основні принципи та функції контролю.
Доведено, що при оцінюванні навчальних досягнень студентів мають
ураховуватися не тільки знання, уміння та навички, а й виявлені ними їх
особистісні якості.

Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички.
Державні стандарти вищої освіти підкреслюють важливість для майбутньої
професійної діяльності фундаментальних знань, а вміння поділяють на
предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні та
знаково-розумові. Навички, на відміну від знань та умінь, з метою
контролю та оцінювання в навчальному процесі потребують додаткових
теоретико-психологічних досліджень з урахуванням специфіки кожної
навчальної дисципліни.

Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом
запропонована і теоретично обґрунтована класифікація знань, яка охоплює
сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Розроблено методику
структурування професійних умінь на основі системного, діяльнісного та
особисто-розвивального підходів, що дозволяє підвищити ефективність
формування умінь у навчальному процесі та поліпшити їх контроль і
перевірку.

У другому розділі – „Методика системного контролю навчання студентів
спеціальним технічним дисциплінам у вищому аграрному навчальному
закладі” – теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень
студентів при вивченні спеціальних дисциплін техніко-технологічного
спрямування, представлено модель запропонованої системи, наведено
методику розробки неформальних тестових завдань, визначено етапи
організації та методику проведення формуючого експерименту, здійснено
аналіз, систематизацію та узагальнення його результатів.

На основі психолого-педагогічного аналізу джерел та вивчення практичного
досвіду, в яких розкриваються підходи щодо контролю навчальної
діяльності, визначено та обґрунтовано дидактичні умови організації
контролю навчальних досягнень студентів. Провідною дидактичною умовою
стало здійснення безперервного контролю, де в системі поєднані види,
форми і методи перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів.
Як результат теоретичного дослідження ми дійшли висновку, що система
контролю навчання має три підсистеми: функціонально-цільову;
змістово-результативну; підсистему управління навчально-пізнавальною
діяльністю студентів.

Функціонально-цільова підсистема має декілька компонентів, що
характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції
контролю навчання (навчальна, контролююча, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна, виховна); цілі контролю навчання; принципи та
умови ефективності контролю навчання (об’єктивність, систематичність та
регулярність, гласність, індивідуальний характер контролю, дієвість,
вимогливість викладача, оптимальність організації тощо).

Інші дві підсистеми характеризують варіативну частину системи контролю
навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання
результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь,
навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень
студентів у перебігу навчального процесу. Тут ми розглядаємо два
елементи: 1) види, методи, форми та засоби контролю навчання; 2)
результати контролю навчання.

Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю
студентів через оперативний зворотній зв’язок та стимулювання активності
студентів результатами перевірки і оцінювання знань. Складовими цієї
підсистеми є: викладач; студент; пізнавальні дії та операції.

Оскільки контроль передбачає реальний результат підготовки фахівця, то
природно, що його основні функції підпорядковано загальній меті
навчання. Таким чином, об’єктивним є зв’язок функцій контролю, цілей
контролю навчання та загальної мети навчання. Взаємозв’язки між
досліджуваними елементами системи, подаємо нижче (рис.1).

Функції перевірки і оцінювання знань обумовлюють основні принципи
контролю навчання. Останні, у свою чергу, забезпечують досягнення цілей
через вибір методів, форм, засобів контролю тощо. Ця логіка досягнення
результату контролю навчання і передбачена нами в моделі. Результати
контролю навчання враховуються викладачем при їх зіставленні з цілями
контролю. Якщо мети не досягнуто і функції контролю повною мірою не
реалізовано, то викладач враховує ситуацію при відборі змісту навчання,
в методах і формах навчання, упорядковує самостійну роботу студентів
тощо.

Результати контролю навчання постійно повідомляються тим, хто
навчається. Це дуже важливий аспект навчального процесу. Оволодіння
знаннями має бути організовано так, щоб студент вчився активно, без
примусу прагнув до систематичного, самостійного поповнення своїх знань.
При цьому він має оцінювати власний рівень підготовки, самостійно
вибирати навчальний матеріал для більш ґрунтовного засвоєння, відчувати
позитивні емоції від навчання тощо.

Суттєво цьому сприяє система контролю навчання, яка забезпечує
реалізацію відповідних функцій і принципів. Іншими словами, модель
розробленої системи передбачає технологізацію основних компонентів
дидактичного процесу та управління цим процесом.

У цьому розділі дисертації розглянуто методику оцінювання навчальних
досягнень студентів за допомогою тестового контролю. Саме тести є
найпоширенішим і науково обґрунтованим методом педагогічного
вимірювання. До теперішнього часу лише стосовно тестів встановилась
рефлексивна норма обов’язкової перевірки їх якості. Це найсуттєвіша
вимога, що вигідно вирізняє тести від інших методів педагогічного
контролю.

Нами запропонована методика розробки тестових завдань різних рівнів, яка
враховує особливості навчального матеріалу спеціальних технічних
дисциплін, наведено основні види і форми тестових завдань та підходи до
їх конструювання. Як засвідчила практика, суттєвою дидактичною умовою
забезпечення ефективності контролю навчальних досягнень студентів є
дотримання при розробці тестових завдань певних етапів та їх
послідовності: підготовче планування; аналіз змісту навчального
матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірка тестових завдань
і тесту в цілому.

Застосування цієї методики дає можливість створювати неформальні тести
зі спеціальних профілюючих дисциплін, надійність яких відповідає
прийнятним параметрам. Разом з тим кваліфікований аналіз тестових
матеріалів фахівцями дозволяє значно підвищити надійність подальших
вимірювань.

Рис. 1. Структурна модель системи контролю навчальних досягнень
студентів

J

* t i °

a

f>fLgfg>ioiaeossoaeioioIaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeAaeAaeiAiAiAiAiAiAi
AaeAiAiA?A?A?AaeAiAaeoae?ae

yyyy

ph

??????

J

®

°

ph

I ‚

??????????а двома етапами. На першому етапі (2000-2002 рр.) були
проведені констатуючі експериментальні дослідження, в яких брали участь
182 студенти та 75 викладачів Національного аграрного університету, 99
викладачів вищих аграрних навчальних закладів України, що навчалися на
педагогічному факультеті Національного аграрного університету. У
констатуючому експерименті вирішувалися такі завдання:

— аналіз традиційної методики контролю навчальних досягнень студентів;

— уточнення методики системного контролю навчальних досягнень студентів
та обгрунтування рівневої диференціації студентів за їх навчальними
досягненнями.

Аналіз практики контролю навчання студентів здійснювався дисертантом у
процесі спілкування з різними категоріями викладачів (професори,
доценти, старші викладачі, асистенти) шляхом анкетування, бесід після
відвідування занять, участі в нарадах, семінарах тощо.

На початку констатуючого експерименту було проведено аналіз
навчально-методичної літератури з проблеми дослідження. Констатовано, що
дидактична конструкція підручників та навчальних посібників у більшості
випадків не сприяє розвитку у студентів умінь самоконтролю: навіть у тих
підручниках, в яких пропонується студентам перевірити засвоєння
навчальної інформації за розділами чи темами, контрольні питання
розраховані, переважно, на пам’ять студента. Завдання на пояснення
законів, принципів, технологічних підходів, застосування знань в типовій
чи зміненій, раніше невідомій ситуації практично не пропонуються.

Значна увага кафедр приділяється розробці навчально-методичної
документації, де тестові методики є необхідною складовою. Але у жодному
з проаналізованих навчально-методичних комплексів відсутні матеріали
щодо визначення валідності чи надійності тестів. Спостереження за
діяльністю викладачів-аграрників, та самостійною роботою студентів,
аналіз навчально-методичної літератури дали змогу автору зробити
висновок про те, що в практиці навчання самостійність студентів, їх
уміння самоконтролю формуються недостатньо. Крім того, недостатньо
реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого,
домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. Більшість
викладачів переконані, що, якщо студент добре навчається, то немає
необхідності його контролювати.

Саме з цих причин усталено ввійшли в обіг іспити-“автомати”: якщо на
кінець семестру за результатами навчання студент може отримати
“відмінно”, то його не варто залучати до складання іспиту, а виставити
відмінну оцінку до цього. Слід також зазначити, що студенти не завжди
переконані у об’єктивності їх оцінювання. Основним критерієм оцінювання
навчальних досягнень у педагогічній практиці нерідко є не рівень
володіння студентом знаннями, а відвідування занять, виступ на
студентській науково-практичній конференції, участь у громадській роботі
тощо.

За результатами констатуючих досліджень було обґрунтовано характерні
ознаки рівнів навчальних досягнень студентів (низький, середній,
достатній та високий), уточнено критерії (змістово-результативний,
мотиваційно-стимулюючий, розвивально-виховний) та показники ефективності
контролю навчання.

У перебігу формуючого експерименту здійснювалась перевірка робочої
гіпотези дослідження викладачами технічного навчально-наукового
інституту Національного аграрного університету під особистим
організаційно–методичним керівництвом дисертанта. До експерименту було
залучено 7 студентських груп (М-011, М-012, М-013, М-014,
М-015, М-016, М-017) факультету механізації сільського господарства
Національного аграрного університету. Експериментальне дослідження
відбувалося за паралельною структурою, тобто було виділено два однорідні
об’єкти – експериментальні та контрольні групи (кількість студентів
відповідно 108 та 74). В експериментальних групах було введено в дію
розроблену нами методику системного контролю навчальних досягнень
студентів, у контрольних групах навчальний процес відбувався традиційно.

У процесі реалізації експериментальної методики використано широкий
спектр методів та форм контролю навчання студентів. Основою для їх
вибору була, насамперед, дидактична мета занять, зміст навчального
матеріалу та цілі того чи іншого виду контролю. Особливу увагу в
експериментальній роботі приділено реалізації виявлених та теоретично
обґрунтованих дидактичних умов організації, ефективного контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема: а) усвідомлення
студентами цілей навчання, володіння навчально-пізнавальними уміннями і
навичками; б) забезпечення системності контролю, коли вивчення кожного
розділу, теми закінчується контрольними завданнями, а усне опитування,
письмові роботи, тестові завдання поєднуються з графічною та практичною
перевіркою, цілеспрямовано і доцільно використовуються в напрямі
формування самоконтролю студентів; в) методика контролю навчальних
досягнень студентів за будь-якої технології (блочної чи модульної) має
передбачати наступність в оцінюванні знань: для формування системи знань
з навчального предмета з метою контролю засвоєння наступного блоку
інформації включають контрольні питання попереднього блоку;
г) передбачення в процесі навчання і контролю
особистісно-розвивального підходу, який допомагає студенту усвідомити
себе особистістю, виявити і розкрити свій потенціал; д) контрольні
завдання охоплюють весь навчальний матеріал і диференційовані за рівнями
володіння студентами знаннями; е) забезпечення студентів
завчасною інформацією про зміст, методи, форми і терміни проведення
контрольних заходів; є) гласність результатів контролю та надання
можливості кожному студенту ознайомитися з ними, зробити аналіз
виконання завдань.

Зіставлення розподілів студентів досліджуваних груп на початку і в кінці
експерименту проводилося за критерієм ??, що дало змогу підтвердити
позитивні зрушення в розподілі експериментальних груп за рівнем
навчальних досягнень. Зведені дані про розподіл студентів контрольних і
експериментальних груп (табл. 1), свідчать про зростання навчальних
досягнень студентів після впровадження в навчальний процес методики
системного контролю знань. На закінчення експерименту в
експериментальних групах частка студентів, рівень навчальних досягнень
яких був високим, зросла на 12%. Певні зміни відбулися на інших рівнях:
на достатньому рівні приріст склав 7,4%, але зменшилася частка студентів
на середньому і низькому рівнях на 9,2 і 10,2% відповідно. У контрольних
групах приріст на високому рівні незначний – 4,0% і практично не
змінилися частки студентів, рівні навчальних досягнень яких було
визначено як середній та низький.

Таблиця 1

Розподіл студентів експериментальних і контрольних

груп за рівнями навчальних досягнень, (%)*

Заміри Групи Рівні навчальних досягнень студентів

низький

середній

достатній

високий

1 К

22,8

37,9

25,7

13,6

Е

25,9

38,9

20,4

14,8

2

К

20,4

33,5

28,5

17,6

Е

15,7

29,7

27,8

26,8

Приріст К

— 2,4

— 4,4

2,8

4,0

Е

— 10,2

— 9,2

7,4

12,0

*Примітка: 1 – заміри на початку експерименту; 2 – заміри в кінці
експерименту; К – контрольні групи; Е – експериментальні групи.

Констатовано позитивні якісні зміни у розвитку навчально-пізнавальних
умінь студентів експериментального масиву. Вони почали краще
відтворювати свої знання в логічній послідовності, взаємозв’язку,
демонструвати уміння аргументувати, пояснювати, оперувати технічними
термінами. Від студентів контрольних груп їх позитивно відрізняло
оволодіння вміннями самоконтролю: планувати діяльність перед початком;
швидко змінювати склад дій згідно з тим, як змінилися умови; самостійно
складати завдання для самоконтролю тощо.

Одержані результати дозволяють стверджувати, що експериментальна
методика системного контролю навчальних досягнень майбутніх аграрників
при вивченні спеціальних технічних дисциплін є більш ефективною, ніж
традиційний контроль знань. Зроблений висновок підтверджується
статистичною обробкою отриманої інформації: емпіричне значення критерію
?? для експериментальних груп менше за його критичне значення на рівні
значущості р < 0,05. ВИСНОВКИ 1. Реальне становище підготовки фахівців у вищій аграрній освіті не відповідає сучасним вимогам. Сучасна організація навчального процесу недостатньо створює умови для формування професійної компетентності майбутнього аграрника, розвитку його творчого потенціалу, системної самостійної роботи студентів щодо оволодіння науковими знаннями. Тому виникає необхідність не тільки удосконалити усталену технологію навчання, а й докорінно змінити її на основі особистісно-розвивальних концепцій і забезпечити необхідну якість аграрної освіти. Саме якісна складова підготовки фахівців має бути у центрі модернізації навчально-виховного процесу. Лише підвищення якості професійної підготовки спроможне гарантувати українській системі вищої освіти можливість інтеграції у європейський простір та залучення до участі у грандіозному проекті створення “Європи знань”. Одним з напрямів забезпечення цього є істотна перебудова психолого-педагогічних і методичних засад контролю навчальних досягнень студентів. 2. На основі історико-педагогічного аналізу встановлено, що на всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи вчені і практики опікувались питаннями удосконалення контролю як важливої складової процесу навчання. Вагомий внесок у розробку питань контролю навчальної діяльності учнів, студентів, слухачів внесли такі вчені як: А.Алексюк, І.Базедов, І.Булах, Г.Ващенко, О.Киричук, Я.Коменський, Е.Лузік, Л.Романишина, В.Сухомлинський, Н.Тализіна, К.Ушинський, І.Харламов, В.Шаталов та ін. У науково-педагогічній літературі проблема контролю навчальних досягнень студентів розглянута недостатньо. Відсутня термінологічна єдність стосовно сутності понять “якість навчання”, “діагностика”, “контроль”, “оцінювання”, “перевірка”, “облік” тощо. Наслідком цього є і відсутність єдиної методології процесу контролю навчання (принципи, функції, умови, засоби тощо). Це безпосередньо позначається і на педагогічній практиці: не повною мірою контроль забезпечує виконання своїх функцій; нерегулярність та безсистемність оцінювання навчальних досягнень студентів уповільнює формування професійної мотивації; слабо стимулюється пізнавальна активність студентів, їх життєва позиція, що негативно впливає на продуктивну самостійну роботу; контроль часто зводиться до реєстрації незнання навчального матеріалу, ніж до оцінювання навчальних досягнень студента, переважно реєструє нижчі рівні засвоєння знань, лишаючи поза обліком творчі рівні володіння знаннями. На проведення контролю негативний вплив має відсутність галузевої компоненти (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики) державних стандартів освіти взагалі і з кожної спеціальної дисципліни зокрема, недосконалість діагностичних методик традиційного навчання та недостатнє використання стандартизованих тестових та інших інноваційних методик, невключеність в систему контролю самооцінки, самоконтролю, самокорекції тощо. 3. Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички. Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом розроблено і теоретично обґрунтовано класифікацію спеціальних технічних знань, яка охоплює сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Найбільшу питому вагу у складі спеціальної профілюючої дисципліни займають порівняльні, класифікаційні, алгоритмічні, причинно-наслідкові та технологічні знання. З метою забезпечення об’єктивності контролю набутих студентами умінь необхідно сформувати системоутворюючу структуру кожного з них, до якої належить предмет, засіб, процедура, умови та продукт діяльності фахівця. На основі такого детального аналізу мають визначатися основні елементи предметної сфери, що підлягатимуть контролю. Особливу увагу слід приділити формі подання предмета дії та операцій щодо його перетворення. Оцінювання знань, умінь та навичок, як необхідний компонент навчального процесу, залежить не тільки від змісту навчальної дисципліни, але й від об’єктивності фіксації у змісті перевіркових матеріалів таких елементів, які б дозволили оцінити міцність, повноту, глибину, оперативність, гнучкість, конкретність та систематичність знань. 4. Виявлено та обгрунтовано дидактичні умови, які забезпечують ефективне здійснення контролю навчальних досягнень студентів. Системне його забезпечення, де у взаємозв’язку поєднані цілі, функції, принципи, методи та форми перевірки і оцінювання навчальних досягнень студентів, виступає провідною дидактичною умовою організації контролю навчання. Для реалізації означеної дидактичної умови теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень студентів та побудовано її структурну модель, що має три підсистеми: функціонально-цільову; змістово-результативну; управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Функціонально-цільова підсистема включає компоненти, що характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції контролю навчання; цілі контролю навчання; принципи та умови ефективності контролю навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь, навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень студентів в перебігу навчального процесу. Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю через оперативний зворотний зв’язок та стимулювання активності студентів результатами перевірки і оцінювання знань. 5. Методика контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами враховує змістові та процесуальні аспекти. За умови контролю спеціальних технічних знань береться до уваги їх складний конструктивний зміст (технічні системи, машини, обладнання; питання технології виробництва; субстрат техніки; конструкційні матеріали, сировина; організація та економіка виробництва) і розгляд кожного технічного об’єкта на декількох рівнях опису (функціональне призначення, морфологічний опис, питання техніки безпеки тощо). Кожний метод (спостереження за навчальною діяльністю студентів, усне опитування, письмові роботи, графічна та практична перевірки тощо) реалізує певні (домінуючі) функції контролю, а системне застосування прийомів перевірки та оцінювання результатів навчання забезпечує досягнення навчально-виховних цілей згідно з державними стандартами освіти. 6. Стандартизований контроль, в основі якого лежить застосування сучасних комп’ютерних технологій, є важливим компонентом сучасного інноваційного навчання, спрямованого на розвиток особистості майбутнього фахівця-аграрника. Це дає змогу підвищити інтенсивність контролю та його всеосяжність, диференціювати та індивідуалізувати контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що позитивно позначається на формуванні їхньої потребнісно-мотиваційної сфери, рівні самостійності і, як наслідок, на рівні навченості та научуваності. Методика створення неформальних тестових завдань різних рівнів для контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін передбачає: підготовче планування; аналіз змісту навчального матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірку окремих завдань і тесту в цілому. Дотримання означених етапів є суттєвою дидактичною умовою організації ефективного тестового контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами. 7. Закономірний характер впливу запропонованої методики системного контролю навчальних досягнень студентів на ефективність оволодіння студентами спеціальними навчальними дисциплінами підтверджено у педагогічному експерименті. Констатовано, що недостатньо реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого, домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. За результатами констатуючих досліджень здійснена диференціація студентів за рівнями навчальних досягнень (низький, середній, достатній, високий) та відповідно уточнена методика системного контролю знань студентів вищого аграрного навчального закладу. На початку експериментальної роботи за рівнями навчальних досягнень на основі експертної оцінки викладачів студенти досліджуваних груп практично не вирізнялися між собою. В кінці експерименту відбулося зростання кількості студентів з достатнім та високим рівнем навчальних досягнень: у експериментальних групах відповідно на 7,4 та 12 %, а в контрольних – на 2,8 та 4 %. Статистична обробка одержаних даних підтвердила, що емпіричні розподіли студентів експериментальних груп за рівнем навчальних досягнень на початку і в кінці експерименту вирізняються між собою, а в контрольних групах суттєвої різниці не спостерігається. Результати експериментального дослідження довели, що методика реалізації виявлених та обгрунтованих дидактичних умов, порівняно з традиційними методами та формами, забезпечує значно вищий рівень навчальних досягнень студентів. Таким чином, запропонована методика контролю є ефективною і сприяє підвищенню якості професійної підготовки студентів, розвитку їх професійної спрямованості та самоконтролю. Теоретично і методично обгрунтовані положення були покладені в основу розробки навчальної програми “Методика контролю знань” для студентів факультету механізації сільського господарства (спеціалізація “Професійне навчання”), методичних рекомендацій для викладачів та студентів вищого аграрного навчального закладу. Наші дослідження не вичерпують усіх аспектів даної проблеми. До перспективних напрямів подальших розвідок у галузі удосконалення організації та методики контролю навчальних досягнень студентів відносимо: а) обгрунтування організаційно-методичних умов адаптації сучасної системи контролю навчання до вимог Болонського процесу; б) вивчення педагогічних шляхів удосконалення рейтингового оцінювання за кредитно-модульної організації навчання; в) виявлення педагогічних умов формування самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності студентів; г) обгрунтування вимог та правил реалізації принципів контролю навчання в умовах особистісно-розвивальних педагогічних технологій. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Есаулов А.О. Контроль навчальних досягнень студентів (теоретико-методичний аспект): Монографія. – К.: Національний аграрний університет, 2005. – 147 с. 2. Есаулов А.О. Методологічні аспекти оцінювання успішності студентів// Військова освіта: Зб. наук. пр. – К., 2004. – № 2 (14). – С. 142-150. 3. Есаулов А.О. Методичні аспекти та основні функції контролю навчальних досягнень студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2004. – Вип. 79. – С. 347-353. 4. Есаулов А.О. Історико-педагогічний аспект контролю навчальних досягнень студентів // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2005. – Вип. 1. – С. 51-67. 5. Есаулов А.О. Створення комп’ютерно-ситуаційного полігону // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2002. – Вип. 59. – С. 105-109. 6. Методика контролю знань: Програма навчальної дисципліни підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.091902 “Механізація сільського господарства” (спеціалізація „Професійне навчання”) / В.М. Манько, П.Г. Лузан, Т.Д. Іщенко, В.В. Ільїн, А.О. Есаулов, І.М. Бендера. – К.: Аграрна освіта, 2004. – 8с. 7. Методичні рекомендації з контролю навчальних досягнень студентів // Т.Д. Іщенко, А.О. Есаулов, В.М. Манько, П.М. Решетник, П.Г. Лузан. – К.: Видавничий центр НАУ, 2004. – 47 с. 8. Есаулов А.О., Тріфонов Д.М. Інформаційні технології у системі підготовки фахівців // Всеукраїнська конференція “Молодь і суспільство”, присвячена 10-річчю незалежності України: Зб. наук. статей та матеріалів у 3-х т. – Одеса, 2001. – Т. 3. – С. 133-137. АНОТАЦІЇ Есаулов А.О. Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (технічні науки). – Національний аграрний університет, Київ, 2005. Робота присвячена дослідженню проблеми методики контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. У дисертаційному дослідженні вперше визначено і теоретично обґрунтовано дидактичні умови організації контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. Обгрунтовано і експериментально перевірено систему контролю навчальних досягнень студентів-аграрників, розроблено модель системи контролю та схему контролю при модульній організації навчання. Подано класифікацію і охарактеризовано спеціальні технічні знання та уміння як об'єкти контролю, наведено критерії та показники оцінювання їх сформованості. Розкрито дидактичні можливості рейтингового оцінювання та тестових методик у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін. Експериментально перевірено авторську методику контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін. Обґрунтовані методичні положення дослідження реалізовано у навчальній програмі з дисципліни “Методика контролю знань”. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані науковцями, викладачами, керівниками вищих навчальних закладів при діагностуванні навчання студентів. Ключові слова: контроль навчальних досягнень, дидактичні умови, система, методика проведення контролю, функції і принципи контролю, спеціальні технічні дисципліни. Эсаулов А.А. Методика контроля учебных достижений студентов-аграрников в процессе изучения специальных технических дисциплин. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (технические науки). – Национальный аграрный университет, Киев, 2005. Диссертация посвящена исследованию проблемы контроля учебных достижений студентов высших аграрных учебных заведений. Актуальность проблемы обусловлена обострением противоречий между профессиональной подготовкой студентов, требованиями общества и сельскохозяйственного производства к специалистам с высшим образованием. На основе обобщения научно-педагогической литературы осуществлен комплексный историко-педагогический анализ проблемы контроля учебных достижений студентов, установлено место и роль оценивания в структуре педагогической деятельности преподавателя, рассмотрены методологические и методические аспекты контроля учебных достижений студентов. Показано, что в обучении для повышения эффективности в процессе контроля должны реализовываться следующие функции: контролирующая, учебная, диагностико-корректирующая, стимулирующе-мотивационная и воспитательная. Предложена и теоретически обоснована классификация специальных технических знаний, охватывающая сферы, состав, структуру, типы и уровни знаний. Разработана методика структурирования профессиональных умений на основе деятельностного подхода, что позволяет существенно повысить качество подготовки будущих специалистов сельскохозяйственного производства. В диссертационном исследовании впервые теоретически обоснованы дидактические условия еффективной организации контроля учебных достижений студентов: а) осознание студентами целей обучения, владение учебно-познавательными умениями и навыками; б) обеспечение системности контроля, при котором изучение каждого раздела, темы заканчивается контрольными заданиями, а устный опрос, письменные работы совмещаются с другими методами контроля (графическая проверка, тестовый контроль и т.д.), целенаправленно и целесообразно используются для формирования самоконтроля студентов; в) методика контроля учебных достижений студентов при модульно-блочной технологии предусматривает преемственность оценивания знаний; г) реализация в обучении личностного подхода; д) заблаговременное обеспечение студентов информацией о содержании, методах, формах и времени проведения контрольных мероприятий; е) гласность результатов контроля, возможность каждому студенту ознакомиться с результатами проверки его знаний, проанализировать выполнение контрольных заданий; ж) поэтапная подготовка теста, которая включает: предварительное планирование; анализ содержания учебного материала; конструирование тестового задания; проверку отдельных заданий и теста в целом. На основе анализа выявленных дидактических условий обоснована система контроля учебных достижений студентов и построена ее модель. Модель системы контроля учебных достижений состоит из трех подсистем: функционально-целевой, содержательно-результативной и подсистеми управления учебно-познавательной деятельностью студентов. Предложена методика разработки тестовых заданий разных уровней сложности, учитывающуя особенности учебного материала специальных технических дисциплин. Уточнены дидактические требования и особенности использования рейтингового оценивания учебных достижений студентов при изучении специальных технических дисциплин. Результаты формирующего эксперимента и их качественный анализ подтвердили гипотезу исседования. Внедрение предложенной системы контроля учебных достижений студентов в учебный процесс дает возможность повысить качество обучения будущих специалистов, сформировать познавательную самостоятельность и самоконтроль. Обоснованные методические положения исследования реализованы в учебной программе дисциплины “Методика контроля знаний”. Разработанные методические рекомендации могут быть использованы учеными, преподавателями, руководителями высших учебных заведений при диагностике обучения студентов. Ключевые слова: контроль учебных достижений, дидактические условия, система, методика проведения контроля, функции и принципы контроля, специальные технические дисциплины. Esaulov A.O. The method of control of study achievements of agricultural students in the process of learning of special technical subjects. - Manuscript The dissertation for competition for the scientific degree of Ph.D. in pedagogical sciences on the major of 13.00.02 – theory and methods of teaching (technical sciences). – National Agricultural University, Kyiv, 2005. The dissertation is devoted to the scrutinizing of the problem of control of educational achievements of students in higher educational agricultural institutions. The urgency of the theme is determined by aggravation of contradictions between professional preparation of students and requirements to the specialists with higher education of as society as agricultural manufacturing. The complete historical and pedagogical analysis of the problem of knowledge estimation has been executed in the work on the base of summarizing of educational and pedagogical literature. In addition, the place and role of knowledge estimation were determined in the structure of pedagogical activity of teacher. The new system of knowledge classification was offered and proved in the work, which embraces spheres, content, structure, types and level of knowledge. The new method of structuring of professional skills was developed in the work, based on the technique of activity, which allows significantly increase the quality of preparation of specialist of agricultural specialists. The model of control of educational achievements consists of three subsystems: functional and aiming, substantial and resulting, and system of management of learning activity of students. The new method of creating of test exercises for different levels of complexity, which taking in to the account the specification of technical subjects, was developed in the work. In addition, the author developed the major types of test tasks and methods of their creating. The results of shaping experiment and their qualitative analysis has proved the hypothesis of investigation. Implementation of developed system of evaluation of student achievements in the educational process gives the possibility to increase the quality of education of agricultural specialists, to form cognitive skills and self-control. Key words: control of educational achievements, didactic conditions, system, method of executing of control, functions and principles of control, specialized technical discipline. PAGE \* Arabic 25

Похожие записи