.

Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення спеціальних технічних дисциплін (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2783
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕСАУЛОВ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 378.141.5 : 631.3

Методика контролю навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі
вивчення спеціальних технічних дисциплін

13.00.02 – теорія і методика навчання (технічні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України, м. Київ.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, доцент ЛУЗАН Петро

Григорович, Національний аграрний

університет, завідувач кафедри
педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор КОРНЕЄВ

Віктор Петрович, Інститут педагогіки
академії

педагогічних наук України, головний
науковий

співробітник

кандидат педагогічних наук ДЬОМІН
Олександр

Анатолійович, Національний
аграрний

університет, доцент кафедри

сільськогосподарських машин

Провідна установа Українська інженерно-педагогічна академія,
кафедра

педагогіки та методики
професійного навчання,

Міністерства освіти і науки
України, м. Харків

Захист відбудеться “29” вересня 2005 р. о14-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15,
навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус ;, кімната 41

Автореферат розісланий “ 4 ”серпня2005 р.

Вчений секретар

спеціалізовано вченої ради ______________________ Свистун В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Реалізація сучасних напрямів
аграрної політики, що передбачені положеннями Указу Президента України
№1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки”, зумовлюють необхідність розробки нових підходів до
технології підготовки фахівців вищими аграрними навчальними закладами. У
Національній доктрині розвитку освіти вказується на необхідність суттєво
змінити саме концептуальні засади організації навчально-виховного
процесу, де в центрі уваги має бути особистість студента, його потреби,
мотиви, нахили й уподобання. Сучасний студент має віддавати перевагу
самостійній навчальній праці, розвитку своїх творчих здібностей і
задатків.

Саме ті знання, уміння і навички, які студент отримує через особистий
досвід, у самостійній діяльності сприяють ефективному формуванню
потребнісно-мотиваційної сфери особистості, здатної в майбутньому
постійно вчитися. Ось чому вища аграрна освіта поступово переходить від
авторитарного навчання до особистісних технологій управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів, до створення дидактичних
систем розвивального навчання, які дозволили б готувати фахівців
світового рівня.

Основною вимогою до вищої аграрної освіти за сучасних умов є орієнтація
її на розвиток особистості, здатної творчо вирішувати загально-виробничі
та соціально-економічні проблеми в їх взаємозв’язку. Розв’язання завдань
щодо підготовки фахівців, які відповідають вимогам сьогодення,
безпосередньо залежить від змісту та організації навчально-виховного
процесу, оскільки саме в його перебігу проходить професійне становлення
особистості. Засобом визначення кількісних і якісних параметрів
технології навчання виступає контроль як один із невід’ємних компонентів
процесу діагностування навчальних досягнень студентів.

На всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи питаннями контролю
навчання опікувались багато дослідників. Психолого-педагогічні аспекти
контролю грунтовно висвітлені в працях А.Алексюка, С.Архангельського,
Ю.Бабанського, О.Безносюка, В.Безпалька, А.Дьоміна, М.Єсипова,
К.Інгенкампа, Ч.Купісевича, І.Лернера, М.Махмутова, В.Оконя, П.Олійника,
О.Онищук, П.Підкасистого, І.Підласого, Л.Романишиної, М.Скаткіна,
Д.Сметаніна, Н.Тализіної, І.Харламова. Сучасні підходи до організації
контролю навчання знайшли своє відображення в працях В.Бочарнікової,
І.Булах, Л.Добровської, В.Ільїна, Е.Лузік, О.Мокрова, Ф.Мухамедзянової,
І.Романюка, В.Полюка, Г.Цехмістрової.

В умовах перенесення акцентів на самостійне оволодіння знаннями великого
значення набуває вивчення ролі контролю у формуванні мотивації учіння
студентів, розвитку їх пізнавальної самостійності, самоконтролю
особистості. У зв’язку з цим, у процесі дослідження значна увага
приділяється вивченню робіт, присвячених проблемам розвитку особистості,
її ціннісних орієнтацій, пізнавальних здібностей. Дані аспекти
висвітлені в працях І.Волощука, С.Гончаренка, М.Євтуха, І.Зязюна,
О.Киричука, В.Корнеєва, Е.Лузік, В.Маслова, Н.Ничкало, О.Савченко,
В.Сидоренка, А.Степанюк та ін.

Незважаючи на таку кількість робіт щодо контролю навчання, слід
зауважити, що є ряд питань, які, на нашу думку, потребують подальшої
теоретичної та практичної розробки у практиці оволодіння
студентами-аграрниками сучасними професійними знаннями, інтегративними
уміннями і навичками. По-перше, недостатньо чітко визначено суть та
взаємовідношення понять “діагностика”, “контроль”, “перевірка”,
“оцінювання”, “облік”. По-друге, недостатньо проаналізовано і
впроваджено у практику вищої школи досягнення фахівців із питань
застосування сучасних методів і форм діагностування навчання студентів.
По-третє, дослідження питань контролю навчальних досягнень студентів
часто не має чіткої системи, що значно ускладнює сам процес наукового
пошуку і призводить лише до часткових успіхів.

Крім того, контроль навчання студентів у вищих аграрних навчальних
закладах, на нашу думку, нині неадекватний вимогам підготовки фахівців
сучасного рівня. Головний недолік очевидний – контроль не повною мірою
виконує такі основні функції, як навчальну, діагностико-коригуючу,
стимулюючо-мотиваційну, виховну тощо. Існуюча практика оцінювання
навчальних досягнень усереднює студентів, іноді перетворює навчання в
гонитву за оцінками, містить істотний елемент випадку.

Отже, розробка методики контролю навчальних досягнень
студентів-аграрників є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної
науки. Усі наведені обставини зумовлюють важливість і доцільність
розв’язання цієї проблеми, вказують на необхідність її детального
дослідження та впровадження результатів у навчальний процес вищого
аграрного навчального закладу.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження: “Методика контролю
навчальних досягнень студентів-аграрників у процесі вивчення
спеціальних технічних дисциплін”.

Зв’язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри
педагогіки Національного аграрного університету: “Розробити теоретичні
та методичні аспекти формування навчально-пізнавальної активності
студентів вищих аграрних навчальних закладів” (РК № 0101U004363).

Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою навчально-наукового
інституту земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного
аграрного університету (протокол № 5 від 22 грудня 2004 р.) та узгоджена
у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і
психології в Україні (протокол № 2 від 22 лютого 2005 р.).

Об’єкт дослідження – навчальний процес вищого аграрного навчального
закладу.

Предмет дослідження – методика контролю навчальних досягнень студентів
вищого аграрного навчального закладу в умовах вивчення спеціальних
технічних дисциплін.

Мета дослідження. Розробити і теоретично обгрунтувати та
експериментально перевірити методику контролю навчання
студентів-аграрників спеціальним технічним дисциплінам.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що реалізація основних функцій
контролю навчальних досягнень студентів-аграрників спеціальним
технічним дисциплінам здійснюватиметься ефективно, якщо:

– виявити та теоретично обгрунтувати основні дидактичні умови
організації контролю навчання, що враховують специфіку спеціальних
технічних дисциплін, та в системі забезпечують управління
навчально-пізнавальною діяльністю студентів на засадах розвитку їх
особистісних якостей, зокрема, самостійності та самоконтролю;

– на основі виявлених дидактичних умов розробити методику контролю
навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних
дисциплін та реалізувати її в навчальному процесі вищого аграрного
навчального закладу.

Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили формулювання таких завдань:

1. Проаналізувати теорію і практику контролю результатів
навчально-пізнавальної діяльності студентів та уточнити сутність
основних понять щодо визначення та оцінювання якості освіти.

2. Розкрити особливості спеціальних технічних знань, умінь та навичок
студентів як об’єктів контролю навчання і визначити основні критерії та
показники рівня їх сформованості.

3. На основі з’ясованих теоретико-методологічних засад визначити та
науково обгрунтувати дидактичні умови організації контролю навчальних
досягнень студентів вищого аграрного навчального закладу.

4. Розробити методику контролю навчальних досягнень студентів в умовах
оволодіння спеціальними технічними дисциплінами.

5. Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики
системного контролю навчання студентів та розроблених методичних
рекомендацій.

Методологічною основою дослідження є особистісно-розвивальний,
діяльнісний та системний підходи до розробки методики контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема:

– системний підхід до вивчення контролю навчання дає, можливість
дослідити його як складний об’єкт, де кожний елемент детермінований
цілим і, в свою чергу, так чи інакше впливає на систему. Це дає змогу
оцінити роль і місце цілей, функцій, принципів, видів, методів, форм та
засобів контролю, суб’єктів педагогічної взаємодії в процесі оцінювання
знань студентів та сконструювати модель системи;

– діяльнісний підхід передбачає перманентне включення студентів у
різновиди методів і форм контролю навчально-пізнавальної діяльності з
метою розвитку їх пізнавальних можливостей, де контроль, як структурний
компонент діяльності, відбиває її рівневі особливості;

– особистісно-розвивальний підхід має на меті реалізацію ставлення
науково-педагогічних працівників до студента як до самосвідомого
відповідального суб’єкта власного розвитку, передбачає допомогу
вихованцю у виявленні, розкритті його потенційних можливостей,
становленні самосвідомості, самоконтролю як усвідомленої регуляції своєї
поведінки та діяльності.

Єдність усіх цих підходів забезпечує адекватне вирішення завдань
дослідження та досягнення його мети.

Методи дослідження. Для дослідження розв’язання поставлених завдань,
досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів,
адекватних досліджуваному феномену, зокрема:

– теоретичні методи: методи аналізу (ретроспективний, порівняльний) для
зіставлення та порівняння поглядів учених на досліджувану проблему,
визначення напрямів дослідження та поняттєво-категоріального апарату;
моделювання (розробка моделі системи контролю навчання студентів);
логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо системної
організації контролю навчання студентів);

– емпіричні методи: вивчення досвіду застосування методів і форм
контролю, рейтингового оцінювання навчальних досягнень студентів;
експертні оцінки, анкетування, спостереження для визначення рівня
навчальних досягнень студентів; педагогічний експеримент (констатуючий,
формуючий) для вивчення стану традиційної організації контролю навчання
та перевірки ефективності пропонованої методики системного контролю
навчальних досягнень студентів; кількісний і якісний аналіз емпіричних
даних з використанням методів математичної статистики.

Етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998-2005 рр. і
охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

Перший етап (1998-2001 рр.) – констатуючий. Вивчено стан досліджуваної
проблеми в історичному, теоретичному і методичному аспектах; здійснено
аналіз досвіду організації контролю навчання студентів у вищих аграрних
навчальних закладах; сформульовано базові теоретичні положення.

Другий етап (2001-2002 рр.) – аналітичний. Розкрито особливості,
обгрунтовано основні критерії та показники рівня сформованості знань,
умінь та навичок як об’єктів контролю; узагальнено види, функції,
принципи, методи і форми контролю; створено модель системи контролю
навчальних досягнень студентів; розроблено програму експериментальних
досліджень.

Третій етап (2002-2004 рр.) – формуючий. Здійснено експериментальну
перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження; розроблено і
експериментально перевірено методику системної організації контролю
навчальних досягнень студентів вищих аграрних навчальних закладів
(Національний аграрний університет, 2003-2004 рр.).

Четвертий етап (2004-2005 рр.) – завершально-узагальнюючий. Проведена
обробка результатів дослідження, сформульовано висновки і рекомендації;
виконані заходи щодо впровадження одержаних результатів у
навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти України.

Експериментальна база. Основною базою дослiдно-експеpиментальної pоботи
був Нацiональний агpаpний унiвеpситет, де пpотягом 1998-2005 pp.
пpоводилася експеpиментальна pобота, вiдпpацьовувались елементи системи
контролю навчання студентів. Учасниками експеpиментiв були студенти,
викладачі Таращанського агротехнічного коледжу, Нiжинського
агpотехнiчного інституту, студенти, слухачі і викладачі факультету
механізації сільського господарства та педагогічного факультету
Національного аграрного університету. На різних етапах
дослідно-експериментальної роботи було задіяно 737 студентів та 218
викладачів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів
визначаються внеском автора в розробку теорії контролю та методики його
системної організації, що скеровані на підвищення ефективності
навчального процесу у вищих аграрних навчальних закладах. Основні
елементи наукової новизни і теоретичного значення дослідження
конкретизуються в таких положеннях:

– вперше визначено і теоретично обґрунтовано дидактичні умови
організації контролю навчальних досягнень студентів при вивченні
спеціальних технічних дисциплін; вперше обґрунтовано і експериментально
перевірено систему контролю навчальних досягнень студентів-аграрників,
яка функціонально дозволяє досягнути поставлених цілей методикою
перманентного включення студентів у різновиди методів і форм контролю
навчання; розроблено структурну модель системи контролю навчальних
досягнень студентів та схему контролю при модульній організації
навчання; доведено, що повноцінна реалізація функцій і принципів
контролю можлива за умови впровадження в навчальний процес
особистісно-розвивальних технологій; розкрито дидактичні можливості
рейтингового оцінювання та тестових методик як необхідних складових
системи контролю навчання студентів; дістали подальшого розвитку
положення щодо розгляду спеціальних технічних знань, умінь та навичок як
об’єктів контролю, критерії та показники оцінювання якості навчання.

Пpактичне значення дослiдження полягає в pозpобці методичних
pекомендацiй з питань впpовадження у пpактику вищих аграрних навчальних
закладiв системи контролю навчальних досягнень студентів; пpактичне
значення мають також запропоновані piзноpiвневi тестові завдання,
виpобничо-технологiчнi ситуацiї, що pозpоблялися i викоpистовувалися
автоpом пiд час формуючого експеpименту; положення та висновки
дисертації сприятимуть посиленню функціональних можливостей контролю
навчальних досягнень студентів. Обґрунтовані та експериментально
перевірені, положення дослідження реалізовані у навчальній програмі з
дисципліни “Методика контролю знань”, що викладається для студентів
спеціалізації “Професійне навчання” факультетів механізації сільського
господарства вищих аграрних навчальних закладів.

Теоретичні положення, експериментальні дані, висновки можуть
використовуватися при підготовці та проведенні заходів контролю у вищих
навчальних закладах різних рівнів, проведенні науково-методичних
семінарів, для створення навчально-методичних посібників з проблем
відповідно до зазначених у дослідженні.

Упровадження результатів дослідження. Методичнi pекомендації щодо
удосконалення контролю навчальних досягнень студентів упроваджені чеpез
Науково-методичний центp агpаpної освiти (довідка № 128/41 вiд 2 лютого
2005 p. Науково-методичного центpу агpаpної освiти Мiністерства аграрної
політики Укpаїни), а також безпосередньо в навчальний процес
Національного аграрного університету (довідка № 0400 вiд 3 березня 2005
р.), Ніжинського агротехнічного інституту (довідка № 77 вiд 28 січня
2005 p.), Таращанського агротехнічного коледжу (довідка № 30 вiд 28
січня 2005 p.).

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є
самостійним внеском у розробку теорії та методики контролю навчальних
досягнень студентів. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій,
не використовувалися у матеріалах дисертації. В навчальній програмі,
яка була написана у співавторстві (Т.Іщенко, В.Манько, П.Лузан, В.Ільїн,
І.Бендера), особистим внеском автора є розробка змісту лекційних та
семінарських занять. При написанні у співавторстві (Т.Іщенко,
П.Решетник, В.Манько, П.Лузан) методичних рекомендацій автору належить
матеріал про системне забезпечення контролю навчання та тестовий
контроль навчальних досягнень студентів.

Вipогiднiсть здобутих результатів забезпечена застосуванням комплексу
методiв, адекватних пpедмету, метi та завданням дослiдження, тpивалим
хаpактеpом (1998-2004 pp.) дослiдно-експеpиментальної pоботи;
об’єктивним аналізом здобутих результатів; зiставленням статистично
значущих pезультатiв експеpиментiв з масовим педагогiчним досвiдом;
винесенням pезультатiв дослiдження на pозгляд педагогiчного загалу, а
також позитивними наслідками їх впровадження.

Апpобацiя pезультатiв дослiдження. Результати дослiдження на piзних
етапах його оpганiзацiї обговоpювались на IV Міжнародній
науково-технічній конференції “Механізація і енергетика сільського
господарства” (Київ, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних
конференціях “Молодь і суспільство” (Київ, 2003 р.), “Проблеми
соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004
р.), щорічних науково-пpактичних конфеpенцiях i семiнаpах Нацiонального
агpаpного унiвеpситету (Київ, 1999-2004 рр.), засіданнях кафедр
педагогіки і методики навчання Нацiонального агpаpного унiвеpситету
(Київ, 2004-2005 рр.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 друкованих працях,
із них 5 одноосібних. Серед них монографія, 4 наукові статті у
провідних фахових наукових виданнях України, 2 брошури з методичними
рекомендаціями.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел на 19 сторінках (211 найменувань, із них 11 –
іноземними мовами), 3 додатків на 54 сторінках. Загальний обсяг
дисертації – 264 сторінки, з яких 185 сторінок основного тексту.
Робота містить 4 рисунки та 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної
проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і основні завдання, гіпотезу
та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне
значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних
результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі дисертації – „Теоретичні основи оцінювання навчальних
досягнень студентів” – викладено результати історико-педагогічного
аналізу проблеми контролю навчальної діяльності, розглянуто
методологічні та методичні аспекти оцінювання навчальних досягнень
студентів, подано класифікацію та охарактеризовано спеціальні технічні
знання й уміння як об’єкти контролю навчального процесу у вищих аграрних
навчальних закладах.

Проведений історико-педагогічний аналіз контролю навчальної діяльності
показав, що на всіх етапах розвитку людства і для всіх
суспільно-економічних формацій контроль є невід’ємною складовою частиною
навчальної діяльності як процесу оволодіння знаннями, уміннями та
навичками. Значний внесок у розробку питань контролю навчальної
діяльності учнів, студентів, слухачів зробили такі вчені, як
Я.Коменський, К.Ушинський, Г.Ващенко, А.Алексюк, В.Шаталов та ін.

Розробка нових загальних принципів та методології оцінювання навчальних
досягнень особистості суттєво ускладнюється в зв’язку з такими
глобальними тенденціями світової педагогічної практики:

– зміна характеру набуття знань – із стрункої ієрархічної системи знань
класичної освіти до „мозаїчних” знань засобів масової комунікації
(мережа Інтернет, телебачення тощо);

– перехід від технократичної системи освіти до гуманістичної, в основу
якої покладено взаємодію, співробітництво, партнерство, діалог з
особистістю студента;

– інтеграція, створення єдиного освітнього та інформаційного простору,
ліквідація дисциплінарної роз’єднаності;

– якісна зміна функцій педагога, головною тенденцією якої стає
керівництво пізнавальною діяльністю студентів, контроль та діагностика
процесу розвитку особистості під час набуття нею знань.

Для забезпечення ефективності оцінювання навчальних досягнень
особистості у процесі контролю мають бути реалізовані такі основні
функції: контролююча, навчальна, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна та виховна. Це можливо тільки за умови побудови
системи контролю на основі принципів об’єктивності, систематичності та
регулярності, гласності, індивідуального характеру контролю, дієвості,
оптимальної організації і вимогливості викладача. У розділі на підставі
аналізу психолого-педагогічної літератури детально розглянуто та
обґрунтовано вказані вище основні принципи та функції контролю.
Доведено, що при оцінюванні навчальних досягнень студентів мають
ураховуватися не тільки знання, уміння та навички, а й виявлені ними їх
особистісні якості.

Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички.
Державні стандарти вищої освіти підкреслюють важливість для майбутньої
професійної діяльності фундаментальних знань, а вміння поділяють на
предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні та
знаково-розумові. Навички, на відміну від знань та умінь, з метою
контролю та оцінювання в навчальному процесі потребують додаткових
теоретико-психологічних досліджень з урахуванням специфіки кожної
навчальної дисципліни.

Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом
запропонована і теоретично обґрунтована класифікація знань, яка охоплює
сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Розроблено методику
структурування професійних умінь на основі системного, діяльнісного та
особисто-розвивального підходів, що дозволяє підвищити ефективність
формування умінь у навчальному процесі та поліпшити їх контроль і
перевірку.

У другому розділі – „Методика системного контролю навчання студентів
спеціальним технічним дисциплінам у вищому аграрному навчальному
закладі” – теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень
студентів при вивченні спеціальних дисциплін техніко-технологічного
спрямування, представлено модель запропонованої системи, наведено
методику розробки неформальних тестових завдань, визначено етапи
організації та методику проведення формуючого експерименту, здійснено
аналіз, систематизацію та узагальнення його результатів.

На основі психолого-педагогічного аналізу джерел та вивчення практичного
досвіду, в яких розкриваються підходи щодо контролю навчальної
діяльності, визначено та обґрунтовано дидактичні умови організації
контролю навчальних досягнень студентів. Провідною дидактичною умовою
стало здійснення безперервного контролю, де в системі поєднані види,
форми і методи перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів.
Як результат теоретичного дослідження ми дійшли висновку, що система
контролю навчання має три підсистеми: функціонально-цільову;
змістово-результативну; підсистему управління навчально-пізнавальною
діяльністю студентів.

Функціонально-цільова підсистема має декілька компонентів, що
характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції
контролю навчання (навчальна, контролююча, діагностико-коригуюча,
стимулюючо-мотиваційна, виховна); цілі контролю навчання; принципи та
умови ефективності контролю навчання (об’єктивність, систематичність та
регулярність, гласність, індивідуальний характер контролю, дієвість,
вимогливість викладача, оптимальність організації тощо).

Інші дві підсистеми характеризують варіативну частину системи контролю
навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання
результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь,
навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень
студентів у перебігу навчального процесу. Тут ми розглядаємо два
елементи: 1) види, методи, форми та засоби контролю навчання; 2)
результати контролю навчання.

Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю
студентів через оперативний зворотній зв’язок та стимулювання активності
студентів результатами перевірки і оцінювання знань. Складовими цієї
підсистеми є: викладач; студент; пізнавальні дії та операції.

Оскільки контроль передбачає реальний результат підготовки фахівця, то
природно, що його основні функції підпорядковано загальній меті
навчання. Таким чином, об’єктивним є зв’язок функцій контролю, цілей
контролю навчання та загальної мети навчання. Взаємозв’язки між
досліджуваними елементами системи, подаємо нижче (рис.1).

Функції перевірки і оцінювання знань обумовлюють основні принципи
контролю навчання. Останні, у свою чергу, забезпечують досягнення цілей
через вибір методів, форм, засобів контролю тощо. Ця логіка досягнення
результату контролю навчання і передбачена нами в моделі. Результати
контролю навчання враховуються викладачем при їх зіставленні з цілями
контролю. Якщо мети не досягнуто і функції контролю повною мірою не
реалізовано, то викладач враховує ситуацію при відборі змісту навчання,
в методах і формах навчання, упорядковує самостійну роботу студентів
тощо.

Результати контролю навчання постійно повідомляються тим, хто
навчається. Це дуже важливий аспект навчального процесу. Оволодіння
знаннями має бути організовано так, щоб студент вчився активно, без
примусу прагнув до систематичного, самостійного поповнення своїх знань.
При цьому він має оцінювати власний рівень підготовки, самостійно
вибирати навчальний матеріал для більш ґрунтовного засвоєння, відчувати
позитивні емоції від навчання тощо.

Суттєво цьому сприяє система контролю навчання, яка забезпечує
реалізацію відповідних функцій і принципів. Іншими словами, модель
розробленої системи передбачає технологізацію основних компонентів
дидактичного процесу та управління цим процесом.

У цьому розділі дисертації розглянуто методику оцінювання навчальних
досягнень студентів за допомогою тестового контролю. Саме тести є
найпоширенішим і науково обґрунтованим методом педагогічного
вимірювання. До теперішнього часу лише стосовно тестів встановилась
рефлексивна норма обов’язкової перевірки їх якості. Це найсуттєвіша
вимога, що вигідно вирізняє тести від інших методів педагогічного
контролю.

Нами запропонована методика розробки тестових завдань різних рівнів, яка
враховує особливості навчального матеріалу спеціальних технічних
дисциплін, наведено основні види і форми тестових завдань та підходи до
їх конструювання. Як засвідчила практика, суттєвою дидактичною умовою
забезпечення ефективності контролю навчальних досягнень студентів є
дотримання при розробці тестових завдань певних етапів та їх
послідовності: підготовче планування; аналіз змісту навчального
матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірка тестових завдань
і тесту в цілому.

Застосування цієї методики дає можливість створювати неформальні тести
зі спеціальних профілюючих дисциплін, надійність яких відповідає
прийнятним параметрам. Разом з тим кваліфікований аналіз тестових
матеріалів фахівцями дозволяє значно підвищити надійність подальших
вимірювань.

Рис. 1. Структурна модель системи контролю навчальних досягнень
студентів

J

*ti°

a

f>fLgfg>ioiaeossoaeioioIaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeoaeAaeAaeiAiAiAiAiAiAi
AaeAiAiA?A?A?AaeAiAaeoae?ae

yyyy

ph

??????

J

®

°

ph

I‚

??????????а двома етапами. На першому етапі (2000-2002 рр.) були
проведені констатуючі експериментальні дослідження, в яких брали участь
182 студенти та 75 викладачів Національного аграрного університету, 99
викладачів вищих аграрних навчальних закладів України, що навчалися на
педагогічному факультеті Національного аграрного університету. У
констатуючому експерименті вирішувалися такі завдання:

– аналіз традиційної методики контролю навчальних досягнень студентів;

– уточнення методики системного контролю навчальних досягнень студентів
та обгрунтування рівневої диференціації студентів за їх навчальними
досягненнями.

Аналіз практики контролю навчання студентів здійснювався дисертантом у
процесі спілкування з різними категоріями викладачів (професори,
доценти, старші викладачі, асистенти) шляхом анкетування, бесід після
відвідування занять, участі в нарадах, семінарах тощо.

На початку констатуючого експерименту було проведено аналіз
навчально-методичної літератури з проблеми дослідження. Констатовано, що
дидактична конструкція підручників та навчальних посібників у більшості
випадків не сприяє розвитку у студентів умінь самоконтролю: навіть у тих
підручниках, в яких пропонується студентам перевірити засвоєння
навчальної інформації за розділами чи темами, контрольні питання
розраховані, переважно, на пам’ять студента. Завдання на пояснення
законів, принципів, технологічних підходів, застосування знань в типовій
чи зміненій, раніше невідомій ситуації практично не пропонуються.

Значна увага кафедр приділяється розробці навчально-методичної
документації, де тестові методики є необхідною складовою. Але у жодному
з проаналізованих навчально-методичних комплексів відсутні матеріали
щодо визначення валідності чи надійності тестів. Спостереження за
діяльністю викладачів-аграрників, та самостійною роботою студентів,
аналіз навчально-методичної літератури дали змогу автору зробити
висновок про те, що в практиці навчання самостійність студентів, їх
уміння самоконтролю формуються недостатньо. Крім того, недостатньо
реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого,
домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. Більшість
викладачів переконані, що, якщо студент добре навчається, то немає
необхідності його контролювати.

Саме з цих причин усталено ввійшли в обіг іспити-“автомати”: якщо на
кінець семестру за результатами навчання студент може отримати
“відмінно”, то його не варто залучати до складання іспиту, а виставити
відмінну оцінку до цього. Слід також зазначити, що студенти не завжди
переконані у об’єктивності їх оцінювання. Основним критерієм оцінювання
навчальних досягнень у педагогічній практиці нерідко є не рівень
володіння студентом знаннями, а відвідування занять, виступ на
студентській науково-практичній конференції, участь у громадській роботі
тощо.

За результатами констатуючих досліджень було обґрунтовано характерні
ознаки рівнів навчальних досягнень студентів (низький, середній,
достатній та високий), уточнено критерії (змістово-результативний,
мотиваційно-стимулюючий, розвивально-виховний) та показники ефективності
контролю навчання.

У перебігу формуючого експерименту здійснювалась перевірка робочої
гіпотези дослідження викладачами технічного навчально-наукового
інституту Національного аграрного університету під особистим
організаційно–методичним керівництвом дисертанта. До експерименту було
залучено 7 студентських груп (М-011, М-012, М-013, М-014,
М-015, М-016, М-017) факультету механізації сільського господарства
Національного аграрного університету. Експериментальне дослідження
відбувалося за паралельною структурою, тобто було виділено два однорідні
об’єкти – експериментальні та контрольні групи (кількість студентів
відповідно 108 та 74). В експериментальних групах було введено в дію
розроблену нами методику системного контролю навчальних досягнень
студентів, у контрольних групах навчальний процес відбувався традиційно.

У процесі реалізації експериментальної методики використано широкий
спектр методів та форм контролю навчання студентів. Основою для їх
вибору була, насамперед, дидактична мета занять, зміст навчального
матеріалу та цілі того чи іншого виду контролю. Особливу увагу в
експериментальній роботі приділено реалізації виявлених та теоретично
обґрунтованих дидактичних умов організації, ефективного контролю
навчальних досягнень студентів, зокрема: а) усвідомлення
студентами цілей навчання, володіння навчально-пізнавальними уміннями і
навичками; б) забезпечення системності контролю, коли вивчення кожного
розділу, теми закінчується контрольними завданнями, а усне опитування,
письмові роботи, тестові завдання поєднуються з графічною та практичною
перевіркою, цілеспрямовано і доцільно використовуються в напрямі
формування самоконтролю студентів; в) методика контролю навчальних
досягнень студентів за будь-якої технології (блочної чи модульної) має
передбачати наступність в оцінюванні знань: для формування системи знань
з навчального предмета з метою контролю засвоєння наступного блоку
інформації включають контрольні питання попереднього блоку;
г) передбачення в процесі навчання і контролю
особистісно-розвивального підходу, який допомагає студенту усвідомити
себе особистістю, виявити і розкрити свій потенціал; д) контрольні
завдання охоплюють весь навчальний матеріал і диференційовані за рівнями
володіння студентами знаннями; е) забезпечення студентів
завчасною інформацією про зміст, методи, форми і терміни проведення
контрольних заходів; є) гласність результатів контролю та надання
можливості кожному студенту ознайомитися з ними, зробити аналіз
виконання завдань.

Зіставлення розподілів студентів досліджуваних груп на початку і в кінці
експерименту проводилося за критерієм ??, що дало змогу підтвердити
позитивні зрушення в розподілі експериментальних груп за рівнем
навчальних досягнень. Зведені дані про розподіл студентів контрольних і
експериментальних груп (табл. 1), свідчать про зростання навчальних
досягнень студентів після впровадження в навчальний процес методики
системного контролю знань. На закінчення експерименту в
експериментальних групах частка студентів, рівень навчальних досягнень
яких був високим, зросла на 12%. Певні зміни відбулися на інших рівнях:
на достатньому рівні приріст склав 7,4%, але зменшилася частка студентів
на середньому і низькому рівнях на 9,2 і 10,2% відповідно. У контрольних
групах приріст на високому рівні незначний – 4,0% і практично не
змінилися частки студентів, рівні навчальних досягнень яких було
визначено як середній та низький.

Таблиця 1

Розподіл студентів експериментальних і контрольних

груп за рівнями навчальних досягнень, (%)*

Заміри Групи Рівні навчальних досягнень студентів

низький

середній

достатній

високий

1 К

22,8

37,9

25,7

13,6

Е

25,9

38,9

20,4

14,8

2

К

20,4

33,5

28,5

17,6

Е

15,7

29,7

27,8

26,8

Приріст К

– 2,4

– 4,4

2,8

4,0

Е

– 10,2

– 9,2

7,4

12,0

*Примітка: 1 – заміри на початку експерименту; 2 – заміри в кінці
експерименту; К – контрольні групи; Е – експериментальні групи.

Констатовано позитивні якісні зміни у розвитку навчально-пізнавальних
умінь студентів експериментального масиву. Вони почали краще
відтворювати свої знання в логічній послідовності, взаємозв’язку,
демонструвати уміння аргументувати, пояснювати, оперувати технічними
термінами. Від студентів контрольних груп їх позитивно відрізняло
оволодіння вміннями самоконтролю: планувати діяльність перед початком;
швидко змінювати склад дій згідно з тим, як змінилися умови; самостійно
складати завдання для самоконтролю тощо.

Одержані результати дозволяють стверджувати, що експериментальна
методика системного контролю навчальних досягнень майбутніх аграрників
при вивченні спеціальних технічних дисциплін є більш ефективною, ніж
традиційний контроль знань. Зроблений висновок підтверджується
статистичною обробкою отриманої інформації: емпіричне значення критерію
?? для експериментальних груп менше за його критичне значення на рівні
значущості р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020