ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

МОРОЗ Петро Володимирович

УДК 371.671: 94(100) (075.3)

Методичні засади шкільного підручника історії стародавнього світу

13.00.02 – теорія і методика навчання історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Булда Анатолій Андрійович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач
кафедри методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Рубльов Олександр Сергійович,

Інститут історії України НАН України,

вчений секретар

кандидат педагогічних наук, доцент

Желіба Олександр Володимирович,

Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя,

заступник декана історико-юридичного факультету

Провідна установа: Криворізький державний педагогічний
університет, кафедра історії України, Міністерство освіти і науки
України, м. Кривий Ріг

Захист відбудеться “ 5 ” квітня 2006 року о 14.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки АПН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки
АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розісланий “ 2 ” березня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І.Мацейків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь розробки проблеми. Початок ХХІ століття для
України – це час фундаментальних перетворень в усіх галузях суспільного
життя: в економічній, політичній, соціальній та культурній. Завдання, що
стоять сьогодні перед школою і проголошені в стратегічному документі
української освіти – Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані
на те, щоб надати освітній системі гуманістично-інноваційного характеру,
формувати покоління молоді, що буде здатним робити особистий
духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та
компетентності для інтеграції в суспільство і буде спроможним навчатися
впродовж усього життя. Серед шкільних навчальних предметів про
суспільство історія посідає центральне місце. Навчальна література з
історії є важливим компонентом історичної науки і відіграє велику роль у
прискоренні трансформації українського суспільства. Тому пріоритетним
завданням реформування шкільної історичної освіти є розробка і створення
підручників нового покоління, оскільки вони є матеріальним носієм
предметного змісту та засобом його реалізації.

Шкільний курс “Історія стародавнього світу” є першим систематичним
курсом історії, на матеріалі якого починається формування основ
систематичних історичних знань, ціннісних орієнтацій, особистісних
переконань, в більш широкому плані – основ гуманітарної культури учнів.
Проте, аналіз діючих підручників з історії стародавнього світу, виданих
за роки незалежності, свідчить про те, що їх зміст недостатньо
спрямований на розвиток у школярів життєвих компетентностей, не завжди
відповідає потребам часу, що значно знижує виховний і навчальний
потенціал цієї дисципліни. Це зумовлено недостатньою теоретичною
розробкою методичних засад підручника історії стародавнього світу для
учнів 6-го класу.

За умов переходу основної школи на новий зміст і тривалість навчання
відповідно до Державного стандарту освіти (освітня галузь
“Суспільствознавство”), набуває особливого значення потреба у
вдосконаленні нині діючих та створення нових якісних підручників
історії. Процес підготовки підручників нового покоління потребує
врахування досвіду вітчизняного підручникотворення, аналізу й подальших
досліджень науково-теоретичних основ його конструювання.

Основу для дослідження проблеми методичних засад підручника історії
стародавнього світу заклали праці провідних вітчизняних та зарубіжних
педагогів і психологів, в яких обґрунтовуються концептуальні основи
сучасної навчальної книжки. Важливим етапом у розвитку теорії шкільного
підручника стали дослідження відомих вчених про роль та місце підручника
у навчальному процесі (Я.П.Кодлюк, І.Я.Лернер, В.М.Мадзігон,
О.Я.Савченко та ін.), структуру та функціональне забезпечення навчальної
книжки (В.Г.Бейлінсон, В.П.Беспалько, Н.М.Буринська, Д.Д.Зуєв,
А.Й.Сиротенко, С.Е.Трубачева, В.С.Цетлін та ін.), відображення у
підручнику змісту освіти (Н.М.Бібік, М.І.Бурда, І.К.Журавльов,
Я.П.Кодлюк та ін.), психологічні основи навчальної книжки
(С.М.Бондаренко, Г.Г.Гранік, В.В.Давидов, К.М.Кабанова-Меллєр,
Н.О.Менчинська, Н.Ф.Тализіна та ін.), мову шкільного підручника
(Л.П.Доблаєв, Г.М.Донськой, П.І.Размислов, А.З.Рахімов, М.М.Шардаков та
ін.).

Необхідність оновлення змісту шкільного курсу історії стародавнього
світу з позицій цивілізаційного підходу зумовлена дослідженнями відомих
вітчизняних та зарубіжних істориків О.П.Крижанівського, Ю.В.Павленка,
А.Дж.Тойнбі, О.А.Удода, Ю.В.Яковця та ін. Проблемі змісту шкільної
історичної освіти й методології його розбудови присвячено праці
К.О.Баханова, А.А.Булди Т.В.Ладиченко, Р.Я.Пастушенка, О.І.Пометун,
Г.В.Сєрової, Г.О.Фреймана та ін.

Теоретичні проблеми сучасного підручникотворення з історії, принципи та
прийоми авторського конструювання підручника історії розглядали в своїх
працях Є.В.Агібалова, Г.М.Донськой, Ф.П.Коровкін, В.Міхновський,
О.І.Пометун, В.М.Сотниченко, Б.Б.Шалагінов, О.І.Шалагінова, Т.О.Чубукова
та ін. Ними розроблені методичні вимоги до змісту й структури підручника
з історичних дисциплін. Важливе значення для обґрунтування психологічних
основ конструювання підручника історії стародавнього світу та
використання його в навчальному процесі мають праці С.М.Батракової,
П.В.Гори, О.Я.Дудецького, Р.Є.Колчиної, І.Я.Лернера, А.О.Смирнова,
Н.Я.Чутко та ін.

Окремі аспекти шкільного підручника розглядалися в дисертаціях
О.Я.Боданської (підручник як засіб активізації пізнавальної діяльності
учнів), Т.О.Завади (система завдань підручника як засіб формування
інтелектуальних умінь у школярів), Л.Я.Чосік (дидактична організація
навчального матеріалу підручника як засіб розвитку пізнавальної
активності молодших школярів), Я.П.Кодлюк (теоретичні основи навчальної
книжки для молодших школярів). Деякі тенденції вітчизняного
підручникотворення з історії проаналізовано в дисертації О.І.Пометун.

Історіографічний огляд проблеми дає підстави стверджувати, що методичні
засади шкільного підручника історії стародавнього світу ще не були
предметом окремого дослідження, зокрема не дістали належного
теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення проблеми функцій
та структури шкільного підручника історії стародавнього світу,
психологічні основи його побудови. У науковій літературі наявне лише
фрагментарне висвітлення окремих аспектів процесу конструювання
шкільного підручника історії стародавнього світу, якими користувались в
ХІХ-ХХ ст., не укладено його періодизацію.

Таким чином, об’єктивні потреби розвитку історичної освіти України,
практика навчання історії в загальноосвітній школі, а також недостатня
наукова розробленість зазначеної проблеми зумовили своєчасність і
актуальність обраної теми дисертаційного дослідження: “Методичні засади
шкільного підручника історії стародавнього світу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження проведено згідно з комплексним тематичним планом Інституту
педагогіки АПН України за темою “Дидактичне забезпечення реалізації
концепції шкільної історичної освіти” (Державний реєстраційний номер
0102U000360). Тему дисертації затверджено Вченою Радою Інституту
педагогіки АПН України (протокол № 11 від 23 грудня 1999 р.). і
погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки
та психології в Україні (протокол № 7 від 26 жовтня 2000 р.)

Об’єкт дослідження – процес підручникотворення з історії стародавнього
світу.

Предмет дослідження – методичні засади розробки змісту та методичного
апарату шкільного підручника історії стародавнього світу.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та
експериментально перевірити методичні засади шкільного підручника
історії стародавнього світу.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що рівень навчальних
досягнень учнів 6-го класу з історії стародавнього світу підвищиться за
умови побудови підручника з цього курсу на таких методичних засадах:

1) наявність в структурі та змісті підручника засобів організації
продуктивної діяльності учнів (дослідницької, творчої, оцінної позиції
щодо навчального матеріалу, рефлексивне осмислення прочитаного);

2) врахування у тексті і навчальному матеріалі особливостей психічних
процесів шестикласників;

3) додержання основних принципів відбору змісту історичного навчального
матеріалу: науковості, цілісності та системності, багатоаспектності,
альтернативності, полікультурності, гуманізації, інтегрованості,
рефлексивності, доступності і зростаючої складності, соціальної
ефективності;

4) збільшення питомої ваги позатекстових компонентів підручника, які
забезпечують процесуальний (діяльнісний) аспект навчання,
диференційований підхід до навчання учнів залежно від їх індивідуальних
особливостей.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези
визначені такі завдання дослідження:

1) охарактеризувати процес конструювання шкільного підручника історії
стародавнього світу середини ХІХ – початку ХХІ століть з метою виявлення
основних тенденцій в розвитку його методичних засад;

2) визначити психолого-педагогічні підходи до конструювання сучасного
підручника історії стародавнього світу;

3) теоретично обґрунтувати та розробити модель сучасного підручника
“Історія стародавнього світу”;

4) експериментально перевірити розроблені методичні засади шкільного
підручника історії стародавнього світу.

Методологічну основу дослідження становлять сучасні
психолого-педагогічні теорії розвитку особистості; філософські положення
системного підходу як методологічного способу пізнання особливостей
розвитку історико-педагогічних явищ; положення теорії пізнання, зокрема
про активну роль особистості у засвоєнні знань, необхідність поєднання
чуттєвого й раціонального у пізнавальному процесі; принцип взаємозв’язку
навчання і розвитку; концепції психолого-педагогічного забезпечення
особистісно орієнтованого навчання історії в основній школі;
історико-філософські підходи до розгляду історичних подій та явищ
(Ю.В.Павленко, А.Дж.Тойнбі, О.А.Удод, Ю.В.Яковець); законодавчі акти та
нормативні документи, що стосуються системи шкільної освіти.

Для досягнення зазначеної в дисертації мети і розв’язання поставлених
завдань застосовувався комплекс загальнонаукових теоретичних та
емпіричних методів.

Теоретичні методи: а) історико-педагогічний аналіз і синтез для
визначення вихідних положень дослідження – об’єкта, предмета, мети,
завдань; б) проблемно-генетичний метод для з’ясування генезису теорії
шкільного підручника історії та практики її реалізації в основній школі;
в) порівняльно-зіставний для виявлення поглядів різних учених і
практиків на досліджувану проблему; г) історико-генетичний і
структурно-функціональний аналіз для з’ясування конкретно(історичних
форм конструювання, функціонування та тенденцій розвитку підручника
історії стародавнього світу в досліджуваний період; д)
системно-функціональний і системно-структурний методи та метод
моделювання для розробки моделі підручника історії стародавнього світу
для учнів 6-го класу.

Емпіричні методи: а) бесіди, анкетування, спостереження, аналіз
результатів навчальної діяльності шестикласників для проведення
діагностики ефективності використання підручників історії стародавнього
світу в навчальному процесі; б) педагогічний експеримент, метод
кількісної та якісної обробки, інтерпретації здобутих даних (порівняння,
альтернативний аналіз, математичні та статистичні методи) з метою
визначення типового стану використання підручника історії стародавнього
світу в 6-му класі загальноосвітньої школи та з’ясування його якості, а
також ефективності розроблених експериментальних матеріалів.

Експериментальною базою дослідження були загальноосвітні школи м. Києва
№ 138, 139 та 278, Бобрицька загальноосвітня школа Броварського району
Київської області. У констатуючому та формуючому експерименті взяли
участь 750 учнів, 145 учителів історії та методистів, 37 науковців і
викладачів вузів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у чотири етапи.

На першому етапі (1998–1999 рр.) аналізувалась вітчизняна та зарубіжна
педагогічна, психологічна, філософська, науково-історична,
навчально–методична література, вивчалась навчально–методична та
нормативна документація. Було визначено мету, предмет і завдання
дослідження. Розроблялись методики дослідно–експериментальної роботи,
складались програми спостережень, формулювались питання анкет, бесід,
тестів для учителів та учнів.

На другому етапі (2000–2001 рр.) проводився констатуючий етап
експерименту, у процесі якого визначались типовий стан використання
підручника історії стародавнього світу в школі, рівень сформованості
інтересу в учителів та учнів до роботи з підручником та методичні
можливості цього курсу щодо формування історичних знань.

На третьому етапі (2002–2003 рр.) розроблялось теоретичне та
навчально–методичне забезпечення формуючого експерименту: визначався
основний зміст експериментальних матеріалів з курсу історії
стародавнього світку для учнів 6-го класу, обґрунтовувалась методика
його експериментальної апробації, проводилась експериментальна перевірка
ефективності розроблених методичних матеріалів в експериментальних
класах загальноосвітніх навчальних закладів.

На четвертому етапі (2004–2005 рр.) проводився аналіз результатів
дослідно–експериментальної роботи, формулювались висновки та
узагальнення, здійснювалось технічне та літературне оформлення тексту
дисертації.

Наукова новизна й теоретичне значення здобутих результатів дослідження
полягає в тому, що у дисертації:

— уперше у вітчизняний педагогіці охарактеризовано процес розвитку
методичних засад шкільного підручника історії стародавнього світу
середини ХІХ – початку ХХІ століть, визначено і охарактеризовано
періодизацію цього процесу, виявлено і проаналізовано основні тенденції
в розвитку методичних засад шкільного підручника історії стародавнього
світу;

— розроблено цілісну модель підручника історії стародавнього світу,
виділено його провідні функції; обґрунтовано та уточнено психологічні
передумови, удосконалено основні принципи відбору та побудови змісту
тексту підручника та його позатекстових компонентів; сформульовано
основні вимоги до навчального тексту та позатекстових компонентів
шкільного підручника історії стародавнього світу;

— конкретизовано суть емоційно-ціннісного компонента змісту в
підручнику;

— укладено навчально-методичний комплекс з історії стародавнього світу
для сучасної масової загальноосвітньої школи (рукопис експериментального
підручника, дидактичні матеріали, посібник з тематичного оцінювання
навчальних досягнень учнів, рукопис методичного посібника для вчителя);

— розширено поняття “методичні засади шкільного підручника”, а також
положення про підручник як модель процесу навчання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці
рукопису експериментального підручника “Історія стародавнього світу”,
дидактичних матеріалів та зошита тематичного оцінювання навчальних
досягнень учнів з історії стародавнього світу; підготовці відповідних
методичних рекомендацій для авторів підручників з даного курсу.

Результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процес шкіл
України. Зокрема, з 2000 р. у школах використовується навчальний
посібник “Історія стародавнього світу”, розроблений в співавторстві з
Т.О.Чубуковою (гриф Міністерства освіти та науки України “Рекомендовано”
надано предметною комісією Науково-методичної ради МОН України. Протокол
№ 1/1103 від 04.07.2000).

Матеріали дисертації можуть бути використані авторами при підготовці
підручників, навчальних та методичних посібників із шкільних курсів
історії. Науково-теоретичні результати дослідження та його висновки
можуть використовуватись для розробки спецкурсів у вищих навчальних
педагогічних закладах, укладання навчальних і методичних посібників у
системі підвищення кваліфікації вчителів історії.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічною й
теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням
комплексу методів, адекватних його предмету, меті і завданням;
врахуванням сучасних досягнень психолого-педагогічної науки; поєднанням
методів кількісного та якісного аналізу результатів дослідження;
коректною інтерпретацією результатів експериментального навчання;
тривалим строком апробації основних концептуальних положень дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати
дослідження відображено в доповідях і виступах на звітних
науково-практичних конференціях Інституту педагогіки АПН України (1997,
1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2005 рр.), засіданнях круглого столу
“Державний стандарт шкільної історичної освіти”, всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми трансформації
соціогуманітарної освіти” (Кам’янець-Подільський, 4–5 грудня 2003 р.),
науково-практичних конференціях “Проблеми сучасного підручника” (м.
Київ, 1999, 2003 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 14
друкованих працях (з них 9 – одноосібні), у тому числі в 3 посібниках з
історії стародавнього світу, у 10 статтях (з них 5 у провідних фахових
журналах і збірниках наукових праць), решта – в інших науково-практичних
виданнях.

Особистий внесок здобувача у працях, що написані у співавторстві
(Т.О.Чубукова, О.В.Малій, І.В.Мороз) полягає у розробці змісту та
методичного апарату до розділів “Стародавній Схід” та “Історія
Стародавнього Риму” навчального посібника “Історія Стародавнього світу”,
структурних компонентів навчально-методичного комплексу з історії
стародавнього світу для учнів 6-го класу, принципів відбору змісту
шкільної історичної освіти та її структури; виділені і розкритті
основних тенденції в розвитку методичних засад шкільного підручника
історії стародавнього світу середини ХІХ – початку ХХ століть.

Структура роботи: Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (275
найменувань) і додатків. Загальний обсяг дисертації 243 сторінки.
Основний зміст дослідження викладено на 176 сторінках. У дисертації
подані 8 таблиць та 5 рисунків. Робота має 7 додатків на 45 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі охарактеризовано основні параметри дисертації: обґрунтовано
актуальність обраної теми; сформульовано мету, об’єкт, предмет,
гіпотезу, завдання, методи та методологічну основу дослідження;
визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи та
особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію та впровадження
результатів дослідження у практичну діяльність.

У першому розділі “Шкільний підручник історії стародавнього світу як
історико-педагогічний феномен” проаналізовано понятійний апарат
дисертації, з’ясовано структурні компоненти теорії шкільного підручника
історії, розкрито концепцію дослідження, проведено історіографічний
аналіз проблеми, охарактеризовано етапи підручникотворення з історії
стародавнього світу протягом середини ХІХ – початку ХХІ ст., проведено
структурно-функціональний аналіз діючих підручників з цього предмета,
висвітлено хід і результати констатуючого експерименту.

Аналіз педагогічної літератури свідчить, що серед учених є різні підходи
до трактування поняття “підручник”. Концептуальною основою дослідження
методичних засад шкільного підручника історії стародавнього світу є
положення про двоєдину сутність цього феномену: носій змісту історичної
освіти і засіб забезпечення його засвоєння.

Враховуючи сучасний стан розвитку педагогічної науки і стан практики
викладання історії та місце у цьому процесі навчальної книжки, вважаємо,
що сучасний шкільний підручник історії стародавнього світу – це
друкований засіб навчання, який репрезентує знання і види діяльності з
цього предмета відповідно до Державного стандарту освіти (освітня галузь
“Суспільствознавство”) та вимог навчальної програми з історії для учнів
6-го класу, з урахуванням їх вікових особливостей, типу школи і
створюється на засадах домінуючої концепції навчання.

Обґрунтовано, що методичні засади підручника – це система компонентів,
що охоплює його функції, структуру та розроблені педагогічною наукою
принципи відбору програмного матеріалу, які допомагають учневі
організовувати процес самонавчання, підвищують його пізнавальну
активність.

На підставі проблемно–генетичного аналізу і синтезу наукової,
історико–педагогічної та навчальної літератури обґрунтовано та
охарактеризовано етапи підручникотворчого процесу з історії
стародавнього світу середини ХІХ – початку ХХІ ст., виявлено основні
тенденції в розвитку методичних засад підручника.

Дослідження свідчить, що до кінця ХІХ ст. визначились загальні вимоги до
підручників історії стародавнього світу як за змістом, так і за
оформленням методичного апарату. Текст підручника поділявся на теми,
параграфи; основні поняття, дати і висновки виділялись курсивом чи
жирним шрифтом. У підручниках стародавньої історії кінця ХІХ – початку
ХХ ст. було чітко виражено тенденцію на скорочення відомостей, що
призначались для запам’ятовування: хронологічних дат, імен, географічних
назв, термінів, а також деяких фактів політичної історії. Основною
причиною було прагнення авторів за рахунок цього розширити в підручниках
матеріал, який сприяв би створенню в учнів уявлень про різні аспекти
життя людей в давнину (побут, вірування, традиції, соціальні відносини
тощо), а також посилити розкриття причинно-наслідкових зв’язків між
історичними явищами.

Аналіз літератури засвідчив, що в період початку ХХ ст. – початку 1920-х
рр. намітились нові тенденції в підручникотворенні з історії
стародавнього світу: збільшується кількість ілюстративного матеріалу,
змінюється їх характер – відтворення пам’яток матеріальної культури
частково витісняється малюнками сучасних художників; застосовуються
прийоми підвищення освітнього значення ілюстрацій (посилання на них у
тексті, розгорнуті пояснення до них, нумерування ілюстрацій); широко
використовується образність у викладі навчального матеріалу; до тексту
підручника додаються невеликі уривки з документів, описи пам’яток
культури, біографії археологів, окремі цікаві факти, списки
рекомендованої науково-популярної та художньої літератури, запитання і
завдання.

У 1920-х рр. в Україні була впроваджена комплексна систему навчання.
Відомості з історії стародавнього світу були включені до курсу
суспільствознавства і стосувались лише деяких питань
соціально-економічного устрою та класової боротьби. Проте, на практиці
підручник продовжував використовуватись в школі. Зокрема, було
перевидано та перекладено на українську мову підручники Р.Ю.Віппера,
М.О.Ковалевського та М.О.Рожкова. У другій половині 20-х рр. ХХ ст.
значного поширення набула ідея дестабілізації підручника: неприйняття
представниками нової влади традицій старої школи, усвідомлення
непридатності існуючих підручників призвело до заперечення деякими
педагогами використання підручників у школі взагалі. Тенденція підміни
шкільного підручника прикладними матеріалами спричинила зниження якості
навчально-виховного процесу і стала однією з причин кризи шкільної
освіти.

Проведене дослідження засвідчило, що найпомітніші зміни в розвитку
підручникотворчого процесу з історії стародавнього світу відбулися в
період середини 30-х – кінця 80-х рр. ХХ ст. Навчальний матеріал у
підручниках середини 30-х – кінця 50-х рр. розглядався як нормативний,
обов’язковий для запам’ятовування, а основними функціями навчальної
книжки були функції самоосвіти та самоконтролю. Суттєво знижував якість
підручника збіднілий (а іноді й повністю відсутній) методичний апарат. У
60-х рр. ХХ ст. з’явився новий методичний тип підручника історії
стародавнього світу (автор Ф.П.Коровкін), який ґрунтувався на передових
для того часу педагогічних ідеях: підручник вміщував запитання і
завдання, документи, ілюстративний матеріал та відрізнявся від
попередніх логікою розкриття змісту. Усе це сприяло активізації
пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх мислення, підвищенню якості
навчання та виховання в школі. Починаючи із 70-х рр. ХХ ст. зароджується
нова тенденція у дидактико-методичному забезпеченні підручника: до
змісту книги включається апарат організації засвоєння (збільшується
кількість проблемних запитань), удосконалюється апарат орієнтування як
важливий структурний компонент. Водночас для цього періоду були
характерними заідеологізованість та однобокість шкільної історичної
освіти. Радянська історіографія втиснула стародавність у жорстку
соціологічну схему, зосередившись переважно на соціально-економічній
історії та класовій боротьбі.

Аналіз джерельної бази, що стосується процесу підручникотворення 90-х
рр. ХХ – початку ХХІ століть, дає підстави для висновку, що виразними
ознаками зазначеного періоду є: а) розробка варіативних підручників з
історії стародавнього світу із різними методичними системами реалізації
змістових ліній відповідно до вимог навчальних програм з історії; б)
удосконалення змісту підручників на основі цивілізаційного підходу; в)
запровадження апробації пробних та експериментальних підручників з метою
підвищення їх якості.

Виходячи із завдань нашого дослідження, в ході проведення констатуючого
експерименту з’ясовувалось: характер роботи вчителів та учнів з
підручниками історії стародавнього світу; основні недоліки формування
історичних знань учнів 6-х класів за традиційними підручниками; шляхи
подальшої теоретичної розробки методичних засад шкільного підручника
історії стародавнього світу згідно з оновленим змістом історичної
освіти.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що у цілому
вчителі позитивно оцінили роль підручника історії стародавнього світу в
формуванні наукового світогляду, розкритті загальних закономірностей
історичного процесу та особливостей розвитку окремих народів, регіонів.
Серед основних недоліків сучасних шкільних підручників історії для 6-го
класу учителі назвали такі: а) поняття відібрано без урахування
пізнавальних інтересів і вікових можливостей учнів (55%); б)
недосконалою є методика їх розкриття – не визначено рівні, на якому
засвоюються поняття, не систематизовано факти, що розкривають поняття,
нечітким є співвідношення понять і термінів, що розглядаються (55%); в)
поняття є теоретично складними для засвоєння учнями (45%). Більшість
учителів (54%) вважають, що основний спосіб організації навчання, на
який має орієнтувати підручник – проблемно-діалогічний, розвиваючий, 35%
– диференційований, 11% – поглиблений.

Відповіді на питання анкети спрямовувались на виявлення характеру роботи
учнів з підручником вдома і в школі. Учні вважають, що вони в основному
читають текст і відповідають на запитання вчителя (88,6%), рідше
відповідають на запитання підручника (64,8%), працюють з документами
(24,9%), ілюстраціями (45,5%), складають план (24,9%). Готуючи домашнє
завдання, вони здебільшого обмежуються читанням тексту підручника.

< L ’ E F ‚ 3/4 a$ ’ E „\ ^„\ a$ Oe F ‚ 3/4 „\ ^„\ „\ ^„\ „\ ^„\ „\ ^„\ `„7 „7`„7 твом освіти і науки України. Кількісний і якісний аналіз результатів виконаних учнями контрольних робіт проводився поелементним і поопераційним методами аналізу. За результатами констатуючих зрізів знань було встановлено, що 2% учнів засвоїли навчальний матеріал на початковому рівні, 33% - на середньому, 52% - на достатньому, 13% - на високому. Було також встановлено, що у значної частини учнів 6-го класу рівень сформованості історичних понять низький (наприклад, 20% учнів повністю не засвоїли поняття “держава”, 35% - засвоїли одну ознаку, 30% - дві ознаки і лише15% - три і більше ознак цього поняття). Таким чином, результати констатуючого педагогічного експерименту свідчать про недостатню ефективність нині діючих підручників історії стародавнього світу в навчанні, вихованні та розвитку шестикласників. Це обумовлено тим, що підручники не завжди відповідають сучасним вимогам освіти: перевантажені фактичним і теоретичним матеріалом; містять термінологію, що важко запам’ятовується учнями, невиправдано ускладнений теоретичний матеріал та недостатню кількість запитань і завдань продуктивного й творчого характеру. Здобуті дані засвідчили необхідність розробки методичних засад шкільного підручника історії стародавнього світу і підготовки на їх основі рукопису експериментального підручника. У другому розділі дисертації “Психолого-педагогічні аспекти побудови шкільного підручника історії стародавнього світу” виокремлено функції сучасного підручника історії стародавнього світу, охарактеризовано психолого-педагогічні передумови його конструювання, розкрито принципи відбору та побудови змісту підручника. У процесі конструювання оптимальної моделі підручника системоутворюючу роль відіграє його функціональне навантаження. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, ми прийшли до висновку, що система дидактичних функцій шкільного підручника не може бути раз і назавжди строго визначена. Вона динамічна, рухлива та відкрита, має варіюватися залежно від типу підручника, навчального предмета, дидактичної концепції, актуальних цілей процесу навчання. Велике значення для реалізації функцій підручника має не тільки їх об’єктивна представленість у видах діяльності, а й суб’єктивний чинник – усвідомлення автором і вчителями-практиками багатоаспектності функцій та поліфункціональності засобів їх реалізації. У дослідженні обґрунтовано, що реалізація особистісно орієнтованого навчання, історичної реконструкції, трансформаційна, інтегруюча, координаційна та виховна є функціями шкільного підручника історії стародавнього світу. Провідною дидактичною функцією сучасного підручника історії стародавнього світу визначено реалізацію особистісно орієнтованого навчання. Встановлено, що зміст сучасного підручника має будуватись на засадах комунікативно-діяльнісного принципу і бути значною мірою діалогізований, звідси виникає потреба в психологічному супроводі підручника. Аналіз психолого-педагогічної літератури та результатів констатуючого експерименту дозволив з’ясувати та охарактеризувати психологічні основи побудови шкільного підручника історії стародавнього світу. Це відображення в його змісті та структурі основних етапів процесу навчання: засвоєння навчального матеріалу та застосування його на практиці; реалізація в підручнику процесуальних аспектів навчання; врахування в підборі навчального матеріалу вікових особливостей учнів. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що формуючи зміст шкільного підручника історії стародавнього світу, слід додержуватись принципів: науковості, цілісності та системності, багатоаспектності, альтернативності, полікультурності, гуманізації, інтегрованості, рефлексивності, доступності і зростаючої складності, соціальної ефективності. У третьому розділі дисертації "Експериментальна модель шкільного підручника історії стародавнього світу" охарактеризовано структурні компоненти сучасного підручника історії стародавнього світу, висвітлені основні принципи та підходи до розробки авторської моделі шкільного підручника історії стародавнього світу, представлено хід і результати формуючого експерименту. Для досягнення поставленої мети було проведено спеціальне експериментальне дослідження. З цією метою нами було підготовлено рукопис експериментального підручника (надалі – експериментальний підручник). Розробляючи його, дисертант спирався на програму з історії для 5 – 12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, Державний стандарт освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”), а також на результати методичних досліджень висвітлених в перших двох розділах дисертації. У своєму дослідженні ми виходили з того, що у розробці методичних засад шкільного підручника важливу роль відіграє його структура. Вона охоплює текстові (основний, додатковий та пояснювальний тексти) та позатекстові компоненти (апарат організації засвоєння інформації, ілюстративний матеріал, апарат орієнтування). Проведений аналіз наукової літератури з проблеми дослідження свідчить про те, що основним структурним елементом підручника є текст – головний носій навчальної інформації. У текстовій частині експериментального підручника провідну роль ми відвели основному тексту, що містить дидактично і методично опрацьований та систематизований відповідно до програми навчальний матеріал. Розділи, теми, параграфи поділяють експериментальний підручник, зокрема його основний текст, на логічно завершені інформаційні частини, що відповідають оптимальним можливостям учня щодо їх засвоєння. Додатковий текст експериментального підручника містить навчальний матеріал, що доповнює та поглиблює положення основного тексту. Цей вид тексту спрямований на ознайомлення учнів з елементами дослідницької роботи; на реалізацію індивідуального підходу до учнів та диференціації навчання. Головну частину довідкового апарату експериментального підручника становлять пояснювальні тексти. Вони охоплюють необхідний для розуміння і ґрунтовного засвоєння навчальний матеріал. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що у сучасних підручниках зростає роль позатекстових компонентів, оскільки вони сприяють організації навчальної діяльності учнів, є ефективним засобом мотивації навчання. Провідну роль у забезпеченні технологічності експериментального підручника історії стародавнього світу ми відвели апарату організації засвоєння матеріалу (завдання та запитання, пам’ятки, узагальнюючі таблиці, поліграфічні виділення тощо), що має сприяти виробленню в шестикласників вміння вчитися, самостійно оволодівати знаннями, а також запропонувати вчителеві орієнтовний зразок організації навчальної діяльності учнів. Особливе місце серед елементів апарату організації засвоєння належить завданням і запитанням, за допомогою яких досягається найбільш цілеспрямоване й продуктивне опрацювання навчального матеріалу підручника в свідомості учня на основі активізації його розумових та емоційних зусиль. У структурі позатекстових компонентів експериментального підручника важливу роль відіграє ілюстративний матеріал, що є наочною опорою мислення учнів, носієм певної інформації, а також важливим засобом виховного впливу на школярів. Дисертантом обґрунтовано загальні вимоги до відбору ілюстративного матеріалу: науковість, типовість, різноманітність тематики, доступність, спрямованість на розвиток естетичного смаку. Апарат орієнтування експериментального підручника (зміст, передмова, рубрикація, сигнали-символи, список літератури) призначений допомогти школярам раціонально користуватися навчальною книжкою. Він забезпечує цілеспрямовану орієнтацію учня в змісті та структурі підручника, створює необхідні умови для успішної самостійної роботи з ним. З метою забезпечення науково-об’єктивної та доказової перевірки правильності обґрунтованої гіпотези, ми провели формуючий експеримент. Ним було охоплено 365 учнів. В експериментальних класах навчання проводилося з використанням експериментального підручника історії стародавнього світу, у контрольних – з використанням нині діючих підручників. Інтерпретація здобутих результатів та обґрунтування ефективності розроблених методичних засад шкільного підручника історії стародавнього світу здійснювалося за допомогою табличного і графічного методів зіставлення однорядних величин в експериментальних та контрольних класах. Аналіз результатів свідчить, що навчальні досягнення учнів експериментальних класів помітно вищі, ніж контрольних (табл. 1). Таблиця 1. Розподіл учнів 6-х класів за рівнями засвоєння знань, умінь і навичок в експериментальних і контрольних класах Класи Кількість учнів, що засвоїли навчальний матеріал на різних рівнях, (у %) Початковий Середній Достатній Високий Експериментальні 1 19 56 24 Контрольні 2 25 55 18 Порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів (рис.1) свідчить, що кількість учнів, які засвоїли історичний матеріал на високому рівні зросла на третину, на достатньому рівні – на 4%. Кількість учнів, що засвоїли навчальний матеріал на початковому та середньому рівнях зменшилась відповідно на 50 та 42%. Рис. 1. Результати констатуючого та формуючого експериментів із засвоєння історичного матеріалу учнями 6-х класів Для оцінювання вірогідності результатів, здобутих в ході експерименту ми вдалися до розрахунку таких статистичних показників (параметрів): 1) середньої арифметичної величини; 2) середнього квадратичного відхилення; 3) середньої похибки середнього арифметичного; 4) середньої похибки різниці. Як показують розрахунки, методики (експериментальна та традиційна) істотно відрізняються одна від одної; ймовірність помилки при оцінці відмінностей двох запропонованих методик досить мала, а це означає, що відмінності між двома методиками не є випадковими. Отже, результати дослідної перевірки експериментальних матеріалів підтвердили сформульовану гіпотезу дослідження. ВИСНОВКИ 1. Підручники історії стародавнього світу, які вийшли друком в середині ХІХ ( на початку ХХІ ст. є важливою складовою методичної спадщини, яку одержала сучасна українська школа. Процес підручникотворення в цій галузі охоплює п’ять основних етапи: 1-й (середина ХІХ – початок ХХ ст.) – становлення загальних основ підручникотворення з історії стародавнього світу; 2-й (початок ХХ ст. – початок 1920-х рр.) – формування нових тенденцій в конструюванні шкільних підручників історії стародавнього світу; 3-й (початок 20-х – середина 30-х рр. ХХ ст.) – викладання історії стародавнього світу в умовах українізації суспільства і школи та переходу до комплексних програм навчання, період дестабілізації шкільного підручника; 4-й (середина 30-х – кінець 80-х рр. ХХ ст.) – розвиток підручникотворення з історії стародавнього світу на засадах марксистської методології; 5-й (початок 90-х рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) – реформування історичної освіти в умовах державної незалежності та його вплив на практику підручникотворення з історії стародавнього світу. Встановлено, що зміст шкільних підручників історії стародавнього світу залежав від освітніх систем і зумовлювався суспільно-політичними, соціально-економічними і культурно-освітніми чинниками. 2. Розробка цілісної моделі підручника історії стародавнього світу охоплює дидактичні (функції та структура підручника, принципи відбору та побудови його змісту) та психологічні аспекти (побудова змісту навчального матеріалу відповідно до етапів процесу навчання, забезпечення процесуальних аспектів навчання історії в 6-му класі, врахування вікових особливостей шестикласників). Функціями шкільного підручника історії стародавнього світу є: реалізація особистісно орієнтованого навчання, історичної реконструкції, трансформаційна, інтегруюча, координаційна та виховна. З’ясовано провідну функцію підручника – реалізація особистісно орієнтованого навчання – її сутність, особливості втілення в шкільному підручнику історії стародавнього світу. Встановлено, що характерною ознакою підручника нового покоління є навчання за його допомогою методів і прийомів учіння, тобто вироблення вміння вчитися, самостійно оволодівати знаннями. 3. Структура сучасного підручника охоплює такі компоненти: текст (основний, додатковий, пояснювальний) та позатекстові компоненти (апарат організації засвоєння, ілюстративний матеріал, апарат орієнтування). Дослідження показало необхідність структурування навчального матеріалу на основі наукової періодизації розвитку історичного процесу на великі, тематично цілісні блоки та педагогічну доцільність розподілу його між основним, додатковим та пояснювальним текстами. Серед компонентів апарату організації засвоєння провідну роль відіграють навчальні завдання і вправи, які мають формулюватись з урахуванням змістового, мотиваційного та процесуального аспектів навчання, сприяти розвитку не тільки репродуктивної, а й творчої діяльності та рефлексивних якостей учня. Встановлено, що на сучасному етапі зростає роль різноманітних елементів апарату орієнтування, насамперед сигналів-символів, у структурі підручника. 4. Узагальнення результатів експериментального навчання підтвердило ефективність розроблених автором методичних засад, реалізація яких у розробці шкільного підручника історії стародавнього світу забезпечує формування в учнів цілісного бачення історичного розвитку народів давнини, підвищує якість навчальних досягнень та спонукає до розвитку самоосвіти учнів. Унаслідок проведення дослідження підтверджена правильність сформульованої гіпотези, вирішення обраної наукової проблеми та поставлених завдань. У процесі експерименту перевірено ефективність запропонованих матеріалів і внесено відповідні корективи до рукопису експериментального шкільного підручника історії стародавнього світу. 5. Результати дослідження дали можливість сформувати такі рекомендації для авторів підручників з історії стародавнього світу: формуючи зміст шкільного підручника історії стародавнього світу слід дотримуватись таких основних принципів: науковості, цілісності та системності, багатоаспектності, альтернативності, полікультурності, гуманізації, інтегрованості, рефлексивності, доступності і зростаючої складності, соціальної ефективності; при вирішенні структурних питань слід дотримуватись наступних правил: 1) розділи, теми й параграфи повинні бути відносно тематично завершеними і сюжетно цілісними; 2) матеріал параграфа повинен бути розрахований на одну навчальну годину; 3) усі параграфи за обсягом матеріалу мають бути приблизно однаковими; в структурі та змісті підручника повинні бути засоби організації продуктивної діяльності учнів (дослідницька, творча діяльність школяра; використання методу аналогій, порівняння різних точок зору і підходів до висвітлення подій; наявність оцінної позиції щодо навчального матеріалу; рефлексивне осмислення прочитаного); зміст сучасного підручника історії стародавнього світу має ґрунтуватись на засадах комунікативно-діяльнісного принципу; матеріал тексту підручника має викладатись таким чином, щоб створювались умови для діалогу між текстом і учнем. А це означає, що текст підручника повинен містити в явному чи прихованому вигляді запитання чи систему запитань, на це запитання можна дати попередню відповідь (висунути гіпотезу) і в тексті повинен бути матеріал для перевірки гіпотези, тобто для самоконтролю; додатковий текст шкільного підручника історії стародавнього світу має містити: 1)документи, хрестоматійні матеріали, унікальні факти; 2) епізоди з історії пізнання; 3) біографічні описи; 4) уривки із художньої, науково-популярної літератури; 5) цікаву в пізнавальному плані інформацію; 6) довідкові матеріали, що виходять за межі навчальної програми; методичний апарат повинен бути спрямований на активізацію пізнавальної діяльності та емоційно–ціннісної сфери учнів; пізнавальні завдання підручника мають забезпечувати використання учнями відповідних методів і методології історико–соціального дослідження при аналізі відповідних типових сюжетів, навчати їх ставити запитання й усвідомлювати мету діяльності, прогнозувати, здійснювати самоконтроль та самокорекцію, оцінювати якість виконаної роботи; автори підручників повинні використовувати позитивну мотивацію до навчання, планувати навчальний матеріал так, щоб процес навчання ґрунтувався на засадах співробітництва; створюючи навчальні тексти, автор має враховувати деякі закономірності запам’ятовування, а саме особливості надходження інформації в короткочасну й довгочасну пам’ять, зберігання її там, а також переведення з однієї пам’яті в іншу. Тому пізнавальний текст не повинен являти собою експрес-інформацію. Матеріал, призначений для довготривалої пам’яті, повинен викладатись в яскравій, образно-емоційній формі; в підручнику потрібно використовувати не лише традиційні рубрики, що спрямовані на узагальнення та систематизацію знань, а й ті, що сприяють розвитку творчих здібностей учнів, забезпечують емоційно-позитивний фон навчання (“Пофантазуй”, “Будь дослідником”, “Працюйте разом”, “Віконце допитливих” та ін.); диференціювання навчального матеріалу в середині тексту підручника слід здійснювати за допомогою шрифтових виділень, а в ряді випадків – сигналів-символів, рамок, кольору . Водночас, не можна вважати, що дослідженням повністю вичерпано тему. Подальших наукових досліджень потребує низка проблем, а саме представлення у підручнику емоційно-ціннісного аспекту змісту освіти; розробка критеріїв відбору навчального матеріалу з урахуванням досягнень історичної, педагогічної та психологічної науки. Цей перелік можна продовжити, оскільки дослідження проблем методичних засад шкільного підручника історії у вітчизняній педагогічній науці перебуває на початковому етапі. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Мороз П.В., Чубукова Т.О. Історія стародавнього світу: Навч. посібник для учнів 6–го кл. – К.: Фенікс, 2000. – 312 с. 2. Мороз П.В. Дидактичні матеріали з історії стародавнього світу. 6 кл. – К.: А.С.К., 1998. – 128 с. 3. Мороз П.В., Чубукова Т.О. Історія стародавнього світу. 6 кл. Зошит для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів/ – Х.: Скорпіон, 2001. – 160 с. 4. Мороз П.В. Науково-методичні проблеми шкільних підручників історії // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. – К: Комп’ютер у школі та сім’ї, 1999. – С. 121–123. 5. Мороз П.В. Методичні вимоги і критерії до характеристики історичної особи // Історія в школах України. – 1997. – №3. – С. 26 – 28. 6. Мороз П.В. Історія Стародавнього світу у кросвордах і чайнвордах (Дидактичні ігри для 6 класу) //Історія в школах України. – 2004. – №5. – С.24 – 26. 7. Мороз П.В. Захопити, а не примусити (Ігрова діяльність на уроках історії, на прикладі вивчення історії стародавнього світу). Всесвітня історія. 6 кл. // Історія в школах України. – 2005. – №4. – С. 25 – 29. 8. Мороз П.В. Психологічний підхід до змісту шкільного підручника історії // Актуальні проблеми трансформації соціогуманітарної освіти: Збірник наукових праць за підсумками Всеукраїнської науково–практичної конференції (4–5 грудня 2003 р.). – Кам'янець–Подільський: Кам'янець–Подільський державний університет, інформаційно–видавничий відділ, 2004. – С. 70–72. 9. Мороз П.В., Малій О.В., Чубукова Т.О. Навчально-методичний комплекс з історії стародавнього світу //Історія в школі.—2001.— №9.— С. 20 – 23. 10. Мороз П.В. Повторювально-узагальнюючий урок з розділу “Історія Стародавнього Сходу” //Історія в школі. – 2001. – №10. – С. 28 – 31. 11. Мороз П.В. Падіння республіки та утворення Римської імперії (6 кл.). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів //Історія в школі. – 2001. – №11–12. – С. 37 – 42. 12. Мороз П.В., Малій О.В., Чубукова Т.О. Концепція історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи (проект ) // Історія в школі. – 2002. – №3. – С. 2 – 7. 13. Мороз П., Мороз І. Історія одного підручника. (Історико–порівняльний аналіз підручників історії стародавнього світу ХІХ – ХХ ст.) // Історія в школі. – 2005. – №10. – С. 26 – 29. 14. Мороз П.В. Проблема добору фактів та побудова підручників історії. //Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 28-30 березня 2000 р. – К.: Пед. думка, 2000. – С. 72-73. АНОТАЦІЇ Мороз П.В. Методичні засади шкільного підручника історії стародавнього світу. – Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання історії. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2006. У дисертації розглядаються методичні засади шкільного підручника історії стародавнього світу для учнів 6–го класу. Охарактеризовано основні етапи та особливості підручникотворення з історії стародавнього світу середини ХІХ – початку ХХІ століть. Розроблено модель сучасного підручника історії стародавнього світу, яка охоплює дидактичні (функції та структуру підручника, принципи відбору та побудови його змісту) та психологічні аспекти (побудова змісту навчального матеріалу відповідно до етапів процесу навчання, забезпечення процесуальних аспектів навчання історії в 6 класі, врахування вікових особливостей шестикласників). У процесі експерименту з’ясовано як впливають розроблені методичні засади шкільного підручника історії стародавнього світу на якість навчальних досягнень учнів 6-го класу. Підсумки експерименту дають змогу стверджувати, що завдяки впровадженню в навчальний процес результатів дослідження підвищується ефективність засвоєння знань шестикласниками. Ключові слова: шкільний підручник історії стародавнього світу, методичні засади підручника, процес підручникотворення, функції підручника, принципи відбору та побудови змісту, структура підручника. Мороз П.В. Методические основы школьного учебника истории древнего мира. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения истории. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2006. В диссертации рассматриваются методические основы школьного учебника истории древнего мира для учеников 6-го класса. Гипотеза исследования состояла в том, что уровень учебных достижений учеников 6-го класса по истории древнего мира улучшится при условии реализации в процессе создания учебника по данному курсу следующих методических основ: 1) наличие в структуре и содержании учебника средств организации продуктивной деятельности учащихся (исследовательской, творческой; сопоставление различных точек зрения и подходов к освещению событий; наличие оценочной позиции относительно учебного материала; рефлексивное осмысление прочитанного); 2) учет в тексте и учебном материале особенностей психических процессов шестиклассников; 3) использование основных принципов отбора содержания учебного материала: научности, целостности и системности, многоаспектности, альтернативности, поликультурности, гуманизации, интегрированности, рефлексивности, доступности и возрастающей сложности, социальной эффективности; 4) увеличение удельного веса тех структурных компонентов учебника, которые обеспечивают процессуальный (деятельностный) аспект обучения, дифференцированный подход к учащимся в зависимости от их индивидуальных особенностей, стимулируют их познавательную активность. Для решения поставленных в исследовании задач осуществлен анализ философской, исторической и психолого-педагогической литературы по проблеме исследования, что дало возможность определить общедидактические и частнометодические подходы к конструированию учебника истории древнего мира для учащихся 6-го класса. В работе охарактеризованы базовые понятия исследования: “учебник”, “методические основы школьного учебника”, “функции учебника древнего мира”, “структура учебника”. Проанализирован процесс создания школьных учебников древнего мира (средина ХІХ – начала ХХІ столетий), охарактеризованы основные его этапы. Разработана модель современного учебника истории древнего мира для 6 класса, которая включает дидактические (функции учебника, принципы отбора и структурирования учебного материала) и психологические характеристики (построение содержания учебного материала с учетом основных этапов процесса обучения истории в 6 классе, обеспечение процессуальных аспектов обучения, учет возрастных особенностей шестиклассников). Определены функции школьного учебника истории древнего мира: реализация личностно ориентированного обучения, исторической реконструкции, трансформационная, интегрирующая, координирующая и воспитательная. Анализ педагогической литературы по данной проблематике позволил выяснить статус доминирующей функции учебника – реализации личностно ориентирующего обучения – ее суть, особенности реализации в учебнике истории древнего мира. Охарактеризован методологический подход к исследованию структуры учебника истории, даны краткие исторические сведения об исследованиях по этому вопросу, определены и охарактеризованы основные компоненты учебника: текстовые (основной, дополнительный, пояснительный тексты) и внетекстовые (аппарат организации усвоения, иллюстративный материал, аппарат ориентировки). Исследование показало необходимость структурирования учебного материала на основе научной периодизации развития исторического процесса на большие, тематически целостные блоки и педагогически целесообразное его распределение между основным, дополнительным и пояснительным текстами. Разработаны общие требования к отбору иллюстративного материала. Установлено, что на современном этапе развития школьного исторического образования возрастает роль использования в структуре учебника истории различных элементов аппарата ориентировки. В работе изложен ход формирующего эксперимента и проанализированы его результаты, которые полностью подтвердили гипотезу исследования. Проанализировано влияние разработанных методических основ школьного учебника истории древнего мира на качество знаний учащихся. Итоги эксперимента позволяют констатировать, что благодаря внедрению в учебный процесс результатов исследования повышается эффективность усвоения знаний шестиклассниками. Определены темы дальнейших исследований, которые способствовали бы процессу создания учебников истории: логический стиль и язык современного учебника истории, использование в учебнике эмоционально-ценностного компонента образования и другие. Ключевые слова: школьный учебник истории древнего мира, методические основы учебника, процесс создания учебников, функции учебника, принципы отбора и структурирования содержания, структура учебника. Moroz P.V. Methodological basis of Ancient History school textbook. – Manuscript. Thesis for the Candidate Degree in Pedagogics (speciality 13.00.02 – Theory and Methodology of Teaching: History – Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006. In the thesis the methodological basis of Ancient History school textbook for the 6-th form students were investigated. Main stages and peculiarities of Ancient History school textbook creation in the middle of ХIХ-th and the beginning of XXІ-th centuries were characterized. The up-to-date model of Ancient History school textbook was worked out. It includes didactic (functions of the textbook, principles of its content selection and construction) and psychological aspects (content construction of teaching material according to the instructional stages, process aspects supporting and individual characteristics of the 6-th form students). Influence standards of methodological basis of Ancient History school textbook for student’s achievement quality were analysed during the experiment. Its results make us to confirm the stable positive effect of the research in practise. Key words: Ancient History school textbook, methodological basis of textbook, process of textbook creation, functions of the textbook, principles of content selection and construction, structure of the textbook.

Похожие записи