.

Методи діагностики та комплексне лікування вертеброгенних попереково-крижових корінцевих больових синдромів у хворих різних вікових груп (автореферат

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 3761
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА

Середа Віталій Георгійович

УДК 616.833.24-002-08:615.849+616.71-018.3-002-08

Методи діагностики та комплексне лікування вертеброгенних
попереково-крижових корінцевих больових синдромів у хворих різних
вікових груп

14.01.15– нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика Міністерства охорони здоров`я України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук,
професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Київська медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра неврології і
рефлексотерапії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шкробот Світлана Іванівна, Тернопільський
державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України,
кафедра неврології, психіатрії, наркології і медичної психології,
завідувач кафедри;

доктор медичних наук Соколова Лариса Іванівна, Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра нервових хвороб,
професор кафедри.

Провідна установа: Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН
України, м. Харків.

Захист відбудеться “_22_” _березня 2006 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. .П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_21_” __лютого_ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, Т.М. Каліщук-Слободін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта посідають
провідне місце серед причин виникнення больового синдрому в
попереково-крижовій області. Ведуче місце в структурі неврологічних
захворювань цієї групи як по важкості процесу, так і по їх
соціально-економічним наслідкам займають вертеброгенні
попереково-крижові корінцеві больові синдроми (ВПККБС). На їх долю
приходиться від 70 до 86% загальної кількості втрат робочого часу з
непрацездатності при захворюваннях нервової системи, при зростаючій
інвалідизації. Багато авторів підкреслюють не лише медичне, а й
соціально-економічне значення проблеми больових синдромів у разі
дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта (ДДЗХ) (Попелянский Я.Ю.,
1989, 1997; Мачерет Є.Л. з співавт., 2001; Шкробот С.І., 2001; Антонов
И.П., І992; Ehrlich G.E. et al., 1999).

Больовий синдром значно погіршує перебіг захворювання. Біль при цьому є
не тільки проявом хвороби, але стає об’єктивно діючим фактором,
підтримуючи альтерацію тканин, патофізіологічні реакції і часто
являється пусковою ланкою в формуванні патофізіологічних порочних кіл
(Попелянский Я.Ю., 1997, 2003; Вейн А.М., 2001).

Широка розповсюдженість патології, ураження переважно людей активного
віку та часта схильність до стійкого, затяжного перебігу з
неодноразовими рецидивами, не зважаючи на достатню розробку, залишають
питання лікування неврологічних проявів ДДЗХ попереково-крижового
відділу однією із актуальніших проблем в неврології (Мачерет Є.Л. з
співавт., 2000, 2001; Ситель А.Б., 2002).

Медикаментозне лікування даної патології не завжди виявляється
ефективним. “Фармакологічна перенасиченість” стала серйозною проблемою
медицини. З кожним роком збільшується кількість хворих з алергічними та
ятрогенними захворюваннями. Серед хворих, які отримали хірургічне
лікування, після операції 8 – 25% стають інвалідами (Юрик О.Є., 2001), і
лише у незначної частини хворих воно призводить до стійкої ремісії.
Ведуче місце в останній час стали набувати методи рефлексотерапії,
зокрема лазеропунктура (ЛП) і мануальна терапія (МТ) (Попелянский А.Я.,
2003; Бротман М.К., 1975, 1993; Мачерет Є.Л. з співавт., 1983, 1989,
1993, 2001; Антонов И.П. с соавт.,1989, 1992; Скоромец А.А. с соавт.,
2001).

В зв’язку з цим, удосконалення діагностичних критеріїв за допомогою
акупунктурної діагностики (АД), розробка нових більш ефективних
індивідуальних, патогенетично обґрунтованих комплексних підходів до
лікування даної патології є важливою медико-соціальною проблемою.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до основних планів науково-дослідної роботи кафедри
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за номером державної реєстрації РК №
0198U009049 “Нетрадиційні методи лікування при захворюваннях нервової
системи”.

Мета дослідження. Оптимізація діагностичної та лікувальної тактики при
ВПККБС на фоні ДДЗХ на основі дослідження клініко-параклінічних
особливостей їхнього перебігу в динаміці комплексного лікування із
застосуванням ЛП і МТ у хворих молодого, середнього та похилого віку.

Завдання дослідження.

Провести дослідження клінічних особливостей перебігу ВПККБС на фоні ДДЗХ
в молодому, середньому і похилому віці та їх зміни в динаміці
комплексного лікування з використанням ЛП в поєднанні з МТ.

Вивчити особливості даних рентгенографії та магнітно-резонансної
томографії (МРТ) хребта у пацієнтів молодого, середнього та похилого
віку з ВПККБС на фоні дегенеративно-дистрофічних уражень хребта.

Дослідити показники електронейроміографії (ЕНМГ) у пацієнтів молодого,
середнього та похилого віку з ВПККБС на фоні ДДЗХ та їх зміни в динаміці
комплексного лікування з використанням ЛП в поєднанні з МТ.

Оцінити результати АД за методом Накатані та Акабане при ВПККБС на фоні
ДДЗХ у хворих різних вікових груп.

На основі отриманих даних розробити новий рефлексотерапевтичний підхід
до лікування хворих з ВПККБС із використанням інфрачервоного лазерного
випромінювання (ІЧЛВ) на точки акупунктури (ТА), при допомозі
акупунктурних методів діагностики, в поєднанні з МТ.

Визначити ефективність використання ЛП в поєднанні з МТ в комплексному
лікуванні ВПККБС на фоні дегенеративно-дистрофічних змін хребта в
віковому аспекті.

Провести порівняльну характеристику ефективності лікування хворих з
ВПККБС при ДДЗХ різних вікових груп за допомогою медикаментозної терапії
та із застосуванням розробленого комплексного підходу.

Об`єкт дослідження. Вертеброгенні попереково-крижові корінцеві больові
синдроми обумовлені дегенеративно-дистрофічними змінами хребта у хворих
молодого, середнього та похилого віку.

Предмет дослідження. Динаміка клініко-параклінічних особливостей
перебігу ВПККБС при ДДЗХ у хворих молодого, середнього та похилого віку
під впливом комплексного лікування із застосуванням ІЧЛВ на ТА в
поєднанні з МТ.

Методи дослідження. Загальноклінічне, неврологічне дослідження,
рентгенографія, магнітно-резонансна томографія, електронейроміографія,
акупунктурні методи діагностики по Накатані та Акабане, статистичні
(аналіз отриманих даних).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі вивчення
особливостей і розвитку больового корінцевого синдрому у хворих з
дегенеративно-дистрофічними захворюваннями хребта розроблений і
запропонований комплексний метод лікування, який включає вплив
інфрачервоного лазерного випромінювання на точки акупунктури в поєднанні
з мануальною терапією. Вперше вивчено вплив інфрачервоної ЛП в поєднанні
з МТ на динаміку клінічних проявів, ЕНМГ-показників, які характеризують
функціональний стан аферентних, еферентних ланок та мотонейронів
сегментарних рефлекторних дуг у хворих з ВПККБС молодого, середнього та
похилого віку. Вперше доказаний високий клінічний ефект розробленої
схеми комплексного лікування у хворих різного віку з больовими
корінцевими синдромоми при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях
попереково-крижового відділу хребта.

Практичне значення роботи. Результати проведеного комплексного
клініко-інструментального дослідження дозволили науково обґрунтувати
доцільність використання поєднаного впливу інфрачервоної ЛП та МТ при
консервативному лікуванні хворих різного віку з ВПККБС при ДДЗХ.

Доказано необхідність при проведенні ЛП враховувати показники
акупунктурної діагностики по Накатані та Акабане, що дозволяє підвищити
її ефективність.

Поєднаний вплив інфрачервої ЛП та МТ, поряд із загальноприйнятими
методами лікування, сприяв значному підвищенню ефективності лікування
хворих з ВПККБС молодого, середнього та похилого віку, що дозволило
рекомендувати широке використання даної схеми в лікарській практиці.

Впровадження результатів дослідження. Запропоновані методи діагностики
та лікування впроваджені у неврологічних відділеннях Київської обласної
клінічної лікарні №1, а також включені у навчальний процес на кафедрі
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто вивчив та проаналізував
наукову літературу по темі дисертації, здійснив інформаційний пошук.
Автор самостійно провів клінічне обстеження хворих, дослідження з
використанням ЕНМГ, методу акупунктурної діагностики по Накатані та
Акабане. Дослідження з застосуванням методів інструментальної
діагностики – МРТ та рентгенографії – зроблені на базі діагностичного
відділу Київської обласної клінічної лікарні №1. Лікування хворих,
первинна обробка отриманих результатів, їхній аналіз та узагальнення,
написання всіх розділів дисертації і автореферату, формулювання
висновків автором виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались на Ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною
участю, присвяченій 25-річниці служби рефлексотерапії в Україні (Київ,
жовтень 2002 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної
медицини” (Київ, жовтень 2003 р.), науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на
сучасному етапі” (Київ, жовтень 2004 р.), науково-практичній конференції
з міжнародною участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і
нетрадиційної медицини” (Київ, жовтень 2005 р.).

Робота апробована на спільному міжкафедральному засіданні кафедр
неврології і рефлексотерапії, неврології №1, неврології №2, кафедри
медицини невідкладних станів Київської медичної академії післядипломної
освіти ім.П.Л.Шупика, відділу судинної патології нервової системи
інституту геронтології 18.11.2005 р. і рекомендована до офіційного
захисту.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 19 наукових
роботах, з них – 4 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих
ВАК України, з яких 1 стаття одноосібна, 14 тез наукових конференцій,
отримано 1 деклараційний патент.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 6
розділів, які включають огляд літератури, матеріали та методи
дослідження, розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення
отриманих результатів, висновків та практичних рекомендацій. Дисертація
викладена на 137 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 23
таблицями, 19 рисунками. Перелік використаної літератури має 242
найменування, в тому числі 163 кирилицею і 79 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Основу дослідження склали клінічні
спостереження 190 хворих з ВПККБС при ДДЗХ. Всі пацієнти обстежені в ІI
неврологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні №1, яке є
базою кафедри неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. Хворі були у віці від 20 до 74
років, з них чоловіків було 88 (46,3%), жінок – 102 (53,7%). Згідно з
віковою класифікацією, прийнятою Міжнародним Європейським семінаром по
охороні здоров’я людей похилого та старечого віку та попередженню
передчасного старіння (м. Київ, 1963), хворих молодого віку ( від 20 до
44 років) було 63 (33,1%), середнього віку (від 45 до 59 років) – 64
(33,7%), похилого віку (від 60 до 74 років) – 63 (33,1%).

Хворих відбирали на основі комплексного обстеження, яке включало
анамнестичне, загальноклінічне та клініко-неврологічне обстеження в
динаміці, рентгенографію попереково-крижового відділу хребта, МРТ
попереково-крижового відділу хребта. Умовами відбору хворих був
вертеброгенний генез больового попереково-крижового корінцевого
синдрому, його виникнення внаслідок дегенеративно-дистрофічних змін
попереково- крижового відділу хребта.

Для підтвердження діагнозу, розробки раціональної терапії і визначення
ефективності застосованих методів лікування проводили вивчення скарг,
даних анамнезу, неврологічного статусу та стану опорно-рухового апарату.

Особливу увагу приділяли кількісній і якісній характеристиці болю. Для
загальної оцінки вираженості больового синдрому виділяли його чотири
ступені по І. П. Антонову: слабко виражений (І ст.), помірно виражений
(ІІ ст.), виражений (ІІІ ст.), різко виражений (ІV ст.).

Оцінку структури больового синдрому до та після лікування проводили за
допомогою Мак-Гилівського больового опитувальника (Мc Gill Раіn
Questionare, МРQ), інтенсивність больового синдрому – за допомогою
комбінованої візуально-аналогової шкали (ВАШ). Для відображення
вираженості та динаміки патологічних вогнищ у вертебральних та
екстравертебральних структурах визначали показник сумарної вертебральної
та екстравертебральної болючості – суму балів для всіх алгічних зон.

Стан психоемоційної сфери оцінювався по шкалі індивідуальної та
реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера, адаптованій Ю. Л. Ханіним
(1978). Визначали реактивну тривожність, яка характеризує реакцію людини
на різні стреси та особисту тривожність, яка дає змогу оцінити
індивідуальні відмінності сприйняття дії різних стресорів.

Дослідження хребта починали з рентгенографії в двох стандартних
проекціях – прямій і боковій. Для більш достовірної оцінки змін хребта,
стану міжхребцевого диска, діагностики гриж міжхребцевих дисків,
звуження хребетного каналу, проведення диференційної діагностики ДДЗХ та
інших нозологічних форм тощо проводили МРТ поперекового відділу хребта в
сагітальній та поперековій проекціях.

Для дослідження стану нервово-м’язової системи та центральних нейронів
сегментарних рефлекторних дуг в динаміці комплексного лікування
використовували ЕНМГ. Обстеження проводили на комп’ютерному
електронейроміографі “Нейрон-Спектр-4/ВП” (“НейроСофт”, Росія).
Реєстрували швидкість проведення збудження (ШПЗ) по рухових волокнах
великогомілкового і малогомілкового нервів, М-відповідь інервованих ними
м’язів обох нижніх кінцівок хворого та Н-рефлекс.

З метою підбору та поєднання ТА для складання акупунктурного рецепта, а
також для контролю ефективності лікування методом рефлексотерапії було
використано комп’ютерний варіант електропунктурної діагностики по методу
Накатані та термочутливий тест за Акабане.

Статистична обробка результатів проведена з використанням методів
варіаційної статистики. Розраховували середні арифметичні величини
показників, їх середньоквадратичні відхилення та похибки середніх
показників до та після проведеного лікування, величини зсуву, їх
вірогідність у відповідності з критеріями Ст’юдента.

В роботі використана сучасна класифікація захворювань периферичної
нервової системи, що була розроблена Всесоюзною проблемною комісією по
захворюванням периферичної нервової системи під керівництвом професора
І.П Антонова (1987), до якої відносять вертеброгенні корінцеві синдроми.

Тривалість загострення у більшості хворих (162; 85,3%) складала від 1 до
5 місяців. Провокуючими факторами виникнення останнього загострення у
132 (69,4%) хворих було фізичне навантаження (підняття ваги, різкий або
невдалий рух, тривале перебування в незручній позі), у 32 (16,8%) хворих
– загальне або місцеве переохолодження, у 26 (13,7%) – поєднання
фізичного навантаження з переохолодженням. Більшість хворих молодого (53
особи – 84,1%) та середнього (49 осіб – 76,5%) віку пов’язували початок
захворювання з фізичними навантаженнями. Хворі похилого віку пов’язували
появу болю в попереково-крижовому відділі в рівному ступені як з
фізичним навантаженням, так і з переохолодженням.

Зважаючи на те, що фізичне навантаження було найчастішим провокуючим
фактором виникнення загострень, був проведений аналіз професійної
діяльності хворих, який засвідчив, що більшість пацієнтів працювала
фізично, а пенсіонери в минулому переважно були представниками професій,
пов`язаних з фізичною працею.

Для більшості хворих з ВПККБС була характерна сезонність захворюваності.
Переважна кількість виникнення загострень відмічалась весною та восени,
що, ймовірно, зумовлено тим, що до складу обстежених хворих увійшли,
головним чином, мешканці сільської місцевості та сезонністю
сільськогосподарських робіт.

Хворі поступали в стаціонар з клінічними проявами больового
попереково-крижового корінцевого синдрому в стадії загострення з
відповідними проявами компресійного та різного ступеня вираженості
вертебрального і екстравертебрального синдромів. Корінцеві синдроми
діагностували враховуючи локалізацію болю і порушень чутливості,
оцінюючі м’язову силу відповідних міотомів, зміну рефлексів і даних
додаткових методів дослідження. Найбільш часто виявлено ураження корінця
S1 (у 53,2% спостережень), ураження корінців L5 і S1 – у 33,7%, ураження
корінця L5 – у 13,1% спостережень. ВПККБС характеризувалися локальним
болем і болючістю уражених хребцево рухових сегментів (ХРС), деформацією
і порушенням функції відповідних відділів хребетного стовбура внаслідок
рефлекторно-тонічних реакцій паравертебральних м’язів. Для
екстравертебрального синдрому характерні були клінічні прояви поза
хребтом в області таза і нижніх кінцівок. Екстравертебральні порушення
локалізувались переважно у фіброзних і м’язових тканинах, а також у
тісно пов’язаних з ними кісткових структурах.

Залежно від схеми лікування, яка використовувалась, пацієнтів було
поділено на дві групи – основну та групу порівняння (контрольну).
Основну групу склали 133 хворих, яким було проведене комплексне
лікування з застосуванням ІЧЛВ і МТ в якості основного терапевтичного
впливу поряд з медикаментозною терапією. Групу порівняння склали 57
хворих, яким застосовували загальноприйняте медикаментозне лікування
(нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики, дегідратаційна терапія
тощо), масаж та ЛФК. Хворих обох груп було поділено залежно від віку на
3 підгрупи (молодого, середнього і похилого віку). Формування груп
проводилось таким чином, щоб розподіл за віком, статтю, тривалістю та
ступенем важкості клінічних проявів був подібний.

Для ЛП використовували апарат “Биомед-001” з довжиною хвилі
інфрачервоного лазерного випромінювання 0,89мкм. Апарат може працювати у
2 режимах: імпульсно-безперервному та з модуляцією частот від 0,1 до
1000 Гц. Курс лікування 10 – 14 сеансів; час впливу на одну корпоральну
точку 1 – 3 хв., аурикулярну – 50 – 60 секунд, сумарна експозиція під
час одного сеансу – до 25 хвилин. Під час однієї процедури впливали на
12 – 18 ТА.

Для диференційованого підходу при призначенні ЛП використовували дані
обстеження хворих з використанням комп’ютерного варіанта акупунктурної
діагностики по методу Накатані та методу Акабане, що дало можливість
впливати на ТА в залежності від функціонального стану меридіанів.
Відповідний симптомокомплекс, виявлений у хворого після акупунктурної
діагностики, розглядали з позиції надмірності або недостатності
меридіанів. Визначивши функціональний стан ураженого меридіану,
переходили до терапії з використанням правил міжмеридіанних зв’язків
класичної рефлексотерапії. Підбір точок для ЛП у хворих з корінцевими
синдромами при ДДЗХ також передбачав використання місцево-сегментарних
(больових та в зонах уражених сегментів або корінців), віддалених і
загальнозміцнювальних точок.

МТ розпочинали після проведення ЛП з мануальної діагностики. Вибір
прийомів МТ у конкретного хворого здійснювали з урахуванням особливостей
неврологічної симптоматики, вираженості болю, ступеню розвитку м’язів та
їх напруження, з обов’язковим урахуванням даних отриманих при МРТ
дослідженнях, наявності протипоказів.

При проведенні МТ застосували релаксаційні і мобілізаційні прийоми,
включаючи постізометричну релаксацію м’яза (ПІРМ), та маніпуляції в
області попереково-крижового відділу хребта і нижніх кінцівок, на
віддалених ХРС, сполучених з ураженими.

Сеанси МТ розпочинали з релаксаційних прийомів та ПІРМ, яка заключалась
в послідовному ізометричному напружені протягом 7-8 сек. м’яза, при
помірному вольовому зусиллі хворого з послідуючим розтягненням м’яза
лікарем. Цикли повторювали 5-7 разів з інтервалом в 1-2 хв.

Мобілізації проводились для відновлення нормального об’єму рухів в ХРС
за рахунок пасивних, ритмічно повторюваних рухів (до 10 разів) у
міжхребцевих суглобах до безболісного досягнення максимального
фізіологічного об’єму. При маніпуляції усували функціональну блокаду
(ФБ) за рахунок цілеспрямованого, швидкого одномоментного руху
невеликого обсягу з положення оклюзії в напрямку обмеження руху.

Застосовували тракційні прийоми: тракція за обидві ноги в положенні
хворого на животі при задньобокових міжхребцевих грижах, в положенні
хворого на спині при серединних грижах, при наявності сколіоза проводили
тракцію за одну ногу з боку больового синдрому. Тракції виконували в
декілька сеансів з перервами не менше доби.

Хворим із задньо-медіальними грижами міжхребцевих дисків мануальну
терапію доповнювали ПІРМ в положенні хворого на спині з максимально
зігнутими в колінних та тазостегнових суглобах ногами. На вдоху протягом
9–11с. хворий спричиняв легкий опір при розгинанні ніг, на видоху –
розслаблення. Орієнтуючись по больовим відчуттям хворого, збільшували
амплітуду згинання в поперековому відділі хребта.

При серединних грижах міжхребцевих дисків і їхніх клінічних проявах
лікувальними рухами для передислокації грижового випинання від
дурального мішка вважали маніпуляції на згинання поперекового відділу
хребта. При клінічних проявах задньобокових і фораменальних гриж
проводили маніпуляції, направлені на розгинання поперекового відділу
хребта, що поєднували з одночасною дистракцією і бічним нахилом у
“здорову” сторону.

При виявленні позитивного ефекту від лікування акцент у лікувальному
комплексі спрямовувався не стільки на проведення мобілізації ХРС на
зацікавленому рівні, скільки на техніку ПІРМ і ауторелаксацію. Курс
лікування складав до 10 процедур.

Результати досліджень та їх обговорення. В усіх обстежених нами хворих
облігатним клінічним проявом був больовий синдром з різними
характеристиками локалізації та ступеня вираженості. Найбільш часто
виявляли больовий синдром II ступеня – у 116 (60,9%) хворих, ІІІ ступеня
– у 53 (27,9%) хворих, I ступеня – у 21 (11,3%) хворого.

При клінічному обстеженні хворих з ВПККБС в 95,8% випадків відзначалася
порушення поверхневої чутливості. Високий відсоток чутливих порушень
можна пояснити тим, що в клініку хворі поступали переважно з стійкими,
довготривалими корінцевими синдромами. Частіше мала місце гіпестезія в
зоні іннервації S1 (57,4% випадків), рідше L5 – S1 (25,3% випадків) і L5
(13,2% випадків) корінців.

У більшості обстежених був позитивним симптом натягу Ласега, який
виявляли у 80,9% пацієнтів молодого, 82,2% середнього та 87,3% похилого
віку. Інші симптоми натягу, такі як Васермана, Мацкевича, Нері, Дежеріна
та ін. спостерігали у 43,2% хворих. Зниження сили у згиначах або
розгиначах ступні відзначено у 20,6% пацієнтів молодого, 21,9% –
середнього та 19% – похилого віку. У 31,4% пацієнтів молодого віку,
37,5% – середнього та 38,1% – похилого мала місце гіпотонія м’язів
сідничної області і гомілки. У 15,9% пацієнтів молодого, 17,2% –
середнього та 25,4% – похилого віку був відсутнім ахіловий рефлекс, а
його зниження спостерігали у 69,8% хворих молодого, 70,3% – середнього
та 71,4% – похилого віку.

З інших клінічних проявів захворювання відзначали: обмеження об’єму
рухів в поперековому відділі хребта у 63,5% пацієнтів молодого, 62,5% –
середнього та 88,9% – похилого віку; згладженість лордозу у 90,5%
пацієнтів молодого, 76,6% – середнього та 74,6% – похилого віку; сколіоз
у 42,8% пацієнтів молодого, 29,7% – середнього та 30,2% – похилого віку;
гіперлордоз у 7,9% – пацієнтів молодого, 10,9% – середнього та 15,9% –
похилого віку; напруження поперекових м’язів у 71,4% пацієнтів молодого,
75% – середнього та 90,5% – похилого віку; болючість паравертебральних
точок у 87,3% пацієнтів молодого, 82,8% – середнього та 92,1% – похилого
віку; болючість остистих відростків у 61,9% пацієнтів молодого, 60,9% –
середнього та 66,7% – похилого віку; болючість точок Валлє у 66,7%
пацієнтів молодого, 65,6% – середнього та 61,9% – похилого віку.

Однією із складових вертебрального синдрому у обстежених нами хворих
була наявність ФБ в ХРС. В старших вікових групах відмічалось достовірне
збільшення заблокованих ХРС. Найбільш часто у хворих діагностовано ФБ
шийно-грудного та грудо-поперекового переходу, поперекового відділу
хребта, попереково-крижового переходу.

Всім хворим було проведено МРТ поперекового відділу хребта в сагітальній
та поперековій проекціях. При МРТ досліджені у хворих (відповідно до
молодого, середнього та похилого віку) були виявлені: зниження висоти і
ознаки дегідратації міжхребцевих дисків у всіх обстежених, випрямлення
поперекового лордозу (90,5%, 76,6% та 74,6% випадків), сколіоз (42,8%,
29,7% та 30,2% випадків), крайові кісткові розростання (6,3%, 25% та
74,6% випадків), гіпертрофія задньої повздовжньої зв’язки (6,4%, 9,4% та
11,1% випадків), грижі Шморля (11,1%, 15,6% та 26,9% випадків).

При МРТ-обстеженнях у пацієнтів візуалізовано 360 грижових випинання: 99
у хворих молодого віку, 112 у хворих середнього віку і 149 у хворих
похилого віку. При аналізі просторового розташування гриж міжхребцевих
дисків у поперековому відділі хребта в 36,7% виявлена серединна
локалізація, у 57,9% – задньобокова, у 6,3% – фораменальна. У хворих
молодого віку грижі міжхребцевих дисків розподілилися наступним чином:
на 1-му рівні — у 30 (47,6%), на 2-х рівнях — у 30 (47,6%), на 3-х
рівнях — у 3 (4,8%) пацієнтів. У хворих середньої вікової групи грижі
міжхребцевих дисків розподілилися таким чином: одиночна грижа
міжхребцевого диска — у 33 (51,5%), дві грижі — у 18 (28,1%), на 3-х
рівнях — у 9 (14,1%), на 4-х рівнях — у 4 (6,3%) пацієнтів. У хворих
похилого віку грижі міжхребцевих дисків розподілилися в такий спосіб: 1
грижа — у 12 (19,1%), 2 грижі — у 31 (49,2%), на 3 рівнях — у 8 (12,7%),
4 грижі — у 9 (14,3%), на протязі всього попереково-крижового відділу
хребта — у 3 (4,7%) пацієнтів. З віком збільшувалися частота і
поширеність дистрофічних змін в хребті. У хворих похилого віку
візуалізувались найбільш виражені морфологічні зміни. В цій віковій
групі частіше процес був полісегментарним, спостерігалися дегенерація
дисків усього попереково-крижового відділу хребта, задні і передні
остеофіти тіл хребців, множинні грижі тіл хребців та міжхребцевих
дисків, грижі у верхньопоперекових дисках.

Хворих молодого віку з грижами міжхребцевих дисків розміром до 3 мм
виявлено 6 (9,5%), до 5 мм — 35 (55,5%), від 5 до 9 мм — 18 (28,6%),
більше 9 мм — 4 (6,4%). Хворих середнього віку з грижами міжхребцевих
дисків розміром до 3 мм виявлено у 3 (4,9%), до 5 мм — у 17 (57,8%), від
5 до 9 мм — у 37 (57,8%), більше 9 мм — у 7 (10,9%) випадках. У хворих
похилого віку грижі міжхребцевих дисків розміром до 3 мм виявлені у 3
(4,7%), до 5 мм — у 10 (15,9%), від 5 до 9 мм — у 42 (66,7%), більше 9
мм — у 8 (12,7%) випадках. Великі грижі у молодих пацієнтів склали 35%
випадків, в той час як у хворих середнього і похилого віку — відповідно
68,7% і 79,4%. Компресію корінця за даними МРТ можна було констатувати
тільки в 121 (63,7%) хворого з ВПККБС. У інших хворих рівень компресії
корінця визначити точно не вдавалось через наявність множинних гриж на
різних рівнях і можливий розвиток тракційнно-дислокаційоного
компресійного синдрому (Бротман М.К., 1975; Ситель А.Б., 1998).

Ступінь регресу больового синдрому залежав від ступеня його вираженості
і від комплексу методів лікування, які були використані. Після лікування
в основній групі хворих та групі порівняння регрес болю ІII ступеня
спостерігався у хворих молодого віку відповідно у 92,3 % та 40 %
випадків, у хворих середнього віку у 91,7% та 40%, у хворих похилого
віку – 84,6% та 33,3% випадків; регрес болю ІІ ступеня – у 84,5 % та
41,7 % хворих молодого віку, у 75% та 33,3% хворих середнього віку, у
74,1% та 27,3% хворих похилого віку. Кількість хворих з больовим
синдромом І ступеня після лікування збільшилась, що пов’язано із
зменшенням інтенсивності больового синдрому ІІ та ІІІ ступеня внаслідок
проведеної терапії. У хворих молодого віку основної групи та групи
порівняння повністю купувався больовий синдром у 59,1% і 21,1%,
середнього віку – у 53,3% і 15,8%, похилого віку – у 52,3% і 15,8%
випадків відповідно. Тобто, при застосуванні в комплексному лікуванні ЛП
ІЧЛВ в поєднанні з МТ позитивна динаміка щодо регресу болю зареєстрована
у достовірно (р

V

f

t

|

3/4

A

F

V

X

f

h

v

x

?

?

c

°

B

r

t

v

x

z

|

A

88;i>^EvG¤HAEJHMNR”WLZ.\¶_?_ae_Oee8iaejiaiiiiiaaaaUaOAE®c

dh`„Ae

$ порівняння встановлено тенденцію до зниження зазначених показників у
всіх вікових підгрупах хворих. Тобто знеболюючий ефект при використанні
ЛП в поєднанні з МТ у хворих був достовірно вищим ніж у групі
порівняння. Після закінчення курсу комплексної терапії рівень реактивної
тривоги та особистої тривожності вірогідно (р( 0,05) знижувався у хворих
молодого, середнього та похилого віку основної групи, хоча особиста
тривожність і не досягла рівня “низьких” показників. Відомо, що показник
особистої тривожності є більш сталим і в меншій мірі змінюється під
впливом стресових факторів. В групі порівняння показники достовірно не
змінювалися (р(0,05).

Під впливом проведеного лікування відзначена позитивна динаміка
клінічних проявів ВПККБС, як в основній групі, так і в групі порівняння.
Проте, при застосуванні в комплексному лікуванні ЛП в поєднанні з МТ
мала місце достовірна відмінність щодо більшого зменшення їхньої
вираженості та регресу.

Після проведеного лікування відбулися позитивні зрушення неврологічних
симптомів: у хворих (відповідно в основній групі і групі порівняння)
молодого віку відновився ахіловий рефлекс при його порушенні у 71,4% і
18,8%, регресував симптом Ласега у 58,3% і 25%, інші симптоми натягу – у
44,4% і 33,3%, відновилась чутливість в зоні іннервації уражених
корінців у 72,5% і 18,9%; у хворих середнього віку відновився ахіловий
рефлекс при його порушенні у 67,5% і 23,1%, регресував симптом Ласега у
55,5% і 31,2%, інші симптоми натягу – у 45% і 28,5%, відновилась
чутливість в зоні іннервації уражених корінців у 64,3% і 18,7%; у хворих
похилого віку відновився ахіловий рефлекс при його порушенні у 36,4% і
11,8%, регресував симптом Ласега у 50% і 23,5%, інші симптоми натягу – у
39,1% і 25%, відновилась чутливість в зоні іннервації уражених корінців
у 46,7% і 5,3%. Приведені результати свідчать, що стабільнішими
неврологічні симптоми виявилися у хворих групи порівняння.

Після проведеного лікування у хворих також змінилася інтенсивність
вертебральних симптомів. Динаміка змін вертебральних симптомів в
основній клінічній групі хворих була кращою: зменшився об’єм обмеження
рухів в хребті у 80% і 33,3%, згладженість лордозу у 60% і 5,9%,
зменшився сколіоз у 69,5% і 25%, зменшилось напруження поперекових
м’язів спини у 75% і 38,5%, зменшились ФБ відповідних ХРС у 75% і 26,3%
хворих молодого віку відповідно до групи порівняння; зменшився об’єм
обмеження рухів в хребті у 79,4% і 25%, згладженість лордозу у 55,9% і
6,7%, зменшився сколіоз у 62,5% і 33,3%, зменшилось напруження
поперекових м’язів спини у 78,8% і 26,7%, зменшились ФБ відповідних ХРС
у 47,7% і 10,5% хворих середнього віку відповідно до групи порівняння;
зменшився об’єм обмеження рухів в хребті у 71,8% і 5,9%, згладженість
лордозу у 34,3% і 13,3%, зменшився сколіоз у 57,1% і 20%, зменшилось
тонічне напруження поперекових м’язів спини у 71,8% і 22,2%, зменшились
ФБ відповідних ХРС у 47,7% і 10,5% хворих похилого віку відповідно до
групи порівняння.

Після проведеного лікування у хворих з ВПККБС, поряд з покращенням
клініко-функціональних показників, спостерігалось зниження величини
сумарної вертебральної болючості та піддалися регресу ділянки
екстравертебральних змін. У хворих з ВПККБС сумарна вертебральна та
екстравертебральна болючість в вікових підгрупах обох груп до лікування
не відрізнялась (р > 0,05). Водночас вираженість екстравертебральної
болючості переважала сумарну вертебральну болючість (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020