.

Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4204
Скачать документ

ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

Ярошенко Юрій Трохимович

УДК 612.13:612.67:612.76

Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні
людини та шляхи її підвищення

14.03.03 – нормальна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005Дисертацією є
рукопис

Роботу виконано в Інституті геронтології АМН України

Науковий консультант:

академік АМН України, чл.-кор. НАН України,

член-кор. Російської АМН, доктор медичних наук, професор

Коркушко Олег Васильович,

Інститут геронтології АМН України,

відділення клінічної фізіології та патології внутрішніх органів,
завідувач

Офіційні опоненти:

чл.-кор. АПН України, доктор медичних наук, професор,

Шевчук Віктор Григорович,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра нормальної фізіології, завідувач

доктор медичних наук, професор

Замостьян Віталій Павлович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія” Міністерства
освіти і науки України, кафедра екології, завідувач

доктор медичних наук, професор

Козлов Анатолій Георгійович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України
та Міністерства освіти і науки України, кафедра нормальної фізіології,
завідувач

Провідна установа:

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, м.Київ

Захист відбудеться 24.06. 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.551.01 Інституту геронтології АМН
України за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 67.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту
геронтології АМН України за адресою: 04114, Київ, вул. Вишгородська, 67.

Автореферат розісланий 24.05.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук ____________________________ Потапенко Р.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Старіння, як неминучий і закономірний процес, веде
до послаблення життєдіяльності організму, зниженню його адаптаційних
можливостей, збільшенню вірогідності смерті (Фролькіс В.В., 1981). З
віком закономірно зменшується резерв адаптації як організму в цілому,
так і його окремих фізіологічних систем (Чеботарьов Д.Ф., Коркушко О.В.,
1980; Коркушко О.В.,1983, 2001, 2002; Бутенко Г.М., 2002; Фролькис В.В.,
Безруков В.В., Шевчук В.Г., 1984; Фролькис В.В., Безруков В.В.,
Кульчицкий О.К., 1994; Анисимов В.Н., 2003; Ehsani A.A., 2001; L
HYPERLINK
“..\\..\\..\\..\\..\\entrez\\query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&dopt=Abst
ract&list_uids=14993406” akatta E.G., Sollott S.J. , 2002).

Одним із найважливіших інтегральних показників, що характеризують
функціональні можливості організму, є рівень фізичної працездатності.
Висока працездатність є показником стабільного здоров’я і навпаки,
низькі її значення розглядаються як фактор ризику різноманітної
патології. З віком спостерігається зниження максимальної фізичної
працездатності (Замостьян В.П. и соавт., 1989; Пирогова Е.А., 1989;
Поляков А.А., 2001, 2004). Цей факт незаперечний навіть на
емпіричному, життєвому рівні. У той же час, максимальна фізична
працездатність залежить від цілого комплексу різноманітних чинників.
Їхній внесок у зменшення фізичної працездатності з віком залишається
недостатньо вивченим. Залишається неясним вплив рівня рухової активності
і її змін у процесі довгострокового спостереження на рівень
максимальної фізичної працездатності.

Одним із не вирішених питань вікової фізіології є проблема, пов’язана з
причинами вікового зниження максимального споживання кисню (МСО2).
Дійсно, багато чинників, що визначають рівень МСО2, із віком
змінюються. Але залишаються дискусійними механізми вікового зниження
МСО2, внесок різних чинників в його обмеження. Недостатньо вивчена
вікова динаміка максимальної продуктивності різних ланок системи
транспорту кисню, зміна структури гемодинамічного забезпечення кисневого
запиту.

Важливою характеристикою функціональних можливостей організму є рівень
таких критичних точок енергоозабезпечення, як поріг анаеробного обміну
(ПАНО) і поріг декомпенсованого метаболічного ацидозу (ПДМА). У
літературі не існує єдиної точки зору на зміну цих показників із віком.

Недостатньо вивчалась кількісна оцінка вікової динаміки ємності
енергетичних процесів, не існує єдиної думки з приводу вікової динаміки
параметрів кінетики показників гемодинаміки та газообміну. Питання про
взаємозв’язок між функціональним станом вегетативної регуляції і рівнем
максимальної фізичної працездатності також продовжує обговорюватися в
літературі (Коркушко О.В. и соавт., 2002; Писарук А.В., 2002; Шатило
В.Б., 1998; 2002; Schwartz J.B. et al., 1991; Craft N. et al., 1995).
Особливо це стосується змін параметрів варіативності ритму серця (ВРС)
при фізичному навантаженні.

Актуальною проблемою геронтології є розробка комплексної оцінки
функціонального стану, як окремих систем, так і всього організму в
цілому. Вирішення такого завдання може бути здійснене за допомогою
визначення біологічного (Войтенко В.П.., Ахаладзе М.Г. 1996; Ахаладзе
Н.Г., 2002) та функціонального віку (Коркушко О.В. и соавт., 1984,
2002). У зв’язку з цим, одним із завдань дослідження була розробка
визначення функціонального віку (ФВ) організму на основі
навантажувальних тестів, що дозволяє дати оцінку адаптаційних
можливостей організму.

При старінні, поряд із процесами руйнації, виникають пристосувальні
механізми, спрямовані на підтримку його гомеостазу, збільшення
тривалості життя. Вивчення закономірностей цього процесу й оволодіння
їм, дозволяє відкрити шляхи для контролю над тривалістю життя
(Фролькис В.В., Мурадян Х.К., 1988). Відомо, що фізичні тренування є
одним із найбільш ефективних методів збільшення функціональних
можливостей організму (Пирогова Е.А., 1989; Булич Э.Г., Муравов И.В.,
2004; Hawkins S.A., 2003). У той же час, у практичній медицині часто
недооцінюється значення активного рухового режиму в пізньому періоді
онтогенезу, невиправдано обмежується обсяг рухової активності в похилому
віці. У зв’язку з цим, актуальною проблемою є визначення підходів до
оптимізації рухового режиму у людей похилого та старечого віку з
урахуванням особливостей реакції організму людей старших вікових груп на
фізичне навантаження.

Ще одним із перспективних шляхів впливу на діапазон пристосувальних
можливостей організму є використання речовин, що впливають на
процеси метаболізму і енергоутворення (Западнюк В.И. и соавт., 1990;
Коркушко О.В., 1990, 2000). У Інституті геронтології АМН України
розроблений комплексний препарат Рикавіт, рецептура якого базується
на досвіді багаторічного вивчення як фізіологічних особливостей
організму, так і потреби у вітамінах, мікроелементах і амінокислотах у
пізньому періоді онтогенезу (Чеботарев Д.Ф. и соавт., 1994). У зв’язку
з цим уявляється актуальним вивчення клінічної ефективності Рикавіта у
практично здорових осіб старших вікових груп, його вплив на рівень
фізичної працездатності у практично здорових осіб похилого і старечого
віку.

Таким чином, доцільність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю
розкриття механізмів зниження максимальної фізичної працездатності з
віком та розробці науково обгрунтованих рекомендацій для її підвищення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась у межах пріоритетного конкурсного фінансування АМН України
і є частиною комплексних досліджень, що проводилися в Інституті
геронтології АМН України:

Оптимізація активного рухового режиму у осіб похилого та старечого віку
(тема 307, ОК.91, 1992-1994 рр.). Відповідальний виконавець, участь у
проведенні досліджень, аналіз результатів.

Розробка програми індивідуалізованих фізичних тренувань як методу
впливу на темп вікових змін серцево-судинної системи за даними
довгострокового спостереження (тема 00.07.95, 1995-1997 рр.).
Відповідальний виконавець, участь у проведенні досліджень, аналіз
результатів.

Встановити механізми розвитку стрес-вік-синдрому, основні закономірності
реакції організму в похилому віці на різні стресори та розробити
комплекс антистресових заходів (тема 91.12, 1992-1995 р.). Виконавець
фрагментів роботи, аналіз результатів.

Геропротектори в профілактиці прискореного старіння (тема 015-92,
програма ДКНТ 1.06.02 “Прискорене старіння: причини, механізми,
профілактика”, 1992-1996 рр.). Виконавець фрагментів роботи, аналіз
результатів.

Пошук підходів до визначення меж фізіологічного стресу для людей
похилого віку (фрагмент теми 83 “Стрес-вік-синдром”, 1992-1994 р.).
Виконавець фрагментів роботи, аналіз результатів.

Мета дослідження. Розкрити механізми зниження максимальної фізичної
працездатності з віком та розробити підходи до підвищення надійності
організму людини у пізньому періоді онтогенезу за рахунок розширення
адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення.

Задачі дослідження:

Вивчити вікову динаміку максимальної фізичної працездатності у практично
здорових чоловіків і жінок.

Вивчити механізми зниження з віком максимальної фізичної працездатності.

Визначити чинники, що обмежують діапазон адаптації системи
енергозабезпечення у похилому та старечому віці.

Вивчити механізми зниження з віком показників максимального рівня
функціонування системи транспорту кисню.

Розробити підходи до цілеспрямованої корекції слабких ланок системи, що
лімітують максимальну фізичну працездатність у пізньому періоді
онтогенезу.

Розробити рекомендації по використанню індивідуалізованих програм
фізичних тренувань у людей похилого віку.

Об’єкт дослідження: вікові зміни максимальної фізичної працездатності у
практично здорових людей з різним рівнем рухової активності.

Предмет дослідження: чинники, що впливають на рівень гемодинамічного та
енергетичного забезпечення максимальної фізичної працездатності у різні
періоди онтогенезу .

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, статистичні. Регресійний
та факторний аналіз, моделювання фізіологічного віку.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації подані нові дані,
що розкривають механізми зниження максимальної фізичної працездатності
й адаптаційних можливостей організму, розроблені підходи до вирішення
проблеми їх підвищення.

Вперше показано, що рівень максимальної фізичної працездатності в осіб
старших вікових груп визначається сумарним впливом максимальної
продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну,
економічністю їхньої роботи, максимальною ємністю систем
енергозабезпечення, кінетикою перехідних процесів, умовами кисневого
забезпечення фізичного навантаження й особливостями регуляції серцевого
ритму.

Вперше вивчена вікова динаміка основних параметрів, що визначають
діапазон адаптаційних можливостей організму в чоловіків і жінок у
широкому віковому діапазоні від 18 до 95 років. Показано, що зміна
вивчених параметрів із віком може мати характер як лінійної, так і
нелінійної залежності.

Вперше вивчена вікова динаміка ПАНО і ПДМА при довгостроковому
спостереженні та у залежності від зміни рухової активності.

Вперше встановлено, що з віком змінюється структура чинників та їх
відносний внесок у варіативність МПО2 та максимальної гемодинамічної
продуктивності.

Вперше дана кількісна оцінка впливу рівня рухової активності на
варіативність критичних точок фізичного навантаження та її зміни при
довгостроковому спостереженні.

Вперше розроблене наукове обгрунтування вибору оптимальної
інтенсивності, тривалості і циклічності тренувальних навантажень для
осіб похилого віку.

Вперше вивчений вплив препарату Рикавіт на максимальну фізичну
працездатність. Показано, що препарат сприяє розширенню діапазону
адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення фізичного
навантаження.

За матеріалами дисертації отримане авторське свідоцтво ”
Мебраностабилизирующее и антиоксидантное средство “Рикавит” /Чеботарев
Д.Ф., Западнюк В.И., Купраш Л.П., Коркушко О.В., Заика М.У.,
Оранская С.А., Пантелеймонова Т.Н., Ярошенко Ю.Т./: Описание изобретения
к патенту //Бюлл. описания изобретений. -1994. -N2, 30 янв.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено програму
індивідуалізованих фізичних тренувань аеробного характеру на підставі
результатів тестів з навантаженням з визначенням оптимальної
інтенсивності та тривалості тренувального навантаження в осіб старших
вікових груп.

Розроблено схему прийому використання препарату Рикавіт для тривалого
використання. Показано, що прийом препарату можна рекомендувати з метою
профілактики передчасного старіння, починаючи з передпенсійного віку.

Запропоновано модель оцінки інтегрального функціонального віку системи
енергозабезпечення, що може використовуватись для визначення темпу
вікових змін організму.

За результатами дисертаційної роботи видані методичні рекомендації
“Застосування оздоровчих фізичних тренувань для профілактики
прискореного старіння та залежної від віку патології”, 3 інформаційних
листи, які впроваджені в лікувально-профілактичних закладах МОЗ
України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів аналіз наукової
літератури і здійснив патентно-інформаційний пошук. Разом з науковим
консультантом обгрунтував актуальність і необхідність виконання даного
дослідження, визначив мету, завдання, методичні підходи та програму
дослідження. Самостійно провів усі дослідження по навантажувальному
тестуванню з наступним аналізом і розрахунками. За участю здобувача
проведені всі інші подані в роботі дослідження. Самостійно сформована
комп’ютерна база даних і здійснено їх статистичне опрацювання. Проведено
аналіз результатів, сформульовані основні положення, висновки та
практичні рекомендації. Підготовлені наукові публікації. Спільні
дослідження проведені з д. мед. н. Г.З. Мороз і І.В. Долот (фрагмент по
вивченню впливу курсу фізичних тренувань на інтракардіальну
гемодинаміку), д. мед. н. В.Б. Шатило і к. мед. н. А.В.Писаруком
(фрагмент по розробці режимів фізичних тренувань і оцінці їхнього впливу
на людей похилого віку), д. мед. н. К.Г. Саркісовим і ст. лаборантом
О.Б. Тарасенко (фрагмент по оцінці впливу фізичних тренувань на
параметри мікроциркуляції).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні
положення дисертації доповідались на: V Всесоюзному з’їзді геронтологів
і геріатрів ( Київ, 1988); Науковій конференції “Прискорене старіння,
зв’язок із віковою патологією” (Київ, 1992); 3-rd Inter. Confer. on
Physical Activity, Aging and Sports (Finland, 1992);
радянсько-ізраїльському симпозіумі (Київ, 1993); XIth Congress of
International Association of Gerontology (Budapest, 1993); European
Region Clinical Section Congress (Florence, 1994); 3rd European
Congress of Gerontology (Amsterdam, 1995); VIth Congress of
International Psychogeriatric Association (Berlin, 1993); 1st
European Congress of Biogerontology (Helsinger, 1998); II Swiatkowy
Kongress Polonii Medycznes Czestochowa (Czestochowa,1995); 2-му
Національному конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ,
1994); науково-практичної конференції “Застосування геропротекторiв
для попередження прискореного старіння” (Одеса, 1996); 2-ій
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Прискорене старіння
та шляхи його профілактики” (Одеса, 2001); VI th European Congress of
Clinical Gerontology (June, 2002 Moscow, Russia); 7 th Annual Congress
of the European College of Sport Science (Athens, 2002); 1-й міжнародній
науковій конференції “Аналіз варіативності ритму серця в клінічній
практиці” (Київ, 2002); International scientific conference “Health: its
essence, diagnostic and strategies for improving (Krynica Gurska,
Poland, Nov. 13-15, 2003);

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових праць, з них
24 статті у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України,
(18 у вітчизняних та 6 у іноземних), методичних рекомендаціях, 30 тезах
доповідей. Отримано авторське посвідчення та патент на винахід.

Структура дисертації. Робота викладена на 370 сторінках, складається зі
вступу, огляду літератури, опису контингенту обстежених та методів
дослідження, 9 розділів власних досліджень, заключення, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків.
Дисертація містить 98 таблиць, ілюстрована 8 рисунками. Бібліографія
складається з 513 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Контингент обстежених. У матеріалах дисертації подані результати
обстеження практично здорових людей різного віку. Їхня участь у
дослідженнях була добровільною. З метою вивчення вікової динаміки
максимальної фізичної працездатності і її енергетичного забезпечення
обстежено 192 практично здорових чоловіків у віці від 18 до 95 років і
106 жінок у віці від 17 до 87 років із помірним рівнем рухової
активності. Більшість обстежених старших вікових груп довгочасно
спостерігаються в клініці Інституту геронтології АМН України і
неодноразово проходили детальне обстеження в умовах стаціонару.

З метою визначення впливу рухової активності на рівень максимальної
фізичної працездатності обстежені чоловіки у віці від 18 до 90 років (82
пацієнти), що ведуть активний спосіб життя, регулярно займаються
інтенсивними фізичними тренуваннями. У когорті тренованих осіб окремо
аналізувалася група пацієнтів похилого віку (30 чоловіків, середній вік
66,8?0,8 років). Всі вони почали займатися тренуваннями у віці 60 років
і старше. До початку тренувань активно спортом не займалися, вели спосіб
життя з помірною руховою активністю. На період дослідження вони активно
займалися фізичною культурою в групах здоров’я, клубах аматорів бігу або
самостійно. Стаж тренувальних занять складав від 3 до 12 років ( у
середньому 7,7?0,5 років).

Частина пацієнтів похилого віку в рамках довгострокового спостереження
обстежена повторно, за тією ж схемою, на тому ж комплексі апаратури,
тією же бригадою дослідників через 2-5 років. Усього під довгостроковим
спостереженням знаходилося 86 пацієнтів. Вивчалася динаміка критичних
точок навантаження й оцінювався обсяг рухової активності та її зміни за
період спостереження. У групу пацієнтів для виконання
індивідуалізованого курсу тренувань включені пацієнти у віці від 55 до
74 років, що раніше не займалися фізичною культурою. Для цієї групи
пацієнтів розроблялася індивідуальна програма тренувань, оптимізована по
інтенсивності і тривалості занять. Курс тренувань починався в умовах
стаціонару (протягом 4 тижнів) і продовжувався в амбулаторних умовах
самостійно або в групах здоров’я по місцю проживання, по запропонованій
програмі тренувань. Контроль тренувального процесу з проведенням
навантажувального тестування здійснювався через 3, 6 і 12 місяців від
початку тренувань. У разі потреби в тренувальний процес вносилися
корективи. З 72 обстежених у вихідному стані пацієнтів річний курс
тренувань виконали цілком і включені в аналіз 33 пацієнти.

У процесі курсового прийому Рикавіту в умовах клініки Інституту
геронтології АМН України обстежено 55 практично здорових пацієнтів
похилого та старечого віку. Групою порівняння служили 20 практично
здорових пацієнтів, що знаходилися в тих же умовах стаціонару, але
приймали плацебо. За віком, антропометричним даним і рівню фізичної
працездатності до початку лікування обидві групи не різнилися. Протягом
4 тижнів пацієнти одержували препарат Рикавіт у дозі 2 таблетки 3 рази
на день. Після закінчення курсу проводилося повторне дослідження з
метою оцінки ефективності прийому препарату. 20 пацієнтів із числа
обстежених методом випадкової вибірки були включені в програму
довгострокового спостереження протягом року. Цілком виконали програму
річного курсу і включені в статистичне опрацювання 15 пацієнтів.

З метою оцінки впливу бета-блокатора пропранолола на рівень максимальної
фізичної працездатності обстежені 17 практично здорових чоловіків
похилого віку (середній вік 66,8?1,9 років). Дослідження проводили у
висхідному стані та при прийомі 0,6 мг/кг пропранолола (per oss за 2
години до початку дослідження).

Методи дослідження. Навантажувальні тести. Максимальний
навантажувальний тест із визначенням МСО2. Використовувалася модель
безупинно зростаючого навантаження з лінійним збільшенням потужності
12,5 Вт/хв до досягнення рівня МСО2, за умови відсутності клінічних і
електрокардіографічних ознак неадекватності навантаження.

З метою оцінки економічності роботи системи гемодинаміки та газообміну
використовувалися стандартні фізичні навантаження потужністю 25 Вт і 50
Вт протягом 5 хвилин з аналізом відновного періоду.

Для розробки і визначення оптимальних режимів тренування
використовувалися такі методи навантажувального тестування:

Проба з виконанням фізичного навантаження постійної потужності на рівні
ПАНО протягом 45 хв або до відмови пацієнта внаслідок розвитку
вираженого стомлення.

Проба з виконанням навантаження постійної потужності на рівні 75%
індивідуального МСО2 до відмови пацієнта внаслідок розвитку вираженого
стомлення.

Циклічне навантаження постійної потужності на рівні ПАНО з тривалістю
циклу 15 хвилин і періодом відпочинку протягом 5 хвилин.

Методика визначення критичних точок навантаження. Рівень МСО2 визначався
по появі плато рівня споживання кисню. Рівень ПАНО і ПДМА визначався
на основі аналізу параметрів вентиляції і газообміну (Wasserman
K., 1986).

Методика визначення показників гемодинаміки. Параметри центральної
гемодинаміки вивчались методом тетраполярної грудної реоплетизмографії.
Реєстрація реограми проводилася у висхідному стані та у перші секунди
після припинення навантаження. Артеріальний тиск вимірювали
аускультативним методом. Інтракардіальну гемодинаміку, насосну,
систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка, скоротливість
міокарда вивчали методом ехокардіографії на апараті “Ekosector” (“Smith
Kline Instrument”, Англія), у М-режимі з використанням
графоаналітичного комп’ютера “Numonics” (США). Біомікроскопічні
дослідження шкірної і бульбарної мікроциркуляції виконані з
використанням методів капіляроскопії і капілярофотографії (телевізійний
мікроскоп ТМ-1 і стереоскопічні мікроскопи МБС-1 і МБС-2).

Методика визначення показників зовнішнього дихання і газообміну.
Показники вентиляції і газообміну вивчали за допомогою автоматичного
газоаналізатора “Oxycon-4” фірми “Mijnhardt” (Нідерланди).

Максимальна ємність процесів енергоутворення оцінювалася по
величині дефіциту кисню при безупинно зростаючому навантаженні (Whipp
B.J. et al., 1981).

Параметри вегетативної регуляції вивчалися до навантаження (у положенні
лежачи і сидячи), на 3-5 хвилинах стандартного навантаження (в
умовах steady state) і на 3-5 хвилинах відновного періоду. Стан ВРС
вивчали методами математичного аналізу серцевого ритму (Коркушко О.В. и
соавт., 2002), за допомогою програми “Кардіобіоритм” (Писарук А.В.,
2002).

Розрахунок ФВ проводився по схемі Hochschild R., 1994.

Методи статистичного аналізу отриманих результатів. Отримані результати
оброблені методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерних
програм “Statgraf”, “Excel” і “Statistica for Windows”. Кореляційний,
регресійний і факторний аналіз отриманих результатів проводили з
використанням комп’ютерних програм “Statgraf”, “Excel” і “Statistica for
Windows”.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Максимальна фізична працездатність у різні вікові періоди і чинники, що
її визначають. Вікова динаміка критичних точок фізичного навантаження.
За результатами наших досліджень, із віком відзначається закономірне
зниження критичної потужності навантаження (W), величин МСО2, ПАНО,
ПДМА як у чоловіків, так і в жінок. При цьому вікова динаміка критичних
точок навантаження достатньо точно описується лінійними рівняннями
регресії (Рис.1)

Для чоловіків:

W (Вт/кг)=4,19-0,033 Х (r= -0,81)

МСО2(мл/хв?кг-1)=58,7-0,47 Х (r= -0,84)

ПАНО(мл/хв?кг-1)=28,2-0,18 Х (r= -0,61)

ПДМА(мл/хв?кг-1)=45,9-0,32 Х (r= -0,76)

Для жінок:

W (Вт/кг)=2,88-0,024 Х (r= -0,86)

МСО2(мл/хв?кг-1)=39,6-0,29 Х (r= -0,85)

ПАНО(мл/хв?кг-1)=19,7-0,09 Х (r= -0,56)

ПДМА(мл/хв?кг-1)=33,5-0,22 Х (r= -0,75)

де Х – календарний вік, роки.

Швидкість вікового зниження МСО2 у групі обстежених жінок була нижче,
чим у чоловіків. Звертає на себе увага більш повільний темп вікового
зниження ПАНО в порівнянні з МСО2 і ПДМА. Величина МСО2, як
абсолютна, так і відносна (на кг маси тіла) закономірно знижується, у
порівнянні з людьми молодого віку, вже починаючи з четвертого
десятиліття. У той же час, рівень ПАНО, виражений як через потужність
навантаження на рівні ПАНО, так і через рівень абсолютного споживання
кисню, починає знижуватися тільки після 45 років. Рівень ПДМА, як і
МСО2, також знижується вже з 30-літнього віку. Зона змішаного
аеробно-анаеробного енергозабезпечення з віком звужується, причому
починаючи вже з 30 років. Швидкість зниження ПДМА також нижче, чим
МПО2, що призводить до обмеження зони працездатності в умовах
метаболічного ацидозу, зниженню з віком толерантності до гіпоксії
навантаження. У той же час, співвідношення ПАНО/МСО2 залишається
стабільним аж до 60-літнього віку і лише в похилому та старечому віці
збільшується, досягаючи 65 % від МСО2.

Рис. 1. Вікова динаміка МСО2 у практично здорових чоловіків з помірним
рівнем рухової активності при поперечному дослідженні.

При довгостроковому спостереженні відзначений тісний зв’язок динаміки
МСО2 (r = 0,81) із зміною рівня рухової активності. У групі
нетренованих осіб, рухова активність яких не змінювалася за період
спостереження, швидкість вікового зниження МСО2 становила -1,03?0,15
мл/хв?кг-1?рік-1. У тренованих людей, що продовжували заняття фізичними
тренуваннями, швидкість вікового зниження МСО2 була у двічі меншою
(-0,51?0,19 мл/хв?кг-1?рік-1). У той же час, у тренованих людей, що
припинили тренування, швидкість вікового зниження МСО2 різко збільшилась
(-3,23?0,47 мл/хв?кг-1?рік-1).

Картина, аналогічна віковій динаміці МСО2 при довгостроковому
спостереженні, відзначається і при аналізі інших критичних точок
фізичного навантаження – ПАНО і ПДМА. Так, у нетренованих пацієнтів
швидкість вікового зниження ПАНО була вище, у порівнянні з пацієнтами,
що займаються тренуваннями. Найбільша швидкість зниження ПАНО
відзначалася в пацієнтів, що припинили активні заняття фізичною
культурою.

За результатами факторного аналізу встановлено, що варіативність МСО2 на
92,7 % зумовлена дією трьох чинників. У практично здорових чоловіків
варіативність критичних точок фізичного навантаження у першу чергу
залежить від впливу вікового чинника. Він визначає 58 % варіативності
МСО2, 62 % варіативності ПДМА і 51 % варіативності ПАНО. У той же час,
істотний вплив на варіативність критичних точок фізичного навантаження
має і рівень рухової активності, що визначає 23 % варіативності МСО2,
26 % варіативності ПДМА і 33 % варіативності ПАНО. При аналізі даних
довгострокового дослідження в остаточному варіанті факторної моделі 44 %
варіативності зміни МСО2 залежать від вікового чинника, 54 % – від зміни
рівня рухової активності і 2 % – від зміни антропометричних
параметрів.

Вікова динаміка параметрів, що характеризують максимальну продуктивність
системи енергетичного забезпечення фізичного навантаження. Встановлено,
що з віком, як у чоловіків, так і в жінок відзначається закономірне
зниження показників, що характеризують максимальну продуктивність
системи енергетичного забезпечення фізичної працездатності. Зниження
максимальних значень параметрів транспорту кисню веде до звуження
діапазону адаптаційних можливостей організму. Зміни максимальної
продуктивності системи транспорту кисню відзначаються як на етапі
зовнішнього дихання і газообміну, так і на етапі транспорту кисню до
працюючих тканин, а також на етапі утилізації кисню в м’язах. Це
проявляється в зниженні з віком максимальних значень таких показників,
як ЧСС, хвилинний об’єм кровообігу (ХОК), серцевий індекс (СІ),
ударний об’єм (УО) та ударний індекс (УІ), об’ємна швидкість викиду
(ОШВ), максимальна артеріо-венозна (А-В) різниця по кисню, максимальних
значень дихального об’єму (ДО) і хвилинного об’єму дихання (ХОД). З
віком, як у чоловіків, так і в жінок, відзначається зниження
максимальних значень “подвійного добутку” (ПД), одного з індексів
кисневого запиту міокарда. У той же час, погіршення умов гемодинамічного
забезпечення фізичного навантаження зумовлює більш високий рівень
загального периферійного судинного опору (ЗПСО). З віком на висоті
максимального навантаження зменшується й ефективність периферійних
механізмів адаптації до фізичного навантаження, що проявляється у
меншому рівні максимальних значень А-В різниці по кисню і може бути
пов’язане з погіршенням умов мікроциркуляції і кисневого обміну на
периферії, менш раціональним перерозподілом фракцій ХОК і (або)
зниженням максимальної активності ферментів у працюючих м’язах (табл.1).
Зміна максимального ХОК з віком (Х) має лінійний характер із високим
ступенем взаємозв’язку.

Для чоловіків: максимальний ХОК (л/хв) = 26,9 – 0,19 X (r = -0,87);

Для жінок: максимальний ХОК (л/хв) = 16,0 – 0,09 X (r = -0,81)

Максимальна ЧСС також знижується з віком (Х) по лінійній залежності.

Для чоловіків максимальна ЧСС(с-1) = 213 – 1,14X (r = -0,87);

Для жінок максимальна ЧСС (с-1) = 197 – 0,94Х (r = -0,80), де Х – вік,
роки.

У той же час вікова динаміка максимального УО – має більш складний
нелінійний характер і описується квадратичною залежністю.

Для чоловіків: максимальний УО (мл) = 129 – 0,3Х – 0,0002Х2

Для жінок: максимальний УО (мл) = 80 – 0,05Х – 0,001Х2 , де Х – вік,
роки.

При цьому достовірні зміни цього показника в порівнянні з молодими
людьми відзначалися в чоловіків істотно раніш, ніж у жінок і були більш
виражені.

Таблиця 1.

Деякі показники гемодинаміки у практично здорових чоловіків та жінок
різного віку з помірним рівнем рухової активності на висоті
максимального навантаження (M?m)

Обстежені

Показники Пол

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

ЧСС, хв –1 Ч

185?2

173?2***

156?3***

137?2***

119?3***

Ж

181?2

170?2***

154?3***

136?2***

122?3***

УІ, мл/м2 Ч

64?1

59?1**

56?1***

54?1***

52?1,2***

Ж

49?1

46?1

44?1

46?1

45?1*

СІ, л/(хв?м2) Ч

12?0,3

10?0,2***

9?0,2***

7?0,2***

6?0,2***

Ж

9?0,1

7?0,3***

6?0,2***

6?0,1***

5?0,1***

ОШВ, мл/с Ч

829?26

695?16**

568?18**

499?13***

402?12***

Ж

589?34

547?33**

456?22**

403?20***

328?21***

ЗПСО,

кПа? с/л Ч

39?2

53?1***

64?2***

75?2***

92?3***

Ж

64?2

82?5**

97?2***

96?2***

113?3***

А-В різниця, мл/л Ч

15?0,1

14?0,2**

14?0,3*

14?0,2**

13?0,3***

Ж

14?0,1

14?0,3

13?0,2**

13?0,2**

12?0,2***

Примітки тут і в табл. 3,5,6:

* – імовірність різниці у порівнянні з віковою групою 18-29 років,
pa o D p r Ue TH la \ o o ¤|¤oeioeioeiaY?aIiYiYiYiYiYiYIAEIYiYIiYiY3/4Y3/4YiYiYiYa?aiYi±i±iYYYiY?Y OJPJQJ T\U^V>Xv[1/4]?^i_4a^bthccfIhUeUeµ’’rrrr’’’’

@

EHuy

e?e*e?eBi>i¶iViUe1/2???????zz???

?????

t??

?????

uiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiucucucuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiui
uiuiuiuiuiuiuiuiuiu

@

????`lx?‚UUU.¬kd

V

X

E

oioioioioioioioicTHcTHcOcTHciIiAicTHcTHciAiAicTHc3/4iAioiIioioioioioioio
ioioioioioi

EHuy

@

@

@

@

@

¬kd

EHuy

oioioioioioiaeioioioioioioioioioioiaeioioioioioioioioioioioioioioioioioi
oioioiaUiUiUiUiU

???аксимальна фізична працездатність і функціональні резерви
кардіореспіраторної системи в осіб похилого віку, що займаються
фізичними тренуваннями. Встановлено, що у тренованих осіб похилого віку,
відзначається більш високий рівень максимальної фізичної працездатності
й аеробної продуктивності, що у середньому на 30 % перевищує значення
показників нетренованих осіб того ж віку. У тренованих осіб
відзначаються більш високі значення ПАНО, ПДМА, підвищується
толерантність до гіпоксії навантаження. Збільшення потужності системи
транспорту кисню забезпечується як за рахунок більш високих значень
максимального ХОК і УО, так і вмикання периферійних механізмів
адаптації, що виявляється в збільшенні А-В різниці по кисню. У фізично
тренованих осіб чітко відзначається ефект економізації функцій як в
умовах спокою, так і при виконанні стандартних навантажень.

У тренованих осіб відзначаються більш високі значення фракції викиду,
показників скоротливості і діастолічної функції серця, кращий стан
мікроциркуляції (більш висока щільність функціонуючих капілярів,
прискорення капілярного кровотока), що сприяє поліпшенню кисневого
обміну на периферії. Треновані особи мають більш високий рівень
максимальної ємності енергетичних процесів і максимального АКБ, кращі
показники кінетики споживання кисню у перехідних процесах. В умовах
стандартних навантажень у тренованих осіб відзначається більший резерв
адаптаційних можливостей системи вегетативної регуляції.

Ці дані підтверджують значимість фізичних тренувань у профілактиці
передчасного (прискореного) старіння (рис.2).

Рис.2. Інтегральний ФВ у людей похилого віку в залежності від рівня
тренованості.

Примітки для рис.2 -5:

1 – шкала інтегрального ФВ;

2 – шкала парціального ФВ МАКС;

3 – шкала парціального ФВ ЕКОН ;

4 – шкала парціального ФВ КІН;

5- шкала парціального ФВ КИСН;

6- шкала парціального ФВ ЄМН;

7- шкала парціального ФВ РЕГУЛ

Оптимізація активного рухового режиму в осіб похилого віку. Для
визначення оптимальної інтенсивності тренувального навантаження
вивчалась реакція організму людей похилого віку на навантаження різної
інтенсивності, у тому числі в зоні аеробного та аеробно-анаеробного
енергозабезпечення. Наші дослідження показали, що при навантаженнях, що
перевищують ПАНО, відмічається неадекватне підвищення артеріального
тиску, різко збільшуються показники напруження вегетативної нервової
системи, швидко розвиваються процеси стомлення. Аналіз залежності
функціонального стану тренованих осіб від інтенсивності тренувального
навантаження також показав, що оптимальна інтенсивність
навантажень при тренуванні осіб старших вікових груп повинна
знаходитися в зоні верхньої межі аеробного енергозабезпечення.

Для визначення оптимальної тривалості тренувального заняття вивчали
динаміку показників газообміну, гемодинаміки і вегетативної регуляції
серцевого ритму в процесі тривалого навантаження (45 хв) на рівні ПАНО.
Встановлено, що для людей похилого віку оптимальна тривалість
тренувального навантаження складала у середньому 25 хв, варіюючи від 20
до 40 хв. Показано, що циклічне навантаження, що дозволяє уникати
розвитку процесів стомлення, зберігає переваги постійного тривалого
навантаження по впливу на метаболічні процеси.

На підставі проведених досліджень (визначення рівня МСО2, зон
енергозабезпечення, моніторування тривалого навантаження на рівні ПАНО,
циклічні навантаження) розроблялася індивідуалізована програма фізичних
тренувань для кожного пацієнта. Після курсу тренувань відзначене
достовірне збільшення максимальної фізичної працездатності. Збільшення
потужності виконуваного навантаження супроводжувалося ростом МСО2 та
інших критичних точок навантаження – ПАНО, ПДМА (табл. 7). Відносний
розмір ПАНО до МСО2 під впливом тренування також вірогідно підвищувався.
При оцінці швидкості розвитку тренувального ефекту показано, що рівень
фізичної працездатності вірогідно збільшується вже через 3 місяці
тренувань, максимальний ефект відзначається через 6 місяців, а надалі
темпи росту фізичної працездатності сповільнюються. Підтримка
достатнього рівня функціональних можливостей є основним завданням
оздоровчих тренувань на етапах виконання програми після 6 місяців
тренувань. Збільшення максимальної фізичної працездатності в процесі
тренування в значній мірі обумовлено збільшенням максимальної
продуктивності системи гемодинаміки. Так, під впливом програми
тренувань відзначене збільшення максимального розміру СІ за рахунок
збільшення УІ. Максимальна ЧСС при цьому не змінювалась. Під впливом
курсу тренувань активізувалися і периферійні механізми адаптації, про що
свідчить збільшення А-В різниці по кисню (табл. 7).

Розширенню діапазону функціональних можливостей організму в значній мірі
сприяв і ефект економізації функцій, що спостерігався в процесі
виконання програми тренування. Позитивний ефект фізичних тренувань на
параметри гемодинамики в стані спокою відзначений лише після виконання
річного курсу тренувань. На проміжних етапах виконання програми
тренувань (3, 6 місяців) достовірних змін ЧСС, УІ, СІ, АТ не
спостерігалось. Ефект економізації більш чітко виявлявся при
навантажувальних пробах. Так, при виконанні стандартного навантаження 50
Вт, уже через 3 місяці тренувань відзначалась перебудова функціонування
серцево-судинної системи убік економізації і більш раціонального
функціонування. У відповідь на стандартне навантаження відзначався
менший приріст ЧСС. Величина ХОК при цьому не змінювалася за рахунок
збільшення УО. До позитивних ефектів курсу тренувань можна віднести і
менший приріст артеріального тиску при стандартному навантаженні,
особливо диастолічного, що обумовило зменшення ЗПСО. У процесі виконання
тренувальної програми ефект економізації наростав, досягаючи максимуму
через 12 місяців тренування. До цього ж періоду часу відноситься і
розвиток ефекту економізації роботи системи зовнішнього дихання.

Таблиця 7

Зміни показників максимальної фізичної працездатності та її
гемодинамічного забезпечення у людей похилого віку на різних етапах
виконання програми індивідуалізованих фізичних тренувань

Показники Значення

до початку

тренувань Зміни показників у процесі тренування

(M?m зсуву)

Через 3 міс.

Через 6 міс.

Через 12 міс.

Максимальна потужність навантаження, Вт

109,0?3,0

15,0?3,5***

16,9?3,0***

17,0?4,4***

МСО2, мл/(хв?кг-1) 21,5?1,3 3,9?0,9*** 4,0?1,0*** 3,8?0,7***

ПАНО, мл/(хв?кг-1) 14,4?0,8 2,7?0,8** 4,6?0,9*** 4,7?0,6***

ПДМА, мл/(хв?кг-1) 20,4?0,9 2,6?0,8** 2,4?0,9* 2,4?0,7*

Максимальний СІ, л/м2 7,10?0,20 0,51?0,18** 0,55?0,18** 0,90?0,19***

А-В різниця, мл/л 12,2?0,4 0,5?0,2* 0,6?0,2* 0,8?0,3**

Примітки:

*- імовірність змін у порівнянні з висхідними даними, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020