ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

Ярошенко Юрій Трохимович

УДК 612.13:612.67:612.76

Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні
людини та шляхи її підвищення

14.03.03 — нормальна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005 Дисертацією є
рукопис

Роботу виконано в Інституті геронтології АМН України

Науковий консультант:

академік АМН України, чл.-кор. НАН України,

член-кор. Російської АМН, доктор медичних наук, професор

Коркушко Олег Васильович,

Інститут геронтології АМН України,

відділення клінічної фізіології та патології внутрішніх органів,
завідувач

Офіційні опоненти:

чл.-кор. АПН України, доктор медичних наук, професор,

Шевчук Віктор Григорович,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра нормальної фізіології, завідувач

доктор медичних наук, професор

Замостьян Віталій Павлович,

Національний університет «Києво-Могилянська академія» Міністерства
освіти і науки України, кафедра екології, завідувач

доктор медичних наук, професор

Козлов Анатолій Георгійович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України
та Міністерства освіти і науки України, кафедра нормальної фізіології,
завідувач

Провідна установа:

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, м.Київ

Захист відбудеться 24.06. 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.551.01 Інституту геронтології АМН
України за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 67.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту
геронтології АМН України за адресою: 04114, Київ, вул. Вишгородська, 67.

Автореферат розісланий 24.05.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук ____________________________ Потапенко Р.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Старіння, як неминучий і закономірний процес, веде
до послаблення життєдіяльності організму, зниженню його адаптаційних
можливостей, збільшенню вірогідності смерті (Фролькіс В.В., 1981). З
віком закономірно зменшується резерв адаптації як організму в цілому,
так і його окремих фізіологічних систем (Чеботарьов Д.Ф., Коркушко О.В.,
1980; Коркушко О.В.,1983, 2001, 2002; Бутенко Г.М., 2002; Фролькис В.В.,
Безруков В.В., Шевчук В.Г., 1984; Фролькис В.В., Безруков В.В.,
Кульчицкий О.К., 1994; Анисимов В.Н., 2003; Ehsani A.A., 2001; L
HYPERLINK
«..\\..\\..\\..\\..\\entrez\\query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&dopt=Abst
ract&list_uids=14993406» akatta E.G., Sollott S.J. , 2002).

Одним із найважливіших інтегральних показників, що характеризують
функціональні можливості організму, є рівень фізичної працездатності.
Висока працездатність є показником стабільного здоров’я і навпаки,
низькі її значення розглядаються як фактор ризику різноманітної
патології. З віком спостерігається зниження максимальної фізичної
працездатності (Замостьян В.П. и соавт., 1989; Пирогова Е.А., 1989;
Поляков А.А., 2001, 2004). Цей факт незаперечний навіть на
емпіричному, життєвому рівні. У той же час, максимальна фізична
працездатність залежить від цілого комплексу різноманітних чинників.
Їхній внесок у зменшення фізичної працездатності з віком залишається
недостатньо вивченим. Залишається неясним вплив рівня рухової активності
і її змін у процесі довгострокового спостереження на рівень
максимальної фізичної працездатності.

Одним із не вирішених питань вікової фізіології є проблема, пов’язана з
причинами вікового зниження максимального споживання кисню (МСО2).
Дійсно, багато чинників, що визначають рівень МСО2, із віком
змінюються. Але залишаються дискусійними механізми вікового зниження
МСО2, внесок різних чинників в його обмеження. Недостатньо вивчена
вікова динаміка максимальної продуктивності різних ланок системи
транспорту кисню, зміна структури гемодинамічного забезпечення кисневого
запиту.

Важливою характеристикою функціональних можливостей організму є рівень
таких критичних точок енергоозабезпечення, як поріг анаеробного обміну
(ПАНО) і поріг декомпенсованого метаболічного ацидозу (ПДМА). У
літературі не існує єдиної точки зору на зміну цих показників із віком.

Недостатньо вивчалась кількісна оцінка вікової динаміки ємності
енергетичних процесів, не існує єдиної думки з приводу вікової динаміки
параметрів кінетики показників гемодинаміки та газообміну. Питання про
взаємозв’язок між функціональним станом вегетативної регуляції і рівнем
максимальної фізичної працездатності також продовжує обговорюватися в
літературі (Коркушко О.В. и соавт., 2002; Писарук А.В., 2002; Шатило
В.Б., 1998; 2002; Schwartz J.B. et al., 1991; Craft N. et al., 1995).
Особливо це стосується змін параметрів варіативності ритму серця (ВРС)
при фізичному навантаженні.

Актуальною проблемою геронтології є розробка комплексної оцінки
функціонального стану, як окремих систем, так і всього організму в
цілому. Вирішення такого завдання може бути здійснене за допомогою
визначення біологічного (Войтенко В.П.., Ахаладзе М.Г. 1996; Ахаладзе
Н.Г., 2002) та функціонального віку (Коркушко О.В. и соавт., 1984,
2002). У зв’язку з цим, одним із завдань дослідження була розробка
визначення функціонального віку (ФВ) організму на основі
навантажувальних тестів, що дозволяє дати оцінку адаптаційних
можливостей організму.

При старінні, поряд із процесами руйнації, виникають пристосувальні
механізми, спрямовані на підтримку його гомеостазу, збільшення
тривалості життя. Вивчення закономірностей цього процесу й оволодіння
їм, дозволяє відкрити шляхи для контролю над тривалістю життя
(Фролькис В.В., Мурадян Х.К., 1988). Відомо, що фізичні тренування є
одним із найбільш ефективних методів збільшення функціональних
можливостей організму (Пирогова Е.А., 1989; Булич Э.Г., Муравов И.В.,
2004; Hawkins S.A., 2003). У той же час, у практичній медицині часто
недооцінюється значення активного рухового режиму в пізньому періоді
онтогенезу, невиправдано обмежується обсяг рухової активності в похилому
віці. У зв’язку з цим, актуальною проблемою є визначення підходів до
оптимізації рухового режиму у людей похилого та старечого віку з
урахуванням особливостей реакції організму людей старших вікових груп на
фізичне навантаження.

Ще одним із перспективних шляхів впливу на діапазон пристосувальних
можливостей організму є використання речовин, що впливають на
процеси метаболізму і енергоутворення (Западнюк В.И. и соавт., 1990;
Коркушко О.В., 1990, 2000). У Інституті геронтології АМН України
розроблений комплексний препарат Рикавіт, рецептура якого базується
на досвіді багаторічного вивчення як фізіологічних особливостей
організму, так і потреби у вітамінах, мікроелементах і амінокислотах у
пізньому періоді онтогенезу (Чеботарев Д.Ф. и соавт., 1994). У зв’язку
з цим уявляється актуальним вивчення клінічної ефективності Рикавіта у
практично здорових осіб старших вікових груп, його вплив на рівень
фізичної працездатності у практично здорових осіб похилого і старечого
віку.

Таким чином, доцільність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю
розкриття механізмів зниження максимальної фізичної працездатності з
віком та розробці науково обгрунтованих рекомендацій для її підвищення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась у межах пріоритетного конкурсного фінансування АМН України
і є частиною комплексних досліджень, що проводилися в Інституті
геронтології АМН України:

Оптимізація активного рухового режиму у осіб похилого та старечого віку
(тема 307, ОК.91, 1992-1994 рр.). Відповідальний виконавець, участь у
проведенні досліджень, аналіз результатів.

Розробка програми індивідуалізованих фізичних тренувань як методу
впливу на темп вікових змін серцево-судинної системи за даними
довгострокового спостереження (тема 00.07.95, 1995-1997 рр.).
Відповідальний виконавець, участь у проведенні досліджень, аналіз
результатів.

Встановити механізми розвитку стрес-вік-синдрому, основні закономірності
реакції організму в похилому віці на різні стресори та розробити
комплекс антистресових заходів (тема 91.12, 1992-1995 р.). Виконавець
фрагментів роботи, аналіз результатів.

Геропротектори в профілактиці прискореного старіння (тема 015-92,
програма ДКНТ 1.06.02 «Прискорене старіння: причини, механізми,
профілактика», 1992-1996 рр.). Виконавець фрагментів роботи, аналіз
результатів.

Пошук підходів до визначення меж фізіологічного стресу для людей
похилого віку (фрагмент теми 83 «Стрес-вік-синдром», 1992-1994 р.).
Виконавець фрагментів роботи, аналіз результатів.

Мета дослідження. Розкрити механізми зниження максимальної фізичної
працездатності з віком та розробити підходи до підвищення надійності
організму людини у пізньому періоді онтогенезу за рахунок розширення
адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення.

Задачі дослідження:

Вивчити вікову динаміку максимальної фізичної працездатності у практично
здорових чоловіків і жінок.

Вивчити механізми зниження з віком максимальної фізичної працездатності.

Визначити чинники, що обмежують діапазон адаптації системи
енергозабезпечення у похилому та старечому віці.

Вивчити механізми зниження з віком показників максимального рівня
функціонування системи транспорту кисню.

Розробити підходи до цілеспрямованої корекції слабких ланок системи, що
лімітують максимальну фізичну працездатність у пізньому періоді
онтогенезу.

Розробити рекомендації по використанню індивідуалізованих програм
фізичних тренувань у людей похилого віку.

Об’єкт дослідження: вікові зміни максимальної фізичної працездатності у
практично здорових людей з різним рівнем рухової активності.

Предмет дослідження: чинники, що впливають на рівень гемодинамічного та
енергетичного забезпечення максимальної фізичної працездатності у різні
періоди онтогенезу .

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, статистичні. Регресійний
та факторний аналіз, моделювання фізіологічного віку.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації подані нові дані,
що розкривають механізми зниження максимальної фізичної працездатності
й адаптаційних можливостей організму, розроблені підходи до вирішення
проблеми їх підвищення.

Вперше показано, що рівень максимальної фізичної працездатності в осіб
старших вікових груп визначається сумарним впливом максимальної
продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну,
економічністю їхньої роботи, максимальною ємністю систем
енергозабезпечення, кінетикою перехідних процесів, умовами кисневого
забезпечення фізичного навантаження й особливостями регуляції серцевого
ритму.

Вперше вивчена вікова динаміка основних параметрів, що визначають
діапазон адаптаційних можливостей організму в чоловіків і жінок у
широкому віковому діапазоні від 18 до 95 років. Показано, що зміна
вивчених параметрів із віком може мати характер як лінійної, так і
нелінійної залежності.

Вперше вивчена вікова динаміка ПАНО і ПДМА при довгостроковому
спостереженні та у залежності від зміни рухової активності.

Вперше встановлено, що з віком змінюється структура чинників та їх
відносний внесок у варіативність МПО2 та максимальної гемодинамічної
продуктивності.

Вперше дана кількісна оцінка впливу рівня рухової активності на
варіативність критичних точок фізичного навантаження та її зміни при
довгостроковому спостереженні.

Вперше розроблене наукове обгрунтування вибору оптимальної
інтенсивності, тривалості і циклічності тренувальних навантажень для
осіб похилого віку.

Вперше вивчений вплив препарату Рикавіт на максимальну фізичну
працездатність. Показано, що препарат сприяє розширенню діапазону
адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення фізичного
навантаження.

За матеріалами дисертації отримане авторське свідоцтво »
Мебраностабилизирующее и антиоксидантное средство «Рикавит» /Чеботарев
Д.Ф., Западнюк В.И., Купраш Л.П., Коркушко О.В., Заика М.У.,
Оранская С.А., Пантелеймонова Т.Н., Ярошенко Ю.Т./: Описание изобретения
к патенту //Бюлл. описания изобретений. -1994. -N2, 30 янв.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено програму
індивідуалізованих фізичних тренувань аеробного характеру на підставі
результатів тестів з навантаженням з визначенням оптимальної
інтенсивності та тривалості тренувального навантаження в осіб старших
вікових груп.

Розроблено схему прийому використання препарату Рикавіт для тривалого
використання. Показано, що прийом препарату можна рекомендувати з метою
профілактики передчасного старіння, починаючи з передпенсійного віку.

Запропоновано модель оцінки інтегрального функціонального віку системи
енергозабезпечення, що може використовуватись для визначення темпу
вікових змін організму.

За результатами дисертаційної роботи видані методичні рекомендації
«Застосування оздоровчих фізичних тренувань для профілактики
прискореного старіння та залежної від віку патології», 3 інформаційних
листи, які впроваджені в лікувально-профілактичних закладах МОЗ
України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів аналіз наукової
літератури і здійснив патентно-інформаційний пошук. Разом з науковим
консультантом обгрунтував актуальність і необхідність виконання даного
дослідження, визначив мету, завдання, методичні підходи та програму
дослідження. Самостійно провів усі дослідження по навантажувальному
тестуванню з наступним аналізом і розрахунками. За участю здобувача
проведені всі інші подані в роботі дослідження. Самостійно сформована
комп’ютерна база даних і здійснено їх статистичне опрацювання. Проведено
аналіз результатів, сформульовані основні положення, висновки та
практичні рекомендації. Підготовлені наукові публікації. Спільні
дослідження проведені з д. мед. н. Г.З. Мороз і І.В. Долот (фрагмент по
вивченню впливу курсу фізичних тренувань на інтракардіальну
гемодинаміку), д. мед. н. В.Б. Шатило і к. мед. н. А.В.Писаруком
(фрагмент по розробці режимів фізичних тренувань і оцінці їхнього впливу
на людей похилого віку), д. мед. н. К.Г. Саркісовим і ст. лаборантом
О.Б. Тарасенко (фрагмент по оцінці впливу фізичних тренувань на
параметри мікроциркуляції).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні
положення дисертації доповідались на: V Всесоюзному з’їзді геронтологів
і геріатрів ( Київ, 1988); Науковій конференції «Прискорене старіння,
зв’язок із віковою патологією» (Київ, 1992); 3-rd Inter. Confer. on
Physical Activity, Aging and Sports (Finland, 1992);
радянсько-ізраїльському симпозіумі (Київ, 1993); XIth Congress of
International Association of Gerontology (Budapest, 1993); European
Region Clinical Section Congress (Florence, 1994); 3rd European
Congress of Gerontology (Amsterdam, 1995); VIth Congress of
International Psychogeriatric Association (Berlin, 1993); 1st
European Congress of Biogerontology (Helsinger, 1998); II Swiatkowy
Kongress Polonii Medycznes Czestochowa (Czestochowa,1995); 2-му
Національному конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ,
1994); науково-практичної конференції «Застосування геропротекторiв
для попередження прискореного старіння» (Одеса, 1996); 2-ій
науково-практичній конференції з міжнародною участю «Прискорене старіння
та шляхи його профілактики» (Одеса, 2001); VI th European Congress of
Clinical Gerontology (June, 2002 Moscow, Russia); 7 th Annual Congress
of the European College of Sport Science (Athens, 2002); 1-й міжнародній
науковій конференції «Аналіз варіативності ритму серця в клінічній
практиці» (Київ, 2002); International scientific conference «Health: its
essence, diagnostic and strategies for improving (Krynica Gurska,
Poland, Nov. 13-15, 2003);

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових праць, з них
24 статті у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України,
(18 у вітчизняних та 6 у іноземних), методичних рекомендаціях, 30 тезах
доповідей. Отримано авторське посвідчення та патент на винахід.

Структура дисертації. Робота викладена на 370 сторінках, складається зі
вступу, огляду літератури, опису контингенту обстежених та методів
дослідження, 9 розділів власних досліджень, заключення, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків.
Дисертація містить 98 таблиць, ілюстрована 8 рисунками. Бібліографія
складається з 513 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Контингент обстежених. У матеріалах дисертації подані результати
обстеження практично здорових людей різного віку. Їхня участь у
дослідженнях була добровільною. З метою вивчення вікової динаміки
максимальної фізичної працездатності і її енергетичного забезпечення
обстежено 192 практично здорових чоловіків у віці від 18 до 95 років і
106 жінок у віці від 17 до 87 років із помірним рівнем рухової
активності. Більшість обстежених старших вікових груп довгочасно
спостерігаються в клініці Інституту геронтології АМН України і
неодноразово проходили детальне обстеження в умовах стаціонару.

З метою визначення впливу рухової активності на рівень максимальної
фізичної працездатності обстежені чоловіки у віці від 18 до 90 років (82
пацієнти), що ведуть активний спосіб життя, регулярно займаються
інтенсивними фізичними тренуваннями. У когорті тренованих осіб окремо
аналізувалася група пацієнтів похилого віку (30 чоловіків, середній вік
66,8?0,8 років). Всі вони почали займатися тренуваннями у віці 60 років
і старше. До початку тренувань активно спортом не займалися, вели спосіб
життя з помірною руховою активністю. На період дослідження вони активно
займалися фізичною культурою в групах здоров’я, клубах аматорів бігу або
самостійно. Стаж тренувальних занять складав від 3 до 12 років ( у
середньому 7,7?0,5 років).

Частина пацієнтів похилого віку в рамках довгострокового спостереження
обстежена повторно, за тією ж схемою, на тому ж комплексі апаратури,
тією же бригадою дослідників через 2-5 років. Усього під довгостроковим
спостереженням знаходилося 86 пацієнтів. Вивчалася динаміка критичних
точок навантаження й оцінювався обсяг рухової активності та її зміни за
період спостереження. У групу пацієнтів для виконання
індивідуалізованого курсу тренувань включені пацієнти у віці від 55 до
74 років, що раніше не займалися фізичною культурою. Для цієї групи
пацієнтів розроблялася індивідуальна програма тренувань, оптимізована по
інтенсивності і тривалості занять. Курс тренувань починався в умовах
стаціонару (протягом 4 тижнів) і продовжувався в амбулаторних умовах
самостійно або в групах здоров’я по місцю проживання, по запропонованій
програмі тренувань. Контроль тренувального процесу з проведенням
навантажувального тестування здійснювався через 3, 6 і 12 місяців від
початку тренувань. У разі потреби в тренувальний процес вносилися
корективи. З 72 обстежених у вихідному стані пацієнтів річний курс
тренувань виконали цілком і включені в аналіз 33 пацієнти.

У процесі курсового прийому Рикавіту в умовах клініки Інституту
геронтології АМН України обстежено 55 практично здорових пацієнтів
похилого та старечого віку. Групою порівняння служили 20 практично
здорових пацієнтів, що знаходилися в тих же умовах стаціонару, але
приймали плацебо. За віком, антропометричним даним і рівню фізичної
працездатності до початку лікування обидві групи не різнилися. Протягом
4 тижнів пацієнти одержували препарат Рикавіт у дозі 2 таблетки 3 рази
на день. Після закінчення курсу проводилося повторне дослідження з
метою оцінки ефективності прийому препарату. 20 пацієнтів із числа
обстежених методом випадкової вибірки були включені в програму
довгострокового спостереження протягом року. Цілком виконали програму
річного курсу і включені в статистичне опрацювання 15 пацієнтів.

З метою оцінки впливу бета-блокатора пропранолола на рівень максимальної
фізичної працездатності обстежені 17 практично здорових чоловіків
похилого віку (середній вік 66,8?1,9 років). Дослідження проводили у
висхідному стані та при прийомі 0,6 мг/кг пропранолола (per oss за 2
години до початку дослідження).

Методи дослідження. Навантажувальні тести. Максимальний
навантажувальний тест із визначенням МСО2. Використовувалася модель
безупинно зростаючого навантаження з лінійним збільшенням потужності
12,5 Вт/хв до досягнення рівня МСО2, за умови відсутності клінічних і
електрокардіографічних ознак неадекватності навантаження.

З метою оцінки економічності роботи системи гемодинаміки та газообміну
використовувалися стандартні фізичні навантаження потужністю 25 Вт і 50
Вт протягом 5 хвилин з аналізом відновного періоду.

Для розробки і визначення оптимальних режимів тренування
використовувалися такі методи навантажувального тестування:

Проба з виконанням фізичного навантаження постійної потужності на рівні
ПАНО протягом 45 хв або до відмови пацієнта внаслідок розвитку
вираженого стомлення.

Проба з виконанням навантаження постійної потужності на рівні 75%
індивідуального МСО2 до відмови пацієнта внаслідок розвитку вираженого
стомлення.

Циклічне навантаження постійної потужності на рівні ПАНО з тривалістю
циклу 15 хвилин і періодом відпочинку протягом 5 хвилин.

Методика визначення критичних точок навантаження. Рівень МСО2 визначався
по появі плато рівня споживання кисню. Рівень ПАНО і ПДМА визначався
на основі аналізу параметрів вентиляції і газообміну (Wasserman
K., 1986).

Методика визначення показників гемодинаміки. Параметри центральної
гемодинаміки вивчались методом тетраполярної грудної реоплетизмографії.
Реєстрація реограми проводилася у висхідному стані та у перші секунди
після припинення навантаження. Артеріальний тиск вимірювали
аускультативним методом. Інтракардіальну гемодинаміку, насосну,
систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка, скоротливість
міокарда вивчали методом ехокардіографії на апараті «Ekosector» («Smith
Kline Instrument», Англія), у М-режимі з використанням
графоаналітичного комп’ютера «Numonics» (США). Біомікроскопічні
дослідження шкірної і бульбарної мікроциркуляції виконані з
використанням методів капіляроскопії і капілярофотографії (телевізійний
мікроскоп ТМ-1 і стереоскопічні мікроскопи МБС-1 і МБС-2).

Методика визначення показників зовнішнього дихання і газообміну.
Показники вентиляції і газообміну вивчали за допомогою автоматичного
газоаналізатора «Oxycon-4» фірми «Mijnhardt» (Нідерланди).

Максимальна ємність процесів енергоутворення оцінювалася по
величині дефіциту кисню при безупинно зростаючому навантаженні (Whipp
B.J. et al., 1981).

Параметри вегетативної регуляції вивчалися до навантаження (у положенні
лежачи і сидячи), на 3-5 хвилинах стандартного навантаження (в
умовах steady state) і на 3-5 хвилинах відновного періоду. Стан ВРС
вивчали методами математичного аналізу серцевого ритму (Коркушко О.В. и
соавт., 2002), за допомогою програми «Кардіобіоритм» (Писарук А.В.,
2002).

Розрахунок ФВ проводився по схемі Hochschild R., 1994.

Методи статистичного аналізу отриманих результатів. Отримані результати
оброблені методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерних
програм «Statgraf», «Excel» і «Statistica for Windows». Кореляційний,
регресійний і факторний аналіз отриманих результатів проводили з
використанням комп’ютерних програм «Statgraf», «Excel» і «Statistica for
Windows».

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Максимальна фізична працездатність у різні вікові періоди і чинники, що
її визначають. Вікова динаміка критичних точок фізичного навантаження.
За результатами наших досліджень, із віком відзначається закономірне
зниження критичної потужності навантаження (W), величин МСО2, ПАНО,
ПДМА як у чоловіків, так і в жінок. При цьому вікова динаміка критичних
точок навантаження достатньо точно описується лінійними рівняннями
регресії (Рис.1)

Для чоловіків:

W (Вт/кг)=4,19-0,033 Х (r= -0,81)

МСО2(мл/хв?кг-1)=58,7-0,47 Х (r= -0,84)

ПАНО(мл/хв?кг-1)=28,2-0,18 Х (r= -0,61)

ПДМА(мл/хв?кг-1)=45,9-0,32 Х (r= -0,76)

Для жінок:

W (Вт/кг)=2,88-0,024 Х (r= -0,86)

МСО2(мл/хв?кг-1)=39,6-0,29 Х (r= -0,85)

ПАНО(мл/хв?кг-1)=19,7-0,09 Х (r= -0,56)

ПДМА(мл/хв?кг-1)=33,5-0,22 Х (r= -0,75)

де Х — календарний вік, роки.

Швидкість вікового зниження МСО2 у групі обстежених жінок була нижче,
чим у чоловіків. Звертає на себе увага більш повільний темп вікового
зниження ПАНО в порівнянні з МСО2 і ПДМА. Величина МСО2, як
абсолютна, так і відносна (на кг маси тіла) закономірно знижується, у
порівнянні з людьми молодого віку, вже починаючи з четвертого
десятиліття. У той же час, рівень ПАНО, виражений як через потужність
навантаження на рівні ПАНО, так і через рівень абсолютного споживання
кисню, починає знижуватися тільки після 45 років. Рівень ПДМА, як і
МСО2, також знижується вже з 30-літнього віку. Зона змішаного
аеробно-анаеробного енергозабезпечення з віком звужується, причому
починаючи вже з 30 років. Швидкість зниження ПДМА також нижче, чим
МПО2, що призводить до обмеження зони працездатності в умовах
метаболічного ацидозу, зниженню з віком толерантності до гіпоксії
навантаження. У той же час, співвідношення ПАНО/МСО2 залишається
стабільним аж до 60-літнього віку і лише в похилому та старечому віці
збільшується, досягаючи 65 % від МСО2.

Рис. 1. Вікова динаміка МСО2 у практично здорових чоловіків з помірним
рівнем рухової активності при поперечному дослідженні.

При довгостроковому спостереженні відзначений тісний зв’язок динаміки
МСО2 (r = 0,81) із зміною рівня рухової активності. У групі
нетренованих осіб, рухова активність яких не змінювалася за період
спостереження, швидкість вікового зниження МСО2 становила -1,03?0,15
мл/хв?кг-1?рік-1. У тренованих людей, що продовжували заняття фізичними
тренуваннями, швидкість вікового зниження МСО2 була у двічі меншою
(-0,51?0,19 мл/хв?кг-1?рік-1). У той же час, у тренованих людей, що
припинили тренування, швидкість вікового зниження МСО2 різко збільшилась
(-3,23?0,47 мл/хв?кг-1?рік-1).

Картина, аналогічна віковій динаміці МСО2 при довгостроковому
спостереженні, відзначається і при аналізі інших критичних точок
фізичного навантаження — ПАНО і ПДМА. Так, у нетренованих пацієнтів
швидкість вікового зниження ПАНО була вище, у порівнянні з пацієнтами,
що займаються тренуваннями. Найбільша швидкість зниження ПАНО
відзначалася в пацієнтів, що припинили активні заняття фізичною
культурою.

За результатами факторного аналізу встановлено, що варіативність МСО2 на
92,7 % зумовлена дією трьох чинників. У практично здорових чоловіків
варіативність критичних точок фізичного навантаження у першу чергу
залежить від впливу вікового чинника. Він визначає 58 % варіативності
МСО2, 62 % варіативності ПДМА і 51 % варіативності ПАНО. У той же час,
істотний вплив на варіативність критичних точок фізичного навантаження
має і рівень рухової активності, що визначає 23 % варіативності МСО2,
26 % варіативності ПДМА і 33 % варіативності ПАНО. При аналізі даних
довгострокового дослідження в остаточному варіанті факторної моделі 44 %
варіативності зміни МСО2 залежать від вікового чинника, 54 % — від зміни
рівня рухової активності і 2 % — від зміни антропометричних
параметрів.

Вікова динаміка параметрів, що характеризують максимальну продуктивність
системи енергетичного забезпечення фізичного навантаження. Встановлено,
що з віком, як у чоловіків, так і в жінок відзначається закономірне
зниження показників, що характеризують максимальну продуктивність
системи енергетичного забезпечення фізичної працездатності. Зниження
максимальних значень параметрів транспорту кисню веде до звуження
діапазону адаптаційних можливостей організму. Зміни максимальної
продуктивності системи транспорту кисню відзначаються як на етапі
зовнішнього дихання і газообміну, так і на етапі транспорту кисню до
працюючих тканин, а також на етапі утилізації кисню в м’язах. Це
проявляється в зниженні з віком максимальних значень таких показників,
як ЧСС, хвилинний об’єм кровообігу (ХОК), серцевий індекс (СІ),
ударний об’єм (УО) та ударний індекс (УІ), об’ємна швидкість викиду
(ОШВ), максимальна артеріо-венозна (А-В) різниця по кисню, максимальних
значень дихального об’єму (ДО) і хвилинного об’єму дихання (ХОД). З
віком, як у чоловіків, так і в жінок, відзначається зниження
максимальних значень «подвійного добутку» (ПД), одного з індексів
кисневого запиту міокарда. У той же час, погіршення умов гемодинамічного
забезпечення фізичного навантаження зумовлює більш високий рівень
загального периферійного судинного опору (ЗПСО). З віком на висоті
максимального навантаження зменшується й ефективність периферійних
механізмів адаптації до фізичного навантаження, що проявляється у
меншому рівні максимальних значень А-В різниці по кисню і може бути
пов’язане з погіршенням умов мікроциркуляції і кисневого обміну на
периферії, менш раціональним перерозподілом фракцій ХОК і (або)
зниженням максимальної активності ферментів у працюючих м’язах (табл.1).
Зміна максимального ХОК з віком (Х) має лінійний характер із високим
ступенем взаємозв’язку.

Для чоловіків: максимальний ХОК (л/хв) = 26,9 — 0,19 X (r = -0,87);

Для жінок: максимальний ХОК (л/хв) = 16,0 — 0,09 X (r = -0,81)

Максимальна ЧСС також знижується з віком (Х) по лінійній залежності.

Для чоловіків максимальна ЧСС(с-1) = 213 — 1,14X (r = -0,87);

Для жінок максимальна ЧСС (с-1) = 197 — 0,94Х (r = -0,80), де Х — вік,
роки.

У той же час вікова динаміка максимального УО — має більш складний
нелінійний характер і описується квадратичною залежністю.

Для чоловіків: максимальний УО (мл) = 129 — 0,3Х — 0,0002Х2

Для жінок: максимальний УО (мл) = 80 — 0,05Х — 0,001Х2 , де Х — вік,
роки.

При цьому достовірні зміни цього показника в порівнянні з молодими
людьми відзначалися в чоловіків істотно раніш, ніж у жінок і були більш
виражені.

Таблиця 1.

Деякі показники гемодинаміки у практично здорових чоловіків та жінок
різного віку з помірним рівнем рухової активності на висоті
максимального навантаження (M?m)

Обстежені

Показники Пол

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

ЧСС, хв –1 Ч

185?2

173?2***

156?3***

137?2***

119?3***

Ж

181?2

170?2***

154?3***

136?2***

122?3***

УІ, мл/м2 Ч

64?1

59?1**

56?1***

54?1***

52?1,2***

Ж

49?1

46?1

44?1

46?1

45?1*

СІ, л/(хв?м2) Ч

12?0,3

10?0,2***

9?0,2***

7?0,2***

6?0,2***

Ж

9?0,1

7?0,3***

6?0,2***

6?0,1***

5?0,1***

ОШВ, мл/с Ч

829?26

695?16**

568?18**

499?13***

402?12***

Ж

589?34

547?33**

456?22**

403?20***

328?21***

ЗПСО,

кПа? с/л Ч

39?2

53?1***

64?2***

75?2***

92?3***

Ж

64?2

82?5**

97?2***

96?2***

113?3***

А-В різниця, мл/л Ч

15?0,1

14?0,2**

14?0,3*

14?0,2**

13?0,3***

Ж

14?0,1

14?0,3

13?0,2**

13?0,2**

12?0,2***

Примітки тут і в табл. 3,5,6:

* — імовірність різниці у порівнянні з віковою групою 18-29 років,
p<0,05; ** - те ж, p<0,01; *** - те ж, p<0,001. За даними факторного аналізу варіативність максимального СІ в основному визначається значеннями максимальної ЧСС і максимального УІ (табл.2). Як видно з приведених даних, внесок цих чинників у різних вікових групах істотно відрізняється. Так, із віком внесок максимальної ЧСС у варіативність максимального СІ закономірно зростає, тоді як внесок максимального УІ зменшується. Таблиця 2 Відносний вклад різних факторів у варіативність максимального СІ у практично здорових людей у залежності від віку та статі. Фактор Фізіологічна інтерпретація фактора Вклад у варіативність максимального СІ, % 18-34 60-74 75+ Ч Ж Ч Ж Ч Ж F1 Максимальна ЧСС 22% 28% 44% 52% 58% 64% F2 Максимальний УІ 60% 62% 54% 43% 38% 17% F3 Максимальний САТ 0,5% 2% 0,6% 3% 0,7% 16% F4 Максимальний ДАТ 17,5% 8% 1,4% 2% 3,3% 3% З віком обмежуються резервні можливості і системи зовнішнього дихання та газообміну (табл.3). Таблиця 3 Взаємовідношення деяких показників зовнішнього дихання у спокої і при максимальному навантаженні у практично здорових чоловіків і жінок різного віку з помірним рівнем рухової активності (M?m) Обстежені Показники Стать Вікові групи, роки 18-29 30-44 45-59 60-74 75+ Ч n=37 n=35 n=25 n=66 n=29 Ж n=16 n=11 n=15 n=42 n=22 Резерв ДО (ЖЄЛ- макс. ДО), л Ч 2,5?0,1 2,2?0,1* 1,7?0,1** 1,5?0,1*** 1,1?0,06*** Ж 1,9?0,1 1,6?0,1* 1,3?0,1** 1,1?0,1*** 0,8?0,05*** Макс. ДО/ЖЄЛ, % Ч 51?1 54?2 59?2*** 59?2*** 60?2** Ж 46?1 53?3 54?2** 58?2*** 59?2*** Різниця між МВЛ і макс. ХОД, л Ч 33?4 31?3 23?3* 21?2** 8?2*** Ж 22?2 17?6 17?3 13?2** 10?2*** Так, в умовах максимального фізичного навантаження відзначається зменшення абсолютного розміру резервів як ДО, так і ХОД. Швидкість вікових змін мінімального вентиляційного еквіваленту по кисню (ВЕО2) була найбільшою у віці 60-74 років. Вікова динаміка мінімального ВЕО2 найбільш точно описується рівняннями квадратичної залежності (у чоловіків) і експоненціальної залежності (у жінок). Ці рівняння мають такий вираз: чоловіки: Y=a+bX+cX2 (r=0,75, SE=2,6 ), де Y - мінімальний ВЕО2; X - вік, роки; значення коефіцієнтів: а=21; b= -0,06; с=0,002. жінки: Y=аеbX (r=0,33, SE=3,1 ), де Y - мінімальний ВЕО2; Х - вік, роки; значення коефіцієнтів: а=22; b= 1,002. За допомогою факторного аналізу показано, що варіативність МСО2 визначається такими чинниками, як максимальна гемодинамічна продуктивність (F1), механізми утилізації кисню на периферії (F2), ефективністю системи транспорту кисню (F3), гемодинамічними умовами забезпечення фізичного навантаження (F4) й ефективністю системи зовнішнього дихання (F5). При цьому внесок цих чинників у варіативність МСО2 істотно відрізнявся в різних вікових групах (табл. 4). Таблиця 4 Відносний вклад різних чинників у варіативність МСО2 у практично здорових людей у залежності від віку та статі. Фактор Вклад у варіативність максимального МСО2 18-34 60-74 75+ Ч Ж Ч Ж Ч Ж F1 68% 72% 57% 65% 49% 36% F2 6% 3% 23% 16% 22% 34% F3 4% 22% 14% 10% 9% 13% F4 2% 3% 4% 3% 5% 4% F5 0% 0% 2% 6% 15% 13% Як у молодих, так і осіб похилого віку, рівень МСО2 у першу чергу визначається максимальною продуктивністю системи центральної гемодинаміки. У той же час, відносний внесок цього чинника з віком зменшується. У осіб старших вікових груп збільшується значимість чинників, пов'язаних з утилізацією кисню на периферії. Крім цього, у них дещо зростає роль умов функціонування системи гемодинаміки при фізичному навантаженні. У осіб похилого та старечого віку, на відміну від молодих, деяку роль може грати і рівень ефективності системи зовнішнього дихання. Якщо в молодих вплив цього чинника зовсім відсутній, то у похилому віці цей фактор є значимим. Вікова динаміка параметрів, що характеризують економічність роботи системи енергетичного забезпечення фізичного навантаження. Встановлено, що рівень споживання кисню у відповідь на стандартні навантаження не змінюється з віком, як у чоловіків, так і у жінок. Проте, в роботі систем, що забезпечують транспорт кисню до працюючих органів, виявляються чіткі вікові зміни (табл.5). З віком збільшується розмір ХОД при виконанні стандартних навантажень, як у чоловіків, так і у жінок. При цьому збільшення ХОД досягається за рахунок збільшення частоти дихання при незмінному ДО. Більш часте, але поверхневе дихання призводить до зменшення частки альвеолярної вентиляції і збільшенню вентиляції мертвого простору. Менш ефективна робота системи зовнішнього дихання відбивається і на збільшенні з віком ВЕО2. Таблиця 5 Деякі показники гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну у практично здорових осіб різного віку з помірним рівнем рухової активності при навантажені 50 Вт (M?m) Обстежені Показники Стать Вікові групи, роки 18-29 30-44 45-59 60-74 75+ Ч n=37 n=35 n=25 n=66 n=29 Ж n=16 n=11 n=15 n=42 n=22 ЧСС, хв –1 Ч 100?2 94?2 98?2 100?2 106?2 Ж 120?4 119?3 117?3 112?4 112?3 САТ, мм рт. ст. Ч 134?5 133?3 143?4 162?3*** 177?4*** Ж 131?6 143?3 155?4** 175?3*** 182?3*** ДАТ, мм рт. ст. Ч 77?3 81?3 89?2* 92?2*** 86?2 Ж 75?2 80?2 87?3** 91?2*** 89?2*** ПД, ум. од. Ч 134?6 125?4 141?6 163?6* 189?7*** Ж 159?11 171?7 182?9 196?10* 204?4*** ХОД, л/хв Ч 23?0,6 22?0,6 23?0,7 26?0,4** 25?0,9*** Ж 24?0,8 26?1,0 25?0,9 27?1,2 29?1,3** Споживання О2, мл/(хв?кг-1) Ч 12,9?1 12,1?0,4 12,1?0,3 12,4?0,3 13,0?0,5 Ж 14,7?1 14,5?0,4 13,9?0,4 13,7?0,7 15,9?0,5 ВЕО2 Ч 23?0,5 24?0,6 25?0,6* 28?0,5** 30?0,7*** Ж 27?0,8 29?1,2 26?0,8 28?0,9 29?0,9* Необхідно зазначити, що зміна вентиляційних параметрів із віком носить нелінійний характер. У віковому діапазоні 20-59 років істотної вікової динаміки досліджуваних показників не виявляється, а у старших вікових групах відзначається нелінійне збільшення ХОД і ВЕО2. Звертає на себе увагу і факт статевих розходжень у часі прояву вікових змін. У чоловіків достовірні зміни виявляються вже в похилому віці, а у жінок тільки в старечому віці. Вікові особливості виявляються і при аналізі реакції системи гемодинаміки, як другого етапу транспорту кисню, у відповідь на стандартне навантаження. У першу чергу необхідно відзначити більш виражену реакцію артеріального тиску. При виконанні навантаження однакової потужності, приріст як систолічного, так і діастолічного тиску, чітко підвищувався з віком. Звертає на себе увагу той факт, що зміни артеріального тиску розвиваються вже у віці старше 45 років, як у чоловіків, так і в жінок, прогресуючи з віком і мають практично лінійний характер (r=0,80). Більш виражена реакція артеріального тиску у відповідь на навантаження обумовлює і більш високий рівень ЗПСО у людей старших вікових груп. Такі зміни гемодинамічних умов функціонування систем транспорту кисню мають несприятливий характер і ведуть до збільшення роботи серця. Це припущення підтверджує аналіз таких показників, як розмір подвійного добутку, що побічно відбиває рівень споживання кисню міокардом і його енергетичні витрати. У відповідь на навантаження однакової потужності нами не виявлено достовірних вікових змін ЧСС як у чоловіків, так і у жінок. У той же час, величина УО при виконанні стандартного навантаження з віком дещо знижується, що обумовлює менший рівень приросту ХОК. Рівень споживання кисню при стандартному навантаженні практично не залежить від віку. Доставка такої ж кількості кисню при менших значеннях ХОК забезпечується за рахунок збільшенні А-В різниці, що і показано в наших дослідженнях. Вікова динаміка параметрів, що характеризують кисневе й енергетичне забезпечення максимальної фізичної працездатності. Встановлено, що з віком відзначається зниження максимальної ємності процесів енергоутворення при виконанні фізичного навантаження (табл. 6). При цьому відзначається практично рівнозначне зниження ємності як анаеробних алактатних, так і анаеробних лактатних процесів енергоутворення. З віком спостерігається закономірне погіршення значень показників, що характеризують кінетику споживання кисню в перехідних режимах функціонування (напівперіоди вроблення та відновлення споживання кисню, ТО2 вроб. та ТО2 відн.). Ці зміни носять практично лінійний характер, але темп їхніх змін істотно вище в чоловіків у порівнянні з жінками. Зменшується рівень максимального алактатного боргу (АКБ), що також свідчить про звуження резервів енергозабезпечення фізичного навантаження в старості (табл.6). Збільшення розміру постійної часу споживання кисню у періоді відновлення може бути пов'язано як із гемодинамічними чинниками, так і з рівнем активності процесів окисного енергоутворення в працюючих органах. У процесі виконання навантаження взаємозалежність між споживанням кисню і потужністю виконуваного навантаження на відрізку до рівня ПАНО залишається незмінною в різні вікові періоди. Проте при роботі в зоні змішаного аеробно-анаеробного забезпечення в осіб старших вікових груп спостерігається відставання реального споживання кисню від кисневого запиту, пов'язане, очевидно, із неадекватним гемодинамічним забезпеченням. Це веде до збільшення кисневого боргу, оплата якого переноситься на період відновлення. Таблиця 6 Деякі показники ємності енергетичних процесів, кисневого забезпечення та кінетики споживання кисню у практично здорових осіб різного віку з помірним рівнем рухової активності (M?m) Обстежені Показники Стать Вікові групи, роки 18-29 30-44 45-59 60-74 75+ Ч n=37 n=35 n=25 n=66 n=29 Ж n=16 n=11 n=15 n=42 n=22 Ємність за-гальна, кДж М 82?5,3 79?5,4* 61?5,3*** 39?2,9*** 23?2,8*** Ж 38?2,0 32?2,1* 25?2,0** 21?1,8*** 11?1,9*** Ємність алактатна, кДж М 32?2,1 32?2,5 26?2,1*** 16?1,1*** 11?1,1*** Ж 17?1,8 17?2,0 15?2,0 13?1,8* 6?0,8*** ТО2 вроб. 50 Вт, с Ч 29?1 32?2 33?2 37?2** 49?2*** Ж 40?2 42?1 42?1 46?2* 55?2*** ТО2 відн. 50 Вт, с Ч 31?1 33?1 36?1 * 38?2** 48?3*** Ж 37?1 38?2 35?1 42?1** 44?2** АКБ, л Ч 1,8?0,1 1,7?0,1 1,4?0,1** 1,3?0,1*** 1,0?0,1*** Ж 1,3?0,1 1,2?0,1 1,2?0,1 1,0?0,1* 0,8?0,1** Вікова динаміка параметрів варіативності ритму серця при фізичному навантаженні. З віком відзначається закономірне зниження варіативності серцевого ритму, знижується потужність усіх компонентів спектра. При цьому відносний баланс зміщується убік переважання симпатичної нервової системи. У осіб старших вікових груп збільшується індекс напруги Баєвського (ІНБ), амплітуда моди R-R інтервалів (АМо), що свідчить про більш напружений режим функціонування системи вегетативної регуляції. При стандартному навантаженні в умовах steady state зберігається достовірне зниження з віком загальної потужності спектра. З віком відзначається значно більше зростання значень ІНБ та АМо у відповідь на стандартне навантаження, що може свідчити про значну напругу систем вегетативної регуляції в осіб старших вікових груп. Комплексна оцінка функціонального стану організму за даними навантажувального тестування. Комплексна оцінка функціонального стану як окремих систем, так і всього організму в цілому, найбільш адекватно може бути подана за допомогою визначення функціонального віку (ФВ). Такий підхід дозволяє перевести абстрактні значення різноманітних показників у вікову шкалу і наочно уявити, у якій точці онтогенезу знаходиться даний індивідуум. По запропонованій нами схемі визначали парціальні значення ФВ по параметрах максимальної продуктивності систем транспорту кисню (ФВ МАКС), максимальної ємності систем енергозабезпечення (ФВ ЄМН), економічності (ФВ ЕКОН), кінетики перехідних процесів (ФВ КІН), кисневого забезпечення (ФВ КИСН) і регуляції серцевого ритму (ФВ РЕГУЛ). Потім визначався інтегральний ФВ усієї системи енергетичного забезпечення максимальної фізичної працездатності в цілому. Якщо інтегральний ФВ дозволяє дати повну комплексну оцінку функціонального стану організму, то парціальні значення ФВ указують на найбільш слабкі ланки, що лімітують рівень максимальних адаптаційних можливостей організму та у першу чергу потребують корекції у вигляді проведення профілактичних і лікувальних заходів. Факторна модель нормованих значень інтегрального ФВ має такий вигляд: Чоловіки: Інтегральний ФВ = 0,33 ФВ МАКС + 0,13 ФВ ЄМН + 0,13 ФВ ЕКОН + 0,14 ФВ КІН + 0,14 ФВ КИСН + 0,13 ФВ РЕГУЛ Жінки: Інтегральний ФВ = 0,32 ФВ МАКС + 0,11 ФВ ЄМН + 0,12 ФВ ЕКОН + 0,16 ФВ КІН + 0,16 ФВ КИСН + 0,13 ФВ РЕГУЛ Перевірка моделі для інтегрального ФВ показала, що модель з високою вірогідністю відповідає критеріям адекватності та стабільності. Підходи до підвищення адаптаційних можливостей організму в практично здорових осіб старших вікових груп. Другим етапом наших досліджень було вивчення підходів до підвищення максимальної фізичної працездатності і збільшення резерву адаптаційних можливостей організму за допомогою активного рухового режиму та курсового застосування препарату Рикавіт. Крім того, був вивчений вплив гострого навантаження пропранолола в дозі 0,6 мг/кг на параметри максимальної фізичної працездатності і її гемодинамічного та енергетичного забезпечення. , D TH a o D p r Ue TH l a \ o o ¤|¤oeioeioeiaY?aIiYiYiYiYiYiYIAEIYiYIiYiY3/4Y3/4YiYiYiYa?aiYi±i±iYYYiY?Y OJPJQJ T\U^V>Xv[1/4]?^i_4a^bthccfIhUeUeµ’’rrrr’’’’

@

EHuy

e?e*e?eBi>i¶iViUe1/2???????zz???

?????

t??

?????

uiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiucucucuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiuiui
uiuiuiuiuiuiuiuiuiu

@

????`lx?‚UUU.¬kd

V

X

E

oioioioioioioioicTHcTHcOcTHciIiAicTHcTHciAiAicTHc3/4iAioiIioioioioioioio
ioioioioioi

EHuy

@

@

@

@

@

¬kd

EHuy

oioioioioioiaeioioioioioioioioioioiaeioioioioioioioioioioioioioioioioioi
oioioiaUiUiUiUiU

???аксимальна фізична працездатність і функціональні резерви
кардіореспіраторної системи в осіб похилого віку, що займаються
фізичними тренуваннями. Встановлено, що у тренованих осіб похилого віку,
відзначається більш високий рівень максимальної фізичної працездатності
й аеробної продуктивності, що у середньому на 30 % перевищує значення
показників нетренованих осіб того ж віку. У тренованих осіб
відзначаються більш високі значення ПАНО, ПДМА, підвищується
толерантність до гіпоксії навантаження. Збільшення потужності системи
транспорту кисню забезпечується як за рахунок більш високих значень
максимального ХОК і УО, так і вмикання периферійних механізмів
адаптації, що виявляється в збільшенні А-В різниці по кисню. У фізично
тренованих осіб чітко відзначається ефект економізації функцій як в
умовах спокою, так і при виконанні стандартних навантажень.

У тренованих осіб відзначаються більш високі значення фракції викиду,
показників скоротливості і діастолічної функції серця, кращий стан
мікроциркуляції (більш висока щільність функціонуючих капілярів,
прискорення капілярного кровотока), що сприяє поліпшенню кисневого
обміну на периферії. Треновані особи мають більш високий рівень
максимальної ємності енергетичних процесів і максимального АКБ, кращі
показники кінетики споживання кисню у перехідних процесах. В умовах
стандартних навантажень у тренованих осіб відзначається більший резерв
адаптаційних можливостей системи вегетативної регуляції.

Ці дані підтверджують значимість фізичних тренувань у профілактиці
передчасного (прискореного) старіння (рис.2).

Рис.2. Інтегральний ФВ у людей похилого віку в залежності від рівня
тренованості.

Примітки для рис.2 -5:

1 — шкала інтегрального ФВ;

2 — шкала парціального ФВ МАКС;

3 — шкала парціального ФВ ЕКОН ;

4 — шкала парціального ФВ КІН;

5- шкала парціального ФВ КИСН;

6- шкала парціального ФВ ЄМН;

7- шкала парціального ФВ РЕГУЛ

Оптимізація активного рухового режиму в осіб похилого віку. Для
визначення оптимальної інтенсивності тренувального навантаження
вивчалась реакція організму людей похилого віку на навантаження різної
інтенсивності, у тому числі в зоні аеробного та аеробно-анаеробного
енергозабезпечення. Наші дослідження показали, що при навантаженнях, що
перевищують ПАНО, відмічається неадекватне підвищення артеріального
тиску, різко збільшуються показники напруження вегетативної нервової
системи, швидко розвиваються процеси стомлення. Аналіз залежності
функціонального стану тренованих осіб від інтенсивності тренувального
навантаження також показав, що оптимальна інтенсивність
навантажень при тренуванні осіб старших вікових груп повинна
знаходитися в зоні верхньої межі аеробного енергозабезпечення.

Для визначення оптимальної тривалості тренувального заняття вивчали
динаміку показників газообміну, гемодинаміки і вегетативної регуляції
серцевого ритму в процесі тривалого навантаження (45 хв) на рівні ПАНО.
Встановлено, що для людей похилого віку оптимальна тривалість
тренувального навантаження складала у середньому 25 хв, варіюючи від 20
до 40 хв. Показано, що циклічне навантаження, що дозволяє уникати
розвитку процесів стомлення, зберігає переваги постійного тривалого
навантаження по впливу на метаболічні процеси.

На підставі проведених досліджень (визначення рівня МСО2, зон
енергозабезпечення, моніторування тривалого навантаження на рівні ПАНО,
циклічні навантаження) розроблялася індивідуалізована програма фізичних
тренувань для кожного пацієнта. Після курсу тренувань відзначене
достовірне збільшення максимальної фізичної працездатності. Збільшення
потужності виконуваного навантаження супроводжувалося ростом МСО2 та
інших критичних точок навантаження — ПАНО, ПДМА (табл. 7). Відносний
розмір ПАНО до МСО2 під впливом тренування також вірогідно підвищувався.
При оцінці швидкості розвитку тренувального ефекту показано, що рівень
фізичної працездатності вірогідно збільшується вже через 3 місяці
тренувань, максимальний ефект відзначається через 6 місяців, а надалі
темпи росту фізичної працездатності сповільнюються. Підтримка
достатнього рівня функціональних можливостей є основним завданням
оздоровчих тренувань на етапах виконання програми після 6 місяців
тренувань. Збільшення максимальної фізичної працездатності в процесі
тренування в значній мірі обумовлено збільшенням максимальної
продуктивності системи гемодинаміки. Так, під впливом програми
тренувань відзначене збільшення максимального розміру СІ за рахунок
збільшення УІ. Максимальна ЧСС при цьому не змінювалась. Під впливом
курсу тренувань активізувалися і периферійні механізми адаптації, про що
свідчить збільшення А-В різниці по кисню (табл. 7).

Розширенню діапазону функціональних можливостей організму в значній мірі
сприяв і ефект економізації функцій, що спостерігався в процесі
виконання програми тренування. Позитивний ефект фізичних тренувань на
параметри гемодинамики в стані спокою відзначений лише після виконання
річного курсу тренувань. На проміжних етапах виконання програми
тренувань (3, 6 місяців) достовірних змін ЧСС, УІ, СІ, АТ не
спостерігалось. Ефект економізації більш чітко виявлявся при
навантажувальних пробах. Так, при виконанні стандартного навантаження 50
Вт, уже через 3 місяці тренувань відзначалась перебудова функціонування
серцево-судинної системи убік економізації і більш раціонального
функціонування. У відповідь на стандартне навантаження відзначався
менший приріст ЧСС. Величина ХОК при цьому не змінювалася за рахунок
збільшення УО. До позитивних ефектів курсу тренувань можна віднести і
менший приріст артеріального тиску при стандартному навантаженні,
особливо диастолічного, що обумовило зменшення ЗПСО. У процесі виконання
тренувальної програми ефект економізації наростав, досягаючи максимуму
через 12 місяців тренування. До цього ж періоду часу відноситься і
розвиток ефекту економізації роботи системи зовнішнього дихання.

Таблиця 7

Зміни показників максимальної фізичної працездатності та її
гемодинамічного забезпечення у людей похилого віку на різних етапах
виконання програми індивідуалізованих фізичних тренувань

Показники Значення

до початку

тренувань Зміни показників у процесі тренування

(M?m зсуву)

Через 3 міс.

Через 6 міс.

Через 12 міс.

Максимальна потужність навантаження, Вт

109,0?3,0

15,0?3,5***

16,9?3,0***

17,0?4,4***

МСО2, мл/(хв?кг-1) 21,5?1,3 3,9?0,9*** 4,0?1,0*** 3,8?0,7***

ПАНО, мл/(хв?кг-1) 14,4?0,8 2,7?0,8** 4,6?0,9*** 4,7?0,6***

ПДМА, мл/(хв?кг-1) 20,4?0,9 2,6?0,8** 2,4?0,9* 2,4?0,7*

Максимальний СІ, л/м2 7,10?0,20 0,51?0,18** 0,55?0,18** 0,90?0,19***

А-В різниця, мл/л 12,2?0,4 0,5?0,2* 0,6?0,2* 0,8?0,3**

Примітки:

*- імовірність змін у порівнянні з висхідними даними, p<0,05; ** - те ж, p<0,01; *** - те ж, p<0,001. У процесі річного курсу тренування відзначались достовірні зсуви як параметрів інтракардіальної гемодинаміки, насосної функції серця, так і показників скоротливості і розслаблення міокарда. При цьому під впливом тренування збільшувався кінцево-діастолічний об’єм, зменшувався кінцево-систолічний об’єм, росла фракція викиду, поліпшувалися показники систолічної та діастолічної функцій. У процесі виконання річного курсу індивідуалізованих фізичних тренувань в обстежених нами людей похилого віку відзначається перебудова показників ВРС. Сприятливий вплив фізичних тренувань на вегетативну регуляцію характеризувався посиленням парасимпатичних і барорефлекторних впливів на серцево-судинну систему, зменшенням тонічних впливів симпатичної нервової системи і зниженням напруги системи вегетативної регуляції в цілому. Для досягнення такого ефекту тривалість тренувального процесу повинна складати не менше 6 місяців. Спрямованість змін показників ВРС протилежна спрямованості вікових змін ВРС. Показано, що під впливом курсу тренування відзначається зниження ФВ. Фізичні тренування позитивно впливали на парціальний ФВ всіх підсистем, що визначають інтегральний ФВ, гармонічно оптимізучи функціонування організму (рис. 3). Рис.3. Зміни інтегрального та парціальних ФВ під впливом річного курсу фізичних тренувань у людей похилого віку. Ці дані підтверджують значимість фізичних тренувань у профілактиці передчасного (прискореного) старіння. Таким чином, фізичні тренування, навіть якщо вони розпочаті в похилому віці, суттєво впливають на темп вікових змін організму і повинні використовуватися в комплексі заходів, спрямованих на профілактику передчасного (прискореного) старіння. Вплив препарату Рикавіт на резерв адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення в осіб похилого та старечого віку. Одним із перспективних шляхів впливу на діапазон пристосувальних можливостей організму є використання речовин, що впливають на процеси метаболізму і енергоутворення. У Інституті геронтології розроблений комплексний препарат Рикавіт, рецептура якого базується на досвіді багаторічного вивчення як фізіологічних особливостей організму , що старіє, так і потреби у вітамінах, мікроелементах і амінокислотах у пізньому періоді онтогенезу (Чеботарев Д.Ф. и соавт., 1994). На препарат отриманий патент Російської Федерації N2006224. Рикавіт містить рибоксин (0,1 г), глютамінову кислоту (0,1 г), калію хлорид (0,1 г) і комплекс вітамінів (С-0,02 г, РР-0,01 г, В2-0,002 г, В6-0,002 г). Добір вхідних до складу препарату компонентів обумовлений їхнім впливом на різноманітні ланки метаболізму, що дозволяє розширити діапазон фармакотерапевтичних можливостей, зменшити можливість побічної дії лікарських препаратів, застосовуваних паралельно. Як показали проведені дослідження, препарат Рикавіт робить багатоплановий комплексний вплив на організм людини в пізньому періоді онтогенезу. Вже після прийому першого місячного курсу препарату підвищується рівень максимальної фізичної працездатності і максимальної аеробної продуктивності. Відзначалося підвищення рівня ПАНО і ПДМА, зростала толерантність до гіпоксії навантаження. Ці зміни сприяли розширенню діапазону адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення фізичного навантаження, що знайшло свій відбиток у зниженні інтегрального ФВ. При використанні місячного курсу прийому препарату, позитивний ефект Рикавіта досягався за рахунок збільшення максимальної продуктивності системи транспорту кисню і збільшення економічності її роботи. Після курсового прийому Рикавіта протягом місяця, позитивні ефекти його впливу зберігаються, принаймні, на протязі 2 місяців. Так, залишковий ефект впливу Рикавіта на рівень інтегрального ФВ складає 31% через 2 місяця після припинення прийому препарату. Ці дані дозволяють рекомендувати схему прийому Рикавіта із використанням місячних курсів раз у квартал. При використанні повторних курсів Рикавіта (спостереження протягом року), відзначений прояв впливу препарату і на інші ланки системи енергозабезпечення. Так, після прийому другого курсу відзначається достовірне збільшення максимальної ємності енергетичних процесів, а після річного спостереження поліпшення параметрів, що характеризують кінетику споживання кисню. З огляду на зниження значень інтегрального ФВ системи енергозабезпечення під впливом прийому Рикавіта (рис.4), можна стверджувати про наявність у нього геропротекторного ефекту. Рис.4. Зміни інтегрального та парціальних ФВ під впливом річного курсу Рикавіта у людей похилого віку. Зміни параметрів максимальної фізичної працездатності і її енергетичного забезпечення під впливом пропранолола. На фоні гострого навантаження пропранололом (0,6 мг/кг, per oss), потужність виконаного максимального навантаження вірогідно не змінилася. Рівні інших критичних точок навантаження (ПАНО, ПДМА), абсолютний і відносний розмір зон енергозабезпечення не змінювалися на фоні прийому пропранолола. Реакція показників гемодинаміки характеризувалась зменшенням приросту ЧСС, систолічного АТ і ХОК у відповідь на навантаження. Проте при навантаженні в зоні аеробного і змішаного енергозабезпечення (до рівня ПАНО і ПДМА) зниження приросту ХОК компенсувалось збільшенням А-В різниці і рівень споживання кисню не змінювався. Параметри зовнішнього дихання у практично здорових людей похилого віку при прийомі пропранолола не лімітують рівень МСО2. На фоні прийому пропранолола не відзначено істотної динаміки параметрів кисневого забезпечення стандартного навантаження. Розмір кисневого боргу, кисневої вартості роботи також вірогідно не змінювався. У той же час, погіршувалися параметри кінетики споживання кисню. Як показав аналіз ємності енергетичних процесів, на фоні бета-блокади відзначається збільшення дефіциту кисню при виконанні фізичного навантаження. При прийомі пропранолола відзначлось збільшення АКБ, що, очевидно, є реакцією на збільшення алактатного кисневого дефіциту при навантаженні на фоні бета-блокади. Під впливом пропранолола в стані спокою, як лежачи, так і сидячи, поряд з уповільненням ЧСС відзначалось посилення впливу парасимпатичного відділу ВНС і зменшення напруги вегетативної регуляції ВРС. При оцінці впливу пропранолола на значення ФВ, показаний його позитивний вплив на парціальний ФВ по параметрах економічності діяльності системи енергозабезпечення і регуляції серцевого ритму. У цей же час, парціальний ФВ по параметрах кінетики змінювався убік збільшення. Парціальний ФВ по параметрах максимальної продуктивності і кисневого забезпечення навантаження вірогідно не різнилися. У цілому ж на фоні прийому пропранолола відзначалось достовірне зниження інтегрального ФВ. З огляду на виражений позитивний вплив пропранолола на показники економічності роботи системи енергозабезпечення і регуляції серцевого ритму, бета-блокатори найбільш доцільно використовувати в осіб, що мають зміни саме цих ланок функціональних резервів системи енергозабезпечення. Рис.5. Зміни інтегрального та парціальних ФВ під впливом пропранололу у людей похилого віку. ВИСНОВКИ У дисертації наведені нові підходи до вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення максимальної фізичної працездатності й адаптаційних можливостей організму в осіб похилого і старечого віку. Встановлено механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком, розроблені шляхи її корекції. Результати дослідження доповнюють уявлення про причини зниження з віком функціональних резервів організму і відкривають нові можливості профілактики прискореного старіння в осіб старших вікових груп. Максимальна фізична працездатність визначається сумарним впливом максимальної продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання і газообміну, економічності їхньої роботи, максимальної ємності систем енергозабезпечення, кінетики перехідних процесів, кисневого забезпечення і регуляції серцевого ритму. Вікові зміни параметрів зазначених систем відрізняються по темпу розвитку і вираженості, що відбиває як гетерохронність процесу старіння, так і ступінь включення механізмів компенсації. Зниження максимальної фізичної працездатності в першу чергу обумовлено обмеженням максимальної продуктивності системи гемодинаміки в людей похилого віку. З віком, як у чоловіків, так і в жінок, при проведенні поперечних досліджень відзначається закономірне зниження рівня критичних точок фізичного навантаження (МСО2, ПАНО, ПДМА), що має характер лінійної залежності. Темп вікових змін цих параметрів вище у чоловіків, у порівнянні з жінками. Швидкість вікового зниження МСО2 у практично здорових людей при довгостроковому спостереженні вище, чим при поперечних дослідженнях і істотно залежить від зміни рівня рухової активності за період спостереження. Динаміка МСО2 при довгостроковому спостереженні може служити предиктором як розвитку преморбідного стану, так і максимально можливої тривалості життя. З віком змінюється структура чинників і їхній відносний внесок у варіабельність МСО2 і максимальної гемодинамічної продуктивності. У осіб похилого віку зростає роль периферійних чинників та чинників системи зовнішнього дихання і газообміну. Комплексна оцінка, що базується на результатах навантажувальних тестів і визначенні функціонального віку, дозволяє дати як інтегральну оцінку резервний можливостей організму, так і виявити слабкі ланки, що лімітують усю систему в цілому. Фізичні тренування, навіть якщо вони починаються в похилому віці, суттєво впливають на темп вікових змін організму і повинні використовуватися в комплексі заходів, спрямованих на профілактику передчасного (прискореного) старіння. Виконання індивідуалізованої програми тренувань сприяє збільшенню максимальної фізичної працездатності за рахунок багатопланового і гармонійного позитивного впливу рухової активності на основні ланки системи енергозабезпечення. Спрямованість впливу фізичних тренувань у більшості випадків протилежна спрямованості вікових змін. Препарат Рикавіт позитивно впливає на організм людини в пізньому періоді онтогенезу, у першу чергу за рахунок впливу на максимальну продуктивність, ємність і економічність системи енергозабезпечення, що сприяє підвищенню максимальної фізичної працездатності. Препарат Рикавіт уповільнює темп розвитку вікових змін, з огляду на зниження значень інтегрального функціонального віку. Виразність такого ефекту менше в чоловіків у порівнянні з жінками і знижується з віком. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Інтенсивність тренувального навантаження в осіб старших вікових груп повинна визначатися індивідуально під час навантажувального тестування і знаходитися на рівні верхньої межі зони аеробного енергозабезпечення (рівень ПАНО). Оптимальна тривалість навантаження для людей похилого віку також індивідуальна і складає в середньому 25 хв, варіюючи від 20 до 40 хв. Для осіб старших вікових груп рекомендується використання циклічного аеробного навантаження, із тривалістю циклу не більш 15 хв, 2 або 3 цикли, у залежності від оптимальної тривалості навантаження. Для осіб похилого і старечого віку треба віддавати перевагу проведенню тренувальних занять через день. Позитивні ефекти місячного курсу прийому Рикавіта зберігаються, принаймні, протягом двох місяців, що дозволяє рекомендувати схему прийому Рикавита із використанням місячних курсів раз у квартал. Прийом препарату можна рекомендувати з метою профілактики передчасного старіння, починаючи з перед пенсійного віку. Бета-блокатори найбільш доцільно використовувати в осіб, що мають зміни економічності роботи системи енергозабезпечення і регуляції серцевого ритму. Запропонована модель оцінки інтегрального ФВ системи енергозабезпечення, може використовуватися для визначення темпу вікових змін і цілком відповідає критеріям адекватності й стабільності з високим ступенем імовірності. СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т. Передчасне старіння. Фактори ризику. Діагностика. Засоби попередження. Метаболічна терапія. -К.: ДГС Лтд, 2003. -52 с. (Особистий внесок дисертанта полягає у розробці програми індивідуалізованих фізичних тренувань для людей похилого віку та написанні відповідного розділу). Ярошенко Ю.Т., Коркушко О.В. Возрастная динамика максимального потребления кислорода у практически здоровых мужчин пожилого возраста с различным уровнем двигательной активности по данным лонгитудинального наблюдения //Пробл. старения и долголетия. -1995. -Т.5, №1-2. - С.56-65. Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Вікова динаміка критичних рівнів фізичного навантаження у практично здорових чоловіків за даними поперечних спостережень //Фізіологічний журнал. - 2004. -Т.50, №1. - С.39-45. Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т., Чеботарев Н.Д., Писарук А.В. Максимальная рабочая производительность системы внешнего дыхания и газообмена у практически здоровых лиц в различные возрастные периоды // Укр. Пульмон. Журнал -2001. -№4. –С.12-16. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні комплексу досліджень по тестах з фізичним навантаженням, аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Максимальная гемодинамическая производительность у практически здоровых лиц в различные возрастные периоды // Укр. Кардиол. Журнал -2002. -№2. –С.83-89. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т., Шатило Т.В. Динамика ритма сердца в переходных процессах при физических нагрузках у здоровых людей разного возраста //Физиологический журнал. -1989. - Т.35, № 3. -С.38-42. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні тестів з навантаженням різної інтенсивності, часткового аналізу та інтерпретації отриманих результатів ). Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т., Фролькис М.В., Писарук А.В., Антонюк-Щеглова И.А. Особенности реакции организма людей пожилого возраста на стрессорное воздействие (физическую нагрузку) //Пробл. старения и долголетия.-1993. -Т.3, №3. -С.184-191. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні тестів з фізичним навантаженням, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т., Писарук А.В., Шатило В.Б. Комплексная оценка функционального состояния организма у лиц старших возрастных групп по данным нагрузочного тестирования //Пробл. старения и долголетия. -2002. -T.11, №4. - С.370-380. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень, сумісній розробці моделі визначення функціонального віку, підготовці матеріалу до друку). Ярошенко Ю.Т. Оценка функционального состояния систем гемодинамики и газообмена по результатам пробы с физической нагрузкой малой мощности как показатель биологического возраста человека //Пробл. старения и долголетия. -1992. Т.2, № 3. С.289-292. Чеботарьов Д.Ф., Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т. Роль фізичних тренувань у підвищенні резистентності людей похилого віку в умовах дії стресорного чинника (дозованного фізичного навантаження). //Журнал АМН України.-1995. -Т1, №2.- С.230-244. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні комплексу досліджень, пов’язаних з тестами з навантаженням, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Основные принципы использования аэробных физических тренировок в профилактике преждевременного старения //Медичний всесвіт. -2004. -Т.4, №1. - С.28-36. Ярошенко Ю.Т., Писарук А.В. Влияние физических тренировок на вариабельность ритма у здоровых людей пожилого возраста //Пробл. старения и долголетия. -2003. -Т.12, №3. -С.265-271. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень, пов’язаних з розробкою та проведенням програми фізичних тренувань, сумісному виконанню спектрального аналізу варіативності ритму серця). Коркушко О.В., Писарук А.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т. Особливості використання енергетичних субстратів при довготривалому фізичному навантаженні у чоловіків похилого віку // Фізіологічний журнал.- 1995.- Т. 41, №1-2. - C.92-99. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по виконанню довготривалого фізичного навантаження, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Ярошенко Ю.Т. Физическая реабилитация больных хронической ишемической болезнью сердца в пожилом возрасте. Методологические подходы и эффективность //Пробл. старения и долголетия. -1992. Т.2, №1. -С.71-76. Чеботарев Д.Ф., Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Влияние препарата Рикавит на максимальную физическую работоспособность у практически здоровых лиц пожилого и старческого возраста //Пробл. старения и долголетия. –2000. -Т.9, №3. - С.238-249. Чеботарьов Д.Ф., Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Вплив місячного курсу препарату "Рикавіт" на гемодинамічне забезпечення фізичної працездатності практично здорових осіб старших вікових груп // Журн. АМН України. - 2001. -Т.7, №4. - С.773-783. Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Влияние пропранолола на максимальную физическую работоспособность и ее энергетическое обеспечение у практически здоровых лиц пожилого возраста //Пробл. старения и долголетия. -2003. -Т.13, №4. - С.365-378. Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т. Максимальное потребление кислорода у мужчин в зависимости от возраста и уровня двигательной активности //Физиология человека. -1996. -Т.22, №4. -С.100-103. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Мороз Г.З., Белый А.А., Ярошенко Ю.Т., Фролькис М.В. Особенности влияния стимуляции и блокады бета-адренорецепторов на сердечно-сосудистую систему в пожилом и старческом возрасте //Физиология человека. - 1991. -Т.17, №6. -С.42-50. (Особистий внесок дисертанта полягає в участі у виконанні досліджень, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Korkushko O.V., Frolkis M.V., Yaroshenko Yu.T. Hormonal supply during physical exercise in elderly patientes with ischemic heart disease //Gerontology. -1988. -V.34, №1-2. P.88-94. (Особистий внесок дисертанта полягає у виконанні комплексу досліджень по тестах з фізичними навантаженнями у практично здорових людей похилого віку, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Korkushko O.V., Shatilo V.B., Yaroshenko Yu.T. Alternsbesonderheiten der adrenergischen Regulation von Kontraktionsfahigkeit und Pumpfunktoin des Herzens //Z.Alternsforsch. -1989. -Bd 44, № 6. -S.341-344. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні тестів з навантаженням різної інтенсивності, сумісного аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Korkushko O.V., Shatilo V.B., Frolkis M.V., Yaroshenko Yu.T. Hormonal and autonomic reaction to exercise in elderly healthy subjects and patients with ischemic heart disease //Acta Clinica Belgica.-1990.- V.45, №3.-P.164-175. (Особистий внесок дисертанта полягає у виконанні комплексу досліджень, по тестах з фізичними навантаженнями у практично здорових людей похилого віку, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів, підготовці матеріалу до друку). Korkushko O.V., Yaroshenko Yu.T., Shatilo V.B. Motor activity cardiovascular system in people of higher age groups //Wiener Klinische. –2000. –V.112, №9. –S.20-21. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, участі в розробці ідеологічної основи особливості фізичних тренувань у людей похилого віку). Ярошенко Ю.Т. Динаміка фізичної працездатності та її гемодинамічного забезпечення у осіб похилого віку під впливом річного курсу фізичних тренувань //Укр. кардіологічний журнал. -1996, №3. -Додат.: Матеріали V конгресу кардіол. України (м.Київ, 12-14 травня 1997). -С.98. Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т., Котко Д.Н., Саркисов К.Г. Ускоренное старение как проблема гериатрии (Доклад на Всероссийской учредительной конференции геронтологов и гериатров. Санкт-Петербург - Стрельна) //Цитология. -1994. -Т.36, №7. - С.736-737. (Особистий внесок дисертанта полягає у виконанні досліджень по діагностиці передчасного старіння, участі в ідеологічному обгрунтуванні заходів по його профілактиці). Chebotarev D.F., Korkushko O.V., Yaroshenko Yu. T. Effect of ‘Rikavit’ on maximum physical working capacity in apparently healthy elderly and old subjects. -VIth European Congress of Clinical Gerontology (June, 2002 Moscow, Russia) //Клиническая геронтология. -2002. –Т.8, №5. – С.31. Yaroshenko Yu.T., Korkushko O.V., Shatilo V.B. Effect of 12-mounth aerobic training on the functional capacity of cardiorespiratory system. -VI th European Congress of Clinical Gerontology (June, 2002 Moscow, Russia) //Клиническая геронтология. -2002. –Т.8, №5. –С.179. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, участі в розробці ідеологічної основи особливостей фізичних тренувань у людей похилого віку, підготовці матеріалу до друку). Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т., Шатило В.Б., Мороз Г.З. Двигательная активность в профилактике преждевременного старения //Геронтология и гериатрия.1990. Ежегодник. Превентивная геронтология и гериатрия. К.:1990. -С.24-31. (Особистий внесок дисертанта полягає у виконанні досліджень по діагностиці передчасного старіння, участі в ідеологічному обгрунтуванні заходів по його профілактиці). Korkushko O.V., Yaroshenko Yu.T. Funсtional reserves of the cardiovascular system in elderly trained men //Physical Activity, Aging and Sports. V. III: Toward Healthy Aging International Perspectives. Part 1. Physiological and Biomedical Aspects. -Albany, New York. -1994. -P.55-67. Чеботарев Д.Ф., Западнюк В.И., Купраш Л.П., Коркушко О.В., Заика М.У., Оранская С.А., Пантелеймонова Т.Н., Ярошенко Ю.Т. Мебраностабилизирующее и антиоксидантное средство "Рикавит": Описание изобретения к патенту //Бюлл. описания изобретений. -1994. -№2, 30 янв. (Особистий внесок дисертанта полягає в участі в розробці рецептури препарату та самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці його впливу на рівень максимальної фізичної працездатності, аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Коркушко О.В., Ярошенко Ю.Т., Шатило В.Б. Застосування оздоровчих тренувань людей похилого віку для попередження прискореного старіння та залежної від віку патології. -Методичні рекомендації. -Київ, 2000. -21 с. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, участі в розробці ідеологічної основи особливостей фізичних тренувань у людей похилого віку, підготовці матеріалу до друку ). Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т. Подходы к выбору оптимальных параметров программы физических тренировок для людей пожилого возраста без заболеваний сердечно-сосудистой системы //Інформаційний лист. -К., 1998. -2с. . (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, участі в розробці ідеологічної основи особливості фізичних тренувань у людей похилого віку, підготовці матеріалу до друку). Ярошенко Ю.Т. Адаптационные возможности организма и течение процессов восстановления у лиц пожилого и старческого возраста, занимающихся физическими тренировками //Физиологические проблемы утомления и восстановления. Тезисы докладов Всесоюзной конф. г.Черкасы, 4-6 сентября 1985 г. -Киев-Черкасы, 1985. -ч.II. -С.233-235. Ярошенко Ю.Т. Двигательная активность как фактор, способствующий замедлению темпа возрастного снижения адаптационных возможностей организма //Продолжительность жизни: механизмы, прогнозы, пути увеличения: Тез. докл. Всес. конф. 15-17 окт. 1991 г. г.Киев. -К., 1991. -С.135-136. Ярошенко Ю.Т. Энергетическое обеспечение максимальной физической нагрузки в пожилом возрасте в зависимости от уровня двигательной активности //Ускоренное старение, связь с возрастной патологией /тезисы докладов научной конф. 13-15 окт. 1992 г., Киев. - С.199. Ярошенко Ю.Т. Максимальная аэробная способность, двигательная активность и возраст //II Національний конгрес геронтологів та геріатрів України. 4-6 жовтня 1994р. м.Київ. Тези доповідей. Ч.II. -Київ. -1994. -С.705. Ярошенко Ю.Т., Скуридина А.С. Частота нарушений ритма в условиях нагрузочного теста у лиц пожилого и старческого возраста, занимающихся физическими тренировками на выносливость //Порушення ритму серця: вікові аспекти. Матеріали І Української науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ, 19-20 жовтня 2000 р.). -Київ: ІВЦ "Алкон", 2000. -С.46-47. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні тестів з навантаженням різної інтенсивності, часткового аналізу та інтерпретації отриманих результатів ). Ярошенко Ю.Т., Коркушко О.В., Шатило В.Б., Саркисов К.Г. Аэробные физические тренировки в профилактике преждевременного старения //Прискорене старіння та шляхи його профілактики: Матеріали 2-ої науково-практичної конференції з міжнародною участю (Одеса, 18-19 жовтня 2001 р.). -Київ: ІВЦ "Алкон", 2001. -С.62-69. (Особистий внесок дисертанта полягає в самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, сумісній розробці програми, аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Ярошенко Ю.Т., Писарук А.В. Динамика вариабельности ритма сердца у лиц пожилого возраста под влиянием программы индивидуализированных физических тренировок //Анализ вариабельности ритма сердца в клинической практике: материалы 1-й международной научной конференции (Киев, 24-25 октября 2002 года). - Киев: ИПЦ "Алкон", 2002. -С.187-191. (Особистий внесок дисертанта полягає в самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, сумісній її розробці, аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Ярошенко Ю.Т. Показатели вариабельности ритма сердца у практически здоровых тренированных мужчин пожилого возраста //Анализ вариабельности ритма сердца в клинической практике: материалы 1-й международной научной конференции (Киев, 24-25 октября 2002 года). - Киев: ИПЦ "Алкон", 2002. -С.183-187. Ярошенко Ю.Т., Саркисов К. Г., Тарасенко О.Б. Показатели состояния бульбарной и кожной микроциркуляции у лиц пожилого возраста в зависимости от уровня двигательной активности // Мікроциркуляція та її вікові зміни: матеріали 2-ої міжнародної конференції (Київ, 22-24 травня 2002 р.) –Київ: ІВЦ „Алкон”, 2002. – С.351-352. (Особистий внесок дисертанта полягає в самостійному виконанні досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, сумісному аналізу та інтерпретації отриманих результатів). Ярошенко Ю.Т. Структура і відносний вклад факторів, що визначають варіативність максимального споживання кисню у практично здорових людей похилого віку // IIІ Національний конгрес геронтологів і геріатрів України. 26-28 вересня 2000р. м.Київ. Тези доповідей. -Київ. -2000. -С.29-30. Yaroshenko Yu.T. Maximal aerobik capacity in men depending on age and level of physical activity //III European Congress of Gerontology. 30 august - 1 September 1995. -Abstracts. Utrecht, 1995.-P.168. Yaroshenko Yu.T. Effect of age and training on energy provision during maximal exercise //Physical activity and sports for healthy. 3-rd Inter. Confer. on Physical Activity, Aging and Sports.- Finland, May 31-June 4, 1992. -P.78-79. Yaroshenko Yu., Korkushko O., Shatilo V. Effect of an active motor regimen on the pace of aging and functional condition of elderly people //Advances in Gerontology. 2nd European Congress on Biogerontology (August 25-28, 2000, St. Petersburg, Russia). –Abst. 261. –P.90. (Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному виконанні всього комплексу досліджень по оцінці ефективності програми тренувань, участі в розробці ідеологічної основи особливості фізичних тренувань у людей похилого віку). АНОТАЦІЯ Ярошенко Ю.Т. Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.03 - нормальна фізіологія. - Інститут геронтології АМН України, Київ, 2005. На основі комплексного обстеження 380 здорових людей у віці від 18 до 95 років досліджені механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком, розроблені шляхи її підвищення. Максимальна фізична працездатність визначається сумарним впливом продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання і газообміну, економічності їх роботи, ємності систем енергозабезпечення, кінетики кисневого забезпечення і регуляції серцевого ритму. Розроблена модель комплексної оцінки функціональних можливостей організму. Розроблені принципи оптимізації та індивідуалізації аеробних тренувань по інтенсивності, тривалості та частоті занять. Показано, що фізичні тренування та використання препарату Рикавіт дозволяють сповільнити темп вікових змін та підвищити рівень фізичної працездатності і у людей похилого віку. Ключові слова: старіння, фізичне навантаження, фізичні тренування, метаболічна терапія. АННОТАЦИЯ Ярошенко Ю.Т. Механизмы снижения максимальной физической работоспособности при старении человека и пути ее повышения. - Рукопись. Диссертация на получение научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.03 - нормальная физиология. - Институт геронтологии АМН Украины, Киев, 2005. На основании комплексного обследования 380 здоровый людей в возрасте от 18 до 95 лет с различным уровнем двигательной активности установлены механизмы снижения максимальной физической работоспособности с возрастом, разработаны пути ее повышения. Установлено, что максимальная физическая работоспособность определяется суммарным влиянием максимальной производительности систем гемодинамики, внешнего дыхания и газообмена, экономичностью их работы, максимальной емкостью системы энергообеспечения, кинетики переходных процессов, кислородного обеспечения и регуляции сердечного ритма. Определена количественная оценка их вклада в снижение максимальной физической работоспособности с возрастом. Показано, что главную роль в возрастном снижении максимальной физической работоспособности играют изменения максимальной производительности системы транспорта кислорода, отмечающиеся как на этапе внешнего дыхания и газообмена, так и на этапе доставки кислорода к работающим тканям. Представлена динамика возрастных изменений максимального потребления кислорода, порога анаэробного обмена, и иных показателей, влияющих на уровень максимальной физической работоспособности. В процессе лонгитудинального наблюдения показана значимость двигательной активности и ее изменений на темп возрастного снижения критических точек физической нагрузки. Установлено, что у лиц старших возрастных групп изменяется структура и относительный вклад факторов, определяющих вариабельность МПО2. Разработана модель комплексной оценки функциональных возможностей организма с использованием подходов определения функционального возраста. При обследовании тренированных лиц пожилого возраста, никогда ранее не занимавшихся физической культурой и начавших тренировки в возрасте 60 лет и старше, показано, что у них отмечается более высокий уровень физической работоспособности и аэробной производительности, в среднем на 30 % превышающих показатели нетренированных лиц того же возраста. С учетом особенностей реакции людей старших возрастных групп на физическую нагрузку разработаны принципы оптимизации и индивидуализации аэробных тренировок по интенсивности, продолжительности и частоте занятий. После курса тренировок отмечено достоверное увеличение максимальной физической работоспособности. Этот процесс сопровождался ростом МПО2, ПАНО, ПДМА. Уровень физической работоспособности достоверно увеличивается уже через 3 месяца тренировок, максимальный эффект отмечается через 6 месяцев, а в дальнейшем темп роста физической работоспособности замедляется. Увеличение максимальной физической работоспособности в процессе тренировки в значительной степени обусловлено увеличением максимальной производительности системы гемодинамики. Наряду с увеличением доставки кислорода, под влиянием курса тренировок активизируются и периферические механизмы адаптации. Расширению диапазона функциональных возможностей организма способствовал и эффект экономизации функций, наблюдавшийся в процессе выполнения программы тренировки. В процессе годичного курса тренировки отмечаются достоверные сдвиги как параметров внутрисердечной гемодинамики, насосной функции сердца, так и показателей сократимости и расслабления миокарда, происходит благоприятная перестройка показателей вариабельности ритма сердца. Показано, что под влиянием годичного курса тренировки отмечается снижение функционального возраста, что подтверждает значимость физических тренировок в профилактике преждевременного старения. Установлено, что препарат Рикавит оказывает многоплановое комплексное воздействие на организм человека в позднем периоде онтогенеза. Уже после приема месячного курса препарата повышается уровень максимальной физической работоспособности и максимальной аэробной производительности, возрастает устойчивость к гипоксии нагрузки. Эти изменения способствовали расширению диапазона адаптационных возможностей системы энергообеспечения физнагрузки, что нашло свое отражение в снижении интегрального функционального возраста. После курсового приема Рикавита в течение месяца, положительные эффекты его влияния сохраняются, по крайней мере, в течение 2 месяцев, что позволяет рекомендовать прерывистую схему приема Рикавита, с использованием месячных курсов раз в квартал. Учитывая положительное воздействие пропранолола на показатели экономичности и регуляции сердечного ритма, показана целесообразность использования препарата у лиц, имеющих изменения именно этих звеньев функциональных резервов системы энергообеспечения. Ключевые слова: старение, физическая нагрузка, физические тренировки, метаболическая терапия. SUMMARY Yaroshenko Yu. T. Mechanisms of the aging decrease maximum physical working capacity and the ways of its increase. - The manuscript. Thesis for a degree of the doctor of medical sciences by speciality 14.03.03 - Normal physiology. - Institute of Gerontology, AMS of Ukraine, Kyiv, 2005. 380 healthy people in the age from 18 till 95 years with a different level of a physical activity were investigated. On the basis of complex assessment the mechanisms of the aging decrease of maximum physical working capacity (PWC) and the ways of its increase were established. The maximum PWC is determined by general influencing of maximum productivity of systems of a hemodynamic, respiration and gas exchange, economy of their activity, maximum capacitance of an energy provision, kinetics of oxygen consumption, oxygen maintenance of load and quality of regulation. The model of a integrated estimation of an organism's functional capabilities is designed. The principles to determination of optimal intensity, duration and frequency of training sessions for elderly people were suggested. The optimal physical training, has a significant effect on the maximum PWC. The physical training and usage of metabolic therapy, allow to slow pace of age-related changes of the organism and they should be used in the complex of measures directed to the prevention of accelerated aging. Key words: aging, exercise, physical training, metabolic therapy. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ А-В різниця - артеріо-венозна різниця по кисню АКБ – алактатний кисневий борг АТ – артеріальний тиск ВРС - варіативність ритму сердця ВЕO2 - вентиляційний еквівалент по кисню ДО - дихальний об’єм ХОД - хвилинний об’єм дихання ХОК - хвилинний об’єм кровообігу МСО2 - максимальне споживання кисню ЗПСО - загальний периферійний судинний опір ОШВ – об’ємна швидкість викиду ПАНО - поріг анаеробного обміну ПДМА - поріг декомпенсованого метаболічного ацидозу СІ - серцевий індекс УІ - ударний індекс УО - ударний об’єм ФВ - функціональний вік ЧСС - частота серцевих скорочень PAGE \* Arabic 2 52 54 56 58 60 62 64 66 68 70 1 2 3 4 5 6 7 До прийому препарату 40 мг пропранолола

Похожие записи