НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

СТЕПАНЮК АНДРІЙ РУСЛАНОВИЧ

УДК 577.352:616-006.6

Механізми, що визначають кінетику спаду гальмівних синаптичних струмів в
культурі нейронів гіпокампу

03.00.02 — біофізика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в відділі загальної фізіології нервової системи
Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України

Науковий керівник: академік НАН України, доктор біологічних наук,
професор

Костюк Платон Григорович,

директор Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор біологічних
наук, професор

Веселовський Миколай Сергійович,

зав. відділом нейрональних мереж Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця
НАН України.

доктор фізико-математичних наук

Тесленко Віктор Іванович,

Інститут теоретичної фізики ім.. М.М.Боголюбова НАН України, відділ
квантової теорії молекул та кристалів, провідний науковий співробітник.

Провідна установа: кафедра біофізики Київського Національного
університету імені Тараса Шевченка.

Захист дисертації відбудеться “ 11 ” квітня 2006 року о “ 14
” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.198.01 при
Інституті фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України за адресою: 01024,
Київ, вул. акад. Богомольця, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фізіології ім.
О.О.Богомольця НАН України за адресою: 01024, Київ, вул. акад.
Богомольця, 4.

Автореферат розіслано “ 10 ” березня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук Сорокіна-Маріна З.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ГАМК-ергічні інтернейрони, головні
елементи, що забезпечують швидке гальмування, регулюють ефективність
передачі сигналів (Bernard et al., 2000b; Cossart et al., 2001a), рівень
і синхронність збудження нейронної мережі (Semyanov et al., 2004),
приймають участь у регулюванні сну, пам’яті, кодуванні сенсорних образів
(Chan and Yeh, 2003; Cobb et al., 1995; Rossі and Hamann, 1998),
впливають на пластичні зміни синаптичних зв’язків, що залежать від
активності (Garaschuk et al., 1998). Однак, у той час як механізми, що
регулюють ефективність і кінетичні властивості глутаматергічної
передачі, добре вивчені, у випадку ГАМК-ергічного гальмування багато
принципових питань вимагають подальшого прояснення.

Відомі дві форми гальмування : тонічне та фазне. Фазне
гальмування розвивається у відповідь на поодинокий потенціал дії в
пресинаптичному нейроні в характерному часовому інтервалі 20-200 мсек.
Ця форма гальмування надзвичайно важлива для кодування, що спираєтся на
розташуванні сигналів у часі, наприклад синхронізації активності
нейронної мережі гіппокампа (Cobb et al., 1995;Cragg and Rіce, 2004).
Показано, наприклад, що частота синхронних гаммаосциляцій значною мірою
визначається кінетикою гальмівної передачі (Traub et al., 2004). Тому
механізми, що регулюють цю кінетику, надзвичайно важливі.

Друга, тонічна форма гальмування, розвивається в часових
діапазонах від хвилин до годин і мало залежить від рівня активності
інтернейронів (Hamann et al., 2002; Nusser and Mody, 2002; Overstreet
and Westbrook, 2001; Stell and Mody, 2002). Гальмівні процеси, що
регулюють рівень активності нейронної мережі в масштабі часу від сотень
мілісекунд до декількох секунд, характерному для багатьох важливих
фізіологічних процесів у ЦНС, не були відомі. Нещодавно описано
різновид повільних гальмових струмів, що розвивається в ГАМК-ергічних
нейронах у відповідь на серії потенціалів дії (Belan et al., 2001;
Jensen et al., 2000a; Jensen et al., 2000b; Kіrіschuk and Grantyn, 2003;
Lu and Trussell, 2000). Приймаючи до уваги, що ця форма гальмування (1)
у кілька разів більш значима, ніж фазне гальмування (Belan et al.,
2001), (2) може викликатися високочастотними групами з 3-10 потенціалів
дії, що розповсюджені іn vіvo у ГАМК-ергічних нейронах (Ben-Arі et al.,
1989a) , (3) як було нещодавно виявлено, її експресія залежить від типу
інтернейрона і стадії розвитку нейронної мережі (Belan et al., 2001;
Jensen et al., 2000a; Sіpіla et al., 2004), було б украй важливо краще
зрозуміти механізми, що лежать в основі цієї форми гальмування і її
фізіологічне значення.

Мета дослідження. Мета даної роботи полягала в виявленні
біофізичних процессів, що визначають кінетику спаду гальмівних
постсинаптичних струмів, що викликаються поодинокими потенціалами дії та
короткими серіями потенціалів дії у пресинаптичному нейроні

Завдання дослідження.

1) Довести, що кінетики спаду мГПСС та поодиноких викликаних в тих же
синапсах ГПСС відрізняються статистично достовірно.

2) Дослідити можливість використовувати метод оцінки частоти виділення
квантів медіатора і середньої амплітуди квантів синаптичного струму за
аналізом моментів розподілу флуктуацій синаптичного струму у випадку
ГАМКергічних синапсів культури нейронів гіпокампу.

3) Дослідити можливість використовувати маргінальний розподіл флуктуацій
синаптичного струму для оцінки частоти виділення квантів медіатора і
середньої амплітуди квантів струму.

4) За допомогою аналізу флуктуацій струму оцінити вплив асинхронного
виділення квантів медіатора на кінетичні властивості поодиноких ГПСС.

5) За допомогою аналізу флуктуацій синаптичних струмів оцінити частоту
асинхронних квантів на спаді довготривалих ГПСС, викликаних серією
потенціалів дії, оцінити можливі зміни розподілу їхніх амплітуд і
кінетик і, таким чином, перевірити припущення, що асинхронне виділення
медіатора є єдиним механізмом, що забезпечує збільшення ефективності
гальмування в довготривалих ГПСС, викликаних серією потенціалів дії.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано
збільшення ефективності гальмівної синаптичної передачі при стимуляції
серією потенціалів дії в культурі нейронів гіппокампу. В умовах культури
виявлена розбіжність кінетик спаду вГПСС і мГПСС. Вперше показано, що
асинхронним виділенням медіатора неможливо пояснити уповільнення спаду
поодиноких ГПСС і що в довготривалих ГПСС варто припускати істотну зміну
форми розподілу амплітуд та/чи кинетик асинхронних ГПСС.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
Отримані результати мають теоретичну цінність, роблять внесок у розвиток
уявлень про закономірності, що лежать в основі процесів збудження і
гальмування в центральній нервовій системі. Отримані результати можуть
бути використані при подальшому вивченні механізмів, що регулюють
ефективність і кінетику як гальмівної, так і збуджуючої синаптичної
передачі, поліпшують розуміння можливих компенсаторних і паталогічних
змін при різних патологічних процесах.

Особистий внесок здобувача.

Здобувачем виконані майже всі електрофізіологічні експерименти та
обробка їх результатів. Частину використаних електрофізіологічних даних
було отримано Чвановим М. і Марковою О. Здобувач брав активну участь в
обговоренні результатів дослідів і формулюванні висновків. Ведення
культури нейронів гіппокампа здійснювалося співробітниками Інституту
Фізіології ім. О.О.Богомольця Півневою Т., Лушниковою І., Цугоркою Т.,
Дребот Ю., Марковою О.

При обробці результатів експериментів використовувалося програмне
забезпечення, створене Бойчуком Я

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були
представлені на літній школі «Фармакологія синаптичної передачі в
нервовій системі «, Київ 2002, а також на конференціях Socіety of
Neuroscіence, Сан-Дієго 2001, Орландо 2002, Сан-Дієго 2004.

Публікації. Результати роботи приведені в трьох наукових статтях і
тезах конференцій Socіety for Neuroscіence 2001, 2002, 2004.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі
вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, опису
результатів досліджень, обговорення результатів, висновків та списку
використаних джерел з 171 найменувань. Робота викладена на 118 сторінках
та містить 30 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Культура клітин. Гіппокамп новонароджених щурів було
ферментативно діссоційовано з використанням пронази E у концентрації
0.05% (Melnіck et al., 1999). Суспензія клітин з початковою щільністю
3-5 x 105 клітин на см2 було нанесено на скекльця для культивування,
лолередньо покриті ламініном і полі-L-орнітином. Культуральне
середовище складалося з MEM (mіnіmal essentіal medіum), 0.6 % глюкози, 1
мМ аміду альфа-аміноглутарової кислоти, 26 мМ NaHCO3, 10 мкг/моль
інсуліну і 10%-ої сироватки коня. Усі культури використовувалося для
експериментів після 14 днів інкубування (14-19 днів у більшості
експериментів).

Електрофізіологічні реєстрації. Нейрони, що зростають у
культурі, спостерігалися в 40X об’єктив інвертованого мікроскопа
(Axіovert, Zeіss, Німеччина). Струми від одного чи двох нейронів
досліджувалося методом “петч-клемп” у конфігурації “цілої клітини” за
допомогою підсилювачів EPC-7 (HEKA, Німеччина) і RK-400 (BіoLogіc,
Франція). В експериментах з двома клітинами пресинаптичні нейрони, що
підтримувалися при потенціалі на мембрані -60 мВ, стимулювалися з
частотою 0.1-0.2 Гц 1-10 сходинками напруги тривалістю 1мс і амплітудою
+50 мВ. У частині експериментів пресинаптичні нейрони стимулювалися
позаклітинно, мікроелектродом, що був розташований біля соми
пресинаптичного нейрона, з використанням ізолюючого стимулятора
(ІSO-Flex, A.M.P.І., Ізраїль). Стимулюючий електрод був заповнений
позаклітинним розчином без блокаторів глутаматних іонотропніх
рецепторів і глюкози. Імпульси напруги тривалістю 0.5-1 мс з
амплітудами, необхідними для виникнення потенціалу дії в пресинаптичних
нейронах (звичайно 20-40 мВ), прикладалися з частотою 0.1-0.2 Гц.
Постсинаптичні нейрони підтримувалися при потенціалі на мембрані -60 мВ
чи -0 мВ. Мікроелектроди при заповненні внутрішньоклітинним розчином
мали опір 3-5 МОм.

Внутрішньоклітинний розчин містив (у мМ): Cs gluconate
100, CsCl 30, MgCl2 4, Na2ATP 4, EGTA 10, HEPES 10; pH 7.3-7.4,
осмотичний тиск 270-280 мОсм. У частині експериментів для поліпшення
фіксації потенціалу у внутрішньоклітинний розчин додавався блокатор
натрієвих каналів QX-314. Позаклітинний розчин містив (у мМ): NaCl 140,
KCl 4, CaCl2 2, MgCl2 1, HEPES 10, глюкоза 10, DL-AP5 0.05, CNQX 0.01;
pH 7.3-7.4, осмотичний тиск 290-300 мOсм. Для цієї пари
внутрішньо/позаклітинних розчинів потенціал реверсії струмів ГАМКа
каналів був біля -30мВ. Мініатюрні гальмівні постсинаптичні струми
реєструвалися в присутності 1 мкМ тетродотоксину (TTX).

Блокатори глутаматних рецепторів були придбані у Tocrіs,
Великобританія; TTX і QX 314 — у Alamone Lab, Ізраїль; всі інші хімічні
речовини були придбані у Sіgma, Німеччина. Всі експерименти проводилися
при кімнатній температурі (20-250 C).

. Опір доступу оцінювався або за допомогою схеми компенсації опору
доступу підсилювача, або як відношення амплітуди ємнісних струмів, що
викликалися у постсинаптичній клітині перед реєстрацією синаптичних
струмів сходинкою потенціалу 1мВ, до висоти цієї сходинки потенціалу.

Залежність струму від напруги вимірювалася для кожного
постсинаптичного нейрону. При реєстрації струмів використовувався
фільтр низьких частот із граничною частотою 3 кГц. Реєстровані струми
оцифровувалися з частотою 10 чи 20 кГц.

Щоб порівняти кінетики спаду, набори викликаних і мініатюрних
ГПСС були нормовані до одиничноі амлітуди і набори площ під отриманими
кривими порівнювалися за допомогою непарного t-тесту.

Аналіз флуктуацій синаптичного струму методом моментів. Щоб
оцінити можливі значення частоти виділення квантів медіатору і середньої
амплітуди квантів струму в ході фази спаду викликаних ГПСС, ми
застосували метод, нещодавно запропонований (Sakaba et al., 2002) для
дослідження синаптичної передачі в Calyx of Held. Ми розробили
модифікацію цього методу, що може використовуватися для досліджень
синаптичної передачі в ГАМК-ергічних гіпокампальних синапсах. Основне
доповнення до попереднього методу, це можливість оцінювати частоти
виділення квантів медіатору, що швидко змінюються.

і інтегралу від n-го ступеня середнього квантового струму за часом.
Відповідно до узагальненої теореми Кембела:

-ого ступеня фільтрованого квантового струму.

маємо:

Отже, якщо квант струму має постійну кінетику і квазістаціонарний
розподіл амплітуд:

-ого ступеня амплітуди кванта струму.

Далі ми скористаємося припущенням, зробленим в роботі (Neher et al.,
2001), що співвідношення:

— значення математичного очікування для відповідних ступенів
розподілу амплітуд квантових струмів, повинне зберігатися в процесі
розвитку синаптичного струму. Тоді:

квазістаціонарне, обчислення спрощуються і призводять до
співвідношень, наведенних у роботі (Sakaba et al., 2002) :

— позначають інтеграли від 2-ого і 3-ого ступенів нормалізованих,
фільтрованих середніх квантових струмів.

Було показано (Sakaba et al., 2002), що точність цієї
оцінки дисперсії зворотньо пропорційна квадратному кореню з числа
незалежних квантових струмів, що можуть бути отримані в плині інтервалу
спостереження. Щоб збільшити точність експериментів, ми повторювали
даний протокол реєстрації струмів 40-100 разів і усереднювали дисперсію
струмів у даному вікні по всіх реєстраціях.

Фільтрація низьких частот здійснювалася з метою усунути
низькочастотні артефакти і нестаціонарності в струмах. Останнє також
дозволяло зменшити інтервал вибірки. Фільтрація була виконана шляхом
диференціювання, як описано раніше (Stepanyuk et al., 2004),
підпрограмою, вбудованою в програму AnDatRa (створену Я. Бойчуком).

Щоб зменшити вплив шуму іонних каналів і високочастотних
шумів процесу реєстрації, виконувалася фільтрація високих частот. Для
цієї мети використовувалося усереднення в рухливому вікні тривалістю 0.8
— 2.0 мсек.

Метод оцінки властивостей квантів синаптичного струму за
маргінальним розподілом флуктуацій синаптичного струму (ММР). Метод
аналізу моментів флуктуацій синаптичних струмів (ММ), що описаний вище,
має цілий ряд недоліків. При деяких морфологиях синаптичного з’єднання
ММ може практично повністю не детектувати істотні (більш ніж в 2 рази)
зміни в середніх амплітудах квантових струмів, пов’язані з їхньою
взаємодією на дендритах.

Тому нами був разроблений новий статистичний метод аналізу
синаптичних струмів за його повним розподілом (метод маргінального
розподілу (ММР)) (Білан та ін. 2004) .

Цей метод заснований на тім, що процес спонтанного виділення
медіатора можна дуже точно охарактеризувати всього декількома
параметрами (7 у нашій моделі). Форма квантових струмів добре
апроксимується сумою 2-3-х експоненційних функцій а розподіл їхніх
амплітуд — сумішшю трьох гауссовських розподілів. Розподіл шуму також
залежить від частоти виділення квантів. Далі по цьому наборі параметрів
можна оцінити імовірність зареєструвати аналізований струм (особливо
легко це зробити, якщо знехтувати корелляциями в ньому). Набори
параметрів, для яких ця ймовірність істотно відрізняється від нуля,
звичайно лежать у дуже вузькому діапазоні (крім часу спаду кванта
струму). У результаті виявилося можливим оцінити частоту виділення
квантів медіатора й амплітуду квантів струму й трохи менш точно — форму
розподілу їхніх амплітуд (остання оцінка ґрунтується на припущенні, що
час наростания кванта струму суттєво менше характерного часу
використовуваної нами процедури фільтрації високих частот, що
справедливо для мГПСС).

(яка досягається наприклад для великих інтервалів між моментами
реєстрацій струму). Використовуваний нами варіант цього методу є
узагальненням ММ запропонованого в роботі Sakaba (Sakaba and Neher,
2001) і разом з тим байесовским методом для великих інтервалів.

Перший етап методу МР аналогічний першому етапу ММ, тобто
здійснюється фільтрація вихідних реєстрацій синаптичних струмів. Як
фільтр ми використали згладжування реєстрацій шляхом усереднення в
певнім вікні й наступне дифферинціювання. Оскільки це перетворення
лінійно, отримані вибірки також можна вважати породженими процесом
дробового шуму (але з іншим набором параметрів).

— набір параметрів дробового шуму. Якщо зневажити тимчасовими
кореляціями між окремими елементами вибірки, щільність імовірності всієї
вибірки (маргінальний розподіл) буде :

це число елементів вибірки в i-ом бине гістограми дробового шуму.

яким небудь із різновидів методу Монте-Карло (ми використали “slice
sampling”).

оцінювалася чисельно з аналітичного вираження для характеристичної
функції дробового шуму (Rice 1944):

.

Ми провели серію обчислювальних експериментів для оцінки
ефективності методу МР і порівняння його із ММ, які підтвердили більш
високу ефективність і надійність нового методу. Метод МР дозволяє
оцінити середньої амплітуди та частоти виділення квантів струму за умов
зміни форми розподілу амплітуд квантових струмів внаслідок їх взаємодії,
що дає змогу визначити, як змінювався середній заряд, що переносится
квантом струму. Ці оцінки будуть сприяти виявленню механізмів взаємодії
квантових струмів.

Результати цих очислювальних експериментів наведені в розділі 3.5
дисертації.

. Тобто ,

Таким чином, частота квантових подій може бути визначена з вищенаведеної
рівності. Деконволюція була виконана в цифровій формі в програмі
Andatra, як зворотнє перетворення Фур’є від відношення перетворень Фур’є
та .

Моделювання. Моделювання викликаного ГПСС методом
Монте-Карло на основі оцінок частоти квантових подій, отриманих із
деконволюції, проводилися, щоб візуально оцінити флуктуації струму в
ході спаду модельованого викликаного ГПСС, а також перевірити точність
оцінки частоти квантових подій, отриманої з аналізу шумів. При
моделюванні, проведеному в програмі Andatra, викликані струми
створювалися як сума мініатюрних ГПСС відповідно до заданої функції
частоти квантових подій, як це було описано раніше (Stepanyuk et al.,
2004). Процес вивільнення медіатора вважався квазістаціонарним і
Пуассонівским. Ці припущення здаються прийнятними, тому що досліджувані
моносинаптичні з’єднання мали 10-40 незалежних зон виділення медіатора
(неопубліковані дані нашої лабораторії), середня кількість готових до
вивільнення везикул в одній зоні була приблизно 10 (Kіrіschuk and
Grantyn, 2000), модельована частота квантових подій була в діапазоні
0.05-2 мс-1 і крок за часом, використаний для моделювання був 0.05-0.1
мс. Таким чином, ймовірність для даної везикули виділити медіатор була
<<1 що має на увазі процес Пуассона. Програма NEURON (Hіnes and Carnevale, 2001) використовувалася, щоб оцінити, чи могли помилки фіксації потенціалу і постсинаптична взаємодія одноквантових струмів вплинути на характер спаду викликаного ГПСС. Параметри моделі синаптичного з'єднання були наступні: 1. Морфологічні параметри: сома - циліндр з діаметром 15мкм і довжиною 15 мкм; дендрит - усічений конус з початковим діаметром 3 мкм, діаметром наприкінці 0.5 мкм і довжиною 250 мкм. см; провідність мембрани, Gm=0.0001С/см2, питома ємність мембрани С=1мкФ/см2 . =20мсек; максимальну провідність, gmax =1200пС; потенціал реверсії, E = -35мВ. 4. Потенціал соми фіксувався на -65мВ. Моделювання проводилося для різних опорів доступу і різних розташувань синапсів на дендриті. Опір доступу брався в діапазоні 0.1-18.0 МОм. Розглядалися два різних розподіли 25 ГАМК-ергичних синапсів на мембрані модельованого нейрона. Перше (соматична локалізація): усі 25 синапсів розташовані на сегменті соми; друге (дендритна локалізація): 5 синапсів знаходяться на соматичній мембрані і 20 синапсів рівномірно розподілені по всій довжині дендрита. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ Властивості викликаних і мініатюрних ГПСС у культурі нейронів гіпокампа. У наведеній роботі досліджувався розвиток у часі викликаного ГПСС (вГПСС) і мініатюрного ГПСС (мГПСС) у культурі нейронів гіпокампа з використанням прямої стимуляції поодиноких пресинаптичних клітин. На мал. 1 наведені середні вГПСС і мГПСС, зареєстровані від одного постсинаптичного нейрона. У даному експерименті пресинаптичний нейрон фіксувався в конфігурації "ціла клітина", стимули прикладалися, а постсинаптичні струми реєструвалися як це було описано в Методах. мГПСС були зареєстровані в тім же постсинаптичнім нейроні після реєстрації достатньої кількості викликаних ГПСС шляхом заміни позаклітинного розчину на розчин, що містить TTX (1мкМ). Викликані гальмівні постсинаптичні струми при потенціалі -60 мВ мали наступні характеристики : синаптична затримка 3.6 - 2.2 мс (полічена для 11 пар), час зростання переднього фронту від 10 до 90% амплітуди 3.4 -0.7 мс (n=14), час спаду (що оцінювалися як площа під кривою нормованого до одиниці середнього вГПСС із його двоекспоненційної апроксимації) коливався в межах від 20 до 100 мсек (n=26), амплітуди коливалися від 20пА до одиниць нА. Ці струми мали лінійну вольтамперну характеристику в діапазоні від -70 до +30 мВ і цілком зникали з додаванням бікукулліну (10 мкМ). Ці дані свідчать, що гальмівні відповіді, що реєструвалися, не містять струми, опосередковані ГАМКв і ГАМКс рецепторами, а пов'язані з активацією ГАМКа рецепторів. У більшості реєстрацій викликаних і спонтанних струмів не спостерігалося неспецифічного зменшення амплітуди постсинаптических відповідей (т.зв. "run-down") протягом принаймні перших 15 хвилин. З мал. 1 видно, що спад середнього нормалізованого вГПСС був повільнішим, ніж у середнього нормалізованого мГПСС (p <0.001, непарний t-тест). Часи спаду оцінювалися як площі під нормалізованими до одиниці струмами або (у випадку мГПСС) їхніми апроксимаціями сумами трьох експонент і відрізнялися статистично вірогідно (p<0.001, непарний t-тест) приблизно в два рази. У 8 з 25 проаналізованих нами синаптичних парах спостерігалися істотно більш повільні (>20%), ніж у
мГПСС кінетики спаду вГПСС. Зворотня ситуація не спостерігалася в жодній
клітині. Слід також зазначити консервативність властивостей мГПСС у
культурі нейронів гіпокампу. Так, кінетики спаду середніх мГПСС для
різних клітин коливалися у вузькому діапазоні від 20 до 30 мсек, а
амплітуди від 15 до 30пА.

Мал. 1. Cередній (n=115) мініатюрний спонтанний ГПСС (1 мкМ TTX) і
середній (n=43) викликаний ГПСС отримані від одного постсинаптичного
нейрона. Також представлена апроксимація мГПСС двома експонентами, що
використовувався при деконволюції.

Розподіли амплітуд мають характерну форму з довгим хвостом і
коефіцієнтом варіації близько 0.4 — 0.5. Більш того, середні мГПСС
добре збігалися за формою з середніми спонтаними ГПСС, зареєстрованими в
хвостах поодиноких вГПСС (n=1) і довготривалих ГПСС (n=7) у тих самих
нейронах, форми розподілів їхніх амплітуд також, як правило, були
подібними. Передбачається, що синхронні й асинхронні ГПСС на хвостах
синхронних (де їхня частота значно вища базового рівня) виникають у тих
самих синапсах (Lu and Trussell, 2000). Також, слід зазначити факт
відсутності достовірної кореляції амплітуди і часу спаду мГПСС у
декількох проаналізованих клітинах зі значною різницею кінетик спаду
мініатюрних і синхронних струмів. Таким чином розглянутий феномен навряд
чи можна пояснити просто більшою часткою участі синапсів з повільним
спадом мГПСС у викликаному ГПСС у порівнянні з спонтанною активністю.

Крім того, в деяких постсинаптичних нейронах вГПСС
реєструвалися після часткового блокування ГАМКа рецепторів специфічними
конкурентними антогоністами бікукулліном і габазином. У цих
експериментах не спостерігалося статистично достовірної кореляції
амплітуди і кінетики вГПСС. Це може свідчити про задовільну просторову
фіксацію потенціалу в цих клітинах.

Описане нами уповільнення гальмування при спільній активації
групи синапсів у порівнянні з одним синапсом, представляє цікаве явище,
що свідчить про те, що в ході викликаної потенціалом дії синаптичної
відповіді могло мати місце асинхронне вивільнення медіатора та/чи
нелінійна взаємодія квантів струму. Цей феномен може бути важливим як
для ГАМК-ергічної синаптичної передачі, так і для функціонування
нейронних систем у цілому, тому що більше половини заряду, переміщеного
до соми клітини може бути обумовлено саме цим механізмом.

Характеристика ГПСС, викликаних серією потенціалів дії в
культурі нейронів гіпокампу. Довготривалі (викликані тетанічною
стимуляцією) і поодинокі викликані гальмівні постсинаптичні струми
(дГПСС і вГПСС) у ГАМК-ергічних синапсах культури нейронів гіпокампу
були зареєстровані з використанням прямої стимуляції окремих
пресинаптичних клітин. На малюнках 3 і 4 представлені два приклади
середнього довготривалого й поодинокого викликаних ГПСС. У цих
експериментах пресинаптичний нейрон фіксувався у конфігурації «ціла
клітина» чи стимулювався позаклітинно (мал. 2) і постсинаптичні струми
реєструвалися, як описано в Методах. Розподіл амплітуд, зареєстрованих у
тому ж постсинаптичному нейроні мГПСС, використовувався як розподіл
амплітуд квантових струмів у ході довготривалого ГПСС для наступної
деконволюції і аналізу шуму. На мал. 4 показано, що спад середнього
довготривалого ГПСС був істотно повільнішим, ніж спад середнього
поодинокого ГПСС (p <0.001, непарний t-тест). Такі драматичні розбіжності спостерігалися в більшості проаналізованих реєстрацій довготривалих ГПСС (n=22) у широкому діапазоні частоти потенціалів дії в серії (від 20 до 100Гц). При частоті стимуляції близько 50Гц, у ході зміни кількості стимулів у серії, час спаду довготривалого ГПСС спочатку зростає, а потім досягає насичення. Для повного розвитку ефекту звичайно досить 10-40 послідовних потенціалів дії. У певній групі реєстрацій час спаду на початку серії залежить практично лінійно від номера потенціалу дії (n=15). В іншій групі клітин час спаду струму у відповідь на перші кілька потенціалів дії (<5) стає істотно повільнішим, ніж на декілька наступних (n=7). Також істотно нелінійно залежить від частоти потенціалів дії в серії час спаду довгтривалого ГПСС. При частоті стимуляції меншій 10 Гц розглянутий ефект, як правило, відсутній. Зміна ефективності гальмування в серії ГПСС залежить від ймовірності вивільнення медіатора в синапсах у відповідь на потенціал дії, що свідчить про участь медіатора, що вивільняється синхронно у формуванні спаду дГПСС. При зміні концентрації Ca2+ у зовнішньому розчині з 2 до 0.5 мМ кінетика спаду дГПСС прискорюється, й у деяких випадках, практично збігається з кінетикою спаду вГПСС. У той же час, при зменшенні дГПСС приблизно до такого ж рівня шляхом блокування ГАМКа рецепторів бікукулліном, кінетика спаду дГПСС не змінюється, що свідчить про адекватну просторову фіксацію потенціалу в даних постсинаптичних нейронах. Описане нами драматичне збільшення ефективності гальмування у відповідь на серію потенціалів дії, у порівнянні з відповідями на поодинокий потенціал дії в культурі нейронів гіпокампу, є цікавим явищем, яке свідчить, що після тетанічного збудження синаптичного з'єднання між гальмівними пресинаптичними і постсинаптичними нейронами могло мати місце асинхронне вивільнення нейромедіатора із синаптичних везикул та/чи нелінійна взаємодія квантів струму. Це явище може бути важливим і для ГАМК-ергічної синаптичноі передачі, і для функціонування гіпокампу в цілому, тому що заряд, переміщений до соми нейрона за один потенціал дії може драматично збільшитися при зростанні частоти потенціалів дії в пресинаптичній терміналі. У конкретному прикладі, показаному на мал. 2, заряд, перенесений через мембрану в розрахунку на один потенціал дії, збільшився майже в 4 рази при зростанні частоти від 0.3 до 60 Гц (мал.2). Перевірка припущення про те, що асинхронне вивільнення медіатора є основною причиною посилення гальмування у випадку поодиноких викликаних ГПСС. У 7 з 24 (позаклітинна пресинаптична стимуляція) і 3 з 9 (подвійна реєстрація) досліджених нейронах ми спостерігали значні розбіжності в кінетиці спаду між викликаним і мініатюрним ГПСС (p <0.05). a z ° A A , T O a a z ° , . O UUUU?‹‹‹?‹‹( `„( `„?n$ O d?]„1`„ O „ „io]„1^„ `„io( `„?n( `„( O ?? j· j j ???к показують ці оцінки частоти вивільнення медіатору, істотне асинхроне вивільнення медіатора (25-100% від синхронного) могло б пояснити повільну кінетику спаду вГПСС. Ця оцінка частоти квантових подій ґрунтується на припущеннях про однаковість амплітуд квантових струмів впродовж спаду вГПСС і амплітуд мГПСС, а також про лінійну сумацію квантів струму. Перше навряд чи має місце, тому що в досліджуваних нейронах спостерігалася висока ймовірність вивільнення медіатора у відповідь на потенціал дії і висока внутришньосинаптична однорідність амплітуд квантів(рукопис у процесі підготовки), що має на увазі насичення та/чи десенситізацію постсинаптичних рецепторів наприкінці синхронної фази вивільнення нейромедіатора. Таким чином, амплітуди квантових струмів могли зменшуватися протягом спаду вГПСС і, отже, наш результат напевно недооцінює реальну частоту квантових подій. Однак, навіть за такої недооцінки, щоб пояснювати повільну кінетику спаду вГПСС, швидкість виділення медіатора протягом перших 100мсек після закінчення синхронної фази повинна бути на рівні 0.1-0.4 мсек-1. Впродовж цього часу повинні бути вивільнені кілька десятків везикул. Якщо так, то шум повинен включати компонент, пов'язаний зі стохастичністю процесу виділення медіатора. Щоб наочно представити можливий рівень шуму, пов'язаний з квантовою природою вивільнення синаптичних везикул, ми виконували моделювання викликаного ГПСС методом Монте-Карло на основі оцінки частоти виділення медіатора, отриманої з деконволюції і мГПСС в якості квантового струму. Мал.3 представляє приклад поодиноких експериментального і модельованого вГПСС. Середні струми збігаються добре, тоді як поодинокі змодельовані струми виглядають істотно більш шумними, ніж експериментальні реєстрації. Ця різниця в характері шумів струмів вказує на те, що наше початкове припущення, що тривалий спад ГПСС був обумовлений виключно асинхронним виділенням медіатора, не є правильним. Одним з найвірогідніших пояснень може стати те, що амплітуди квантів струму могли зменшуватися, внаслідок насичення і/чи десенситизації постсинаптичних ГАМКа рецепторів. Припустимо, що причиної розбіжністі в оцінках частоти квантових подій, отриманих із дисперсії і за деконволюцією, була зміна середньої амплітуди квантів струму у фазі спаду викликаних відповідей. Тобто, ми припускаємо, що шум вГПСС протягом спаду викликається квантовими струмами, що мають подібну форму, але менші за амплітудою. Тоді, у випадку квазістаціонарності відповідно до 2.9-2.10 : ; - нова середня амплітуда квантового струму і середня амплітуда мГПСС. Інші позначення аналогічні позначенням у рівняннях 2.1-2.9. Отже: у всіх проаналізованих клітинах з великою різницею кінетик спаду вГПСС і мГПСС істотно відрізнялися (мал. 4), 6 пС (n=15) . Таким чином, ми зробили висновок, що повільний спад вГПСС важко цілком пояснити асинхронним виділенням синаптичних везикул, що супроводжується зменшенням амплітуд квантових струмів. Перевірка припущення про асинхронне вивільнення медіатора як основну причину посилення гальмування у випадку довготривалих ГПСС. Значне збільшення ефективності синаптичної передачі під дією високочастотної стимуляції спостерігалося як у глутаматергічних, так і в ГАМК-ергічних синаптичних з'єднаннях (Lu and Trussell, 2000;Sakaba et al., 2002;Sakaba and Neher, 2001) і пояснювалося як правило драматичним посиленням асинхронного вивільнення нейромедиатора (Lu and Trussell, 2000). Результати наших експериментів також свідчать про участь квантів медіатора, що виділяються асинхронно, у формуванні довготривалих ГПСС. По перше, важко уявити собі дійсний механізм, що міг би уповільнювати спад квантів синаптичного струму в десятки разів (до 50). По друге, у більшості реєстрацій спостерігалося значне збільшення частоти спонтанних ГПСС (у порівнянні з базовим рівнем) на хвості довготривалих ГПСС. Крім того, як правило, спостерігалося збільшення рівня шуму на спаді довготривалих струмів у порівнянні з поодинокими струмами. Далі, в ході деяких реєстрацій дГПСС проводилося зменшення ймовірності вивільнення квантів медіатора шляхом зменшення позаклітинної концентрації Ca2+ з 2мМ Мал. 5. Приклад залежності від часу відношення середньої амплітуди квантів струму, що формують дГПСС, отриманої методом МШ до середньої амплітуди асінхронних ГПСС узятих на хвості даних дГПСС. Можна відзначити збіг оцінок середніх амплітуд квантів з точністю до статистичних похибок методу оцінювання. до 0.5мМ, що призводило до прискорення кінетики спаду струму аж до її збігу з кінетикою поодинкого вГПСС, тоді як блокування дГПСС до того ж рівня бікукулліном чи габазином практично не змінювало їхню форму. Однак, на деяких реєстраціях при істотному уповільненні спаду струму зміна рівня шуму була невеликою. Тому ми вирішили перевірити, чи могли кванти медіатора, що виділяються асинхронно та викликають квантові струми, подібні до мГПСС чи асинхронних ГПСС на хвостах довготривалих ГПСС, призводити до рівнів шумів, що спостерігаються на спаді дГПСС. Для цього ми скористалися методом МШ, запропонованим у роботі Sakaba et al., 2002. Було проаналізовано 8 нейронів, у яких реєструвалися дГПСС (стимуляція з частотою 50-60 Гц, 15-20 стимулів) з повільною кінетикою спаду. В результаті аналізу ми одержали оцінки частоти квантових подій і середніх амплітуд квантів струму на спаді дГПСС із кроком за часом 50мсек. У кількох клітинах (n=5) амплітуда квантів струму, оцінена із шуму, збігалася з точністю 20-35% з амплітудою мГПСС (n=5) Мал. 6. Приклад розбіжних оцінок частоти квантових подій, формуючих дГПСС, отриманих методом МШ і із деконволюції з урахуванням оцінки амплітуди квантів струму із аналізу флуктуацій дГПСС. Той же набір дГПСС що і для мал.5. раз) була в більшості клітин у діапазоні 200-300 мсек ( приклад на мал. 6). Далі ми знову оцінили частоту квантових подій, скориставшись методом деконволюції з урахуванням отриманих з аналізу флуктуацій струмів оцінок середньої амплітуди квантів струму, вважаючи процес виділення квантів медіатора квазістаціонарним. У 7-ми проаналізованих клітинах оцінка частоти квантових подій виявилася в 2-4 рази нижчою відповідної оцінки із деконволюції на значному інтервалі часу (500-800 мсек) (мал. 6), для 1-єї клітини обидві оцінки збігалися в межах похибки при відмінності оцінки амплітуди квантів струму від середньої амплітуди асинхронного ГПСС у 2 рази. Таким чином, можна зробити висновок, що на початку спаду дГПСС (перші 500-1000 мсек після закінчення стимуляції) амплітуда квантів струму зменшувалася (можливо в 2-4 рази) у порівнянні з такою наприкінці струму, але ці зміни не детектувалися методом МШ внаслідок значної зміни форми розподілу амплітуд квантів струму, і/чи відбувалося істотне уповільнення спаду квантів струму. Обидва припущення не сумісні з припущенням, про те що асинхронне вивільнення квантів медіатора є єдиним механізмом, що регулює ефективність гальмування в процесі синаптичної передачі серії потенціалів дії, і припускають що або в цій формі гальмування беруть участь спеціалізовані синапси з маленькими амплітудами струмів і/чи повільним спадом струмів, практично не приймаючі участі у спонтанній синаптичній активності вже навіть через 1-2 сек після серії потенціалів дії, або має місце визначений процес взаємодії квантів струму, що істотно змінює їхні кінетики і/чи розподіл амплітуд. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ Асинхронне виділення медіатора і гетерогенність популяції ГАМК-ергічних синапсов як можливі причини уповільнення кінетики фазного гальмування в культурі нейронів гіпокампу. Теоретичні й експериментальні докази свідчать, що молекули ГАМК повинні, в основному, залишити синаптичну щілину протягом кількох мілісекунд після вивільнення вмісту синаптичної везикули (Barbour, 2001). Таким чином, хід спаду мініатюрного ГПСС головним чином визначається повільною кінетикою деактивації ГАМК-рецептора (Kaіla, 1994). Потенціал дії викликає синхронне вивільнення декількох квантів медіатора в декількох ГАМК-ергічних синапсах. У припущенні, що не більше однієї везикули виділяється в кожній зоні виділення медіатора, (Sіlver et al., 2003) час спаду мГПСС і викликаного ГПСС різних амплітуд повинний бути однаковим. У наведеному дослідженні було показано, що в істотній кількості нейронів у культурі гіпокампу викликані ГПСС спадали повільніше, ніж мГПСС. Ці розходження в кінетиках струму бувають дуже істотними і могли б пояснюватися тим що кінетика квантів струму, що формують вГПСС, відрізняється від кінетики мГПСС і\чи значна частина струму викликається квантами медіатора, що виділяються з істотною затримкою відносно пресинаптичного потенціалу дії. Кванти медіатора, що виділяються асинхронно, могли б сформувати довгий хвіст ГПСС, але, як показує аналіз шуму, викликані ними квантові струми повинні були б мати зовсім неймовірні властивості: у деяких реєстраціях амплітуди в 50 разів менші за амплитуди мГПСС при аналогічному збільшенні їхньої загальної кількості. Як показує аналіз варіабельності амплітуд викликаних ГПСС і зміни амплітуди ГПСС при парній стимуляції, імовірність виділення кванта в даному синапсі після потенціалу дії близька до одиниці для значної кількості нейронів культури гіпокампу (неопубліковані результати нашої лабораторії). Відомо також, що кожний з ГАМКергічних синапсів у культурі містить близько 4-6 везикул, готових до негайного виділення (Kіrіschuk et al., 2002;Kіrіschuk and Grantyn, 2000). Оскільки цей запас поновлюється за час істотно довший, ніж спад ГПСС (Hanse and Gustafsson, 2001;Schneggenburger et al., 1999;Schneggenburger and Neher, 2000) зрозуміло, що загальна кількість везикул, готових взяти участь в поодинокому вГПСС на порядок менша їхньої кількості, що необхідна за оцінками із аналізу шуму. Отже, необхідно припустити, що форма квантових струмів істотно відрізняється від форми мГПСС і асинхронних ГПСС у хвостах викликаних струмів. Показано, що останні повинні виникати в тих же синапсах, що і квантові струми синхронної фази вГПСС (Lu and Trussell, 2000). Внаслідок цього, а також великої консервативності властивостей мГПСС і асинхронних ГПСС у культурі нейронів гіпокампу, здається сумнівним припущення, що в струмах з повільним спадом беруть участь, в основному, синапси з повільним спадом квантового струму, що не приймають значної участі в спонтанній активності. Таким чином, необхідні повільні кванти струму повинні виникати внаслідок визначеного процесу взаємодії квантів медіатора що виділяються одночасно. Можливі сублинійні механізми взаємодії квантів струму, що беруть участь в уповільненні кінетики фазного гальмування. Можливий кандидат на роль такого процесу - взаємодія квантів внаслідок недостатньої фіксації потенціалу на віддалі від соми. В цьому випадку струм у визначеному синапсі призводить до зменшення рушійної сили для квантових струмів у сусідніх синапсах. При цьому середня амплітуда квантів струму зменшується, а кінетика спаду затягується. В деяких клітинах поліпшення просторової фіксації потенціалу шляхом часткового блокування (у 2-3 рази) ГПСС конкурентними антагоністами ГАМКа рецепторів бікукулліном і габазином дійсно призводило до часткового відновлення кінетики спаду ГПСС. Про можливість такого механізму також говорить властивість аксонів у культурі утворювати кластери синапсів уздовж одного дендрита (кластери з 1-5 постсинаптичних зон у радіусі 2-4 мкм, і відстанями між кластерами вздовж дендрита до 5мкм)(Frіtschy et al., 2003). Однак, в інших клітинах чітка кореляція амплітуди і кінетики спаду ГПСС була відсутня, що свідчить про існування інших механізмів подовження кінетики гальмування. Можливі супралінійні механізми уповільнення кінетики фазного гальмування. Більш цікавий, супралінійний механізм взаємодії квантів струму можливий, якщо частина медіатора що виділялася із синаптичних везикул в синапсі, розповсюджується за межі синаптичної щілини і діє на ГАМКа рецептори постсинаптичного нейрона ( так званий spіllover), що у значних кількостях присутні на його внесинаптичній поверхні (Mody and Pearce, 2004). ГАМКа рецептори, які містять дельта-субодиницю, що є характерним для тонічних рецепторів, були також в істотних кількостях виявлені в перисинаптичній області (у радіусі декількох сотень нм від центру зони виділення медіатора ) (Weі et al., 2003). Необхідна нелінійність взаємодії квантів може виникнути внаслідок нелінійної залежності імовірності відкритого стану ГАМКа рецептора від концентрації ГАМК, добре описуваної статечною функцією з показником ступеня близьким до 2 при низьких концентраціях ГАМК (Jones et al., 1998). Розумно припустити, що ГАМК виділилась в кількох сусідніх зонах виділення медіатора одного синапса чи кількох сусідніх буде активувати більше пери- і екстрасинаптичних ГАМКа рецепторів, ніж поодинокий квант. При лінійній чи супралінійній сумації концентрації ГАМК струм через ГАМКа рецептори буде збільшуватися супралінійно внаслідок як супралінейної активації рецепторів, описаної вище, так і насичення гліальних транспортерів ГАМК. Крім того, для тонічних рецепторів характерна більш повільна деактивація, в порівнянні з рецепторами, які беруть участь у фазних струмах. Так, час спаду струму, викликаного короткими (близько 1 мсек) апликаціями ГАМК, в нейронах гіпокампу викликає струми з характерним часом спаду 63 мсек (Weі et al., 2003). Таким чином, відкривання цих високоафінних, повільно деактивованних ГАМКа каналів, можливо тих самих, що беруть участь у тонічному гальмуванні (Farrant and Nusser, 2005;Mody and Pearce, 2004), призведе до супралінійного посилення постсинаптичного струму й уповільнення його спаду. Оскільки, (і) ГАМК здатна активувати низькоафінні ГАМКа рецептори на відстанях до 2мкм від центру зони виділення медіатора (Keros and Hablіtz, 2005;Overstreet and Westbrook, 2001), (іі) струми, пов'язані з транспортом ГАМК, реєструються в астроцитах протягом сотень мсек після синхронних ГПСС, цей сценарій здається цілком реальним. Інший можливий механізм нелінійності взаємодії квантів пов'язаний з можливим насиченням систем, що забезпечують зворотне захоплення ГАМК при виділенні квантів синхронно в декількох сусідніх зонах вивілньення медіатора. Дійсно, часткове блокування нейронального ГАМК транспортера ГАТ-1 його селективним антагоністом NO-711 призводить до істотного продовження як ГПСС, викликаних серією стимулів, так і поодиноких ГПСС (Weі et al., 2003). Однак, як згадувалося вище, везикулярна ГАМК здатна частково переборювати бар'єр ГАМК транспортерів і в нативних умовах ( також (Sіpіla et al., 2004)). Далі, оскільки щільність ГАМК транспортерів на мембрані нейрона є близькою 800-1000 мкм-2 , для їхнього насичення в радіусі кількох мкм дійсно досить медіатора, що міститься всього в декількох везикулах (одна молекула ГАМК транспортується в циклі з періодом близько 25 мсек, а медіатор здатний дифундувати на відстань кількох мкм за 1мсек). Феномен супралінійного гальмування після серії потенціалів дії і його гетерогенність у популяції інтернейронов гіпокампу. Ще один важливий тип синаптичних струмів у нервовій системі, у формуванні якого значну участь можуть приймати кванти нейромедіатора, що виділяються асинхронно - це постсинаптичні струми у відповідь на серію потенціалів дії в пресинаптичному аксоні. Такі сплески активності дуже характерні для мозку і відіграють важливу роль у кодуванні сенсорних образів (Laurent et al., 2001) і в процесах розвитку центральної нервової системи (Ben-Arі et al., 1989a;Kasyanov et al., 2004). У гіпокампі потенціали дії в інтернейронах відбуваються у вигляді серій від двох до дев'яти розрядів з частотою до 200 Гц. Такі серії розрядів, за нашими спостереженнями, можуть спонтанно виникати в культурі нейронів гіпокампу. ГПСС, викликані серією потенціалів дії (з частотами 60-10Гц) можуть істотно відрізнятися від поодинких викликаних ГПСС як у культурі нейронів (Stepanyuk et al., 2004), так і у зрізах гіппокампу (Weі et al., 2003).Заряди, що переносять гальмівні струми, викликані потенціалом дії в серії, послідовно збільшуються від відповіді до відповіді, їхня кінетика спаду сповільнюється в десятки разів, зростання стає менш синхронним, істотно збільшується рівень шуму. Треба зазначити істотну гетерогенність властивостей довготривалих ГПСС у культурі: розмаїтість їхньої форми, рівня стохастичності, залежностей від довжини серії ПД і їхньої частоти, розходження в ступені змін розподілу амплітуд квантових струмів на спаді і/чи їхніх кінетичних властивостей, виявленених з аналізу шуму. Подібна гетерогенність відображає функціональну рознаманітність ГАМКергічних інтернейронів і спостерігається також у зрізах, де було показано, що інтернейрони зубцюватої звивини з високою частотою розрядів, яким властива висока парвальбумін імунореактивність, виділяють медіатор синхронно, тоді як холіцистокінін імунореактивним інтернейронам властиве значне асинхронне виділення медіатора в процесі і після аналогічної серії потенціалів дії. Виявлені нами зміни розподілу амплітуд квантових струмів і/чи їхніх кінетичних властивостей на спаді довготривалих струмів можуть бути проявом додаткового механізму, що забеспечує розноманітність повільних форм гальмування в гіппокампі, регулюючи співвідношення між його загальним рівнем і ступенем стохастичності. Показано, що це співвідношення може дуже сильно впливати на коефіцієнт пропорційності між частотою пре- і постсинаптичних розрядів пірамідних нейронів (Mіtchell and Sіlver, 2003b), а також на інформаційну ефективність синаптичної передачі (London et al., 2002). Можливі механізми супралінійного гальмування у відповідь на серію стимулів у гіпокампі. Про природу цього додаткового механізму можна зробити припущення, в цілому аналогічні таким для фазних струмів. Додатково можна зазначити, що за нашими оцінками частота квантових подій в окремому синапсі може перевищувати 0.01 мсек-1, цього може бути досить, щоб наситити нейрональні транспортери ГАМК, що додатково підтверджує можливість існування специфічних ГАМКа рецепторів, які детектують високочастотні сплески мережної активності і що забезпечують супралінійну взаємодію квантів. Показана нами у випадку довготривалих ГПСС кальційзалежність зміни кінетики спаду наділяє новими властивостями гіпотетичний набір синапсів з довгою кінетикою деактивації, що не беруть участі у спонтанній активності, а саме накладає обмеження на чутливість їх синаптичноі машини (афінність кальцієвого сенсора чи властивості кальцієвих каналів, їхню локалізацію тощо). У кількох клітинах нами також спостерігалися довгі ГПСС (10 стимулів, 100Гц) що развивалися впродовж 1500-2000 мсек та мали рівень шуму на спаді (оцінюваний по дисперсії) близький до рівня шуму поодиноких ГПСС, подібні струми описані й іншими авторами (Kіrіschuk and Grantyn, 2003). В умовах культури низької щільності нагромадження ГАМК впродовж такого тривалого інтервалу часу здається сумнівним, що дозволяє зробити припущення про існування кальційзалежного позасинаптичного чи невезикулярного процесу вивільнення медіатора. Фізіологічне значення довготривалого гальмування в гіпокампі. В ході підвищення активності інтернейронів таке гальмування може сприяти досягненню значно повільнішого гальмування, згладжуючи тим самим наслідки стохастичності пресинаптичних потенціалів дії (Lu and Trussell, 2000), визначаючи рівень збудження мережі і змінюючи коефіцієнт передачі частоти розрядів їхніх клітин-мішеней на сотні мілісекунд чи навіть секунди (Cossart et al., 2005;Kіrіschuk and Grantyn, 2003;Soragna et al., 2005). Особливо важливо зазначити, що ця форма гальмування в гіпокампі може призводити до тимчасової супралінійноі сумации активності (Cossart et al., 2005;Soragna et al., 2005) що може бути необхідним для стабілізації нейронної мережі, приймаючи до уваги, наприклад аналогічну супралинійну суммацію збудливої синаптичної передачі, що спостерігається у гіпокампі в процесі її стимуляції серією потенціалів дії (Lozovaya et al., 1999). З огляду на те, що ця форма гальмування в культурі нейронів гіпокампу (і) триває в кілька разів довше, ніж фазне гальмування (Cossart et al., 2005;Soragna et al., 2005), (іі) може викликатися високочастотною серією потенціалів дії, що є типовою картиною активності в ГАМКергічних нейронах іn vіvo (Overstreet, 2005), (ііі) специфічне для деяких типів інтернейронів і стадій розвитку нейронної мережі (Ben-Arі et al., 1989b;Jensen et al., 2000a;Kіrіschuk and Grantyn, 2003) дуже важливо краще зрозуміти механізми, що лежать в основі цієї форми гальмування і її фізіологічне значення. ВИСНОВКИ 1. Було показано, що методи оцінки частоти виділення квантів медіатора і середньої амплітуди квантів струму, разробленні нещодавно для вивчення збуджуючої синаптичної передачі в гігантському синапсі calyx of Held, можуть також використовуватися для аналізу гальмівної синаптичної передачі в маленьких синапсах центральної нервової системи за умов взаємодії синаптичних струмів в наслідок десенситізації/насичення постсинаптичних рецепторів та недостатньої просторової фіксації потенціалу на цитоплазматичній мембрані постсинаптичних нейронів (в останньому випадку лише за умови розташування синапсів на приблизно однакових електротонічних відстанях від соми). 2. Було показано, що механізм відновлення набору везикул, готових до вивільнення медіатора у ГАМКергічних синапсах може підготувати всі синапси до нових актів секреції за час 20-40 мсек. 3. Було показано, що у ході довготривалих ГПСС у більшості ГАМКергічних синаптичних з'єднань середня амплітуда квантів струму була практично незмінною в ході асинхронного виділення медіатора, що свідчить про те, що лише цілком заповнені медіатором везикули можуть брати участь у екзоцитозі. В інших синаптичних з'єднаннях амплітуди квантових струмів, що формують довготривалий ГПСС, змінювалися істотно в ході дГПСС, що свідчить про можливе насичення/десенситізацію постсинаптичних ГАМК рецепторів або зменшення розміру квантів ГАМК за умов високої частоти їх вивільнення. 4. Було доведено, що кванти медіатора у ході поодиноких викликаних ГПСС виділяються синхронно, але середня тривалість викликаних ними квантів струму суттєво подовшується внаслідок процесів їх взаємодії (наприклад, нелінійної інтеграції квантових струмів на дендритах чи збільшення дії синаптичної ГАМК на позасинаптичні ГАМКа рецептори у ході массового виділення квантів медіатору) у значній частині синаптичних з’єднань. 5. Було доведено, що повільна кінетика спаду викликаних серією потенціалів дії довготривалих ГПСС виникає внаслідок асінхронного виділення квантів медіатору, але процеси взаємодії квантових струмів призводять до подовшення їх тривалості чи до зміни форми розподілу їх амплітуд у значній частині синаптичних зєднань. 6. Було розроблено новий метод аналізу властивостей квантових струмів за маргінальним розподілом флуктуацій макроскопічного синаптичного струму. У обчислювальних експериментах було показано, що частота виділення квантів медіатора і середня амплітуда квантів струму можуть бути точно оцінені новим методом у різних експериментальних ситуаціях, таких як : а. Значна взаємодія синаптичних струмів при спільній активації синапсів на дендритному дереві; б. Десенситизація/насичення постсинаптичних рецепторів чи участь іншого типу рецепторів при моделюванні тривалого асинхронного виділення медіатора чи його витікання за межі синапсів; в. Зміни у відносній ефективності синаптичної передачі, що можуть мати місце при індукуванні різних форм синаптичної пластичності. Перелік публікацій здобувача за темою дисертації Статті: 1. A. Stepanyuk, M. Chvanov, A. Ivanov, Y. Boychuk, T. Pivneva and P. Belan. “Prolonged Decay of Evoked Inhibitory Postsynaptic Currents in Hippocampal Neurons Is Not Shaped by Asynchronous Release”// Neurophysiology - 2002 - v34,№2/3 – P.239 – 242. 2. A R Stepanyuk, Y A Boychuk, T N Tsugorka, Y I Drebot, I V Lushnikova, T A Pivneva, P V Belan. “Estimating transmitter release rates and quantal amplitudes in central synapses from postsynaptic current fluctuations”// Фізіол.Журн. – 2004 – т.50, №4 – C. 22-32. 3. O A Markova, A R Stepanyuk, T N Tsugorka, Y I Drebot, P V Belan. “Applicability of peak scaled non stationary fluctuation analysis to studies of inhibitory synaptic transmission in hipocampal cultures”// Neurophysiology - 2005 – v.37,№4 – P.379-388. Тези доповідей: 1. Belan,P., Stepanyuk,A., Boychuk Y. & Pivneva,T. Mechanisms underlying decay of prolonged GABAergic IPSC in hippocampal cultured neurons. American Society for Neuroscience 31st Annual Meeting . 2002. 2. Belan,P., Chvanov,M., Stepanyuk,A. & Pivneva,T. Sources of quantal variability in GABAergic synapses of hippocampal neurons. American Society for Neuroscience 32st Annual Meeting . 2003. 3. Belan,P., Stepanyuk,A. & Tsugorka,T. Estimation of transmitter release rates and quantal sizes from current fluctuations. American Society for Neuroscience 34th Annual Meeting . 2004. Анотації Степанюк А.Р. Механізми, що визначають кінетику спаду гальмівних синаптичних струмів в культурі нейронів гіпокампу.-Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.02 – біофізика.- Інститут фізіології ім.. О.О.Богомольця НАН України.- Київ. - 2005. Потенціал дії викликає синхронне вивільнення кількох квантів медіатора в декількох ГАМКергічних синапсах. Згідно з класичними уявленнями час спаду викликаного ним ГПСС і мГПСС має бути однаковим. У наведеному дослідженні було показано, що в значній кількості нейронів у культурі гіпокампу викликані ГПСС спадали повільніше, ніж мГПСС. Ці розходження в кінетиці струму бувають дуже істотними і означають, що кінетика квантів струму, що формують вГПСС відрізняється від кинетики мГПСС і\чи значна частина струму зумовлена квантами медіатора, що виділяються з істотною затримкою відносно пресинаптичного потенціалу дії (асинхронно). Аналіз флуктуацій синаптичних струмів показав, що кванти медіатора під час вГПСС виділяються синхронно. Отже, необхідно припустити, що форма квантових струмів істотно відрізняється від форми мГПСС і асинхронних ГПСС у хвостах викликаних струмів. Степанюк А.Р. Механизмы, определяющие кинетику спада тормозных синаптичних токов в культуре нейронов гиппокампа.-Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.02- биофизика.- Институт физиологии им. А.А.Богомольца НАН Украины.- Киев. - 2005. Потенциал действия вызывает синхронное высвобождение нескольких квантов медиатора в нескольких ГАМКэргических синапсах. В предположении, что не больше одной везикулы выделяется в каждой зоне выделения медиатора, (Sіlver et al., 2003) времена спада мТПСТ и вызванного ТПСТ разных амплитуд должны быть одинаковы. В представленной работе было показано, что в существенной части нейронов в культуре гиппокампа вызванные ТПСТ спадали медленнее, чем мТПСТ. Эти расхождения в кинетике спада тока бывают велики (более чем в два раза) и подразумевают, что кинетика квантов тока, формирующих вТПСТ отличается от кинетики мТПСТ и\ли значительная часть тока вызывается квантами медиатора, которые выделяются с задержкой относительно пресинаптического потенциала действия (асинхронно). Анализ флуктуаций синаптического тока показал, что кванты медиатора, формирующие вТПСТ, выделяются синхронно. Таким образом, необходимо предположить, что форма квантовых токов существенным образом отличается от формы мТПСТ и асинхронных ТПСТ, регистрируемых на хвостах вызванных, и что необходимые медленные кванты тока должны возникать вследствие процесса взаимодействия квантов медиатора, выделяющихся одновременно. Нами было также показано, что в ходе длительного тормозного тока, вызванного короткой серией потенциалов действия (3-10, 50Гц) кинетика спада и/или форма распределения амплитуд квантовых токов существенно отличаются от соответствующих параметров мТПСТ, что также повидимому связано с процессом взаимодействия квантов тока либо в ходе их дендритной интеграции, либо в результате активации внесинаптических ГАМКа рецепторов в результате насыщения систем обратного захвата ГАМК в ходе массового выделения квантов медиатора. Нами был разработан новый метод анализа свойств квантов тока по маргинальному распределению флуктуаций порожденного ими макроскопического синаптического тока. В вычислительных экспериментах было показано, что частота выделения квантов медиатора и средняя амплитуда квантов тока могут быть точно оценены новым методом в различных экспериментальных ситуациях, таких как: Значительное взаимодействие синаптических токов при совместной активации синапсов на дендритном дереве; Десенситизация/насыщение постсинаптических рецепторов или участие другого типа рецепторов при моделировании длительного асинхронного выделения медиатора или его вытекание за пределы синапсов; Изменения в относительной эффективности синаптической передачи, которые могут иметь место при индуцировании различных форм синаптической пластичности. Stepanyuk A.R. Mechanisms underlying decay of prolonged GABAergic IPSC in hippocampal cultured neurons.-Manuscript. Thesis for PhD degree by speciality 03.00.02 – biophysics.- Bogomoletz institute of Physiology NASc of Ukraine.- Kiev.-2005. During evoked release, several quanta of neurotransmitter are synchronously released in several GABA-ergic synapses. Assuming that not more than one vesicle is released at each release site, the decay of miniature and evoked IPSC (mIPSC and eIPSC, respectively) should coincide. In this study, we found that in a considerable part of the cultured hippocampal neurons eIPSC decayed more slowly than mIPSC did. We investigated the mechanisms underlying this difference using conventional electrophysiological approaches, deconvolution, simulations, and nonstationary noise analysis. Our results indicate that asynchronous release of synaptic vesicles cannot explain the prolonged decay of the GABA-ergic IPSC. We suggest that some interaction between the quanta at the pre- and/or post-synaptic level should result in a slower decay of the eIPSC in comparison with that of mIPSC. PAGE \* Arabic 1

Похожие записи