Вища атестаційна комісія України

Флегонтова Вероніка Валентинівна

УДК 579:612.017.1:616

Механізми реалізації імуносупресивних властивостей умовно-патогенних
бактерій — етіологічних агентів гнійно-запальних захворювань

03.00.07 – мікробіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий консультант: доктор медичних наук професор Гайдаш Ігор
Славович, Луганський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри мікробіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ніколенко Юрій Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач
кафедри мікробіології, вірусології та імунології

доктор медичних наук, професор Сєдов Веніамін Іванович, Запорізький
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
мікробіології

доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, Буковинська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри клінічної
імунології, алергології та ендокринології

Провідна установа:

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології, Державна медична
академія МОЗ України, м. Дніпропетровськ

Захист дисертації відбудеться “__” червня 2004 р. о ___ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.852.86 при ВАК України
(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34).

З дисертацією можна ознайомитись у ВАК України (01001, м. Київ, вул.
Хрещатик, 34).

Автореферат розісланий “__” травня 2004 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, к. мед. н. О.К. Усатенко

#1. УДК 579:612. 017.1:616

#2. Доктор наук.

#3. Медицина.

#4. 03.00.07.

#5. Мікробіологія.

#6.1. Ключові слова: умовно-патогенні бактерії, імуносупресивні
властивості.

#6.2. Ключевые слова: условно-патогенные бактерии, иммуносупрессивные
свойства.

#6.3. Key words: conditionally pathogenic bacteria, immune suppressive
properties.

#7. Механізми реалізації імуносупресивних властивостей умовно-патогенних
бактерій — етіологічних агентів гнійно-запальних захворювань.

#8. Вища атестаційна комісія України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик,
34).

#9. Київ, 2004.

#10. Флегонтова Вероніка Валентинівна.

#11. 1970.

#12. Жіноча.

#13. Луганський державний медичний університет, доцент.

#14.1. Флегонтова В.В. Механізми реалізації імуносупресивних
властивостей умовно-патогенних бактерій — етіологічних агентів
гнійно-запальних захворювань. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 03.00.07 – мікробіологія. – ВАК України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням визначення імуносупресивних властивостей
і механізмів їх реалізації в умовно-патогенних бактерій – етіологічних
агентів гнійно-запальних захворювань. Визначений видовий склад збудників
при гнійно-запальних захворюваннях, досліджена їх чутливість до
антибіотиків, у тому числі і до батуміну. Встановлено, що в розвитку
гнійно-запальних захворювань головна роль належить стафілококам, питома
вага інших грампозитивних та грамнегативних бактерій в структурі
збудників є менш значною. Вивчений імунний статус хворих
гнійно-запальними захворюваннями, викликаними УПБ. Визначений вплив УПБ
на гуморальні (антикомплементарну, антилізоцимну, антиімуноглобулінову
активності) та на клітинні чинники імунітету (фагоцитоз, Т-,
В-лімфоцити, натуральні кілери). Досліджено роль структурних елементів
грампозитивних і грамнегативних УПБ у прояві їх імуносупресивних
властивостей. Вивчений метаболізм циклічних нуклеотидів (цАМФ, цГМФ) у
лімфоцитах і його роль у формуванні імуносупресії під впливом УПБ.
Визначений вплив УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань на апоптоз
імуноцитів. Проведено порівняльний аналіз імуносупресивної і
апоптоз-індукуючої активності видового складу УПБ — збудників
гнійно-запальних захворювань. Основні результати проведених досліджень
впроваджені в практику 5 лікувальних закладів Луганської області.
Отримані дані впроваджені в навчальний процес 3-х медичних вузів
України.

#14.2. Флегонтова В.В. Механизмы реализации иммуносупрессивных свойств
условно-патогенных бактерий – этиологических агентов
гнойно-воспалительных заболеваний. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по
специальности 03.00.07 — микробиология. – ВАК Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросом изучения иммуносупрессивных свойств
условно-патогенных бактерий – этиологических агентов
гнойно-воспалительных заболеваний и механизмов их реализации. Определен
видовой состав возбудителей при гнойно-воспалительных заболеваниях,
исследована их чувствительность к антибиотикам, в том числе и к
батумину. Установлено, что в развитии гнойно-воспалительных заболеваний
ведущую роль играют стафилококки, удельный вес других грамположительных
и грамотрицательных бактерий в структуре возбудителей является менее
значительным. Изучен иммунный статус больных гнойно-воспалительными
заболеваниями, вызванными условно-патогенными бактериями. Определено
влияние условно-патогенных бактерий на гуморальные (антикомплементарную,
антилизоцимную, антииммуноглобулиновую активности) и на клеточные
факторы иммунитета (фагоцитоз, Т-, В-лимфоциты, натуральные киллеры).
Исследована роль структурных элементов грамположительных и
грамотрицательных возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний в
проявлении их иммуносупрессивных свойств. Изучен метаболизм циклических
нуклеотидов в лимфоцитах и его роль в формировании иммуносупрессии под
влиянием условно-патогенных бактерий. Определено влияние возбудителей
гнойно-воспалительных заболеваний на апоптоз иммуноцитов. Проведен
сравнительный анализ иммуносупрессивной и апоптоз-индуцирующей
активности видового состава условно-патогенных бактерий — возбудителей
гнойно-воспалительных заболеваний.Основные результаты проведенных
исследований внедрены в практику 5 лечебных учреждений Луганской
области. Полученные данные внедрены в учебный процесс 3-х медицинских
вузов Украины.

#14.3. Flegontova V. V. Mechanisms of realization of immune-suppressive
properties of conditionally pathogenic bacteria – etiological agents of
suppurative diseases. — Manuscript.

The dissertation on obtaining of scientific degree of the doctor of
medical sciences on specialty 03.00.07 — microbiology. – Higher
Attestation Commission of Ukraine, Kiev, 2004.

The thesis is dedicated to the problem of analysis of immune suppressive
properties of conditionally pathogenic bacteria – etiological agents of
suppurative diseases and mechanisms of their realization.

In development of suppurative diseases leading role belongs to
staphylococci, the participation of other gram-positive and
gram-negative bacteria in their etiology is less significant. Under
influence of different antibacterial agents (1st of all, antibiotics)
some biological properties of microorganisms have changed essentially.
Under action of antibiotics the appearance of L-forms and
ss-lactamase-producing staphylococcal strains is established, and also
the direct relation between spectrum of strain biological properties and
duration of infectious process is detected. Besides the antibiotics have
immune suppressive properties, that boosts immune deficiency. One of the
reasons of long-termed bacterial persistence in organism of the host is
the commodity of substances inactivating the factors of immunity. In
particular, the capacity of bacteria to inactivate lysozyme, complement,
and immunoglobulins is detected. There can be no doubt that marked
qualities help to the microorganisms to persist for a long time in human
organism. These properties meet in many microorganisms, including
gram-negative bacteria. Predisposition to different suppurative diseases
and the features of their clinical duration in many aspects are
connected to condition of organism immune reactivity. The deficit of T-
and B-systems of immunity, decrease of functional activity of immune
cells promotes lingering and chronic duration of diseases. The specific
structure of microorganisms is determined at suppurative diseases; their
sensitivity to antibiotics, including batumin is studied. The immune
status of patients with suppurative diseases called conditionally
pathogenic bacteria is examined. Immune status was characterized by
disturbance both cell and humoral links of immunity. It was expressed in
decreasing of absolute quantity of Т-, B-lymphocytes,
Т-helpers/inductors and natural killers. At the same time, capacity to
deviate the sockets with ram erythrocytes, killer and cytophagous
activities of immunocompetent cells were depressed. Relative
hypersuppressive variant of secondary immune deficiency was observed.
The humoral link of immunity was characterized by development of
hypoimmuneglobulinaemia on classes A, M, G, increasing in blood of
patients of circulating immune complexes predominantly at the expense of
their most pathogenic middle- and small-molecular fractions. The
expressiveness of immune pathology disturbances depended on degree of
gravity of infectious process called conditionally pathogenic bacteria
and was largest at high-gravity duration of illness.

Influence of conditionally pathogenic bacteria on humoral
(anticomplementary, antilysozyme, anti-immune globulin activity) and on
the cell factors of immunity (phagocytosis, T-, B-lymphocytes, natural
killers) is defined. The role of cell membrane components of
gram-positive and gram-negative conditionally pathogenic bacteria and of
the staphylococcal toxin in the development of their immune suppressive
properties is investigated. It is established that the staphylococcal
toxin induces depression of system of phagocytes that hardens
elimination of causative agents from organism. The staphylococcal toxin
causes immune suppression in Т-, B — lymphocytes, and also on main
immune regulatory subpopulations of Т-cells. The indicated operating is
exhibited in inhibition of capacity to form the sockets with ram
erythrocytes by lymphocytes. The degree of inhibition depends on
concentration of toxin.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гнійно-запальні захворювання і на межі тисячоліть
залишаються актуальною медико-соціальною проблемою (Кондракова О.А. та
співавт., 1999; Костюченко А.Л., 1999; Сьоміна Н.А. та співавт., 1999).
Протягом останніх двох десятиліть питома вага даної групи хвороб
залишалась досить високою і не мала тенденції до зниження (Коваль Г.С.
та співавт., 1999). Особливу значимість набула проблема шпитальних
гнійно-запальних захворювань, які виникають у стаціонарах різних
профілів (Бондаренко В.М., Боєв Б.В., 1999). У загальній структурі
інфекційної захворюваності на Україні вони складають 4-18 % (Сміян І.С.,
Павлишин Г.А., 1999). Протягом останніх десятиліть ХХ століття відбулася
зміна видового складу мікрофлори, яка викликає гнійно-запальні
захворювання (Бажукова Г.А., 1997).

В результаті антропогенного впливу помітно змінилися не тільки
реактивність організму самої людини, але і деякі біологічні властивості
мікроорганізмів (вірулентність, антигенність, імуногенність). Тому
бактерії, які рахувалися раніше непатогенними, набули спроможності
викликати різні клінічні форми гнійно-запальних захворювань (Курлаєв
П.П. та співавт., 1996; Бондаренко В.М., 1997). Так, значно зросла
питома вага гнійно-запальних інфекцій, обумовлених аспорогенними
анаеробними мікроорганізмами (Зайцев В.Т. та співавт., 1999). Ці
збудники, виділені з осередків, як правило, асоціюють з аеробними, а
також з спороутворюючими бактеріями (Бельський В.В., Шаталова О.В.,
1999).

Застосування антибіотиків при гнійно-запальних інфекціях сприяло як
зміні клінічної картини даної групи захворювань, так і поширенню стійких
до антибіотиків форм їх збудників, полірезистентних до антибіотиків, яка
збільшується при інфікуванні бактеріальними асоціаціями (Палій В.Г.,
1997; Дяченко В.Ф. та співавт., 1999). Проблема стійкості до
антибіотиків умовно-патогенних бактерій (УПБ) обумовлює необхідність
пошуку нових низькотоксичних антибактерійних препаратів. До їх числа
належить антибіотик батумін, синтезований співробітниками Інституту
мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (Смирнов
В.В. та співавт., 1999). Чутливість до батуміну клінічних штамів
анаеробних УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань — раніше не
вивчалася.

Визнання головної ролі порушень імунної системи у розвитку
гнійно-запальних процесів, викликаних УПБ, дозволяє з нових позицій
зрозуміти все різноманіття клінічних варіантів захворювання (Бухарін
О.В., 1997; Дерябін Д.Г., Курлаєв П.П., 1999). Відповідно до сучасних
уявлень, адекватна імунна відповідь на гетерологічні та автологічні
антигени можлива тільки за умови узгодженої взаємодії різних
субпопуляцій лімфоцитів (Карпова М.Р., 1999). Функціональна готовність
цих субпопуляцій здійснюється сигналами, що виділяються взаємодіючими у
процесі імунної відповіді клітинами опосередковано через систему
циклічних нуклеотидів. Штучний імунітет проти інфекцій, викликаних
бактеріями з позаклітинною локалізацією, опосередкований гуморальними
імунними механізмами, зокрема комплементом та лізоцимом. Основна роль у
захисті від збудників бактеріальних інфекцій належить фагоцитозу
збудників захворювання поліморфноядерними лейкоцитами, активність яких
значною мірою залежить від ступеню опсонізації бактерій (Маянський А.М.
та співавт., 1997).

Розвиток інфекційного процесу веде до активації ряду ланок
адаптаційно-пристосувального механізму, спрямованого на підтримку
гомеостазу організму (Васильєв М.В. та співавт., 1999). Однією з цих
ланок є система інтерферонів (Фільчаков І.В. та співавт., 1999).

Спроможність УПБ ініціювати розвиток інфекції певною мірою пов’язана з
комплексом біологічних ознак, які включають групу властивостей,
спрямованих на інактивацію чинників неспецифічного і специфічного
протиінфекційного захисту макроорганізму (Бухарін О.В. та співавт.,
1997; Вороніна Л.Г., 1997). До числа таких ознак належить продукція
бактеріями субстанцій, які інактивують чинники імунітету (Ісачкова Л.М.
та Плехова Н.Г., 1997). Виявлено спроможність бактерій специфічно
взаємодіяти з комплементом, індукувати інтерферон, зв’язувати лізоцим,
руйнувати імуноглобуліни, пригнічувати фагоцитоз. Зазначені ознаки
відзначені у деяких видах мікроорганізмів, переважно у грамнегативних
бактеріях (Позур В.К., 1995; Борисова О.В., 1999; Benedi V. et al.,
1998). Водночас, комплексне вивчення імуносупресивних властивостей
збудників гнійно-запальних захворювань та їх структурних елементів
(капсули, пептидогліканів, ліпополісахаридів (ЛПС), тейхоєвих кислот)
раніше не проводилося.

Антигенна стимуляція імунокомпетентних клітин, здійснена при дефіциті
чинників, які забезпечують проліферацію, може призвести до
запрограмованої загибелі активованої імунокомпетентної клітини, тобто до
феномена, що отримав назву апоптоз (Новиков В.С., 1996; Ковальчук Л.В.
та Чередеєв А.Н., 1999; Маянський А.М. та співавт., 1999; Ayala A.,
1999; Martinez O.M., Krams S.M., 1999). Імуноцити, які підпали під
негативну активацію, експресують рецептор Fas і його ліганд Fas і
передчасно гинуть (Delgado M., 2000). У клітинних культурах впливають на
апоптоз віруси, бактерії, гриби, найпростіші (посилення або ослаблення).
З цим пов’язані нові погляди в уявленнях про молекулярні механізми
інфекційної патології. При гнійно-запальних захворюваннях, викликаних
УПБ, явище апоптозу раніше не досліджувалося.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є фрагментом
планових наукових робот кафедри мікробіології Луганського державного
медичного університету № 0198U005713 “Етіологія і патогенез
гнійно-запальних поразок шкіри” та № 0198U005712 “Мікробіологічні і
імунологічні аспекти захворювань легень”, а також планової наукової
роботи кафедри патологічної фізіології “Запалення як результат дії
бактерій” (№ 0198U005713).

Мета дослідження: Визначення імуносупресивних властивостей і механізмів
їх реалізації в УПБ – етіологічних агентів гнійно-запальних захворювань.

Для досягнення мети поставлені такі окремі задачі:

Визначити видовий склад УПБ при гнійно-запальних захворюваннях.

Дослідити чутливість УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань до
антибіотиків, у тому числі і до батуміну.

Вивчити імунний статус хворих на гнійно-запальні захворювання, викликані
УПБ.

Визначити вплив УПБ на гуморальні чинники імунітету (комплемент,
лізоцим, імуноглобуліни).

Дослідити вплив УПБ на клітинні чинники імунітету (фагоцитоз, Т-,
В-лімфоцити, натуральні кілери).

Дослідити роль структурних елементів грампозитивних і грамнегативних УПБ
у прояві їх імуносупресивних властивостей.

Вивчити метаболізм циклічних нуклеотидів (цАМФ, цГМФ) у лімфоцитах і
його роль у формуванні імуносупресії під впливом УПБ.

Визначити вплив УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань на апоптоз
імуноцитів.

Провести порівняльний аналіз імуносупресивної і апоптоз-індукуючої
активності видового складу УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань.

Об’єкт дослідження: вплив умовно-патогенних бактерій на фактори
імунного захисту організму людини.

Предмет дослідження: механізми реалізації імуносупресивних властивостей
умовно-патогенних бактерій — етіологічних агентів гнійно-запальних
захворювань

Методи дослідження: бактеріологічні (вивчення видового складу бактерій,
їх антибіотикочутливості, виділення структурних компонентів і продуктів
метаболізму бактерій), імунологічні (обстеження імунного статусу хворих
на гнійно-запальні захворювання, вивчення клітинного і гуморального
імунітету in vitro, вивчення спроможності бактерій продукувати
субстанції, що інактивують фактори імунітету), біохімічні (визначення
циклічних нуклеотидів), електронно-мікроскопічні (вивчення процесів
апоптозу), статистичні (опрацювання отриманих цифрових результатів).

Наукова новизна отриманих результатів. Тяжкість розвитку
гнійно-запального процесу обумовлена як саморегулюючою системою УПБ у
нарощуванні ними патогенних властивостей, так і імунорегуляторними
процесами макроорганізму. Виразність імунопатологічних порушень залежала
від ступеня тяжкості патологічного процесу та видового складу збудників.
Доведено, що імуносупресивний антиклітинний потенціал УПБ є
видоспецифічним і підвищується в бактеріальних асоціаціях.
Імуносупресивні властивості належать як цілій клітині, так і її
структурним компонентам – пептидоглікану, тейхоєвим кислотам, білку А,
ЛПС, а також продуктам метаболізму, зокрема токсину.

Комплексна оцінка змін системної імунної відповіді, як загальної, так і
місцевої, при впливі УПБ – збудників гнійно-запальних захворювань, їх
структурних елементів та продуктів метаболізму дали змогу встановити
односпрямованість їх дії. Показано вплив УПБ на метаболізм циклічних
нуклеотидів в лімфоцитах і формування відносного супресорного стану в
системі імунорегуляторних Т-клітин. Доведений дозозалежний вплив УПБ на
апоптоз імунних клітин. Доведено корелятивну залежність імуносупресивної
і апоптоз-індукуючої активності УПБ — основних збудників
гнійно-запальних захворювань.

Практична значимість отриманих результатів. Визначені патогенетичні
підходи до лікування гнійно-запальних захворювань, які викликаються УПБ
на основі вивчення антибіотикорезистентності УПБ. Розроблено критерії з
використання замісної імунотерапії і імуностимуляції хворих на
гнійно-запальні захворювання з урахуванням імуносупресивної активності
їх збудників. Розроблені способи лікування гнійно-запальних захворювань
(Деклараційні патенти 40777 А Україна та 63375 А Україна).

Основні результати проведених досліджень впроваджені в практику 5
лікувальних установ м. Луганська, Луганської області і м. Києва (ЦМЛ м.
Рубіжне Луганської області, Краснодонське територіально-медичне
об’єднання Луганської області, ЦМЛ м. Первомайська Луганської області,
Краснодонський державний лікувально-діагностичний центр “Ультрамед”
Луганської області; районне медичне об’єднання “Медичне містечко”
Жовтневого району м. Києва). Отримані дані впроваджені у навчальний
процес 3-х медичних вищих навчальних закладів України: Луганський
державний медичний університет МОЗ України (акт про впровадження № 3 від
16.02.1999 р.); Запорізький державний медичний університет МОЗ України
(акти про впровадження № 3135 від 16.02.1998 р., № 7 від 20.02.1999 р.);
Українська медична стоматологічна академія (м. Полтава) МОЗ України
(акти про впровадження № 3136 від 13.09.1998 р., № 3137 від 25.09.1998
р.).

Особистий внесок автора. Автором особисто визначено напрямок наукового
дослідження, мети та окремих задач, методологічних основ та методичних
підходів її виконання. Дисертанткою самостійно обрано комплекс
спеціальних мікробіологічних, імунологічних та електронно-мікроскопічних
методів дослідження, з яких самостійно проведене імунологічне та
електронно-мікроскопічне дослідження з вивченням апоптозу, індукованого
УПБ. Досліджено видовий спектр УПБ, їх чутливість до антибіотиків, у
тому числі до батуміну. Вивчено імунний статус хворих на різні клінічні
варіанти гнійно-запальних захворювань. Автор брала участь у вивченні
імуносупресивних властивостей ізольованих патогенів
(антикомплементарної, антилізоцимної і антиімуноглобулінової
активностей, впливу УПБ на клітинні чинники імунітету), дослідженні
внутрішньоклітинного вмісту циклічних нуклеотидів у імуноцитах при
впливі на них окремих видів УПБ. Проведена статистична обробка цифрових
результатів бактеріологічних, імунологічних і клінічних досліджень.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались та
обговорювались на: засіданнях 4-го з’їзду лікарів-лаборантів УРСР “Нове
в лабораторній діагностиці захворювань внутрішніх органів”
(Ворошиловград, 1989); регіональній конференції студентів і молодих
спеціалістів “Питання клінічної імунології, імуноморфології і медичної
генетики” (Луганськ, 1990); 2-му Національному конгресі анатомів,
гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, вересень
1998 р.), 94-му з’їзді анатомів Німеччини (секція імуноморфології,
Гамбург, березень 1999 р.); Українській науковій конференції з
міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, травень
1999 р.); 10-му симпозіумі робочої групи з тератології (Грайфсвальд,
Німеччина, вересень 1999 р.); 16-й наукової сесії товариства анатомів
Німеччини (секція імуноморфології, Вюрцбург, вересень 1999 р.); науковій
конференції співробітників КМАПО “Актуальні проблеми гематології і
трансфузіології” (Київ, червень 1999 р.); об’єднаному Пленумі
кардіологів, ревматологів і кардіохірургів України з міжнародною участю
“Некоронарогенні захворювання серця: сучасні підходи до класифікації,
нові напрямки діагностики і лікування” (Київ, 6-8 жовтня 1999 р.); 5-му
Національному анатомічному конгресі (Анталія, Туреччина, жовтень 1999
р.); 18-му конгресі іспанського анатомічного товариства (Вальядолід,
Іспанія, жовтень 1999 р.); а також на засіданнях Луганських обласних
товариств мікробіологів, інфекціоністів і патофізіологів у 1989-2004 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 монографій, 70
статей та тез у центральній пресі, 1 методичні рекомендації, затверджені
МОЗ України (в співавторстві), оформлені і впроваджені у практику 10
раціоналізаторських пропозицій, отримані 2 деклараційні патенти України.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 335 сторінках
машинописного тексту (15 авторських аркушів без списку використаних
джерел та таблиць і малюнку, які повністю займають площу сторінки) та
складається із вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень,
аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних
рекомендацій. Список літератури включає 496 джерел вітчизняних та
іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровано 79 таблицями та 1
малюнком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження служили 3180
штамів УПБ, виділених від 970 хворих з різними клінічними варіантами
гнійно-запальних захворювань. Група обстежених включала 109
новонароджених віком від 1 до 28 днів життя (в середньому 9,8+0,5 днів),
а також 861 дорослу людину віком від 18 до 63 років (середній вік
41,5+2,5 років). З 970 хворих було 553 осіб чоловічої статі (57,0 %) і
417 жіночої (43,0 %). Хворі знаходились на лікуванні в: хірургічних
відділеннях обласної клінічної лікарні та центральної міської лікарні №
2 м. Луганська та територіально-медичного об’єднання смт. Новосвітлівка
Краснодонського району Луганської області; травматологічному відділенні
Луганської обласної клінічної лікарні; терапевтичному відділенні
центральної районної лікарні м. Первомайська Луганської області,
гастроентерологічному відділенні центральної міської лікарні № 6 м.
Києва, гінекологічному відділенні центральної районної лікарні м.
Кремінна Луганської області, відділенні патології новонароджених
Луганської обласної дитячої лікарні, обласному шкірно-венерологічному
диспансері м. Луганська.

В залежності від клінічного варіанту гнійно-запальних захворювань всі
обстежені пацієнти були розподілені так — у 297 чол (30,6 %) мали місце
гострі кишкові розлади. Від хворих даної групи було ізольовано 297
культур патогенів, які далі стали об’єктом досліджень. У 209 чол (21,5
%) гнійно-запальні захворювання, викликані УПБ, розвилися протягом
перебування у хірургічних і терапевтичних стаціонарах. З патологічних
осередків цієї групи хворих було ізольовано 375 культур гноєтворних УПБ.
Виділені від хворих штами відповідали за своїми біологічними
властивостями таким, що виділені з навколишнього середовища (повітря,
обладнання та інвентарю палат) і від медичного персоналу відділень, що
дозволило ідентифікувати дані гнійно-запальні захворювання як
внутрішньошпитальні інфекції. У 135 хворих (13,9 %) були діагностовані
різні клінічні варіанти піодермій. З уражених ділянок шкіри хворих
піодерміями було ізольовано 309 культур УПБ. У 109 дітей (11,2 %) мали
місце різноманітні клінічні варіанти гнійно-запальних захворювань. З
гнійно-запальних осередків 109 новонароджених було ізольовано 219
культур гноєтворних збудників. У 120 хворих (13,2 %) спостерігалися
післяопераційні гнійно-запальні ускладнення з локалізацією в черевній
порожнині, які розвилися після хірургічних втручань. Всього з ексудату
черевної порожнини даної групи хворих була ізольована 1441 культура УПБ.
У 33 жінок (3,4 %), що знаходилися на стаціонарному лікуванні в
гінекологічних відділеннях, мали місце гнійно-запальні захворювання
статевих органів. З ексудату в цьому випадку було ізольовано 339 культур
гноєтворних бактерій. У 22 хворих (2,3 %) з гнійно-запальними
захворюваннями ЛОР-органів і ротової порожнини у 10 мали місце сінусити,
отити, тонзилофарингіти, в інших — перідонтити і стоматити. З
патологічного матеріалу даної групи хворих було виділено 163 культури
УПБ.

З метою створення власних нормативних імунологічних показників нами було
обстежено 63 дорослих практично здорових чоловіків і жінок віком від 30
до 52 років і 35 здорових новонароджених дітей віком від 1 до 30 днів.

Мікробіологічне дослідження здійснювали згідно з наказом МОЗ СРСР № 535
від 22.04.1985 р. “Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних)
методів дослідження, які застосовуються в клініко-діагностичних
лабораторіях лікувально-профілактичних установ” та “Визначника бактерій
Берджі”. Для ідентифікації виділених бактерій використовували комерційні
тест-системи Мікро-Ла-Тест продукції АТ “Лахема”( (Чехія). Належність
ізольованих штамів до роду Staphylococcus вивчалася також з
використанням тест-препарату “Діастаф”, розробленого Інститутом
мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.

Визначення чутливості виділених культур аеробних бактерій до
антибіотиків проводили методом Кірбі-Бауера. Результати дослідження
інтерпретували у відповідності з методичними вказівками
“Антибіотикограма: диско-дифузійний метод. Інтерпретація результатів”
(Москва, 1999), а також відповідно до рекомендацій NCCLS від 1991 р. і
Наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР № 250 від 13.03.1975 р.
Визначення чутливості виділених культур анаеробних бактерій до
антибіотиків проводили методом елюції з дисків у напіврідинних
середовищах.

При виконанні даної роботи застосовували імунологічні методи
дослідження: визначення кількості Т-, В-лімфоцитів,
Т-хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків методом непрямої
імунофлюоресценції; визначення антитілоутворюючих клітин (АУК);
вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів і моноцитів; визначення
функціональної активності натуральних кілерів НК- і клітинних К-кілерів;
визначення антикомплементарної, антилізоцимної та антиімуноглобулінової
активності бактерій; кількісне визначення імуноглобулінів методом
радіальної імунодифузії в гелі; визначення вмісту циркулюючих імунних
комплексів (ЦІК) методом преципітації в поліетиленгліколі та вмісту
циклічних нуклеотидів (цАМФ та цГМФ) радіоімунним методом з
використанням комерційних тест-систем фірми Amercham (Великобританія),
електронно-мікроскопічне дослідження імуноцитів методом трансмісійної
мікроскопії.

Пептидоглікани одержували з клітинних стінок бактерій за методом
Peterson P.K. et al. Тейхоєві кислоти екстрагували з клітинних стінок 10
% трихлороцтовою кислотою. Екстракт очищали за допомогою колонки з
ДЕАЕ-целюлозою і софадексу J-50. Препарати ЛПС одержували з
грамнегативних бактерій водно-феноловою екстракцією при 65?С з наступним
очищенням триразовим ультрацентрифугуванням. Для відновлення
імуносупресивної активності ЛПС і його структурних частин застосовували
редокс-обробку (Васильєв М.В. і співавт., 1984).

Математичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою пакету
прикладних програм для обробки наукових медико-біологічних досліджень на
ЕОМ “Pentium-133” (Мінцер О.П. і співавт., 1996).

Видовий склад і чутливість до антибіотиків умовно-патогенних бактерій
при гнійно-запальних захворюваннях. Всього від 970 хворих на
гнійно-запальні захворювання було ізольовано 63 види бактерій, які
належали до 24 родів. Із 3180 штамів виділених патогенів на частку
аеробних і факультативно анаеробних бактерій прийшлося 53,0 % (1685
штамів) від загальної кількості ізолятів, на частку облігатно анаеробних
бактерій — 47,0 % (1495 штамів). Питома вага грампозитивних і
грамнегативних патогенів склала 44,1 % (1403 штами) і 55,9 % (1777
штамів) відповідно. Серед грампозитивних збудників гнійно-запальних
захворювань аеробних бактерій було 69,4 % (973 штами), анаеробних — 30,6
% (430 штамів). В групі грамнегативних бактерій переважали анаеробні над
аеробними бактеріями, відповідно 60,0 % (1065 штамів) і 40,0 % (712
штамів).

З 63 ідентифікованих видів збудників гнійно-запальних захворювань 47,6 %
належали до аеробних і факультативно анаеробних бактерій, при цьому
найбільш частими патогенами були S. aureus (14,3 %) та E. coli (7,3 %)
від загальної кількості ізолятів. Питома вага інших патогенів з числа
аеробних і факультативно анаеробних бактерій була менш значною. Найбільш
розповсюдженими видами серед облігатно анаеробних бактерій були B.
fragilis, P. magnus, P. melaninogenicus, P. loescheii, P. niger, F.
necroforum, частота ідентифікації яких склала у групі анаеробних
бактерій відповідно 10,8 %, 8,1 %, 7,9 %, 5,7 %, 4,7 % та 4,2 %. Частота
розповсюдженості інших патогенів зазначеної групи була меншою. У 56,5 %
випадках від загальної кількості обстежених хворих гнійно-запальний
процес перебігав як моноінфекція, а у 43,5 % випадків – як
мікст-інфекція.

Видовий склад збудників гнійно-запальних захворювань мав певні
розходження в мікробному пейзажі у залежності від клінічної форми
інфекційного процесу.

У групі хворих на гострі кишкові захворювання, викликані УПБ (харчові
токсикоінфекції), 72,7 % (216 штамів) були представлені грамнегативними
аеробними патогенами. Найбільш частими були E. coli та P. aeruginosa.
Видовий склад грампозитивних аеробних патогенів був поданий винятково S.
aureus. Облігатно анаеробні збудники у даного контингенту пацієнтів
ізольовані не були. Гнійно-запальний процес у хворих на гострі кишкові
захворювання перебігав як моноінфекція.

У групі гнійно-запальних захворювань м’яких тканин (абсцеси, флегмони,
післяопераційні рубці) мало місце значне збільшення питомої ваги
грампозитивних аеробних і факультативно анаеробних патогенів, що склали
82,4 % від загального числа ізолятів (375 штамів). Значна кількість
виділених бактерій була представниками роду Staphylococcus (91,6 %).
Інші грампозитивні аеробні бактерії належали до родів Streptococcus (5,5
%) і Enterococcus (2,9 %).

Група грамнегативних аеробних збудників гнійно-запальних захворювань з
локальним враженням м’яких тканин склала 17,6 %. У 43,5 % хворих
інфекційний процес перебігав як моноінфекція, у 56,5 % — як
мікст-інфекція.

Видовий склад збудників піодермій відрізнявся як помітним збільшенням
представників роду Staphylococcus, так і зміною питомої ваги в ініціації
захворювання окремих патогенів. Поряд з цим в аналізованій групі
збудників мало місце переважання грампозитивної мікрофлори над
грамнегативною (92,6 % і 7,4 % відповідно). У 33,3 % хворих піодермії
перебігали як моноінфекція, у 66,7 % — як мікст.

У новонароджених, хворих на гнійно-запальні захворювання, питома вага
грампозитивних патогенів склала 73,5 %, грамнегативних – 26,5 %. У
даного контингенту хворих мало місце істотне скорочення видового складу
стафілококів і збільшення їх питомої ваги відносно грамнегативних
патогенів. У 71,6 % захворювання перебігало як моноінфекція, в 28,4 % —
як мікст-інфекція.

У хворих хірургічного профілю, у яких гнійно-запальні осередки
розвинулись в черевній порожнині після оперативного втручання на
кишечнику, було ідентифіковано 34 види збудників, що склало 54,0 % від
їх загального видового складу. При цьому аеробні і факультативно
анаеробні патогени були подані 9 видами (26,5 %), тоді як інші 25 видів
(73,5 %) були облігатно анаеробними бактеріями. У всіх хворих даної
групи патологічний процес був викликаний асоціаціями УПБ.

У хворих гінекологічного профілю на частку облігатно анаеробних
патогенів прийшлося 86,1 % ізолятів. При цьому питома вага
грампозитивних і грамнегативних бактерій склала 23,9 % та 62,2 %
відповідно. На частку аеробних та факультативно анаеробних збудників при
даній патології прийшлося 13,9 %. В усіх хворих цієї групи інфекційний
процес протікав як мікст-інфекція.

У видовому складі збудників гнійно-запальних захворювань
стоматологічного та ЛОР-профілей мало місце істотне превалювання
облігатно анаеробних патогенів (67,0 %) над аеробними (33,0 %). З числа
облігатно анаеробних патогенів найбільшу питому вагу мали грамнегативні
(63,1 %), подані переважно родами Prevotella, Porphyromonas та
Fusobacterium. У всіх хворих ЛОР- та стоматологічного профілів
гнійно-запальні захворювання перебігали як мікст-інфекція.

Значна кількість УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань була
резистентною до ряду антибіотиків, які широко використовуються в
клінічній практиці. Найбільшу антибіотикорезистентність мали шпитальні
штами стафілококів, особливо S. aureus. Аеробні і факультативно
анаеробні бактерії, що належали до родів Staphylococcus, Enterococcus,
Streptococcus, а також до родини Enterobacteriaceae, були найбільш
стійкими до пеніцилінів і чутливими до аміноглікозидів, тоді як
облігатно анаеробні бактерії виявляли резистентність до аміноглікозидів
і чутливість до пеніцилінів. Антибіотик батумін вибірково пригнічував
ріст представників роду Staphylococcus, що дозволяє рекомендувати даний
препарат як для його широкого клінічного використання при лікуванні
стафілококових інфекцій, так і для родової ідентифікації стафілококів.
Всі інші ізольовані грампозитивні та грамнегативні збудники
гнійно-запальних інфекцій були до батуміну резистентними.

Імунний статус хворих на гнійно-запальні захворювання, викликані УПБ.
Імунний статус хворих на гнійно-запальні захворювання характеризувався
порушеннями як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Це
виражалось в зменшенні абсолютної кількості Т-, В-лімфоцитів,
Т-хелперів/індукторів та натуральних кілерів. Поряд з цим, були
пригнічені кілерна та фагоцитарна активності імунокомпетентних клітин.
Загальна тенденція змін у системі основних імунорегуляторних Т-клітин
характеризувалася значним зниженням Т-хелперів (CD4-клітини) при
відносному переважанні Т-супресорів (CD8-лімфоцити). Внаслідок цього
імунорегуляторний індекс CD4/CD8 у всіх групах хворих на гнійно-запальні
захворювання, викликані УПБ, мав тенденцію до зниження, що свідчило про
розвиток відносного гіперсупресорного варіанту імунодефіциту. Ступінь
виразності дисбалансу в системі основних імунорегуляторних популяцій
Т-клітин залежав від клінічного варіанта гнійно-запальних захворювань і
був найбільшим у хірургічних хворих з ускладненнями в черевній
порожнині.

Гуморальна ланка імунітету характеризувалась розвитком
гіпоімуноглобулінемії по класах А, М, G, збільшенням в крові хворих
циркулюючих імунних комплексів переважно за рахунок їх найбільш
патогенних середньо- та дрібномолекулярних фракцій. Виразність
імунопатологічних порушень залежала від ступеню тяжкості інфекційного
процесу, викликаного УПБ, та була найбільшою при тяжкому перебігу
хвороби.

Імуносупресивні властивості УПБ — збудників гнійно-запальних
захворювань. Усі види УПБ — збудників гнійно-запальних захворювань
володіли дозозалежною антикомплементарною активністю (АКА). З 3180
ізолятів УПБ частота АКА при концентрації комплементу 5 СН50/мл склала
80,8 %, при концентрації 10 СН50/мл — 30,4 %, при 20 СН50/мл — 7,9 %
(кратність зниження частоти АКА в порівнянні з концентрацією 5 СН50/мл —
2,7 і 10,2 раз відповідно). Найбільшу АКА виявляли аеробні та
факультативно анаеробні бактерії. При концентрації комплементу 10
СН50/мл сумарна частота АКА цих патогенів була в 1,8 раз, а при 20
СН50/мл – в 4,8 раз вищою такої по зрівнянню з облігатно анаеробними
УПБ. Серед аеробних і факультативно анаеробних збудників
гнійно-запальних захворювань більш вираженою АКА володіли грампозитивні
бактерії. Серед облігатно анаеробних збудників істотної різниці в
частоті АКА між групами грампозитивних та грамнегативних патогенів
виявлено не було. Найбільшою АКА серед аеробних та факультативно
анаеробних УПБ володіли S. aureus, S. epidermidis, S. haemolyticus, S.
intermedius, S. pyogenes, S. anginosus, K. pneumoniae, H. influenzae, P.
aeruginosa, у яких частота АКА коливалась при концентрації комплементу 5
СН50/мл від 100 % до 71 %, при 10 СН50/мл – від 66,7 % до 40,6 %, при 20
СН50/мл – від 33,3 % до 10,9 %. Серед облігатно анаеробних збудників
найбільш активно комплемент інактивували B. fragilis, B.
thetaiotaomicron, B. caccae, P. melaninogenicus, P. loescheii, F.
necroforum, P. magnus, P. tetradius, C. perfringens, у яких частота АКА
при 5 СН50/мл коливалась від 100 % до 67,3 %, при 10 СН50/мл – від 33,5
% до 14,3 %, при 20 СН50/мл – від 8,1 % до 2,9 %.

Всі УПБ – етіологічні агенти гнійно-запальних захворювань були спроможні
інактивувати лізоцим. В залежності від виду патогену частота
антилізоцимної активності (АЛА) коливалась від 100 % до 39,1 % при її
інтенсивності від 0,310 до 0,063 мкг/мл од опт. щільн. Найбільшу АЛА
проявляли аеробні та факультативно анаеробні бактерії, у яких
інтенсивність АЛА складала 0,158+0,006 мкг/мл од опт. щільн. проти
0,116+0,005 мкг/мл од опт. щільн. для облігатних анаеробів, p<0,05. Серед аеробних та факультативно анаеробних УПБ найактивнішими були грампозитивні (інтенсивність АЛА - 0,166+0,006 мкг/мл од опт. щільн. проти 0,150+0,005 мкг/мл од опт. щільн. для грамнегативних, p<0,05). Серед облігатно анаеробних збудників найвираженіша інактивація лізоциму була властива грампозитивним УПБ (0,125+0,004 мкг/мл од опт. щільн. проти 0,107+0,003 мкг/мл од опт. щільн. для грамнегативних, p<0,05). З 63 видів УПБ – збудників гнійно-запальних захворювань статистично вірогідною антиімуноглобуліновою активністю (АІА) володіло 70,5 % (43 види). Найбільшою частотою АІА відзначались аеробні та факультативно анаеробні патогени – 75,9±3,8 % видів проти 63,6+3,2 % в групі облігатно анаеробних бактерій (p<0,05), тоді як розповсюдженість одночасної інактивації імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G склала відповідно 54,5+3,3 % та 14,3+0,9 % (p<0,001). Діапазон АІА істотно звужувався в міру падіння вірулентності збудників гнійно-запальних захворювань, що проявлялось в спроможності руйнувати Ig тільки 1-2 класів. Найзначніша АІА була властива представникам родів Staphylococcus, Streptococcus, Pseudomonas, Klebsiella та Enterobacter. Облігатно анаеробні УПБ відзначалися переважною інактивацією Ig A, серед яких найбільшу АІА мали окремі представники родів Bacteroides, Prevotella і Fusobacterium. Супернатанти культур УПБ негативно впливали на показники клітинного імунітету. Це виражалося в пригніченні фагоцитарної активності нейтрофілів та моноцитів, що супроводжувалось зменшенням їх фагоцитарного числа і фагоцитарного індексу; інгібуванні кілерної спроможності НК- та К-клітин. Вплив супернатантів культур збудників гнійно-запальних захворювань на В-клітинну ланку імунітету проявлявся в зменшенні антитілопродукуючої спроможності лімфоцитів. Крім того, супернатанти культур УПБ викликали пригнічення клітинної імунної відповіді, про що свідчило зниження рівня гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ) мишей до спленоцитів морської свинки. Виразність зазначених імунопатологічних змін залежала від вірулентності виду УПБ і посилювалась у випадку їх асоціації. Найбільш виражену імуносупресію клітинної ланки імунітету викликали аеробні та факультативно анаеробні УПБ, серед яких найсуттєвішим негативним впливом характеризувались супернатанти S. aureus, S. intermedius, S. haemolyticus, P. aeruginosa, K. pneumoniae, P. vulgaris та деякі інші. Серед облігатно анаеробних УПБ найбільше пригнічення клітинного імунітету викликали C. perfringens, B. fragilis, B. thetaiotaomicron, P. melaninogenicus, P. loescheii, F. necroforum, F. nucleatum, F. mortiferum. Одним із чинників, які супресивно та дозозалежно впливали на клітинний імунітет, був стафілококовий токсин. Імуносупресивну дію на клітинну ланку імунітету проявляли структурні елементи грампозитивних і грамнегативних збудників гнійно-запальних захворювань (пептидоглікани, тейхоєві кислоти, білок А стафілококів, ЛПС). Виразність імуносупресивного впливу вказаних речовин була дозозалежною і видоспецифічною. Дія структурних елементів УПБ на показники клітинного імунітету виявлялась пригніченням функціональної активності нейтрофілів, моноцитів, натуральних кілерів, Т- та В-лімфоцитів. Структурні елементи збудників гнійно-запальних захворювань викликали дисбаланс в системі Т-хелпери/Т-супресори, який характеризувався переважанням Т-супресорів над Т-хелперами. 0 2 ? ? AE E ? ? oe - ? ue : j ? ? „7`„7 ‚ „ z ? >тидогліканів грампозитивних УПБ суттєво зростало (мал.). При рівні 2,
10 та 50 мкг/мл статистично вірогідну антифагоцитарну активність до
моноцитів виявляли відповідно пептидоглікани 8,7 %, 56,6 % та 100 %, а
до нейтрофілів – 13,0 %, 69,6 % і 100 % видів патогенів. При цьому
фагоцитарні індекси та числа нейтрофілів і моноцитів прогресивно
зменшувались і вірогідно відрізнялись від контролю. Супресивно впливав
на показники імунітету білок А стафілококів. При цьому ступінь
виразності зазначеного впливу корелював з концентрацією білка А в
тест-середовищі: із збільшенням вмісту білка А порушення імунних
показників збільшувалися.

Білок А стафілококів пригнічував фагоцитарну активність нейтрофілів та
моноцитів. Це виявлялося у зниженні як їх фагоцитарного індексу (ФІ),
так і фагоцитарного числа (ФЧ). При концентрації білка А стафілококів
0,01 мг/мл ступінь зниження ФІ нейтрофілів склав 2,1 і 1,6 разів, а ФЧ —
2,2 та 1,8 разів відповідно (p<0,05). Зі збільшенням концентрації білка А до 0,1 мг/мл ФІ нейтрофілів та моноцитів знижувався порівняно з референтною нормою в 3,8 та 2,9 раз, тоді як ФЧ - у 4,8 і 4,1 разів. Імуносупресивний вплив білка А стафілококів виявлявся у пригніченні утворення АУК, а також їх антитілопродукуючої спроможності, що мало прояв в зменшенні діаметра зони гемолізу навколо АУК. Найбільш виражена дія білка А на зазначені показники імунітету реєструвалась при концентрації 0,1 мг/мл. Дозозалежний супресивний ефект білка А стафілококів мав місце відносно функціональної активності НК- і К-кілерів. При мінімальному вмісті білка А в розчині кілерна спроможність НК- та К-клітин знижувалася невірогідно, тоді як при збільшенні концентрації до 0,1 мг/мл індекси цитотоксичності ІЦ НК та ІЦ К були відповідно у 1,5 і 1,4 раз нижчими від аналогічних показників референтної норми (p<0,05). Білок А стафілококів пригнічував вторинну імунну відповідь, що проявлялось у зменшенні рівня ГУТ до спленоцитів морської свинки. Негативним впливом на показники імунітету характеризувались тейхоєві кислоти. Серед аеробних і факультативно анаеробних УПБ найбільший вплив на систему фагоцитозу спричиняли тейхоєві кислоти S. aureus. Під їх дією ФІ нейтрофілів та моноцитів був зниженим у 1,7 і 1,4 разів, а ФЧ - у 1,45 та 1,5 разів відповідно (p<0,05). В інших стафілококів вплив тейхоєвих кислот на систему фагоцитозу був значно меншим. Серед облігатно анаеробних УПБ найбільшу імуносупресивну активність стосовно нейтрофілів і моноцитів проявляли тейхоєві кислоти P. niger та C. perfringens. Встановлений переважний вплив тейхоєвих кислот на функціональну активність системи натуральних кілерів, що виражався в істотному зниженні їх індексу цитотоксичності. Найбільш вірогідне пригнічення кілерної спроможності НК- і К-клітин під впливом тейхоєвих кислот мало місце у S. aureus. В інших збудників тейхоєві кислоти пригнічували функціональну активність натуральних кілерів в меншій мірі. Тейхоєві кислоти помірно знижували утворення АУК, інтенсивність їх антитілопродукції, пригнічували клітинну імунну відповідь на моделі ГУТ. Імуносупресивні властивості мали ЛПС грамнегативних УПБ. При цьому їх активність залежала від ступеня патогенності збудника і діючої концентрації. Чіткий імуносупресивний ефект ЛПС грамнегативних УПБ виявлявся при їх вмісті в тест-середовищі 20-40 мкг/мл (залежно від виду). ЛПС викликали суттєве зменшення числа нейтрофілів та моноцитів, які фагоцитують, а також їх поглинальної спроможності. Найбільшу антифагоцитарну активність мали ЛПС H. influenzae, P. aeruginosa та K. pneumoniae. Кратність зниження ФІ нейтрофілів під їх дією склала 1,76, 1,68 і 1,67 разів відповідно. Аналогічна динаміка змін мала місце і у моноцитів. Серед облігатно анаеробних грамнегативних УПБ найбільшу антифагоцитарну активність виявляли ЛПС F. necroforum, F. mortiferum та F. nucleatum. Менш активно порівняно з ними фагоцитарну активність нейтрофілів і моноцитів пригнічували ЛПС бактероїдів, превотел та порфіромонад. Імуносупресивна дія ЛПС грамнегативних збудників гнійно-запальних захворювань мала прояв у зниженні числа АУК і їх спроможності утворювати антитіла, у пригніченні функціональної активності натуральних кілерів та вторинної імунної відповіді на моделі ГУТ. Найбільший імуносупресивний ефект на імунні показники чинили ЛПС аеробних і факультативно анаеробних патогенів. Метаболічні механізми реалізації імуносупресивних властивостей умовно-патогенних бактерій – збудників гнійно-запальних захворювань. Популяції імуноцитів здорових донорів відрізнялись за внутрішньоклітинним рівнем цАМФ і цГМФ. Нейтрофіли характеризувались практично однаковим співвідношенням цАМФ та цГМФ; моноцити і Т-хелпери - істотним переважанням цГМФ над цАМФ, Т-супресори, В-лімфоцити і натуральні кілери – цАМФ над цГМФ. Рівень циклічних нуклеотидів в імунокомпетентних клітинах хворих на гнійно-запальні захворювання, викликані УПБ, характеризувався вірогідним збільшенням концентрації цАМФ і відносним переважанням над цГМФ, що супроводжувалось підвищенням коефіцієнту цАМФ/цГМФ. Вміст цАМФ в нейтрофілах хворих був у 1,8 разів, а в моноцитах - у 1,7 разів вищим від норми. Рівень цГМФ у зазначених клітинах мав тенденцію до зниження, у зв'язку з чим коефіцієнт цАМФ/цГМФ збільшувався і перевищував такий у здорових осіб у 2,1 та 2,4 разів відповідно (p<0,05). Подібні зміни мали місце і у В-лімфоцитах і натуральних кілерах. Вміст цАМФ в Т-хелперах, виділених від хворих на гнійно-запальні захворювання у гострому періоді, перевищував референтну норму у 3,0 рази, у Т-супресорах - у 1,9 разів. В Т-хелперах спостерігалося вірогідне зниження цГМФ (у 2,3 рази), тоді як у Т-супресорах відбувалося його збільшення у 2,0 рази. Це супроводжувалось збільшенням коефіцієнта цАМФ/цГМФ у Т-хелперів при незмінному його значенні у Т-супресорів. Стафілококовий токсин у концентрації 10-1 сприяв підвищенню внутрішньоклітинної концентрації цАМФ, яка залежно від виду імунокомпетентних клітин зростала від 1,5 разів (нейтрофіли) до 3,9 раз (СD4-лімфоцити). В той самий час стафілококовий токсин знижував рівень цГМФ у нейтрофілах, моноцитах та Т-хелперах і підвищував його у Т-супресорах, В-лімфоцитах й натуральних кілерах. Це призводило до збільшення співвідношення цАМФ/цГМФ у нейтрофілах і моноцитах в 1,9 та 2,4 разів, у CD3, CD4, CD22 та CD16-лімфоцитах відповідно у 2,4, 6,0, 1,3 та 1,2 разів. В CD8-клітинах коефіцієнт цАМФ/цГМФ суттєво не змінювався. Дія пептидоглікану S. aureus на вміст циклічних нуклеотидів в імунокомпетентних клітинах була менш вираженою, ніж стафілококового токсину. Це проявилось у менш значному підйомі вмісту цАМФ, а також у менш суттєвій зміні рівня цГМФ та коефіцієнта цАМФ/цГМФ. Під впливом пептидоглікану S. aureus співвідношення цАМФ/цГМФ у Т-хелперах було у 1,9 разів нижчим, ніж під дією стафілококового токсину. Дія тейхоєвих кислот S. aureus була аналогічною такій при дії на імуноцити стафілококових токсину і пептидоглікану, хоча і поступалася останнім за активністю. Вплив пептидогліканів інших аеробних та анаеробних грампозитивних УПБ не відрізнявся за спрямованістю від такого для S. aureus, хоча був менш інтенсивним. Їх пептидоглікани сприяли підвищенню індексу цАМФ/цГМФ у нейтрофілах у середньому у 1,4 разів, в моноцитах - у 1,1-1,3 разів. Під їх дією рівень цАМФ у Т-хелперах підвищувався від 2,0 до 2,5 разів, а цАМФ/цГМФ у 2,2-2,7 разів проти 3,0 рази і 3,2 для S. aureus. В той самий час, концентрація цГМФ знижувалась у 1,13 разів, проти 1,4 разів для S. aureus (p<0,05). ЛПС як аеробних, так і анаеробних грамнегативних патогенів також індукували внутрішньоклітинний синтез цАМФ та пригнічували продукцію цГМФ. Найвищий вплив на циклічні нуклеотиди в імуноцитах чинили ЛПС аеробних та факультативно анаеробних УПБ. Вплив УПБ – етіологічних агентів гнійно-запальних захворювань на апоптоз імуноцитів. У хворих на гнійно-запальні захворювання, викликані УПБ, мало місце збільшення кількості імуноцитів, які несли маркери апоптозу – рецептори CD95 i CD38. Посилення експресії апоптозного фенотипу корелювало із ступенем тяжкості хвороби і було найбільшим при тяжкому перебігу. Серед імунокомпетентних клітин, що апоптують, переважали нейтрофіли, а серед лімфоцитів – Т-хелпери. Експресію маркерів апоптозу на імуноцитах здорових донорів індукували структурні елементи та токсини УПБ. Найінтенсивнішу стимуляцію апоптозу викликав стафілококовий токсин. Під його дією кратність збільшення CD95+-клітин порівняно з контролем для нейтрофілів склала 2,8 разів, для моноцитів - 3,9 разів, для Т-, В-лімфоцитів і натуральних кілерів - 4,9, 3,5 і 7,2 разів відповідно. Серед Т-лімфоцитів, які апоптували, значну питому вагу мали Т-хелпери (73,0 %), тоді як на частку Т-супресорів приходилось 27,0 % CD95+ клітин. Під впливом стафілококового токсину відбувалося також значне збільшення частоти експресії маркера апоптозу CD38. Порівняно з контролем кількість CD38-позитивних нейтрофілів та моноцитів зросла відповідно у 5,6 і 5,0 разів, тоді як Т-, В-лімфоцитів і натуральних кілерів - у 6,0, 6,2 та 7,9 разів. В субпопуляційному складі Т-лімфоцитів мало місце переважання CD38+-Т-хелперів над CD38+-Т-супресорами. У цілому, при стимуляції імунокомпетентних клітин стафілококовим токсином спостерігалося переважання експресії CD38-рецепторів над CD95-рецепторами. Аналогічні, але менш виражені зміни питомої ваги апоптуючих імуноцитів спостерігались під впливом білка А стафілококів, пептидогліканів, тейхоєвих кислот грампозитивних та ЛПС грамнегативних УПБ. Разом з тим, ЛПС грамнегативних збудників на апоптоз нейтрофілів і моноцитів не впливали. Індукція експресії CD95- і CD38-рецепторів на імунокомпетентних клітинах супроводжувалась зростанням числа імуноцитів з типовими для апоптозу морфологічними змінами. Апоптозні клітини закруглювались, стискувались, втрачали мікроворсинки, але зберігалась цілісність плазматичної мембрани і внутрішньоклітинних органел. Ядерний хроматин апоптозних клітин агрегував та фрагментувався. Частина їх виявлялась як апоптозні тіла - фрагменти апоптозних клітин, що містили шматки конденсованого ядра або були позбавлені ядерного матеріалу. Структурні компоненти і токсини збудників гнійно-запальних захворювань збільшували кількість клітин, які мають типові ознаки апоптозу. Під впливом стафілококового токсину питома вага апоптозних нейтрофілів на другу добу культивування перевищувала контроль у 4,5 раз (p<0,05). Аналогічна кратність стимуляції морфологічних проявів реєструвалась також і у відношенні моноцитів та лімфоцитів. Виражена стимуляція апоптозу серед імунокомпетентних клітин спостерігалася під дією білка А, пептидоглікану та тейхоєвих кислот S. aureus. Проте у порівнянні зі стафілококовим токсином їх вплив на апоптоз імунних клітин був менш суттєвим. Під дією білка А, пептидоглікану і тейхоєвих кислот S. aureus питома вага апоптозних нейтрофілів була відповідно у 2,0, 1,4 та 2,2 разів нижчою, проти дії стафілококового токсину (p<0,05). Подібна тенденція реєструвалася також стосовно моноцитів і лімфоцитів. Аналіз впливу ЛПС грамнегативних УПБ на апоптоз імуноцитів виявив його відсутність стосовно нейтрофілів та моноцитів і збільшення в 1,9 разів відносно лімфоцитів (p<0,05). ВИСНОВКИ Умовно-патогенні бактерії – етіологічні агенти гнійно-запальних захворювань, їх структурні компоненти та продукти метаболізму володіють імуносупресивними властивостями, які проявляються в пригніченні гуморальної і клітинної ланок імунітету, та в індукції апоптозу імунокомпетентних клітин. З 3180 штамів умовно-патогенних бактерій (63 види), виділених від 970 хворих, аеробні й анаеробні патогени викликали гнійно-запальні захворювання практично однаково часто (в 53 % і 47 % випадків відповідно). Серед аеробних і факультативно анаеробних бактерій найбільш частою причиною гнійно-запальних захворювань були представники родів Staphylococcus, Enterococcus, Streptococcus і родини Enterobacteriaceae, рідше - родів Pseudomonas, Moraxella, Acinetobacter та Haemophilus; серед облігатно анаеробних збудників - представники родів Peptostreptococcus, Bacteroides, Prevotella, Fusobacterium, Peptococcus, рідше - родів Porphyromonas, Clostridium, Veillonella та Actinomyces. Видовий склад умовно-патогенних бактерій змінювався залежно від клінічного варіанту гнійно-запального захворювання, яке в 43,5 % випадків було викликане бактеріальною асоціацією. Значна кількість умовно-патогенних бактерій - збудників гнійно-запальних захворювань була резистентною до ряду антибіотиків, які нині використовуються в клінічній практиці. Аеробні і факультативно анаеробні бактерії, які належали до родів Staphylococcus, Enterococcus, Streptococcus, а також до родини Enterobacteriaceae, були найбільш стійкими до пеніцилінів і чутливими до аміноглікозидів, тоді як облігатно анаеробні бактерії виявляли резистентність до аміноглікозидів і чутливість до пеніцилінів. Батумін вибірково пригнічував ріст представників роду Staphylococcus, що дозволяє рекомендувати даний препарат як для його широкого клінічного використання при лікуванні стафілококових інфекцій, так і для родової ідентифікації представників роду Staphylococcus. Імунний статус хворих гнійно-запальними захворюваннями, незалежно від їх клінічної форми, викликаними умовно-патогенними бактеріями, характеризується розвитком Т- та В-лімфопенії, зниженням кількості Т-хелперів, НК- і К-кілерів, формуванням відносного гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, пригніченням кілерної і фагоцитарної активності, гіпоімуноглобулінемією; збільшенням в крові циркулюючих імунних комплексів, переважно за рахунок їх найбільш патогенних середньо- і дрібномолекулярних фракцій. Виразність імунопатологічних порушень залежала від ступеня тяжкості патологічного процесу. Велика кількість видів умовно-патогенних бактерій - збудників гнійно-запальних захворювань спроможна інактивувати гуморальні чинники імунітету, проявом чого є антикомплементарна, антилізоцимна та антиімуноглобулінова активність. Вказані властивості залежать від виду і ековару збудника, а також від класу і дози гуморального фактора. Найбільш виражена антикомплементарна, антилізоцимна та антиімуноглобулінова активність була властива госпітальним штамам стафілококів. Умовно-патогенні бактерії - збудники гнійно-запальних захворювань спроможні пригнічувати фагоцитоз нейтрофілів і моноцитів, кілерну спроможність НК- та К-клітин, а також функціональну активність В-, Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій, що супроводжується формуванням відносного гіперсупресорного варіанта імунодефіцитного стана. Імуносупресивний антиклітинний потенціал умовно-патогенних бактерій є видоспецифічним і підвищується в бактеріальних асоціаціях. Одним із чинників, який пригнічує клітинну ланку імунітету, є стафілококовий токсин. На клітинну ланку імунітету супресивно діють структурні елементи грампозитивних (пептидоглікани, тейхоєві кислоти, білок А стафілококів) і грамнегативних (ліпополісахариди) умовно-патогенних бактерій - збудників гнійно-запальних захворювань. Дія структурних компонентів на клітинний імунітет виявляється пригніченням функціональної активності нейтрофілів, моноцитів, системи натуральних кілерів, В-клітин, а також Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій, що супроводжується переважанням Т-супресорів над Т-хелперами. Виразність імуносупресії клітинної ланки імунітету залежить від концентрації структурних елементів в середовищі та їх видової приналежності. Компоненти бактеріальних клітин (пептидоглікани, тейхоєві кислоти, ліпополісахариди), а також бактеріальні токсини впливають на внутрішньоклітинний вміст циклічних нуклеотидів в імунокомпетентних клітинах. Так, виявлено збільшення концентрації цАМФ та зниження цГМФ. Це супроводжується зниженням кількості Т-хелперів/індукторів і підвищенням Т-супресорів / цитотоксиків, падінням функціональної активності нейтрофілів, моноцитів, натуральних кілерів, Т- та В-лімфоцитів. Виразність змін в системі циклічних нуклеотидів залежить від виду умовно-патогенних бактерій - збудників гнійно-запальних захворювань і токсичності компонентів бактеріальних клітин та типу імуноцитів. Умовно-патогенні бактерії - збудники гнійно-запальних захворювань спроможні стимулювати апоптоз всіх імунокомпетентних клітин (нейтрофілів, моноцитів, натуральних кілерів, В-клітин, Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій). Спроможністю індукувати апоптоз володіють як структурні елементи грампозитивних і грамнегативних бактерій, так і їх токсини. Стимуляція апоптозу під впливом умовно-патогенних бактерій виражається в посиленні експресії на імунокомпетентних клітинах апоптозних маркерів - рецепторів CD95 і CD38, а також у збільшенні числа клітин, що мають типові морфологічні прояви апоптозу. Виразність стимулюючої апоптоз дії структурних елементів умовно-патогенних бактерій залежить від їх видової приналежності і чинної концентрації. Імуносупресивний та апоптоз-індукуючий потенціали умовно-патогенних бактерій є видоспецифічними і прямо залежать від патогенності збудника. Найбільшою імуносупресивною та апоптоз-стимулюючою активністю володіли серед грампозитивних аеробних і факультативно анаеробних бактерій - Staphylococcus aureus, серед облігатно анаеробних - Peptococcus niger і Peptostreptococcus magnus; серед грамнегативних факультативно анаеробних збудників - Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae і Escherichia coli, серед облігатно анаеробних - Bacteroides fragilis, Prevotella melaninogenicus, Fusobacterium necroforum і F. nucleatum. В загальній структурі умовно-патогенних бактерій - збудників гнійно-запальних захворювань імуносупресивна й апоптоз-індукуюча активності є найбільш вираженими в грампозитивних факультативно анаеробних патогенів. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Визначено, що в патогенезі гнійно-запальних захворювань, викликаних умовно-патогенними бактеріями, значну роль відіграють як структурні компоненти бактеріальної клітини, так і продукти їх життєдіяльності. Вплив на імунну систему макроорганізму полягає в розвитку Т-, В-лімфопенії, зниженні кількості Т-хелперів, НК- і К-кілерів, формуванні відносного гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, пригніченні кілерної і фагоцитарної активності, гіпоімуноглобулінемії; збільшенні в крові ЦІК. Ці дані дали змогу внести пропозиції щодо внесення в лікувальну схему, які полягають в тому, що при явній клінічній картині та зміні вищевказаних показників необхідно використовувати біологічні препарати, які характеризуються антибактерійною та імунокоригуючою дією. Впроваджено нову схему лікування з урахуванням показників біологічної активності патогенів, які викликають гнійно-запальні захворювання, та імунних показників хворих. Для ідентифікації виду Staphylococcus запропоновано використання дисків “Діастаф” як експрес-методики (Деклараційний патент 40777 А Україна 15.08.2001 р.), яку впроваджено в навчальний процес кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету Міністерства охорони здоров’я України. Для лікування гнійно-запальних захворювань хірургічного профілю (травматичних остеомієлітів стафілококової етіології) запропоноване використання антибіотика батуміну (Деклараційний патент 63375 А Україна від 15.01.2004 р.), що впроваджено в лікувальний процес Луганського обласного остеомієлітичного центру. Дані про взаємозв’язок імуносупресивних властивостей структурних елементів умовно-патогенних бактерій (зокрема пептидогліканів, тейхоєвих кислот, ліпополісахаридів білка А стафілококів) та зміну імунного стану хворих на гнійно-запальні захворювання як критерії тяжкості патологічного процесу впроваджені в навчальний процес кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету Міністерства охорони здоров’я України та кафедри клінічної мікробіології та імунології Харківської медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Волянский Ю.А., Бабич Е.М., Москаленко В.Ф., Флегонтова В.В. и др. Механизмы саморегуляции в микробиоценозах и новые аспекты профилактики менингококковой инфекции. - Харьков: Контраст, 1999. – 280 с. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Романюк Б.П., Шевченко М.Ю., Суглобов Є.В., Рубан О.В., Вітріщак С.В. Шпитальні інфекції на межі тисячоліть. - Луганськ: Елтон-2, 2000. – 65 с. Волянский Ю.Л., Флегонтова В.В., Гайдаш И.С., Казимирко Н.К., Романюк Б.П., Бирюкова С.В., Волобуева Л.Н. Современные аспекты этиологии, патогенеза и лечения пиодермий. Выпуск 2. – Луганск, 1999. – 140 с. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Романюк Б.П., Казимирко В.К., Шанько В.М., Сафонов Ю.П., Курашова А.О. Корекція метаболічних та імунних порушень при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки. – К.-Луганськ, 1999. - 72 с. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Волобуева Л.Н. Современные аспекты этиологии, патогенеза и лечения пиодермий. - Луганск, 1998. - 148 с. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А. Иммунопатология и иммунокоррекция пневмоний. – Луганск, 1998. - 142 с. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Инкелевич М.Ю. Микробиоценоз ротовой полости в норме // Український медичний альманах. – 2002. - № 5. – С. 30-32. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Рубан О.В. Вплив амізону на стан системи циклічних нуклеотидів імуноцитів у менінгококоносіїв // Ліки. – 2002. - № 3-4. – С. 127-129. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Бондарев Р.В. Чутливість збудників післяопераційних гнійно-запальних ускладнень до антибіотиків // Ліки. – 2002. - № 1-2. – С. 24-28. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Салманова О.М., Аль Сабан А. Мікробіологічний спектр збудників післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з локалізацією у черевній порожнині // Медичні перспективи. – 2002. - № 1. – С. 117-120. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Потьомкін Є.І., Салманова О.М.Чутливість до нового українського антибіотику батуміну збудників післяопераційних абдомінальних гнійно-запальних ускладнень // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.А. Шупіка. Випуск 10, книга 4. - К., 2001. - С. 1071-1075. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Бондарев Р.В., Шевченко М.Ю., Рубан Т.В., Лаврінчук І.О.Антикомплементарна активність грамнегативних умовно-патогенних бактерій – збудників гнійно-запальних захворювань // Буковинський медичний вісник. – 2001. - № 4. – С. 42-45. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Сидорчук Р.І., Суглобов Є.В., Бондарев Р.В., Рубан О.В. Імуносупресивні властивості пептидогліканів грампозитивних збудників абдомінальних гнійно-запальних інфекцій хірургічного профілю // Інфекційні хвороби. – 2001. - № 3. – С. 55-58. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Білецька Л.М., Донцова К.М., Пількевич Н.Б., Шанько В.М., Салманова О.М. Видовий склад збудників нозокоміальних пневмоній у новонароджених // Матеріали науково-практичної конференції “Поступ у дихальній підтримці новонароджених: дихальна підтримка і проблеми неонатальних інфекцій”. – Львів, 6-7 грудня 2001 р. – С. 46-49. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Бірюкова С.В., Філімонова Н.І., Флегонтова А.В., Клиса Т.Л., Номеровченко В.М. Апоптозіндукуюча активність пептидогліканів облігатно анаеробних грампозитивних збудників гнійно-запальних захворювань гінекологічного профілю // Галицький лікарський вісник. – 2001. - № 3. – С. 29-31. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Бондарев Р.В., Казимірко Н.К., Потьомкін Є.І., Салманова О.М. Мікробіологічна структура збудників післяопераційних абдомінальних гнійно-запальних ускладнень // Львівський медичний часопис. – 2001. - № 3. – С. 26-28. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Суглобов Є.В., Шевченко М.Ю., Рубан О.В., Номеровченко В.М. Актуальні питання мікробіології в гінекології. Чутливість збудників гнійно-запальних процесів до антибіотиків // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2001. - № 3. - С. 8-12. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Вітріщак С.В., Суглобов Є.В., Шевченко М.Ю., Клиса Т.Л. Видовий склад збудників внутрішньогоспітальних інфекцій у відділеннях хірургічного профілю та їх вплив на апоптоз лімфоцитів // Шпитальна хірургія. – 2001. - № 3. – С. 107-110. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Суглобов Є.В., Салманова О.М., Потьомкін Є.І. Апоптозіндукуюча активність пептидогліканів та тейхоєвих кислот грампозитивних збудників гнійно-запальних захворювань у хірургічних хворих // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 2001. - № 1. - С. 70-73. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лаврінчук І.О., Казимірко Н.К., Шанько В.М., Салманова О.М., Волянський А.Ю., Рубан Т.В., Тарасов О.А. Вплив амізону на кислотну резистентність еритроцитів in vitro // Український хіміотерапевтичний журнал. – 2001. - № 2. – С. 21-24. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Соннов В.В., Белецкая Л.М. Актуальные проблемы герпесвирусной инфекции в родильных домах (обзор литературы) // Український медичний альманах. – 2001. - № 4. – С. 210-212. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Флегонтова А.В., Витрищак С.В.Вплив збудників гнійно-запальних захворювань гінекологічного профілю на гуморальні чинники імунітету in vitro та стан деяких імунних показників // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2001. - № 1. – С. 37-42. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Шевченко М.Ю., Потьомкін Є.І., Рубан О.В., Мангов Д.В., Герасименко О.В., Бондарев Р.В.Чутливість до антибіотиків збудників гнійно-запальних захворювань хірургічного профілю // Український хіміотерапевтичний журнал. – 2001. - № 2. – С. 29-32. Флегонтова В.В., Гайдаш І.С., Казимірко Н.К., Номеровченко В.М., Шевченко М.Ю.Апоптозіндукуюча активність тейхоєвих кислот збудників гнійно-запальних захворювань у гінекологічних хворих // Український медичний альманах. – 2000. - № 5. - С. 174-176. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Мангов Д.В., Номеровченко В.М. Метаболічні механізми реалізації імуносупресивних властивостей збудників гнійно-запальних захворювань гінекологічного профілю // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2000. - № 5-6. - С. 29-31. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Суглобов Є.В. Апоптозіндукуюча активність ліпополісахаридів збудників гнійно-запальних захворювань у хірургічних хворих // Вісник морської медицини. – 2000. - № 3. - С. 24-28. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Вітріщак С.В., Флегонтова А.В. Склад умовно-патогенних бактерій – збудників гнійно-запальних захворювань жіночих статевих органів та їхній вплив на апоптоз моноцитів та нейтрофілів // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2000. - № 4. - С. 33-37. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Гаврик С.Ю., Пилькевич Н.Б., Чуркина Л.Н. Этиологическая диагностика гнойно-септических заболеваний у новорожденных с использованием дисков “Диастаф” // Мікробіологічний журнал. – 2000. - № 5. - С. 23-29. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Сидорчук Р.І., Волянський А.Ю., Гречко В.А., Суглобов Є.В., Шевченко М.Ю., Ал-Омари Амер. Вплив стафілококів на показники клітинного імунітету // Інфекційні хвороби. – 2000. - № 3. - С. 9-11. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Суглобов Є.В. Антилізоцимна активність умовно-патогенних бактерій – збудників посттравматичних остеомієлітів // Буковинський медичний вісник. – 2000. - № 2. - С. 50-51. Флегонтова В.В., Гайдаш И.С., Немеровченко В.Н., Аль Сабан Абдулхаким М.А. Микробиологический спектр условно-патогенных бактерий – возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний гинекологического профиля // Український медичний альманах. – 2000. - № 2. – С. 162-164. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Шевченко М.Ю., Суглобов Є.В., Волянський А.Ю., Немеровченко В.М. Видовий склад збудників внутрішньогоспітальних інфекцій // Галицький лікарський вісник. – 2000. - № 2. - С. 90-92. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Волянський А.Ю., Сидорчук Р.І. Антикомплементарна та антилізоцимна активність збудників внутрішньогоспітальних інфекцій // Науковий вісник Ужгородського державного університету, серія “Медицина”. – 2000. - № 11. - С. 112-114. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лаврінчук І.О. Вплив комбінації амізону та фітосорбенту силарду-П на імунні показники у хворих на пневмонії // Ліки. – 2000. - № 1-2. – С. 113-117. Флегонтова В.В. Антикомплементарна активність стафілококів – збудників нозокоміальних захворювань // Буковинський медичний вісник. – 2000. - № 1. - С. 226-228. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В. Практичні аспекти підвищення якості викладання загальних питань мікробіології у медичному університеті // Медична освіта. – 2000. - № 4. - С. 20-21. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Сидорчук І.Й., Волянський А.Ю., Гречко В.А., Суглобов Є.В., Шевченко М.Ю., Ал-Омари А. Вплив стафілококів на показники клітинного імунітету у хворих на внутрішньошпитальні інфекції // Український медичний альманах. – 2000. - № 1. – С. 35-36. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Курашова А.А. Влияние фамотидина на клинические показатели у пациентов с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Український медичний часопис. – 1999. - № 2. - С. 140-142. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лаврінчук І.О., Гаврик С.Ю. Вплив силарду-П та амізону на клінічний перебіг у хворих на пневмонії // Ліки. – 1999. - № 5-6. – С. 27-30. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лаврінчук І.О., Пількевич Н.Б., Гаврик С.Ю. Застосування амізону в корекції метаболічних порушень у хворих на пневмонії // Ліки. – 1999. - № 5-6. – С. 30-32. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Курашова А.О. Вплив антралю на клінічний перебіг та імунний стан хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки // Ліки. – 1999. - № 3-4. – С. 3-6. Казимирко Н.К., Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Ватанская И.Ю., Казимирко В.К., Шанько В.М. Влияние бемитила на иммунные показатели у керосочувствительных больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетающимся с ишемической болезнью сердца // Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия. – 1999. - № 4. - С. 19-22. Казимирко Н.К., Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лаврінчук І.О., Шанько В.М. Застосування амізону в корекції метаболічних порушень у хворих на пневмонії // Львівський медичний часопис. – 1999. - № 2. – С. 40-41. Казимирко Н.К., Казимирко В.К., Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Курашова А.О. Корекція імунних порушень у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки комбінацією фамотидину і антиоксидантного комплексу “Три-Ві-Плюс” // Буковинський медичний вісник. – 1999. - № 3. - С. 59-64. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пилькевич Н.Б., Волобуева Л.Н. Некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. - № 2. - С.44-45. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пилькевич Н.Б., Гаврик С.Ю., Волобуева Л.Н. Этиологический спектр и чувствительность к антибиотикам возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. - № 2. - С. 41-43. Казимирко В.К., Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А., Гаврик С.Ю. Динамика морфометрических показателей эритроцитов у больных пневмонией, леченных амизоном и фитосорбентом Силлардом-П // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.А. Шупіка. Випуск 8, книга 1. - К., 1999. - С.416-421. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Казимирко В.К., Пилькевич Н.Б., Волобуева Л.Н., Гаврик С.Ю. Этиологический спектр и некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Мікробіологічний журнал. – 1999. - № 3. - С.23-29. Kasimirko N.K., Gaidash I.S., Flegontova V.V., Lavrinchuk I.A., Gavrik S.Yu. Microbial structure of microorganisms that cause pneumonia // School of Fundamental Medicine Journal. – 1999. - № 2. - P.39-40. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Лавринчук І.О., Гаврик С.Ю. Вплив комбінації амізону та антиоксидантного комплексу Три-Ві-Плюс на імунні показники хворих на пневмонії // Науковий вісник Ужгородського державного університету, серія “Медицина”. – 1999. - № 7. - С. 95-98. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А., Волобуева Л.Н. Особенности иммунного статуса и строения клеток крови при лечении амизоном больных пиодермиями // Український медичний альманах. – 1998. - № 2. - С.55-58. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А. Динамика морфологических и клинических проявлений при лечении больных пневмонией с использованием фитосорбента // Український медичний альманах. - 1998. - № 2. - С.53-55. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А. Динамика морфологических и клинических проявлений при лечении больных пневмонией с использованием фитосорбента // Актуальні питання морфології (фахове видання наукових праць 2-го Національного конгресу АГЕТ України). – Луганськ, 16-19 вересня 1998 р. - С.57-59. Флегонтова В.В., Гайдаш І.С., Татаров С.В., Татаров О.В., Суглобов Є.В. Спосіб лікування гнійних ран // Деклараційний Патент 63375 А Україна, МПК 7 А61К31/74. - № 2003043118. Заявл. 08.04.2003 р.; Надрук. 15.01.2004 р. Промислова власність. Офіційний бюлетень № 1. Флегонтова В.В., Казімірко Н.К., Гайдаш І.С., Андреєва І.В., Гаврик С.Ю. Спосіб лікування гнійних ран // Деклараційний Патент 40777 А Україна, МПК 7 А61К31/74. - № 99126914. Заявл. 20.12.1999 р.; Надрук. 15.08. 2001 р. Промислова власність. Офіційний бюлетень № 7. Андреева И.В., Боярчук Е.Д., Виноградов А.А., Виноградов О.А., Гаврик С.Ю., Гайдаш И.С., Казимирко Н.К., Флегонтова В.В. Способ лечения гнойной раны // Клінічна хірургія. – 2002. - № 11-12. – С. 3. Kasimirko N.K., Flegontova V.V., Gaidash I.S., Kurashova A.A., Salmanova O.N. Features of microcirculation in patients with duodenal peptic ulcer, treated with antral // Мікроциркуляція та її вікові зміни. Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції. - К., 22-24 травня 2002 р. - С. 131-132. Flegontova V.V., Gaidash I.S., Kasimirko N.K., Shevchenko M.Yu., Salmanova O.N., Ruban A.V., Potemkin E.I. Morphological signs of apoptosis induced by bacteria – causative agents of inflammatory infections // Annals of Anatomy. – 2002. - № 184 (Supplement). - S. 210-211. Flegontova V.V., Datsenko M.F., Gaidash I.S., Kasimirko N.K., Salmanova O.N., Ruban A.V., Volyanskaya N.P., Potemkin E.I., Nomerovchenko V.N. Ryzhenko S.A. Morphological features of apoptosis in immune cells during bacterial inflammatory process // Annals of Anatomy. – 2002. - № 184 (Supplement). - S. 202-203. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимірко Н.К., Шевченко М.Ю., Лаврінчук І.О., Салієнко І.А., Номеровченко В.М., Клиса Т.А.Особливості імунного стану при гострому неревматичному міокардиті у дітей // Перинатологія та педіатрія. – 2001. - № 3. – С. 107. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Перемот С.Д., Казимірко Н.К., Шевченко М.Ю. Автоімунні процеси у хворих з гострим інфарктом міокарда та постінфарктним кардіосклерозом // Матеріали Об’єднаного пленуму правління Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів “ Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії ”. – К., 26-28.09.2001 р. – С. 64. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Шевченко М.Ю., Лаврінчук І.О., Шанько В.М., Таловєрова Л.І. Вплив тіотріазоліну на деякі метаболічні показники у дітей, хворих на неревматичний міокардит // Матеріали Української науково-практичної конференції „Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гіпотез до фактів“, 14-16.03.2001 р. – К., 2001 - С. 149. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Волянский А.Ю., Сидорчук И.И., Суглобов Е.В., Шевченко М.Ю. Эффективность комбинации мази “Батумин” и димексида при лечении послеоперационных гнойно-септических осложнений // Материалы 2-й научной конференции хирургов Северо-Запада России и 23-й – Республики Карелия совместно с Санкт-Петербургским НИИ скорой помощи им. проф. И.И. Джанелидзе (Петрозаводск, 24-26.05.2000 г.). – С.-Пб., 2000. – С. 158-159. V.V. Flegontova, I. S. Gaidash, N.K. Kasimirko, V.P. Flegontov, V.M. Shanko, Yu.P. Saphonov, A.N. Dzyuba Cellular immunity in patients with multiple sclerosis // 18th International Congress of Biochemistry and Molecular Biology “Beyond the Genome”, 16-20 July 2000, Birmingham, UK. Abstract Book. - P. 332. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Суглобов Є.В., Момотов А.О., Ал-Омери Амер. Мікробіологічна характеристика збудників посттравматичних остеомієлітів у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. - № 3. - С. 77. I. S. Gaidash, V.V. Flegontova, A. A. Kurashova, V.K. Kasimirko, N. B. Pilkevich. Morphological peculiarities of erythrocytes and leukocytes in patients with duodenal ulcer treated with Tri-Vi-Plus // Annals of Anatomy. - 2000. – № 182 (Supplement). - S.166-167. Гайдаш І.С., Флегонтова В.В., Казимирко В.К., Таловерова Л.І., Пількевич Н.Б. Вплив тіотріазоліну на стан імунітету у дітей, хворих на неревматичний міокардит // Тези доповідей Об’єднаного Пленуму кардіологів, ревматологів та кардіохіругів України з міжнародною участю “Некоронарогенні хвороби серця: сучасні підходи до класифікації, нові напрямки діагностики і лікування”. – Київ, 6-8 жовтня 1999 р. – С. 20-21. Флегонтова В.В., Гайдаш І.С., Казимирко Н.К., Казимирко В.К., Шанько В.М., Сафонов Ю.П., Таловерова Л.І., Пількевич Н.Б. Критерії діагностики повноти видужання у дітей, хворих на неревматичний міокардит // Тези доповідей Об’єднаного Пленуму кардіологів, ревматологів та кардіохіругів України з міжнародною участю “Некоронарогенні хвороби серця: сучасні підходи до класифікації, нові напрямки діагностики і лікування”. – Київ, 6-8 жовтня 1999 р. – С. 10. Flegontova V.V., Gaidash I.S., Lavrinchuk I.A., Pilkevich N.B. Ultrastructural peculiarities of erythrocytes and leukocytes in patients with pneumonia treated with phytosorbent Cillard-P // Annals of Anatomy. – 1999. - № 181 (Supplement). - S.99. Gaidash I.S., Flegontova V.V., Lavrinchuk I.A., Pilkevich N.B. Morphology of erythrocytes in children with pyodermia treated with inductor of endogene interferon - amison // Annals of Anatomy. – 1999. – № 181 (Supplement). – S.100. Казимирко В.К., Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Курашова А.А. Методи вивчення та стан мікроциркуляції у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з супутньою патологією гепатобіліарної системи // Мікроциркуляція та її вікові зміни. Матеріали Української наукової конференції з міжнародною участю. - К., 19-21 травня 1999 р. - С. 51-52. Казимирко В.К., Флегонтова В.В., Гайдаш И.С., Курашова А.А. Состояние микроциркуляции у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, леченных отечественным препаратом антралем // Мікроциркуляція та її вікові зміни. Матеріали Української наукової конференції з міжнародною участю. - К., 19-21 травня 1999 р. - С. 52. Казимирко Н.К., Флегонтова В.В. Влияние гиперкортизонизма на другие показатели белой крови // Материалы докладов 5-й региональной научной конференции инфекционистов, генетиков, аллергологов Луганской обл. – М.-Луганск, 1992. - С.46. Флегонтова В.В. Влияние кровопотери и предварительных инъекций гидрокортизона на морфофункциональные особенности Т- и В-лимфоцитов // Вопросы клинической иммунологии, иммуноморфологии и медицинской генетики. Тезисы региональной конференции студентов и молодых специалистов. - Луганск, 1990. - С.6. Гусач П.П., Казимирко Н.К., Виниченко Н.С., Флегонтова В.В. Применение сканирующей электронной микроскопии эритроцитов для контроля лечения кортикостероидами // Новое в лабораторной диагностике заболеваний внутренних органов. 4-й съезд врачей-лаборантов УССР. – К.-Ворошиловград, 1989. – С. 526-527. Казимирко Н.К., Гусач П.П., Виниченко Н.С., Флегонтова В.В. Морфологический метод контроля кортикостероидной терапии в реабилитационном периоде // Новое в лабораторной диагностике заболеваний внутренних органов. 4-й съезд врачей-лаборантов УССР. – К.-Ворошиловград, 1989. – С.77-78. Казимирко Н.К., Флегонтова В.В. Влияние гидрокортизона и кровопотери на цитохимические показатели гранулоцитов // Тезисы докладов 1-го Всесоюзного иммунологического съезда (Сочи, 15-17 сентября 1989 г.). – М., 1989. - Т. 2. - С. 55. “Лабораторна діагностика гнійно-запальних захворювань, обумовлених аспорогенними анаеробними мікроорганізмами”. Методичні рекомендації. - Харків, 2000. - 36 с. (в співавторстві).

Похожие записи